ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

ПАРХОМЕНКО ТЕТЯНА ІВАНІВНА

УДК 658. 001.589

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Спеціальність 08.02.03 — “Організація

управління, планування і регулювання

економікою”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Гласова Світлана Олександрівна

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

доцент кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Яковлєв Анатолій Іванович

Національний технічний університет

“Харківський політехнічний інститут”,

завідувач кафедрою економіки та маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Коюда Віра Олексіївна

Харківський національний економічний університет,

доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля,

кафедра оподаткування, Міністерство освіти і науки

України, м. Луганськ

Захист дисертації відбудеться “11” листопада 2005 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д .051.05, у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька,1, ауд. 3-23.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4

Автореферат розіслано „ ” жовтня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з головних тем багатьох економічних дискусій останніх років є інноваційний розвиток країни. Така зацікавленість не випадкова, оскільки основною причиною кризового стану економіки України є старіння усього індустріального комплексу та вступ економічної системи в стадію спаду довгої хвилі М. Кондратьєва. Теорія циклічності М. Кондратьєва, яка представлена періодичними коливаннями (фази спаду, підйому, депресії) економічної системи, передбачає, що вихід на фазу підйому можливий за умов впровадження інновацій. Тому в публікаціях вчених-економістів підкреслюється, що основою стратегічного курсу України повинні бути проекти, які націлені на інноваційний шлях розвитку. Це свідчить про необхідність впровадження фінансово-ефективних проектів з метою покращення інноваційної активності в економіці України, яка на даний момент низька. У зв'язку з цим виникає питання відносно джерел фінансування інноваційних проектів.

На думку фахівців Розрахункової палати України, причиною незадовільного стану повернення інноваційних кредитів стало те, що відбір і проведення експертизи, затвердження й фінансування інноваційних проектів регіональні відділення проводили з порушенням вимог установленого порядку.

Одна з основних причин цього - недосконалість методичних розробок щодо визначення ефективності капітальних вкладень у виробництво, науково-дослідницькі й проектні роботи.

Проблема комплексної оцінки ефективності інвестицій, інновацій постійно перебувала й перебуває в центрі уваги вчених-економістів як класиків вітчизняної економічної наукової думки, зокрема, М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського, так і сучасних учених, таких як: В. Бернс, І. Бланк, Є. Брігхем, В. Богачов, С. Валдайцев, С. Ільєнкова, П. Завлін, І. Казанцев, Т. Калінеску, В. Ковальов, В. Коюда, О.Львов, Л. Мендель, П.Орлов, О. Стоянова, Б. Твісс, Р. Фатхудінов, П. Хавранек, В. Шапіро, О. Шеремет, А. Яковлєв та ін.

При цьому виникає питання про ступінь новизни й відповідності подібних публікацій реальним економічним умовам і можливості їхнього використання в процесі управління економічною ефективністю інноваційних проектів. Перераховані вище проблеми, їхня актуальність обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету й завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідницької роботи кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна у межах теми: “Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України”, номер державної реєстрації 0104U000676.

Мета й задачі дослідження. Метою роботи є розгляд методів оцінки ефективності інноваційних проектів як основної складової управління цією ефективністю, вибір найбільш оптимальних з них, які б могли однаково застосовуватися на всіх фазах економічного розвитку (спад, підйом, депресія). У роботі синтезовані теоретичні концепції з їхнім практичним застосуванням.

Відповідно до мети роботи поставлено й вирішено наступні задачі:

- проаналізовано поняття “інновації” використовуючи традиційні теоретичні (фундаментальні) підходи й нові прикладні точки зору з цього питання;

- виявлено взаємозв’язок між управлінням інноваційною діяльністю та теорією циклічного розвитку економіки;

- виявлено оптимальні класифікаційні ознаки інновацій, які є найбільш необхідними при аналізі інноваційного проекту;

- виявлено подібність і розходження інвестиційних та інноваційних проектів;

- виявлено методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, які можуть бути застосовані на різних фазах економічного розвитку.

Об'єктом дослідження обрано процес управління інноваційними проектами на державному рівні.

Предметом дослідження в дисертаційній роботі є методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів.

Методи дослідження. Теоретичну й методичну основу дисертаційної роботи складають праці класиків економічної науки, сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів з питань інновацій та інвестицій, статистичні дані Державного комітету статистики України, Методичні рекомендації з оцінки інвестиційних проектів, методика UNIDO, методики оцінки інноваційних проектів, періодичні публікації з вищезазначених проблем, а також особисті дослідження автора.

При вирішенні поставлених у дисертації задач використовувалися різні методи, зокрема загальнонаукові: спостереження, порівняння – для аналізу ефективного управління інноваційною діяльністю, якісного аналізу та синтезу для обґрунтування теоретичних положень дисертації, логічного узагальнення та системного підходу для виведення змісту відповідних понять.

Практичні результати щодо дослідження оптимізації управління ефективністю інноваційними проектами одержано за допомогою використання статичних та динамічних методів оцінки ефективності інноваційних проектів та використання основних положень теорії довгих хвиль М. Кондратьєва.

Інформаційну базу дисертації становлять роботи вітчизняних і закордонних авторів, які займалися проблемами, розглянутими в дослідженні, а також розрахунки, зроблені на підставі даних зведеної статистичної звітності Державного комітету статистики України, звітності фірми “SICK” та результати особистих спостережень автора щодо аналізу процесів, які досліджувалися.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано вдосконалену схему класифікації інновацій, в основу якої покладена дія інноваційного мультиплікатора, що дозволило виявити взаємозв'язки між управлінням інноваційним процесом і циклічними коливаннями в економіці;

- розроблено та введено в дію корегувальний показник - коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора - за рахунок обґрунтування вибору методу оцінки економічної ефективності з урахуванням теорії циклічного розвитку економіки, розробленої М. Кондратьєвим;

удосконалено:

- методи оцінки інноваційних проектів по стадіях їх розробки за рахунок обґрунтування рекомендацій щодо використання відповідних з них для визначеної стадії проекту, що дає змогу систематизувати проведення оцінки ефективності та охопити усі фази життєвого циклу проекту;

- методичні рекомендації з використання динамічних методів оцінки на інвестиційній стадії за рахунок обґрунтування універсальності показника чистої приведеної вартості, використання якого дає найбільш точну фінансову оцінку ефективності інноваційного проекту;

дістали подальший розвиток:

- методичні рекомендації щодо проведення маркетингового аналізу на передінвестиційній стадії розробки інноваційного проекту за рахунок застосування вдосконаленої матриці Бостонської консалтингової групи (матриці БКГ);

- методичні рекомендації щодо застосування концепції життєвого циклу виробів при визначенні ефективності інноваційних проектів на експлуатаційній стадії його розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що завдяки розробленим методичним рекомендаціям щодо управління економічною ефективністю інноваційних проектів можливе покращення вирішення проблемного питання щодо їх відносно низького фінансування, унаслідок розробки та впровадження проектів в умовах недосконалої ринкової системи. У результаті проведеного аналізу теорії циклічних коливань, розробленої М. Кондратьєвим, і розвитку інноваційного процесу було визначено, на якій стадії економічного розвитку (спад, ріст, депресія) найбільш доцільний той чи інший вид інновації. Установлений критерій ефективності (загальна норма прибутку) дає можливість застосовувати універсальний метод оцінки ефективності інноваційних проектів. Він можливий як для базисних, так і для поліпшуючих інновацій, що підвищує його практичне значення на всіх фазах економічного розвитку. В цілому вищезазначене дозволяє вирішити питання щодо оптимізації управління економічною ефективністю інноваційними проектами як на макро- так і мікро рівнях, тим самим поліпшуючи інноваційний клімат у державі.

Особистим внеском здобувача є сформульовані й науково обґрунтовані методичні положення й практичні рекомендації щодо управління економічною ефективністю інноваційними проектами. Дисертаційне дослідження є особистою науковою працею здобувача. Усі результати, отримані безпосередньо здобувачем, відображені в опублікованих ним роботах. У дисертації здобувач використав власні ідеї, у тому числі викладені в опублікованих у співавторстві роботах.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри економіки та менеджменту, на зборах ВАТ „Турбоатом” та ВАТ “ЛКМЗ”, на Міжнародному конгресі, що відбувся 26.02.2001 у Харківській філії Української Академії державного управління при Президенті України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 5 наукових працях, включених у затверджений ВАК України перелік спеціалізованих видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття ступеня кандидата економічних наук. Загальний обсяг публікацій, які відбивають зміст дисертаційного дослідження, становить 1,7 друк.арк., з яких авторові належить 1,5 друк.арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи - 204 сторінки, з них основний текст викладено на 160 сторінках комп'ютерного тексту, матеріал дисертації ілюстровано 10 таблицями й 12 рисунками, список використаних джерел складається з 135 найменувань, додаток становить 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначена мета, об'єкт, предмет і методологічні основи дослідження, сформульовано завдання. Відображено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів і висновків.

У першому розділі – “Теоретичні основи ефективного управління інноваційною діяльністю” - розглянуто систему категорій та понять, пов’язаних управлінням інноваційною діяльністю; проаналізовано та обґрунтовано необхідність введення нових класифікаційних ознак інновацій; запропоновано нову класифікаційну схему інновацій; розкрито сутність управління економічною ефективністю інноваційних проектів, виявлено взаємозв’язок між управлінням інноваційним процесом та теорією циклічного розвитку економіки; розкрито сутність оцінки економічної ефективності інноваційних проектів як основної складової управління.

Як показує досвід розвинених країн, економічний прогрес суспільства в основному забезпечується на базі інновацій, які є результатом поєднання можливостей НТП із економічними потребами. Так, перше місце (близько 70%) в експорті найбільш розвинених країн (США, Німеччина, Японія) займають саме наукомісткі високотехнологічні товари. Рівень їхнього використання в окремих країнах світу й регіонах нерівномірний і залежить від готовності конкретного суспільно-економічного середовища споживати інновації.

У західній і вітчизняній економічній літературі науково-технічний прогрес все частіше пов'язується з поняттям інноваційних процесів. З певного погляду ці процеси поєднують науку, техніку, економіку, підприємництво та управління. Сутністю цього процесу є отримання інновації, тобто він простягається від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, увесь комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання. В результаті з'являється всебічно підготовлене до інновацій середовище для реалізації нових ідей у вигляді товарів. Тому в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо інноваційного розвитку, що прискорить процес її інтеграції в міжнародний ринок. Усе зазначене вище свідчить про нагальну потребу впровадження фінансово-ефективних інноваційних проектів, які підвищать інноваційну активність в економіці України.

Інноваційні проекти характеризуються високою вартістю та тривалим періодом реалізації. Так, багато інноваційних проектів здійснювалися колись упродовж 10-15 і більше років, а в момент передачі до експлуатації замість очікуваних прибутків протягом декількох років приносили збитки або прибуток був набагато меншим, ніж передбачалося. Одна з основних причин цього факту - недосконалість методичних рекомендацій щодо визначення ефективності капітальних вкладень у виробництво, науково-дослідні й проектні роботи.

Особливу увагу в дисертаційній роботі зосереджено на оцінці ефективності впровадження інновацій, оскільки саме оцінка економічної ефективності впровадження інновацій є основою управління ефективністю інноваційних проектів.

В умовах панування державної форми власності й централізованих методів управління економікою, переважав відповідний централізований, єдиний для всіх підприємств і організацій підхід до оцінки ефективності господарських рішень. Його сутність зводилася до принципу з якого витікає: те, що є вигідним для держави, повинно бути вигідним і для кожного з суб'єктів господарювання. Цей принцип передбачав єдиний для багатьох ланок показник ефективності - приведені витрати, який не визначав результатів їх інноваційно-господарської діяльності. Такий підхід до обґрунтування господарських рішень призводив до погіршення господарської ситуації. Тому Міністерство економіки України в 1994 році розглянуло порядок і технології розробки інвестиційних проектів. Ця технологія дозволяє використати в інвестиційному плануванні метод аналізу грошових потоків, що лежить в основі методики UNIDO.

Природно, виникає питання про ступінь новизни й відповідності подібних рекомендацій реальним економічним умовам і можливості їхнього використання для оцінки інноваційних проектів. Тому необхідно переглянути не тільки методики оцінки інноваційних проектів, але й теоретичну основу розвитку інноваційного процесу для того, щоб розробити більш досконалий метод оцінки ефективності інноваційних проектів, таким чином, оптимізувати процес управління інноваційною діяльністю.

З цією метою особливу увагу приділено систематичним дослідженням нерівномірного техніко-економічного розвитку, що проводилися у рамках теорії довгих хвиль М. Кондратьєва. За його теорією розвиток економіки здійснюється не прямолінійно за шляхом підйому, а послідовною зміною періодів підйому виробництва з періодами різкого спаду економіки, тобто за економічним циклом. З цього слідує, що в питаннях про винаходи слід розрізняти момент їх появи та момент їх впровадження. Саме цей часовий лаг впровадження інновацій не враховується в математичних методах оцінки.

Виходячи з вищезазначеного, класифікацію інновацій було розглянуто також через призму теорії циклічності, розробленої М. Кондратьєвим. Проаналізувавши різні схеми класифікації інновацій, в роботі зроблено висновок, що вони не містять у собі елементів циклічних коливань економіки. Оскільки інновації є основою циклічних змін, то ігнорувати цей факт означає надавати системі класифікації інновацій певною мірою хаотичний і безсистемний характер. З огляду на наявні класифікації інновацій, визначено такі класифікаційні ознаки, які можуть відповідати обґрунтованій класифікаційній схемі: цільова спрямованість інновацій та сфера застосування інновацій (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація інновацій

У роботі зазначається, що цільова спрямованість інновації має відповідати на запитання про мету інновації: ліквідація господарської кризи чи потреба в інновації на перспективу. Інакше кажучи, на якому етапі економічного (виробничого) циклу виникла потреба в інновації - спаду, депресії чи підйому. Тому визнано доцільним, пов'язати цю ознаку з так званою дією “інноваційного мультиплікатора”, яка пов’язує процес вкладення інвестицій в успішні інновації зі збільшенням сукупного попиту.

Інвестиції в базисні інновації спричиняються зростанням виробництва, що веде до появи вторинних поліпшуючих інновацій, що заміняють застарілі технології. Їхнє впровадження у свою чергу супроводжується новими інвестиціями, що стимулює подальше зростання виробництва.

Зниження інтенсивності інвестицій свідчить про досягнення базисними інноваціями стану зрілості, а пов'язаних з ними ринками, стану насичення. Тоді стає зрозумілим, що ознакою, яка визначає інновацію спаду, є рішення проблеми реалізації товару (робіт, послуг) у зв'язку з падінням попиту на цей товар і зменшенням обсягу його продажу. Інновація спаду спрямована на ліквідацію організаційної, виробничої, економічної або фінансової кризи даного господарчого суб'єкта. Потреба в інновації підйому - це інновація на перспективу. Вона викликана перспективними прогнозами господарської діяльності. Метою інновації тут є підвищення конкурентоспроможності продукту і його суб'єкта господарювання в майбутньому.

Аналіз теорії циклічного розвитку економіки дозволив виявити її взаємозв'язок з розвитком інноваційного проекту. Оскільки фінансовий результат від продажу товарів інноваційного типу періодичний у часі й має форму життєвого циклу, то логічно, що критерії оцінки ефективності інноваційного проекту також взаємопов’язані з циклічними коливаннями в економічному розвитку.

У зв'язку з тим, що інноваційний проект за своєю природою є довгостроковим інвестиційним, варто бути особливо уважним при виборі того чи іншого методу при оцінці інноваційного проекту.

Головна проблема при цьому полягає в невизначеності й пов'язаними з нею ризиками, що супроводжують всі стадії реалізації інноваційного проекту. На відміну від механізмів формування ризиків у звичайних інвестиційних проектах в інноваційному проекті з'являються три нових специфічних фактори, що сприяють зросту рівня невизначеності, а, відповідно, ризиків:

- невизначеність результатів здійснення дослідницької стадії реалізації інноваційних проектів (особливі проблеми в цьому випадку пов'язані з тим, що підсумки виконання цієї фази фактично визначають успіх усього проекту);

- якщо метою інноваційного проекту є розробка й впровадження у виробництво продуктової інновації, то в цій ситуації наявна невизначеність у реакції потенційних ринків збуту на продукт із новими споживчими якостями;

- інновації будь-якого характеру, як і інноваційний процес, мають свій життєвий цикл, тоді й інноваційний проект має свій цикл. Тому з огляду на сказане, дуже важливо усвідомлювати, на якій фазі циклічних коливань в економіці планується вводити проект.

Таким чином, інноваційні проекти можна віднести до довгострокових інвестиційних проектів. Показники, що використовуються для оцінки довгострокових інвестиційних проектів, можуть використовуватися для оцінки й відбору інноваційних проектів як окремо, так і разом. Однак не виключені випадки, коли використання показників може спричинити прийняття невірних рішень або виникнення суперечливих результатів, що ускладнює ухвалення остаточного рішення. Тому в роботі було ретельно проаналізовано традиційні методи оцінки по відбору вищевказаних проектів, що дозволило зробити висновок про те, що наведені в літературі методи аналізу економічних результатів інноваційних проектів не завжди можуть застосовуватися на практиці в умовах перехідної економіки.

У другому розділі – “Аналіз принципів та методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів” - проведено аналіз основних принципів оцінки ефективності інноваційних проектів; уточнено аспекти комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів; визначено та досліджено взаємозв’язок між методами оцінки економічної ефективності інноваційних проектів та теорією довгих хвиль М. Кондратьєва; проаналізовано методи визначення часу тривалості життєвого циклу проекту.

В економіці існують різні види показників, що характеризують процеси господарської діяльності, які умовно можуть бути поділені на три великі групи: народногосподарську, комерційну й бюджетну. Але, проаналізувавши таку класифікацію оціночних показників інноваційних проектів можна зробити висновок, що вона є умовною, оскільки головним критерієм оцінки інноваційного проекту є його ефективність.

Проте питання ефекту необхідно розглядати, наголошуючи на комплексній оцінці науково-технічного, соціального й економічного ефектів. Підсумовувати окремі складники цього ефекту або встановлювати співвідношення між ними є неправомірним, оскільки ці ефекти різноякісні, проте взаємозалежні. Вони характеризують результат інноваційного проекту окремо або разом, але завжди тільки за властивими їм критеріями й показниками.

Одним з найбільш важливих питань теорії ефективності, варто визнати критеріальний підхід, оскільки при різних критеріях мають місце різні показники економічної ефективності. В його основу покладено триєдиний критерій раціональності інвестицій: економічний, екологічний та соціальний, де провідне місце займає економічна ефективність проекту. Отже слід визначити такий критерій, який міг би оцінити інтереси будь-якого суб’єкта, що бере участь у проекті. З ці-

єю метою було досліджено внутрішній механізм довгої хвилі, аби виявити на який саме критерій ефективності найбільше впливають інновації.

Внутрішній механізм довгої хвилі складається з діалектики верхньої та нижньої поворотних точок, тобто тих пунктів у складній траєкторії розвитку, де ріст закономірно змінюється падінням і навпаки. Тому, обираючи той або інший метод оцінки ефективності інноваційного проекту, варто розуміти, що відбувається на фазах підйому, спаду й депресії. Для цього було проаналізовано час тривалості життєвого циклу, необхідний не тільки для відшкодування повної вартості даного запасу ресурсу, але й для його приросту заданим темпом. Однак, із погляду економічної доцільності ресурси звичайно застарівають задовго до того, як фізично робляться непридатними. Аналіз життєвих циклів капіталу й технологій дав змогу зробити висновок про те, що категорія віддачі (окупності) містить у собі не тільки амортизацію, тобто повернення вроздріб вкладеного капіталу, але також і прибуток, необхідний для його „нормального" самозростання. Отже, динаміка інвестицій у принципово нових технічних напрямках нерозривно пов'язана з рухом загальної норми прибутку, що і є основним критерієм при оцінці економічної ефективності інноваційних проектів. Це дало змогу визначити коло методів та показників, які доречно використовувати для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з огляду на обраний критерій ефективності.

У третьому розділі – “Оптимізація управління економічною ефективністю інноваційних проектів на різних стадіях його розробки” - запропоновано спосіб оптимізації управління економічною ефективністю інноваційних проектів за рахунок вдосконалення методів їх оцінки на кожній стадії розробки проекту; розроблено методичні рекомендації щодо використання матриці БКГ; впроваджено в дію коригувальний показник „коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора”.

Аналіз існуючих методів оцінки економічної ефективності дозволив зробити висновок про те, що доцільно проводити оцінку інноваційного проекту за його стадіями: передінвестиційною, інвестиційною, експлуатаційною. При цьому кожній з них відповідають свої методи. Це, з одного боку, спрощує й систематизує процес управління ефективністю, а з іншого боку, це охоплює всі фази життєвого циклу інноваційного проекту. На передінвестиційній стадії інноваційного проекту важливим є проведення маркетингових досліджень з метою визначення стратегії організації. Метод, що використовується найчастіше - побудова матриці БКГ (Бостонської консалтингової групи), в її класичному виді неможливо застосовувати для підприємств України з таких причин:

- більшість українських підприємців мають традиційну лінійно-функціональну систему управління, тому окремі напрямки діяльності оцінюються за порівняльною економічною ефективністю;

- відсутність достовірної ринкової інформації робить систему координат БКГ доступною лише на якісному рівні. Для сучасного стану економіки України з величезним 50% - тіньовим сектором одержання цієї інформації практично неможливе, а дослідження власними силами вимагає додаткових ресурсних витрат;

- методика поділу на базові квадранти неприйнятна, тому що “низький” і “високий” параметри не мають чітких числових обмежень.

Тому в роботі запропоновано використовувати модифіковану матрицю БКГ. На основі даних звітності філіалу фірми SICK, розглянуто механізм побудови модифікованої матриці БКГ (рис. 2).

Рис. 2. Графік параметрів модифікованої матриці БКГ

* Примітка: вісь (К) - характеризує частку кожної групи в обсязі збуту, а вісь (Т) - частку в темпі його зміни, причому значення координат точно обчислені на підставі даних про реалізацію підприємства за деякий період.

За базову одиницю приймається група продуктів, що представляють собою інноваційні розробки фірми. В основу визначення покладено матричний каскадний метод, при якому асортименти діляться за ознаками потреб на ієрархічні рівні, тобто розподіл продукції по сегментам ринку. Суть трансформації полягає в тому, щоб з одного боку, зберігати її достоїнства (простоту сприйняття), а з іншого боку, у побудові використати достовірну внутрішню інформацію підприємства за рахунок заміни показника „темп росту” на показник „питома вага групи продуктів в темпі зміни обсягу збуту”, а показник „відносна частка ринку” на показник „питома ваги групи продуктів в загальному обсязі збуту”. На основі розрахунків було зроблено порівняльну оцінку отриманих результатів модифікованої матриці БКГ із результатами класичної матриці БКГ, які значно відрізняються один від одного. На підставі цього аналізу в роботі зроблено висновок, що більш доцільно формулювати інноваційну стратегію підприємства на маркетинговій стадії розробки проекту на основі результатів модифікаційної матриці БКГ.

На інвестиційній стадії інноваційного проекту проводиться фінансова оцінка. Аналіз статичних методів показав, що вони зовсім незастосовні на фазі депресії або зросту, оскільки їхній часовий лаг носить довгостроковий характер, у той час як статичні методи застосовуються для оцінки короткострокових проектів. Оскільки ця методика не враховує часову теорію грошей, то здійснюється вільне порівняння грошей, різних за часом надходжень (витрат). Крім цього, не беруться до уваги достатньою мірою доходи від можливого реінвестування капіталу, не враховуються фактор інфляції при порівнянні грошей та фактор ризику, пов'язаний із реалізацією проекту. Усе перераховане вище пов'язане з фазами підйому, спаду, депресії. Як відзначалося раніше, технічний прогрес безпосередньо впливає на норму прибутку. Тому статичні методи можуть бути рекомендовані для застосування на ранніх стадіях експертизи інноваційних проектів, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період.

Таким чином методи, що базуються на теорії дисконтування, є більш доцільними для оцінки ефективності інноваційних проекту, оскільки вони дають можливість визначати весь строк функціонування проекту й динаміку потоку коштів відповідно до етапів його здійснення.

Серед усіх динамічних показників найбільш вагомим і значущим є показник чистої дисконтованої вартості (NPV), тому що він встановлюється для кожного проекту окремо, виходячи з очікуваних умов його реалізації:

(1)

де - майбутня вартість грошей в рік t, грош.од. ; - первісні інвестиції в рік t; грош.од.; - ставка дисконту; - кількість років функціонування проекту, - це рік внесення початкових інвестицій.

Якщо NPV > 0, рентабельність інвестицій перевищує мінімальний коефіцієнт дисконтування, якщо NPV < 0, рентабельність проекту нижче мінімальної норми, і від проекту варто відмовитися.

Причому проекту з більш високим рівнем ризику буде відповідати більш висока ставка відсотка. За умов високого рівня інфляції ставка дисконту () повинна враховувати і відсоток інфляції:

r= r+r+r·r, (2)

де r - ставка дисконту за умови відсутності інфляції; r - річний відсоток інфляції.

В роботі наголошується, що при оцінці інноваційних проектів ставку дисконту варто корегувати не тільки на річний відсоток інфляції, але й на коефіцієнт, що характеризується співвідношенням між базисними й поліпшуючими інноваціями. З цією метою було розроблено та введено в дію коефіцієнт коригування. Його названо коефіцієнтом дії інноваційного мультиплікатора (kмульт).

В основу його розрахунку було покладено принцип дії інноваційного мультиплікатора, тобто відношення між інвестиціями в базисні й поліпшуючі інновації, що характеризує ступінь ризику проекту.

k= , (3)

де І- інвестиції в базисні інновації, І- інвестиції в поліпшуючі інновації. Чим kмульт вищий, тим вищим повинен бути норматив дисконтування проекту.

Тоді ставка дисконту має наступний вигляд:

r= r+r+r·r·kмульт, (4)

де kмульт - коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора.

Для аргументації доцільності введення цього коефіцієнта в роботі було розраховано показник чистої поточної вартості (NPV) на конкретному прикладі. Об'єктом дослідження була обрана фірма “SICK”, що є яскравим представником у сфері інноваційної діяльності. В 1999 році розпочато розробку інноваційного проекту “Majhrak”, який передбачав виробництво нових лазерних устаткувань та діодів. Дані щодо проекту наведені у табл.1

Таблиця 1

Дані по проекту “Majhrak”

Показники | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

Прибуток підприємства, млн. євро | 15,6 | 17,5 | 22,9 | 23,5 | 20,6

Інвестиції, млн. євро | 15,8 | 11,7 | 22,4 | 34,9 | 23.4

Ставка дисконтування (%) | 6,0 | 6,1 | 6,6 | 6,1 | 4,9

Амортизаційні відрахування, млн. євро | 11,9 | 12,1 | 13,5 | 14,5 | 17,8

В роботі було проведено розрахунок показника чистої приведеної вартості (NPV) двома способами: у першому випадку без урахування коефіцієнта дії інноваційного мультиплікатора, у другому – з урахуванням вищеназваного показника. Результати розрахунків наведені у в табл.2.

Таблиця 2

Результати розрахунків NPV без урахування kмульт.

Роки | Первісна вартість грошей, млн.євро | Ставка дисконтування | Майбутня вартість грошей, млн.евро | NPV

1999 р. | 15,8 | 6,0 | 16,748 | 0,894

Продовження табл.2

1 | 2 | 3 | 4 | 5

2000 р. | 11,7 | 6,1 | 13,174 | 1,309

2001 р. | 22,4 | 6,6 | 27,134 | 3,909

2002 р. | 34,9 | 6,1 | 44,227 | 7,361

2003 р. | 23,4 | 4,9 | 29,723 | 4,978

Усього | 108,2 | 18,421

За розрахунками NPV > 0, що свідчить про доцільність реалізації проекту.

Також було розглянуто ситуацію з урахуванням коефіцієнта дії інноваційного мультиплікатора (kмульт). Відомо, що на 5 років було виділено 108,2 млн. євро, з яких 40% відводиться на технологічні вдосконалення, а 60% - на виробництво лазерів та діодів, тоді виходячи з запропонованого способу розрахунку (формула 3) коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора (kмульт) дорівнює 1,25. Оскільки в наведеній ставці дисконту вже було враховано процент інфляції, то коригування зроблено на отриманий результат за формулою 4. Як показують розрахунки, NPV, обчислений з урахуванням коефіцієнта (kмульт), більший, ніж NPV, обчислений без урахування вищеназваного коригувального коефіцієнта (табл.3).

Таблица 3

Результати розрахунків NPV з урахуванням kмульт

Роки | Первісна вартість грошей, млн.євро млн. | Ставка дисконтування,% | Майбутня вартість грошей, млн.євро | NPV

1999 р. | 15,8 | 6,0 * 1.25 =7,5 | 16,985 | 1,102

2000 р. | 11,7 | 6,1* 1,25 = 7.6 | 12,935 | 1,066

2001 р. | 22,4 | 6,6 * 1,25 = 8,3 | 28,453 | 4,766

2002 р. | 34,9 | 6,1 * 1.25 = 7.6 | 46,791 | 8,867

2003 р. | 23,4 | 4,9 * 1.25 = 6,1 | 31, 456 | 5,994

Усього | 108,2 | 21,795

Це підтверджує припущення про те, що коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора впливає не меншою мірою, ніж відсоток інфляції на ставку дисконту й NPV. Причиною цього є те, що запропонований коефіцієнт, так само як і інфляція, коливається залежно від фази економічного розвитку.

Проведені розрахунки підтвердили пропозиції про необхідність доповнення методики оцінки економічної ефективності інноваційних проектів на основі дисконтування використанням коригувального показника - коефіцієнта дії інноваційного мультиплікатора, оскільки це дозволить більш вірогідно визначати економічну ефективність інноваційного проекту на стадіях спаду, підйому або депресії.

Показник NPV є найбільш доцільним для розрахунків, тому що враховує майбутню вартість грошей, поняття яких тісно взаємозалежні з життєвим циклом інновацій, а отже, й хвилями М.Кондратьєва.

Щодо ролі показника внутрішньої норми рентабельності інвестицій IRR (ВНД), то в управлінні економічною ефективністю інноваційних проектів вона вважається дещо перебільшеною, тому що цьому показнику надається навіть більша значущість, ніж NPV. Виникає необхідність визначитися відносно ролі IRR (ВНД) в аналізі методів оцінки ефективності інноваційних проектів. Ретельно проаналізувавши цей показник в роботі зроблено висновок, що метод рентабельності можна використати для визначення показника внутрішньої рентабельності проекту (IRR), тобто такої ставки дисконту, при якій дисконтована вартість надходжень коштів дорівнює дисконтованій вартості виплат.

У методі оцінки проекту за показником індекс прибутковості (PI) вбачається певна неузгодженість. При PI>1 проект варто прийняти, тому що він вважається за такої умови економічно вигідним, у протилежному разі, якщо PI<1, проект варто відхилити. Тоді, якщо NPV>0, а індекс PI>1, і навпаки, то даний показник не дає нових відомостей про ефективність проекту, і, відповідно, використовувати його як основний критерій, не слід, оскільки він має недолік властивий питомим показникам. Індекс прибутковості не є “первинним” економічним показником. Таким чином, найбільш оптимальним, тобто таким, який можна застосовувати на будь-якій фазі економічного розвитку, є показник NPV. Застосування цього методу є достатнім для інвестиційної фази проекту, але не для експлуатаційної фази.

На стадії експлуатації проекту головним питанням є строк окупності та період його освоєння. У цьому разі важливу роль відіграє впровадження прогресивних технологій. Унаслідок зниження строків освоєння при впровадженні прогресивних технологій можливе зменшення періоду виробництва й реалізації продукції. Дана можливість має бути прогнозована й підтверджена результатами спеціальних маркетингових досліджень по кожному виду товару та визначена ймовірність розширення ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено підходи до методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, що має пряме відношення до управління інноваційними процесами на рівні держави. На підставі проведених досліджень розроблено комплекс заходів, які дають змогу проводити аналіз інноваційних проектів, сприяючи їхній реалізації й поліпшенню інноваційного клімату в країні.

Основні наукові й практичні результати надано в наступних висновках:

1. Класифікаційні ознаки й схеми, що використовуються в цей час в економіці, не повною мірою відображають сутність інновацій та інноваційного процесу, тому їх необхідно переглянути. Розроблено нову класифікаційну схему, в основу якої покладено дію інноваційного мультиплікатора. Це дало можливість виявити взаємозв'язок теорії циклічного розвитку економіки з оцінкою ефективності інноваційного проекту. У результаті було аргументовано необхідність вибору методу оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з урахуванням теорії циклічного розвитку економіки, розробленої М.Д. Кондратьєвим;

2. Обґрунтовано доцільність використання комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів та проаналізовано такі наступні показники оцінки інноваційних проектів: абсолютні, відносні, які бувають статичними й динамічними. Підсумком проведеного дослідження стала пропозиція автора щодо можливості застосування статичних і динамічних показників на стадіях депресії, спаду й підйому.

3. З метою аргументації вищезазначеної пропозиції була проаналізована логіка поворотних точок в економіці, внаслідок цього:

- подальшого розвитку набуло питання про динаміку інвестицій, пов'язаних із принципово новими технічними напрямками;

- зроблено висновок про те, що динаміка інвестицій нерозривно пов'язана з рухом загальної норми прибутку, яка визначена основним критерієм при оцінці ефективності інноваційних проектів;

- обґрунтовано доцільність проведення оцінки інноваційного проекту за його стадіями: передінвестиційною, інвестиційною, експлуатаційною.

4. Розроблено методичні рекомендації щодо проведення маркетингового аналізу на передінвестиційній стадії інноваційного проекту й набуло подальшого розвитку спосіб застосування вдосконаленої матриці БКГ.

5. Інвестиційна стадія передбачає фінансову оцінку. З цією метою проведено аналіз кожного методу оцінки з урахуванням фаз економічного розвитку. Аналіз статичних методів показав, що вони зовсім незастосовні на фазі депресії або зросту, оскільки їхній часовий лаг носить довгостроковий характер, у той час як статичні методи застосовуються для оцінки короткострокових проектів. Вони можуть бути рекомендовані для застосування на ранніх стадіях експертизи інноваційних проектів, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період.

6. Методи, що враховують дисконтування, доцільніші для оцінки ефективності проекту, тому що дозволяють розраховувати весь строк функціонування проекту й динаміку потоку засобів по етапах його здійснення. Серед усіх динамічних показників найбільш вагомий і значимий показник чистої дисконтової вартості (NPV).

7. Удосконалено методичні рекомендації з використання динамічних методів оцінки інноваційних проектів. Був розроблений і запропонований до застосування коригувальний показник - коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора, що характеризує співвідношення між базисними й поліпшуючими інноваціями. Коефіцієнт впливу інноваційного мультиплікатора впливає не меншою мірою, ніж відсоток інфляції на норматив дисконтування й NPV. Це обумовлено тим, що запропонований нами коефіцієнт, так само як і інфляція, коливається залежно від фази економічного розвитку. Його застосування дає змогу більш вірогідно визначати економічну ефективність інноваційного проекту на стадіях економічного розвитку (спаду, підйому, депресії).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гласова С.А., Пархоменко Т.И. Инновационные аспекты маркетингового анализа // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2000. – № 535. – С.159–161.

2. Пархоменко Т.И. Классификационная схема инноваций с учетом действия инновационного мультипликатора // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – 2004. – Вип. 188: В 4 т., Т.1. – С. 35–40.

3. Пархоменко Т.И. Основные показатели эффективности инновационного процесса // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна – 2002. – № 564. – С. 7–250.

4. Пархоменко Т.И Оценка экономической эффективности инновационных проектов с учетом логики поворотных точек в экономике // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.– 2004. – Вип. 190: В 4 т., Т.1. – С. 113–123.

5. Поляков В.В. Пархоменко Т.И. Необходимость усовершенствования маркетингового анализа в условиях переходной экономики // Ринкова трансформація економіки. Зб. наук. пр. – 2000. – Вип. 5. – с. 114- 116.

АНОТАЦІЯ

Пархоменко Т.І. Управління економічною ефективністю інноваційних проектів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.02.03 - організація управління, планування й регулювання економікою. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню питань щодо вдосконалення існуючих методів ефективного управління в інноваційній сфері.

Індикатором інноваційної активності є кількість впроваджених інноваційних проектів. Натомість це залежить від ефективного управління нововведеннями. Оцінка економічної ефективності є основною складовою управління інноваційними проектами. Тому основну увагу зосереджено на цьому питанні, оскільки на сучасному етапі в Україні використовуються різні методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, однак вони потребують подальшого удосконалення. Це сприяє оптимізації процесу управління економічною ефективністю інноваційних проектів.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі теоретичної бази організації інноваційного процесу, зроблено висновок, що методику оцінки ефективності інноваційних проектів варто шукати в сутності й особливостях інновацій та інноваційного процесу. Циклічний характер розвитку інноваційного проекту свідчить про необхідність вибору методу оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з урахуванням теорії циклічного розвитку економіки, розробленої М. Кондратьєвим.

Ключові слова: управління, інновації, інноваційний процес, інноваційний проект, інноваційний мультиплікатор, коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора, циклічні коливання в економіці, оцінка ефективності.

АННОТАЦИЯ

Пархоменко Т.И. Управление экономической эффективностью инновационных проектов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена исследованию вопросов управления экономической эффективностью инновационных проектов, а также совершенствованию существующих методов их оценки.

Уровень инновационной активности в стране зачастую свидетельствует об уровне развития экономики. Индикатором инновационной активности является количество внедренных инновационных проектов. Поскольку оценка эффективности внедрения инноваций является основой управления экономической эффективностью инновационных проектов, то на ней сосредоточено основное внимание исследования.

На современном этапе в Украине используются различные методы оценки экономической эффективности инновационных проектов, однако их применение не является достаточно эффективным, что свидетельствует об актуальности темы. Особое внимание уделяется теории длинных волн Н. Кондратьева. Развитие экономики осуществляется не прямолинейно по