щастя інших | 9,67 | 11,33 | 10,66 | 10,71 | відповідальність | 11,20 | 11,60 | 9,46 | 9,54 | творчість | 11,53 | 7,87* | 11,09 | 11,29 | рівень самооцінки | -4,73 | -1,80* | -2,26 | -2,31 | впевненість у собі | 9,13 | 8,00 | 10,26 | 10,43 | рівень дискомфорту | 6,00 | 4,47* | 4,97 | 4,94 | акуратність | 9,47 | 9,87 | 9,31 | 9,40 | ситуативна тривожність | 48,13 | 43,07* | 45,00 | 44,97 | вихованість | 8,67 | 8,60 | 10,23 | 10,23 | особистісна тривожність | 50,27 | 45,53* | 44,26 | 44,71 | У таблиці наведені середньостатистичні дані стосовно кожного діагностованого показника ціннісної сфери та рівня тривожності. Чим вищий цей показник, тим нижчий ранг займає відповідна цінність у сфері ціннісних орієнтацій, тим вищий рівень тривожності осіб похилого віку. Статистично достовірні зміни позначено „*”.

Після тренінгу в учасників експериментальної групи у порівнянні з контрольною відбулося підвищення рангів ціннісних орієнтацій “активне життя” (t=-9,82, p<0,001), “пізнання” (t=-5,65, p<0,001), “розвиток” (t=-2,47, p<0,05), “творчість” ( t=-3,06, p<0,01), “краса природи та мистецтва” (t=-2,91, p<0,01), “продуктивне життя”, “життєва мудрість” (t=-2,21, p<0,05), “життєрадісність” (t=-2,58, p<0,05); зниження – “матеріально забезпечене життя” (t=7,48, p<0,001), “розваги” (t=5,20, p<0,001), підвищилися показники самооцінки (t=-2,70, p<0,05) та задоволеності життям (t=3,83, p<0,001). У представників експериментальної групи, у порівнянні з попередньо діагностованим, знизився рівень особистісної (t=2,36, p<0,05) та ситуативної (t=2,48, p<0,05) тривожності. Такі результати свідчать про позитивні зміни, зниження коефіцієнта дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери, що сприяє подоланню “кризи пенсійного віку”, веде до формування почуття его-інтеграції, забезпечує позитивну лінію старіння. Представників експериментальної групи після проведення тренігової програми можна віднести до гармонійно-реалістичного типу, що підтверджує ефективність проведеної соціально-психологічної роботи.

Результати формуючого експерименту вказують на статистично достовірні зміни до і після тренінгу в учасників експериментальної групи, а також після тренінгу в учасників експериментальної групи у порівнянні з контрольною. Це свідчить про формування метаособистісного утворення – усвідомлення стратегій життєвого увічнення, передачі смислоціннісних надбань і персоналізації у наступних поколіннях, зростання ергічних показників діяльності (активність, бадьорість, життєрадісність), прагнення до пізнання та творчості, зростання рівня самоставлення, глибоке переосмислення життєвих цінностей поведінки та способів дій, особливостей життя у цілому, прийняття статусу пенсіонера, розвиток уміння співвідносити свої потреби, бажання та можливості, а також підтверджують ефективність проведеної роботи, достовірність висловленої гіпотези.

Основні зміни відбулися у структурі термінальних ціннісних орієнтацій, структура інструментальних – залишилася на попередньому рівні, що пояснюється спрямованістю тренінгу, низькою гнучкістю і лабільністю, що є фізіологічною властивістю осіб похилого віку, та свідчить про те, що зміни системи інструментальних ціннісних орієнтацій у сталому соціальному середовищі відбуваються повільно і не залежать від змін у структурі термінальних.

Подальші дослідження у цьому напрямку передбачають удосконалення та впровадження комплексної програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, яка б орієнтувалася не лише на корекцію їх ціннісно-смислової сфери. Доцільно більше уваги приділити розробці тренінгів особистісного росту, подолання тривожності, життєвої інтеграції з використанням елементів танатотерапії та включити їх до вищенаведеної програми.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати загальні висновки:

1. Аналіз наукових даних переконливо свідчить про те, що процес особистісного розвитку у період зрілості та похилого віку не припиняється. Важливу роль у цьому відіграють цінності соціальної активності, суспільно-корисної, творчої, професійної діяльності, прагнення до самореалізації та самоздійснення, передачі особистісного потенціалу, смисло-ціннісних життєвих надбань у індивідуальний досвід наступних поколінь, задоволення потреби у спілкуванні. Визначено, що „криза пенсійного віку” пов’язана зі звуженням сфери ціннісних орієнтацій за рахунок відмирання набутих соціальних якостей та неможливістю задоволення потреби у професійній діяльності.

2. У ході проведення констатуючого експерименту із застосуванням комплексу психодіагностичних методів визначено структуру, психологічні особливості та чинники становлення ціннісних орієнтацій осіб похилого віку:

- провідною ціннісною орієнтацією осіб похилого віку є “гармонійне життя” як прагнення до збереження рівноваги, врівноваженості в основних сферах життєдіяльності, передачі особистісного життєвого досвіду, майстерності нащадкам. Пріоритетними для сучасних пенсіонерів є етичні ціннісні орієнтації, зокрема, “чесність” і “вихованість”, ціннісні орієнтації міжособистісного спілкування. Визначено, що у структурі термінальних ціннісних орієнтацій осіб похилого віку переважають ті, які спрямовані на задоволення “нижчих” вітальних потреб самообслуговування. „Розваги” ж витіснено на периферію ціннісної сфери пенсіонерів. Критичними, на межі витіснення є ціннісні орієнтації „творчість” і „краса природи та мистецтва”, які належать до категорії духовних цінностей і забезпечують ефективний перебіг процесу старіння. Переважно витісненими на периферію є індивідуальні ціннісні орієнтації, а також ціннісні орієнтації, що спрямовані на самоствердження та професійну самореалізацію. Останнє певною мірою унеможливлює формування почуття “его-інтеграції”, а отже і позитивну лінію старіння, що зрештою може призвести до скорочення тривалості життя;

- структура ціннісних орієнтацій осіб похилого віку характеризується внутрішньою сталістю та інтегрованістю. Факторами формування системи ціннісних орієнтацій пенсіонерів є соціальні чинники, згодом – особистісні, що переважно виступають детермінантами наявної системи ціннісних орієнтацій. Проте соціальні умови похилого віку, такі як соціальна ситуація розвитку, пов’язана з припиненням професійної діяльності, або ж умови проживання у будинку-інтернаті, моделюють ієрархічні взаємозалежності усередині сформованої системи ціннісних орієнтацій;

- визначено, що для періоду похилого віку характерні суперечності між мотиваційною стороною діяльності (яку представлено важливістю ціннісних орієнтацій) та операційною (на яку вказує їх доступність), що, згідно теорії психічного розвитку Д.Б.Ельконіна, призводить до виникнення особистісної кризи. Таким чином, знайдено пояснення виникнення “кризи пенсійного віку”, що безпосередньо пов’язана з припиненням професійної діяльності.

3. Виділено три типи особистості осіб похилого віку у перші роки після виходу на пенсію, які співвідносяться з двома основними стратегіями старіння. Одну лінію розвитку представляє песимістичний тип, представники якого відзначаються пасивною стратегією адаптації до старіння, що веде до поглиблення „кризи пенсійного віку”, цих осіб характеризує високий рівень дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери, фрустрованість пріоритетних ціннісних орієнтацій та потреб, незадоволеність собою та оточенням, низькі рівні самооцінки, локус-контролю та осмисленості життя, висока тривожність – усе це утруднює, гальмує подальший розвиток особистості та свідчить про необхідність розробки програми соціально-психологічної допомоги, яка б враховувала особливості ціннісної сфери людей похилого віку.

Прогресивну лінію розвитку представляють оптимістичний та гармонійно-реалістичний особистісні типи. Представники цих типів характеризуються високими та середніми рівнями осмисленості життя, сприйманням часової перспективи на майбутнє, позитивним локусом контролю, гармонійністю мотиваційно-особистісної сфери як відсутністю розходжень між бажаним та дійсним, пріоритетом таких ціннісних орієнтацій: „активне діяльне життя”, „творчість”, „пізнання”, „широта поглядів”, „відстоювання своєї думки”. Усе це веде до їх високої поінформованості, вказує на включеність до різних сфер життєдіяльності, свідчить про розвиток вольових якостей, сприяє формуванню его-інтеграції, задоволеності життям на наступних вікових етапах, вирішенню „кризи пенсійного віку”.

4. Розроблено програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, доскладу якої включено тренінг гармонізації життєвих цінностей, спрямований перш за все на представників песимістичного типу, і базується на таких положеннях:

- корекцію ціннісно-смислової сфери осіб похилого віку доцільно здійснювати на основі концепції селективної оптимізації життєдіяльності з компенсацією соціальних амортизаторів у групах взаємодопомоги. Важливим є втілення стратегій життєвого увічнення, передачі смисло-ціннісних надбань і персоналізації у наступних поколіннях. Їх зміст розкривається через аналіз інформаційного (підвищення важливості цінності “пізнання”, проведення просвітницьких заходів, діагностичного обстеження тощо), особистісного (корекція самоставлення, самооцінки та тривожності, цінності “задоволеності життям”) та екзистенційного компонента, спрямованого на підвищення важливості тих ціннісних орієнтацій, міра доступності яких висока, зокрема: “краса природи та мистецтва”, “творчість”, а також знаходження компенсаторних можливостей у самій людині для підвищення доступності “активного життя” через реалізацію та оптимізацію вище перелічених ціннісних орієнтацій;

- результатами тренінгової роботи стали прогнозовані зміни у структурі ціннісних орієнтацій осіб похилого віку, а саме підвищення рангів цінностей “активне життя”, “пізнання”, “розвиток”, “продуктивне життя”, зниження – “матеріально забезпечене життя”, підвищилися показники самооцінки та задоволеності життям, понизився рівень особистісної та ситуативної тривожності, що дозволяє наголосити на позитивних змінах, зниженні коефіцієнта дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери, зростанні рівня самоставлення, що сприяє подоланню “кризи пенсійного віку”, веде до формування метаособистісного утворення – життєвого увічнення як формі соціально-ціннісної персоналізації у насупних поколіннях, его-інтеграції, забезпечує подальший особистісний розвиток.

Отримані дані не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальші дослідження у напрямку вивчення психологічних особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку вбачаємо в аналізі їх поведінкового та емоційного компонентів, визначенні динаміки змін ціннісно-смислової сфери у період старості; розробці та втіленні комплексної програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Порсева Х.О. Характеристика основних програм соціально-психологічної допомоги людям похилого віку у вирішенні їх особистісних проблем //Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай. – 2003. – Вип.8. – Ч. 2. – С. 91–101.

2. Порсева Х.О. Психічні особливості ціннісних орієнтацій людей поважного віку //Педагогіка і психологія. – № 3. – 2003. – С. 131–141.

3. Порсева Х.О. До проблеми активної адаптації людей похилого віку до пенсійного періоду //Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2003. – Випуск 21. – С. 59–68.

4. Порсева Х.О. Психологічні особливості ціннісної сфери пенсіонерів //Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2004. - № 1(25). – С.71–80.

5. Порсева Х.О. Психологічний аналіз особистісних проблем людей похилого віку //Студентський науковий вісник ТДПУ. – 2001.– Випуск № 4. – С. –91.

6. Порсева Х.О. Роль соціально-психологічної практики у геріатричних будинках інтернатах у формуванні професійної компетентності соціальних педагогів та практичних психологів //Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТДПУ. – 2003. – С.26–31.

7. Порсева Х.О. Групи самодопомоги та взаємодопомоги у системі соціально-психологічної підтримки людей похилого віку //Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. – Херсон: Персей. – 2004. – С. –217.

8. Порсева Х.О. Смисложиттєві орієнтації пенсіонерів //Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень ‘2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – Том 2. Психологія. – С. 42–44.

Порсева Х. О. Психологічна характеристика ціннісних орієнтацій осіб похилого віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному вивченню психологічних особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку. На основі особистісно орієнтованого підходу, у дослідженні проаналізовано структуру та фактори формування ціннісних орієнтацій та ціннісно-смислової сфери пенсіонерів. Визначено, що сфера ціннісних орієнтацій осіб похилого віку характеризується внутрішньою сталістю та інтегрованістю, основні ж зміни відбуваються в ієрархічному статусі доступності тієї чи іншої цінності, що поряд з сталою ієрархічною позицією її важливості є однією з причин виникнення психологічної кризи цього вікового етапу. Враховуючи особливості ціннісної сфери, визначено особистісні типи осіб похилого віку: оптимістичний, гармонійно-реалістичний та песимістичний.

У дослідженні розроблено програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, яка передбачає тренінг гармонізації ціннісної сфери особистості, котрий проводиться у групах взаємодопомоги і сприяє формуванню метаособистісного утворення, що виявляється в усвідомленні стратегій життєвого увічнення і персоналізації, як передачі смисло-ціннісних надбань в індивідуальний досвід наступних поколінь, сприяє подальшому особистісному становленню осіб похилого віку.

Ключові слова: особа похилого віку, криза пенсійного віку, ціннісні орієнтації, смисложиттєві орієнтації, ціннісна сфера, соціальна адаптація, дезінтеграція мотиваційно-особистісної сфери, его-інтеграція, життєве увічнення як форма соціально-ціннісної персоналізації у наступних поколіннях, концепція селективної оптимізації життєдіяльності осіб похилого віку, програма соціально-психологічної допомоги особам похилого віку.

Порсева Х. О. Психологическая характеристика ценностных ориентаций пожилых. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины. – Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено теоретико-экспериментальному изучению ценностных ориентаций и ценностно-смысловой сферы людей пожилого возраста. Раскрыто теоретические подходы понимания возрастных психологических особенностей личности пенсионеров, рассмотрено основные теоретико-методологические аспекты изучения их ценностно-смысловой сферы с позиций личностно ориентированного подхода. Проанализирована структура ценностных ориентаций пожилых людей, определено, что на ее формирование влияют социальные факторы, которые становятся вследствие интериоризации личностными и являются основными детерминантами системы ценностных ориентаций.

Основные изменения в ценностной сфере происходят в иерархическом положении доступности той или иной ценности, что в соотношении с константным иерархическим положением ее важности является причиной возникновения психологического кризиса пенсионного возраста.

На основе особенностей ценностно-смысловой сферы разработана типология личности пенсионеров. Прогрессивную линию развития, которая способствует личностному росту, формированию эго-интеграции, гармоничности мотивационно-личностной сферы представляют оптимистический и гармонично-реалистический типы. Пожилые, которые относятся к пессимистическому типу, характеризируются пассивной стратегией адаптации к пенсионному периоду, фрустрированостью приоритетных ценностных ориентаций, низкими уровнями самооценки, что осложняет дальнейший личностный рост.

В исследовании разработано программу социально-психологической помощи пожилым, которая основана на тренинге жизненных ценностей в группах взаимопомощи. Дополнительно использовались элементы тренинга жизненных целей, личностного роста, аутотренинга, прийомы ауторелаксации. Программа социально-психологической помощи содержит информационный, личностный и экзистенциальный компоненты, которые направлены на формирование жизненного увековечивания как формы социально-ценностной персонализации в грядущих поколениях, коррекцию ценностно-смысловой сферы как важной составляющей личностного становления в период пожилого возраста.

Ключевые слова: человек пожилого возраста, кризис пенсионного возраста, ценностные ориентации, смисложизненные ориентации, ценностная сфера социальная адаптация, дезинтеграция мотивационно-личностной сферы, эго-интеграция, жизненное увековечивание как форма социально-ценностной персонализации в грядущих поколениях, концепция селективной оптимизации жизнедеятельности пожилых, программа социально-психологической помощи пожилым.

Porseva Khrystyna Psychological features of the values of aged people. – Manuscript.

The dissertation for Candidate degree in psychological sciences. Specialty 19.00.07 – pedagogical and aging psychology. – Institute of Pedagogics and Psychology of Professional Education by Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. – Kiev, 2005.

The dissertation is on theoretical and experimental studying of psychological features of values of aged people. Based on the personality-oriented approach this study analyzes the structure and factors forming the values and sense-of-life sphere of pensioners. It was determined that the sphere of values of aged people is characterized by internal stability and integrity with the basic changes taking place in the domain of hierarchy of accessibility of this of that value which along with the steady hierarchical position of its importance becomes one of the reasons of psychological crisis for this age group.

Considering the peculiarities of value sphere there was a description of personality types of aged people made: optimistic, harmonious-realistic and pessimistic.

In the study there was a program of social-psychological support to aged people developed that lies in training of harmonization of values of a personality. This training is conducted in peer support groups and promotes development of meta-personality that is manifested through realization of strategies of perpetuation and personalization in the meaning of transfer of sense-of-life value experience into the individual experience of the following generations. It thus promotes further development of personality of aged people.

Key words: aged person, crisis of retirement age, values, sense-of-life orientations, value sphere, social adjustment, disintegration of motivation-personality sphere, ego-integration, perpetuation as a type of social-value personalization in the following generations, concept of selective optimization of life of aged people, program of social-psychological support to aged people.