ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ

ім. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО АМН УКРАЇНИ

ШУМКО ГАЛИНА ІВАНІВНА

УДК: 616.248-053.7-092-08

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЛІКУВАННЯ ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

14.01.27 – пульмонологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Коломоєць Михайло Юрійович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дзюблик Олександр Ярославович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, завідувач відділення технологій лікування неспецифічних захворювань легень

доктор медичних наук, професор Орнат Степан Ярославович, Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії № 2

Провідна установа

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра факультетської терапії та ендокринології, м. Дніпропетровськ

Захист дисертації відбудеться “ 23 “ січня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 10).

Автореферат розісланий “ 22 “ грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) продовжує займати провідне місце в структурі захворюваності органів дихання і тому залишається актуальною науковою проблемою. За даними епідеміологічних досліджень, на БА хворіють від 3 до 15 % населення в світі (Фещенко Ю.І., 2003; Яшина Л.О., 2003; Ласиця О.Л., Охотнікова О.М., 2003).

На сучасному етапі БА розглядається як мультифакторне захворювання із полігенним типом успадкування, яке виникає у результаті поєднаного впливу екзогенних і ендогенних факторів (Кужко М.М., 2002). У патогенезі БА важливу роль відіграють зміни в імуноцитокіновій системі (Чернюк Н.В., 2001; Чернушенко К.Ф., 2003), порушення рівноваги у вегетативній нервовій системі (Портнова О.А., Зубаренко А.В., Кравченко Л.Г., 2001), зміни в морфофункціональній характеристиці клітинних мембран, які мають суттєву роль у формуванні адренергічного дисбалансу при БА (Коломоєць М.Ю. і співавт. 2002) та порушенні мікроциркуляції (Тодоріко Л.Д., 2002; Минеев В.Н., Лалаева Т.М., 2004). Важливим чинником, який модифікує фізико-хімічний стан клітинних мембран, є надмірна активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів (ВРОЛ) та біополімерів на фоні порушення антиоксидантного захисту (Kelly Frank J. et al., 1999; Герасімов С.В. 2000; Чучалин А.Г., 2004). Поодинокими дослідженнями відмічені певні аспекти розвитку та прогресування БА в осіб молодого віку (Беш Л.В., 1999; Пархоменко Л.К., Страшок Л.А., 2003).

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених різним аспектам БА, багато питань розвитку цього захворювання, не знайшли повного вирішення. Визначення патогенетичних аспектів БА у молодих осіб, встановлення факторів, що сприяють розвитку та прогресуванню БА є важливим також для корекції виявлених змін за допомогою лікувальних заходів, спрямованих на блокування якомога більшої кількості ланок патогенезу. Одним із таких методів лікування є лазеротерапія (Самойлов Н.Г., 2000; Васильева-Линецкая Л.Я., 2003) та антиоксидант факовіт.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету “Механізми прогресування хронічних захворювань органів травлення, поєднаних із патологією ендокринної, дихальної та серцево-судинної систем, патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування” (номер державної реєстрації 0104U009023, шифр ІН. 2501.0001.04).

Мета дослідження: оптимізувати, з урахуванням визначених патогенетичних факторів, диференційоване лікування осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів, шляхом застосування в комплексній терапії лазеротерапії та факовіту.

Задачі дослідження:

1. Встановити зміни морфофункціонального стану еритроцитів та стану окисної модифікації білків у молодих осіб, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів порівняно з хворими на часті гострі респіраторні вірусні інфекції.

2. Визначити інтенсивність вільнорадикального окиснення ліпідів та стан глутатіонової системи захисту в молодих осіб, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів порівняно з хворими на часті гострі респіраторні вірусні інфекції.

3. Вивчити зміни імуноцитокінового профілю в молодих осіб, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів порівняно з хворими на часті гострі респіраторні вірусні інфекції.

4. Дослідити особливості гормонально-вегетативного статусу в молодих осіб, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів порівняно з хворими на часті гострі респіраторні вірусні інфекції.

5. Оптимізувати, з урахуванням визначених патогенетичних факторів, диференційоване лікування осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів.

Об’єкт дослідження: бронхіальна астма І та ІІ ступенів у хворих молодого віку.

Предмет дослідження: вплив лазеротерапії (ЛТ) та факовіту (Ф) на імуноцитокіновий профіль, оксидантно-антиоксидантний гомеостаз і морфофункціональний стан еритроцитів (Ер) в комплексному лікуванні хворих на БА І та ІІ ступенів.

Методи дослідження: клінічне обстеження хворих, біохімічне дослідження показників ВРОЛ, окисної модифікації білків (ОМБ), антиоксидантної системи захисту (АОС), оцінка імуноцитокінового профілю, вегетативно-гормонального статусу, морфофункціонального стану Ер за допомогою цитохімічного, морфометричного та фільтраційного методів, спірометричний, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено додаткові фактори, що сприяють прогресуванню БА І та ІІ ступенів в осіб молодого віку, що базуються на вегетативно-гормональному дисбалансі, зростанні рівня прозапальних цитокінів та імуноглобуліну Е, зміні морфофункціональних властивостей Ер, зростанні процесів ВРОЛ та ОМБ, розбалансованості АОС. Часті гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) за умов обтяженого алергологічного анамнезу та / або спадкової схильності, переважання тонусу парасимпатичної нервової системи, зниження активності холінестерази, підвищення прозапальних цитокінів та імуноглобуліну Е, а також межових значень функції зовнішнього дихання (ФЗД) є факторами ризику розвитку БА в осіб молодого віку.

Вперше патогенетично обґрунтовано та оптимізовано диференційоване лікування осіб молодого віку, хворих на БА І та ІІ ступенів. Додавання до базисної терапії (БТ) лазеротерапії або факовіту у хворих на БА І ступеня, дозволяє досягти у 78 % пацієнтів значного покращання та у 22 % покращання. Додавання до БТ лазеротерапії у хворих на БА ІІ ступеня, дозволяє досягти у 78 % пацієнтів значного покращання та у 22 % покращання, а додавання факовіту – у 80 % значного покращання та у 20 % покращання. Використання на фоні БТ лазеротерапії та факовіту дозволяє досягти у 89 % пацієнтів значного покращання та у 11 % покращання у хворих на БА як І, так і ІІ ступеня.

Практичне значення одержаних результатів

Патогенетично обґрунтовано доцільність застосування для оптимізації диференційованого лікування осіб молодого віку, хворих на БА І та ІІ ступенів, антиоксиданту Ф та ЛТ.

Запропоновано на фоні БТ в осіб молодого віку, хворих на БА І ступеня, включати Ф впродовж 15 днів, а також ЛТ червоного діапазону на біологічно активні точки ділянки носа та лімфаденоїдне кільце Пирогова, після чого впливати ЛТ інфрачервоного діапазону на точки Р (І) 1, з обох сторін, Т (ХІІІ) 14, V (VІІ) 13, з обох сторін – курсом 7 процедур.

Особам молодого віку, хворим на БА ІІ ступеня, доцільно на фоні БТ включати Ф впродовж 20 днів, а також ЛТ червоного діапазону на біологічно активні точки ділянки носа та на лімфаденоїдне кільце Пирогова, після чого впливати ЛТ інфрачервоного діапазону на точки Р (І) 1, з обох сторін, Т (ХІІІ) 14, V (VІІ) 13, з обох сторін, а також по задньо-боковій поверхні шиї та сегментарну зону по задній поверхні грудної клітки на рівні С3-Тh3 – курсом 9 процедур.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний та лікувальний процес на терапевтичних кафедрах Буковинського державного медичного університету, Івано-Франківського державного медичного університету, Тернопільського державного медичного університету, в клініці Інституту терапії ім. Л.Т. Малої АМН України (м. Харків), в роботу стаціонарів та поліклінічних відділень лікувально-профілактичних закладів м. Харкова, м. Попельні Житомирської області, м. Сколів, смт. Славська Львівської області, м. Чернівці, санаторію-профілакторію ВП РАЕС та ВП СМЧ № 3 м. Кузнецовська Рівненської області, що підтверджено актами впроваджень. За матеріалами дисертації видано 2 інформаційних листа (№ 144 – Київ, 2004 та № 57 – Київ, 2005).

Особистий внесок здобувача. Автор дисертації є основним розробником викладених у роботі положень. За безпосередньою участю автора визначено контингент обстежуваних груп, проведено переважний об’єм клініко-інструментальних обстежень, проаналізовано, узагальнено та статистично оброблено отримані результати, написано розділи дисертації, сформульовано висновки і практичні рекомендації та впроваджено їх в практику охорони здоров’я.

Апробація результатів роботи. Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми мікроциркуляції та гемостазу при патології внутрішніх органів”, м. Чернівці, 16-17 вересня 2002 р.; 83, 84, 85 та 86 підсумкових наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (Чернівці: БДМА.-2002, 2003, 2004, 2005 рр.); 77 та 78 підсумкових наукових конференціях студентів та молодих вчених-медиків з міжнародною участю (Чернівці: БДМА.-2003 і 2004 рр.); 57-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених в м. Ужгороді 20-22 квітня 2004 р.; Х Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, м. Чернівці, 26-29 серпня 2004 р.

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць (в тому числі 8 статей, 7 із них – у фахових наукових медичних виданнях, рекомендованих ВАК України), 2 деклараційних патенти України на винаходи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, клінічної характеристики хворих, результатів власних досліджень (викладених у двох розділах та чотирьох підрозділах), аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків А та Б, ілюстрована 30 таблицями, 24 рисунками. Дисертація викладена на 193 сторінках машинопису, в тому числі покажчик літератури містить 271 джерело вітчизняних та зарубіжних авторів, що складає 26 сторінок, додатки А та Б викладені на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Основу дисертаційного дослідження складає матеріал комплексного клінічного та лабораторно-інструментального спостереження за 112 хворими на БА та ГРВІ. Серед обстежених, пацієнтів чоловічої статі було 74 (66,1 %), жіночої – 38 (33,9 %). У 36 хворих була атопічна та змішана з переважанням атопії БА І ступеня тяжкості, у 40 хворих – атопічна та змішана з переважанням атопії БА ІІ ступеня тяжкості. Групу порівняння склало 36 осіб молодого віку, хворих на часті ГРВІ на фоні обтяженого алергологічного анамнезу та / або спадкової схильності. Середній вік обстежуваних хворих на БА становив (18,07 ± 1,17) роки, а хворих на ГРВІ – (18,28 ± 1,31) роки.

Діагнози БА та ГРВІ встановлювали за загальноприйнятими критеріями, при цьому використовували класифікацію МКХ 10, а також Інструкцію про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми, затверджену Наказом МОЗ України від 28 жовтня 2003 р. № 499.

Контрольну групу склали 18 практично здорових осіб молодого віку (чоловічої статі – 9 (50 %), жіночої – 9 (50 %)).

Залежно від проведеної терапії хворих на БА було розподілено на підгрупи: підгрупа “а” (19 осіб), які отримували БТ (інгаляційні 2-адреноміметики короткої дії за потребою (сальбутамол), інгаляційні протизапальні препарати (кромони) при БА І ступеня – курсом 15 днів, при БА ІІ ступеня – на постійній основі); підгрупа “б” (18 осіб), які на фоні БТ отримували ЛТ; підгрупа “в” (18 осіб), які на фоні БТ отримували ЛТ та Ф; підгрупа “г” (19 осіб), які на фоні БТ отримували Ф.

Вміст у крові відновленого глутатіону (ВГ) визначали за методом О.В. Травіної (1955) у модифікації І.Ф. Мещишена, І.В. Петрової (1983), малоновий альдегід (МА) в Ер та плазмі крові визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою за методами І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977), спектрофотометрично визначали кількість сполук з ізольованими подвійними зв’язками (ІПЗ), дієнові кон’югати (ДК) та кетодієнові та спряжені триєни (К/СТ) за методом І.Д. Стальної (1977). Активність ферментів плазми крові вивчали за наступними методиками: глутатіонредуктази (ГР), глутатіонпероксидази (ГП) – за І.Ф. Мещишеним (1982) та глутатіонтрансферази (ГТ) – за І.Ф. Мещишеним (1987), супероксиддисмутази (СОД) за методом О.Є. Дубиніної (1989). Ступінь ОМБ оцінювали за рівнем альдегідо- та кетонопохідних динітрофенілгідразонів нейтрального та основного характерів (АКДНФГ НХ та ОХ) у плазмі крові за методом О.Є. Дубініної та співавт. (1995) у модифікації І.Ф. Мещишена (1998).

Морфофункціональний стан Ер оцінювали фільтраційними методами: індекс деформабельності Ер (ІДЕ) – за Таnnert С., Lux W. (1981) у модифікації З.Д. Федорової, М.О. Котовщикової (1989), відносну в’язкість еритроцитарної суспензії (ВВЕС) – за О.Ф. Пироговою, В. Джорджикія (1963) у модифікації З.Д. Федорової, М.О. Котовщикової (1981). Визначення стану катехоламіндепонуючої функції Ер (КДЕ) проводили за допомогою цитохімічного методу Г.І. Мардар, Д.П. Кладієнко (1986). Підрахунок вмісту катехоламінів здійснювався морфометричним методом в одному пересічному Ер в умовних одиницях.

Активність холінестерази визначали за допомогою набору реактивів фірми “Simko Ltd”. Визначення в плазмі крові інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) за допомогою набору реагентів ТзОВ “Протеїновий контур”; фактору некрозу пухлин- (ФНП-) за допомогою набору реагентів ЗАО “Вектор-Бест”, рівень загального імуноглобуліну Е (Іg Е) визначали за допомогою набору реагентів ТзОВ “Хема-Медіка” методом імуноферментного аналізу. Гормональний статус вивчався шляхом визначення в плазмі крові: естрадіолу (у дівчат у кінці другої фази менструального циклу) за допомогою набору для визначення Estradiol ELISA KIT, DRG; тестостерону за допомогою набору реагентів ТзОВ “Хема-Медіка” методом імуноферментного аналізу.

Дослідження вихідного вегетативного тонусу проводили за допомогою опитувальника, розробленого Г.К. Ушаковим (1972) та модифікованого А.Д. Соловйовою (1981), розраховували індекс Кердо, коефіцієнт Хільдебранта.

ФЗД вивчалася за допомогою комп’ютерного спірографа “Pneumoscope” фірми “Jaeger” (Німеччина) та “Spirosift 3000” фірми “Fukuda Denshi” (Японія). Пікову об’ємну швидкість видиху та її добовий розмах визначали за допомогою індивідуальних пікфлоуметрів фірми “Jaeger” (Німеччина).

Дослідження проводили з використанням методу “випадок-контроль”. Статистичний аналіз отриманих результатів дослідження проводився за допомогою програми Excel, Statistica методом варіаційної статистики з визначенням середньої величини (М), середньої похибки (m), а також критерію Ст’юдента (у динаміці лікування – з поправкою Бонферроні). Здійснювали кореляційний аналіз з визначенням коефіцієнту кореляції та критерію його достовірності.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Встановлено, що особи молодого віку хворі на БА відмічали напади ядухи переважно перед ранком, вранці та після контакту з алергеном (100 %), вологий кашель з харкотинням, що важко відходить (100 %), подовжений видих (100 %), більшість – здавлення в грудях (78,9 %), заложеність носа (80,3 %), нежить (78,9 %), чхання (59,2 %), загальну слабкість (46,05 %), осиплість голосу (15,8 %), свистяче дихання в кінці видиху (93,4 %), сухі свистячі хрипи (92,1 %).

У всіх обстежених хворих на БА ми виявили суттєву різницю між ранковими та вечірніми показниками ПОШвид при проведенні пікфлоуметрії. Особливо суттєвим добовий розмах даного показника спостерігався в осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня і становив 20,35 ± 2,3%.

Встановлено показники ФЗД порівняно з належними до проби з сальбутамолом у всіх обстежених хворих. Так, при БА І ступеня ФЖЕЛ становила 88,39 ± 3,16 %, ОФВ1 – 85,72 ± 2,36 %, ПОШвид – 84,26 ± 2,43 % від належних, а при БА ІІ ступеня – 86,74 ± 3,02 %, 83,34 ± 2,81 % та 82,79 ± 2,12 % відповідно.

Після проведення інгаляційної проби з сальбутамолом виявлено приріст ПОШвид та ОФВ1 в осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня на 18,8 % та 17,6 % відповідно, що свідчить про переважно зворотну обструкцію бронхів. Дещо меншими були прирости ПОШвид та ОФВ1 в осіб молодого віку, хворих на БА І ступеня – 15,4 % та 15,31 % відповідно.

Виявлені зміни гормонального фону при БА в молодих людей. Так, при БА І та ІІ ступенів спостерігалося підвищення рівня естрадіолу в дівчат (р < 0,05) порівняно з показниками в практично здорових осіб. Це можна пояснити тим, що БА ініціює виникнення гормонального дисбалансу з підвищенням рівня естрогенів, а підвищення рівня естрогенів, у свою чергу, негативно впливає на перебіг БА.

При БА І та ІІ ступенів спостерігалося зниження рівня тестостерону в хлопців (р < 0,001), що може свідчити про сповільнення під впливом хронічної хвороби статевого розвитку та дозрівання молодих людей, з одного боку, та може сприяти прогресуванню патологічного процесу, з іншого боку.

Встановлено зниження активності холінестерази в осіб молодого віку, хворих на БА, особливо ІІ ступеня (на 49,55 %; р < 0,001). Виявлені негативні кореляційні зв’язки між активністю холінестерази та рівнем естрадіолу в осіб жіночої статі при БА І ступеня (r = -0,816; p < 0,01) та при БА ІІ ступеня (r = -0,813; p < 0,05). Ми схильні вважати, що естрогени пригнічують активність холінестерази, відповідно підвищується рівень ацетилхоліну, що стимулює ацетилхолінові рецептори мембран міоцитів бронхів і викликає бронхоспазм.

Результати дослідження вихідного вегетативного тонусу в осіб молодого віку показали наростання парасимпатичних впливів та зниження симпатичних із прогресуванням БА. При БА ІІ ступеня відмічалося найбільш значне переважання тонусу парасимпатичної нервової системи – 65 %.

Вегетативний індекс Кердо показав наявність парасимпатикотоній у 38,9 % осіб, хворих на БА І ступеня та 50 % - хворих на БА ІІ ступеня. Це можливо пов’язане зі значним зменшенням активності холінестерази у хворих на БА ІІ ступеня, що веде до зниження швидкості інактивації ацетилхоліну і перезбудження парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. В осіб молодого віку, хворих на ГРВІ було переважання ейтоній у 55,6 %.

В осіб молодого віку, хворих на БА, встановлено підвищення рівня ІЛ-1. Найвищим рівень даного цитокіна був у осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня (перевищував норму в 2,7 раза та показники при ГРВІ в 1,68 раза), що може бути свідченням прогресуючого запального процесу.

Виявлене зростання рівня ФНП-, особливо при БА ІІ ступеня, де даний показник перевищував норму в 4,5 раза, що може бути свідченням неухильного прогресування запального процесу із наростанням ступеня захворювання.

Встановлено значне підвищення рівня Іg E в осіб молодого віку, хворих на БА особливо ІІ ступеня (в 4,1 раза). Зростання рівня Іg E при ГРВІ можна пояснити наявністю в даної групи хворих обтяженого алергологічного анамнезу.

Встановлено підсилення процесів ВРОЛ при БА та ГРВІ незалежно від ступеня захворювання. Особливо суттєвої активації дані процеси набули у хворих БА ІІ ступеня, в яких виявлено істотне зростання як первинних так і вторинних продуктів ліпопероксидації. Так, в даних осіб рівень МА плазми був на 30,69 % (р < 0,001), а рівень МА еритроцитів на 73,64 % (р < 0,001) вищим за вікову норму. Також істотно підвищеним у даних осіб був рівень ІПЗ на 72,3 % (р < 0,001) порівняно з нормою та на 14,7 % (p < 0,05) порівняно з хворими на ГРВІ.

Підвищення інтенсивності ВРОЛ при ГРВІ в осіб молодого віку відбувалося переважно за рахунок ІПЗ та МА як плазми, так й Ер, причому зростання МА в Ер було більш суттєвим. Досить цікавим є факт наявності численних позитивних кореляційних зв’язків між показниками первинних та вторинних продуктів ВРОЛ як при БА, так і при ГРВІ в осіб молодого віку, що свідчить про взаємообумовленість процесу зростання даних продуктів.

Нами було виявлено значне посилення процесу ОМБ при БА в осіб молодого віку. Найбільшої активації цей процес досяг при ІІ ступені БА, де підвищення рівня АКДНФГ НХ та ОХ було суттєвішим. Крім того, виявлена вірогідна різниця між зростанням рівня АКДНФГ ОХ при ГРВІ та БА ІІ ступеня (p < 0,01).

У всіх обстежуваних хворих нами виявлені суттєві порушення функціонування антирадикальних систем захисту, зокрема системи глутатіону. Суттєві зрушення виявлено в осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня, де рівень ВГ був зниженим на 33,33 % (р < 0,001) порівняно з віковою нормою та на 10,81 % порівняно з хворими на ГРВІ (р < 0,05).

Встановлено, що в обстежуваних хворих спостерігається підвищення активності переважної більшості ферментів антирадикальних систем із наростанням процесів пероксидації та зниженням рівня ВГ, що є цілком логічним і підтверджується виявленими кореляційними зв’язками між даними показниками. Так, в осіб молодого віку, хворих на ГРВІ, виявлені негативні кореляційні зв’язки між ВГ та СОД (r = -0,405; p < 0,05), у хворих на БА І ступеня – між ВГ та ГП (r = -0,515; p < 0,001).

В осіб молодого віку, хворих на ГРВІ, спостерігалася мінімальна активація ферментів. Так, нами було відмічено зростання активності ГП, ГР та СОД відповідно на 9,3 % (р < 0,05), 9,18 та 11,62 % (р < 0,001) у даних хворих.

Більшої активації зазнали ферменти в осіб молодого віку хворих на БА ІІ ступеня. Тут спостерігалося зростання активності ГР на 13,04 %, СОД – на 16,67 %, а також активності ГП на 20,3 % (p < 0,001) порівняно з віковою нормою. Слід відмітити, що активність ГП була достовірно вищою (p < 0,01) у даній групі хворих порівняно з хворими на ГРВІ.

Проміжні та кінцеві продукти ВРОЛ, накопичуючись в Ер, дестабілізують морфофункціональний стан їх мембран. Більш виражені зміни виявлені в осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня. Так, ІДЕ знижувався на 43,45 % (р < 0,001), а ВВЕС збільшувалася на 38,26 % (р < 0,001) порівняно з віковою нормою. Слід зазначити, що зменшення ІДЕ у цій групі було на 13,24 % (р < 0,001) суттєвішим порівняно з хворими ГРВІ, що свідчить про погіршення мікроциркуляції та перфузії газів із прогресуванням хвороби, що підсилює, у свою чергу, гіпоксію.

Морфофункціональні властивості Ер тісно пов’язані між собою. Так, в осіб молодого віку встановлені негативні кореляційні зв’язки між ІДЕ та ВВЕС при ГРВІ (r = -0,719; p < 0,001), при БА І ступеня (r = -0,698; p < 0,001), при БА ІІ ступеня (r = -0,631; p < 0,001).

У хворих на ГРВІ зміни морфофункціональних властивостей Ер менш виражені, оскільки ліпідний та білковий склад їх мембран зазнає меншого вільнорадикального пошкоджувального впливу.

Прогресуюче зниження КДЕ в обстежених хворих із наростанням патологічного процесу, на нашу думку, є наслідком дисфункції мембранно-рецепторного комплексу на фоні морфофункціональної реорганізації їх мембран.

Таким чином, отримані дані свідчать, що БА супроводжується зрушеннями в імуноцитокіновому профілі, вегетативно-гормональному статусі, а також підсиленням ВРОЛ та ОМБ, під впливом яких відбуваються зміни структури та функції клітинних мембран, зокрема Ер. Найістотніших змін ці показники зазнають у осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня. Це, на нашу думку, свідчить про можливість та доцільність корекції патологічних змін на більш ранніх етапах патологічного процесу з метою не допустити прогресування.

Спостереження за особами молодого віку, що часто хворіють на ГРВІ впродовж 1,5-2 років показали, що у 12 % досліджуваних відбулося формування БА. Слід зазначити, що у цих хворих були часті ГРВІ за умов обтяженого алергологічного анамнезу та / або спадкової схильності, на фоні переважання тонусу парасимпатичної нервової системи, зниження активності холінестерази плазми крові, підвищення прозапальних цитокінів та Іg Е, більш значного зростання ВРОЛ та ОМБ, пригнічення АОС, порушення морфофункціональних властивостей Ер та межових значень ФЗД (ОФВ1 та ПОШвид), що можна вважати факторами ризику розвитку БА у осіб молодого віку.

В результаті проведеного лікування в осіб молодого віку, хворих на БА І та ІІ ступенів під впливом як БТ, так і запропонованих методів, спостерігається позитивна динаміка клінічних симптомів, зменшення їх вираженості та частоти. Однак запропоновані нами методи сприяють більш швидкому регресу та зникненню симптомів БА, особливо при поєднаному впливі на фоні БТ, ЛТ та Ф, а саме: швидше спостерігається зменшення кількості нападів ядухи, інтенсивності кашлю, задишки, проявів нежиті та чхання, зменшення відчуття здавлення в грудях, а також кількості свистячих хрипів, зменшення потреби в 2 -агоністах короткої дії.

Як БТ, так і застосування на її фоні Ф та ЛТ сприяли вірогідному покращанню показників ФЗД в обстежених. Так, в осіб молодого віку, хворих на БА І ступеня зросли показники ОФВ1 та ПОШвид у підгрупі “а” відповідно на 11,3 та 15,5 %; у підгрупі “б” – на 12,2 та 16,2 %; у підгрупи “в” – на 13,2 та 16,8 %, а в підгрупі “г” – на 12,1 та 15,8 % відповідно.

В осіб молодого віку, хворих на БА ІІ ступеня теж зросли показники ОФВ1 та ПОШвид у підгрупі “а” відповідно на 11,9 та 14,3 %, у підгрупі “б” – на 13,6 та 15,1 %, у підгрупі “в” – на 14,1 та 16,8 %, а у підгрупі “г” – на 13,4 та 14,9 % відповідно. У всіх підгрупах хворих різниця даних показників до та після лікування була вірогідною (р < 0,05).

Виявлено зменшення приросту ОФВ1 та ПОШвид після проби з інгаляціями сальбутамолу в осіб молодого віку, хворих на БА І та ІІ ступенів у всіх підгрупах.

При проведенні пікфлоуметрії виявлено зниження добового розмаху ПОШвид як при БА І, так і ІІ ступеня у всіх підгрупах обстежених.

Використання традиційної БТ у хворих підгруп “а” хоча і веде до незначного зниження процесу пероксидації, але не нормалізує даний процес при БА І та ІІ ступенів. Досить напруженим залишається функціонування антиоксидантної системи захисту, висока інтенсивність вільнорадикальних процесів компенсується не повністю. Під впливом БТ лише незначно змінюються морфофункціональні властивості Ер та імуноцитокіновий профіль.

Ефект від проведеного лікування ЛТ на фоні БТ серед осіб підгрупи “б” з БА І ступеня був досить вираженим. Майже всі досліджувані показники в процесі проведеного лікування в цих хворих вірогідно змінювалися в бік нормалізації, або ж не відрізнялися від таких у практично здорових осіб. Зокрема нормалізувався рівень АКДНФГ ОХ, К/СТ, ДК, активність ГП, ГР та СОД (p > 0,05). Після лікування не відрізнялися від вікової норми рівень МА плазми та еритроцитів, ІДЕ (p > 0,05), ВВЕС, рівень ВГ та ІЛ-1в (p > 0,01). Такі показники, як ІПЗ, АКДНФГ НХ, КДЕ, ФНП-б, Іg Е хоча і зазнали істотного зниження в динаміці лікування, але ще залишалися вірогідно вищими порівняно з віковою нормою.

Менш вираженим був ефект від проведеної ЛТ на фоні БТ в осіб підгрупи “б” з БА ІІ ступеня. Хоча переважна більшість досліджуваних показників вірогідно змінювалася в динаміці лікування в бік нормалізації, але багато з них не досягли нормального рівня. Так, ще вірогідно вищими за норму були показники імуноцитокінового профілю. Не вдалося повністю контролювати процес ВРОЛ та ОМБ, збалансувати антирадикальний захист, відновити морфофункціональні властивості Ер. Водночас, рівень ДК, К/СТ, МА плазми та АКДФГ ОХ досягли нормальних величин, активність ГР та СОД вірогідно не відрізнялася від вікової норми. Слід відмітити, що застосування ЛТ на фоні БТ було значно ефективнішим порівняно з проведенням лише БТ у даних хворих.

В результаті проведеного лікування Ф на фоні БТ (підгрупа “г”) хворих на БА І ступеня частково вдалося контролювати пероксидацію. Рівень АКДНФГ ОХ, К/СТ, ДК, МА плазми та Ер, активність ГП, ГР та СОД, рівень ВГ вірогідно не відрізнялися від нормальних величин. Але незважаючи на істотне вірогідне зниження, ще залишалися високими рівень АКДНФГ НХ та ІПЗ. Нормалізувався ІДЕ, але ВВЕС та КДЕ ще були підвищеними. Окрім того, досить високими залишалися показники імуноцитокінового профілю в динаміці лікування БА І ступеня.

Нижчою виявилася ефективність Ф на фоні БТ щодо лікування хворих на БА ІІ ступеня (підгрупа “г”), оскільки патологічний процес у даному випадку набуває персистуючого характеру. Хоча досліджувані показники зазнавали досить суттєвої вірогідної зміни в процесі лікування, але більшість з них не досягли нормалізації. Після застосування Ф в комплексі лікування не вдалося повністю контролювати вільнорадикальний процес, про що свідчить ще достатньо високий рівень ІПЗ, а також АКДНФГ НХ. Компенсаторно ще досить високою залишилася активність ГП та СОД, а рівень ВГ вірогідно нижче вікової норми. Не вдалося нормалізувати морфофункціональні властивості Ер. Показники імуноцитокінового профілю, зазнаючи вірогідного зниження, ще значно перевищували нормальні величини, оскільки алергічне запалення в даному випадку було досить вираженим, а Ф лише опосередковано впливає на цей процес. Слід відмітити, що застосування Ф на фоні БТ було значно ефективнішим порівняно з проведенням лише БТ у даних хворих.

ЛТ сприяла істотнішому покращанню морфофункціональних властивостей Ер, а також суттєвіше впливала на імуноцитокіновий профіль. У свою чергу, Ф більш ефективно впливав на процеси ВРОЛ та глутатіонову систему захисту.

Вивчаючи поєднаний вплив ЛТ та Ф на фоні БТ у хворих підгруп “в”, ми помітили більш виражений позитивний ефект там, де в результаті окремого впливу даних заходів спостерігалася недостатня ефективність лікування. Це, можливо, пов’язане із сумацією лікувальних ефектів, а також із взаємопотенціюючим впливом запропонованих заходів.

Слід відмітити, що поєднане використання ЛТ та Ф на фоні БТ сприяє суттєвішому контролю над процесом пероксидації при БА І ступеня. Це проявляється в нормалізації рівня АКДНФГ НХ чого не спостерігалося під дією окремого впливу, а також суттєвішому впливу в бік нормалізації рівня ІПЗ та КДЕ. Також у динаміці поєднаного лікування ЛТ та Ф вірогідно не відрізнялися від вікової норми рівні ІЛ-1, ФНП-б та Ig E на відміну від окремого впливу цих лікувальних заходів.

У пацієнтів, хворих на БА ІІ ступеня, у результаті поєднаного впливу ЛТ та Ф на фоні БТ вдалося досягти нормалізації рівня МА еритроцитів, ВГ, активності ГП та СОД, а також ІДЕ, чого при окремому впливі не спостерігалося. Хоча процес пероксидації ще не повністю контрольований і залишаються підвищеними рівні АКДНФГ НХ та ІПЗ, а також ВВЕС та КДЕ. У результаті поєднаного лікування не вдалося також нормалізувати рівень прозапальних цитокінів та імуноглобуліну Е, хоча вони зменшилися більш істотно порівняно з окремим впливом ЛТ та Ф.

Ефективність лікування оцінювалася за наступною градацією: значне покращання, покращання, без змін, погіршення. Критеріями оцінки ефективності лікування були наступні показники:

1. Значне покращання: всі клінічні симптоми зникли, загальноклінічні лабораторно-інструментальні показники нормальні, ФЗД нормалізована, більшість показників системи оксидант-антиоксидант покращилися чи нормалізувалися, більшість показників морфофункціонального стану Ер покращилися чи нормалізувалися, більшість показників імуноцитокінового статусу покращилися чи нормалізувалися.

2. Покращання: окремі клінічні симптоми повністю не ліквідовані або окремі показники ФЗД не нормалізовані, загальноклінічні лабораторно-інструментальні показники нормальні, більшість показників системи оксидант-антиоксидант покращилися, але не нормалізувалися, більшість показників морфофункціонального стану Ер покращилися, але не нормалізувалися, більшість показників імуноцитокінового статусу покращилися, але не нормалізувалися.

3. Без змін: клінічні симптоми без суттєвих змін, показники загальноклінічних лабораторно-інструментальних досліджень та ФЗД без суттєвих змін, більшість показників системи оксидант-антиоксидант, морфофункціонального стану Ер, імуноцитокінового статусу майже не змінилися.

Ефективним вважалося лікування зі значним покращанням та покращанням.

У всіх підгрупах обстежених осіб молодого віку, хворих на БА ефективність від проведеного лікування становила 100 %, окрім підгрупи “а” хворих на БА ІІ ступеня, де ефективність становила 90 %.

Слід відмітити, що найкраща ефективність лікування була у хворих БА І та ІІ ступеня після проведення на фоні БТ лазеротерапії та факовіту, де лікування зі значним покращанням було в 89 % хворих (рис. 1).

Застосування ЛТ та Ф на фоні БТ подовжує тривалість ремісії до 8-9 місяців при І ступені та 7-8 місяців при ІІ ступені БА. Тривалість ремісії в осіб молодого віку, хворих на БА І та ІІ ступенів, які лікувалися лише БТ становила 4-5 та 3-4 місяці відповідно. Частота загострень захворювання в осіб молодого віку, хворих на БА, які лікувалися лише БТ була в 2-2,5 рази вищою порівняно з хворими, які отримували на фоні БТ, запропоноване нами лікування ЛТ та Ф.

Рис. 1. Ефективність лікування у осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І(А) та ІІ ступенів (Б)

Виявлені зміни свідчать про те, що застосування ЛТ та Ф на фоні БТ є більш оптимальним методом лікування, який сприяє добрим лікувальним результатам, особливо при БА І ступеня.

Тому, доцільним буде якомога раніше, на початкових етапах, коли патологічний процес виражений незначно, а організм володіє достатніми адаптаційними можливостями, провести корекцію виявлених змін з метою не допустити прогресування патологічного процесу.

Таким чином, нормалізація функції зовнішнього дихання, ліквідація дисбалансу в оксидантно-антиоксидантній системі, відновлення морфофункціонального стану Ер, покращання імуноцитокінового профілю досягається шляхом включення до комплексної терапії хворих на БА І та ІІ ступеня лазеротерапії та факовіту, що дає можливість підвищити ефективність лікування хворих на БА, є методом вибору і рекомендується для широкого впровадження в практику, оскільки він має не тільки значний клінічний, але й досить вагомий економічний ефект.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів комплексного вивчення змін вегетативно-гормонального фону, імуноцитокінового профілю, оксидантно-антиоксидантного гомеостазу і морфофункціонального стану еритроцитів в осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів та отримані нові науково обґрунтовані результати, що полягають у визначенні факторів, що сприяють розвитку та прогресуванню бронхіальної астми. На підставі визначених механізмів прогресування захворювання оптимізовано диференційоване лікування осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів, з використанням препарату факовіту та лазеротерапії.

1. Інтенсифікація процесів окисної модифікації білків та вільнорадикального окиснення ліпідів при бронхіальній астмі І та ІІ ступенів супроводжується зниженням рівня відновленого глутатіону в крові. Механізмом компенсації системи антирадикального захисту в осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів є зростання активності глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази та глутатіонредуктази.

2. В умовах інтенсифікації процесів пероксидації в осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів змінюються морфофункціональні властивості еритроцитів: підвищується відносна в’язкість еритроцитарної суспензії, знижується індекс деформабельності еритроцитів, а також їх катехоламіндепонуюча функція.

3. Факторами, що сприяють прогресуванню бронхіальної астми в осіб молодого віку, є порушення імуноцитокінового профілю за рахунок зростання інтерлейкіну-1, фактору некрозу пухлин-, що супроводжується зростанням вмісту в крові імуноглобуліну Е.

4. Порушення рівноваги вегетативної нервової системи в дівчат молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів, супроводжується дисбалансом гормонального фону за рахунок підвищення рівня естрадіолу та зниження активності холінестерази.

5. Часті гострі респіраторні вірусні інфекції за умов обтяженого алергологічного анамнезу та / або спадкової схильності, переважання тонусу парасимпатичної нервової системи, зниження активності холінестерази, підвищення прозапальних цитокінів та імуноглобуліну Е, а також межових значень функції зовнішнього дихання є факторами ризику розвитку бронхіальної астми в осіб молодого віку.

6. Додавання до базисної терапії лазеротерапії або факовіту у хворих на бронхіальну астму І ступеня, дозволяє досягти у 78 % пацієнтів значного покращання та у 22 % покращання. Додавання до базисної терапії лазеротерапії у хворих на бронхіальну астму ІІ ступеня, дозволяє досягти у 78 % пацієнтів значного покращання та у 22 % покращання, а додавання факовіту – у 80 % пацієнтів значного покращання та у 20 % покращання. Використання на фоні базисної терапії лазеротерапії та факовіту дозволяє досягти у 89 % пацієнтів значного покращання та у 11 % покращання у осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму як І, так і ІІ ступеня.

7. Застосування на фоні базисної терапії комбінацій факовіту та лазеротерапії в комплексному лікуванні осіб молодого віку, хворих на бронхіальну астму І та ІІ ступенів, сприяє досягненню тривалої ремісії до 7-8 місяців при ІІ ступені та 8-9 місяців при І ступені за рахунок нормалізації функції зовнішнього дихання, зниження рівня імуноглобуліну Е та