НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Полуянов Володимир Петрович

УДК 338.24+658:332.8

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація

і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк-2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Козаченко Ганна Володимирівна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), завідуюча кафедрою менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Салига Сергій Якович,

Запорізька державна інженерна академія Міністерства освіти і науки України (м. Запоріжжя), завідуючий кафедрою менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Хобта Валентина Михайлівна,

Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідуюча кафедрою економіки підприємства.

Провідна установа – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться “17” червня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “14“ травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування економіки України потребує вирішення комплексу задач, серед яких особливе місце займають проблеми підвищення ефективності підприємств соціального спрямування, що надають життєво необхідні послуги. У прикладному аспекті це стосується перебудови системи управління економікою з метою підвищення ефективності її функціонування. У такому випадку необхідно розглядати дві її взаємопов’язані складові: створення інституціональних основ діяльності економіки, а також суб'єктів ринкових відносин, здатних працювати у відповідних умовах господарювання за певними правилами поведінки.

Оцінці сучасного стану вітчизняних підприємств і всього господарського комплексу країни присвятили свої роботи багато економістів у нашій країні та за її межами. Проте в даний час залишається невизначеною методологічна основа реорганізації їх діяльності в умовах трансформації економіки України. Це вимагає подальшого вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності функціонування підприємств, зокрема житлово-комунального господарства. Отже, у даному дослід-женні головну увагу звернуто на особливості організаційно-економічного механізму підвищення ефективності в комунальному господарстві України в умовах формування ринкових відносин.

Комунальний сектор економіки має свої істотні особливості щодо здійснюваних реформ, а результати його функціонування безпосередньо впливають на якість життя практично кожного жителя. Тому вони є своєрідним індикатором “соціальності” перетворень, що відбуваються.

Таким чином, три взаємопов’язані причини, а саме: інституціональні перетворення в економіці, що суттєво змінили зовнішнє середовище управління діяльністю підприємств і викликали необхідність перебудови внутрішньої системи управління господарюючими суб'єктами; особлива соціальна значущість житлово-комунальної сфери в умовах ринкових перетворень; необхідність істотного підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств, - у своїй сукупності роблять проблему вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності підприємств житлово-комунального господарства в умовах ринкових відносин особливо актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися в рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: “Науково-методичні основи забезпечення пропорційного розвитку виробничих комплексів регіону” (номер держреєстрації 0198U005736, 1997-2000 рр.), у рамках якої дисертантом визначено найбільш важливі напрями реформування комунального сектора економіки та виявлено особливості організаційно-економічного механізму функціонування підприємств житлово-комунального господарства; “Мето-дологічне обґрунтування основних напрямків розвитку промислових регіонів (на прикладі Донбасу)” (номер держреєстрації 0101U001126, 2000-2003 рр.), де автором розроблено науково-методичні положення з аналізу ефективного використання ресурсів для простого і розширеного відтворення основних фондів у комунальному господарстві. Крім того, у рамках зазначених тем автор брав участь в аналізі, обґрунтуванні й економіко-математичному моделюванні теоретичних та прикладних аспектів сучасних форм функціонування підприємств і виробничих комплексів регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень із вдосконалення організаційно-економічного механізму і розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності підприємств житлово-комунального господарства.

Для реалізації поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:

визначено найбільш важливі напрями реформування комунального
сектора економіки;

виявлено особливості функціонування підприємств житлово-кому-нального господарства в сучасних умовах;

визначено складові комплексної моделі діяльності підприємства і здійснено її прив’язку до умов житлово-комунального господарства;

розроблено основні положення і методологічні підходи до адаптації системи управління підприємствами до ринкових умов господарювання;

теоретично обґрунтовано і впроваджено у практику роботи підприєм-
ства схему організації управлінського обліку;

удосконалено і реалізовано на практиці механізм госпрозрахункових відносин між підрозділами підприємства, що передбачає найбільш ефективну оцінку внеску кожної окремої частини капіталу на основі організації системи внутрішньогосподарського обліку і контролю (управлінського обліку);

розроблено і впроваджено систему організації управління витратами виробництва на підприємстві;

удосконалено методику прогнозування основних виробничих показників роботи підприємства водопровідно-каналізаційного господарства;

розроблено науково-методичні положення з аналізу ефективного використання обмежених фінансових ресурсів для простого і розширеного відтворення основних фондів у комунальному господарстві;

розроблено моделі прогнозування фінансових потоків для житлово-комунальних підприємств;

обґрунтовано методи пасивного регулювання дебіторської заборгованості та надано рекомендації з їх застосування;

запропоновано, методологічно обґрунтовано і реалізовано адаптивну модель ціноутворення для підприємств водопровідного господарства, що дозволяє мінімізувати дебіторську заборгованість при максимально можливому прибутку підприємства;

розроблено й обґрунтовано підходи до удосконалення системи ціноутворення в комунальному секторі економіки.

Об'єкт дослідження - процеси забезпечення ефективності житлово-комунального господарства в його елементному, територіальному і галузевому аспектах.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні, методичні та прикладні аспекти організаційно-економічного механізму підвищення ефективного функціонування підприємств, господарських об'єднань і житлово-комунальної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, економічні закони, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економіки, організації і управління підприємствами, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

У процесі дослідження використовувались методи порівняльного і статистичного аналізу, що дозволили об'єктивно відобразити динаміку соціально-економічних процесів як в економіці України, так і в житлово-кому-нальному господарстві; методи логічного узагальнення, чим забезпечено логічну послідовність етапів проведення наукового дослідження. Для розробки моделі прогнозування діяльності підприємства водопровідного господарства використано статистичні методи прогнозування, методи кореляційного і регресійного аналізів. Розроблені моделі оцінки ефективності дезінтеграції сукупного капіталу базуються на балансових методах. Моделі оптимізації використання фінансових ресурсів, прогнозування фінансових потоків побудовано з використанням трендових статистичних моделей.

Інформаційною базою дисертації були законодавчі акти, урядові рішення і постанови, дані Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, матеріали державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, звітні дані підприємств житлово-комунального господарства, теоретичні та методичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні цілісної наукової концепції вдосконалення і впровадження у практику організаційно-економічного механізму, здатного забезпечити підвищення ефективності діяльності комунальних підприємств.

Основні наукові результати:

уперше:

обґрунтовано особливості реформування комунального сектора економіки України; виявлено, що основні напрями реформування можуть бути об'єднані у три групи: подолання протиріч у системі управління галуззю, пов’язаних із різним спрямуванням векторів інтересів власника основних фондів і організації (підприємства), що їх експлуатує; розв’язання протиріч технологічного плану, пов'язаних із технічною побудовою інженерних комунікацій; вирішення проблем з адаптації житлово-комунальних підприємств до певних умов господарювання;

обґрунтовано вихідні передумови для адаптації системи управління вітчизняними підприємствами до ринкових умов господарювання; доведено необхідність відновлення функціональної повноти в системі управління господарюючими суб'єктами, що вирішується шляхом реорганізації організаційно-економічного механізму управління підприємствами;

запропоновано комплексну модель управління підприємством, складові якої об'єднані у три блоки: проектування, виробництво, ресурси; визначною особливістю даної моделі є її комплексний характер, що дозволяє всебічно оцінити рівень відповідності внутрішньої системи управління підприємством вимогам зовнішнього середовища;

розроблено основні положення і методологічні підходи до адаптації системи управління підприємством до ринкових умов господарювання, що базуються на виявлених особливостях реформування житлово-кому-нального господарства, відповідних вихідних передумовах та комплексній моделі управління підприємством; на їх основі розроблено і застосовано в умовах діючих підприємств методику, яка передбачає реорганізацію системи управлінського обліку; стратегічного планування; поточного і оперативного планування; аналітичної роботи; кадрової роботи; реформування організаційної структури; побудову інформаційно-обчислювальної мережі підприємства; зміну взаємовідносин між підрозділами; розширення інвестиційної діяльності на підприємстві; нагромадження знань; управління культурою; формування іміджу підприємства;

розроблено балансову модель функціонування капіталу, на основі якої доведено відсутність економічної вигоди для власника у дробленні капіталу;

виявлено динаміку і взаємозв'язок основних макроекономічних показників функціонування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з використанням принципової схеми міжгалузевого балансу виробництва і розподілу сукупного суспільного продукту у вартісному вираженні;

розроблено методи оптимізації простого і розширеного відтворення капіталу житлово-комунальних компаній в умовах дефіциту ресурсів, які ґрунтуються на комплексному врахуванні різноманітних факторів (чинної нормативної і законодавчої бази, системи оподаткування, реальних фінансових потоків, фактичного стану основних фондів) і спрямовані на максимальне підвищення ефективності функціонування підприємств;

запропоновано моделі пасивного регулювання дебіторської заборгованості підприємств житлово-комунального господарства на основі методів кореляційного аналізу;

удосконалено:

механізм госпрозрахункових відносин між підрозділами підприємства, що передбачає найбільш ефективну оцінку внеску кожної окремої юридично самостійної або залежної частини капіталу на основі організації системи внутрішньогосподарського обліку і контролю (управлінського обліку);

систему організації управління витратами виробництва на підприємствах комунального господарства, яка базується на попередньому аналізі зроблених видатків за статтями фактичної калькуляції, визначенні найбільш ефективного напрямку використання наявних у кожний момент часу ресурсів підприємства, оперативному врахуванні відхилень, що виникають за статтями фактичної калькуляції від планових (нормативних) значень, механізмі відповідальності та зацікавленості окремих підрозділів у кінцевих результатах роботи всього підприємства;

положення системи ціноутворення при наданні послуг водопостачання, що ґрунтуються на комплексному аналізі чинної законодавчої бази, особливостей функціонування підприємств у ринкових умовах, існуючої системи організаційного і функціонального управління підприємствами. На рівні зовнішнього середовища функціонування підприємств пропонується подальше вдосконалення законодавчих засад ціноутворення з метою підвищення відповідальності та зацікавленості органів управління в кінцевих результатах функціонування житлово-комунальних підприємств; на рівні окремих господарюючих суб'єктів - напрямки скорочення витрат і ефективного використання наявних обмежених ресурсів;

методику прогнозування основних виробничих показників роботи підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, для чого пропонується попередня стратифікація вихідного динамічного ряду за групами споживачів; динамічне врахування фактичних вихідних даних; комплексне поєднання з внутрішніми і зовнішніми факторами, які визначають ефективність функціонування постачальника послуг (платоспроможність окремих категорій споживачів, політика в ціноутворенні, ефективне використання ресурсів);

дістали подальшого розвитку:

дефініції деяких понять, які широко використовуються в сучасних умовах, але не мають єдиного тлумачення (комунальне підприємство, житлово-комунальне підприємство);

методика прогнозування на основі виділення тренду і циклічної складової, а також вибір і роздільний розрахунок відповідних рівнянь; такий розподіл пов'язаний із принципово різноманітною природою факторів, що впливають на формування цих складових; підсумковий прогноз визначається сумою прогнозу по тренду і коливанням, причому останній будується на основі функцій Фур’є, для чого попередньо виконується відповідний розрахунок періоду коливань;

методика прикладного використання методів кореляційного і регресійного статистичного аналізу, за допомогою яких оцінюються фінансово-економічні показники постачальника послуг залежно від рівня платоспроможності споживача.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані методи і підходи дозволяють підвищити ефективність підприємств на основі вдосконалення організаційно-економічного механізму управління.

Методичні розробки, що містяться в дисертації, використовувались при підготовці доповідної записки “Об использовании современных методов анализа и оценки эффективности капитальных вложений”, що була схвалена і прийнята для використання Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки (лист 06-17/19-436 від 04.12.2001 р.). Ряд питань знайшли відображення в методичних положеннях “Аналіз і оцінка ефективності капітальних вкладень у вугільній промисловості”, прийнятих для використання в роботі
Комітетом Верховної Ради з питань бюджету (лист 06-9/9-307 від 25.10.2002 р.). Пропозиції з удосконалення системи управління підприємством, розроблена система виробничо-економічних показників для визначення взаємодії між підрозділами, методика і механізм бюджетного планування і моделювання фінансово-економічних результатів використовуються в роботі акціонерного товариства “Хвиля” (лист 1-07/3547 від 29.08.2001 р.). Пропозиції з реформування житлово-комунального господарства та вдосконалення законодавчої і нормативно-методологічної бази функціонування підприємств прийнято для використання Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства (лист 1/2-109 від 20.05.2003 р.) і Комітетом з питань бюджету Верховної Ради України (лист 06-9/22-565 від 26.06.2003 р.). Методика адаптації системи управління підприємством до ринкових умов господарювання, яка передбачає вдосконалення системи управлінського обліку, обліку витрат виробництва і методів аналізу виробничо-економічної діяльності підприємства, прийнята до практичного використання муніципальним унітарним підприємством “Водоканал” м. Батайська Ростовської області (Росія) (довідка №15/03 от 15.02.2002 рр). Методичні розробки і положення щодо застосування статистичних методів прогнозування на основі тренду і коливань використовуються в навчальному процесі при підготовці фахівців за спеціальностями “Економічна кібернетика” і “Менеджмент організацій” в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету МОН України (довідка №18-04 від 12.06.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач з ринкового реформування і вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств житлово-комунального господарства і галузі в цілому в нових умовах господарювання. Внесок автора у колективні опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідалися і обговорювалися на: науково-практичній конференції “Методические принципы формирования и реализации стратегии предприятия в условиях смешанной экономики” (21-22 вересня 1995 р., м. Артемівськ); науковій конференції докторантів, аспірантів і пошукувачів Інституту економіки промисловості Національної академії наук України (11 квітня 1996 р., м. Донецьк); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення податкової системи України” (24-25 жовтня 1996 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції “Город, регион, государство: проблемы распределения власти” (1997 р., м. Донецьк); міжнародному конгресі “Екологія, технологія, економіка водопроводу і каналізації „ЕТЕВК-99” (18-22 травня 1999 р., м. Ялта); науково-практичному семінарі “Современный бизнес: проблемы, тенденции, перспективы”
(3 березня 2001 р., м. Донецьк); IV міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів "Проблемы обеспечения экономического роста" (23-24 березня 2001 р., м. Донецьк); міжнародному конгресі “Екологія, технологія, економіка водопроводу і каналізації „ЕТЕВК-2001” (22-26 травня 2001 р., м. Ялта); Першій всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання менеджменту в сучасних умовах” (27-28 березня 2002 р., м. Донецьк).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 44 наукові роботи, у тому числі 3 індивідуальні монографії, 3 колективні монографії, 24 статті у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 9 тез у матеріалах конференцій загальним обсягом 76,52 д.а., з яких особисто автору належить 54,69 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 289 найменувань, 9 додатків. Основний текст роботи займає 364 сторінки комп'ютерного тексту, містить 24 рисунки, 34 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 “Загальна характеристика процесу ринкової трансформації економіки України”. Відмова від планової системи управління економікою і перехід на ринкову суттєво вплинули на підприємства і виробничі об'єднання, які були первинними господарськими осередками радянської економіки, оскільки вимагали істотної зміни їх внутрішньої системи управління, адаптація якої до змін у зовнішньому середовищі зумовлює необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму управління з метою підвищення ефективності їх функціонування. Адаптація припускає не тільки дослідження недоліків системи управління окремого підприємства, але й урахування особливостей побудови зовнішнього середовища управління, що істотною мірою диференційована за окремими секторами і галузями національної економіки. Тому для вирішення поставлених завдань було проведено три взаємопов’язаних етапи дослідження:

аналіз інституціональних і структурних змін в економіці України з метою виявлення місця і ролі в ній окремих галузей;

аналіз місця і ролі підприємств в економіці з урахуванням істотної зміни їх внутрішньої та зовнішньої систем управління, організаційно-правового статусу і форми власності;

оцінка окремих складових організаційно-економічного механізму підприємств із метою розробки основних напрямів їх удосконалення.

Саме в результаті проведення такого комплексного багатоетапного дослідження і є можливим вироблення рекомендацій з удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності господарюючих суб'єктів в умовах формування ринкових відносин.

Функціонування економіки, побудованої на відносинах конкуренції, припускає, як мінімум, наявність відповідного конкурентного середовища і суб'єктів господарювання, здатних функціонувати за певними правилами. І те і інше у вітчизняній економіці до початку масштабних економічних перетворень було відсутнє. Монополізованість була визначною рисою економіки України, яка була складовою частиною економіки Радянського Союзу. Аналіз статистичних даних показує, що за роки реформ монополія державної власності не ліквідована. Так, за станом, що склався в 2002 р., на 4,88% підприємств державної форми власності приходилося 30,4% основних засобів в економіці України; 57,36% підприємств колективної форми власності володіли 41,14% основних засобів, а на 29,59% часток підприємств приходилося 4,29% вартості основних засобів. Крім того, дані про кількість підприємств і вартість їхніх основних засобів, що приводяться в статистичних збірниках, зібрані з урахуванням малих підприємств, які дуже нерівномірно розподілені за формами власності. У 2003 р. в Україні нараховувалося 272741 мале підприємство, з них у державній власності знаходилося 2688 (0,99%), комунальної – 8944 (3,28%), приватної – 89321 (32,75%), колективної – 170356 (62,46%). Це говорить про ще більш значний розрив у розмірах підприємств різних форм власності і про переважаючу роль у цьому відношенні державної власності.

Наведені дані свідчать про збереження монополізованості економіки України, що створює істотні обмеження для формування ринкових відносин в окремих її галузях. Крім того, зміна форми власності відбувалася лише для дрібних рентабельних підприємств. Це добре видно при порівнянні підприємств різноманітної форми власності, наприклад, за показником фондовіддачі. У цілому по економіці України в 2002 р. цей показник склав 0,6, при цьому для комунальних підприємств – 0,19; загальнодержавних – 0,4, колективних – 0,69; приватних – 2,29 і для підприємств інших форм власності – 1,52.

Якщо в цілому по економіці особливості формування ринкових відносин визначаються передусім монополізованістю і зміною державної форми власності для дрібних і найбільш рентабельних підприємств, то в кожному секторі економіки є ще і свої специфічні умови.

У комунальному господарстві зайнята значна частина населення України. З 11711,5 тис. осіб загальної чисельності найманих робітників у 2003 р. на підприємствах комунальної власності працювало 3001,1 тис. (25,6%). У цілому по Україні питома вага середньорічної чисельності працівників підприємств комунальної власності в загальній чисельності працівників зросла з 9,8% у 1992 р. до 25,6% у 2003 р. Якщо в економіці України за цей період чисельність найманих робітників зменшилася в 1,82 раза, то на підприємствах комунальної власності вона збільшилася в 1,44 раза. Одночасно по промислових підприємствах комунальної власності середньорічна чисельність працівників зменшилася з 179,3 тис. у 1992 р. до 28,6 тис. у 2001 р. У 2002 і 2003 рр. вона відповідно складала 191,3 і 186,8 тис. осіб. За час проведення реформ істотним чином скоротилася соціальна інфраструктура і спостерігається негативна тенденція у приватизації комунального майна, що виявляється у прогресуючому збільшенні числа підприємств невиробничого призначення в загальній кількості підприємств комунальної власності.

Дослідження дозволило виділити основні особливості реформування комунального сектора, головна з яких полягає в тому, що комунальний сектор, з одного боку, поповнюється підприємствами соціальної сфери з державного сектора, а з іншого - позбавляється рентабельних підприємств торгівлі та промисловості, які приватизуються. Таким чином, не змінюючись суттєво в кількісному відношенні, комунальний сектор зазнає серйозних якісних змін. У комунальній власності залишаються підприємства, що є за своєю суттю природними монополістами і виробляють в основному життєво необхідні послуги, а також послуги з соціального забезпечення населення.

Детальний аналіз сутності прийнятих визначень показав, що поняття “житлово-комунальне підприємство”, як і “комунальне господарство”, треба розглядати тільки з точки зору галузевої класифікації, але не форми власності. Поняття “комунальне підприємство” визначає форму власності підприємства.

Поглиблений аналіз зовнішнього середовища функціонування житлово-комунальних підприємств дозволив виділити додаткові особливості їх ринкового реформування. Агрегована схема управління підприємствами житлово-комунального господарства за роки реформ істотно змінилася і нині організована так, як це показано на рис. 1.

Рис. 1. Агрегована схема управління підприємствами
житлово-комунального господарства

На схемі продемонстровано той факт, що в галузі збереглися як елементи централізованого управління (показано стрілками), так і децентралізованого (пунктирні стрілки) і функціонального (штрихпунктирні стрілки). Блок “Ринкове середовище і системи ринкових відносин” саме і свідчить про наявність в управлінні в галузі елементів ринкового регулювання. Поглиблений аналіз зовнішнього середовища функціонування житлово-комунальних підприємств показав існування трьох груп протиріч: власника інженерних мереж і комунікацій (основної частини виробничих фондів галузі), протиріч технологічного плану і протиріч ринкової адаптації, що визначають у своїй сукупності особливості ринкового реформування підприємств житлово-комунального господарства.

Розділ 2 “Макроекономічні умови функціонування комунальних підприємств”. На основі аналізу організаційно-економічних характеристик управління комунальним сектором виділено основні особливості функціонування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в умовах розвитку конкурентних відносин в Україні, які показані в табл. 1.

Таблиця 1

Основні особливості функціонування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в умовах розвитку конкурентних відносин в Україні

Особливості | Стисла характеристика

Різноманітність форм власності підприємств, що експлуатують системи водопостачання і водовідведення | Законодавство України не обмежує можливість надання житлово-комунальних послуг залежно від форм власності житлово-комунальних підприємств

Обмеженість прав власності відносно основних засобів | Основні інженерні комунікації знаходяться в комунальній або загальнодержавній власності і для них форма власності не може бути змінена

Доходи, що контролюються державою (через систему ціноутворення і нормування споживання послуг) | Право встановлення цін на послуги, що надаються, а також норм водоспоживання належить органам державної влади

Несумісність функціональної та адміністративної підпорядкованості | Незалежно від форм власності підприємства функціонально підпорядковані відповідним галузевим органам, а адміністративно несуть підпорядкованість через органи державного управління

Практично нееластичний попит на послуги, що надаються | Технічна побудова інженерних комунікацій при відсутності в більшості випадків відповідних приладів обліку робить попит на послуги підприємств житлово-комунального господарства практично незалежним від діючої системи цін і тарифів

Використання підприємств з політичною метою | Особливий соціальний статус підприємств житлово-комунального господарства робить їх особливо вразливими в політичній боротьбі, коли вони використовуються не з економічно обґрунтованих позицій, а як інструмент реалізації тих або інших політичних амбіцій

Монополістичний характер ринку житлово-комунальних послуг | З точки зору сучасного розвитку виробництва ринок житлово-комунальних послуг характеризується як природна монополія, а тому розвиток конкурентних відносин на даному ринку має певні складнощі і свої особливості

Ці особливості знаходять істотне відбиття в організаційно-економіч-ному механізмі діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства і, відповідно, у побудові моделі їхнього ринкового функціонування.

Розгляд спрощеної схеми матеріально-фінансових потоків у житлово-комунальному господарстві, яку наведено на рис. 2, дозволив виділити три вектори інтересів у ціноутворенні на послуги комунального характеру: інтереси населення, виробника послуг і держави.

Рис. 2. Схема матеріально-фінансових потоків у житлово-комунальній сфері

Зацікавленість виробника у збільшенні ціни обмежується можливістю і бажанням оплатити ці послуги з боку населення, що підтримується державою. Крім того, збільшенню цін перешкоджає і держава, оскільки в цьому випадку зростає навантаження на бюджет у частині виплати субсидій. Нарешті, істотне підвищення цін промисловим споживачам відбивається на самому підприємстві водопостачання і впливає на рівень оплати послуг з боку населення. Це дозволило зробити висновок про те, що основна стратегічна мета держави при побудові системи управління підприємствами житлово-комунального комплексу в ринкових умовах функціонування полягає у встановленні балансу інтересів власників підприємства, держави і споживачів послуг.

Виділені особливості функціонування підприємств житлово-комунального господарства в умовах формування ринкових відносин стосовно основних напрямів вдосконалення зовнішнього середовища функціонування дозволило обґрунтувати такі висновки і пропозиції. По-перше, розвиток ринкових відносин галузі вимагає відділення наданого законом права встановлення цін на послуги галузі від власника інженерних мереж і комунікацій і надання його незалежному органу під жорстким контролем держави. По-друге, необхідне надання житлово-комунальним підприємствам можливості оперативного регулювання тарифів залежно від зміни ринкової кон'юнктури. По-третє, питання інвестиційних вкладень у розвиток інженерних комунікацій є питаннями власника зі всіма наслідками, які витікають звідси.

Для виявлення основних стратегічних напрямків підвищення ефективності виробничо-економічної діяльності підприємств водопостачання в умовах сучасної економіки України був проведений аналіз фактичних макроекономічних показників функціонування підприємств галузі за роки реформ. Так, наприклад, з використанням схеми міжгалузевого балансу отримано, що валовий продукт водопостачання Донецької області в 1999 р. з розрахунку суспільно необхідних витрат повинен був скласти 322,6 млн. грн., фактично ж він склав 452,5 млн. грн., що перевищує розрахункове значення в 1,4 раза. При цьому структура витрат підприємств водопостачання наведена в табл. 2.

Таблиця 2

Витрати на експлуатацію водопроводів (окремих водопровідних мереж)

Найменування статті витрат | Витрати по статті, тис. грн. | Питома вага статті витрат, %

Матеріальні витрати | 283  | 62,86

Оплата нематеріальних послуг | 15  | 3,48

Амортизація | 24  | 5,38

Капітальний ремонт | 26  | 5,77

Інші | 29  | 6,46

Разом | 379  | 83,95

Оплата праці | 23  | 5,13

Відрахування на оплату праці | 8  | 1,83

Разом | 31  | 6,96

Усього витрат | 410  | 90,91

Прибуток | 41  | 9,09

Усього | 451  | 100,00

Із табл. 2 видно, що фактично галузь обміняла власні послуги на вироблений промисловістю товар на суму 451,7 *0,56=252, 95 млн. грн., у той час як його суспільно необхідна вартість склала 181,9 млн. грн., тобто в 1,4 раза менше. Доходи галузі від реалізації послуг населенню склали 50,99 млн. грн., що менше суспільно необхідних у 3,9 раза. Ураховуючи, що кінцевим споживачем промислової продукції є населення, можна зробити висновок про те, що існуючий диспаритет цін призводить до фактичного пограбування водопостачання з боку промисловості, яке реалізується шляхом механізму нееквівалентного обміну. Отже, так звана “цінова дискримінація”, що практикується сьогодні при встановленні тарифів на послуги водопостачання, насправді являє собою лише спробу встановлення ринкових умов еквівалентного обміну і не має нічого загального з тезою компенсації втрати доходів підприємствами водопостачання від низьких тарифів для населення за рахунок промисловості. У цілому по Донецькій області розрив між тарифами для населення і тарифами для промисловості має резерв свого збільшення. Однак це не знімає гостроту проблеми встановлення “справедливих” тарифів для населення.

Цей аналіз дозволив зробити висновок про те, що стратегія виробничо-економічної діяльності підприємств водопостачання в сучасних умовах України має полягати: з боку держави - у вирішенні задачі встановлення умов міжгалузевого еквівалентного обміну товаром; з боку підприємства - у виборі можливих постачальників з метою забезпечення умов обміну, максимально близьких до еквівалентних, що у практичній діяльності зводиться до задачі економії всіх видів матеріальних ресурсів.

З метою вдосконалення системи ціноутворення у сфері водопровідно-каналізаційного господарства обґрунтовано такі пропозиції: а) відділення наданого законом права встановлення цін на послуги галузі від власника інженерних мереж і комунікацій і надання його незалежному органу під жорстким контролем держави; б) надання житлово-комунальним підприємствам можливості оперативно регулювати тарифи залежно від зміни ринкової кон'юнктури; в) покласти вирішення питання інвестиційних вкладень у розвиток інженерних комунікацій на власника цих комунікацій.

Аналіз інвестиційної політики в галузі дозволив виявити деякі неврахування в діючому законодавстві щодо оренди водопровідних мереж і споруд:

не забезпечується зацікавленість ані власника мереж, ані орендаря в поліпшенні інженерних комунікацій;

не обговорюються умови, при яких технічна експлуатація об'єкта оренди або його частини стає неможливою після закінчення строку служби;

передбачається можливість компенсації збитків орендодавця від погіршення стану мереж з вини орендаря і не передбачається компенсація збитків орендаря від бездіяльності орендодавця у випадку істотної зміни умов технічної експлуатації об'єкта з причин, незалежних від орендаря.

Усі ці фактори і призводять до значного неузгодження інтересів власника і підприємства, що надає відповідні послуги. У результаті виникає досить значний ризик здійснення підприємницької діяльності в даній галузі, що істотним чином стримує розвиток ринкових відносин у житлово-комунальному господарстві.

У третьому розділі “Особливості і основні напрями реформування підприємств” на основі аналізу різноманітних підходів економістів уточнено і узагальнено визначення поняття “підприємство”, під яким слід розуміти деякий суспільний організм, обмежений рамками єдиного капіталу, що має юридичну самостійність, в якому на основі встановлених законів і норм реалізуються індивідуальні інтереси робітників і власників капіталу. Подальший аналіз функціональних і організаційно-економічних особливостей підприємств у плановій і ринковій економіці показав істотну зміну ролі цих первинних осередків у вітчизняній економіці, на підставі чого виділено основні вихідні передумови адаптації системи управління вітчизняними підприємствами до сучасного інституціонального середовища. Ці передумови зв'язані з цілим комплексом заходів, що дозволять адаптувати організаційно-економічний механізм управління підприємствами до сучасних умов їх функціонування.

Умови ринкової конкуренції припускають наявність безлічі індивідуальних капіталів. Формування ринкових суб'єктів господарювання в умовах монополізованості економіки вимагає дроблення великих підприємств на більш дрібні. Цей процес реально відбувається в економіці України. Використання балансового підходу дозволило зробити висновок про недоцільність з економічної точки зору розподілу єдиного капіталу на складові. З цього далі виходить недоцільність включення механізму товарно-грошових відносин для власника сукупного капіталу, бо товарно-грошові відносини передбачають передусім незалежність товаровиробників.

Ринкові перетворення передбачають зміну основних принципів управління економікою, тобто істотним чином змінюють зовнішнє середовище функціонування підприємств, створених в умовах галузевого управління. У зв'язку з цим виникає проблема невідповідності самих підприємств вимогам до суб'єктів ринкової економіки. Для вирішення цієї проблеми необхідно адаптувати систему управління підприємством до нових умов господарювання.

Ураховуючи зміну середовища функціонування, підприємствам необхідно створити відповідні новим умовам системи поточного, оперативного і стратегічного планування; організації виробництва; контролю і аналізу діяльності; відповідну організаційну структуру. Ці питання вирішуються в рамках загального, стратегічного, фінансового, інформаційного, інвестиційного, кадрового менеджменту; управління культурою, знаннями та іміджем організації.

При цьому пріоритетними є питання фінансового управління на підприємстві в тій частині, в якій плануються, контролюються і аналізуються грошові потоки на підприємстві. У процесі адаптації системи управління підприємства до ринкових умов господарювання необхідно передбачити створення системи управлінського обліку; зміну взаємовідносин між підрозділами; упровадження стратегічного планування; освоєння поточного і оперативного планування; організацію аналітичної роботи; реформування організаційної структури; побудову інформаційно-обчислювальної мережі підприємства; розширення інвестиційної діяльності; здійснення кадрової роботи; управління культурою; нагромадження знань; формування іміджу підприємства.

У четвертому розділі “Теоретичні і прикладні аспекти організації системи управління підприємством в нових умовах господарювання” запропоновано деякі підходи до створення системи управлінського обліку, адаптованої до підприємств житлово-комунального господарства, розроблено принципи управління витратами, а також надано рекомендації з використання означених пропозицій у практичній діяльності.

Незважаючи на різноманітність розроблених і застосовуваних підходів, комплексне вирішення задачі моделювання діяльності різноманітних виробничо-економічних систем на сьогодні не можна вважати питанням, що втратило актуальність. Одним із напрямів моделювання діяльності економічного суб'єкта запропонована побудова моделі “проектування-виробництво-ресурси”. Суть цієї моделі полягає в тому, що в ній найбільш повно на основі інтеграції її складових реалізуються різноманітні аспекти моделювання діяльності підприємства, що охоплюють основні життєві етапи його функціонування як у часовому, так і функціональному розрізах. У той же час орієнтація на модульну структуру інтегральної моделі дозволила застосувати свої специфічні підходи до побудови окремих підмоделей, що відображають той або інший аспект діяльності підприємства. Це дало можливість, з одного боку, розробити комплексну модель діяльності підприємства, а з іншого - істотним чином забезпечило можливість адаптації моделі до специфічних умов функціонування підприємства з точки зору його галузевої приналежності, вимог зовнішнього середовища і багатьох інших факторів.

Використання комплексної моделі управління підприємством дозволило розробити відповідну методику адаптації системи управління підприємством до ринкових умов функціонування. На основі цього в дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні передумови і основні практичні рекомендації щодо зміни організаційно-економічного механізму функціонування підприємства, що зводяться до нижченаведених.

Розроблена і впроваджена у практичну діяльність АТВТ “Хвиля” та інших підприємств функціональна схема організації управлінського обліку, виконана згідно з методологією адаптації системи управління підприємством до нових умов господарювання. Система включає три блоки: планування, контролю виконання бюджету, збору і реєстрації фактичних показників.

На основі функціональної схеми розроблена інформаційна система, схема документообігу, склад і структура документації, необхідної для реалізації системи управлінського обліку на прикладі підприємства водопровідно-каналізаційного господарства. Виконані розробки є, з одного боку, функціонально повними для житлово-комунальних підприємств, а з іншого - надають можливість їх застосування на підприємствах інших галузей економіки.

Розроблена і впроваджена система організації обліку витрат виробництва на прикладі підприємства комунального господарства, яка заснована на створеній системі управлінського обліку. Її особливістю є реалізація функцій динамічного контролю за використанням активів підприємства, постійного виявлення можливих відхилень від нормативних витрат, що ґрунтується на системі бюджетування, а також чіткий взаємозв'язок із підмоделями оцінки фінансово-економічних результатів діяльності окремих підрозділів підприємства.

Визначено можливі межі економії затрат на прикладі підприємства водопровідно-каналізаційного господарства в умовах зовнішнього ціноутворення. Розрахунок показав достатньо вузький діапазон можливостей підприємства. Існуюча законодавча база з питань ціноутворення в житлово-комунальному господарстві потребує реформування. Підприємства, з одного боку, неспроможні оперативно змінювати тарифи згідно з об'єктивною зміною умов функціонування, з іншого - відсутня ефективна система державного контролю за складом і структурою виробничих витрат таких підприємств.

Виявлено методологічні особливості організації інформаційно-обчислювальної мережі підприємства, що складає основу системи управлінського обліку на підприємстві. До цих особливостей віднесено: особливості існуючої організаційної структури підприємства і системи організаційно-функціональних зв'язків між підрозділами підприємства; орієнтація на модульний принцип побудови; попереднє дослідження існуючої системи документообігу, що дозволить виявити невідповідність в організаційній і інформаційній системах підприємства. На основі виявлених особливостей розроблена і впроваджена у практичну діяльність методика, яка дозволила істотно скоротити документообіг на підприємстві, покращити функціональний взаємозв'язок підрозділів, виключити дублювання функцій, удосконалити організаційно-економічну роботу підприємства і підвищити ефективність його функціонування.

У п'ятому розділі “Аналіз і моделювання діяльності житлово-комунального підприємства” запропоновано використання статистичних методів для аналізу і прогнозування обсягу поставки води споживачам.

Аналіз даних по АТВТ “Хвиля” показав постійну зміну структури водоспоживання. Так, якщо в 1999 р. населення споживало 73,18% всієї води в місті, то в 2000 р. – 77,54, в 2001 р. – 84,25%. В умовах цінової дискримінації, тобто встановлення різноманітного рівня цін для різних категорій споживачів підприємство у зв'язку зі зміною структури споживання мало істотні збитки. Загальні доходи по підприємству у зв'язку зі зниженням обсягу реалізації знизилися на 26,41%. На зниження доходів вплинуло декілька факторів. Індекс фіксованого складу, що відображає зміну обсягу реалізації за рахунок зміни цін, показує, що за рахунок зміни цін (у даному випадку середнього тарифу) доходи збільшилися на 10,48%. Індекс структурних зрушень показує, що за рахунок зміни у структурі реалізації води доходи знизилися на 33,39%. Якщо обсяги реалізації знизилися на 24,93%, то структура реалізації змінилася на 11,27%, що призвело до означеного результату. Це однозначно підтверджує неспроможність застосування до споживачів політики цінової дискримінації.

Аналіз показав, що при розрахунку виробничої програми водопостачального підприємства доцільно використати методи прогнозування на основі тренду і коливань. Дана методика припускає роздільне виділення і дослідження тренду, а також визначення типу коливань і їх прогнозування за допомогою рядів Фур’є. Остаточний прогноз визначається як сума теоретичного значення по тренду і коливанням. У цьому випадку трендові рівняння для коливань будуть такі:

, (1)

де k – номер гармоніки;

t – період часу, визначений у радіанах або градусах, що являє собою послідовні проміжки часу, для яких побудований динамічний ряд.

Параметри рівняння Фур’є обчислюються за такими формулами:

; (2)

; (3)

, (4)

де y – фактичні рівні вихідного динамічного ряду.

В існуючій практиці при застосуванні функцій Фур’є для побудови статистичних прогнозів звичайно припускається, що початковий період часу t=0. Такий підхід, однак, має як мінімум два серйозних недоліки. По-перше, достатньо близькі методи визначення періоду довгоперіодичних коливань дозволяють тільки вказати на наявність таких коливань і лише приблизно можуть бути використані для визначення періоду цих коливань. По-друге, припускається, що початок коливань співпадає з початком динамічного ряду. У дійсності це також може виявитися надто близьким. Недоліки визначення періоду довгоперіодичних циклічних коливань і початкового рівня цих коливань можуть бути усунені в результаті вирішення задачі оптимізації, що дозволить визначити початкове значення t, найбільш оптимальний приріст t від одного рівня ряду до іншого (виходячи з періоду коливань), а також оптимальне число гармонік. У результаті вирішення даної задачі можуть бути визначені означені параметри при мінімізації квадратів відхилень значень по тренду від фактичних. У загальному випадку таких рішень