ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

РОМАНЮК Марія Іванівна

УДК 811. 161. 2’373. 2 (043. 3)

СОЦІАЛЬНО ЗУМОВЛЕНІ ІННОВАЦІЇ

В ОНОМАСТИКОНІ ЗАКАРПАТТЯ КІН. ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ.

Спеціальність 10. 02. 01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Чернівці-2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Белей Любомир Омелянович,

Ужгородський національний університет,

проректор з навчально-виховної роботи.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Гудманян Артур Ґрантович,

директор Гуманітарного інституту

Національного авіаційного університету, м.Київ;

кандидат філологічних наук, доцент

Колесник Наталія Степанівна,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, доцент кафедри

історії та культури української мови.

Провідна установа – кафедра українського та загального

мовознавства Тернопільського

національного педагогічного університету імені В.Гнатюка,

Міністерства освіти і науки України,

м. Тернопіль.

Захист відбудеться 4 листопада 2005 р. о 14 годині на засіданні спе-ціалі-зо--ваної вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті іме--ні Юрія Федьковича за адресою: 58012, м.Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп.V, Червона зала.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м.Чернівці, вул.Лесі Українки, 23)

Автореферат розіслано “30” вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент |

О.В.Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Здобуття незалежності та зу-мов-ле-ні цією видатною подією суспільно-політична демократизація, еко-но-мічна лібералізація життя в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст. спра-вили, окрім іншого, вельми помітний вплив і на лексику су-час-ної української мови, зокрема на склад новітнього українського оно-мас-тикону. Українські ономасти завжди говорили про важливість впли-ву соціальних чинників на склад, структуру та особливості фун-к-ціонування національного ономастикону. Так, наприклад, ці про-блеми на антропонімійному матеріалі порушують М. Л. Худаш, П. П. Чучка, Л. О. Белей, Р. Й. Керста; на топонімному – Ю. О. Кар-пен-ко, В. В. Лобода, Є. С. Отін, К. Й. Галас, О. В. Горпинич, В. П. Шуль-гач, І. М. Желєзняк, О. П. Карпенко, В. В. Лучик; на зо-онімному – М. І. Сюсько; на ергонімному – О. О. Белей, Н. В. Кутуза, С. О. Шес-такова та ін. Однак у сучасному українському мовознавстві відсутні до-слідження, які комплексно та системно вивчали б соціально зу-мов-лені інновації на всьому українському онімійному просторі, що до-зволило б детальніше окреслити не лише склад, структурно-се-ман-тичні та функціональні параметри ономастикону певного істо-рич-ного періоду, а й виявити екстралінгвальні джерела його роз-вит-ку, зокрема адекватно оцінити роль соціальних чинників.

Свої переваги, на наше переконання, має вивчення соціально зу-мовленої трансформації ономастикону певного регіону, адже це дає змогу не лише повніше, вичерпніше описати всі соціально зу-мов-лені оніми-неологізми, а й виявити регіональну специфіку впли-ву соціальних чинників на склад, структуру та функції місцевого оно-мастикону. З огляду на сказане, на нашу думку, вивчення со-ці-аль-но вмотивовних інновацій в закарпатоукраїнському оно-мас-ти-ко-ні кін. ХХ – поч. ХХІ ст. належить до актуальних завдань ук-ра-їн-сь-кої мовознавчої науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертаційне дослідження – один із напрямків наукових студій ка-фед-ри української мови Ужгородського національного університету й узгоджується із комплексною темою “Історія української літера-тур-ної мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському кон-тексті”.

Мета дисертації – вивчення кількісних параметрів та якісних особ-ливостей соціально вмотивованих інновацій у сфері закар-па-то-ук-раїнського ономастикону кін. ХХ – поч. ХХІ ст.

Реалізація окресленої мети передбачає розв’язання таких зав-дань:

1. Зібрати та систематизувати закарпатоукраїнські оніми-нео-ло-гіз-ми кін. ХХ – поч. ХХІ ст.

2. З’ясувати характер впливу церкви, моди, традицій та зако-но-дав-ства на зміни у сфері закарпатоукраїнської онімії.

3. Простежити специфіку впливу соціальних чинників на різні суб-системи закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ – поч. ХХІ ст.

4. Окреслити джерельну базу соціально зумовлених закар-па-то-ук-раїнських онімів-неологізмів.

5. Проаналізувати основні принципи номінації у сфері сучас-но-го українського ономастикону Закарпаття.

6. Розробити конкретні пропозиції, спрямовані на підвищення мов-ної культури новітніх українських власних назв.

Об’єктом дослідження є сучасний закарпатоукраїнський оно-мас-тикон.

Предмет дослідження – соціально зумовлені інновації у сфері за-карпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ – поч. ХХІ ст.

Матеріалом нашого дослідження обрано “Державний реєстр звіт-них (статистичних) одиниць України” Закарпатського обласного управ-ління статистики, метричні книги Закарпатського обласного від-ділу рагс, Мукачівської греко-католицької єпархії, телефонні до-від-ники Закарпатської області (1999-2002 рр.), а також закарпатську пе-ріодику 1995-2004 рр. Матеріалом дослідження слугували також ре-зультати опитування та анкетування українців Закарпаття щодо по-ширення, мотивів номінації та особливостей функціонування оні-мів-неологізмів.

Джерельною базою дослідження послужила укладена нами кар-тотека закарпатоукраїнських онімів-неологізмів, яка нараховує близь-ко 5,7 тис. одиниць.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в ук-раїн-ській ономастиці здійснено комплексний аналіз соціально вмо-ти-вованих інновацій в українському ономастиконі одного з регіонів Ук-раїни. У науковий обіг уведено і проаналізовано новий онімійний ма-теріал, ідентифіковано конкретні релевантні соціальні чинники, що спроможні суттєво вплинути на якісний та кількісний склад оно-мас-тикону, а також запропоновано окремі рекомендації щодо стан-дар-тизації українських онімів-неологізмів.

Методика дослідження. Розгляд матеріалу здійснюється з по-зи-ції системного підходу. Основним методом дослідження є опи-со-вий, бо лише за допомогою цілісного опису соціально зумовлених ін-новацій у сфері новітнього закарпатоукраїнського ономастикону можна збагнути специфіку впливу суспільних чинників на склад, струк-туру та функції онімів-неологізмів. Окрім описового методу, ми використовували прийоми соціолінгвістичного методу (опиту-ван-ня, анкетування, інтерв’ю), а також вдавалися до використання при-йомів математичного методу.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній про-ана-лізовано сутність взаємодії онома і суспільства, а також пока-за-но системний характер впливу соціальних чинників та їх специфіку на квантитативні та квалітативні параметри національного оно-мас-ти-кону. Це дозволить краще зрозуміти не лише структуру сучасного ук-раїнського онімійного простору, а й повніше окреслити екс-тра-лін-гвальні причини, що сприяють його еволюції.

Практичне значення дослідження. Результати кваліфікаційної ро-боти можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з української та загальної ономастики, соціолінгвістики, ук-раїн-ської стилістики та посібників з культури української мови. Зі-бра-ний онімійний матеріал може бути використаний для укладання су-часних українських ономастиконів. Запропоновані практичні ре-ко-мендації щодо особливостей творення та функціонування ук-ра-їн-ських онімів-неологізмів можуть стати в пригоді працівникам ор-га-нів державної статистики та рагсу, а також при законодавчому вре-гу-люванні окремих аспектів фукціонування власних назв. Ма-те-рі-а-ли дисертації можуть використовуватися при підготовці та читанні нор-мативних курсів “Сучасна українська мова. Лексикологія”, а та-кож низки спецкурсів та спецсемінарів.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження со-ці-ально зумовлених інновацій в ономастиконі Закарпаття кін. ХХ – поч. ХХІ ст. отримані особисто здобувачем. Праць, написаних у спів-авторстві, немає.

Апробація дисертації. Результати дослідження обговорено на за-сіданнях кафедр української мови Ужгородського національного уні-верситету (2004, 2005), історії та культури української мови Чер-ні-вецького національного університету імені Юрія Федьковича (2005) та оприлюднено на 10-ій Всеукраїнській ономастичній кон-фе--ренції “Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан і пер-спективи ровитку” (Тернопіль, 2003), Всеукраїнських наукових чи-таннях, присвячених 80-річчю від дня народження професора В.І.Добоша (Ужгород, 2004), а також на підсумковій науковій кон-ференції професорсько-викладацького складу УжНУ (2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 5 стат-тях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі всту-пу, трьох розділів (“Сутність взаємовпливів онома і суспільства: пи-тан-ня теорії”, “Соціально зумовлені інновації в закар-па-то-ук-ра-їн-сь-кій антропогенній онімії”, “Соціально вмотивовані трансформації у сфе-рі закарпатоукраїнської неантропогенної онімії”), висновків, спи-с-ків умовних скорочень та використаної літератури, що містить 232 позиції, а також додатків: “Законодавчі акти України, що врегу-льо-вують творення та функціонування власних назв на території Ук-раїни” та “Індекс закарпатоукраїнських онімів”.

Повний обсяг дисертації – 247 с., із них 180 сторінок основного тек-сту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і зав-дання роботи, основні принципи і методи аналізу, оха-рак-те-ри-зо-ва-но об’єкт, предмет і джерела дисертаційного дослідження, вка-за-но на зв’язок його проблематики з науковими програмами, темами ка-федри української мови Ужгородського національного уні-вер-си-те-ту, а також розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне зна-чення роботи, апробацію її результатів та особистий внесок здо-бу-вача.

Перший розділ дисертації – “Сутність взаємовпливів онома і сус-пільства: питання теорії”. У першому підрозділі розглянуто стан вивчення проблеми впливу суспільства на національний оні-мі-кон в українській та слов’янській ономастиці.

У другому підрозділі вивчається специфіка соціально вмо-ти-во-ва-них інновацій у різних субсистемах закарпатоукраїнського оно-мас-тикону кінця ХХ ст. Як показали наші спостереження, різні оні-м-ні субсистеми закарпатського ономастикону по-різному відре-а-гу-ва-ли на суспільну трансформацію 90-х рр. ХХ ст.: одні субсистеми за-зна-ли суттєвого кількісного збільшення, а в інших зміни відбулися на глибинному, якісному рівні – з’явилися помітні інновації на рівні мо-тивів та принципів номінації, значно розширилася джерельна ба-за тощо. Очевидне кількісне зростання виявили такі субситеми за-кар-патоукраїнського ономастикону: ергонімія, фірмонімія, вір-ту-аль-на онімія. Закарпатоукраїнські топонімія, антропонімія, зоонімія та ет-нонімія зазнали якісних змін, тоді як їх кількісні характеристики сут-тєво не змінилися.

У третьому підрозділі аналізується мода як соціальний чинник змін у сфері закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ ст. Про-тя-гом досліджуваного періоду в закарпатоукраїнському оно-мас-ти-ко-ні виразно домінували такі модні тенденції, як вестернізація, де-ра-дянізація та коренізація. Кожна з цих модних тенденцій має за-галь-ноукраїнське значення, проте, на нашу думку, можна говорити і про суто закарпатську специфіку їх реалізації. Так, наприклад, дера-дя-нізація закарпатоукраїнського ономастикону, у порівнянні з су-сід-німи галицькими областями, відбувається набагато повільніше, на-томість у закарпатоукраїнському ономастиконі радикалізується тен-денція коренізації місцевої онімії.

Законодавство України як фактор соціально вмотивованих змін в ономастиконі Закарпаття кін. 90-х рр. ХХ ст. є об’єктом вивчення у четвертому підрозділі. Тут проаналізовано низку нормативних до-ку-ментів (“Конституція України”, “Сімейний кодекс України”, За-кон “Про мови…”, Закон “Про рекламу”, а також окремі укази Пре-зи-дента України та постанови Верховної Ради України), які вре-гу-льо-вують творення та функціонування власних назв на території Ук-раїни.

У другому розділі дисертації – “Соціально зумовлені інно-ва-ції в закарпатоукраїнській антропогенній онімії” – до-слі-джу-ють-ся особливості впливу позамовних чинників на ергонімію, вір-ту-аль-ну онімію Закарпаття кін. ХХ ст. Так, наприклад, відчутне кількісне зро-стання власних назв політико-ідеологічних та громадських ін-сти-туцій, релігійних об’єднань відбулося завдяки загальній лі-бе-ра-лі-зації українського законодавства у сфері партійного будівництва. Про-тягом досліджуваного нами періоду в Україні було заре-єст-ро-ва-но понад 100 партій, більшість з яких проводили свою діяльність на те-риторії Закарпаття, тим самим поповнюючи закарпатоукраїнський ер-гонімікон. Напр.: Закарпатське обласне товариство української мо-ви ім. Т. Г. Шевченка, Закарпатське крайове товариство “Про-сві-та”, Закарпатська обласна організація Народного руху України, За-карпатська обласна організація Християнської партії України, Ре-лігійна громада Стеблівської греко-католицької церкви Рож-де-ст-ва Пресвятої Богородиці, Релігійне товариство Свідків Єгови, То-вариство угорської культури Закарпаття, Ужгородський місь-кий клуб чехів ім. Т.-Ґ. Масарика, Благодійний фонд “Карпатський єв-рорегіон”, об’єднання громадян “Наше місто”, депутатський клуб “Позиція” тощо.

Демократизація та деполітизація культурного життя суттєво роз-ширили реєстр мотиваційних ознак, представлених серед су-час-них ергонімів Закарпаття. До числа мотиваційних інновацій можна за-рахувати належність підприємства (ВАТ “Ілона”, ТОВ “Свя-то-слав”, МПП “Анничка”, МП “Марина”, “Серж і Марі”), рекламу (“Су-пер”, “Лідер”, “Еліта”, “Ельдорадо”, “Париж”, “Лас Ве-гас”), українські національні ідеологеми (“Незалежність”, “Чер-во-на калина”, “Красне поле”), асоціації (МП “Панда”, ПП “Ро-ман-ти-ка”, ТОВ “Гербера”, ТОВ “Комета”, СП “Волошка”, МП “Лю-би-с-ток”, ПП “Скорпіон”).

Раптове кількісне зростання реєстру закарпатоукраїнських ер-го-ні-мів, що спостерігається впродовж 90-х рр. ХХ ст., вимагало знач-но-го розширення джерельної бази української ергонімії. На нашу дум-ку, треба розрізняти словесні та несловесні ергоніми. Не-сло-вес-ні за походженням ергоніми можуть складатися лише з цифр, або ін-ших математичних символів (суто несловесні), або ж із ма-те-ма-тич-них символів та слів (комбіновані). Суто несловесні за по-хо-джен-ням ергоніми – це колишні числа у цифровому записі, яким мо-же приписуватися містичне значення чи магічна роль. Напр.: СП “555”, ТОВ “777”, СП “77”, ТОВ “4=4”, клуб “4+4”, СП “1000+1” то-що. До числа комбінованих несловесних ергонімів зараховуємо ут-ворення, в яких несловесні символи несуть певне смислове на-ван-та-ження або ж мають символічне значення. Напр.: ПП “1000 дріб-ниць”, МП “2М”, ПП “Авто+”, КПП “Степ 100%”, ПП “5 Фа-во-рит” та ін.

Словесні з походження ергоніми, слідом за О. О. Белеєм, по-ді-ля-ємо на відонімні та відапелятивні. Серед відонімних закар-па-то-ук-ра-їнських ергонімів найпродуктивнішими є відантропонімні та від-то-понімні утворення, причому в українській ергонімії радянського пе-ріоду відантропонімні ергоніми практично не трапляються. Пор.: ТОВ “Елла”, ПП “Віталіна”, СП “Оксана”, МПП “Роксолана”, СП “На-та-Марі”, ТОВ “Алекс”, ТОВ “Данко”, СП “Фекете”; МПП “По-лісся”, ПП “Баварія”, КП “Синевир”, ГО “Гуцульщина”, ПП “Бес-кид”, ПП “Тячів” тощо. Теоніми, космоніми, власні особові наз-ви літературних персонажів та літературних творів у джерельній ба-зі новітньої закарпатоукраїнської ергонімії представлені лише спо-радично. Напр.: СП “Сварог”, ВАТ “Геліос”, МПП “Титан”, ТОВ “Вега”, КП “Меркурій”, МПП “Нікіта”, кафе “Три тан-кі-сти” та ін.

Апелятивна складова джерельної бази новітньої української ер-го-німії детально описана О. Белеєм та С. Шестаковою, проте згадані до-слідники не акцентували достатньої уваги на соціальній зу-мов-ле-но-сті змін. Завдяки відкритості українського суспільства та через ак-тивізацію глобалізаційних процесів, упродовж минулого де-ся-ти-літ-тя джерельну базу сучасної закарпатоукраїнської ергонімії по-пов-нила значна кількість чужомовних апелятивів, як правило, ан-глі-циз-мів. Пор.: ПП “Севен”, ПП “Петрол”, СП “Тревел”, МПП “Біл-дінг”, ТОВ “Трейд”, ПП “Секюриті” тощо.

Окрім докорінних суспільно-політичних змін, кінець ХХ ст. при-ніс і технологічні інновації. Поширення в Україні комп’ютерних тех-нологій суттєво позначилося не лише на матеріальному житті сус-пільства, а й вплинуло на його духовну культуру, у т. ч. на но-віт-ній український ономастикон, який збагатився численними вір-ту-аль--ними онімами. Віртуальні оніми – власні назви осіб-кори-сту-ва-чів комп’ютерів, які функціонують у процесі віртуальної ко-му-ні-ка-ції. За нашими спостереженнями в закарпатоукраїнському оно-мас-ти-коні досліджуваного періоду функціонують два класи вір-ту-аль-них онімів: логіноніми та віртуальні псевдо. Логінонім – це офі-цій-но зареєстрована інтернетпровайдером віртуальна власна назва ко-ри-стувача комп’ютера. Напр.: mbalog (М. Балог), apekar (А. Пекар), ko-ljad (Микола Дуфинець), afgan (Закарпатська спілка ветеранів Аф-ганістану), lantip (МПП “Лантіп”), iep (Інститут електронної фі-зи-ки НАН України) тощо. Віртуальні псевдо – це неофіційні власні наз-ви користувачів комп’ютерів, що побутують, як правило, у мо-ло-діж-ному середовищі. Через близькість до молодіжного сленгу вір-ту-аль-ні псевдо відзначаються лаконічністю та іронічно-зневажливою мар-кованістю. Пор.: opium, matrix, patriot. Віртуальні оніми, з’я-вив-шись у закарпатоукраїнському ономастиконі лише в середині 90-х рр. ХХ ст., значно розширили традиційні уявлення про сутність власної назви.

Вивченню соціально зумовлених інновацій в антропонімії, то-по-німії, урбонімії, зоонімії та етнонімії Закарпаття присвячено тре-тій розділ дисертації – “Соціально зумовлені трансформації у сфе-рі закарпатоукраїнської неантропогенної онімії”. Так, з-по-між різних класів закарпатоукраїнського антропонімікону най-сут-тє-ві-ших змін зазнала система особових імен. Донедавна суто розмовні імен-ні варіанти на зразок Блажко, Віталь, Данко, Зореслав, Лесь, Мір-ко, Радко, Ярко, Анничка, Геленка, Йорданка, Златка, Квітка, Лі-ля, Марічка, Мирка, Настя, Наталка, Одарка, Олісава, Сандра, Со-ня, Таня та ін. були зареєстровані у ролі офіційних міськими від-ді-лами РАГС в Ужгороді та Мукачеві. Впровадження традиційних ук-раїнських або загальнослов’янських з походження іменних ва-рі-ан--тів у офіційний вжиток серед українців Закарпаття забезпечується чин-ним українським законодавством. Однак ліберальне українське за-конодавство, що врегульовує присвоєння особових імен, не лише сприяє утвердженню колоритних традиційних українських чи за-галь-нослов’янських іменних варіантів, а й ніяк не перешкоджає по-пов-ненню офіційного закарпатоукраїнського іменника численними чу-жомовними з походження іменами, фономорфемна структура яких часто суперечить нормам української літературної мови. Пор.: Ален, Альона, Каріна, Крістіна, Марісабель, Ніколєтта, Ніколь, Джу-лія, Патрисія тощо.

На початку 90-х рр. відбулася цілковита деполітизація закар-па-то-українського іменника, що проявилася у відмові місцевих меш-кан-ців від присвоєння імен, пов’язаних з комуністичним минулим краю. Як свідчать архівні матеріали обласного РАГС, із закар-па-то-ук-раїнського іменника зникають імена на зразок Вілен, Вілена, Ві-лі-на, Вілора, Леніна, Октябрина, які репрезентують комуністичні іде-о-логеми. Раптова декомунізація закарпатоукраїнського іменника по-яс-нюється, на нашу думку, непопулярністю серед молоді ко-му-ніс-тич-них ідей.

Серед соціально зумовлених інновацій у сфері закар-па-то-ук-ра-їн-сь-ких прізвищ нами відзначено близько 500 випадків зміни прізвищ до-рослих чоловіків типу Герзанич на Горват, Галай на Маш-ка-ри-нець, Лазор на Лемко, Лендьєл на Дудла Мулеса на Барна та ін. Хоча у заявах необхідність зміни прізвищ пояснюється по-різному (ба-жан-ня перейти на прізвище дружини або намір уникнути однакових прі-звищ, неблагозвучності та ін.), нам вдалося з’ясувати, що факти за-міни прізвищ чоловіків зумовлені, як правило, соціальними чи-н-ни--ками, а саме: до зміни прізвища вдаються заробітчани, які за не-ле-гальну працю або інші правопорушення були депортовані з Чехії, Поль-щі, Словаччини, Угорщини, Німеччини. Тому такі особи мо-жуть повторно в’їхати на територію держави, звідки їх було де-пор-то-вано, лише під іншим прізвищем.

У класі прізвиськ протягом досліджуваного періоду нами не від-значено соціально вмотивованих ні кількісних, ні якісних змін: не-змінними залишилися основні способи творення прізвиськ, а та-кож мотиви та критерії їх присвоєння. Єдине, на чому все-таки по-зна-чились соціальні зміни кін. ХХ ст. – це джерельна база сучасних прі-з-виськ Закарпаття. Так, на ґрунті апелятивів чужомовного по-хо-джен-ня у молодіжному середовищі постали прізвиська-неологізми Сам-міт, Бакс, Пейджер, Модем, Чіп-Карта, Мобіл, Сідіром, Кілер, Кокс, Репер, Рокер, Байкер, Юзер, Курсор, Діллер, Янкі. З чужо-мов-ної ономастичної лексики джерельну базу сучасних закар-па-т-о-ук-ра-їн-ських прізвиськ, як правило, поповнили імена та прізвища ві-до-мих західних співаків, артистів, моделей, кіногероїв та спортсменів то-що. За допомогою трансонімізації постали такі прізвиська Шіфер, Кро-уфорд, Джексон, Брітні Спірс, Шварцнегер, Сталоне, Ді Кап-ріо, Копперфільд, Рембо, Термінатор, Корадо, Макдаг, Гаррі Пот-тер, Рауль, Зідан, Платіні, Шумахер та ін. Прикметно, що серед за-кар-патоукраїнських прізвиськ, утворених шляхом трансонімізації, не-ма жодного, яке було б утворено від прізвища західного політика, що, очевидно, засвідчує аполітичність сучасної української молоді.

Спостереження над кількісним та якісним складом закар-па-то-ук-ра-їнської урбонімії пострадянського періоду показує, що урбонімні суб-системи численних населених пунктів Закарпатської області роз-ви-валися за двома моделями: консервативною та революційною. Кон-сервативність розвитку урбоніміконів значної частини на-се-ле-них пунктів Закарпаття проявляється у збереженні численних влас-них назв вулиць та площ, присвоєних на честь комуністичних ді-я-чів, російських воєначальників тощо. Напр.: ім. В. І. Леніна, ім. Ф. Ен-гельса, ім. П. Морозова, ім. К. Цеткін, ім. І. Арманд, ім. Ф. Дзер-жин-ського, ім. М. Кутузова, ім. О. Суворова, ім. О. Невського, ім. В. Ча-паєва. Революційна модель розвитку сучасної закарпатської ур-бо-німії проявляється у радикальній декомунізації місцевого ур-бо-ні-мі-кону та присвоєнні нових власних назв, які відображали б ук-ра-їн-ські національні реалії. Пор.: вул. Карпатської України, просп. ім. О. Кошиця, вул. ім. О. Олеся, ім. М. Аркаса, ім. І. Панькевича та ін. Прик-метно, що найактивніше процес українізації місцевої урбонімії від-бувся у м. Хуст, тоді як в інших містах Закарпаття українізація ур-бонімії відбувалась набагато млявіше. В Ужгороді, наприклад, з’я-вилися лише окремі урбоніми-неологізми, присвоєні на честь дія-чів всеукраїнського масштабу: вул. ім. О. Довженка, ім. М. Гру-шев-ського, ім. Данила Галицького, ім. В. Чорновола.

У закарпатоукраїнській зоонімії найбільше інновацій нами за-фік-совано серед міських кличок собак та котів. Так, зооніми-не-о-ло-гі-з-ми Апачі, Базука, Білл, Бітнер, Віагра, Ворд, Вудді, Джеррі, Кінг-Конг, Тайсон, Саддам постали внаслідок онімізації або тран-с-о-ні-мі-за-ції апелятивів та онімів найрізноманітніших лексико-семантичних груп та розрядів. Зоонімікон закарпатського села, у порівнянні з місь-кою зоонімією, зазнав меншого впливу соціальних чинників, що можна пояснити відомою консервативністю поглядів мешканців сіл. Зміни у складі закарпатоукраїнської зоонімії зумовлюються і роз-ширенням кола традиційних домашніх та свійських тварин, зав-дя-ки екзотичним гуанам, гадюкам, удавам, павукам. Такі екзотичні тва-рини, що оселилися в помешканнях заможних закарпатців, ма-ють нетрадиційні клички з оригінальною, як правило, ока-зі-о-наль-ною мотивацією. Пор.: Білл, Драйв, Тарзан, Боа, Кіллер, Спрут, Тод, Дра-бадан, Розпальцовщик та ін.

Соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнської етно-німії мають поодинокий характер, однак серед інших соціально зу-мовлених змін у закарпатоукраїнському ономастиконі вони ви-різ-ня-ються суто політичною мотивацією. Антиукраїнські сили в особі не-орусинів, скориставшись неусталеністю української національної сві-домості в окремих соціальних груп закарпатців, штучно ре-а-ні-му-ва-ли етнонім-архаїзм русин, який, на їх думку, слугує достатньою під-ставою для витворення нового, четвертого східнослов’янського на-роду.

Сумнівною, на нашу думку, є доцільність запровадження в офі-цій-ний вжиток нового для української мови етноніма-неологізма ром, адже традиційне циган прекрасно виконує ідентифікаційну фун-кцію, тоді як етнонім-неологізм ром вступає в омонімічні зв’яз-ки з апелятивом ром – “вид алкогольного напою”, а також з по-хід-ни-ми іменними варіантами від офіційного імені Роман. Таким чи-ном, соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнської ет-но-німії можна кваліфікувати надлишковими.

У “Висновках” узагальнено результати дослідження, з яких най-головнішими є такі:

1. Лібералізація суспільно-політичного життя, деідеологізація куль-турної сфери, надання широкої культурної автономії націо-наль-ним меншинам України, офіційна легалізація приватної власності та за-конодавче визнання багатоукладності української економіки – ось го-ловні суспільно-політичні чинники, які безпосередньо спри-чи-ни-ли-ся до активних та глибинних змін у сфері новітнього ук-ра-їн-сь-ко-го ономастикону.

2. Наше дослідження показало, що соціально-політичні та еко-но-мічно-техногенні чинники впродовж 90-х рр. ХХ ст. по-різному впли-вали на різні субсистеми закарпатоукраїнського ономастикону. Ер-гоніми, фірмоніми та віртуальні оніми під вливом відомих со-ці-аль-них чинників засвідчили активне кількісне зростання, ставши най-активнішими або екстенсивними зонами сучасного закар-па-то-ук-ра-їнського ономастикону. Так, лише протягом 2000-2003 рр. кіль-кість закарпатоукраїнських ергонімів щороку зростала на 20-25 %. Ок-ремо треба сказати про віртуальні оніми, які в закар-па-то-ук-ра-їн-ському ономастиконі з’явилися лише в середині 90-х рр. ХХ ст., а ста-ном на 1 січня 2004 р., за даними одного з найбільших інтер-нет-про-вайдерів Закарпаття – ТзОВ Транском, тільки логінонімів було офі-ційно зареєстровано більше 3 тисяч. Таке ж вражаюче кількісне зро-стання протягом кін. ХХ – поч. ХХІ ст. виявила низка розрядів ер-гонімів – власні назви культурно-освітніх об’єднань пред-став-ни-ків національних меншин України, власні назви доброчинних то-ва-риств тощо.

Субсистеми закарпатоукраїнських антропонімів, топонімів в умо-вах соціально-політичної трансформації українського суспіль-ст-ва кін. ХХ – поч. ХХІ ст. виявили інтенсивну модель розвитку. Суть ін-тенсивної моделі розвитку названих субсистем закар-па-то-ук-ра-їн-сь-ко-го ономастикону полягає не в кількісному їх збільшенні, а (за умо-ви дотримання стабільності кількісних параметрів) в суттєвій змі-ні, оновленні складу закарпотоукраїнських антропонімікону та то-понімікону, завдяки помітному розширенню як їх джерельної ба-зи, так і мотивів та критеріїв номінації.

3. Демократизація та децентралізація суспільного буття в Ук-ра-ї-ні досліджуваного періоду слугувала добрим підґрунтям для ак-ту-алі-зації модних тенденцій у сфері закарпатоукраїнського оно-мас-ти-ко-ну. Вплив моди помітний практично в усіх розрядах онімної лек-си-ки. Ми виявили, що визначальними модними тенденціями у сфері закар-патоукраїнської онімії досліджуваного періоду слід квалі-фі-ку-ва-ти вестернізацію та коренізацію. У більшості випадків онімна мо-да впливає на кількісний склад певних онімних розрядів, проте на-ми відзначено випадки (у сфері закарпатоукраїнської антропонімії), ко-ли мода зумовлює зміни якісного характеру – стимулює збіль-шен-ня частоти вживання двочленних антропонімійних моделей та сут-тєве зниження тричленних антропонімійних моделей, а також імен по батькові. Так, якщо в 1991 р. в містах Ужгороді та Мукачеві не було офіційно зареєстровано жодного подвійного імені, то в 2002 р. мешканці найбільших міст Закарпаття зареєстрували 21 подвійне ім’я. У метриках греко-католицьких церков Ужгорода проягом 2003 р. зареєстровано 43 подвійних імені.

4. Соціальним чинником, який покликаний, окрім іншого, мі-ні-мі-зувати стихійний характер ономастичної моди, виступає ук-ра-їн-сь-ке законодавство, що врегульовує різні аспекти функціонування влас-них назв в Україні. Протягом досліджуваного періоду було ух-ва-лено більше десяти законодавчих актів та відомчих інструкцій, які покликані врегульовувати як проблеми загальномовного ха-рак-те-ру, так і питання, пов’язані з творенням та функціонуванням влас-них назв. Прикметною рисою мовно-ономастичного законодавства не-залежної України є його демократичність та чітка орієнтація на єв-ропейські стандарти. Проте у повсякденній мовній практиці ух-ва-ле-ні законодавчі акти, які нами проаналізовано, часто ігноруються, що негативно впливає як на реалізацію статусу української мови як дер-жавної, так і на рівень культури української літературної мови.

5. Упродовж 90-х рр. ХХ ст. соціальні фактори зумовили сут-тє-ву зміну набору мотивів номінації у сфері закарпатоукраїнської оні-мії. Демократизація та деполітизація культурного та суспільного жит-тя в Україні демократизували також і процес вибору мотиву при-своєння власної назви. У реєстрі мотиваційних ознак, по-ши-ре-них серед сучасних онімів Закарпаття, представлено як традиційні для радянської онімії мотиви номінації (місце розташування, на честь видатних діячів, на честь рідних (батька, матері, дідуся, ба-бу-сі), сфера діяльності підприємства, а також ідеологічно мотивовані оні-ми), так і мотиваційні інновації (на честь святого, реклама, асо-ці-а-тивні зв’язки, належність підприємства тощо). Прикметно, що на-пов-нення або тлумачення, наприклад, ідеологічно мотивованих оні-мів – антропонімів, топонімів, урбонімів, ергонімів – за роки не-за-леж-ності України суттєво змінилося. Важливою інновацією у сфері при-нципів номінації закарпатоукраїнської онімії треба вважати вплив західних традицій, який є особливо відчутним у най-за-хід-ні-шій та наймолодшій області України.

6. Соціально зумовленою інновацією у сфері джерельної бази за-кар-патоукраїнського ономастикону кін. ХХ ст. є надзвичайно ши-ро-ке, часто нічим не обмежене її розширення. Прикметно, що роз-ши-рення джерельної бази сучасної онімії Закарпаття може від-бу-ва-ти-ся і завдяки невербальним, або нелексичним засобам, тобто лише з допомогою цифр чи інших математичних символів. Напр.: СП “555”, ПП “1+3” тощо.

На жаль, понад 10 % онімів-неологізмів, що постали в закар-па-то-українському ономастиконі кін. ХХ – поч. ХХІ ст. внаслідок впли--ву соціальних чинників, не відповідають фономорфемній струк-турі української літературної мови та чинному українському зако-но-дав-ст-ву у сфері мовного будівництва. Особливо критичний стан з до-три-манням норм “Українського правопису” та чинного зако-но-дав-ства України спостерігається серед сучасних закарпатоукраїнських фір-монімів, структура більше 30 % яких суперечить вимогам, що став-ляться до сучасної української власної назви. Усі ж сучасні за-кар-патоукраїнські віртуальні оніми ніяк не вписуються в українське за-конодавство у сфері мовного будівництва.

Як серед власних назв, так і серед апелятивів, що складають дже-рельну базу онімів-неологізмів, більше 65 % чужомовних утво-рень, структура яких часто належно не адаптована до фоно-мор-фем-ної будови сучасної української літературної мови. Таке широке за-лу-чення до джерельної бази сучасного закарпатського оно-мас-ти-ко-ну чужомовних лексем дає всі підстави кваліфікувати його або як один із проявів глобалізації власної назви, або ж як наслідок не-кри-тич-ного засвоєння західної маскультури, своєрідну реакцію на де-ся-ти-ліття тоталітаризму та ізоляціонізму. Некритичне, легковажне за-лу-чення чужомовних лексем (германських, романських, російських) до джерельної бази сучасної української ергонімії вкрай негативно по-значається на культурі української власної назви. Тому негативні ас-пекти модного осучаснення ономастикону українців мають отри-ма-ти адекватну оцінку в українському суспільстві.

7. Трансформаційні соціально вмотивовані процеси у сфері за-кар-патоукраїнської топонімії відзначаються певною регіональною сво-єрідністю. Так, наприклад, у порівнянні із Закарпаттям, тран-с-фор-мація урбонімії в сусідній Галичині завершилася протягом пер-ших років незалежності України, а в Закарпатській області вона три-ває досі. З іншого боку, наші спостереження виявили, що актив-ність трансформаційних процесів у сфері топонімії безпосередньо за-лежить від величини населеного пункту: в місті Ужгороді та ра-йон-них центрах Закарпатської області протягом 90-х рр. ХХ ст. міс-це-ві урбонімікони оновилися на 35-40 %, тоді як у селах власні наз-ви вулиць залишилися, по суті, без змін. Наше дослідження по-ка-за-ло, що суспільно зумовлені інновації у сфері сучасної топонімії За-кар-патської області ініціюються, як правило, окремими особами чи куль-турно-політичними об’єднаннями, які далеко не завжди від-дзер-калюють погляди місцевого населення. Негативний вплив на тран-сформаційні процеси у сфері сучасної закарпатоукраїнської то-по-німії справляє відсутність всеукраїнських законодавчих актів та від-повідних інструкцій, які покликані врегульовувати принципи тво-рення та функціонування українських власних географічних назв.

Демократизація суспільства, забезпечення національним мен-ши-нам України реальних прав та свобод у розвитку рідної мови та куль-тури послужило благодатним підґрунтям для змін у сфері за-кар-патської топонімії кін. 90-х рр. ХХ ст., що проявило себе пе-ре-ду-сім у перейменуванні 50 населених пунктів, у т. ч. 24 у Бере-гів-сь-ко-му, 13 в Ужгородському, 12 у Виноградівському, 6 у Мукачів-ському та 1 в Тячівському районах, що загалом відповідає демографічній си-туації у конкретних населених пунктах. На жаль, ініціатори пе-ре-йме-нувань не завжди докладали належних зусиль, щоб топоніми-не-о-логізми відповідали найзагальнішим правилам української лі-те-ра-тур-ної мови та принципам її правопису. Негайного усунення ви-ма-гає також зафіксована нами у ряді топографічних видань варі-ан-т-ність офіційних власних назв населених пунктів.

Основні положення дисертації викладено в таких пуб-лі-ка-ціях:

1.

2.

3.

4.

5.

АНОТАЦІЯ

Романюк М. І. Соціально зумовлені інновації в ономастиконі За-карпаття кін. ХХ – поч. ХХІ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фі-ло-ло-гіч-них наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Чер-ні-вець-кий національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005.

Дисертацію присвячено вивченню суспільно вмотивованих змін у закарпатоукраїнському ономастиконі кін. ХХ – поч. ХХІ ст. Дже-рель-ною базою дослідження послужили близько 5 700 власних назв різ-них видів, які авторка зібрала власноруч. У дисертації про-ана-лі-зо-вано основні принципи номінації у сфері сучасного українського оно-мастикону Закарпаття, а також з’ясовано характер впливу цер-к-ви, моди, традицій та законодавства на зміни у сфері за-кар-па-то-ук-ра-їн-ської онімії.

Комплексний аналіз соціально вмотивованих інновацій у закар-па-тоукраїнському ономастиконі кін. ХХ – поч. ХХІ ст. виявив як за-галь-ноукраїнські тенденції, так і специфічні, суто закарпатські.

Ключові слова: ономастикон, ергонім, віртуальна онімія, ан-тро-понім, топонім, урбонім, зоонім, критерії номінації.

АННОТАЦИЯ

Романюк М. И. Социально обусловленные инновации в оно-мас-ти-коне Закарпатья кон. ХХ – нач. ХХІ ст. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фи-ло-ло-ги-чес-ких наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Чер-но-виц-кий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Чер-нов-цы, 2005.

В работе исследуются социально обусловленные инновации в за-карпатоукраинском ономастиконе кон. ХХ – нач. ХХІ вв. Дис-сер-та-ционное исследование выполнено на базе 5 700 собственных на-з-ва-ний, лично собраных автором. В диссертации проанализированы ос-новные принципы номинации в области социально обуслов-лен-ных инноваций современного украинского ономастикона За-кар-патья, а также изучен характер влияния церкви, моды, традиций и зако-нодательства на изменения на различных субсистем за-кар-па-то-ук-раинского ономастикона.

Ключевые слова: ономастикон, эргоним, виртуальная онимия, ант-ропоним, топоним, урбоним, зооним, критерии номинации.

Summary

Romanyuk M. I. Socially caused innovations in onomasticon of Transcarpathia of the end of ХХ – beginning ХХІ ctr. – Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.01 – the Ukrainian language. – Chernivtsi Fedkovych National University. – Chernivtsi, 2005.

The thesis is devoted to the investigation of socially motivated changes in the Transcarpathian(Ukraine) onomasticon of the end of ХХ – beginning ХХІ ctr. Material for the research is near 5 700 proper names of different kinds, which were gathred by the author herself. Material was gathered by author during 2000-2004 years in the Transcarpathia. In the thesis author analyses the main principles of nomination in the modern Ukrainian onomasticon of Transcarpathia. Also impact of church, fashion, traditions, and law on the changes in Transcarpathian onymy is explored. This research proofs that liberalisation of political life, deideologisation of cultural sphere, vast cultural autonomy of national minorities of Ukraine, oficial legalisation of private property, and legislative definition of different kinds of the Ukrainian economy are the main socio-political reasons for active and cardinal changes in the modern Ukrainian onomasticon.

The socio-political and the economy-technical reasons during 90’s of ХХ ctr. had different influences on the subsystems of the Transcarpathian onomasticon. Ergonyms, company names, and virtual onyms under influence of this social factors made vast extension in number, which gave it primal position in activity of the modern Transcarpathian onomasticon. Subsystems of the Transcarpathian antroponyms, toponyms according to the socio-political transformation of the Ukrainian society in the end of ХХ – beginning ХХІ ctr. showed intensive model of development, which wasn’t quantitive but qualitative due to the extension of origin base, motifs and criteria of nomination (quantitive parameters are stable).

In the thesis we can find analysis of virtual onymy (origin functions, way of using, concordance to Ukrainian language and Ukrainian law) which is new in Ukranian onomastics.

Exploration of socially caused ionnovations in the sphere of Transcarpathian onomasticon showed that the most conservative type of proper names is zoonyms. In the cities of Transcarpathia changes of zoonymicon are significant, but in the villages we have no changes in the sphere of proper names of animals.

Etnonymy of modern Transcarpathia has changed just because of political reasons. Socially caused innovations in the sphere of Transcarpathian etnonymy have superfluous cheracter.

Definitive and fashionable tendencies in the sphere of the Transcarpathian onymy of the explored period are westernisation and orientation on the local traditions. The social factor which regulates onomastic fashion and puts different rules on it is the Ukrainian law .

Complex analysis of socially motivated innovations in the Transcarpathian onomasticon of the end of ХХ – beginning ХХІ ctr. showes not only panto-Ukrainian tendencies but also specific characteristic only for Transcarpathia too.

Thesis has two appendixes. “Law of Ukraine which regulates creation and functioning of proper names in Ukraine” and ”Index of Transcarpathian onyms”.

Key words: onomasticon, ergonym, virtual onymy, antroponym, toponym, urbonym, zoonym, criteria of nomination.