ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПАПАКІНА НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА

УДК: 636.32/38: 636.082

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ОВЕЦЬ

ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

ЗАЛЕЖНО ВІД ІНТЕНСИВНОСТІ ЇХ РОСТУ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Херсон – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі генетики та розведення сільськогосподарських тварин. в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

Нежлукченко Тетяна Іванівна,

Херсонський державний аграрний університет

декан біолого-технологічного факультету

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Шуваєв Василь Тихонович,

Дніпропетровський державний аграрний університет

професор кафедри технології виробництва та переробки

продукції тваринництва

кандидат сільськогосподарських наук, професор

Чепур Валентина Кузьмівна, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри генетики і розведення сільськогосподарських тварин

Провідна установа: Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова „Асканія-Нова”, Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства УААН, смт. Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область

Захист відбудеться „26” січня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м. Херсон – 6, вул..Р. Люксембург, 23,ауд.№64.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м. Херсон – 6, вул.Р. Люксембург, 23

Автореферат розісланий „23” грудня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Д. Карапуз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення темпів селекційного удосконалення тонкорунних овець в значній мірі обумовлено використанням препотентних плідників-поліпшувачів. Тому рання й найбільш повна оцінка їх племінної цінності набула особливого значення для селекційної роботи в племінних господарствах. Такий метод оцінки дозволяє скоротити виробничі витрати на вирощування, догляд та утримання тварин.

Ефективність ранньої оцінки тварин за показниками інтенсивності росту обгрунтована у птахівництві, свинарстві, скотарстві та вівчарстві (Коваленко В.П., Боліла С.Ю., 1996, 1998; Максимов В.Д., 1997; Карапуз В.Д., 1991; Ковальов Д.В., 2000), але питання оцінки баранів-плідників за цими показниками ще не вивчалось.

Подальше підвищення вовнової продуктивності овець тонкорунних порід обумовлено використанням кращого світового генофонду і вимагає розробки нових методів оцінки тварин. Шляхом селекційної роботи отримано таврійський тип асканійської тонкорунної породи, продуктивні й селекційні особливості якого потребують вивчення. Тому можна вважати актуальними дослідження щодо визначення закономірностей інтенсивності росту тварин цього типу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведені у відповідності з тематичним планом науково-дослідної роботи Інституту тваринництва степових районів „Асканія–Нова” ім.М.Ф.Іванова і кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету за темою: „Розробити методи відновлення мериносового вівчарства на півдні України шляхом створення нових і удосконалення існуючих типів і ліній овець асканійської тонкорунної породи з настригом чистої вовни 3,2-3,6 кг і виробництвом м’яса на матку 50-55кг” (ДР 02.01V007376) та „Розробити методичні прийоми створення заводських типів і ліній та барановідтворювальних стад овець асканійської тонкорунної породи з комбінованою продуктивністю” (ДР 01.0101V007376).

Мета і завдання досліджень. Мета – вивчити закономірності росту баранів – плідників залежно від частки спадковості за поліпшуючою породою та лінійного походження і визначити вплив інтенсивності росту плідників на формування продуктивних якостей їх нащадків, а також встановити можливості моделювання росту і використання параметрів моделі для прогнозування майбутньої продуктивності овець.

При виконані роботи передбачалось :

? здійснити аналіз закономірностей росту та розвитку ремонтних баранів різних генотипів і ліній за австралійським мериносом;

? провести моделювання росту овець та оцінку ремонтного молодняка за параметрами математичних моделей;

? визначити особливості гістологічної структури шкіри у овець різних ліній;

? встановити зв’язок між інтенсивністю росту і продуктивними ознаками плідників та їх нащадків;

? дослідити можливості раннього відбору ремонтних баранців за показниками інтенсивності росту;

? визначити економічну ефективність оцінки плідників за показниками інтенсивності росту.

Об’єкт досліджень. Вівці асканійської тонкорунної породи та таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу „Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області.

Предмет досліджень. Прийоми ранньої оцінки плідників за параметрами росту ремонтних баранців асканійської тонкорунної породи та таврійського типу.

Методи досліджень. Використані зоотехнічні, гістологічні, фізіологічні та математико – статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що збільшення частки спадковості за поліпшуючою породою не призводить до значного зменшення живої маси плідників. Жива маса у віці 12 місяців змінюється в межах 61,8...64,1 кг, а в 14 місяців - 76,7... 78,5 кг. Зі зростанням частки спадковості австралійських мериносів інтенсивність формування зменшується від -0,22 до -0,231.

Уперше встановлено взаємозв’язок між показниками інтенсивності формування та часткою спадковості за австралійським мериносом ремонтних баранів–плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Виявлено зв’язок між живою масою, вовновою продуктивністю і показниками інтенсивності росту та часткою спадковості за австралійськими мериносами. Обґрунтована доцільність використання моделей Т.Бріджеса та Ф.Річардсона для прогнозування росту тварин на підставі показників росту за перші місяці вирощування. Встановлена ефективність відбору ремонтних баранів за індексом інтенсивності формування, найкращі показники отримані для баранів з високою швидкістю формування.

Практичне значення одержаних результатів Одержані результати є підставою щодо використання індексів інтенсивності росту і параметрів моделі для ранньої оцінки баранів-плідників за племінними ознаками. Відбір плідників за показником інтенсивності формування забезпечує підвищення продуктивних ознак нащадків.Потомки батьків класу М+ переважають нащадків від баранів М- за ознакою живої маси при відлученні: баранці на 2,05 кг, ярки на 0,38 кг. За вовновою продуктивністю в класі М- нащадки, отримані від маток М+, значно переважають нащадків цих плідників від маток М- (баранці на 0,88кг, ярки на 0,23кг). Економічний ефект від використання плідників з високою інтенсивністю формування становить від 1556 до 2373 грн., в розрахунку на 100 самців, і від 150 до 758 грн, в розрахунку на 100 самок.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертації, за сприянням наукового керівника, приймала участь у формуванні мети і завдань, розробці схем, підборі методик досліджень. Особисто виконано експериментальну роботу, аналіз і узагальнення результатів дослідження .

Апробація результатів досліджень. Основні результати досліджень доповідались на: науково-виробничих конференціях Херсонського державного аграрного університету (2001...2005); Всеукраїнський конференції „Біологічне обґрунтування шляхів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин” (Луганськ, 2001); щорічних нарадах з питань селекційної роботи з тонкорунними породами овець в науково-дослідному інституті степових районів ім. М.Ф.Іванова „Асканія-Нова” (2001...2003); на третій міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів (Вінниця,2003); міжнародній науково-практичної конференції „Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” (Кам’янець-Подільський, 2004); міжнародній конференції „Новітні технології у вівчарстві” в ІТСР „Асканія-Нова” (2004); міжнародна науково-практична конференція „Проблеми ведення галузі тваринництва в сучасних умовах” (Херсон, 2005).

Публікації. За матеріалами досліджень у фахових виданнях опубліковано 9 наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 130 сторінках комп’ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методики досліджень, результати досліджень, їх обговорення, висновки і пропозиції виробництву; містить 42 таблиць, 4 рисунки, 14 додатків. Список джерел літератури нараховує 246, з них 24 - іноземною мовою.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися впродовж 1997...2005 років у ВАТ „Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області, в лабораторії якості вовни Херсонського державного аграрного університету на ремонтних баранцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи і чистопородних тваринах асканійської тонкорунної породи за схемою (рис.1).

Особливості формування тварин вивчались залежно від частки спадковості австралійських мериносів (АМ) та лінійного походження. Було сформовано три групи. Перша група –тварини, що отримані від зворотнього схрещування помісей асканійської тонкорунної породи (60 голів). Друга група–тварини, що були отримані при розведенні “в собі” Ѕ асканійської тонкорунної + Ѕ австралійського мериносу (60 голів). До третьої групи увійшли тварини, яких отримали від поглинального схрещування з поліпшуючою породою (32 голови). Для вивчення лінійних особливостей тварин було сформовано 9 груп, відповідно заводським лініям, які входять до генеалогічної структури стада. Контрольна група складалася з чистопорідних баранців асканійської тонкорунної породи, нащадків барана №100(родоначальника лінії).Піддослідні тварини знаходились в одній отарі, в однакових умовах утримання та догляду. Щомісячно вранці, за дві години до годівлі, проводили зважування і вимірювання баранців.

Інтенсивність росту молодняка різних генотипів визначали за показниками інтенсивності формування тварин (Дt), напруги росту (, Jн) та рівномірності росту ( Jр). Інтенсивність формування визначалась за формулою Ю.К.Свечіна (1986). На підставі показників живої маси за перші місяці вирощування

Рис. 1. Схема досліджень

проводили математичне модулювання росту тварин за моделями Т.Бріджеса та Ф.Річарсона.

В 14 місяців проводили бонітування баранців за повним ключем, згідно з планом селекційної роботи господарства, для перевірки за якістю потомства відібрано 8 голів. Спермою цих баранів були запліднені вівцематки старші двох років і не нижче І класу. Баранів-плідників розподілено за типами формування і вивчалися показники продуктивності їх нащадків при різних варіантах контрастних парувань з матками, відібраними за показниками живої маси. Нащадків, розподілених на статево – вікові групи, вирощували в різних отарах. Тварин оцінювали за живою масою і розвитком при відбивці та за настригом вовни під час стриження в 1,5-річному віці.

У представників різних ліній в 4,5-місячному віці брали зразки вовни і шкіри, в 14 - місячному - зразки вовни. При виготовленні гістологічних препаратів використовували загальноприйняту і приватну гістологічну методику дослідження тканин (Козій М.С., 2000). Зразки тканин фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну та у рідині Буена, промивали у воді, зневоджували спиртом, занурювали в парафін. Зрізи виготовляли на кутовому мікротомі і фарбували гематоксином та рідиною Гейденгайна.

Результати досліджень обробляли методами математичної статистики. Вплив показників інтенсивності росту тварин на їх кінцеву продуктивність вивчали за методикою М.О.Плохинського (1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Закономірності росту баранців різних генотипів. Порівнюючи середні значення живої маси тварин різних вікових груп встановлено, що збільшення частки спадковості за австралійськими мериносами не призводить до значного її зменшення. Відмінності між трьома групами(табл. 1) за цим показником у 12 і 14-місячному віці не суттєві і не достовірні (Р > 0,05).

Жива маса у віці 12 місяців змінюється в межах 61,8...64,1 кг, а в 14 місяців - 76,7... 78,5кг. Спостерігається незначна тенденція до її зниження при збільшенні частки спадковості за австралійським мериносом. Мінливість живої маси у віці 10...14 місяців знаходиться на оптимальному для подальшої селекції рівні - 9,94-13,79 %, у віці 4-5 місяців для І групи (0,1875...0,4675 за австралійським мериносом) вона дещо вища і становить 17,02% і у віці 5 місяців для ІІІ (0,6875...0,8750) - 16,11%. Це свідчить про можливість подальшої селекції на підвищення цієї ознаки.

Порівняльний аналіз розвитку плідників трьох груп (табл.2) показує, що зі зростанням частки спадковості АМ інтенсивність формування зменшується від -0,22 до -0,231, а рівномірність росту знаходиться на відносно сталому рівні (0,19...0,20). Зменшується також напруга росту - від -0,05 до -0,08, середньодобові прирости зберігаються на рівні 0,12...0,14 кг. Значна відмінність між групами встановлена за відносною швидкістю росту, яка була максимальною в групі з часткою спадковості 0,1875...0,4675 за АМ – 66%, а мінімальною в групі тварин з часткою спадковості 0,500...0,625 – 58%. При підвищенні частки спадковості з 0,6875 до 0,8750 спостерігається також деяке підвищення відносного приросту – до 61%.

Таблиця 1 – Динаміка живої маси ремонтних баранців з різною часткою спадковості за австралійським мериносом, кг

Вік тварин, місяців | Генотип за австралійським мериносом

0,1875...0,4675 | 0,5000...0,6250 | 0,6875...0,8750

±S | Cv, % | ±S | Cv, % | ±S | Cv, %

n | 60 | 60 | 32

4 | 26,4±0,59** | 17,02 | 28,7±0,24*** | 6,36 | 29,5±0,82 | 15,57

5 | 24,4±0,40 | 12,53 | 25,0±0,32 | 9,80 | 23,4±0,67* | 16,11

10 | 52,4±0,80 | 11,76 | 51,9±0,71 | 10,53 | 51,4±0,92 | 9,94

11 | 56,6±0,85 | 11,59 | 55,6±1,24 | 10,94 | 55,0±1,07 | 10,82

12 | 64,1±1,01 | 12,10 | 62,3±1,38 | 10,87 | 61,8±1,33 | 12,02

13 | 71,0±1,06 | 11,46 | 71,4±1,75 | 11,97 | 71,4±1,77 | 13,79

14 | 78,2±1,24 | 12,20 | 78,5±1,85 | 9,07 | 76,7±1,27 | 9,24

Примітки: * Р < 0,05; ** Р < 0,01; *** Р < 0,001

Враховуючи показники індивідуального розвитку баранів різної частки спадковості за поліпшуючою породою, можна стверджувати, що її підвищення призводить до зниження інтенсивності росту (показники рівномірності і напруги росту), зменшення рівня відносних і середньодобових приростів. Але для тварин таврійського типу жива маса стабілізується і значної різниці в межах генотипу 0,6875..0,8750 не виявлено. Тому, тварини з високою часткою спадковості АМ, при їх меншій інтенсивності формування, можуть нарощувати живу масу в подальший період онтогенезу.

Таблиця 2 – Інтенсивність росту та розвитку баранців залежно від частки спадковості за австралійським мериносом

Показник інтенсивності росту | Генотип за австралійським мериносом

0,1875...0,4675 | 0,5000...0,6250 | 0,6875...0,8750

n60 | 60 | 32

Інтенсивність формування, Дt | -0,22±0,02* | -0,27±0,02 | -0,31±0,03

Рівномірність росту, Jр | 0,19±0,01 | 0,18±0,01 | 0,20±0,01

Напруга росту, Jн | -0,05±0,01* | -0,06±0,01 | -0,08±0,01

Середньодобовий приріст, кг | 0,14±0,00 | 0,12±0,01 | 0,13±0,01

Відносний приріст, в долях | 0,66±0,02 | 0,58±0,02 | 0,61±0,02

Рівень впливу параметрів інтенсивності росту на живу масу молодняка підтверджено результатами дисперсійного аналізу. Інтенсивність росту овець має чітку залежність від частки спадковості австралійських мериносів у досліджених генотипах тварин, тому цей параметр можна використовувати в селекційній роботі для ранньої оцінки продуктивних якостей ремонтного молодняка після перших місяців вирощування.

Отримані результати продемонстрували наявність прямого зв’язку між живою масою, показниками інтенсивності росту і часткою спадковості за австралійським мериносом. Це дало можливість зробити припущення, що існує залежність між показниками інтенсивності росту на рівні ліній, яка обумовлена впливом генотипу окремого плідника - родоначальника лінії. Результати дослідження показників росту та розвитку тварин залежно від їх лінійної належності наведені в таблиці 3.

ТТаблиця 3 – Динаміка живої маси баранців різних генотипів за лініями, кг

Лінія |

n | Вік, місяці

4,5 | 5 | 6 | 9 | 12 | 14

100 | 21 | 29,8±1,18 | 28,4±0,76 | 34,2±0,84 | 51,0±1,05 | 60,0±1,27 | 65,4±1,63 | 1376 | 20 | 29,2±1,01 | 28,1±0,92 | 34,6±0,92 | 50,6±1,01 | 60,2±1,08 | 65,2±1,41 | 5 | 10 | 27,0±1,57 | 27,8±1,14 | 35,7±1,03 | 50,7±1,49 | 60,5±1,89 | 66,1±2,00 | 374 | 19 | 26,6±1,23 | 25,8±0,96* | 33,2±1,04 | 49,4±1,11 | 59,0±1,45 | 63,9±1,80 | 7.1 | 9 | 26,1±1,49 | 26,3±1,01 | 31,6±1,01 | 47,1±1,09** | 56,1±1,45* | 59,2±2,10* | 1322 | 10 | 27,4±1,51 | 27,0±0,80 | 33,6±0,95 | 49,1±1,46 | 59,1±1,58 | 62,7±2,02 | 1444 | 10 | 26,7±1,84 | 25,7±1,06*33,5±1,12 | 49,1±1,80 | 55,8±2,69 | 59,1±3,29 | 8.31 | 9 | 29,3±1,47 | 27,8±0,68 | 33,9±0,96 | 47,9±0,59* | 56,3±0,84* | 60,3±1,01* | 7.67 | 10 | 24,0±0,82*** | 27,9±1,55 | 32,8±1,13 | 46,8±1,49* | 56,7±1,37 | 62,8±1,84 | На час відлучення у віці 4,5 місяців найбільша жива маса була у нащадків барана лінії №100 (29,8 кг). Найближчими до них виявилися баранці ліній 8.31 та 1376, які походять від австралійських плідників і вдало поєднують ознаки двох порід. Найменша жива маса в цьому віці визначена у представників лінії 7.67 (24,0 кг), які достовірно поступаються контрольній групі ровесників більш ніж на 5 кг (Р<0,001).

Різницю в цьому віці може обумовлювати походження тварин, тому що до відлучення молодняк годується переважно молоком маток. У цей період онтогенезу ріст баранців відбувається переважно під впливом генотипу.

До 9-місячного віку серед дослідних баранів високою масою характеризувалися тварини лінії 5, різниця порівнянно з контрольною групою коливалась від 0,44 до 1,49 кг. Тварини лінії 7.1 у 7 та 8 місяців поступалися контрольним на 4,05 та 3,81 кг (Р<0,05).

В 14-місячному віці баранцям лінії 100 ймовірно поступаються лише ремонтні баранцці ліній 7.1 та 8.31 – на 6,23 та 5,06 кг (Р<0,05). Інші групи не мають достовірної різниці з контрольною групою.

Динаміка живої маси дослідних тварин не була однотипною, цілеспрямована селекція зберегла лінійні особливості таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Показники інтенсивності росту та розвитку піддослідних тварин за період від 5- до 7- місячного віку дають підставу більш повно оцінити генотипову різноманітність ліній (табл. 4).

За показником інтенсивності росту лінії не одноманітні і відрізняються від чистопородних тварин лінії 100. Найбільша і нтенсивність формування

Таблиця 4 – Інтенсивність росту баранців різних ліній

Лінія | n | Показник інтенсивності росту

інтенсивність формування, Дt | рівномірність росту,

Jр | напруга

росту,

Jн | середньодобо-вий приріст, кг | відносний приріст,

в долях

100 | 21 | 0,06±0,003 | 0,20±0,015 | 0,33±0,059 | 0,22±0,024 | 0,17±0,018

1376 | 20 | 0,02±0,004 | 0,17±0,009 | 0,04±0,075 | 0,17±0,010 | 0,14±0,008

5 | 10 | 0,03±0,003 | 0,18±0,025 | 0,18±0,059 | 0,19±0,037 | 0,14±0,025

374 | 19 | 0,07±0,003 | 0,20±0,017 | 0,93±0,023 | 0,23±0,028 | 0,18±0,021

7.1 | 9 | 0,02±0,002 | 0,17±0,005 | 0,80±0,005 | 0,17±0,006 | 0,15±0,007

1322 | 10 | 0,04±0,004 | 0,220±0,044 | -0,99±0,218 | 0,20±0,043 | 0,16±0,035

1444 | 10 | 0,08±0,002 | 0,20±0,020 | 1,61±0,024 | 0,23±0,029 | 0,18±0,022

8.31 | 9 | 0,01±0,008 | 0,16±0,018 | 0,76±0,048 | 0,16±0,019 | 0,13±0,018

7.67 | 10 | 0,04±0,003 | 0,16±0,026 | 0,42±0,033 | 0,18±0,036 | 0,15±0,030

притаманна баранцям лінії 374 та 1444, які на початку періоду вирощування поступались контрольним тваринам, а у віці 6–7 місяців не мали з ними ймовірної різниці за живою масою. За інтенсивністю формування значно поступалися вівці ліній 8.31, 1376 та 7.1. Водночас, при відлученні, представники лінії 8.31 та 1376 мали живу масу близьку до контрольних тварин, а в наступні чотири місяці від них не відрізнялися.

Таким чином, помісні тварини в перші місяці онтогенезу мають меншу інтенсивність росту, що компенсується у наступні періоди вирощування.

Математичне моделювання живої маси тварин. Для прогнозування продуктивності тварин ефективною є модель Т.Бріджеса, що дозволяє отримувати не лише показник очікуваної продуктивності – живої маси, але й визначає експоненційну (к) та кінетичну(б) швидкість росту. Проведено порівняльну оцінку моделі Т.Бріджеса та індексів інтенсивності росту для прогнозування живої маси овець.

Найбільша точність прогнозу отримана для варіантів зворотнього схрещування на асканійську тонкорунну породу (табл. 5). При збільшені частки спадковості точність прогнозу дещо зменшувалась, але не перевищувала 5% допустимої похибки передбачення. Це пов’язано з різною інтенсивністю формування тварин різних генотипів.

Таблиця 5 – Фактичні і теоретично очікувані показники живої маси овець, кг

Частка спадковості за австралійським мериносом | Жива маса в 14 міс. віці | Відхилен-ня від фактичної, % | Параметри моделі |

Дt

фактична | прогно-зована | б | к | б/к

0,1875 – 0,4687 | 76,81 | 76,96 | 0,20 | 0,1349 | 1,2209 | 0,1405 | 0,0543

0,5000 – 0,6250 | 78,42 | 80,79 | 3,00 | 0,1049 | 1,8200 | 0,0730 | 0,0574

0,6875 – 0,8750 | 77,55 | 79,32 | 2,30 | 0,1526 | 1,2469 | 0,1623 | 0,0998

Збільшення частки спадковості австралійських мериносів зумовлює більш високу інтенсивність формування (Дt>0,0998), її зменшення пов’язане зі зниженням інтенсивності росту.

Параметри моделі мають високий прямий або обернений зв’язок із живою масою овець до рівня частки спадковості 0,625. При підвищенні частки спадковості кореляційний взаємозв’язк зменшується, що обумовлено рівнем інтенсивності формування помісей з часткою спадковості 0,687...0,875. Високу кореляцію виявлено з показниками кінетичної швидкості росту (від 0,590 до 0,977). Високий, але обернений зв’язок має співвідношення параметрів б/к (від -0,853 до -0,878). Цим підтверджується теза, що одним із резервів збільшення живої маси овець є підвищення кінетичної швидкості росту.

Моделювання росту тварин різних ліній до 14-місячного віку і точність прогнозування росту овець (табл. 6) показує, що похибка прогнозованої живої маси лише для нащадків барана 1376 перевищувала статистично визначений поріг достовірності.

Таблиця 6 – Моделювання живої маси баранів різних ліній за моделлю Т.Бріджеса

Лінія | n | Жива маса, кг | Похибка прогнозу, % | А | б | к

фактична | прогноз

100 | 21 | 65,45 | 63,90 | 2,38 | 71,905 | 1,236 | 0,224

1376 | 20 | 65,28 | 60,92 | 6,69 | 72,700 | 0,951 | 0,274

5 | 10 | 66,15 | 64,15 | 3,02 | 92,200 | 0,825 | 0,233

374 | 19 | 63,95 | 62,28 | 2,61 | 78,158 | 1,214 | 0,191

7.1 | 9 | 59,22 | 58,20 | 1,72 | 66,556 | 1,555 | 0,047

1322 | 10 | 62,70 | 61,30 | 2,23 | 90,700 | 1,178 | 0,107

1444 | 10 | 59,10 | 57,88 | 2,11 | 68,500 | 1,066 | 0,292

8.31 | 9 | 60,39 | 59,10 | 2,13 | 66,222 | 1,334 | 0,152

7.67 | 10 | 62,85 | 61,12 | 2,75 | 79,000 | 1,155 | 0,135

Найбільше відхилення прогнозованих значень лінії 1376 та 5 характеризуються найліпшим поєднанням якостей двох батьківських порід, ягнята під час відлучення поступалися за живою масою, але в останні місяці вирощування мали високі показники інтенсивності росту, в порівнянні з контрольними тваринами.

Модель передбачає визначення асимптоти (А) – це потенційна, максимально можлива, жива маса. Представники лінії 8.31, 1444 та 7.1 мають живу масу близьку до австралійських мериносів, що підтверджується меншими значеннями асимптот. Високе значення асимптот для інших ліній свідчить про великий генетичний потенціал енергії росту дослідних тварин, що зумовлено значеннями кінетичної та експоненційної енергії росту. У подальшій селекційній роботі доцільно використовувати параметри моделі для попередньої оцінки і відбору ремонтних баранців.

Для порівняння і підтвердження ефективності математичного моделювання обрана модель Ф. Річарсона, за якою також отримано високу точність прогнозу. Помилка математичного прогнозування живої маси до 14-місячного віку не перевищує 2%.

Величина асимптоти перевищує фактичну живу масу, але різниця між цими параметрами менша ніж при використанні моделі Т.Бріджеса. Зв’язок асимптоти з настригом вовни є високим і достовірним для австралізованих ліній 5 та 1444 і складає відповідно 0,666 та 0,664 проти 0,716 та 0,805 за моделлю Т. Бріджеса. Лінія 1444 характеризується прямою і високою кореляцією між асимптотою і настригом вовни (0,921). Інші лінії характеризуються менш вираженою кореляцією між настригом вовни та параметрами моделі.

Вовнова продуктивність овець. Таврійський тип асканійської тонкорунної породи, незалежно від частки спадковості АМ, характеризується одноманітністю за показниками вовнової продуктивності. Довжина вовни тварин не менше 11,5см, якість вовни не нижче 64 якості, звивистість чітка і вовна вирівняна на різних ділянка руна. Світлий колір жиропоту (бал не нижче 4) свідчить про високу технологічну придатність отриманої вовни. Виявлено зв’язок між товщиною вовни і лінійною належністю тварин. Найтонша вовна (17,5 мкм, що відповідає 80 якості) зафіксована на час відбивки у представників лінії 1376, для лінії 374 та 7.1 цей показник склав 19,0 та 20,7 мкм (відповідно 70 та 64 якість). У контрольній групі вовна відзначалася найбільшим діаметром – 22,3 мкм. Отже, у тварин таврійського типу вовна тонша у порівнянні з асканійськими тваринами (Р ? 0,001). Для лінії 1376 характерна найбільша одноманітність цієї ознаки, на відміну від інших ліній. Лінії 7.1 та 100 мають дуже близькі значення середнього квадратичного відхилення та коефіцієнта варіації при найбільших показниках товщини вовни. Бажана товщина вовни лінії 1376 поєднується з найбільшою генетичною одноманітністю.

Результати досліджень якості вовни овець різних ліній у віці 14 місяців наведені в таблиці 7. Найтовщу вовну достовірно мали асканійські баранці (21,8 мкм), тоді як у нащадків австралійських плідників вона значно тонша. Представники ліній 1322, 374, 5, 7.67, 8.31 мали вовну тоншу ніж 17 мкм, що відповідає кращим світовим стандартам. Лінія 1444 виявилася близькою до контрольної, ознака дорівнює 20 мкм і вірогідно не відрізняється. Різниця показника, у порівнянні з контрольними тваринами, складає 3-4 мкм майже для всіх ліній, за тониною вовна не нижче 70 якості. Вплив схрещування на цей показник надав бажаних результатів, отримані зміни спостерігаються у нащадків п’ятого і шостого поколінь.

За природною довжиною вовни тварини дослідних лінії дещо поступалися контрольній, особливо нащадки лінії 1322 (на 2 см). Таку різницю можна пояснити змінами у структурі вовни, вона стала тоншою і звивистою, що може призводити до зменшення довжини. Виходячи з цього, для об’єктивної оцінки визначена істинна довжина, за якою контрольній групі поступалася лише лінія 5. Усі інші баранці мали показник близький до контрольних, а тварини лінії 1376 - достовірно більший (перевага склала 2,22 см). Отже лінія 1376 поєднує високу якість вовни з добрими показниками істинної довжини і є перспективною для використання у цьому напрямку.

Найбільший настриг вовни отримано від контрольних баранів – 8 кг. Дослідні тварини характеризувалися дещо меншими показниками, а представники ліній 5 та 7.1 достовірно поступалися – відповідно на 1,12 і 1,58кг, але цей показник вивчався у немитому волокні. Вважаємо, що за настригом вовни не можна робити остаточний висновок про вовнову продуктивність дослідних тварин.

Таблиця 7 – Вовнова продуктивність представників різних ліній

Лінія | n | Тонина вовни, мкм | Природна довжина вовни, см | Істинна довжина вовни, см | Коефіцієнт вовновості | Настриг вовни, кг

100 | 5 | 21,8±0,89 | 14,6±0,76 | 16,8±0,84 | 0,14±0,02 | 8,0±0,61

1444 | 5 | 20,0±1,06 | 14,4±1,25 | 17,0±1,32 | 0,13±0,01 | 7,5±0,70

1376 | 6 | 17,2±0,34*** | 14,8±0,52 | 19,0±0,50* | 0,13±0,01 | 7,6±0,39

1322 | 5 | 16,4±0,27*** | 12,6±0,45* | 15,6±0,48 | 0,13±0,01 | 7,2±0,25

374 | 8 | 16,9±0,24*** | 13,1±0,47 | 16,9±0,57 | 0,12±0,01 | 7,0±0,40

5 | 5 | 16,2±0,55*** | 12,6±0,97 | 15,7±1,52 | 0,12±0,01 | 6,9±0,22*

7.67 | 5 | 16,6±0,45*** | 13,2±0,65 | 17,5±1,30 | 0,13±0,01 | 7,4±0,44

8.31 | 6 | 16,6±0,46*** | 14,0±0,75 | 17,8±0,61 | 0,14±0,01 | 7,7±0,46

7.1 | 5 | 17,4±0,27*** | 13,8±1,02 | 16,8±0,72 | 0,12±0,01 | 6,4±0,40**

Виявлено, що баранці асканійської породи, які характеризувалися високою інтенсивністю формування, мали більшу природну дожину вовни (на 1см), у порівнянні з аналогами. Дисперсійним аналізом встановлено суттєвий вплив інтенсивності формування на довжину вовни - 8,08% (Р<0,001), вплив рівномірності росту - 7,13%. Однак сумарний вплив рівномірності росту і генотипу більший (9,91%) і є також достовірним (Р<0,001).

Баранці таврійського типу з низькими показниками інтенсивності росту характеризувалися більшими настригами немитої вовни, але різниця не була достовірною. Про достовірний вплив (Р<0,01) напруги росту на настриг немитої вовни свідчать результати дисперсійного аналізу (5,86%).

Загалом, отримані дані дозволяють рекомендувати використовувати параметри росту для попередньої оцінки вовнової продуктивності ремонтних баранів-плідників.

Вплив інтенсивності росту плідників на продуктивність нащадків. З метою виявлення взаємозв'язку між інтенсивністю формування плідника і його нащадків проведено розподіл плідників за класами М+ і М- на підставі середніх показників інтенсивності формування. Матки, з якими спаровувались барани, не були однорідними за живою масою, тому їх також розподілили на класи М+ М-. До М- відносились барани з інтенсивністю формування нижче середньої – 3 голови і до М+ - 5 голів з показниками вище середнього (табл. 8).

Нащадки від маток, віднесених до класів мінус, і від баранів класу М+ переважали нащадків від баранів М-: баранці на 2,05 кг, ярки на 0,38 кг. В обох випадках перевага є суттєвою, про що свідчить показник інтенсивності формування плідника і його вплив на інтенсивність формування майбутніх нащадків. Має місце значна різниця між статевими групами нащадків при різних варіантах поєднання батьківських форм.

Різниця за настригом вовни (табл. 9) для маток різних класів обумовлена значним зв’язком між живою масою та настригом вовни асканійської тонкорунної породи. Нащадки за ознакою вовнової продуктивності оцінювались в річному віці під час стрижки.

Таблиця 8 – Жива маса тварин різних класів розподілу

Плідники | Матки | Нащадки

клас розподілу | індивід номер | інтенсив. формуван | клас розпо-ділу | голів | жива маса,

±S,кг | стать | голів | жива маса

±S,кг

М- | 7151

7561 794 | -0,1805

-0,1449

-0,0057 | М- | 31 | 40,19±1,11 | баранці | 13 | 17,62±0,97*

ярки | 25 | 19,20±0,76*

М+ | 62 | 53,73±0,39 | баранці | 35 | 20,66±0,67***

ярки | 40 | 19,27±0,80

М+ | 748 7747 7778 7159 7884 | -0,7049

0,0332

-0,2767

-0,2967

-0,2286 | М- | 57 | 37,94±0,91 | баранці | 27 | 19,67±0,78***

ярки | 36 | 19,58±0,74

М+ | 105 | 53,85±0,37 | баранці | 60 | 21,17±0,51***

ярки | 63 | 20,47±0,56*

Аналіз вовнової продуктивності нащадків у межах виділених класів баранів-плідників показує, що в класі М- нащадки від маток М+ значно переважали ровесників від маток М-, незалежно від стат: баранці на 0,88 кг, а ярки - на 0,23 кг. У класі плідників М+ за вовновою продуктивністю перевагу мають нащадки від маток М+, баранці переважають на 0,10 кг, а ярки - на 0,23 кг. Ця перевага між класами аналогічна перевазі при оцінці за живою масою.

Таблиця 9 – Вовнова продуктивність нащадків залежно від розподілу за оцінкою інтенсивності формування

Плідники | Матки | Нащадки

клас розпо-ділу | індивід номер | клас розпо-ділу | голів | жива маса ±S,кг | настриг вовни

±S, кг | стать | голів | настриг вовни

±S, кг

М- | 7151 7561

794 | М- | 31 | 40,19±1,11 | 3,95±0,15** | баранці | 8 | 3,24±0,26*

ярки | 10 | 4,35±0,17

М+ | 62 | 53,73±0,39 | 5,12±0,12* | баранці | 9 | 4,12±0,33***

ярки | 12 | 4,58±0,15

М+ | 748 7747 7778 7159 7884 | М- | 57 | 37,94±0,91 | 4,92±0,11 | баранці | 11 | 4,26±0,25* | ярки | 24 | 4,34±0,18 | М+ | 105 | 53,85±0,37 | 5,29±0,11 | баранці | 13 | 4,36±0,25*

ярки | 22 | 4,57±0,16

Під час вивчення впливу поєднань М-М+ та М+М+ суттєвої різниці не виявлено. Між поєднаннями М-М- та М+М- переважає поєднання з класом баранів-плідників М+: - для баранців на 1,02 кг, для ярок настриг однаковий.

Таким чином, нащадки плідників класу М+ переважають ровесників незалежно від класу матерів. У межах класу М- вовнова продуктивність нащадків має залежати від класів їх матерів. Для класу М+ різниця настригу вовни нащадків не є значною і не пов’язана зі статтю нащадків. Отже відбір плідників із високою інтенсивністю формування дозволяє отримувати нащадків з бажаними вовновими якостями.

Дисперсійним аналіз підтверджує вплив плідників на настриг вовни у нащадків при проведенні контрастних парувань. Використання показника "інтенсивність формування плідників", безпосередньо пов’язаного з формуванням майбутньої вовнової продуктивності їх нащадків, є доречним для проведення ранньої оцінки плідників.

Загальний економічний ефект від використання плідників із високою інтенсивністю формування, становить від 1554 до 2373 грн., у розрахунку на 100 нащадків чоловічої статі, і від 171 до 758 грн., у розрахунку на 100 нащадків жіночої статі, залежно від класу розподілу матерів.

ВИСНОВКИ

1. Дослідженнями встановлено, що параметри росту овець у ранньому онтогенезі є критеріями оцінки їх племінних цінностей і рівня продуктивності. Виявлено зв’язок між інтенсивністю росту тварин таврійського типу асканійської тонкорунної породи та формуванням їх продуктивності. Визначено вплив показників інтенсивності росту на живу масу і настриг вовни баранів-плідників та їх нащадків.

2. Збільшення частки спадковості за поліпшуючою породою не призводить до значного зменшення живої маси. Жива маса у віці 12 місяців коливається в межах 61,8...64,1 кг, а в 14 місяців - 76,7... 78,5 кг, відмінність між трьома групами не суттєва і не достовірна (Р > 0,05). Мінливість живої маси у віці 10...14 місяців знаходиться на оптимальному для подальшої селекції рівні 9,94-13,79 % .

3. Враховуючи індивідуальний розвиток баранів з різною часткою спадковості за поліпшуючою породою, визначено, що її підвищення призводить до зниження інтенсивності росту (показники рівномірності і напруги росту), зменшення рівня відносних і середньодобових приростів. У межах оптимальної частки спадковості за АМ (0,6875..0,8750) жива маса стабілізується, тому тварини з високою часткою спадковості за АМ при їх меншій інтенсивності формування, можуть нарощувати живу масу в подальший період онтогенезу.

4. Встановлена доцільність використання математичної моделі Т.Бріджеса та Ф.Річарсона, індекса інтенсивності формування тварин для прогнозування живої маси у віці 14 місяців за даними, отриманими в перші місяців вирощування. Для практичної селекційної роботи живу масу доцільно прогнозувати за індексом інтенсивності формування (Дt). Параметри моделі повторюють особливості параметрів росту, отриманих на базі фактичних досліджень, і є об’єктивними.

5. Використання австралійського мериноса вплинуло на покращення якості вовни асканійської тонкорунної породи. Таврійський тип відрізняється більш тонкою (16,2 до 17,4 мкм, Р<0,001) та довгою вовною ( за істинною довжиною різниця не менше 1 см), світлим кольором жиропоту. Настриг вовни не менше 7кг у немитому волокні. Консолідація ознак у межах лінії дозволить в подальшому визначити не лише приорітетні лінії, але й розробити нові методи прогнозування продуктивності. Характерні особливості виявлено у представників ліній 5, 1376 та 7.1, які не завжди є типовими для материнської породи і потребують подальшого вивчення.

6. Показники інтенсивності росту (інтенсивність формування та рівномірність росту) впливають на формування настригу і довжини вовни баранців таврійського типу. Інтенсивность формування плідників у перші місяці вирощування безпосередньо пов’язана з формуванням майбутньої вовнової продуктивності їх нащадків. Тому цей показник доцільно використовувати в племінних господарствах для проведення ранньої оцінки плідників є доречним.

7. Економічний ефект від використання плідників з високою інтенсивністю формування, залежно від класу розподілу матерів, становить від 1554 до 2373грн. в розрахунку на 100 нащадків чоловічої статі, і від 171 до 758 грн., в розрахунку на 100 нащадків жіночої статі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статі в журналах і збірниках

1. Папакіна Н.С., Нежлукченко Т.І., Масюткін А.М. Генотипова диференціація тонкорунних овець за інтенсивністю росту в ранньому онтогенезі // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2001. – Вип. 18.– С.126-130 (експериментальна частина, обробка даних).

2. Папакіна Н.С., Нежлукченко Т.І., Масюткін А.М. Вплив спадкових факторів і спрямованого відбору на живу масу ягнят таврійського внутрішньопородного типу // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2001. – Вип.19. – С.111-114 (експериментальна частина, обробка даних).

3. Папакіна Н.С., Нежлукченко Т.І. Прогнозування росту тонкорунних овець у ранньому віці // Серія „Біологічні науки”. – Зб. наукових праць Луганського ДАУ. – Луганськ, 2001. – С.140-143 (експериментальна частина, обробка даних, формування висновків).

4. Папакіна Н.С., Масюткін А.М. Вплив інтенсивності формування баранів – плідників на продуктивні якості їх нащадків // Зб. Наукових праць Вінницького державного аграрного університету. – вип. 13. – 2002. – С.89-91 (експериментальна частина, обробка даних, формування висновків).

5. Папакіна Н.С. Прогнозування росту ремонтних баранів різних генотипів за моделлю Т.Бріджеса // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2004. – Вип. 36. – С.247-251.

6. Папакіна Н.С., Нежлукченко Т.І. Лінійне походження, тонина вовни, гістологія шкіри баранців таврійського типу в умовах традиційної технології виробництва вовни // Вівчарство 31-32. – 2005. – С. 110-113 (експериментальна частина, обробка даних, формування висновків).

7. Папакіна Н.С. Вплив інтенсивності формування баранів-плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи на продуктивні ознаки нащадків // Таврійський науковий вісник. –– Херсон, 2005. - Вип. 39. Ч.1. – С. 207-211.

Матеріали наукових конференцій

1. Папакіна Н.С., Масюткін А.М. Динаміка живої маси овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Третя міжвузівська науково-практична конференція аспірантів – Вінницький ДАУ – 2003. – С.229-231. (експериментальна частина, обробка даних)

2. Папакіна Н.С., Нежлукченко Т.І. Якість вовни й гістологія шкіри баранців таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Матеріали науково-практичної конференції „Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” – Кам’янець - Подільск – 2004. – С. 51-53 (експериментальна частина, обробка даних, формування висновків).

Папакіна Н.С. Формування продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи залежно від інтенсивності їх росту. –