ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Плахотнік Олена Олександрівна
УДК 621:629.4.003.13
УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ
ТРАНСПОРТНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ
Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Кривий Ріг – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Дніпродзержинському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор
Ревенко Надія Григорівна
Дніпродзержинський державний технічний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економіки, менеджменту та маркетингу
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Пашута Микола Тимофійович
Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції,
головний науковий співробітник
кандидат економічних наук, доцент
Варава Лариса Миколаївна
Криворізький технічний університет Міністерства освіти
і науки України, доцент кафедри економіки, організації
та управління підприємствами
Провідна установа: Східноукраїнський національний університет ім.В.Даля,
кафедра менеджменту, Міністерство освіти і науки України,
м. Луганськ
Захист відбудеться “28” вересня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
К 09.052.01 у Криворізькому технічному університеті за адресою:
50002, Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37, аудиторія 300.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького технічного університету:
50002, Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37.
Автореферат розісланий “26“серпня 2005 року
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Короленко С.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Створення сучасного конкурентоспроможного рухомого складу залізничного транспорту є найважливішою задачею галузі на період 2004-2015р.р. Головну роль у цьому процесі займають технічні системи, які забезпечують досягнення ефективних параметрів конкурентоспроможності продукції.
Динаміка розвитку транспортного машинобудування свідчить про те, що в забезпеченні економіки України залізничним рухомим складом виникла вкрай напружена ситуація. Це пов'язано, насамперед, з незадовільним технічним станом рухомого складу. Основою його є застарілі моделі імпортної техніки, технічні показники якої не відповідають сучасним вимогам. Досить зазначити, що при наявності в 2003 році 42500 вагонів, більше 90% з них відпрацювали понад два нормативні строки й вимагають відновлення.
Разом з тим, транспортне машинобудування України може змінити ситуацію на ринку своєї продукції. Залучення інвестицій і наявність належного організаційно-управлінського забезпечення функціонування технічних систем буде сприяти виготовленню конкурентоспроможної продукції. У наш час рівень технічних систем не відповідає вимогам ринку.
Розробці теоретичних і практичних аспектів проблем підвищення конкурентоспроможності технічних систем у промисловості присвячені роботи багатьох вітчизняних і закордонних учених: Кузнєцова Ю. М., Луціва І. В., Чернишука М. М., Бойка Є. І., Борисова В. І, Празднова Г. С., Захарова С. М., Зінченка В. І., Пашути М. Т., Карпуніна М. Г., Любинецького Я. Г., Майданчика Б. І. У їхніх роботах розглянуті проблеми проектування й створення техніки, забезпечення її технічних і технологічних параметрів у процесі експлуатації, підвищення її ефективності.
Позитивно оцінюючи наукові результати даних досліджень, слід зазначити їхню локальну спрямованість, відсутність економічної оцінки технічних систем, критеріїв оцінки якості управління цим складним об'єктом. Організаційним і економічним параметрам технічних систем в останні роки уваги практично не приділялося. Тим часом системне управління, його цілеспрямований і ефективний вплив дозволяє реалізувати можливості як локальних видів техніки, так і її сукупності. Тому розгляд технічних систем як об'єктів управління, їхньої ролі й місця в забезпеченні конкурентоспроможності продукції галузі є актуальним і своєчасним. Виникає необхідність теоретичного дослідження організаційно-економічних параметрів і передумов управління конкурентоспроможністю технічних систем на підприємствах транспортного машинобудування. Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів НДР Дніпродзержинського державного технічного університету: “Дослідження питань теорії й практики управління виробничим потенціалом економічних систем в умовах ринку” (0197U015573); “Дослідження, оцінка й розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством. Розробка проекту системи управління ефективністю виробництва” (№ /012-8в-2623), у яких за участю автора були виконані дослідження теоретичних і аналітичних основ функціонування й розвитку конкурентоспроможності технічних систем у промисловості, розроблені пропозиції по вдосконалюванню їхнього управління.
Ціль й задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є підвищення ефективності роботи транспортного машинобудування шляхом забезпечення конкурентоспроможності його технічних систем.
В основу досліджень покладена ідея використання закономірностей впливу організаційно-економічних факторів на підвищення конкурентоспроможності технічних систем.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішені наступні наукові й практичні задачі:
- проведена оцінка тенденцій і проблем розвитку транспортного машинобудування;
- визначена й обґрунтована економічна сутність і роль технічних систем у забезпеченні конкурентоспроможності продукції;
- проаналізовані й трансформовані основні теоретичні концепції управління стосовно до технічних систем економічних видів діяльності;
- обґрунтовані показники якості й конкурентоспроможності технічних систем на основі системних наукових положень формування їх складових елементів;
- розроблена структурно-логічна модель оцінки рівня конкурентоспроможності технічних систем в умовах ринку;
- розроблені шкала вибору стратегічного розвитку технічних систем транспортного машинобудування й “план-проект” забезпечення їхнього розвитку;
- створені методичні основи планування конкурентоспроможності технічних систем, обґрунтовані методи реалізації стратегії їхнього розвитку;
- удосконалено організаційно-економічний механізм управління конкурентоспроможністю технічних систем з метою оцінки стану й ефективності їхнього функціонування.
Об'єктом дослідження є процес управління конкурентоспроможністю технічних систем транспортного машинобудування.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних процесів організаційного й економічного механізму підвищення конкурентоспроможності технічних систем.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, загальнонаукові принципи проведення досліджень, наукові праці вітчизняних і закордонних учених в області менеджменту й конкурентоспроможності технічних систем транспортного машинобудування.
У роботі використані матеріали Державного комітету статистики України, фінансової й бухгалтерської звітності підприємств транспортного машинобудування, системний підхід до формування нового концептуального поняття технічних систем. Для вирішення окремих задач застосовувалися спеціальні методи: теоретичного узагальнення; графічного подання аналітичних даних; економіко-математичні методи моделювання; техніко-економічний аналіз;
алгоритмізація процесів і розробка шкали стратегічного розвитку; факторний аналіз; кореляційно-регресійний аналіз; стратегічний аналіз; анкетування; метод управління проектами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
уперше:
- обґрунтовано поняття технічних систем галузі, під яким розуміється сукупність техніки, технологій й процесів (інформаційних, організаційних, трудових і економічних), що забезпечують їхнє функціонування і безпосередньо впливають на рівень досягнення її економічних результатів;
- сформульовано поняття конкурентоспроможності технічних систем як властивість систем, що ґрунтується на закономірностях впливу факторів їхньої якості на рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається;
удосконалено:
- методичні основи оцінки якості й конкурентоспроможності технічних систем, що базуються на їхньому системному розгляді. Це дозволяє формувати конкурентні переваги продукції за рахунок дії економічних і організаційних факторів;
- елементи й зміст організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю технічних систем шляхом створення методичної, аналітичної й інформаційної бази його регулювання та дії по галузі;
- організаційні форми й інструменти процесу управління технічними системами, що ґрунтуються на зміні цілей діяльності органа управління й формуючих його результатів роботи в ринкових умовах господарювання;
- система планування конкурентоспроможності технічних систем шляхом включення в розробку плану їх розвитку нормативних рівнів показників якості й конкурентоспроможності, що гарантує досягнення необхідного їхнього росту;
одержали подальший розвиток:
- аналітичне забезпечення процесу управління конкурентоспроможністю технічних систем, що базується на оцінці взаємозв'язків показників їхньої якості й конкурентоспроможності;
- метод обґрунтування нормативних рівнів показників якості для досягнення конкурентоспроможності за рахунок виведених економіко-математичних закономірностей, що дозволяють вибирати пріоритетні напрямки розвитку технічних систем.
Практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні складових елементів дії організаційно-економічного механізму управління процесом формування якості й конкурентоспроможності технічних систем, що дало можливість:
- сформувати конкретні напрямки розвитку технічних систем транспортного машинобудування, які полягають в обґрунтуванні пріоритетних перетворень техніки у ринкових умовах;
- сформувати інформаційно-аналітичну базу для проведення аналізу й оцінки рівня якості й конкурентоспроможності технічних систем;
- розвинути систему стратегічного й поточного планування технічного розвитку транспортного машинобудування шляхом створення науково-обґрунтованого інформаційно-аналітичного й методичного інструментарію формування стратегій і планів розвитку внутрішніх можливостей технічних систем;
- виробити методичні підходи до обґрунтування критеріїв підвищення якості й конкурентоспроможності технічних систем для забезпечення необхідного рівня конкурентних переваг галузі й конкурентоспроможності рухомого складу;
- кількісно обґрунтовувати вибір альтернативних стратегій розвитку технічних систем шляхом використання параметрів і характеристик можливих стратегій їхнього розвитку;
- застосовувати методику управління проектами при розробці “плану-проекту” розвитку конкурентоспроможності технічних систем.
Результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності промислових підприємств м. Кременчука (ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, акт впровадження від 12.11.2004 р.), м. Бердянська (ВАТ “Бердянські жниварки”, акт впровадження від 28.11.2003 р.), що підтверджується відповідними документами, які знаходяться в додатках до дисертації.
Загальні науково-методичні положення й прикладні результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Дніпродзержинського державного технічного університету при підготовці фахівців з напрямку “Менеджмент” спеціальності 7.050201 - “Менеджмент організацій”, а також інженерно-технічних спеціальностей при викладанні лекційних курсів і практичних занять з дисциплін “Економіка промисловості”, “Організація виробництва” (акт впровадження від 20.04.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Авторові належать всі наведені в дисертації наукові результати, пропозиції й висновки, які висвітлюють особистий погляд на проблеми управління розвитком конкурентоспроможності технічних систем. Особистий внесок у публікаціях зі співавторами відображений у списку опублікованих робіт.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукового дослідження, висновки й пропозиції доповідалися, обговорювалися й схвалені на Міжнародних і Всеукраїнських конференціях: “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м.Дніпропетровськ, 7-8 листопада 2002 р.); “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 9-12 квітня 2003 р.); “Проблеми ефективного функціонування підприємств у сучасних умовах” (м.Севастополь, 20-25 квітня 2003 р.); “Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку” (м.Алчевськ, 30-31 жовтня 2003 р.); “Сучасні технології менеджменту, моделювання й маркетингового проектування, ефективного використання Інтернет: економічний, правовий і психологічний аспекти” (м.Одеса, 11 червня 2004 р.), “Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах” (м.Севастополь, 11 жовтня 2004 р.).
Публікації. Основні положення, найважливіші результати й висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових працях (загальний обсяг 3,4 друк.арк., у тому числі 2,8 друк.арк. належить особисто авторові), з них 8 статей у спеціалізованих наукових виданнях (загальний обсяг 2,54 друк. арк.), 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, представлених на 204 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 66 таблиць, 44 рисунка, 6 додатків (19 сторінок) і список використаних джерел із 138 найменувань (11 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю технічних систем” розглянута економічна роль і результати функціонування технічних систем транспортного машинобудування, визначено їх вплив на результати економічної діяльності, висвітлені теоретичні основи формування конкурентоспроможності та викладено організаційно-економічний механізм управління цим процесом.
У складі основних проблем теоретичних аспектів формування конкурентоспроможності технічних систем важлива роль приділяється трансформації принципів системного підходу. У змісті системного аналізу виділені: цільовий підхід; комплексна оцінка впливу різнопланових факторів; систематизація показників результатів досягнення поставлених цілей і характер зв'язків між ними. Цілісність, структурність, взаємозалежність і ієрархічність розглядаються як базові складові системного аналізу процесу формування конкурентоспроможності технічних систем.
Введено поняття технічних систем галузі, як сукупності техніки, технологій й процесів (інформаційних, організаційних, трудових й економічних), що забезпечують їхнє функціонування і безпосередньо впливають на рівень досягнення її економічних результатів.
В процесі виробництва технічні системи мають чіткий взаємозв’язок з іншими підсистемами - матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. В них збалансовано використовуються і діють системоутворюючі фактори розвитку потенціалу технічних систем. В ролі складових системних характеристик виділені: сукупність елементів, що знаходиться у взаємозв’язку і взаємодії з урахуванням часу і простору; вартість; здатність до самоокупності витрат на власне поточне обслуговування та необхідність управління їх функціонуванням і розвитком.
Тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість усіх підсистем промислового виробництва дозволяє стверджувати, що кінцевий результат функціонування промисловості в ринку залежить від економічної віддачі всіх її складових. При цьому левова частка залежить від економічної ефективності використання техніки. Разом з тим, економічне становище транспортного машинобудування і ефективність результатів діяльності не забезпечують його стійкий розвиток. Так, у 1990 р. у промисловому виробництві машинобудуванню належало 30,5%, а в 2001 р. 11,5%. У 2003 р. зростання машинобудівної продукції складало 35,8%; а середній рівень рентабельності виробництва залізничного транспорту в Україні становив 10%. Аналіз технічного стану активної частини основних засобів транспортного машинобудування свідчить про переваги ступеня його старіння над ступенем відновлення (рис.1). Так, станом на 01.01.2005 р. відсоток зношування складав 69,2%, а ступінь відновлення – 8,1%.
Рис.1. Тенденції зміни показників зношування та відновлення активної частини
основних засобів за період 01.01.2003 р. – 01.01.2005 р.
Все це свідчить про наростаючу проблему втрати технічного потенціалу промислових підприємств. Тому актуальною проблемою є необхідність посилення
економічної ролі і сутності технічних систем.
Під економічною сутністю технічних систем галузі пропонується розуміти раціонально збалансовану структуру їхніх елементів за технічними й економічними параметрами, що забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції і дозволяє вчасно вирішувати економічні й соціальні задачі. Використання цієї категорії дозволяє сформулювати і ринкові вимоги до технічних систем, а саме економічні показники конкурентоспроможності і рівень їх досягнення.
Конкурентоспроможність технічних систем у роботі розглядається як властивість систем, що ґрунтується на закономірностях впливу факторів їхньої якості на рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається.
Вищесказане вимагає створення концептуальних задач управління процесом формування конкурентоспроможності технічних систем і організаційно-економічного механізму їх управління.
Організаційно-економічний механізм управління розглядається як сукупність цілей, принципів, процесів, методів, інструментів і форм прямого й опосередкованого впливу органів управління на якість і конкурентоспроможність технічних систем галузі. Науково-методичне обґрунтування організаційно-економічного механізму пропонується здійснювати за рахунок формулювання цілей, принципів, функцій, задач, методів і показників управління процесом конкурентоспроможності технічних систем за визначеними критеріями ефективності.
Створена логічна модель управління процесом формування конкурентоспроможності технічних систем (рис.2) дозволяє переорієнтувати та підкорити усі функції їх управління цілям підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається. Всі складові моделі управління технічними системами стають єдиним цілим завдяки дії органа управління, виробленню ним обґрунтованої технічної політики.
Рис. 2. Модель процесу формування й управління конкурентоспроможністю
технічних систем галузі
Створення ефективного механізму управління конкурентоспроможністю технічних систем припускає уточнення його цільового призначення. До складу основних цілей варто включити: формування й підтримку рівня конкурентоспроможності технічних систем; ефективне використання технічного потенціалу; створення оптимальних умов і передумов відновлення технічних систем; координацію й підтримку пропорцій збалансованості технічних систем шляхом розробки стратегії розвитку їхньої конкурентоспроможності.
Модель управління конкурентоспроможністю технічних систем є маршрутною технологією для розробки стратегії їхнього розвитку.
У другому розділі “Удосконалення організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю технічних систем” систематизована і доповнена система показників технічних систем, які формуються на усіх етапах процесу забезпечення їх конкурентоспроможності, а саме: на етапі оновлення і удосконалення системи (введення нової техніки); на етапі процесу функціонування і на етапі отримання результуючих показників конкурентоспроможності. Рекомендовані етапи процесу формування конкурентоспроможності ідентифіковані за назвою з загальноприйнятими системними термінами: “вхід – процес вихід”. Розроблена науково-обґрунтована методика аналізу якості та конкурентоспроможності технічних систем і оцінки економічних результатів їх діяльності. Проведені дослідження технічних систем транспортного машинобудування за наведеними показниками. Логічна модель формування керуючих параметрів процесу управління конкурентоспроможністю технічних систем повинна реалізовуватися у такій послідовності: “вхід процес вихід”.
Показники технічних систем розглядаються в максимальному наближені один до одного як єдина взаємодоповнююча сукупність характеристик систем з метою трансформації їх в більш ємні системні характеристики. Якісна зміна показників систем при їх оновленні веде до зміни показників функціонування, а ті в свою чергу впливають на рівень ефективності, і цикл відтворення конкурентоспроможності повторюється. Зв'язок між ними виявляється також і в тому, що кожна група показників є вихідною для розрахунку іншої. Крім того, доцільно виконувати наступні умови: склад показників управління конкурентоспроможністю технічних систем повинен формуватися відповідно до цілей діяльності підприємств; в систему показників варто включати показники техніки в процесі її формування й використання (виробничі, організаційні, економічні); показники повинні характеризувати ту сторону функціонування технічних систем або той результат, за який може відповідати конкретний фахівець.
Створення механізму загальної оцінки конкурентоспроможності технічних систем пропонується здійснювати за двома групами показників якості і конкурентоспроможності. Поняття якість технічних систем розглядається як сукупність їхніх кількісних характеристик, здатних забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності. Показники якості представлені в табл. .
Позитивна динаміка показників якості є передумовою забезпечення конкурентоспроможності технічних систем.
Таблиця 1
Показники оцінки якості технічних систем
Найменування
показника | Розрахункова
формула | Розрахункова
формула по галузі | Умовні позначення | Коефіцієнт придатності
(Кпр) | Кпр = 1 - Кзн |
Кпр = Кзн коефіцієнт зношування;
n кількість підприємств.
Рівень використання виробничої потужності (Квик) | Квик = Квик = Вф - фактичний випуск
продукції;
М - максимально-можливий випуск продукції (потужність) | Енергоємність
(Етс), грн. /грн. | ЕТС = ЕТС =Е - витрати енергії на
функціонування технік-них систем. | Витратоємність утримання (Ву), грн. /грн. | Ву = | Ву =ВУЕ - витрати на
утримання й експлуатацію
технічних систем. | Витратоєм-ність управління (Вупр), грн./грн. | Вупр = | Вупр=АУВ адміністративно управлінські витрати. | Зарплатоємність обслуговування (Зобсл), грн./грн. | Зобсл =
Зобсл=ФЗП - фонд заробітної
плати робітників.
Сформульована система оціночних показників конкурентоспроможності використовується в ролі параметрів управління і регулювання технічних систем (табл.2). Встановлення об'єктивних зв'язків і взаємозалежностей між запропонованими показниками пропонується здійснювати за допомогою методів факторного аналізу.
Підтвердження необхідності удосконалення процесу управління конкурентоспроможністю технічних систем проведено на прикладі ведучих підприємств транспортного машинобудування, зокрема: ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, ВАТ “Дніпровагонмаш” та ін. Виконаний аналіз підтвердив взаємозалежність кінцевих результатів функціонування технічних систем від якості
та конкурентоспроможності попередніх етапів процесу, що є однією з причин економічної нестійкості підприємств.
У роботі розглянута структурна схема аналізу й оцінки економічних показників конкурентоспроможності технічних систем, що включає зміст аналітичних блоків, послідовність їхнього проведення, методику розрахунку й оцінки системних показників.
Запропонований алгоритм аналізу технічних систем є основою для створення аналітичної бази управління і дозволяє одержати якісну інформацію керівникам підприємств галузі для розробки стратегії їх технічного розвитку з метою підвищення ефективності діяльності у ринку.
Структура функціонального управління конкурентоспроможністю технічних систем представлена цілями і задачами структурних підрозділів органу їх управління. В першу чергу розглядається і вдосконалюється ринкова місія цих підрозділів з місією підприємств галузі і конкретними результатами робіт.
Таблиця 2
Показники конкурентоспроможності технічних систем
Найменування
показника | Розрахункова
формула | Розрахункова формула по галузі | Умовні позначення | Ефективність функціонування (Еф), грн. /грн. | Еф= | Еф=П прибуток від
реалізації продукції;
ВУЕ – витрати на утримання й експлуатацію. | Рентабельність витрат,
вкладених у технічні системи
(Ртс), грн. /грн. | РТС =РТС =Sa середньорічна вартість активної частини основних
засобів. | Організаційно-технічний рівень (Котр) | КОТР = КТР + КОР | КОТРi =Ктр коефіцієнт технічного рівня;
Кор коефіцієнт організаційного рівня.
Ефективність
витрат на управління (Еу), грн./грн. | Еу =
Еу = ВУЕ зміна витрат
на утримання й
експлуатацію;
ФЗП зміна фонду заробітної плати
робітників. |
У третьому розділі “Планування конкурентоспроможності технічних систем” розроблена економіко-математична модель залежності конкурентоспроможності технічних систем від показників якості, що на них впливають. Розроблена шкала вибору рівня показників стратегічного розвитку. Рекомендовано використовувати в системі стратегічного планування проектний аналіз і розробку “планів-проектів”. Запропонована технологія розробки зведеного плану підвищення конкурентоспроможності технічних систем із включенням до них нормативних величин показників якості та конкурентоспроможності. Враховуючи значущість суб’єктивного фактора управління, в роботі пропонується ринкова модель підготовки фахівців інженерно-технічних спеціальностей. Підвищення ефективності управлінської діяльності передбачається за рахунок впровадження удосконаленої системи економічної мотивації. Обґрунтування шляхів розвитку конкурентоспроможності забезпечується розрахунками економічної ефективності управлінських рішень.
Доцільність включення в систему аналізу й оцінки показників якості і конкурентоспроможності технічних систем доведена за допомогою економіко-математичних методів і ЕОМ. Це дозволило створити й обґрунтувати нормативну величину показників якості для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності технічних систем й установити пріоритетні напрямки розвитку транспортного машинобудування. У систему факторів, що впливають на рівень конкурентоспроможності технічних систем, включені: придатність (Х1), рівень використання виробничої потужності (Х2), енергоємність (Х3), витратоємність утримання (Х4), витратоємність управління (Х5), зарплатоємність обслуговування (Х6).
Багатофакторна модель оцінки конкурентоспроможності технічних систем має наступний вигляд:
У1 = 0,49 + 0,59х1 + 0,14х2 – 133,02х6;
У2 = 0,79 + 0,46х2 - 15,15х4 –278,73х5 - 36,49х6;
У3 = 0,748 + 0,18х1 + 0,16х2 - 1,93х4 + 11,52х6,
де У1 – ефективність функціонування технічних систем; У2 – рентабельність витрат, вкладених у технічну систему; У3 – організаційно-технічний рівень.
Ефективність функціонування (У1) є найбільш еластичною (табл.3).
Таблиця 3
Еластичність ефективності функціонування технічних систем
Фактори | Зміна ефективності функціонування
% | грн./грн.
Зростання коефіцієнта придатності на 1% | 0,557 | 0,115
Зростання використання виробничої потужності на 1% | 0,129 | 0,026 | Зниження зарплатоємності обслуговування на 1% | 0,531 | 0,109 |
Узагальнена оцінка конкурентоспроможності технічних систем транспортного машинобудування виконана на підставі запропонованих показників конкурентоспроможності (табл.4).
Таблиця 4
Очікувані економічні результати підвищення конкурентоспроможності технічних систем
Найменування
показника | ВАТ “Крюківсь-
кий вагонобудів-ний завод | ВАТ “Дніпро-вагонмаш” | ВАТ “Азовмаш” | ВАТ “
Стахановсь-
кий вагонобу-
дівний завод” | ДП “Електро-
возобудування” | ХК “Луганськ-
тепловоз” | Разом по транс-портному маши-нобудуванню | Ефективність функціонування,
грн./грн. | 1,14 | 0,58 | 1,2 | 0,71 | 0,44 | 0,32 | 1,04
Рентабельність витрат, грн./грн. | 0,015 | 0,012 | 0,03 | 0,015 | 0,021 | 0,028 | 0,023 | Організаційно-
технічний рівень | 0,013 | 0,03 | 0,05 | 0,022 | 0,03 | 0,056 | 0,024 | Додатковий прибуток, млн.грн. | 28,38 | 15,94 | 25,2 | 16,01 | 9,87 | 8,86 | 21,53
Урахування отриманої моделі в механізмі управління конкурентоспроможністю технічних систем дає можливість установити нормативні величини показників їхньої якості, планувати рівень підвищення конкурентоспроможності й вибирати стратегію розвитку залежно від фінансових можливостей підприємств транспортного машинобудування.
В результаті проведених досліджень розроблена технологія стратегічного та поточного планування підвищення конкурентоспроможності технічних систем і методичні основи створення зведеного плану їх розвитку. Він включає: план НДКР, план введення техніки, план підвищення технічного рівня технічних систем, план їх технічного обслуговування, план підвищення конкурентоспроможності технічних систем з включенням у них нормативних величин показників якості та конкурентоспроможності. Мінливість зовнішнього ринкового середовища обумовлює необхідність різноманітної розробки не тільки самих планів, але і цілей, шляхів розвитку та стратегії їх досягнення. Вибір стратегії розвитку технічних систем здійснюється за “граничними” рівнями показників їхнього розвитку. Плановані показники очікуваних результатів, враховуючи економічні можливості технічних систем, розраховуються і порівнюються з показниками розробленої в роботі шкали стратегічного розвитку. У випадку, якщо величини показників не відповідають нормативному рівню, то обрана стратегія розвитку і план її здійснення повинні піддаватися коректуванню на основі пошуку додаткових резервів зростання показників технічних систем.
Удосконалено організаційну структуру управління міністерства промислової політики шляхом введення відділу по управлінню конкурентоспроможністю технічних систем. Запропонований відділ безпосередньо працюватиме з промисловими підприємствами транспортного машинобудування, розробляючи і впроваджуючи проекти стратегічних документів по розвитку конкурентоспроможності їх технічних систем.
Розроблено склад показників і їх величини в системі преміювання керівників і фахівців технічних служб. У їхньому числі: ефективність функціонування; рентабельність витрат; організаційно-технічний рівень і ефективність витрат на управління технічними системами.
Економічний ефект від підвищення конкурентоспроможності технічних систем враховує економічні результати від впровадження нової техніки, процесів її використання і додатковий прибуток, отриманий за рахунок реалізації якісної продукції, зміни ціни продажу і збільшення частки ринку.
ВИСНОВКИ
У результаті виконаних досліджень дано нове рішення актуальної наукової задачі удосконалення механізму управління конкурентоспроможністю технічних систем, що має істотне значення для підвищення ефективності роботи транспортного машинобудування. Основні результати роботи полягають в наступному:
1. У ринкових умовах господарювання підвищення якості й конкурентоспроможності технічних систем є важливим чинником росту економічної стабільності й розвитку транспортного машинобудування, де негативні тенденції розвитку технічних систем пов'язані з використанням морально й фізично застарілої техніки, частка якої становить 76,5%.
2. У цей час істотно змінилася й підвищилася економічна роль технічних систем. Їхнім головним призначенням і метою став випуск і забезпечення конкурентоспроможної продукції. Економічна сутність технічних систем в умовах ринку визначається раціонально збалансованою структурою їхніх елементів за технічними й економічними параметрами, що забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції і дозволяє вчасно вирішувати економічні й соціальні задачі.
3. Аналіз і трансформація основних теоретичних концепцій стосовно до технічних систем дозволили розробити модель процесу формування й управління їхньою конкурентоспроможністю. Вона є маршрутною технологією для вибору стратегії розвитку технічних систем, конкретизації й послідовності дій по їхньому управлінню.
4. Формування показників управління конкурентоспроможністю технічних систем реалізується за етапами, ідентифікованими за назвою із загальноприйнятими системними термінами: “вхід” - “процес” - “вихід”. Показники необхідно розглядати в максимальному наближенні один до одного як єдину сукупність характеристик системи, трансформуючи їх у нові, більш ємні показники - показники якості й конкурентоспроможності. Позитивна динаміка показників якості технічних систем є передумовою забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Сформульована система показників використовується в ролі параметрів управління конкурентоспроможністю технічних систем.
5. Розроблена методика аналізу й оцінки конкурентоспроможності технічних систем дозволяє поліпшити інформаційне забезпечення процесів управління, сформувати аналітичну базу для впровадження інформаційних технологій і одержувати оперативні й прогнозовані дані керівникам для розробки стратегії технічного розвитку транспортного машинобудування. Особливістю методики є: систематизація показників і характеристик за етапами “вхід” - “процес” - “вихід”; поділ показників на дві групи - якості й конкурентоспроможності; системна послідовність і логіка застосування показників.
6. Для забезпечення конкурентоспроможності технічних систем транспортного машинобудування розроблена шкала вибору їхнього стратегічного розвитку за показниками “виходу”, що дозволяє здійснювати процес управління за кінцевими результатами їхнього функціонування. Вибір і обґрунтування величин показників стратегічного росту доцільно здійснювати перед початком розробки плану підвищення конкурентоспроможності технічних систем.
7. Обґрунтовані нормативні рівні показників якості для досягнення конкурентоспроможності технічних систем за рахунок виведених економіко-математичних закономірностей дозволяють вибирати пріоритетні напрямки розвитку транспортного машинобудування.
8. Запропоновано технологію й алгоритм розробки плану підвищення конкурентоспроможності технічних систем. Кінцевим результатом рішення задачі планування повинна бути розробка системи планів: НДКР, введення нової техніки, підвищення технічного рівня і технічного обслуговування, підвищення конкурентоспроможності із включенням у них нормативних величин показників якості й конкурентоспроможності.
9. Організаційно-економічний механізм управління розглядається як сукупність цілей, принципів, процесів, методів, інструментів і форм прямого й опосередкованого впливу органів управління на якість та конкурентоспроможність технічних систем. Цей механізм містить у собі правовий, організаційний і економічний блоки, які забезпечують ефективність управління конкурентоспроможністю технічних систем транспортного машинобудування й дозволяють оцінювати і розробляти стратегію їхнього розвитку.
10. Економічний ефект від підвищення конкурентоспроможності технічних систем враховує економічні результати від впровадження нової техніки, процесів її використання й додатковий прибуток, отриманий за рахунок реалізації якісної продукції, зміни ціни продажу й підвищення частки ринку. Сукупний економічний ефект для умов простого відтворення технічної системи ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” cкладає 8648,07 тис. грн., а для розширеного відтворення - 15401,28 тис. грн.
Реалізація запропонованих рекомендацій з підвищення ефективності процесу управління конкурентоспроможністю технічних систем дозволить отримати додатковий прибуток по транспортному машинобудуванню в розмірі 21,53 млн. грн.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Публикації у фахових виданнях:
1. Ревенко Н.Г., Плахотнік О.О. Удосконалення методичних основ аналізу економічної ефективності функціонування технічних систем підприємств // Вісник Технологічного університету Поділля - Хмельницький, 2003. Т.1, Ч.2, №5 - С.190-194.
Особистий внесок здобувача: розроблено методику оцінки якості та ефективності функціонування технічних систем підприємств.
2. Плахотник Е.А. Анализ и оценка технической системы предприятий в условиях рынка // Економічні науки. Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Вип.9.- Черкаси: ЧДТУ, 2003. - С.264-267.
3. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Экономическое образование будущих инженеров в условиях рынка //Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку: Зб. наук. пр. Ч.1. - Донецьк: Інститут економіко-правових досліджень НАН України; Алчевськ: ДГМІ, 2004. - С.33-39.
Особистий внесок здобувача: доповнено виробничі функції та сформульовані типові задачі діяльності у системі підготовки інженерів-механіків.
4. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Совершенствование мотивационного механизма управления технической системой предприятия // Третья Междунар. научно-практическая конф.- Одесса, ИИЦ, 2004. - С. 11 - 13.
Особистий внесок здобувача: рекомендовано склад показників преміювання керівників і фахівців технічних служб і їх доцільний рівень.
5. Плахотник Е.А. Управление конкурентоспособностью технических систем предприятий // Науковий вісник “Економіка і регіон” - Полтава: ПНТУ, 2004.- №1.- С.117-119.
6. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Проектирование информационной технологии управления конкурентоспособностью технических систем предприятий// Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. № 12. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. - С.149-154.
Особистий внесок здобувача: розроблено модель процесу формування та управління конкурентоспроможністю технічних систем.
7. Плахотник Е.А. Планирование конкурентоспособности технической системы предприятия Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. пр. Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2004. - №12. - С.163-169.
8. Плахотнік О.О. Економічні результати підвищення конкурентоспроможності технічних систем транспортного машинобудування // Системні технології. Регіональний міжвузівський зб.наук.пр., № 3 (38) - Дніпропетровськ, 2005.-С.24-27.
Публікації по матеріалам конференцій:
9. Плахотнік О.О. Оцінка конкурентоспроможності і якості технічних систем промисловості, як передумова управління фінансовим розвитком //Матеріали третьої Всеукр. науково-практичної конф. “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному регіону”. - Дніпропетровськ: ДНУ Інститут економіки, 2002. - С.51-52.
10. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Методическое обеспечение формирования стратегии развития технических систем промышленных предприятий // Матеріали Всеукр. науково-методичної конф. “Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку”. - Алчевськ: ДГМІ, 2003. - С. 29.
11. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Использование законов и закономерностей развития техники в практике управления технической системой предприятия // Матеріали II Міжнар. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених. - Київ: НТУУ “КПІ”, 2003. - С.137 - 139.
12. Плахотник Е.А. Совершенствование управления технической системой предприятия // Материалы Всеукр. научно-практической конф.- Севастополь: СНТУ, 2003.- С.45-46.
13. Ревенко Н.Г., Плахотник Е.А. Оценка конкурентоспособности технической системы предприятия в условиях рынка // Материалы науч. конф. “Ломоносовские чтения” 2004 года и Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов-2004”. - Севастополь: НПЦ “ЭКОСИ-Гидрофизика”, 2004. - С.343 - 344.
14.Плахотнік О.О. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління конкурентоспроможністю технічних систем підприємств // Науково-практична конф. “Менеджмент у XXI столітті: розвиток організацій та управління персоналом”. - Львів: ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, 2004. - С. 259-261.
АНОТАЦІЯ
Плахотнік О.О. Управління конкурентоспроможністю технічних систем транспортного машинобудування. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07. - економіка промисловості. Криворізький технічний університет, Кривий Ріг, 2005.
Досліджено напрямки вдосконалення організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю технічних систем транспортного машинобудування. Визначено економічну сутність категорії технічних систем як основного фактора виробництва, конкретизовано їхні основні властивості й характеристики.
Удосконалено методичні основи аналізу й оцінки конкурентоспроможності технічних систем. Розроблено модель процесу формування й управління технічними системами, у якій визначено їхні цілі, задачі й зміст. Розроблено систему показників оцінки якості й конкурентоспроможності технічних систем транспортного машинобудування, які визначають рівень і стадії їх стратегічного й тактичного планування. Обґрунтовані нормативні рівні показників якості для досягнення конкурентоспроможності технічних систем за рахунок виведених економіко-математичних закономірностей дозволяють вибирати пріоритетні напрямки розвитку транспортного машинобудування. Запропоновано технологію й алгоритм плану підвищення конкурентоспроможності технічних систем. Кінцевим результатом рішення задачі планування є розроблена система планів із включенням у них нормативних величин показників якості й конкурентоспроможності. Економічний ефект від підвищення конкурентоспроможності технічних систем враховує економічні результати від впровадження нової техніки, процесів її використання й додатковий прибуток, отриманий за рахунок реалізації якісної продукції, зміни ціни продажу й збільшення частки ринку.
Ключові слова: технічна система, організаційно-економічний механізм, процес управління, якість, конкурентоспроможність, ефект.
АННОТАЦИЯ
Плахотник Е.А. Управление конкурентоспособностью технических систем транспортного машиностроения. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по
специальности 08.07.01 - экономика промышленности. Криворожский технический университет, Кривой Рог, 2005.
В диссертации проведена оценка тенденций и проблем развития транспортного машиностроения. Определена экономическая сущность категории технических систем как основного фактора производства, конкретизированы их основные свойства и характеристики.
Приведена и обоснована система показателей формирования, функционирования и оценки результатов деятельности технических систем транспортного машиностроения. Усовершенствованы методические основы анализа и оценки конкурентоспособности технических систем. Разработана модель процесса формирования и управления техническими системами, в которой определены их цели, задачи и содержание.
Разработана система показателей оценки качества и конкурентоспособности технических систем транспортного машиностроения, которые определяют уровень их стратегического и тактического планирования. Усовершенствованы методические основы оценки качества и конкурентоспособности технических систем, базирующиеся на их системном рассмотрении по этапам процесса формирования конкурентоспособности. Это позволяет формировать конкурентные преимущества продукции за счет действия экономических и организационных факторов. Получил дальнейшее развитие метод обоснования нормативных уровней показателей качества для достижения конкурентоспособности за счет выведенных экономико-математических закономерностей, что позволяет выбирать приоритетные направления развития технических систем.
Усовершенствованы элементы и содержание организационно-экономического механизма управления конкурентоспособностью технических систем путем создания методической, аналитической и информационной базы его регулирования и действия в отрасли. Организационно-экономический механизм управления конкурентоспособностью технических систем включает в себя правовой, организационный и экономический блоки, которые обеспечивают регулирование и пути его реализации, позволяют оценить и разработать стратегические направления развития.
Предложены технология и алгоритм плана повышения конкурентоспособности технических систем. Конечным результатом решения задачи планирования явилась разработанная система планов с включением в них нормативных величин показателей качества и конкурентоспособности.
Экономический эффект от повышения конкурентоспособности технических систем учитывает экономические результаты от внедрения новой техники, процессов ее использования и дополнительную прибыль, полученную за счет реализации качественной продукции, изменения цены продажи и повышения доли рынка. Реализация разработанных рекомендаций по повышению эффективности процесса управления конкурентоспособностью технических систем позволит получить дополнительную прибыль по транспортному машиностроению в размере 21,53 млн. грн.
Ключевые слова: техническая система, организационно-экономический меха-
низм, процесс управления, качество, конкурентоспособность, эффект.
ANNOTATION
Plahotnik Е.A. Management of competitiveness of technical systems of transport mechanical engineering. - Manuscript.
The dissertation for competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.07.01 - industrial economy. Kriviy Rig technical university, Kriviy Rig, 2005.
The directions of improvement of the organizing-economic mechanism of management of competitiveness of technical systems of transport mechanical engineering are investigated. The economic essence of a category of “technical systems” as major factor of manufacture is determined, their basic properties and characteristics are concretized.
The methodical bases of the analysis and estimation of competitiveness of technical systems are advanced. The model of process of formation and management of technical systems is developed, in which their purposes, tasks and contents are determined. The system of parameters of an estimation of quality and competitiveness of technical systems of transport mechanical engineering which determine a level of both stages of their strategic and tactical planning is developed. The normative levels of parameters of quality for achievement of competitiveness of technical systems at the expense of the removed economic-mathematical laws, which allow to choose priority directions of development of branch of transport mechanical engineering are proved. The technology and algorithm of the plan of increase of competitiveness of technical systems is offered. The final result of the decision of a task of planning is the developed system of the plans, with inclusion of normative sizes of parameters of quality and competitiveness. The economic benefit of increase of competitiveness of technical systems takes into account economic results from introduction of new engineering, processes of its use and additional profit received at the expense of realization of qualitative production, changes of the price of sale and increase of a share of the market.
Key words: technical system, organization-economic mechanism, process of management, quality, competitiveness, effect.
