ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Посацький Олександр Васильович

УДК 159.922.8/923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ

ВЛАСНОГО МАЙБУТНЬОГО В РАННІЙ ЮНОСТІ

(спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Коваленко Алла Борисівна

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри соціальної психології

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, завідувач лабораторії

психології особистості ім. П.Р. Чамати

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Горностай Павло Петрович,

Інститут соціальної та політичної психології

АПН України, провідний науковий співробітник

лабораторії методології психосоціальних та

суспільно-політичних досліджень

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, кафедра прикладної психології

Захист відбудеться 28 вересня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .453.02 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ, вул Паньківська, 2

Автореферат розіслано 27 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасне українське суспільство характеризується стрімкістю змін, а також відсутністю економічної, політичної, соціальної та іншої стабільності. Зміст цих змін багато в чому визначає процес соціалізації підростаючого покоління. Серед численних проблем входження молодої людини в суспільство можна виокремити питання про плани, уявлення, очікування на майбутнє, які є, з одного боку, результатом, а з іншого – умовою розвитку стосунків старшокласника із зовнішнім світом.

Рання юність є надзвичайно важливим періодом у віковій періодизації розвитку особистості, оскільки саме у цьому віці відбувається самовизначення особистості у різних сферах життя. Зокрема, досить важливим є професійне, а також життєве самовизначення особистості, передумовою здійснення якого є той образ майбутнього, який сформувався у юнаків та дівчат, його головні характеристики та риси.

Образ майбутнього відображає потенційні можливості особистості, і його сформованість шерег дослідників розглядає як один з показників успішної соціалізації в ранній юності (А.С. Волович, О.М. Дубовська, Є.І. Головаха, О.П. Белінська, І.А. Дьоміна, Л. Пулккінен та ін.).

Юнаки та дівчата, що входять у доросле життя, відчувають на собі неоднозначний вплив зовнішньої ситуації: змінилися вимоги, які ставить суспільство перед молоддю, а умови сучасного життя кардинально відрізняються від умов життя 20-30 років. Шерег авторів описують соціально-економічну ситуацію в суспільстві як несприятливу, “психогенно-напружену”. Суспільна криза відображається в масовій психології як “руйнування надій”, незадоволеність життям, зниження віри в завтрашній день, безвихідь.

У зв’язку з цим актуальним, на наш погляд, є дослідження особливостей образу майбутнього в ранній юності, оскільки воно може виявити вплив змін, що відбуваються в соціумі, на процес соціалізації. Крім того, знання (вивчення) уявлень юнацтва про майбутнє і чинників, що впливають на їх формування, дасть можливість прогнозувати тенденції подальшого розвитку суспільства.

Ґрунтуючись на вищенаведених положеннях, ми визначили проблему нашого дослідження як вивчення особливостей образу власного майбутнього в ранній юності.

Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: “Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави” (номер держреєстрації 0198U000061).

Об’єкт дослідження – уявлення про майбутнє в ранній юності.

Предмет дослідження – характерні особливості образу майбутнього у різних категорій старшокласників.

Мета дослідження: виявлення особливостей образу майбутнього у ранній юності та їх залежність від зовнішніх чинників та особистісних характеристик старшокласників різної гендерної приналежності, які проживають у великому та малому містах.

Завдання дослідження.

1. Проаналізувати стан розробки проблеми в психолого-педагогічній літературі.

2. Виявити загальні риси образу майбутнього у старшокласників.

3. Дослідити часову перспективу та змістову наповненість образу майбутнього у старшокласників залежно від їх гендерної належності, а також місця проживання.

4. Вивчити взаємозв’язок Я-концепції старшокласників та міри переживання ними майбутнього як проблеми.

Методологічними засадами дослідження слугували головні положення і принципи експериментально-генетичного методу та вчення про детермінацію та закономірності розвитку психіки (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн), психологічного, філософського, культурологічного та акмеологічного підходів до аналізу життєвого шляху особистості (Є.І. Головаха, Л.Е. Орбан-Лембрик, Л.В. Сохань, Т.М. Титаренко), психологічних основ особистісних практик виховання (М.Й. Боришевський).

Методи дослідження полягали у теоретичному аналізі наукової літератури з проблеми дослідження, здійсненні емпіричного дослідження із застосуванням методів опитування, тестування, спостереження. Статистичний аналіз здійснювався на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому:

– одержано нові дані стосовно специфічних рис образу майбутнього з урахуванням сучасного розвитку особистості в ранній юності;

– особливості образу майбутнього проаналізовано залежно від гендерної належності старшокласників та місця їх проживання;

– показано міру переживання старшокласниками власного майбутнього, як проблеми, та її залежність від Я-концепції.

– розширено та поглиблено уявлення про особливості юнацького віку, специфічні риси образу майбутнього в ранній юності та переживання майбутнього, як проблеми.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що одержані результати можуть бути використані педагогами, психологами та соціальними працівниками при організації індивідуальної роботи із старшокласниками. Детальний аналіз змісту образу майбутнього у старшокласників дозволяє розробити адекватну модель профорієнтаційної та консультативної роботи з учнями старших класів у сучасному суспільстві. Крім цього, результати дослідження можуть бути використані при читанні курсів „Вікова психологія” для студентів-психологів та студентів педагогічних вузів.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням надійних та валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням новітніх програм обробки.

Дослідження проводилося протягом 2002-2004 років на базі Дрогобицького загальноосвітньої середньої школи № 5 та Київської загальноосвітньої середньої школи № 112. Загалом у дослідженні взяло участь 193 досліджувані.

Особистий внесок здобувача. У праці, написаній у співавторстві, авторові належить постановка проблеми та аналіз головних теоретичних підходів до досліджуваної проблеми.

Апробація дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на V Міжнародних психологічних читаннях „Психологія: історія і сучасність” (Харків, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Психологія сучасності: наука і практика” (м. Одеса, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого – погляд в майбутнє” (м. Одеса, 2004), на Днях науки, що проводяться на факультеті соціології та психології (м. Київ, 2003, 2004), на засіданні кафедри соціальної психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використовуються при читанні курсу „Вікова психологія” для студентів, що навчаються за спеціальністю „психологія”, „соціальна робота” та курсу „Вікова та педагогічна психологія” для студентів всіх факультетів Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, а також у практиці роботи Дрогобицької загальноосвітньої школи № 5.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 219 найменувань, у тому числі 8 іноземною мовою, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 154 сторінках. Робота містить 20 таблиць.

Головні положення дисертації висвітлено у 6 одноосібних публікаціях автора та 1 публікації у співавторстві, 6 з них – у фахових виданнях ВАК України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, об’єкт та методологічні засади, сформульовано мету та головні завдання роботи, відзначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також описано структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі - „Теоретичний аналіз проблеми ставлення до майбутнього в юнацькому віці” – подано аналіз головних підходів до досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі. Зокрема, розглядається психологічний зміст поняття „майбутнє”. Спрямованість на майбутнє виокремлюється як головна характеристика юнацького віку. Відзначається, що ставлення до майбутнього відіграє важливу роль у процесі самовизначення молодих людей. У вітчизняній психології особистісно-часова проблематика розроблялася Б.Г. Ананьєвим в його дослідженнях життєвого шляху особистості; С.Л. Рубінштейном в теорії про людину як суб’єкта життя; К.О. Абульхановою-Славською (ідея життєвої стратегії особистості); В.І. Ковальовим (організація людиною часу життя), Є.І. Головахою і О.О. Кроніком та ін.

У психологічній літературі уявлення особистості про майбутнє описують за допомогою понять “життєва перспектива” (суб’єктивний образ майбутнього), “часова перспектива” (ширше за образ майбутнього цілісне бачення людиною свого життя як у минулому, так і в майбутньому (Б.В. Зейгарник, 1981; К. Левін, 1992). Частіше за все говорять про майбутню часову перспективу, “за допомогою якої характеризується часова впорядкованість подій майбутнього в свідомості людини” (Є.І. Головаха).

К.О. Абульханова-Славська пропонує розрізняти психологічну, особистісну і життєву перспективи як три різні явища. Під психологічною перспективою розуміється здатність людини свідомо, в уяві передбачати майбутнє, прогнозувати його, уявляти себе в майбутньому. Особистісна перспектива – це ще й готовність до майбутнього в теперішньому, настановлення на майбутнє. Життєва перспектива - це сукупність обставин і умов життя, які створюють для особистості можливості для оптимального життєвого просування.

Поняття “життєва перспектива” конкретизується також і в понятті “життєва програма особистості” (Л.В. Сохань), яке визначається як своєрідна матриця життєвих цілей, що співвіднесена з життям індивіда. Це система рішень, психологічних настановлень суб’єкта, яка відображає його потреби, рівень духовного розвитку та моральної зрілості і спрямована на зміну самого суб’єкта, на зміну і закріплення його матеріального і суспільного положення за даних або передбачуваних обставин.

Більш прийнятним, на нашу думку, є поняття “прогнозування майбутнього”, під яким розуміють всі випадки усвідомленого мисленнєвого пошуку, спрямованого на пізнання майбутнього (І.В. Бестужев-Лада).

Ставлення суб’єкта до світу та самого себе, побудова власної стратегії життя тісно пов’язані з тим, як він усвідомлює себе, яке місце він відводить собі серед інших людей (М.Й. Боришевський). Зберігаючи досвід свого пізнання і емоційного ставлення до пізнаного, він встановлює певні зв’язки, співвідношення між минулим та майбутнім, виокремлює себе як щось стійке, постійне в цьому досвіді, а потім реалізує його в певних ситуаціях, пов’язує теперішнє життя з майбутнім, планує своє майбутнє.

Отже, образ майбутнього – це складне інтегральне утворення, яке включає в себе ціннісні орієнтації, життєві плани, як плановані, так і очікувані події, засвоєні стереотипи і настановлення, елементи рефлексії і самооцінки, емоційне ставлення до майбутнього. Критерієм успішної соціалізації в ранній юності є сформованість уявлень про майбутнє, яка визначається такими параметрами: представленість близької, середньої та далекої перспективи, реалістичність життєвих планів, поєднання конкретності та перспективності, узгодженість життєвих планів, цілей і цінностей, активність і самостійність при формуванні життєвої перспективи, оптимістичне настановлення на майбутнє. Зрозуміти природу формування образу майбутнього і пояснити існуючі труднощі цього процесу можна виходячи з умов життєдіяльності старшокласників, тобто особливостей їх соціального оточення, способу життя, емоційного ставлення, статевої належності та Я-концепції.

У другому розділі – „Організація та методи дослідження” – дається обґрунтування методів дослідження.

Розробляючи методику дослідження, ми виходили з уявлення про складність та багатоплановість образу майбутнього. Часовий масштаб та змістова наповненість образу майбутнього досліджувалися за допомогою методу незакінчених речень Ж. Ньюттена. Для виявлення емоційного ставлення до майбутнього ми використовували „Проблемну анкету” Сейфже-Кренке. Для вивчення особливостей Я-концепції використовувалась анкета Дойсінгера „Франкфуртські шкали Я-концепції”. Оцінка сприймання образу майбутнього здійснювалася за допомогою методу семантичного диференціалу в модифікації В.Ф. Петренка. Кольоровий тест відношень А.М. Еткінда (КТВ) використовувався для дослідження емоційного ставлення до образу майбутнього. Для аналізу залежності уявлень про майбутнє від Я-концепції досліджувався рівень особистісної тривожності за допомогою опитувальника Спілбергера.

Третій розділ – „Характерні риси образу майбутнього в юнацькому віці” – містить аналіз результатів емпіричного дослідження. Дослідження проводилося протягом 2002-2004 років на базі Дрогобицької загальноосвітньої середньої школи № 5 та Київської загальноосвітньої середньої школи № 112. Загалом у дослідженні взяло участь 193 досліджуваних.

Образ майбутнього ми характеризували за кількома позиціями: часовий масштаб (часова перспектива), змістова наповненість та емоційне ставлення. Крім цього, аналізувалася специфіка образу майбутнього залежно від місця проживання старшокласників та їх гендерної належності.

Часова перспектива – це та ланка, яка пов’язує майбутнє особистості та її діяльність у даний час. У випускників шкіл часова перспектива охоплює періоди навчання у вузі і початок дорослого життя, які в сумі набрали 46% висловлювань. Старшокласники дійсно стурбовані віддаленим майбутнім, у них переважають мотиви вступу до вузу, подовження освіти. Максимальна кількість очікувань молоді припадає на період початку дорослого життя. Вибір професії, професійна діяльність, створення сім’ї є найбільш значущими, їм підпорядковується діяльність в даний час і в найближчому майбутньому.

Змістова наповненість образу майбутнього. Як свідчать результати дослідження, у більшості юнаків та дівчат програми на майбутнє ідентичні за своїм змістом. При аналізі результатів в образі майбутнього ми виокремили 7 категорій у дівчат і 8 у юнаків (див. табл.1).

Таблиця 1

Відносна частота очікуваних подій в образі майбутнього у старшокласників (у %)

№ п/п | Категорії подій | Юнаки | Дівчата

1. | Навчання у вузі | 30,6 | 43,7

2. | Робота | 13,6 | 12,2

3. | Сім’я | 8,1 | 22,6

4. | Хоббі | 2,7 | 2,9

5. | “Бути” | 12 | 7,2

6. | “Мати” | 12 | 5,7

7. | “Я та інші” | 8,5 | 5,7

8. | Армія | 12,5 | 0

Всього: | 100% | 100%

Висловлювання юнаків та дівчат відображають переворот у пріоритетах, цінностях порівняно з їх ровесниками 20-30 років назад (Є.І. Головаха, І.С. Кон, Д.І. Фельдштейн та ін.). На відміну від юнаків та дівчат, що виховувалися в період розвиненого соціалізму та пріоритетними вважали суспільні цінності, сучасні старшокласники вже більше не розглядають себе як частину суспільства, ставлять свої інтереси вище інтересів держави і суспільства та вважають себе головною цінністю.

У ході дослідження для вивчення відмінностей у образі майбутнього залежно від середовища проживання ми порівнювали змістові та часові аспекти майбутньої часової перспективи і пов’язані з майбутнім настановлення, емоційні та образні переживання у старшокласників великого та малого міста.

Старшокласники з великого і малого міста, замислюючись про майбутнє, звертаються до одних і тих самих тем, але частота звернення до певної теми, а, значить, і мотиваційна значущість цієї теми, можуть бути у них різними. Головними темами, які обговорюються випускниками, незалежно від їх місця проживання, є: закінчення школи, вступ до вузу, професійна діяльність і кар’єра, взаємостосунки з особами протилежної статі і майбутнє сімейне життя, особливості внутрішнього світу, стосунки з друзями, соціально-економічна обстановка в країні тощо, що можна пояснити належністю респондентів до однієї вікової категорії.

Щоб визначити представленість яких категорій має найбільші відмінності в двох вибірках, ми порівняли їх за допомогою критерія ?* (кутове перетворення Фішера) і одержали статистично значущі відмінності в уявленнях про майбутнє у старшокласників з малого і великого міста.

Для випускників шкіл з малого міста більшою мірою характерна орієнтація на думку соціуму, ніж для старшокласників з великого міста. Старшокласники з малого міста частіше пишуть про стосунки з учителями, майже для половини опитаних значущою є думка батьків, вони частіше, ніж старшокласники з великого міста, побоюються „самотності в майбутньому” і більшою мірою стурбовані соціально-економічною ситуацією в місті. Значна частина старшокласників з малого міста мають намір досягти поставлених цілей, „незважаючи ні на що”, „сподіваючись лише на власні сили”.

Плани юнаків та дівчат з великого міста конкретніші і сконцентровані навколо отримання професії. Вони частіше, ніж юнаки та дівчата з малого міста, пишуть про взаємини з протилежною статтю і частіше згадують про свою старість та смерть.

Різна частота зверенення до вищезазначених категорій і відмінності в суб’єктивній значущості певних тем у міркуваннях випускників про майбутнє, на наш погляд, пов’язана з особливостями способу життя у великому та малому місті. Аналізуючи соціально-психологічні проблеми великого міста, слід відзначити просторову скупченість, відсутність стабільності, наслідки шумового забруднення. До „психологічних наслідків урбанізації” належать зміни у взаємостосунках людей і ставлення людини до навколишнього середовища. Це надмірне підвищення кількості та інтенсивності міжлюдських контактів, підрив традиційних зв’язків між людьми, анонімність, безособовий характер спілкування, втрата традиційних сусідських стосунків, відкритість та публічність все більшої частини діяльності людини, зміна ставлення людини до середовища (воно для неї стає чужим), відсутність почуття „свого” будинку, двору, міста. У малих містах соціально-психологічна обстановка багато в чому подібна до умов сільської місцевості. Характерним є значний соціальний контроль за життям та спілкуванням людей, що є ефективним чинником соціалізації. Життєвий устрій сучасного малого міста має ще багато спільного з традиційною сусідською общиною, в якій „всі про все знають”, в якій практично неможливе анонімне існування людини. Для малих міст характерна „відкритість” спілкування, відносна близькість, відсутність великої соціальної та вікової дистанції між жителями, нечисельність реальних та можливих контактів, соціально-культурна обмеженість кола спілкування.

Статеві відмінності в образі майбутнього. Уявлення про майбутнє юнаків з великого і малого міста мають суттєві відмінності (?2 = 115,5, р < 0,05), те саме можна сказати і про дівчат (?2 = 142,6, р < 0,05). Однак юнаки та дівчата розрізняються за категоріями та частотою їх згадування.

Юнаки з малого міста частіше пишуть про бажання досягти успіху в житті, стати відомим, знаменитим, більшою мірою орієнтовані на пізнання світу і людської душі і більше місця відводять стосункам з друзями.

Уявлення про майбутнє дівчат з малого міста більшою мірою ідеалізовані: вони прагнуть стати Особистістю, Людиною, принести користь людству, на відміну від дівчат з великого міста, які частіше пишуть про бажання відпочити, набути душевного спокою, а також чекають подарунків від долі, а також від рідних і близьких.

Існують відмінності і в стурбованості соціально-економічною ситуацією: якщо юнаки та дівчата з малого міста стурбовані соціально-економічною ситуацією в рідному місті, то юнаки та дівчата з великого міста – соціально-економічною і політичною ситуацією в країні загалом. Юнаків з малого міста турбують проблеми міста і країни, тим часом як юнаків з великого міста – світові проблеми (катастрофи, війни, екологічна ситуація в світі). Таким чином, бачення історичного майбутнього, майбутнього інших людей ширше у юнаків, ніж у дівчат, і у великому місті, ніж у малому (табл.2).

Таблиця 2

Змістовий аспект уявлень про майбутнє у юнаків та дівчат з великого та малого міста (методика Ньюттена, у %)

Категорії | Дівчата | Юнаки

Велике місто | Мале місто | Велике місто | Мале місто

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. Прагнення вступити до вузу | 96 | 88 | 83 | 86

2. Острах негативної реакції з боку оточуючих | 65 | 92 | 61 | 79

3. Сподівання на щасливе майбутнє | 74 | 79 | 65 | 72

4. Бажання закінчити школу | 78 | 74 | 13 | 18

Продовження таблиці 2

1 | 2 | 3 | 4 | 5

5. Професійна діяльність після закінчення вузу, ріст кар’єри | 85 | 67 | 70 | 55

6. Навчання, самоосвіта, творча діяльність | 74 | 71 | 57 | 76

7. Прагнення стати Людиною, Особистістю | 69 | 89 | 57 | 45

8. Прагнення до незалежності | 4 | 9 | 9 | 10

9. Бажання мати сім’ю, дітей у майбутньому | 83 | 80 | 44 | 55

10. Бажання розважатися, мрії про пригоди | 67 | 74 | 57 | 52

11. Бажання бути добрим, улюбленим для всіх | 28 | 53 | 7 | 13

12. Бажання змінитися (характер, імідж, життя загалом) | 52 | 65 | 48 | 55

13. Бажання мати різні матеріальні цінності (машина, квартира, комп’ютер тощо) | 59 | 56 | 39 | 59

14. Стосунки з особами протилежної статі (кохання, сексуальні стосунки) | 72 | 61 | 30 | 28

15. Уникання конфліктів, неприємностей у спілкуванні | 63 | 59 | 48 | 48

16. Прагнення досягти успіху у житті | 59 | 47 | 39 | 66

17. Прагнення досягти цілей без вказівки на конкретний зміст | 26 | 65 | 52 | 62

18. Стурбованість майбутнім близьких людей | 63 | 55 | 39 | 24

19. Побоювання, пов’язані з майбутнім загалом | 44 | 50 | 30 | 52

20. Прагнення мати друзів | 50 | 49 | 17 | 45

21. Стосунки з батьками (очікування розуміння, схвалення, підтримки) | 28 | 55 | 13 | 24

22. Стурбованість ситуацією у світі (війни, екологія, катастрофи) | 39 | 39 | 44 | 35

23. Небажання замислюватися про майбутнє | 35 | 33 | 30 | 38

24. Ситуація в рідному місті та майбутнє проживання в ньому | 20 | 29 | 4 | 41

25. Бажання відпочивати | 52 | 33 | 35 | 45

26. Згадки про свою старість і смерть у майбутньому | 37 | 26 | 39 | 21

27. Стурбованість обстановкою в країні (політична, економічна, соціальна) | 28 | 12 | 39 | 45

28. Боязнь самотності в майбутньому | 15 | 39 | 13 | 28

29. Прагнення принести користь людству | 13 | 30 | 26 | 17

Життєві плани старшокласників з великого та малого міста розрізняються і за часовою локалізацією. Старшокласники з великого міста частіше пишуть про цілі та плани на найближчий місяць, на період закінчення школи і вступу до вузу, а також на період після закінчення вузу. На відміну від них старшокласники з малого міста частіше пишуть про цінності, сенси, які визначають плани на весь період наступного життя і частіше згадують про минуле.

Уявлення про майбутнє старшокласників з малого міста більшою мірою ідеалізовані, орієнтовані на інших і перспективні, на відміну від образу майбутнього старшокласників з великого міста, плани яких конкретніші, стереотипніші і більшою мірою спрямовані на себе.

Емоційне ставлення до образу майбутнього. Переживання молодих людей, пов’язані з очікуванням ними майбутнього, мають певне емоційне забарвлення (позитивне або негативне).

Ми обрахували як загальну, так і середню навантаженість молодих людей проблемами у різних сферах життя. Загальна проблемна навантаженість для даної вибірки склала Х=2,719. Це свідчить про те, що в цілому переживання життєвих проблем у молодих людей в нормі.

Переживання майбутнього, як проблеми, опосередковане психологічними і особистісними особливостями юнаків та дівчат. За нашими даними, майбутнє усвідомлюється молодими людьми, як найгостріша проблема.

Так, з 8 подій майбутнього 3 прямо не залежать від особистості, а визначаються зовнішніми чинниками – станом і розвитком суспільства. Це забруднення навколишнього середовища (показник навантаженості Х=3,671), можливість одержання освіти (Х=3,157), проблеми безробіття (Х=3,153).

Аналізуючи одержані дані, ми виявили, що випускники шкіл налаштовані на одержання вищої освіти. Але багато з них хочуть одержати вищу освіту взагалі, і не надають великого значення сфері професійного навчання.

Працевлаштування є також проблемою, подолання якої залежить від стану ринку праці в країні. Крім того, проблема полягає у високому рівні безробіття та недостатньо високій оплаті праці деяким категоріям працівників (зокрема, вчителям, лікарям тощо). В дійсності можливість вибору цікавої і гарно оплачуваної професії дуже невелика.

Всі інші події майбутнього безпосередньо залежать від самої людини і є відображенням внутрішніх процесів самопізнання, самореалізації, пошуку себе в юнацькому віці. Як найбільш актуальна усвідомлюється молодими людьми проблема виявлення своїх дійсних інтересів (Х=4,273). Звичайно, найважливішим вибором є вибір професії. Враховуючи середній показник навантаженості з цієї проблеми (Х=2,781), вибір професії не усвідомлюється старшокласниками як гостра проблема. Виявлення інтересів – це своєрідна “програма-максимум”, тоді як професійне самовизначення можна розцінювати як “програму-мінімум” на певний етап життя.

Середній показник оцінки перспективи суміщення навчання з сімейним життям (Х=2,749) свідчить про те, що вступ до шлюбу не планується на період навчання у вузі.

Проблема майбутнього, що має ранг 7 (табл.1.), це, зокрема, боязнь втратити себе у повсякденній рутині. Це свідчить про те, що, як проблема, ця перспектива не усвідомлюється, а також це може бути виявом особливостей життя старшокласників у теперішньому: мала кількість обов’язків і пов’язаних з ними повсякденних рутинних справ і майбутнє життя (робота, сім’я) не усвідомлюється ними як велика кількість одноманітних повсякденних побутових справ.

Юнаки переживають різноманітні почуття щодо свого майбутнього. Що стосується вступу до внз, то юнаки частіше відчувають жаль, що не вступлять, ніж надію на вдалий вступ і страх, що не зможуть цього зробити. При думці про майбутню роботу юнаки частіше за все переживають бажання мати гарну роботу, рішучість її одержати і надію. Можливі політичні зміни викликають неприйняття. Крім цього, юнаки переважно відчувають рішучість добре влаштувати своє життя і надію на краще.

Необхідно відзначити той факт, що доля позитивних переживань, які виникають у юнаків при думці про своє майбутнє, дещо переважає долю негативних переживань.

Дівчата відчувають жаль з приводу можливого невступу до внз і рішуче настроєні вступити. Дівчата відчувають велике бажання працювати, те саме вони відчувають з приводу майбутнього сімейного життя. Майбутнє суспільства викликає у них неприйняття, а до свого життя загалом вони ставляться з рішучістю і надією. Загалом у дівчат переважають позитивні переживання, пов’язані з очікуванням майбутнього.

Для дослідження емоційних та образних переживань з приводу майбутнього старшокласникам пропонувалося оцінити поняття „моє майбутнє” за допомогою методу семантичного диференціалу. Одержані на основі індивідуальних протоколів дані було піддано процедурі факторного аналізу з підпрограмою повороту факторних вісей за принципом „verіmax”. Результати досліджуваних з великого і малого міста мають суттєві відмінності.

Фактор „світле майбутнє” займає перше місце у старшокласників малого міста, хоча у них відсутні фактори „комфортність”, „порядок” і „статичність”. Натомість виокремлені фактори „стабільність” і „безпека”.

Хоча перший фактор у вибірці „мале місто”, так само як і у вибірці „велике місто”, включає змінні „легке” і „просте”, головний його зміст, на нашу думку, полягає в тому, що майбутнє бачиться насамперед прекрасним (красивим, світлим, приємним), тоді як у вибірці „велике місто” перший фактор – це насамперед комфортність (м’яке, просте, ніжне).

Спільним для обох вибірок є виділення фактора „стихійна активність”. У ньому найбільше факторне навантаження належить прийменнику „збуджене”. Можна припустити, що старшокласники уявляють своє майбутнє активним, але ця активність не є внутрішньою позицією, особистісною активністю, необхідною для успішної соціалізації в цьому віці, а є активністю, яка визначається ззовні. Це більшою мірою характерно для старшокласників великого міста, оскільки їх образ майбутнього містить його оцінку як пасивного.

Для обох вибірок спільним є фактор „масштабність”, хоча старшокласники малого міста бачать своє майбутнє більш романтичним, воно бачиться їм не тільки великим і сильним, але й ніжним і таємничим.

Фактори „стабільність” і „безпека”, виокремлені у малому місті, і „порядок” і статичність”, виокремлені у великому місті, свідчать приблизно про одне й те саме: майбутнє уявляється стабільним, стійким і впорядкованим. Різниця полягає в тому, що старшокласники великого міста уявляють собі стабільне майбутнє як нерухоме і впорядковане, а малого міста – як стійке і безпечне.

Одержані дані свідчать і про статеві відмінності в уявленнях про майбутнє. Так, дівчата з великого міста дивляться на своє майбутнє песимістично, уявляють його великим і сильним (другий фактор), але водночас складним, важким, небезпечним (перший фактор), і потворним, повільним, пасивним (третій фактор). Ці дані суперечать надмірній оптимістичності життєвих планів дівчат, про що пише Є.І.Головаха (1988). На відміну від дівчат з великого міста, дівчата з малого міста уявляють своє майбутнє більш оптимістично, оцінюють його як красиве, світле, велике (перший фактор), стабільне (другий фактор) і водночас як швидке (третій фактор). Можна припустити, що оцінка свого майбутнього як складного, небезпечного, потворного у дівчат з великого міста пов’язана з нестабільністю ситуації в сучасному суспільстві. З іншого боку, такий погляд на майбутнє пов’язаний з роздумами про далеке майбутнє.

Образ майбутнього у юнаків з великого і малого міста має багато спільних рис. Юнаки з великого міста уявляють своє майбутнє комфортним і масштабним (перший фактор), швидким і складним (другий фактор), а також активним і одночасно легким (третій фактор). Юнаки з малого міста уявляють своє майбутнє прекрасним (перший фактор), складним (другий фактор), стабільним і водночас активним (третій фактор).

Таким чином, старшокласники з великого міста сподіваються на те, що їх очікує сприятливе майбутнє, велике, світле і впорядковане, а старшокласники з малого міста бачать своє майбутнє прекрасним, масштабним і стабільним. Загалом вони уявляють майбутнє великим, світлим, активним, але в малому місті меншою мірою розраховують на „велике” і водночас безпечне майбутнє.

Уявлення про майбутнє у старшокласників мають як спільні риси, так і відмінності. Спільним для них є те, що всі старшокласники звертаються до одних і тих самих тем, і представленість близької, середньої і далекої перспектив (конфігурація часового профілю) у них однакова. Загальні закономірності сприймання майбутнього, напевно, зумовлені тим, що досліджувані належать до однієї вікової категорії і однієї культури: вони є українцями і проживають у місті.

Але незважаючи на існування спільних рис в уявленнях майбутнього у старшокласників великого і малого міста, існують і певні відмінності. Так, різна частота звернення до певних тем свідчить про різну значущість складових образу майбутнього. Образ майбутнього у старшокласників з малого міста значною мірою ідеалізований та орієнтований на думку соціуму; цей образ – не план майбутнього, а розв’язання питання про сенс життя, пріоритети та життєві цінності, а також мрії про „велике” майбутнє. На відміну від цього, образ майбутнього у старшокласників з великого міста радше нагадує конкретні плани, багато в чому стереотипні і спрямовані на себе, а також мрії про комфортне життя.

Таке різне бачення свого майбутнього можна пояснити тим, що старшокласники, які проживають у різних за розміром містах, відрізняються способом життя та умовами соціалізації. Велике місто з його швидким темпом життя та перенасиченістю середовища спонукає мрії про комфортність майбутнього та про способи конкретного його досягнення. У малому місті важливими є традиції та громадська думка, життя менш насичене подіями, тому старшокласники мріють про велике і світле майбутнє, не знаючи конкретно, як реалізувати свої плани.

Під переживанням майбутнього, як проблеми, ми розуміємо стан, який виникає при усвідомленні перешкод, протиріч між суб’єктивно бажаним і об’єктивно можливим. Перешкоди, які можуть виникнути при реалізації значущих подій майбутнього, усвідомлюються і викликають переживання, які в сукупності і названі переживанням майбутнього як проблеми. З одного боку, при усвідомленні проблем виникає страх перед невідомим, перед тим, що прямо не залежить від самої людини; неприйняття всього, що порушує спокій; жаль, викликаний усвідомленням неможливості змінити або здійснити що-небудь. З іншого боку, юнаки та дівчата переживають бажання здійснити задумане, сподіваються на сприятливе розв’язання проблем і реалізацію значущих подій, а саме головне, вони рішуче налаштовані досягти наміченого.

Таким чином, в емоційній сфері молоді представлені різноманітні переживання, що виникають при усвідомленні ними перешкод для реалізації бажаних подій у майбутньому. Зокрема, при усвідомленні перешкод, які можуть виникнути в разі реалізації наміру вступити до вузу, юнаки частіше відчувають жаль з приводу можливого невступу до вузу, ніж надію на вдалий вступ. Дівчата теж часто відчувають жаль при думці про можливий невступ до внз, але водночас вони рішучіше, ніж юнаки, налаштовані на досягнення цієї мети.

На початку нашого дослідження ми висунули припущення про те, що Я-концепція, як сукупність уявлень індивіда про себе, може слугувати детермінантою особливостей образу майбутнього та його переживання, як проблеми, в юнацькому віці. У ході дослідження було встановлено взаємозв’язок між мірою переживання майбутнього, як проблеми, юнаками і дівчатами і мірою позитивності, гармонійності їх Я-концепції. Сутність цього взаємозв’язку полягає в наступному: чим вища позитивність, гармонійність Я-концепції, тим нижча міра переживання суб’єктом майбутнього, як проблеми. Юнаки та дівчата, що мають високу працездатність, адекватну самооцінку, здатність відстоювати свою точку зору і високі комунікативні здібності, переживають своє майбутнє, як проблему, меншою мірою, ніж їхні ровесники з низькою працездатністю, низькою самооцінкою і низьким рівнем розвитку комунікативних здібностей. Крім того, було виявлено, що міра переживання майбутнього, як проблеми, зростає в разі підвищення рівня особистісної тривожності.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психологічної літератури свідчить про те, що проблеми юнацького віку досить детально розроблялися в радянській психології. Зміни, що відбулися в суспільстві, наклали відбиток на формування особистості старшокласників і зокрема на їх уявлення про майбутнє. Співставлення результатів нашого дослідження з одержаними раніше результатами свідчить про існування суттєвих відмінностей в образі майбутнього юнаків та дівчат, які жили при соціалізмі, та сучасних юнаків та дівчат.

Відмінності в образі майбутнього зумовлюються насамперед змінами в зовнішній ситуації: змінилися вимоги, які ставить суспільство перед молоддю, а умови сучасного життя кардинально відрізняються від умов життя 20-30 років назад. Соціально-економічна ситуація в суспільстві описується шерегом авторів як несприятлива, “психогенно-напружена”. Суспільна криза відображається в масовій психології як “руйнування надій”, незадоволеність життям, зниження віри в завтрашній день, безвихідь. Соціалістична система давала молоді гарантії у забезпеченні майбутнього: безкоштовне навчання, працевлаштування, практична рівність у матеріальному стані громадян та ін. Сучасна ситуація ставить молодь перед необхідністю рішуче розв’язувати проблеми власного майбутнього без урахування потреб суспільства та інших людей. Це відбивається і на особливостях образу майбутнього сучасних старшокласників.

2. Майбутнє усвідомлюється сучасними старшокласниками як найгостріша проблема. Це відбувається внаслідок виникнення протиріччя між суб’єктивно бажаним (наміром побудувати своє життя певним чином) і об’єктивно можливим (умови і можливості, що надаються нині суспільством, державою). Усвідомлення юнаками і дівчатами перепон, які можуть виникнути при реалізації ними значущих подій в майбутньому (вступ до вузу, працевлаштування тощо), позначається на їхньому ставленні до свого майбутнього: майбутнє переживається старшокласниками як проблема. Подібні узагальнення були зроблені і в зарубіжних дослідженнях, що свідчить про те, що сприймання майбутнього як проблеми є загальною характерною рисою юнацького віку незалежно від місця проживання (регіон, країна).

3. У більшості юнаків та дівчат емоційне ставлення до майбутнього є тлом, необхідним для нормального планування майбутнього, тобто виконує активно-пристосувальну функцію. Однак частина молодих людей (близько 30% вибірки) мають високу міру переживання майбутнього як проблеми. Вони гостро переживають труднощі й перепони, які можуть виникнути при реалізації ними значущих намірів в майбутньому.

4. Образ майбутнього юнаків та дівчат має такі особливості:

– У часовій перспективі старшокласників значно переважає далека перспектива – початок дорослого життя. Найбільша кількість очікувань юнаків та дівчат припадає на третє десятиріччя життя (це такі життєві події, як працевлаштування, створення сім’ї тощо).

– Змістова наповненість образу майбутнього випускників школи відрізняється переважанням орієнтацій на себе, своє особисте життя, яке вони розглядають як головну цінність. Вони мало замислюються про свою участь у житті суспільства, з іншого боку, вони не розраховують на підтримку держави.

– Тема майбутнього є емоційно значущою для старшокласників. Опис майбутнього у старшокласників з високою мірою переживання майбутнього як проблеми нагадує набір формальних ознак “вдалого життя”, які, по суті, не пов’язані між собою, не відображають внутрішніх прагнень, здібностей і схильностей молодих людей. Відсутність уявлень про способи реалізації бажаного також характерна для молодих людей з високою мірою переживання майбутнього як проблеми. Молоді люди з різною мірою переживання майбутнього, як проблеми, показали відмінності за такими параметрами як рівень усвідомленості цілей, відповідність цілей внутрішнім особливостям, а не зовнішнім ознакам престижу, сформованість уявлень про способи реалізації своїх цілей.

5. Уявлення про майбутнє у старшокласників з великого міста і старшокласників з малого міста має подібні та відмінні риси. Загальні закономірності сприймання майбутнього зумовлені тим, що респонденти належать до однієї вікової категорії і однієї культури: вони є українцями і проживають в місті. Відмінності уявлень про майбутнє ми пов’язуємо з особливостями процесу соціалізації у великому і малому містах.

Виявлено такі відмінності образу майбутнього у старшокласників великих та малих міст:

– відмінності у суб’єктивній значущості