ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ПРИХОДА ЯРОСЛАВА ВАСИЛІВНА

УДК 070 (477) : 94 (4) : 81-15

КОНЦЕПТ ЄВРОПА В УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ:

КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.01.08 – Журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук,

доцент Яцимірська Марія Григорівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри мови засобів масової інформації

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Квіт Сергій Миронович

Національний університет „Києво-Могилянська академія”,

декан факультету соціальних наук і соціальних технологій,

Міністерство освіти і науки України;

кандидат філологічних наук, доцент

Сковронська Ірина Юріївна,

Львівський юридичний інститут

Міністерства внутрішніх справ України.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 25 лютого 2005 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.16 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005).

Автореферат розіслано 21 січня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Т. Я Лильо

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертації зумовлена геополітичними змінами на карті Європи, європейським вибором України, новим діалогом між Україною та Європою, а також змінами в мові засобів масової комунікації після відновлення незалежності України. Преса віддзеркалює нові параметри Європи як культурно та політично визначального стратегічного чинника розвитку незалежної України. Тема безпосередньо пов’язана із сучасними дослідженнями в галузі когнітивної лінгвістики та журналістикознавства, які стосуються особливостей мовних репрезентацій складних абстрактних категорій, що становлять фрагмент концептуальної системи світу, особли-востей функціонування актуалізованих “європонять”, зокрема в газетно-публіцистичному дискурсі.

Концепт Європа вирізняється з-поміж інших інформаційною склад-ністю, оскільки є ядром багатовимірної концептосфери, місткою абстрактною кате-горією, а з погляду осмислення цього ментального образу в колективній свідо-мості українського народу – історично-змінною та суперечливою парадигмою. Прикметною ознакою цього концепту є й те, що формування його структури найактивніше відбувалося в публіцистиці. Останнє десятиріччя ХХ ст. актуа-лізувало цей концепт у публіцистичному дискурсі, задекларувало його як ментальний прообраз майбутнього України, як найважливішу сучасну ідеологему.

Наукове дослідження концепту Європа відображає суть цього терміна не тільки як фрагмент картини світу українця, ментального поля нації, а й як елемент “словника ідей”, тобто концепт Європа функціонує і як міфологема, і як культурема, і як ідеологема. Отже, вивчення процесу формування ідеї Європи, її особливостей, сучасної стратегії надзвичайно актуальне для України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексною темою кафедри мови засобів масової інформації факультету журналістики Львівського національного універ-ситету імені Івана Франка “Основні тенденції та закономірності розвитку мови засобів масової інформації”.

Мета роботи – розкрити зміст концепту Європа через реконструкцію відповідного концептуального простору на основі мовних засобів його представлення. Для реалізації поставленої мети потрібно розв’язати такі завдання:

· з’ясувати суть концепту Європа як міфологеми, культуреми та ідеологеми в загальноєвропейському контексті, розкрити його структуру;

· вивчити концепт Європа в історичній ретроспективі в українському науково-публіцистичному дискурсі;

· осмислити інтерпретацію концепту Європа;

· виявити його динаміку та функціонування в сучасній пресі;

· сформулювати основні положення сучасних інтеграційних стратегій, побудованих на основі концепту Європа, описати перспективні моделі концепту Європа в контексті України;

· схарактеризувати його асоціативне поле, особливості творення метафоричних образів, аксіологічні параметри;

· виявити динаміку лексеми Європа на матеріалі словників української мови, дослідити розгортання концепту в сучасному мас-медійному мовному просторі.

Об’єктом дисертації є концепт Європа в сучасному газетно-публіцистичному дискурсі.

Предмет дослідження – мовні засоби вираження концепту Європа, виокремлені із загальнокультурного європейського контексту, українських науково-публіцистичних джерел, текстів сучасної преси, структура знань про об’єкт дослідження,

Матеріалом дослідження були публіцистичні тексти українських письменників, газетні та журнальні публікації європейської тематики остан-нього десятиріччя (газети “Молодь України”, “Голос України”, “Літературна Україна”, “День”, “Дзеркало тижня”, журнали “Ї”, “Політична думка”, “Сучасність”, “ПіК” та інші), а також праці, присвячені Європі (Д. де Руж-мон, Н. Дейвіс, Ф. Кьонінг, Е. Шпаеман, М. Кундера, Ж. Доменак, Ж. Ніва), перекладені українською мовою.

Методи дослідження. У дослідженні використано комплекс загальнофілософських та спеціальних методів: метод концептуального аналізу, що дав змогу окреслити склад концептуальної моделі Європи, виявити її структуротворчі елементи; конкретно-історичний – для виявлення еволюції концепту в українському мовному просторі; аналіз словникових дефініцій, залучення якого допомогло визначити обсяг семантичного поля Європи як основи для побудови концептуального простору Європи загалом, статистичний аналіз – для проведення кількісних підрахунків. Для повнішої аргументації висновків використано також контент-аналіз.

Наукова новизна. У дисертації здійснено системний аналіз концепту Європа в українському мовознавстві та журналістикознавстві. Вперше досліджено когнітивно-лінгвістичні аспекти концепту Європа на основі аналізу мовних засобів творення концепту, виокремлених із наукових та газетно-публіцистичних текстів, поєднаних європейською тематикою, а також колективного досвіду, зафіксованого в словникових статтях. Наукова новизна визначена тим, що в роботі вперше:

· в історичній ретроспективі розкрито еволюцію та зміст концепту Європа в українському науково-публіцистичному дискурсі, виявлено етапи його активного творення;

· встановлено, що від середини ХІХ сторіччя до початку відновлення незалежності України концепт Європа творився в контрастному полі Європа – Азія, Схід – Захід;

· доведено, що в роки незалежності України концепт Європа розвивався, зокрема, у таких напрямах: Європа в контексті незалежної України, нова Європа, майбутня Європа, Європа – мета/макроідея, Європа в контексті європейської інтеграції/європейської стратегії України;

· визначено і досліджено три періоди активізації європейської тематики в українській пресі: 1991–1995, 1995–1998, 1998–2003 роки;

· виокремлено актуальні тематичні лінії, які були домінантними від-повідно в кожному з цих періодів;

· виявлено перспективотворчий потенціал концепту Європа та обґрун-товано конкретні напрями його реалізації в українському дискурсі;

· проаналізовано та узагальнено сучасне осмислення концепту Європа в контексті України, простежено динаміку його функціонування в пресі та в мовному просторі України;

· схарактеризовано семантичне поле концепту Європа та обґрунтовано закономірності мовотворчого процесу з цим ядром;

· визначено асоціативні контури метафоричного образу Європи та його аксіологічні ознаки;

· виснувано, що концепт Європа розгортає своє асоціативне поле не як автосемантична домінанта, а як взаємопов’язана паралель з іншими семантичними вузлами, зокрема з концептом Україна та з ключовими словами, які засвідчують рух України до європейських структур;

· виявлено, що Європа як складник публічного дискурсу є засобом і свідченням національної інтерпретації світу, об’єктом ментальної географії;

· засвідчено лексему Європа як потужну словотвірну одиницю.

Теоретичне і практичне значення роботи. Дисертація поглиблює знання про концепт, концептуальний аналіз, а також конкретно про концепт Європа, його український історико-культурний дискурс. Принципи концеп-туалізації та опис взаємодії когнітивних і семантичних аспектів мови актуальні для вивчення окремих лексичних одиниць. Матеріали та висновки дисертації можна викорис-тати в дослідженні інших концептів, у курсах лексикології сучасної української мови, у лексикографічній практиці.

Аналіз концепту Європа, що є ключовим для кількох дисциплін і напрямів дослідження (лінгвістичної філософії, антропоцентричної етно-лінгвістики, лексичної семантики, соціолінгвістики тощо), може бути використаний для створення “Словника концептів української культури”. За матеріалами дисертації можна проводити окремі спецкурси для студентів факультетів журналістики – “Концептуальний аналіз публіцистичного тексту”, “Основи європеїстики”.

Спроба концептуального аналізу лексеми Європа демонструє мож-ливість застосувати його до інших слів, які творять політичні та культурні поняття, є ключовими в політичній і культурологічній практиці. Матеріал дослідження можна використати в курсі історії журналістики, зокрема у вивченні публіцистики П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка, І. Нечуя-Левицького в аспекті їхнього ставлення до європейської проблематики, вивченні публіцистики 1920–1930 років, особливо періоду літературної дискусії; він також може послужити матрицею для майбутніх досліджень європейської тематики в діаспорній пресі (наприклад, 1940–1950 рр.). Це особливо актуально в контексті Болонської декларації, в якій наголошено на впровадженні європейської тематики у вищу освіту.

Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат й опубліковані статті, в яких викладено головні положення наукової роботи, дисертантка виконала самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації було оприлюд-нено на міжнародних, всеукраїнських та університетських конференціях: Сьомій міжнародній науковій конференції “Язык и культура” (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції “Володимир Янів – відомий і невідомий український психолог, громадсько-політичний діяч, поет” (Тер-нопіль, 1998), на звітних наукових конференціях університету за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 роки, Міжнародній науковій конференції “Спадщина академіка Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть” (Львів, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, 2000), на Шостій всеукраїнській науково-теоретичній конфе-ренції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2000), Сьомій міжнародній науково-практичній конференції “Мова мас-медіа ХХІ ст.” (Київ, 2001), Міжнародній конференції “Україна дивиться на Європу” (Флоренція, 2002), Міжнародній конференції “Східні слов’яни: Україна між мовою та культурою” (Краків, 2001), Сьомій всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2002), Міжнародній конференції з прикордонного співробітництва (Щецін – Потсдам – Берлін, 2002), Міжнародній науковій конференції “Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі: виклики та шанси для України” (Львів, 2003), Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Журналістика 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК” (Київ, 2003), Все-українській конференції “Українська мова ЗМІ ХХІ ст.” (Київ, 2003), Ювілейній Х міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій проблемам функціонування, розвитку української мови і мовної політики в Україні (Київ, 2004), Міжнародній конференції “Мова і культура” (Київ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 2004), а також на семінарі “Проблеми трансформації української освіти в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2000), семінарах Британської Ради, присвячених Дню Європи (Львів, 2003, 2004), на Міжнародному круглому столі “Болонська декларація, Україна та утворення європейського освітнього простору” (Львів, 2004), Всеукраїнській конференції “Українська журналістика в контексті доби” (Львів, 2004).

Окрім того, частину матеріалів дослідження використано в експери-ментальній магістерській програмі “Європейські студії” (1999–2000 нав-чальний рік), у курсі “Комунікація і медіа”, зокрема в тематичному блоці “Європейський вибір: український дискурс” (магістерська програма Львівсь-кого національного університету імені Івана Франка), у лекційному курсі “Основи європеїстики”.

Основні положення та висновки дисертації відображено в 14 авторських публікаціях, 7 з них уміщено у виданнях, визначених ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок. З них сторінок основного тексту – 167. Список використаної наукової літератури налічує 237 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертації, розкрито зв’язок з науковими програмами й темами дослідження, визначено мету та завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження, вказано на методи та джерельну базу, подано наукову новизну й практичне значення роботи.

У першому розділі “Концепт Європа як об’єкт когнітивно-лінг-вістичного аналізу”, що складається з двох підрозділів, обґрунтовано теоретико-мето-дологічні засади дослідження поняття концепту, розкрито його еволюцію в українському науковому дискурсі. Вивченням концептів науковці активно займаються від кінця ХХ ст., сформувався навіть окремий напрям у науці – когнітивна лінгвістика, об’єктом якого є концепт. Однак поки що немає єдиного тлумачення поняття концепту. Над розв’язанням цієї проблеми працює багато українських і зарубіжних дослідників: А. Веж-биць-ка, Ю. Степанов, О. Кубря-кова, Й. Стернін, В. Телія, В. Маслова, В. Карасик, С. Нікітіна, Т. Радзієвська, О. Нежевська, Н. Слухай, В. Іващенко. Науковці досліджують різнопланові за сферою функціонування концепти (наприклад, обов’язок – Т. Булигіна, О. Шме-льов, дорога – Ю. Кольцова, прощення та вибачення, пам’ять – О. Кубрякова, доля – Л. Чернейко, В. Долинський, Петербург, дума, думка – Т. Космеда, сумління, совість, шлях – Т. Радзієвська, добро – Н. Іваненко, водний об’єкт, червоний – С. Мартинек тощо).

На когнітивній карті світу концепт Європа посідає одне з чільних місць, є важливою одиницею універсуму, оскільки існує в різних площинах інфор-маційного простору, зокрема в геополітичному та культурному дискурсах як лінгвокультурна універсалія, міфологема, ідеологема. Він належить до таких ціннісно навантажених значеннєвих утворень, які становлять концептуальну модель національної картини світу.

Концепт Європа – багатокомпонентний, він складається із сукупності різноманітних елементів – концептів-мінімумів, що моделюють концепт-максимум. Структуротворчі елементи концепту: культура, політика, еконо-міка, релігія, право та інші є своєрідним каркасом, який стягає численні значення в цілісне дискретне утворення – концептосферу.

Передусім концепт Європа означує географічну реалію, яка так чи інакше визначає її історичну долю. Географічне коріння уявлень про Європу сягає міфології, що водночас творить міфологічну концепцію самої Європи. Тлумачення Європи як міфу не зводиться, проте, до власне легенди, а відображає європейський феномен, бачення Європи-міфу як моделі й стратегії. Концепт Європа як ідеологема – це насамперед європейська ідея, об’єднувальні зусилля європейської спільноти, що в конкретні історичні періоди набувала ваги символізму. Європа в просторово-часовому локусі лише ілюструвала зміни в ієрархії концептів-мінімумів, що наповнювали новим змістом і збагачували концепт-ядро.

Концепт Європа найглибше розгортається як культурема. Саме куль-турний чинник, серед географічного, економічного, політичного, сталий та визначальний. У руслі культуреми розв’язується питання про три джерела Європи – як передумови єдності її культури, європейські цінності (вади), позитивні складники духовної Європи, уявлення про Європу як унікальну культурну ідентичність, особливу цивілізаційну спільноту. Концепт Європа конкретизують складники, тотожні з матеріальною оболонкою головного концепту: європейська ідентичність, європейський універсалізм, європо-центризм, європейська свідомість, європейськість, європейська інтеграція.

Особливе бачення концепту, його оцінку інтерпретацій засвідчує український публіцистичний дискурс. Лексема Європа вперше актуалізу-валася в контексті української національної ідеї та самовизначення української культури в творчості П. Куліша, який дав поштовх до творення концепції Європи серед української інтелігенції середини XIX сторіччя і відновив бачення України в європейському контексті.

Європейську тему в багатьох ракурсах розглядав І. Нечуй-Левицький. Особливо гостро в його трактатах прозвучала проблема Європи як культурного типу та її зіставлення з Україною. Письменник зосередив увагу й на ролі преси, яка також має бути європейською. Михайло Драгоманов заклав та обґрунтував основи історичного європеїзму, актуалізував розу-міння суті національного і європейського, поставив на одні терези українство та європейство.

У публіцистичних текстах І. Франка концепт Європа найбільше розгор-тається як культурема. Письменник осягнув реалію Європи ширше, ніж його попередники, він розвинув поняття європейський тип, європейськість, розширив зв’язки української культури з європейською.

Зміст концепту Європа поглибили в своїх творах Ю. Липа – показав Європу як психологічну, політичну цілісність; Б. Крупницький – як геопо-літичне поняття; У. Самчук та І. Багряний – як міф і загадку, а В. Янів ґрунтовно проаналізував основи психологічного європеїзму.

У літературній дискусії 1925–1928 років Європа зросла до символу, ідейного орієнтиру. В дискусії концепт було актуалізовано, а його зміст розширено до таких понять: енергія Європи, дух Європи, європейські традиції, європейська школа, європейська людина, європеїзація.

У радянський період головні поля концепту Європа набули ідеоло-гічного окреслення. У публіцистичних текстах Європу визнавали як культу-рему, але й вона була вражена ідеологією, оскільки найбільшим надбанням європейської культури вбачали тоді вчення марксизму-ленінізму. По-справжньому Європу відчували й культивували письменники, публіцисти і перекладачі-шіст-десятники, водночас ідеалізуючи її.

Концепт Європа від середини ХІХ сторіччя до початку незалежності України творився в контрастному полі (Європа – Азія, Схід – Захід, два типи цивілізації, дві політичні системи), а також у зіставному – Європа – Україна, європейське – національне, європейство – українство. Найчастіше аксіомою було те, що Україна – це частина Європи, її культури. Процес творення концепту Європа актуалізував такі поняття, як європейство, європейськість, європеїзатор, європейська одність, європейська цивілізація та інші.

Осмислення еволюції концепту Європа впродовж зазначеного періоду важливе для виокремлення та розуміння нових структуротворчих елементів концепту в наш час.

У другому розділі “Функціонально-творче поле концепту Європа в сучасному публіцистичному дискурсі”, який складається з двох підроз-ділів, розглянуто активізацію концепту Європа в українському дискурсі (наукових дискусіях, публіцистичних текстах), що зумовлено змінами геополітичного та геокультурного довкілля Європи, історичними подіями в історії України. Ми опирались на дослідження теоретиків журналісти-кознавства В. Здоровеги, О. Зернецької, В. Іванова, С. Квіта, І. Крупського, О. Кузнецової, В. Лизанчука, Й. Лося, А. Мамалиги, М. Нечиталюка, Т. Петріва, О. Пономарева, Б. Потя-тиника, М. Присяжного, В. Різуна, М. Ро-ма-нюка, К. Серажим, О. Сербен-ської, О. Чекмишева, В. Шкляра, Н. Шу-ма-ро-вої, Л. Шевченко, М. Яци-мірської та інших.

Досліджено, що концепт Європа у 1992–2003 роках розвивався в напрямах, які тезово можна сформулювати так:

· Європа в контексті незалежної України (пункти дотику і роз-біжності, взаєморецепція, геополітичні концепції, проблеми контакту та ін.).

· Нова Європа, майбутня Європа, сучасна Європа (характеристика, вартості).

· Європа – мета/макроідея (європейський вибір, європейський шлях, європейська перспектива).

· Нова Європа в контексті нової України (концепція, моделі).

· Європа в контексті європейської інтеграції/європейської стратегії України.

У цей період концепт Європа поглибив свій попередній зміст і набув нового осмислення як ідеологема, що визначає майбутнє України. Дискусії науковців і публіцистів навколо Європи увиразнили та поглибили концепт Європа, висвітливши передусім його політичний вимір. Сучасне осмислення концепту Європа в українській публіцистиці засвідчило його насамперед як ідеологему – конструктивну ідею, мету, концепцію, модель. Таке бачення Європи збігається з тлумаченням її і в європейському дискурсі.

Закцентовано увагу на тому, що концепт Європа активно творився не лише в науково-теоретичному плані, а й паралельно (в деяких напрямах, до прикладу, європейська інтеграція, активніше) у пресі незалежної України.

Особливо потужним “концептоносієм” лексеми Європа є преса. Виокремлено три періоди актуалізації європейської тематики в пресі: 1991–1995, 1995–1998, 1998–2003 роки. Ця періодизація ґрунтована на головних історичних подіях, пов’язаних з організаційними засадами європейського вибору України.

У кожному періоді для розвитку концепту Європа домінували такі тематичні лінії: декларативна (Україна – це Європа), настановна (Європа – це спільний дім), стратегічна (Європа, ЄС – мета України). Розгортання їх у пресі мало свою специфіку й зумовлювало характер та змістову структуру журналістських матеріалів.

Українські газети (“Молодь України”, “Літературна Україна”, “День”, “Дзеркало тижня”) від початку незалежності розгортали європейську тема-тику в різних напрямах: політичному, економічному, культурному. На активність розпрацювання тематики в газетах впливав початок виходу видання. Якщо “Літературна Україна” й “Молодь України” лише додали європейську тематику до своїх головних тем і відповідно до історичних подій пов’язували її з відносинами Україна – Європа, то “Дзеркало тижня” (поч. виходу 1994) і “День” (1996) відразу розгорнули цю тематику як пріоритетну. І сьогодні ці газети найширше висвітлюють інтеграційні процеси, охоплюють всі сфери їх вияву: економічну, політичну, соціальну, правову, культурну тощо. Преса не тільки виконувала інформаційно-просвітницьку функцію, а й стала місцем дискусій, проблемних виступів, громадських форумів, що істотно розширило концептосферу лексеми Європа в українському контексті. Її завдання – розвивати концепт Європа як метаідею для України і, отже, інтегруватися в європейсько-світовий інфор-маційний простір.

У третьому розділі “Концепт Європа як мовна репрезентація менталь-них уявлень про світ”, що складається з двох підрозділів, досліджено місце лексеми Європа в системі української мови, з’ясовано обсяг її дериваційно-семантичного поля, семантичні групи похідних слів, активні словотворчі процеси, ґрунтовані на уживанні компонента євро-. За даними різних словників простежено початки вживання цього слова та його фіксацію в сучасній українській мові.

До ХVІІІ ст. на означення Європи як континенту, поняття географічного, користувались безпосередньо назвами народів Європи (греки, морава, венеційці, як, наприклад, у “Слові о полку Ігоревім”, чехи, угорці, ляхи, прусси, як у “Літописі Руському”). Європа – топонімічне поняття, яке передусім зафіксоване в енциклопедичних словниках. В українських лінгвістичних словниках лексема Європа зафіксована щойно у ХІХ ст., хоча перші згадки про неї в цих словниках відсилають до кінця ХVI ст. У ХІХ ст. лексема Європа та її похідні, зокрема, лексема європейський, активно проникають у науково-публіцистичні твори П. Куліша, М. Драгоманова, І. Нечуя-Левицького,
І. Франка та ін. Лексему Європа (європеєць, європейський) фіксує Б. Грінченко у Словнику української мови з відповідним тому часові тлумаченням та ілюстраціями, які не втратили актуальності. Відтоді ж лексема не потрапляє до реєстру тлумачних словників, а є об’єктом тільки орфографічних. Водночас в українській лексикографічній практиці ще немає відображення “негеогра-фічного” потенціалу Європи, що істотно розширило б її культурологічну цінність.

Останніми роками (1991–2003) лексема Європа розширила своє лексико-семантичне поле, збагатила семантико-асоціативний та словотвірний склад. Особливо поширені в засобах масової комунікації новотвори з префіксоїдом євро-, різноманітні за тематичними групами. Наприклад: суспільно-політична лексика – євроінтеграція, єврокомісія, євроделегати, євроконституція, євродепутати, єврокорпус, єврокандидати, єврозакон, європапери, євро-чиновники, євроклуб; серед них є лексеми з елементом оцінності – євроскеп-тики, євроциніки, євронадії, євробалаканина та ін.; група слів на позначення економічних явищ та реалій – євроекономіка, єврокредит, євровалюта, євробон, євроринок; спортивна лексика – євроліга, євротурнір, єврокубок, єврочемпіонат, єврофутбол та ін.; побутова – єврофото, єврочистка, євровікна, євродвері, єврошифер, єврогардини та ін.

Вважаємо, що в засобах масової комунікації варто уникати надмірного і невмотивованого уживання слів з євро-, критично й виважено підходити до творення нових конструкцій. Лексема Європа є одним із активних складників великої кількості лексичних інновацій – абревіатур. Абревіаційні утворення належать до тих інновацій, які відображають динаміку суспільно-політичного та економічного життя, входження України до європейських структур чи прагнення увійти до них; ЄАН – Європейська асоціація нумерації, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄЕС – Європейське економічне співтовариство, ЄС – Європейський Союз, ЄАД – Європейське агентство довкілля, ЄМП – Європейський молодіжний парламент, ЄАТ – Європейська асоціація тенісу та ін. Щодо способів творення абревіатур, то спостерігаємо як найчастотніші такі типи: ініціально-буквені – (ЄС, ЄБРР), звукові – (ЄАВТ), буквено-звукові (ЄЕЗ, ЄЕС) й рідше, так звані уламкові: Євростат (Європейське статистичне управління).

Зазначено, що Європа належить до слів, семантика яких є сполукою денотативного та конотативного компонентів. Конотативний потенціал Європи опирається на широке асоціативне та інтерпретативне поле, до того ж ґрунтується на власному позитивному оцінному потенціалі.

Метафоризація концепту Європа відбувається на основі первісних уявлень про Європу, загальнокультурного міфологічного пласту, а також українського національного світогляду. Мовний дискурс засвідчив розлогі метафоричні надбудови, багатий аксіологічний ряд, що виражає різні типи оцінок. Дії Європи як політичного суб’єкта творять у пресі несподівані емоційні тлумачення, її називають то ніжно старенька бабуся, то зневажливо – проститутка, урочисто – королева планети. Свій асоціативно-семантичний ареал Європа утворює саме через уособлення. Вона – роздратована, анемічна, байдужа, молода, стара, сильна, добра, горда. Активно розвинений і дієслівний метафоричний ряд образу: вона – заздрить, трусить гаманцем, обурюється, йде правильним шляхом, бавиться новою валютою та ін. Європа як складник публічного дискурсу має когнітивне значення, є засобом і свідченням національної інтерпретації світу, а також об’єктом ментальної географії. Якщо узагальнити метафоричні образи Європи-континенту, то одержимо такі архетипи: людина, дім, дух, мрія. Прикме-тою нашого часу є актуалізація архетипу Європи-дому. Європа завжди була “реальним домом, у якому виховувалась наша уява”, а після зняття “залізної завіси” – це відкритий дім, до якого всі прагнуть увійти. Тому вибудовується ширший тематичний ряд навколо цього ключового слова метафоричного компонента: зала, поріг, задвірки, ключ, шпаринка. У часі Європа минулого – це старий музей, до якого цікаво їздити, а Європа майбутнього – це новий супермаркет. Сьогодні великий пласт дієслівної метафорики декларує європейський вибір України, бажання ідентифікувати її з Європою: горнемося до Європи, хочемо до Європи, пнемося до Європи.

Зіставність оцінних параметрів концептів Європа та Україна засвідчила не тільки відмінність їхнього конотативного поля, а й їхній взаємозв’язок і взаємовплив. Європа є важливим притягальним концептом для українського соціуму. Конкретний історичний час є тим творчим чинником, який і надалі моделює концепт Європа в українському контексті.

Метафоричні образи є основою до творення численних перифраз (Євро-
па – бездонна скриня храму, омріяний сад).

У Висновках узагальнено результати дисертації, зокрема встановлено, що: –

на когнітивній карті світу концепт Європа посідає одне з чільних місць, є важливою одиницею універсуму, оскільки існує в різних площинах інфор-ма-ційного простору, в геополітичному та культурному дискурсах. Концепт Європа – містка абстрактна категорія, що тривалий час вибудовувала свою багатовимірну концептосферу. Проекція на український простір відображає її і як ціннісно навантажене загальнокультурне утворення, і як особливий націо-нально специфічний фрагмент картини світу;–

концепт Європа, окрім географічного, має такі чинники: політичний, економічний, культурний, релігійний. Він найяскравіше розкрився в траєкторії руху, спричинився до фазового переходу від географії до політичної географії та визначає конкретний історичний час. Географічне уявлення про Європу сягає міфології, що творить міфологічну концепцію конти-ненту як культурної й іделогічної моделі та стратегії; –

концепт Європа най-ширше розгортається як культурема. Саме культурний чинник серед геогра-фічного, економічного, політичного сталий та динамічно визначальний. У руслі культуреми розв’язуються питання про три джерела Європи як передумови єдності її культури, європейські цінності (вади), позитивні складники духовної Європи, уявлення про Європу як унікально культурну ідентичність, особливу цивілі-заційну спільноту. Як ідеологема концепт Європа – це насамперед європейська ідея, об’єднувальні зусилля європейської спільноти, в конкретні історичні періоди вона набувала ваги символізму;–

концепт Європа складається із сукупності різноманітних елементів – концептів-мінімумів, що моделюють концепт-максимум (політика, економіка, культура). Просторово-часовий локус лише підтверджує зміни в ієрархії концептів-мінімумів, що наповнювали новим змістом і збагачували концепт-ядро. Процес творення концепту Європа актуалізував такі поняття, як європейство, європейськість, європеїзатор, європейська одність, європейська цивілізація та інші й відповідно розширив концептосферу. Конкретизують його і складники, тотожні з матеріальною оболонкою головного концепту: європейська ідентичність, європейський універсалізм, європоцент-ризм, європейська свідомість, євро-пейська інтеграція;–

концепт Європа активізувався всередині ХІХ сторіччя. Українська інтелігенція відновила бачення України в європейському контексті, розвинула європейську тему в багатьох аспектах: як геополітичне, психологічне та політичне поняття, а також як цілісний особливий культурний тип. У контексті української національної ідеї та самовизначення української культури концепт Європа найпотужніше виявився як культурема. І хоча радянський період звузив функціонування концепту в українській публіцистиці, однак культурний чинник не втратив актуальності; –

суспільно-політична ситуація в Європі та в Україні після 1989 року сприяла розвиткові нових структуротворчих елементів концепту. У 1992–
2003 роках концепт Європа поглибив свій попередній зміст і набув нового осмислення як ідеологема, що визначає майбутнє України. На початку незалежності тему Європи обговорювали як проблему контакту взагалі, культурної ідентичності, взаєморецепції. Згодом окреслилось нове бачення Європи як Європи сучасної, майбутньої, нової, з відповідним переосмисленням їх найважливіших вартостей. І як результат у контексті незалежної України Європа набула характеру концептуальної макроідеї, що означає європейський вибір, європейський шлях, європейську перспективу;–

найактивнішим полем творення концепту Європа в наш час є преса. Вивчення особливостей висвітлення європейської тематики в українській пресі дало змогу виокремити три основні періоди відповідно до хронології двосторонніх відносин: Україна – ЄС. Кожний із цих періодів відображає конкретні тематичні ліній, а саме: декларативну, настановну, стратегічну. Сучасна стратегічна лінія пов’язується з європейською інтеграцією України. Преса розгортає такі проблемні блоки: 1) процеси і шляхи інтеграції;
2) важливість та користь європейської інтеграції для України; 3) використання досвіду країн Центрально-Східної Європи, які вже увійшли до ЄС. Тому завдання української преси, окрім інформаційної функції, збільшити вагу навчально-просвітницької та комунікативної функцій в діалозі України з Європою. Навчально-просвітницьку функцію можна здійснювати через інтерв’ю з політиками – моральними авторитетами, інтерв’ю з людьми, які навчаються, працюють, стажуються у країнах ЄС, матеріали про ЄС та його конкретні стандарти, з одного боку, і репрезентацію України в Європі, з іншого; –

філологічна кодифікація лексеми Європа в українській мові від початку ХХ сторіччя і досі відображає постійне збільшення її лексико-семантичного поля. Динаміка слів з опорною лексемою Європа, зокрема в газетно-публіцистичному дискурсі, засвідчує збагачення поняттєвої основи і самого ядра. Це розширює концептосферу Європи в усіх напрямах функціонування її концептів-мінімумів – політика, економіка, культура. Лексема Європа – потужна словотвірна одиниця для великої кількості лексичних інновацій. Євроназивання охоплює суспільно-політичну, економічну та побутову сфери. Це спостерігаємо на прикладі новотворів з префіксоїдом євро- та абревіатур, які відображають динаміку суспільно-політичного та економічного життя;–

первісні уявлення про Європу як міфологему дають матеріал для метафоричних надбудов. Метафоричний образ Європи є засобом і свідченням національної інтерпретації світу, а також об’єктом ментальної географії. У публіцистичному дискурсі найпродуктивнішими архетипами є Європа-дух, Європа-мрія, Європа-дорога. Її аксіологічний потенціал здебільшого позитив-ний, однак у порівнянні з оцінним параметром концепту Україна просте-жується їхній органічний взаємозв’язок;–

вивчення концепту Європа в діахронному та синхронному аспектах показало його невичерпну актуальність і перспективність. У діахронному полі варто було б дослідити концепт Європа в газетних та журнальних виданнях різних періодів ХХ сторіччя, які виходили в Україні й за кордоном. У синхронному плані перспективними аспектами подальшого дослідження має бути вивчення концепту Європа в усіх сучасних засобах масової комунікації. Публіцистичний дискурс є репрезентантом різних груп населення. Особливу увагу варто звернути і на соціолінгвістичні дослідження концепту Європа, передусім у молодіжному середовищі, яке найбільше зорієнтоване на Європу. Потребує глибшого наукового розв’язання і проблема мовної кодифікації лексем Європа, євро-пейський.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

АНОТАЦІЯ

Прихода Я. В. Концепт Європа в українській публіцистиці: когні-тивно-лінгвістичні аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.08 – журналістика. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації в історичній ретроспективі здійснено комплексне досліджен-ня концепту Європа в українському газетно-публіцистичному дискурсі, вивчено його суть як міфологеми, культуреми та ідеологеми.

Виявлено основні напрями реалізації концепту Європа, з’ясовано динаміку його функціонування в сучасній українській пресі, сформульовано положення сучасних інтеграційних стратегій, побудованих на основі концепту Європа, описано перспективні моделі концепту Європа в контексті України. Водночас розкрито конотативний потенціал концепту Європа, схарактери-зовано його асоціативне поле, особливості творення метафоричних образів, аксіологічні параметри.

На матеріалі словників української мови показано динаміку лексеми Європа, досліджено розгортання концепту в сучасному мас-медійному просторі.

Ключові слова: концепт, Європа, європейська інтеграція, ЗМІ, ідеологема, міфологема, культурема, дискурс, ментальна географія.

АННОТАЦИЯ

Прихода Я. В. Концепт Европа в украинской публицистике: когни-тивно-лингвистические аспекты. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2005.

В диссертации осуществлено комплексное исследование концепта Европа в украинском публицистическом дискурсе. Показана эволюция этого концепта от середины ХIХ века до наших дней. Концепт Европа расширял свою концепто-сферу, актуализировал понимание сущности национального и европейского, укра-инства и европейства. В советские времена концепт Европа не имел надлежащего развития и объективной оценки, он исполнял роль идеологемы с крайне коннотационными полюсами плюс и минус.

В газетно-публицистическом дискурсе концепт Европа в 1991–2003 годах развивался в новых направлениях, углублял свое содержание и приобрел новое осмысление как идеологема, определяющая будущее Украины.

В последние годы активизировался семантико-ассоциативный и слово-образовательный составы. В языке средств массовой коммуникации с каждым годом увеличивается количество слов с префиксоидом евро-, а также аббревиатуры, образованные от словосочетаний, компонентом которых явля-ется лексема Европа, европейский и т. д. Проанализирован коннотативный потенциал концепта Европа в языке современной печати. Метафоризация концепта Европа осуществляется на основании первичных представлений о Европе, обще-куль-турного мифологического пласта, а также украинского национального мировоз-зрения.

Ключевые слова: концепт, Европа, европейская интеграция, СМИ, идеологема, мифологема, культурема, дискурс, ментальная география.

ANNOTATION

Prykhoda Ya. V. The Concept Europe in the Ukrainian Press: Cognitive and Linguistic aspects. – Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of Candidate of Philology in specialty
10.01.08 – Journalism. – L’viv Ivan Franko National University. – L’viv, 2005.

The thesis presents a complex research of the concept of Europe in the newspaper discourse. Various approaches to the study of the concept are described. Special attention is given to the concept Europe in the Ukrainian newspaper discourse, in particular to its evolution since the mid-19th century by now (newspaper texts by P. Kulish, I. Franko, I. Nechuy-Levytskyi; texts of the 1925– 1928 literary discussion; texts by Ukrainian Diaspora publicists (Yu. Lypa, U. Samchuk,
I. Bahryanyi, Yu. Sherekh), by Ukrainian Soviet publicists (Ya. Halan, Yu. Melnyas well as by modern ones). The concept Europe has been expanding its conceptual sphere, actualizing the understanding of the national (Ukrainian) and the European. In the Soviet times the concept Europe lacked proper development and objective assessment; it played the role of an ideologueme with the extreme connotation poles of plus or minus.

In the newspaper discourse of 1991–2003 the concept Europe was developing in new directions: Europe in the context of independent Ukraine; new Europe, future Europe; modern Europe; Europe – meta/macro-idea, new Europe in the context of new Ukraine; Europe in the context of Ukraine’s European integration/strategy. In those years the concept Europe deepened its meaning and acquired a new sense as an ideologueme that defines the future of Ukraine. The concept Europe was developing in the following frames: identification of the Ukrainian nation in the context of historical memory and cultural belonging to Europe; European choice; strategy of Ukraine’s integration into European institutions.

Three periods of actualization of the European subject in the press of independent Ukraine have been singled out, i.e. 1991–1995, 1995–1998 and 1998– 2003. Each of these periods was dominated respectively by thematic lines such as declarative, didactic and strategic one.

It has been found out that the language of the mass media has been actively enriched with a number of words with the particle Euro- as well as with abbreviations created on the basis of word combinations that include lexemes like Europe, European, etc. The connotative potential