Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

ПЛОТНІКОВ Петро Васильович

УДК 37.013.42.-052(477.6)

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

13.00.05- соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м.Луганськ).

Науковий консультант: | доктор педагогічних наук, професор,
член кореспондент АПН України
Шевченко Галина Павлівна,
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (м. Луганськ), завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Євтух Микола Борисович,
АПН України (м. Київ), академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи;

доктор педагогічних наук, професор
Міщик Людмила Іванівна,
Запорізький державний університет, декан факультету соціальної педагогіки і психології (м.Запоріжжя);

доктор педагогічних наук,
професор, академік АПН України
Філіпчук Георгій Георгійович,
Міністерство по зв’язках з Верховною Радою України, Керівник служби Міністра (м. Київ).

Провідна установа: | Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України (м.Київ).

Захист відбудеться 24 березня 2005 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. №215-В.

Автореферат розісланий “19” лютого 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток українського сус-пільства, яке характеризується кардинальними перетвореннями в усіх сферах со-ціально-економічного та культурного життя, формуванням нової системи цінніс-них орієнтацій, супроводжується процесом соціалізації підростаючого покоління.

Закони України “Про освіту”, “Про Національну доктрину розвитку осві-ти”, “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки”, Державна Національна програма “Освіта” (Україна ХХI століття), Концепція Національного виховання та інші документи спрямовують соціально-педагогічні кадри на реалізацію ідей національного виховання і соціальної підтримки молоді у різних важливих сферах її життєдіяльності, а також оновлення змісту, форм і методів соціально-педагогічної діяльності з урахуванням специфіки конкретного регіону.

Для розуміння нинішнього стану промислових регіонів і молоді, що мешкає в них, перспектив її розвитку важливе значення має демографічний аналіз розселення і життєдіяльності молоді та соціально-педагогічне дослідження процесу її соціалізації.

Промисловий регіон – це природне географічне, демографічне, культурно-етнічне територіальне утворення зі своїм історичним минулим, культурними традиціями, що є частиною якоїсь країни і володіє необхідними природними ресурсами. Основу його соціально-економічного розвитку складає промисловість як пріоритетна галузь. Відповідно до державного статусу може мати відносну соціально-економічну і політичну самостійність.

У регіональному середовищі молодь у процесі соціалізації сприймає певні знання, досвід, цінності, норми поведінки, через нього включається в різні види діяльності, взаємодіє з оточенням і набуває певного соціального статусу. Сьогод-ні викликає занепокоєння падіння ролі молоді як соціального ресурсу в промис-лових регіонах. Це пояснюється низкою об’єктивних факторів, зумовлених істот-ним матеріальним розшаруванням у молодіжному середовищі, нестабільністю робочих місць, що пов’язане з закриттям шахт, промислових підприємств, відсут-ністю умов для реалізації молоддю творчих здібностей і вмінь, неможливості пра-цювати згідно з отриманою професією, що призводить до її соціальної інертності і дистанціювання від реальних процесів у суспільно-політичному житті.

У прийнятому Законі України “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” підкреслено, що проблеми, пов’язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, негативно вплинули на молодь. У Законі особливо підкреслено, що забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, її конституційних прав та свобод потребує посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі.

Аналіз праць сучасних учених, навчальних посібників з соціальної педагогіки, а також досвід практичної діяльності фахівців у системі соціальних служб для молоді свідчить, що соціально-педагогічні основи соціалізації молоді на рівні промислового регіону ще не знайшли відповідного відображення. За останні роки значно зросли й продовжують зростати кількість, рівень і обсяг соціально-педагогічних та науково-теоретичних досліджень з цієї проблематики, в яких аналізуються процеси соціалізації. Певна увага приділяється проблемам соціально-економічного розвитку конкретних регіонів і промислових зокрема.

Науково обґрунтована державна молодіжна політика в Україні тільки почи-нає формуватися. На сьогодні майже немає відпрацьованих науково-методичних програм та інших регіональних документів щодо соціально-педагогічної допомо-ги молоді.

Управління у справах сім’ї і молоді державних адміністрацій областей і міст, лідери молодіжних рухів і об’єднань, соціальні педагоги ще не мають: Регіональ-ної доктрини з реалізації державної молодіжної політики; Концепції соціального виховання молоді в системі освіти регіону; Концепції соціально-педагогічної підтримки різних категорій молоді промислового регіону тощо.

У спеціальних наукових дослідженнях розглядалася проблема соціалізації особистості й окремих соціально-демографічних груп, сутність свідомості їх вчинків, її активність у різних сферах життєдіяльності; проблеми взаємин окремої особистості, молоді і суспільства тощо.

Найбільш важливими для нашого соціально-педагогічного дослідження є ро-боти класиків філософської і психолого-педагогічної думки: М.Бугле, Г.Гітінгса, Е.Дюркгейма, Д.Дідро, А.Дистервега, І.Канта, Г.Лебона, М.Моса, Г.Тарда, Ф.Ніцше, Р.Оуена, І.Песталоцці, Т.Парсонса, Ж.Руссо, А.Шопенгауера тощо.

За останні роки провідними українськими вченими у галузі соціальної педагогіки досліджені і захищені докторські дисертації за такими темами:

І.Звєрєва – “Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні”(1999р.); Г.Лактіонова – “Теоретико-методичні основи соці-ально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста”(1999р.); Л.Міщик – “Теоретико-методичні основи професійної підготовки соціального педагога у закладах вищої освіти”(1997р.); С.Савченко – “Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору”(2004р.) тощо.

Великий внесок в сучасну соціальну педагогіку зроблено ще і такими вченими як: Г.Андрєєва, О.Безпалько, Н.Бура, Р.Войнола, Т.Дмитренко, Л.Ко-валь, А.Капська, М.Лукашевич, Н.Лавриченко, А.Мудрик, О.Плахотнік, О.Сав-ченко, С.Харченко та іншими.

Аналіз робіт згаданих вчених, свідчить про те, що всі вони, залежно від реалізованих завдань, містять значний теоретичний та емпіричний матеріал, який є джерельною базою нашого дослідження.

Сьогодні ми також маємо багато інших наукових праць з проблем соціаліза-ції особистості і окремих соціально-демографічних груп, однак на рівні промис-лового регіону досліджувана нами проблема розглядається вперше.

Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону _складна наукова проблема, що містить економічний, соціально-педагогічний, філософський, соціологічний, психологічний, культурологічний та інші гумані-тарні аспекти.

Основна суперечність, з якою пов’язана проблема дослідження, полягає у тому, що, з одного боку, сучасна соціально-педагогічна практика вимагає нових технологій у реалізації державної молодіжної політики, соціального виховання і соціально-педагогічної підтримки молоді, а, з іншого, відсутні науково обґрунтовані документи для вирішення цих завдань на рівні регіону.

Таким чином, теоретична нерозробленість, відсутність актуальних і дієвих програм з соціально-педагогічної підтримки молоді, рекомендацій для соціальних педагогів, молодіжних лідерів, а також інших керівних молодіжних структур при державних адміністраціях у регіонах, некерованість соціально-духовними проце-сами в молодіжному середовищі, негативно впливають на соціально-економічне, морально-духовне самопочуття і поведінку молоді, призводять до значних втрат не тільки окремих особистостей, але і цілих соціально-демографічних груп.

Враховуючи актуальність цілісного підходу до проблем молоді в процесі її соціалізації, який базується на вітчизняному досвіді та на принципах педагогічної науки, ми обрали темою дисертаційного дослідження “Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана особисто дисертантом у межах комплексної науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і прак-тика” (№ держ. реєстрації 01830032718). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Донецького національного університету 1.07.2003 р. (протокол №6), узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 28.10. 2003 р.).

Об’єкт дослідження – процес соціалізації молоді промислового регіону.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні основи і сучасні тенденції процесу соціалізації молоді промислового регіону (віком від 14 до 30 років) як соціально-демографічної групи.

Мета дослідження полягає в розробці соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону та теоретичному обґрунтуванні концеп-ції її складових: науково-педагогічному аналізі соціально-економічного, мораль-но-духовного самопочуття і поведінки молоді регіону в контексті соціальної активності; науково-теоретичному обґрунтуванні, розробці, впровадженні систе-ми заходів щодо соціально-педагогічної підтримки молоді і науково-методич-ному забезпеченні процесу її соціалізації.

Концепція дослідження. На підставі аналізу провідних ідей і теорій соціалізаційного процесу, розроблених різними науковцями за останні десятиріччя, концепція нашого дослідження ґрунтується на провідних ідеях і положеннях філософії освіти, філософії виховання, загальної теорії педагогіки, психології, соціальної педагогіки, сучасної національної системи освіти і соціального виховання, теорії соціально-педагогічних систем і технологій, психологічної теорії особистості і конкретних соціально-демографічних груп, а також їх соціального становлення і розвитку.

Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону ми розглядаємо як цілісну динамічну систему (з багатьма підсистемами), якій властиві взаємозалежність і відносна самостійність, соціально-педагогічна технологічність та ефективність, що залежать від об’єкта (напряму соціально-педагогічної діяльності) й суб’єкта (молоді) співучасника соціально-педагогіч-ного процесу і соціально-педагогічного впливу. В цій системі структура, зміст і методика кожної складової спрямовуються на соціальне становлення, розвиток, соціальне виховання і соціально-педагогічну підтримку молоді.

Від сукупності умов, впливів мега-, макро-, мезо- і мікрофакторів, національно-культурних традицій, координації і злагодженості дій різних соціально-економічних і суспільно-політичних інститутів регіону, соціального середовища, де відбувається розвиток молоді як соціально-демографічної групи, активної цілеспрямованої педагогічної діяльності у конкретному соціальному середовищі (у тому числі: допомоги молоді в соціальній адаптації через соціальне її виховання, необхідну соціальну профілактику чи реабілітацію, соціально-педагогічну підтримку і механізм соціального обслуговування чи інші напрямки діяльності, що складають соціально-педагогічну основу процесу соціалізації молоді) залежить його динаміка й успішність;

Концепція дослідження базується на чотирьох принципах, які становлять суть нашої теорії: –

теоретико-пізнавальний. У його основу покладена функція теоретичного аналізу сучасних соціально-педагогічних процесів у молодіжному середовищі на рівні промислового регіону; –

нормативно-корекційний. За результатами аналізу він втілює уявлення про необхідну норму допомоги молоді у соціальному середовищі конкретного регіону і своєчасну корекцію різних потреб відповідно до соціально-економічних і соціально-педагогічних можливостей регіону і держави; –

проективний. Цей принцип відображає логіку осмислення розробки необ-хідної системи соціально-педагогічної допомоги молоді, що складає авторську Регіональну соціально-інституціональну модель соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону; –

виконує прикладну функцію і пов’язаний з розробкою і впровадженням системи необхідної соціально-педагогічної допомоги молоді, в тому числі: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики, Концепції соціального виховання молоді в системі освіти регіону, Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді промислового регіону на засадах різноманітних засобів удосконалення соціально-педагогічної роботи, створенні для молоді оптимальних умов для процесу її соціалізації та мінімізації негативних факторів впливу регіону як середовища життєдіяльності.

Усі чотири принципи відтворюють найсуттєвіші характеристики соціально-педагогічних умов і впливу соціально-педагогічного процесу як загально-педагогічної категорії на соціалізацію молоді промислового регіону.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що економічні труднощі життя молоді в промислових регіонах, які виникли впродовж останнього десятиріччя в результаті реформування соціалістичної економіки, хаотизації соціальних зв’язків, пов’язаних з реформуванням соціальної сфери, знищення панівної раніше ідеології, перегляду системи цінностей і перебудови морально-психологічних конструкцій, поставили молодь у становище марґінала, який втра-тив відповідний до запитів, потреб та інтересів зв’язок із соціально-економічною, морально-духовною, культурною й іншими сферами. Хворе суспільство потребує розробки дієвих антикризових заходів, бо економічні і соціально-політичні нега-разди негативно впливають на процеси соціалізації молоді, провокують зростання соціальної недовіри і песимізму, руйнують моральні підвалини, що призводить до духовно-ідеологічного розшарування не тільки молоді, а і всього суспільства.

Виникає необхідність створення якісно нової концепції і технологій щодо реалізації державної молодіжної політики, соціального виховання, соціально-педагогічної підтримки і допомоги молоді в українському промисловому регіоні.

Загальна гіпотеза конкретизована частковими гіпотезами:–

зняти соціально-економічну і психологічну напругу, покращити соціально-економічне життя, психофізичне самопочуття і поведінку молоді, прискорити процеси її соціалізації можна, на нашу думку, за умов:

а) розробки і впровадження Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики;

б) створення відповідних умов і необхідної законодавчої бази, яка повинна бути підкріплена соціально-економічними, кадровими ресурсами і матеріально-технічною базою;

в) націлення на розвиток і формування соціальної активності молоді у різних сферах життєдіяльності;

г) координації дій регіональних держадміністрацій і місцевих органів влади, громадських, суспільно-політичних, благодійних організацій, соціальних служб, засобів масової інформації, закладів освіти, науки, культури, охорони здоров’я, соціально-педагогічних працівників та інших учасників соціалізаційного процесу;

д) розробки і впровадження Концепції соціального виховання в системі освіти промислового регіону і Концепції соціально-педагогічної підтримки моло-ді, які враховують вітчизняний та зарубіжний досвід, вікові, виховні, освітні особливості, а також сукупність соціально-економічних, психофізіологічних, національних, культурологічних, географічних, демографічних, екологічних, релігійних та інших аспектів, що впливають на процес соціалізації різних катего-рій молоді у промисловому регіоні.

Відповідно до проблеми, мети й гіпотези визначено основні завдання дослідження:–

обґрунтувати сукупність положень, що визначають теоретико-методологіч-ні передумови дослідження соціально-педагогічних основ процесу соціалізації молоді (віком від 14 до 30 років); –

на теоретичному рівні розкрити сутність і специфіку процесу соціалізації молоді регіону: виявити його тенденції, принципи, соціально-педагогічні та інші механізми, а також фактори негативного впливу на соціаліза-цію молоді в соціальному середовищі; –

визначити особливості процесу соціалізації молоді промислового регіону;–

науково обґрунтувати концепцію, методи й технології дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді; –

здійснити логіко-методологічний аналіз соціально-економічного, соціаль-но-ціннісного, морально-духовного самопочуття та поведінки різних категорій молоді промислового регіону в контексті її соціальної активності;–

розробити систему критеріїв і показників соціальної активності і соціальної інертності молоді регіону в процесі її соціалізації; –

проаналізувати соціальну активність різних вікових і професійних категорій молоді в учбовій, трудовій, суспільно-політичній, правовій і культурній сферах;

– науково обгрунтувати та методично забезпечити впровадження авторської системи допомоги молоді, у тому числі: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики, Концепції соціального виховання молоді в освітньому просторі як системи захисту від негативного впливу факторів соціального середовища, Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді на 2004-2008 роки і з прогнозом до 2020 року; –

теоретично обґрунтувати і розробити Регіональну соціально-інституціо-нальну модель соціально-педагогічних основ соціалізації молоді;–

підготувати до друку монографії, навчальні посібники, наукові статті та методичні рекомендації для навчальних закладів, держадміністрацій, лідерів молодіжних рухів, соціальних педагогів і вихователів щодо соціально-педагогіч-них основ соціалізації молоді і реалізації державної молодіжної політики на рівні промислового регіону.

Загальна методологія дослідження базується на теорії пізнання, у тому числі: філософському вченні про взаємозумовленість соціальних явищ і соціально-педагогічної дійсності, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах; на принципах єдності загального, особливого та особистого у соціально-педагогічній діяльності; теорії cоціалізації особистості і соціально-демографічних груп у полікультурному регіональному просторі; урбаністичних теоріях; діалектичному взаємозв’язку явищ і процесів; теорії систем, яка дозволяє представити соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону як складну і багаторівневу систему із властивими ій підсистемами; педагогіці взаємодії, підтримки і допомоги особистості і соціально-демографічній групі у соціальному середовищі; концепції гуманізації процесу соціалізації; ідеї сучасної філософії нестабільності; філософії освіти; новій парадигмі соціального виховання і соціально-педагогічної роботи.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові роботи з філософії, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології та психології щодо: закономірностей розвитку особистості під впливом різних факторів соціального середовища й виховання (Л.Виготський, П.Гальперін, І.Зязюн, С.Іваненков, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Д.Фельдштейн та ін.); специфіки діяльності особистості в процесі соціалізації (Г.Андрєєва, Н.Андрєєнкова, Ю.Істратов, І.Кон, О.Кущак, М.Каган, Л.Ніколов, Є.Юдін); теорії і практики соціальної педагогіки (В.Бочарова, Г.Боймер, Б.Вульсон, Ю.Василькова, М.Гур’янова, В.Загвязинський, М.Зайцев, А.Мудрик, Г.Ноль, П.Наторп, С.Шацький, М.Плоткін, М.Галагузова, В.Семенов); соціалізації особистості, в тому числі соціалізації молоді (І.Бех, Б.Братусь, В.Войтко, В.Гриньова, Г.Гребенюк, Ф.Дальто, М.Кле, І.Кон, А.Капська, Ч.Кулі, Н.Лавриченко, Д.Мід, Р.Мертон, Ж.Піаже, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, С.Савченко, К.Хорні, Е.Еріксон); розвитку особистості на мікро-, мезо- та макрорівнях (Л.Буєва, Б.Бітінас, Л.Коваль, І.Звєрєва, Г.Лактіонова, Л.Міщик, Т.Яркіна); урбаністичних теорій про регіон як мезофактор впливу на розвиток особистості в процесі її соціалізації (Н.Аітов, С.Алексєєва, М.Вебер, Г.Зіммель, М.Тітма); культурологічних теорій (М.Бахтін, В.Біблер, Б.Лихачов); сутності культури з точки зору діяльнісного підходу в процесі соціалізації (Г.Балл, М.Дьяченко, О.Іонова, М.Киященко, Г.Шевченко, А.Щербо та інші); теорії сучасної філософії освіти (В.Андрущенко, Б.Андрієвський, В.Алфімов, Г.Асмолов, С.Дорошенко, М.Євтух, В.Кремень, В.Лутай, В.Лозова, І.Прокопенко, М.Руткевич, Г.Філіпчук); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах (А.Алексюк, С.Гончаренко, С.Золотухіна, Н.Ничкало, О.Савчен-ко, М.Ярмаченко); теорії соціально-педагогічної роботи (Т.Дмитренко, І.Миго-вич, В.Оржеховська, Т.Сущенко, А.Сидоренко, С.Харченко); питання соціальної детермінованості виховання і соціалізації особистості, її залежності від соціаль-но-економічних умов (Б.Грушина, Р.Турова, С.Іконнікова); соціально-педагогіч-ної допомоги молоді у навчанні, адаптації у сім’ї, товаристві ровесників в учнів-ському і трудовому колективі тощо (О.Бец, А.Бойко, В.Євдокимов, С.Єрмаков, З.Зайцева, В.Кравець, В.Синьова, Г.Троцко); розв’язання проблем молодіжних рухів, угруповань, багатоаспектності соціально-педагогічної роботи (М.Под-березький, О.Попова, Н.Заверіко, О.Киричук, Л.Рубашевська й інші).

Важливу роль у розробці теорії соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону відіграли концептуальні положення, відображені в законодавстві України про освіту, державну молодіжну політику, національне виховання тощо.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психологічної, соціально-педагогічної, культурологічної вітчизняної, зарубіжної та іншої наукової літератури, дисертаційних робіт, архівних матеріалів, законодавчих актів і документів місцевих органів влади стосовно державної молодіжної політики; джерел, присвячених проблемам соціалізації молоді; різноманітні види аналізу процесу соціалізації як соціокультурного феномену, серед яких: гносеологічний, послідовний, системний, контекстуальний; міждисциплінарний синтез і моделювання процесу соціалізації молоді промислового регіону з метою виявлення сутнісних особливостей цього процесу; теоретичне узагальнення, систематизація отриманих даних, концептуалізація провідних ідей з державної молодіжної політики з метою створення теорії соціалізації молоді регіону; вивчення вітчизняного регіонального досвіду соціально-педагогічного забезпе-чення процесу соціалізації; аналогія, порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему. Емпіричні: педагогічний пошук соціально-економічних проблем молоді регіону; соціально-педагогічний моніторинг морально-духовного самопочуття і поведінки молоді промислового регіону, у якому представлено спостереження, бесіди з різними категоріями молоді у тому числі: учнівською, студентською, робітничою і молоддю зайнятою у сфері бізнесу; інтерв’ювання, анкетування для виявлення проблем, що заважають молоді життю в регіоні; опитування, фокусоване групове інтерв,ю з молоддю, а також з лідерами молодіжних громадських організацій; тестування, діалог тощо.

Дослідження проводилося протягом 1991-2004 рр. і складалося з трьох етапів.

На першому – аналітичному і констатуючому (1991-1994 рр.) – вивчався стан дослідженості проблеми, були проаналізовані наукова, філософська, соціо-логічна, соціально-педагогічна, педагогічна і культурологічна література з цієї проблеми, у тому числі документи стостовно державної молодіжної політики; формувалася джерельна база. На даному етапі розроблялася концепція, визнача-лися об’єкт, предмет, мета і завдання, була сформульована гіпотеза дослідження.

На другому – формуючому й експериментальному (1995-1998 рр.) – розроб-лявся комплекс діагностичних соціально-педагогічних методик, проводився констатуючий експеримент; аналізувався досвід роботи державних адміністрацій усіх рівнів, управлінь у справах сім’ї та молоді, управлінь освіти і його структур-них підрозділів у містах і районах Донецького промислового регіону, в тому числі робота з молоддю у ВНЗ, школах і профтехучилищах.

На третьому – узагальнюючому (1999-2004 рр.) – завершено опрацювання матеріалів, здійснено обробку і систематизацію одержаних даних, узагальнено результати експерименту, сформульовано положення, загальні висновки і рекомендації. Визначено перспективи подальшого дослідження проблеми. Вияв-лялася динаміка процесу соціалізації молоді промислового регіону, її соціально-ціннісні орієнтації в умовах демократичних перетворень, що відбувалися в українському суспільстві, оброблялися й аналізувалися отримані дані, основні з яких публікувалися в наукових журналах і оформлялися у вигляді монографій і тексту дисертації відповідно до вимог ВАК України.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна й вибіркова експериментальна робота проводилася у Донецькому промисловому регіоні (у 18 містах і районах), у тому числі: на базі регіональних управлінь у справах сім’ї та молоді, відділів науки і вищих навчальних закладів, управлінь освітою, СПТУ, 30 загальноосвітніх школах, технікумах, ВНЗ у тому числі: Донецькому національ-ному університеті, Донецькому інституті управління, Донецькому інституті післядипломної освіти, Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов, Східноукраїнському національному університеті імені Володими-ра Даля, Донецькому державному технікумі технологій та дизайну, Донецькому гірничному технікумі імені Абакумова, Донецькому індустріальному технікумі, Донецькому технікумі промислової автоматики, в інших учнівських, студентсь-ких і виробничих колективах Донеччини; суспільно-політичних партій, молодіжних рухів, благодійних фондів. Різними методами дослідження було охоплено понад 20 тисяч осіб.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше:

цілісно досліджено соціально-педагогічні основи процесу соціалізації молоді промислового регіону;

розроблено структуру і зміст її складових на підставі узагальнення вітчизняного досвіду у вигляді Регіональної соціально-інституціональної моделі;

виявлено сучасні тенденції, особливості процесу соціалізації молоді промислового регіону;

розроблено й обґрунтувано: комплекс показників, а також критеріїв соціаль-ної активності і соціальної інертності молоді в різних сферах життєдіяльності;

введено в соціально-педагогічний науковий обіг маловідомі терміни, джере-ла і матеріали, факти, статистичні дані щодо соціального становлення молоді;

доповнено штрихи до “соціального портрету” сучасної молоді промислового регіону на підставі аналізу соціально-педагогічних, економічних, стратифікацій-них критеріїв і пріоритетів основних форм її життєдіяльності;

розроблено і впроваджено: Регіональну доктрину з реалізації державної молодіжної політики, Концепцію соціального виховання молоді в системі освіти промислового регіону і Концепцію соціально-педагогічної підтримки молоді в контексті програми підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області (на 2004-2008 рр. і з прогнозуванням до 2020 р.), що поєднує різні гуманітарно-соціалізаційні процеси на основі загальної сутності.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в: аналізі і уточненні уявлення про соціалізацію як процес і продукт багатовікового розвитку людини і цілісну соціально-педагогічну систему, що має специфічні властивості; виявленні природи, сутності і механізму соціалізації молоді промислового регіону, її розвиток і шляхи реалізації через регіональні потенціали; розкритті специфіки процесу соціалізації молоді промислового регіону; логічному обґрунтуванні понять “гуманізація процесу соціалізації”, “соціальна інертність”, висвітленні закономірностей їхнього розвитку у гуманітарних науках, особливо в соціальній педагогіці; розробці концептуальних положень, які забезпечують системний підхід до соціально-педагогічних основ процесу соціалізації молоді і використання регіональних потенціалів суб’єктом управління у молодіжному середовищі, раніше некерованому, з урахуванням сучасних проблем.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що впроваджено в практику роботи Головного управління освіти і науки, Управління у справах сім’ї і молоді Донецької облдержадміністрації, регіональних органів влади і їх структур, ВНЗ, технікумів, загальноосвітніх шкіл: Регіональну доктрину з реалізації державної молодіжної політики; Концепцію соціального виховання молоді в системі освіти регіону на 2004-2008 роки; Концепцію соціально-педагогічної підтримки молоді промислового регіону в контексті програми підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області (на 2004-2008 рр. і з прогнозуванням до 2020 р); видано 3 монографії і 4 науково-методичних посібників; матеріали дослідження можуть бути використа-ні викладачами соціально-гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів під час підготовки навчально-виховних програм, створення навчальних і мето-дичних посібників та модернізації соціально-педагогічних технологій; основні висновки і практичні рекомендації, викладені у дисертації, спрямовані на ство-рення необхідних соціально-економічних умов для навчання, праці і дозвілля мо-лоді в процесі її соціалізації. Науково-методичні рекомендації можуть вико-ристовувати соціальні педагоги, соціальні робітники, вихователі, молодь, лідери молодіжних партій і рухів, представники обл-, міськ- і райдержадміністрацій, всі, хто працює з молоддю і займається реалізацією державної молодіжної політики.

Результати дослідження впроваджено: в Донецькому державному університеті (рішення вченої Ради філологічного факультету прот. №11 від 23.09.1996 року), в Донецькому національному університеті (рішення вченої Ради ДонНУ 1.06.2001 року, прот. №6 і від 28.05.2004 року, прот. №5), Донецькому інституті управління (довідка №10/354 від 14.02.2005 р.), в Управлінні у справах сім’ї і молоді Донецької обласної державної адміністрації (довідка №21-и/09 від 07.02.2005 р.); Головному управлінні освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (довідка №02/04 від 26.01.2005 року Відділу науки і вищої освіти); Донецькому обласному комітеті молодіжних організацій (ДОКМО) (довідка №037/ від 16 лютого 2005 р.); Донецької обласної організації Народно-демократичної ліги молоді (довідка №25/ від 16.02.2005 року); Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка №58 від 20 березня 2003 р.).

Особистий внесок автора в роботах, написаних у співавторстві (Л.Бонда-рєв, В.Носач, Н.Стародубова), полягає у розробці концепції дослідження, теоретичному обґрунтуванні її основних ідей і положень, використання яких дало можливість виявити особливості процесу соціалізації молоді і соціально-педагогічні основи цього процесу; науковому обґрунтуванні і впровадженні системи соціально-педагогічної допомоги молоді регіону; розробці авторської Регіональної соціально-інституціональної моделі соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону; безпосередній участі автора в організації та проведенні досліджень.

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження були забезпечені теоретико-методологічним аналізом його основ-них вихідних положень; різноманіттям і взаємодоповненістю використання комп-лексу методів дослідження адекватних його меті, завданням і гіпотезі; достатнім обсягом і репрезентативністю експериментальних вибірок; тривалістю і широтою соціально-педагогічного дослідження, особистою участю в ньому автора, а також позитивними результатами впровадження.

Апробація і впровадження результатів дисертації здійснювались на регіональних, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень 2 Всеукраїнського з’їзду працівників освіти” (Київ, 2001); “Інноваційні технології в сучасній освіті: стан і перспективи” (Донецьк, 2002.); “Перспективи розвитку вищої освіти в період суспільної трансформації” (Донецьк, 2002); “Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); “Соціальні, економічні, політичні і психологічні наслідки глобалізації в сучасному суспільстві” (Донецьк, 2003); “Молодь і майбутнє України” (Донецьк, 2003); “ДонНУ за підсумками науково-дослідної роботи за період 2001-2002 рр.,” (Донецьк, 2003.); “Ідеї В.І.Вернадського і сучасна гуманітарно-економічна освіта в контексті розвитку людства” (Кременчук, 2003.); “Інтелект. Особистість. Цивілізація” (Донецьк, 2003.); “Молодь і держава” ( Святогірськ, 2003); “Самостійна робота студентів – найважливіший засіб підвищення якості знань” (Донецьк, 2003.); “Профспілки і проблеми духовності” (Донецьк, 2003.); “Корпоративна культура як складова інноваційних технологій у вищій школі” (Донецьк, 2004.); “Молодь і майбутнє України (Донецк, 2004.); “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004.).

Кандидатська дисертація на тему: “Комплексний підхід до довгостроко-вого програмно-цільового планування виховання молоді регіону” (спеціальність 13.00.01 – теорія і історія педагогіки) була захищена у 1984 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 78 публікаціях у тому числі: 60 за темою дисертації (57 з них написано без співавторів ), 32 статті опубліковано в провідних фахових виданнях України, 3 монографії і 4 навчально-методичних посібники. Загальний обсяг авторського доробку з теми дослідження становить понад 180 умовних друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (660 найменувань, з них 24 іноземними мовами). На 41 сторінці містяться: 25 таблиць, 25 схем, 2 діаграми, 3 рисунки. Друга частина дисертації – “Додатки”, займають 245 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 430 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність соціально-педагогічного дослідження, визначено проблему, об’єкт, предмет, мету, викладено провідні по-ложення концепції дослідження, його завдання, загальну та часткові гіпотези, ме-тодологічну основу соціально-педагогічного аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, окреслено експериментальну базу, сформульо-вано висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження, визна-чено особистий внесок здобувача, приведені статистичні дані про публікації.

У першому розділі – “Теоретичне обґрунтування дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді”– подане теоретичне обґрунтування процесу соціалізації української молоді (віком від 14 до 30 років), яка розглядається як особлива соціально-демографічна група, суб’єкт державної політики й об’єкт педагогічного дослідження; аналізуються теоретичні і методологічні основи формування гуманістичних якостей у молоді в процесі її соціалізації; розкриваються поняття: “гуманізація процесу соціалізації” і “молодь” з соціально-педагогічної точки зору; аналізуються особливості процесу соціалізації молоді промислового регіону; розглянуто соціалізаційно-ціннісні проблеми і зроблено аналіз процесу соціалізації молоді в період трансформації її в активну життєдіяльність регіону; накреслені шляхи реалізації державної молодіжної політики України на регіональному рівні.

Здійснено аналіз процесу соціалізації молоді на методологічному, загально-теоретичному, порівняльно-історичному, соціально-педагогічному рівнях, викла-дена характеристика молоді як соціально-демографічної групи. На підставі вивчення праць філософів, педагогів, соціальних педагогів, психологів, демографів, істориків, культурологів, соціологів, документів і законів Верховної Ради, Указів Президента, постанов Кабінету Міністрів і розпоряджень Міністерства освіти і науки України щодо проблем соціалізації молоді і реалізації державної молодіжної політики нами виявлено, що соціалізація (від лат. socialis – суспільний) – розвиток людини впродовж усього життя в процесі засвоєння і відтворення культури суспільства. Термін “соціалізація” запозичений з політ-економії; щодо розвитку людини став використовуватися в останній третині 19 ст., коли американський соціолог Ф.Гіддінгс у книзі “Теорія соціалізації” (1887) ужив його в значенні, близькому до сучасного.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дав нам змогу і підстави зробити класифікацію досліджень науковців за такими напрямками: філософський, соціально-педагогічний, соціально-психологічний, соціологічний і культурологічний. У кожного з таких напрямків формувались самостійні уявлен-ня і відношення до процесів соціалізації відповідно до специфіки кожної науки. В розділі аналізуються витоки сучасної теорії соціалізації, що зосереджені в роботах Г.Тарда, У.Джеймса, З.Фрейда. Вони обґрунтували нові ідеї в пізнанні суспільства і людини, в розумінні процесу соціалізації на індивідуальному рівні. Еволюція теоретичних поглядів на проблему соціалізації набула особливої інтенсивності у ХХ столітті в працях Д.Дьюї, Е.Дюркгейма, Ч.Кулі, Р.Мертона, М.Міда, Т.Парсонса, Ж.Піаже, Ю.Хабермаса та ін. Усі вони виступали за нове розуміння сутності соціалізації і підкреслювали думку про те, що процес інтеграції індивіда в соціальну систему здійснюється за допомогою інтеріоризації загально прийнятих норм.

Нам імпонують дослідження Л.Кольберга, який, використовуючи ідеї Дж.Дьюї та Ж.Піаже, запропонував схему етапів морального розвитку людини, яку оцінював як підґрунтя морального виховання. Розглядаючи ідею виховання як стимулюючу систему постійного зростання людини, він протиставляє її рольовій теорії, яка наголошує на підпорядкуванні особистості нормам, що стають елементом свідомості індивіда в процесі інтеріоризації (присвоєння) цих норм. Надмірна соціалізація, на думку Л.Кольберга, невідворотно призводить до втрати особистістю своєї унікальності.

На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної, культурологічної та іншої наукової літератури можна стверджувати, що процес “соціалізації” умовно можна подати як сукупність чотирьох складових: стихійної соціалізації, зміст, характер і результати якої визначаються соціально-економічними і соціокультурними умовами, що склалися в суспільстві; відносно направлюваної соціалізації, коли держава вживає економічні, законодавчі, організаційні заходи, що об’єктивно впливають на життєвий шлях вікових і професійних груп молодого населення (визначення обов’язкового мінімуму освіти, віку і термінів служби в армії, віку одруження, віку виходу на пенсію тощо); відносно соціально контрольованої соціалізації – планомірного створення суспільством і державою умов для розвитку (виховання) людини; самозміни людини (більш-менш свідомої), що має просоціальний, асоціальний чи антисоціальний вектор спрямованості.

Сутність соціалізації молоді полягає в поєднанні пристосування (адаптації) і відокремлення особистості в умовах конкретного суспільства.

Об’єктивний зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його члени успішно засвоїли ролі чоловіка чи жінки (статеворольова соціалізація), стали суб’єктами економічного життя (професійна соціалізація), створили родину (сімейна соціалізація), були законослухняними громадянами (політично-правова соціалізація) тощо. Таким чином, людина розглядається, у першу чергу, як об’єкт соціалізації.

На думку психологів, соціалізація – це процес перетворення індивіда з його природними задатками і потенційними можливостями соціального розвитку на повноцінного члена суспільства.

Методологічними положеннями виховання і соціалізації особистості є концептуальні погляди М.Вебера, Дж.Дьюї, Е.Еріксона, Г.Маркузе, А.Маслоу, Т.Парсонса, П.Сорокіна, А.Тойнбі, А.Тоффлера, Ю.Хабермаса, К.Ясперса та інших. На думку Дж.Дьюї, істинне виховання є не щось таке, що накладається ззовні, а зростання, розвиток властивостей і здатностей, з якими людина з’являється у світ.

Дослідження цих проблем покладено і на соціально-педагогічну науку, що досліджує всю сукупність впливів на особистість і молодь, процес соціального формування людини, увесь комплекс факторів, що його визначають.

Філософія соціально-педагогічної науки покликана трансформувати глобальні загальнолюдські цінності через систему освіти і виховання. Однак ця мета не може бути досягнута тільки через інститути сім’ї і навчальних закладів або в рамках однієї лише педагогічної науки, а й через численні регіональні соціальні інститути, особливо, якщо мова йде про стратегічні цілі. Тому сьогодні об'єктивною необхідністю стає інтегрований підхід до дослідження проблем молоді у процесі її соціалізації в різних галузях науки і практики.

Однією з передумов теоретичного обґрунтування проблеми дослідження є сучасна українська соціалізація молоді – складова частина соціальної педагогіки, що сьогодні перебуває в кризовому стані, як і саме суспільство. З одного боку, значимість соціалізації молоді для успішної реалізації соціальних проектів і виходу з кризи неповною мірою усвідомлюється органами управління, з іншого боку – комерціалізація гуманітарної сфери, усе помітніше відходить від норм і цінностей “високого” рівня соціалізації до усереднених зразків освіти, агресивної масової культури, правового нігілізму і всього іншого, що входить до гуманітарної сфери соціалізації. Різкий перехід до ринкової економіки спричинив системну кризу, яка охопила і соціальну структуру українського суспільства, що закономірно привело молодь до зміни соціальних орієнтирів, переоцінки традиційних цінностей. У розділі теоретично обґрунтовується доцільність введення в науковий соціально-педагогічний обіг поняття “гуманізація процесу соціалізації”, а також подане визначення “молодь” із соціально-педагогічної точки зору; вона розглядається як суб’єкт державної політики і об’єкт педагогічного дослідження. Під класичним ідеалом гуманітаризації процесу соціалізації особистості ми розуміємо суспільну норму, що втілилася в цивілізованих зразках людських відносин європейської історії – з античності до наших часів. У межах цих зразків закладалося цілком визначене розуміння гуманітарної соціалізації й у цілому гуманітарності. На наш погляд, гуманітар-ність не зводиться до суми певних знань про людину й умінь, одержуваних індивідом протягом усього його життя. Гуманітарність – це самовизначення особистості в людському суспільстві і ступінь її людяності в процесі соціалізації. Ми вважаємо, що гуманізація процесу соціалізації – одна з форм людяності в людській діяльності, спрямована на досягнення індивідуальних чи суспільних змін на основі добрих людських відносин. У розділі здійснено аналіз сучасних міжнародних і державних документів щодо мети, завдань, змісту соціалізації молоді та методів вирішення її сучасних проблем. Розкриваються основні демографічні, соціально-педагогічні і психологічні проблеми, а також характе-ристики сучасної молоді. Визначається та уточнюється авторське розуміння терміну “соціалізація особистості”, який залишається предметом дискусії у науковому світі (Т.Дмитренко, І.Звєрєва, Л.Коваль, А.Капська, Г.Лактіонова, Л.Міщик, А.Мудрик, О.Савченко, С.Савченко, С.Харченко). Метою соціалізації, на наш погляд, має стати особисто зорієнтоване формування кожного індивіда і його соціальне виховання на прикладах позитивного ставлення людини до людини, суспільства до особистості й особистості до суспільства, розвиток соціально-економічних умов життя, а також виховання особистих гуманних якостей, які можуть бути реалізовані у різних життєвих ситуаціях людини.

Підкреслено, що теоретичним обґрунтуванням досліджуваної проблеми є складність сучасного життя молоді у промисловому регіоні, в якому присутні різні явища, фактори впливу на її самопочуття і поведінку в процесі соціалізації і трансформації в активну життєдіяльність регіону. Дослідження показало розход-ження між промисловим і, наприклад, сільськогосподарським регіоном, яке полягає в політичних, соціально-економічних, культурно-естетичних та інших функціях. За просторовими перетвореннями в мережі розселення приховуються зміни в її структурі і функціональній організації, що визначається соціально-економічними, політичними і культурними змінами суспільства, що впливає на процеси соціалізації молоді. Основу соціально-економічного розвитку цього територіального утворення складає промисловість як пріоритетна галузь. Відповідно до державного статусу воно може мати відносну соціально-економіч-ну і політичну самостійність (М.Вебер, Т.Гарн’ьє, А.Мудрик, Н.Моїсєєв, А.По-пов, А.Шингарєв, Е.Ховард). У процесі дослідження ми погодились із тим, що процес формування і розвитку промислового регіону варто вважати відкритою територіальною структурою для соціально-педагогічної науки і соціальної практики, як і для інших соціально-економічних і суспільно-політичних наук.

Підбиваючи підсумки теоретичного обґрунтування предмету дослідження, можна констатувати:–

дослідження підтверджує, що молодь – велика суспільна і соціально-демографічна група, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно-політичне становище, їхній духовний світ перебувають у стані становлення, формування;–

на процеси соціалізації молоді регіону впливають соціально-педагогічна і виховна діяльність різних соціальних інститутів, що є відображенням реально існуючого соціально-економічного ладу у державі, сформованої соціально-педагогічної практики роботи з молоддю і соціально-педагогічних інститутів з урахуванням соціокультурних особливостей конкретної території; –

вивчення питання про статус молоді в українському суспільстві промислового регіону, про соціальні функції молодого покоління, його політичні позиції, рівень освіти і професійної кваліфікації, моральний стан і культурні потреби підтверджують гіпотезу, що сьогодні молодіжні проблеми зазвучали по-новому і є актуальною потребою у зв’язку з відновленням суспільства і необхідністю у формуванні принципово нової концепції державної молодіжної політики, що в особі молоді ми бачимо майбутнє нашої держави.

Обґрунтування теоретичних і методологічних основ соціалізації молоді промислового регіону як особливої соціально-демографічної групи дало змогу визначити шляхи та методи, спрямовані на вирішення її актуальних проблем у різних сферах життєдіяльності, а також на розробку регіональної експериментальної соціально-педагогічної моделі системи соціально-педагогічної допомоги молоді.

У другому розділі – “Логіко-методологічний аналіз, методи і технології дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді