НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК НАН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПУХИР СВІТЛАНА ТИМОФІЇВНА

УДК 332.14:303.4

СТРАТЕГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.10.01. – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

ДОЛІШНІЙ Мар’ян Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

чл.-кор. НАН України

МІКЛОВДА Василь Петрович,

Ужгородський національний університет

завідувач кафедри

кандидат економічних наук

НИЖНИК Олена Михайлівна,

Міністерства економіки та з питань європейської

інтеграції України

керівник департаменту регіональної політики

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил, відділ комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення , м.Київ

Захист дисертації відбудеться “_5_” квітня 2005 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул.. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “4” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Регіони України за умов впровадження децентралізованої моделі управління отримують реальну можливість розширити свої повноваження щодо регулювання процесів раціонального використання регіональних ресурсів та створення умов для зростання якості життя населення. Це вимагає підвищення відповідальності регіональної влади та обґрунтованості управлінських рішень. Забезпечення вищевказаних орієнтирів оптимізації регіонального управління не можливе без вдосконалення методів та механізмів стратегічного управління.

Світова практика доводить, що стратегічне управління як на національному, так і на регіональному рівні неможливе без побудови системи соціально-економічних передбачень та чітко визначених пріоритетів розвитку. За цих умов актуальною стає проблема підвищення ефективності та ролі прогнозування та планування в системі регіонального управління.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних та прикладних засад стратегічного планування та прогнозування зробили вітчизняні вчені - Є.І Бойко, А. С. 

Гальчинський, В. М. Геєць, З. С. Варналій, Б. М. Данилишин, М.І. Долішній, С. І. Дорогунцов, С. М. Злупко, В. І. Куценко, А. Ф. Мельник, Л. О. Мусіна, С. І. Пирожков, С. А. Романюк, С. Д. Стеченко, М. І., Фащевський, М. Г. Чумаченко, Л. Т. Шевчук, С. Л. Шульц та інші.

Сьогодні у кожному регіоні розробляються регіональні стратегії, метою яких є визначення довгострокових цілей розвитку, параметрів прогнозних змін. Саме вибір стратегічних цілей та пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів дозволить зосередити зусилля регіональної влади на найбільш перспективних для конкретного регіону напрямах розвитку і, одночасно, забезпечити вирішення низки проблем регіонів, серед яких: підвищення ефективності використання ресурсної бази територій, поглиблення спеціалізації, розширення взаємодії суб’єктів економічної діяльності, формування регіональних ринків, подолання територіальних диспропорцій та ін. Регіональні стратегії не обмежуються лише визначенням перспективних напрямів розвитку регіонів. Вони передбачають програму конкретних дій регіональної влади в розрізі пріоритетних для регіонів сфер економічної діяльності з метою досягнення бажаних прогнозних орієнтирів.

Враховуючи те, що розробка стратегій не є відокремленою ланкою діяльності регіональної влади, подальші наукові пошуки необхідно зосередити на вдосконаленні цієї та інших ділянок прогнозної діяльності, які в сукупності забезпечать формування комплексної системи регіонального прогнозування, вдосконалення механізмів його реалізації, побудованих на основі оптимізації взаємодії регіональної влади, суб’єктів господарювання та населення регіонів. Така постановка питання вимагає від регіональної влади втілення в життя якісно нової культури управління, розробки науково - обґрунтованих прогнозів очікуваних змін, які характеризуватимуть перспективну модель соціально-економічного розвитку кож кожного регіону України.

Розробка механізмів та методів стратегічного прогнозування на регіональному рівні не знайшли повного висвітлення у науковій літературі та вирішення у практичній діяльності. Недостатня розробленість цих питань, зумовлена складністю та багатогранністю проблеми, слугувала підставою для проведення цього наукового дослідження та вибору теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних тем, що виконувались в Інституті регіональних досліджень НАН України, і зокрема, бюджетної теми "Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації" (№ державної реєстрації 0102U000424); “Розробка стратегії економічного і соціального розвитку Львівської області до 2011р.” (№ державної реєстрації 0103U004864); “Обґрунтування пріоритетів реалізації стратегій розвитку Львівської області до 2015 року” (№ державної реєстрації 0104U009206).

Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо створення ефективної системи стратегічного прогнозування розвитку регіонів України.

Для реалізації поставленої мети передбачалось вирішити наступні завдання:

- розкрити суть і окреслити місце стратегічного прогнозування в системі регіонального управління;

- з’ясувати принципи, охарактеризувати етапи стратегічного прогнозування та дослідити систему його організаційного забезпечення;

- вивчити зарубіжний досвід стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів;

- здійснити діагностику сучасних вітчизняних регіональних стратегій;

- обґрунтувати стратегічні цілі соціально-економічного розвитку Львівської області;

- здійснити оцінку ефективності програмування та фінансового планування на регіональному рівні з метою підвищення ролі цих процесів у реалізації регіональних стратегій;

- визначити напрями та механізми удосконалення стратегічного прогнозування розвитку регіонів.

Об’єктом дослідження є система стратегічного прогнозування розвитку регіонів України.

Предметом дослідження виступають теоретичні, методологічні та методичні аспекти стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону в умовах ринкових перетворень.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, регіоналістики та теорії менеджменту, наукові праці українських і зарубіжних вчених із проблем прогнозування, планування та управління соціально-економічним розвитком регіону.

У роботі використано системний підхід для здійснення систематизації прогнозних документів у сфері стратегічного управління та визначення задач прогнозування. В аналітичній частині роботи для проведення діагностики вітчизняних стратегій застосовувались методи порівняння; для оцінки тенденцій соціально-економічного розвитку регіону – графічний та методи економічного аналізу; для вибору показників та розрахунку прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку методи групування, екстраполяції та експертних оцінок

Інформаційною базою дослідження слугували нормативні та законодавчі акти з питань прогнозування та програмування регіонального розвитку, методичні матеріали Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, статистичні дані Державного Комітету статистики України, Головного управління статистики у Львівській області, аналітичні матеріали головних управлінь Львівської облдержадміністрації (економіки, промислової політики, сільського господарства та продовольства, праці та соціального захисту населення, вугільної промисловості та паливно-енергетичного комплексу та ін.) та дані економічної періодики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- обґрунтовано зміст поняття „стратегічне прогнозування”, під яким розуміється процес розробки прогнозних документів в сфері стратегічного управління, результатом якого є комплексний прогноз розвитку регіону, що містить цільову концепцію перспективного розвитку, прогнозну оцінку ресурсних можливостей досягнення стратегічних цілей та прогноз ризиків, систему прогнозних показників, які одночасно можуть слугувати індикаторами результативності дій регіональної влади та довгостроковими орієнтирами розвитку регіону;

- здійснено систематизацію прогнозних документів у сфері стратегічного управління за територіальними рівнями та видами прогнозних документів. Одним з основних елементів цієї системи повинен стати соціально-економічний прогноз розвитку макрорегіонів, доцільність включення якого обґрунтовується необхідністю пожвавлення міжрегіональної інтеграції і кооперації в економічній та соціальній сферах на засадах взаємовигідного партнерства, поширення інновацій та узгодженості дій при вирішенні спільних проблем, зокрема в сфері розвитку транспорту та комунікацій;

- запропоновано критерії діагностики стратегій соціально-економічного розвитку регіонів: поле стратегії (спрямованість документу на планування сукупності процесів розвитку регіону загалом, або на вирішення кола лише тих питань, на які має прямий чи опосередкований вплив регіональна влада); часові межі стратегії; методи формування стратегії (визначення методів діагностики стану регіону, учасників та їх функцій в процесі розробки документу); цілі стратегії (їх кількість, спрямованість та інші особливості їх визначення); моніторинг (методи оцінки реалізації стратегії);

- визначені принципи і критерії вибору пріоритетних цілей та завдань Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року з позиції оцінки їх важливості у вирішенні проблем оптимізації структури економіки регіону та ресурсної можливості їх розв’язання ;

- визначено шляхи удосконалення організаційного та ресурсного забезпечення всіх етапів стратегічного прогнозування; на основі інвентаризації регіональних програм та оцінки фінансового забезпечення їх виконання

запропоновані шляхи удосконалення регіонального програмування, зокрема, щодо узгодження їх спрямованості із стратегічними пріоритетами розвитку регіону, здійснення моніторингу операційних програм та підвищення ефективності їх дії;

- запропоновано методичний підхід до вибору прогнозних показників соціально-економічного розвитку регіону, який базується на логіці формування композиційних випереджувальних індикаторів; здійснено класифікацію інтегрованих прогнозних індикаторів та сформовано систему показників, які дозволять прогнозувати зміни економічної активності та підвищити рівень передбачуваності динаміки соціально-економічного розвитку регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження дають можливість удосконалити механізм здійснення довгострокового, середньострокового і короткострокового прогнозування соціально-економічного розвитку конкретного регіону та реалізації стратегії його соціально-економічного розвитку. Пропозиції і науково-методичні рекомендації щодо розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону використані Львівською обласною державною адміністрацію при розробці „Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року” (довідка про впровадження №5/6-391/2-11 від 11.02.2005 р.), при підготовці Методичних рекомендацій щодо розробки регіональних стратегій Департаментом регіонального розвитку Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та проекту Державної стратегії регіонального розвитку на 2004 -2015 рр. (довідка провпровадження №79-24/28 від 10.02.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: “Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (V Міжнародний конгрес українських економістів, 2000 р., м. Львів), “Регіональна політика: Досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (2003 р., м. Львів), “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (2004 р., м. Київ), “Розроблення стратегії економічного і соціального розвитку регіонів в контексті Національної Стратегії” (2004 р., м. Львів), “Стратегія сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови Української економіки (2004-2015 рр.) ” (2004 р., м. Київ).

Публікації результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковані у 10 наукових працях, загальним обсягом 2, 7 др. арк., з яких 1,8 д.а. належить особисто автору. З усіх праць автора 7 робіт опубліковано у наукових фахових виданнях. Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури із 153 використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 178 сторінок тексту, який включає 10 таблиць, 10 рисунків, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі дисертаційного дослідження “Теоретико-методологічні основи стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону” розглянуто концептуальні положення стратегічного прогнозування, здійснено оцінку зарубіжного досвіду планування і прогнозування та визначено можливості його застосування в умовах України, розглянуто особливості організації системи стратегічного прогнозування в Україні.

При визначенні методологічних засад стратегічного прогнозування автором обґрунтована його важливість як елементу системи стратегічного управління розвитком територій. У широкому розумінні стратегічне прогнозування розвитку регіону - це процес передбачення перспективних напрямків та тенденцій його розвитку. На думку автора, поняття “стратегічне прогнозування”, згідно функціонального підходу, доцільно розглядати як процес формування системи прогнозних документів у сфері регіонального прогнозування, які розробляються як на національному, так і на регіональному рівнях. Іншими словами - це сукупність дій із встановлення цілей розвитку території, визначення прогнозних показників та їх параметрів, які одночасно є індикаторами результативності цих дій і довгостроковими орієнтирами розвитку. В умовах нестабільної економіки прийнятна достовірність прогнозів є проблемним питанням, тому його вирішення, на нашу думку, можливе лише за умов поєднання двох взаємодоповнюючих процесів планування та прогнозування. Стратегічне прогнозування не зводиться лише до визначення кількісних параметрів стану системи, а й включає передбачення якісних змін соціального та економічного характеру.

Осмислення суті та особливостей стратегічного прогнозування дозволяє сформувати, з урахуванням черговості постановки задач прогнозування, ланцюг взаємопов’язаних процесів: “стратегічне прогнозування – соціально-економічне планування – програмування – фінансове планування”. Якщо соціально-економічне планування передбачає вибір цільової концепції розвитку регіону на основі оцінки його ресурсних можливостей та обмежень, то програмування спрямоване на реалізацію операційних цілей стратегії і розраховане як на середньострокову, так і на довгострокову перспективу. Фінансове планування органічно пов’язане із регіональним програмуванням, а його завдання полягає у створенні умов для реалізації цільових програм і в кінцевому результаті для досягнення стратегічних цілей розвитку регіону. Таким чином забезпечується поетапність, послідовність та неперервність стратегічного про стратегічного прогнозування.

В роботі визначено методологічні принципи стратегічного прогнозування, зокрема: історизму, комплексності, системності, наступності в часі, безперервності, єдності економічного та соціального ефекту.

Проведена оцінка позитивних та негативних аспектів організації стратегічного прогнозування за умов командно-адміністративної системи дозволила зробити висновки, що головними перевагами діючої за тих часів системи регіонального прогнозування було забезпечення взаємозв’язку між макроекономічним, галузевим і територіальним аспектами розвитку, який базувався на чіткому механізмі створення балансів ресурсів, руху товарів, споживання. В дисертаційному дослідженні відмічено, що радянська система регіонального прогнозування мала досить серйозні недоліки, насамперед пов'язані з пріоритетом політичних цілей та обмеженістю мотивації до конкуренції. На систему стратегічного прогнозування негативно впливало застосування принципу галузевого управління й планування, вкрай обмежені права регіонів у господарській сфері.

Сучасна система стратегічного прогнозування в Україні не є сформованою. Однак, можна стверджувати, що її головні риси визначають особливості сучасної системи управління, економічні умови та політична ситуація в країні.

Законодавчим підґрунтям формування системи стратегічного прогнозування соціального та економічного розвитку України та її регіонів є Положення статті 143 Конституції України, Закони України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування в Україні”, в яких наголошується на необхідності розробки програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території, а також Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”.

Головною ланкою діючої системи прогнозування є короткострокові прогнози. В управлінській практиці також використовують середньострокові прогнози, які здійснюються у процесі розробки урядових програм. Причому, часовий горизонт середньострокових прогнозів до цього часу носить в значній мірі формальний характер і в реальній управлінській діяльності не використовується у змістовному плані.

Діюча в Україні система прогнозування має ряд суттєвих недоліків. Вона, по-перше, не охоплює основні елементи економічної структури, які відносяться до реального сектора економіки; по-друге, хоча в Україні і розроблена Національна стратегія, проте вона не є законодавчо визнаною; по-третє, не забезпечує узгодженості макроекономічного, регіонального та галузевого аспектів прогнозування. Така ситуація вимагає формування раціональної та ієрархічно узгодженої системи прогнозних документів та чіткого визначення порядку та методології розробки регіональних прогнозів (рис. 1).

Рис. 1. Система територіального прогнозування

Аналіз зарубіжного досвіду розробки регіональних стратегій, зокрема Польщі засвідчив, що у більшості її регіональних стратегій геоположення регіону, поряд з наявним природно-ресурсним потенціалом вважається одними з основних конкурентних переваг територій. В процесі дослідження зарубіжного досвіду стратегічного планування автором зроблено і ряд інших висновків:

- оцінка переваг і загроз у розвитку регіону повинна здійснюватись при забезпеченні умови рівномасштабності оцінюваних процесів та їх співвимірності;

- ефективність реалізації стратегічних рішень у багатьох випадках залежить від взаємопов’язаності пріоритетних сфер діяльності, оптимальної кількості стратегічних цілей, організаційно-економічного механізму впровадження стратегії.

Досвід технології здійснення регіональних прогнозів засвідчує, що систему прогнозних робіт започаткували міжгалузеві балансові моделі у регіональному розрізі, які використовували три види узагальнених даних: міжгалузеві потоки товарів та послуг, кінцеве споживання і міжрегіональні потоки. В подальшому, у сфері регіонального прогнозування широке розповсюдження отримали економетричні моделі, які мають більші можливості для аналізу і прогнозування регіонального розвитку. У світовій практиці найпоширенішими методичними підходами до розробки регіональних прогнозів є ті, що враховують ідентичність регіональних і національних прогнозів; базуються на отриманні економетричних співвідношень, які характеризують важливі взаємодії в економіці; передбачають якомога ширше охоплення підсистем регіональної економіки, забезпечують взаємозв’язок найважливіших показників економічного розвитку регіону та враховують прямі і зворотні зв’язки; використовують дезагрегування показників.

У другому розділі “Аналіз стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону” проведено діагностику вітчизняних регіональних стратегій, представлено аналіз факторів економічного зростання Львівської області та обґрунтовано пріоритети перспективної моделі її розвитку.

В роботі проведено аналіз вітчизняних регіональних стратегій за запропонованими автором критеріями (табл.1). Розробники стратегій зазвичай визначають місію регіону, виділяють оптимальну кількість стратегічних цілей, використовують SWOT- аналіз для оцінки соціально-економічного стану регіонів. У якості визначальних орієнтирів при виборі стратегічних цілей слугують природно- ресурсний, виробничий, інфраструктурний та трудовий потенціал регіонів. Відмінними у розроблених стратегіях є методичні підходи до визначення стратегічних цілей розвитку регіонів. Автори стратегій застосовують проблемний, функціональний та галузевий підходи. До основних недоліків розробки регіональних стратегій дисертантом віднесено: недостатня обґрунтованість вибору стратегічних цілей; відсутність індикаторів їх досягнення і конкретних механізмів реалізації стратегій, в т.ч. щодо проведення моніторингу.

На думку автора, визначення стратегічних пріоритетів розвитку регіону доцільно здійснювати з урахуванням: світових орієнтирів прогресивних змін у розвитку економіки; сучасних пріоритетів стратегічної моделі розвитку України; основних імперативів нової парадигми регіональної політики; конкурентних переваг та особливостей регіону.

З метою обґрунтування стратегічних цілей розвитку Львівської області автором визначені та проаналізовані основні фактори економічного зростання регіону, зокрема: забезпечення високого рівня інноваційності економіки, збільшення інвестиційної привабливості території, розширення економічної взаємодії у міжрегіональному вимірі, оптимізація просторової організації економіки.

Інноваційність економіки є тією ознакою, яка, з одного боку, зорієнтована на якомога ширше врахування регіональних особливостей та ресурсного потенціалу території, а з іншого – на забезпечення конкурентоспроможності регіону як на національному, так і на світовому рівнях. Для кожного регіону України пріоритетним є не лише залучення інновацій ззовні, а й розробка і впровадження власних інновацій, адекватних місцевим потребам та міжнародним стандартам. Забезпечення інноваційності економіки передбачає також активне використання інтелектуальних та інформаційних ресурсів регіону.

Проведений у роботі аналіз інноваційної діяльності у Львівській області дозволив визначити основні проблеми, які проявляються у: нестабільності обсягів реалізації інноваційної продукції; послабленні взаємозв’язку між виробництвом та науковим потенціалом області; скороченні кількості прикладних інноваційних розробок, зокрема технічних рішень на рівні винаходів; недостатньому рівні розвитку інфраструктури підтримки інноваційної діяльності (технопарків, агротехнопарків). Зважаючи на низьку ефективність використання інноваційного потенціалу Львівської області та необхідність створення умов для підвищення рівня інноваційності економіки, стратегічною ціллю розвитку регіону визначено зміцнення наукового потенціалу, посилення його зв’язків із виробництвом та розвиток інноваційної інфраструктури (рис.2). Сприятливі передумови для реалізації тріади “інновації – інвестиції - виробництво” може забезпечити малий та середній бізнес, який в період 2000 – 2004 років характеризується високими темпами розвитку. Зокрема, щорічне збільшення кількості малих підприємств (в середньому на 5,2%) та чисельності працюючих (в середньому на 3,2%); зростання обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) (в середньому на 17%); збереження тенденції зростання частки малих підприємств у загальних обсягах продукції (13% проти середньої величини цього показника по Україні 8%); зростаюча динаміка прямих іноземних інвестицій у розвиток малих підприємств (16% загальних обсягів інвестицій).

Рис. 2. Мета та стратегічні цілі розвитку Львівщини до 2015 року

Аналіз розвитку малого та середнього бізнесу дозволяє говорити про першочергову необхідність створення ефективного підприємницького середовища в регіоні, чому сприятиме розширення ринкової інфраструктури

підтримки бізнесу. Зважаючи на існуючі тенденції розвитку підприємництва у Львівській області та потенційні можливості його впливу на економіку регіону загалом, підприємництво визнано найважливішим стратегічним фактором економічного зростання регіону вже у короткостроковій перспективі. Дослідження особливостей інвестиційних процесів у Львівській області дозволило відзначити встановлення стабільних тенденцій зростання обсягів інвестицій в основний капітал починаючи з 2000 року. Більше половини (53,5%) інвестицій надходить від підприємств колективної форми власності, 7,2% - міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. За період 2000-2004 років відбувається зміна пріоритетних напрямів інвестування економіки регіону. Якщо до 2004 року найбільш інвестиційнопривабливими були транспорт і зв’язок (30,9% у 2003 році), у промисловості – харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (8,7%), а також торгівля (9,3%), то у 2004 році пріоритетною галуззю для надходження інвестицій стало машинобудування.

Протягом останніх трьох років відбулось поліпшення інвестиційного клімату щодо залучення прямих іноземних інвестицій в економіку Львівщини, яких надійшло понад 200 млн. дол. США. За обсягами іноземного інвестування вона посідає третє місце серед регіонів України.

Аналіз інвестиційно-виробничої співпраці свідчить про значне розширення економічної взаємодії прикордонних регіонів Польщі та Львівської області, зокрема шляхом залучення польського капіталу у промисловість і сектор фінансових послуг регіону. Поряд з цим, Львівщина як прикордонний регіон характеризується підвищеним рівнем зовнішньоекономічних зв’язків (торгівельно-посередницьких, кредитно-інвестиційних, валютно-фінансових, науково-технічних та міграційних) , що обґрунтовує доцільність визначення стратегічним пріоритетом активізацію міжнародних контактів.

Проблема просторової організації економіки регіону є доволі широкою, тому в роботі автором акцентувалась увага на найхарактерніших тенденціях, які є домінуючими: зростання впливу обласного центру; зменшення зв'язків між центральними і периферійними територіями області; недостатня роль малих та середніх міст у господарському комплексі регіону.

Визначення стратегічних цілей Стратегії розвитку Львівщини, з одного боку, ґрунтувалось на врахуванні національних інтересів, а з іншого – орієнтувалось на вирішення регіональних проблем, як на загальнообласному рівні, так і на рівні окремих міст і районів регіону.

У третьому розділі “Удосконалення стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів” подані пропозиції щодо здійснення програмування та фінансового планування та обґрунтовано методичні підходи до розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів.

Наголошуючи на тому, що розроблені в регіонах України стратегії не повинні залишитись черговим документом розробленим “на вимогу часу”, автором подані пропозиції з розробки ефективного та дієвого механізму реалізації стратегій, який передбачає дії у двох основних напрямах:

· організаційне забезпечення з чітко визначеним механізмом щодо координації діяльності, розподілу компетенцій та відповідальності, відстеження змін та контролю за виконанням рішень;

· ресурсне забезпечення реалізації пріоритетів стратегії, що пов’язане, насамперед, з фінансовим плануванням.

З метою організаційного забезпечення реалізації стратегій дисертантом запропоновано створення у складі головних управлінь економіки облдержадміністрацій управління стратегії розвитку регіону. Найбільш значимими з переліку наведених у роботі функцій цього структурного підрозділу є: координація діяльності; забезпечення постійного коригування пріоритетів Стратегії, внаслідок чого підвищиться її мобільність; моніторинг за реалізацією стратегії. В роботі звернуто увагу на нові підходи до реформування регіональної влади, які будуть запроваджені внаслідок внесення змін до Конституції України, що вплине на структуру виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

В дисертації обґрунтовується, що реалізація державних та регіональних цільових програм поєднує в собі як організаційний, так і ресурсний аспект реалізації регіональних стратегій. Дослідження типології цільових регіональних програм (табл.2), визначення їх пріоритетів та рівня фінансової забезпеченості заходів дозволило зробити висновки щодо підвищення їх ефективності. З цією метою необхідно організувати оцінку регіональних програм з приводу фінансової спроможності їх реалізації; на засадах пріоритетності операційних цілей Стратегій визначити перелік програм, які доцільно розвивати.

На думку автора, це дозволить зменшити кількість програм, оптимізувати фінансове планування і в цілому зосередити увагу на досягненні вагомих результатів на шляху якісного зростання економіки регіону; подати пропозиції на урядовий рівень щодо внесення змін та доповнень до існуючих державних програм, та необхідності прийняття нових. З метою врегулювання процесів розроблення і виконання державних цільових програм, у тому числі в площині прогнозування обсягів та джерел фінансування їх заходів автором пропонується прийняти Закон України “Про державні цільові програми”.

Крім державних і регіональних цільових програм важливим елементом у механізмі реалізації Стратегій є щорічні програми соціально-економічного та культурного розвитку регіонів. Саме в цих програмах передбачається можливість конкретизації завдань щодо досягнення стратегічних цілей, відстеження короткострокових прогнозних індикаторів реалізації Стратегії. Складовою частиною щорічних програм соціально-економічного розвитку регіону є Програма капітального будівництва об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення, яка спрямована на розв’язання проблем матеріально-технічного забезпечення соціальної сфери і, відповідно на підвищення рівня життя населення. Фінансування цієї програми здійснюється за рахунок коштів фонду розвитку обласного бюджету. Аналіз розподілу фінансових коштів для реалізації цієї програми за період 2002-2004 рр. дозволив зробити висновок про нестабільність їх спрямованості та недотримання запланованих показників щодо розподілу коштів. Зважаючи на це, з метою підвищення ефективності використання коштів цієї програми автором запропоновані критерії віднесення об’єктів до щорічної програми капітального будівництва, зокрема: соціально-економічна значимість об’єкта; висока будівельна готовність, не менше 80%; співфінансування будівництва об’єкта за рахунок коштів державного, обласного, місцевого бюджетів та залучених коштів .

Таблиця 2

Типологія цільових регіональних програм Львівської області

Масштаб програми | Комплексні | Економічні | Соціальні | Екологічні

Підприємництво | Інфраструктура | АПК | Виробництво | Інші | Освіта | Охорона здоров’я | Культура | Житло | Зайнятість | Соціал. захист | Інші | Природозахисні | Туризм

Регіональні |

2 | 4 | 1 | 24 | 6 | 8 | 7 | 33 | 11 | 7 | 6 | 6 | 26 | 16 | 4

Локальні |

1 | 1

Муніци-пальні | 1 | 1 | 1

Якщо стратегічні цілі є довгостроковими орієнтирами розвитку регіону, то стратегічні пріоритети повинні визначатись для середньострокових і короткострокових періодів. На основі запропонованих автором принципів відбору цих пріоритетів визначені критерії пріоритетності завдань Стратегії розвитку Львівщини, зокрема:

· рентабельність та висока інвестиційна активність за певним стратегічним пріоритетом;

· орієнтація на використання власних ресурсів території;

· підтримка пріоритету діючими державними та регіональними програмами;

· комплексність вирішення проблем регіону і отримання мультиплікаційного

регіонального ефекту.

Враховуючи критерії вибору пріоритетів Стратегії розвитку Львівської області доцільно здійснити корегування діючих в області цільових програм, зокрема у: розвитку малого підприємництва, в якій необхідно акцентувати увагу на вдосконаленні мережі підтримки існуючих агенцій і організацій та створення нових, розвитку малого підприємництва на селі; модернізації промисловості; структурно-інноваційної перебудови сільського господарства.

Необхідно передбачити також розробку нових цільових програм спрямованих на: розвиток інфраструктурного “каркасу” регіону, зокрема, прикордонної та інформаційно-комунікаційної інфраструктури; зміцнення взаємозв’язків між виробництвом та науково-дослідною сферою, пріоритетами якої повинно бути впровадження новітніх технологій, підтримка розвитку технологічних інкубаторів; створення інституцій у сфері технологічної підтримки, до компетенції яких відноситься створення системи моніторингу потреб підприємств області та пропозицій науково - дослідних та академічних інституцій.

В дисертації розглядається два методичних підходи до розробки регіональних прогнозів. Перший підхід полягає у визначенні прогнозних параметрів основних показників соціально-економічного розвитку регіону за допомогою класичних методів прогнозування, а саме експертного методу. Згідно прогнозу, очікується щорічне зростання темпів виробництва промислової продукції Львівської області в межах 10-12%, при зростанні ВДВ у 2005 році до 10,8 млрд. грн. і до 13 млрд. грн. у 2009 році.

Оскільки прогнозування розвитку економіки регіону доцільно здійснювати з врахуванням циклічної динаміки економічних процесів, зміни станів, автором пропонується методичний підхід до вибору прогнозних показників соціально-економічного розвитку регіону, який базується на використанні логіки випереджувальних індикаторів. Аналіз світових аналогів таких показників, які застосовуються при залученні методів прогнозування змін економічної кон’юнктури, свідчить що їх використання дозволяє забезпечити високий рівень передбачуваності очікуваних змін в економіці. При виборі цих показників - передвісників необхідно враховувати виробничий потенціал, глибину структурних зрушень в економіці регіону, можливості статистичного відстеження динаміки показників з метою встановлення прогнозних темпів змін. У якості випереджувальних індикаторів регіонального рівня пропонується розглядати:

ь індикатор очікуваних змін у промисловості або тенденцій розвитку виробництва, компонентами якого є інноваційний рівень виробництва та зміни його обсягів;

ь індикатор інвестиційних перспектив з компонентами: обсяг потенційних інвестиційних ресурсів, рівень забезпеченості власними коштами, рівень кредитування; рівень залучення іноземних інвестицій;

ь індикатор розвиненості економічних зв’язків з компонентами: інтенсивність зовнішньоторговельних потоків, інтенсивність міжрегіональних та внутрішноторгівельних потоків;

ь індикатор умов ведення бізнесу з компонентою: інституційне забезпечення підприємницької діяльності;

ь індикатор чутливості споживачів до змін з компонентами: рівень доходів та видатків населення.

Систему запропонованих випереджувальних індикаторів, їх компонентів та показників доцільно використовувати не лише при визначенні прогнозних параметрів, а й для здійснення моніторингу за реалізацією регіональних стратегій.

Отже, регіональні прогнози повинні: відображати якомога ширше охоплення підсистем економіки та соціальної сфери; орієнтуватись на зміни, що відбудуться внаслідок реалізації стратегічних пріоритетів розвитку регіону; враховувати регіональні баланси попиту і пропозиції; передбачати особливості зовнішньоекономічних відносин та їх вплив на проведення експортних операцій, цінову політику, на розвиток окремих секторів економіки та інноваційні процеси в регіоні.

ВИСНОВКИ

В дисертації досліджено та обґрунтовано теоретичні та практичні положення стратегічного прогнозування соціально - економічного розвитку регіонів. Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Стратегічне прогнозування розглядається як сукупність процесів управлінської діяльності в сфері прогнозування, соціально-економічного планування, програмування та фінансового планування. Воно здійснюється на основі оцінки об'єктивних факторів довгострокового характеру, сучасного соціально-економічного стану та передбачає визначення стратегічних орієнтирів економічного та соціального розвитку держави та її регіонів. Система стратегічних прогнозів України має ієрархічний характер, оскільки об’єднує низку взаємопов’язаних прогнозних документів, серед яких: стратегічні прогнози розвитку України, в яких визначаються загальнодержавні пріоритети, цілі та завдання; прогнози регіонального розвитку, що відповідають завданням регіональної політики держави; територіальні прогнози, в яких відображаються пріоритетні напрямки розвитку окремих територій (регіонів, районів, міст).

2. Дослідження зарубіжного досвіду в контексті еволюційних аспектів та особливостей здійснення стратегічного прогнозування та планування доводить, що важливим методологічним положенням розробки регіональних стратегій є їх спрямованість на активізацію діяльності лише за окремими напрямами - “точками прориву” економіки регіонів. Це є основною відмінністю стратегії від планів соціально-економічного розвитку регіонів, які носять комплексний характер. У перспективі реалізація стратегічних пріоритетів позитивно позначиться на розвитку всіх інших сфер економічної діяльності у регіоні.

3. В результаті проведення діагностики вітчизняних стратегій за запропонованими автором критеріями, з’ясовані методологічні та методичні аспекти розробки вітчизняних регіональних стратегій. Встановлено, що поряд із залученням широкого методичного інструментарію та організаційних форм проведення діагностики соціально-економічного стану територій та вибору стратегічних цілей розвитку регіонів в більшості стратегіях не визначені індикатори досягнення стратегічних цілей та недосконалим є організаційно-економічний механізм реалізації стратегій.

4. Стратегія, яка є управлінським резервом зміцнення економічної системи регіонів є, одночасно, і дієвим інструментом реалізації соціального контролю за розвитком економіки. Згідно інституціонального підходу існують різні форми організації соціального контролю На макрорівні соціальний контроль включає активну регулюючу активність держави. На регіональному рівні в умовах реалізації стратегії суб’єктами соціального контролю є підприємницькі, банківські та інші господарські структури регіону, його населення. Перелічені суб’єкти економічної діяльності та населення регіону повинні бути не тільки безпосередніми учасниками процесу реалізації стратегічного вибору, а й разом у співпраці з регіональною владою впливати на ситуацію, на механізм ринкової конкуренції, ціноутворення, зайнятості, стан грошово-кредитного ринку, фінансово-бюджетної системи та вчасно реагувати на зміни, що відбудуться у бізнес-середовищі. Досягнення стратегічних цілей розвитку регіонів в значній мірі залежить від ефективності рішень, що приймаються в сфері узгодження, розподілу відповідальності та повноважень.

5. У реалізації конкретних операційних цілей стратегії важливе місце займають цільові державні та регіональні програми, які забезпечать реалізацію окремих стратегічних пріоритетів. До того ж, цільові програми дозволять сконцентрувати фінансові та інші ресурси регіону на розвиток найбільш перспективних сфер економічної діяльності. Для Львівської області такими є: залучення прямих іноземних інвестицій; міжнародне та прикордонне співробітництво; підтримка інновацій; розвиток туризму і рекреації; розвиток всіх видів інфраструктури; розвиток людського та соціального капіталу; охорона довкілля.

6. Запропоновані автором шляхи удосконалення організаційного забезпечення реалізації регіональних стратегій містять пропозиції щодо: внесення змін у структуру регіонального управління, метою яких є посилення відповідальності місцевої влади, контролю за досягненням стратегічних орієнтирів та здійснення інформаційного забезпечення моніторингу; вдосконалення регіонального програмування, зокрема, з приводу зменшення кількості регіональних програм, їх підпорядкування стратегічним напрямам розвитку території, корегування діючих програм та розробки нових, врахування завдань стратегії у розробці заходів щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку регіону; удосконалення фінансового планування, зокрема, щодо фінансового забезпечення реалізації пріоритетів шляхом врахування відповідних витрат в обласному бюджеті.

7. В роботі доведено, що оскільки першочерговим завданням стратегії залишається концентрація ресурсів на реалізації пріоритетних напрямів розвитку економіки регіонів, то побудова ефективного організаційно-економічного механізму реалізації регіональних стратегій передбачає програмне та ресурсне забезпечення реалізації операційних цілей. При цьому, реалізація стратегії повинна здійснюватись не тільки за умов використання програмно-цільового методу управління, а й програмно–територіального, який спрямований на оптимізацію процесів територіального розвитку, просторової організації економіки та регулювання фінансових потоків.

8. Формування регіональних прогнозів базується на поєднанні процесів стратегічного прогнозування та планування. Автором обґрунтовано, що дляпроведення прогнозних розрахунків у якості прогнозних показників доцільно обрати показники-передвісники – випереджувальні індикатори, які дозволять прогнозувати зміни кон’юнктури на регіонального ринку та їх наслідки, зокрема щодо змін ділової активності. Випереджувальні індикатори можуть бути використані не тільки для короткострокового, а й довгострокового прогнозування оскільки вони є показниками, що дозволяють відстежити циклічні коливання та спрогнозувати поворотні точки динамічного ряду показників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Пухир С. Т. Зайнятість трудових ресурсів в світлі завдань соціально-економічного розвитку Львівській області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці: Зб. наук. пр.: Випуск XХVI / НАН України. Інститут регіональних досліджень / Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М. І. Долішній – Львів, 2000. – С. 133-140.

2. Пухир С. Т. Кооперація регіонів держави – шлях до зміцнення економіки України // Регіональна економіка – 2001. – №. 4. – С.251-261.

3. Пухир С. Т. Розвиток виробничої кооперації – один із шляхів розв’язання проблем на ринку праці // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону: Зб. наук. пр.: Випуск XХХІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень / Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М. І. Долішній – Львів, 2001. – С.581 - 585.

4. Пухир С. Т. Удосконалення системи державного управління малим підприємством у прикордонних областях || Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України (Збірник наукових праць). Вип. 5 (ХLIII). В 3-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М. І. Долішній. – ч. II – Львів, 2003. – с.136-141.

5. Пухир С. Т. Досвід стратегічного планування на регіональному рівні (на прикладі Львівської області) // Регіональна економіка. – 2004. - № 2. – С.283-287.

6. Пухир С.Т., Мельник М.І. Перспективні напрямки підвищення інвестиційного потенціалу регіону (на матеріалах Львівської області) // Наукові записки. Науково-технічний збірник Української академії друкарства. Вип.7. – Львів, 2004. – С.112-117. Особисто автору належить аналіз інвестиційної діяльності у Львівській області.

7. Пухир С.Т., Сторонянська І.З. Перспективи соціально-економічного розвитку регіону в системі національного прогнозування // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип.205. Економіка. - Чер Чернівці: Рута, 2004. - С.26-30. Особисто автору належать оцінка особливостей стратегічного прогнозування в умовах формування ринкових відносин.

Статті в інших наукових виданнях

8. Пухир С. Т. Забезпечення комплексного розвитку монофункціональних міст - один з напрямів реалізації державної регіональної політики // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Зб. наук. пр.: Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р.: В 2 ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень / Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М. І. Долішній – Львів, 2000. – Ч. 2. – С. 219–422.

9.Пухир С. Т. Зростання інвестиційного потенціалу як фактор розвитку продуктивних сил регіону. Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції (20-21 квітня 2004 р.). – К.: ВГЛ “Обрії”, 2004 – С. 290.

10. Пухир С.Т., П’ятак В.А., Шульц С.Л. Стратегічні цілі та завдання розвитку Львівської області // Регіони України. Тенденції та перспективи соціально-економічного розвитку, 2005. – №1 – С.10-18.

АНОТАЦІЯ

Пухир С.Т. Стратегічне прогнозування соціально-економічного розвитку регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01- Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2005.

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад вивчення процесу стратегічного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону. На основі оцінки системи прогнозних документів стратегічного спрямування визначені сутність та зміст категорії “стратегічне прогнозування”, з’ясовані його принципи та охарактеризовані етапи, які вказують на черговість постановки задач прогнозування.

Автором