Резнікова Ольга Сергіївна

УДК 338.439.5

Стан та перспективи розвитку

ринків продовольчих товарів

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Cімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному агротехнологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Єримизіна Марина Іванівна,

Кримський державний агротехнологічний університет,

професор кафедри економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Заслужений працівник освіти України

Зінов’єв Фелікс Володимирович,

Кримський економічний інститут КНЕУ,

завідувач кафедри міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Прімишев Ігор Миколайович,

Верховна Рада АРК,

завідувач аналітичним відділом Управління інформації, аналізу і протоколу.

Провідна установа – Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра економічної теорії та економіки сільського господарства.

Захист відбудеться 24 лютого 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.805.01 у Кримському державному агротехнологічному університеті за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 501.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного агротехнологічного університету за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 1/501.

Автореферат розісланий 22 січня 2005 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.Я. Дементьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний ринок продовольчих товарів – економічна сис-тема, в якій ринковий механізм (ціна, попит, пропозиція) є основним засо-бом координації у сфері виробництва товарів та розподілу їх серед споживачів. Ос-танні роки характеризуються поліпшенням ситуації на ринку продовольчих товарів. У ході ринкових перетворень розвиваються різні організаційно-правові форми господарювання, що сприяє створенню конкурентного середовища і роз-ширенню асортименту продовольчих товарів. Стабільним попитом користуються вітчизняні продукти харчування, дещо збільшився експорт аграрної продукції.

Проте ринок продовольства є недовершеним, попит на продовольство за-довольняється не за рахунок збільшення виробництва продукції, а формується в умовах низької платоспроможності населення, фактичне споживання продуктів харчування не досягає рівня раціональних фізіологічних норм. Сільське господарство – головний виробник продовольства – функціонує в умовах незадовільного матеріально-технічного забезпечення, слаборозвиненої ринкової інфраструктури, загострення соціальних питань, дефіциту практичного досвіду підприємництва, неефективності заходів державного регулювання.

Дослідження проблем формування ринків продовольчих товарів мали від-повідне відображення в наукових працях учених-економістів – Амбросова В.Я., Бойка В.І., Зінов’єва Ф.В., Пасхавера Б.Й., Саблука П.Т., Шпичака О.М., Шубравської О.В. та ін. Розробкою методичних основ дослідження товарних ринків займалися вітчизняні та закордонні вчені: Гуменюк К.В., Додонов С.В., Лір В.Є., Паценко О.Ю., Точилін В.О., Чепурко В.В., Lissitsa А., Farrell M.J., Dellmann K., Pedell K.L., Cooper W.W.Norman M., Stocker B. та ін.

Разом з тим відсутній комплексний підхід до вивчення стану ринків продовольства. Необхідно систематизувати різні методичні підходи до дослідження товарних ринків. Потребують уточнення критерії оцінки продовольчої безпеки регіону, необхідно визначити пріоритети у формуванні споживчого попиту на ринку продовольчих товарів та напрямки стабілізації розвитку і підвищення ефективності виробництва продовольства на рівні регіону. Важливість і необхідність вирішення цих складних питань обумовили актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Кримського державного агротехнологічного університету за проблемою „Розробка і наукове обґрунтування основних напрямків реформування АПК Криму в сучасних умовах виробництва” (державний номер реєстрації 0102U000128).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Кримського державного агротехнологічного університету (протокол № 5 від 27.04.2002 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних основ функціонування ринку продовольчих товарів, обґрунтування перспектив його розвитку та напрямків забезпечення продовольчої безпеки регіону.

Поставлена мета обумовила необхідність раз’язення наступних задач:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процес функціонування й розвитку ринку продовольчих товарів у межах Автономної Республіки Крим.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні аспекти проблеми розвитку регіонального ринку продовольчих товарів.

Методи і методика дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та ринкової економіки, роботи вітчизняних і закордонних економістів з проблеми оцінки стану й перспектив розвитку товарних ринків.

У процесі вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися відповідні методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків); індексний метод (аналіз реалізації основних видів продовольчої продукції); факторний аналіз (оцінка виробництва аграрної продукції за категоріями господарств АРК і прибутковості основних видів продукції); кореляційно-регресійний аналіз (виявлення кореляційного зв’язку між рівнем рентабельності й обсягами виробництва продукції); балансовий метод (визначення ринкової рівноваги виробництва і споживання, експорту й імпорту основних видів продовольчої продукції, рівня самозабезпеченості АРК продовольством); експертна оцінка, метод багатомірного шкалування (оцінка ефективності заходів державного регулювання ринку продовольчих товарів); екстраполяція трендів (прогнозування регіонального попиту на продовольчі товари).

Інформаційною базою досліджень є: матеріали Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим, оперативні дані Міністерства аграрної політики України та Міністерства агропромислового комплексу АРК; річні звіти колективних, приватних і державних сільськогосподарських підприємств Криму, а також аналітичні розробки автора. Дослідження охоплює період 1990-2003 рр.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність наступних результатів теоретико-методоло-гічного, методичного і практичного характеру:

вперше:

-

-

уточнені:

-

-

-

-

набули подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вперше була проведена комплексна оцінка рівня продовольчої безпеки регіону, проаналізована ефективність державного регулювання агропродовольчого комплексу, розроблена модель формування попиту на продовольство і запропонований прогноз попиту на основні види продовольчої продукції в АРК на найближчу перспективу.

У Міністерство агропромислового комплексу АРК переданий прогноз попиту на основні види продовольчої продукції на 2005-2007 рр., перелік пріоритетних методів державного регулювання ринку агропродовольчих товарів (довідка № 44 від 12.10.2004 р.).

У Кримську аграрну біржу передані: оцінка збалансованості регіонального попиту і пропозиції продовольчих товарів Криму, аналіз рівня самозабезпеченості Кримського регіону основними продовольчими продуктами, прогноз регіонального попиту на основні види продовольства (довідка № 01-10/383 від 04.11.2004 р.).

У навчальному процесі Кримського державного агротехнологічного університету в курсах дисциплін “Аграрний ринок”, “Автоматизоване робоче місце (АРМ) менеджера” використовуються відомості щодо сучасного стану і тенденцій розвитку ринків АРК (довідка № 1601 від 03.11.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. Всі статті, в яких розроблено методичні положення і викладено результати досліджень за темою дисертаційної роботи, опубліковані автором одноосібно.

Апробація одержаних результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (Харків, ХНАУ, 2004 р.); “Динаміка наукових досліджень – 2004” (Дніпропетровськ, ДНУ, 2004 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, (Дніпропетровськ, ДНУ, 2003 р.); “Проблеми розвитку фінансової системи України і Криму” (Сімферополь, ТНУ, 2004 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи відображені у восьми наукових статтях загальним обсягом 2,6 умов. арк., з котрих сім, обсягом 2,3 умов. арк., опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 132 найменувань, у тому числі 11 – іноземною мовою. Основна її частина викладена на 168 сторінках і містить 27 рисунків, 38 таблиць, 12 додатків (на 25 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи оцінки стану та перспектив розвитку продовольчого ринку” розкриті сутність і специфіка ринків продовольчої продукції, проаналізовані й систематизовані різні методичні підходи до оцінки стану товарного ринку і його суб’єктів, ефективності функціонування, рівня економіч-ної концентрації, монополізації, ринкової кон’юнктури й потенціалу (рис. 1).

Ринку продовольчих товарів властиві риси моделі довершеної конкуренції. Значна кількість суб’єктів ринку (продавців і покупців) виключає значний вплив і контроль ринкової ситуації окремими з них, більшість товарів ідентична або розрізняється за деякими якісними характеристиками, виробники мають вільний доступ до інформації про цінові коливання та споживчий вибір.

Об’єкт аналізу | Основні етапи та індикатори аналізу

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Рис. 1. Методичні аспекти дослідження ринку продовольчих товарів.

Специфіка функціонування ринку продовольчих товарів полягає в упо-вільнених темпах обігу капіталу сільськогосподарської галузі, більшому терміні окупності капіталовкладень; недостатній мобільності та вузькій спеціалізації робочої сили, низькій нормі прибутків на капітал, авансований у виробничу діяльність; у наявності довершеної конкуренції між виробниками сільськогосподарської продукції, що дає ринкові переваги підприємствам I та III сфер агропромислового комплексу; у низькій еластичності попиту на продовольство; у необхідності фітосанітарного й зооветеринарного контролю якості продукції; у потребі підвищення купівельної спроможності населення.

Багаторічне ігнорування специфіки товарного виробництва і ролі ринку призвела до того, що суб’єкти господарювання не можуть ефективно функціонувати в умовах економічної самостійності підприємств. Відсутній досвід організації виробництва, товарообороту і збуту продукції, орієнтованої на споживача.

Ефективність функціонування суб’єктів продовольчого ринку залежить від дії зовнішніх і внутрішніх факторів та механізмів.

До зовнішніх факторів слід віднести: природно-кліматичні умови господарювання, податкову, кредитну політику держави, інші заходи регулювання ринку продовольства, інфляцію й коливання валютного курсу, наявність реальних інвестицій і потенціальних інвесторів, заходи обмежування імпорту продовольства, обсяги міжрегіональної торгівлі продовольством, трансформацію форм і відносин власності, наявність конкурентів на відповідному товарному ринку, рівень платоспроможного попиту населення, фінансові втрати внаслідок порушення партнерами контрактних умов, форс-мажорні обставини.

Внутрішні фактори включають в себе: матеріально-технічне, кадрове й інформаційне забезпечення виробництва, мотивацію персоналу, якість продукції й ділову репутацію підприємства, його маркетингову стратегію та заходи формування попиту і стимулювання збуту, рівень реалізаційних цін і цінову політику підприємства, віддаленість від ринків збуту або місць переробки продукції, обсяги втрат і невиробничих витрат, якість менеджменту й облікової роботи.

Продовольча безпека є невід’ємною складовою економічної безпеки країни або окремого регіону. Оцінку продовольчої безпеки пропонуємо проводити за допомогою індикаторів: рівень і динаміка споживання основних продуктів харчування на душу населення; відповідність обсягів фактичного споживання раціональним фізіологічним нормам; самозабезпеченість регіону основними продуктами харчування, що розраховується як відношення споживання до обсягів виробництва; рівень диспаритету цін на аграрну продукцію й сукупність ресурсів для сільськогосподарського виробництва; сальдо зовнішньоторговельного балансу; вага імпорту в загальному обсязі споживання продовольства; вага експорту в загальному обсязі виробництва продовольства; рівень інфляції на продовольство, що розраховується як співвідношення індексу цін на продовольство до загального індексу інфляції.

Важливим чинником дестабілізації аграрного виробництва є ціновий диспаритет між аграрною продукцією і ресурсами, що споживаються сільським господарством. Вважаємо, що непропорційне зростання цін на аграрну і промислову продукцію є загальносвітовою тенденцією, тому величину цінового диспаритету пропонуємо розраховувати за формулою:

, (1)

де – регіональний (U) і світовий (W) індекси цін на агропродовольчу продукцію; – регіональний (U) і світовий (W) індекси цін на ресурси, що використовуються в аграрному виробництві; – вага окремої статті витрат у структурі собівартості аграрної продукції регіону.

У ролі вагів використовується структура собівартості, що склалася в конкретному регіоні, проте має право на існування індекс із змінними вагами. Співвідношення індексів з постійними і змінними вагами дозволить з’ясувати чи може дисбаланс цін бути зменшеним за рахунок оптимізації структури витрат, скороченні долі некваліфікованої праці, впровадженні комплексної механізації (що є типовим для розвинутих західних країн).

Агропродовольчий комплекс потребує активного державного втручання, заходів, що гарантують аграрним виробникам мінімальний рівень стабільних доходів. Головними методами державного регулювання повинні стати: застосування заставних цін (або цін підтримки) на окремі види аграрної продукції, підтримка рівня доходів фермерів за допомогою системи державних дотацій і субсидій, встановлення граничного рівня тарифів (цін) на електроенергію, газ і нафтопродукти вітчизняного виробництва, що споживаються сільським господарством, створення системи моніторингу цін на аграрну продукцію й матеріально-технічні ресурси АПК, введення цільової фінансової допомоги на купівлю продовольства населенням, що має рівень доходів нижче за встановлений мінімальний рівень.

У другому розділі “Сучасний стан ринку продовольчих товарів Криму” проведена оцінка стану, тенденцій розвитку й ефективності діяльності підприємств аграрного сектора Криму – головних виробників продовольчої продукції, визначені критерії та стан продовольчої безпеки регіону, оцінений рівень ризику банкрутства підприємств агропродовольчого комплексу.

Стабільність розвитку вітчизняного ринку продовольства залежить від успішного функціонування його основи – сільського господарства. Обсяги продукції, що виробляються сільським господарством АРК різко скорочуються. За 1990-2003 рр. її вартість у зіставних цінах зменшилася у 2,5 рази, причому середньорічні темпи скорочення продукції рослинництва становлять 4,0 %, ситуація у тваринництві більш кризова – збитковість галузі протягом багатьох років веде до щорічного скорочення виробництва на 4,7%.

Внаслідок роздержавлення і реформування аграрного сектора економіки істотно змінилася структура валової продукції сільського господарства за категоріями товаровиробників (табл. 1).

На фоні тривалого спаду виробництва в сільськогосподарських підприємствах, в господарствах населення простежується відносна стабільність. Якщо в 1990 р. більш ніж 80% продукції вироблялося в суспільному секторі, то у 2002 р. і 2003 р. майже половина – 48,1% всієї валової продукції сільського господарства виробляється в господарствах населення.

Наслідком проведення аграрних реформ стали істотні зміни складу виробників аграрної продукції. У 2003 р. в АРК частка державних підприємств складала лише 9,8% (для зіставлення – в 1990 р. їх вага становила 55,1%). Також істотно знизився внесок державних підприємств у створення валової продукції сільського господарства. До 1991 р. державним сектором вироблялася майже половина продукції господарств всіх категорій і більш ніж 60% продукції сільськогосподарських підприємств, у 2003 р. його частка склала відповідно 6,8 і 13,1 %.

Факторний аналіз ілюструє тенденцію різкого скорочення обсягів виробництва всіх видів продукції, причому при зіставленні даних 1990 і 2003 рр. відмічається спад виробництва продукції як за рахунок скорочення площ або поголів’я, так і за рахунок зниження врожайності культур (продуктивності тварин). У господарствах населення – інша тенденція. Відбувається зростання виробництва зерна, овочів, молока, приросту ВРХ і свиней. Однак ці дані вказують на екстенсивний шлях розвитку аграрного виробництва. Збільшення виробництва відбувається виключно за рахунок збільшення посівних площ і поголів’я (винятком є тільки продукція птахівництва). Зростання виробництва є не наслідком реформування аграрної сфери Криму, а відповіддю населення на різке зменшення реальної заробітної плати і як наслідок – платоспроможного купівельного попиту.

Процеси реформування аграрного сектора визначили радикальні зміни у структурі реалізації сільськогосподарської продукції. Якщо на початку 90-х років основними її замовниками були державні заготівельні організації і потребкооперація, то в останні роки сільськогосподарські підприємства реалізовують продукцію в основному комерційними каналами. Проте “нецивілізований” ринок збуту продукції веде до втрати сільгоспвиробниками значної частки потенційного прибутку. При погашенні товарного кредиту, наданого комерційними структурами під посівну або збиральну кампанії, “залік” зерна й іншої продукції відбувається за найбільш низькими цінами, що сформувалися безпосередньо після збору врожаю.

Виручка від реалізації сільгосппродукції в умовах масового скорочення виробництва за останні 5 років зросла більш ніж у 2 рази. Базисні індекси Маршалла-Еджоурта і Фішера свідчать, що зростання виручки в досліджуваному періоді зумовлене виключно зростанням цін у 2,5 рази, яке відбувається на фоні скорочення натуральних обсягів реалізації на 15%. Ланцюгові індекси цін дозволяють відстежити річні коливання цін і обсягів реалізації – нетипова ситуація падіння середніх цін відмічається лише у 2002 році, а деяке збільшення обсягів реалізації відбувається у 2000 р.

Таблиця 1

Валова продукція сільського господарства АРК , у зіставних цінах 2000 року.

Найменування

показників | 1990 р. | 1995 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

млн. грн. | % | млн. грн. | % | млн. грн | % | млн. грн | % | млн. грн | % | млн. грн | %

Всі категорії господарств

Валова продук-ція, всього, в т.ч. | 4727,1 | 100,0 | 2507,5 | 100,0 | 2050,9 | 100,0 | 2023,2 | 100,0 | 1914,8 | 100,0 | 1855,9 | 100,0–

рослинництва | 2444,6 | 51,7 | 1405,7 | 56,1 | 1210,7 | 59,0 | 1115,7 | 55,1 | 897,6 | 46,9 | 845,7 | 45,5–

тваринництва | 2282,5 | 48,3 | 1101,8 | 43,9 | 840,2 | 41,0 | 907,5 | 44,9 | 1017,2 | 53,1 | 1010,2 | 54,5

Сільськогосподарські підприємства

Валова продукція, всього, в т.ч. | 3901,1 | 82,5 | 1525,3 | 60,8 | 1100,2 | 53,6 | 1065,5 | 52,7 | 965,1 | 50,4 | 963,2 | 51,9–

рослинництва | 2151,7 | 45,5 | 1026,7 | 40,9 | 884,4 | 43,1 | 815,7 | 40,3 | 612,8 | 32,0 | 591,6 | 31,8–

тваринництва | 1749,4 | 37,0 | 498,6 | 19,9 | 215,8 | 10,5 | 249,8 | 12,4 | 352,3 | 18,4 | 371,6 | 20,1

Господарства населення

Валова продукція, всього, в т.ч. | 826,0 | 17,5 | 982,2 | 39,2 | 950,7 | 46,3 | 957,7 | 47,3 | 949,7 | 49,6 | 892,7 | 48,1–

рослинництва | 292,9 | 6,2 | 379,0 | 15,1 | 326,3 | 15,9 | 300,0 | 14,8 | 284,8 | 14,9 | 254,1 | 13,7–

тваринництва | 533,1 | 11,3 | 603,2 | 24,1 | 624,4 | 30,4 | 657,7 | 32,5 | 664,9 | 34,7 | 638,6 | 34,4

Діагностика фінансово-економічного стану та ймовірності банкрутства аграрних підприємств Криму, що була здійснена за допомогою статистичної моделі (2) відображає позитивну тенденцію: якщо в 1999 р. підприємства були в кризовому стані, то у 2000-2003 рр. більшість господарств мали задовіль-ний фінансовий стан, таким чином, вони перейшли межу стійкості як цілісні майново-організаційні одиниці.

Z = -1,817 + 1,057Х1 + 0,35Х2 + 1,11Х3 + 0,672Х4 + 0,731Х5, (2)

де Х1 – коефіцієнт маневреності; Х2 – коефіцієнт абсолютної ліквідності; Х3 – рентабельність виробництва, %; Х4 – відношення виручки до виробничого потенціалу, %; Х5 – коефіцієнт покриття запасів.

Рентабельність сільського господарства визначається рівнем цін на аграрну продукцію і цін на товари, послуги, робочу силу, що складають елементи витрат. За період 1996-2003 рр. темпи зростання вартості елементів витрат на 18% випередили темпи зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Для порівняння в економічно розвинених країнах світу це перевищення становить всього 5,9 % (табл. 2). Непропорційне зростання цін на сільськогосподарську і промислову продукцію є характерним для більшості країн, однак якщо в економічно розвинених державах застосовуються адекватні заходи фінансової підтримки сільськогосподарського товаровиробника і соціальні програми по гарантуванню своїм громадянам мінімально необхідного рівня споживання, то в Україні відсутність необхідних державних програм і дефіцит бюджетних коштів не дозволяють підприємствам АПК забезпечити мінімальний фіксований рівень цін і прибутків.

Таблиця 2

Індекси диспаритету цін на аграрну продукцію й сукупність витрат на її виробництво

Показники | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

Базисний індекс цін на сільськогосподарську продукцію* АРК | 1,051 | 1,156 | 1,494 | 2,327 | 2,444 | 2,136 | 2,317

Інтегральний індекс зміни цін на ресурси, що використовуються сільським господарством АРК | 1,112 | 1,322 | 1,587 | 2,107 | 2,313 | 2,350 | 2,734

Індекс цінового диспаритету сільськогосподарської продукції АРК і елементів витрат на її виробництво | 1,180

Індекс цін на сільськогосподарську продукцію* в розвинених країнах світу | 1,029 | 1,085 | 1,101 | 1,132 | 1,200 | 1,232 | 1,263

Інтегральний індекс зміни цін на ресур-си, що використовуються сільським гос-подарством економічно розвинених країн | 1,035 | 1,099 | 1,168 | 1,196 | 1,280 | 1,314 | 1,338

Індекс цінового диспаритету сільськогосподарської продукції розвинених країн та елементів витрат на її виробництво | 1,059

Загальний індекс диспаритету цін | 3,031

* базисний є 1996 рік.

Цінові коливання і рентабельність виступають як ринковий механізм регулювання обсягів виробництва. Відбувається відплив капіталу з тих галузей агро-продовольчого комплексу, які протягом декількох років є збитковими. І навпаки, розширюється виробництво продукції, що приносить інвесторам ста-більний прибуток. Дані проведеного кореляційно-регресійного аналізу свідчать, що обсяги скорочення або збільшення виробництва різних видів агропродовольчої продукції на 80-90% визначаються рівнем прибутковості галузі.

Продовольча проблема безпосередньо пов’язана з проблемою бідності, тому питання продовольчого забезпечення особливо актуальне для населення з рівнем прибутків нижче прожиткового мінімуму, а в Україні до останніх можна віднести 13,7 млн. людей, або 27,8% населення.

З одного боку, низький рівень прибутків більшої частини населення веде до падіння платоспроможного попиту і, таким чином, стримує зростання цін на вітчизняну агропродовольчу продукцію. З іншого боку, невідповідність масштабів витрат, понесених у процесі виробництва продовольства, обсягам їх відшкодування на споживчому ринку приводить до збитковості і скорочення виробництва, а отже, до зменшення пропозиції і подорожчання продукції. Таким чином, відбувається накопичення дестабілізаційних тенденцій у розвитку продовольчої системи.

Досягнення продовольчої безпеки регіону передбачає розв’язання триєдиної проблеми: забезпечення сталості обсягів, раціональної (з точки зору фізіології людини) структури і якісної безпеки продовольчого споживання. Рівень самозабезпеченості Кримського регіону основними продуктами харчування, розрахований шляхом зіставлення обсягів виробництва і фонду споживання, свідчить, що платоспроможний попит населення на м’ясо і м’ясопродукти забезпечений на 115,9%; молоко і молочні продукти – на 113,9%; яйця – на 110,8%; картоплю – на 88,8%; овочі – на 84,7%; плоди, ягоди і виноград – на 187,5% (рис. 2). Високі показники самозабезпеченості Кримського регіону зумовлені низьким купівельним попитом населення.

Обсяги і структура раціонів харчування мають істотні відмінності у групах з різним рівнем прибутків громадян. Квінтильний коефіцієнт диференціації витрат населення на харчування у 2003 році становив 4,5. По окремих продовольчих товарах різниця в рівні продовольчих витрат ще більш разюча: по м’ясу і м’ясопродуктах – 7,3; рибі і рибопродуктах – 6,2; фруктах –7,7.

У складі продуктів, які споживає населення Криму, переважає хліб, картопля, овочі й олія. Дані споживання в Криму основних видів продовольства (рис. 2) і зіставлення їх з показниками загалом по країні дозволяє зазначити, що з 25-ти регіонів України за споживанням м’яса Крим займає 21 місце, за споживанням молока – 24-е, овочів – 24-е; цукру – 20-е; картоплі – 25-е.

Рис. 2. Рівень продовольчої безпеки Кримського регіону, %.

Споживання хліба та хлібопродуктів населенням АРК у 2003 р. становило 121 кг у рік на 1-у людину (що на 10% вище за норму), а споживання олії, яка є замінником тваринних жирів, перевищило норму майже в 1,5 рази (або становило 11,4 кг/рік). Усі інші продукти населення Криму споживає в кількості, яка значно нижча рекомендованих норм: м’яса і м’ясопродуктів споживається тільки 48,8% від фізіологічних потреб людини, молока – 39,6%, яєць – 73,0%, овочів – 47,0%, плодів – 28%.

Отже, визначене на цій основі поняття дефіциту або префіциту не дає підстав для його формального сприйняття як народногосподарського або регіонального критерію оптимальності функціонування ринку продовольства, а фактичні показники споживання продукції відображають спотворений стан попиту, оскільки обсяги виробництва перевищують платоспроможний попит, але не гарантують раціонального забезпечення населення продовольством.

У третьому розділі “Перспективи розвитку ринку продовольчих товарів” розроблено прогноз платоспроможного регіонального попиту на основні види продовольства, обґрунтовано пріоритетні механізми державного регулювання агропродовольчого комплексу, оцінена ефективність застосовуваних методів державної підтримки суб’єктів продовольчого ринку.

Значущість проблеми прогнозування попиту визначається його подвійним впливом на економіку. Незадоволений попит може стимулювати зростання виробництва або спровокувати різке підвищення цін, зменшення ж попиту, навпаки, обумовлює структурні зміни в економіці або може послужити причиною кризи перевиробництва.

Регіональний платоспроможний попит на продовольчу продукцію значно менше потенційної потреби. Показники цінової еластичності попиту на товар і показники еластичності попиту по реальній заробітній платі свідчать, що у разі зменшення рівня реальної заробітної плати на 1% споживання м’яса і м’ясопродуктів скорочується на 0,8%; молочних продуктів – на 1,25%; яєць курячих – на 0,33%; овочів – на 0,41%. У той же час зростає споживання хлібо-продуктів, картоплі, олії, цукру і недорогої риби. Так, еластичність споживання картоплі по зміні реальної заробітної плати склала (-0,70), хлібопродуктів (-0,41), цукру (-1,87), олії (-1,03), риби (-5,90).

Прогноз попиту базується на кореляційно-регресійній моделі, екстраполяції факторних ознак і проведенні експертних оцінок. Як об’єкт прогнозування визначені види продукції, пропозиція яких визначається регіональним попитом, який може мінятися в короткостроковій перспективі: м’ясо, хлібопродукти, овочі і яйця курячі.

Ряд чинників, що визначають і формують платоспроможний регіональний попит на продовольчу продукцію складається з: рівня цін, цінових очікувань споживачів, реальної і номінальної заробітної плати в регіоні, структури прибутків, диференціації товарного вибору споживачів з різним рівнем прибутків, різного віку, соціальних і етнічних груп, чисельності постійного населення регіону й рекреантів, якісних характеристик товарів, заходів виробників щодо формування попиту і стимулювання збуту, стадій життєвого циклу товару, сезонності споживання, моди і т.д.

Однак при побудові моделі формування попиту були враховані специфічні особливості продовольчого ринку, а також специфіка і повнота подачі в Україні й АРК статистичної інформації. Це дозволило виявити 5 основних факторних ознак, що впливають на рівень попиту і, таким чином, формують пропозицію продовольчих товарів.

Це середня реалізаційна ціна; середньомісячна заробітна плата; питома вага населення, що за рівнем прибутків (витрат) належить до найбільш або найменш забезпеченої квінтильної групи споживачів (як правило саме ця група переважно споживає даний вид продовольства); чисельність постійного населення регіону; чисельність рекреантів.

Розрахунок частних коефіцієнтів кореляції дав можливість виявити саме ті чинники, що можуть були використані в багатофакторній кореляційній моделі попиту, а їх екстраполяція дозволить одержати прогнозні значення попиту на різні види продовольства (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка коливання факторних ознак за період 1995-2003 рр.;
2004-2007 рр. (прогноз): а) питомої частки населення Криму з рівнем середньомісячних витрат менше за 150 грн., %; б) скорочення чисельності населення АРК, тис. людей.

Зведена таблиця фактичних і прогнозних значень попиту на основні види продовольства (табл. 3) свідчить, що до 2007 року платоспроможний попит населення Криму на хлібопродукти зросте до 272,28 тис. т; на м’ясо і м’ясопродукти – до 85,65 тис. т; на овочі і баштанні культури – до 144,2 тис. т; на яйця курячі – до 477,1 тис. шт. Збільшення попиту зумовлене зростанням реальних прибутків населення і подоланням інфляційних процесів в економіці.

Для кожного регіону є важливим відповідність вибраних способів і методів регулювання ринку стосовно поставлених орієнтирів розвитку й наявності фінансових ресурсів. За допомогою методу багатомірного шкалювання побудований пріоритетний ряд, що відображає міру впливу кожного механізму державного регулюваннятабл. ).

Згідно з пріоритетним рядом заходів державного регулювання найбільш вагомим є вплив на ринок аграрної продукції контролю процесу приватизації земель і цільового їх використання. Реформування сільського господарства, виділення земельних ділянок, їх оцінка і приватизація здійснюються з порушеннями чинного законодавства. Бездіяльність контролюючих органів – причина масових порушень, самозахвату земель, використання сільськогосподарських угідь не за цільовим призначенням.

Не менш впливовим є механізм оподаткування. Продовження дії фіксованого податку для сільськогоссподарських виробників, фактичне звільнення підприємств від сплати ПДВ до бюджету при реалізації сільськогосподарської продукції і перерахування сум податку на спецрахунки дозволяє державі контролювати цільове використання коштів і фінансувати зміцнення матеріально-технічної бази господарств.

Митне і цінове регулювання мають однакове вагоме значення. Вони повинні гарантувати виробникам продовольства певний мінімальний рівень прибутків. Введення або підвищення імпортного мита, встановлення гарантованих або заставних цін дозволяє виробнику в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури розраховувати на певний мінімальний рівень прибутків.

Не сприяє підвищенню ефективності функціонування аграрного ринку низька значущість інформаційно-консультаційного і наукового забезпечення, що спричинили відсутність бюджетного фінансування наукових досліджень, нерозвиненість служб консалтингу і екстеншен.

Таблиця 3

Прогноз сукупного попиту АРК на основні види продовольчої продукції.

Найменування продукції | Використані методи прогнозування попиту | Рівняння моделі формування попиту на продовольчу продукцію * | Попит на продукцію у 2003 р., тис. т | Точечний прогноз попиту на 2007 р., тис. т | Інтервальний прогноз попиту на 2007 р. з урахуванням стандартної помилки результативної ознаки, тис. т

Нижня межа прогнозу | Верхня межа прогнозу | Ступінь вірогідності прогнозу, %

Хлібопродукти | Кореляційно – регресійний аналіз, трендові моделі, інтервальний прогноз | у = 157,9795 + 0,00522 х1 +
+ 0,310764 х3 + 0,053514 х4 | 281,3 | 272,3 | 270,6 | 274,0 | 95

М’ясо та м’ясо-продукти | Кореляційно – регресійний аналіз, трендові моделі, інтервальний прогноз | у = 70,16 – 0,007 х1 + 1,247 х3 –
– 0,014 х4 + 0,136 х5 | 76,5 | 85,65 | 82,95 | 88,35 | 99

Овочі та баштанні куль-тури | Кореляційно – регресійний аналіз, трендові моделі, інтервальний прогноз | у = 613,532 – 0,11181х1 –
– 0,44309х3 – 0,16201х4 | 132,2 | 144,2 | 139,0 | 149,4 | 99

Яйця курячі,

тис. шт. | Розрахунково – конструктивний метод, експертна оцінка | - | 502,5 | 477,1 | - | - | -

* Умовні означення факторних ознак:

х1 – рівень цін, грн./т (грн./ тис. шт.)

х3 - питома вага основної групи споживачів, %

х4 – чисельність постійного населення Криму, тис. людей

х5 – чисельність рекреантів, тис. людей.

Таблиця 4

Пріоритетний ряд механізмів державного регулювання агропродовольчого комплексу

Механізми | Вагоме значення механізму

Контроль процесу приватизації земель та їх цільового використання | 0,11

Пільгове оподаткування | 0,11

Митне регулювання. Протекціонізм і захист вітчизняного товаровиробника | 0,10

Цінове регулювання (встановлення максимального рівня цін на окремі продукти та цін гарантування) | 0,10

Розробка стандартів якості продукції, контроль відповідності продукції затвердженим стандартам | 0,07

Розробка і впровадження комплексних державних програм розвитку
агропродовольчого комплексу | 0,07

Розробка методики і проведення грошової оцінки земель. Розвиток
іпотечного кредитування. | 0,05

Неприпущення недобросовісної конкуренції. Боротьба з фальсифікатом | 0,05

Ведення земельного кадастру. Контроль збереження ґрунтової родючості | 0,05

Пільгове кредитування | 0,04

Квотування й ліцензування ЗЕД | 0,04

Цельове фінансування й допомога (дотації, субсидії, субвенції) | 0,04

Інформаційно-консультативне і наукове забезпечення АПК | 0,04

Стимулювання розвитку малого бізнесу | 0,04

Патентування | 0,04

Заходи обмеження монополізму | 0,03

Встановлення ліміту використання природних ресурсів | 0,03

ВИСНОВКИ

1. Продовольчий ринок є сферою взаємодії суб’єктів ринку щодо забезпечення виробництва і вільного руху продовольчих товарів. Специфіка функціонування ринку продовольчих товарів полягає в уповільнених темпах обігу ка-пі-талу сільськогосподарської галузі, значному терміні окупності капіталовкладень; недостатній мобільності й вузькій спеціалізації робочої сили, низькій нормі прибутків на капітал, авансований у виробничу діяльність; у наявності довершеної конкуренції між виробниками сільськогосподарської продукції, що дає ринкові переваги підприємствам I та III сфер агропромислового комплексу; у низькій еластичності попиту на продовольство; у необхідності фітосанітарного та зооветеринарного контролю якості продукції; у потребі підвищення купівельної спроможності населення.

2. У дослідженні ринку продовольчих товарів доцільно застосовувати як традиційні, так і нетрадиційні методи: метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання, метод експертних оцінок, методи моделювання економічних процесів за допомогою кореляційно-регресійного, трендового ана-лізу, інтервального прогнозу, методу сценаріїв. Застосування комплексу методів дозволить ліквідувати недоліки й обмеження у використанні окремих з них. Повний і системний аналіз стану ринку продовольчих товарів повинен включати дослідження типології ринку, сталості його розвитку, виробників, споживачів, реалізації, масштабів ринку і його потенціалу, товарної кон’юнктури, конкуренції, рівня продовольчої безпеки, ділової активності, ризиків, впливу механізмів державного регулювання.

3. Комплексну оцінку продовольчої безпеки регіону пропонуємо проводити за допомогою індикаторів: рівень і динаміка споживання основних продуктів харчування на душу населення; відповідність обсягів фактичного споживання раціональним фізіологічним нормам; самозабезпеченість регіону основними продуктами харчування; сальдо зовнішньоторговельного балансу продовольства; питома вага імпорту в загальному обсязі споживання продовольства; вага експорту в загальному обсязі виробництва продовольства; рівень інфляції на продовольство.

4. Непропорційне зростання цін на аграрну і промислову продукцію є загальносвітовою тенденцією. Запропонована формула оцінки диспаритету цін на аграрну продукцію, товари й послуги, що складають елементи витрат для її виробництва, дозволить виявити наскільки дисбаланс цін може бути зменшеним за рахунок оптимізації структури витрат, зменшенні частки некваліфікованої праці, впровадженні комплексної механізації (що є типовим для розвинутих західних країн).

5. Наслідком проведення аграрних реформ стали істотні зміни складу виробників сільськогосподарської продукції. Лише 9,8% аграрних підприємств Криму є державними, а їх внесок у створення валової продукції сільського господарства знизився до 6,8%. Обсяги виробництва продукції всіма категоріями господарств за 1990-2003 р.р. зменшилися у 2,5 рази. Зростання виручки в дос-ліджуваному періоді зумовлене виключно збільшенням цін у 2,4 рази, яке відбувається на фоні скорочення натуральних обсягів реалізації. Рентабельним для господарств залишається виробництво зерна, соняшника, плодів (у сприятливі роки) і винограду. Усі види продукції тваринництва є збитковими, що зумовлює різке скорочення його виробництва. На фоні тривалого спаду виробництва в сільськогосподарських