КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШАРАВСЬКА АННА ВЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 338.242.2:334’716

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ

ВИХОДУ НА ЗОВНІШНІЙ РИНОК

(НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ)

спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування

та регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Расшивалов Дмитро Петрович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету Імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бураковський Ігор Валентинович,

Національний університет „Києво-Могилянська Академія”, професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент

Карпінський Іван Федорович,

Київський національний лінгвістичний університет,

доцент кафедри менеджменту

Провідна установа Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економікою, м. Київ.

Захист відбудеться “21” листопада 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017. Київ, вул. Володимирська 58, к. 12.

Автореферат розісланий “21” жовтня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С.Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин в економіці принципово змінюється орієнтація всієї діяльності енергогенеруючих підприємств України. Виникає необхідність наукового аналізу проблем, пов'язаних із процесами розвитку конкуренції, зокрема, підвищення конкурентоспроможності українських енергогенеруючих підприємств та виявлення факторів управління конкурентоспроможністю на макро- і мікрорівнях.

Конкурентоспроможність на світовому та регіональному енергетичних ринках є одним із факторів економічної безпеки України. Зважаючи на це, розробка стратегії управління конкурентоспроможністю енергогенеруючих підприємств, розвиток теорії і практики управління нею набувають не лише теоретичного, але й виняткового практичного значення.

По-перше, підготовка до членства в СОТ та більш віддалена перспектива вступу до ЄС передбачають підвищення конкурентоспроможності всіх секторів економіки, зокрема енергетичного сектору. Причому вирішення цього завдання стосовно енергетичної галузі є необхідною умовою сталого розвитку всієї економіки країни в цілому.

По-друге, атомна енергетика посідає особливе місце в паливно-енергетичному комплексі України, залишається головним джерелом виробництва електроенергії в Україні, а її подальший розвиток має відбуватися в умовах безпечного і рентабельного функціонування ядерно-енергетичного комплексу.

По-третє, актуальні для України проблеми продовження терміну та виведення з експлуатації ядерних установок, розробки нових безпечних ядерних технологій, збільшення експорту електроенергії та підвищення ядерної безпеки мають розглядатися в контексті підвищення конкурентоспроможності енергогенеруючих підприємств.

Аналіз наукових джерел свідчить, що теоретичні засади розвитку ринкових відносин, форм і методів конкурентної боротьби та забезпечення конкурентоспроможності економічних суб’єктів в умовах зовнішньоекономічної діяльності були закладені у працях І. Ансоффа, Ж. Бертрана, А. Курно, А. Маршала, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Сміта, П. Самуельсона, А.Дж Стрікленда, А.Томпсона, Й. Шумпетера та інших. У цих працях обґрунтовуються загальні закономірності ринкової організації господарства в умовах конкуренції.

У напрацюваннях таких учених, як Д. Абель, П. Зенге, К. Еклунд, Ф. Котлер, Р. Коуз, З. Мілль, Р. Паскаль, М. Портер, Дж. Д. Сакс, Р. Солоу, Уолт К., Ф. Хайєк та інших розглянуто питання управління конкурентоспроможністю в умовах діючої ринкової системи господарювання, насамперед на макрорівні.

Вагомий внесок у розвиток теорії конкурентоспроможності підприємства внесли Я.Б. Базилюк, І.В. Бураковський, І.М. Герчикова, Е.А. Горбашко, А. П. Градов, П.С. Зав’ялов, Г.Н. Климко, А.І. Кредісов, Ю.В. Макогон, А.І. Мокій, С.В. Мочерний, О.І. Рогач, С.Р. Семів, І.Ю. Сіваченко, В.Р. Сіденко, Н.П. Фамінський, Р.А. Фатхутдинов, А.С. Філіпенко, О.І. Шнирков, А. Ю. Юданов та інші.

У дослідженнях цих авторів закладено методологічні та теоретичні основи сучасного розуміння конкурентоспроможності підприємств у внутрішньогосподарському та міжнародному вимірах. Разом з тим, практично відсутні роботи, у яких було б системно досліджено галузеві особливості управління конкурентоспроможністю підприємств, зокрема сучасні фактори управління конкурентоспроможністю енергогенеруючих підприємств. На вирішення цієї проблеми спрямоване дане дисертаційне дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю “Організація управління на національному і господарському рівнях”, яка є складовою частиною теми 01БФ048-01 "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України", що виконується в Інституті міжнародних відносин у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному узагальненні, обгрунтуванні методологічних та методичних засад управління конкурентоспроможністю підприємств атомної енергетики України як на національному, так і на зовнішньому ринках та розробці практичних економічних заходів щодо забезпечення їх високих конкурентних позицій.

Відповідно до мети дослідження автор ставить і вирішує такі завдання:

узагальнити теоретичні підходи щодо визначення конкурентоспроможності підприємства та з’ясувати її особливості як об’єкту управління;

визначити фактори забезпечення міжнародної конкурентоспроможності енергогенеруючих підприємств України;

проаналізувати господарський портфель підприємств атомної енергетики для визначення рівня їх конкурентоспроможності на внутрішньому ринку;

розробити та обґрунтувати методику комплексної оцінки зовнішньоекономічної конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики;

на основі ситуаційного аналізу конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики обґрунтувати напрями подальшого розвитку міжрегіональної торгівлі електроенергією і визначити можливості розширення експортного потенціалу України;

дослідити та проаналізувати стратегічні напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики;

обґрунтувати шляхи підвищення інвестиційної привабливості і перспективи розвитку підприємств атомної енергетики;

визначити відповідність енергетичного сектору України основним вимогам підготовки до вступу до Європейського Союзу, розробити рекомендації щодо реалізації цих вимог в Україні.

Об'єктом дослідження є підприємства атомної енергетики України в умовах виходу на зовнішні ринки.

Предметом дисертаційного дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з управлінням конкурентоспроможністю підприємств атомної енергетики України в умовах виходу на зовнішні ринки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів у сучасних світових і національних економіках, що ґрунтується на загальнонаукових і загальнофілософських принципах, зокрема методи індукції та дедукції (підрозділи 1.1, 1.2 - при дослідженні особливостей конкурентоспроможності як об’єкту управління, визначенні специфічних рис різних типів енергетичних ринків та встановленні взаємозв’язку конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності національної економіки); логіко-історичний метод (розділ 1 – при дослідженні досвіду організації та визначенні моделей ринків електроенергії у різних країнах, їх адаптація до національного оптового ринку електроенергії); методи аналізу, синтезу та порівняльного аналізу (підрозділи 1.2, 2.1-2.4, 3.2. - при дослідженні ринкових факторів конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики, їх стратегічних напрямів розвитку; а також при порівнянні використання країнами світу моделей енергетичних ринків, розробці методичних підходів до експрес-аналізу діяльності ДП НАЕК “Енергоатом” тощо); метод системного аналізу (розділ 2, 3 – при обгрунтуванні методичних підходів до комплексної оцінки міжнародної конкурентоспроможності національних підприємств атомної енергетики і встановленні їх стратегічних напрямів розвитку) та інші.

Обгрунтованість та достовірність отриманих наукових результатів забезпечується тим, що у процесі дослідження використано широке коло методів економіко-статистичного та маркетингового аналізу, а саме: монографічний метод (підрозділи 1.1, 2.1., 3.1- для з’ясування суті конкурентоспроможності енергогенеруючих підприємств на ринку як об’єкту управління, вивчення стану електроенергетики України для підвищення її ефективності та аналізу концептуальних засад конкурентного розвитку національних підприємств); методи конкурентного та портфельного аналізу, SWOT та РЕST аналізу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3 – у стратегічному аналізі підприємств атомної енергетики для визначення їх конкурентної позиції та стратегічних напрямів забезпечення конкурентоспроможності); індексний метод (підпункт 2.2 – при визначенні гостроти конкуренції в енергетичній галузі України розраховано індекс Херфіндаля та чотиридольний індекс); методи середніх та відносних величин (підрозділи 2.2, 2.3 – для вивчення рівняння конкурентоспроможності підприємств); табличний та графічний методи аналізу – для компактного й наочного зображення різних аспектів досліджуваного явища та інші. Дисертаційне дослідження базується на використанні принципу єдності теорії та практики.

Теоретичною основою роботи є фундаментальні праці та науково-теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, у яких розглядаються проблеми сучасних міжнародних економічних відносин та міжнародної конкуренції, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та стратегічного планування як сукупності прийомів і методів, що використовуються підприємствами для досягнення поставленої мети, і як філософії ділової активності в умовах ринкових відносин і конкуренції.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, міжнародні угоди щодо паливно-енергетичних ресурсів, офіційна статистична звітність Державного комітету статистики України, інформаційні матеріали Міністерства економіки, а також документи міжнародних організацій та органів державної влади окремих країн.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в розкритті концептуальних засад управління конкурентоспроможністю українських підприємств атомної енергетики в умовах виходу на зовнішні ринки та у виявленні управлінських факторів її підвищення. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані в процесі вирішення завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні, розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми та полягають у наступному:

вперше:

виявлено, що специфіка конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики як об’єкт управління полягає у тому, що вона є результатом спроможності атомних станцій адаптувати власне внутрішнє середовище до умов зовнішнього ринку за умови виробництва безпечної та дешевої електроенергії, а також задоволення експортного попиту без обмеження пропозиції на внутрішньому ринку;

здійснено кількісну оцінку гостроти конкуренції в енергетичній галузі України (за індексом Херфіндаля та чотиридольним індексом) і виявлено недостатній рівень конкуренції та високий ступінь монополізації на енергетичному ринку;

застосовано групування міжрегіональних ринків електроенергії через розподіл на десять енергосистем і на цій підставі визначено напрями основних міжрегіональних торговельних потоків та фактори впливу на їх розвиток, зокрема надлишок потужностей, сезонні коливання обсягів виробництва, різниця вартості тощо;

удосконалено:

методологію матричного аналізу з огляду на особливості енергетичної галузі, зокрема матрицю “зростання — частка ринку” (так звану матрицю Boston Consulting Group), для визначення основних стратегічних господарських підрозділів атомних станцій, діяльність яких вирішально впливає на конкурентоспроможність (це підрозділи: генерації електроенергії, сховища для відпрацьованого ядерного палива, заводи з виробництва нестандартного обладнання та об’єкти соціально-культурного призначення). При цьому запропоновано модифікувати згадану матрицю і розглянути положення стратегічних господарських підрозділів атомних станцій щодо таких двох індикаторів — “частки виробництва підприємства” і “темпів зростання обсягів виробництва”;

існуючу галузеву методику комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики України, зокрема розроблено алгоритм проведення експрес-аналізу діяльності ДП НАЕК “Енергоатом”, який включає методику розрахунків показників агрегованого балансу, оцінки економічного потенціалу, оцінки фінансово-господарської діяльності та розрахунку коефіцієнтів;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування та конкретизація взаємозв’язку конкурентоспроможності енергетичних підприємств та макроекономічних характеристик національної економіки. Зокрема показано, прямий та зворотній зв’язок рівня конкурентоспроможності енергетичних підприємств та стану державних фінансів, розвитку експортного потенціалу, податкової, кредитно-фінансової і інвестиційної політики, цінового й митно-тарифного регулювання;

- застосування управлінського порівняльного аналізу моделей енергетичних ринків різних типів, зокрема моделі „Єдиного Покупця”, лібералізованої моделі „Єдиного Покупця”, моделі „Спотового ринку”, моделі „двосторонніх контрактів та Балансуючого ринку”. При цьому з’ясовано, що для конкурентного розвитку енергетичного ринку потрібно здійснити перехід від недосконалої моделі „Єдиного покупця” до моделі „двосторонніх контрактів та Балансуючого ринку”, побудованої на укладанні двосторонніх угод, створенні прозорих конкурентних відносин, обмеженні втручання державних органів у діяльність енергетичної галузі, на економічному обґрунтуванні цін та тарифів;

обґрунтування можливостей підвищення експортного потенціалу підприємств атомної енергетики України через розширення міжсистемних зв’язків між енергетичним ринком України та основними ринками збуту в Польщі, Словаччині, Угорщині, Молдові, Росії, а також цільовими ринками в Туреччині, Греції, Болгарії, Румунії, Хорватії та Італії через використання переваг низької собівартості виробництва електроенергії атомними станціями України;

обґрунтування можливості адаптації досвіду підвищення конкурентоспроможності енергетичної галузі країн Центральної, Східної Європи та Балтії в умовах України з огляду на вимоги Європейського Союзу. Це, зокрема передбачає формування енергетичної стратегії України з чітким графіком реструктуризації енергетичного сектору, диверсифікацію джерел та шляхів постачання енергоресурсів, готовність до створення внутрішнього енергетичного ринку з подальшим входженням цього ринку до спільного енергетичного ринку ЄС, підвищення рівня безпеки експлуатації ядерних енергоблоків, створення стратегічних запасів енергоресурсів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Наукові положення, висновки і рекомендації, викладені в дисертаційній роботі базуються на засадах економічної науки, її методів і прийомів, на детальному аналізі концептуальних підходів до проблеми, вивчені та узагальненні зарубіжної та вітчизняної теорії і практики управління конкурентоспроможністю підприємств в цілому та підприємств атомної енергетики України зокрема. Це забезпечило можливість розробки нових підходів до управління та комплексної оцінки зовнішньоекономічної конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики, як в контексті сучасних світогосподарських процесів, так і з урахуванням особливостей формування їх конкурентних переваг на внутрішньому ринку.

Обгрунтованість і достовірність результатів дослідження підтверджується також якісним опрацюванням багатьох літературних джерел (200 найменувань спеціальної економічної літератури), законодавчих актів, наукових публікацій різних шкіл та часових періодів, застосуванням статистичних даних підприємств атомної енергетики України, критичним аналізом матеріалу, сукупністю даних, наведених в роботі (30 таблиць, 22 рисунків, 8 схем, 36 додатків), висвітленням результатів дослідження у 10 наукових публікаціях, а також конкретними пропозиціями і рекомендаціями, що використані в практичній діяльності ДП НАЕК "Енергоатом", ТОВ "ІнвестКонсалтинг" тощо.

Наукове значення роботи. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і дано нове вирішення наукової задачі щодо управління конкурентоспроможністю підприємств атомної енергетики України, обґрунтування стратегічних напрямів їх розвитку та забезпечення конкурентних позицій на зовнішньому ринку в умовах посилення міжнародної інтеграції, що дозволить якісно оновити процеси входження національних підприємств атомної енергетики в систему світогосподарських зв’язків, сприятиме трансформаційним перетворенням в економіці України. Застосування системного підходу до аналізу трансформаційних процесів в електроенергетичній галузі України дозволило виявити можливі форми і географічні вектори міжнародної діяльності підприємств атомної енергетики.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані для забезпечення конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики України. Основні положення дисертації приведено до рівня методичних розробок і конкретних пропозицій, які можуть безпосередньо використовуватися у практичній діяльності енергетичних підприємств. Запропонований метод комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства полягає у тому, що він охоплює всі найважливіші ланки господарської діяльності підприємства, дозволяє визначити місце підприємства на ринку.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практичну роботу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (дирекції з економіки) (довідка про впровадження № 1827/04 від 28.02.2005 р.), ТОВ „ІнвестКонсалтинг”, що акредитована при Комітеті Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (довідка про впровадження № 8 від 18.02.2005 р.), в практичній діяльності Секретаріату комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (довідка про впровадження № 06-16/14-62 від 01.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях, одержано автором особисто. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, базується на авторському переосмисленні теорій управління конкурентоспроможністю енергетичних підприємств, з якими автор ознайомився на досвіді практичної роботи в державному підприємстві НАЕК “Енергоатом”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри “Управління зовнішньоекономічною діяльністю” Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичних конференціях студентів і молодих учених у Інституті міжнародних відносин: “Міжнародний бізнес в Україні: становлення та розвиток в мовах ринкової трансформації суспільства” (2001р.), “Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (2002р.), “Міжнародний бізнес: розвиток ринку інформаційно-комунікаційних технологій (2003р.)”, “Актуальні проблеми міжнародних відносин”, присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин від 14.10.2004 та на міжнародній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (2004р.), а також застосовуються в роботі фінансового, економічного й аналітичного відділів ДП НАЕК “Енергоатом”.

Публікації. Результати досліджень, основні положення, теоретичні та методичні розробки дисертації знайшли відображення у 7 одноосібних наукових статтях та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях, що опубліковані у фахових наукових виданнях, визнаних ВАК-ом України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури (200 найменування), 36 додатків. Зміст роботи викладено на 198 сторінках друкованого тексту, проілюстровано у 30 таблицях, 22 рисунках та 8 схемах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, показано ступінь розробки теми, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методологію дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспроможності як об’єкт управління” узагальнено теоретичні підходи до визначення конкурентоспроможності підприємства та з’ясовано її особливості як об’єкту управління, встановлено взаємозв’язок конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності національної економіки, визначено специфічні риси різних типів енергетичних ринків зарубіжних країн.

У роботі відзначається, що оскільки конкурентоспроможність підприємства розвивається під впливом безперервно взаємодіючих факторів і характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства щодо придбання та утримання протягом досить тривалого часу конкурентної переваги, то під конкурентоспроможністю слід розуміти не лише ефективність, але й ступінь динамічності пристосування підприємства до мінливих умов зовнішнього середовища.

При такому методологічному підході основний акцент робиться на здатності підприємства в максимально стислі строки і найраціональнішим чином привести свою внутрішню діяльність у відповідність до постійно змінюваних зовнішніх умов, забезпечуючи в процесі адаптації підтримку і розвиток вже існуючих, а також нових конкурентних переваг.

З огляду на зазначене, конкурентоспроможність підприємства як об’єкт управління відбиває ступінь реалізації цілей підприємства в його взаємодії із зовнішнім середовищем.

Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є відображенням інтересів насамперед безпосередніх суб'єктів виробничо-економічної діяльності. Водночас будь-яке підприємство функціонує у певному зовнішньому середовищі, що не дозволяє досліджувати рівень конкурентоспроможності окремо від макроекономічних процесів.

У роботі визначається, що існуючий взаємозв'язок конкурентоспроможності підприємства і конкурентоспроможності національної економіки ґрунтується на тому, що підвищення конкурентоспроможності підприємств позитивно впливає на стан державних фінансів, сприяє збільшенню обсягів промислового виробництва, насиченню внутрішнього ринку вітчизняними товарами та послугами, ефективному використанню матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, розвитку експортного потенціалу, зміцненню позицій українських виробників на зовнішньому ринку, а також зменшенню загроз банкрутств. У свою чергу забезпечення високої конкурентоспроможності українських підприємств є важливим завданням державної економічної політики.

Дослідження існуючих моделей ринків електроенергії у різних країнах та аналіз стану оптового ринку електроенергії України дало змогу авторові встановити, що Український енергоринок досі працює за моделлю Єдиного Покупця (див. табл.1, складену автором).

Таблиця 1

Порівняльний аналіз використання країнами світу моделей енергетичних ринків |

Аргентина

ина |

Австралія | Австрія | Англія | Бельгія |

Данія |

Фінляндія | Франція | Німеччина | Греція | Ірландія | Італія | Нідерланди | Норвегія | Польща | Португалія | Іспанія | Швеція | Україна

Єдиний Покупець (1) | л | Ь | | */- | *

Єдиний Покупець

лібералізований (2) | * | * | *

Обов’язковий Пул (3) | * | * | */-

Двосторонні контракти

(4) | * | * | * | * | * | * | * | * | *

Балансуючий ринок (4) | * | * | * | * | * | * | * | *

Електроенергетична

біржа | * | * | * | * | * | * | * | * | * | * | * | *

Дозвіл на двосторонні

контракти | * | * | * | * | * | * | * | *“

* ” - існування моделі ринку в країнах,“

- ” - відміна від використання моделі ринку в країні.

На практиці модель Єдиного покупця виявилася неефективною. Головними ознаками цієї моделі є: висока частка державного регулювання, відсутність ринкових механізмів, існування високого ступеню монополізації. Як показує світовий досвід, Україні необхідно здійснити перехід до моделі Балансуючого ринку і від того, наскільки виважено та ефективно буде проведено реформування, залежатиме майбутнє української енергетики. Окрім цього, ПЕК органічно пов’язаний з усіма іншими галузями господарства і є основою функціонування суспільного виробництва, гарантом енергетичної безпеки та цивілізованих умов життя населення. Саме тому правильно обрана стратегія реформування та розвитку комплексу сприятиме просуванню реформ і в інших сферах господарської діяльності.

Найбільшим виробником електроенергії в Україні є Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”. Атомні станції — конкурентоспроможні у виробництві електроенергії і відрізняються від теплових низькою собівартістю продукції, низькою питомою вагою палива у структурі собівартості, незначним рівнем використовування природних ресурсів.

Автор підкреслює, що підвищення конкурентоспроможності для атомних станцій має бути головним об’єктом управління на ринку. Для цього компанії потрібно створити ефективну і дієздатну в умовах ринкових відносин систему управління комплексом, розпочати роботу за ціновими заявками на ринку, за якими працюють ТЕС, оптимізувати тарифну політику, яка на сьогодні не забезпечує покриття витрат на виробництво електроенергії в повному обсязі. У тарифі мають бути закладені всі необхідні витрати для розвитку галузі. При дотриманні зазначених рекомендацій можна очікувати, що у підприємств атомної енергетики, з'явиться реальна можливість виходу на європейський енергетичний ринок.

У роботі показано, що основний вплив на конкуренцію підприємств атомної енергетики чинять зовнішні монополісти. І як один із варіантів зниження впливу зовнішніх монополістів і підвищення конкурентоспроможності є створення власної інфраструктури поводження з відпрацьованим ядерним паливом.

У другому розділі “Управлінські фактори підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики України” визначено фактори забезпечення міжнародної конкурентоспроможності енергогенеруючих підприємств України, проведено PEST-аналіз на макро- та мікроекономічному рівнях та ситуаційний аналіз господарського портфеля атомних станцій. На основі комплексної оцінки міжнародних конкурентних позицій підприємств атомної енергетики України зроблено висновок, що електроенергія, вироблена на АЕС України, є конкурентоспроможною продукцією. Головними ринковими факторами, на яких базується управління конкурентоспроможністю на атомних станціях, є ціна, рівень ядерної безпеки, якість виробленої електроенергії на українських АЕС, постійне зростання коефіцієнта використання встановленої потужності (КВВП), обмеження забруднення довкілля, соціальний захист персоналу, виконання диспетчерської дисципліни, існуючий науковий, науково-технічний та технологічний потенціал.

У дисертації обґрунтовано систему показників, необхідних для аналізу рівня конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики України на основі адаптації маркетингових матричних методів аналізу (зокрема матриці BCG, GE/McKinsey), моделі конкурентного середовища за М.Портером та SWOT-аналізу. Автор наголошує, що аналіз конкурентоспроможності підприємства – це розрахунок і оцінка комплексу показників, що характеризують різні сторони діяльності підприємства. До основних завдань зовнішнього аналізу належать: вивчення політичного, соціального, податкового, законодавчого стану, фінансові ризики (валютний, державний), макроекономічної ситуації тощо. Приділяється увага підходам та вимогам щодо охорони довкілля як в країні-виробнику продукту, так і в межах його споживання, що суттєво впливає на попит, а також враховуються вимоги науково-технічного прогресу.

До внутрішнього аналізу відносять оцінку фінансового та майнового стану компанії, ступінь ризику (можливості погашення заборгованості), оцінку ліквідності, платоспроможності, рентабельності, достатності капіталу для поточної діяльності, а також використання позикових коштів, ефективності діяльності компанії, собівартості виробництва за видами продукції. Велике насичення ринку та безпосередній розвиток конкуренції між виробниками однотипної продукції спонукає підприємство аналізувати кон’юнктуру ринку та попит на продукцію, що у врешті-решт впливає на бізнес. Аналіз можливостей конкурентів необхідно розглядати окремо, оскільки його результати важливі як для внутрішнього, так і для зовнішнього аналізу.

Аналіз внутрішнього становища компанії ДП НАЕК “Енергоатом” проведено на основі методики експрес-аналізу, який включає в себе агрегований баланс, оцінку економічного потенціалу, фінансово-господарської діяльності та обчислення коефіцієнтів. Запропонована модель оцінки підтверджує стійке зростання та формування мобільнішої структури активів, перевищення власного капіталу над позиковими коштами, що сприяє фінансовій стабільності компанії. Разом із тим, існування простроченої заборгованості негативно характеризує стан компанії та впливає на такі коефіцієнти, як ліквідність, чистий оборотний капітал, забезпеченість власними оборотними коштами, оборотність основних коштів тощо. Вирішення питання погашення цієї заборгованості потребує державного втручання (на сьогодні підготовлено відповідний законопроект щодо вирішення проблем погашення заборгованості за енергоносії, який розглянуто у Верховній Раді України). Аналіз факторів макроекономічного рівня показує, що атомна енергетика особливо чутлива до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі. Оскільки діяльність енергетичної галузі, у тому числі АЕС, повністю регулюється державою, то суттєвий негативний вплив на її діяльність мають постійні зміни у законодавчій, нормативній базі, податковій, амортизаційній і фінансово-економічній політиці. Стабільність розвитку атомних підприємств неможлива без стабілізації політичного та економічного середовища. Водночас, потрібно зазначити, що атомна енергетика має великий науково-технологічний потенціал, який забезпечується за рахунок нових технологій, науки, освіти та бізнесу. У світі триває постійний пошук нових типів реакторів, нового обладнання, більш надійного та безпечного, новітніх технологій, які сприятимуть економічному та соціальному прогресу. Саме тому, щоб АЕС України не втратили своєї конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, нагальним завданням державної політики України має стати збереження існуючого науково-технічного, технологічного потенціалу та подальший його розвиток.

Аналіз факторів мікроекономічного рівня свідчить, що ринок енергогенеруючих компаній є олігополістичним, з малою загрозою появи нових конкурентів, значним тиском постачальників палива, відсутністю товарів-замінників та майже відсутнім тиском з боку споживачів. Структура конкурентного середовища ДП НАЕК “Енергоатом” наведена на рис.1.

Ситуаційний аналіз господарського портфеля атомних станцій за допомогою модифікованої матриці Boston Consulting Group, матриці GE/McKinsey та SWOT-аналізу дозволив виявити основні напрями впливу на поліпшення конкурентоспроможності атомних станцій і зробити висновки, що для утримання досягнутого АЕС рівня конкурентоспроможності та збільшення їх частки ринку, у майбутньому потрібно сконцентрувати основні капіталовкладення на розвитку одного з п’яти господарських підрозділів атомних станцій, а саме, виробництва електроенергії, яка є основним ліцензованим видом діяльності атомних станцій.

Рис.1. Структура конкурентного середовища ДП НАЕК “Енергоатом”

Електроенергія, вироблена на АЕС України, є конкурентоспроможною продукцією. За умови збереження намічених позитивних тенденцій конкурентоспроможність атомної енергетики не буде мати у найближчому майбутньому потенційних конкурентів серед українських виробників.

Разом із цим, у досліджені проілюстровано гостроту конкуренції в енергетичній галузі України, за індексом Херфіндаля (Herfindal Index Ih) (1) та чотиридольним індексом (CR4 — Concentration Ratio) (2):

, де x – частка і-ї фірми у загальному обсязі реалізації продукції даного асортименту на ринку, %; (1)

, де ОРі - обсяг реалізації продукції і-го підприємства , тис. грн.; ОР – загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грн. (2)

За розрахунками автора гострота конкуренції у 2000-2004 рр. та за прогнозами на 2006 р. для енергогенеруючих підприємств оцінюється як слабка. Це підтверджує відсутність конкурентного ринку, існування високого ступеня монополізації на українському енергетичному ринку, а також попередні матричні розрахунки.

Одним із стратегічних напрямів розвитку української енергосистеми є розширення торгівлі електроенергією на міжрегіональному ринку. У дослідженні розглянуто 10 регіональних ринків електроенергії, розділених на 10 енергосистем. Встановлені потужності цих регіонів складають 895,0 ГВт, або 30% світової встановленої потужності.

У дисертації розглянуто співвідношення між існуючими енергосистемами, проаналізовано стан міжрегіональної торгівлі електроенергією, визначено основні торговельні потоки та фактори впливу на їх розвиток. Наприклад, у більшості випадків на розвиток торгівлі електроенергією впливають: надлишки генеруючих потужностей; добові і сезонні коливання обсягів виробництва; різниця вартості. Окрім позитивних факторів, які впливають на розвиток торгівлі, існує низка негативних моментів. По-перше, відсутність відкритого доступу до ринків електроенергії обмежує можливість її експорту з одного регіону до іншого. По-друге, розвитку торгівлі перешкоджає не завжди вигідне місцезнаходження імпортних і експортних ринків. Інколи для торгівлі необхідна участь третьої країни, якщо імпортуючий регіон не межує з регіоном експорту. По-третє, неплатежі і розкрадання електроенергії.

Одним із найважливіших факторів розвитку торгівлі є надлишкові генеруючі потужності, які виявляються шляхом аналізу встановлених потужностей і максимального попиту на електроенергію. Загальний обсяг встановлених потужностей по десяти регіонах становить 895,0 ГВт, а сума пікових навантажень по регіонах оцінюється в 753 ГВт. Отже, на сьогодні в світі поки що існує достатня кількість потужностей. Проте, авторські розрахунки показують, що споживання електроенергії в середньому зросте на 36,8% у 2020 році у зазначених регіонах, а терміни ймовірного зникнення надлишку потужностей у регіонах неоднакові.

В Україні існуючий надлишок генеруючих потужностей є потенціалом для розвитку торгівлі у майбутньому. Першочерговими ринками збуту української електроенергії виступають такі країни, як Росія, Польща, Словаччина, Угорщина, Молдова. Цільовими ринками можуть виступати енергетичні ринки таких країн, як Болгарія, Румунія, через яку можливе постачання електроенергії до Хорватії, Італії та в інші країн Південної Європи. Імпортувати українську електроенергію мають готовність також Греція та Туреччина.

Вважаємо, що в Україні існує великий експортний потенціал, на подальше розширення якого впливає: низька собівартість виробництва електроенергії, надлишок генеруючих потужностей (введення в експлуатацію двох енергоблоків), географічне розташування, яке дозволяє експортувати електроенергію в європейські країни і здійснювати транспортування електроенергії інших країн по території України. Окрім вищезазначеного, для збільшення експорту української електроенергії на європейські ринки, потрібно пильну увагу приділити законодавчій базі, з метою приведення вітчизняного законодавства у відповідність до європейських стандартів. Створення належного клімату для інвестування як у будівництво нових, так і в модернізацію існуючих електростанцій, а також у реконструкцію існуючих і спорудження нових ліній електропередач (ЛЕП), може в майбутньому збільшити можливості розвитку торгівлі електроенергією, особливо якщо це супроводжуватиметься поглибленням інтеграції української енергосистеми до європейської.

У роботі зазначається, що важливим фактором підвищення конкурентоспроможності є також участь у міжнародних програмах та проектах ДП НАЕК “Енергоатом”. Міжнародна діяльність компанії спрямована на формування міжнародного співробітництва у рамках програм МАГАТЕ, Тacis, ЄБРР, а також організацій цілого ряду країн, зокрема Франції, Німеччини, Англії, Японії, Іспанії, Чехії, Словаччини, Росії.

Основою міжнародної діяльності НАЕК „Енергоатом” є міжнародні конвенції, до яких приєдналася і Україна. Багатосторонні міжнародні угоди, договори про співпрацю у мирному використанні атомної енергії, двосторонні партнерські угоди та програми міжнародної співпраці спрямовано на підвищення безпеки експлуатації енергоблоків АЕС України, на підняття рівня культури безпеки, розвиток та удосконалення науково-технічної підтримки та інфраструктури.

Третій розділ роботи “Основні напрями забезпечення конкурентних позицій підприємств атомної енергетики України на зовнішніх ринках” присвячений встановленню стратегічних напрямів розвитку підприємств атомної енергетики України, забезпеченню їх інвестиційної привабливості та європейського вектору розвитку.

Для визначення концептуальних засад стратегічного розвитку атомної енергетики в дисертаційному дослідженні здійснено аналіз стану енергетичної галузі України в цілому, яка знаходиться в стані реформування, розпочатого у 1995 р. Метою реформування було впровадження ринкових відносин; організація конкуренції між виробниками електроенергії; лібералізація цін; приватизація генеруючих і енергопостачальних компаній; зміна структури з розмежуванням функцій виробництва, передачі, розподілу та постачання електроенергії; введення повної грошової форми оплати; посилення платіжної дисципліни.

Проте реформування електроенергетики розпочалося без відповідної законодавчої підтримки і належного комплекту документів для впровадження ринкових відносин; за наявності інфляції, неплатежів, бартеру, невідповідних цін і тарифів на паливо та електроенергію, що в свою чергу призвело до збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості; за відсутності досвіду приватизації; при спрацьованому обладнанні, вкрай поганому стані електромереж, які потребували значних інвестицій для оновлення і модернізації. У 1996 році було створено оптовий ринок електроенергії на якому: ціну на електроенергію, вироблену АЕС та ГЕС, встановлює НКРЕ, а теплові генерації працюють за ціновими заявками. При цьому було здійснено перехід до лише грошових форм розрахунків; практично ліквідовано бартер; різко скоротилася кількість посередників; розрахунки грошовими коштами поступово зросли з 57% на початку 2001 р. до 97,5% у 2003 р. Проте кошти, отримані за електроенергію, розподіляються пропорційно виробленій товарній продукції, що призводить до неповної оплати, а значить збільшення заборгованості. Фактично “Енергоринок” є державним монополістом, а діюча схема управління коштами дає можливість державі впливати на рух грошових потоків шляхом введення різних “надзвичайних ситуацій” (особливо велика їх кількість спостерігалася в 2000-2002 рр. у ДП НАЕК “Енергоатом”).

Відомо, що енергоринок України будувався за англійською схемою, проте умови для його реалізації були місцевими. Проблемами сучасного енергоринку є те, що тарифна політика не відповідає ринковим вимогам; неплатежі споживачів за електроенергію призвели до зростання заборгованості; відсутня конкуренція на ринку первинних енергоносіїв; конкуренція між генеруючими компаніями, в умовах державного регулювання, що позбавляє стимулів для зниження витрат виробництва.

Хоча діюча система все ще характеризується монопольно-державним регулюванням та відсутністю ринкових важелів, перші кроки з метою її реформування вже зроблено. Частина енергетичного сектору (обленерго) приватизована українськими і зарубіжними власниками й очікується подальша приватизація генеруючих компаній.

Для обґрунтування теоретико-методологічних підходів щодо здійснення реформ в енергетиці в роботі проаналізовано основні нормативні документи, що розроблені або розробляються в Україні, серед яких розпорядження Президента України “Про розробку Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. та подальшу перспективу” від 27 лютого 2001 р. №42/2001-рп. На цей час існує лише проект Енергетичної стратегії. В роботі на базі сценаріїв розвитку Енергетичної стратегії здійснюється аналіз щодо споживання, видобутку енергоресурсів та виробництва електроенергії до 2030 року.

У роботі зазначено, що енергетичні ринки тісно пов’язані з вугільними, нафтовими і газовими ринками. Подальше загострення конкуренції за нафту та газ призведе до значного їх подорожчання до 2030 р., а згідно з проектом вказаної Енергетичної стратегії України, до 2030 р. очікується збільшення загального споживання енергоресурсів удвічі.

У табл. 2 наведено рівень споживання, видобутку, дефіцит та ціна на енергоресурси в Україні. Загальні витрати на енергоресурси до 2030 р. збільшаться на 3,7 млрд. дол., відбудеться підвищення цін на них та зростання споживання. Це позначиться на збільшенні собівартості продукції ТЕС і цінах на електроенергію, зниженні конкурентоспроможності теплових станцій, падінні платоспроможності споживачів та на зниженні енергетичної безпеки країни.

В умовах нестачі власних коштів та обмежених можливостей державного бюджету питання збільшення інвестиційних ресурсів, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями є вкрай актуальними і для енергетичної галузі, і для України в цілому.

Основними проблемами існування несприятливого інвестиційного клімату у енергетичній галузі України є недостатня розвиненість ринкових відносин та наявність таких негативних факторів: високий рівень заборгованості ДП “Енергоринок” перед підприємствами; наявність значної частки морально та фізично зношених основних фондів ТЕС; низька якість паливно-енергетичних ресурсів; недосконала податкова та амортизаційна політика; зростання заборгованості за енергоносії.

Зважаючи на багаторічний досвід експлуатації АЕС, наявність наукової і виробничої бази, а також запаси природного урану і цирконію, для Україні уявляється доцільним орієнтуватися на випереджаючий розвиток атомної енергетики.

Виходячи з того, що інвестиційна політика є ключовим фактором конкурентної стратегії, для підвищення конкурентоспроможності підприємств енергетики необхідно: будівництво нових потужностей; розробка, впровадження і використання енергозберігаючих технологій; вдосконалення системи обліку електроенергії; розробка, впровадження екологічних систем.

Для АЕС, зокрема основними напрямами інвестиційної політики мають стати: заходи з модернізації і реконструкції діючих енергоблоків; проекти з подовження термінів експлуатації енергоблоків; проекти щодо поводження з ВЯП (відпрацьованого ядерного палива).

Залучення інвестицій в атомну енергетику — це не лише важливе джерело фінансових ресурсів, але й вищий рівень менеджменту, маркетингових технологій, а також засіб оздоровлення економічної ситуації у галузі.

Таблиця 2

Основні характеристики ринку енергоресурсів в Україні *

Ресурси урси Одиниці виміру 2003 р. 2015 р. 2030 р.

Газ Споживання млрд. м3 39,6 42,1-49,4 45,7-53,8

Видобуток млрд. м3 19,1 22,8 27,2

Дефіцит (Імпорт) млрд. м3 20,5 26,6 26,6

Ціна дол./1000 м3 108 114 135

Витрати на імпорт млн. дол. 2214 3032,4 3591

Нафта Споживання млн. т 9,4 20,0-23,4 25,3-30,7

Видобуток млн. т 3,9 5,2 6,9

Дефіцит (Імпорт) млн. т 5,5 18,2 23,8

Ціна дол./барель 27 34 41

Витрати на імпорт млн. дол. 148,5 618,8 975,8

(сума витрат на газ та нафту

для ТЕС) цент/кВтг 0,47 0,47 0,40

Вугілля Споживання млн. т 58,6 86,8 120,2-126,7

Видобуток млн. т 49,3 63,0 80,5 

Дефіцит (Імпорт) млн. т 9,3 23,8 46,2 

Ціна дол./т 30 33 38 

Витрати на імпорт млн. дол. 279,0 785,4 1755,6

цент/кВтг

(для ТЕС) 0,29 0,53 0,81

Загальні витрати на енергоресурси млн. дол. 2641,5 4436,6 6322,4

у т.ч. витрати на енергоресурси для

ТЕС млн. дол. 612,4 1243,9 2205,4

цент/кВтг 0,76 1,01 1,23

Витрати на ядерне паливо млн. дол. 250,0 315,9 400,0   

цент/кВтг 0,31 0,25 0,21

* Джерело: обраховано автором за " Стратегия развития ядерной энергетики Украины на период до 2030 года и дальнейшую перспективу";" Проект Энергетической стратегии Украины на период до 2030 года и дальнейшую перспективу" (основные положения); "Министерство топлива и энергетики: 2004".

На основі вивчення вимог до нових країн-членів ЄС, зокрема підвищення рівня ядерної безпеки, завершення створення стратегічного запасу, лібералізація енергетичного ринку, підвищення енергетичної ефективності та надійності енергобалансу, покращення рівня використання ВДЕ, створення енергетичної стратегії, в дисертації пропонується: завершити розробку енергетичної стратегії України, у тому числі стратегії розвитку атомної енергетики; удосконалити тарифну політику, з метою поліпшення фінансового стану підприємств атомної енергетики, створити можливості акумулювання коштів на їх своєчасне закриття, забезпечення необхідного рівня ядерної та радіаційної безпеки; змінити систему розподілу коштів між учасниками енергоринку, який здійснюється не на користь атомної енергетики, що призвело до