“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

СОМИК Анжеліка Василівна

УДК 336.77:338.43:347.734

КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Борщ Алла Георгіївна,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

старший науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Грушко Віктор Іванович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу

та кредиту

кандидат економічних наук

Ібатуллін Шаміль Ільдусович,

Головний науково-дослідний та проектний інститут

землеустрою Державного комітету України по земельних

ресурсах, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Науково-дослідний фінансовий інститут

Міністерства фінансів України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “ 23 ” лютого 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, кімн. 212).

Автореферат розісланий “21“ січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жук Н. Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Серед основних факторів економічного зростання сільського господарства як стратегічної галузі економіки України важливе місце належить її кредитному забезпеченню. Об’єктивна необхідність та особлива роль кредиту, без якого галузь як товаровиробник не може існувати, зумовлені специфікою його відтворювального процесу. Нині, за умов обмеженості бюджетних коштів, інвестиційної непривабливості аграрного виробництва для інвесторів, орієнтованості кредитних спілок на дрібного позичальника, кредити комерційних банків є єдиним реальним і поки що безальтернативним джерелом покриття потреби сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах.

За останнє століття розвиток банківського кредитування сільського господарства в нашій країні пройшов шлях від директивного розподілу кредиту, який забезпечував близько 40% джерел формування оборотних засобів, до майже повного припинення кредитування галузі при переході до ринкових відносин. Сучасний етап розвитку кредитних відносин характеризується започаткуванням з 2000 року процесу відновлення кредитного забезпечення аграрного сектора економіки України та розбудови його на якісно нових засадах з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва та ринкових умов господарювання.

Вивченню багатоаспектних теоретичних і практичних питань кредиту присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед класиків необхідно відмітити дослідження А. Гана, Дж. Кейнса, Дж. Ло, Д. Рікардо, М. Фрідмана, І. Шумпетера, та ін. Кредитні відносини комерційних банків ґрунтовно досліджувалися сучасними вченими, серед яких: Н.Н. Внукова, І.С. Гуцал, В.І. Грушко, А.Т. Головко, О.В. Дзюблюк, М.П. Денисенко, Г.Ф. Жуков, Б.С. Івасів, О.І. Лаврушин, В.Д. Лагутін, А.М. Мороз, С. Мочерний, В.Т. Сусіденко, М.І. Савлук, М.М. Ямпольский та ін. Проблеми кредитного забезпечення аграрного сектора економіки України знайшли своє відображення в працях В.М. Алексійчука, В.Г Андрійчука, О. Є. Гудзь, М.Я Дем’яненка, О.Т Євтуха, Ш.І. Ібатулліна, С.І. Кручка, Д.В. Полозенка, І.П. Чапко та багатьох інших.

Визнаючи важливість і практичне значення напрацювань у теорії та практиці банківського кредиту, зазначимо, що окремі теоретичні, методичні та практичні аспекти залишаються недостатньо розробленими. Зокрема, мало дослідженими в теоретичному плані є особливості кредитних відносин комерційних банків із сільськогосподарськими підприємствами, а також внутрішні та зовнішні фактори, що визначають розвиток даних відносин. Потребує удосконалення діючий механізм фінансової підтримки підприємств АПК через програму часткової компенсації процентної ставки з державного бюджету. Зростаючий обсяг банківських кредитних вкладень у сільське господарство потребує удосконалення методичних засад визначення ефективності використання сільськогосподарськими підприємствами кредитів комерційних банків.

Необхідність вирішення зазначених й багатьох інших проблем та розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками, що знаходяться на початковому етапі розвитку, зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН у межах науково-дослідної теми “Формування системи та механізмів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах“ (номер державної реєстрації 0102U000266).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження була визначена необхідність розв’язання наступних завдань:

- узагальнити теоретичні засади кредиту, уточнити економічну сутність і визначити особливості кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками;

- узагальнити та систематизувати класифікацію кредитів комерційних банків, що надаються сільськогосподарським підприємствам, яка б відображала сучасну банківську практику та рівень розвитку кредитного забезпечення галузі;

- оцінити сучасний стан забезпечення галузі банківськими кредитами, визначити тенденції його змін і вплив факторів, що визначають розвиток кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками;

- узагальнити методичні засади визначення ефективності використання сільськогосподарськими підприємствами короткострокових кредитів комерційних банків;

- дослідити діючу державну програму фінансової підтримки сільськогосподарських та інших підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів, визначити її недоліки й обґрунтувати практичні пропозиції щодо удосконалення.

Об’єктом дослідження є кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з комерційними банками в Україні. Поглиблені дослідження проводились на матеріалах Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань формування та здійснення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали основні положення економічної теорії та теорії фінансів, а також діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення досліджуваних явищ. Вирішенню поставлених у дисертаційній роботі завдань сприяло використання загальнонаукових і спеціальних методів проведення економічних досліджень. Зокрема, при вивченні теоретичних засад кредитних відносин застосовувалися методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, аналогії та порівняння, узагальнення. При аналізі стану кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників використовувалися статистико-економічні методи (порівняння, статистичного спостереження, графічний), монографічний, а також методи логічного, історичного підходів та інші загальноприйняті методи економічних досліджень. Під час розробки методичного підходу до визначення ефективності використання короткострокового кредиту використовувалися методи формалізації, моделювання, експерименту.

Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, періодичних видань; наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів; дані статистичних щорічників, Національного банку України, Міністерства аграрної політики України, річних бухгалтерських, статистичних звітів сільськогосподарських підприємств України та Кам’янець-Подільського району Хмельницької області; матеріали первинного обліку (кредитні справи) Кам’янець–Подільських відділень комерційних банків АКБ “Укрсоцбанк”, АППБ “Аваль”, АКБ “Приватбанк”, АКБ “Кредит Банк “Україна”, АКБ “Укрексімбанк” та особисті спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті системного дослідження сукупності теоретичних, методичних і практичних аспектів кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками одержано наступні результати, які визначають його наукову новизну:

вперше:

- запропоновано визначення сутності кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками як економічних відносин, які виникають у процесі здійснення кредитних операцій комерційними банками, спрямованих на забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами на умовах, що враховують базові принципи кредитування й об'єктивні вимоги галузі щодо обґрунтованості строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження позичальнику, порядку погашення та сплати відсотків за користування ним;

- визначено і систематизовано внутрішні та зовнішні фактори, під впливом яких формується кредитоспроможний попит сільськогосподарських підприємств на банківські кредити та кредитна активність комерційних банків в аграрному секторі економіки;

доповнені раніше сформульовані положення:

- щодо переліку сучасних принципів банківського кредитування. Їх доповнено принципом збалансованості інтересів суб'єктів кредитних відносин, який знаходить своє відображення в індивідуальному підході кредитора до позичальника при визначенні основних умов кредитної угоди з урахуванням їхніх інтересів і специфіки фінансово-господарської діяльності позичальника;

- економічної класифікації кредитів комерційних банків, що надані сільськогосподарським підприємствам. Класифікацію уточнено й доповнено видами кредиту, виділеними за ознакою режиму кредитування: загальні, компенсаційні, пільгові;

дістали подальший розвиток:

- перелік об’єктивних вимог галузі сільського господарства щодо організації її кредитного обслуговування. Визначено, що такі вимоги полягають не тільки в необхідності дотримання економічно обґрунтованих строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження позичальнику, але й обґрунтованості порядку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним;

- уточнення категоріального апарату. Узагальнення теоретичних засад кредитних відносин комерційного банку дозволило визначити їх як економічні відносини, що виникають між банком і клієнтом при наданні позикової вартості у грошовій формі, чи зобов’язання, яке передбачає його виконання в грошовій формі у майбутньому на умовах платності та інших умовах за домовленістю сторін. На основі визначення структурних складових вартості кредиту – основної і додаткової плати, було уточнено її сутність як величину витрат у грошовому виразі, що сплачується позичальником кредитору за користування позиченими коштами й іншим особам за створення передумов одержання кредиту;

- методичні засади визначення ефективності використання сільськогосподарськими підприємствами короткострокових кредитів комерційних банків. Обґрунтовано доцільність застосування сільськогосподарськими підприємствами методичного підходу, який дозволяє комплексно дослідити ефективність використання короткострокових кредитів за критеріями оптимальності розміру, оборотності і рентабельності, вартості та строковості кредиту. Його складовими є запропоновані показники зміни рентабельності оборотних коштів, прибутковості фінансових витрат, повної вартості кредиту, уточнений показник ефекту фінансового важеля, а також загальновживані – співвідношення оборотності кредиту й оборотності оборотних коштів, рентабельності кредиту, терміну окупності, коефіцієнти оптимальності терміну кредиту та своєчасності його повернення;

- пропозиції щодо удосконалення діючої програми фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів, зокрема у напрямку уточнення об’єкта часткової компенсації та порядку розрахунку її розміру; підвищення дисципліни виконання зобов’язань позичальником; визначення індивідуального порядку погашення кредитних відсотків сільськогосподарськими підприємствами з нерозвинутою галуззю тваринництва; спрощення та звуження суб’єктної спрямованості механізму здешевлення кредитів; розширення напрямів використання компенсаційних кредитів для сільськогосподарських підприємств тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання сільськогосподарськими підприємствами пропонованих автором методичних підходів до визначення ефективності використання короткострокового кредиту. Його впровадження сприятиме прийняттю зважених управлінських рішень щодо забезпечення фінансування сільськогосподарського виробництва економічно обґрунтованими кредитними джерелами формування оборотного капіталу. Розроблений методичний підхід одержав схвальну оцінку і прийнятий до використання в аналітичному процесі окремих підприємств Кам’янець–Подільського району Хмельницької області, зокрема, СТОВ “Іскра”, с. Голосків (довідка № 14 від 22 жовтня 2004 року) та СТОВ “Мрія”, с. Сокіл (довідка № 21 від 20 жовтня 2004 року).

Опрацьовані пропозицій щодо удосконалення діючого механізму часткової компенсації кредитної ставки з державного бюджету знайшли своє застосування в роботі Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики Міністерства аграрної політики України (довідка №37-21-3/296 від 14 жовтня 2004р).

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретичних, організаційно-методичних засад і розробці пропозицій щодо окремих напрямів удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками. У дисертаційній роботі та публікаціях автора викладені результати, одержані ним особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати проведених досліджень доповідались на науково-практичних конференціях та семінарах: “Організаційно–економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, ІАЕ УААН, 2001), “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, ЛДАУ, 2002), “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (м. Мелітополь, ТДАА, 2002), “Надання підтримки малим і середнім підприємствам на селі: механізми рефінансування” (м. Київ, ІАЕ УААН, 2004), “Ринкова трансформація та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, ХНАУ, 2004).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 10 одноосібних праць, загальним обсягом 2,96 д. а., в т.ч. 6 наукових статей - у фахових виданнях, загальним обсягом 2,04 д. а. та 2 тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 189 джерел, додатків. Аналітично – цифровий матеріал представлений в 23 таблицях, 10 рисунках і 16 додатках. Основний зміст роботи викладено на 175 сторінках комп’ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора обґрунтовано теоретичні та методичні підходи, а також практичні пропозиції щодо удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками в Україні.

В першому розділі “Теоретичні основи кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками“ досліджено економічну сутність кредиту та кредитних відносин, визначено особливості кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками, розглянуто організаційні етапи процесу банківського кредитування підприємств галузі, узагальнено та систематизовано класифікацію кредитів комерційних банків, наданих сільськогосподарським підприємствам.

У результаті комплексного дослідження сутності кредиту визначено, що кредитні відносини комерційного банку не обмежуються відносинами з приводу безпосереднього надання коштів у тимчасове користування. Вони виникають у процесі здійснення усіх кредитних операцій банку (кредити, облік векселів, овердрафт, операції репо, строкові депозити (розміщені в інших банках), гарантії, акцепти, авалі, зобов’язання з кредитування тощо) і охоплюють значно ширші операційні межі та коло суб'єктів. З огляду на це, кредитні відносини комерційного банку доцільніше визначати як вид економічних відносин, що виникають між банком і клієнтом при наданні позикової вартості в грошовій формі чи зобов’язання, яке передбачає його виконання в грошовій формі у майбутньому на умовах платності та інших умовах за домовленістю сторін.

Вихідними засадами теорії і практики реалізації кредитних відносин комерційного банку є принципи кредитування. У процесі дослідження обґрунтовано необхідність виділення поряд із загальноприйнятими принципами кредитування (поверненість, строковість, цільова направленість, платність, забезпеченість) принципу збалансованості інтересів суб'єктів кредитних відносин. Він знаходить своє відображення в індивідуальному підході кредитора до позичальника при визначенні основних умов кредитної угоди з урахуванням їх інтересів та специфіки фінансово-господарської діяльності позичальника. Цей принцип покликаний забезпечити врахування та максимально повне задоволення економічних інтересів суб’єктів кредитних відносин, створити на цій основі передумови ефективного їх розвитку.

Встановлено, що для сільськогосподарських підприємств найпоширенішими наслідками недотримання на практиці банківського кредитування даного принципу є скорочення поголів’я тварин через об’єктивну відсутність інших реальних джерел у позичальників із недостатньо розвинутою галуззю тваринництва для щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, а також зниження прибутків від реалізації рослинницької продукції через обмеження можливості позичальника використати сприятливу цінову кон’юнктуру при визначенні кредитором несприятливих термінів повернення кредиту внаслідок застосування регресивного способу його погашення.

Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств із комерційними банками мають свою специфіку, обумовлену їх суб’єктним складом. З одного боку, участь у цих відносинах комерційного банку як кредитора визначає основні ознаки банківського кредиту, що принципово відрізняють його від інших видів кредиту. Зокрема, одним із суб'єктів кредитних відносин є банк, а об’єктом – вартість виключно у грошовій формі; специфіка форми власності на кредитні ресурси, яка дозволяє банку одночасно бути позичальником і кредитором; висока ризикованість і більш жорсткі умови та принципи кредитування; плата у формі кредитного відсотка та інших характерних для банківської практики формах оплати; договірний характер, обов’язковість письмової форми угоди та жорстке державне регулювання кредитної діяльності банку. З іншого боку, участь у досліджуваних відносинах сільськогосподарських підприємств – позичальників зумовлює необхідність врахування об’єктивних вимог галузі щодо організації її кредитного забезпечення через специфіку відтворювального процесу. В ході проведеного дослідження встановлено, що такі вимоги полягають не тільки в необхідності дотримання економічно обґрунтованих строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження позичальнику, але й обґрунтованості порядку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Визначено також, що на даному етапі розвитку кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками їм притаманна така риса як багатосуб’єктність. Вона спричинена участю в процесі кредитування інших суб'єктів, які виводять дані кредитні відносини за межі мікрорівня “комерційний банк – сільськогосподарське підприємство”. Такими суб'єктами є державні структури – Міністерство аграрної політики, Державне казначейство, Управління сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій, Аграрний фонд, які в силу наданих їм повноважень сприяють кредитному забезпеченню аграрного сектора економіки України.

Дослідження особливостей даних кредитних відносин дозволило вперше запропонувати визначення категорії “кредитні відносини сільськогосподарських підприємств із комерційними банками” як економічних відносин, які виникають у процесі здійснення кредитних операцій комерційними банками, спрямованих на забезпечення потреб сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах на умовах, що враховують базові принципи кредитування та об'єктивні вимоги галузі щодо обґрунтованості строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження, порядку погашення та сплати відсотків за користування ним. Дане визначення, на нашу думку, точніше розкриває суть даного виду кредитних відносин через конкретизацію операційних меж, якими є усі кредитні операції банку, та визначення основних умов ефективної їх реалізації, якими є необхідність дотримання принципів банківського кредитування, з одного боку, та об’єктивних вимог галузі щодо організації її кредитного обслуговування - з іншого, тобто врахування інтересів банку і сільськогосподарського підприємства.

У дисертаційній роботі узагальнено банківську практику кредитування сільського господарства, що знайшло відображення в класифікації видів банківських кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам. Їх доцільно класифікувати за: строком користування, валютою видачі, платіжною формою, цільовим використанням, розміром кредиту, кількістю кредиторів, забезпеченістю, ступенем ризику, порядком видачі, цілісністю виданої суми, інструментами кредитування, порядком погашення, видом процентної ставки, способом сплати відсотків, терміном виконання зобов’язань. З урахуванням сучасної банківської практики запропоновано виділити за ознакою режиму кредитування такі види кредитів: кредити на загальних умовах, пільгові та компенсаційні. Непоширеність або недостатнє використання в банківській практиці таких необхідних для сільськогосподарських товаровиробників видів кредиту, як іпотечні, довгострокові (понад 5 років), великі, консорціальні, вексельні, овердрафтні, факторингові, лізингові дозволило визначити, що кредитні відносини сільськогосподарських підприємств із комерційними банками знаходяться на початковому етапі розвитку.

У другому розділі “Сучасний стан кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств комерційними банками України” викладені результати комплексного дослідження стану банківського кредитування підприємств галузі, визначено тенденції та фактори, що визначають його розвиток, проаналізовано державну програму здешевлення кредитів, визначено її позитивні аспекти та недоліки, детально досліджено умови банківського кредитування на матеріалах сільськогосподарських підприємств Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

При проведенні аналізу динаміки банківського кредитування сільськогосподарських підприємств визначено позитивні тенденції, які полягають у зниженні середньої кредитної ставки за 2000-2003 рр. з 57,4 до 17,8%, зростанні обсягів кредитів у 13,9 раза, збільшенні питомої ваги довгострокових кредитів у структурі кредитів галузі з 28,3 до 45,3% (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяги і структура кредитів, наданих комерційними банками України галузі сільського господарства у 1998 –2003 роках, млн. грн.*

(заборгованість на кінець року)

Роки | Усього | у тому числі за видами

валют | кредитів

національна | іноземна | короткострокових | довгострокових

усього | національна | іноземна | усього | національна | іноземна

1998 | 329 | 217 | 112 | 236 | 186 | 50 | 93 | 31 | 62

1999 | 390 | 192 | 198 | 228 | 149 | 79 | 162 | 43 | 119

2000 | 793 | 458 | 335 | 603 | 400 | 203 | 190 | 59 | 131

2001 | 1732 | 1287 | 445 | 1466 | 1173 | 293 | 266 | 114 | 152

2002 | 2644 | 2019 | 624 | 2053 | 1671 | 383 | 590 | 349 | 241

2003 | 4561 | 3781 | 780 | 2496 | 2241 | 255 | 2065 | 1540 | 525

Питома вага у загальному обсязі кредитів галузі, %

1998 | 100,0 | 66,0 | 34,0 | 71,7 | 56,5 | 15,2 | 28,3 | 9,4 | 18,9

1999 | 100,0 | 49,2 | 50,8 | 58,5 | 38,2 | 20,3 | 41,5 | 11,0 | 30,5

2000 | 100,0 | 57,8 | 42,2 | 76,0 | 50,4 | 25,6 | 24,0 | 7,4 | 16,6

2001 | 100,0 | 74,3 | 25,7 | 84,6 | 67,7 | 16,9 | 15,4 | 6,6 | 8,8

2002 | 100,0 | 76,4 | 23,6 | 77,7 | 63,2 | 14,5 | 22,3 | 13,2 | 9,1

2003 | 100,0 | 82,9 | 17,1 | 54,7 | 49,1 | 5,6 | 45,3 | 33,8 | 11,5

* Розраховано за даними Бюлетеня НБУ. - 2003.- №1. - с.104; 2001. - №12, - с. 94-95; 2003.- №12. - с.99-100.

Проте результати досліджень показали, що, незважаючи на позитивні зміни, банківські кредити ще не відіграють належної ролі у фінансуванні аграрного виробництва. Питома вага кредитних ресурсів, спрямованих комерційними банками в сільське господарство, становить 1,7% від ВВП країни, в той час як частка продукції сільського господарства у структурі ВВП перевищила 24%. Це підтверджує також структура кредитного портфеля вітчизняних комерційних банків, в якій кредити сільськогосподарським товаровиробникам становили 7,8–8,2 %, проти 34,6% - підприємствам промисловості та 34,6% - суб’єктам сфери торгівлі.

З огляду на це, було виявлено і систематизовано основні внутрішні та зовнішні фактори, під впливом яких формується кредитоспроможний попит сільськогосподарських підприємств на банківські кредити та кредитна активність комерційних банків в аграрному секторі економіки. Кредитоспроможний попит сільськогосподарських підприємств на кредити комерційних банків визначається головним чином фінансовим станом позичальника, наявністю в нього ліквідної застави, реальністю страхового захисту тощо. З іншого боку, пропозиція кредиту, тобто зацікавленість банку в кредитних відносинах з підприємствами галузі формується під впливом таких внутрішніх чинників як наявність необхідної ресурсної бази у кредитора, його кредитною політикою, прийнятністю кредитного ризику за даною кредитною операцією, кредитоспроможністю позичальника, а також зовнішніми факторами, найбільш важливими з яких є: стан розвитку банківської системи, спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку України, макроекономічні й монетарні передумови розвитку

кредитного ринку. Проведений аналіз даних факторів засвідчив, що більшість із них на даному етапі, при загальній позитивній тенденції до змін, продовжують стримувати розвиток кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками.

У дисертаційній роботі детально досліджено сучасні умови реалізації кредитних відносин комерційних банків із сільськогосподарськими підприємствами Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. З’ясовано, що більшість з них, незважаючи на позитивні тенденції, не відповідають об’єктивним вимогам галузі щодо організації її кредитного обслуговування. Така невідповідність спричинена високою вартістю кредитних коштів, неврахуванням у багатьох випадках об’єктивних можливостей виконання позичальником зобов’язань, відсутністю чіткого узгодження умов кредитної угоди, зокрема вартості та розміру застави із фінансовим станом підприємства, короткостроковістю кредитних угод, високими вимогами щодо розміру забезпечення та обов’язкової наявності страхового захисту об’єктів застави, який на сьогодні є формальним.

Аналіз структурних елементів вартості кредиту – основної (процентна ставка, комісійні платежі) і додаткової плати - дозволив визначити її як величину витрат у грошовому виразі, що сплачується позичальником кредитору за користування позиченими коштами й іншим особам за створення передумов для одержання кредиту. Встановлено, що в досліджуваних підприємствах комісійні платежі банку збільшували вартість кредитів для позичальника на 1,7–6%, а різноманітні додаткові платежі - на 1-6,9%, в тому числі на 0,2–5,2% - за рахунок платежів за страховий захист об’єктів застави.

За таких умов розвиток кредитного забезпечення сільського господарства, як пріоритетної галузі економіки нашої країни, потребує державної підтримки. Важливим її інструментом став впроваджений з 2000 року механізм часткової компенсації з державного бюджету процентної ставки за кредитами сільськогосподарським та іншим підприємствам АПК (рисунок 1).

На підставі проведених досліджень динаміки реалізації даної державної цільової програми за період 2000-2003 рр. було визначено основні її результати, якими стали: зростання забезпеченості банківськими кредитами в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в 4,2 раза, збільшення питомої ваги прокредитованих виробничих витрат сільськогосподарських товаровиробників з 13,2 до 47,1%, у тому числі на умовах часткової компенсації – з 5,2

Рис. 1. Динаміка часткової компенсації з державного бюджету процентної ставки за кредитами комерційних банків, наданих сільськогосподарським підприємствам у національній валюті в 2000-2003 рр.

до 18,3%, збільшення кількості прокредитованих підприємств до 14075 (в 3,7 раза) та зростання кредитної забезпеченості в розрахунку на одне сільськогосподарське підприємство до 202,3 тис. грн., подовження строків користування кредитом. Встановлено, що найбільш вагомим результатом запровадженого механізму здешевлення кредитів стало зниження реальної кредитної ставки, тобто ставки, сплаченої безпосередньо сільськогосподарським підприємством за користування банківським кредитом. Зокрема, за кредитами в національній валюті вона зменшилась за 2000-2003 роки з 40,2 до 12,6%, а для постраждалих внаслідок несприятливих погодних умов виробників – до 3,6-6,9%, тобто більше як у 3,2 раза.

У третьому розділі “Напрямки удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських позичальників із комерційними банками“ обґрунтовано методичний підхід до визначення ефективності використання сільськогосподарськими підприємствами короткострокових кредитів комерційних банків, наведені результати його апробації, опрацьовані пропозиції щодо удосконалення програми здешевлення кредитів, визначені напрямки державної підтримки розвитку кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з комерційними банками.

З метою вдосконалення кредитних відносин на мікрорівні, запропоновано визначати ефективність використання сільськогосподарськими підприємствами короткострокових кредитів комерційних банків через показники, згруповані за критеріями оптимальності розміру, оборотності і рентабельності, вартості та строковості кредиту. Запропоновані коефіцієнти зміни рентабельності оборотних коштів, прибутковості фінансових витрат, повної вартості кредиту, а також удосконалений показник ефекту фінансового важеля та загальновживані показники співвідношення оборотності кредиту та оборотності оборотних коштів, рентабельності кредиту, терміну його окупності, коефіцієнти своєчасності повернення й оптимальності терміну кредиту в сукупності забезпечуватимуть комплексне відображення ефективності використання сільськогосподарським підприємством короткострокових кредитів.

Даний методичний підхід до визначення ефективності використання короткострокових кредитів має перевагу порівняно з існуючими в фінансовому аналізі завдяки галузевій спрямованості та залученні до його структури взаємопов’язаних показників, диференційованих за критеріями, які різнобічно характеризують результативність використання кредитних ресурсів. Результати його апробації на прикладі сільськогосподарських підприємств Кам’янець–Подільського району Хмельницької області наведені в табл. 2.

Апробація підтвердила обґрунтованість і доцільність застосування методичного підходу на практиці, оскільки він дає комплексну й різнобічну оцінку ефективності використання сільськогосподарським підприємством короткострокових кредитів, що сприятиме прийняттю зважених управлінських рішень щодо фінансового забезпечення безперервності процесу відтворення економічно доцільними кредитними джерелами формування оборотного капіталу.

Важливим інструментом державної підтримки розвитку кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками є механізм кредитної субсидії. Проведене дослідження дозволило визначити недоліки механізму здешевлення кредитів, що знижують ефективність його дії. Основними з них є: недосконалість об’єкта часткової компенсації та порядку розрахунку її розміру, складність механізму кредитної субсидії і його розпорошеність багатьма позичальниками й напрямами кредитування, нестабільний характер бюджетного фінансування тощо.

З метою удосконалення механізму здешевлення кредитів, як важливого інструменту підвищення доступності банківських кредитів для сільськогосподарських товаровиробників, пропонується:

- визначати розмір часткової компенсації вартості кредиту як різницю між основною платою кредитору за користування кредитними коштами, яка включає відсоткову ставку і комісійні платежі, та фіксованим розміром процентної ставки за кредит, яка підлягає сплаті

Таблиця 2

Оцінка ефективності використання короткострокових кредитів окремими сільськогосподарськими підприємствами Кам’янець-Подільського району Хмельницької області у 2001 – 2003 рр.

Показники | Формула

розрахунку | Рекомендоване значення | СТОВ ВФ “Мрія”,

с. Сокіл | СТОВ ВФ “Іскра,

с. Голосків | 2001 | 2002 | 2003 | 2001 | 2002 | 2003

1. Оптимальний розмір та доцільність залучення

1.1. Ефект фінансового важеля | ЕФВ = Кс / ВК (Рав –ПСф) | ЕФВ 0 | 0,04 | - 0,16 | - 0,09 | - 0,71 | - 0,47 | -0,66

2. Оборотність та рентабельність кредиту

2.1. Коефіцієнт співвідношення оборотності кредиту і оборотності оборотних коштів | Ко = Ок / Ооб | Ко 1 | 1,99 | 2,5 | 0,60 | 1,13 | 2,05 | 1,89

2.2. Зміна рентабельності оборотних коштів, % | Rоб = Rоб - R(об-к) | Rоб 0 | 0,50 | 0,12 | -0,17 | 0,07 | 0,20 | -0,48

2.3. Рентабельність кредиту, % | Рк = ЧПк / Кс 100 | Рк 0 | 26,4 | 8,4 | 10,0 | 6,9 | 7,1 | -15,1

3. Вартість

3.1. Коефіцієнт прибутковості фінансових витрат | Пфв = ЧПк / ПВк | Пфв 1 | 1,53 | 0,34 | 0,92 | 0,31 | 0,28 | -1,29

3.2. Коефіцієнт повної вартості кредиту | Кпвк = ПВк / (ЧПк + ПВк) | Кпвк 0,5 | 0,40 | 0,75 | 0,52 | 0,77 | 0,78 | (збиток)

4. Строковість

4.1. Коефіцієнт своєчасності повернення кредиту | Ксп = Тф / Тд | Ксп 1 |

0,99 |

0,98 |

2,11 * | 1,08 | 0,74 |

2,26 *

0,98 | 0,92

0,99

4.2. Термін окупності кредиту, дні | То = (Кк / ЧП) Т | То 1 | 48 | 122 | 234 | 651 | 286 | (збиток)

4.3. Коефіцієнт оптимальності терміну кредиту | От = То / Тд | От 1 |

0,17 |

0,61 |

0,85 | 2,24 | 0,80 | (збиток)

2,74 | 0,79

3,08

Примітка: Кс – середні залишки заборгованості за короткостроковими кредитами банку; ВК – власний капітал; Рак – рентабельність авансованого капіталу; ПСф – фактична процентна ставка за користування кредитом; Ок – коефіцієнт оборотності кредиту; Ооб – коефіцієнт оборотності оборотних коштів; Rоб - рентабельність оборотних коштів, одержана за участю у їх формуванні кредиту; R(об-к) - рентабельність оборотних коштів, одержана без залучення короткострокового кредиту; ЧПк – чистий прибуток, одержаний за рахунок банківського кредиту; ПВк – повна вартість кредиту; ЧП – чистий прибуток; Тф – фактичний строк користування кредитом; Тд – договірний строк користування кредитом за кредитною угодою; Кк – розмір одержаного короткострокового кредиту; Т – тривалість звітного періоду, днів.

*Погашення кредиту відстрочено до 1 жовтня 2004 року відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та Міністерства фінансів України № 227 / 446 від 10 липня 2003 року

позичальником. Розмір останнього повинен встановлюватися диференційовано, залежно від цілей використання, строків кредитування, фінансового стану позичальника з метою стимулювання кредитування пріоритетних напрямків розвитку галузі, які більшою мірою потребують державної допомоги;

- для уникнення поширеної ситуації перетворення галузі тваринництва у джерело сплати кредитних відсотків всупереч інтересам розширеного відтворення виробництва, передбачити для сільськогосподарських підприємств із недостатньо розвинутою галуззю тваринництва можливість спеціального порядку погашення відсотків протягом двох етапів: на першому – за рахунок тієї частини коштів, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету; на другому, після закінчення ліміту компенсаційних коштів – за рахунок виручки від реалізації продукції рослинництва;

- звузити суб’єктну спрямованість механізму здешевлення кредиту до виключно сільськогосподарських товаровиробників, для яких доцільно розширити цілі використання компенсаційних кредитів на фінансування розвитку галузі тваринництва, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, кредитування кооперативів із спільного використання техніки, погашення заборгованості за послуги з її ремонту тощо;

- з метою підвищення дисципліни виконання зобов’язань позичальником, слід передбачити умову повернення компенсованої частини вартості кредиту в Державний бюджет України у разі невиконання позичальником у строк зобов’язань за кредитною угодою.

В дисертаційній роботі наголошується на необхідності застосування комплексного підходу до вирішення проблеми забезпечення сільського господарства банківськими кредитами за державної підтримки. Центральне місце тут належатиме системним заходам держави, спрямованим на вдосконалення законодавчої бази та захисту прав суб'єктів кредитних відносин; подальше зміцнення та укрупнення банківської системи; забезпечення монетарних передумов розвитку кредитних відносин; створення необхідної кредитної інфраструктури (Аграрного банку, Фонду кредитної підтримки, дієвої системи страхування сільськогосподарської діяльності та іпотечного кредитування під заставу землі, гарантійних установ); поліпшення фінансового стану сільськогосподарських позичальників і підвищення на цій основі їх кредитоспроможності через цінові та інші ринкові механізми підтримки рівня доходів виробників сільськогосподарської продукції тощо. Кожен із зазначених напрямків потребує ґрунтовного і поглибленого дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення окремих питань науково-прикладної проблеми удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з комерційними банками. Проведене дослідження дає підставу зробити такі висновки:

1. Кредитні відносини комерційного банку – це вид економічних відносин, що виникають між банком і клієнтом при наданні позикової вартості в грошовій формі, чи зобов’язання, яке передбачає його виконання в грошовій формі у майбутньому на умовах платності та інших умовах за домовленістю сторін.

2. Вихідними засадами теорії і практики реалізації кредитних відносин є принципи кредитування. Необхідність врахування інтересів суб'єктів кредитних відносин у процесі кредитування зумовила доцільність виділення принципу збалансованості інтересів суб'єктів кредитних відносин. Він знаходить своє відображення в індивідуальному підході кредитора до позичальника при визначенні основних умов кредитної угоди з урахуванням їх інтересів та специфіки фінансово-господарської діяльності позичальника.

3. Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з комерційними банками мають певну специфіку, зумовлену їхнім суб’єктним складом. З огляду на це, їх визначено як економічні відносини, що виникають у процесі здійснення кредитних операцій комерційними банками, спрямовані на забезпечення потреб сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах на умовах, що враховують базові принципи кредитування й об'єктивні вимоги галузі щодо обґрунтованості строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження, порядку погашення та сплати відсотків за користування ним.

4. Динаміка розвитку банківського кредитування сільського господарства характеризується позитивними тенденціями, які виявляються в зростанні за 2000-2003 рр. обсягів кредитів в 13,9 раза, зниженні середньої кредитної ставки з 57,4 до 17,8%, збільшенні питомої ваги довгострокових кредитів у структурі кредитів галузі з 28,3 до 45,3%, зростанні питомої ваги прокредитованих виробничих витрат сільськогосподарських товаровиробників - з 13,2 до 47,1% та забезпеченості банківськими кредитами в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь з 70 до 330 грн.

5. Незважаючи на суттєві позитивні зміни, банківське кредитування ще не відіграє належної ролі у фінансуванні аграрного виробництва, про що свідчить: непоширеність або недостатнє використання в банківській практиці таких важливих для сільськогосподарських підприємств видів кредиту як довгострокові (понад 5 років), іпотечні, великі, консорціальні, вексельні, овердрафтні, факторингові, лізингові; питома вага кредитних ресурсів, спрямованих комерційними банками в сільське господарство, яка становить 1,7% від ВВП країни, в той час як частка продукції сільського господарства у структурі ВВП перевищила 24%; структура кредитного портфеля вітчизняних комерційних банків, в якій кредити сільськогосподарським товаровиробникам становили 7,8 – 8,2 %, проти 34,6% - підприємствам промисловості та 34,6% - суб’єктам сфери торгівлі.

6. Сучасні умови реалізації кредитних відносин комерційних банків із сільськогосподарськими підприємствами не відповідають об’єктивним вимогам галузі щодо організації її кредитного обслуговування. Така невідповідність спричинена високою вартістю кредитних коштів; неврахуванням у багатьох випадках об’єктивних можливостей виконання позичальником зобов’язань та відсутністю чіткого узгодження умов кредитної угоди, зокрема вартості та розміру застави, із фінансовим станом підприємства; короткостроковістю кредитних угод, високими вимогами щодо розміру забезпечення та обов’язковості страхового захисту об’єкта застави, який нині є формальним тощо.

7. Розвиток кредитних відносин комерційних банків з аграрним сектором економіки України визначаються багатьма внутрішніми та зовнішніми факторами, що впливають на формування кредитоспроможного попиту сільськогосподарських позичальників (фінансовий стан, ліквідна застава, страховий захист) та кредитну активність комерційних банків серед підприємств галузі (кредитний ризик, ресурсна й правова база, кредитна політика банку, кредитоспроможність позичальника, стан розвитку банківської системи, грошово-кредитна політика Національного банку України, макроекономічні та монетарні передумови розвитку кредитного ринку). Вплив більшості з них на кредитне забезпечення сільськогосподарського виробництва, при загальній позитивній тенденції до змін, залишається несприятливим.

8. Об’єктивному інформаційному забезпеченню суб'єктів кредитних відносин, поліпшенню на цій основі організації управління кредитними коштами підприємства сприятиме запропонований методичний підхід до визначення ефективності використання короткострокових кредитів. Він певною мірою сприяє вирішенню проблеми удосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств із комерційними банками, яка на нинішньому етапі потребує запровадження комплексу взаємоузгоджених заходів, спрямованих на створення системи сільськогосподарського кредиту з урахуванням економічних інтересів усіх учасників кредитних відносин - сільськогосподарських виробників, кредиторів і держави.

9. Діючий механізм здешевлення кредитів з державного бюджету є ефективним інструментом підвищення їх доступності для сільськогосподарських та інших підприємств АПК. На етапі становлення вітчизняної системи сільськогосподарського кредиту слід подовжити період дії даної державної програми, попередньо її удосконаливши. Програма кредитної субсидії має бути спрямована виключно на сільськогосподарських товаровиробників, для яких доцільно розширити напрямки використання компенсаційних кредитів (розвиток галузі тваринництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій, кредитування сільськогосподарських кооперативів із спільного використання техніки, погашення заборгованості за послуги з її ремонту). Розмір часткової компенсації слід визначати як різницю між платою кредитору (кредитна ставка, комісійні платежі) і розміром фіксованої пільгової ставки за кредит, яка підлягає сплаті сільськогосподарським позичальником.

10. У створенні вітчизняної системи кредитування сільського господарства основну роль має відігравати держава, яка повинна сприяти наближенню економічних інтересів кредитора