СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ аграрний університет

Романів Оксана Василівна

УДК 338.1:636.087.6 (477.83)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

мОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Львівського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ГАЛАНЕЦЬ Василь Григорович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

БОЙКО Віктор Іванович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу продовольчих ресурсів

кандидат економічних наук, доцент

ШУЛЬСЬКИЙ Микола Григорович,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С.З.Гжицького

доцент кафедри менеджменту та інформатики

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти України, кафедра економіки, організації і планування в АПК, м. Тернопіль

Захист відбудеться “ 01 ” липня 2005 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, головний корпус, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий “_30_” травня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Пилипенко В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок радикального реформування системи економічних відносин, яка існувала досі, та допущених економічних прорахунків на цьому шляху, виникли кризові явища, що виходять за межі якоїсь однієї галузі й охопили увесь господарський комплекс держави. Особливо глибока кризова ситуація склалася в аграрному виробництві, як наслідок – криза продовольства та інші негативні явища, що її супроводжують. При цьому найбільший спад виробництва сільськогосподарської продукції спостерігається у тваринництві, зокрема у молочному скотарстві.

За минуле десятиріччя чисельність поголів’я корів в усіх категоріях господарств України зменшилася з 8378 до 4292 тис. гол., а виробництво молока – з 24508 до 13661 тис. тонн. Спад у виробництві призвів до скорочення споживання молока, яке протягом останніх років становить 219-225 кг на душу населення, а також до низки проблем соціального зрізу. Молочне скотарство потребує нових реформаторських підходів, які б дали реальну можливість вивести його з тяжкого кризового стану. На даному етапі реформ важливого значення набувають: обґрунтування перспектив розвитку молочного скотарства в умовах функціонування різних форм господарювання, вдосконалення механізму ціноутворення, зміцнення матеріально-технічної бази, інтеграція виробників і переробників молока, вдосконалення механізму взаємовідносин між суб’єктами інтеграції тощо.

Теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку галузі розглядалися в різні періоди у працях економістів-аграрників В.Г.Андрійчука, П.С.Березівського, В.І.Бойка, Т.Г.Дудара, С.Л.Дусановського, В.В.Зіновчука, В.Н.Зимовця, М.В.Зубця, М.М.Ільчука, М.П.Коржинського, С.Й.Кутікова, М.Я.Месель-Веселяка, Т.Л.Мостенської, О.М.Онищенка, М.М.Паламарчука, П.Т.Саблука, В.П.Ситника, А.М.Стельмащука, О.М.Шпичака, В.Й.Шияна та інших вчених. Їх наукові розробки стосуються широкого кола питань і є дуже важливі, хоча регіональні особливості розвитку молочного скотарства в цих дослідженнях висвітлені недостатньо. Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно засад ринкової економіки, наявність невирішених дискусійних питань зумовила вибір теми, завдання і мету дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету „Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в обґрунтуванні організаційно-економічних напрямів регіонального розвитку молочного скотарства.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних і методологічних положень та обґрунтуванні організаційно-економічних напрямів регіонального розвитку молочного скотарства на основі комплексної оцінки його розвитку.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність розв’язання таких завдань:

- визначити теоретичну сутність організаційно-економічних основ становлення ринкових відносин у молочному скотарстві України;

- розкрити теоретичні засади ефективності розвитку молочного скотарства, виявити основні чинники, що визначають її рівень та вдосконалити методику їх аналізу;

- проаналізувати рівень виробництва продукції молочного скотарства та тенденції розвитку галузі;

- дослідити рівень економічної та соціальної ефективності розвитку молочного скотарства;

- здійснити економічну оцінку використання кормів у молочному скотарстві;

- розробити прогноз розвитку молочного скотарства та окреслити організаційно-економічні напрями його розвитку;

- запропонувати модель оптимального розвитку кормовиробництва;

- обґрунтувати необхідність розвитку інтеграції виробництва і переробки молока, запропонувати організаційну структуру інтеграції та опрацювати напрями удосконалення економічного механізму між суб’єктами інтеграції;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму державного регулювання.

Об’єктом дослідження є процес розвитку молочного скотарства у Львівській області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань організаційно-економічного обґрунтування напрямів регіонального розвитку молочного скотарства.

Методи дослідження. Методика досліджень передбачає: вивчення законодавчих і нормативно-правових актів, пов’язаних із розвитком молочного скотарства; літературний огляд теоретичних основ, висвітлених у працях вітчизняних і зарубіжних авторів за темою дослідження; обробку і системний аналіз статистичної інформації за темою дослідження щодо країни в цілому і Львівської області, зокрема; дослідження рівня розвитку молочного скотарства; обґрунтування організаційно-економічних напрямів регіонального розвитку молочного скотарства.

Дослідження проводились з використанням комплексу статистико-економічних та економіко-статистичних методів і прийомів: статистичних групувань, рядів розподілу і динаміки, парної та множинної кореляції, графічного, нормативного, монографічного, розрахунково-конструктивного. Обробка економічної інформації проводилася за допомогою ЕОМ.

Як інформаційна база були використані матеріали Державного комітету статистики України, Львівського обласного управління статистики, первинні дані річних звітів господарств, довідково-нормативні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів, що характеризують наукову новизну та розкривають основний зміст дисертаційного дослідження належать такі положення:

Вперше:

- обґрунтовано сутність чинників, які умовно поділяють на динамічні та відносно статичні, що визначають організаційно-економічні особливості розвитку молочного скотарства;

- визначена сутність адаптації молочного скотарства до ринкових умов, що представляє мобілізацію усіх можливостей для адекватного реагування на зміну зовнішнього середовища та розроблені складові системи адаптації (принципи, механізми, критерії);

- розроблено з використанням ЕОМ модель оптимізації виробництва кормів на перспективу для ППАФ “Маяк” Кам’янка-Бузького району Львівської області, яка дозволяє збільшити поголів’я корів, обсяг виробництва молока, підвищити рівень його ефективності;

- розроблено та запропоновано організаційну структуру регіональної асоціації з виробництва молока і молочної продукції, яка виконуватиме широке коло маркетингових функцій, спрямованих на задоволення інтересів суб’єктів ринку продукції молочного скотарства.

Удосконалено:

- методику калькуляції собівартості молока та вперше визначено економічну ефективність його виробництва в особистих селянських господарствах Львівської області.

- сутність поняття ефективності розвитку молочного скотарства з виділенням соціальної, економічної та технологічної ефективності та систематизовано комплекс чинників, які визначають ефективність розвитку молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах та особистих селянських господарствах.

Набули подальшого розвитку:

- економічний механізм взаємовідносин між суб’єктами інтеграції, який спрямований на взаємовигідне поєднання їх інтересів у спільному виробництві, заготівлі, переробці молока і реалізації готової продукції;

- підходи щодо вдосконалення державного регулювання розвитку молочного скотарства, які забезпечують підвищення його ефективності.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведеного нами комплексного дослідження обґрунтовано організаційно-економічні напрями регіонального розвитку молочного скотарства; запропоновано організаційну структуру інтеграції виробництва та переробки молока та обґрунтовано напрями удосконалення економічного механізму між суб’єктами інтеграції, які знайшли своє застосування в діяльності Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації (довідка №09-05/11-61 від 12 травня 2004 р.).

Результати розробок з питань оптимізації виробництва кормів використані у ППАФ “Маяк” Кам’янка-Бузького району Львівської області, а також рекомендовані до впровадження в практику діяльності управління сільського господарства і продовольства Кам’янка-Бузької райдерж-адміністрації (довідка №153 від 17 травня 2004 р.).

Низка положень і пропозицій дисертації використовується в діяльності управління сільського господарства і продовольства Городоцької райдерж-адміністрації (довідка №01/51 від 14 березня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертаційній роботі, пропозиції та рекомендації є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції „Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Львів, Львівський державний аграрний університет, 25-27 вересня 2002 р.); Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, Харківський державний технічний університет сільського господарства, 19-20 лютого 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Науково-практичні аспекти кормовиробництва та ефективного використання кормів” (м. Львів, Львівський державний аграрний університет, 16-18 вересня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень'2003” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 20-27 жовтня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта'2004” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 10-25 лютого 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу'2004” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 1-15 листопада 2004 р.), а також щорічних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського державного аграрного університету протягом 2002-2004 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 14 одноосібних наукових працях (у тому числі 5 опубліковано у фахових виданнях ВАК України), загальним обсягом 4,35 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 251 сторінках машинописного тексту, з них 194 сторінки основного тексту. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (230 найменувань). Робота містить 28 таблиць, 14 рисунків, 20 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретичні основи розвитку молочного скотарства в умовах переходу до ринку” - розглядається економічна суть організаційно-економічних основ становлення ринкових відносин у молочному скотарстві, узагальнюються поняття ефективності розвитку молочного скотарства та чинники, що визначають її рівень.

Агропромислове виробництво та аграрна економіка України стоять перед стратегічним вибором виробничих і соціальних пріоритетів у своєму розвитку. Тотальне реформування системи організаційно-економічних відносин, яке відбувається донині, виходить за рамки якоїсь однієї галузі народного господарства і є викликом не лише для окремих товаровиробників продукції, галузей тощо – воно активно впливає на формування якісно нових взаємовідносин у суспільстві, в першу чергу позначається на перебудові психологічних аспектів світосприйняття і створення „ринкового” мислення, яке відмінне від традиційного. Тому правильний вибір стратегії і тактики розвитку молочного скотарства в Україні є можливим при аналізі організаційно-економічних умов, в яких вказані процеси виникли і відбуваються.

Розвиток молочного скотарства відбувається під впливом чинників, які умовно поділяються на динамічні, що можуть бути змінені в коротко-строковому або середньостроковому періодах – економічні, організаційні, технологічні, і відносно статичні, які склалися впродовж багатьох років, навіть століть, і не можуть бути змінені в коротко- чи середньостроковому періодах – природно-кліматичні, біологічні, соціально-культурні. При цьому природний, виробничий і науковий потенціал України сприятливий для розвитку молочного скотарства і дозволяє при його правильній організації входження України до складу основних виробників і експортерів молока у світі.

Сучасний кризовий стан молочного скотарства є наслідком слабкої організаційно-економічної адаптації до ринкових умов. Адаптація товаровиробників до зовнішнього середовища - це мобілізація усіх можливостей для адекватного реагування (зміни кількісних та якісних параметрів діяльності) на зміну зовнішнього середовища. Метою адаптації є забезпечення росту, зміцнення ринкових позицій товаровиробників, підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва молока на основі гнучкого пристосування на підпорядкування господарських процесів в умовах динамічного бізнес-середовища. Система адаптації охоплює сукупність відповідних принципів, механізмів і функцій. Процес адаптації молочного скотарства до ринкових умов повинен здійснюватися на основі принципів економічної свободи, мобільності, адекватного реагування, доцільності, комерційної вигоди, експортної орієнтації, соціального партнерства, дотримання законності. Механізми адаптації поділяються на зовнішні (державний вплив на суб’єкти господарювання, антимонопольне регулювання, цінова, кредитна та інвестиційна політика, законодавче забезпечення) та внутрішні (мотивації, диверсифікації, інновації, мінімізація ризиків). Головним критерієм адаптації є конкурентоспроможність продукції молочного скотарства на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Досягнення високих показників діяльності забезпечується грамотною адаптаційною політикою на макро- і мікрорівнях, яка представляє собою концепцію розвитку і передбачає розробку, впровадження та реалізацію економічних, правових, організаційних, соціальних, кадрових та інших заходів щодо подальшого розвитку молочного скотарства.

Ефективність розвитку молочного скотарства неможливо оцінити за допомогою одного, навіть найбільш узагальнюючого показника. Загальновизнаною є необхідність застосування системи показників, яка формується відповідно до уявлень про суть категорії ефективності та чинників, що визначають її рівень і динаміку.

У другому розділі – „Сучасний стан і тенденції розвитку молочного скотарства Львівської області” – проаналізовано рівень виробництва продукції молочного скотарства і тенденції розвитку галузі, визначено економічну та соціальну ефективність розвитку молочного скотарства і проведено економічну оцінку використання кормів.

У недалекому минулому Львівська область спеціалізувалася на розвитку молочного скотарства і мала в цьому суттєві досягнення, але останнім часом негативні тенденції розвитку галузі поглибились, відбулося скорочення виробництва (табл.1).

Таблиця 1

Виробництво молока в господарствах Львівської області, тис. т.

Категорія господарств | Рік | 2003р. до 1990р., %1990 | 1991 | 1995 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | Усі категорії господарств |

1083,9 |

1032,7 |

961,2 |

1025,3 |

1032,0 |

1051,3 |

1061,5 |

1000,2 |

92,3 | У тому числі:

сільськогос-подарські під-приємства, включаючи фермерські |

588,1 |

519,6 |

275,4 |

86,3 |

66,0 |

60,2 |

46,0 |

33,1 |

5,6 | особисті селянські господарства |

495,8 |

513,1 |

685,8 |

939,0 |

966,0 |

991,1 |

1015,5 |

967,1 |

195,1 |

Протягом 1990-2003 рр. виробництво молока в усіх категоріях господарств Львівської області зменшилось з 1083,9 до 1000,2 тис. т, тобто на 7,7%. Аналіз обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах і особистих селянських господарствах показав, що в цих категоріях господарств склалися різні тенденції. В 1990 р. у сільсько-господарських підприємствах Львівщини було вироблено 588,1 тис. т молока, а в 2003 р. – 33,1 тис. т, що в 17,8 раза менше. За цей час виробництво молока в особистих селянських господарствах зросло з 495,8 до 967,1 тис. т, або на 95,1%. Останнім часом все більшу роль у виробництві молока відіграють особисті селянські господарства. Якщо у 1990 р. на їх частку припадало лише 45,7% виробленого молока, то у 2003 р. – 96,7%.

Зменшення загального виробництва молока зумовлене скороченням поголів’я корів. За досліджуваний період воно зменшилося в 1,4 раза, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – від 185,2 тис.гол. у 1990 р. до 16,6 тис.гол. у 2003 р., або в 11,2 раза, при його збільшенні в особистих селянських господарствах від 219,5 до 271,9 тис.гол., або на 23,9%.

Рівень продуктивності молочного стада в усіх категоріях господарств зріс від 2704 кг у 1990 р. до 3146 кг у 2003 р., або на 16,3%. При цьому в сільськогосподарських підприємствах середньорічний надій молока від однієї корови знизився на 36,6%, а в особистих селянських господарствах, навпаки, збільшився на 39,7%.

Дослідженнями встановлено, що виробництво продукції молочного скотарства на території Львівської області характеризується зональною спеціалізацією галузі. Так, основним напрямом спеціалізації гірської зони Карпат є виробництво продукції тваринництва, в зоні Полісся, Лісостепу, Передкарпаття - змішана спеціалізація, тобто поряд із тваринництвом тут розвивається рослинництво, що зумовлено кращими якісними характерис-тиками землі та меншими затратами праці, пов’язаними з її обробітком.

Зниження рівня використання продуктивного потенціалу тварин і збільшення витрат на молочне стадо у сільськогосподарських підприємствах призвели до зростання витрат виробництва в розрахунку на одну корову з 653 грн. в 1990 р. до 1654 грн. у 2003 р., або у 2,5 раза.

Оскільки у сільськогосподарських підприємствах збільшуються витрати на одну корову, вони сподіваються, що це принесе позитивні наслідки, які проявлять себе у збільшенні суми прибутку та інших економічних показників. Нами було проведено групування районів Львівської області за рівнем виробничих витрат на одну корову в 2003 р., яке показало, що зростання виробничих витрат на одну корову з 1301 грн. у першій групі районів до 1937 грн. у третій (на 48,9%) забезпечило підвищення продуктивності корів із 1717 до 2209 кг (на 28,7%), при цьому затрати праці на корову збільшились з 379 до 412 люд.-год. (на 8,7%), кормів – із 27,95 до 40,11 ц корм. од. (на 43,5%). У результаті собівартість 1 ц молока збільшилась з 63,53 грн. до 67,09 грн. (на 5,6%), при цьому реалізаційна ціна 1 ц молока також мала тенденцію до зростання з 64,69 грн. до 75,04 грн. (на 16,0%), що спричинило підвищення рівня рентабельності з 1,8% у першій групі районів до 11,8% у третій.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують наявність прямого зв’язку між додатковими витратами і виходом продукції, що обумовлює загальну тенденцію до підвищення економічної ефективності виробництва молока.

З метою вивчення чинників на формування рівня рентабельності нами було проведено групування господарств львівської області за рівнем рентабельності виробництва молока в 2003 р. Проведені дослідження свідчать, що на рівень рентабельності визначальний вплив чинять собівартість 1 ц реалізованого молока та його ціна. Так, у групі господарств із рентабельністю виробництва молока 71,9% собівартість 1 ц реалізованого молока становила 46,64 грн., або в 2,9 раза менша, ніж у групі господарств, де рентабельність була на рівні (-60,4%). Меншою в цих групах господарств була розбіжність у рівні реалізаційної ціни. Якщо в групі господарств з рентабельністю виробництва молока (-60,4%) вона становила 53,43 грн., то при рівні рентабельності 71,9% - 80,19 грн. (збільшилась у 1,5 раза).

Формування рівня собівартості молока також відбувається під впливом комплексу чинників, серед яких найбільший вплив мають: продуктивність корів, затрати матеріальних і трудових ресурсів на середньорічну корову, вартість кормів раціону годівлі тварин та ін. Між рівнем собівартості молока та рівнем виробничих затрат матеріально-трудових ресурсів, вартістю кормів у раціоні виявлена пряма залежність, а між собівартістю молока і продуктивністю корів – обернена залежність. Тому стратегічним напрямом зниження собівартості продукції і підвищення економічної ефективності молочного скотарства повинно стати зростання продуктивності корів.

Визначальним чинником підвищення продуктивності корів є їх годівля. Групування господарств за кількістю витрачених кормів на корову показало, що у першій групі районів, в яких середні витрати кормів на 1 голову тварин були найнижчими – 25,87 ц корм. од., виявився найнижчим також середньо-річний надій – 1578 кг. У третій групі, де витрати були найвищими – 42,16 ц корм. од., надій також виявився найвищим – 2303 кг. Зростання витрат кормів у третій групі порівняно з першою на 63,0% призвело до збільшення продуктивності тварин лише на 45,9%. Це спричинено насамперед неповноцінністю раціонів, порушенням співвідношення між потребою тварин в основних елементах поживних речовин та їх наявністю у згодовуваних кормах.

Якщо аналізувати середні ціни реалізації 1 ц молока, то впродовж 1996- 2003 рр. вони мали тенденцію до зростання. Так, у 2003 р. сільськогосподарські товаровиробники реалізовували 1 ц молока за середньою ціною 69,43 грн., що в 3,6 раза більше, ніж в 1996 р. Разом з тим, протягом 1996-2002 рр. реалізаційні ціни не дозволяли сільськогосподарським підприємствам відшкодовувати витрати виробництва, оскільки собівартість продукції перевищувала ціну її реалізації. І лише у 2003 р. ціна реалізації 1 ц молока на 7,4% перевищувала його собівартість.

Проведений аналіз економічної ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Львівської області дає можливість зробити висновок, що основний шлях підвищення ефективності виробництва молока в нинішніх складних економічних умовах має ґрунтуватися на зростанні продуктивності корів, оптимізації виробничих витрат і зміцненні кормової бази.

Аналізуючи результати виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм можна зробити висновок, що господарські товариства та державні підприємства у 2003 р. були збитковими, хоча приватні підприємства та виробничі кооперативи в тих самих економічних умовах отримували прибутки. Кожен реалізований центнер молока приносив господарському товариству 0,75 грн. збитків, державному підприємству – 24,58 грн. У тому ж році приватні підприємства та виробничі кооперативи отримали відповідно 12,46 та 22,49 грн. прибутку.

Одночасне існування високорентабельного і збиткового виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах фактично в однакових природно-економічних умовах свідчить про наявність значних резервів для підвищення його ефективності. Зокрема, одним із найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва є рівень спеціалізації галузі.

Проведені дослідження свідчать, що підвищення рівня спеціалізації супроводжується зростанням рівня інтенсифікації виробництва молока і створює умови для зростання його ефективності. Прибутковість виробництва молока у третій групі господарств забезпечується при питомій вазі виручки від реалізації молока у структурі товарної продукції сільського господарства 26,8%, собівартість одного центнера реалізованої продукції 55,72 грн., при цьому зростає якість і товарність молока. Тому прибуток на центнер реалізованої продукції становить 20,62 грн., при рівні рентабельності 37,0%, тоді як в інших групах господарств галузь була збитковою.

Якщо у процесі аналізу економічної ефективності обмежитися тільки сільськогосподарськими підприємствами, то виявиться, що за його межами опиняться основні виробники продукції – особисті селянські господарства. Однак питання, у що обходиться продукція, вироблена у цьому секторі, який рівень її економічної ефективності, на жаль досі залишається поза належною увагою вітчизняної статистики. Але проведення наближених розрахунків на основі наявної інформації цілком можливе і такі розрахунки нами проведено.

За методикою розрахунки показників собівартості й доходності виробництва молока в особистих селянських господарствах нами проводилися так само, як вони проводяться в сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням специфіки цього виду господарств. Усі куповані види ресурсів оцінювалися за діючими на час розрахунку ринковими цінами, а власні – за собівартістю їх виробництва всередині господарств. У своїх розрахунках ми використовували методику та результати досліджень науковців Інституту аграрної економіки УААН, проведених у процесі спеціального анкетного обстеження селянських господарств України у 2000 р. Однак нами було внесено певні корективи до розробленої ними методики калькуляції собівартості сільськогосподарської продукції. Відповідно до розробок науковців ІАЕ УААН, витрати на оплату праці у складі собівартості особистих селянських господарств слід оцінювати з фактичних затрат живої праці на виробництво одиниці продукції та середньої її оплати працівникам відповідного профілю в сільськогосподарських підприємствах. Ми вважаємо, що при розрахунках слід виходити з офіційно встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Була визначена ефективність виробництва молока за двома варіантами: з урахуванням оплати праці та без її урахування. Вони показують, що витрати на виробництво молока є досить значними. Зокрема, з урахуванням оплати праці собівартість 1 ц молока у 2003 р. становила 63,57 грн., а без урахування її – 40,05 грн.

Проведені розрахунки показали, що в особистих селянських господарствах забезпечується порівняно вищий рівень рентабельності виробництва молока, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Так, з урахуванням оплати праці рентабельність виробництва молока становила 13,7%, а без її урахування – 70,8%. Проте сума доходу від виробництва молока в особистих селянських господарствах є досить незначною у зв’язку з низькою його товарністю. Зокрема, у 2003 р. особисті селянські господарства реалізували лише 14,4% виробленого молока. Тому нині і в найближчій перспективі „перекладання турбот” з виробництва молока на особисті селянські господарства свідчить лише про тимчасові та не надто переконливі вигоди, які не можна розглядати як серйозний аргумент при плануванні й розвитку багатоукладної аграрної сфери.

Скорочення обсягів виробництва та реалізації молока призвело до зниження обсягів виробництва та реалізації молока призвело до зменшення рівня споживання молока на душу населення. У 2003 р. середньодушове споживання молока і молокопродуктів у Львівській області становило 27,4 кг на місяць. У міських поселеннях цей показник становив 21,9 кг, а в сільській місцевості – 36,1 кг. Зважаючи на те, що місячна норма споживання молока і молокопродуктів становить 32,5 кг, то лише в сільських сім’ях вона досягнута. На основі цього можна зробити висновок про недостатнє виконання функціонального призначення молочним скотарством в частині забезпечення населення молоком і молокопродуктами.

У третьому розділі - „Організаційно-економічне обґрунтування напрямів регіонального розвитку молочного скотарства” - обґрунтовано прогноз та напрями розвитку молочного скотарства у Львівській області, необхідність розвитку інтеграції агропромислового виробництва, механізм взаємовідносин між партнерами інтеграції, необхідність державного регулювання розвитку молочного скотарства і вдосконалення економічного механізму державного регулювання.

При прогнозуванні розвитку молочного скотарства на Львівщині, ми виходили з концепції повного самозабезпечення регіонального ринку молоком і молокопродуктами та можливості продажу транспортабельних їх видів (масло, твердий сир, казеїн) за межі області та на зовнішніх ринках. Оскільки молочна продукція безпосередньо виходить на кінцевого споживача, в розрахунках перспектив розвитку галузі необхідно передбачити зміни у чисельності населення. За прогнозними даними, в 2011 р. чисельність населення області становитиме 2321,0 тис.чол.

Об’єктивним показником для розрахунку регіонального рівня споживання молока і молокопродуктів є рекомендовані норми, розроблені НДІ харчування Міністерства охорони здоров'я України. Вони розраховані на 2000-2011 рр. (390 кг на душу населення). Виходячи з наведених норм і перспек-тивної чисельності населення Львівської області, в роботі розраховано прог-нозний фонд споживання на 2011 р. – він становитиме 905,2 тис. тонн. молока.

Прогнозний обсяг виробництва молока у 2011 р. становитиме 1275 тис. тонн, що дозволить не лише забезпечити потреби населення Львівської області в молоці і молокопродуктах, а й експортувати їх. Вирішення цієї проблеми має відбуватись як за рахунок підвищення продуктивності поголів’я корів, так і за рахунок зростання їх чисельності.

Для стабілізації й нарощування поголів’я ВРХ необхідно: зупинити його реалізацію на м’ясо на понад обсяг річного приросту; забезпечити підтримку скотарства через механізм доплати за великовагову худобу (крім корів); надавати кредити сільськогосподарським товаровиробникам; ефективніше використовувати основне стадо корів шляхом підвищення виходу приплоду телят (не менше 90-95 гол. на 100 корів); цілеспрямовано вирощувати ремонтний молодняк; сприяти розвитку племінної справи.

Підвищити продуктивність корів можна при докорінному удосконаленні технології їх утримання і годівлі, поліпшенні селекційно-племінної роботи.

Основними напрямами удосконалення годівлі молочних корів з метою підвищення їх продуктивності є: зростання загального рівня годівлі поголів’я худоби; ліквідація білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва; збільшення в раціонах тих видів кормів, які максимально сприяють зростанню виходу продукції, з розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості; впровадження передових методів кормовиробництва; розробка досконалих рецептів комбікормів для окремих статево-вікових груп худоби; обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

Кормова база повинна в оптимальних пропорціях випереджати збільшення поголів’я та підвищення продуктивності худоби. Дотримання даного принципу на практиці створює сприятливі умови для ритмічного нарощування виробництва продукції тваринництва, страхує тваринництво від несприятливого впливу погодних умов окремих років. Цей принцип був покладений в основу розробки програми оптимізації розвитку молочного скотарства та виробництва кормів для ППАФ „Маяк” Кам'янка-Бузького району Львівської області.

Для вирішення поставленої мети нами були застосовані прийоми та методичні підходи системного моделювання економічних процесів з використанням ПЕОМ. У розробленій економіко-математичній задачі поставлено завдання визначити оптимальне використання землі для виробництва товарної продукції рослинництва, кормів і тваринницької продукції з метою одержання максимально можливої за даних умов суми прибутку.

Порівняння фактичних даних господарства за 2001-2003 рр. з проектними показало, що загальне виробництво кормів з кормової площі збільшиться з 21204 до 37525 ц корм. од., з 1 га посівної площі зернофуражних і кормових культур – з 27,2 до 41,9 ц корм. од., на одну умовну голову буде вироблено відповідно 23,0 і 36,4 ц корм. од., при цьому на одну кормову одиницю буде припадати 103 г перетравного протеїну проти 97,6 г за 2001-2003 рр. Середня собівартість 1 ц корм. од. складе 22,95 грн.

Розрахований оптимальний варіант структури кормовиробництва дає можливість значно збільшити чисельність поголів’я тварин, виробництво продукції і дозволяє підняти рівень ефективності господарювання, в тому числі рівень ефективності молочного скотарства.

Рекомендовано організаційно-економічні напрями селекційно-племінної роботи у молочному скотарстві на обласному рівні, суть яких полягає у створенні для Львівської області селекційного центру та станції штучного запліднення тварин, ротації ліній плідників-поліпшувачів рекомендованих порід у районах, організації власної племінної бази. Реалізація пропонованих рекомендацій забезпечить значну економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а головне дасть змогу створити власну племінну базу і на цій основі значно прискорити поліпшення генетичного потенціалу молочного скотарства.

На підставі вивчення технологій утримання корів рекомендовано їх утримувати у різних вікових і фізіологічних групах, що дасть змогу краще доглядати за худобою, дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог, ефективніше використовувати корми при годівлі за науково обґрунтованими нормами.

Таким чином, розвиток молочного скотарства має відбуватися у трьох напрямах:

перший напрям передбачає підвищення продуктивності худоби шляхом поліпшення рівня годівлі поголів’я, ліквідації білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормо виробництва, збільшення в раціонах тих видів кормів, які максимально сприяють зростанню виходу продукції в розрахунку на голову худоби і поліпшення її якості, з урахуванням зональних умов. Цей напрям також передбачає впровадження найбільш прогресивних методів збирання, зберігання і підготовки кормів до згодовування; збільшення виробництва і розробки досконаліших рецептів комбікормів для окремих статево-вікових груп худоби; створення і підвищення ефективності використання культурних пасовищ; обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу та ін.;

другий напрям, пов’язаний з удосконаленням існуючих і створенням нових порід, пристосованих до місцевих умов. Основна мета – підвищення продуктивності худоби, її скоростиглості, плодючості, поліпшення оплати кормів і якості продукції. Цей напрям передбачає посилення племінної роботи з наявними породами і поліпшення породного районування; поглиблення спеціалізації худоби за характером одержуваної продукції; подовження строку використання високопродуктивного маточного поголів’я; дотримання найбільш ефективних строків отелення корів; удосконалення техніки штучного запліднення тварин, а також відповідної апаратури й обладнання;

третій напрям передбачає, в основному, скорочення трудових і матеріально-грошових затрат на виробництво одиниці продукції на основі підвищення продуктивності худоби, впровадження комплексної механізації трудомістких процесів на молочних фермах і найбільш досконалої технології утримання тварин.

Майбутнє розвитку молочного скотарства має бути за великими спеціалізованими господарствами різних форм власності, що доведено світовою і вітчизняною практикою. Поряд з цим особисті селянські господарства протягом найближчого часу утримуватимуть провідні позиції у виробництві молока. Незважаючи на те, що розширення сектора особистих селянських господарств не може бути віднесено до стратегічних напрямів формування майбутньої структури ринкового типу, в період відродження молочного скотарства у великих господарствах з виробництва молока цей сектор слід підтримувати, створювати сприятливі умови для його діяльності.

Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку інтеграції агро-промислового виробництва, створення інтегрованих формувань ринкового типу, зумовлених потребою України вступити до СОТ і підвищити конкуренто-спроможність вітчизняних продуктів харчування, формування виробничого менеджменту, що забезпечив би у конкретному регіоні такі форми інтеграції, які сприяли б: ефективнішому використанню виробничих ресурсів; впровад-женню ресурсоощадних і безвідходних технологій виробництва молокопродуктів. Виконати це можна в умовах інтегрованого формування – асоціації, створення якої в області доцільне на основі принципів кооперації через об’єднання ресурсів виробників молочної сировини, підприємств переробної промисловості, торгівлі та інших структур (рис.1). |

Молочарська регіональна асоціація | В і д д і л и | макроекономічного планування і

прогнозування | якості продукції |

стандартизації

продукції | розвитку нових

технологій

виробництва | інтеграційний | аналітичний | освітньо-

інформаційний | консультаційний | координаційний |

Виробники молока

в особі: | Сільські заготівельні кооперативи | Молоко-

переробні підприємства | Підприємства торгівлі та громадського харчування | реформованих сільськогосподарських підприємств | фермерських господарств | дрібнотоварних господарств населення |

Рис. 1. Модель організаційної структури асоціації з виробництва

молока і молочної продукції.

Одним з основних питань розвитку асоціації є розробка економічного механізму взаємовідносин, спрямованих на забезпечення рівних можливостей отримання вигоди учасниками від спільної діяльності, зацікавлення всіх членів інтегрованого формування у зміцненні економіки та ведення галузей за принципом розширеного відтворення. Економічний механізм повинен відповідати таким основним вимогам: регулювати своєчасно виробничо-економічні відносини у напряму підвищення ефективності кінцевих результатів; створювати суб’єктам інтеграції умови зацікавленості у розширеному відтворенні на принципах самоокупності, еквівалентного обміну, що сприятиме підвищенню ефективності спільного виробництва; сприяти формуванню і забезпеченню структури та обсягу виробництва потребам споживача, збалансованому і ритмічному функціонуванню молокопродуктового підкомплексу.

В економічних взаємовідносинах між суб’єктами асоціації головною проблемою є те, що поєднує матеріальні інтереси партнерів інтеграції: як здійснити розподіл прибутку між виробниками сировини, підприємствами переробної промислової та агросервісу. Для забезпечення економічної заінтересованості усіх учасників інтеграційного формування запропоновано механізм розподілу кінцевих результатів. Він дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам, по-перше, потрапити в зону оцінок кінцевого споживача продукції, одержувати інформацію про їх потреби та адекватно реагувати на них, по-друге, одержувати прибуток не тільки від власного виробництва, а й з інших сфер агробізнесу.

Автор дослідив проблему формування механізму державного регулювання - складової організаційно-економічних основ ефективного розвитку молочного скотарства та обґрунтував необхідність його формування.

Формування механізму державного регулювання повинно здійснюватися на основі системи заходів, розроблених владними структурами, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів агропромислового виробництва. Ця система повинна створити: необхідну правову та нормативну базу; податковий і фінансово-кредитний механізм; важелі стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, які повинні займатися діяльністю підприємницьких структур і суб’єктів продуктових під комплексів та АПК в цілому.

Найважливішим важелем державного регулювання і підтримки сільськогосподарських товаровиробників у цілому і виробників молока зокрема є ціни. За їх допомогою можна здійснювати як стимулювання виробництва й торговельного обороту, так і гальмувати їх або зовсім припиняти відтворювальні процеси. Виходячи з актуальності і значимості у господарській практиці питань ціноутворення на продукцію молочного скотарства, особливо в нинішній період формування ринкових відносин, який характеризується економічною і фінансовою нестабільністю, для підприємств Львівської області було застосовано нормативний метод визначення собівартості 1 т молока, на підставі чого було визначено мінімально допустиму та еквівалентну його ціну.

В основу розрахунків було покладено нормативи виробничих витрат на 1 т продукції, при цьому вносились відповідні корективи з урахуванням сучасних умов формування виробничих витрат, особливо вартісних показників. Ціна підтримки розрахована, виходячи з мінімального прибутку на рівні 5% до собівартості продукції виробника для покриття першочергових платежів і 10% для забезпечення мінімального рівня рентабельності за умов триваючої інфляції. Норма прибутку встановлена на рівні 15% від середньорічної вартості основних та оборотних фондів з урахуванням коефіцієнта обігу останніх. Мінімально допустима ціна 1 т молока при річному удої 3372 кг складає 723,82 грн., а еквівалентна ціна – 843,52 грн., рівень рентабельності – 22,4%.

Державна підтримка є необхідною умовою ефективного розвитку молочного скотарства. Вона повинна спрямовуватись на досягнення паритету доходів сільськогосподарських товаровиробників з доходами працівників інших галузей народного господарства. Необхідно встановити систему пільг, стимулюючі закупівельні ціни, збільшити дотації для продукції молокопродуктового підкомплексу; ввести механізм здешевлення ставок за користування кредитами; запровадити бюджетне відшкодування 70% ставок за кредитами, виданими сільськогосподарським товаровиробникам на покриття затрат з формування основного стада. Неодмінною передумовою прискореного розвитку скотарства та всього молокопродуктового підкомплексу АПК повинно стати зростання грошових доходів населення, що забезпечить розширення попиту на молоко. Його можна досягти за рахунок: реалізації програми збільшення кількості робочих місць і підвищення зайнятості населення; державної підтримки малого і середнього бізнесу, спрямованої на підвищення його дохідності; підвищення розміру мінімальної заробітної плати і мінімальних пенсій до рівня прожиткового мінімуму; вдосконалення оподаткування фізичних осіб.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток молочного скотарства відбувається під впливом дії чинників, які умовно поділяються на динамічні, що можуть бути змінені в короткостроковому або середньостроковому періодах – економічні, організаційні, технологічні, і відносно статичні, які склалися впродовж багатьох років, навіть століть, і не можуть бути змінені в коротко- чи середньостроковому періодах – природнокліматичні, біологічні, соціально-культурні. При цьому природний, виробничий і науковий потенціал України сприятливий для розвитку молочного скотарства.

2. Сучасний кризовий стан молочного скотарства є наслідком слабкої організаційно-економічної адаптації до ринкових умов. Процес адаптації молочного скотарства до ринкових умов повинен здійснюватись на основі принципів економічної свободи, мобільності, адекватного реагування, доцільності, комерційної вигоди, експортної орієнтації, соціального партнерства, дотримання законності. Механізми адаптації поділяють на зовнішні (державний вплив на суб’єкти господарювання, цінова, кредитна та інвестиційна політика, законодавче забезпечення) та внутрішні (мотивації, диверсифікації, інновації, мінімізація ризиків). Головним критерієм адаптації є конкурентоспроможність молочної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

3. Молочне скотарство є єдиною галуззю, яка складається із соціальної, економічної та технологічної підсистем. Відповідно виділяють три види ефективності розвитку галузі: соціальну, економічну, технологічну, а також три групи чинників ефективності.

4. В недалекому минулому Львівська область спеціалізувалася саме на розвитку молочного скотарства і мала