МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРИЖБИЛО Віталій Олександрович

УДК: 631.1:631.173

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ

СИСТЕМИ АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО СЕРВІСУ РЕГІОНУ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – | кандидат економічних наук, доцент, Заслужений працівник народної освіти України

КУРНОСЕНКО Володимир Герасимович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту і маркетингу.

Офіційні опоненти: –

– |

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

ПІДЛІСЕЦЬКИЙ Гліб Макарович,

Національний науковий центр “

Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу цін на матеріальні ресурси;

кандидат економічних наук, доцент

ЛАГОДІЄНКО Володимир Вікторович,

Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри інформатики.

Провідна установа – | Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра організації агробізнесу, м.Київ.

Захист відбудеться 9 вересня 2005 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул.Паризької Комуни, 9, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м.Миколаїв, вул.Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 5 серпня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки незалежності України значно погіршилася технічна оснащеність сільськогосподарських підприємств. Машинно-тракторний парк скоротився майже наполовину, зросло навантаження на робочу техніку. В ситуації, що склалася в аграрному секторі економіки з матеріально-технічним забезпеченням, яка оцінюється фахівцями як критична, значно зростає роль ремонтно-обслуговуючих формувань.

За цих умов існує нагальна потреба в поглибленні теоретико-методологічних підходів до формування ефективного організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу, здатного підтримувати в працездатному стані фізично і морально застарілі технічні засоби виробництва і здійснювати фірмове обслуговування нової техніки.

Проблеми розробки концептуальних положень ремонту і технічного обслуговування машинно-тракторного парку завжди займали важливе місце в системі наукових досліджень. В розробку науково-теоретичних та прикладних проблем аграрного ремонтно-технічного сервісу вагомий внесок в різний час зробили Касторський В.Ф., Веденяпін Г.В., Горячкін В.П., Конкін Ю.О., Білоусько Я.К., Більський В.Г., Бурковський І.Д., Демко А.А., Денисенко П.А., Деревець І.С., Гайдуцький П.І., Коноводов В.В., Крохта Г.М., Мартинишин Я.М., Месель-Веселяк В.Я., Мосіюк П.О., Лісовський Г.А., Лобас М.Г., Підлісецький Г.М., Петров В.М., Саблук П.Т., Рассказов М.Я., Черепанов С.С., Шебанін В.С. та інші.

Разом з тим, не всі аспекти цієї багатопланової проблеми достатньо досліджені, а деякі залишаються дискусійними. Більшість опублікованих у вітчизняній літературі наукових розробок присвячені окремим питанням ремонтно-технічного обслуговування на рівні підприємства, або ж галузі в цілому. В той же час майже відсутні наукові праці, які б розглядали в комплексі і взаємодії діяльність сільськогосподарських товаровиробників і підприємств ремонтно-технічного сервісу в нерозривному зв’язку з розвитком ринкових відносин і становленням багатоукладної економіки в АПК. Це зумовлює необхідність вивчення окресленої проблеми, підтверджує актуальність теми дисертаційного дослідження та її народногосподарське значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з загальнодержавними програмами реформування аграрної економіки і входить до комплексної теми наукових досліджень Одеського державного аграрного університету “Проблеми реформування і функціонування системи управління аграрним виробництвом в умовах становлення і розвитку ринкових відносин” (номер Державної реєстрації 0103U003034).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних засад та обґрунтування пропозицій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу регіону. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність дослідження і розв’язання таких питань:

· теоретичне узагальнення наукових поглядів на сутність та закономірності розвитку організаційно-економічного механізму в системі аграрно-технічного сервісу;

· аналіз еволюції розвитку та оцінка сучасного стану організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу регіону;

· обґрунтування пропозицій щодо удосконалення організаційного механізму системи аграрно-технічного сервісу регіону;

· визначення напрямів розвитку ефективних ремонтно-обслуговуючих формувань в сфері експлуатації сільськогосподарської техніки;

· удосконалення економічного механізму ефективного розвитку регіонального аграрно-технічного сервісу.

Об’єктом дослідження послужили процеси становлення та розвитку організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу Одеської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів організаційно-економічного механізму розвитку системи аграрно-технічного сервісу регіону.

Методи дослідження. В основу дослідження було покладено діалектичний метод пізнання та системний підхід, що дало змогу комплексно дослідити теоретичні й методичні засади формування і розвитку системи аграрно-технічного сервісу, проаналізувати його стан та оцінити перспективи розвитку. При узагальненні теоретичних і методологічних основ організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу використовувалися прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: аналіз, синтез, індукція і дедукція, аналогія і співставлення. В аналітичних дослідженнях застосовувалися методи: абстрактно-логічний – при формуванні теоретичних узагальнень і висновків; структурно-функціональний – при розгляді досліджуваного явища як системи; монографічний – при вивченні літературних джерел та дослідженні розвитку поставлених проблем; економіко-статистичний – при оцінці сучасного стану організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу; групування, математико-статистичний – при оцінці ефективності використання машинно-тракторного парку; графічний – при обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення організаційного механізму системи аграрно-технічного сервісу; розрахунково-конструктивний – при визначенні напрямів розвитку ефективних ремонтно-обслуговуючих формувань в сфері експлуатації сільськогосподарської техніки; динамічний, системний – при удосконаленні економічного механізму формування та розвитку системи аграрно-технічного сервісу регіону.

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Одеського обласного управління статистики; інформаційно-аналітичні дані відділу технічної політики і маркетингу Головного управління сільського господарства і продовольства Одеської облдержадміністрації; економічні паспорти сільськогосподарських підприємств Одеської області (ф.220); матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань; власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.

Уперше:

· запропоновано ввести в теорію і практику побудови і функціонування системи аграрно-технічного сервісу наступний принцип: система аграрно-технічного сервісу повинна відповідати таким кількісним і якісним параметрам, які б давали їй можливість при мінімально можливих витратах ресурсів забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної сільськогосподарської техніки.

Дістало подальший розвиток:

· теоретико-методологічні підходи до формування ефективного організаційно-економічного механізму аграрно-технічного сервісу регіону шляхом:

- формування п’ятирівневої (пункти технічного обслуговування – центральні ремонтні майстерні – районні ремонтно-технічні підприємства – міжрайонні інженерно-технічні центри – Облагротехсервіс) ремонтно-експлуатаційної бази при переважному використанні техніки, нормативні строки експлуатації якої давно закінчилися;

- створення ефективної системи інженерно-технічного сервісу машинно-тракторного парку на основі фірмового супроводження техніки протягом всього періоду експлуатації;

- удосконалення економічного механізму взаємовідносин між власниками сільськогосподарської техніки і обслуговуючими їх ремонтно-технічними підприємствами, в основу яких положено: а) обмеження максимального рівня рентабельності ремонтно-технічних підприємств; б) юридичне закріплення залежності матеріальної винагороди ремонтно-технічних працівників від експлуатаційної готовності технічних засобів виробництва.

· визначення поняття “сервіс”, як комплекс робіт з надання широкого спектру послуг, необхідних для забезпечення ефективного розвитку основної діяльності та “аграрний сервіс”, як комплекс робіт з надання широкого спектру послуг, які створюють сприятливі умови для виробництва сільськогосподарської продукції і покращують її якісні і кількісні характеристики.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані ремонтно-обслуговуючими підприємствами районного, міжрайонного і обласного рівнів, а також головними управліннями сільського господарства і продовольства Облдержадміністрацій і управліннями сільського господарства райдержадміністрацій при створенні ремонтно-обслуговуючої бази відповідного рівня і забезпеченні своєчасного і якісного ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарської техніки.

Результати проведених досліджень, висновки і пропозиції щодо удосконалення ремонтно-технічного обслуговування суб’єктів господарювання, методика визначення кількості ремонтно-технічних підприємств та їх розміщення по території області схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 16-15-04-490 від 11.07.2005р.).

Матеріали досліджень використовуються в навчальному процесі Одеського державного аграрного університету при вивченні дисциплін “Основи менеджменту”, “Інженерний менеджмент”, “Менеджмент та стратегія сільськогосподарських кооперативів” (довідка № 01-22/01 від 11.07.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукової праці, опублікованої у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які належать автору.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Крок до проектно-орієнтованого суспільства” (ОРІДУ УАДУ, м.Одеса, 22-23 серпня 2002р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК (м.Харків, ХДТУСГ, 5-6 грудня 2002р.); міжнародній науково-практичній конференції “Формування ринкової економіки” (м.Київ, КНЕУ, 2003р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми села в пореформений період” (м.Миколаїв, МДАУ, 22-24 вересня 2004р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м.Харків, ХНАУ, 5-6 жовтня 2004р.); IV міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м.Харків, ХНТУСГ, 2-3 грудня 2004р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОДАУ (м.Одеса, 2002-2004р.р.).

Публікації. За матеріалами дисертації у фахових виданнях опубліковано 7 наукових праць обсягом 1,7 друкованих аркуша, з них одна – у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядкована загальному задуму досліджень і визначена його межами. Основна частина роботи викладена на 161 сторінках комп’ютерного тексту. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає в себе 205 найменувань, містить 32 таблиці, 10 рисунків, 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи організаційно-економічного механізму аграрного сервісу” розглядаються теоретичні положення щодо сутності організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу, дається визначення основним економічним категоріям і поняттям, що визначають його зміст. Огляд сучасної літератури показав багатоплановість у розумінні даної категорії.

Для ефективного управління агропромисловим комплексом, як складним і динамічним соціально-економічним організмом в нових умовах господарювання, економічна наука і практика повинні виробити відповідний господарський механізм, своєрідний інструментарій свідомого використання економічних законів, що об’єктивно діють в суспільстві. Тому, методологія досліджень з вибраної теми розглядається нами не лише як вчення про науковий метод пізнання, але і як сукупність методів, що застосовуються в економічній науці при вирішенні соціально-економічних проблем.

В своїх дослідженнях ми розглядали організаційно-економічний механізм системи аграрно-технічного сервісу як складову частину більш загального поняття “господарський механізм”, що, в свою чергу, є складовою частиною АПК як цілісної соціально-економічної системи.

Основу господарського механізму складає економічний механізм, який базується на використанні економічних інтересів. Інструментами економічного механізму є економічні важелі і стимули, які передбачають матеріальну зацікавленість і матеріальну відповідальність працівників за виконання визначеної мети та спонукають діяти їх в необхідному напрямку без повсякденного адміністративного втручання.

Важливою складовою господарського механізму виступає організаційний механізм. На нижчому рівні ієрархії управління організаційний механізм можна представити як скелет аграрного формування, як систему супідрядності і взаємозв’язків між його структурними елементами. Він має місце в любому аграрному формуванні незалежно від розмірів, форми власності і господарювання.

Економічний і організаційний механізм органічно переплітаються. Їх часто об’єднують в єдиний організаційно-економічний механізм господарювання. В реальній дійсності ці механізми активно взаємодіють і представляються як одне ціле.

В формуванні організаційно-економічного механізму агротехсервісної служби Одеської області можна виділити два різноякісні етапи. Перший – від зародження агротехнічного сервісу до початку трансформаційних процесів. Він характеризується поступовим нарощенням потужностей агротехсервісних підприємств, удосконаленням їх організаційної структури, значним розширенням асортименту послуг. Економічний механізм взаємовідносин обслуговуючих підприємств зі споживачами послуг, ціни на всі види послуг на цьому етапі затверджувалися на вищих щаблях управлінської ієрархії.

Багато послуг були неефективними для споживачів. Тому при послабленні монополії обслуговуючих відомств і впровадженні госпрозрахунку сільськогосподарські підприємства ще в 1985-1990 роки почали відмовлятися від таких послуг. З цього розпочинається другий етап формування організаційно-економічного механізму агротехсервісної служби, на початку якого відбулося різке скорочення використання потужностей агротехсервісних підприємств. Так, в 1992 році обсяги робіт, які здійснювали спеціалізовані районні ремонтні майстерні і заводи з капітального ремонту тракторів, комбайнів, автомобілів, скоротилися наполовину. Участь спеціалізованих підприємств в відновленні зернозбиральних комбайнів скоротилася в три рази, автомобілів – в п’ять разів, різко впала роль сервісних підприємств в обслуговуванні аграрних формувань. Ремонтними підприємствами колишньої сільгосптехніки виконується від 10% до 20% колишніх обсягів робіт з ремонту машин і технічного обладнання.

Майнові комплекси агротехсервісних підприємств стали власністю робітників, що на них працювали. Економічний механізм взаємовідносин зі споживачами послуг, що запропонували нові власники не влаштовував фінансово знесилених сільських товаровиробників. З цієї причини багато ремонтно-транспортних підприємств перепрофілювали свою діяльність.

Окремі специфічні галузі і види діяльності, основною функцією яких є надання різноманітних послуг сільському господарству, об’єднуються в єдиний комплекс, що отримав назву інфраструктура. У дисертаційній роботі узагальнено точки зору окремих науковців на семантичну характеристику понять послуга, обслуговування, сервіс, аграрний сервіс, аграрно-технічний сервіс, інфраструктура, визначено їх місце і роль в сільськогосподарському виробництві, запропоновано авторське трактування понять “сервіс” та “аграрний сервіс”.

У другому розділі “Розвиток організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу регіону” представлена характеристика сучасного стану матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва регіону, надана оцінка функціонуючій системі аграрно-технічного сервісу, досліджено становлення організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу.

Різкий перехід від планово-адміністративної системи господарювання до ринкової, непослідовні і безсистемні трансформаційні перетворення на селі призвели до значного погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, внаслідок чого вони виявилися неспроможними поновлювати свій технічний потенціал. За роки незалежності України в сільськогосподарських підприємствах Одещини кількість тракторів зменшилася на 10613 одиниць, або на 42,3%, зернозбиральних комбайнів – на 2754 одиниць, або на 45,9%. Споживання електроенергії на виробничі потреби скоротилося в 7.9 рази, електроозброєність праці – в 3 рази. Багато технологічних операцій, особливо в тваринництві, виконуються вручну. Загальний обсяг енергетичних потужностей скоротився на 45%.

Усе більшого поширення набуває ще одна негативна тенденція. Окремі господарства розукомплектовують несправні машини для підтримання працездатності інших машин тієї ж марки. В результаті різкого зменшення парку сільськогосподарської техніки збільшується навантаження на працюючу машину. Так, навантаження ріллі на один трактор в цілому по області зросло з 73 га в 1992 році до 119 га в 2003 році, площа, з якої зібрано врожай в розрахунку на один зернозбиральний комбайн, з 183 га до 343 га.

Левова частка витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку приходиться на паливно-мастильні матеріали. Багатократне подорожчання пального зробило його для сільськогосподарських товаровиробників одним із самих дорогих і жорстколімітуючих ресурсів. Витрати ПММ використовуються в якості одного з основних показників оцінки ефективності роботи МТП. Для визначення впливу витрат пального на основні економічні показники роботи МТП нами проаналізовано роботу 70 сільськогосподарських підприємств тринадцяти адміністративних районів, що відносяться до різних природно-економічних зон.

Для обробки статистичної сукупності даних з метою визначення характеру і ступеню впливу виробничих факторів на собівартість умовного еталонного га нами побудовано рівняння регресії де в якості результативної ознаки використано собівартість 1 умовного еталонного га, а за факторіальні ознаки взято витрати пального на 1 умовний еталонний га і фактичний виробіток в умовних еталонних га на 1 еталонний трактор.

Рішення моделі виробничої функції дало наступні результати:

(1)

де, у – собівартість 1 умовного еталонного га;

х1 – витрати дизельного палива на 1 умовний еталонний га, кг;

х2 – виробіток на 1 еталонний трактор умовних еталонних га.

Коефіцієнт множинної кореляції R=0,84 свідчить про високий рівень інтенсивності зв’язку між досліджуваними ознаками, а коефіцієнт множинної детермінації R2=0.70 – що варіація результативної ознаки y на 70% пояснюється варіацією включених до моделі факторів.

Надходження паливно-мастильних матеріалів, як і наявність та робоча готовність технічних засобів виробництва залежать від фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників. В 2003 році сільськогосподарські підприємства Одещини від усієї діяльності мали загальний рівень рентабельності 1,6%. Багато з них не мають коштів для придбання оборотних засобів виробництва, без яких неможливе навіть просте відтворення (41,5% підприємств збиткові). Розірвати це замкнуте коло без належної державної підтримки сільського товаровиробника неможливо.

Враховуючи занадто обмежені фінансові можливості сільських товаровиробників для оновлення машинно-тракторного парку вважаємо за доцільне розвивати існуючу ремонтно-технічну базу аграрної галузі.

При організації аграрного ремонтно-технічного сервісу необхідно враховувати таку важливу особливість технічного засобу виробництва як здатність виступати в трьох формах: в якості товару, засобу праці і предмету праці (рис.1).

Агротехнічний сервіс розпочинається з того моменту, коли технічний засіб поступає на ринок і набуває форми товару. Для підвищення конкурентноздатності технічного засобу виробник здійснює його передпродажну підготовку, приймає участь в ярмарках, виставках, здійснює ефективні рекламні заходи.

Після здійснення акту купівлі-продажу і доставки споживачеві технічний засіб з товару трансформується в засіб праці. Обсяги робіт з агротехнічного сервісу збільшуються, змінюється їх характер, підвищується ступінь складності.

У ситуаціях, коли техніка зазнає діагностування, технічного обслуговування, ліквідації наслідків експлуатаційних відмов і т.ін. вона перетворюється із засобу праці в предмет праці. Підтримання і відновлення техніко-експлуатаційних характеристик машин і механізмів є основним змістом цього блоку. Не випадково технічний сервіс останнім часом ототожнюється з проблемою технічного обслуговування.

Аналіз розвитку агротехнічного сервісу в Одеській області в часи незалежності України показав, що весь цей період в даному виді діяльності мали місце дві діаметрально протилежні тенденції: перша – це невпинне зростання обсягів ремонтно-відновлювальних робіт і друга – це постійне зменшення кількості об’єктів виробничо-технічної інфраструктури, здатних надавати ті чи інші агротехнічні послуги.

Рис.1. Зміна асортименту агротехнічних послуг в залежності від форми використання технічного засобу виробництва

Технічний стан засобів виробництва, який використовують сільськогосподарські товаровиробники, дає підстави стверджувати, що, незважаючи на значне скорочення їх кількості, загальний попит на ремонтно-технічні послуги залишається на досить високому рівні, чого не скажеш про пропозицію. Навіть в кращі передтрансформаційні роки лише 64,6% сільськогосподарських підприємств Одещини мали в своїй структурі центральні ремонтні майстерні, 45,2% підприємств – пересувні майстерні. Іншими об’єктами виробничо-технічної інфраструктури колгоспи і радгоспи були забезпечені менше ніж наполовину. Після реформування колгоспів і радгоспів в виробничі структури ринкового типу кількість об’єктів ремонтно-технічної інфраструктури зменшилася в 2-2,5 рази (табл. 1).

Таблиця 1

Ступінь забезпеченості аграрних підприємств Одеської області об’єктами

виробничо-технічної інфраструктури

Об’єкти інфраструктури | Потреба станом на 01.01.1990 р. (одиниць) | Фактична наявність одиниць станом на кінець року | Ступінь забезпеченості у % станом на кінець року

1990 | 2003 | 1990 | 2003

Центральні ремонтні майстерні | 472 | 305 | 148 | 64,6 | 31,3

Пункти технічного обслуговування | 814 | 384 | 179 | 41,7 | 22,0

Машинні двори | 451 | 82 | 22 | 18,2 | 4,9

Ангари для зберігання техніки | 449 | 107 | 31 | 23,8 | 6,9

Площадки регулювальні | 1026 | 602 | 186 | 58,7 | 18,1

Пересувні майстерні | 924 | 418 | 169 | 45,2 | 18,3

Мобільні агрегати технічного обслуговування всіх модифікацій | 472 | 181 | 77 | 38,3 | 16,3

Для забезпечення своєчасного і якісного ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарської техніки Головне управління сільського господарства і продовольства Одеської облдержадміністрації створило асоціацію “Одесаагротехсервіс”, яка об’єднала два відкриті акціонерні товариства “Агротехніка” і “Сільгоспремонт”, 12 ремонтно-транспортних підприємств, 6 машинно-технологічних станцій (МТС) та 148 центральних ремонтних майстерень сільськогосподарських підприємств (ЦРМ).

В дисертаційній роботі відображено напрямки спеціалізації кожного ремонтного підприємства і піддано аналізу результати їх роботи. Незважаючи на різке зменшення кількості ремонтно-технічних підприємств, ті, що продовжують функціонувати, не повністю завантажені ремонтними роботами. Аналіз показав, що в окремих ремонтно-технічних підприємствах 30-38% виконаних робіт становлять послуги несільськогосподарського характеру. Лише одна шоста вартості ремонтно-технічних послуг в 2003 році виконана підприємствами асоціації “Одесаагротехсервіс”. Основний же обсяг ремонтно-відновлювальних робіт виконано силами сільгоспвиробників у власних майстернях, не обладнаних необхідними технічними засобами для діагностування і здійснення складних ремонтно-технічних робіт. Необхідний обсяг ремонтних робіт не виконано більше ніж на 25 млн.грн. Значна частина сільськогосподарської техніки залишилася не використаною, що призвело до подовження строків виконання окремих операцій.

Подальший розвиток аграрного виробництва безпосередньо залежить від того, як швидко і якісно буде налагоджено аграрно-технічний сервіс. Без своєчасного поновлення спрацьованих машин і механізмів область втратить можливість навіть простого відтворення в сільському господарстві. Разом з тим, не варто сподіватися на виробництво конкурентноздатної продукції фізично і морально застарілою технікою, навіть, якщо її буде вдосталь. Лише кардинальне оновлення всього парку сільськогосподарських машин і обладнання відкриває реальну перспективу підвищення конкурентноздатності сільськогосподарської продукції. Без фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств і відповідної державної підтримки аграрна галузь не зможе вирішити вказану проблему.

У третьому розділі “Формування ефективного організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу регіону” обґрунтовано теоретико-методологічні основи формування ефективного організаційно-економічного механізму аграрно-технічного сервісу регіону. В основу побудови і функціонування системи агротехнічного сервісу нами рекомендовано ввести наступне правило: система аграрно-технічного сервісу повинна відповідати таким кількісним і якісним параметрам, які б давали їй можливість при мінімально можливих витратах ресурсів забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної сільськогосподарської техніки. Даний принцип обумовлює економічно доцільний рівень розвитку ремонтно-технічної бази різних виробників сільськогосподарської продукції і підвищує її ефективність.

Ремонтно-експлуатаційну базу системи аграрно-технічного сервісу регіону рекомендуємо побудувати за територіальною ознакою. В якості основного структуроутворюючого критерію пропонуємо взяти відстань від відповідної ремонтно-технічної бази до місць експлуатації техніки. В якості допоміжного критерію повинна бути умова, при якій вартість робіт з відновлення працездатності технічного засобу (R) повинна перевищувати витрати на його транспортування до ремонтної майстерні (Т):

, (2)

а сукупні витрати на ремонт і транспортування технічного засобу, перемножені на час, що пройшов від виникнення поломки до відновлення його працездатності (Ч) повинні бути меншими аналогічного показника при умові виконання ремонтної операції на місці її виникнення:

(3)

В роботі обґрунтовується необхідність створення п’ятирівневої ремонтно-експлуатаційної бази Одеської області, визначається функціональне призначення кожного рівня. Ефективне використання ремонтно-обслуговуючої бази передбачає справедливий розподіл всіх видів ремонтних робіт між тими ремонтними підприємствами, на яких економічно доцільно виконувати ті чи інші роботи.

Для того, щоб розрахувати необхідну кількість майстерень відповідного рівня Одеської області ми пропонуємо вдатися до слідуючих припущень. Уявімо собі, що вся земельна площа Одеської області має форму круга. Якщо в його центрі розмістити майстерню відповідного рівня, то неважко визначити земельну площу, яку обробляє техніка, що обслуговується в даній майстерні і орієнтовну кількість тракторів, необхідних для обробітку даної земельної площі (рис.2).

Рис.2. Схематичне зображення п’ятирівневої зони обслуговування аграрної ремонтно-технічної бази регіону

R1= 3 км; S1=3.14 x 32=28.26 км 2=2826 га;

R2= 6 км; S2=3.14 x 62=113.04 км 2=11304 га;

R3= 18 км; S3=3.14 x 182=1017.36 км 2=101736 га;

R4= 36 км; S4=3.14 x 362=4069.44 км 2=406944 га;

R5= 90 км; S5=3.14 x 902=25434.00 км 2=2543400 га.

Так, радіус найбільш ефективної роботи первинної ланки аграрно-технічного сервісу складає 3 км, а загальна земельна площа – 28,26 км2, або 2826 га.

На другому рівні, який представлений центральними ремонтними майстернями крупних аграрних формувань, або ж асоціацій фермерів і селянських господарств виконуються ті ремонтно-обслуговуючі роботи, які в силу своєї більш високої складності не можуть бути виконані на першому рівні, або ж виконання яких обходиться значно дешевше при вищій якості ремонтних робіт. Багаторічна практика сільськогосподарського виробництва показує, що найефективніше справляється зі своїми функціями та майстерня, яка розташована на відстані до 6 км від місця експлуатації техніки.

Радіус зони обслуговування на третьому рівні порівняно з попереднім збільшується втричі – до 18 км, а кількість обслуговуваної техніки в 9-10 разів. В зв’язку з цим, з метою максимального наближення агротехсервісного обслуговування до сільськогосподарського товаровиробника районні ремонтно-технічні підприємства повинні бути оснащені пересувними ремонтними майстернями. Це дозволить їм оперативно виявляти причини і усувати складні несправності і відмови тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин в польових умовах, тобто безпосередньо на місці їх експлуатації.

Четвертий рівень представляють міжрайонні інженерно-технічні центри. Вони виконують цілий ряд робіт, які не під силу районним ремонтно-транспортним підприємствам і центральним ремонтним майстерням крупних аграрних формувань.

Міжрайонні інженерно-технічні центри доцільно створювати на базі найбільш успішно функціонуючих районних ремонтно-транспортних підприємств, розосереджених на приблизно однаковій відстані один від одного по всій території області.

Окрім функцій міжрайонної ремонтно-технічної бази вони повинні виконувати ті ж функції, що і ремонтно-технічні бази районних ремонтно-транспортних підприємств, відносно техніки, що працює на території району.

До п’ятого рівня відносяться ремонтно-механічні заводи з виготовлення оснащення, пристосувань, станків, обладнання, стендів, спеціальних приборів та інструментів для всієї ремонтно-обслуговуючої бази; з відновлення особливо точних деталей паливної апаратури, гідросистем, окремих деталей автотракторних і комбайнових двигунів.

Однією з найважливіших функцій ремонтно-технічної служби обласного рівня є підготовка та підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників ремонтно-обслуговуючого виробництва.

Якщо виходити з того, що в 2003 році в Одеській області було піддано обробітку 82% загальної земельної площі, то можна розрахувати, що пункт технічного обслуговування має надавати послуги техніці, яка обробляє 2317 га ріллі, а виходячи з середнього навантаження ріллі на один трактор в 119 га, визначаємо кількість тракторів, які будуть обслуговуватися на даному рівні ремонтно-обслуговуючої бази (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок потужності ремонтно-технічної бази аграрно-технічного сервісу Одеської області

Рівень | Радіус обслуго-

вування, км | Загальна площа обслуго-

вування, га | Площа ріллі, га (82% заг.зем.пл) | Середнє навантаження ріллі на 1 трактор, га | Кількість тракторів, що обслугову-ються, од

R1 | 3 | 2826 | 2317 | 119 | 20

R2 | 6 | 11304 | 9268 | 119 | 78

R3 | 18 | 101736 | 83412 | 119 | 700

R4 | 36 | 406944 | 333648 | 119 | 2803

R5 | 90 | 2543400 | 2085300 | 119 | 17523

Аналогічним способом можна розрахувати фізичні параметри для кожного рівня ремонтно-технічної бази системи агротехсервісу Одеської області і загальну кількість майстерень (табл. 3).

Таблиця 3

Розрахунок потреби в ремонтно-технічних майстернях на різних рівнях агротехсервісного обслуговування в Одеській області

Рівень | Площа ріллі, що обробляється, га | Потреба в ремонтно-технічних майстернях, одиниць

1 рівня | 2 рівня | 3 рівня | 4 рівня | 5 рівня

R1 | 2317 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0

R2 | 9268 | 4 | 1 | 0 | 0 | 0

R3 | 83412 | 36 | 9 | 1 | 0 | 0

R4 | 333648 | 144 | 36 | 4 | 1 | 0

R5 | 2085300 | 900 | 225 | 25 | 6 | 1

В дисертаційній роботі даються пропозиції автора відносно розподілу функцій між підприємствами різних рівнів ремонтно-технічної бази області окремо при переважному обслуговуванні техніки, терміни експлуатації якої уже закінчилися, і при фірмовому супроводженні заводами сільськогосподарського машинобудування сучасної техніки, яку вони виготовляють зараз.

При розбудові ремонтно-технічної бази області дуже важливо визначити обсяги ремонтно-обслуговуючих робіт для кожного суб’єкта системи ремонтно-технічного сервісу, які слугуватимуть основою для розрахунку потужності ремонтно-обслуговуючих підприємств чи їх структурних підрозділів.

Дисертантом удосконалено методику визначення річних витрат на ремонт та ТО машини за формулою:

В = Т х Б х П х К, (4)

де: В – річні витрати на ремонт і ТО машини, грн.; Т – річні планові витрати пального машини, т; Б – балансова вартість машини, грн.; П – нормативний відсоток річних витрат на ремонт і ТО від балансової вартості машини в розрахунку на 1 т. витраченого пального, %; К – коефіцієнт коригування витрат в залежності від тривалості експлуатації і амортизаційного терміну машини. (Курсивом виділено нововведення дисертанта).

Важливість достатньо точного та обґрунтованого визначення витрат на ремонт та ТО підтверджує той факт, що в загальній структурі собівартості 1 умовного еталонного га на їх долю приходиться 25-30% від усіх витрат.

На вищому рівні системи агротехнічного сервісу області при асоціації “Одесаагротехсервіс” пропонується створити головний дилерський центр заводів сільськогосподарського машинобудування для координації діяльності ремонтних підприємств усіх рівнів з метою забезпечення єдиної технічної політики в області.

Важливою компонентою асоціації “Одесаагротехсервіс”, яка повинна пронизувати всі рівні і всі структурні підрозділи інженерно-технічного сервісу області та забезпечувати її життєдіяльність як цілісної системи, має стати інформаційна складова, яка матеріалізується в вертикально структуровану підсистему “Одесаінформагротехсервіс”.

Автором сформульовано принципи розбудови сучасної ринкової системи аграрно-технічного сервісу. Згідно з одним із принципів, розпочинати її необхідно з оновлення машинно-тракторного парку і пошуку його оптимального складу. На конкретному статистичному матеріалі дисертант доказує, що вирішальною умовою оновлення і модернізації машинно-тракторного парку є створення необхідних умов для прибуткової діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Лише після цього в сільське господарство почнуть надходити інвестиції і запрацюють такі складові економічного механізму як кредитування, ціноутворення, фінансовий лізинг і стане можливим запровадження інноваційних технологій.

В роботі обґрунтовується необхідність будувати на договірних засадах взаємовідносини ремонтно-обслуговуючих формувань з сільськими товаровиробниками з обмеженням відсотків планового накопичення на законодавчому рівні. Крім цього в двохсторонніх договорах необхідно юридично закріпити залежність матеріальної винагороди ремонтно-технічних працівників від якості наданих послуг і експлуатаційної готовності технічних засобів, взятих на обслуговування.

ВИСНОВКИ

1. Важливою складовою АПК як цілісної соціально-економічної системи виступає господарський механізм, основу, серцевину якого становлять економічний і організаційний механізми, які органічно поєднуються з урахуванням особливостей кожного етапу розвитку економіки. Детальна регламентація і жорсткий контроль діяльності аграрних підприємств за допомогою адміністративних методів гальмують розвиток виробництва, сковують ініціативу і підприємливість. Разом з тим і непряме регулювання виробництва через економічні важелі і стимули, без зовнішньої його регламентації, породжує елементи стихійності та анархії.

2. В формуванні організаційно-економічного механізму агротехсервісної служби Одеської області можна виділити два різноякісні етапи. Перший – від зародження агротехнічного сервісу до початку трансформаційних процесів. Він характеризується поступовим нарощенням потужностей агротехсервісних підприємств, удосконаленням їх організаційної структури, значним розширенням асортименту послуг. І другий, починаючи з 1992 року, коли відбулося різке скорочення використання потужностей агротехсервісних підприємств, перепрофілювання багатьох з них на інші види діяльності, що привело до повної руйнації агротехсервісної служби як системи.

3. Серед багатьох проблем ефективного розвитку сільського господарства однією з ключових виступає створення і подальший розвиток обслуговуючих формувань. Від повного, своєчасного і надійного обслуговування виробництва в великій мірі залежать кінцеві результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

4. Роботи з системного обслуговування певного виду діяльності акумулюються в багатофункціональному та різноаспектному понятті “сервіс”, яке має місце в будь-якій сфері людської життєдіяльності, в тому числі і в аграрному виробництві. В процесі дослідження використано авторське трактування понять “сервіс” та “аграрний сервіс”.

5. Ефективність функціонування системи аграрно-технічного сервісу значно підвищується, якщо використовувати запропонований дисертантом наступний принцип: система аграрно-технічного сервісу повинна відповідати таким кількісним та якісним параметрам, які б давали їй можливість при мінімально можливих затратах ресурсів забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної сільськогосподарської техніки.

6. В розвитку агротехнічного сервісу Одеської області в роки незалежності України мали місце дві діаметрально-протилежні тенденції: невпинне зростання обсягів ремонтно-відновлювальних робіт і постійне зменшення кількості об’єктів інженерно-технічної інфраструктури. За цей період кількість центральних ремонтних майстерень зменшилася на 51,5%, пунктів технічного обслуговування – на 53,4%, пересувних майстерень – на 59,6%. Із 41 РТП лише 12 продовжують надавати ремонтно-технічні послуги.

7 Значне погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств Одещини суттєво обмежило їх можливості в технічному переоснащенні. За роки незалежності України на кожні списані 3,5 трактори і 2,9 комбайни було придбано лише по одній новій машині. Кількість тракторів зменшилася на 42,3%, комбайнів – на 45%, машин і знарядь в тваринництві – на 70-80%. Споживання електроенергії на виробничі потреби скоротилося в 7,9 рази, електроозброєність праці зменшилася в 3 рази. Значно зросло фізичне навантаження на одну робочу машину. Вони швидше зношуються і потребують більше зусиль і коштів для своєчасного проведення ремонтних робіт.

8. Підтримання техніки в постійному робочому стані неможливе без відповідної ремонтно-технічної бази. При її побудові в якості основного структуроутворюючого критерію дисертант запропонував відстань від майстерні до місця експлуатації техніки. Проведені ним розрахунки за власною методикою показують, що забезпечувати постійну експлуатаційну готовність наявної в області сільськогосподарської техніки зможуть 900 пунктів технічного обслуговування, 225 центральних ремонтних майстерень, 25 районних ремонтно-технічних підприємств, 6 міжрайонних інженерно-технічних центрів та функціонуючі на території області заводи сільськогосподарського машинобудування.

9. Обсяги ремонтно-технічних робіт при запровадженні фірмового обслуговування виготовляємої техніки значно зменшаться, зміниться їх характер і ступінь складності. В міжрайонних інженерно-технічних центрах рекомендується створити дилерські центри заводів сільськогосподарського машинобудування, а в РТП – дилерські пункти для здійснення гарантійного обслуговування фірмової техніки і забезпечення агрегатного ремонту в післягарантійний період експлуатації. Ремонт складних систем і агрегатів із відновленням і заміною спрацьованих деталей рекомендується здійснювати в міжрайонних інженерно-технічних центрах.

10. Для координації діяльності ремонтних підприємств усіх рівнів з метою забезпечення єдиної технічної політики в області при асоціації “Одесаагротехсервіс” рекомендується створити головний дилерський центр. Важливою компонентою асоціації “Одесаагротехсервіс”, яка повинна пронизувати всі рівні і всі структурні підрозділи інженерно-технічного сервісу області та забезпечувати її життєдіяльність як цілісної системи, має стати інформаційна складова, яка матеріалізується в вертикально структуровану систему “Одесаінформагротехсервіс”.

11. Реалізація пропонуємої структури аграрно-технічного сервісу регіону забезпечить:

- чіткий розподіл праці на дві взаємопов’язані сфери діяльності – сферу виробництва сільськогосподарської продукції і сферу інженерно-технічного сервісу;

- розвиток професійної інженерно-технічної діяльності;

- зростання ефективності аграрного інженерно-технічного сервісу регіону на всіх ієрархічних рівнях.

12. Вирішальною умовою оновлення і модернізації машинно-тракторного парку області та розбудови сучасної системи аграрно-технічного сервісу є створення організаційно-економічних, фінансових і соціальних умов для стабільної прибуткової діяльності сільських товаровиробників. Суттєву роль в цьому повинні відіграти такі дійові заходи уряду, як стимулююча система оподаткування, запровадження дотаційного механізму, механізму здешевлення кредитів, механізму регулювання цінових відносин, забезпечення державного протекціонізму для підтримки інноваційної діяльності сільських товаровиробників та підприємств, що виготовляють сільськогосподарську техніку при формуванні технічної політики АПК.

13. Відносини між сільськими товаровиробниками, як власниками сільськогосподарської техніки і ремонтними підприємствами, які підтримують її працездатність, необхідно розбудовувати на договірній основі, на взаємовигідних партнерських засадах з обмеженням відсотків планового накопичення ремонтно-технічних підприємств на законодавчому рівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

У наукових фахових виданнях:

1. Прижбило В.О. Проблеми становлення агросервісних підприємств//Аграрний вісник Причорномор’я. Зб.наук.праць ОДАУ, Економічні науки.Вип.16.-Одеса.-2002.-С.65-68.

2. Прижбило В.О. Реформування агротехнічного сервісу в ринкових умовах господарювання//Ринкова трансформація економіки АПК, Ч.4.Зб.наук.пр.ІАЕ, ХДТУСГ,-Київ.-2002.-С.445-447.

3. Курносенко В.Г., Прижбило В.О. Особливості регіональних проектів технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки//Управління проектами та розвиток виробництва.-Луганськ.Зб.наук.праць Східно-укр.нац.ун-ту.-2002.-№2(5).-С.115-118.

4. Прижбило В.О. Проблеми інвестиційного забезпечення агротехнічного сервісу//Формування ринкової економіки. Зб.наук.пр.КНЕУ.-Київ.-2003.-С.261-265.

5. Прижбило В.О. Стан та проблеми розвитку агротехнічного сервісу в Одеській області//Вісник аграрної науки Причорномор’я. Зб.наук.праць МДАУ,Вип.2 (26).Том 2.-Миколаїв.-2004.-С.241-246.

6. Прижбило В.О. Структурна побудова системи аграрно-технічного сервісу регіону та шляхи її удосконалення// Вісник ХНТУСГ, Зб.наук.праць.Вип.32.-Харьків.-2004.-С.392-395.

7. Прижбило В.О. Становлення ринку агротехнічного сервісу в Одеській області//Вісник ХНАУ.Зб.наук.праць.Вип.9.-Харків.-2004.-108-113.

АНОТАЦІЇ

Прижбило В.О. Організаційно-економічний механізм розвитку системи аграрно-технічного сервісу регіону.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК.- Миколаївський державний аграрний університет. Миколаїв, 2005.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, сутність якої полягає в поглибленні теоретико-методологічних підходів до формування ефективного організаційно-економічного механізму системи аграрно-технічного сервісу. Узагальнено і доповнено принципи побудови і функціонування системи аграрно-технічного сервісу, уточнено сутність і запропоновано авторське визначення окремих ключових понять.

Досліджено і оцінено сучасний стан системи аграрно-технічного сервісу регіону та виявлено основні чинники його руйнації. Обґрунтовано критерії розбудови сучасної ремонтно-технічної бази регіону. Розроблено методику визначення кількості ремонтно-технічних формувань, обґрунтовано їх функції. Доповнено методику визначення річних обсягів ремонтно-обслуговуючих робіт для окремо взятої машини. Запропоновано шляхи удосконалення економічних взаємовідносин між власниками сільськогосподарської техніки і ремонтними підприємствами.

Ключові слова: господарський механізм, економічний механізм, організаційний механізм, сервіс, аграрний сервіс, аграрно-технічний сервіс, інфраструктура, машинно-тракторний парк, ремонтно-технічне підприємство, ремонтно-технічна база.

Прижбило В.А. Организационно-экономический механизм развития системы аграрно-технического сервиса региона.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК.- Николаевский государственный аграрный университет. Николаев, 2005.

В диссертации представлены теоретические обобщения и новое решение научной проблемы, посвященной вопросам разработки теоретико-методологических основ формирования эффективного организационно-экономического механизма системы аграрно-технического сервиса. В работе обобщены и дополнены принципы формирования системы аграрно-технического сервиса, уточнена сущность и предложено авторское определение отдельных ключевых понятий.

Исследованиями установлено, что любое техническое средство выступает в трех формах: как товар, как средство труда и как предмет труда, каждая из которых требует своего, специфического ассортимента услуг. С учетом этого и предложено формировать современную систему аграрно-технического сервиса.

В работе осуществлен анализ и дана оценка технического состояния сельского хозяйства Одесской области, как основной базы формирования и развития аграрно-технического сервиса. Сопоставив потребности сельскохозяйственных товаропроизводителей в техническом перевооружении с их финансовыми возможностями