НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 323.17 (477)

ПАЛІЙ Ганна Олександрівна

СТАНОВЛЕННЯ ЄДИНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

Спеціальність – 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Національного університету ”Києво-Могилянська академія”

Науковий керівник:

кандидат філософських наук,

КИСЕЛЬОВ Сергій Олегович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія”,

доцент кафедри політології

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук,

КАРТУНОВ Олексій Васильович,

Інститут економіки та права “КРОК”,

завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

кандидат філософських наук,

ФАДЄЄВ Володимир Борисович,

Національний інститут стратегічних досліджень

при Президентові України,

старший консультант відділу етнополітики

Провідна установа: Київський національний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України,

кафедра політичних наук

Захист відбудеться 22 квітня 2005 р. о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Автореферат розісланий 21 березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат політичних наук М. Д. Ходаківський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасній Україні поряд із процесами державотворення відбуваються докорінні суспільно-політичні трансформації, які спричиняють зміни характеру відносин між суспільством та державою. Для українських громадян, які представляють різні соціальні групи (етнічні, мовні, релігійно-конфесійні, регіональні тощо), державний статус України актуалізував проблему знаходження спільних засад для комунікації та взаємодії. Внаслідок здобуття Україною державності постала потреба налагодження в суспільстві системного зв’язку, який сприятиме творенню цілісної громадянсько-політичної спільноти, здатної до протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам, та такого, що пов’язуватиме громадян із власною державою як інструментом реалізації національних інтересів.

Збереження цілісності держави та її зміцнення; подолання загроз сепаратизму; залучення до державотворчого процесу представників етнічних, регіональних, мовних та інших груп; зміцнення внутрішньої консолідації суспільства та міжетнічного миру; становлення політичної нації; розвиток громадянських зв‘язків; знаходження місця країни у системі геополітичних і культурних координат належать до фундаментальних національних інтересів України.

Їхня повноцінна реалізація, протистояння наявним та потенційним викликам національній безпеці України передбачають не лише політику державних інституцій, але й активну участь громадян у політичному процесі. Слабкість національних та громадянських зв‘язків підважує державну єдність та цілісність, загрожує фундаментальним національним інтересам. Фрагментація українського суспільства за мовними, геополітичними, регіональними ознаками ставить Україну перед необхідністю громадянської та національної консолідації, за умов забезпечення можливостей для вільного розвитку етнокультурної самобутності кожної спільноти.

Система соціальних ідентичностей громадян України та перспектива зміцнення в суспільстві спільних ідентифікаційних засад перебувають під комплексним впливом чинників. Такими чинниками, насамперед, є становлення незалежної держави та автономізація українського суспільства від зовнішніх центрів в якості самостійного суб‘єкта міжнародних відносин; дії державних та інших соціальних інституцій, що позначаються на суспільстві та окремих його частинах; особливості етнокультурних та етнополітичних процесів, що пришвидшилися наприкінці 1980-х рр. і тривають досі; дії на Україну глобальних (інформаційно-культурних, геополітичних, економічних) процесів; інерція суспільно-політичних процесів та специфічних соціальних відносин, основу яких було закладено в попередні історичні епохи.

Отже, потреба забезпечення національних інтересів, зокрема досягнення єдності українського суспільства, дотримання цілісності держави реалізується через становлення спільної ідентичності громадян України. Наявність спільної ідентичності громадян є передумовою життєздатності держави, дієвості її політики та повноцінності реалізації національних інтересів.

Творення єдиної ідентичності, яка об’єднуватиме більшість громадян України, є передумовою формування в Україні політичної нації, як спільноти, приналежність до якої базується на підставі громадянства, схвалення спільних цінностей держави, єдності інтересів представників різних етнічних, мовних, регіональних та релігійно-конфесійних груп України. Досягнення внутрішньої консолідації українського суспільства стає, з одного боку, сприятливим фактором для якісних внутрішньополітичних перетворень; з іншого боку, для зміцнення зовнішньополітичних позицій України.

Проблема становлення національної ідентичності та формування національної спільноти активно піднімається в Україні в дослідженнях з етнополітології та етнодержавознавства 1990-х рр. – початку 2000-х рр., актуалізована реальним суспільно-політичним контекстом.

Українські дослідники О. Антонюк, М. Вівчарик, О. Картунов, І. Кресіна, І. Курас, О. Майборода, Л. Нагорна, М. Обушний, І. Оніщенко, В. Панібудьласка, А. Пономарьов, Б. Попов, В. Ребкало, С. Римаренко, Ю. Римаренко, В. Степаненко, М. Степико, Ю. Шемшученко та інші заклали теоретико-методологічний фундамент досліджень етнополітичних явищ та процесів націостановлення й державотворення в Україні.

Науковий доробок українських дослідників І. Вільчинської, В. Євтуха, В. Іщука, А. Колодій, В. Кулика, В. Лісового, Д. Мейса, М. Пірен, Т. Рудницької, Ю. Саєнка, В. Фадєєва, М. Шульги, Л. Шкляра та ін. присвячений аналізові трансформацій у системі соціальних ідентичностей українського суспільства, зокрема особливостям етнокультурних ідентичностей та становлення національної ідентичності, дослідженню перспектив творення в Україні національної спільноти.

В Україні здійснено численні міждисциплінарні розвідки в галузі етнодержавознавства. Так, В. Білецький, С. Вовканич, М. Жулинський, І. Діяк, І. Дзюба, І. Драч, І. Лосів, В. Радчук досліджують розвиток об‘єднавчих тенденцій етнополітичних та етнонаціональних процесів в Україні у зв’язку із мовною і духовно-культурною сферами; Л. Аза, В. Наулко, О. Нельга та інші – з етнічною сферою, Ю. Кальниш, Б. Парахонський, С. Сьомін, К. Салій, О. Шуба – з релігійно-конфесійною, М. Байрак, М. Міщенко, І. Немчинов, М. Рибачук – з етнопсихологічною тощо. У працях Є. Головахи, С. Макеєва, О. Кривицької, О. Маруховської, Н. Паніної, А. Ручки, Л. Скокової, О. Уткіна та інших дослідження специфіки ідентичності частин українського суспільства та відносин між ними здійснено в етносоціологічному та етноконфліктологічному ракурсі. Доробок цих авторів створив теоретичне підґрунтя для виявлення характеру взаємовпливів між національною ідентичністю та локальними ідентичностями (етнічною, регіональною, мовною тощо), перспектив інтеграції представників локальних спільнот до української політичної нації.

Представники західних політологічних шкіл, зокрема Б. Гаврилишин, Е. Вілсон, М. Дичок, А. Мотиль, Н. Кравців, Б. Кравченко, Т. Кузьо, Н. Попсон, І. Прізел, Г. Сміт, Р. Шпорлюк зосереджують увагу на проблемах, що виникають у процесі націостановлення та державотворення в Україні після здобуття незалежності.

Теоретичні дослідження проблематики захисту національних інтересів та національної безпеки України здійснено низкою українських вчених, серед яких О. Білорус, І. Бінько, О. Гончаренко, О. Данільян, О. Дергачов, О. Дзьобань, С. Здіорук, Е. Лисицин, Д. Лук’яненко, В. Косевцов, В. Кремень В. Ліпкан, Б. Парахонський, Г. Почепцов, С. Пірожков, О. Сушко. Дослідження цих науковців сконцентровані на виявлені загроз та викликів національній безпеці України, втім, лише окремі аспекти цих досліджень стосуються загроз національній безпеці в етнонаціональній сфері.

У більшості наявних в Україні досліджень не акцентовано характер взаємозв‘язку між, з одного боку, націєтворенням і становленням єдиної ідентичності та, з іншого боку, рівнем захисту національної безпеки.

В Україні існує значний масив нових теоретичних і практичних досліджень в етнонаціональній сфері, що свідчить про збереження актуальності проблематики. Разом із тим, питання ефективної реалізації національних інтересів та гарантування національної безпеки України розглядається передусім у площині інструментарію державної політики, і, меншою мірою, у ракурсі проблем консолідації українського суспільства, творення єдиної політичної нації та її ідентичності.

Таким чином, аналіз особливостей становлення національної ідентичності в Україні безпосередньо у зв‘язку із реалізацією національних інтересів потребує поглибленого дослідження.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках навчально-методичних програм політологічних дисциплін: “Теорія поділу влади” (державний реєстраційний номер ПЛ 34878), “Політологічна теорія держави” (державний реєстраційний номер ПЛ 85645), “Теорії національного розвитку” (державний реєстраційний номер ПЛ 84828), що розроблені на кафедрі політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб виявити сутність трансформацій у системі ідентичностей громадян України у зв‘язку із становленням національної ідентичності, та з‘ясувати характер впливу цих процесів на ефективність реалізації національних інтересів України.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких дослідницьких завдань:

- Розкрити зміст понять національної та етнічної ідентичності, а також споріднених понять на основі дослідження цієї проблематики в сучасній політичній науці, виявити характер зв‘язку між національною ідентичністю та реалізацією національних інтересів.

- Дослідити етнічний, мовно-культурний, конфесійний, регіональний, державно-політичний, геополітичний чинники, які у своїй взаємодії обумовлюють особливості становлення національної ідентичності та її специфіку.

- Виявити сутність змін у системі ідентичностей громадян України за період 1991-2004 рр.

- Визначити характер впливу становлення єдиної національної ідентичності на реалізацію національних інтересів України. Розкрити наявні та потенційні загрози національній безпеці України у зв’язку із специфікою сучасного стану національної ідентичності.

- З‘ясувати перспективи становлення політичної нації в Україні в контексті формування національної ідентичності, дослідити проблеми інтеграції етнічних та регіональних груп до політичної нації.

Об’єктом дослідження є процес становлення національної ідентичності, що відбувається в українському суспільстві після здобуття незалежності України.

Предметом дослідження є зв’язок між станом сучасної української національної ідентичності та реалізацією національних інтересів України у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, етнонаціональній, культурній сферах.

Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових та спеціальних підходів та методів. Серед загальнонаукових застосовувалися насамперед системний та структурно-функціональний методи. Це дозволило розглядати суспільство як систему, елементи якої (зокрема соціальні групи) в єдності набувають рис національної та громадянсько-політичної спільноти; а національну ідентичність розглядати у зв‘язку з іншими типами ідентичності, які у своїй взаємодії впливають на її становлення.

Історичний підхід було використано з метою виявлення специфічних рис у національній ідентичності українських громадян, з огляду на інерційність перебігу суспільно-політичних процесів та їхню залежність від історичних подій, що спричинили творення суттєво відмінних зразків ідентичності різних груп українського суспільства.

Застосування етнополітологічного методу є найбільш ефективним для аналізу сутності розбіжностей у системі ідентичностей українського суспільства та його частин, а також для дослідження взаємного впливу між національними інтересами й національною та громадянсько-політичною єдністю.

Статистико-аналітичний і порівняльно-аналітичний методи забезпечили розв‘язання дослідницького завдання – відстеження основних тенденцій у становленні національної ідентичності в сучасному українському суспільстві. Результати переписів населення України 1989 р. і 2001 р. та соціологічних і статистичних досліджень надали достатній обсяг даних для виявлення особливостей у способах ідентифікації громадян за етнічним, мовним, конфесійним, регіональним, державно-політичним, геополітичним чинниками.

Поєднання в дослідженні вищезазначених підходів та методів уможливило здійснення прогнозів щодо умов та перспектив становлення національної ідентичності й політичної нації в Україні у зв‘язку з реалізацією національних інтересів.

Наукова новизна полягає в системному дослідженні становлення національної ідентичності як результату взаємодії ідентифікаційних чинників (етнічного, мовно-культурного, релігійного, регіонального, державно-політичного, геополітичного) у безпосередньому зв‘язку з реалізацією національних інтересів та необхідністю відвернення загроз національній безпеці України.

Новизну дисертації розкрито в таких положеннях, які виносяться на захист:

- Розроблено модель комплексного дослідження процесу становлення національної ідентичності через системний аналіз етнічного, мовно-культурного, конфесійного, регіонального, державно-політичного й геополітичного чинників, що дозволило виявити сутнісні риси та динаміку становлення національної ідентичності, її місце в системі ідентичностей українського суспільства та основних його груп.

- Доведено, що в Україні в 1990-х – першій половині 2000-х рр. інтенсифікувався процес становлення єдиної національної ідентичності, який хоча й обумовлюється взаємодією етнокультурних та інших локальних типів ідентичностей, заснований насамперед на державно-політичному чинникові.

- Виявлено на емпіричному матеріалі, що з часу здобуття незалежності зберігається ідентифікаційна фрагментація українського суспільства за етнічними, мовно-культурними, релігійними, регіональними, геополітичними параметрами. Водночас, зближення зразків ідентичностей молодшого покоління різних регіонів держави поступово нівелює цю тенденцію.

- Визначено, що сформована національна ідентичність сприяє забезпеченню національних інтересів України, зокрема збереженню територіальної цілісності держави та зміцненню її зовнішньополітичних позицій; досягненню громадянської консолідації та міжетнічного миру; забезпеченню участі в суспільно-політичному житті країни представників різних соціальних груп; гарантуванню умов для повноцінної реалізації прав представників локальних спільнот у межах української політичної нації, їхній участі в державотворенні.

- Обґрунтовано необхідність становлення політичної нації як цілісної громадянсько-політичної спільноти, здатної відстоювати національні інтереси та брати активну участь у процесі їхньої реалізації, що дозволяє суттєво знизити рівень загроз для національної безпеки. Встановлено, що реалізація національних інтересів у сферах внутрішньої і зовнішньої політики не є ефективною без існування єдиного ідентифікаційного підґрунтя суспільства та досягнення його єдності, а тому формування політичної нації перебуває під впливом комплексної взаємодії державних інституцій та самоорганізації суспільства. Виявлено, що оптимальність реалізації національних інтересів досягається за умов активної участі в суспільно-політичних процесах громадян – носіїв національної ідентичності, які об‘єднані в політичну націю.

- Обґрунтовано напрями формування стратегії державної політики України в етнонаціональній сфері з урахуванням необхідності випереджувального забезпечення етнокультурних потреб соціальних груп та одночасного формування спільних ідентифікаційних засад у суспільстві.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дослідження надають додаткові аргументи для наукової дискусії щодо особливостей становлення політичної нації та єдиної ідентичності в Україні як необхідних умов успішної реалізації національних інтересів.

Дослідження національної ідентичності з точки зору її впливу на втілення національних інтересів в Україні актуалізує нові підходи до розуміння сутності трансформаційних процесів в етнонаціональній сфері, дає змогу перевірити виправданість застосування концепції політичної нації до аналізу процесів націостановлення та державотворення в Україні.

Виявлення специфіки національної та інших типів ідентичності українських громадян, основних тенденцій у системі ідентичностей, надає можливість здійснення прогнозів щодо перспектив становлення політичної нації в Україні, а також визначення оптимальних з точки зору національних інтересів шляхів впливу на цей процес. Аналіз етнічної, релігійно-конфесійної, регіональної фрагментації суспільства, розбіжностей у мовно-культурних, геополітичних орієнтаціях дає можливість перевіряти політичні процеси в етнонаціональній сфері України на наявність загроз національній безпеці України. Такий аналіз надає наукове обґрунтування для вироблення стратегії державної політики, прийняття конкретних політичних рішень та політичного прогнозування.

Теоретичний та фактологічний матеріал дисертації може бути використаний у науково-дослідній роботі та навчальному процесі. Результати дисертаційного дослідження можуть бути залучені до розробки нормативних курсів і спецкурсів з політології, етнополітології та етнодержавознавста, підручників та навчальних посібників.

Апробація результатів дисертаційного дослідження відбувалася в процесі обговорень на засіданнях кафедри політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, на спеціальних методологічних семінарах кафедри. Також положення дисертаційного дослідження було використано для підготовки аналітичних матеріалів Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.

Матеріали дисертаційного дослідження слугували основою для підготовки наукових статей та виступів на конференціях: “Дні науки НаУКМА” (28 січня-1 лютого 2002 р.); “Дні науки НаУКМА” (27 січня-31 січня 2003 р.); на міжнародній студентській науково-практичній конференції “Європейській вибір України: проблеми розвитку і перспектив” (27-28 травня 2003 р.) та на міжнародній науково-практичній конференції “Подолання суперечностей в умовах європейського шляху розвитку України” (19-20 квітня 2003 р.); ”Дні науки НаУКМА” (26-30 січня 2004 р.).

Основні положення та висновки дисертації викладено в 4 наукових публікаціях, серед яких 3 опубліковані у фахових виданнях відповідно до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 168 сторінок. Список використаних джерел включає 263 позиції на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь наукової розробки проблеми, визначено об‘єкт, предмет, мету і завдання дисертаційного дослідження, методологічні засади дисертації, надано відомості про апробацію результатів та зв‘язок з напрямами наукових досліджень, сформульовано теоретичне і практичне значення результатів дослідження та положення, що характеризуються науковою новизною.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Національна ідентичність та її зв‘язок із національними інтересами у сучасній політичній науці” розкрито сутність національної ідентичності, визначено чинники творення національної ідентичності та політичної нації. Відповідно до основних наукових підходів визначаються національні інтереси та практичні проблеми, що постають у зв’язку із реалізацію національних інтересів України в умовах становлення нації та засад спільної ідентичності. ґрунтуючись на вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі, який актуалізує проблеми становлення національної ідентичності та політичної нації, дослідження розкриває специфіку становлення єдиної національної ідентичності в контексті забезпечення національних інтересів України.

У підрозділі 1.1. “Поняття національної ідентичності в сучасній політичній науці” з’ясовано сутність понять “національна ідентичність”, “етнічна ідентичність” та суміжних з ними понять. Національну ідентичність розглянуто в ієрархії та у взаємодії з іншими типами ідентичності. Причому ідентичність обумовлюється як приналежністю, так і усвідомленим співвіднесенням індивіда себе із певною спільнотою за низкою специфічних ознак. Визначено відмінні риси, що вирізняють національну ідентичність, зокрема роль і співвідношення суб‘єктивного й об‘єктивного чинників, громадянсько-політичного та етнокультурного компонентів у становленні національної ідентичності. На підставі розгляду основних концепцій нації визначено, що становлення єдиної національної ідентичності в Україні супроводжує процес формування політичної нації.

Втілення концепції політичної нації в сучасній Україні передбачає, що така спільнота включатиме абсолютну більшість громадян української держави, при цьому в основі об’єднання – спільні держава, територія, політико-правові й соціально-економічні засади, інтереси, історичне минуле та майбутня перспектива.

У підрозділі 1.2. “Взаємозв’язок національних інтересів та національної ідентичності” розкрито сутність понять “національні інтереси” та “національна безпека” та їх взаємозв’язок з поняттями “нація” та “національна ідентичність”, відповідно до наукових підходів, що існують в Україні. Розкриття змісту національних інтересів у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, культурній, етнонаціональній сферах тощо дозволяє розглядати формування цілісної національної ідентичності як одну з основних передумов націєтворення та забезпечення національних інтересів України.

Досягнення високого рівня захисту національної безпеки обумовлюється, по-перше, тим, наскільки інтенсивно відбувається громадянська консолідація та поширення єдиної ідентичності в Україні; по-друге, рівнем легітимності та ефективності державної політики.

Визрівання в українському суспільстві стабільних зв’язків, з одного боку, між громадянами, різними спільнотами, з іншого – між громадянами і державою, створює фундамент для ефективної реалізації національних інтересів. У свою чергу, українське суспільство, набуваючи стійких соціальних зв’язків у результаті процесів самоорганізації, стає здатним до повноцінної участі у формуванні та реалізації національних інтересів (які є концентрованим вираженням суспільних інтересів та запитів), а також у відверненні ситуацій, які створюють загрози втіленню цих інтересів.

У другому розділі “Вплив ключових аспектів ідентичності громадян України на становлення сучасної української національної ідентичності” розкрито специфіку сучасної національної ідентичності в контексті тих чинників, які у своїй взаємодії визначають її особливості. Оптимальним для цілей даного дослідження стало виокремлення мовно-культурного, релігійно-конфесійного, регіонального, етнічного, державно-політичного та геополітичного аспектів. Аналіз кожного з цих аспектів надав підстави для відповідних висновків щодо їхнього впливу на стан забезпечення національних інтересів України. Разом з тим, дослідження локальних ідентичностей на рівні етнічних, мовних, регіональних спільнот дозволило, розкривши специфіку національної ідентичності, віднайти баланс між впливом громадянського й державно-політичного та етнічного й культурного факторів на становлення єдиної ідентичності та політичної нації в Україні.

У підрозділі 2.1. – “Значення мовно-культурного та релігійно-конфесійного чинників для становлення національної ідентичності” проаналізовано роль мовного чинника у формуванні української національної ідентичності, особливості мовно-культурних орієнтацій населення України та їх вплив на культурний та комунікативний простір. Також виявлено місце релігійно-конфесійного чинника у взаємозв‘язку із регіональною та етнічною структурами українського суспільства. Проаналізовано особливості ідентифікації віруючих громадян з точки зору перспектив становленні національної ідентичності в Україні, у зв‘язку із зростанням ролі релігійного чинника та посиленням соціального впливу релігійних організацій. Оцінено потенціал міжконфесійної конфліктності та мовно-культурної фрагментації суспільства з точки зору загроз для національних інтересів України.

У підрозділі 2.2. – “Етнічний та регіональний виміри національної ідентичності” досліджено регіональну специфіку та місце регіонального типу ідентичності у системі соціальних ідентичностей для різних частин українського суспільства, а також значення регіональної ідентичності для перспектив формування національної ідентичності в Україні.

Розглянуто ”компенсуючі” властивості регіональної ідентичності під час динамічних змін в системі ідентичностей. Комплекс відмінностей у специфіці системи ідентичностей громадян найбільш виразно проявляється між Східною та Західною Україною, але наявність регіонів Центральної України, із особливостями ідентичності (етнічної, мовної, релігійно-конфесійної тощо), наближеними до загальнонаціональних, значною мірою пом‘якшує конфлікт ідентичностей, що превалюють, з одного боку, на Заході та, з іншого, на Сході і Півдні України. Регіональна ідентичність не обов‘язково має деструктивне значення щодо єдиної національної ідентичності, але, натомість, може бути органічно вплетеною в цілісний український ідентифікаційний контекст.

Виявлено композицію етнічних ідентичностей українського суспільства, їх співвідношення із національною ідентичністю та міру інтеграції основних етнічних груп України у політичної націю. Етнічна ідентичність, що є однією із найбільш стабільних в системі соціальних ідентифікацій людини, не суперечить загальнонаціональній ідентичності, а може компліментарно взаємодіяти з нею. Втім, етнічна ідентичність, за умов одночасної активізації політичних факторів, у разі її переважання за значенням над національною у системі ідентичностей, здатна спричиняти низку загрозливих явищ для національної безпеки держави. Так, слабкість національної ідентичності у порівнянні з етнічною породжує небезпеку відмежування представників етносу від решти суспільства, зростає ймовірність міжетнічного та міждержавного конфліктів. Крім того, наявність етнічних “анклавів” за умов слабкості загальнонаціональних зв’язків створює сприятливу ситуацію для використання їх та їхніх суперечностей із державним центром зовнішніми силами.

Дослідження виявило, що не стільки стійка етнічна ідентичність, скільки надмірна її актуалізація та “політизація” етноспільнот на противагу участі в спільних для всіх громадян процесах підважують засади національної ідентичності.

Підрозділ 2.3. – “Роль державно-політичного і геополітичного чинників у формуванні національної ідентичності” розкриває специфіку впливу здобутого державного статусу Україні на становлення національної ідентичності, творення національної і громадянсько-політичної єдності. Українська держава є важливим центром тяжіння для своїх громадян, представників різних етносів. Перспективи поширення єдиної національної ідентичності є значними як серед етнічних українців, так і представників інших етнічних груп України. Державно-політичний чинник суттєво позначається як на формуванні національної ідентичності, так і на зміні етнічної ідентифікації частини громадян, які мають змішане етнічне походження, та на тих, хто втратив етнічну ідентичність. Водночас, сьогодні насамперед для громадян старшого покоління лишається вагомим місце “радянської ідентичності”, яка нівелює значення інших типів ідентичності (етнічної, культурної, національної). Разом із тим, у сучасних умовах молодші покоління громадян України демонструють оновлення ідентифікаційних зразків, зокрема за рахунок більш виразних ознак національної ідентичності, що домінують над розбіжностями регіональних, мовних, геополітичних орієнтацій.

Крім того, досліджено конфліктне навантаження протистояння за різними геополітичними орієнтаціями та існуючі внаслідок цього загрози для існування цілісної політичної нації. Суперечливість геополітичних орієнтацій ускладнює вироблення в більшості громадян усвідомлення первинності національних інтересів України як єдиної держави над інтересами зовнішніх геополітичних центрів. Протилежність геополітичних орієнтирів, поширених у суспільстві, негативно впливає на рівень забезпечення національних інтересів, оскільки стимулює поляризацію ідентичностей у суспільстві, створює передумови для невизначеності і вразливості зовнішньополітичних позицій України.

У третьому розділі “Забезпечення національних інтересів України в контексті сучасного стану національної ідентичності” виявлено характер впливу становлення національної ідентичності на реалізацію національних інтересів України та розкрито наявні й потенційні загрози національній безпеці України у зв’язку із специфікою сучасного стану національної ідентичності.

У підрозділі 3.1. “Вплив становлення єдиної національної ідентичності на реалізацію національних інтересів України” виявлено пріоритетний ряд національних інтересів України відповідно до офіційних рішень державних інституцій. Необхідною передумовою реалізації національних інтересів України в етнополітичній сфері є послідовна і виважена державна політика. Водночас, її ефективність безпосередньо залежить від того, наскільки інтенсивно поширюватиметься національна ідентичність в українському суспільстві, а також тим наскільки органічно поєднуватимуться локальні інтереси різних груп громадян із фундаментальними національними інтересами України.

Багатоманітність етнічної, культурної, конфесійної, регіональної композиції українського суспільства може становити фактор стабільності в разі повноцінної взаємодії між громадянами, коли різноманітні сегменти утворюватимуть єдину громадянську та національну спільноту, тобто політичну націю. Дії держави щодо вирішення економічних, культурних, освітніх питань тощо, спрямовані на заохочення становлення єдиної національної ідентичності, повинні відповідати фундаментальним правам та інтересам громадян.

У підрозділі 3.2. “Перспективи формування української політичної нації: значення національної ідентичності” розкрито перспективи становлення національної ідентичності та інтеграції українських громадян у політичну націю в контексті реалізації національних інтересів України, акцентовано на ролі соціальних інституцій у цьому процесі. Національні інтереси України, зокрема, такий життєво важливий інтерес, як збереження територіальної цілісності, вимагають консолідації громадян України у цілісній спільноті, здатній до прогресивного розвитку і самоорганізації, до відстоювання інтересів. Єдина національна ідентичність громадян України має бути прийнятною для якомога більшої кількості громадян України.

У підрозділі 3.3. “Перспективи становлення української національної ідентичності” досліджено специфіку сучасної української ідентичності, із урахуванням історико-політичного контексту її становлення.

Етнополітичні процеси в українському суспільстві відбуваються, з одного боку, в полі інерційного руху, з іншого боку – під впливом новітніх змін та викликів. На початку ХХІ століття формування української національної ідентичності відбувається за умов, необхідних для її кристалізації: власна держава та інституції, наявність унікальної мови, культурної самобутності України, спільна історія, спільні інтереси тощо.

У підрозділі 3.4. “Проблеми інтеграції етнічних груп та регіональних груп до політичної нації” йдеться про те, що для досягнення національних інтересів України необхідний такий перебіг етнополітичних процесів, коли відцентрові тенденції серед регіональних та етнічних груп суспільства мають бути слабшими за доцентрові.

Для досягнення міжспільнотної консолідації в українському суспільстві неприпустимі явища етнічної асиміляції та акультурації, як таких, що здатні провокувати міжетнічну напруженість. Разом з тим, національним інтересам України шкодить надмірна “політизація етнічностей”, підсилена протистояннями (мовними, міжетнічними, міжконфесійними, геополітичними), коли на передній план виходять вимоги політичної автономії. Такі процеси здатні генерувати конфлікти і загрожувати національній безпеці України. Наявність в Україні спільнот, орієнтованих виключно на близьке їм етнічне й мовно-культурне середовище поза межами України, здатне породжувати прямі загрози національній безпеці.

Існування етнокультурних ареалів, межі яких не збігаються з державними кордонами, містить потенційну небезпеку активізації спроб перегляду державних кордонів на етнічній або регіональній підставі, внаслідок інспірування ззовні або зсередини держави.

У висновках підбито підсумки дослідження, зроблено узагальнення і сформульовано рекомендації.

В Україні після здобуття державної незалежності відбуваються процеси інтенсивних змін у системі ідентичностей суспільства, у якій національна ідентичність разом з етнічною належать до найбільш стійких типів ідентичностей. Ці типи ідентичності, як правило, супроводжують людину протягом усього життя, дозволяють знаходити своє місце в спільноті. Процес оформлення української політичної нації супроводжується визріванням системного зв’язку, що перетворює суспільство на цілісну національну та громадянсько-політичну спільноту. Цей процес має два ключові вектори спрямування: внутрішній (самоусвідомлення українських громадян як спільноти саме через активізацію самоідентифікації, через національну і громадянську консолідацію) та зовнішній (пошук місця національною спільнотою у світі).

Єдина національна ідентичність створює лише ідентифікаційні рамки, тоді як набір етнічних, культурних, регіональних тощо ідентичностей є оригінальним для кожного індивіда та окремої спільноти. Таким чином, українська національна ідентичність є “ідеальним типом”, до якого, на підставі спільних інтересів і цінностей, мають тяжіти індивідуальні та спільнотні ідентичності в суспільстві. Національні інтереси, що полягають у збереженні цілісності держави та її зміцненні, консолідації суспільства, зумовлюють необхідність єдиної для більшості суспільства комунікативної основи.

Визрівання цілісної національної ідентичності, яка б об’єднувала більшість громадян України, не заперечує існування окремих етнічних, культурних, регіональних ідентичностей тощо, які, відповідно до національних інтересів України, мали б бути інтегрованими у загальноукраїнський ідентифікаційний контекст. При цьому українська національна ідентичність не є тотожною українській етнічній ідентичності, оскільки є результатом взаємодії водночас громадянсько-політичних та етнокультурних чинників, а також через те, що українська національна ідентичність акцентує насамперед на державно-політичному та громадянському, а не етнічному чинникові. Відтак, з поширенням української національної ідентичності не повинні дискримінуватися етнічні культури й мови етнічних спільнот, для яких мають бути гарантовані всі умови для їхнього збереження й відтворення. Через асиміляцію (яка сутнісно відмінна від міжетнічної інтеграції у межах політичної нації) збіднюється етнокультурна композиція України, що може викликати міжетнічне напруження; також відбувається звуження унікального культурного, історичного досвіду тощо, який здатні надавати українському суспільству представники етнічних спільнот України.

Творення політичної нації в Україні передбачає взаємодію двох ключових процесів – становлення єдиної національної ідентичності та забезпечення максимально сприятливих умов для залучення громадян, які є представниками різних етнічних, регіональних, мовних груп тощо, до суспільно-політичного життя.

Схвалення громадянами України схожих цінностей та спільних національних інтересів, спрямованих на підтримку цілісності та зміцнення державності, орієнтація на єдину національну ідентичність не заперечують право кожного громадянина та кожної етнічної спільноти на власну етнічну, культурну ідентичності.

Формування цілісної національної ідентичності громадян України здатне значною мірою сприяти зміцненню державної єдності країни, оскільки посилює легітимність державних механізмів, розширює сприйняття держави як “своєї” серед громадян, збільшує мобілізаційні можливості суспільства для реалізації завдань прогресивного розвитку. Національні інтереси України, зокрема необхідність збереження територіальної цілісності держави та досягнення суспільної консолідації, передбачають, що національна ідентичність за впливом має бути не менш значущою, ніж етнокультурні чи регіональні ідентичності окремих частин українського суспільства.

Ефективна реалізація національних інтересів України спирається як на дії соціальних інституцій, так і самоорганізацію українських громадян. Як показано в даному дослідженні, досягнення цього уможливлюється через становлення цілісної національної та громадянської спільноти, тобто політичної нації, що об’єднувала б українських громадян на підставі спільної ідентичності та інтересів, а також повноцінної участі в політичному процесі та в реалізації національних інтересів.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1.

2.

3.

АНОТАЦІЇ

Палій Г. О. Становлення єдиної національної ідентичності в контексті реалізації національних інтересів України. – Рукопис. – 168 с.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.05 – Етнополітологія та етнодержавознавство. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2005.

У дисертації здійснено аналіз особливостей зв‘язку становлення єдиної національної ідентичності в сучасній Україні із реалізацією її національних інтересів. Дослідження специфіки процесу творення національної ідентичності, його передумов та перспектив здійснено через аналіз ключових ідентифікаційних аспектів (етнічного, мовно-культурного, конфесійного, регіонального, державно-політичного, геополітичного).

У дослідженні виявляються основні тенденції змін у системі соціальних ідентичностей українського суспільства після здобуття державної незалежності, а також наявні та потенційні загрози національним інтересам з огляду на специфіку системи ідентичностей українських громадян. Аналізується зв‘язок особливостей національної ідентичності й локальних типів ідентичності та загрози національним інтересам України.

Становлення єдиної національної ідентичності розглядається як необхідна передумова формування політичної нації та ефективного забезпечення національних інтересів України.

Ключові слова: національна ідентичність, етнічна ідентичність, національні інтереси, національна безпека, політична нація, самосвідомість.

Палий А.А. Становление единой национальной идентичности в контексте реализации национальных интересов Украины. – Рукопись. – 168 с.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.05. – Этнополитология и этногосударствоведение. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2005.

В диссертации представлен анализ особенностей становления единой национальной идентичности в современном украинском обществе в связи с реализацией национальных интересов Украины. Комплексное исследование особенностей становления национальной идентичности проведено на основе анализа ключевых аспектов: этнического, языкового и культурного, конфессионального, регионального, государственно-политического и геополитического. В исследовании показаны основные тенденции изменения в системе социальных идентичностей украинского общества после обретения государственности.

Кроме того, раскрыты реальные и потенциальные угрозы национальным интересам Украины исходя из особенностей идентификации групп украинских граждан. Также выявлен характер связей в украинском обществе между национальной идентичностью и локальными идентичностями (этнической, региональной и т.д.) в контексте угроз национальной безопасности и в силу несовместимости отдельных интересов некоторых локальных групп и общенациональных интересов. С другой стороны, определены перспективы интеграции представителей различных этнических и региональных групп в политическую нацию.

Формирование единой национальной идентичности и политической нации в современной Украине определяется как действенностью государственных и прочих социальных институтов, так и потенциалом самоорганизации украинских граждан. Высокий уровень толерантности взаимоотношений между гражданами Украины, независимо от их этнического происхождения, региональной и конфессиональной принадлежности, языковых, культурных и геополитических ориентаций, взаимодействие общества и государства в значительной степени способствует полноценной реализации национальных интересов Украины.

Обосновано, что укрепление государственной независимости, консолидация общества, сохранение и развитие его этнокультурной самобытности, эффективность внутренней политики Украины, а также проведение самостоятельной внешней политики и обретение прочных позиций в геополитическом и геокультурном пространствах предполагает, что большинство граждан идентифицируют себя с Украиной, разделяют и поддерживают общие национальные интересы.

Становление единой национальной идентичности в Украине рассматривается как необходимое условие существования политической нации и эффективной реализации национальных интересов Украины.

Ключевые слова: национальная идентичность, этническая идентичность, национальные интересы, национальная безопасность, политическая нация, самосознание.

Paliy Ganna O. Formation of Common National Identity in the Context of Ukraine’s National Interests Realization. – Manuscript (168 pages).

Thesis is submitted for the candidate’s degree in the field of political science by speciality 23.00.05. – Ethnopolitology and Ethnic-State Science. – Volodymyr Koretsky Institute of State and Law, Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to the problem of formation of national identity in contemporary Ukraine and its impact on national interests. The thesis analyses the specific preconditions of national identity’s crystallization, the perspectives of the process, and main characteristics and trends of Ukrainian national identity. The formation of Ukrainian political nation lies in the centre of problem of national security guarantee.

Looking at Ukrainian society from a variety of different dimensions (ethnic, regional, language and cultural, religion, political and geopolitical) gives the basis for scientific analysis. This investigation involves a question of correlation between Ukrainian national identity and effective realization of national interests with means of domestic and foreign policy. The thesis is devoted to the practical problems of Ukrainian national security in connection with essential diversity in citizens’ systems of identities. National identity plays a key role in modern process of state-building in Ukraine. It is proved that all-national identity is the obligatory precondition for deepening the process of political nation formation in Ukraine, as well as full-fledged realization of the national interests and maintenance of state security.

Key words: national identity, ethnic identity, self-consciousness, national interests, state security, political nation.