НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

СЛЮСАР ІННА МИКОЛАЇВНА

УДК 159.9:351.81 (043.3)

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД У ПРАЦІВНИКІВ ДОРОЖНЬО-ПАТРУЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДЕРЖАВТОІНСПЕКЦІЇ: ПРОФІЛАКТИКА, ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ

19.00.06 – юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор Яковенко Сергій Іванович,

Київський юридичний інститут МВС, начальник кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Морозов Олександр Михайлович, Служба безпеки України, консультант

доктор психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володимирович, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри прикладної психології

Провідна установа Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (м Київ)

Захист відбудеться “21” жовтня 2005 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.

Автореферат розісланий “15” вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дослідження психологічних наслідків впливу на психіку людини різноманітних травмуючих подій дозволило виокремити і описати категорію посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Вивчення реакції працівників органів внутрішніх справ (ОВС) на вплив травмуючої події та їх наслідки знайшли відображення в працях М.В. Костицького, С.Д. Максименка, В.С. Медведєва, О.М. Морозова, В.М. Синьова, О.В. Тімченка, С.І. Яковенка та ін. провідних науковців в галузі юридичної психології. Вагомий вплив на розвиток даного напрямку психології справили праці В.П. Казміренка, В.В. Рибалки, В.О. Татенка та ін.

За останні роки в Україні значно збільшилась кількість автомобілів, станом на 2004 рік їх чисельність перевищила 9 мільйонів. У таких умовах спостерігається зростання напруженості та конфліктів між учасниками дорожнього руху, зниження рівня безпеки та збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в тому числі і з смертельними наслідками. Згідно моніторингу ДТП, проведеного науково-дослідним центром безпеки дорожнього руху міністерства внутрішніх справ (НДЦ БДР МВС) України, їх кількість у 2004 році порівняно з 2003 роком зросла на 7,5%. За даними МВС України щорічно реєструється 40-45 тисяч ДТП, в яких гинуть майже 7 тисяч та отримують травми різної ступені тяжкості близько 50 тисяч осіб.

Почастішали випадки поранень та фізичного травматизму працівників дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції (ДПС ДАІ). Так, за дванадцять місяців 2004 року внаслідок ДТП загинуло 16 та травмовано 26 працівника ДПС ДАІ, що майже вдвічі більше ніж за відповідний період 2003 року.

При виконанні своїх службових обов’язків інспектори дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції (ДПС ДАІ) наражаються на небезпеку отримання не тільки фізичної, а й психічної травми. Умови діяльності, в яких доводиться працювати працівникам ДПС ДАІ, вимагають високого рівня стійкості до психологічного та фізичного навантаження, адекватного реагування у швидко мінливій обстановці, нерідко небезпечній для життя. Вони з психологічної точки зору характеризуються травмуючим впливом на психіку людини, який може бути сильним та одноразовим або таким, що регулярно повторюється. Проведені дослідження показали, що поряд з екстремальністю, характерною ознакою професійної діяльності працівників ДПС ДАІ є психічний травматизм та напруженість багатьох службових ситуацій. За нашими дослідженнями близько 56% з них визнаються конфліктними, а 31% – як такі, що містять небезпеку для здоров’я або життя працівника, і суттєво впливають на ефективність професійної діяльності.

У сучасних умовах діяльності ОВС нагального вирішення потребує проблема попередження подій, що призводять до тимчасових чи незворотних втрат серед особового складу, випадків порушення працівниками дисципліни та недотримання законності в службовій діяльності. Тому, значна роль в контексті роботи з персоналом відводиться психологічній службі Міністерства внутрішніх справ України.

Перед психологами постає завдання дослідження негативних наслідків психотравмуючих умов несення служби працівниками ДПС ДАІ, розробки ефективних засобів їх попередження. Перший рівень завдань полягає в збереженні кадрового потенціалу та відновленні здатності до активної і продуктивної діяльності (надання психологічної допомоги після перебування в травмуючих ситуаціях). Завдання другого рівня стосуються профілактики виникнення ПТСР і за своїм змістом повинні вирішуватися першочергово.

Таким чином, актуальність дослідження теоретичних та прикладних аспектів проблеми надання психологічної допомоги працівникам ДПС ДАІ зумовлена необхідністю профілактики негативного впливу травмуючих умов несення служби та мінімізації проявів ПТСР.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до “Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, затвердженої наказом МВС України від 29 січня 1999 р. № ; “Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 1999-2005 рр.”, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2001 р. № 515; “Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України”, затвердженої наказом МВС України від 26 травня 2005 р. № 385; замовлення МВС України № /2-277 від 24.01.2001 р. на проведення науково-дослідної роботи на тему: “Посттравматичний стресовий розлад у працівників ДАІ: діагностика, профілактика, корекція”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково методичне обґрунтування напрямків та методів профілактики психічного травматизму у працівників ДПС ДАІ, психологічної діагностики та корекції посттравматичного стресового розладу.

Завдання дослідження:

Ш узагальнити теоретичний доробок в галузі вивчення посттравматичного стресового розладу, визначити закономірності його розвитку залежно від психотравмуючої події;

Ш проаналізувати результати дослідження ПТСР за різними видами психотравмуючого впливу;

Ш проаналізувати психічний травматизм службової діяльності працівників ДПС ДАІ, визначити його особливості;

Ш визначити наявність ПТСР або окремих його симптомів у працівників ДПС ДАІ, особливості його розвитку;

Ш розробити програму психологічної корекції ПТСР для працівників ДПС ДАІ;

Ш визначити напрями та методи мінімізації ПТСР з урахуванням специфіки діяльності ДПС ДАІ.

Об’єкт дослідження: ПТСР як наслідок психічного травматизму службової діяльності працівників ДПС ДАІ.

Предмет дослідження: мінімізація ПТСР у працівників ДПС ДАІ.

Методологічну основу дослідження склали вчення про закономірності розвитку свідомості та процеси, що відбуваються в елементах структури особистості (С.Д. Максименко, К.К. Платонов, В.М. Синьов та ін.); положення теорії єдності психіки та діяльності (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв та ін.); науковий доробок в галузі вивчення механізмів розвитку стресу та ПТСР (М. Горовіц, Л.І. Китаєв-Смик, Р. Лазарус, Г.Сельє та ін.); психологічні основи впровадження в практику технологій діагностики та подолання стресових розладів, в тому числі ПТСР (І.О. Котєнєв, В.І. Лисенко, О.М. Морозов, В.Ю. Омелянович, Н.В. Тарабріна, О.В. Тімченко, С.І. Яковенко та ін.); дослідження психологічних особливостей діяльності працівників ОВС (В.Г. Андросюк, В.І. Барко, В.Л. Васильєв, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, В.С. Медведєв, Г.О. Юхновець та ін.).

Методи дослідження. При вивченні історичних передумов та сучасного стану дослідження ПТСР (розділи 1.1, 1.2), основних напрямків і методів його діагностики та корекції (розділи 2.2, 3.1) були використані методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання та порівняння.

Для отримання емпіричних даних застосовані дві групи методів: методи збирання інформації та методи її обробки. До першої групи методів увійшли: аналіз документів, бесіда, спостереження, метод експертних оцінок, анкетування (розділ 2.1), стандартизовані та модифіковані опитувальники: шкала тривоги Ч. Спілберга – Ю. Ханіна, опитувальник травматичного стресу І. Котєнєва, опитувальник оцінки стану адаптації “ОСАДА” С. Яковенка (розділи 2.2, 3.1). За допомогою другої групи методів отримані первісні дані піддавалися математико-статистичній обробці з обрахуванням середніх значень, дисперсії, коефіцієнтів кореляції, та детермінації.

При розробці методики мінімізації та рекомендацій щодо надання психологічної допомоги працівникам ДПС ДАІ були застосовані метод порівняння та метод моделювання (розділ 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше розглянуто проблему ПТСР як реакцію на дію психотравмуючих факторів службової діяльності працівників ДПС ДАІ, особливості його виникнення та розвитку.

Отримало подальший розвиток дослідження проблеми вияву найбільш психотравмуючих факторів службової діяльності інспектора ДПС ДАІ, розглянуто їх психотравмуючу дію на психіку працівника та можливості їх мінімізації.

Суттєве доповнення здобули дослідження проблеми психічного травматизму в службовій діяльності працівників ДПС ДАІ. Показано кумулятивний характер впливу психотравми на розвиток посттравматичного стресового розладу.

В межах удосконалення профілактики ПТСР у працівників ДПС ДАІ запропоновано та впроваджено науково обґрунтовану методику мінімізації ПТСР.

Практичне значення одержаних результатів полягає в створенні та реалізації програми застосування методів корекції ПТСР; розробленні та впроваджені системного підходу до процесу мінімізації проявів ПТСР у працівників ДПС ДАІ. Матеріали дослідження у вигляді рекомендацій щодо профілактики проявів ПТСР можуть бути використані психологами підрозділів ДПС ДАІ в процесі психологічного супроводження проходження служби особовим складом.

Результати дисертаційного дослідження було впроваджено у вигляді методичних рекомендацій щодо діагностики посттравматичного стресового розладу у працівників ОВС (акт впровадження МВС України від 11.07.2005 р.) та методичних рекомендацій “Шляхи мінімізації посттравматичного стресового розладу у працівників ДПС ДАІ” в Спеціальному загоні “Кобра” особливого призначення імені Юрія Дагаєва (довідка про впровадження № 26/184 від 07.08.2004р.). На основі результатів дисертаційного дослідження опубліковано навчально-методичний посібник “Психологічна діагностика та корекція посттравматичного стресового розладу”, що використовується при викладанні навчальної дисципліни “Психопрофілактична робота з персоналом ОВС” в Київському юридичному інституті МВС (акт впровадження від 5 вересня 2005 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на конференціях та семінарах та були опубліковані в збірках: “Актуальні проблеми юридичної психології” (міжнародна науково-практична конференція, м. Київ, 18-20 травня 1999р.); “Науково-методологічні та управлінські засади діяльності органів внутрішніх справ за умов надзвичайної ситуації (за наслідками та висновками Чорнобильської катастрофи через 15 років)” (науково-практична конференція, м. Київ, 11-13 квітня 2001р.); “Створення системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України” (ІІІ Всеукраїнський науково-методичний постійно діючий семінар, м. Київ, 2004р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, в тому числі 4 – наукові статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 173 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 190 назв використаної літератури та 10 додатків на 38 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано мету, сформульовано завдання дослідження, його об’єкт та предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значимість роботи. Наведено дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

Перший розділ: “Явище посттравматичного стресового розладу в сучасній психології” містить два підрозділи, присвячені: розкриттю змісту поняття посттравматичного стресового розладу та з’ясуванню впливу психотравми на його розвиток, аналізу основних сучасних напрямків його дослідження.

У роботі дотримуючись історичного принципу вивчено результати основних наукових досліджень явища, що на даний час визначається як ПТСР. Систематизація та узагальнення результатів попередніх наукових досліджень дозволили зробити висновок, що виникнення ПТСР у кожної конкретної людини залежить і визначається взаємним впливом особливостей травмуючої події, індивідуальних особливостей особистості, а також від соціальних та соціально-психологічних факторів.

Неоднозначно визначеним виявилося питання травматичної ситуації, що призводить до виникнення ПТСР. Аналітичне опрацювання результатів досліджень провідних науковців (І.М. Боєв, Ф.І. Іванов, В.С. Медведєв, Х. Резнік, Г.М. Румянцева, Н.В. Тарабріна, О.В. Тімченко, С.І. Яковенко та ін.) дозволило створити класифікацію психотравмуючих ситуацій залежно від їх раптовості, тривалості, інтенсивності, частоти, характеру наслідків, включеності особи, наявності підсилюючих чинників. Оцінка всього травматичного досвіду особи за вищевказаними ознаками дозволяє всебічно вивчити особливості психотравми і розробити ефективну систему подолання її наслідків у вигляді ПТСР.

Аналіз основних сучасних наукових праць в галузі вивчення ПТСР, дозволяє зробити висновок, що ця проблема стає дедалі актуальнішою і потребує нових досліджень, особливо в галузях діяльності, які мають підвищений рівень психічного травматизму. На цій підставі обґрунтовується доцільність проведення власного дослідження, в межах якого реалізується системний підхід до вивчення ПТСР серед працівників ДПС ДАІ та створення методики його мінімізації.

Другий розділ: “Психологічна діагностика посттравматичнго стресового розладу у працівників дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції” складається з двох підрозділів, які присвячені аналізу психічного травматизму в роботі особового складу підрозділів ДПС ДАІ, обґрунтуванню вибору методів психологічної діагностики ПТСР, проведенню та аналізу результатів його психодіагностики у працівників ДПС ДАІ.

Дослідження умов діяльності особового складу, фізичного травматизму, захворюваності, напруженості та конфліктності службових ситуацій та власний досвід роботи в Державтоінспекції, дозволили зробити висновок, що діяльність працівників ДПС ДАІ характеризується постійним накопиченням стресу. На основі проведення опитування 350 працівників ДПС ДАІ (емпірична вибірка відповідає математико-статистичним вимогам на рівні р ,05) були виділені наступні найбільш психотравмуючі фактори службової діяльності:

· поранення та отримання фізичних травм під час несення служби;

· загроза особистому життю або пораненню (каліцтву);

· загибель або поранення напарника під час несення служби;

· загибель або поранення цивільних осіб, учасників дорожнього руху (вид спотворених тіл);

· втрати серед особового складу підрозділу (природна смерть, самогубство або вбивство);

· застосування вогнепальної зброї;

· тиск з боку керівництва;

· проблеми, що виникають через недостатнє грошове утримання;

· недостатня соціальна захищеність;

· конфлікти з учасниками дорожнього руху та негативне відношення з боку населення;

· великі фізичні навантаження та перевтома на службі;

· відсутність вільного часу.

В залежності від змісту та походження психічних травм, що мають місце в професійній діяльності працівників ДПС ДАІ запропоновано виділити їх типові види:

1) психічна травма, як наслідок екстремальної події, що обмежена в часі і створює негативний вплив на психіку інспектора (наприклад: отримання травм внаслідок ДТП, застосування вогнепальної зброї тощо);

2) довготривала психотравма або така, що виникає в результаті повторюваності чисельності незначних психотравмуючих подій, повсякденних ситуацій професійного стресу (а саме: конфлікти з учасниками дорожнього руху, негативне відношення до працівників ДПС ДАІ з боку пересічних громадян, тиск з боку керівництва тощо);

3) “кумулятивна” психотравма, що виникає в результаті накопичення та примноження екстремального і повсякденного травматичного досвіду, і характеризується тим, що попередня психотравма посилює вплив наступної.

В другому підрозділі проаналізовано сучасні методи діагностики ПТСР та обґрунтовано вибір методик для проведення діагностики у працівників ДПС ДАІ, до складу яких увійшли: анкета визначення найбільш психотравмуючих ситуацій та факторів службової діяльності державтоінспекторів, опитувальник оцінки стану адаптації “ОСАДА” С.І. Яковенка, шкала визначення рівня реактивної та особистісної тривоги (ШРОТ) Ч. Спілберга  Ю. Ханіна, опитувальник травматичного стресу (ОТС), розроблений І.О. Котєнєвим.

В ході психологічної діагностики було протестовано 30 працівників полку ДПС ДАІ та 100 працівників спецпідрозділу ДАІ “Кобра”. Для встановлення усередненого профілю діагностичних показників, що є нормою психічної напруженості, обстежено контрольну групу, яку склали 30 курсантів 3-го курсу Київського інституту внутрішніх справ України при НАВС України. Всі вибірки було 100% сформовано на основі формальних груп, що виключає їх випадковість.

За результатами психологічної діагностики працівників полку ДПС ДАІ було виявлено, що окремі симптоми посттравматичного стресового розладу діагностувалися майже у 13,3% респондентів. У 6,67% інспекторів ДПС спостерігався чітко виражений ПТСР (в межах 65-70 Т-балів за опитувальником травматичного стресу) та високий рівень тривоги (за ШРОТ), за опитувальником “ОСАДА” відповідно до інтерпретації автора у вказаних працівників спостерігається рівень “нормального” напруження без загрози для здоров’я особистості, якщо таке напруження не є хронічним. В зв’язку з тим, що психологічна діагностика проводилася через рік після загибелі інспектора ДПС ДАІ, що служила в їхньому взводі, а також з випадками травмування інспекторів ДПС ДАІ в наслідок ДТП, у близько 20% працівників спостерігалися симптоми вторгнення: повторні переживання травмуючої події, нав’язливі негативні спогади та сновидіння, симптоми уникання спогадів про психотравмуючу подію: уникання думок і почуттів, пов’язаних з травмуючою ситуацією, неможливість пригадати деталі травмуючої події, зменшення інтересу до діяльності та симптоми гіперактивації: роздратованість та надмірне збудження, труднощі засинання.

Аналіз результатів психологічної діагностики працівників спецпідрозділу ДАІ “Кобра” показав підвищення проявів гострого стресового розладу (ГСР) порівняно з посттравматичним. Так, середній профіль за шкалою ГСР ОТС становив 49,9 Т-балів (за ОТС) порівняно з середнім значенням ПТСР (49,39 Т-балів). Такий результат свідчить про наявність нещодавньої психотравмуючої події, яка створила вплив на особовий склад (дійсно, тестування проходило протягом тижня після втрати товариша по службі). Суттєвого вираження у респондентів набувають симптоми уникання думок і почуттів, пов’язаних з травмуючою ситуацією, нав’язливі спогади, безсоння, тривожність, підвищене почуття вини та самодокори.

В ході проведення дослідження, а саме на етапі аналізу отриманих результатів психологічної діагностики спецпідрозділу ДАІ “Кобра” та підготовки до проведення психокорекційної роботи, ми розділили вибірку на три підгрупи залежно від виразності показників за шкалою ПТСР опитувальника травматичного стресу.

До першої підгрупи увійшли сім працівників (7% загальної вибірки), які мають показники за шкалою ПТСР від 65 Т-балів і вище, середній показник ПТСР в підгрупі склав 67,57 Т-балів, а показник ГСР виявився більшим – 67,71 Т-балів, що свідчить про актуальність травмуючої ситуації та наявність у членів підгрупи ГСР (всі його симптоми набули суттєвого вираження). Зокрема, вказані працівники скаржилися на: труднощі з засинанням; підвищену збудженість, спалахи роздратованості і, як наслідок – певне погіршення взаємовідносин з оточуючими; відчуття “перепони” коли сідаєш в автомобіль – уникання діяльності, пов’язаної з подією; зосередженість на думках, пов’язаних з певними подіями, страхи; підвищене почуття вини; труднощі концентрації уваги, збіднення емоцій, швидку втомлюваність, загальмованість реакції та зменшення продуктивності праці й мислення, прагнення емоційного спокою та відновлення сил. Найбільшого виразу в структурі ПТСР набули симптоми уникання та гіперактивації. Подальший поіменний аналіз показав, що першу підгрупу складають працівники, які постраждали внаслідок ДТП протягом останніх сорока днів (з них троє – протягом останніх двох тижнів) до проведення психодіагностики, що зумовило у них особисто та в цілому по загальній вибірці більшу виразність симптомів ГСР порівняно з ПТСР.

Друга підгрупа складається з сорока шести працівників (46% вибірки), які мають за критерієм ПТСР методики ОТС значення в діапазоні від 50 до 64 Т-балів. Виразність симптомів ГСР порівняно з ПТСР для вибірки другої підгрупи виявилась дещо більшою, середні значення склали 54,67 та 54,56 Т-балів відповідно. Критерії ОТС вказують на те, що мають місце окремі незначно виражені симптоми постстресових станів. Відмічається зменшення інтересу до діяльності, що раніше була значимою та важливою, втома, збіднення почуттів, у окремих працівників мають місце повторні нав’язливі негативні спогади, роздратованість, спостерігаються певні порушення в соціальних контактах. До другої підгрупи, як показав подальший аналіз, частково увійшли працівники, які зазнали впливу психотравми, зумовленою професійною діяльністю, в період від трьох місяців до трьох років тому.

Третя підгрупа налічує сорок сім працівників (47% вибірки), характеризується показниками за шкалою ПТСР ОТС до 49 Т-балів включно та середнім значенням 41,9 Т-балів. Усереднений профіль діагностичних показників схожий на профіль контрольної групи, що не вказує на наявність травматичного розладу.

Отримані в ході аналізу результатів психологічної діагностики дані об’єктивно засвідчують, що ризик виникнення ПТСР значно вищий у віці від 30 до 40 років та у працівників ДПС ДАІ, що мають стаж 9-12 років роботи на посаді. Існує висока ймовірність виникнення симптомів ПТСР у працівників ДПС ДАІ, що мають сенситивні, сентиментальні, тривожні риси особистості, інтровертовані, займають пасивну життєву позицію. Знайшло підтвердження припущення про те, що наявність ПТСР обумовлюється кумулятивним психотравмуючим досвідом службової діяльності конкретного працівника ДПС ДАІ. Виразність симптомів ГСР і ПТСР залежить від здатності особистості до адаптації і подолання психотравми, давності перебування її під впливом психотравмуючої ситуації, значимості події, наявності попереднього екстремального психотравмуючого досвіду, що зумовив появу кумулятивної психотравми.

Третій розділ: “Профілактика психічного травматизму та мінімізація проявів посттравматичного стресового розладу у працівників дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції” містить два підрозділи, присвячені проведенню та аналізу ефективності психокорекційної роботи, що здійснювалася з урахуванням природи психотравми, її давності й інтенсивності проявів симптомів ПТСР та розробленню методичних засад мінімізації проявів ПТСР, як реакції на дію психотравмуючих умов несення служби, розробленню практичних рекомендацій щодо надання психологічної допомоги працівникам ДПС ДАІ, які зазнали впливу психотравми.

В першому підрозділі описано хід психокорекційної роботи. Зважаючи на те, що психодіагностика в спецпідрозділі ДАІ “Кобра” проводилася впродовж тижня після втрати товариша по службі, що зумовило підвищення середніх показників за шкалою ГСР порівняно зі шкалою ПТСР, з метою запобігання в подальшому виникнення і розвитку ПТСР перший етап психокорекційної роботи було проведено з усім особовим складом, тобто з трьома підгрупами.

На етапі надання першої допомоги ефективним виявилося застосування дебрифінгу стресу критичного інциденту, що при повторному діагностуванні виявило зменшення проявів симптомів ГСР у майже двох третин працівників.

На другому етапі психокорекція застосовувалася до працівників першої підгрупи та 14 працівників другої (у 32 працівників із 46 цієї підгрупи після проведення дебрифінгу симптоми ГСР вдалося зменшити до рівня “норми”). У 14 працівників другої підгрупи після проведення дебрифінгу вдалося зменшити симптоми ГСР, пов’язані з недавньою психотравмою. Проте ще спостерігалися коливання показників ПТСР від 50 до 64 Т-балів (середнє значення за шкалою ПТСР склало 53,4 Т-балів), що свідчить про кумулятивний характер психотравми у працівників ДПС ДАІ. Серед симптомів ПТСР переважають дистрес, повторне переживання травмуючої події та гіперактивація.

Співставлення та порівняння результатів вивчення ПТСР у працівників полку ДПС ДАІ та спецпідрозділу “Кобра” виявило, що в обох вибірках після впливу психотравмуючої події спостерігаються симптоми ГСР, що з часом у близько 20-21% особового складу, за умов відсутності психологічної корекції, набувають посттравматичного характеру. З них майже у 7% спостерігається ПТСР, а 13-14% відчувають вплив окремих симптомів ПТСР.

Психокорекція здійснювалась паралельно з наданням соціальної допомоги і проводилася за наступною схемою: 22 групових сеанси тривалістю 55-60 хвилин та до 10 індивідуальних консультацій тривалістю не менше 10 хвилин кожна. Загальний термін психокорекційної роботи склав 30 днів.

В ході групової корекції використовувались:

- техніки аутогенного тренування з цільовими самонавіюваннями – 20-30 хвилин;

- нервово-м’язова релаксація за Джейкобсоном – 15 хвилин;

- психогігієнічний комплекс за О.М. Морозовим – 20 хвилин.

Диференційований підхід в психокорекції забезпечувався індивідуальними цільовими самонавіюваннями в ході аутогенного тренування та індивідуальними консультаціями, в ході яких в залежності від індивідуальних якостей працівника, його відношення до травмуючого випадку, ступеня усвідомлення наявної проблеми з метою переробки травматичного досвіду, зміни ірраціональних установок та відношення до власного психічного стану застосовувалися прийоми когнітивної та раціональної психокорекції: раціонально-емоційна терапія А. Елліса, когнітивна психокорекція емоційних розладів А. Бека, пояснення, переконання, переорієнтація, психагогіка.

В цілому, повторна психодіагностика, що проводилось після застосування системного підходу корекції ПТСР, виявила ефективність диференційного підходу в застосуванні психокорекції та показала зменшення симптомів уникання, вторгнення, гіперактивації, проявів ГСР та ПТСР у відповідно обстежених інспекторів ДПС ДАІ (рис. 1).

Рис.1. Порівняльний профіль середніх значень ОТС до та після проведення психокорекційної роботи.

Примітки: L – шкала щирості; Ag – агравація; Di – дисимуляція; А(1) – подія травми; В, с – повторне переживання травми – “вторгнення”; С, d – симптоми уникання; D, е – симптоми гіперактивації; F, f – дистрес і дезадаптація; b – дисоціативні симптоми; depres – депресія.

Всі діагностичні дані було піддано математико-статистичній обробці з використанням кореляційного аналізу, що забезпечило надійність отриманих результатів та вірогідність висновків.

На основі проведеного дослідження слід констатувати, що ефективним з точки зору збереження та швидкого відновлення працездатності персоналу є профілактика негативного впливу травмуючих факторів службової діяльності на психіку працівника та виникнення ПТСР шляхом надання невідкладної психологічної допомоги. Тому, з метою запобігання розвитку ПТСР необхідно створити науково обґрунтовану систему мінімізації даного явища.

В другому підрозділі обґрунтовані правові та етичні аспекти роботи психологів з ПТСР і показано роль практичних психологів ОВС в процесі мінімізації даного явища.

На основі власного досвіду роботи та результатів дослідження розроблена детальна з урахуванням специфіки служби ДАІ методика мінімізації проявів ПТСР (рис. 2), що містить в

Рис.2. Схема методики мінімізації проявів ПТСР у працівників ДПС ДАІ.

собі два напрямки. Це, по-перше, нейтралізація впливу психотравмуючого фактору, зведення до мінімуму травматизму й смертності серед особового складу, а, по-друге, надання допомоги після перебування в психотравмуючій ситуації, що передбачає профілактику виникнення або розвитку відстрочених реакцій на дію психотравми.

Перший напрямок включає заходи правової, кадрово-управлінської, соціально-економічної, матеріально-технічної та психологічної спрямованості. Блок психологічних заходів профілактики розглядається як система заходів, спрямованих на підвищення психологічної стійкості та формування психологічної готовності працівників ДПС ДАІ до впливу травмуючих факторів службової діяльності і включає:

1) професійно-психологічний відбір кандидатів на службу;

2) психологічне супроводження служби;

3) професійно-психологічну підготовку особового складу.

В межах даних напрямків психологічної профілактики впливу травмуючих факторів службової діяльності автором визначено фактори, які підсилюють ризик виникнення ПТСР і які слід враховувати при здійсненні професійно-психологічного відбору кандидатів на службу, а також розроблені і апробовані програма психологічної підготовки працівників ДПС ДАІ, головним принципом якої стала ідея самозбереження та саморозвитку, в тому числі, – навчання навичкам конструктивного реагування на психотравмуючі ситуації, авторська модернізація карти психологічного супроводження службової діяльності працівника ДПС ДАІ.

Другий напрямок розглядається як взаємопов’язане застосування заходів соціальної, медичної та психологічної допомоги, що надається після впливу психотравми.

Психологічної допомога полягає в послідовному та взаємопов’язаному застосуванні заходів психодіагностики та психокорекції і має прямий зв’язок та взаємовплив з психологічною профілактикою впливу травмуючих факторів службової діяльності (рис. 2). Остання має на меті запобігання виникненню психічного травматизму і, таким чином, являється первинною по відношенню до психодіагностики та психокорекції ПТСР.

Психологічна діагностика носить констатуючий та контролюючий характер, вона дозволяє: вчасно встановлювати працівників, у яких розвинулися або мають високу ймовірність розвитку симптоми ПТСР; визначати стан працівника і його готовність до виконання або продовження виконання службових завдань, необхідність застосування заходів профілактичного чи корекційного характеру; після проведення корекційних заходів визначає їх ефективність та необхідність подальшого проведення або зміни методів психокорекції.

На етапі надання психологічної допомоги у вигляді психокорекції проявляється поділ на первинну і вторинну психопрофілактику. Виділяється два види психокорекції: надання невідкладної психологічної допомоги та психологічна корекція віддалених наслідків впливу психотравми. Невідкладна психологічна допомога потерпілим внаслідок впливу психотравми полягає в: інформуванні особового складу про можливі негативні наслідки психотравмуючої події, проведенні дебрифінгу стресу критичного інциденту, психологічному консультуванні з питань, що виникли в зв’язку з пережитою подією.

При виникненні в особового складу ДПС ДАІ віддалених наслідків впливу психотравми, слід застосовувати методи психологічної корекції, спрямовані на подолання, як самої психотравми, так і інших симптомів ПТСР найбільш адекватним природі їх виникнення психокорекційним методом.

На основі методики мінімізації проявів ПТСР у працівників ДПС ДАІ були розроблені рекомендації щодо профілактики психічного травматизму та надання психологічної допомоги працівникам ДПС ДАІ, які зазнали впливу психотравми.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульоване вирішене наукове завдання, підведені підсумки здійсненого теоретико-експериментального дослідження, висвітлені кількісні і якісні показники здобутих результатів та окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в необхідності розробки науково обгрунтованих напрямків і методів мінімізації ПТСР. Наукову проблему вирішено шляхом дослідження ПТСР у працівників ДПС ДАІ та розробки методики його мінімізації, що здійснюється в напрямках профілактики впливу психотравмуючих факторів та надання допомоги після впливу психотравми. Вирішення наукової проблеми призначене оптимізувати діяльність працівників ДПС ДАІ шляхом профілактики виникнення невідповідності психічних можливостей працівника вимогам службової діяльності, а отже, збереження кадрового потенціалу.

2. Діяльність працівників ДПС ДАІ характеризується наявністю періодично повторюваних психотравмуючих ситуацій, виникнення яких певною мірою передбачуване, що дозволяє вжити комплекс заходів, спрямованих на зменшення вірогідності їх виникнення. Діяльність працівників ДПС ДАІ протікає в психотравмуючих умовах, до яких відносяться: повсякденні ситуації професійного стресу та екстремальні події, які в сукупності і в результаті їх накопичення призводять до кумулятивної психотравми. Ризик виникнення ПТСР у працівників ДПС ДАІ підсилюється за умови наявності в анамнезі попереднього психотравмуючого досвіду, тому для вивчення наслідків впливу психотравми, в ході діагностики ПТСР необхідна оцінка всього травматичного досвіду особи.

3. ПТСР у працівників ДПС ДАІ не набуває клінічно виражених дезадаптивних форм, проте його прояви істотно впливають на загальну працездатність та продуктивність праці конкретних працівників, що обумовлює необхідність психологічного корегування наслідків впливу психотравми. Окремі симптоми ПТСР діагностуються у близько 13-14% працівників ДПС ДАІ, у 7% визначається виражений за всіма симптомами ПТСР.

4. У працівників ДПС ДАІ під впливом психотравмуючих ситуацій розвиваються симптоми ГСР, що з часом за умов відсутності психологічної корекції, набувають посттравматичного характеру.

Наявність всіх симптомів ПТСР спостерігається у працівників, що зазнали впливу психотравми впродовж трьох місяців до моменту проведення психологічної діагностики. В клінічній картині переважають симптоми уникання, гіперактивації та дисоціації.

Окремі симптоми ПТСР спостерігаються у осіб, що зазнали впливу психотравми в часовий проміжок від трьох місяців до трьох років до проведення психодіагностики. Найбільшого поширення та виразності набувають симптоми повторного переживання травми, дистресу та гіперактивації.

5. Ризик виникнення ПТСР у працівників ДПС ДАІ значно вищий у віці від 30 до 40 років та у тих, що мають стаж 9-12 років роботи на посаді. Крім того ризик виникнення ПТСР зростає у осіб, що мають сенситивні, сентиментальні, тривожні риси особистості, інтровертовані.

6. Надання психологічної допомоги після впливу психотравми полягає в послідовному застосуванні заходів первинної профілактики, психологічної діагностики та корекції віддалених наслідків у вигляді ПТСР. Проведення заходів первинної профілактики безпосередньо після психотравмуючої події дозволяє близько як на дві третини зменшити кількість особового складу, що відчувають симптоми ГСР, а отже знизити ризик розвитку ПТСР.

Психологічну корекцію ПТСР у працівників ДПС ДАІ необхідно проводити диференційовано з урахуванням симптомів розладу, їх інтенсивності, природи психотравми та її давності. Ефективним виявилося комплексне застосування як групових так і індивідуальних методів психокорекції: аутогенне тренування, прогресивна релаксація, психогігієнічний комплекс, індивідуальні консультації зі застосовуванням прийомів когнітивної або раціональної психокорекції.

7. Ефективність мінімізації ПТСР досягається послідовним застосуванням заходів профілактики, психологічної діагностики та психокорекції. Роботу щодо мінімізації ПТСР у працівників ДПС ДАІ ефективно проводити в двох напрямках: нейтралізація виникнення психотравмуючої події або зменшення впливу психотравмуючого фактору та надання допомоги після впливу психотравми. В контексті першого напрямку поряд з правовими, кадрово-управлінськими, соціально-економічними та матеріально-технічними заходами повинні здійснюватися психологічні заходи профілактики, що включають професійно-психологічний відбір та підготовку, психологічне супроводження службової діяльності. Другий напрямок забезпечується комплексом соціальних, медичних та психологічних заходів, останні здійснюються в ході надання невідкладної допомоги та корекції віддалених наслідків психічного травмування.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми психопрофілактики негативних психічних проявів серед працівників ДПС ДАІ. Нами планується продовження розробки таких напрямків, як дослідження проблеми залежності виникнення негативних психічних станів від мотиваційної готовності до діяльності, вдосконалення технології навчально-формуючого впливу в процесі підготовки працівників ДПС ДАІ до екстремальних умов діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слюсар І.М. Історія вивчення посттравматичних стресових розладів у психології. // Актуальні проблеми психології. Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002, ч.7. – С. 172-180.

2. Слюсар І.М. Психотравма в розвитку посттравматичного стресового розладу. // Проблеми загальної педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка – К.: 2002, т.IV, ч.7. – С.255-261.

3. Слюсар І.М. Сучасні методи оцінювання посттравматичних стресових розладів. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. / Редкол.: В.М. Синьов (голов ред.) та ін. – К.: КІВС, “МП Леся”, 2002. – С.322-327.

4. Слюсар І.М. Профілактика психогенних реакцій на дію екстремальних умов несення служби працівниками ДАІ. // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. – К.: 2003, т.V, ч.4. – С.308-314.

5. Слюсар І.М. Посттравматичний стресовий розлад у співробітників ДАІ та шляхи його мінімізації. // Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-20 травня 1999 р. / За ред. С.І. Яковенка. – Київ: РВВ КІВС, 1999. – С. 70-71.

6. Слюсар І.М. Професійний психологічний відбір до спеціального підрозділу ДАІ “Кобра” як засіб мінімізації впливу на особовий склад екстремальних умов діяльності. // Науково-методологічні та управлінські засади діяльності органів внутрішніх справ за умов надзвичайної ситуації (за наслідками та висновками Чорнобильської катастрофи через 15 років): Матеріали наук.-практ. Конф. 11-13 квітня 2001р. // За ред. М.І. Ануфрієва, О.В. Терещука, С.І. Яковенка. – К.: РВВ КІВС, 2001. – С. 239 – 242.

7. Слюсар І.М. Психологічна діагностика та корекція посттравматичного стресового розладу: Навчально-методичний посібник – К.: Друкарня ФПУ, 2005. – 56 с.

8. Слюсар І.М. Формування у працівників ДПС ДАІ готовності до дій в конфліктних ситуаціях. // Створення системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України: Матеріали ІІІ Всеукраїнського науково-методичного постійно діючого семінару // Заг. ред. М.В. Джиги, С.І. Яковенка. – К.: КЮІ МВС України, 2005. – С. 64-70.

АНОТАЦІЯ

Слюсар І.М. Посттравматичний стресовий розлад у працівників дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції: профілактика, психологічна діагностика та корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. – Юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному вивченню особливостей ПТСР у працівників ДПС ДАІ України. Показано, що виникнення ПТСР спричинено впливом екстремальних та повсякденних ситуацій професійного стресу, що в результаті їх накопичення призводять до кумулятивної психотравми. Досліджено, що ПТСР має місце у 7% працівників ДПС ДАІ, а його окремі симптоми – у 13-14% особового складу. Розроблено схему психокорекції ПТСР та перевірено її ефективність під час проведення повторної психодіагностики. Створено методику мінімізації проявів ПТСР у працівників ДПС ДАІ.

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, кумулятивна психотравма, мінімізація проявів ПТСР, нейтралізація виникнення психотравмуючої події, психодіагностика, надання невідкладної допомоги та корекція віддалених наслідків впливу психотравми.

АННОТАЦИЯ

Слюсар И.Н. Посттравматическое стрессовое расстройство у работников дорожно-патрульной службы Госавтоинспекции: профилактика, психологическая диагностика и коррекция. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06. – Юридическая психология. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено теоретико-экспериментальному изучению особенностей посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) у работников подразделений дорожно-патрульной службы Госавтоинспекции (ДПС ГАИ) Украины. Проанализированы основные подходы отечественных и зарубежных научных исследователей к изучению явления ПТСР и той роли, которую занимает психотравма в процессе его развития. Анализ результатов имеющихся научных исследований позволил сделать вывод, что травматические события, которые приводят к развитию ПТСР, могут быть кратковременными, однако чрезвычайно сильными, или долговременными или такими, что регулярно повторяются, и менее интенсивными. Аналитическая проработка результатов исследований ведущих научных работников позволила создать классификацию психотравмирующих ситуаций в зависимости от их внезапности, длительности, интенсивности, частоты, характера последствий, включенности особы, наличия усиливающих факторов. Оценка всего травматического опыта лица за вышеуказанными признаками позволяет всесторонне изучить особенности психотравмы и разработать эффективную систему преодоления ее последствий в виде ПТСР.

Исследования условий службы личного состава позволили сделать вывод, что деятельность работников ДПС ГАИ характеризуется множеством психотравмирующих ситуаций. На основе проведения опроса были выделены психотравмирующие факторы служебной деятельности, обобщение которых дало возможность выделить следующие виды психической травмы, что имеют место в профессиональной деятельности работников ДПС ГАИ: 1) психическая травма, как экстремальное событие; 2) долговременная психотравма или такая, что возникает в результате повторяемости численности незначительных психотравмирующих событий, повседневных ситуаций профессионального стресса; 3) “кумулятивная” психотравма, что возникает в результате накопления и суммирования как экстремального, так и повседневного травматического опыта, и характеризуется тем, что предшествующая психотравма усиливает влияние следующей.

Сопоставление и сравнение результатов изучения ПТСР у работников полка ДПС ГАИ и спецподразделения ГАИ “Кобра” выявило, что в обоих выборках после влияния психотравмирующего события наблюдаются симптомы острого стрессового расстройства (ОСР), что со временем близко у 20-21% личного состава, при условиях отсутствия психологической коррекции, приобретают посттравматический характер. Из них почти у 7% наблюдается посттравматическое стрессовое расстройство, а 13-14% чувствуют влияние отдельных симптомов ПТСР. Посттравматическое стрессовое расстройство у работников ДПС ГАИ не приобретает коллективного характера, а также не носит клинически выраженных дезадаптивных форм.

Риск развития ПТСР у работников ДПС ГАИ значительно выше в возрасте от 30 до 40 лет и у тех, что имеют стаж 9-12 лет работы в должности. Кроме того, риск возникновения ПТСР возрастает у чувствительных, сентиментальных, тревожных, интровертированных личностей склонных к рефлексии. Нашло подтверждение предположение о том, что наличие ПТСР обусловливается кумулятивным психотравмирующим опытом служебной деятельности