НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Потильчак Олександр Валентинович

УДК (-054.65+341.34):(477)”1939/1954”

РАДЯНСЬКІ РЕЖИМНІ УСТАНОВИ ДЛЯ

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ТА ІНТЕРНОВАНИХ В УРСР

(1939-1954 рр.):

ОРГАНІЗАЦІЯ, ДИСЛОКАЦІЯ, СТРУКТУРА

Спеціальність: 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії України факультету української філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (м. Київ).

Науковий консультант - доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович,

Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України другої половини ХХ століття.

Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор Король Віктор Юхимович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої історії України;

- доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник Лисенко Олександр Євгенович,

Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни;

- доктор історичних наук, професор Чайковський Анатолій Степанович,

Національна академія внутрішніх справ України, начальник навчально-наукового та методичного Центру з історії органів внутрішніх справ.

Провідна установа - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 28 жовтня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4)

Автореферат розісланий 22.09.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук,

професор Гуржій О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення проблеми військового полону періоду Другої світової війни в історичній науці другої половини ХХ ст. характеризується непослідовністю і вибірковістю, що викликані політико-ідеологічним протистоянням у світі часів холодної війни. Якщо злочини нацистів щодо військовополонених висвітлювались як західними так і радянськими вченими, то військовий полон у СРСР кінця 30-х – середини 50-х рр. залишався темою заполітизованою на Заході і фактично виведеною за межі актуальної дослідницької проблематики в Радянському Союзі.

Розпад СРСР і загальна демократизація суспільно-політичного життя країн Центрально-східної Європи кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. спричинили позитивні зрушення у вивченні проблеми радянського військового полону. У пострадянських країнах і на Заході почали з’являтися праці, автори яких робили спроби розглянути різноманітні аспекти цієї теми: міжнародні, нормативно-правові, політичні, соціально-економічні, культурно-побутові, регіональні, історіографічні тощо. Наразі кількість подібних праць постійно зростає і становить уже понад 1500 назв. Проте незважаючи на тематичне розмаїття публікацій і широкий спектр опрацьованих джерел, дотепер в історіографії бракує досліджень, у яких окреслена проблема розглядалася б комплексно, а предметом вивчення стали б не окремі її тематичні зрізи, а система радянського військового полону на території Української РСР загалом. Зокрема, системного вивчення потребують організаційно-територіальні й структурні аспекти функціонування режимних установ військового полону в Україні у 1939-1954 рр., а також створення, облаштування та забезпечення функціонування мережі подібних об’єктів радянськими силовими органами. Актуальність цього наукового завдання зумовлюється ще й тим, що, система радянського військового полону й інтернування на території Української РСР усе ж мала певні територіальні, ресурсні, галузеві та демографічні особливості, незважаючи на її приналежність до компетенції органів внутрішніх справ та апріорі екстериторіальний характер.

Суспільна значимість наукового аналізу вітчизняних сторінок військового полону в межах дисертаційної теми посилюється також з огляду на внутрішні та міжнародні чинники. Військовий полон мав значний вплив на суспільний клімат повоєнної України. Більш як десять років поспіль іноземні бранці та інтерновані цивільні особи утримувалися в таборах на території України та використовувалися як робоча сила у важливих галузях господарства. Останнім часом зросли зусилля української і міжнародної громадськості, спрямовані на з’ясування долі сотень тисяч бранців, які свого часу опинилися в радянських таборах на території республіки. Відтак, об’єктивне документальне дослідження проблеми радянського військового полону сприятиме подальшій гармонізації міждержавних стосунків України у Європі, поглибленню добросусідських відносин, зміцненню авторитету нашої держави на міжнародній арені.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У контексті практичної реалізації дисертаційна праця є частиною наукової теми “Проблеми гуманітарних наук”, розробка якої проводиться в Інституті історичної освіти НПУ імені М.П. Драгоманова. Дослідження безпосередньо пов’язане з реалізацією міжнародних домовленостей щодо встановлення чисельності загиблих військовополонених та інтернованих, пошуку, встановлення та відновлення їхніх поховань. Ця програма координується в Україні Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України.

Об’єктом вивчення у дисертації є сфера радянського військового полону на території Української РСР у роки Другої світової війни та повоєнний період.

Предметом дослідження стали організація, дислокація й структура радянських режимних установ військового полону й інтернування в Україні.

Метою роботи є багатокомпонентне комплексне дослідження передумов, причин, практичних завдань, особливостей, форм і методів організації, розбудови, функціонування і ліквідації управлінських структур, режимних установ та об’єктів, що знаходилися під охороною у системі радянського військового полону на території України в 1939-1954 рр.

Для досягнення визначеної мети, дисертантом сформульовані такі наукові завдання:

- здійснити комплексний аналіз історіографії проблеми та джерельної бази дослідження;

- з’ясувати міжнародно-правове становище військовополонених напередодні Другої світової війни, проаналізувати доктринальні засади та позицію керівництва СРСР стосовно цієї проблеми, а також схарактеризувати їхній вплив на формування базових основ режиму радянського військового полону в 1939-1945рр.;

- виділити особливості організації та функціонування системи радянського військового полону та її режимних установ на території Української РСР у 1939-1941рр.;

- розглянути нормативну базу та практичні кроки влади, здійснені в напрямку розвитку системи полонення та організації військовополонених у війні з Німеччиною;

- з’ясувати передумови, причини, завдання, форми і методи організації і функціонування стаціонарних таборів для військовополонених у 1943-1954 рр., а також зміст структурно-реорганізаційних дій влади у цій сфері;

- виділити причини, обставини та особливості інтернування іноземних громадян на територію Української РСР у 1945 р., визначити завдання, форми і методи організації окремих робочих батальйонів інтернованих і мобілізованих, а також вивчити особливості структурних змін у мережі цих режимних установ;

- розкрити регіональну специфіку та особливості функціонування в Українській РСР стаціонарних режимних лікувальних установ як окремої ланки системи радянського військового полону;

- дослідити нормативно-правові основи та порядок організації місць поховань військовополонених та інтернованих в Україні, з’ясувати причини та обставини збереження й утримання цих кладовищ у 40-х – 70-х рр. ХХ ст. як об’єктів особливого статусу;

- узагальнити результати дослідження “української” регіональної ланки радянських органів системи військового полону Другої світової війни в контексті наукового і практичного значення дисертаційної праці, а також визначити питання, що потребують вивчення у майбутньому.

Хронологічні рамки дисертації окреслені 1939-1954 рр. У зазначений період на території Української РСР були створені та функціонували управлінські структури радянського військового полону, відповідні табори, їхні відділення, окремі робочі батальйони, спеціальні лікувальні установи та місця поховань військовополонених та інтернованих. Останні продовжували утримуватися і після ліквідації режимних установ, а тому в цій частині нашого дослідження його верхня хронологічна межа сягає середини 70-х рр. ХХ ст.

Географічні межі роботи охоплюють територію Української РСР у діючих на відповідний момент адміністративних кордонах.

Наукова новизна одержаних у праці результатів зумовлена самою постановкою та розробкою комплексної історичної проблеми, до цього часу не виділеної як предмет спеціального наукового дослідження. Автор здійснив спробу системного вивчення організації і структурної побудови режимних установ радянського військового полону й інтернування в Україні у 1939 - 1954 рр. У дисертації науковою новизною відзначаються наступні аспекти:

- опрацьовано та вперше залучено до відкритого наукового обігу низку інформативно насичених унікальних відомчих документальних матеріалів НКВС (МВС, МОГП) із фондів Державного архіву МВС України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України і Центрального архіву вищих органів влади та управління України;

- виділено, схарактеризовано й запропоновано для використання в науковому обігу сутнісні поняття: система радянського військового полону, режимні установи та об’єкти, що охоронялися, організаційно-структурна побудова;

- на основі аналізу джерельної бази зроблено та обґрунтовано періодизацію становлення і розвитку регіональної ланки радянського військового полону періоду Другої світової війни та повоєнного часу в контексті Української РСР;

- комплексно і системно на основі проблемно-хронологічного принципу розглядається процес організації й розвитку режимних установ та об’єктів для військовополонених та інтернованих на території Української РСР у 1939-1954 рр. У цьому контексті в дисертації вперше виділено та конкретизовано такі окремі дослідницькі питання: передумови, причини та регіональна структурно-організаційна специфіка розбудови мережі стаціонарних таборів та робочих батальйонів для військовополонених, інтернованих, а також спецшпиталів на території України; особливості облаштування місць поховань військовополонених та інтернованих, функціонування, утримання, охорони та нагляду за кладовищами режимних установ системи військового полону на території Української РСР;

- на основі широкого застосування статистичного та порівняльно-історичного методів уперше узагальнено дані про чисельність і дислокацію стаціонарних таборів для військовополонених, їхніх підрозділів, окремих робочих батальйонів “інтернованих і мобілізованих” осіб, спецшпиталів, а також місць поховань їх контингенту, розташованих на території України;

- на підставі синтезу даних різноманітних джерел з’ясовано контингентно-кількісні показники чисельності військовополонених та інтернованих у таборах, ОРБ і спецшпиталях, що дислокувалися на території України у 1943-1954 рр., а також кількість осіб цих категорій, які померли та були поховані на спеціальних кладовищах в Україні;

- у вигляді схем і таблиць зібрано, опрацьовано та систематизовано значний фактичний матеріал, що стосується структури та організації органів НКВС (МВС) СРСР по роботі з військовополоненими у 1939-1941рр.; регіональних ланок управління у сфері військового полону на території Української РСР у 1944-1954 рр.; територіальних і кількісних показників, місць дислокації, лімітної чисельності контингентів стаціонарних таборів, ОРБ і спецшпиталів, а також поточних структурно-реорганізаційних змін у процесі їх функціонування; регіонально-кількісних показників, місць дислокації кладовищ і чисельності похованих на них військовополонених та інтернованих.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації охоплюють значний хронологічно-територіальний проміжок і торкаються різних аспектів теми радянського військового полону та інтернування в Україні. У зв’язку з цим вони можуть використовуватись при підготовці узагальнюючих праць, нормативних і спеціальних лекційних курсів, навчальних посібників, підручників з історії України періоду Другої світової війни та повоєнного часу. Зміст, основні положення і висновки дисертації впроваджуються автором та професорсько-викладацьким складом кафедри історії слов’ян і українознавства та кафедри історії України НПУ імені М.П. Драгоманова при викладанні нормативних курсів “Історія слов’янських народів” та “Історія України”, а також спецкурсу “Радянський військовий полон та інтернування в Україні у роки Другої світової війни”.

Викладені в дисертації теоретичні положення й висновки мають конкретне практичне значення. Опрацьований у дослідженні матеріал та отримані дисертантом конкретні дослідницькі результати (систематизовані й подані у вигляді таблиць) можуть використовуватися для встановлення місць колишньої дислокації режимних об’єктів військовополонених та інтернованих: таборів і їхніх відділень, табірних зон ОРБ, спецшпиталів тощо, а також для визначення на місцевості і відновлення місць їхніх поховань в Україні, проведення пошукових польових робіт на території колишніх кладовищ військовополонених, ексгумації та перепоховання останків померлих.

Інтеграційні процеси і гуманізація міждержавних стосунків у Європі, що тривають на межі тисячоліть, позначені активізацією зусиль урядів, громадських організацій і науковців із вирішення проблем, що одержало людство у спадок із часів Другої світової війни. Однією з найболючіших серед них лишається трагічна доля військовополонених. Перманентні військові конфлікти, що зазвичай супроводжуються грубими порушеннями міжнародного гуманітарного права, роблять нагальною потребу у вивченні історії військового полону, зокрема організації і структурної побудови його органів та установ у різних країнах світу.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалась на засіданні кафедри історії України факультету української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а також на засіданні відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України.

Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, виголошувались автором на щорічних наукових конференціях викладачів і співробітників Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова у 1999-2005 рр., були предметом обговорення на міжнародних і всеукраїнських конференціях, симпозіумах, круглих столах: “Соборність українських земель у контексті подій Другої світової війни (Криворізький технічний університет, м. Кривий Ріг, 24-25 жовтня 2000 р.), “Слов’янські народи в Другій світовій війні” (НПУ імені М.П. Драгоманова, м. Київ, 4-5 травня 2000 р.), “Історія та культура Лівобережної України” (Ніжинський державний педагогічний університет імені М.В. Гоголя, м. Ніжин, 25-26 жовтня 2001 р.), “Україна і Польща в ХХ ст.: проблеми історії і політології” (НПУ імені М.П. Драгоманова, м. Київ, 16-18 травня 2002 р.), “Історична наука: проблеми розвитку” (Східноукраїнський національний університет, м. Луганськ, 17-18 травня 2002 р.), круглому столі “60-річчя визволення Києва від гітлерівських загарбників” (Інститут історії НАН України, м. Київ, 7 листопада 2003 р.), ІХ Всеукраїнській науковій конференції “Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події” (м. Хмельницький, 14-15 жовтня 2004 р.), V-му Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, м. Черкаси, 7-8 жовтня 2004 р.), міжнародній науковій конференції до 60-річчя звільнення України від гітлерівських загарбників “Незабутні сторінки історії нашого народу” (Інститут історії України НАН України17 грудня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції до 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. “Безсмертя подвигу” (Національна академія внутрішніх справ України, 22 квітня 2005 р.) та ін.

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у монографії – “Радянський військовий полон та інтернування в Україні (1939 – 1954)” обсягом 30,25 ум. др. арк., двох брошурах (загальним обсягом 9,25 ум. др. арк.) та 34 статтях, 21 з яких надруковано у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць за темою дисертації складає 56,5 ум. др. арк.

Структура дисертації зумовлена змістом проблеми, предметом і методами дослідження та відповідає його меті й основним завданням. Складовими частинами дисертації є перелік умовних скорочень, вступ, шість розділів, висновки, перелік бібліографічних посилань (801 позиція, 51 с.), список використаних джерел і літератури (597 позицій, 63 с.), виконані окремим томом додатки (21 додаток, 338 с.). Загальний обсяг дисертації – 802 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та новизна обраної теми, її хронологічні та географічні рамки, визначаються об’єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження, розкривається його зв’язок із науковими програмами, практичне значення дисертації та йдеться про апробацію отриманих результатів.

У розділі першому “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” визначено основні етапи становлення досліджуваної теми у радянській, зарубіжній і вітчизняній історичній науці, окреслено її визначальні аспекти, що знаходили своє наукове вирішення, проаналізовано джерела, виявлено ступінь їхньої достовірності, репрезентативності, окреслено загальні теоретико-методологічні підходи і конкретні методи, застосовані автором дисертації.

Перші публікації про становище полонених у Радянському Союзі з’явилися вже в роки війни. В період з 1941 по 1956 р. здебільшого друкувалися матеріали присвячені питанню судового переслідування військовополонених Документы обвиняют. Вып.1. – М., 1943. – С. 203–205.; Левин Д.Б. Об уголовной ответственности военнопленных // Вопросы уголовного права. Сборник 1. – М., 1944. – С. 85–94..

Радянська історична література середини 50-х – 80-х рр. минулого століття практично обходила тему іноземних військовополонених Другої світової війни в СРСР. Офіційне визнання в радянській історіографії дістала лише тема антифашистського руху німецьких солдатів та офіцерів у таборах військовополонених. Висвітленню офіційної версії мети й завдань цього руху присвятили свої дисертації, монографії та статті М. Погрібний, Г. Єжова, А. Бланк, А. Шевченко, Л. Гінцберг, К. Селезньов Погребной Н.Г. Деятельность антифашистов в Советском Союзе в годы Великой Отечественной войны: Дис… канд. ист. наук. – М., 1979; Ежова Г.В. Национальный комитет “Свободная Германия”: Некоторые проблемы источниковедения и историографии: Дис… канд. ист. наук. – Л., 1987; Бланк А.С. Национальный комитет “Свободная Германия” центр антифашистской борьбы немецких патриотов. 1943 - 1945. - Вологда, 1963; Шевченко А.М. Национальный комитет “Свободная Германия” в действии: Ежегодник германской истории. – М., 1974; Гинцберг Л.И. Борьба немецких патриотов против фашизма 1939-1945. – М., 1987 та ін.. У цих дослідженнях виникнення й діяльність Національного комітету “Вільна Німеччина” та “Спілки німецьких офіцерів” жодним чином не пов’язувалися авторами з планами радянського уряду і пояснювалися лише ініціативою самих німців.

Серед загальнодоступних публікацій 50-х – середини 80-х рр. про військовий полон бачимо переважно видання, що знайомили читача виключно з політико-правовою стороною теми Николаев О. Женевские конвенции 1949 г. о защите жертв войны. – М., 1955; Алексеев Н.С. Ответственность нацистских преступников. – М., 1968; Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. Основные проблемы. – М., 1976; Женевские конвенции о защите жертв войны. – М., 1954 та ін.. Ці питання стали предметом кількох кандидатських дисертацій Амелин А.Б. Международно-правовое регулирование военного плена: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1954; Забигайло К.С. Вопросы защиты жертв войны на Женевской дипломатической конференции 1949 года: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1954; Хлестов О.Н. Режим раненых и больных во время вооруженного конфликта: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1958. . Віддаючи данину часу та ідеологічній лінії радянського уряду, їхні автори таврували “імперіалістів” і писали про повну відповідність усієї системи правового забезпечення й утримання військовополонених у СРСР нормам міжнародного права. Водночас конкретно-історичний контекст проблеми цілком ігнорувався.

Першими працями пов’язаними з проблемою іноземних військовополонених Другої світової війни в СРСР, були статті Л. Безименського, Г. Іваницького та О. Ржешевського. Їхні автори називали дослідження західнонімецьких істориків “великою ідеологічною диверсію реакційних кіл, мета якої полягає у спробі підірвати процес нормалізації відносин між СРСР та ФРН...” і говорили про гуманне ставлення в Радянському Союзі до переможеного та полоненого ворога Безыменский Л.А. История одной “Истории” // Новое время. – 1976.– № 5. – С. 12-13.; Иваницкий Г.М. К истории немецких военнопленных во второй мировой войне // Информационный бюллетень. – М.: Институт военной истории МО СССР, 1977. – С. 26-35.; Ржешевский О., Иваницкий Г. Правда и ложь о жизни немецких военнопленных в СССР // Военно-исторический журнал. – 1978. – № 10. – С. 77–78. . У першій половині 80-х рр. у спеціалізованій військово-медичній періодиці друкуються статті про медичне забезпечення військовополонених у шпиталях Червоної Армії. Тут наводились відомості про кількість полонених німців у фронтових шпиталях у 1943-1945 рр., йшлося про норми харчування поранених бранців, характер лікувальних процедур. Статистичні дані смертності військовополонених від ран і хвороб із зрозумілих причин відсутні, натомість праці рясніють прикладами гуманного ставлення лікарів до своїх пацієнтів Марасанов Р.А., Мельничук А.Н. Медицинское обеспечение раненных и больных немецких военнопленных в годы Великой Отечественной войны // Военно-медицинский журнал. – 1981. – № 5. – С.19-22; Войтенко М.Ф., Грибовская Г.А. Гуманизм советской военной медицины. // Военно-медицинский журнал. – 1985. – № 5. – С. 68-71. .

Перелік праць радянських авторів із досліджуваної проблематики завершує книга А. Бланка “Німецькі військовополонені в СРСР”, опублікована німецькою мовою у Кельні. Описуючи побут і життя німецьких офіцерів за колючим дротом, автор настійливо намагається довести, що радянська сторона повністю дотримувалась міжнародного права щодо військовополонених, та робить висновок, що багатотомна праця німецьких істориків про долю військовополонених вермахту в Радянському Союзі “...не має під собою наукової основи та переслідує відверто неблаговидні цілі – активізувати реваншистські настрої й реабілітувати фашизм” Blank A. Die deutschen Kriegsgefangenen in der UdSSR. – Koln, 1979.. Позначені політико-ідеологічним тавром праці радянських істориків 40-х – середини 80-х рр. із проблематики військового полону малозначимі при з’ясуванні наукової істини.

Демократизація суспільно-політичного життя в Радянському Союзі другої половини 80-х рр. мала позитивний вплив на розвиток історіографії проблеми військового полону. Публікаціями, котрі по суті відкривали тему для серйозного наукового аналізу, виявилися статті В.Галицького. У написаних виключно на документальній основі працях, автор досліджує соціально-психологічні аспекти полонення, особливості утримання ворожих бранців у таборах, динаміку їхньої чисельності, процес репатріації тощо Галицкий В.П. Вражеские военнопленные в СССР (1941-1945) // Военно-исторический журнал. – 1990. – № 9. – С. 39-46; Он же. Проблема военнопленных и отношение к ней Советского государства // Советское государство и право .– 1990. – № 4. – С. 121-130; Он же. Социально-психологические аспекты межгрупповых отношений в условиях военного плена // Социологические исследования. – 1991. – № 10. – С. 48-63; Он же. Японские военнопленные в СССР: правда и домыслы // Военно-исторический журнал. – 1991. – № 4. – С. 66-78; Он же. Венгерские военнопленные в СССР // Военно-исторический журнал. – 1991. – № 10. – С. 44 - 54..

На початку 90-х рр. з’являються перші дослідження російських авторів, присвячені нашій проблемі. Серед них переважала тема японських бранців Бондаренко Е.Ю. Судьба пленных: Токийский и Хабаровский международные процессы над японскими военными преступниками и их последствия (1948-1949 гг.) // Россия и АТР.– 1993.– № 1. – С. 117-123; Он же. “Школы коммунизма” для японских военнопленных: Об идеологической обработке в советских лагерях // Россия и АТР. – 1993. – № 1. – С. 133-140; Он же. Долгое возвращение из плена. (К истории репатриации японских военнопленных из СССР) // Проблемы Дальнего Востока. – 1994. – № 4. – С. 102-107; Konasov V.,Tereixur A. Els Presoners De Guerra a L’URSS: 1941-1955 // L’aveng revista d’Historia, 1993. – № 173. – P. 14-18.. Трагічні сторони радянського військового полону і конкретні факти порушень міжнародного права вперше стали здобутком широкого загалу в опублікованій у 1993 р. невеликій статті А. Якушевського. Автор навів факти розстрілів полонених німців військовослужбовцями Червоної армії Якушевский А. Расстрел на клеверном поле // Новое время. – 1993. – № 25. – С. 40-42..

Одним з перших, хто поставив за мету ґрунтовно вивчити проблему німецьких військовополонених в СРСР був В. Конасов Конасов В.Б. Гриф секретности снят. К истории немецких военнопленных в СССР. – Вологда, 1991; Он же. К вопросу о численности немецких военнопленных в СССР // Вопросы истории. – 1994. – № 11. – С. 187-189; Он же. Преемники Сталина и проблема немецких военнопленных // Отечественная история. – 1998. – № 5. – С. 167-174 та ін. . 1996 р. з’являється його монографія, присвячена дипломатичним, правовим і політичним аспектам теми. Автор робить висновок, що твердження багатьох західних дослідників про погане поводження в Радянському Союзі з німецькими військовополоненими не має під собою реального підґрунтя, хоча умови життя і праці полонених не завжди відповідали міжнародним правовим нормам Конасов В.Б. Судьбы немецких военнопленных в СССР: дипломатические, правовые и политические аспекты проблемы. Очерки и документы. – Вологда, 1996.. У 1998 р. дослідник захистив докторську дисертацію та опублікував монографію “Судове переслідування німецьких військовополонених в СРСР. Зовнішньополітичний аспект проблеми”. Спираючись на архівні матеріали, В. Конасов довів, що практика судового переслідування німецьких військовополонених у СРСР супроводжувалась масовими порушеннями елементарних процесуальних норм Конасов В.Б. Политика советского государства в отношении немецких военнопленных (1941-1956 гг.): Автореф. дис. …д-ра ист. наук: 07.00.02 / Ин-т военной истории. – М., 1998; Он же. Судебное преследование немецких военнопленных в СССР. Внешнеполитический аспект проблемы. – М., 1998. Результатом багаторічної наукової співпраці В.Конасова та О.Кузьміних стала поява у 2002 р. двох монографій про перебування військовополонених та інтернованих поляків і фінів у таборах півночі Європейської частини СРСР Конасов В.Б., Кузьминых А.Л. Финские военнопленные Второй мировой войны на Европейском Севере (1939-1955). Очерки и документы. – Вологда, 2002; Их же. Польские военнопленные в Грязовецком лагере НКВД (1939-1941 гг). Исторический очерк, документы и материалы. – Вологда, 2002..2004 р. О. Кузьміних опублікував монографію, присвячену історії перебування іноземних військовополонених Другої світової війни у таборах Європейської Півночі СРСР. Серед інших питань автор звертається і до аналізу проблеми становлення, розвитку і розформування системи таборів для військовополонених у регіоні в 1939 – 1949 рр Кузьминых А.Л. Иностранные военнопленные Второй мировой войны на Европейском Севере СССР (1939-1949 гг.). – Вологда, 2004. .

Доля японських бранців - тема наукових праць С. Кузнєцова та О. Базарова. Автори досліджують організацію і структуру табірної мережі в Бурятії на Далекому Сході, питання трудового використання, побутового, медичного й харчового забезпечення, поховання військовополонених, їх репатріації, а також міжнародно-правові та джерелознавчі аспекти теми Кузнецов С.И. Японские военнопленные в СССР после второй мировой войны (1945-1956 гг.): Автореф. дис. …д-ра ист. наук: 07.00.02 / Иркутский гос. ун-т. Иркутск, 1994; Его же. Японцы в Сибирском плену (1945-1956). – Иркутск, 1997; Базаров О.Д. Японские военнопленные в Бурятии (1945-1948 гг.): Автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Иркутский гос. ун-т. Иркутск, 1997; Его же. “Сибирское интернирование”: японские военнопленные в Бурятии (1945-1948 гг.). — Улан-Удэ, 1997..

У другій половині 90-х рр. предметом дослідження російських військових істориків стають цілком конкретні аспекти теми полону – соціальні, економічні, політичні, регіональні. Вагомим внеском у вивчення теми стали праці В.Всеволодова, М. Єріна, І. Безбородової, Б. Хавкіна, та ін Ерин М.Е., Баранова H.В. Hемцы в советском плену (По архивным материалам Ярославской области) // Отечественная история. – 1995. – № 6. – С. 133-142; Сидоров С.Г. Организация питания военнопленных в СССР в 1941-1955 гг. // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 4: История. Философия. – 1996. – Вып. 1; Безбородова И.В. Организация трудоиспользования военнопленных и интернированных в лагерях НКВД–МВД СССР в годы Второй мировой войны // Проблемы военного плена: история и современность. Матер. междунар. научно-практ. конф. – Вологда, 1997. – С. 47-53; Всеволодов В.А. Военнопленные 1941 г. (идеологические, правовые и военные аспекты проблемы) // Проблемы военного плена: история и современность. – С.37-46; Chavkih B. Die deutchen Kriegsgefangenen ih der Sowjetunion 1941-1955 // Forum fur osteuropaische Zeitgesch, 1997. – № 2.. У 1997 р. світ побачила книга І. Безбородової “Військовополонені Другої Світової війни. Генерали вермахту в полоні”. У праці, що ґрунтується на архівних документах ГУПВІ, авторка наводить дані про 403 вищих німецьких офіцери у радянському полоні Безбородова И.В. Военнопленные второй мировой войны. Генералы вермахта в плену. – М., 1998.. Водночас дослідниця вивчала й окремі джерелознавчі аспекти теми та питання повоєнної діяльності ГУПВІ Безбородова И.В. Иностранные военнопленные и интернированные в СССР: из истории деятельности Управления по делам военнопленных и интернированных НКВД–МВД СССР в послевоенный период (1945-1951 гг.). // Отечественная история. 1997. – № 5; Ее же. Управление по делам военнопленных и интернированных НКВД – МВД СССР (1939 – 1953 гг.): Автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Историко-архивный ин-т. – М., 1997. .

Серед новітніх праць російських учених заслуговують на увагу роботи Н.Єлісєєвої, Є. Чудиновських, Н. Суржикової. Перша, залучивши статистику смертності серед військовополонених, дослідила питання їх конвоювання до радянського тилу Елисеева Н.Е. “Ответственность за смертность… возложить на начальников конвоев” // Военно-исторический журнал. – 2000. – № 4.- С. 71-77.. Є. Чудиновських, опублікувавши архівну розвідку про військовополонених на території Кіровської області, продовжив вивчення регіональних аспектів теми Чудиновских Е.Н. Военнопленные Второй мировой в Вятском крае // Отечественные архивы. – 2000. – № 2. – С. 98-100.. Сфера наукових інтересів Н. Суржикової охоплює Середній Урал Суржикова Н.В. Иностранные военнопленные Второй мировой войны на Среднем Урале, 1942-1956 гг.: Дис. ...канд. ист. наук: 07.00.02. – Екатеринбург, 2001. . Докторська дисертація С. Сидорова присвячена використанню праці бранців війни в СРСР Сидоров С.Г. Труд военнопленных в СССР, 1939-1956 гг.: Автореф. дис… д-ра ист. наук: 07.00.02 / Волгогр. гос. ун-т. – Волгоград, 2001. . Доля інтернованих у таборах Красноярського краю японських військовослужбовців стала темою кандидатської дисертації М.Спірідонова Спиридонов М.Н. Японские военнопленные в Красноярском крае (1945-1948 гг.): Автореф. дис. канд. ист. наук: 07.00.02 / Краснояр. гос. пед. ун-т. – Красноярск, 2001. .

Російські військові історики у 90-х рр. ХХ ст. досліджували й питання долі інтернованих і мобілізованих осіб у радянських таборах. До перших таких праць належать статті В. Конасова, А. Терещук, П. Книшевського, М. Семиряги Конасов В.Б., Терещук А.В. “…Будут немедленно преданы суду военного трибунала…” (Из истории интернирования гражданского населения Австрии, Болгарии, Венгрии, Германии, Румынии, Чехословакии и Югославии в 1944-1945 гг.) // Русское прошлое. – 1994. – № 5. – С. 317-337; Кнышевский П.Н. Государственный Комитет Обороны: методы мобилизации трудовых ресурсов // Вопросы истории. – 1994. – № 2; Семиряга М. Приказы о которых мы не знали // Новое время. - 1994. – № 15., а також брошура І. Чухіна Чухин И.И. Интернированная юность. – М. – Петрозаводск, 1995.. П. Полян намагався розглянути проблему інтернованих у цілому Полян П.М. Интернированные немцы в СССР // Вопросы истории. - 2001. – № 8. – С. 113-123..

Регіональний вимір проблеми радянського військового полону кінця 30-х – середини 50-х рр. ХХ ст. став предметом вивчення у кількох дисертаційних дослідженнях російських учених Кузнецов С.И. Японские военнопленные в СССР после второй мировой войны (1945-1956 гг.): Автореф. дис... д-ра. ист. наук. — Иркутск, 1994; Базаров О.Д. Японские военнопленные в Бурятии (1945-1948 гг.): Автореф. дис... канд. ист. наук. - Иркутск, 1997; Суржикова Н.В. Иностранные военнопленные Второй мировой войны на Среднем Урале (1942-1956 гг.): Автореф. дис... канд. ист. наук. – Екатеринбург, 2001; Карасев С.В. Японские военнопленные в Читинской области (1945-1949 гг.): Автореф. дис... канд. ист. наук. Иркутск, 2002..

У західній історіографії тематика радянського полону часів Другої світової війни інтенсивно розроблялася вже з другої половини 50-х рр. У 1957 р. розпочала роботу спеціальна наукова комісія з вивчення матеріалів про перебування солдатів та офіцерів вермахту в іноземному полоні. Результатом її роботи стало видання 15-томної (22 книги) праці під загальною назвою “До історії німецьких військовополонених у Другій світовій війні”. Автори вміщених у томи цього фундаментального наукового видання праць – Д. Картельєрі, Х. Флейшхаккер, В.Ратц, К. Бернс, В. Шварц, К. Бєме та Г. Робель Cartellieri D. Die deutchen Kriegsgefangenen ih der Sowjetunion. Die Lagergesellschaft. – Munchen, 1967; Fleischhacher H. Die deutchen Kriegsgefangenen in sowjetischer Hand. Der Factor. – Munchen, 1965; Ratza W. Die deutchen Kriegsgefangenen in der Sowjetunion – Der Factor Arbeit. – Munchen, 1973; Bahrens K. Deutche in Straflagern und Gefangnissen der Sowjetunion. Aus dem kulturellen Leben. – Munchen, 1969; Bohme K. Die deutchen Kriegsgefangenen in sowjeticher Hand – Eine Bilanz. – Munchen, 1966; Robel G. Die deutchen Kriegsgefangenen in der Sowjetunion – Antifa. – Munchen, 1974. – характеризують різні сторони життя німецьких військовополонених у СРСР. Таблиці, графіки, схеми на сторінках багатотомного видання вміщують дані про норми харчування, трудове використання табірного контингенту, рівень смертності, кількість репатрійованих на батьківщину.

Серед публікацій 80-х рр. ХХ ст. слід відмітити монографії М. Ланга та А.Леманна. Перший дослідив питання про кримінальне переслідування німецьких військовополонених в СРСР. На його думку закриті військові трибунали не мали нічого спільного із законністю та правосуддям. А. Леманн, на відміну від свого колеги, зробив спробу охопити все коло проблем, пов’язаних із перебуванням німецьких бранців у радянському полоні Lаng М. Stalins Strafijustiz gegen deutsche Soldaten. Die Massenprozesse gegen deutsche Kriegsgefangene in den Jahren 1949 und 1950 in historischer Sicht. – Неrford, 1981.– S. 58-61; 11З-116; Lehmann A. Gefangenschaft und Heimkehr. Deutche Kriegsgefangene in der Sowjetunion. – Munchen, 1986.. Питання смертності серед німецьких військовополонених аналізує у своєму дослідженні американський історик А. де Цаяз. Розглядаючи проблему порушення законів і звичаїв війни з боку СРСР, учений стверджує, що до 95 % полонених у 1941-1942 рр. вояків вермахту одразу ж розстрілювалися або гинули в радянському тилу пізніше Zayas A. Die Wehrmacht – Untersuchungsstelle. Deutche Ermittlungen uber alliierte Volkerrechtsverletzungen im Zweiten Weltkrieg, 3. Aufl. – Munchen, 1980. – S. 277.. На думку німецького дослідника Н. Нольте висока смертність бранців могла бути викликана і об’єктивними причинами Holte H.- H. Der deuche Uberfall auf die Sowjetunion 1941. Text und Dokumentation. - Hannover, 1991. – S. 60. . А. Сміт у книзі “Зниклий мільйон” ставить під сумнів оприлюднені СРСР офіційні цифри репатрійованих військовополонених Smith A. Die “vermibte Million”. Zum Schicksal deutcher Kriegsgefangener nach dem zweiten Weltkrieg. Schriftenreihe der Vierteljahreshefte fur Zeitgeschichte. Bd. 65. R. Oldenbourg Verlag GmbH. – Munchen, 1991..

В середині 90-х рр. інтерес німецьких учених до проблеми перебування їхніх співвітчизників у радянському полоні значно активізувався, а історіографія питання поповнилась кількома дослідженнями, написаними на основі документів російських архівів. Ihmе-Тuсhеl В. Dіе SЕD und die deutschen Kriegsgefangenen in der Sowjetunion zwischen 1949 und 1955 // Deutschland Arcniv. – 1994. – № 27. Н.5. – S. 490-583; Каrпеr S. Im Аrсhіреl GUPVI. Кrіеgsgefangenschaft und Internierung in der Sowjetunion 1941-1956. – Мunchen, 1995. Друкуються праці, автори яких намагаються вивчити проблему на регіональному рівні. Dehnel R. Deutche Kriegsgefangene im Gebit Wologda 1942-1949. – Hamburg, 1995.

Численним є коло опублікованих у 50-х – 90-х рр. праць німецьких учених, присвячених проблемі інтернованих до Радянського Союзу співгромадян. Ці дослідження в основному ґрунтуються на західних статистичних даних і свідченнях очевидців. Die Deutschen Vertreibungsverluste. Bevolkerungsbilanzen fur die deutschen Vertreibungsgebiete 1939/50. – Wiesbaden, 1958; Rhode G. Pnasen und Formen der Massenzwangswanderungen in Europa. – Die Vertriebenen in Westdeutschland. – Bd. 1. – Kiel, 1959; Dokumentation der Vertreibung der Deutchen aus Ost-Mitteleurupa. – Bd. 1 – 5. – Wolfenbuttel, 1953-1961; Mitzka H. Zur Geschichte der Massendeportationen von Ostdeutschen in die Sowjetunion im Jahre 1945. – Einhausen, 1987; Weber G., Weber-Schlenther R., Sill O., Kneer G. Die Deportation von Siebenberger Sachsen in die Sowjetunion 1945-1949. – Bd. 1-3. – Koln – Weimar, 1996.

Юридичні виміри військового полону та критика повоєнних судових процесів у СРСР стали предметом вивчення в монографії Р. Маруаха Maurach R. Die Kriegsverbrecherprozesse gegen deutche Gefangene in der Sowjetunion. – Hamburg, 1950.. Інтерес викликають роботи Б. Мейснера та Р. Лауна, в яких аналізується питання ставлення радянського керівництва до міжнародних угод про закони та звичаї війни Meissner B. Sowjetunion und Haager LKO. – Hamburg, 1950; Laun R. Die Haager Landkriegsordnung. Das Ubereinkommen uber die Gesetze und Gebrauche des Landkrieges. – Wolfenbuttel – Hannover, 1947. . Питання легітимності політичної пропаганди серед військовополонених підняв у своєму дослідженні К. Фрізер Frieser K.-H. Krieg hinter Stachelraht. Die deutchen Kriegsgefangenen in der Sowjetunion und das Nationalkomitee “Fries Deutchland”. – Mainz, 1981..

У 2001 р. з’явилися монографія А. Хільгера (“Німецькі військовополонені в Радянському Союзі 1941-1956”), котрий спробував синтезувати матеріали радянських архівів і західну мемуарну літературу. Автор зробив висновок, що у своїй політиці щодо німецьких військовополонених радянська сторона не ставила реваншистської мети. Поводження було суворим, але воно не відрізнялося від ставлення до військовополонених інших національностей і власного цивільного населення СРСР Русская мысль. – 2001. – 8 ноября..

На відміну від зарубіжної історичної науки, що нагромадила значний доробок у вивченні теми радянського військового полону часів Другої світової війни, вітчизняні дослідники ще донедавна обходили увагою ці питання. У 90-х рр. ХХ ст. та у перші роки нинішнього в Україні побачили світ лише кілька праць. Серед них монографія, статті і кандидатська дисертація (2005 р.) В. Карпова про долю японських бранців у СРСР, а також невеликі статті О. Буцько та В. Левикіна, в яких йдеться про загальні питання радянського