ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

ПАВЕЛКІВ Роман Володимирович

УДК 159.922.73

РОЗВИТОК МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

ТА САМОСВІДОМОСТІ

В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті МОН України.

Офіційні опоненти:

1. Боришевський М.Й., доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України, Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р.Чамати

2. Булах І.С., доктор психологічних наук, доцент, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, професор кафедри психології

3. Савчин М.В., доктор психологічних наук, професор, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка МОН України, завідувач кафедри психології

Провідна установа

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра прикладної психології

Захист відбудеться “4”_липня 2005 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (01033, Київ, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розісланий “30” травня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор Г.О.Балл

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Серед наукових проблем, які не втрачають своєї актуальності впродовж тисячоліть, одне з чільних місць належить питанням морального становлення особистості, здатності людини розуміти, інтеріоризувати суспільні вимоги, засвоювати морально-етичні приписи та вибудовувати свою поведінку відповідно до них. Розвиток моральної сфери – основа особистісного розквіту. Саме вона детермінує реалізацію особистісних програм як інтерпсихічного, так і інтрапсихічного спрямування.

Моральна сфера - складний конструкт людської психіки і поведінки, в основі якого лежить унікальне утворення, що отримало назву моральної свідомості. У філософії й етиці, педагогіці і психології неодноразово зверталися до аналізу його природи, сутнісних характеристик, механізмів формування. У роботах Б.С.Братуся, І.В.Гордяськіної, А.А.Гусейнова, О.Г.Дробницького, Е.А.Курносикової, А.І.Титаренко та ін. отримали широке висвітлення питання природи моралі, сутності суспільних вимог, еволюції моральних категорій.

У працях І.Д.Беха, М.Й.Боришевского, І.С.Булах, П.Я.Гальперіна, М.Р.Гінзбурга, Д.Б.Ельконіна, Д.О.Леонтьєва, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка, Н.Ю.Максимової, Л.Е.Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейна, М.В.Савчина, Є.В.Субботського, Д.І.Фельдштейна, Н.В.Чепелєвої, С.Г.Якобсон, A.Bandura, L.Kohlberg, J.Gilligan, H.Haste, J.Piaget, B.Puka, B.Skinner здійснена психологічна інтерпретація проблеми, простежена логіка переходу зовнішнього морально-етичного припису в категорію особистісної норми. Завдяки виконаним дослідженням простежено багато важливих ліній морального розвитку, встановлено психологічні особливості різноманітних аспектів цього процесу. Все ж необхідно зазначити, що проблема залишається відкритою як для теоретичного, так і для експериментального вивчення. До того ж соціальні процеси останнього періоду не лише не знизили її актуальності, але й навпаки, загострили останню.

Як зазначають багато дослідників (А.К.Дусавицький, Д.І.Фельдштейн), останнім часом відбулася інтенсивна примітивізація моральної самосвідомості дітей. Спостерігається зростання цинізму, брутальності, жорстокості, агресивності. За цими зовнішніми проявами приховані внутрішні, глибинні переживання дітей: тривога, відчуженість, самотність, нерозуміння. Психологічна наука покликана зробити істотний внесок у зміну на краще соціально-психологічної атмосфери суспільства, простежити основні закономірності процесу соціалізації особистості, формування її моральних цінностей.

З іншого боку, вже виділені в психологічній науці критерії та факти не охоплюють усього простору морального розвитку особистості. Запити практики стосовно використання психологічних знань для створення оптимальних умов присвоєння моральних норм дітьми постійно зростають. І школа, і сім’я потребують глибшого розуміння тих процесів, які лежать в основі морального розвитку дитини, виокремлення передумов та закономірностей формування моральної свідомості.

Психологічні дослідження моральної свідомості показують, що цей процес не лінійний, він розгортається на фоні численних суперечностей. Змістовний розгляд механізму присвоєння моральних норм можливий лише за умови аналізу генези моральної позиції особистості. Саме в динамічному процесі становлення та розвитку структур моральної свідомості та самосвідомості можна виділити ті фактори, що зумовлюють хід морального розвитку.

Моральна свідомість та самосвідомість – центральні структури індивідуальної свідомості. Саме дані ціннісні конструкти визначають гуманістичне спрямування поведінки людини в соціальному середовищі, її ставлення до суспільної моралі, формування моральної поведінки.

Особливий інтерес для науки і практики має аналіз вікових аспектів проблеми розвитку моральних структур свідомості. Можна виокремити принаймні дві найважливіші підстави, які зумовлюють необхідність цього підходу. По-перше, моральна сфера належить до надзвичайно складних утворень людської психіки. Аналіз її дорослих (але при цьому не завжди зрілих) форм є досить важким питанням. Вивчення генези моральної свідомості та самосвідомості дозволяє простежувати поетапність формування когнітивно-мотиваційних та емоційних основ морального розвитку, закономірності його переходу від більш простих до складніших форм.

По-друге, практика роботи з дітьми показує, що розвивальна та розвивально-коригуюча робота з формування моральної поведінки є найбільш ефективною в періоди, що характеризуються високою податливістю до виховних впливів.

Останнім часом з’явилися роботи, присвячені аналізу передумов формування моральної свідомості (Т.П.Авдулова, І.Д.Бех, В.М.Холмогорова), вивченню впливу особистісних характеристик на розвиток моральної компетентності (О.В.Садокова), розкриттю механізмів психічної регуляції моральних аспектів діяльності підлітків (І.С.Булах, Є.Є.Соловйова).

Водночас, загальною особливістю розробки цієї наукової проблеми є спрямування досліджень на окремі аспекти моральної свідомості: вивчення моральних суджень (Е.Г.Бєлякова, Л.І.Божович, С.Г.Якобсон); аналіз їх стійкості (Ф.Н.Аванесова, Л.І.Божович, Ю.Бронфенбреннер, Н.Ф.Прокіна, Л.С.Славіна); дослідження когнітивно-оцінних механізмів моральної свідомості (Е.А.Серебрякова, М.А.Чикалов); аналіз рефлексивних механізмів (М.Ю.Махова, Н.М.Пеньковська).

Цілісного вивчення феномену моральної свідомості, особливо у віковому аспекті, на наш погляд, і досі бракує. Виконані дослідження, у переважній більшості, аналізують моральну свідомість та самосвідомість як елементи загального процесу морального розвитку, не виокремлюючи їх у самостійний об’єкт наукового вивчення. До того ж, однією з особливостей означених вище робіт є їх зорієнтованість на два вікові періоди: дошкільний та підлітковий. Позитивно сприймаючи існуючу стратегію розробки проблеми (акцентування уваги на періоди найбільш кардинальних змін у сфері морального становлення), зазначимо, що за цих умов порушується принцип системності і цілісності наукового аналізу. Поза увагою вчених залишаються закономірності розвитку моральної свідомості й моральної самосвідомості у період молодшого шкільного віку (використовуючи надалі цей зворот, обмежуватимемося однократним вживанням прикметника “моральний”, маючи на увазі, що він стосується обох іменників). Період, що завершує епоху дитинства, започатковує надзвичайно відповідальний, наповнений суперечностями підлітковий етап особистісного становлення. За своєю психологічною сутністю молодший шкільний вік належить до відносно стабільних періодів життя, що характеризуються порівняно більшою плавністю та узгодженістю процесів. Його важливим надбанням є інтенсивний розвиток когнітивно-мотиваційних основ психіки, що забезпечують формування нового погляду на систему морально-етичних приписів.

Можна прогнозувати, що саме у цей період відбуваються важливі зміни в розвитку моральних аспектів індивідуальної свідомості дітей. Від пасивного підкорення вони переходять до усвідомленого прийняття соціальних вимог, виокремлення сутності моральних норм, їх інтеріоризації та екстеріоризації на поведінковому рівні. Значущість проблеми й недостатній ступінь її розробки зумовили вибір напряму наукового пошуку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із розробкою колективної наукової теми кафедри вікової та педагогічної психології Інституту психології та педагогіки Рівненського державного гуманітарного університету “Розвиток свідомості та самосвідомості в дитячому віці (моральний аспект)” (протокол №5 від 26.12.2000 р.). Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 10 від 31.05.2002 р.) та узгоджена у бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології України (протокол №1 від 7 січня 2004 р.).

Об’єкт дослідження - моральні компоненти індивідуальної свідомості.

Предмет дослідження - розвиток моральної свідомості та самосвідомості як детермінантів соціальної поведінки у молодшому шкільному віці.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному виявленні особливостей розвитку моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці.

Головні гіпотези дослідження:

- розвиток моральної свідомості та самосвідомості в період молодшого шкільного віку характеризується: а) розширенням та поглибленням усіх сфер розуміння моральних приписів, здатності до їх використання при оцінці реальних ситуацій; б) зближенням рівнів сформованості моральної свідомості та моральної самосвідомості;

- ефективним засобом психолого-педагогічного впливу на моральну сферу дітей молодшого шкільного віку є реалізація розвивально-коригуючих програм (зокрема, у напрямку зменшення розбіжності між когнітивним і прагматичним рівнями функціонування моральної свідомості та самосвідомості), що передбачають зменшення полімотивованості процесу прийняття дітьми морального рішення шляхом нівелювання особистісно-корисливої мети.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми розвитку моральної свідомості й самосвідомості в дитячому віці.

2. Встановити особливості функціонування моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці.

3. Простежити динаміку когнітивно-ціннісного та емоційного конструктів моральної свідомості та самосвідомості в означений період.

4. Експериментально перевірити ефективність застосування розвивально-коригуючих впливів на моральні конструкти індивідуальної свідомості на прикладі оволодіння дітьми стратегією заступництва як специфічною формою взаємодопомоги, що ґрунтується на законах гуманізму та милосердя.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є: вчення про природу моралі та моральності (В.А.Блюмкін, Б.С.Братусь, В.Т.Ганжин, Г.Н.Гумницький, А.І.Титаренко); теорія відповідального ставлення до суспільних вимог, формування особистісних смислів (А.В.Зосимовський, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.В.Савчин); концепції розвитку моральних структур індивідуальної свідомості (Л.І.Божович, Є.В.Субботський, Д.І.Фельдштейн, С.Г.Якобсон); стратегія генетичного підходу як методологічного принципу вивчення динамічних процесів психіки (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, С.Д.Максименко); вихідні положення особистісно зорієнтованого виховання (І.Д.Бех, І.С.Булах, Н.О.Корнієнко); положення теорій особистісного самовизначення та саморегуляції (М.Й.Боришевський, М.Р.Гінзбург, Т.М.Титаренко).

В роботі використовувалися надбання світової психологічної науки, зокрема концепції розвитку моральної свідомості (A.Bandura, N.Eisenberg, L.Kohlberg, J.Piaget).

Організація та методи дослідження. Для розв’язання накреслених завдань була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, що включав: теоретичні методи (аналіз та узагальнення філософських і психолого-педагогічних надбань з проблеми дослідження); емпіричні методи (бесіди, особистісні та інтелектуальні тести, метод моральних дилем, гіпотетичних ситуацій, бесіди, шкалування, експертне оцінювання, психолого-педагогічний експеримент). Дослідження проводилося у формі експериментально-генетичної стратегії з використанням принципів порівняльно-онтогенетичних зрізів. Для обробки результатів використовувалися контент-аналітична процедура та методи математичної статистики.

Робота проводилася впродовж 1995-2004 років на базі загальноосвітньої школи № 26 м. Рівне. Загальний обсяг вибірки - 192 дітей трьох вікових підгруп молодшого шкільного віку (8-10 років), з рівним представленням експериментальної та контрольної груп.

Наукова новизна дослідження полягає у систематизації та узагальненні наукових підходів до вивчення сутності та розвитку моральної регуляції, системному представленні наукових надбань психологічної науки у сфері когнітивно-ціннісного та емоційного становлення моральності особистості; поглибленні наукових уявлень про внутрішній план моральної діяльності особистості, структуру моральної свідомості та моральної самосвідомості, взаємозв’язок цих конструктів, їх інтелектуальний та прагматичний рівні існування; вивченні вікових аспектів цих диспозиційних характеристик, розуміння дітьми центральних моральних принципів: обов’язку, справедливості, гуманізму, заступництва, цінності людського життя; виокремленні особливостей їх функціонування в період молодшого шкільного віку; вивченні закономірностей розвитку когнітивно-ціннісних та емоційних аспектів моральної свідомості та моральної самосвідомості протягом даного вікового періоду; встановленні рівнів сформованості психічних передумов моральної поведінки; простеженні зв’язку розвитку моральної свідомості та інтелектуального розвитку дітей; виокремленні перспективного шляху сприяння переходу моральних інстанцій у реальні форми моральної поведінки; розробці загальної схеми розвивально-коригуючих впливів на моральну свідомість та самосвідомість дітей (на прикладі категорії заступництва) з метою інтенсифікації процесу присвоєння моральних категорій дітьми молодшого шкільного віку.

Теоретичне значення роботи полягає в розкритті особливостей функціонування когнітивно-ціннісного та емоційного компонентів моральної свідомості й самосвідомості; поглибленні та розширенні наукових знань щодо розвитку структур моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці; висвітленні історичних аспектів розробки проблеми, її сучасного становища, обґрунтуванні нових шляхів її вивчення; виокремленні центральних ліній аналізу моральної свідомості та самосвідомості, що мають стратегічне значення, а також центральних моральних принципів, засвоєння яких відповідає як особливостям молодшого шкільного віку, так і стратегії особистісно зорієнтованого виховання; обґрунтуванні ідеї психологічно-педагогічного супроводу розвитку моральності в дитячому віці; розробці концептуальної моделі функціонування моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці.

Практична цінність отриманих результатів полягає в розробці комплексу діагностичних процедур для встановлення рівня розвитку когнітивно-ціннісного та емоційного компонентів моральної свідомості й самосвідомості в період молодшого шкільного віку; виокремленні основних шляхів інтенсифікації цього розвитку; розробці методики розвивально-коригуючих впливів на структури моральної свідомості та самосвідомості дітей.

Отримані результати та висновки можуть застосовуватися в розвивально-коригуючій роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Вони поглиблюють систему знань про вікові особливості розвитку структур моральної свідомості в дитячому віці та можливості психологічного впливу на них. Результати дослідження можуть використовуватися у процесі професійної підготовки шкільних психологів та вчителів початкових класів, роботі спеціалістів-практиків у сфері впровадження освітньо-виховних технологій.

Апробація результатів дисертації: основні ідеї та результати дослідження були представлені й отримали позитивну оцінку на Міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, Інститут психології ім.Г.С.Костюка, 2001); “Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці”, (Рівне, 2004); “Дошкільна освіта: історія і перспективи розвитку” (Рівне, 2002); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Інноваційні виховні технології в системі діяльності навчальних закладів освіти: проблеми, перспективи” (Рівне, 2002); “Соціально-психологічні детермінанти трансформування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства” (Рівне, 2003); “Ефективні підходи та результативні технології навчання й виховання в умовах нової структури і змісту початкової освіти (психологічні та педагогічні аспекти)” (Рівне, 2003); “Громадське виховання учнівської молоді: інноваційні технології” (Рівне, 2004 ); III Костюківських читаннях “Сучасна психологія в ціннісному вимірі” (Київ, 1994); V Костюківських читаннях “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 1999 ); VI Костюківських читаннях “Психологія у ХХ1 ст.: перспективи розвитку” (Київ, 2003); міжрегіональних науково-практичних семінарах: “Духовно-моральний розвиток особистості в системі діяльності української національної “школи-родини” (Київ-Рівне,2003); “Особистість у контексті культури: світоглядні та психолого-педагогічні проблеми культурологічної освіти” (Остріг, 2000); “Особистісно орієнтована освіта: теорія і практика” (Малин, 2002); “Особливості виховання гуманістично спрямованої особистості учня в позаурочний час” (Рівне,2003); “Особистісна орієнтація як провідний напрям удосконалення освіти” (Вінниця, 2004); “Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти” (Рівне,1996); “Регіонально-методичний семінар керівників експериментальних навчальних закладів науково-дослідної лабораторії інноваційних виховних технологій” (Тернопіль, 2002); “Соціально-педагогічні аспекти діяльності позашкільного закладу нового типу: досвід, перспективи” (Рівне,2005); “Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти” (Рівне, 2003); звітних науково-практичних конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, 1995 - 2005).

Результати дослідження впроваджені в практику роботи Рівненського міського управління освіти; діяльність психологів та вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл м. Рівне № 26, № 28; у навчально-виховний процес Кривецької школи I-II ступеня Радехівського району Львівської області; навчальний процес Рівненського державного гуманітарного університету; Національного університету ”Острозька академія”; Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Публікації: результати дослідження відображені у 26 публікаціях автора, в тому числі: одній монографії, 25 статтях та матеріалах конференцій, з яких 22 у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: робота складається зі вступу, п’ятьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 370 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 402 сторінках, загальний обсяг роботи 460 аркушів. Робота містить 26 таблиць, 8 рисунків, 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези та завдання дослідження, розкрито його теоретико-методологічні засади, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказується сфера апробації і впровадження його результатів, наводяться дані про структуру дисертації.

У першому розділі ”Філософсько-психологічний вимір моральної свідомості та самосвідомості” зроблено теоретичний аналіз проблеми психологічної сутності моральної свідомості та самосвідомості; розкрито специфічні особливості моральної вимоги, її функції, закономірності трансформування у категорію особистісної норми; висвітлено особливості моральних суджень; проаналізовано рефлексивний механізм моральної самосвідомості, його формування в дитячому віці; висвітлено психологічну сутність морального вибору дитини.

Зміст розділу обумовлений сутністю основної проблеми психологічної науки у сфері моральності – пошуком закономірностей переходу зовнішніх соціальних стимулів, системи моральних приписів у особистісні стратегії людини. Відповідно до цього вибудувана лінія висвітлення теоретичних витоків проблеми. Аналіз основ проблеми моральної свідомості та самосвідомості здійснюється у розділі відповідно до принципу детермінізму. Обговорення започатковується психологічним аналізом сутності моралі, висвітленням специфіки моральних вимог, особливостей їх функціонування та походження, після чого висвітлюється зміст наукових пошуків щодо механізмів, етапів, закономірностей переходу соціально-моральних приписів у особистісні конструкти. Розкривається зміст понять “особистісна норма”, а також “моральний смисл” і “етична інстанція” як утворень індивідуальної свідомості.

У розділі аналізуються психологічні дослідження, присвячені феномену морального вибору та його особливостям в дитячому віці. Цілісність розкриття відповідних питань забезпечується, окрім іншого, аналізом продуктів функціонування моральної свідомості – системи моральних знань, особливостей моральних суджень. Відповідно до предмета дослідження в роботі висвітлюється також механізм моральної самосвідомості, аналізуються особливості процесу рефлексії, що забезпечує сприйняття себе як суб’єкта моральної діяльності.

Ознайомлення з історією і сучасним станом гуманітарних знань, як і спостереження за перебігом соціальних процесів, дозволяє констатувати, що наукове пізнання свідомості взагалі та її морального компонента зокрема, належить до важливих і складних проблем психологічної науки і людинознавства загалом. Ці питання є предметом наукових досліджень численних вітчизняних і зарубіжних учених. Варто зазначити, що вітчизняні психологи займають провідні позиції у розробці цієї проблематики. Під керівництвом І.Д.Беха, М.Й.Боришевского, І.С.Булах, С.Д.Максименка, М.В.Савчина розробляються різні аспекти моральної саморегуляції та її розвитку. Результати виконаних досліджень кладуться в основу програм особистісно зорієнтованого виховання, особистісного зростання, формування відповідальної поведінки.

Моральна свідомість є культурологічним і психологічним феноменом, який виступає важливою складовою суспільного й індивідуального буття людини. Це один із компонентів свідомості людини взагалі, що відображає ступінь асиміляції особистістю суспільної моралі, засвоєння, інтерпретації, а іноді й розвитку людиною моральних принципів.

Аналіз теоретичних витоків проблеми показує, що для розкриття сутності моральної свідомості у психологічних роботах використовується декілька підходів. Застосовувані поняття характеризуються через функції (вища форма відображення, вища регулююча система); через вказівку на походження (культурний феномен, наслідок та основа соціалізації); через зарахування до структур психіки (прояв індивідуальної свідомості, компонент свідомості, сфера внутрішньої свободи, система мотиваційно-ціннісних та операційно-механічних елементів свідомості); через віднесення до певної лінії наукового аналізу (психологічний феномен, філософський феномен). У своїй роботі ми розглядали моральну свідомість як особливий конструкт психіки, що забезпечує розуміння і прийняття моральних законів та організацію відповідно до них власної поведінки. Елементом моральної свідомості є моральна самосвідомість - важливий компонент, який надає всім процесам суб’єктного характеру.

Вивчення розвитку моральної свідомості передбачає врахування особливостей моральних приписів. Як суб’єктивна реальність індивідуальної свідомості, моральні норми виступають у вигляді морального знання, моделі функціонального зв’язку із середовищем. Основними функціями моральних норм є: функція міри, еталону, що забезпечує оцінювання, нормування дій суб’єкта; інформаційна функція, яка визначає сутність вчинку; перспективно-прогностична функція, яка на основі випереджувального відображення дозволяє планувати майбутні дії; функція управління та регулювання власними діями.

У руслі психологічної проблематики особливий інтерес становить питання індивідуального засвоєння моральних норм. На сьогодні практика соціального життя, результати наукових досліджень (Ф.Н.Аванесова, І.Д.Бех, Б.С.Братусь, М.Р.Гінзбург, М.Ю.Махова, Є.Є.Соловцова, В.Т.Циба) показують, що це досить складний і суперечливий процес. Норми відрізняються багатьма параметрами, що позначається на логіці їх засвоєння. Діти з перших днів життя стикаються з моральними приписами різної модальності, при цьому їх засвоєння на кожному віковому етапі характеризується певними особливостями та закономірностями формування. Присвоєння дитиною моральних норм виявляється на двох рівнях: на рівні реальних вчинків та у формі вербальних конструкцій, через оцінку, аналіз вчинків, що містяться в мовленнєвих висловлюваннях і можуть реалізовуватися в життєвих ситуаціях.

Експериментальні дослідження у сфері вікової психології (Г.А.Горська, Р.Р.Калініна, Н.А.Холіна, В.М.Холмогорова, Ю.М.Швалб) підтверджують, що про повноцінний моральний вибір можна говорити лише за наявності у свідомості такого засобу, як моральна норма. Дитина отримує можливість вибудовувати свою майбутню інваріантну поведінку, враховуючи соціальний характер ситуації, особистісні бажання, власні можливості та прагнення. Отже, моральна норма виступає зовнішнім орієнтиром, який, інтеріоризуючись, стає критерієм розуміння дитиною соціальних ситуацій. Особистісний смисл “згортає” подію, структурує її, виступаючи у подальшому основою для розуміння самого себе чи визначення своєї позиції у взаємодії з іншими людьми. При цьому досвід створює особливий ментальний простір, когнітивну модель пережитої реальності. Основними механізмами розуміння та інтерпретації особистого досвіду, на думку Н.В.Чепелєвої, є семантичний і комунікативний механізми.

Аналіз засвоєння моральних норм у психологічних роботах пов’язується з виокремленням основних закономірностей процесу, описом новоутворень, визначенням етапів становлення, розкриттям його механізмів. Услід за Л.І.Божович, зазначимо, що засвоєння дітьми моральних принципів передбачає перехід зовнішніх моральних вимог у внутрішні етичні інстанції. Такий перехід обумовлюється трьома моментами: виокремленням морального змісту ситуації; розкриттям морального смислу, що передбачає розуміння позицій інших людей, сфери їх переживань, орієнтацію на них у власній поведінці; переходом моральних знань дитини в моральні переконання. Механізм формування моральності, на думку І.Д.Беха, характеризується двоетапністю прийняття суб’єктом етичної вимоги. Його психологічними засобами є виникнення в особистості емоційного динамічного образу поставленої вимоги та створення глибинної рефлексії щодо неї.

Важливим етапом переходу від моральних знань до їх використання в життєвій практиці є етап вибору та його обґрунтування. У його основі лежить суперечність особистісних інтересів та інтересів інших людей, позначених у вигляді моральної вимоги. На наявність цих суперечностей як невід’ємної частини ситуації морального вибору неодноразово вказувалося в наукових працях (Е.К.Золотарьова, Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон, J.Piaget).

Зазначимо, що проблема вибору вчинку на основі прийнятої моральної орієнтації включає два елементи: вибір мети і вибір засобів її досягнення. Проблема вибору мети – це проблема моральної свідомості. Вибір засобів є етапом переходу до її реалізації. Виділяють два критерії, що показують рівень моральності засобів. Перш за все, моральна мета не може досягатися неморальними засобами (хоча необхідно зазначити, що не завжди існує можливість повноцінного вибору; у цьому випадку моральним обов’язком є вибір найбільш адекватних засобів). По-друге, засоби повинні відповідати цілям у операційному плані, тобто добиратися відповідно до певних знань і вмінь.

Для нашого дослідження особливий інтерес становлять теоретичні уявлення щодо узгодження ліній розвитку моральної свідомості та самосвідомості. Як зазначається в роботах Л.С.Сапожнікової, В.М.Холмогорової, О.М.Чоросової, С.Г.Якобсон, власні дії у логіці задоволення особистісних інтересів та моральні знання, що зумовлюють соціальний тип поведінки, на певному етапі розвитку моральної свідомості починають протиставлятися, зіставлятися, осмислюватися й оцінюватися дитиною. Моральна свідомість і уявлення про себе як суб’єкта дії взаємодіють, вербальна і реальна поведінки перетинаються та об’єднуються в єдину життєву практику.

Важливу роль у ситуації морального вибору відіграє моральна орієнтація. У психологічній літературі (О.В.Садокова, К.Gilligan) виокремлюються два типи моральної орієнтації: нормативна (орієнтація на норму, правило) та емпатійна (орієнтація на благополуччя, щастя конкретних людей).

Аналіз розгортання наукових досліджень проблеми морального вибору показує, що у цьому процесі простежується поступовий перехід від розкриття його загальних особливостей (Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон) до пошуку способів інтенсифікації через постановку так званих діалектичних завдань, демонстрування вербально-негативних зразків, розробку креативних завдань, що здатні стимулювати творчий пошук (Т.П.Авдулова, Н.А.Холіна).

В науковій літературі ми натрапили на декілька моделей моральної саморегуляції. До найбільш відпрацьованих, на нашу думку, можна зарахувати схеми І.Д.Беха, Л.І.Божович, С.Г.Якобсон, L.Kohlberg. Їх відмінність зумовлена вибором різного ракурсу аналізу проблеми. Так, модель L.Kohlberg зорієнтована на висвітлення динамічних, фазових процесів становлення моральності, у той час як інші концепції спрямовані на виокремлення структурних елементів моральної самосвідомості.

Як показує аналіз, у всіх концепціях особливу увагу вчених привертає питання детермінуючих основ морального вибору. Виокремлюють різні підстави активації моральної самосвідомості: негативні емоційні переживання, що виникають при виведенні паралелей між власною поведінкою і негативними проявами персонажів (С.Г.Якобсон); позитивні переживання, на основі яких формується позитивна моральна самооцінка (Н.А.Холіна); інтеріоризований зовнішній контроль як спонукальна сила (Л.І.Божович, Є.В.Субботський); усвідомлення цінності правил (J.Piaget).

Підсумовуючи питання сутності морального вибору, зазначимо, що саме вивчення психологічних механізмів цього процесу і належить до центральних питань психології моральної свідомості та самосвідомості У ньому закладена сутність поведінки дитини, закономірності її переходу від системи моральних когніцій до реальних типів поведінки, від міркування у сфері моралі до її використання у міжособистісній взаємодії.

Важливою лінією теоретичного аналізу в роботі є характеристика продуктів функціонування моральної сфери, перш за все – системи моральних суджень, що продукує людина. Зазначимо, що саме цей конструкт використовується багатьма вченими для опису дитячого морального розвитку та виокремлення його стадій (L.Kohlberg, J.Piaget). Моральні судження за своєю смисловою структурою є когнітивно-оцінними феноменами моральної свідомості. Ступінь їх сформованості є важливим показником загального та морального розвитку. Аналізуючи роль моральної свідомості, Л.С.Виготський вказував, що у цьому випадку принципово важливим є розуміння свідомості як передумови організації поведінки. При цьому когнітивним функціям свідомості вчений надає статус ланки зв’язку між прагненнями і поведінкою. Як елементи свідомості, моральні судження висвітлюють переконання особистості, виступають механізмами регуляції поведінки, показниками моральних позицій, важливими елементами повсякденного спілкування і взаємодії людей.

Аналіз наукової літератури дає можливість виокремити декілька загальних висновків щодо цього питання: по-перше, стверджується, що судження вибудовуються на основі знань, але знанням не дорівнюють; по-друге, високий рівень моральних суджень не гарантує такого ж рівня моральної поведінки, але є її суттєвою передумовою; по-третє, більш діагностичними є висновки дитини щодо спілкування з рівними партнерами, оскільки судження відносно взаємодії з дорослими вибудовуються на основі просоціальної мотивації; по-четверте, моральні судження, відображаючи певну моральну позицію особистості, пов’язану з тими чи іншими принципами організації діяльності і спілкування, значною мірою зумовлюються ступенем психічного та морального розвитку.

З метою простеження взаємозв’язку моральної свідомості та самосвідомості в роботі висвітлюється сутність рефлексивного механізму (Н.І.Гуткіна, Т.В.Комар, В.А. Семиченко), зокрема його особливого різновиду – рефлексії моральної. З посиланням на позиції Л.С.Виготського та В.Г. Ганжина, зазначається, що саме моральна рефлексія забезпечує динамічність самосвідомості, перехід від моральних цінностей до мотивів та моральної поведінки. Особлива увага в роботі зосереджується на аналітичному представленні результатів наукових досліджень, присвячених віковим аспектам моральної рефлексії (М.Ю.Махова, Є.В.Субботський).

Другий розділ “Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми розвитку моральної свідомості та самосвідомості в дитинстві” присвячений аналізу наукових підходів до вивчення розвитку моральних конструктів індивідуальної свідомості, висвітленню цієї проблеми представниками різних психологічних шкіл та напрямів у зарубіжній та вітчизняній психологічній науці. Теоретичний аналіз дозволяє виокремити основні лінії розробки проблеми. До найважливіших з них можна віднести визначення рівнів розвитку моральної свідомості та самосвідомості, простеження етапів становлення, механізмів формування, загальних закономірностей динаміки процесу, опису вікової специфіки (див рис. 1).

Підсумовуючи наявні теоретичні надбання, можна стверджувати, що розвиток моральної свідомості – це процес усвідомлення, засвоєння, прийняття людиною моральних норм та правил і перетворення їх на дієвий регулятор поведінки. Це складне явище, пов’язане з формуванням значень і смислів; процес, у якому виокремлюються дві взаємопов’язані лінії: тенденція до розширення їх кола та поглиблення їх змісту. З одного боку, розширюється коло чинників, що враховуються у процесі прийняття етичного рішення, з іншого – удосконалюються його мотиваційно-ціннісні характеристики

Рис. 2. Основні лінії наукового аналізу проблеми розвитку моральної свідомості

та самосвідомості

Фундаментальною рисою розвитку моральної свідомості та самосвідомості є процес диференціації, який виявляється у зростанні кількості альтернативних поглядів на сутність ситуацій, включно з тими, що продукуються дитиною; розширенні спектра вимог, що враховуються нею при розв’язанні різноманітних проблем морального характеру; розвитку амбівалентності почуттів, зумовлених реалізацією особистісних програм у ситуаціях морального вибору. Центральною лінією розвитку, про який йдеться, є злиття моральної свідомості та самосвідомості з реальними вчинками, що вимагає від психологічної науки простеження загальних закономірностей переходу моральних знань у реальну поведінку.

До найважливіших особливостей розвитку моральної свідомості та самосвідомості можна віднести певну спрямованість перетворень, що відбуваються, їх підпорядкування законам прогресу, наявність наступності у якісних змінах, нерівномірність здійснення останніх. Посиланням на результати досліджень (І.Д.Бех, Л.І.Божович, Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон, L.Kohlberg J.Piaget), у розділі вказується, що розвиток моральної свідомості та самосвідомості є закономірним процесом, який передбачає ряд вікових трансформацій прогресивного характеру у сфері інтелектуальних, мотиваційно-ціннісних та особистісних характеристик.

Аналітичне вивчення проблеми дає підставу стверджувати, що світова психологічна наука має фундаментальні надбання у розкритті закономірностей морального розвитку дитини. Огляд позицій зарубіжних психологів здійснюється відповідно до традиційного поділу на основні психологічні школи, у рамках яких виконувалося психологічне осмислення морального розвитку дитини. У роботі розкриваються ідеї психоаналітичної теорії, теорії соціального научіння, погляди представників когнітивного напряму.

В розділі зазначається, що у працях основоположника класичного психоаналізу З.Фрейда не подано систематичного вчення про моральну свідомість та динаміку її змін. Водночас підкреслюється, що питання морального життя звучало у його роботах. Моральна свідомість та самосвідомість представлена у працях З.Фрейда двома системами” - совістю та “Его-ідеалами”. Вони мають різну дію та логіку формування. Якщо у розкритті природи моралі З.Фрейд чітко вловлює її соціально-регуляційну сутність, то при поясненні її детермінант він, перш за все, посилається на інстинктивну природу людини. Вчення З.Фрейда про моральний розвиток містить декілька вихідних положень, які випливають із сутності психоаналітичної теорії: визнається внутрішня асоціальна природа людини; описуються типи соціального досвіду, які покликані модифікувати цю природу; виокремлюються специфічні психологічні механізми, що регулюють моральну поведінку, перетворюючи моральну регуляцію на внутрішній процес.

Провідну роль у моральному розвитку, на думку психоаналітиків, відіграють афективні механізми, при цьому лінія прямого зв’язку моральної свідомості та поведінки у вченні ігнорується. Головною функцією моральності визнається функція пристосовування. Надбанням психоаналітичної теорії є постановка питання про внутрішні механізми розвитку моральної свідомості, розмежування довільної й моральної поведінки, відзначення глибинного, часто неусвідомленого характеру моральної орієнтації, постановка питання про перехід моральних регуляторів із зовнішніх у внутрішні інстанції. У даній теоретичній школі багато уваги приділено розробці корекційних методів. В той же час у сучасній психологічній науці існує досить критичне ставлення до психоаналітичних ідей розвитку моральної свідомості, оскільки теорія не дає відповіді на фундаментальні питання проблеми моральної саморегуляції, до того ж не володіє достатньою кількістю експериментальних фактів.

Дослідження морального розвитку в традиціях біхевіоризму характеризуються ігноруванням структур свідомості. Основна увага зосереджується на розвитку правильної, переважно просоціальної поведінки. Центральними ідеями представників теорії є розробка моделюючих процесів. На думку вчених, моральна поведінка є результатом первинного чи вторинного зумовлення, при якому особистісні стратегії, що відповідають моральним приписам, закріплюються, а поведінка, що відхиляється від норми, гальмується. Формування когнітивного образу поведінкової реакції здійснюється дитиною у результаті спостереження за поведінкою моделі, що далі виконує роль орієнтира. Змодельована поведінка тісно пов’язується із особливостями підкріплення, яке впливає як на процеси сприйняття моделі, так і на характер її реалізації. Отже, представники теорії соціального научіння недооцінюють дію внутрішніх механізмів присвоєння моральних норм.

Більшу значущість для нашого дослідження мають погляди представників когнітивної психології, що розглядають моральний розвиток як частину загального процесу соціального пізнання, тісно пов’язуючи його з розвитком когнітивних функцій, загальним інтелектуальним розвитком. Аналітичний огляд дозволяє виокремити три взаємопов’язані питання, на які зосереджена увага представників цього напряму: стадіальність розвитку моральної свідомості; вивчення змісту кожної стадії; аналіз факторів переходу з однієї стадії до іншої. Саме ця еволюційна теорія найкраще підходить для опису специфіки розвитку моральної свідомості та самосвідомості. На сьогодні вона є найбільш повною, теоретично й експериментально обґрунтованою концепцією моральності. У руслі цієї теорії розроблена рівнева концепції моральної свідомості Л.Колберга, основними характеристиками якої є послідовність, універсальність та структурна цілісність. Ідеї вченого дістали світове визнання, хоча існує ряд позицій, які залишаються дискусійними. Теоретичний огляд показує, що когнітивна парадигма на даний час займає домінуючі позиції. Особливою цінністю підходу є не лише простеження стадіальності процесу морального розвитку та рівневого характеру моральних суджень, але й, перш за все, її яскраво виявлена практична орієнтація, розробка моделей морального розвитку.

У вітчизняній психології питання розвитку моральної свідомості ще недостатньо вивчене. Моральна свідомість, як цілісний конструкт, не виступає предметом самостійного психологічного аналізу, тоді як у країнах ближнього зарубіжжя останнім часом простежується тенденція посилення уваги до цього аспекту розвитку індивідуальної свідомості.

Аналіз показує, що окремі сторони проблеми моральної свідомості розкриваються при вивченні більш широкої сфери – сфери розвитку моральної поведінки та моральної саморегуляції. Відмінними рисами вітчизняних досліджень є використання діяльнісного та особистісного підходів при аналізі проблеми моральності, орієнтація на смислові, а не когнітивні аспекти феномену. У дослідженні проблеми домінують два напрями вивчення розвитку моральності: нормативно-орієнтований та емоційно-орієнтований. Вони представлені багатьма лініями досліджень, що відрізняються виокремленням різних аспектів проблеми: вивчення впливу внутрішніх диспозиційних характеристик чи соціальних детермінант процесу; аналіз того чи іншого структурного компоненту процесу морального розвитку; орієнтація на один із вікових періодів (переважно дошкільний чи підлітковий). Акцентуючи увагу на останньому, зазначимо, що питання розвитку моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці не знайшли належної наукової розробки, що порушує принцип генетичного підходу до вивчення центрального конструкту індивідуальної свідомості.

У третьому розділі ”Особливості генези моральної свідомості та самосвідомості в дитячому віці” проблема аналізується через опис стадіальності процесів, висвітлення вікових закономірностей та особливостей розвитку когнітивно-ціннісного конструкту, виокремлення його детермінуючих чинників. У роботі виділено основні підходи до визначення етапів становлення моральної свідомості та самосвідомості. Цей підхід дозволяє систематизувати наукові ідеї у цій сфері, провести зіставлення позицій науковців.

На підставі аналітичного огляду виокремлено основні критерії періодизації морального розвитку. До найважливіших з них віднесено: характер новоутворень у сфері моральної свідомості та самосвідомості; дію внутрішніх механізмів; характер спонук, що стимулюють моральну поведінку; ставлення суб’єкта до моральних норм; характер пізнавального відношення. На нашу думку, найбільш продуктивним є шлях через аналіз новоутворень та розкриття внутрішніх механізмів становлення моральної свідомості та самосвідомості. У роботі ми зосередили увагу саме на цих аспектах проблеми.

Теоретичний аналіз показує, що на даний час існує декілька підходів щодо простеження динаміки досліджуваної генези. Вивчення її періодизації дозволяє відповісти на два важливих питання: щодо поетапності процесу та щодо його структурних елементів. Зосереджуючи увагу на другому аспекті, зазначимо, що у більшості наукових джерел моральна свідомість і моральна поведінка чітко не розмежовуються. Дослідження у сфері моральної свідомості характеризуються відсутністю концептуального підходу, що ґрунтувався б на врахуванні структури конструкту. У роботах переважно аналізуються окремі аспекти явища без побудови загальної моделі моральної свідомості та самосвідомості. Це свідчить про те, що назріла необхідність виокремити первинну структуру моральної свідомості дитини. Таке виокремлення не відриває свідомості від поведінки, воно дозволяє розглядати дану єдність на більш глибокому рівні психологічних механізмів.

З метою дотримання генетичного принципу вивчення явища в розділі висвітлюються процеси становлення моральної свідомості на висхідній стадії онтогенезу: описується становлення моральної свідомості та самосвідомості протягом дошкільного, молодшого шкільного та підліткового періодів життя, виокремлюються основні характеристики вікових змін свідомості, особливості її функціонування у різні періоди. Зазначається, що вперше дитина стає суб’єктом моральної діяльності в дошкільний період. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості в цей період характеризується гетерохронністю та гетерогенністю засвоєння моральних норм. До основних особливостей цього процесу належать: наявність розбіжності в характері побудови моральних суджень і моральної поведінки щодо дорослого й однолітка, поступова диференціація моральних уявлень у цих сферах; відмінність когнітивних та емоційних елементів судження; наявність розбіжності моральної свідомості та моральної поведінки.

На основі аналізу наукових досліджень (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, І.С.Булах, М.Т.Дригус), присвячених проблемі розвитку моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці, зазначається, що ці процеси характеризуються плавною динамікою. Зрушення у рівні моральної саморегуляції свідчать про підвищення суб’єктності дитини. При цьому увага психологів зосереджується на розвитку рефлексивних процесів, зокрема виникненні їх особливої лінії – моральної рефлексії. У свідомості школяра відбувається конкретизація уявлень про себе, свою значущість, свої соціальні ролі, з’являється нове ставлення до себе, яке характеризується узагальненістю, опосередкованістю та більшою об’єктивністю.

Водночас узагальнення наявних даних щодо розвитку моральної свідомості у молодшому шкільному віці дозволяє зробити висновок про недостатність наукової інформації з цього питання, її розрізненість, а у деяких випадках і суперечливість. У психологічних дослідженнях ширше висвітлені передумови морального становлення, що відбуваються за межами періоду. Наявна інформація скоріше стосується зовнішніх виявів моральної свідомості, ніж розкриття її сутнісних характеристик та механізмів. На цій підставі зазначимо, що вивчення когнітивно-ціннісних та емоційних конструктів моральної свідомості в молодшому шкільному віці належить до актуальних завдань психологічної науки.

Важливим аспектом аналізу питання є вивчення його зовнішньої та внутрішньої