ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

ПЕТРУШЕВСЬКА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 658.589: 338.246.025

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк - 2005

Дисертацію є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Чилікін

Олексій Ігорович, Донецький державний

університет управління Міністерства освіти

і науки України (м. Донецьк), професор

кафедри “Фінанси”

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Воронкова Алла Еженівна, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності;

кандидат наук з державного управління Шкрабак Ірина Володимирівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри маркетингу.

Провідна установа - Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя), кафедра державного управління та адміністративного менеджменту.

Захист відбудеться 20 грудня 2005 р. о 15 годині 00 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою 83015, м. Донецьк, бул. Б. Хмельницького, 108.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 18 листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стратегічний напрям розвитку держави, повязаний з інтеграцією України в Європу і світове співтовариство, зумовлює необхідність форсованого переходу до соціальноорієнтованої інноваційної моделі розвитку. Інноваційна політика держави повинна стати визначальним напрямком соціально-економічного розвитку, оскільки інновації є тим важелем, який дозволить розв’язати проблеми економічної стабілізації і забезпечить сталий розвиток України в результаті виникнення сукупних економічних ефектів як на макроекономічному рівні, так і на рівні регіонів і окремих суб’єктів господарювання.

Сучасна економічна теорія і практика містять у своєму арсеналі широкий спектр методів державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність. Проблема полягає в тому, щоб з урахуванням сучасної ситуації в країні сформувати систему методів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, яка б забезпечила комплексне управління інноваційним ланцюжком „наука – інновація – виробництво – дифузія – рутинізація” і стійку позитивну динаміку розвитку макро- і мікроекономічних систем. Ці обставини і визначають актуальність вибраної теми дисертації.

Значний внесок у розв’язання проблеми управління інноваційно-інвестиційною діяльністю зробили праці вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків, таких як В.П. Александрова, Г.А. Андрощук, Ю.М. Бажал, А.Е. Воронкова, В.М. Геєц, А.С. Гальчинський, Г.К. Губерна, В.В. Дорофієнко, П.Н. Завлін, С.В. Захарін, С.Д. Ільєнкова, Д.І. Кокурін, М.І. Крупка, В.П. Кухар, І.І. Лукінов, Д.С. Львів, І.П. Макаренко, Б.Є. Патон, О.С. Поважний, С.Ф. Поважний, О.С. Попович, А.П. Савченко, Б. Санто, Б. Твисс, М.І. Туган-Барановський, Р.А. Фатфутдінов, Т.С. Хачатуров, О.І. Чилікін, М.Г. Чумаченко, Й. Шумпетер. А.С. Яцків.

Не применшуючи значущості виконаної дослідниками роботи і цінності отриманих ними результатів, необхідно звернути увагу на недостатність широкомасштабних досліджень у галузі державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання; слабке наукове обґрунтування економічної політики країни, яка має стимулювати виробничу діяльність інноваційного типу; недосконалість методів аналізу ефективності і відбору пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів з урахуванням сукупних економічних ефектів; відсутність відпрацьованих фінансово-кредитних механізмів стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на всіх стадіях інноваційного процесу; нерозвиненість методів трудової мотивації, що формує інноваційне мислення і поведінку управлінського персоналу.

У зв’язку з цим існує необхідність продовження досліджень, теоретичного обґрунтування нових підходів і розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі відбито результати наукових і прикладних досліджень, які проводилися автором при виконанні планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за період 2000–2004 рр. за темами: „Розробка економіко-управлінських механізмів та ефективних проектів забезпечення стратегічного розвитку, диверсифікації, фінансової та соціальної стабілізації підприємств” (№ держреєстрації 0102U000963), „Розробка наукових основ інноваційної моделі економічного зростання Донецького регіону” (№ держреєстрації 0103U006101), „Фінансовий механізм державного управління економікою України” (№ держреєстрації 0104U008798). У рамках цих тем автором досліджено стан, проблеми і напрямки інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання, зроблено пропозиції щодо комплексної оцінки і відбору інноваційних проектів з урахуванням сукупних економічних ефектів.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.

Для досягнення поставленої мети в дисертації було сформульовано і розв’язано такі задачі:

теоретично обґрунтовано значення і необхідність державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві;

узагальнено світовий досвід державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в країнах з розвиненою ринковою економікою;

досліджено законодавчі передумови державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні у сфері матеріального виробництва;

розроблено пропозиції щодо удосконалення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки;

обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві;

удосконалено організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на регіональному рівні;

розроблено методичні підходи до формування і реалізації механізму багаторівневого аналізу, оцінки ефективності і відбору пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів.

Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.

Предмет дослідження – організаційно-економічні механізми регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач у роботі використано такі підходи і методи: підхід теоретичного узагальнення і порівняння для розкриття особливостей державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; прийоми статистичного і графічного аналізу, що дозволили відбити динаміку інноваційної діяльності в Україні, у тому числі в Донецькому регіоні; метод системного аналізу – для оцінки існуючих механізмів і підходів до регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; методи логічного узагальнення, що забезпечили послідовність проведення наукового дослідження; комплексно-цільовий метод – щодо удосконалення організаційно-економічних механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; методи економіко-математичного моделювання, що забезпечили наукове обґрунтування оцінки економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів.

Інформаційною базою дослідження стали офіційні дані Державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики, звітно-статистичні дані суб’єктів господарювання, матеріали міжнародних науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці комплексу науково-методичних підходів і рекомендацій, спрямованих на активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом удосконалення механізмів державного регулювання й стимулювання і адаптивних методів прийняття управлінських рішень в матеріальному виробництві.

Уперше запропоновано:

методичний підхід до удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, який враховує цілі національної інноваційної політики макро-, мезо- і мікрорівнів та забезпечує прийняття науково-обгрунтованих управлінських рішень щодо формування національної інноваційної політики;

методичний підхід до формування механізму багаторівневого аналізу, оцінки ефективності і відбору інноваційно-інвестиційних проектів на засаді урахування державних, суспільних і приватних інтересів та його реалізації за допомогою використання методів економіко-математичного моделювання і експертних оцінок;

удосконалено:

систему найважливіших інструментів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, що забезпечують комплексний опосередкований управлінський вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства за допомогою методів податкової, амортизаційної і грошово-кредитної політики;

методологічні підходи до визначення можливостей регіонів України у формуванні механізмів стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, які включають визначення пріоритетних напрямків інновацій, створення ринкової інфраструктури, фінансово-кредитну підтримку, підготовку кадрів;

організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на регіональному рівні згідно з напрямками Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року;

подальший розвиток дістали:

напрямки формування законодавчої бази державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності з метою реалізації інноваційної політики і узгодження економічних інтересів всіх учасників;

система державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на всіх етапах інноваційного ланцюжка, спрямована на підвищення ефективності відтворних процесів;

організаційні підходи до використання механізмів самофінансування інноваційної діяльності за рахунок внутрішніх джерел – прибутку підприємств, амортизаційних відрахувань, а також позикових коштів.

Практична цінність результатів дослідження. Розроблені підходи, засоби й отримані результати являють собою методичну базу до удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на макро-, мезо та мікрорівні.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, відносяться:

методичні підходи з удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, що були впроваджені Донецькою міською радою при розробці та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку великого промислового міста та програм розвитку складних галузевих комплексів (довідка № 234 від 22.03.2005);

методи розрахунку сукупного ефекту держави, суспільства та приватних інтересів, які було використано при впровадженні інноваційного проекту „Створення і реконструкція сталеплавильного, нагрівального, термічного і зварювального устаткування” на базі ЗАТ „НКМЗ” (довідка № 010/231 від 18.03.2005);

пропозиції автора стосовно системи інструментів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, що забезпечують комплексний опосередкований управлінський вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємств за допомогою методів податкової і амортизаційної політики знайшли практичне застосування при вдосконаленні роботи державної податкової адміністрації в Донецькій області (довідка № 365/9-31Д від 1.04.2005).

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли також використання у навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України під час викладання дисциплін „Основи економіки проектів”, „Механізми стимулювання виробництва”, „Механізми стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності”, „Інструменти контролінгу”, „Інвестиційний менеджмент” та „Фінанси” (довідка № 01-12/235 від 15.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві. Внесок здобувача в спільно опублікованих роботах конкретизовано у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (м. Київ, 2003 р.), на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління (2000–2005 рр.).

Публікації. Основні положення досліджень відбито в 14 статтях (з них у фахових – 6), серед яких 7 статей опубліковано у наукових журналах, 4 – у збірниках наукових праць, 3 – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій у фахових виданнях 2,0 д.а., з яких 1,6 особисто належить автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки, у тому числі 9 таблиць (5 сторінок), 17 рисунків (14 сторінок), список використаних джерел – 180 найменувань (15 сторінок), 2 додатки (12 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1 „Особливості державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві” присвячено визначенню теоретичних аспектів проблеми державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві; з’ясуванню специфічних особливостей інноваційно-інвестиційної діяльності як об’єкта державного регулювання; аналізу механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в країнах з розвиненою ринковою економікою; вивченню законодавчої бази для створення системи механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності в матеріальному виробництві України.

Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок про те, що на етапі ринкової трансформації національної економіки однією з найважливіших задач є формування інноваційної політики держави як основного пріоритету на шляху забезпечення її сталого економічного розвитку. Показано, що динаміка якісних змін у постіндустріальному суспільстві базується на досягненнях науково-технічного прогресу, які об’єднуються в інноваційний ланцюжок „наука – інновація – виробництво – дифузія – рутинізація”, забезпечують практичну реалізацію концепції випереджального інноваційного розвитку. У цьому процесі неабияка роль відводиться державі, оскільки організаційно-економічні механізми впровадження інновацій визначено діями держави і складаються під впливом ринкової кон’юнктури.

Автором показано, що на сучасному етапі необхідний перехід до державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на основі комплексно-цільового підходу, що буде сприяти підвищенню ефективності роботи підприємств і підйому національної економіки.

На основі аналізу досвіду промислово розвинених країн світу в дисертації визначено основні варіанти існуючої інноваційної політики, які використовувалися в багатьох країнах на різних етапах їх розвитку. Вибір того або іншого варіанта державної інноваційної політики залежить від економічних, політичних, соціальних та демографічних умов країни. Однак, незважаючи на існування безлічі варіантів реалізації державної інноваційної політики, автором виділено три основних типи: централізований (Японія, Франція, Німеччина), децентралізований (США, Великобританія) і змішаний (Швеція). Автором зроблено висновок про необхідність розробки з урахуванням накопиченого світового досвіду адаптивної системи методів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, яка б відповідала специфічним умовам трансформаційного періоду в економіці України.

Дисертантом показано, що однією з основних умов механізму реалізації пріоритетів науково-технічного і інноваційного розвитку є наявність чіткої законодавчої бази. В Україні в процесі ринкової трансформації економічної системи в основному створено законодавчі передумови для переходу на інноваційну модель розвитку. Однак чинні закони характеризуються слабким взаємозв’язком, фрагментарністю, а часом і суперечливістю окремих положень. Це є причиною того, що сьогодні ще дуже багато процесів, пов’язаних з переходом до інноваційної моделі розвитку, носять в основному спонтанний і малокерований характер. Обґрунтовано необхідність подальшої роботи зі створення і впровадження на всіх рівнях управління національною економікою взаємозалежної і чіткої системи законів, які забезпечують дієві економічні важелі і стимули для суб’єктів господарювання на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності.

У розділі 2 „Методологія державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності” виявлено інноваційно-інвестиційні пріоритети динамічного розвитку економіки України, визначено джерела фінансування інновацій та зроблено пропозиції щодо удосконалення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки.

Головною рисою початку третього тисячоліття є діалектичний перехід від науково-технічної до інноваційної політики. Тому в умовах структурної трансформації національної економіки існує об’єктивна необхідність формування нових пріоритетів розвитку, які дозволили б Україні перейти від поступального індустріального до інноваційно-випереджального типу розвитку.

Всебічний аналіз стану розробки і реалізації інноваційної політики в Україні дозволив зробити висновок про її формальний характер і відсутність належного виконання на практиці як на державному рівні, так і на рівні окремих регіонів. Недооцінка цього чинника може привести до того, що Україна буде витиснута з ринку високотехнологічної продукції, а це в підсумку не дасть можливості досягти гідного рівня життя населення і забезпечити безпеку держави в цілому. Інноваційна діяльність в Україні, і в тому числі в Донецькій області, має нестійку динаміку, що підтверджується статистичними даними (рис. 1, 2).

Рис. 1. Кількість підприємств, що здійснюють інновації, і їх питома вага в

загальному обсязі промислових підприємств в Україні

Системний аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні показав, що за період економічних перетворень у державі не вдалося створити ефективний механізм фінансування нововведень для реалізації цілей інноваційної політики.

Аналіз динаміки, обсягів і джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності підтверджує загальну спрямованість тенденцій у процесі фінансування інновацій в Україні, і в тому числі Донецькій області, та показує, що на тлі позитивної динаміки зростання загального обсягу фінансування за останні чотири роки відбулися істотні зміни в структурі джерел коштів (табл. 1).

Рис. 2. Кількість підприємств, що здійснюють інновації, і їх питома вага

в загальному обсязі промислових підприємств у Донецькій області

Таблиця 1

Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності по Україні і по Донецькій області за джерелами фінансування

Джерела фінансування | Обсяг фінансування за роками, млн. грн. (у фактичних цінах), % від усього

усього по Україні | усього по Донецькій області

2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р.

Усього | 1971,4

(100%) | 3014,0

(100%) | 3060,0

(100%) | 4534,6

(100%) | 524,4

(100%) | 483,0

(100%) | 807,7

(100%) | 996,9

(100%)

в тому числі за рахунок:

Власних коштів | 1654,0

(84,0%) | 2141,6

(71,1%) | 2148,4

(70,3%) | 3501,5

(77,22%) | 480,8

(91,7%) | 384,6

(79,7) | 557,3

(69,0%) | 933,8

(93,7%)

Держбюджету | 5,8

(0,3%) | 44,6

(1,5) | 93,0

(3,0%) | 63,4

(1,4%) | - | 1,6

(0,3) | 0,7

(0,1%) | 2,3

(0,2%)

Місцевих бюджетів | 2,6

(0,1%) | 2,6

(0,1%) | 3,0

(0,1%) | 1,5

(0,03%) | - | 0,7

(0,1%) | 0,1

(0,0) | -

Позабюджетних фондів | 23,5

(1,6%) | 6,3

(0,2%) | 0,5

(0,0%) | 0,6

(0,01%) | 21,9

(4,2%) | 0,5

(0,1%) | - | -

Кредитів | 118,9

(7,0%) | 380,1

(12,6%) | 551,1

(18,0%) | 10,6

(0,23%) | 11,3

(2,2%) | 65,6

(13,6%) | 249,3

(30,9%) | -

Вітчизняних інвесторів | 34,9

(2,7%) | 58,7

(1,9%) | 112,0

(3,7%) | 112,4

(2,48%) | 4,9

(0,9%) | 10,9

(2,2%) | 0,3

(0,0%) | -

Закордонних інвесторів | 58,7

(3,0%) | 264,1

(8,8%) | 130,0

(4,2%) | 806,4

(17,78%) | 5,4

(1,0%) | 19,1

(4,0) | - | 60,8

(6,1%)

Інших | 23,0

(1,3%) | 114,6

(3,8%) | 21,7

(0,7%) | 38,2

(0,85%) | - | - | - | -

Одне з головних місць у державному організаційно-економічному механізмі регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності має займати система механізмів залучення фінансових ресурсів, які повинні бути націлені на розвиток інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств і стимулювання зростання пріоритетних галузей економіки.

В роботі проаналізовано механізми податкової, амортизаційної і грошово-кредитної політики для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Дисертантом зроблено висновок, що основний недолік сучасної системи оподаткування прибутку підприємств полягає в слабкій інноваційній спрямованості податкових стимулів. Щоб підсилити зв’язок між податком на прибуток і інноваційною активністю, необхідно головну увагу зосередити не на загальному, а на інноваційному зниженні податкового навантаження.

Обґрунтовано, що податкові пільги інноваційної спрямованості повинні застосовуватися лише для впровадження ефективних інноваційних проектів, завдяки чому вони будуть окупними для державного бюджету за рахунок забезпечення достатнього приросту податкової бази. Для цього необхідно ув’язати податкові пільги з економічними результатами інноваційної діяльності на основі дотримання підприємством як власного інтересу, так і податкових зобов’язань перед державою. Таким методом інноваційно спрямованого оподаткування прибутку підприємств повинний стати інвестиційний податковий кредит, який означає, що кошти, тимчасово втрачені державою від зменшення податкових надходжень до бюджету, через певний період будуть їй повернуті.

Проведений аналіз фінансово-кредитної діяльності в Україні дозволив зробити висновок, що, незважаючи на високу інвестиційну привабливість Донецької області з погляду банківського капіталу, акумульовані кошти використовуються нераціонально, тобто банківська система регіону не повною мірою використовує фінансово-кредитні механізми стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання в плані надання пільгових і довгострокових кредитів. Обґрунтовано, що на цей час особливо актуальним є питання стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності за участю банківського капіталу в напрямку збільшення обсягів довгострокового кредитування інноваційно-інвестиційних суб’єктів господарювання на пільгових умовах. Для розв’язання цієї задачі в дисертації запропоновано ряд спеціальних заходів, основними серед яких є такі: створення об’єднань банків для нагромадження інвестиційного капіталу регіонів; стимулювання участі банківського капіталу в довгостроковому кредитуванні інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом надання гарантій компенсації збитків.

У розділі 3 „Регіональні механізми державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності” сформульовано концептуальні підходи до формування організаційно-економічного механізму державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованого на забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень для досягнення цілей національної інноваційної політики на макро-, мезо- і мікрорівні; удосконалено організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на мезорівні; розроблено механізм багаторівневого аналізу і оцінки ефективності інноваційних проектів з урахуванням державних, суспільних і власних інтересів підприємств і об’єднань; проведено практичну апробацію запропонованих методів оцінки.

Найважливішою умовою активізації інноваційної діяльності як чинника сталого економічного зростання є проведення цілеспрямованої державної політики. Як і в кожній розвиненій країні, в Україні основний вплив на регулювання інноваційних процесів повинний справляти ринок. Однак в умовах істотних економічних трансформацій, відсутності

адекватного правового поля, коли дії ринкових механізмів виявляються недостатньо, зростає роль цілеспрямованого державного регулювання. Тому в реальних умовах української економіки необхідне гнучке поєднання ринкового механізму з важелями й інструментами прямого і непрямого впливу держави на інноваційну активність суб’єктів господарювання.

Дослідженням обґрунтовано доцільність нових підходів до регулювання інноваційно-інвестиційною діяльністю в Україні, які враховують характер сучасних трансформаційних процесів в економіці і передбачають нові комбінації прямих і непрямих методів державного регулювання. Це, насамперед, комплексне об’єднання таких складових механізмів у єдиний організаційно-економічний механізм: формування адекватного нормативно-правового поля, що стимулює інноваційний розвиток, створення єдиного органу регулювання і підтримки учасників інноваційно-інвестиційного процесу на всіх стадіях його здійснення, а також економічне, інформаційне забезпечення і моніторинг, який об’єднує рівні держави, регіону і підприємства (рис.3).

У результаті проведеного дослідження доведено, що регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності є більш успішним, коли охоплює не тільки державні, але й регіональні механізми.

Регіональні органи державного управління повинні послідовно формувати територіальні і галузеві інноваційні програми, створювати механізми підтримки інноваційно-інвестиційних проектів, які мають пріоритетне значення і забезпечують реалізацію інтересів регіону в рамках діючого правового поля, формувати регіональну інноваційну інфраструктуру, здійснювати підготовку і підвищення кваліфікації кадрів. Кінцевими сумарними показниками регіонального інтересу є рівень наповнення місцевого бюджету; зниження рівня безробіття в регіоні; розвиток соціально-економічної інфраструктури; ступень задоволення потреб населення в нових товарах і послугах; стабільні надходження до держбюджету і позабюджетні цільові фонди.

Тому серцевиною удосконаленого механізму повинна бути обґрунтована організаційна структура управління, яка буде здійснювати і координувати реалізацію державної інноваційної політики з урахуванням інтересів кожного учасника інноваційного процесу (рис. 4). Удосконалена структура здатна мобілізувати актуальний інноваційний потенціал регіону, організувати й координувати діяльність регіональних інноваційних інститутів, сприяти залученню необхідних інтелектуальних, фінансових і матеріальних ресурсів і лобіювати вдосконалювання нормативно-правого забезпечення інноваційної діяльності

У дисертації проаналізовано офіційні методики оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів. Обґрунтовано, що діючі методики не повною мірою підходять для оцінки ефективності інновацій, оскільки не враховують особливості сучасного етапу економічних перетворень в Україні, а також специфічні аспекти інноваційної діяльності як об’єкта управління і її відмінність від звичайних видів діяльності.

Рис. 4. Удосконалена організаційна структура управління

інноваційно-інвестиційною діяльністю промислового регіону

З огляду на серйозні недоліки розроблених у цей час методичних рекомендацій, у дисертації розроблено і запропоновано методичний підхід до реалізації механізму багаторівневого аналізу інноваційно-інвестиційних проектів, який дозволяє враховувати інтереси держави, регіону і окремих учасників упровадження нововведення (рис. 5). Даний методичний підхід передбачає чотири взаємозалежних і послідовних етапи: оцінка відповідно до національних критеріїв відбору інноваційних проектів з урахуванням стратегічних цілей держави; техніко-економічне обґрунтування інноваційного проекту; розрахунок комерційної ефективності проекту; оцінка ефективності для кожного учасника інноваційно-інвестиційного проекту.

Рис. 5. Методичний підхід до реалізації механізму багаторівневого

аналізу, оцінки ефективності і відбору інноваційно-

інвестиційних проектів

Процедура оцінки і відбору інноваційно-інвестиційних проектів повинна включати як формалізовані методи розрахунку кількісних критеріїв економічної ефективності, так і неформалізовані експертні методи аналізу якісних аспектів проекту. Запропоновано виділяти такі рівні аналізу і показники оцінки: 1) суспільної або інтегральної ефективності, що враховують кінцеві результати здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в цілому по національному господарству і включають економічні, соціальні й екологічні наслідки для всіх учасників реалізації проекту; 2) бюджетної ефективності, що враховує поповнення дохідної частини державного і регіонального бюджетів у результаті здійснення інновацій; 3) комерційної ефективності, що враховує кінцеві фінансові результати здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в цілому і для кожного учасника окремо.

Запропонований механізм аналізу й оцінки інноваційно-інвестиційних проектів дасть можливість підвищити надійність і якість обґрунтування й оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів; урахувати специфіку перехідного періоду до ринкової економіки; знизити кількість помилок і застрахувати можливі втрати й ризики при кредитуванні.

У роботі проведено апробування запропонованого механізму аналізу і оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів (ІІП), що пройшли оцінку за національними критеріями, на прикладі проектів, реалізованих на базі ЗАТ „НКМЗ” – №1 (м. Краматорськ) і ВАТ Завод „Універсальне обладнання” – №2 (м. Донецьк) (табл. 2).

Таблиця 2

Зведені техніко-економічні показники інноваційних проектів, тис. грн.

Найменування показників | ІІП №1 | ІІП №2

1. Обсяг товарної продукції | 1643044 | 371212

2. Обсяг інвестицій | 45861 | 11010

3. Валові витрати | 1425484 | 290602

4. Валовий прибуток | 217560 | 80609

5. Податок на прибуток (без урахування пільг) | 56461 | 20720

6. Чистий прибуток (без урахування пільг) | 161099 | 59889

7. Податок на прибуток (з урахуванням пільг згідно з Законом про ВЕЗ ) | 18044 | 10854

8. Чистий прибуток (з урахуванням пільг) | 199516 | 69755

9. Сума чистого прибутку і амортизації | 265820 | 73454

10. Чистий зведений дохід (NPV) | 112502 | 19332,3

11. Індекс прибутковості (PI) | 3,4 | 2,7

12. Дисконтований строк окупності (PP), років | 1,7 | 3,2

13. Збільшення надходжень у бюджет і позабюджетні фонди усього, тис. грн. |

304426 |

71756

14.Зменшення надходжень у бюджет за рахунок всіх пільг, тис. грн. |

64204 |

15943

15. Результат, тис. грн.., збільшення (+), зменшення (-) надходження в бюджет і позабюджетні фонди |

+240222 |

+55813

На підставі розроблених методичних рекомендацій у дисертації проведені розрахунки бюджетної й комерційної ефективності названих ІІП, визначений державний сукупний ефект з метою визначення достатності стимулюючих функцій держави й обґрунтування необхідності підвищення ролі держави в здійсненні інноваційної діяльності суб'єктів господарювання.

Результати розрахунків дозволили зробити висновок, що, незважаючи на значну величину наданих відповідно до чинного законодавства податкових і митних пільг, реалізація інноваційних проектів має високу бюджетну ефективність. Показники загальної суми податків, що надійшли до бюджетів різних рівнів і позабюджетних фондів, майже в п’ять разів перевищують пільгові суми, що дозволяє врахувати інтереси держави і регіону.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено науково-прикладну задачу – розроблено науково-методичні підходи та рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, що дозволило зробити такі нові теоретичні узагальнення і практичні висновки:

1. Обґрунтовано, що інновації є визначальним чинником економічного зростання: без активізації інноваційних процесів неможливе відновлення виробничого потенціалу, підвищення ефективності виробництва, зростання ВВП і поліпшення добробуту населення. Тому найважливішою задачею сучасного етапу ринкової трансформації економіки України є удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

2. Досліджено і узагальнено досвід державного регулювання й стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в економічно розвинених країнах. Обґрунтовано, що від ролі держави в управлінні економікою й переважним типом державної економічної політики (централізована, децентралізована, змішана) залежить і набір методів і інструментів впливу на інноваційно-інвестиційну активність національних суб'єктів господарювання. Встановлено, що в останні роки в країнах з розвиненою ринковою економікою спостерігається загальна тенденція переходу від прямих методів державного регулювання інноваційної діяльності до економічного стимулювання використання інноваційних ідей для підвищення конкурентоспроможності національного бізнесу.

3. Доведено, що для підвищення інноваційної активності суб’єктів господарювання необхідне створення чіткого, ефективного і стабільного законодавства, яке б забезпечувало адекватне міжнародним нормам правове поле і стимулювало інноваційну активність вітчизняних і закордонних підприємців, які здійснюють свою діяльність в Україні.

4. Зроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів фінансового забезпечення та фінансового регулювання інноваційного розвитку суб'єктів господарювання на сучасному етапі. Доведено недостатню участь держави у фінансуванні інноваційних процесів і мотивації інноваційної активності суб'єктів господарювання. В економічних умовах, що склалися, для пожвавлення інноваційної діяльності необхідно удосконалити механізми фінансування за рахунок зацікавленості залучення власних і позикових коштів.

5. Зроблено висновок, що державна інноваційна політика може бути ефективною за умови створення організаційно-економічного механізму державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованого на забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень для досягнення цілей національної інноваційної політики на макро-, мезо- і мікрорівні. Розроблено логіко-структурний взаємозв’язок механізмів регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на рівні держави, регіонів і окремих підприємств, що дозволить формувати і реалізовувати комплекси взаємопов’язаних заходів, які сприяють нарощуванню вітчизняного виробничого потенціалу і припливу інвестицій в економіку з метою досягнення сталого економічного розвитку.

6. Обґрунтовано, що головна роль у формуванні і розробці конкретних шляхів реалізації інноваційної політики повинна належати регіональним органам влади, які визначають пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в регіоні з урахуванням наявного науково-технічного і економічного потенціалу і формують сприятливий інвестиційний клімат, здійснюють оцінку і відбір альтернативних інноваційних проектів, розробляють і провадять заходи щодо зниження інноваційного ризику в пріоритетних для регіону галузях; формують регіональну інноваційну інфраструктуру; здійснюють підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.

7. З огляду на значні витрати, пов’язані з реалізацією інноваційної діяльності, вибору її варіантів повинен передувати детальний аналіз ефективності інноваційних проектів і чинників, що на неї впливають. У дисертації розроблено механізм багаторівневого аналізу і оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, що дозволить враховувати як інтереси держави, регіону, так і інтереси окремих суб’єктів інноваційної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Захаров В.С., Литовченко В.В., Петрушевский Ю.Л., Степанчук С.С. Системный подход к анализу и выявлению резервов роста эффективности угольного предприятия // Менеджер. – 2000. – №4(11). – С. 58-64.

Особистий внесок: обґрунтовано доцільність системного підходу при оцінці чинників і показників господарської діяльності підприємства.

2. Литовченко В.В. Организация системы экономического стимулирования эффективности производства // Менеджер. – 2001. – №3(15). – С. 94-97.

3. Петрушевская В.В. О проблеме стимулирования внедрения новейших технологий и высокотехнологической продукции // Менеджер. – 2002. – 3(19). – С. 51-55.

4. Петрушевская В.В. Государственное регулирование денежно-кредитной политики для обеспечения инновационного развития субъектов хозяйствования // Зб. наук. праць ДонДАУ. – Т. IIІ. Сер. „Державне управління” - Вип. 14. Державне регулювання економіки і соціального розвитку територій та підприємств” – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 60-68.

5. Висящев В.А, Петрушевская В.В. Государственное регулирование инновационной деятельности предприятий Донецкого региона // Менеджер. – 2003. – №3(25). – С. 28-32.

Особистий внесок: проаналізовано основні джерела і обсяги фінансування інноваційної діяльності.

6. Петрушевская В.В. Структурирование методов государственного регулирования и стимулирования инновационно-инвестиционной деятельности // Зб. наук. праць ДонДУУ. – Т.V.- Сер. „Державне управління” Вип. 32. „Фінансовий механізм державного управління економікою України” – Донецьк, 2004. – С. 46-57.

Статті в інших виданнях, друковані праці наукові конференції

7. Литовченко В.В. Механизм построения системы экономического стимулирования производства // Сб. Науч. трудов ДонГАУ. – Т. II. – Сер. „Экономика”. – Вып. 3 „Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса”. – Донецк, 2001. – С. 107-115.

8. Литовченко В.В. Влияние экономического стимулирования на общественное развитие // Труди всеукраїнської конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк, 2000. – С. 257-259.

9. Литовченко В.В. К вопросу о стимулировании инвестиционной активности производственного предпринимательства // Сб. науч. трудов ДонГАУ. – Т. II. – Сер. “Экономика”. – Вып. 6 „Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования”. – Донецк, 2001. – С. 19-30.

10. Петрушевский Ю.Л., Литовченко В.В. Источники стимулирования экономического развития // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2001. – №4. – С. 66-68.

Особистий внесок: запропоновано можливі фінансові джерела стимулювання національного виробництва.

11. Петрушевская В.В. Учет экономического интереса инвестора при оценке эффективности инвестиционных проектов // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: Управління проектами та розвиток виробництва. – 2002. – №1(4). – С. 93-98.

12. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвитку економіки України // Зб. наук. праць: Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. – К.: КНУТД. – 2003. – С. 137-141.

13. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційної діяльності підприємств за допомогою податкового стимулювання // Вісник КНУТД. – Київ. – 2003. – С. 43-48.

14. Петрушевская В.В. Адаптивные технологии выбора методов стимулирования инновационно-инвестиционных процессов: макро-экономический и региональный аспекты государственного управления // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова 2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2003. – Том 17. – С. 5-7.

АНОТАЦІЯ

Петрушевська В.В. Механізми державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2005.

У дисертації розроблено комплекс науково-методичних положень і рекомендацій, спрямованих на активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом удосконалення механізмів державного регулювання, стимулювання і адаптивних методів прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано, що державна інноваційна політика може бути ефективною за умови створення адекватного організаційно-економічного механізму регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. При цьому серцевиною такого механізму повинне стати створення організаційних структур управління інноваційним процесом на макро-, мезо- і мікрорівні. У роботі запропоновано методи розрахунку величини сукупного державного ефекту для визначення державних пільг і гарантій.

Ключові слова: механізм, державне регулювання, стимулювання, інноваційно-інвестиційна діяльність, метод, удосконалення, політика.

АННОТАЦИЯ

Петрушевская В.В. Механизмы государственного регулирования и стимулирования инновационно-инвестиционной деятельности в материальном производстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – Механизмы государственного управления. – Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2005.

В диссертации разработан комплекс научно-методических положений и рекомендаций, направленных на активизацию инновационно-инвестиционной деятельности субъектов хозяйствования путем совершенствования механизмов государственного регулирования, стимулирования и адаптивных методов принятия управленческих решений в материальном производстве. В работе определены основные тенденции развития системы государственного регулирования и стимулирования инновационно-инвестиционной деятельности субъектов хозяйствования в условиях трансформационной экономики. Обосновано, что одним из способов структурной перестройки экономики Украины и условием для скорейшего вхождения в ЕС является создание эффективно действующей национальной инновационной системы.

В исследовании доказано, что в настоящее время в Украине отсутствуют государственные организационно-экономические механизмы, которые бы объединяли инновационную и инвестиционную функции, обеспечивали целевую концентрацию необходимого объема финансовых ресурсов и их оперативное перераспределение в пользу приоритетных инновационных проектов. В связи с этим в диссертации усовершенствованы механизмы налоговой и амортизационной политики для обеспечения самофинансирования инновационного развития субъектов хозяйствования. Учитывая высокую инвестиционную привлекательность Донецкой области, в работе предложены мероприятия по совершенствованию механизмов государственной денежно- кредитной политики и стимулированию региональных банков к активизации долгосрочного инновационного кредитования.

Обосновано, что государственная инновационная политика может быть эффективной при условии совершенствования адекватного организационно-экономического механизма регулирования и стимулирования инновационно-инвестиционной деятельности в материальном производстве. При этом сердцевиной такого механизма должно явиться создание скоординированной и упорядоченной системы организационных структур управления инновационным процессом на макро- мезо- и микроуровне, которые обеспечат реализацию государственной инновационной политики на основе согласования интересов всех участников инновационного рынка как по „вертикали”, так и на „горизонтальном уровне”.

Доказана необходимость разработки методики сравнительной оценки и определения эффективности инновационных проектов, которая бы базировалась как на теории абсолютной, так и на теории сравнительной оценки эффективности инноваций; предусматривала разработку и сравнение возможных альтернативных вариантов реализации инноваций и выбора из них оптимального; обеспечивала комплексный подход и учет экономических, социальных и экологических эффектов от реализации инновационно-инвестиционных проектов, а также эффектов в сопряженных отраслях.

В работе предложены методы расчета величины совокупного государственного эффекта, которые должны являться базой для формирования отношений центральных и местных органов власти к конкретным инновационным проектам и служить основой для определения государственных льгот и гарантий.

Ключевые слова: механизмы, государственное регулирование, стимулирование, инновационно-инвестиционная деятельность, методы, совершенствование, политика, организационная структура управления

Annotation

Petrushevskaya V.V. Mechanisms of state regulation and stimulation of innovation and investment activity in material production. – Manuscript.

The thesis for candidate’s degree competition on state management in specialty 25.00.02 - Mechanisms of state management. – Donetsk state university of management under the Ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2005.

Worked out in the given thesis is a complex of scientific and methodic recommendations aimed at stimulation of innovation and investment activity of entrepreneurs by way of mechanisms of state regulation, stimulation and adapted methods of taking managerial decisions improvement. It is substantiated that the state innovation policy can be efficient under condition of adequate organizational and economic mechanism of innovation-investment activity regulation and stimulation development. Provided that the core of this mechanism should be the creation of organizational structures of management of innovational process on macro-, meso- and micro levels. Methods of the accumulated state effect value calculation to settle state privileges and gerents are offered in the work.

Key words: mechanism, state regulation, stimulation, innovation and investment activity, method, improvement, policy.