НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

ПЕДЬКО ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 332.2

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській державній академії будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Гречановська Ірина Генрихівна,

Одеська державна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Бистряков Ігор Костянтинович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу проблем використання і охорони земельних ресурсів

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Садченко Олена Василівна,

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України,

старший науковий співробітник відділу економічного регулювання природокористування

Провідна установа: | Сумський національний аграрний університет, кафедра економічної теорії, м. Суми.

Захист відбудеться ”15” вересня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий ”12” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________________________ Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні, як основна цільова настанова на сучасному етапі розвитку держави, потребує формування відносин, які раніше не були властиві країні, але прийняті світовою спільнотою. Пріоритети структурної реформи передбачають забезпечення посилення соціальної орієнтації економіки і екологічне оздоровлення життєвого простору. Рішення на цій основі комплексу соціально-економічних завдань спрямоване на істотне підвищення рівня і якості життя населення, його соціального захисту, скорочення техногенного навантаження на навколишнє середовище, перехід до збалансованого використання та відтворення природно-ресурсних факторів життєдіяльності, активізацію функціонування сіл і малих міст, якісне оздоровлення регіонів.

Актуальність досягнення зазначених пріоритетів зберігається в дійсний час. Особливе значення це має для процесів регулювання залучення у виробництво національного багатства, які впливають не тільки на розвиток форм володіння, але й на раціональне застосовування об'єктів власності. З урахуванням специфіки формування ринкових відносин в Україні необхідно відзначити істотну складність регулювання тієї частини національного багатства, що визначається як земельні, або територіальні ресурси.

Земельна реформа в Україні в першу чергу спрямована на зміну і розвиток форм власності, удосконалення відносин між землекористувачами, а також між землекористувачами і власниками землі. При цьому необхідно забезпечити умови для ефективної економічної діяльності, що супроводжується задоволенням соціальних і екологічних потреб населення.

З огляду на особливості регулювання землекористування в ринкових відносинах слід відзначити, що провідне значення в створенні зазначених умов належить державному управлінню. Для нормального функціонування підприємців прийняття рішень повинне базуватися на їхньому рівноправному розвитку, охороні прав власників і землекористувачів, організації раціонального використання території, а також створенні ефективно діючого ринку землі, у тому числі населених пунктів.

Необхідне вдосконалення методологічних і методичних основ для більш ефективного управління володінням і користуванням територіальними ресурсами, планування і здійснення діяльності на основі стратегічних підходів з метою поліпшення соціальних умов життя та діяльності, особливо в містах, підвищення результативності господарського використання земельних ділянок, підтримки і збереження екологічних властивостей територій. Забезпечення зазначених вимог ґрунтується на врахуванні особливостей функціонування суб'єктів економічної діяльності, досягнення мети яких – одержання максимального прибутку на основі задоволення потреб всіх груп споживачів – значною мірою залежить від стану регулювання землекористування в країні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт Одеської державної академії будівництва та архітектури і Одеського державного економічного університету в 2001-2005 роках. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використані при виконанні тем: “Теоретико-методичне обґрунтування економіко-екологічного механізму регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні” (№ державної реєстрації 0101U000747) у рамках пріоритетного напрямку “Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток”; “Розробка узагальненої моделі регіональних економічних систем” (№ державної реєстрації 0103U000351). У звіти за цими темами включено рекомендації автора щодо економічного обґрунтування використання територіальних ресурсів, розробки принципів і методів регулювання землекористування, функціонального зонування територій населених пунктів. Результати дослідження використовуються при виконанні держбюджетної теми “Теоретико-методичне обґрунтування механізму реалізації інвестиційно-інноваційної підтримки сталого розвитку регіонів в Україні” (№ державної реєстрації 0104U000516), а також при розробці теми „Будівельний комплекс в умовах трансформації економіки” (№ державної реєстрації 0105U000869).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних положень, а також розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій з економічного регулювання процесів використання територіальних ресурсів.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі:

  провести аналіз і адаптувати теоретичні основи економічного регулювання використання територіальних ресурсів до умов формування соціально орієнтованого ринкового господарства;

  виявити особливості сучасного підходу до застосування земельної ренти як економічного інструмента регулювання використання комплексних територіальних ресурсів;

  удосконалити і сформулювати класифікаційні підходи до функціонального зонування територій;

  провести аналіз сучасних підходів і вдосконалити методичне обґрунтування системи економічного регулювання використання територіальних ресурсів, у тому числі земель населених пунктів;

  обґрунтувати і розробити методичні підходи до регулювання підприємницької діяльності на основі функціонального зонування;

  виявити функціональне значення земель в межах населених пунктів і обґрунтувати рекомендації з удосконалення землекористування в м. Одесі з урахуванням особливостей функціонування об’єктів транспорту;

  обґрунтувати систему впровадження функціонального зонування в структуру регіональної системи регулювання використання комплексних територіальних ресурсів.

Об’єктом дослідження є регулювання використання територіальних ресурсів.

Предметом дослідження є методологічні, методичні і практичні засади, сучасний економічний інструментарій регулювання відносин щодо використання територіальних ресурсів в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, наукові праці вітчизняних і закордонних фахівців, присвячені проблемам регулювання володіння і користування землею з урахуванням вимог раціонального використання та охорони територіальних ресурсів.

У процесі дослідження застосовано методи:

  логічного і якісного аналізу і синтезу – при обґрунтуванні теоретичних підходів до економічного регулювання використання територіальних ресурсів в умовах формування соціально орієнтованого ринкового господарства;

  системно-структурного аналізу – при обґрунтуванні підходів до визначення поняття „комплексний територіальний ресурс”, виявленні особливостей використання теорій рентних оцінок у регулюванні землекористування в сучасних умовах;

  порівняльного аналізу – при зіставленні методичних підходів до оцінки і регулювання використання земельних ресурсів усіх форм функціонального використання;

  методи класифікацій – при вдосконаленні і визначенні класифікаційних підходів до функціонального зонування територій;

  статистичні методи – при проведенні аналізу можливостей застосування показників ренти для формування платежів за користування територіями;

  індексний метод і метод угруповань – при розподілі коригувальних показників і встановленні індексів прибутковості функціональних зон м. Одеси.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради і Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні і методичні документи міністерств і відомств, інших органів державного, регіонального та галузевого рівнів управління. Використовувалися аналітичні огляди, звіти, статистичні матеріали Держкомстату України і Облстатуправління м. Одеси, Одеської залізниці з питань економічного розвитку, стану землекористування, статистичні і фактичні матеріали, опубліковані в монографіях і періодичних наукових виданнях, звітах про науково-дослідні роботи, а також аналітичні розрахунки автора. Для проведення комплексного аналізу і виявлення тенденцій використання територіальних ресурсів застосовувалися методи комп’ютерної обробки і аналізу інформації за допомогою програми Microsoft Excel.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку і поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень, які в комплексі визначають концептуальні основи і організаційно-методичну базу економічних методів регулювання використання комплексних територіальних ресурсів.

Найбільш значимі результати дисертаційного дослідження:

  вперше розроблено рекомендації і сформульовано основні положення щодо впровадження системи регулювання, яка відповідає особливостям використання комплексних територіальних ресурсів на основі функціонального зонування в залежності від динаміки їх розвитку;

  вдосконалено поняття комплексного територіального ресурсу, який розглядається як сукупність природних і антропогенних факторів, які розташовано у межах конкретної земельної ділянки, містить постійні та змінні, відтворювані та невідтворювані складові, що є передумовою формування структури регулювання землекористування;

  уточнено фактори, що впливають на формування ренти при використанні землі як природної умови, основними з яких є обмеженість природно-ресурсного потенціалу, яка визначається за фізичними, доповнюється юридичними, економічними і суб’єктивними ознаками, та необхідність обов’язкового додавання капіталу;

  удосконалено і доповнено класифікації земельних ресурсів на основі виділення територій, переважно міських, які за методами використання характеризуються як моно-, поліфункціональні та доповнюються підпорядкованими;

  уточнено підходи до формування функціональних зон з урахуванням впливу транспортних об’єктів – природних монополістів, які можуть відповідати вимогам до користувачів моно- і поліфункціональних територій та виконувати підпорядковані функції;

  набули подальший розвиток методичні підходи до регулювання підприємницької діяльності з урахуванням вимог землекористування у функціональних зонах, де платіж за землю для доповнюючих і нейтральних користувачів встановлюється на рівні пріоритетних, а для тих, що зменшують оцінку території, коректуються компенсацією збитків.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати, сформульовані висновки та розроблені пропозиції розвивають положення теорії раціонального використання і охорони територіальних ресурсів щодо вдосконалення регулювання землекористування на основі функціонального зонування.

Результати дослідження рекомендуються для регулювання використання територіальних ресурсів, стимулювання раціонального володіння і користування земельними ділянками на основі функціонального зонування, виходячи з особливостей господарського застосування конкретних територій, при розробці стратегій ефективної економічної діяльності, у програмах комплексного розвитку територій, галузей і суб’єктів економіки, у навчальному процесі.

Розроблені в дисертації рекомендації із застосування методів економічного регулювання користування територіальними ресурсами на основі проведення функціонального зонування населених пунктів використано при розробці Концепції соціально-економічного та культурного розвитку м. Одеси до 2012 року (довідка № 311 від 25.02.2004).

Теоретичні і практичні положення економіко-екологічного регулювання діяльності пріоритетних користувачів на землях залізниці і оцінці впливу негативних наслідків діяльності користувачів на функціональне позначення міських територій були використані управлінням Одеської залізниці при обґрунтуванні підвищення економіко-екологічної ефективності інвестування з урахуванням напрямку оптимізації використання земельних ресурсів (довідка № НГ-1/598 від 2.10.2003).

Запропоновані в дисертації положення щодо особливостей стимулювання пріоритетних землекористувачів та урахування динаміки розвитку населених пунктів і транспортної забезпеченості міських зон використано при обґрунтуванні доцільності будівництва оптового торгового центру “МЕТРО” у місті Одеса (довідка № 137/Н від 21.10.2004).

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальні курси “Фінанси”, “Фінанси підприємства”, “Оцінка майнових об'єктів” і використовуються в дипломному проектуванні Одеської державної академії будівництва та архітектури. (довідка № 08.06-224 від 14.10.2004).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій розроблено теоретичні положення і методичні підходи до економічного регулювання використання комплексних територіальних ресурсів на основі функціонального зонування. Обґрунтовано рекомендації щодо врахування особливостей використання земель в системі моно- і поліфункціональних територій.

Висновки і рекомендації розроблені особисто автором. З наукових публікацій, виданих у співавторстві, у роботі використані тільки ти положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були розглянуті та схвалені на наукових і науково-практичних конференціях: Сьома загальноукраїнська студентська наукова конференція „Розбудова держави: духовність, екологія, економіка” (м. Київ, березень 2001 року); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, листопад 2001 року); Підсумкова науково-практична конференція професорсько-викладацького складу ОДЕУ та вищих навчальних закладів регіону. Присвячується 70-річчу Одеської області. (м. Одеса, квітень 2002 року); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених „Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, лютий 2003 року); Науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу Одеської державної академії будівництва та архітектури (м. Одеса, травень 2002, 2004 років); ІІ Всеукраїнське наукове зібрання з подальшого розвитку ідей В.І. Вернадського “Пріоритети еколого-економічного розвитку України” (м. Миколаїв, жовтень 2003 року); Друга науково-практична конференція студентів та молодих учених „Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (м. Київ, травень 2004 року); Підсумкова науково-практична конференція професорсько-викладацького складу ОДЕУ та вищих навчальних закладів регіону (м. Одеса, квітень 2004 року); Міжнародна науково-практична конференція „Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, жовтень 2004 року); Щорічна міжнародна науково-практична конференція „Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м. Одеса, листопад 2004 року).

Наукові результати дослідження обговорювалися і одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри економіки підприємства Одеської державної академії будівництва та архітектури у 2001-2004 роках.

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 6 наукових праць, з них 4 наукові праці в провідних фахових виданнях, 2 роботи без співавторів. Загальний обсяг друкованих праць складає 2,25 друк. арк., в тому числі особисто автору належить 1,8 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертаційної роботи 186 сторінок комп'ютерного тексту, у т.ч. 8 таблиць на 9 сторінках, 14 рисунків на 10 сторінках. Список використаних джерел включає 117 найменувань на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, її зв’язок з науковими темами, сформульовано мету і задачі дослідження, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, визначено ступінь апробації і впровадження в економічну практику основних результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні аспекти економічного регулювання використання територіальних ресурсів” досліджено визначення поняття „земля” в системі економічного регулювання відносин природокористування; проведено аналіз категорії „рента” як економічного інструменту регулювання використання комплексних територіальних ресурсів; узагальнено класифікаційні підходи до функціонального зонування території.

В роботі показано, що на формування соціально орієнтованих ринкових відносин в Україні істотно впливає розвиток системи регулювання володіння і користування природно-ресурсним потенціалом, основна складова якого – земля (територія) дотепер не має чіткого визначення як наукова категорія.

Кожний природний комплекс виступає як природна просторова система, що має передумови для певного виду господарського використання. Проведений аналіз показав, що земля розглядається як економічний ресурс, як складова продуктивних факторів – засобів і предметів праці, як елемент природно-ресурсного потенціалу – у сукупності природних ресурсів і умов, а також як територія з антропогенними складовими, розташованими у її межах.

Звідси в роботі запропоновано введення поняття комплексний територіальний ресурс, який слід розглядати як систему, що поєднує природну і антропогенну складові, розташовані в межах обмеженої ділянки земної поверхні. Зазначена система включає постійну і змінну частини, до яких входять відтворювані та невідтворювані природні і капітальні ресурси конкретної території.

Методологічною основою регулювання землекористування є рентний підхід, як інтеграція витратного і результатного методів оцінки, що відображає ефект, здобутий при експлуатації природного ресурсу, і витрати, спрямовані на одержання цього ефекту. Аналіз категорії ренти показав, що обмеженість, нееластичність пропозиції землі є найважливішою причиною особливостей ціноутворення в галузях, діяльність яких обумовлена використанням земельних ресурсів. Основні ознаки обмеженості землі можуть розглядатися як ізольовані або взаємозалежні фактори, які в роботі розподіляються за фізичними; юридичними; економічними і суб’єктивними групами. При встановленні характеристик, що впливають на формування земельної ренти, природні властивості ділянки невіддільні від економічних факторів, які діють в сукупності.

При застосуванні землі як природного ресурсу первісним для формування різних форм ренти є її природні властивості та розташування земельної ділянки. При використанні землі як природної умови первинним для одержання ренти є додавання капіталу.

Прояви впливу факторів, що визначають можливість формування конкретного виду ренти, мають індивідуальні особливості, які розподіляються за територіальною ознакою. Класифікації земельних ресурсів в основному мають площинний розподіл. Але реально відбувається багатошарове використання територіальних ресурсів і умов, при якому спостерігаються прояви позитивних і негативних прямих і зовнішніх ефектів, що формуються на зазначених територіях в результаті функціонування різних користувачів. Це потребує виділення моно- і поліфункціональних зон (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація земель за методами використання

До першої групи віднесено території, на яких в основному здійснюються види діяльності або користування за галузевою ознакою. До другої групи – території, які використовуються переважно користувачами, фізичні границі між якими в площинному розрізі визначити досить складно. Особливе значення мають підпорядковані території.

Сприяння економічній діяльності в цілому вимагає проведення функціонального зонування. В роботі функціональне зонування визначається як розмежування конкретних територій з метою створення умов для досягнення максимального ефекту на основі задоволення певного комплексу потреб, які формуються при оптимальному залученні у господарчий оборот природно-ресурсного потенціалу чітко позначеної земельної ділянки. Границі і вимоги до встановлення функціональних зон змінюються залежно від того, як відбувається трансформація їхнього пріоритетного використання.

В другому розділі „Концептуальні положення регулювання використання міських територіальних ресурсів” досліджено основи економічного регулювання міських територій, проведено аналіз методичних підходів до оцінки об’єктів землекористування в Україні, вдосконалено методичні положення регулювання підприємницької діяльності на базі функціонального зонування.

Дослідження сучасних нормативних документів показало, що відсутнє поняття „міські території”, а формування земельних відносин в їх межах не забезпечено достатньою науково обґрунтованою методичною базою. Наслідком цього є незбалансованість розселення; низький рівень використання потенціалу малих, середніх і великих міст в умовах їх переважно екстенсивного росту, вичерпаність при недостатній ефективності використання територій, несприятлива екологічна ситуація.

При регулюванні землекористування в межах населених пунктів слід враховувати, що місто – динамічна система, яка знаходиться в стані безперервної реконструкції в результаті впливу змін соціально-економічної діяльності. Але це не виключає збереження історико-культурного і ландшафтно-екологічного потенціалу.

Звідси необхідні спеціальні методи і форми розв’язання соціально-економічних і екологічних проблем, у тому числі обумовлених необхідністю охорони і поліпшення якості навколишнього середовища населених місць, на основі функціонального зонування. Функціональні зони в межах міських територій мають ознаки моно- і поліфункціональності. Регулювання в поліфункціональних зонах необхідно здійснювати, виходячи з пріоритетності основних об'єктів економічної діяльності, яка визначається за ознакою максимальної прибутковості, що базується на використанні природно-ресурсного потенціалу конкретної зони. В межах міських функціональних зон усіх категорій слід застосовувати зонинг як організаційно-економічний інструментарій регулювання використання територій, заснований на її оцінці.

Аналіз методичних підходів до проведення оцінки землі дозволив виявити недоліки в їхньому теоретичному обґрунтуванні і показав відсутність достатньої інформаційної бази для проведення розрахунків. У межах населеного пункту грошова оцінка земель встановлюється за кожною категорією земель. Звідси вартість земельних ділянок визначається за різними ефектами – рентним, чистим доходом, прямим прибутком, прибутком, що розраховується на основі норм до витрат на освоєння і облаштування території, та іншими показниками.

Для оптимізації територіальної системи землекористування і господарської структури регіону, запобігання і ліквідації конфліктних ситуацій між користувачами, а також між користувачами і власниками землі, запропоновано заходи по вдосконаленню економічного механізму регулювання використання територій.

В роботі викладено положення щодо функціонального зонування і встановлення системи платежів за користування і володіння земельними ділянками в містах, яка формується на основі теоретичних і методичних підходів, згідно з якими вартість земельної ділянки залежить від сукупності факторів, що проявляються на зовнішньому, регіональному і локальному рівнях, і відповідає ринковій вартості. Основним інструментом регулювання землекористування в межах зони є ставка платежу за володіння або користування одиницею площі, яка встановлюється залежно від рентного доходу пріоритетного користувача моно- чи поліфункціональної території.

Для забезпечення раціонального використання земельних ділянок у межах функціональної зони всі власники перерозподіляються на відповідні, нейтральні і невідповідні вимогам зони. Крім впливу на формування земельної ренти, в системі регулювання пропонується врахування особливостей майнових об'єктів і умов формування доходів від залучення земельної ділянки в економічну діяльність.

Для пріоритетних користувачів плата за землю визначається за формулою:

, (1)

де – платіж за використання території в i-тій зоні, грн.;

– площа j-го типу, де стягується платіж, м2;

– ставка платежу за користування 1 м2 території i-ой зони, грн./ м2;

– поправочний коефіцієнт;

– тип площі, яка використовується об’єктом.

Площа, з якої стягується платіж Sj, визначається в залежності від особливостей використання: виробничі території (S1), допоміжні (S2), та площі, які сприяють нормальному функціонуванню об’єкта (S3).

В тому випадку, коли площі S2 и S3 використовуються більш ніж одним землекористувачем одночасно, платежі встановлюються пропорційно до базових параметрів, які характеризують потужність об’єктів.

Для користувачів, діяльність яких не відповідає функціональному призначенню території та змінює її економічну оцінку, платежі за землю визначаються по формулі:

, (2)

де - плата за землю, яка належить об’єкту, що здійснює негативний вплив на якість територіальних ресурсів у функціональній зоні, грн.;

- додаткові платежі, які визначаються за впливом на рівень рентного доходу інших основних користувачів, грн./м2.

, (3)

де - фактична плата за користування 1 м2 території, грн./ м2;

- потенційний платіж, який має формуватися при зміні пріоритетного користувача, грн./м2.

- площа, де проявляється вплив на рівень рентного доходу, м2.

Запропоновані методичні підходи ґрунтуються на застосуванні комплексних економіко-екологічних важелів, які, з одного боку, підтримують пріоритетних користувачів, що є найбільш прибутковими в даній зоні, з іншого – забезпечують запобігання і компенсацію збитків, які формуються у цих користувачів при порушенні умов оптимального використання сукупності економічних ресурсів зони.

У третьому розділі „Удосконалення територіальної системи землекористування з урахуванням особливостей функціонального зонування” запропоновано положення щодо впровадження функціонального зонування в структуру регулювання використання комплексних територіальних ресурсів; розглядається значення земель транспорту в межах населених пунктів, обґрунтовуються заходи щодо забезпечення цільового використання територій.

В роботі показано, що в основу земельної політики органів регіональної влади має бути покладено формування економічного інструментарію регулювання землекористування з використанням класифікаційних ознак систематизації інформації, яка містить дані про природні, адміністративні, економічні та екологічні характеристики ділянок. Це дозволить підприємцям приймати самостійні рішення стосовно доцільності прикладення капіталу саме в означеній зоні.

Структура управління, яка забезпечує регулювання процесів залучення в економічну діяльність комплексних територіальних ресурсів, включає: об’єкт управління (комплексний територіальний ресурс населеного пункту); органи управління і регулювання (державні органи влади, науково-дослідні підрозділи, ринкові інфраструктурні об’єкти); керуючі параметри (рис. 2).

Регулювання використання територіальних ресурсів здійснюється у такій послідовності: систематизація даних, що відображають відомості з економічної оцінки територій; виділення моно- і поліфункціональних територій, проведення функціонального зонування; розробка системи платежів по зонах. В зв’язку з тим, що для міст характерне поліфункціональне використання територій при стабільному і динамічному розвитку, здійснюється поступова зміна розмірів платежів з урахуванням коректування поточних даних, які впливають на параметри економічної оцінки комплексних територіальних ресурсів.

Відносини стосовно регулювання землекористування на поліфункціональних територіях в населених пунктах значною мірою пов’язані з особливостями використання земель транспорту та його економічного становища як природного монополіста. Відмінності діяльності монополістів від функціонування природних монополістів обумовлені тим, що монополізм останніх пов’язаний з безпосередньою залежністю від якості природних ресурсів і умов, використання яких і визначає специфіку формування їхніх доходів.

Транспорт значною мірою володіє зоноутворюючими властивостями. Залежно від конкретної ситуації його варто розглядати як пріоритетний вид діяльності, що визначає особливості розташування транспортної функціональної зони, яка володіє ознаками моно- або поліфункціональності. Ставка платежу за користування цими землями визначається рівнем прибутковості об’єктів транспорту. Ставка платежу за користування земельними ресурсами з урахуванням підпорядкованості об’єктів транспорту в межах впливу функціональних зон іншого призначення встановлюється залежно від прибутковості пріоритетних користувачів цих зон.

У великих містах ділянки, на яких розташовані пріоритетні об’єкти транспорту, слід розглядати як самостійні структурні елементи функціонального зонування міської території. Для малих і середніх міст транспорт може виступати як базовий системоутворюючий фактор і його діяльність має розглядатись як основа для функціонального зонування.

У межах міста Одеси транспорт не організував самостійних функціональних зон, тому що його об’єкти розташовані в межах ділянок, які перебувають чи примикають до досить економічно активних функціональних зон, а концентрація інших користувачів на землях транспорту не дозволяє однозначно виявити пріоритетного користувача.

Рис. 2. Схема процесів регулювання використання комплексних територіальних ресурсів

В той же час транспортний фактор впливає на умови функціонування зон.

В роботі показано, що будівництво торговельного комплексу “МЕТРО” у районі 6-го км Овідіопольскої дороги, який формується як торгово-економічна зона, призведе до виникнення транспортного “вузького місця” у зв’язку з відсутністю автомобільної розв’язки. Індекс прибутковості зазначеної території в існуючому стані перебуває на рівні – 2. Забезпечення її сучасною виробничою і соціальною інфраструктурою, удосконалення і реконструкція транспортних розв'язок, зниження екологічного навантаження від автомобільного транспорту в межах міста дозволить підвищити цінність території вдвічі.

Використання запропонованої в роботі методики регулювання умов підприємницької діяльності на території міста Одеси при розробці проекту щодо впровадження комплексу заходів, пов’язаних з ліквідацією екологічно небезпечних наслідків виробничої діяльності промивочно-пропарювальної станції Одеської залізниці, здатне стимулювати об'єкт до переміщення на іншу ділянку. Але відсутність функціонального зонування дозволила ухвалити рішення щодо доцільності виносу і оздоровлення території тільки за оцінками негативного впливу на стан навколишнього середовища.

ВИСНОВКИ

Одержані результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розвиток теоретичних і методичних положень і розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування і реалізації економічного регулювання процесів використання територіальних ресурсів. Основні висновки та рекомендації теоретичного та науково-практичного характеру, здобуті в ході проведеного дослідження, такі:

1. В роботі показано, що формування і розвиток ринкових відносин в Україні вимагає вдосконалення системи регулювання користування земельними ресурсами. Аналіз підходів до визначення категорій „земля”, „територія”, „природні ресурси і умови” дозволив зробити висновок про доцільність введення поняття „комплексний територіальний ресурс”, якій запропоновано розглядати як систему , що поєднує природну і антропогенну складові, розташовані в межах обмеженої ділянки земної поверхні. Доведено, що властивості землі як природного ресурсу є первісними для формування різних форм ренти. При використанні землі як природної умови первинним для одержання ренти є додаток капіталу. Найважливішою причиною формування ренти виступає обмеженість земельних ресурсів, яка обумовлена впливом факторів, що розподіляються за фізичними; юридичними; економічними і суб’єктивними групами.

2. Дослідженнями автора встановлено, що наслідком багатошарового використання комплексних територіальних ресурсів є необхідність виділення моно- і поліфункціональних зон, що потребує функціонального зонування розмежування конкретних територій з метою створення умов для досягнення максимального ефекту на основі задоволення певного комплексу потреб, які формуються при оптимальному застосуванні природно-ресурсного потенціалу чітко позначеної земельної ділянки. Границі і вимоги до встановлення функціональних зон змінюються залежно від того, як відбувається трансформація їхнього пріоритетного використання.

3. Поведений подальший розвиток методичних підходів до регулювання підприємницької діяльності з урахуванням вимог землекористування у функціональних зонах дозволив позначити, що основним інструментом регулювання землекористування в межах зони є ставка платежу за володіння або користування одиницею площі, яка встановлюється залежно від рентного доходу пріоритетного користувача з врахуванням моно- і поліфункціональності територій. Для забезпечення раціонального використання земельних ділянок в межах функціональної зони всі користувачі перерозподіляються на відповідні, нейтральні та невідповідні до зональних вимог. Запропоновані методичні підходи ґрунтуються на застосуванні комплексних економіко-екологічних важелів, що підтримують пріоритетних користувачів, які є найбільш прибутковими в даній зоні, та забезпечують запобігання і компенсацію збитків, що формуються у цих користувачів при порушенні умов оптимального використання сукупності економічних ресурсів зони.

4. Дослідженнями автора доведено, що функціональне зонування вимагає адаптації системи управління відповідно до особливостей кожної конкретної території. Структура управління, яка забезпечує регулювання процесів залучення в економічну діяльність комплексних територіальних ресурсів, включає: об'єкт управління (комплексний територіальний ресурс населеного пункту); органи управління і регулювання (державні органи влади, науково-дослідні підрозділи, ринкові інфраструктурні об'єкти); керуючі параметри. Регулювання використання територіальних ресурсів здійснюється в такій послідовності: систематизація даних, що відображають відомості з економічної оцінки територій; виділення моно- і поліфункціональних територій, проведення функціонального зонування; розробка системи платежів по зонах; наступна зміна величини платежів з урахуванням корегування поточних відомостей, які впливають на параметри економічної оцінки комплексних територіальних ресурсів.

5. Прикладні аспекти роботи дозволили виявити, що найбільш складні відносини щодо регулювання землекористування виникають на поліфункціональних територіях населених пунктів. Значною мірою це стосується транспорту, що пов’язане з особливостями його економічного становища як природного монополіста, який значною мірою володіє зоноутворюючими властивостями. Транспортним функціональним зонам властиві ознаки моно- або поліфункціональності, а ставка платежу за користування землею визначається прибутковістю об’єктів транспорту. Ставка платежу за користування земельними ресурсами, де об'єкти транспорту відносяться до підпорядкованих, установлюється залежно від прибутковості пріоритетних користувачів цих зон. У місті Одесі транспорт не організував самостійні функціональні зони, тому що його об’єкти розміщаються в межах ділянок, які перебувають і примикають до досить економічно активних функціональних зон, а концентрація інших користувачів на землях транспорту не дозволяє однозначно виявити пріоритетного користувача. Але транспортний фактор впливає на умови функціонування зон.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фахові видання:

1. Гречановська І.Г., Педько І.А. Сучасні аспекти економічного регулювання землекористування в регіоні // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 125. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.145-149. (0,4 д.а.). Особистий внесок здобувача – визначено необхідність функціонального зонування територій та систематизації відповідного впливу на умови розподілу землекористувачів.

2. Гречановська І.Г., Педько І.А. Методичне забезпечення встановлення розмірів плати за користування і володіння землею // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 30. Вип. 17. Економічні науки. – Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2004. – С. 60-64. (0,5 д.а.). Особистий внесок здобувача – обґрунтовано методичні підходи до регулювання підприємницької діяльності з урахуванням вимог землекористування у функціональних зонах.

3. Педько І.А. Рентні оцінки у регулюванні використання міських територій Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 17 – Одеса: ОДЕУ, 2004 р. – С. 235-240. (0,5 д.а.).

4. Гречановська І.Г., Камбур О.Л., Педько І.А. Зовнішні екологічні фактори економічної безпеки промислового виробництва // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. – Одесса, 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т. – Т. 2. – С. 247-250 (0,5 д.а.). Особистий внесок здобувача – Удосконалено структурні елементи економіко-екологічного регулювання на основі впровадження зональних платежів за використання територіальних ресурсів.

Матеріали і тези конференцій:

5. Педько І.А. Транспорт в системі регулювання землекористування // Тиждень економіки ДНУ: матеріали доповідей. Випуск 2. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 94-97. (0,2 д.а.).

6. Гречановська І.Г., Педько І.А. Удосконалення управління використанням міських територій // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали щорічної науково-практичної конференції 24 листопада 2004 року. У 2-х томах. Т. 2. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 181-183 (0,15 д.а.). Особистий внесок здобувача – виявлено особливості державного регулювання при визначенні пріоритетного землекористування.

Педько І.А. Економічне обґрунтування використання територіальних ресурсів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.08.01 – Економика природокористування і охорони навколишнього середовища. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена розвитку теоретичних і методичних положень, а також розробці науково обґрунтованих практичних рекомендацій з економічного регулювання процесів використання територіальних ресурсів. Досліджено визначення поняття „земля” в удосконаленні системи відносин природокористування. Уточнено фактори, що впливають на формування ренти при використанні землі як природної умови. Узагальнено класифікаційні підходи до функціонального зонування територій. Досліджено основи економічного регулювання використання міських територій. Вдосконалено методичні основи регулювання підприємницької діяльності на основі функціонального зонування. Обґрунтовано заходи щодо забезпечення цільового використання територій та запропоновано напрямки щодо впровадження функціонального зонування в структуру регулювання використання комплексних територіальних ресурсів.

Ключові слова: комплексні територіальні ресурси, економічне регулювання, рента, функціональне зонування, міські території, моно- і поліфункціональні зони.

Педько И.А. Экономическое обоснование использования территориальных ресурсов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 – Экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена развитию теоретических и методических положений, а также разработке научно обоснованных практических рекомендаций по экономическому обоснованию процессов регулирования и использования территориальных ресурсов. Анализ подходов к определению понятия “земля”, “территория”, “природные ресурсы и условия” позволил сделать вывод о целесообразности введения понятия “комплексный территориальный ресурс”, который следует рассматривать как систему, объединяющую природную и антропогенную составляющие, расположенные в пределах ограниченного участка земной поверхности.

Важнейшей причиной проявления особенностей ценообразования в отраслях, деятельность которых обусловлена использованием земельных ресурсов, является ограниченность земли, обусловленная влиянием факторов, которые распределяются по физическим; юридическим; экономическим и субъективным группам. Признаки ограниченности проявляются в качестве системы с соответствующими свойствами, проявляющимися в индивидуальности и взаимосвязях.

Свойства земли как природного ресурса являются первоопределяющими для формирования различных форм ренты. При использовании земли как природного условия первичным для получения ренты является приложение капитала.

Многослойное использование территориальных ресурсов и условий, которое сопровождается проявлением положительных и отрицательных прямых и внешних эффектов, формирующихся на указанных территориях в результате функционирования различных пользователей, предполагает выделение моно- и полифункциональных зон.

Функциональное зонирование – это разграничение конкретных территорий с целью создания условий для достижения максимального эффекта на основе удовлетворения определенного комплекса потребностей, которые формируются при оптимальном использовании природно-ресурсного потенциала четко обозначенного земельного участка. Границы и требования к установлению функциональных зон изменяются в зависимости от особенностей трансформации их приоритетного использования.

Предложено ввести понятие “городские территории” в классификации земельных ресурсов. Функциональные зоны в пределах городских территорий имеют признаки моно- и полифункциональности. Регулирование в полифункциональных зонах строится, исходя из приоритетности основных объектов экономической деятельности, имеющих максимальную доходность, основанную на использовании природно-ресурсного потенциала конкретной зоны.

Для оптимизации территориальной системы землепользования предложен организационно-экономический инструментарий регулирования использования территорий. Основным инструментом регулирования землепользования в пределах зоны является ставка платежа за владение или пользование единицей площади, устанавливаемая в зависимости от рентного дохода приоритетных пользователей с учетом моно- и полифункциональности территорий.

Структура управления, обеспечивающая процессы вовлечения в экономическую деятельность комплексных территориальных ресурсов, включает: управляемый объект; органы управления и регулирования; управляющие параметры. Регулирование использования территориальных ресурсов осуществляется в следующей последовательности: систематизация данных, отражающих сведения по экономической оценке территорий; выделение моно- и полифункциональных территорий, проведение функционального зонирования; разработка системы платежей по зонам; последующее изменение величины платежей с учетом корректировки текущих сведений, которые влияют на параметры экономической оценки комплексных территориальных ресурсов.

Обеспечение функционального зонирования требует адаптации системы управления в соответствии с особенностями каждой конкретной территории. В основу земельной политики органов региональной власти должно быть положено формирование экономического инструментария регулирования землепользования с использованием предложенной классификации признаков систематизации информации. Это позволит предпринимателям принимать самостоятельные решения по целесообразности приложения капитала именно в этой зоне.

Наиболее сложные отношения землепользования возникают на полифункциональных территориях населенных пунктов. В значительной мере это относится к транспорту, что связано с особенностями его экономического положения как естественного монополиста, в значительной мере обладающего зонообразующими свойствами. Однако влияние транспортного фактора на землепользование в г. Одессе сопровождается отсутствием транспортных зон.

Ключевые слова: комплексные территориальные ресурсы, экономическое регулирование, рента, функциональное зонирование, городские территории, моно- и полифункциональные зоны.

Pedko I. – Economic substantiation for use of territorial resources. – The Manuscript.

Thesis for scientific degree of the candidate in economy by specialty 08.08.01 – economy of use and protection of an environment. – Institute of market problems and economical-ecological researches of National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, 2005.

The thesis is devoted for developments of theoretical and methodical positions, for scientifically motivated practical recommendation from economic regulation of processes the territorial resources use. The determinations of the notion "land" in improvement of relations landusing system are explored. The influence factors upon forming the rent are elaborated when the land is using as natural condition. The taxonomic approaches to functional zoning of territory are generalised. The bases to economic regulation of the use town territory are explored. They are advanced methodical bases of the regulation to business activity on base functional zoning. The actions on ensuring the target use territory are motivated. Directions for introduction functional zoning in structure of the regulation the complex territorial resource use are offered.

The Keywords: complex territorial facility, economic regulation, rent, functional zoning, town territory, mono- and polyfunctional zones.