Львівська національна академія ветеринарної медицини

імені С.З.Ґжицького

Р о м а н е н к о

Тетяна Дмитрівна

УДК:636.033.00126 : 636.2.053

Зоогігієнічне обґрунтування умов утримання надремонтного молодняку молочної породи

в стійловий період на малих фермах

16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук,

професор Польовий Леонід Васильович,

Вінницький державний аграрний університет,

завідувач кафедри розведення

сільськогосподарських тварин і зоогігієни.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор,

академік Академії ветеринарних наук Росії

Нікітенко Анатолій Мефодійович,

Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри зоогігієни та основ ветеринарії;

доктор сільськогосподарських наук,

Козенко Оксана Віталіївна,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького, доцент кафедри гігієни тварин.

Провідна установа: Одеський державний аграрний університет, кафедра зоогігієни і технології виробництва продуктів тваринництва.

Захист дисертації відбудеться “21”квітня 2005 року о 1530 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького 79010, м. Львів, Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “18”березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук, доцент Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах реформування тваринницьких підприємств виробництво продуктів тваринництва на малих фермах потребує удосконалення умов утримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби шляхом пошуків нових підходів до забезпечення зоогігієнічних умов утримання оптимальних параметрів мікроклімату.

У той же час, наукові дослідження багатьох вчених (Польового Л. В., 1978; Доротюка Є. М., 1982; Бурката В. П., 1983; Мамчака І. В., 1990; Вінничука Д. Т., 1992; Рубана Ю. Д., 1994; Зубця М. В., 1996 тощо) показали, що збільшення виробництва яловичини може бути за умови міцної кормової бази, високих генетичних задатків худоби м’ясної продуктивності, яка вибаглива в умовах утримання за індустріальними технологіями.

Але без забезпечення комфортних умов утримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби неможливо зберегти здоров’я тварин та досягти високих результатів при виробництві тваринницької продукції, про що відзначають цілий ряд вчених (Волков Г. К., 1987; Високос М. П., Чорний М. В., 1999; Демчук М. В., Польовий Л. В., 2000; Захаренко М. О., 2000; Нікітенко А. М., 2001; Козенко О. В., 2003 тощо).

Актуальність досліджень з обґрунтування способів утримання молодняку великої рогатої худоби у стійловий період виходить із того, що виробництво яловичини повинно враховувати основні елементи технологічних періодів (до 4 міс., 4–8, 8–12 і 12–16 місяців) та породні якості молочної худоби, які потребують додаткових досліджень способів утримання та створення найбільш комфортних умов в післямолочний період на малих фермах у стійловий період, в тому числі для тварин української червоно–рябої молочної породи і внесення пропозицій доповнення до “Відомчих норм технологічного проектування. Скотарські підприємства”.

Доцільність проведення таких пошуків виходить із того, що ринкові умови ведення тваринництва потребують збільшення рентабельної продукції, а це вирішується через реконструкцію діючих тваринницьких будівель, що побудовані за типовими проектами. Реконструкції підлягають практично по 2–3 будівлі у кожному з господарств у Вінницькій області, що складає біля 120 будівель.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилась згідно з темою: “Збереження генофонду вітчизняних порід великої рогатої худоби”, державний реєстраційний № 0197U019231; планів розвитку тваринництва у Вінницькій області на 1995 – 2000 і 2000 – 2010 роки та науково–дослідної теми Вінницького державного аграрного університету: “Наукові і практичні обґрунтування раціонального використання племінних і продуктивних задатків великої рогатої худоби та інших тварин в енергоощадних умовах сільськогосподарських підприємств”.

Мета і задачі дослідження. Виходячи з вище викладеного, метою нашої роботи була підготовка пропозицій по параметрах технологічних груп, виробничих площ у групових клітках для утримання надремонтного молодняку української червоно–рябої молочної худоби у стійловий період на малих фермах.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання для вивчення:–

провести пошук по підготовці рекомендацій обладнання групових кліток в різні вікові періоди: 4–8, 8–12, 12–16 міс. надремонтного молодняку (кількість голів у груповій клітці, розміри годівниць і решіток та зон для відпочинку) безприв’язного способу утримання у стійловий період; –

дати загальну оцінку екологічному стану регіону проведення досліджень, встановити рівень повітряного середовища у приміщеннях для утримання бичків у віці 4–8, 8–12, 12–16 місяців у групових клітках розроблених згідно з доповненнями до норм технологічного проектування;–

вивчити поведінку бичків української червоно–рябої молочної худоби та встановити вплив різних способів утримання на їх поведінку, особливо на споживання корму та відпочинок;–

дослідити особливості формування м’ясної продуктивності, морфологічний склад туш та хімічний склад середньої проби м’якоті, енергетичну цінність їстівної частини туші, конверсію енергії кормів у протеїн поживної частки туші бичків у різні вікові періоди; –

визначити економічну ефективність експериментальних досліджень прив’язного та зміненого і доповненого безприв’язного способу утримання надремонтного молодняку у модульних клітках у віці: 4–8, 8–12, 12–16 міс.

Об’єкт дослідження: надремонтні бички української червоно–рябої молочної худоби, молочна ферма невеликої потужності, стійлова система утримання, способи утримання: прив’язний і безприв’язний, мікроклімат у приміщеннях.

Предмет дослідження: експериментальна перевірка групових кліток на 10 бичків у віці 4–8, 8–12, 12–16 місяців у стійловий період у порівнянні з прив’язним способом утримання в умовах збалансованої годівлі тварин.

Методи дослідження: за принципом добору бичків груп–аналогів для утримання за різними способами у стійловий період та виявлення оптимальних умов вирощування у технологічні періоди при виробництві яловичини від надремонтних бичків, методом пошуку варіантів з використанням ескізів схем різних варіантів групових кліток і експериментальний вибір одного із варіантів для кожного технологічного періоду. Методи оцінки: мікроклімату, поведінки бичків їх зважування, забій та економічний аналіз отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведені експериментальні дослідження трьох групових типів кліток з параметрами розмірів їх основних елементів згідно доповнень до норм технологічного проектування, які призначені для вирощування, дорощування і відгодівлі бичків. Встановлено, що у запропонованих групових клітках для безприв’язного утримання бичків у 5–, 10– і 14–місячному віці оцінка повітряного середовища була на рівні оптимального проектно–технологічного режиму. При прив’язному способі утримання у 5 – і 14–місячному віці – на рівні гранично допустимого експлуатаційного режиму, а у віці 10 місяців – на рівні гранично добових коливань.

Вперше виявлена суттєва різниця поведінки бичків протягом двох годин після початку споживання корму бичками при утриманні на прив’язі і безприв’язно. Доведено, що більше часу бички, які утримувалися на прив’язі витрачали на відпочинок, а безприв’язі – на рухомість.

Отримано практично однакові прирости живої маси від бичків до 8–місячного віку, але з невеликою перевагою прив’язного над безприв’язним утриманням, а у 12 і 16 місяців –в умовах високого рівня годівлі бичків на користь безприв’язного. Такі етапи контролю за формуванням здорового організму молодняку та реалізація яловичини споживачу досліджені в умовах малої ферми у стійловий період є новими і необхідними рекомендаціями для ведення тваринництва у сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Пропонується товаровиробникам, як правило, виключити з практики прив’язне утримання молодняку в післямолочний період, яке призводить до збиткового виробництва яловичини за рахунок втрат від негативної дії параметрів мікроклімату та небажаного накопичення жирової тканини у тілі тварин і зменшення кількості білка у їстівній частині туші. Обладнання на малих фермах усього трьох типів групових кліток (4–8, 8–12 і 12–16 міс.), які зоогігієнічно обґрунтовані за параметрами окремих елементів кліток, що є доповненням до норм технологічного проектування. Як результат цього сприяють покращанню умов утримання та раціональної організації використання надремонтних бичків молочних порід.

Особистий внесок здобувача. При виконанні дисертаційної роботи автор самостійно провела пошук і аналіз актуальних до теми даних літератури, обґрунтувала робочу схему досліджень, використала представлені у роботі методики, провела експериментальні та лабораторні дослідження, проаналізувала отримані результати і їх інтерпретувала та узагальнила у формі висновків, пропозицій і рекомендацій виробництву. Підготувала до друку публікації за матеріалами дисертації представлених у списку друкованих праць.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на Міжнародних конференціях: “С. З. Ґжицький і сучасна аграрна наука” (Львів, 2000), “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продуктів тваринництва” (Вінниця, 2000), “Актуальні проблеми розвитку сучасної зооветеринарної науки” (Львів, 2001, 2003), “Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ – Харків, 2003), “Актуальні проблеми сучасної гігієни тварин та ветеринарної санітарії” (Київ, 2003); на наукових міжвузівських конференціях аспірантів і молодих викладачів “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (Вінниця, 2003, 2004); на науково–практичній конференції “Нові технології та біотехнології у виробництві продукції тваринництва” (Біла Церква, 2002); на науковій конференції докторантів і аспірантів “Наукові пошуки молоді на початку ХХІ століття” (Біла Церква, 2003).

Результати досліджень впроваджені в ряді господарств Вінницької області.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 13 наукових працях, із яких 9 – у фахових виданнях, означених переліком ВАК України, 2 рекомендації виробництву та 2 тез.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 201 сторінці комп’ютерного тексту і складається із таких розділів: “Вступ”, “Огляд літератури”, “Загальна методика і основні методи досліджень”, “Результати власних досліджень”, “Аналіз та узагальнення результатів досліджень”, “Висновки та пропозиції виробництву”, “Список використаних джерел”, “Додатки”. Робота містить 37 таблиць, 15 рисунків і 17 додатків. Список використаних джерел літератури включає 426 найменувань, у тому числі 55 іноземних.

основний зміст роботи

Загальна методика та основні методи досліджень

Дослідження проводились у СТОВ “Хлібороб” Вінницького району протягом 1998–2003 рр. згідно з загальною схемою удосконалених умов утримання надремонтного молодняку молочної породи у стійловий період на малих фермах (рис. 1).

Рис. 1. Загальна схема досліджень

Дослідження проводились на надремонтних бичках української червоно–рябої молочної породи у три етапи: 4–8, 8–12 і 12–16–місяців. На кожному етапі сформовано по дві групи бичків: контрольна (прив’язний спосіб утримання) і дослідна (безприв’язний спосіб утримання у модульних групових клітках). Дослідження проводились у стійловий період. Формування піддослідних груп виконано за методом відбору груп–аналогів бичків української червоно–рябої молочної породи за віком і на кожному етапі досліджень–за постановочною живою масою, наближеною до даного вікового періоду.

На І етапі досліджень від корів, що отелились у жовтні 1999 року, відібрано 60 бичків–аналогів у віці 4 місяців. Їх розмістили по 30 голів на прив’язі і безприв’язно. На ІІ етапі – відібрано 40 голів бичків–аналогів у віці 8 місяців, що народились у лютому–березні 2000 року, які розміщені по 20 голів на прив’язі і безприв’язно. На ІІІ етапі – відібрано 40 голів бичків–аналогів, у віці 12 місяців, що народились у грудні 2000 року, які розміщені по 20 голів на прив’язі і безприв’язно. У дослідженнях використані групові клітки по 10 голів.

Усіх піддослідних бичків розміщували у розроблених згідно з нормами технологічного проектування і доповненнями параметрів групових клітках, де з урахуванням кількості голів (10) їх утримували безприв’язно з фіксацією при годівницях (І етап), в боксах із зоною відпочинку на дерев’яній торцевій шашці (ІІ етап), безприв’язно із зоною відпочинку біля годівниць та з обладнанням решітки для гальмування статевих рефлексів (ІІІ етап) у будівлях шириною 12, 18 і 21м.

Контроль за ростом бичків проводили шляхом індивідуального зважування у віці 8, 12, 16 місяців. Рівень годівлі для піддослідних бичків був однаковий з врахуванням їх живої маси і віку. Облік витрат кормів проводився подекадно протягом усіх досліджень на кожній групі з урахуванням залишків.

Зоогігієнічні дослідження проводились у три етапи: – І етап – у березні 2000 р; – ІІ етап – у листопаді 2000 р; – ІІІ етап – у лютому 2001 р, де піддослідні бички утримувались у спеціально обладнаних модульних клітках. Проби повітря відбирали за два суміжні дні (5–6, 15–16 та 25–26 чисел місяця), два рази на добу (о 10 і 20 годині у 4 місцях секції і в центрі групових кліток на висоті 50 см від підлоги). Визначали у повітрі: температуру, відносну вологість, загальну мікробну забрудненість, концентрацію СО2, концентрацію NH3. Температуру повітря і вологість визначали психрометром ПВ–1А; бактеріальне забруднення повітря методом осідання – в чашках Петрі на м’ясо–пептонному агарі, концентрацію NH3 – газоаналізатором УГ–2, концентрацію СО2 – 0,005 нормальним розчином їдкого барію. Загальну бальну оцінку мікроклімату для молодняку у стійловий період (Марков Ю. М., 1983; Демчук М. В., Польовий Л. В., 1997). Оцінку м’ясних якостей бичків проводили у віці 12 і 16 місяців по три тварини з кожної групи, за технологією, прийнятою на м’ясо–переробних підприємствах. Хімічний склад і енергетичну цінність середньої проби м’якоті визначали у середньому м’ясному фарші масою 400 г. У пробах визначали: вологість, жир, протеїн, золу за загальноприйнятими методиками.

Етологічні дослідження проводились протягом 120 хвилин від початку поїдання кормів піддослідними бичками. Хронометраж часу встановлювався тричі на добу (згідно з розпорядком годівлі) за такими діями бичків: бички стояли і поїдали корм, бички стояли і жували, бички стояли без дій, бички стояли і виконували комфортний рух, бички рухались, бички лежали. Такі дослідження проводились бригадою з 4–х чоловік із використанням азбуки елементів і актів поведінки бичків (методика ВНИИРГЖ, 1975). Конверсію протеїну і енергії кормів у м’ясну продуктивність визначали за методикою ВАСХНИЛ (1983).

Економічну ефективність використання різних технологічних прийомів з метою підвищення продуктивності бичків та впливу зоогігієнічних умов досліджували за методикою визначення результатів науково–дослідних і дослідно–конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій (Москва, 1983). Біометрична обробка даних проводилась за М. О. Плохинським (1969) та з використанням ПЕОМ. Результати середніх значень вважали статистично–вірогідними при Р<0,05*.

Результати досліджень та їх аналіз

Загальна екологічна оцінка регіону проведення досліджень

За даними Подільської гідрогеологічної партії, вода з підземних джерел, яка надходить для напування худоби, відповідає вимогам стандарту “Вода питна”.

Водопостачання тваринницьких приміщень обладнано централізовано по закритих трубопроводах, питна вода захищена від зовнішніх джерел забруднень, що зручно при постійному контролюванні санітарного стану води. Вибіркові обстеження сільгоспугідь показали мінімальний вміст нітратів у ґрунті (до 0,5 ГДК). Аналізи на вміст важких металів – міді, цинку, нікелю, кобальту, марганцю – показали підвищений вміст марганцю у 9 пробах, нікелю – у 4 пробах та кобальту – у 2 пробах. Ці дані вказують на те, що екологічна ситуація у Вінницькому районі залишається відносно стабільною з тенденцією до покращання. Територія ферми добре освітлена, природний нахил для стікання поверхневих вод близько 1,5 %. Епізоотична характеристика земельної ділянки благополучна, тому що в минулому не було інфекційних хвороб, ґрунтові інфекції не виявлені. Корми зберігаються на територіях кормового двору. Вибірковий аналіз кормів показав, що якість сіна, силосу, сінажу та коренеплодів у середньому відповідають гігієнічним вимогам.

Таким чином, екологічна оцінка умов проведення досліджень свідчить про те, що повітряне середовище, питна вода, ґрунт, тваринницькі будівлі і територія ферми дозволяють отримувати якісну продукцію від тварин. Територія ферми благополучна у екологічному плані, а виробництво тваринницької продукції не наносить шкоди довкіллю.

Розробка групових кліток для утримання надремонтного молодняку

в різні технологічні періоди

У виробничих умовах на малих фермах найбільш поширеним є утримання телят у групових клітках на дерев’яній підлозі, а в окремих випадках телят прив’язують, починаючи з 20–денного віку. Дослідження розпочаті з 4– місячного віку.

Розроблений модуль групової клітки для надремонтного молодняку з 4– до 8–місячного віку, де передбачена фіксація біля годівниць, підлога обладнана дерев’яною торцевою шашкою з нахилом у бік гнойового транспортера та фронтом годівлі 500 мм. Ширина клітки 2 900 мм, довжина – 7 000 мм, площа на 1 голову – 2,03 м2. Такий варіант групової клітки виявився найбільш вдалим.

Для забезпечення другого етапу досліджень, необхідно було зробити пошуки варіантів утримання бичків у віці з 8– до 12–місячного віку. Серед варіантів було відібрано модуль для вирощування надремонтного молодняку у віці 8–12 місяців з безприв’язним утриманням із зоною відпочинку у боксах. Фронт годівлі був 500 мм, а відстань між боксами до 700 мм.

На третьому етапі розробки групової клітки для відгодівлі надремонтного молодняку великої рогатої худоби експериментально використано такий модуль: ширина 2 900 мм, довжина 10 000 мм, фронт годівлі 700 мм, площа на 1 голову – 2,9 м2, підлога з дерев’яної торцевої шашки використовується для зони годівлі та відпочинку, передбачено у клітці обладнання для гальмування статевих рефлексів.

Основні параметри розмірів групових кліток не співпадають із використаними у типових проектах і можуть обладнуватись у таких типових тваринницьких будівлях: в корівниках (802–2–59.85; 801–2–60.85; 801–2–65.85; 801–2–64.85 та ін. шириною 21 м), телятниках (801–4–104.86; 801–4–60.83; 801–4–2; 801–4–1 та ін. шириною 18 м) та (801–4–40 – шириною 12 м) і свинарниках при їх реконструкції під телятники (802–5–1; 802–5–2; 802–5–3; 802–5–4 та ін. шириною 12 м).

Тепловий баланс у секціях для утримання надремонтного молодняку

у стійловий період та гігієнічна оцінка повітряного середовища

Загальна площа секції для утримання молодняку у різні періоди при прив’язному та безприв’язному способі утримання була 345 м2 або на одну голову – 4,31 м2. Загальна площа зовнішніх стін 162 м2, на одну голову в обох секціях 2,02 м2 та об’єм приміщення (об’єм повітря) – 1362 м3 на одну голову 17,0 м3.

Розрахунки годинного об’єму вентиляції показали різні результати, як за технологією так і за способом утримання надремонтного молодняку. У результаті цього об’єм вентиляції на одну голову був меншим при прив’язному способі утримання по періодах: (вирощування 58,4 м3/год, дорощування 73,7 м3/год, відгодівля 88,0 м3/год) порівняно з безприв’язним способом утримання 67,0; 93,5; 97,4 м3/год відповідно.

Загальні витрати тепла на утримання 4–8–місячного молодняку у групових клітках склали 23 435 ккал/год або більше прив’язного на 3,3 %. Тому тепловий баланс при прив’язному способі утримання на 3,7 % більший нульового балансу, а при безприв’язному – на 0,1% менший.

Подальше вивчення теплового балансу у приміщеннях для утримання молодняку в період дорощування (8–12 місяців) показало, що надходження тепла від тварин становить до 32 448 ккал/год (прив’язний спосіб утримання) і 33 120 ккал/год (безприв’язний спосіб утримання). Всього витрати тепла досягнули 24 639 ккал/год, що менше за надходження 31,7 %. При утриманні надремонтного молодняку у стійловий період при безприв’язному способі утримання, загальні витрати тепла становили (31 969 ккал/год), що на 3,6 % більше ніж при прив’язному.

Більше надходить тепла від молодняку (12–16 місяців) 38 696 ккал/год при прив’язному способі утримання, а загальні витрати тепла були менші на 4045 ккал/год, або на 11,7 %. У той же час при безприв’язному способі утримання молодняку у групових клітках ситуація змінилась. Так, більше молодняк виділив вільної теплової енергії, але і більше його було витрачено на обігрів повітря. Тому, тепловий баланс був наближений до нульового (+1,8%).

Дослідження зоогігієнічної оцінки повітряного середовища показали, що сухе повітряне середовище несприятливе для розмноження мікроорганізмів. Так, при утриманні бичків на прив’язі у 5–місячному віці загальна кількість мікроорганізмів була 112,8 тис/м3 (це при 77,3 % відносної вологості в повітрі та температурі 17,7 оС). При вологості повітря 64,7 % і температурі повітря 17,1 оС загальна кількість мікроорганізмів становила 16,6 тис/м3, або в 6,8 разів менше (Р<0,001).

Привертає до себе увагу той факт, що у 10–місячному віці при прив’язному способі утримання загальна кількість мікроорганізмів підвищилась до 138,2 тис/м3 (відносна вологість становила 83,6 %, температура 16,0 оС), при безприв’язному способі утримання відповідно 54,3 тис/м3 (67,6 % і 16,3 оС). Аналогічна картина встановлена у 14–місячному віці. Так, в повітрі приміщення для бичків при безприв’язному утриманні порівняно з прив’язним було менше вуглекислого газу (для 5–ти міс. – на 0,04 %, 10–ти міс. – 0,08 %, 14–ти міс. – 0,10 %). Концентрація аміаку в повітрі приміщень для бичків при прив’язному утриманні поголів’я була в межах 21,6 – 22,5 мг/м3, а при безприв’язному утриманні – 10,6 – 13,1 мг/м3.

Отже загальна оцінка мікроклімату у приміщенні, де бички знаходились у групових клітках безприв’язно, була найвищою і відповідала оптимальному проектно–технологічному режиму, а при прив’язному – гранично допустимому експлуатаційний режиму (5–ти і 14–ти міс. віку) та рівню граничних добових коливань (10–ти міс. віку).

Безприв’язний спосіб утримання бичків у стійловий період у групових клітках (у 5–, 10–, 14–місячному віці) дозволяє підтримувати оптимальний температурний, вологісний режими у приміщеннях при мінімальному накопиченні вуглекислого газу, аміаку і мікробної забрудненості. Зоогігієнічні показники при прив’язному способі утримання значно гірші ніж при безприв’язному. Особливо за рахунок високої вологості повітря, що призвело до розмноження мікроорганізмів у повітрі та до накопичення шкідливих газів (CO2 і NH3) (табл. 1).

Таблиця 1

Зоогігієнічні умови при прив’язному та безприв’язному утриманні бичків української червоно–рябої молочної породи у стійловий період (n=48, ))

Параметри повітряного середовища | Вік бичків, міс.

5 | 10 | 14

Способи утримання

прив’язний | безприв’язний | прив’язний | безприв’язний | прив’язний | безприв’язний

Температура, оС | 17,7±

0,21 | 17,1±

0,22* | 16,0±

0,21 | 16,3±

0,24 | 12,5±

0,48 | 14,2±

0,37**

Відносна вологість, % | 77,3±

1,11 | 64,7±

0,59*** | 83,6±

0,74 | 67,6±

0,65*** | 81,5±

1,07 | 67,7±

0,82***

Загальна мікробна забрудненість, тис/м3 | 112,8±

4,87 | 16,6±

1,43*** | 138,2±

4,10 | 54,3±

3,58*** | 153,7±

3,26 | 67,1±

3,10***

Концентрація вуглекислого газу, % | 0,20±

0,005 | 0,16±

0,003*** | 0,27±

0,005 | 0,19±

0,005*** | 0,25±

0,009 | 0,15±

0,002***

Концентрація аміаку, мг/м3 | 21,6±

0,34 | 10,6±

0,30*** | 22,5±

6,59 | 12,6±

0,41*** | 22,1±

0,43 | 13,1±

0,36***

Етологія утримання бичків на прив’язі і безприв’язно

Вивчення поведінки великої рогатої худоби дозволяє встановити вплив умов утримання на неї і при порівняльному дослідженні декількох способів утримання вибрати найбільш сприятливий для формування у бичків м’ясної продуктивності.

Дослідження поведінки бичків при різних умовах утримання у 6, 10 і 14 місяців показали, що з віком різниця у швидкості поїдання кормів між піддослідними групами значно зменшилась. Так, бички в 6 – місячному віці при безприв’язному утриманні на 55,2 % поїдали корми швидше ніж при прив’язному, у 10 – місяців на 11,7 %, а у 14 місяців – на 5,2 %. Більш активна жуйка була в бичків у 6 місячному віці, а з віком різниця між піддослідними групами практично відсутня. Комфортний рух найбільш активний був у бичків при прив’язному способі утримання до 6–місячного віку. Можливо, в молодому віці бички таким чином компенсували вільний рух, який був у ровесників при безприв’язному способі утримання.

У перші дві години від початку годівлі бичків до 6–місячного віку при утриманні на прив’язі вони більше витрачають часу на поїдання корму, комфортний рух та лежання, а їх аналоги при безприв’язному утриманні довше жували корм, стояли без дій і рухались по клітці. Із збільшенням віку (до 14 місяців) не встановлено суттєвих відмінностей у поведінці бичків протягом перших двох годин після початку споживання кормів. Вірогідна різниця не встановлена в усі вікові періоди. Суттєвою є різниця щодо відпочинку бичків, що були на прив’язі: відпочивали довше в 1,62 рази (6 міс.), в 2,47 (10 міс.) і в 3,27 (14 міс.) ніж бички без прив’язі.

Продуктивність бичків української червоно–рябої молочної породи

Дослідження живої маси показали, що середньодобові прирости молодняку, який утримувався на прив’язі з 4 до 8 місяців, в середньому становили 847,5 грамів. У аналогів при утриманні в групових клітках безприв’язно, середньодобові прирости становили 786,7 г, що менше на 7,18 % ( Р<0,01) (табл. 2).

Таблиця 2

Вплив способу утримання на інтенсивність росту молодняку

великої рогатої худоби у віці 4–8 місяців (n=30, )

Показники | Варіанти способів утримання молодняку

контрольна група | дослідна група

прив’язний | безприв’язний(по 10 голів у клітці з механічною фіксацією)

Жива маса при постановці

у 4 міс. віці, кг | 128,8±2,16 | 126,7±2,39

Жива маса у 8 міс., кг | 230,5±2,37 | 221,1±3,54

Приріст живої маси, кг | 101,7±2,13 | 94,4±2,63*

Середньодобовий приріст, г | 847,5±17,07 | 786,7±15,03**

Відносний приріст, % | 56,6±1,27 | 54,3±1,29

На другому етапі досліджень результати вказують на значні жировідкладення у бичків при їх утриманні на прив’язі. Загальні прирости у бичків при безприв’язному утриманні були більшими на 17,8 кг. Такі прирости перекривають відставання у рості бичків у попередньому періоді (з 4 до 8 місяців). Крім того, витрати на додатковий рух бичків у груповій клітці були меншими ніж на додаткові відкладення жиру в тілі бичків, які утримувались на прив’язі (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив способу утримання на інтенсивність росту молодняку

великої рогатої худоби у віці 8–12 місяців (n=20, )

Показники |

Варіанти способів утримання молодняку

контрольна група | дослідна група

прив’язний | безприв’язний (по 10 голів в клітці із зоною відпочинку боксах)

Жива маса при постановці

у 8 міс. віці, кг | 221,6±4,18 | 220,8±6,09

Жива маса в 12 міс., кг | 306,7±9,27 | 324,5±4,40**

Приріст живої маси, кг | 85,1±4,84 | 103,7±4,15**

Середньодобовий приріст, г | 709,2±29,66 | 864,0±32,0***

Відносний приріст, % | 32,1±1,47 | 38,0±1,47**

Результати третього етапу показали, що прирости живої маси становили у бичків 724,2±54,31, а дослідної 988,3±31,25 при меншій затраті кормів (табл. 4).

Таблиця 4

Вплив способу утримання на інтенсивність росту молодняку

великої рогатої худоби у віці 12–16 місяців (n=10, )

Показники |

Варіанти способів утримання молодняку

контрольна група | дослідна група

прив’язний | безприв’язний ( по 10 голів в клітці із зоною відпочинку на підлозі із торцевої дерев’яної шашки)

Жива маса при постановці у 12 міс. віці, кг | 317,5±8,62 | 316,8±8,04

Жива маса в 16 міс., кг | 404,4±8,47 | 435,4±8,26*

Приріст живої маси, кг | 86,9±6,52 | 118,6±3,84***

Середньодобовий приріст, г | 724,2±54,31 | 988,3±31,25***

Відносний приріст, % | 24,1±1,95 | 31,5±1,20***

Оглядом і пальпацією тулуба тварин встановлено значне відкладання жирової тканини, особливо у бичків контрольної групи. У аналогів дослідної групи, які утримувались безприв’язно у груповій клітці по 10 голів, середньодобові прирости становили 988,3 г, втрати були незначними – 11,7 г за добу.

При забої бичків контрольної групи у 12 – місячному віці констатовано, що маса парної туші у середньому досягла 144,1 кг, це на 14,6 % менше ніж у ровесників з дослідної групи.

Подальше утримання бичків за вказаними технологіями призвело до значної різниці між деякими показниками забою. Так, передзабійна маса бичків з контрольної групи становила – 407,7 кг, а у дослідній – 447,7 кг. Вірогідність різниці зменшилась з Р<0,001 до Р<0,01. Відповідно перевага за виходом маси парної туші була на боці безприв’язного утримання на рівні Р<0,01.

Високий рівень годівлі бичків та безприв’язний спосіб утримання їх в індивідуальних боксах, призвели до раціонального використання енергії корму, яка відклалась в тілі бичків в основному у вигляді м’язової тканини. Дослідження морфологічного складу туш бичків показало, що з 166,9 кг маси туші 80,3 % у дослідній групі становила м’якоть, а в контрольній–79,2 %. Різниця не вірогідна за виходом м’якоті, але вірогідна за масою м’якоті (Р<0,01) у12–місячному віці. У той же час маса кісток контрольної групи була на рівні 26,3 кг – що становило 15,8 % від загальної маси туші. Тенденція до зменшення загальної маси кісток у контрольній групі не призвела до зменшення виходу кісток, а навпаки до збільшення (17,0 %) від загальної маси туші.

Збільшення терміну прив’язного способу утримання при високому рівні годівлі до 16–місячного віку призвело до накопичення внутрішнього жиру, який склав 15,9 кг, а при безприв’язному способі утримання – в 2,06 рази менше. Різниця збереглась на рівні Р<0,001. Проглядається тенденція подальшого вирівнювання забійних показників за масою: голови, печінки, легенів, серця, селезінки, ніг – між прив’язним та безприв’язним способом утримання бичків (табл. 5).

Таблиця 5

Показники забою бичків української червоно–рябої

молочної породи (n=3, )

Показники | Вік, міс.

12 | 16

контрольна група | дослідна

група | контрольна група | дослідна група

Передзабійна жива маса, кг | 309,3±2,42 | 335,7±3,66** | 407,7±3,31 | 441,7±11,26*

Маса парної туші, кг | 144,1±2,15 | 168,8±2,01*** | 196,9±1,11 | 231,7±5,27**

Внутрішній жир, кг | 13,3±0,37 | 7,4±0,26*** | 15,9±0,65 | 7,7±0,31***

Забійна маса, кг | 151,4±3,91 | 176,3±2,25** | 212,8±0,90 | 239,4±5,51**

Забійний вихід, % | 50,9±0,35 | 52,5±0,31*** | 52,5±0,46 | 54,2±0,47*

Забійний вихід туші, % | 46,6±0,48 | 50,3±0,30*** | 48,3±0,60 | 52,4±0,43**

Маса: кг голови | 3,6±0,23 | 3,8±0,17 | 5,3±0,17 | 5,1±0,14

передніх і задніх ніг | 6,6±0,22 | 6,9±0,31 | 9,3±0,18 | 9,5±0,26

печінки | 4,1±0,11 | 3,5±0,12 | 4,5±0,07 | 4,4±0,12

легень | 2,7±0,07 | 3,0±0,07* | 3,6±0,09 | 3,9±0,07*

серця | 1,0±0,08 | 1,3±0,07* | 1,2±0,07 | 1,4±0,05

селезінки | 0,39±0,11 | 0,49±0,01 | 0,52±0,07 | 0,64±0,05

Вивчення морфологічного складу туш бичків у 16–місячному віці показало, що маса м’якоті від бичків контрольної групи (прив’язний спосіб утримання) досягла 155,1 кг, що менше, ніж від бичків дослідної групи на 17,1 % (Р<0,001). Таким чином, вихід м’якоті при інтенсивних умовах годівлі та утримання надремонтних бичків досягає 81,0 %, що вважається допустимим показником туш молодняку великої рогатої худоби. Відгодівля молодняку до 16–місячного віку дала можливість збільшити масу охолодженої туші в контрольній групі до 196,8 кг, а в дослідній – до 230,7 кг (Р<0,01). Вихід кісток, навпаки, був більшим у бичків контрольної групи порівняно з дослідною (Р<0,01) при практично однаковій масі кісток в обох піддослідних групах.

Отже, умови утримання бичків, як при прив’язному, так і при безприв’язному утриманні практично не вплинули на співвідношення у м’ясі води та сухої речовини. Визначення окремо вмісту жиру, протеїну, золи в середній пробі м’якоті показало суттєві відмінності. Так, у 12–міс. віці в контрольній групі отримано 9,93 % жиру, а в дослідній – на 2,13 % менше.

Продовження відгодівлі бичків до 16–міс. віку призвело до ще більшого вмісту у м’ясі жиру (у середньому 11,15 %). Але при прив’язному способі утримання жиру відклалось в м’ясі туші 12,43 %, а при безприв’язному – менше на 2,56 %.

У контрольній групі (12 міс.) протеїну в м’якоті було всього 15,53 %, тоді як у дослідної на 2,7 % більше (Р<0,01). Такі дані вказують на доцільність утримання бичків української червоно–рябої молочної породи безприв’язно в модульних технологічних конструкціях групових кліток, де при практично рівних показниках у м’якоті туш бичків кількость сухої речовини при безприв’язному утриманні, як дуже важливої частини м’якоті протеїну, вірогідно більша у 12–, та у 16–місячному віці.

Енергетична цінність м’яса у бичків, які утримувались на прив’язі, складала 6,53 МДж в 1 кг (12 міс.) і 8,00 МДж в 1 кг (16 міс.). У той же час, при безприв’язному способі утримання вона була меншою (відповідно 6,17 і 7,53 МДж). Слід відзначити, що дані відмінності щодо енергетичної цінності 1 кг м’якоті були на найнижчому статистичному рівні вірогідності (Р<0,1). Це пояснюється тим, що в мякоті туш бичків, які утримувались на прив’язі, було більше жирової тканини, ніж у бичків при безприв’язному утриманні. Але загальна оцінка енергетичної цінності бичків у 12–місячному віці була більшою у туші бичків з безприв’язним утриманням за рахунок більшої кількості виходу м’якоті. Аналогічні результати отримано у 16–місячному віці, де з вірогідною різницею при Р<0,05 загальна енергетична цінність м’якоті була 1408,1 МДж.

Конверсія корму в поживну частину туші

Коефіцієнт конверсії протеїну в дослідній групі до 12–місячного віку складав 10,2 %, що на – 2,9 % більше ніж у контрольній (Р<0,01). Крім того, коефіцієнт конверсії енергії між групами відрізнявся всього на 0,4 % (Р<0,05).

У 16–місячному віці за всіма складовими трансформування основних поживних речовин і енергії корму в їстівну частину туші бичків порівняно з 12–місячним віком збереглись закономірності між контрольною та дослідною групами.

Одержані дані вказують на те, що при високому рівні годівлі (до 16–місячного віку – 3000 корм. од.) в умовах прив’язного способу утримання відбувається витрата енергії корму на відкладення в тілі бичків більше жирової тканини ніж м’язової. При безприв’язному способі утримання не тільки встановлені більші прирости живої маси та більший вихід їстівної частини, але й трансформація поживних речовин і енергії корму в більш ефективні поживні речовини яловичини.

Економічна ефективність удосконалення умов утримання надремонтного молодняку в післямолочний період до реалізації

Дослідження показали, що у першому технологічному періоді на 1 кг приросту живої маси було витрачено при прив’язному утриманні 6,05 корм. од., а на аналогів при утриманні безприв’язно біля годівниць – 6,51 корм. од. Ці дані показують, що при однакових умовах годівлі, але в більш комфортних умовах, де тварини більше рухались і більш активно поїдали корми, наступає менш раціональне використання ними кормів, ніж при прив’язному способі утримання.

У другому технологічному періоді вирощували молодняк з 8– до 12–місячного віку. Затрати кормів на 1 кг приросту живої маси при прив’язному способі утримання бичків становили 9,68 корм. од., а при безприв’язному – 7,94 корм. од. Тому перевага була в групі бичків з безприв’язним утриманням.

Економічні показники поведінки суттєво відрізнялись між собою при порівнянні двох способів утримання: прив’язного і безприв’язного. Так, менше часу на 1 кг приросту витрачали бички, які вільно рухались, поїдали корм, жували його, стояли без дій, відпочивали в окремому боксі.

У третьому періоді відгодівлі прирости суттєво були більшими в дослідній групі ніж у контрольній. Слід відзначити, що обладнання для гальмування статевих рефлексів бичків при безприв’язному способі утримання групи по 10 голів, яка утримувалась в клітці, виключили додаткові витрати енергії направлені на турбування бичками один одного. У результаті утримання тварин на прив’язі, було витрачено кормів по 12,94 корм од. на 1 кг приросту, що на 36,5 % більше ніж при безприв’язному способі.

В цілому на 1 ц приросту живої маси при прив’язному способі утримання з 4 до 8 місяців витрачено 26,12 люд.–год.; з 8 до 12 міс. – 31,21 люд.–год.; з 12 до 16 міс. – 30,56 люд.–год. Затрати праці при безприв’язному способі утримання були меншими. Це дозволяє зберегти значні кошти при веденні м’ясного скотарства, тобто пропонується з мінімальними витратами кормів і праці отримувати економічно ефективну яловичину. Це підтверджується тим, що суттєві переваги були отримані при визначенні рівня рентабельності в усі технологічні періоди при безприв’язному способі утримання надремонтних бичків над прив’язним.

Для реформованих малих ферм досягти до 8–місячного віку рентабельності виробництва яловичини 7,15 % – це суттєвий економічно обґрунтований результат ведення м’ясного скотарства. А 40,18 % при заключній відгодівлі бичків української червоно–рябої молочної породи свідчить про значні генетичні задатки таких тварин. Прояв цих генетичних задатків одержано в комфортних умовах безприв’язного способу утримання бичків на фоні високого рівня годівлі. При прив’язному способі утримання таких результатів отримати було неможливо.

В И С Н О В К И

1. У дисертації науково обґрунтовано і доведено, що у сільськогосподарських підприємствах малої потужності рентабельне виробництво яловичини з високим вмістом протеїну можна отримувати від надремонтного молодняку української червоно–рябої молочної породи в удосконалених групових клітках на 10 голів. Для цього необхідно дотримуватись відповідних оптимальних, екологічних, етологічних, годівельних та зоогігієнічних умов утримання.

2. Дослідження удосконалень і доповнень до норм технологічного проектування виходять із зменшення технологічних груп для ферм невеликої потужності (до 10 голів) та розміщення їх з 4 до 8 місячного віку з фіксацією під час годівлі, з 8 до 12 місячного віку – в боксах, з 12 до 16 місячного віку – із зоною відпочинку біля годівниць та обладнанням решітки для гальмування статевих рефлексів у бичків.

3. Встановлено, що повітряне середовище у