РОЗДІЛ 1
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ПАВЛЕНКО Олена Олександрівна
УДК 378.147: 339. 543 (043.2)
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
ФАХІВЦІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ
ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
13.00.04 Ї ?еорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ Ї 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка.
Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Плахотнік Ольга
Василівна, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, професор кафедри педагогіки, Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Тарасенко Галина
Сергіївна, завідувач кафедри педагогіки і методики по-
чаткового навчання, Вінницький державний педагогічний
університет імені Михайла Коцюбинського;
доктор педагогічних наук, професор Побірченко Наталія
Семенівна, Уманський державний педагогічний універ-
ситет імені Павла Тичини МОН України, професор кафед-
ри педагогіки, директор інституту соціальної та мистець-
кої освіти;
доктор педагогічних наук, професор Пентилюк Марія
Іванівна, Херсонський державний університет, професор
кафедри українського мовознавства та основ журналісти-
ки, Голова спеціалізованої вченої ради Херсонського
державного університету;
Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського МОН України, кафедра педагогіки,
м. Одеса.
Захист відбудеться “18” березня 2005 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, кім. 314.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.
Автореферат розіслано “18” лютого 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.О. Безносюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Розбудова незалежної Української держави спонукає до нового бачення розвитку її інтелектуального уособлення та потенціалу, спричинює та прискорює значні зміни в суспільному житті і, що є цілком природним, актуалізує складні психолого-педагогічні проблеми й чинники становлення всієї національної системи освіти. Аналізуючи проблеми її розвитку, слід зазначити, що в країні переосмислюються та переглядаються фундаментальні складові освіти: навчально-виховні та науково-методичні засади, організаційна структура управління освітою тощо. Оновлення сутності навчання є визначальною складовою реформування освіти в Україні й передбачає приведення його у відповідність до сучасних потреб як особистості, так і суспільства.
Міністр освіти і науки, академік В.Г. Кремень зазначив, що виникає об’єктивна потреба в посиленні уваги до досліджень проблем педагогіки і психології неперервної професійної освіти, здійсненні комплексу спеціальних дидактичних досліджень у галузі сучасних проблем професійного навчання фахівців.
Корективи до професійно-кваліфікаційних характеристик фахівців, які вносить сучасна соціально-економічна і політична ситуація, перш за все інтеграційні процеси в Європі, спрямовують науковців на розробку нової концепції і моделі ділової комунікації, впровадження їх у систему професійної освіти. У центрі уваги постають питання стосовно формування й розвитку комунікативної компетенції фахівців у системі неперервної професійної освіти.
Історичний аналіз свідчить, що теоретико-методологічні засади комунікативної складової професійної освіти складалися під впливом масштабних інтеграційних і соціально-економічних процесів у Європі. Колективи вчених різних європейських країн – членів Ради з Культурного Співробітництва, а також учені з Канади і США працювали над розробкою концепції мовної політики в Європі. Уже в Лісабонській конвенції (1997 р.) зроблено першу спробу створення єдиного документа, який би регулював ставлення країн до мов. Україна підписала наступну Сорбонську конвенцію, взявши на себе таким чином зобов’язання піднести до 2010 р. іноземні мови на рівень світових стандартів. Нові стратегії мовної освіти визначили, що мовна освіта має забезпечити формування та розвиток комунікативної професійно орієнтованої компетенції особистості, зокрема й іншомовної, дати можливість особистості активно реалізовувати свій творчий потенціал на потреби країни.
Окремі аспекти цієї широкої проблеми вивчаються вітчизняними вченими та колегами з країн СНД. Було досліджено процес, шляхи та засоби формування комунікативної культури вчителів (В.А. Грехнєв, М.П. Васильєва, В.А. Кан-Калік, К.М. Левітан, А.В. Мудрик, В.Д. Усатий); комунікативні уміння учнів і студентів (Л.О.Аухадєєва, Н.Є. Березіна, І.І. Комарова, Л.М. Паламар, Ю.І. Турчанінова); проблема комунікативно-професійної компетенції вчителів досліджувалась Н.Ф. Бориско, І.В. Лабутовим, Л.І. Орєшкіною.
Філософи розглядають сутність спілкування (М.С. Каган), його значення для розвитку особистості (О.Г. Злобіна). Соціальні проблеми спілкування досліджувались психологами та педагогами (Л.П. Буєва, О.О. Леонтьєв, Б.Д. Паригін). Особливості спілкування в процесі розвитку особистості було вивчено О.О. Бодальовим, Л.І. Божович, А.Б. Добрович, Н.П. Волковою, Е.Л. Носенко; етико-психологічним основам спілкування присвячено ряд робіт Л.Б. Волченко, І.Г. Максименка, А.І. Титаренко, Н.С. Тимченко; питаннями формування навичок спілкування і комунікативних здібностей займались В.В. Гаркуша, О.О. Максимов.
Загальним проблемам формування комунікативної компетенції присвячені роботи колективу українських лінгвістів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої, який багато років займається проблемами вивчення, викладання та оцінювання мов. У цих дослідженнях було донесено до вітчизняного користувача мовою і викладача мови в Україні сучасні підходи щодо викладання іноземних мов у руслі загальноєвропейських Рекомендацій Ради Європи.
Слід зазначити, що в Росії за останні п’ять років значно зросла кількість наукових досліджень у галузі митної справи і державного управління. Увагу дослідників привертають, насамперед, соціальні фактори стабілізації державної, у тому числі й митної служби (І.В. Мєшкова, С.В. Морозков, З.А. Парфьонова, І.М. Погиба), фактори вдосконалення механізму митного адміністрування, серед яких О.М. Кангельдієв відзначає впровадження інформаційних технологій. Серед головних тем порушуються проблеми державної служби як інституту (О.С. Аюшева, Л.А. Лозбенко, Є. М. Махов), питання кар’єри, соціально-психологічної та конфліктологічної компетентності (І.Г. Васильєв, Е.І. Білецький, Д.В. Івченко, О.В. Софронова), проблеми продуктивної професійної діяльності співробітників митної служби (А.В. Панкратов). У Російській Федерації до центру уваги також потрапили питання діяльності кадрів, становлення системи професійної освіти, особливо в державній службі (О.М. Конькова, Є.М. Махов, С.М. Зуєв, Д.В. Івченко, А.К. Крупченко). М.М. Кузьмінов вивчав психолого-акмеологічні умови і фактори ефективного розвитку професійної культури держслужбовців, а М.Ю. Шейніс на прикладі діяльності митників досліджував вплив якостей особистості на професійну рольову теоретичну модель комунікативної підготовки особового складу митних органів поведінку.
На жаль, питання розвитку комунікативної компетенції митників російськими вченими розглядалось лише у вузьких аспектах, наприклад: проблеми розвитку комунікативних здібностей митників (О.О. Максимов), питання побудови освітніх програм у системі неперервної професійної освіти співробітників митних органів (А.К. Крупченко), питання престижу, іміджу державної служби (В.В. Комлєва, С.Є. Ананьєва, О.А. Малаканова).
Аналіз вітчизняної наукової літератури і практичної діяльності працівників митної служби свідчить, що комунікативна підготовка митників, питання формування й удосконалювання їх комунікативної компетенції досліджувалися недостатньо. Зокрема, поза увагою дослідників лишилися організація неперервної комунікативної підготовки особового складу митних органів як невід’ємної складової системи неперервної професійної освіти в Державній митній службі України (далі – ДМСУ), а також визначення сутності професійної комунікативної підготовки й відповідно до цього – змісту навчання для кожної категорії працівників митної служби. Зовсім не приділялася увага визначенню рівнів сформованості комунікативної професійної компетенції фахівців митної служби. Ця тема тільки починає досліджуватися, але, в основному, увага приділяється формуванню іншомовних комунікативних умінь особового складу митних органів (О.О. Клочко, О.Д. Горбань, І.В. Гречухіна, О.О. Трякіна) та етико-психологічним основам спілкування працівників митної служби (Н.С. Тимченко), вивченню митного дискурсу (Ю.В. Каллен).
Незважаючи на поширення досліджень у галузі загальної мовленнєвої культури, культури педагогічного спілкування, окремих її компонентів і аспектів, виявилися суперечності між зростаючою потребою нашої держави у висококваліфікованих фахівцях, передусім тих, які є на державній службі, та недостатнім рівнем сформованості комунікативної складової їх професійної компетенції. Ще й досі залишається остаточно неврегульованим питання щодо оновлення змісту та організації комунікативної підготовки для формування і неперервного розвитку комунікативної компетенції фахівців у галузі митної справи з урахуванням особливостей соціально-економічного та політичного розвитку держави на основі сучасних наукових досліджень і широкого використання вітчизняного й зарубіжного досвіду навчання.
Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що: 1) проблема комунікативної компетенції кадрів є актуальною і соціально значимою для сучасного стану соціально-економічних відносин. У центрі наукових пошуків стоять питання опису систем і моделей навчання успішної комунікації, розробки комунікаційних технологій, прийомів впливу на аудиторію, а все це – складові проблеми формування та вдосконалення комунікативної компетенції особистості; 2) митна служба до останнього часу залишалася взагалі поза межами педагогічних та лінгводидактичних досліджень; 3) сучасний стан розвитку митної служби настільки наповнюється змістом, що підготовка фахівців стає її особливим завданням. Тут слід указати на той вагомий факт, що, на відміну від системи державного управління, МВС, Збройних сил, де відомчі вищі навчальні заклади існують уже давно, в Академії митної служби України (далі ? АМСУ) готують за суто цивільними спеціальностями: юрист, економіст, програміст тощо. Тому й головна увага педагогів і науковців полягає у визначенні змісту навчання таких фахівців відповідно до кваліфікаційних характеристик посад і зростаючих вимог сьогодення до працівників митної служби як державних службовців.
Аналіз нормативної літератури з питань підготовки державних службовців, відомчої нормативної літератури свідчить, що актуальність нашого дослідження підтверджується і Комплексною програмою підготовки державних службовців (2000 р.), якою передбачено проведення наукових досліджень з питань формування концептуальних засад підготовки фахівців для професійної діяльності в галузі митної справи та оновлення змісту навчання особового складу митних органів; 4) закладається фундамент усвідомленої ступеневої підготовки до професійної діяльності. Ступінь сформованості комунікативної компетенції індивідуума безпосередньо впливає на процес комунікації та його результати. Тому стратегії сучасної мовної освіти зосереджені на рівнях розвитку комунікативної компетенції, яка, безперечно, впливає на якість виконання соціальних завдань. Рівні компетенції співвідносяться з цілями й завданнями професійної діяльності; 5) обрана тема є актуальною ще й тому, що комунікативна компетенція не була змістом професійної підготовки особового складу митних органів, першочерговими були проблеми підготовки фахівців з питань міжнародної економіки, бухобліку, права тощо. Тому конче потрібно було обґрунтувати комунікативну складову змісту навчання працівників митних органів як актуальний і невід’ємний компонент професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
Ураховуючи недостатню теоретичну й методичну розробленість проблеми формування комунікативної компетенції працівників митної служби, а також соціальну значущість і необхідність такої якісної і сучасної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців особового складу митних органів України, темою дисертаційного дослідження обрано: “Формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, виконане відповідно до Перспективного плану розвитку АМСУ (затверджений вченою радою АМСУ від 19.11.97 р., протокол № 4), є складовою Комплексної програми науково-дослідної роботи АМСУ, НДР АМСУ “Формування комунікативної компетенції фахівця митної служби: проблеми, стан і перспективи” (державний реєстраційний номер 0104U007586) і частиною наукових тем “Створення аудіо– й відеолабораторії з мультимедійною системою та навчання професійно спрямованого мовлення з використанням сучасних технологій” та “Паблік рилейшнз і митна служба”, які досліджуються кафедрою іноземних мов і кафедрою удосконалення мовної підготовки Академії митної служби України.
Тема затверджена вченою радою факультету соціології і психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 20.10.00 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні ( протокол № 10 від 21.12.04 р.).
Мета дослідження здійснення цілісного наукового аналізу проблеми формування комунікативної компетенції фахівців митної служби України в педагогічній теорії і в практиці; виявлення провідних тенденцій сучасної мовної освіти й теоретичне обґрунтування концепції та моделі, сутності й структури комунікативної підготовки, обґрунтування й опис системи комунікативної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників; обґрунтування теоретико-методологічних засад формування й розвитку комунікативної компетенції особового складу митних органів як невід’ємної складової системи неперервної професійної освіти в Держмитслужбі; розробка теоретичної моделі комунікативної компетенції митника та опис освітнього простору системи неперервного розвитку комунікативної компетенції фахівців митної служби.
Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні засади проблеми формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в педагогічній теорії та практиці.
2. На основі порівняльного аналізу виявити сучасні тенденції розвитку професійної освіти фахівців митної служби України і комунікативну складову як невід’ємний компонент професійної освіти особового складу митних органів.
3. Виявити сутність понять “професійна освіта працівників митної служби”, “комунікативна компетенція фахівця митної служби” і “комунікативна підготовка особового складу митних органів”.
4. Проаналізувати систему галузевої професійної освіти Держмитслужби: обґрунтувати і описати систему комунікативної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників.
5. Обґрунтувати, розробити й апробувати теоретичну модель комунікативної підготовки особового складу митних органів та модель формування комунікативної компетенції фахівців митної служби.
6. Проаналізувати іншомовну комунікацію як засіб формування і вдосконалення комунікативної компетенції особистості.
7. Визначити перспективні можливості вдосконалення системи неперервної про-
фесійної освіти в митному відомстві, які впливають на формування і розвиток комунікативної компетенції фахівців.
8. Розробити методичні рекомендації з розвитку комунікативної компетенції для різного контингенту особового складу ДМСУ (курсанти, слухачі заочного відділення, слухачі ФПО АМСУ) та для абітурієнтів, програму з іноземної мови для курсантів АМСУ, конспект лекцій для спецкурсу “Формування іміджу митних установ”.
Зважаючи на те, що предметом нашого дослідження є процес формування комунікативної компетенції митників, поняття “професійної освіти працівників митної служби України” розглядається як важливе для розкриття поняття “комунікативна підготовка працівників митної служби”.
Об’єкт дослідження комунікативна компетенція та комунікативна підготовка в системі професійної освіти.
Предмет дослідження наукові основи формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти.
Концепцією дослідження є положення щодо розуміння комунікативної компетенції фахівців митної служби України як невід’ємної складової їх загальної професійної компетенції, головної детермінанти у підготовці сучасного висококваліфікованого службовця, спроможного задовольнити зростаючі потреби сьогоднішньої соціально-економічної і політичної ситуації і, відповідно, вимоги кваліфікаційних характеристик. Ця інтегративна ідея зумовлює необхідність комунікативної професійно спрямованої підготовки особового складу митних органів у системі неперервної освіти. Система комунікативної підготовки митників базується на основі органічної єдності цільових, змістових, процесуальних характеристик розвитку їх комунікативної компетенції. Як загальне вона є складовою частиною професійної загальної підготовки митника. Як особливе має свою специфіку, яка визначається особливостями і закономірностями професійно-педагогічної спрямованості навчального процесу, що має свій зміст, форми та методи.
Теоретичні засади формування й удосконалення комунікативної компетенції працівників митної служби у широкому розумінні являють собою систему понять і уявлень про зміст професійної комунікативної діяльності фахівців, а також про мету, зміст, форми і способи організації комунікативної підготовки в системі навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників. Модель комунікативної компетенції працівників митної служби виконує цілезмістовну функцію в їх професійному зростанні. Удосконаленню їх професіоналізму сприяє діагностичний підхід до обґрунтування методики розвитку комунікативної компетенції митників.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що проблема формування комунікативної компетенції фахівця буде ефективною, якщо розглядатиметься як одна з основних актуальних проблем професійної педагогіки, а комунікативна підготовка фахівців як обов’язкова, невід’ємна складова професійної освіти з її неперервним характером. Система підготовки набуває ефективності, якщо різні способи вирішення проблеми формування комунікативної компетенції фахівців, з одного боку, відтворюють інновації в методології науки, а з іншого, задають вектор її подальшого розвитку. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність професійної освіти в митній системі, а таким чином і формування комунікативної компетенції фахівця митної служби може бути забезпечена через реалізацію певної сукупності факторів:
- оновлення змісту професійного навчання фахівців митної служби відповідно до потреб сучасної суспільно-політичної та економічної ситуації, урахування динаміки змін кваліфікаційних вимог;
- визначення комунікативної підготовки як невід’ємної складової сучасної професійної освіти особового складу митних органів;
- перенесення комунікативних умінь та навичок у сферу професійної діяльності та розробка відповідних принципів і методики професійного навчання з урахуванням комунікативної складової;
- урахування кореляції динаміки практичної роботи митної служби та рівня сформованості комунікативної професійно орієнтованої компетенції її фахівців;
- визначення специфіки напрямків самоосвіти під час навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників відповідно до номенклатури посад;
- розробка різнорівневої системи комунікативної підготовки в ДМСУ, спрямованої на забезпечення постійного вдосконалення комунікативної компетенції працівників Держмитслужби відповідно до моделі комунікативної компетенції.
Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено синергетичний підхід до розгляду системи освіти, як системи відкритої і здатної до самоорганізації. Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення теорії пізнання, теорії систем; загальнонаукові принципи системного підходу й елементи системного аналізу; діалектична теорія про загальний зв’язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об’єктивної дійсності; положення про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості; концептуальні положення про зв’язок мови, мовлення і мислення, їх визначальне місце й роль у розвитку особистості; концептуальні, наукові ідеї щодо комунікативної підготовки фахівців; функціональний підхід до навчання, соціосемантичний та контент-аналіз навчальної і практичної діяльності особового складу митних органів різних рівнів.
Теоретичну основу дослідження становлять:
- положення філософії освіти (В.П. Андрущенко, Л.П. Буєва, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, М.Д. Нікандров, Н.С. Побірченко, С.О. Черепанова);
- концептуальні їдеї теорії неперервної професійної освіти (А.П. Бєляєва, С.У. Гончаренко, В.С. Лєдньов, В.І. Луговий, М.І. Махмутов, Н.Г. Ничкало);
- наукові праці з питань професійної підготовки і професійної діяльності (Н.В. Абашкіна, О.О. Безносюк, Н.М. Дем’яненко, Л.Г. Коваль, І. М. Козловська, В.Г. Кузь, О.Г. Кучерявий, З.Н. Курлянд, В.Т. Лозовецька, Л.Ф. Мирошніченко, О.В. Плахотнік, В.М. Синьов, П.В. Стефаненко, О.С. Цокур);
- культурологічний підхід до професійної освіти вчителя (І.А. Зязюн, О.П. Рудницька, Г.С. Тарасенко, М.І. Пентилюк);
- концептуальні ідеї і наукові праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, військовослужбовців (В.І. Луговий, В.К. Майборода; С.В. Майборода, М.І. Нещадим);
- психолого-педагогічні положення теорії діяльності, навчання і розвитку особис-тості (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, Р. Бернс, Я.А. Коменський, О.М. Леонтьєв, В.О. Моляко, А.В. Петровський, К.К. Платонов, В.В. Рибалка, С.Л. Рубінштейн, В.О. Сухомлинський, Т.І. Сущенко, Н.Ф. Тализіна, К.Д. Ушинський);
- психолого-педагогічні положення про формування й удосконалення процесів сприймання й мовлення; формування комунікативної компетенції, вербальні і невербальні засоби ділової комунікації (П.П. Блонський, Н.Ф. Бориско, Н.П. Волкова, Л.С. Виготський, В.А. Кан-Калик, Г.В. Колшанський, Г.С. Костюк, А.Ф. Курінна, Л.М. Паламар, Є.І. Пасов, М.І. Пентилюк, Т.Л. Шепеленко);
- наукові положення щодо роботи з громадськістю, формування позитивного іміджу організації та її керівника (І.В. Альошина, С. Блек, І.Л. Вікентьєв, Д. Доті, О.М. Зарецька, О.Б. Звєрінцев, Г. Морган, Г.Г. Почепцов, Г.М. Сагач, С.М. Серьогін, І.М. Синяєва);
- положення теорії педагогічної майстерності та педагогічної творчості (В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, Г.М. Сагач, С.О. Сисоєва).
Для вирішення поставлених завдань використовувалися відповідні методи дослідження. Серед теоретичних методів дослідження слід виділити: праксиметричний (аналіз передового і масового педагогічного досвіду, аналіз результатів діяльності); метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого змістовно зіставляються наявні у психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції, концептуальної і функціональної моделей комунікативної підготовки фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти; синтез методів структурно-системного аналізу, особистісного і професіографічного підходів, застосування яких дає можливість розробити структуру моделі комунікативної компетенції та її освітнього простору. При побудові теоретичної моделі комунікативної підготовки ми виходимо також з функціонального підходу до навчання, соціосемантичного та контент-аналізу навчальної і практичної діяльності особового складу митних органів. Серед емпіричних методів дослідження основним став педагогічний експеримент щодо впровадження моделі комунікативної компетенції. Активно використовувались спостереження, анкетування, тестування, опитування, бесіди, реєстрація результатів. Математична обробка результатів експерименту була виконана за допомогою статистичних методів. Слід зазначити також, що для проведення нашого дослідження використовувались і методи прагмалінгвістичного аналізу, лінгвістичного спостереження і опису, на основі яких проводилося вивчення кореляції комунікативних умінь співрозмовників та прагматичного потенціалу висловлювання.
Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота проводилася на всіх факультетах АМСУ, у т. ч. і факультеті післядипломної освіти (далі — ФПО), в Новгород-Сіверській митниці Північної регіональної митниці, в Київському центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ.
Усього дослідженням було охоплено 1237 абітурієнтів АМСУ, 187 курсантів АМСУ і 806 фахівців митної служби України, у тому числі 178 слухачів курсів підвищення кваліфікації ФПО АМСУ.
Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брав участь у розробці, апробації і практичному впровадженні розроблених положень і рекомендацій, займаючись навчально-методичною, науково-організаційною і викладацькою діяльністю.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому започатковано новий напрямок наукових пошуків у галузі професійної освіти. Вперше: проблема формування комунікативної компетенції фахівців митної служби стала предметом спеціального комплексного дослідження; обгрунтовано концепцію комунікативної підготовки як складової неперервної професійної освіти в ДМСУ, спрямованої на розвиток комунікативної компетенції фахівця; удосконалено зміст і структуру комунікативної підготовки митників різних рангів у системі неперервної професійної освіти. Уперше також теоретично обґрунтовано і розроблено структуру моделі комунікативної компетенції фахівця митної служби, а також його комунікативної підготовки; уточнено і конкретизовано сутність понять: “професійна освіта працівників митної служби”, “комунікативна компетенція фахівців митної служби” і “комунікативна підготовка особового складу митних органів”.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено й теоретично обґрунтовано: концепцію комунікативної професійно спрямованої підготовки фахівців митної служби; її структуру й зміст у системі навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної служби України, які підпорядковані меті формування й удосконалення їх комунікативної компетенції; модель комунікативної компетенції і модель комунікативної підготовки митників, шляхи її реалізації в системі неперервної професійної освіти, вони можуть бути використані для організації комунікативної підготовки фахівців у різних її формах з урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності. Виявлено особливості змісту комунікативної освіти сучасних працівників митних органів, а також форми й методи гуманітарних дисциплін, які можуть використовуватись у роботі навчальних установ митного відомства або в системі самоосвіти з метою формування комунікативної компетенції митників. Дано визначення поняття “професійна освіта працівників митної служби”, виявлено сутність та уточнено дефініції понять “комунікативна підготовка особового складу митних органів” і “комунікативна компетенція фахівців митної служби”.
Теоретичну значущість має також визначення комунікативної складової змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу митних органів як актуального компонента неперервної професійної освіти; застосування інтегрованого підходу до оновлення змісту професійної освіти, зокрема його комунікативної складової; дослідження стану, потреб, напрямків і перспектив формування комунікативної компетенції фахівців митної служби України; аналіз рівнів сформованості професійно орієнтованої іншомовної компетенції, критеріїв її оцінювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали, принципові положення та висновки дослідження створюють передумови для розгортання циклу науково-дослідних робіт з визначення перспектив удосконалення комунікативної складової професійної освіти митників; розроблена теоретична модель формування комунікативної компетенції фахівця митної служби може використовуватися в системі неперервної професійної освіти ДМСУ з метою актуальної підготовки митників, забезпечення особистісної спрямованості процесу підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації особового складу митних органів; ініційовано і впроваджено полімовну концепцію в АМСУ; розроблено навчальну програму з іноземних мов і навчальні плани з німецької мови для всіх форм і рівнів професійної підготовки майбутніх митників з урахуванням митного спрямування (плани для І-ІV курсів денної форми навчання з німецької мови як основної, для ІІ-ІV курсів денної форми навчання з німецької мови як другої іноземної, для І-ІV курсів заочної форми навчання з першої іноземної мови); розроблено навчальну програму з формування особистості керівника у спілкуванні; методичні рекомендації з дисципліни “Німецька мова” для початкового і поглибленого рівнів навчання щодо підготовки до складання кваліфікаційного іспиту з німецької мови. У співавторстві з О.О. Клочко та Л.В. Андріановою оновлено структуру і зміст кваліфікаційного іспиту з іноземних мов для працівників митних органів, що використовують іноземну мову у роботі. Внесок автора полягав у розробці і впровадженні моделі тестування працівників митних органів України з німецької мови і критеріїв оцінювання їх іншомовної професійно орієнтованої компетенції.
Зміст та основні висновки роботи можуть знайти застосування під час розробки навчальних програм і посібників з теорії і методики професійної освіти, тестових технологій, спецкурсів щодо професійної освіти фахівців митної служби. Результати дослідження мають значення для розуміння закономірно-стей розвитку історико-педагогічного процесу, пов’язаного зі становленням та удосконаленням системи професійної освіти в галузі митної справи, творчого використання педагогічної спадщини у вирішенні актуальних завдань сучасного освітнього процесу в Україні.
Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає: у створенні концепції комунікативної підготовки фахівця митної служби України та впровадженні її у закладах системи освіти ДМСУ; в узагальненні теоретичних положень, що характеризують систему багатоступеневої комунікативної підготовки, її зміст і структуру в ДМСУ; у доопрацюванні й оновленні змісту навчання іноземної мови (з урахуванням галузевої складової) і критеріїв оцінювання; у розробці та апробації науково-методичних основ формування комунікативної компетенції фахівця й умов її реалізації у митному відомстві; у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному впровадженні моделі комунікативної компетенції фахівця митної служби України; у створенні та впровадженні моделі тестування з німецької мови працівників митних органів України й доопрацюванні критеріїв оцінювання їх іншомовної професійно орієнтованої компетенції.
Ідеї та розробки співавторів (О.В. Плахотнік, І.Ю. Позднякової), з якими опубліковані наукові статті, у дисертації не використовувались (авторських — 0,4 друк. арк.). У праці, написаній у співавторстві з О.В. Плахотнік, автору належить аналіз структури і змісту комунікативно-професійної компетенції фахівців керівної ланки. У праці, написаній у співавторстві з І.Ю. Поздняковою, автору не належать зорові опори (малюнки).
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних результатів, їх математичною обробкою, а також позитивними наслідками експериментальної роботи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних конференціях: “Вопросы германской истории. Украина-Германия: экономическое и интеллектуальное сотрудничество ХІХ-ХХ вв.” (Дніпропетровськ, 1998), “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 1998), “Когнитивные стратегии языковой коммуникации” (Партеніт, 1998), “Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (Дніпропетровськ, 1999), “Mehrsprachigkeit und Mehrkulturalitat. 18. KongreЯ fьr Fremdsprachendidaktik” (?ортмунд / Німеччина, 1999), “Mehrsprachigkeit ist kein Hinderniss” (Клагенфурт / Австрія, 2001), “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2001), “Інноваційні підходи до навчання іноземних мов та культур у новому тисячолітті” (Дніпропетровськ, 2002), “Educating for Democratic Citizenship. 15th AUDEM Conference” (Pйcs, 2004); всеукраїнських науково-методичних конференціях: “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (Дніпропетровськ, 2000), до 10-ї річниці АПН України “Проблеми гуманізму і освіти” (Вінниця, 2002), “Актуальні проблеми підготовки фахівців на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2003); відомчих наукових конференціях: “Актуальні проблеми науково-дослідної роботи в Академії митної служби України. За підсумками наукових досліджень у 1998 році” (Дніпропетровськ, 1999); “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (Дніпропетровськ, АМСУ, 2003); були обговорені на семінарі Регіонального центру підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій, Академії Спілки німецьких службовців та Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні “Змістовні та дидактико-методичні аспекти навчання та підвищення кваліфікації митників різних рангів” (Дніпропетровськ, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, 1998). З метою активної співпраці з іншими науковцями митного відомства щодо визначення й оновлення змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної служби нами були прослухані спецкурси за програмою TACIS з питань митного тарифу, походження товарів, митних режимів, митної вартості (Дніпропетровськ, 1998), що підтверджено сертифікатами.
Результати дослідження впроваджено в Академії митної служби України на очному відділенні ( довідка № 1/0904 від 03.09.2004 р.), на курсах підвищення кваліфікації Академії митної служби України (довідка № 2/0904 від 03.09.2004 р.), у Київському центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ (довідка № 17/02–1191 від 24.11.03 р.), у Новгород-Сіверській митниці Північної регіональної митниці (довідка № 197 від 14.07.03 р.), у навчально-методичному центрі інституту ім. Гете під час проведення занять з підвищення кваліфікації для викладачів німецької мови Дніпропетровської та Запорізької областей.
Публікації. Результати дослідження опубліковано у 45 наукових та науково-методичних працях, з них 38 написано без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна монографія, 22 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 7 методичних видань, 1 навчальна програма. Загальний обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 65, 1 друк. арк.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: “Засоби віддання контактної функції висловлення у сучасній німецькій мові” була захищена в 1993 році, її матеріали в тексті докторської дисертації використовувались лише в пункті 2.4. “Кореляція комунікативних умінь співрозмовників і прагматичного потенціалу висловлення” з метою проведення педагогічного дослідження на основі статистичних показників щодо прагматичного потенціалу висловлення, отриманих у попередньому лінгвістичному дослідженні.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків і додатків. Загальний обсяг дисертації 447 сторінок, основна частина 395 сторінок, додатків 52 сторінки, список літератури включає 389 найменувань, із них 22 іноземними мовами. Робота містить 19 таблиць на 17 сторінках, 6 схем на 6 сторінках, 1 графік на 1 сторінці та 11 малюнків.
Обсяг роботи 447 сторінок, основна частина дисертації 395 сторінок.
Автор висловлює щиру вдячність за допомогу, надану при підготовці нашого дисертаційного дослідження, ректорові Академії митної служби України, професору Падуну Петру Панфиловичу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі дано обґрунтовання актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; сформульовано концепцію, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження, особистого внеску здобувача.
У розділі 1 “Теоретичні та методичні засади становлення і розвитку системи неперервної професійної освіти в митній службі” досліджуються теоретико-методологічні основи проблеми неперервності освіти в педагогічній теорії, а також результати теоретико-методологічного аналізу досліджуваної проблеми; міжнародний і вітчизняний досвід професійної підготовки працівників митних служб. Тут розглядається реалізація принципу неперервності освіти в контексті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митних служб України і Німеччини; аналізується нормативна, психолого-педагогічна та лінгводидактична література з проблеми; визначаються сучасні тенденції розвитку професійної освіти працівників Держмитслужби України та вивчається комунікативний аспект професійної підготовки кадрів у призмі кваліфікаційних характеристик.
У цьому розділі розглядаються також основні поняття, що описують проблему комунікативної підготовки і комунікативної компетенції фахівців, а також місце комунікативної підготовки в системі професійної підготовки митників. У ході дослідження розробляється й обґрунтовується теоретична модель комунікативної підготовки фахівців митної служби. Ідея комунікативної спрямованості системи професійної освіти особового складу ДМСУ є результатом нашого пошуку резервів адаптації фахівця митної служби до сучасного рівня соціально-економічних і політичних вимог, резервів професійної актуальної підготовки митників.
Ураховуючи, що митна служба є державною, професійна освіта її робітників – це завдання державного значення. У галузі митної справи функціонує національна розвинена і зважена система неперервної професійної освіти, яка охоплює всі рівні професійної освіти: професійну підготовку новоприйнятих, навчання, підвищення кваліфікації (у тому числі й через мережу аспірантури, докторантури; шляхом надання другої вищої освіти), систему самоосвіти. Удосконалюється та впроваджується єдина концепція професійної освіти в системі митної служби України, увага акцентується на тому, що професійне навчання працівників митних органів повинно стати невід’ємною складовою їх професійної діяльності.
Розвиток системи професійної освіти в митній службі України характеризують такі сучасні тенденції: 1) створення дієвої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу Держмитслужби; 2) централізація професійної освіти, розробка та впровадження єдиної освітньої концепції; 3) урахування кореляції традицій підготовки особового складу митної служби, що були в державі, та досвіду європейських країн з цього питання; 4) неперервний характер професійної освіти, а також 5) наповнення добре апробованих форм і методів новим, актуальним для сучасного фахівця змістом. Це стосується й комунікативної підготовки як актуальної складової професійної освіти.
Необхідність розвитку теоретичних основ удосконалення системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників митної служби обумовлена потребою у формуванні концептуальних засад підготовки фахівців для професійної діяльності та в оновленні змісту навчання державних службовців. Для сучасного етапу розвитку важливим є як уточнення завдань системи освіти з урахуванням необхідності формування керівної еліти, так і забезпечення розширення навчання фахівців. Для цього має бути запроваджено новітні технології навчання, що дасть змогу прискорити виконання завдань, поставлених перед професійною освітою в галузі митної справи. Усе більше в митній системі зростає потреба у фахівцях, чия комунікативна компетенція відповідає сучасним вимогам. Завданням державних і відомчих органів (ДМСУ, Міністерство освіти і науки), що здійснюють управління цією системою є постійна адаптація системи до нових вимог. У цій ситуації навчальні заклади, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби, мають забезпечити потужність та якість підготовки, що відповідають місії. А завдання освітньо-професійних і професійних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (у т. ч. з комунікативної підготовки) полягає в актуальності змісту та у якості підготовки, яка б відповідала місії.
Професійне навчання має цілеспрямовано формувати здатність особового складу митних органів до здійснення нормативно-проектних, аналітичних, організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих та контрольних функцій. Для виконання кожної із зазначених функцій необхідний певний рівень сформованості комунікативної професійно орієнтованої компетенції фахівця.
Зміст професійного навчання працівників митної служби повинен формуватися з урахуванням прогнозів соціально-економічного й політичного розвитку держави, запровадження адміністративно-процесуальних механізмів виконання Конституції та законів України, освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки й професійно-кваліфікаційних характеристик посад, інших нормативно-правових актів на основі сучасних наукових досліджень та широкого використання вітчизняного та зарубіжного досвіду навчання у галузі митної справи й реалізуватися через сукупність освітньо-професійних і професійних програм.
Зміст же післядипломної освіти в ДМСУ перш за все повинен формуватися з урахуванням галузевої та рівневої специфіки за наступними напрямами:
- соціально-економічним (філософія, культурологія, українознавство, іноземна мова, етика, право, економіка, менеджмент, інформаційні технології тощо);
- психолого-педагогічним (психологія управління, соціальна психологія, загальна педагогіка, дидактика тощо);
- науково-теоретичним (актуальні проблеми розвитку науки, культури, освіти та виробництва);
- управлінським (за галуззю та посадовими категоріями);
- методичним (за фахом та посадовими категоріями).
Етапи становлення і розвитку системи професійної освіти в галузі митної справи виявили, що її ефективність може бути забезпечена шляхом реалізації певної сукупності психолого-педагогічних умов, де серед головних слід зазначити:
- перенесення умінь і навичок у сферу професійної діяльності та врахування кореляції динаміки практичної роботи митної служби й рівня розвитку системи освіти (поєднання освітньої, функціональної та галузевої складових професійної освіти);
- визначення специфіки напрямків самоосвіти під час навчання, перепідготовки й підвищення кваліфікації митників відповідно до номенклатури посад (поєднання, насамперед, освітньої, державної та функціональної складових професійної освіти).
У митній службі існує національна система професійної освіти. Логічним є її віднесення до систем функціональних, якими вважаються штучні системи, чиє створення та розвиток базується на виконанні об’єктивно необхідних функцій, визначених їх призначенням. Саме така закономірність простежується впродовж десятилітнього періоду становлення і розвитку системи професійної освіти в ДМСУ.
Під професійною освітою працівників митної служби будемо розуміти систему підготовки в навчальних закладах та інших ланках системи відомчої освіти особового складу Державної митної служби України для трудової діяльності в митних органах. Це невід’ємна складова частини єдиної системи народної освіти. Професійна освіта працівників митної служби – це також результат оволодіння певним рівнем знань і навичок з конкретної спеціальності в галузі митної справи для професійної діяльності згідно з посадою, що відповідають місії та змісту кожного елементу структури професійної освіти в ДМСУ.
Проведене дослідження доводить, що кожна з країн має свою систему професійної підготовки кадрів з пріоритетними типами навчання, предметами і методами. Можна зазначити, що для України і Німеччини ці системи значно відрізняються. Різниця полягає в більш широкому обсязі завдань, які виконуються Федеральним митним управлінням Німеччини і які впливають на обсяги і зміст навчання. Методичні аспекти підготовки митників в Україні і Німеччині збігаються в цілому, а мета навчання, зміст, об’єкти, навчальні цілі – у багатьох питаннях.
Комунікативна підготовка кадрів є одним з аспектів загальної неперервної професійної підготовки митників, тому що однією з обов’язкових вимог митної системи до сучасного фахівця з вищою освітою є високий рівень володіння комунікативною професійно орієнтованою компетенцією. У митній службі кожної з країн сформована своя система, відпрацьовуються моделі й методи комунікативної підготовки службовців. Значно посилилась також гуманітарна спрямованість підвищення кваліфікації. Дослідження підтверджує, що професійна комунікативна підготовка митників має охоплювати як мовний, так і комунікативно-психологічний аспекти. Для кожного із рівнів служби передбачена комунікативна підготовка, яка відповідає кваліфікаційним характеристикам посади.
Змістом
