ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К.Д. УШИНСЬКОГО
Рибка Наталія Миколаївна
УДК 300.36
ЄДИНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ЯК ІНТЕГРАТИВНА СИСТЕМА:
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія
та філософія історії
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Одеса – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії та методології науки Одеського національного політехнічного університету. Міністерство освіти та науки України
Науковий керівник - доктор філософських наук, професор
Місуно Аркадій Васильович
Одеський національний політехнічний університет,
професор кафедри філософії та методології науки
Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор
Гансова Емма Августівна
Одеський регіональний інститут державного
управління Національної академії державного
управління при Президентові України,
професор кафедри філософських та
соціально-політичних наук.
кандидат філософських наук, доцент
Берестецька Тетяна Олексіївна
доцент кафедри філософії
Одеського державного
медичного університету
Провідна установа - Запорізький національний університет, кафедра філософії, Міністерство освіти та науки України.
Захист відбудеться "4" липня 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.02 в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул Старопортофранківська, 26.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул Старопортофранківська, 26.
Автореферат розісланий "3" червня 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Г. Мисик
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення явищ та процесів, що трансформують систему освіти в усьому світі та в Україні. Останніми роками відбувся перехід середньої освіти в Україні на 12-річний термін навчання, були запроваджені нові освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Крім того, Україна у травні 2005 року приєдналась до Болонського процесу, та визнала до 2010 року пріоритетним напрямком розвитку створення єдиного європейського освітнього та наукового простору. Поглиблення міжнародних зв'язків у всіх сферах суспільного життя спричиняє потребу суттєвої трансформації системи освіти України.
Отже, принципові зміни засад освіти призводять до появи багатьох понять, що визначають нові форми соціально-філософського осмислення закономірностей розвитку суспільства. До таких понять належить поняття "єдиний освітній простір" (ЄОП). Однак ще немає визначеності та адекватного розуміння ЄОП, оскільки вживання як синонімічних разом із поняттям "ЄОП" таких понять, як світовий освітній простір, міжнародний освітній простір, європейський освітній простір, європейський простір вищої освіти, освітній простір країн СНД та ін. свідчить про те, що не розроблено чіткого науково-методологічного термінологічного забезпечення ЄОП.
Аналіз попередніх досліджень доводить, що поняття "ЄОП" широко використовується. Проте, поняття "ЄОП" розглядається, переважно, у контексті юридичних наук, педагогіки, філософії освіти, соціології освіти. В той же час формування ЄОП є відбиттям глобальних інтегративних процесів, що відбуваються у всьому світі й впливають на всі сфери суспільного життя й на систему освіти. Тому важливо розуміти ЄОП як частину світового процесу та визнавати, що соціально-філософське обґрунтування засобів і механізмів створення ЄОП має загальнокультурне значення.
Недостатня дослідженість та надзвичайна актуальність теоретичного обґрунтування ЄОП зумовлюють потребу вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті соціально-філософського змісту ЄОП та виявленні перспектив його формування в умовах трансформування інституту освіти в Україні.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри філософії та методології науки Одеського національного політехнічного університету “Суб’єктивність, культура, творчість (зовнішні та внутрішні детермінанти формування та розвитку знання)”, номер державної реєстрації 399-79, одним з виконавців є дисертант.
Метою дослідження є виявлення соціально-філософського аспекту розвитку ЄОП як інтегративної системи в умовах трансформування інституту освіти.
Реалізація концепції дисертації передбачає послідовне розв’язання таких завдань:
1) розглянути та систематизувати загальні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття "ЄОП";
2) здійснити соціально-філософське обґрунтування поняття "ЄОП";
3) проаналізувати ЄОП та дослідити процес його формування як новітнього соціального інституту;
4) охарактеризувати механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій, що сприяли створенню ЄОП;
5) розкрити суттєві соціальні чинники впливу економіки та інформаційних технологій на особливості розвитку ЄОП;
6) висвітлити потребу збереження національної мови при створенні ЄОП.
Об’єктом дослідження є системи освіти в контексті глобальних інтегративних процесів.
Предметом дослідження є ЄОП як інтегративна система.
Методи дослідження базуються на комплексному та системному підходах. Тому застосовувались такі методи: аналіз текстових масивів (в яких згадується поняття "ЄОП") і здійснення на цій основі типологічної класифікації; формально-логічний аналіз (для визначення генези поняття "ЄОП" та системоутворюючого чинника ЄОП; інституційний аналіз ЄОП). Системно-генетичний підхід застосовувався для визначення умов зародження, розвитку та перетворення, з'ясування механізмів створення ЄОП; системно-діяльнісний підхід – для визначення особливостей впливу економіки та інформаційних технологій на ЄОП, а також для визначення ролі національної мови при створенні ЄОП.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній соціально-філософській думці здійснене комплексне дослідження ЄОП як інтегративної системи в умовах сучасних трансформаційних процесів в системі освіти. Дістало дальшого розвитку розуміння ЄОП як інституційного феномену. Зазначено, що ЄОП – це новітній соціальний інститут. Уперше дана авторська інтерпретація етапів його інституціоналізації.
Знайшло дальшого розвитку положення про те, що поняття "світовий освітній простір", "міжнародний освітній простір", "європейський освітній простір", "європейський простір вищої освіти" та такі інші, відрізняються за обсягом і змістом від поняття ЄОП та розуміються як такі, що відбивають конкретні геополітичні орієнтири освітніх трансформацій.
Новим є ракурс дослідження ЄОП в системі загальних філософських та соціально-філософських категорій "простір та час", "соціальний простір".
Нетрадиційним є обгрунтування системоутворюючого чинника ЄОП яким є світова економічна глобалізація.
Розвинута думка про те, що процеси формування єдиного економічного та інформаційного просторів істотно впливають на ЄОП, вимагаючи максимальної скоординованості дій між освітою та всіма галузями виробництва. При цьому ЄОП виступає суто як сфера виробництва, що викликає комерціалізацію, прагматизацію освіти, і як наслідок, відбувається послаблення гуманітарної функції освіти.
В новому аспекті обґрунтована необхідність збереження національної мови при створенні ЄОП та запропоновано для розв'язання національно-мовних проблем здійснювати диференційований підхід до міждержавного та внутрішньодержавного рівнів національно-мовної політики України при входженні до ЄОП.
Практичне значення одержаних результатів. Враховуючи недостатній рівень розроблення соціально-філософського змісту ЄОП у вітчизняній науковій літературі, доведені в роботі методологічні підходи та сформульовані з їх допомогою положення можуть слугувати основою дальшого вивчення змiн у сучасній системi освіти. Висновки дослідження спрямовані на те, щоб сприяти комплексним і галузевим розробкам та вивченню проблем сучасної освіти у філософії та в інших сферах знання.
Фактологічні матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробленні спецкурсів з філософії освіти для студентів педагогічних вузів, слухачів ІПК, курсів з філософської антропології, історії культури, екології; при розробленні й впровадженні методик та освітніх технологій вищої та середньої освіти.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи автор доповідала на міжнародних науково-практичних конференціях "Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения" (Одеса, червень 2000 р.), "К.Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти" (Одеса, жовтень 2004 р.), на міжнародній науково-методичній конференції "Удосконалення підготовки фахівців" (Одеса, травень 2004 р.), а також у виступах на методологічних семінарах кафедри філософії, політології та права Одеської державної академії будівництва та архітектури, в лекціях і на семінарах, на студентських і професорсько-викладацьких наукових конференціях, на лекційних та семінарських заняттях за курсами "Філософія", "Соціологія" і в спеціальному курсі "Болонський процес та вища освіта України", який автор викладала в 2004-2005 рр. на різних факультетах ОДАБА.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 8 публікаціях (5 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України).
Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Матеріал викладений на 155 сторінках. Список використаних джерел ( 289 найменувань) нараховує 24 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкривається актуальність теми, визначаються об'єкт і предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, подані методи дослідження, вказується практичне значення, апробація результатів і структура дисертації. Сформульовані положення, які відзначаються новизною. Вступ також містить кількісну характеристику публікацій автора.
У першому розділі "Теоретичні засади розвитку єдиного освітнього простору" здійснена систематизація основних теоретико-методологічних підходів до визначення поняття "ЄОП". Змістовий аналіз текстових масивів, в яких використовуються саме поняття ЄОП (таких авторів, як: А. Адамський, В.П. Андрущенко, Є.К. Балафанов, В.К. Бацин, Я. Береговий, С.К. Бондирєва, А.О. Веряєв, Б.Л. Вульфсон, О. Голубенко, В.С. Журавський, М.З Згуровський, В.А. Каймін, В.Г. Кінєлєв, М.С. Конох, В.Г. Кремінь, С.Б. Кримський, М.Н. Кузмін, М.Н. Лазутова, Л.В. Левчук, Н.А. Лоншакова, З.А Малькова, В.Г. Марача, Л.К. Михайлова, В.А. М'ясников, С. Ніколаєнко, Т.П. Русецька, А.Панарін, Н.А. Провоторова, В. Садовничій, М.Ф. Степко, В.І. Тузлукова, В. Фурс, В.О. Чернишова, І.К. Шалаєв, В.Шукшунов, П.Г. Щедровицький, Є.А. Ямбург та інші) дозволив виявити різноманіття підходів у його розумінні. Вивчення загальних принципів визначення поняття ЄОП має важливе значення, оскільки соціально-філософські поняття є відбиттям у суспільній свідомості реальних процесів, подій, тенденцій. Інституційний аналіз формування ЄОП як новітнього інституту дозволив порівняти факти існування реального та теоретичного ЄОП.
У першому підрозділі "Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття ЄОП" був здійснений аналіз, результатом якого є виокремлення груп змістів, котрими наділяють поняття ЄОП у різних документах.
1. За засобом визначення в суспільній свідомості ідеї єдності, цілісності світу, що відбивається в поняттях:
1) за формальною моделлю поняття: “єдиний (освітній, економічний, політичний, туристичний, медичний та т. далі) простір” – така конструкція понять відбиває основну ідею сучасності – “інтеграція у просторі та часі”, тому вона є такою розповсюдженою (Я. Береговий, А.Панарін, Н.А. Провоторова);
2) поняття типу: (міжнародний, європейський, світовий, СНД, слов'янський, євроазійський) освітній простір – виникають внаслідок інституційних змін в усьому світовому суспільстві, трансформацій у соціальній політиці. Оскільки ці поняття відбивають географічну локалізацію інтеграційних процесів, рекомендується використання їх у конкретних ситуаціях, окремих випадках реалізації програм міжнародної інтеграції в освіті (а саме, коли йдеться про ЄОП Європи, ЄОП світу та т.п.). Іншими словами, варто говорити про освіту всього світу (світовий освітній простір), про системи освіти декількох країн (міжнародний освітній простір), у країні (національний освітній простір);
3) єдиний (освітній або освітянський) простір – поняттям “єдиний освітянський простір” визначається вся сукупність освітніх установ та система культурно-просвітніх установ, що виконують функції транслювання культурних цінностей, функції виховання людей.
2. За галуззю наукового знання. Виокремлена група дослідників, які пов'язують поняття ЄОП з появою та впровадженням до навчального процесу новітніх освітніх методів навчання, що засновані на інформаційних технологіях, всебічній та тісній співпраці із виробництвом. Таким чином, ця група дослідників ЄОП пов’язує поняття ЄОП із такими близькими за значенням термінами, як освітній простір, культурно-освітній простір, гуманітарний освітній простір, метаосвітній гуманітарний простір та т. ін., які акцентують увагу на педагогічних, психологічних, дидактичних проблемах освіти (С.К. Бондирєва, А.О. Веряєв, М.С. Конох, Л.В. Левчук, Л.К. Михайлова, Т.П. Русецька, В.І. Тузлукова, В.О. Чернишова, І.К. Шалаєв, Є.А. Ямбург).
Юридично поняття ЄОП означає визнання рівнів і періодів навчання, а також дипломів про вищу і середню освіту незалежно від країни, у якій проходило навчання; тобто відбиває глобальні інтегративні тенденції (А. Адамський, Є.К. Балафанов, В.К. Бацин, Б.Л. Вульфсон, В.А. Каймін, В.Г. Кінєлєв, Н.А. Лоншакова, З.А Малькова, В.Г. Марача, В.А. М'ясников, В. Садовничій, В. Фурс, П.Г. Щедровицький);
3. За національними особливостями сприйняття ЄОП. У промовах, інтерв’ю українські політики, науковці частіше використовують поняття ЄОП як позначку Болонського процесу (В.П. Андрущенко, О. Голубенко, В.С. Журавський, М.З Згуровський, В.Г. Кремінь, С.Б. Кримський, С. Ніколаєнко, М.Ф. Степко). Російські дослідники звертають увагу на необхідність єдності систем освіти країн пострадянського простору (М.Н. Кузмін, М.Н. Лазутова, В.Шукшунов). За документами Болонського процесу ЄОП має назву “European Higher Education Area” (дослівно означає Європейська область (зона) вищої освіти”) та є поняттям, що не набуває теоретичної та філософської глибини, й стосується, переважно не всієї освіти, а тільки переутворенням у системі вищої освіти країн ЄС. Отже, поняття "European Higher Education Area" лише констатує географію та галузь подій Болонського процесу.
Найбільш поширеною виявилась тенденція, що пов'язує появу поняття ЄОП із інституційними змінами у всьому світовому суспільстві, трансформаціями у сфері соціальної політики, а саме – в освітній політиці. Також була обґрунтована інституціональна основа перетворень в освіті, що спричиняють виникнення поняття ЄОП та формування ЄОП як соціального інституту.
У другому підрозділі "ЄОП як поняття соціальної філософії" було визначено формальну структуру поняття ЄОП. Як відомо, дослідження глибинних засад утворення філософських понять необхідне для вивчення їхнього змісту, а також для всебічного аналізу їхньої логічної, методологічної й евристичної функцій (Е.К. Войшвилло, В.С. Готт, М.С. Дмітрієва,.Ф.М. Землянский, Корнел Попа, О.П. Пунченко, Г.П. Щедровицкий ).
Структура поняття “ЄОП” включає два основні елементи – родове поняття "простір", та а видоутворюючі ознаки "освітній" та “єдиний”.
За допомоги видоутворюючої ознаки "освітній" було створене поняття "освітній простір" (ОП), яке набуло широкого розповсюдження та самостійного змісту (Н.В. Бастун, А.О. Веряєв, М.Я. Виленський, В.І. Гинецінський, О.Я. Данілюк, В.Я. Конєв, Л.В. Левчук, В. Марача, Є.В. Мещерякова , В.І. Панів , В.І. Слободчиков, В.И. Тузлукова, І.Г. Шендрик , І.К. Шалаєв, Н.В. Щіголева). Поняття ОП відбиває, переважно, внутрішні (педагогічні, психологічні, дидактичні та ін.) зміни в системі освіти, безвідносно до перевлаштування системи інституційних зв’язків освіти з іншими державними, недержавними та міждержавними установами. У свою чергу, становлення поняття ОП нерозривно пов'язане зі становленням такої філософської категорії, як “соціальний простір” (М.Д. Ахундов, І.В. Блауберг, П. Бурд'є, В.Г. Віноградський, Є. Гіденс, Г.Е. Зборовський, А.Н. Лой, В.І. Свідерський, Н. Смелзнер, П.Сорокін, М. Фуко, В.Г Черніков, Е.Г. Юдін). У самому загальному плані актуальність дослідження зазначених категорій зумовлюється потребою вироблення більш повного уявлення про масштаби, темпи, послідовність, глибинність й орієнтованість соціальних перетворень в усьому світі.
Видоутворююча ознака “єдиний” є кількісною, та, в окремих ситуаціях, може змінюватись на інші (міжнародний, міждержавний, європейський), при цьому відбувається звуження обсягу поняття. Підкреслимо, що видоутворююча ознака “єдиний” є інтегративним (синтезуючим) аспектом поняття ЄОП та конкретизує поняття до ситуацій відбиття на освітній сфері світових глобалізаційних тенденцій.
Підкреслено, що, по-перше, поняття ЄОП включене у систему таких філософських категорій, як “простір та час” – “соціальний простір”. По-друге, видоутворююча ознака “єдиний” конкретизує поняття до ситуацій відбиття на освітній сфері світових глобалізаційних тенденцій.
З огляду на це пропонується використання поняття ЄОП у філософському розумінні як міждисциплінарне поняття для гуманітарних наук (філософії, філософі освіти, соціальної філософії, соціології та ін.). ЄОП застосовується для загального позначення відбиття інституційних зсувів в освіти внаслідок економічної глобалізації, а такі поняття, як “європейський освітній простір”, “ЄОП СНД” конкретизують, уточнюють його специфіку локалізації.
У другому розділі "Соціально-філософський аналіз єдиного освітнього простору" здійснена спроба визначити соціально-філософські засади формування та генези поняття ЄОП та охарактеризувати глобальний характер, глобальну природу соціально-економічних чинників інституціоналізації ЄОП.
У першому підрозділі "Інституційний аналіз ЄОП" висвітлюється перебіг подій, пов'язаних із формуванням ЄОП. Процес інституціоналізації складається з таких послідовних етапів (за В.П. Пічем):
1) "виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій" належить до середини ХХ століття, коли складається розуміння кризи освіти, що представлена працями відомих вітчизняних та зарубіжних науковців (.Г.-Г. Гофман, Б.Л. Вульфсон, Ф.Г. Кумбс, З.А. Малькова, А.В. Місуно, Р.Р. Сінгх), доповідями Римського клубу. Усвідомлення кризи системи освіти приводить до усвідомлення того, що модифікація окремих сторін освітнього процесу не є достатньою: зміни в освіті повинні торкатися самої форми відтворення соціальності. Таким чином, перші кроки до інституціоналізації – "виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій" та "формування загальних цілей" співпадають із створенням світового руху до суттєвого переустрою освіти, осмисленню її проблем, потреб у сучасних умовах існування;
2) етапи процесу інституціоналізації ЄОП "поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, що здійснюється методом спроб і помилок", "поява процедур, зв'язаних з нормами і правилами", "інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування" відбувались протягом другої половини ХХ сторіччя, та, особливо активізувався та набув інституціонального оформлення, наприкінці ХХ сторіччя та останніми роками. Саме перші роки ХХІ сторіччя пройшли під знаком Болонського процесу.
У частині "установлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференціювання їхнього застосування в окремих випадках" та "створення системи статусів і ролей, які охоплюють усіх без винятку членів інституту" вище згаданого плану інституціоналізації ЄОП виявилась відсутність у освітній практиці повномасштабного існування ознак цих етапів.
Таким чином, ЄОП перебуває ще у стадії інституційного становлення як на окремих територіях, так і в усьому світі. На підставі інституційного аналізу виявили, що на сучасному етапі розвитку ЄОП здійснюється трансформація сфери масової професійної вищої освіти. На підставі здійсненого інституційного аналізу ми визначаємо, що ЄОП – субінститут у межах інституту освіти, та відображує вплив глобалізації переважно на сферу масової професійної вищої освіти.
У другому підрозділі "Механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій на створення ЄОП" відмічено, що характерною особливістю міжнародного розвитку в другій половині ХХ століття є те, що незалежні держави об'єднуються в цілісні регіональні економічні товариства. Економічний та політичний союз, що виникає внаслідок економічної інтеграції, означає утворення єдиного ринку. Це призводить до необхідності створення системи колективного регулювання соціально-економічних процесів, проведення узгодженої зовнішньої політики, а також узгодження дій у сфері безпеки, внутрішніх справ і юстиції. Новий розподіл праці й новий змішаний ланцюг послуг між економікою, державою та громадянами призведуть до появи й розвитку нових потреб, нових галузей і нових робочих місць. Таким чином, трансформація загальних засад функціонування інституту економіки суттєво змінює систему освіти.
Сформовані соціально-економічні умови в суспільстві репрезентують нові вимоги до професійних знань і умінь фахівців, до рівня їхньої компетентності, майстерності та мобільності. Отже, ринкова економіка вимагає від здатного до конкуренції фахівця не тільки володінням спеціальними професійними знаннями й уміннями, але і ключовими компетенціями (базисними кваліфікаціями).
Як ми вже зазначали, загальнонаукове поняття ЄОП має походження від таких філософських категорій, як “простір та час”, “соціальний простір” та “соціальний час” і знаходиться в органічному зв’язку із поглибленням розуміння єдності простору та часу освіти. Зростаючий темп морального старіння знань і їхніх застосувань унеможливлюють обмеження освіти заздалегідь визначеним терміном чи за віковим рівнем. Тільки безперервна освіта протягом усього життя може оперативно й адекватно реагувати на зміни соціально-економічних ситуацій у суспільстві. Отже, виникає проблема формування і розвитку ключових компетенцій підчас підготовки кваліфікованого фахівця і його подальшої трудової діяльності.
Проміжною ланкою, яка пояснює логіку взаємодії, взаємовпливів сфери економіки (через ринок праці) та освітньої галузі, слугують міжнародні договори як-от: Меморандум Комісії Європейського Економічного Співтовариства (1970 р.), Європейська конвенція (Париж, 1979 р.), Маастрихтській договір (1992 року), Лісабонська конвенція (1997 р.), Сорбонська декларація (1998 р.). В цьому зв’язку найбільші евристичні можливості має концепція безперервної освіти. У сучасному світі освіта не може розпочинатися і завершуватися обмеженим часом людського життя. Вона має супроводжувати людину щонайменше протягом її активного періоду життя. Разом з тим є цілком обґрунтовані думки, що перенавчання потребують і літні люди, перед якими стоїть непросте завдання - адаптуватися до життя у похилому віці.
Таким чином, рух у бік створення нової міжнародної системи освіти – ЄОП на засадах безперервності став відповіддю на радикальні зрушення у світовому товаристві останніх десятиріч, пов'язаних зі зміною структури виробництва, інтернаціоналізацією громадського життя, розвитком нових технологій, рухом до інформаційно орієнтованого світу. В умовах значних соціальних змін підсилюється потреба населення в неперервному відновленні знань і умінь.
Також було з’ясовано, що динаміка ринку праці, яка викликана економічною глобалізацією, впливає таким чином на освітню галузь, що створює потребу у суттєвих інституційних змінах, стандартизації освіти, створення єдиної системи сертифікації фахівців, нострифікації документів про освіту (а для цього необхідна взаємовідповідность структури систем освіти одна іншій) та т. ін. Ці потреби відбиваються у певних кроках до створення єдиної системи освіти (ЄОП), поки що це локальні вияви – ЄОП СНД, ЄОП ЄС. Саме такий механізм, – коли ЄОП формується за впливу трансформації ринку праці, та, на перших етапах становлення, визначається його потребами, – треба враховувати при входженні у ЄОП ЄС, ЄОП СНД.
У третьому розділі "Методологічні аспекти взаємодії ЄОП та сфер суспільного буття" проаналізовані наслідки всебічної інтеграції (економічної, культурної) та особливості впливу цих тенденцій на формування ЄОП.
У першому підрозділі "Соціальні чинники впливу економіки та інформаційних технологій на ЄОП" розкриті суттєві соціальні чинники впливу економіки та інформаційних технологій на інтегративні властивості ЄОП.
В зв'язку з цим був розглянутий сучасний стан освітньої галузі, істотна зміна принципів та форм освіти (гуманізація, екологізація, інформатизація та т. ін.), що продиктована суттєвими змінами та трансформуванням сфери виробництва (Жак Аллак, З. Бзежинський, В.С. Журавський, Ф.В. Лазарєв, Ф.Р. Філіппов).
Впливова тенденція у економіці – значне зростання ролі міжнародного менеджменту, всієї системи організації й управління світогосподарськими процесами через регіональні та міжнародні організації. Зростаюча єдність світового господарства об'єктивно вимагатиме посилення міжнародних важелів регулювання світогосподарськими зв'язками. Підкреслено, що потреби суспільства створювати ЄОП виникли внаслідок потреб створення глобального ринку й підпорядковані економічній галузі, а, у свою чергу, інформаційні технології є галуззю економіки, що цілком їй підпорядковані.
Впровадження нових технологій навчання, а також потреба у реалізації принципово нових відносин між суб'єктами інституту освіти, яка зумовлена впливом високого темпу розвитку технологій, розвитку та інтеграції ринків, призводять до інтенсифікації деструктивного руху у традиційній системі освіти. Ці розходження мають суттєве значення при створенні ЄОП, оскільки значна різниця в рівні життя між окремими країнами і регіонами (що також прямо залежить від економіки) породжує такі проблеми, як “відплив умів” у результаті того, що в країнах (регіонах) з більш динамічною економікою швидше порушується рівновага між випуском фахівців і попитом на них на ринку праці; загострення конкуренції на ринку освітніх послуг та ін.
Процес інформатизації та комп'ютеризації суспільства сприяє формуванню свого інформаційного освітнього підпростору. Одним із потужніших факторів створення ЄОП, таким чином, виявляється формування єдиного інформаційного простору. Але інформаційні технології, самі по собі, не є системоутворюючим фактором ЄОП, а лише сприяють активізації, оптимізації інтегративних процесів.
Інформатизація активно впливає на усі види діяльності людини й особливо трудову. Насамперед інформатизація змінює характер, зміст і умови праці, що, у свою чергу, вимагає більш високого рівня освіти й кваліфікації. Зростання безробіття, зв'язаного з відмиранням багатьох професій, протиріччя між старими і новими галузями виробництва, конкуренцію між ними за державну підтримку, посилення розходжень у рівні життя промислово розвитих країн, що вступили в інформаційну цивілізацію, і країн, що знаходяться на більш низькій стадії розвитку, – усі ці, а також деякі інші явища, можна оцінити як труднощі перехідного періоду.
Таким чином, трансформування систем освіти розвинутих країн здійснюються з усвідомленням того, що інформатизація, з одного боку, створює перспективи нового соціокультурного устрою, а з іншого – не вирішує проблеми якісної перебудови освітнього процесу.
Наслідками інтеграції сфери освіти та сфери економіки є такі суперечності: з одного боку, більш глибока безпосередня інтеграція системи освіти з бізнес-структурами, з виробництвом призводить до максимальної скоординованості дій між освітою та іншими учасниками економіки, але при цьому освіта виступає як галузь виробництва. Це призводить до комерціалізації освіти, яка означає мінімізування внеску до розвитку фундаментальних досліджень, до прагматизації освіти, академічна функція університету відходить на другий план, а відтак – відбувається послаблення гуманітарної функції освіти.
У другому підрозділі "Національно-мовні питання при створенні ЄОП" розглядається формування єдиного культурного простору у світі як сфери специфічних людських стосунків, завдяки створенню ЄОП.
В цьому зв’язку при вирішенні національних питань дуже важливим виявляється дотримуватись принципу конкретності істини, який наголошує, як відомо, що абстрактної істини не може бути, істина завжди конкретна, кожне положення наукового пізнання слід розглядати в конкретних умовах місця та часу. Оскільки не вживаючи конкретно-історичного підходу у дослідженнях соціальних явищ, можна втратити розуміння характеру зв’язків та відношень у сучасному суспільстві яке стрімко і суттєво змінюється. У ситуаціях загострення національних відносин недотримання принципу конкретності істини призводить до підмінювання міждержавного та внутрішньодержавного рівнів національних питань. Так, на внутрішньодержавному рівні обмеження використання державної мови за рахунок мови однієї з національних меншин не тільки принижує всі інші етнічні групи, а й послаблює зовнішні позиції держави, погіршує внутрішній стан, що нарешті відбивається на всіх громадянах. З цього приводу було розглянуто роботи таких дослідників, як: В.Г. Андрущенко, Е.Р. Борінштейна, Р.В. Гелейя, А.І. Кавалерова, О.А. Колиханової, В.С. Лутая, С.Д. Манєкіна, А. Перотті, В.Д. Радчука, Ю.Д. Руденко, С.М. Рутара та ін. Та навпаки, у зовнішній політиці, наприклад, при входженні до Болонського процесу, збереження самобутності, національної культури, мови кожної країни-члена ЄОП, призводить до збагачення світового досвіду світорозумінням та світосприйняттям всіх народів.
Використання в рамках ЄОП однієї мови зашкодить одній з головних його ідеї – полікультурності. Для запобігання поглинання української національної культури та мови при створенні ЄОП слід розділяти мовні проблеми у ситуації створення наднаціонального утворення, такого як ЄОП СНД або входження до Болонського процесу. У цьому випадку країни-члени повинні бути національно самостійні та об'єднуватись добровільно на рівноправних засадах.
Але на рівні однієї держави виявляється що єдина державна національна мова, беззаперечно, при дотриманні всіх прав людини, прав національних меншин, призводить до консолідації, зростання, зміцнення держави, а разом із тим і покращення рівня життя, політичних, соціальних культурних прав та гарантій для кожного громадянина.
ВИСНОВКИ
У дисертації подане вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті соціально-філософського змісту ЄОП та виявлення перспектив його формування в умовах трансформування інституту освіти в Україні. Наукові результати дослідження, а також перспективи подальшої розробки теми роботи, містяться у таких положеннях:
1. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття ЄОП дозволили виокремити такі групи змістів, якими наділяють поняття ЄОП: 1) за засобом визначення ідеї єдності, цілісності і в сфері освіти, і в інших галузях суспільного буття, в поняттях; 2) за галуззю – нормативні документи, наукові праці з різних дисциплін, присвячені проблемі ЄОП; 3) за національними особливостями сприйняття ЄОП; це, у свою чергу, дозволило виявити та конкретизувати групу тотожних з поняттям ЄОП, але не взаємозамінних понять – світовий освітній простір, міжнародний освітній простір, європейський освітній простір, європейська зона вищої освіти.
Поняття ЄОП визначено завдяки розкриттю змісту понять "світовий освітній простір", "міжнародний освітній простір", "Європейський освітній простір", "Європейська зона вищої освіти", "Європейський простір вищої освіти", "ЄОП слов'янських держав", "Євразійський освітній простір", ЄОП СНД та ін. як таких, що певною мірою, у різних ракурсах, розкривають сутність ЄОП. Згідно з цим, поняття ЄОП охоплює все різноманіття проявів та локального розташування інституційних перетворень освіти. Методологічно перспективним є інституційний підхід до визначення змісту ЄОП.
2. Поняття ЄОП, по-перше, включене до системи таких філософських категорій, як “простір та час” – “соціальний простір”. По-друге, видоутворюючі ознаки "освітній" та “єдиний” конкретизують поняття ЄОП до позначення відбиття на освітній сфері загальних світових глобалізаційних тенденцій (а не тільки об'єднання освітніх систем Європи, або систем освіти країн колишнього СРСР). Таким чином, ми визначили ЄОП як ОП, який сформований з додержанням всіх вимог глобалізаційних процесів.
Системоутворюючим фактором ЄОП є інтеграція систем освіти внаслідок економічної глобалізації. Цей процес виявляється таким, що суттєво впливає на державну політику України, а саме на освітню політику, істотно трансформуючи систему освіти.
3. На підставі здійсненого інституційного аналізу з'ясовано, що ЄОП знаходиться у процесі становлення.
Етапам інституціоналізації "виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій" та "формування загальних цілей" відповідають такі події: в 60-70-і роки ХХ ст. зафіксована "криза освіти" на світовому рівні, поява дисципліни "філософія освіти", що визначили значення функцій освіти та окреслили її перспективи.
Наступні етапи інституціоналізації ЄОП – "поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, що здійснюється методом спроб і помилок", "поява процедур, зв'язаних з нормами і правилами" та "інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування", – розгортались впродовж останніх сорока років – з 1957 р. (Римська угода), а зараз відбувається у багатьох напрямках, зокрема це "Болонський процес", "ЄОП СНД". Підкреслено, що ідея ЄОП інституційно реалізована не повністю ані на локальному, ані на глобальному рівнях, не створена системи санкцій для підтримки норм і правил, диференціювання їхнього застосування в окремих випадках, система статусів і ролей, які охоплюють усіх без винятку членів інституту. Тому ЄОП представляє субінститут у складі інституту освіти, що виникає для здійснення особливих завдань – адаптації системи освіти до вимог світу, що інтенсивно глобалізується.
Показано, що характерною рисою процесів трансформування освіти є те, що вони: по-перше, набули глобального масштабу, по-друге, принципово змінюють національні системи освіти. В результаті цього відбувається формування ЄОП: але зазнають змін, переважно, вищі навчальні заклади, тобто у сфері масової професійної вищої освіти. Це пов'язано із економічною ідеологією глобалізації, згідно з котрою освіта розглядається як сфера виробництва.
ЄОП – інтегративна система, субінститут у межах інституту освіти. Виникнення ідеї ЄОП пов'язане із світовими процесами економічної глобалізації, які висунули перед світовою спільнотою особливі завдання щодо трансформування систем освіти. Реалізація завдань системи освіти здійснюється шляхом створення окремих міжнародних законотворення у галузі освіти (Болонський процес, формування ЄОП СНД), створення міжнародних установ (ЮНЕСКО та його дослідницькі установи: Міжнародне Бюро освіти в Женеві, Міжнародний інститут планування освіти в Парижі, Інститут освіти в Гамбурзі; Світовий банк, Центр освітніх досліджень та інновацій (CERI), Організація економічної співпраці та розвитку (OECD), Департамент освіти Ради Європи та багато ін.), що регулюють відносини у сфері освіти.
Оскільки трансформації, що відбуваються у всьому світі та на всіх рівнях, притаманні сучасності, то й ЄОП, у певному сенсі, є проектом всесвітньої цілісної освітньої системи, і цей проект тільки починає здійснюватись та впроваджуватись.
4. Завдяки соціально-філософському аналізу генези ЄОП з'ясовані механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій на створення ЄОП – це втілення принципу “безперервності" в системі освіти. Рух у бік створення ЄОП на засадах безперервності є відповіддю на радикальні зрушення у світовому товаристві останніх десятиріч, пов'язаних зі зміною структури виробництва, інтернаціоналізацією громадського життя, розвитком нових технологій, рухом до інформаційно орієнтованого світу. В умовах значних соціальних змін підсилюється потреба людей в безперервному відновленні знань і умінь.
5. Соціальні чинники впливу економіки та інформаційних технологій на ЄОП це –глобальні та інтенсивні процеси формування єдиного економічного та інформаційного просторів. Процеси формування єдиного економічного та інформаційного просторів викликають потребу формування ЄОП та суттєво впливають на ЄОП, вимагаючи максимальної скоординованості дій між освітою та всіма галузями виробництва.
Динаміка ринку праці, яка викликана економічною глобалізацією, таким чином впливає на освітню галузь, що створює потребу у суттєвих інституційних змінах, тобто створенні ЄОП.
Як одна із галузей економіки, інформаційні технології є одним із потужніших факторів, що сприяють створенню ЄОП. Але інформаційні технології самі по собі не є системоутворюючим фактором ЄОП, а лише сприяють активізації, оптимізації інтегративних процесів в освіті.
Наслідки взаємодії ЄОП та економіки виявляються об'єктивно суперечливими. Більш глибока безпосередня інтеграція системи освіти з бізнес-структурами, з виробництвом, вимагає максимальної скоординованості дій між освітою та галузями виробництва. Але при цьому ЄОП виступає суто як сфера виробництва, що викликає максимальну прагматизацію і, як наслідок, відбувається послаблення гуманітарної функції освіти. Розуміння освіти тільки як галузі виробництва суперечить задекларованим гуманістичним принципам ЄОП. Тому рекомендується інтегрування в ЄОП країн із порівнюваними станами розвитку економіки, інформаційних та інших технологій.
6. Виключного значення надається збереженню національної мови при створенні ЄОП у контексті розгляду культурної інтеграції. Аналіз процесів інтернаціоналізації та диференціації освіти довів, що виявлені внутрішні суперечності мають загальний діалектичних характер та є рушійними силами розвитку ЄОП. Згідно з внутрішньою діалектикою процесів інтернаціоналізації та диференціації освіти можна констатувати їх неоднозначний вплив на суспільство при створенні ЄОП. Отже, в разі неприродного, вимушеного характеру процеси інтернаціоналізації освіти можуть сприяти появі ворожнечі між народами. З іншого боку, процеси диференціації в освіті відкривають можливість становлення нації, вільного розвитку національної мови, консолідації, зростанню, зміцненню держави, а разом з тим – покращенню рівня життя, а також забезпечення соціальних прав та конституційних гарантій для кожного громадянина. ЄОП, отже, набуває об'єктивного значення і, як наслідок, забезпечує високі стандарти життя.
Тому для розв'язання національно-мовних проблем рекомендується здійснювати диференційований підхід до міждержавного та внутрішньодержавного рівнів національно-мовної політики України при входженні до ЄОП. Створення ЄОП як феномену культурної інтеграції викликає загострення національних проблем, а дотримання принципу конкретності істини стає необхідним інструментом для їх вирішення.
Таким чином, інтегрування в ЄОП виявляється доцільним лише у разі входження у ЄОП країн із порівнюваними станами розвитку не тільки економіки та інформаційних та ін. технологій, а й станом сфери культури, рівнем національного самовизначення.
Список опублікованих праць за темою:
1. Рыбка Н. Современный экологический кризис и кризис системы образования: методологический аспект взаимодействия // Перспективы.– 1999.- № 2–3(7-8). – С.33–38.
2. Рибка Н.М. Значення національної мови при входженні України до єдиного освітнього простору" // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2003. – №2(11). – С. 122–128.
3. Рибка Н.М. Механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій на створення єдиного освітнього простору // Перспективи. – 2004. – № 1 (25). – С.39–45.
4. Рибка Н.М. Змістовий аналіз поняття "єдиний освітній простір" // Перспективи. – 2004. – №2–3(26-27). – С. 82–88.
5. Рибка Н.М. Структура поняття “єдиний освітній простір” // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 51. – С. 139–142.
6. Рыбка Н.Н. Проблемы новых технологий // Тези міжнародної науково-практичної конференції "Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения". – Одеса, 2000. – С. 35–38.
7. Рибка Н.М. Аналіз поняття "єдиний освітній простір" // Тези міжнародної науково-практичної конференції "К.Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти". – Одеса, 2004. – С.54–57.
8. Рибка Н.М. Викладання гуманітарних дисциплін в умовах сучасної освітньої політики // Матеріали ІХ Міжнародної науково-методичної конференції "Удосконалення підготовки фахівців". – Ред кол.: В.С. Дорофєєв (голова), Є.В. Вітвіцька (заст. гол.), Н.Г. Остапенко (відп. секр.). – Одеса, Астропринт, 2004. – С. 219–220.
АНОТАЦІЇ
Рибка Н.М. Єдиний освітній простір як інтегративна система: соціально-філософський аналіз. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2005.
Дисертаційне дослідження присвячене розкриттю соціально-філософського змісту єдиного освітнього простору. Визначені витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку єдиного освітнього простору в Україні та в усьому світі, а також філософськи осмислюється суть і особливості трансформації системи освіти України у зв'язку з реалізацією політики євроінтеграції.
Набув подальшого розвитку інституційний підхід щодо вивчення єдиного освітнього простору. З'ясовано, що єдиний освітній простір це новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття “єдиний освітній простір” серед філософських категорій ("простір та час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір)". Зазначено, що загальнонаукове поняття ЄОП має походження від таких філософських категорій, як “простір та час”, “соціальний простір” та “соціальний час”. Стверджується, що створення єдиного освітнього простору на підставі принципу "безперервності освіти" з'явилося відповіддю на глобальні інституційні трансформації.
Встановлено, що системоутворюючим фактором єдиного освітнього простору є інтеграція систем освіти внаслідок економічної глобалізації. Доведено, що засадами появи такого феномена, як єдиний освітній простір є певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості.
Зроблений висновок, що формування єдиного освітнього простору повинно здійснюватись еволюційним шляхом, тобто вслід за стабілізацією економіки, удосконаленням сфери матеріального виробництва та становленням національної самовизначенності України.
Ключові слова: єдиний освітній простір, освітній простір, інтегративна система, інтегративні процеси, інституційні