Міністерство освіти і науки України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Пирог Ольга Володимирівна

УДК 338.24 : 658.152 : 336

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ І РЕГУЛЮВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.02.03. – Організація управління, планування і
регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник- | кандидат економічних наук, заслужений економіст України

ДЄЄВА НАДІЯ МИКОЛАЇВНА,

доцент кафедри фінансів Дніпропетровського національного університету | Офіційні опоненти- | доктор економічних наук, професор

Биков Георгій Михайлович,

професор кафедри економічної теорії Українського державного хіміко-технологічного університету

(м. Дніпропетровськ) | кандидат економічних наук, доцент

Савостенко Тетяна Олександрівна,

доцент кафедри економіки і регіональної економічної політики Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Дніпропетровськ) | Провідна установа- | Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту |

Захист відбудеться “13” грудня 2005 року о “1400” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.03 при Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 317 (корп. № 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул.Казакова, 8.

Автореферат розісланий “7” листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, д.е.н., професор О.Й. Шевцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні в Україні у зв’язку з реалізацією концепції розбудови соціальної держави найбільш проблематичними з усіх позицій визначають питання, пов’язані із забезпеченням подібної зорієнтованості. Основним гальмом на цьому шляху стають обмежені можливості щодо відтворення основного капіталу за умови зношеності майже 70% виробничого устаткування, що руйнує потенціал країни та послаблює позиції її товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більшість вітчизняних підприємств функціонують в умовах дефіциту власних інвестиційних ресурсів і вкрай обмеженого надходження іноземних інвестицій. Узагалі, впродовж років незалежного господарювання відбулось суттєве скорочення інвестиційної діяльності, що вплинуло на стан матеріально-технічної бази соціалізації економіки України і збільшило відрив її рівня розвитку від промислово розвинених країн. З огляду на вади політики ресурсозабезпечення і підтримання конкурентоспроможності національної економіки, а також враховуючи перспективи нарощування власного інвестиційного потенціалу, досить актуальним постає питання активізації інвестиційних процесів. Зазначена ситуація зумовила розвиток досліджень, в яких знайшли відображення комплексні проблеми, що стосуються не лише аспектів безпосереднього інвестування, але й питань, які охоплюють передінвестиційну фазу.

Вагомий внесок у висвітлення теоретичних та прикладних аспектів інвестиційної діяльності зробили такі зарубіжні вчені, як Г. Александер, В. Бернс, Є. Брігхем, Дж. К. Ван Хорн, Г.Марковиць, Д. Норкотш, Д. Пен, Б. Райзберг, П. Хавранек, Е. Хелферт, У. Шарп, В. Шеремет та ін. Комплекс зазначених питань знайшов відображення й у дослідженнях вітчизняних учених, таких як В. Александрова, О. Амоша, Ю. Бажал, Д. Богиня, В. Геєць, М.Герасимчук, В. Голіков, В. Гончаров, М. Долішній, Б. Кваснюк, Б. Кліяненко, Г. Козаченко, І. Лукінов, В. Мікловда, Й. Петрович, І. Продіус, О. Рябченко, І. Сазонець, Л. Тимошенко, М. Чумаченко та ін.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії інвестицій та практиці регулювання інвестиційної діяльності, є частина питань, які залишаються об’єктом постійних дискусій, адже потребують більш поглибленого вивчення змісту й природи явищ та розвитку інструментальних можливостей їх діагностики. Це стосується, насамперед, розробки та застосування засобів методологічного та методичного забезпечення підтримки рішень щодо регуляторних заходів, спрямованих на посилення інвестиційної активності суб’єктів господарювання по регіонах та видах економічної діяльності, і досягнення на його основі достатнього для залучення інвестицій рівня інвестиційної привабливості об’єктів інвестування.

Невизначеність саме останніх питань проблеми підвищення ефективності інвестиційної діяльності зумовила необхідність проведення дослідження, яке визначило тему дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень програми Президента України “Десять кроків назустріч людям”, програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” та Національної програми соціально-економічного розвитку до 2010 року “Україна-2010” в контексті вимог щодо забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та насичення ринку сучасними технологічними засобами і споживчими товарами.

Окрім того, дисертація тісно пов’язана з науковою орієнтацією кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського національного університету за темою “Актуальні проблеми адаптації промислового сектору економіки України до ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0100V005374), що фінансувалась Міністерством освіти і науки України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних основ об’єктивної оцінки результатів інвестиційної діяльності по регіонах та видах економічної діяльності за параметрами “інвестиційної активності” та “інвестиційної привабливості” і подальше удосконалення на її підґрунті організаційно-економічного механізму адресного, об’єктивного інвестування з урахуванням реалій соціально-ринкового реформування на національних теренах та інвестиційних потреб в контексті розбудови соціальної держави.

Згідно з метою дослідження в дисертації було поставлено і вирішено такі завдання:

- формування всебічного і цілісного погляду на інвестиційну діяльність як фундаментальну основу відтворення продуктивних сил, що інтегрує в собі різні економічні субстанції;

- дослідження інвестиційних процесів із виявленням змін і взаємовпливу всіх складових, які реально виникли на національних теренах, із виділенням вад та недоліків;

- критичне оцінювання наявного інструментарію діагностики інвестиційної діяльності в регіонах та видах економічної діяльності щодо повноти охоплення усіх її взаємопов’язаних складових;

- обґрунтування методологічного підходу до об’єктивної оцінки дій і результатів участі суб’єктів господарювання в процесах інвестування на різних його фазах;

- обґрунтування конгломерату чинників, що відтворюють зміст і природу таких основних категорій інвестиційної діяльності, як “інвестиційна активність” та “інвестиційна привабливість”;

- реалізація основних методичних положень щодо субстанціональної діагностики інвестиційної діяльності в умовах промислового сектору регіону з наданням відповідного обґрунтування і порівнянних характеристик.

Крім основних завдань, під час дослідження вирішувалось досить багато другорядних питань, які так чи інакше сприяють удосконаленню аналітичної бази інвестиційної діяльності та наданню останній реально керованого характеру.

Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність суб’єктів господарювання по регіонах та видах економічної діяльності.

Предмет дослідження - теоретичні основи та науково-методичні засади об’єктивної оцінки результатів інвестиційної діяльності, що враховують усі її складові у взаємовпливі та взаємозалежності.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є концептуальні положення теорії інвестицій та державного регулювання інвестиційної діяльності, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем інвестування й оцінки його результатів, законодавчі акти Верховної Ради України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, рішення і нормативні акти органів виконавчої влади України, що регулюють інвестиційну діяльність.

Достовірність та обґрунтованість основних положень і висновків дисертаційної роботи забезпечено використанням загальнонаукових методів логічного узагальнення наукової спадщини і законодавчих актів, системного і економічного аналізу результатів інвестиційної діяльності на макро- та мезорівнях економіки, методів статистичного вивчення явищ і процесів, а також експертних оцінок та імітаційного моделювання.

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, зведені дані Головного управління статистики Дніпропетровської області. Як джерела інформації використано теоретичні й методичні розробки українських та зарубіжних учених, результати досліджень, проведені автором особисто, а також матеріали науково-практичних конференцій.

Для обробки економічної інформації, побудови таблиць, графіків, діаграм і схем використано сучасні технології Microsoft Office та пакет статистичного аналізу “Statgraphics Plus” 6.0.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні та розвитку теоретико-методологічних та методичних положень оцінки результатів інвестиційної діяльності із залученням таких її визначальних складових, як інвестиційна активність та інвестиційна привабливість на основі використання системного підходу та положень теорії факторного аналізу. Нові наукові положення дисертаційної роботи, запропоновані здобувачем особисто, полягають у такому:

вперше:

- розроблено методичний інструментарій оцінки результатів інвестиційної діяльності в параметрах “інвестиційної активності” та “інвестиційної привабливості”, що дозволяє проводити автоматичну кластеризацію об’єктів інвестування по регіонах та видах економічної діяльності, чим розширює межі констатації змін і дозволяє надати їм керованого характеру;

- запропоновано модель інвестиційної діяльності в промисловому секторі регіону, яка враховує й дозволяє визначити вплив на неї таких субстанцій, як “інвестиційна активність” та “інвестиційна привабливість”;

- визначено галузі промислової діяльності регіону, які не охоплюються достатньою інвестиційною активністю і не репрезентують себе необхідною інвестиційною привабливістю, що загострює ситуацію із задоволення інвестиційних потреб;

удосконалено:

- теоретичну конструкцію механізму формування результатів інвестиційної діяльності в регіональному аспекті та в контексті видів економічної діяльності;

- методичні основи визначення реально домінуючих за обсягами інвестування основних засобів регіонів та видів економічної діяльності з прив’язкою до фундаментальних субстанцій інвестиційної діяльності;

дістало подальшого розвитку:

- понятійний апарат економічної науки щодо сутності категорій “інвестиції”, “інвестиційні ресурси”, “інвестиційний процес”, “інвестиційний інтерес”, “інвестиційна діяльність”, “інвестиційні потреби”, “інвестиційний потенціал”, “інвестиційна активність” та “інвестиційна привабливість”;

- обґрунтування доцільності використання теоретичних положень системного аналізу до умов оцінки результатів інвестиційної діяльності, чим, зокрема, досягнуто повне врахування її складових та взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними;

- науково-методичні засади обґрунтування і структурування сукупності техніко-економічних та інвестиційних чинників, що відтворюють у достатній мірі сукупний вплив їх реального конгломерату на результати інвестиційної діяльності промислового сектору регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють основу для запровадження організаційно-економічного механізму регулювання інвестиційної діяльності на макро- та мезорівнях із забезпеченням його зорієнтованості на посилення інвестиційної активності суб’єктів інвестиційного процесу та досягнення необхідної інвестиційної привабливості потенційних об’єктів інвестування. Крім того, практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічної бази, яка сприятиме об’єктивізації оцінки результатів інвестиційної діяльності та розробки обґрунтованих заходів щодо її поліпшення.

Основні положення дисертаційної роботи були використані:

- Головним управлінням промисловості, транспорту та зв’язку Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час обґрунтування заходів щодо посилення інвестиційної активності суб’єктів господарювання регіону (довідка № 689/2 від 13.07.2005 р.);

- Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час розробки регіональної програми на період до 2010 року стосовно формування інвестиційного клімату, здатного забезпечити приплив іноземних інвестицій у високотехнологічні галузі (довідка № 6/20-564 від 15.07.2005 р.);

- Дніпропетровською філією АТ “Індустріально-експортний банк” під час кредитування промислового сектору в період 2002-2004 рр. (довідка № 11-11/251/1 від 7.06.2005 р.);

- у науковій роботі під час виконання держбюджетної тематики кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського національного університету в рамках досліджень за темою “Актуальні проблеми адаптації промислового сектору економіки України до ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0100V005374), в якій відтворено погляди на зміст і природу інвестицій, складові інвестиційної діяльності та взаємозв’язок між ними, виявлено вади і зміни в організації інвестиційної діяльності в промисловому секторі економіки Дніпропетровської області та обґрунтовано чинники, що є найвагомішими для відтворення стану і результатів інвестування на мезорівні управління (довідка № 875-21/2 від 18.05.2005 р.);

- автором при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Інвестиційний менеджмент”, “Інвестиційна діяльність в Україні” та “Економіка підприємства” на факультеті міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету при підготовці фахівців з управління персоналу і економіки праці та міжнародних економічних відносин шляхом внесення доповнень до ряду тем, пов’язаних з інвестиційною та зовнішньоекономічною діяльністю підприємств, державним регулюванням інвестиційної діяльності тощо (довідка № 877-45/7 від 24.05.2005 р.).

До дисертації додаються документи, що підтверджують реалізацію наукових розробок дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи є результатом особистих досліджень автора з проблеми оцінювання і регулювання інвестиційної діяльності. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, а одержані результати – особистим внеском здобувача в теорію інвестицій, економічний аналіз і державне регулювання інвестиційної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та науково-методичні результати виконаного дослідження доповідались і були схвалені науковою громадськістю на таких конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2001, 2002 рр.); Ukrainian scienfic conference “Ten years of transition in a global enviroment: challenges and opportunities in an expanding Europe” (м. Київ, 2002 р.); міжвузівській молодіжній науковій конференції “Україна в світовому розвитку науки, культури, суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); І-й міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); V-й всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); ІІ-й міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.); XI-й міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2005 р.).

Результати досліджень, що подані в дисертації і винесені на захист, обговорювались в Головному управлінні промисловості, транспорту та зв’язку, Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровській філії АТ “Індустріально-експортний банк”, а також на щорічних науково-звітних конференціях, на науково-методологічних семінарах та засіданнях кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського національного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 13 наукових публікаціях, з яких 12 належать особисто авторові, загальним обсягом 4,53 друк. арк., з них у фахових виданнях - 8 публікацій обсягом 3,66 друк. арк. та 5 статей-тез в інших наукових виданнях та збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (263 найменування) та додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 218 сторінок друкованого тексту, в тому числі 23 таблиці, 12 рисунків (схеми, діаграми, графіки), 27 формул, перелік посилань на літературні та статистичні джерела, які разом займають 187 сторінок та 7 додатків на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подана загальна характеристика та мета досліджуваної проблеми, підкреслено актуальність і вагомість визначення та розробки методологічних основ і методики оцінки результату інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання для нарощування потенціалу соціалізації національної економіки, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і висновків.

У першому розділі “Інвестиційний процес, його складові та умови здійснення в транзитивній економіці” узагальнені теоретичні питання щодо проведення інвестиційної діяльності в економіці соціального спрямування, її природи й сутності як фундаментальної економічної категорії та обґрунтувано взаємозалежність і взаємозв’язок її складових.

Автором на основі критичної оцінки стану національної економіки та залучення світового досвіду щодо вирішення проблеми розбудови соціальної держави за таких вихідних умов був зроблений висновок, що досягти амбітних стратегічних цілей розвитку за аналогом високорозвинених країн без інвестицій неможливо.

Прискіпливо дослідивши конструкції різноманітних тлумачень терміна “інвестиції”, наданих вітчизняними та зарубіжними фахівцями, як у виокремленому вигляді, так і відповідно до економіки, що трансформується, здобувач визначив їх як соціально-економічну категорію, яка являє собою сукупність суспільних відносин з приводу формування інвестиційного інтересу щодо реалізації наявних інвестиційних ресурсів і вибору варіанта взаємовигідного задоволення потреб в них стосовно підтримання та розвитку продуктивних сил в умовах конкретного інвестиційного середовища. За своєю сутністю й природою інвестиції є поняттям вужчим від інвестиційних ресурсів, тобто виступають складовою останніх. Попереджуючи можливість спрощеного трактування інвестицій і ототожнення їх як окремої складової з цілим або з інвестиційними ресурсами, в розділі приведено аргументи щодо факту прямування у фарватері макроекономічної кон’юнктури процесів заощадження. При цьому доведено, що тільки в разі постановки питання в площині примноження вартості заощаджень у часі, мова починає йти про потенційні інвестиції, тобто заощадження, в якій би формі вони не перебували, переходять у категорію інвестиційних ресурсів. Бажання власника інвестиційних ресурсів їх вкладати формує інвестиційний інтерес, реалізувати який можливо за умови вступу у відносини із суб’єктами господарювання, в яких є потреби в інвестиціях. Процес задоволення потреб через інвестиції, або інвестиційних потреб, власне, і є, на думку автора, інвестиційним процесом, а відповідно і реалізацією інвестиційного інтересу.

В інвестиційному інтересі віднаходять своє вирішення протиріччя між окремими інвестиційними потребами, і саме в результаті цього рішення інвестиційний інтерес набуває здатності рушійної сили суспільного розвитку.

Формально інвестиції вкладаються у підприємство або в один із видів здійснюваної ним діяльності. Але “de facto” інвестиції спрямовуються у продуктивні сили.

Наявність інвестиційних ресурсів і, беззаперечно, суб’єкта та об’єкта інвестування є передумовою інвестиційної діяльності, яку в роботі визначено як складний процес узгодження інвестиційного інтересу власника інвестиційних ресурсів та інвестиційних потреб власників продуктивних сил чи то користувача ними, які потребують інвестицій та реалізації інвестиційного потенціалу. Ця діяльність включає безпосередньо процес реалізації інвестицій та опосередковано процеси формування інвестиційних потреб, інвестиційних ресурсів та умов їх збалансування. В останні роки замість понять “середовище та умови” досить широко почав використовуватися термін “інвестиційний клімат”. Не заперечуючи проти його науково-практичного застосування, здобувач визначив цей термін як ситуацію на внутрішньому інвестиційному ринку макрорівня або мезорівня, від стану якої залежить підтримання і розвиток інвестиційного інтересу, а згодом і прийняте потенційним інвестором рішення про інвестування та обсяги залучених інвестицій. Інвестиційний клімат формується під впливом ряду факторів, які утворюють дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.

Згідно тією позицією, яку відстоює дисертант, визначальними у формуванні та зміні інвестиційного клімату є такі субстанції, як інвестиційна активність, інвестиційна привабливість та інвестиційний потенціал.

Потенційний інвестор за наявності у нього інвестиційних ресурсів і бажання їх вкласти в будь-який об’єкт має розвинути інвестиційну активність. Інвестиційний клімат стає для нього об’єктом теоретичної та інструментальної діагностики. Кінцевим результатом етапу активних дій інвестора до безпосереднього вкладення інвестицій у конкретний об’єкт “de jure” вважається інвестиційний потенціал, а “de facto” – певним чином підстроєна під його вимоги інвестиційна привабливість об’єкта інвестування. Зміст економічної активності суб’єкта, який має потребу в інвестиціях, пов’язується автором із проблемами розвитку. Зрозуміло, що формування конкурентоспроможності може бути здійснено рядом способів із дотриманням відповідних соціальних вимог. Вибір цих способів детермінується реальними можливостями, остаточний вибір яких формує інвестиційну привабливість об’єкта, тобто його імідж. Інвестиційна привабливість є загальною характеристикою переваг і недоліків інвестування окремих напрямків та об’єктів із позиції конкретного інвестора. Як і у випадку з результатом активності інвестора, кінцевим її підсумком є пошук суб’єкта, який має потребу в інвестиціях, тобто яким документарно виступає інвестиційна привабливість, а фактично – сформований і передбачений до вкладення інвестиційний потенціал.

Інвестиційна привабливість та інвестиційний потенціал є своєрідними формами взаємодії інвестиційного інтересу та інвестиційної потреби. Якщо врахувати, що інвестиційні потреби та інвестиційний інтерес знаходяться між собою у певному протиріччі (бажання отримати вагомі доходи при мінімумі вкладень; наміри залучення відносно дешевих інвестицій), то саме взаємодія між інвестиційною привабливістю та інвестиційним потенціалом розкриває той внутрішній механізм здійснення інвестиційної діяльності (рис. 1), який і надає інвестиційному інтересу та інвестиційним потребам рушійну функцію в розвитку виробництва, зокрема, і суспільства, взагалі.

Інвестиційну активність сторони, готової до прийняття інвестицій, можна трактувати як інтенсивність залучення інвестицій в результаті реалізації інвестиційної привабливості, а також проведення чіткої інвестиційної політики як на макрорівні, так й на мезорівні. У свою чергу це вимагає наявності відповідної методології та методики оцінки результатів інвестиційної діяльності в цілях інформаційного забезпечення управлінських рішень із питань інвестування.

Рис. 1. Механізм формування результату інвестиційної діяльності

У другому розділі “Реалії формування і задоволення інвестиційних потреб мезорівня та оцінки інвестиційної привабливості об’єктів інвестування” репрезентовано результати дослідження стану інвестування основних засобів мезорівня в параметрах інвестиційної діяльності і критично оцінено інструментальні можливості об’єктивного встановлення інвестиційної привабливості об’єктів інвестування.

Результати дослідження надходження інвестицій в основний капітал економіки України в період 1996-2003 рр. засвідчили відсутність стабільності процесу і порушення кореспондуючих співвідношень між інвестиційною активністю суб’єктів інвестиційної діяльності, інвестиційним потенціалом (обсягом інвестицій) та інвестиційними потребами. Так склалось, що інтенсивність процесів інвестування посилилась не в регіонах концентрації виробничого потенціалу, а, навпаки, там, де узгодженість складу і розвитку продуктивних сил за деяким виключенням була найменшою. Розподіл інвестицій по регіонах за їх питомою вагою і виділення як домінуючих у процесах інвестування є наступним: м. Києв, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Київська та Львівська області, що суперечить, за висновком здобувача, реальному стану. Характер і спрямованість інвестиційних потоків пропонується встановлювати у прив’язці до основних фондів, оскільки утворюючою часткою інвестицій є лише та, яка втілюється в засобах праці та приводить їх у рух. Логічна розгортка обсягу інвестицій у систему змістовно насичених показників інвестування в основний капітал регіонів із розрахунку на 1 грн. вартості засобів праці, за виключенням м. Києва, надає інформацію про домінування інвестиційних процесів в Одеській ( 5,6 коп./грн. ), Київській (5,1коп./грн.), Полтавській (5,0 коп./грн.), Волинській (4,8 коп./грн.), Закарпатській (4,6 коп./грн.), Миколаївській (4,4 коп./грн.) та Рівненській (4,4 коп./грн.) областях. З позицій реального впливу на стан основних засобів видів економічної діяльності потік інвестицій був зорієнтований на фінансову діяльність (11,6 коп./грн.), оптову й роздрібну торгівлю (9,4 коп./грн.), будівництво (7,8 коп./грн.), готелі та ресторани (7 коп./грн.), транспорт і зв'язок (4,9 коп./грн.), промисловість (4,5 коп./грн.), тоді як переконливою є думка про домінування таких галузей, як промисловість, транспорт і зв’язок, будівництво, сільське господарство тощо.

Щоб виключити будь-яку необ’єктивність, змістом якої б могло бути дослідження процесів інвестування у фарватері інвестиційних потреб, у розділі здійснено розрахунки незадоволених інвестиційних потреб по регіонах і видах економічної діяльності в період 2000-2003 рр. з урахуванням середньої норми відрахувань на реновацію та перспектив поліпшення вікової структури основних засобів. Загальний обсяг інвестиційних потреб, які очікували й недоотримали, у країні в цілому в 2003 р. перевищив, за розрахунками автора, 81,1 млрд.грн. По регіонах та видах економічної діяльності розрахунки підтвердили недостатність фінансування навіть тих з них, в які стійко спрямовувались інвестиційні потоки.

Результати визначення незадоволених інвестиційних потреб стали основою запровадження принципово нового методичного підходу до аналізу наслідків інвестування, який сприяв виходу на визначальні субстанції інвестиційної діяльності. При цьому, беззаперечною приймається теза про міру задоволення інвестиційних потреб як індикатор ставлення їх суб’єктів до результативності інвестиційної діяльності.

Інвестиційна потреба в менеджменті підприємств перетворюється в інтерес або мотив, який і спонукає до цільової дії, тобто інвестиційної активності. І навпаки, участь менеджменту в інвестиційній діяльності або безпосередньо інвестиційна активність виступає чинником формування і, що важливо, задоволення інвестиційних потреб чи то створення інвестиційного потенціалу та його реалізації як інвестицій у повному або урізаному обсязі.

За цих умов принципове значення має питання про базис, що породжує активність інвестора і служить результатом інвестиційної активності суб’єкта, який має потребу в інвестиціях. Ми пов’язуємо його з інвестиційною привабливістю, формування і реалізація якої вносить у процес інвестиційної діяльності дійсно збуджуючі нотки; і чим ширше вона сприймається, тим інтенсивніше проходить процес залучення інвестицій. Саме в цьому контексті побудова й сприйняття бази механізму управління інвестиційною привабливістю в більшій мірі визначається не виміром задоволення інвестиційних потреб, а діагностикою співвідношення субстанцій інвестиційної діяльності.

Діагностика інвестиційної діяльності в параметрах змін її основних субстанцій підтвердила її некерованість. Надзвичайно низький з розрахунку на обсяги основних засобів рівень надходження інвестицій у промислово розвинені регіони та бюджетонаповнюючі види економічної діяльності пояснюється автором відсутністю відповідної інвестиційним потребам інвестиційної активності та, як наслідок, непривабливого стану об’єктів інвестування.

Потреба в кардинальних змінах техніко-технологічного базису виробництва вимагає запровадження ефективного управління інвестиційною діяльністю, яке неможливе без розробки відповідного методологічного підходу до визначення інвестиційної активності (інвестиційної привабливості).

Аналітична практика зосереджена на діагностиці виключно інвестиційної привабливості із залученням класичних інструментальних методів для підготовки інформації та рейтингової оцінки локальних або блокових техніко-економічних показників. При цьому, за умови інструментального різноманіття мають місце не тотожні об’єкти та індикатори виміру. Наслідком такого сприйняття реалій стає неоднозначність результату ранжирування видів економічної діяльності та регіонів за їх інвестиційною привабливістю, що унеможливлює розробку загальнодержавної та регіональних інвестиційних політик.

У третьому розділі “Науково-методичні основи встановлення сфер посилання регуляторного втручання і формування механізму регулювання інвестиційної активності та привабливості” обґрунтовано методологічний підхід до визначення перспективних регіонів та видів економічної діяльності щодо інвестування, розроблено інструментарій інформаційного забезпечення діагностики інвестиційної діяльності та здійснено кластеризацію галузей промисловості Дніпропетровської області за результатами залучення в них інвестицій та надано оцінки інвестиційній активності й забезпеченню їх інвестиційної привабливості.

У розділі обґрунтована концепція удосконалення механізму управління процесом залучення інвестицій у види економічної діяльності та регіони, які їх потребують, на основі повного і послідовного застосування комплексного підходу, який передбачає об’єднання розрізнено досліджуваних або залучення до вивчення взагалі неприйнятих до уваги чинників та субстанцій. Передумови формування підходу до оцінки і організації інвестиційної діяльності з позицій системного аналізу, на думку автора, закладені в самій економіці виробничо-господарських структур (ВГС), які здійснюють конкретний вид економічної діяльності на певній території. Головним є те, що одна ВГС може утримувати і реально утримує множину різних підсистем (систем), у тому числі й інвестиційну. Зусилля менеджменту та виробничого колективу щодо досягнення ефективного результату відтворюються в показниках використання інвестиційних ресурсів та ресурсів основних і оборотних виробничих фондів, робочої сили. Тісний взаємозв’язок та взаємна обумовленість техніко-економічних і суто інвестиційних показників надає методологічну можливість розглядати не тільки господарський процес, а й інвестиційну діяльність, її початковий стан і кінцевий результат як процес формування специфічних і узагальнюючих показників. Оскільки фактично системою може бути лише та структура інвестиційної діяльності, яка за своїми складовими є повною, більш того, якщо всі її елементи включаються до кола обов’язкової діагностики. Здобувачем опрацьована й інструментальними засобами підтверджена гіпотеза щодо набору чинників, які формують субстанції “інвестиційна активність” (обсяг виробництва продукції, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, рентабельність операційної діяльності, чистий прибуток, дебіторська і кредиторська заборгованості, матеріальні витрати) та “інвестиційна привабливість” (обсяг прямих іноземних інвестицій, середньорічна вартість основних і оборотних засобів, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу та його середньорічна заробітна плата, питома вага збиткових підприємств). Склад чинників субстанціональних комплексів за матеріалами функціонування промислового сектору економіки Дніпропетровської області в період 2000-2003 рр. практично не змінювався. Інструментальні можливості методу головних компонент стали методичною базою визначення числових значень інвестиційних субстанцій та діагностики інвестиційної діяльності в координатах “Інвестиційна привабливість (F1)” – “Інвестиційна активність (F2)”. Диспозиція галузей промисловості регіону в просторі субстанцій F1F2 в період 2000р. і 2003 р. наведено на рис. 2.

Факт виокремлення блоку галузей в інвестиційно пріоритетний кластер автор вважає підставою до стверджень, що подібний стан утримається в економіці регіону і надалі. Розрахунки інтегрального показника інвестиційної діяльності та динаміка його змін й оцінка впливу на нього таких субстанцій, як “інвестиційна привабливість” та “інвестиційна активність” (табл. 1) виступають підтвердженням цьому.

Симптоматичним для металургійних галузей є негативний вплив інвестиційної привабливості на результуючий показник інвестиційної діяльності. Штучне підвищення інвестиційної привабливості в період проведення економічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі сприяло такому надходженню інвестицій, за яким викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря у галузях І-го кластеру сягали рівня 75% від їх загальнорегіонального обсягу, кількість працівників, які працювали в умовах не відповідних санітарно-гігієнічним нормам, наблизилась до 64% від їх загальної кількості. До того ж, суттєво зменшились і темпи приросту обсягів виробництва. І навіть приріст економічної активності металургів не міг змінити на краще інвестиційну привабливість галузі.

Рис. 2. Кластеризація галузей промисловості Дніпропетровської області

в координатах F1 “Інвестиційна привабливість” та F2 “Інвестиційна активність”

Ті галузі промисловості, які склали групу ІІ-го кластеру, та інвестиційні вливання, які відтворюють наявні можливості задоволення як внутрішніх, так і зовнішніх потреб ринку в продукції харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів, целюлозно-паперової промисловості, хімічної та нафтохімічної промисловості, мали загальний результат від інвестиційної діяльності у 5-20 разів менший від суб’єктів І-го кластеру. Інвестиційна активність у них здійснювалась так, що негативно впливала на результуючий показник інвестиційної діяльності та не сприяла формуванню прийнятної інвестиційної привабливості. Приріст загального результату був досягнутий за рахунок посилення інвестиційної активності лише в хімічній і нафтохімічній промисловості. Дійсно, у цій галузі тільки в період 2000-2003 рр. щорічно нарощувались темпи виробництва, майже вдвічі зменшилась питома вага працівників, які працювали в режимі неповного робочого дня (тижня) і стійко утримувалась арена праці в межах 21-22 тис. робочих місць. Проте виходу галузі на рівень не то що стійкого зростання впливу інвестиційної привабливості на інтегральний показник інвестиційної діяльності, а навіть статичного і позитивного так і не вдалось досягти.

Для галузей ІІІ-го кластеру також характерні невисокі значення інтегрального показника інвестиційної діяльності та його негативна динаміка. Інвестиційна активність у галузі машинобудування реалізовувалась на такому рівні, який не міг сприяти гідній неї інвестиційній привабливості. Як наслідок, машинобудування розвивається на застарілій технологічній базі та відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів для закупівлі машин і устаткування вищих технологічних укладів.

Таблиця 1

Динаміка впливу комплексних чинників на інвестиційну діяльність

промислового сектору економіки Дніпропетровської області

в період 2000-2003 рр.

Кластер | Вид промислової діяльності | Комплексний фактор (Fi) інвестиційної діяльності | Інвестиційна привабливість (F1) | Інвестиційна активність (F2) | Рік | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | І | Добувна промисловість | - | 0,07 | -0,085 | 0,05 | - | 0,275 | -0,16 | 0,09 | Металургія та оброблення металу | - | -0,045 | -0,09 | -0,055 | - | 0,345 | 0,365 | 0,08 | ІІ | Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції | - | 0,1 | -0,105 | -0,02 | - | -0,235 | 0,385 | -0,165 | Целюлозно-паперова промисловість; видавницька справа | - | 0,169 | -0,55 | 0,2 | - | -0,817 | 0,895 | -0,27

Хімічна та нафтохімічна промисловість | - | 0,425 | -0,305 | 0,285 | - | -0,915 | 0,24 | 0,205 | ІІІ | Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | - | -1,435 | 1,62 | -0,095 | - | 2,125 | -2,31 | 0,08 | Машинобудування | - | -0,1 | -0,1 | 0,11 | - | 0,56 | -0,095 | -0,095 | Інше виробництво, не віднесене до інших угруповань | - | 0,365 | -0,4 | -0,085 | - | -0,685 | 0,61 | 0,155 | IV | Легка промисловість | - | -0,05 | -0,255 | -0,09 | - | 0,285 | -0,025 | 0,09 | Виробництво деревини та виробів з деревини | - | -0,065 | 0,055 | -0,075 | - | 0,065 | -0,145 | 0,215 | Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення | - | 0,215 | -0,125 | 0,03 | - | -0,165 | - | -0,07 | Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів | - | -0,055 | 0,055 | 0,015 | - | 0,14 | -0,04 | -0,115 |

Четвертий інвестиційно-промисловий кластер взагалі не вийшов за межі негативних значень інтегрального показника інвестиційної діяльності. Для них характерним є скорочення темпів виробництва і робочих місць. Праця третини найманих робітників в умовах неповного робочого дня (тижня) у 5-10 разів вища за втрати робочого часу порівняно з галузями І-го кластеру. До того ж, заробітна платня в цьому кластерному конгломераті була втричі меншою від галузей І-го кластеру. Відповідними цим характеристикам були інвестиційна активність та інвестиційна привабливість і закономірно їх негативний вплив на результуючий показник інвестиційної діяльності.

Врахування здобувачем усього переплетіння проблем інвестиційної діяльності, дозволило стверджувати, що основний їх вузол по всіх кластерах без виключення полягає в низькій, а вірніше, не досить якісній інвестиційній активності. Без цілеспрямованих дій стосовно нарощування потенціалу інвестиційної активності й забезпечення на цій основі необхідної інвестиційної привабливості галузей сектору високих і середніх технологій та залучення до них капіталу розвиток регіону та країни в цілому за рахунок традиційних видів промислової діяльності стане обтяжливим та унеможливить вирішення широкого кола соціальних питань.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладені теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо об’єктивної оцінки результатів інвестиційної діяльності із задіянням її визначальних складових на основі використання системного підходу та положень теорії факторного аналізу. Дослідження розвиває науково обґрунтовані методологічні підходи до всебічної комплексної діагностики інвестиційних процесів. Автор надає пропозиції стосовно практичного застосування положень цих підходів по регіонах та видах економічної діяльності. Виконане дослідження дає змогу зробити такі висновки.

1. Рух будь-якої країни до ринкової економіки соціального спрямування має кореспондуватись з особливостями та структурою її господарського комплексу. Щодо України, то потенціал соціалізації її економіки характеризується високим ступенем зносу і низькою конкурентоспроможністю, внаслідок чого досягнення стратегічних цілей соціального розвитку унеможливлюється без залучення інвестицій.

2. Інвестиції як соціально-економічна категорія являють собою сукупність суспільних відносин, спрямовані на формування інвестиційного інтересу щодо реалізації наявних інвестиційних ресурсів та вибору варіанта взаємовигідного задоволення потреб в них з метою підтримання та розвитку продуктивних сил в умовах конкретного інвестиційного середовища. Інвестиції є складовою інвестиційних ресурсів.

3. Наявність інвестиційних ресурсів, а також суб’єкта і об’єкта інвестування є передумовою інвестиційної діяльності або процесу узгодження інвестиційного інтересу власника інвестиційних ресурсів та інвестиційних потреб власників продуктивних сил чи то користувачів ними, які мають потребу в інвестиціях та реалізації інвестиційного потенціалу.

4. Потенційний інвестор за наявності у нього інвестиційних ресурсів і бажання їх вкласти в будь-який об’єкт має розвинути інвестиційну активність. Кінцевим результатом етапу активних дій інвестора до безпосереднього вкладення інвестицій слід вважати інвестиційний потенціал. Обов’язковою складовою інвестиційної діяльності суб’єкта, який має потребу в інвестиціях, теж виступає інвестиційна активність, але тепер її зміст полягає у формуванні характеристик потенційної здатності до конкурентоспроможності, або інвестиційної привабливості. Результати інвестиційної діяльності мають пов’язуватись зі станом і динамікою таких її категоріальних субстанцій, як інвестиційна активність, інвестиційна привабливість та інвестиційний потенціал (обсяги інвестування).

5. Надходження інвестицій в основний капітал економіки України до останнього часу не узгоджується співвідношеннями між інвестиційною активністю, інвестиційною привабливістю та інвестиційними потребами. Процеси інвестування концентруються не в регіонах з високим виробничим потенціалом і не за бюджетонаповнюючими видами економічної діяльності, а в більшості випадків пов’язані з підлаштуванням до вимог інвесторів.

6. Аналіз обсягу інвестицій в основний капітал регіонів та видів економічної діяльності з розрахунку на 1 грн. вартості засобів праці засвідчила принципово відмінний їх розподіл від того, що приймається за основу під час розробки інвестиційних програм. Реально домінують за залученими інвестиціями м. Київ, Одеська, Київська, Полтавська, Волинська, Закарпатська, Миколаївська та Рівненська області, а також по Україні суб’єкти фінансової діяльності, оптової й роздрібної торгівлі, будівництва, готелів і ресторанів.

7. Недостатність обсягів залучених інвестицій, особливо іноземних, та зростання маси незадоволених інвестиційних потреб регіонів – донорів та видів економічної діяльності, що реально впливають на процеси соціалізації, пояснюється сповідуванням політики ручного управління інвестиційною діяльністю із залученням вихолощеної інформації, зорієнтованої на формування і врахування впливу лише такої субстанції, як інвестиційна привабливість.

8. Удосконалення механізму управління процесом залучення інвестицій у сфери діяльності та регіони, які їх потребують, має проводитись на основі застосування системного підходу, який передбачає суміщення поки що розрізнено досліджуваних або залучення до вивчення взагалі неприйнятих до уваги аналітиками субстанцій та чинників. Передумови запровадження системної методології щодо оцінки та організації інвестиційної діяльності закладені в економіці суб’єктів господарювання, яка виходить з можливості її розгляду як формування узагальнюючих і специфічних показників.

9. Одним із головних критеріїв чи то індикаторів оцінки інвестиційної діяльності, взагалі, та ефективності заходів щодо її удосконалення, зокрема, на сучасному етапі соціально-ринкового реформування виступає безпосередньо інвестиційна активність та опосередкована нею інвестиційна привабливість. У зв’язку з цим, визначення показників їх індикації безпосередньо пов’язане з кваліфікованою інформаційною підготовкою.

10. У роботі опрацьована і засобами математичної статистики та факторного аналізу підтверджена гіпотеза щодо набору чинників, які формують субстанції “інвестиційна активність” (обсяг виробництва продукції, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, рентабельність операційної діяльності, чистий прибуток, дебіторська і кредиторська заборгованості, матеріальні