Київський національний економічний університет

Роганова Ольга Ярославна

УДК 657.222

Облік та аналіз операцій

банку з цінними паперами

Спеціальність 08.06.04 – “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Кіндрацька Любомира Максимівна,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри обліку в кредитних і бюджетних

установах та економічного аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Примостка Людмила Олександрівна,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри банківської справи

кандидат економічних наук,

Ричаківська Віра Іванівна,

Національний банк України,

головний бухгалтер – директор Департаменту

бухгалтерського обліку

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса

Шевченка, кафедра обліку та аудиту,м. Київ

Захист відбудеться " 6 " червня 2005 р. о 16 – 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .006.07 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий " 6 " травня 2005 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради Герасимович А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток фінансового ринку як механізму накопичення та інвестування капіталів – необхідна умова подолання кризових явищ в економіці України. Особливим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів, який впливає не лише на перерозподіл власності, а й на рух вільних коштів між підприємствами різних видів економічної діяльності. Ринок цінних паперів також дає можливість інвесторам отримувати доходи не тільки від вкладання коштів безпосередньо у виробництво, а й від надання грошей у користування.

За період командно-адміністративної системи в економічній науці сформувався погляд на ринок цінних паперів як на об’єкт, відірваний від реального виробництва. Такий підхід досі перешкоджає його неупередженому сприйняттю та вивченню, тому вітчизняний ринок цінних паперів поки що функціонує не повною мірою. Зміцнення економіки і сприятливі зміни у законодавчо-нормативній базі здатні активізувати подальший його розвиток та удосконалення механізмів роботи.

На ринку цінних паперів взаємодіють різні суб’єкти господарювання, серед яких банки як спеціалізовані фінансові інститути посідають чільне місце, виступаючи у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників. Зростання частки цінних паперів у кредитно-інвестиційному портфелі банків викликає необхідність пошуку ефективних механізмів управління портфелем цінних паперів, що зумовлює підвищення ролі бухгалтерського обліку та економічного аналізу як складових системи економічної інформації. Останнім часом сталися суттєві зміни в нормативно-правовому регулюванні обліку операцій з цінними паперами, зокрема переглянуто підходи до їх оцінки, визнання зменшення корисності, методики амортизації дисконту і премії, що потребує наукових досліджень у даній сфері.

Вивченню проблем організації і методології бухгалтерського обліку в українських банках, у тому числі і питанням обліку цінних паперів, присвячені праці вітчизняних учених та фахівців – А.М. Герасимовича, Л.М. Кіндрацької, В.Б. Кириленко, В.І. Ричаківської. Розробкою методики оцінки та аналізу цінних паперів займалися західні вчені, такі як Дж. Вільямс, М. Гордон, Г. Марковітц, Дж. Лінтнер, Дж. Тобін, Дж. Трейнор, В. Шарп. З появою фондових ринків у постсоціалістичних країнах проблематику інвестицій у цінні папери вивчають вчені-економісти І.А. Бланк, В.В. Ковальов, Ю.Я. Кравченко, О.В. Мертенс, Я.М. Міркін, О.М. Мозговий, Е.Л. Найман, А.А. Пересада, Л.О. Примостка, В.М. Суторміна, В.М.Федосов. Незважаючи на тривалі дискусії, що точаться серед науковців та практиків, єдиний підхід щодо систематизації методик аналізу цінних паперів поки що не опрацьований, і це перешкоджає їх впровадженню у практику українських банків.

Зі зміною підходів до обліку цінних паперів потрібно критично переглянути взаємозв’язок між бухгалтерським обліком та економічним аналізом як науками. У вітчизняній науці цей зв’язок визначався однобічно: облік розглядався як інформаційна база аналізу. Нині слід перейти до нового підходу: не відкидаючи ролі обліку як "постачальника" інформації для аналізу, варто визначити нову функцію аналізу – його слід розглядати як методологічну базу оцінки цінних паперів з метою обліку.

Основні методологічні аспекти бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами регламентовані міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та інструктивними документами НБУ. Разом з тим процедури обліку недостатньо описані з огляду на різноманітність здійснюваних операцій, складність і суперечливість змісту стандартів обліку та відсутність досвіду роботи у більшості банків за всією номенклатурою операцій з цінними паперами. Впровадження міжнародного стандарту 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” потребує перегляду основоположних методологічних засад обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами. Поширення обліку за справедливою вартістю викликає необхідність опрацювання методики оцінки цінних паперів в умовах українського ринку.

Актуальність вищезазначених питань та недостатній рівень опрацювання методологічних, методичних і практичних проблем бухгалтерського обліку та економічного аналізу операцій банків з цінними паперами визначили вибір теми та цільове спрямування даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в кредитних та бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету за темою "Удосконалення бухгалтерського обліку і економічного аналізу на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні (державний реєстраційний номер 0100U006874)". У межах наукової програми автором проведено дослідження методичних питань інструментарію обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами та розробку теоретичних і прикладних проблем удосконалення обліку та аналізу цих операцій.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження теоретико-методологічних, методичних і практичних питань бухгалтерського обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами, а також розробка основних напрямів їх удосконалення. У відповідності до поставленої мети визначено завдання дисертаційного дослідження: – 

дослідити роль та місце ринку цінних паперів в економіці країни та в системі фінансових ринків, визначити значення та функції банків як учасників цього ринку;– 

проаналізувати економічні відносини, що виникають між учасниками ринку цінних паперів;– 

поглибити теоретичні засади щодо співвідношення та взаємодії бухгалтерського обліку та економічного аналізу;– 

вивчити чинні методики аналізу цінних паперів та розробити їх узагальнену класифікацію;– 

формалізувати процедури бухгалтерського обліку основних операцій банку з цінними паперами шляхом розробки технологічних карт банку; – 

розробити пропозиції щодо удосконалення діючого плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та нормативно-правових актів НБУ з питань обліку операцій банків з цінними паперами;– 

виявити напрями вдосконалення методик бухгалтерського обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами.

Об’єктом дослідження є операції банків з цінними паперами.

Предметом дослідження є теоретичні засади та методика обліку і аналізу операцій банків з цінними паперами.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались загально-наукові методи пізнання дійсності: спостереження – під час вивчення операцій банку з цінними паперами та угод на українському фондовому ринку; порівняння – у ході встановлення спільних та відмінних рис чинних методик аналізу цінних паперів, а також під час зіставлення фінансових результатів від операцій банку з цінними паперами та курсів цінних паперів за різні періоди; вимірювання – у процесі розробки методики оцінки цінних паперів у портфелі банку та визначення ефективності операцій з цінними паперами; експеримент – при впровадженні в діяльність банку технологічних карт операцій з цінними паперами; абстрагування – під час розробки методики оцінки цінних паперів; аналіз та синтез, індукція та дедукція – у ході опрацювання методики аналізу операцій банку з цінними паперами.

Інформаційною базою дослідження є положення класиків економічної теорії, наукові праці закордонних та вітчизняних учених з питань бухгалтерського обліку та економічного аналізу, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку України, звіти фондових бірж та Позабіржової фондової торгівельної системи, матеріали науково-практичних конференцій за досліджуваною темою.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному, системному аналізі методичних та практичних питань оцінки, обліку та аналізу операцій банку з цінними паперами на основі вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в умовах трансформаційної економіки. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі положення:

уперше запропоновано:–

нове обґрунтування економічної сутності привілейованих акцій: на відміну від наявного підходу, привілейовані акції визначено інструментом залучення позичкового капіталу; внаслідок цього запропоновано зміни у методиці їх обліку та відображення у фінансовій звітності – перенесення привілейованих акцій власної емісії з рахунків капіталу на запропоновані рахунки 3-го класу та відповідний перегляд форм звітності;–

запровадження єдиних регулюючих активно-пасивних рахунків для обліку дисконту та премії, що спрощує методику обліку боргових цінних паперів;

удосконалено:–

теоретичні засади аналізу операцій з цінними паперами через розширення кола об’єктів аналізу: на відміну від існуючих підходів, до об’єктів аналізу віднесено не тільки операції банку з цінними паперами, його активи, зобов’язання та капітал, а й цінні папери, які обертаються на ринку та гіпотетично можуть бути придбані банком;–

чинну методику амортизації дисконту та премії боргових цінних паперів: запропоновано техніку розрахунку місячної амортизації, яка, на відміну від викладеної у 12-му національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку “Фінансові інвестиції”, дає можливість розрахувати не річну, а місячну суму амортизації, не призводить до похибки у розрахунках, ураховує зміну відсоткової ставки, часткове погашення основної суми боргу, проведення операцій у будь-який день місяця;–

процедури бухгалтерського обліку операцій банку з цінними паперами: запропоновано стандарт технологічної карти операцій банку як складової його облікової політики; на базі стандарту розроблено технологічні карти операцій банку з цінними паперами, що підвищує якість управління банком та знижує операційний ризик;–

підходи до оцінки цінних паперів з урахуванням особливостей українського фондового ринку;

– методику аналізу портфеля цінних паперів способом адаптації формул розрахунку його дохідності до системи обліку, запровадженої в українських банках; запропоновано метод уточненого розрахунку дохідності портфеля, зваженої у часі, який на відміну від існуючих, враховує не лише зміни у портфелі цінних паперів протягом звітного періоду, а й тривалість часових інтервалів, протягом яких портфель залишається незмінним;

набуло подальшого розвитку:–

обґрунтування необхідності остаточної відмови від трактування ринку цінних паперів як ринку фіктивних капіталів на основі вивчення функцій цінних паперів в економіці країни і, зокрема, у банківському бізнесі; це необхідно для подальшого розвитку теоретичної бази обліку та аналізу операцій з цінними паперами;–

визначення характеру зв’язку обліку та аналізу в частині операцій банку з цінними паперами: пропонується перейти від підходу однобічності зв’язку (облік надає інформацію для аналізу) до визнання зворотного зв’язку (аналіз є методичною базою для оцінки цінних паперів з метою їх бухгалтерського обліку). Виявлення зворотного зв’язку між цими науками сприяє інтеграції та взаємозбагаченню суміжних наук. З практичних позицій зближення обліку та аналізу підвищує якість обліку і звітності та скорочує витрати на трансформацію облікової інформації з метою аналізу;–

обґрунтування місця ринку цінних паперів у системі фінансових ринків: доведена об’єктивна необхідність його визнання елементом як грошового ринку, так і ринку капіталів; запропонована структура фінансових ринків стала методологічною базою побудови нової системи оцінки, обліку та аналізу цінних паперів;–

систематизація чинних моделей аналізу цінних паперів шляхом розробки їх комплексної багатоознакової класифікації, що уможливлює поглиблення розуміння спільних та відмінних рис існуючих моделей аналізу з метою їх запровадження у практичну діяльність банків; запропонована класифікація може бути використана також під час викладання навчальної дисципліни “Аналіз банківської діяльності”.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження вдосконалюють методику і практику системи обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами. Наукові положення, розробки, висновки, що виносяться на захист, опрацьовані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, визначено окремо у списку публікацій. Розроблені методологічні підходи і практичні рекомендації враховані в процесі підготовки нормативно-правових документів НБУ з питань обліку та оцінки цінних паперів (довідка Асоціації українських банків № /0463 від 09.06.04 та довідка Київського банківського союзу №  від 08.06.04). Запропоновані методики обліку, оцінки та аналізу використані під час розробки внутрішньобанківських нормативних документів, що регламентують здійснення операцій з цінними паперами (довідки АКБ “Інтербанк” № 211/336 від 20.09.04 та АКБАльянс" №  від 25.05.04). Отримані результати застосовані в навчальному процесі при опрацюванні окремих розділів і тем навчальних дисциплін “Банківський облік” у Фінансовому інституті “АЖІО” (довідка № /15 від 11.10.04) і “Банківський облік та аудит” у Міжрегіональній академії управління персоналом (довідка №  від 04.06.04).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднені та доповідалися на науково-практичних конференціях “Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні” (м. Київ, 2000 р.), “Сучасні аспекти управління фінансово-економічними процесами (Фінанси–2003)” (м. Севастополь, 2003 р.), “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (Дніпропетровськ, 2004 р.), “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки у перехідний період” (Хмельницький, 2004 р.), “Наука і освіта–2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), "Динаміка наукових досліджень" (Дніпропетровськ, 2004 р.), “Науковий потенціал світу’ 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації, які повністю висвітлюють основні результати дослідження, викладені у 12 наукових роботах загальним обсягом 3,1 друк. арк., у тому числі 2 у співавторстві, 5 статей обсягом 1,7 друк. арк. надруковані у провідних фахових виданнях, 6 – у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 – у періодичному виданні.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 176 сторінках друкованого тексту, включаючи 11 рисунків на 5 сторінках, 7 таблиць на 3 сторінках. Список використаних джерел містить 147 найменувань. Дисертація має 23 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Банківські операції з цінними паперами як об’єкт обліку та аналізу” присвячено дослідженню значення операцій з цінними паперами для банківського бізнесу та розробці методичних засад обліку та аналізу операцій банку з цінними паперами. З цією метою досліджується вплив ринку цінних паперів на трансформаційні зміни в економіці та визначається місце банків у процесі його функціонування.

За радянських часів цінні папери кваліфікували як фіктивний капітал. Непотрібність і навіть шкідливість ринку цінних паперів відповідала тодішній ідеології. З початком формування ринкових відносин у пострадянські часи взаємозв’язок ринку цінних паперів з реальним сектором економіки став очевидним: цінні папери характеризуються як інструмент забезпечення реального сектору економіки власним та залученим капіталом.

Ринок цінних паперів у дисертації визначається з позицій механізму перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами господарювання та видами економічної діяльності. Виконуючи низку важливих функцій учасників фондового ринку (емітентів, інвесторів, фінансових посередників, інфраструктурних учасників), банки активно впливають на його розвиток.

З теоретичних позицій важливо визначити місце ринку цінних паперів у системі фінансових ринків. Ураховуючи неоднорідність цінних паперів, даний ринок являє собою складову і грошового ринку, і ринку капіталів. До грошового ринку у розвинутих країнах прийнято відносити високоліквідні короткострокові боргові цінні папери (державні облігації, казначейські зобов’язання терміном до 1 року), а до ринку позичкових капіталів – довгострокові цінні папери (облігації, сертифікати, векселі терміном понад 1 рік). Акції закріплюють відносини власності і не входять до ринку позичкових капіталів. Найскладніше визначити належність до конкретного ринку змішаних форм цінних паперів, зокрема привілейованих акцій. Це вимагає розкриття сутності економічних відносин, що оформлюються привілейованими акціями. Оскільки основою класифікації цінних паперів є їх економічний зміст, а не юридична форма, найважливішою ознакою віднесення привілейованих акцій до боргових цінних паперів якраз і є зобов’язання емітента викупити їх у визначений строк. Таке зобов’язання можна встановити прямо або обумовити певними обставинами (наприклад, через прискорений дивіденд, за якого емітент буде економічно зацікавлений у викупі акцій). Отже, привілейовані акції логічно визначати як інструменти залучення позичкового капіталу, якщо умовами емісії передбачені фіксовані чи обумовлені строки їх викупу або фіксований чи обумовлений дохід, вищий за середні ставки дохідності на ринку позичкових капіталів. Невиконання цих умов дає підстави для віднесення привілейованих акцій до інструментів власного капіталу.

За обмеженості кредитних ресурсів операції з цінними паперами набувають ознак важливого напряму банківського бізнесу. Цінні папери виступають засобом капіталізації банків, інструментом залучення коротко- та довгострокових позичкових коштів, джерелом отримання торговельних та комісійних доходів, напрямом середньо- та довгострокових інвестицій. Вони також використовуються як один із видів забезпечення під час здійснення кредитних операцій. У цьому зв’язку необхідно опрацювати ефективну і раціональну їх класифікацію як основу побудови системи бухгалтерського обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами (рис.1).

Рис. 1. Класифікація банківських операцій з цінними паперами

Якщо методика обліку операцій з цінними паперами постійно вдосконалюється, то процедури аналізу потребують доопрацювання. Автором розширено перелік об’єктів аналізу операцій банку з цінними паперами через визнання об’єктами аналізу не тільки банківських операцій, активів, зобов’язань та капіталу, а й цінних паперів, що обертаються на ринку і можуть бути придбані банком. У дослідженні визначено об’єкти кожного виду аналізу цінних паперів: 1) для попереднього аналізу – прогнозована дохідність і ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та можливих комбінацій цінних паперів; 2) для поточного аналізу – фактична та прогнозована дохідність і ризик цінних паперів в портфелі банку, прогнозована дохідність і ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та їх можливих комбінацій; 3) для підсумкового аналізу – фактична дохідність портфеля цінних паперів банку за певний період. Такий підхід до об’єктів аналізу відповідає його основній цілі – підтримці прийняття управлінських рішень.

Опрацьовуючи методики обліку та аналізу, важливо встановити характер зв’язків між ними. Традиційно бухгалтерський облік розглядають як інформаційну базу аналізу. Процес реформування бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів підвищив вимоги до якості бухгалтерської інформації, і це вимагає застосування в бухгалтерському обліку аналітичних процедур. За операціями банків з цінними паперами виокремлено кілька причин посилення впливу методів аналізу на формування методики бухгалтерського обліку: поширення оцінки за справедливою вартістю, амортизація дисконту та премії за ефективною ставкою відсотка, формування резервів на основі розрахунку суми очікуваного відшкодування. Без розуміння основних принципів аналізу цінних паперів неможливо сформувати ефективну систему їх обліку. У цьому контексті вибір об’єктів та строків інвестицій для досягнення оптимального результату є основною метою аналізу операцій з цінними паперами. Критерієм оптимальності виступає можливість досягнення банком цілей, визначених в інвестиційній політиці: збереження вкладеного капіталу, отримання доходу, забезпечення достатнього рівня ліквідних активів, здобуття контролю над компаніями. Вирішуючи проблеми формування портфеля цінних паперів, за кінцеву мету беруть, як правило, досягнення найвищого рівня дохідності за прийнятного ризику. Для цього, по-перше, слід кількісно оцінити ризик за кожним цінним папером і, по-друге, спрогнозувати майбутню дохідність цінного папера.

У процесі дослідження вивчено основні моделі аналізу цінних паперів, які застосовуються вітчизняними і зарубіжними вченими та практиками, зокрема, моделі технічного аналізу, модель Марковітца, моделі АРТ та САРМ, ринкова модель Шарпа. Одним із основних критеріїв поділу моделей аналізу цінних паперів є метод аналізу, що використовується (технічний та фундаментальний аналіз). Мета технічного аналізу – прогнозування короткострокового руху курсів цінних паперів для обґрунтування рекомендацій щодо моменту укладання угод за конкретним видом цінних паперів. За фундаментального аналізу увагу варто приділити макроекономічним показникам та обсягу майбутніх доходів від цінних паперів. За результатами дослідження запропоновано узагальнену класифікацію моделей аналізу залежно від методу, мети аналізу, способу вимірювання дохідності та ризику.

У розділі 2 "Облік операцій банків з цінними паперами" обґрунтовано напрями вдосконалення методики бухгалтерського обліку банківських операцій з цінними паперами.

За результатами проведеного теоретичного аналізу міжнародних стандартів та вітчизняних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також законодавчих та нормативно-правових документів з питань обліку операцій банків з цінними паперами визначені принципи та основні підходи, які повинні застосовуватись під час розробки методики обліку.

Методика визнання цінних паперів досі перебуває на етапі становлення: до переходу на міжнародні стандарти основою відображення об’єкта обліку у балансі була передача права власності на цей об’єкт. Це означає, що на методику бухгалтерського обліку прямо впливали юридичні правовідносини. З 2000 р. за міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” перевага надавалася переходу контролю над об’єктом як права на отримання економічних вигід від об’єкта. У новій редакції цього стандарту, яка набула чинності з 1 січня р., підходи до визнання та припинення визнання цінних паперів змінено: можливість отримання вигід відокремлено від контролю, визначено як окрему ознаку, нерозривно пов’язану із ризиками. Власне термін “контроль” набуває подальшого розвитку: під ним розуміють право продавати актив третій стороні або передавати його у заставу на власний розсуд. Таким чином, виокремлено два критерії визнання та припинення визнання цінних паперів: 1) ризики та вигоди, пов’язані із володінням цінними паперами; 2) контроль над цінними паперами. Так, при передачі цінних паперів банк має визначити, у якому обсязі він зберігає за собою ризики та вигоди, пов’язані з цим цінним папером. Передаючи ризики та вигоди, банк повинен списати цінні папери з балансу. Зберігаючи ризики та вигоди, необхідно продовжувати визнавати цінні папери як актив. Якщо ж передається тільки частина ризиків та вигід, банк має визначити, чи втрачає він контроль над цінними паперами: при втраті контролю слід списати цінні папери з балансу, при збереженні контролю – залишити їх на балансі.

Дата визнання у балансі фінансових інструментів за міжнародними стандартами визначається за одним із методів обліку: за датою операції (дата виникнення зобов’язань купити чи продати актив) або за датою розрахунків (дата передавання активу). Надання банкам та підприємствам права обирати один з альтернативних методів може призвести до того, що в період з дати угоди до дати розрахунків один і той самий актив буде одночасно відображатися і на балансі покупця, і на балансі продавця, або не відображатися в жодному балансі. Зважаючи на те, що правила бухгалтерського обліку в Україні визначаються централізовано (Національним банком – для банків та Міністерством фінансів – для інших підприємств), в національних стандартах та нормативних документах НБУ доцільно закріпити єдину методику визнання цінних паперів – на дату розрахунку.

Важливим аспектом методики бухгалтерського обліку, що її розглянуто в дисертації, є питання подальшої оцінки цінних паперів, визнаних банком. На кожну звітну дату (у практиці вітчизняних банків – щомісячно) фінансові активи потрібно оцінювати за справедливою вартістю або собівартістю (рис. 2). Для визначення пріоритетності альтернативних методів обліку та можливості зміни облікової політики банку в частині операцій з цінними паперами в дисертації здійснено порівняння способів оцінки різних видів цінних паперів за наведеними методами.

Рис. 2. Методи оцінки вкладень банку у цінні папери

Під час розробки методики обліку операцій з цінними паперами власної емісії в процесі дослідження основну увагу приділено класифікації їх як фінансових зобов’язань та як інструментів власного капіталу. Водночас для забезпечення процедури обліку привілейованих акцій, класифікованих як фінансові зобов’язання, запропоновано у розділі 33 Плану рахунків “Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу” запровадити нову групу рахунків 333 "Привілейовані акції, які є зобов’язанням банку" та внести відповідні зміни у форму звіту про прибутки та збитки.

Для побудови ефективної методики обліку необхідно забезпечити точність оцінки фінансових інструментів. Зважаючи на складність запропонованого Національним банком України методу амортизації дисконту та премії, у дисертації опрацьовано методику розрахунку щомісячної амортизації за допомогою програми Microsoft Excel, яка враховує особливості конкретних операцій з цінними паперами (зміну відсоткової ставки, часткове погашення основної суми боргу, виплата відсотків та проведення операцій у будь-який день місяця). Розроблена методика спрощує процедуру обліку боргових цінних паперів. У дисертації також запропоновано поєднати регулюючі рахунки неамортизованого дисконту та неамортизованої премії як за цінними паперами власної емісії, так і за цінними паперами, придбаними банком, в єдині активно-пасивні рахунки “Дисконт або премія за цінними паперами” для кожної з груп рахунків: 140 “Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку”, 141 “Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж”, 142 “Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення”, 143 “Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж”, 144 “Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення”, 301 “Боргові цінні папери в торговому портфелі банку”, 311 “Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж”, 321 “Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення”, 330 “Короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком”, 331 “Довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком”, 332 “Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком”, 333 “Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком”. Це дозволить суттєво скоротити кількість рахунків та спростити процедуру обліку.

Як міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, так і зміст нормативно-інструктивних документів НБУ розкривають тільки загальні підходи до методики обліку, акцентуючи увагу на основних принципах відображення операцій за рахунками. Опрацьовуючи облікову політику, кожен банк повинен чітко визначити деталізований перелік облікових процедур – від ініціювання операції до включення її результатів до звітності. Для контролю роботи працівників фронт- і бек-офісів автором розроблено технологічні карти за основними операціями банку з цінними паперами. Ці карти розглядаються як важливі елементи облікової політики. Вони розроблені з метою забезпечення узгодженості, чіткості і однозначності в діях персоналу при наданні банківських послуг, оптимізації затрат часу на надання послуг і підвищення якості обслуговування клієнтів, посилення внутрішнього контролю, забезпечення своєчасного виявлення та зменшення ризиків, повного і своєчасного бухгалтерського обліку операцій. У роботі запропоновано типову структуру технологічної карти: 1) загальні положення (визначення операції та основні терміни, необхідні для розуміння операції); 2) нормативно-правове забезпечення (закони та підзаконні акти, нормативно-правові акти НБУ, внутрішньобанківські нормативні документи, які регламентують здійснення операції); 3) підрозділи, задіяні в процесі виконання операції; 4) рахунки, які використовуються для обліку операції; 5) перелік первинних документів та облікових регістрів; 6) порядок здійснення операції (дії персоналу, а також послідовне переміщення документів по підрозділах банку, їх оформлення, перевірка та обробка з початку виконання усіх операцій до їх завершення, правила обліку та типові проведення; 7) внутрішньобанківський контроль; 8) визначення та процедури контролю ризиків; 9) звітність за операцією. У процесі дослідження розроблені технологічні карти з обліку операцій з цінними паперами у торговому портфелі, у портфелі на продаж, з цінними паперами власної емісії, операцій репо, комісійних операцій, які впроваджені у практичну діяльність АКБ “Інтербанк”.

У розділі 3 “Методика оцінки та аналізу вкладень банку у цінні папери” визначено підходи до формування методики оцінки та аналізу цінних паперів, а саме: запропоновано конкретні принципи оцінки цінних паперів та удосконалено методику аналізу дохідності портфеля цінних паперів.

У роботі обґрунтовано нові методичні підходи до оцінки справедливої вартості та суми очікуваного відшкодування за різними видами цінних паперів. З цією метою проведено дослідження сучасних методик та теоретичних розробок з питань аналізу цінних паперів. На основі вивчення динаміки котирувань акцій та боргових цінних паперів на Позабіржовій фондовій торгівельній системі за період з 25 березня 2003 р. по 25 березня 2004 р. запропоновано методику оцінки цінних паперів залежно від їх виду та частоти укладання угод за ними на організованому ринку. У результаті дослідження цінні папери, які мають котирування на організованому ринку, поділено на такі групи: 1) ті, за якими постійно укладаються угоди (понад 40 угод на рік); 2) ті, за якими періодично укладаються угоди (від 10 до 40 угод на рік); 3) ті, за якими угоди укладаються рідко (менше 10 угод на рік). За першою групою автор пропонує оцінювати справедливу вартість на рівні максимальної ціни купівлі, визначеної в останній день котирування. За другою групою – на рівні останньої ціни угоди за умови, що індекс ПФТС змінився менше як на 50%. У протилежному разі такі цінні папери слід оцінювати аналогічно до цінних паперів третьої групи, тобто розрахунковим способом з використанням загальноприйнятих методів аналізу (капіталізації доходів та дисконтування очікуваних грошових потоків). За останньою групою особливу увагу слід приділяти вибору ставки дисконту, за яку править внутрішня ставка дохідності, визначена залежно від рівня довіри до емітента.

Оцінка ризику емітента передбачає можливість заздалегідь прогнозувати ймовірність невиконання ним своїх зобов’язань. З огляду на це, запропоновано визначати ризик емітента за методикою оцінки фінансового стану позичальників, прийнятою у кожному конкретному банку. Втім, окремі кількісні та якісні показники банк може розрахувати тільки у тому разі, коли емітент є водночас і позичальником (маржа операційного грошового потоку, стратегія розвитку бізнесу). Якщо емітент цінного папера не є позичальником, то вагу таких показників потрібно пропорційно розподілити між іншими показниками.

З метою з’ясування базової ставки дохідності за цінними паперами, емітентів яких зараховано до класу А, проведено аналіз дохідності корпоративних облігацій та співставлено її зі ставкою KIBOR. За результатами аналізу автором запропоновано визначати ставку для таких цінних паперів за методом середньоринкової, з поділом на облігації банків та інших підприємств. Для цінних паперів, емітентів яких віднесено до нижчих класів, ставку дохідності потрібно коригувати з огляду на ризик емітента.

Дослідження стану виплати дивідендів та динаміки капіталу емітентів акцій, за якими відсутній активний ринок, показало неможливість застосування методів капіталізації доходу для їх оцінки, тому в роботі запропонована оцінка таких акцій за методом собівартості з урахуванням ризику емітента. За стабілізації фондового ринку, коли більшість емітентів почне сплачувати дивіденди, уможливиться оцінка справедливої вартості за методом капіталізації доходів.

Підсумковим показником, який характеризує роботу банку з цінними паперами, є дохідність портфеля цінних паперів. У роботі репрезентована методика розрахунку фактичної дохідності за звітний період (квартал) за кожним портфелем цінних паперів. За основу прийнята традиційна формула розрахунку фактичної дохідності за період:

r = (Ve – Vb ) / V e , (1)

де Ve – ринкова вартість портфеля на кінець періоду, Vb – ринкова вартість портфеля на початок періоду.

У процесі дослідження запропоновано новий метод розрахунку фактичної квартальної дохідності – метод уточненої дохідності, зваженої у часі, який включає такі процедури.

1. Поділ кварталу на періоди, протягом яких первинна сума інвестицій залишається незмінною. При цьому для торгового портфеля проводиться аналіз рахунків групи 300 “Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку” (рахунки 3002, 3003, 3005) та групи 301 “Боргові цінні папери в торговому портфелі банку” (рахунки 3010, 3011, 3012, 3013, 3014). Для портфеля на продаж аналізуються рахунки груп 310 “Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж” (3102, 3103, 3105) та 311 “Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж” (3110, 3111, 3112, 3113, 3114). Розраховується тривалість кожного періоду у днях.

2. Визначаються доходи, отримані за портфелями протягом цих періодів. Такі доходи включають: 1) нараховані доходи (дебетовий оборот за рахунками 3008 і 3018 – для торгового портфеля та 3108 і 3118 – для портфеля на продаж); 2) амортизація дисконту з плюсом (дебетовий оборот за рахунком 3016 – для торгового портфеля та 3116 – для портфеля на продаж) і амортизація премії з мінусом (кредитовий оборот за рахунком 3017 – для торгового портфеля та 3117 – для портфеля на продаж); 3) суму дооцінки з плюсом або уцінки з мінусом (приріст або зменшення залишків за рахунками 3007, 3015 – для торгового портфеля та 3107, 3115 – для портфеля на продаж); 4) зменшення сформованих резервів з плюсом або збільшення резервів з мінусом (дебетовий або кредитовий оборот за рахунками 3190, 3191 у кореспонденції з рахунками 7703, 7720).

3. Розраховується дохідність кожного періоду з урахуванням його тривалості:

, (2)

де ri  – дохідність і-го періоду, Di – сума доходу, отримана протягом і-го періоду, Vi –1 – первинна сума інвестицій на початок і-го періоду, ki – кількість днів в і-му періоді.

4. Визначається дохідність за квартал за формулою середньозваженої:

, (3)

де rкв – квартальна дохідність портфеля, ri – дохідність і -го періоду, n – кількість періодів, kі – кількість днів в і-му періоді, К – загальна кількість днів у кварталі.

5. На підставі квартальних дохідностей розраховується річна дохідність портфеля за формулою

. (4)

Для цінних паперів у портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії розрахунок дохідності буде принципово іншим, оскільки інвестор, як правило, не планує отримувати дохід від коливання цін на ринку. Доходи за такими цінними паперами визнаються як зміна частки у капіталі підприємства, тому розрахунок річної ставки дохідності пропонується проводити способом ділення суми нарахованих за рік доходів на суму вкладень в асоційовані та дочірні компанії на початок року.

Розрахунок дохідності повинен супроводжуватися розрахунком ризику портфеля. Тільки на підставі порівняння дохідності та ризику різних варіантів портфеля може бути прийняте інвестиційне рішення. У роботі розглянуто практичні аспекти та проблеми застосування методик аналізу ризику та дохідності портфелів цінних паперів у діяльності вітчизняних банків. З цією метою опрацьовано дані про ціни угод, укладених на Позабіржовій фондовій торгівельній системі з 25 березня  р. по 25 березня р. за дев’ятьма акціями, які мають найбільш активний обіг на ринку (табл.1). За розрахунком співвідношення показників дохідності та ризику найпривабливішими для інвестицій є акції Нижньодніпровського трубопрокатного заводу та Західенерго.

Таблиця 1

Аналіз показників дохідності та ризику акцій

№

з/п | Тикер ПФТС | Емітент акції | Приріст ціни до первинних вкладень, % | Дохідність,

% річних до первинних вкладень | Співвідно-шення дохідності
та ризику

Середнє

значення | Стандартне відхилення | Середнє

значення | Стандартне відхилення

1 | KIEN | Київенерго | 16,32% | 0,19 | 14,49% | 0,89 | 0,1634

2 | STIR | Концерн Стирол | 76,79% | 0,74 | 78,96% | 1,35 | 0,5865

3 | NITR | Нижньодніпровський трубопрокатний завод | 114,01% | 0,73 | 185,44% | 0,71 | 2,6006

4 | DNEN | Дніпроенерго | 59,14% | 0,27 | 181,05% | 1,84 | 0,9854

5 | CEEN | Центренерго | 42,22% | 0,36 | 70,51% | 0,67 | 1,0541

6 | ZAEN | Західенерго | 105,59% | 0,72 | 170,98% | 0,66 | 2,5993

7 | UNAF | Укрнафта | 66,99% | 0,78 | 97,97% | 1,44 | 0,6827

8 | UTEL | Укртелеком | 69,73% | 0,51 | 81,87% | 1,33 | 0,6143

9 | DBK4 | Домобудівний комбінат №4 | 23,54% | 0,29 | 30,05% | 0,67 | 0,4507

Використання в Україні більшості моделей портфельного аналізу ускладнюється відсутністю єдиного загальноприйнятого ефективного індексу. З цієї причини інвестори не можуть сформувати еталонний індексний портфель. Тому нині найбільш прийнятною методикою управління портфелем є моделі активного менеджменту, які передбачають відбір найпривабливіших цінних паперів та розподіл коштів між цими цінними паперами на підставі аналізу дохідності та ризику можливих варіантів портфеля.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження теоретичних, методичних та практичних питань бухгалтерського обліку та економічного аналізу дало можливість вирішити наукове завдання, що виявляється в удосконаленні обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами. В результаті дослідження сформульовано низку висновків теоретичного, методичного та науково-прикладного характеру, які забезпечують вирішення завдань дисертаційного дослідження:

1. В умовах трансформаційної економіки ринок цінних паперів характеризується як механізм перерозподілу капіталів між суб’єктами різних видів економічної діяльності. Невід’ємним елементом цього механізму є банківська система як комплекс спеціалізованих фінансових інститутів, спроможних концентрувати та інвестувати значні обсяги капіталів. Таке визначення є теоретичним підґрунтям методичного інструментарію обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами.

2. Цінні папери, що обертаються на ринку, неоднорідні за своєю економічною природою. З огляду на це, короткострокові боргові цінні папери слід відносити до грошового ринку, а довгострокові боргові цінні папери та акції – до ринку капіталів. Водночас боргові цінні папери виступають елементом ринку позичкових капіталів, а прості акції залишаються поза його межами. Специфіка привілейованих акцій полягає в тому, що вони у більшості випадків не надають інвестору права контролю над підприємством і, окрім