Національний університет внутрішніх справ
Харьківський
Національний університет внутрішніх справ
ШИНКАРЕНКО Інна Олександрівна
УДК 159. 9:351.743
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ПРАЦІВНИКА ОВС
19.00.06 – юридична психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Харків – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Науковий керівник: кандидат психологічних наук, професор, Землянська Олена Володимирівна, Національний університет внутрішніх справ, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС.
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, Бочарова Світлана Петрівна, Українська інженерно-педагогічна академія, завідуюча кафедрою загальної та інженерної психології;
кандидат психологічних наук, доцент Чеботова Яна Валентинівна, Національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідуюча кафедрою дизайну.
Провідна установа: Київський юридичний інститут МВС України, кафедра юридичної психології, м. Київ.
Захист відбудеться 09.12. 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ, за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий 04.11.2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.В. Попова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах ефективна діяльність щодо забезпечення прав і свобод людини базується на ряді концептуально нових підходів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад функціонування органів внутрішніх справ, зокрема, гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між міліцією та громадянином на засадах партнерства, чітке визначення компетенції працівників міліції щодо забезпечення реалізації загальносвітових стандартів прав людини.
Однак серед деяких працівників ОВС спостерігається застосування неправомірних методів професійного спілкування і навіть небажання розглядати партнера по спілкуванню як людину з її закріпленими в Конституції України правами і свободами. Жорстокість, порушення прав і свобод людини з боку деяких працівників на стадії затримання й у процесі досудового слідства не обумовлюють адекватного діалогу в професійному спілкуванні і фактично реалізуються в “суб'єкт-об'єктних” авторитарних відносинах. Демократизація і гуманізація роботи в системі ОВС вимагає “суб'єкт-суб'єктних” відносин, діалогу, рівноправності і партнерства, врахування індивідуально-психологічних рис партнера по професійному спілкуванню, що сприяє кращому розумінню його особистості.
Означене вимагає від держави реформувати всю систему підбору та підготовки кадрів з урахуванням сучасних досягнень психологічної науки. Виховання міліціонера нової формації потребує ґрунтовного й послідовного наукового аналізу, реальної оцінки негативних факторів, що впливають на особистість працівника міліції, знижують ефективність його професійного спілкування і створюють ситуацію протистояння міліції та людини.
Питання професійної діяльності та спілкування завжди були в центрі уваги психологічної науки (відомі дослідження С.П. Бочарової, Г.В. Данченко, Е.Ф. Зеєра, Є.О. Климова, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, В.О. Моляка, Г.А. Суворової, В.Д. Шадрікова та ін.) та в галузі юридичної психології (В.Г. Андросюка, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Костицького, В.С. Медвєдєва, О.В. Тимченка, Г.О. Юхновця, С.І. Яковенка та ін.).
Проблеми соціальної перцепції розглядали в своїх працях О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Л.І. Мороз, В.П. Печенізький, Г.В. Попова, В.І. Худяков, Я.В. Чеботова, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко та ін.
Ці та інші автори з різних сторін, в різних галузях життєдіяльності досліджували спілкування, комунікативну компетенцію та перцептивний процес.
Однак, у сучасній психологічній науці проблеми, пов'язані з аспектами соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівника органів внутрішніх справ, вивчені недостатньо, тому дослідження в цьому напрямку на даний час є актуальною проблемою, розв’язання якої становить значний інтерес в теоретичному і прикладному плані.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося у межах наукових досліджень кафедри прикладної психології і науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС Національного університету внутрішніх справ, плану наукових досліджень Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (п. 5.58), відповідно до ”Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.” (Наказ МВС України № 356 від 11.05.2001 р.), “Програми реформування освітянської діяльності” (Наказ МОН України № від 20 жовтня 2003 р.), “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (Наказ МВС України №755 від 05.07.2004 р.).
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 1.07.2002) та зареєстрована в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 10 від 10.10.2004).
Мета і завдання дослідження. На основі системного підходу визначити специфіку соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівника ОВС, виявити умови і фактори її ефективності для розробки практичних рекомендацій.
Мета дослідження визначила необхідність розв'язання таких завдань:
1)
здійснити теоретичний аналіз перцептивного процесу як наукової категорії, що відіграє велику роль в системі професійного спілкування працівника ОВС;
2)
визначити індивідуально-психологічні характеристики особистості працівника ОВС, що сприяють підвищенню рівня розвитку соціальної перцепції;
3)
сконструювати структурно-функціональну модель процесу соціальної перцепції, що відображає її функціональні зв'язки з когнітивними та регуляторними процесами у професійному спілкуванні працівника ОВС;
4)
визначити критерії, показники рівня розвитку соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівника ОВС;
5)
розробити комплексну програму тренінгової підготовки оперативних працівників ОВС (соціально-психологічний тренінг спілкування) ;
Об'єктом дослідження є процес професійного спілкування працівника ОВС на прикладі професійної діяльності оперативних працівників міліції.
Предметом дослідження є особливості соціально-перцептивної регуляції процесу професійного спілкування оперативного працівника міліції.
Методологічною основою дослідження є:
•
положення щодо єдності свідомості, діяльності та спілкування (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко та ін.);
•
системно-структурний підхід до особистості (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, Б.Ф. Ломов, С.П. Бочарова, В.О. Моляко та ін.);
•
дослідження в галузі психології міжособистісного пізнання (Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андреєва, О.О. Бодальов, В.Н. Мясіщев, В.О. Лабунська та ін.);
•
психологічні дослідження особистості в галузі професійної діяльності та спілкування персоналу ОВС України (В.Г. Андросюк, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Г.Є. Запрожцева, О.В. Землянська, Л.І. Казміренко, С.Д. Максименко, В.О. Моляко Л.І. Мороз, Г.В. Попова, Г.О. Юхновець, С.І. Яковенко та ін.);
•
дослідження в галузі психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності та отримання інформації під час вербального та невербального спілкування з особами-джерелами інформації у процесі здійснення професійної діяльності оперативними працівниками ОВС (Б.І. Бараненко, В.Д. Берназ, Е.О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, Я.Ю. Кондратьєв, Е.В.Рижков та ін.);
Методи дослідження. У процесі роботи використані методи теоретичного та емпіричного дослідження, основними з яких є: методи теоретичного аналізу наукових здобутків та психологічної літератури; метод включеного спостереження для вивчення поведінки випробуваних при проведенні дослідження та учасників тренінгових груп; моделювання під час розробки структурно-функціональної моделі соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування; метод тестування з використанням особистісних тестів (16 PF Кеттелла в модифікації О.Н. Капустіної, опитувальник особистісної орієнтації А.А. Рукавишникова, методика “Вільної семантичної оцінки невербальної поведінки” О.О. Бодальова, В.О. Лабунської та методика “Діагностика рівня розвитку здібностей до адекватного розуміння невербальної поведінки” О.О. Бодальова, В.О. Лабунської); метод моделювання професіонального спілкування; методи математичної статистики щодо обробки отриманих даних під час дослідження.
Етапи та емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2001-2005 років та складалося з декілька етапів.
На першому етапі (2001-2002 рр.) досліджена теоретична розробленість зазначеної проблеми та здійснено систематизацію поглядів науковців на спілкування працівників ОВС в контексті різних галузей психології у тому числі й юридичній. На другому етапі (2002-2003 рр.) для проведення емпіричного дослідження здійснено підбір методик відповідно до мети роботи. На третьому етапі (2003-2004 рр.) виконано емпіричне дослідження, яке пов`язано з перевіркою концептуальних положень, узагальнено дані теоретичного аналізу процесу перцепції оперативних працівників ОВС. На четвертому етапі (2004–2005 рр.) проводився соціально-психологічний тренінг в групі оперативних працівників, апробовано і впроваджено основні положення та рекомендації дослідження.
Дослідження проводилося на базі Харківського національного університету внутрішніх справ та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. В дослідженні взяли участь 315 осіб, з них курсанти I курсу факультету кримінальної міліції (50 чоловік), курсанти IV курсу факультету кримінальної міліції (75 чоловік), курсанти V курсу соціально-психологічного факультету (75 чоловік) Національного університету внутрішніх справ, оперативні працівники (75 чоловік), вчителі середніх шкіл (40 чоловік).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в розв’язанні актуальної наукової проблеми – розробці теоретико-методологічних основ соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівника ОВС. На основі одержаних результатів сформульовано ряд положень, узагальнень і висновків, що становлять наукову новизну й полягають у тому, що в дисертації:
1) вперше отримано дані, пов’язані з особистісними орієнтаціями та механізмами соціально-перцептивної регуляції процесу спілкування оперативного працівника ОВС, що були розглянуті як змістовна системна конкретизація факторів, які детермінують ефективність професійного спілкування майбутніх працівників ОВС;
2) розроблено структурно-функціональну модель процесу соціальної перцепції, що відображає її функціональні зв'язки з когнітивними та регуляторними процесами у професійному спілкуванні працівників ОВС;
3) набули подальшого розвитку сучасні уявлення про соціально-психологічний тренінг як форми виявлення і корекції неадекватної соціально-перцептивної регуляції спілкування працівників ОВС;
4) уточнено систематизацію поглядів на проблему основних аспектів спілкування працівників ОВС в контексті різних галузей психології (перш за все юридичної психології);
5) удосконалено методи забезпечення процесу сприйняття і розуміння оперативними працівниками ОВС осіб, які в процесі професійного спілкування становлять оперативний інтерес.
Практичне значення одержаних результатів. Здійснені в дисертаційній роботі дослідження й розробки реалізовано: у вигляді конкретних положень, прикладних моделей і методик, що забезпечує можливості практичного використання одержаних результатів органами внутрішніх справ під час підготовки рекомендацій щодо вдосконалення підбору та підготовки персоналу оперативних підрозділів; у навчальному процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає також у тому, що його висновки та отримані результати дозволяють:
–
підвищити рівень соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування оперативних працівників ОВС;
–
розробити практичні рекомендації з формування адекватних комунікативних якостей у курсантів і працівників ОВС в процесі спілкування, що спрямовані на підвищення ефективності й адекватності сприйняття психічного стану інших осіб;
–
впровадити практичні рекомендації в навчальний процес Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ) при викладанні курсу “Професійна психологічна підготовка працівників ОВС” та в практичну діяльність УБНОН УМВС України в Дніпропетровській області для підготовки та проведення тренінгів з особовим складом та формування в оперативних працівників комунікативних навичок (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність УБНОН УМВС України в Дніпропетровській області від 14.05.05 р.; Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес юридичної академії Міністерства внутрішніх справ від 21.05.05 р.).
Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричні дослідження. В тезах “До питання професійного спілкування працівника органів внутрішніх справ” на конференції “Комунікативна компетентність правників і їх зв`язки з громадськістю”, написаних у співавторстві з О.В. Землянською, особистий внесок здобувача становить 80
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження розглядалися й обговорювалися на засіданнях та наукових семінарах кафедри прикладної психології та науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС Національного університету внутрішніх справ (2003–2005 рр.), а також кафедри оперативно-розшукової діяльності Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (2004, 2005рр.).
Результати роботи викладались автором на 6-и науково-практичних конференціях, основними з яких є: міжнародні науково-практичні конференції "Комунікативна компетентність правників і їх зв'язки з громадськістю" (Львів, 2003), “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності” (Донецьк, 2005), “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2005).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 9 статтях і тезах у наукових журналах та збірниках наукових праць (з них 5 статей - у фахових наукових виданнях України з психологічних наук, 2 - у фахових наукових виданнях з юридичних наук).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст становить сторінки машинопису. Список використаних джерел налічує 203 найменування (у тому числі 46 іноземних авторів). Основний ілюстративний матеріал подано у 42-х таблицях та 8-и рисунках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність і ступень наукової розробки обраної теми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи їх вирішення, методологічні та теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, її апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Професійне спілкування працівника ОВС як проблема юридичної психології” висвітлюються основні підходи до дослідження цієї проблеми в загальній, соціальній та юридичній психології; уточнюється зміст понять “професійне спілкування”, “професійне спілкування працівника ОВС” “соціальна перцепція”, “соціально-перцептивна регуляція професійного спілкування”. Проаналізована професійна діяльність оперативного працівника ОВС, що знайшла своє відображення в працях В.Г. Андросюка, О.М. Бандурки, Б.І. Бараненка, В.Д. Берназа, Е.О. Дідоренка, О.Ф. Долженкова, Г.Є. Запрожцевої, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Костицького, С.Г. Лаптєва, С.Д. Максименка, В.С. Медведєва, Е.В. Рижкова, Г.О. Юхновця, С.І. Яковенка та ін. Це дозволило визначити професійно важливі якості особистості працівника.
Визнано, що професійне спілкування є одним з головних видів взаємодії оперативного працівника ОВС з колегами і особами, з якими він зустрічається під час виконання службових обов`язків. Воно є діяльністю, спрямованою на вирішення оперативно-розшукових завдань щодо отримання інформації, та здійснюється в обстановці напруженості, конфліктності і протиборства, з дотриманням вимог конспірації та спостереження за особами, що становлять оперативний інтерес. Ефективність професійного спілкування визначається розвиненістю комунікативної культури, правосвідомості його учасників і, насамперед, самого оперативного працівника ОВС. Необхідна наявність, по-перше, розвинутих перцептивних здібностей і умінь, іншими словами, здібності й уміння правильно сприймати оточуючих осіб: хоча б у загальному вигляді визначати характер особи, її настрій і внутрішній стан у конкретній ситуації взаємодії і, на основі цього, шукати адекватний стиль і тон спілкування в кожному конкретному випадку. По-друге, необхідно, щоб у працівника ОВС були сформовані уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях з особами різного віку і різної міри близькості відносин. По-третє, важливим є уміння співробітництва в різних видах діяльності, наприклад, обговорювати проблеми і координувати зусилля з колегами по роботі, вирішувати питання під час різних нарад, зборів, проводити бесіди з громадянами чи особами, які проходять у справі (потерпілими, свідками, підозрюваними). Безперечно, розвиток названих аспектів комунікативної культури не може йти ізольовано один від одного. У сукупності вони передбачають роботу з розвитку особистості працівника ОВС в цілому, а зокрема – розвиток у нього ряду психічних якостей, характерологічних особливостей, особливостей сприйняття, мислення, пам’яті, специфічних соціальних установок і комунікативних умінь. Мова йде про ті психічні якості, які необхідні для спілкування, що приносить суб'єктивне задоволення від участі в ньому, а також для ефективної реалізації професійної діяльності працівника ОВС.
Професійне спілкування слід розуміти як встановлення і розвиток професійних контактів між людьми, зумовлених їх потребою в спільній діяльності. Професійне спілкування містить у собі такі аспекти:
- обмін інформацією між суб'єктами професійної діяльності; співробітниками в групах та організаціях; між колективами; працівником ОВС та особою, яка проходить у справі, що розглядається; оперативним працівником ОВС і громадянином, який має необхідну інформацію; у процесі юридичного консультування і т. ін.;
-
вироблення спільної стратегії спілкування;
-
сприйняття і розуміння людьми один одного в процесі спілкування.
Аналіз наукових публікацій свідчить, що останніми роками не було здійснено комплексного дослідження соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування оперативних працівників різних категорій. Це обумовлює необхідність здійснення дослідження щодо виявлення сучасних особистісних орієнтацій та механізму соціально-перцептивної регуляції процесу спілкування оперативного працівника ОВС.
У другому розділі “Дослідження особливостей особистості працівника ОВС, що детермінують соціально-перцептивну регуляцію спілкування” наводяться методи та отримані результати дослідження якостей особистості, які впливають на ефективність процесу перцепції в умовах навчально-професійного та професійного спілкування.
Доведено, що найбільш доступний і широко застосовуваний засіб одержання інформації про індивідуально-психологічні особливості особистості людини, що становить професійний інтерес для працівника ОВС, – це спостереження за нею при виконанні професійних обов’язків та професійному спілкуванні.
Процес спілкування обов'язково включає формування суб'єктом спілкування образу іншої особи – партнера по спілкуванню. При цьому відбувається сприйняття не тільки зовнішніх фізичних особливостей, але й відображення його психологічних рис і станів. Одним із найважливіших критеріїв сприйняття людьми один одного є оцінка їх з позиції рівня розвитку правосвідомості, загальноприйнятої моралі і норм правослухняної поведінки. Прагнучи пізнати інших людей, суб'єкт спілкування складає своєрідні “психологічні портрети”, що відбивають думки, наміри, емоційні стани інших, а так само ті відносини, що пов'язують їх як партнерів. У цей складний процес завжди включаються індивідуально-психологічні властивості особистості самого суб'єкта спілкування: його минулий досвід, установки, мотивація, особливості особистісної орієнтації і т. ін. У цьому зв'язку образ, що формується, проходить певну селекцію, тобто, особистісні особливості партнерів по спілкуванню визначають їх сприйняття один одного. В якості випробуваних у дослідженні були: курсанти I курсу факультету кримінальної міліції, курсанти IV курсу факультету кримінальної міліції, курсанти V курсу соціально-психологічного факультету Національного університету внутрішніх справ, оперативні працівники, вчителі.
Для дослідження особистісних орієнтацій, що впливають на професійну спрямованість та на особливості професійного спілкування, використовувалася методика “Опитувальник особистісної орієнтації” (рис. ). Це дозволило під час дослідження виділити своєрідні психологічні портрети випробуваних усіх п'яти груп. Ми відзначали, насамперед, ті значущі показники, що, безсумнівно, впливають на особливості сприйняття інших осіб у процесі спілкування. При дослідженні групи курсантів 1 курсу факультету кримінальної міліції за методикою “Опитувальник особистісної орієнтації” отримані найбільш низькі показники, що впливають на професійну спрямованість і на особливості професійного спілкування. У них слабо розвинута рефлексія, тобто вони погано аналізують власні дії і вчинки, намагаються спиратися у своєму житті на інших осіб, залежать від їхньої думки, вони мало відкриті життєвому і професійному досвіду. У своїй поведінці догматичні, у них низький рівень чуйності до почуттів і недоліків інших осіб. Відзначається висока спонтанність вираження почуттів, що характеризує їхню імпульсивність у поведінці й спілкуванні з особами, що їх оточують, на тлі заниженої оцінки оточуючих осіб, що не дозволяє адекватно їх сприймати. І в той же час у них виявлялося прагнення до розвитку неформальних взаємовідносин з іншими особами. За методикою 16 PF – факторам Кеттелла (рис. 2) підтвердилася тенденція до несамостійності й залежності від інших, імпульсивність, безтурботність, певна безрозсудність у виборі партнерів по спілкуванню, схильність до романтизму, егоцентризм і наявність ілюзій у відношенні до оточуючих.
Рис. 1
Результати дослідження за методикою
“Опитувальник особистісної орієнтації” (%)
Курсанти 4 курсу факультету кримінальної міліції за методикою “Опитувальник особистісної орієнтації” показали наступні особливості: відносно високий рівень саморегуляції поведінки, стриманість у вираженні власних почуттів, сформованість почуття власної гідності, негативне сприйняття навколишніх, прагнення до розвитку неформальних відносин. Аналіз результатів за методикою 16 PF – факторам Кеттелла показав, що дані випробувані товариські, емоційно стійкі, прагнуть до самостійності, урівноваженості, виявляють заповзятливість, насторожені стосовно людей, чуттєві до думки оточуючих.
У курсантів 5 курсу соціально-психологічного факультету при дослідженні ціннісних орієнтацій особистості були отримані дані про високий рівень самоактуалізації, самостійності, самоповаги, вони адекватно сприймають гнів і агресію оточуючих осіб. Аналіз результатів дослідження особистісних факторів виявив їхню товариськість, емоційну стійкість, сенситивність, мрійність, самовпевненість.
Більша частина випробуваних у групі вчителів вважає, що вони самоактуалізувалися, реалізували свої можливості в житті й діяльності, виявляють самостійність і самодостатність, сприймають себе такими, які вони є, з недоліками і достоїнствами. В оточуючих особах бачать багато негативних сторін, що може свідчити про прояв професійної деформації. За результатами дослідження особистісних факторів показали високий рівень товариськості, незалежність, самостійність, імпульсивність, експресивність у процесі спілкування, схильність до моралізування, усвідомлене дотримання загальновизнаних моральних норм. Також відзначена заповзятливість, чутливість, настороженість стосовно інших осіб на тлі завищеної самооцінки.
При дослідженні особистісних особливостей у групі оперативних працівників отримані наступні результати: вони вважають, що реалізували себе як особистість у своєму житті й діяльності, тобто самоактуалізувалися. Вони прагнуть спиратися на свої власні сили в особистому житті та професійній діяльності, а вплив ззовні сприймають у залежності від рівня авторитетності цього впливу. Дані випробувані виявляють у своїй поведінці професійну і життєву гнучкість. Можливий деформуючий вплив професійної діяльності виявляється в низькому рівні чуйності до почуттів і недоліків інших осіб та в неадекватному заниженому їх оцінюванні, не пов'язаних з їхньою професійною діяльністю. По багатофакторному опитувальнику виявлено, що дані випробувані стримані у спілкуванні, емоційно стійкі, самостійні, іноді агресивні, обережні у виборі партнерів по спілкуванню. Відзначено урівноваженість, реалізм, наполегливість у досягненні мети, сміливість, високу швидкість рішення практичних задач, зібраність, енергійність, адекватність самооцінки.
Рис. 2
Результати отримані за тестом 16-PF Кеттелла
у групах випробуваних
У третьому розділі “Дослідження особливостей соціально-перцептивної регуляції навчально-професійного і професійного спілкування працівника ОВС” проведено аналіз дослідження, яке було здійснене у два етапи.
Перший етап був спрямований на визначення емоційного змісту мімічних виразів фундаментальних емоцій за К. Ізардом курсантами соціально-психологічного факультету, факультету кримінальної міліції НУВС, оперативними працівниками та вчителями.
В експерименті на сприйняття зображень облич були отримані наступні результати розпізнавання мімічних виразів основних емоцій за К. Ізардом: у випробуваних I курсу факультету кримінальної міліції НУВС добре ідентифіковані такі види емоцій: гнів (81,3%), журба (76,2%), радість (91,7%), подив (93,4%), страх (87,9%), сором (83,4%). Погано були ідентифіковані презирство (35,1%), відраза (40,2%), інтерес (20,7%).
На IV курсі цього ж факультету відзначається поліпшення розпізнавання таких емоцій як, наприклад, презирство (68,5%). За іншими видами емоцій помітних змін не відбулося (рис. 3).
Серед опитаних V курсу соціально-психологічного факультету були отримані такі результати: добре ідентифікувалися такі емоції – гнів (88,5%), презирство (75,1%), журба (83,1%), радість (99,7%), подив (98,9%), страх (99,2%), сором (94,1%), погано розпізнавалися емоції відрази (48,6%) та інтересу (31,2%).
У групі оперативних працівників у цьому експерименті були добре ідентифіковані такі види емоцій: гнів (90,5%), презирство (80,3%), відраза (91,7%), радість (99,3%), подив (98,1%), страх (99,6%), сором (86,3%) та інтерес (57,7%). Погано ідентифікувалася емоція журби (41,4%).
Рис. 3
Результати розпізнавання мімічних виразів
основних емоцій за К. Ізардом
При аналізі результатів розпізнавання емоцій у групі вчителів були добре ідентифіковані такі емоції: гнів (88,5%), презирство (78,2%), радість (98,6%), подив (88,9%), страх (69,7%), інтерес (76,4%), сором (91,2%). Погано ідентифікувалися емоції відрази (37,8%) та журби (45,3%).
У ході аналізу вірогідності розходжень за методом кутового перетворення Фішера (цей метод використовувався при порівнянні даних усіх груп) між випробуваними I курсу факультету кримінальної міліції та курсантами V курсу соціально-психологічного факультету значимі розходження були отримані щодо таких емоцій: “презирство” р?0,01; “радість” р?0,01; “подив” р?0,05; “страх” р?0,01; “сором” р?0,05; зазначені емоції краще розпізнають курсанти V курсу соціально-психологічного факультету, що можна пояснити тим, що вони проходять спеціальну учбово-професійну підготовку, одним з напрямків якої є соціально-психологічні тренінги. Щодо інших видів емоцій у даних групах порівняння, значимих розходжень не отримано. Обидві групи добре визначали такі емоції: “гнів” (відповідно 81,3%, 88,5%), “журба” (76,2%, 83,1%), “радість” (91,7%, 99,7%), “подив” (93,4%, 98,9%), “страх” (87,9%, 99,2 %), “сором” (83,4%, 94,1%), при високих показниках “загальної успішності” 73,8%, 79,8% випробуваних.
У процесі аналізу вірогідності розходжень у групах I курсу факультету кримінальної міліції і курсантів IV курсу факультету кримінальної міліції достовірні розходження виявлені щодо емоції “презирство” р?0,01. Більша кількість курсантів IV курсу факультету кримінальної міліції правильно визначили цю емоцію. Добре визначалися курсантами цих груп й такі емоції, як “гнів” (відповідно 81,3%, 80,9%), “журба” (76,2%, 73,6%), “радість” (91,7%, 96,8%), “подив” (93,4%, 95,3%), “страх” (87,9%, 87,9%), “сором” (83,4%, 83,8%), при високих показниках “загальної успішності” 73,8%, 70,9% випробуваних.
За результатами дослідження розпізнавання емоцій у групах I курсу факультету кримінальної міліції і вчителів достовірні розходження були отримані за такими видами емоцій: “презирство”, “журба”, “інтерес” – р?0,01, “страх” – р?0,05. Такі види емоцій, як “презирство” та “інтерес”, краще розпізнавалися вчителями. Ці результати пов'язані з особливостями професійної діяльності вчителів, адже останнім дуже важливо для успішної роботи на рівні зворотного зв'язку відчувати, наскільки всі учні втягнені у роботу. Емоції “журба” і “страх” краще визначалися курсантами I курсу факультету кримінальної міліції; ми це зв'язуємо з процесом адаптації курсантів, що навчаються в системі суворої дисципліни. При цьому добре визначалися випробуваними такі емоції, як “гнів” (81,3%, 88,5%), “радість” (91,7%, 98,6%), “подив” (93,4%, 88,9%), “страх” (87,9%, 69,7%), “сором” (83,4%, 91,2%) при високих показниках загальної успішності” 73,8%, 67,9% випробуваних. Краще визначення названих емоцій у курсантів I курсу факультету кримінальної міліції пов'язано не тільки з процесом адаптації в нових умовах суворої дисципліни, але й з процесом спілкування з новими особами (курсовими офіцерами, атестованими викладачами, курсантами старших курсів і однокурсниками). Висока успішність визначення емоцій у вчителів пов'язана з багатоаспектністю їх професійної діяльності: навчальна робота з усім класом чи індивідуально з учнями, виховна робота, у процесі якої виникає необхідність когось з учнів похвалити, а когось пожурити, а також позакласна робота. Крім того, зазначимо, що вчителі мають справу з неповнолітніми, котрі ще не вміють сховати за мімічною “маскою” ті емоційні стани, що у них виникають.
У групах порівняння курсантів I курсу факультету кримінальної міліції й оперативних працівників достовірні розходження отримані щодо наступних емоцій: “презирство”, “відраза”, “журба”, “страх”, “інтерес” – р?0,01, “радість” – р?0,05. Оперативні працівники точніше визначали емоції презирства, відрази, радості, страху, інтересу. Курсанти I курсу факультету кримінальної міліції краще визначали емоцію “журба”. При цьому в цих групах добре визначалися емоції “гнів” (відповідно 81,3%, 90,5%), “радість” (91,7%, 99,3%), “подив” (93,4%, 98,1%), “страх” (87,9%, 99,6%), “сором” (83,4%, 86,3%) при високих показниках “загальної успішності” 73,8%, 82,7% випробуваних. висока успішність визначення емоцій у групі оперативних працівників пов’язана зі значимістю в професійній діяльності точного пізнання емоційного стану людини, що насамперед відбивається в міміці обличчя (“обличчя – дзеркало душі”).
У ході порівняння результатів у групах курсантів V курсу соціально-психологічного факультету і курсантів IV курсу факультету кримінальної міліції достовірні розходження були отримані щодо емоцій “страх” – р=0,01 і “сором” – р=0,05. При цьому курсанти V курсу соціально-психологічного факультету їх визначали краще. У цих двох групах випробувані добре визначали практично всі емоції (значно більше 50% опитаних), за винятком емоцій “відраза” та “інтерес”.
Аналіз вірогідності розходжень між групами курсантів V курсу соціально-психологічного факультету і вчителями показав, що достовірні розходження отримані на рівні р=0,01 щодо наступних емоцій: “журба”, “подив”, “страх”, “інтерес”. При цьому емоції “журба”, “подив” і “страх” точніше визначали курсанти, а “інтерес” точніше розпізнавали вчителі, що, на наш погляд, пов'язано з особливостями учбово-професійної підготовки курсантів і значимістю емоції “інтерес” для професійної діяльності вчителів. Високі показники “загальної успішності” були визначені відповідно у 79,8% та 67,9% випробуваних.
Дослідження розходжень у групах порівняння курсантів V курсу соціально-психологічного факультету й оперативних працівників показали, що достовірні розходження на рівні р=0,01 отримані щодо наступних емоцій: “відраза”, “журба”, “інтерес”, а на рівні р=0,05 – “сором”. При цьому курсанти точніше визначали емоції “журба” і “сором”, а оперативні працівники – “відраза” і “інтерес”. Високі показники „загальної успішності” спостерігались відповідно у 79,8% і 82,7% випробуваних.
Аналіз вірогідності розходжень у визначенні емоцій між курсантами IV курсу факультету кримінальної міліції і вчителями показав, що достовірні розходження на рівні р=0,01 отримані щодо таких емоцій: “журба”, “страх” і “інтерес”. При цьому курсанти точніше визначали “журбу” і “страх”, а вчителі – емоцію “інтерес”. Високі показники “загальної успішності” спостерігались відповідно у 70,9% і 67,9% випробуваних.
Дослідження вірогідності розходжень у визначенні емоцій між курсантами IV курсу факультету кримінальної міліції й оперативних працівників зазначили, що значимі розходження на рівні р=0,01 отримані щодо наступних емоцій: “відраза”, “журба” та “інтерес”, а на рівні р=0,05 – “гнів” і “презирство”. При цьому більш точно курсанти визначали емоцію “журба”, а оперативні працівники – емоції “гнів”, “презирство”, “відраза”, “інтерес”. “Загальна успішність” – 70,9% і 82,7%.
Аналіз вірогідності розходжень у визначенні емоцій між вчителями й оперативними працівниками показав значимі розходження на рівні р?0,01 щодо емоцій “відраза”, “страх”, а на рівні р?0,05 – “подив” та “інтерес”, при цьому більш точно вчителі визначали емоції “інтерес” і “сором”, а оперативні працівники – емоції “відраза” і “страх”. Ці розходження пов'язані з особливістю професійної діяльності цих досліджуваних: вчителі підтримують зворотний зв'язок з учнями в навчально-виховній роботі, реагуючи на емоцію інтересу, а оперативні працівники в своїй роботі зіштовхуються з негативним до себе відношенням, що відбивається на обличчі співрозмовника, тому вони більш точно визначили емоції відрази, подиву, страху. Добре у цих групах визначалися такі емоції, як “гнів”, “презирство”, “радість”, “подив”, “страх”, “інтерес”, “сором”. “Загальна успішність” – 67,9% і 82,7%. Висока успішність визначення емоцій оперативними працівниками пов’язана з більшою значимістю всієї палітри емоційних станів у їхній професійній діяльності.
На другому етапі проводилось дослідження особливостей невербальної поведінки за методикою “вільної семантичної оцінки невербальної поведінки” та методикою “діагностика рівня розвитку здібностей до адекватного розуміння невербальної поведінки”.
Дисертантом здійснено констатуюче дослідження з метою виявлення рівнів сформованості соціальної перцепції в групах випробуваних. По змісту психологічної інтерпретації серед 8 категорій (“дії”, “емоції”, “інтелектуально-вольові процеси”, “якості особистості”, “відношення до людини”, “форми взаємодії”, “статус, роль”, “емоційно-оціночні судження”), в усіх досліджуваних групах кількість висловлювань коливається в межах: “емо-ційні стани — відношення до людини, інтелектуально-вольові процеси”, що говорить про недостатній рівень інтерпретації психологічних значень невербальної поведінки, що виявляється відсутністю різноманітності еталонів довгочасної та оперативної пам’яті, які пов’язані з оцінкою невербальної поведінки людини (табл. 1).
Таблиця 1
Результати дослідження особливостей невербальної поведінки за методикою діагностики розвитку здібностей до адекватного розуміння невербальної поведінки
Групи
випробуваних | Номер завдання | Сума балів
I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII
I курс ф-ту кримінальної міліції | 9,1 | 0,4 | 9,9 | 10,3 | 8,7 | 8,5 | 8,7 | 9,5 | 75,1
IV курс ф-ту кримінальної міліції | 9,8 | 9,7 | 11,2 | 12,8 | 9,1 | 9,2 | 9,2 | 9,3 | 80,3
V курс соц.-психол. ф-ту | 11,2 | 10,6 | 12,1 | 12,9 | 10,7 | 10,1 | 10,2 | 10,4 | 88,2
Вчителі | 10,9 | 11,2 | 13,1 | 11,5 | 11,9 | 10,2 | 11,1 | 9,8 | 89,7
Оперативні працівники | 9,9 | 9,6 | 10,5 | 9,4 | 9,2 | 9,6 | 10,1 | 12,2 | 80,5
При дослідженні рівня розвитку здібності до адекватного розуміння невербальної поведінки в усіх досліджуваних групах успішність рішення емпіричних задач відповідає середньому рівню, хоча професійна діяльність оперативного працівника ОВС вимагає більш точного розуміння невербальної поведінки особи, що становить професійний інтерес.
Невисокі та середні показники, що були отримані на цьому етапі дослідження, детермінуються відсутністю реального поля активності (діяльності або спілкування) щодо об’єктів сприймання тих образів, які оцінюються досліджуваними. Тому автором запропонована модель соціально-перцептивної регуляції сприймання невербальної поведінки людей в процесі професійного спілкування працівників ОВС. Для підвищення рівня адекватності розуміння невербальної поведінки був розроблений соціально-психологічний тренінговий комплекс. Для проведення тренінгу досліджувана група оперативних працівників була поділена на контрольну та експериментальну групу (табл. 2).
Таблиця 2
Результати дослідження особливостей невербальної поведінки за методикою діагностики розвитку здібностей до адекватного розуміння невербальної поведінки (емпірична група)
Групи випробуваних |
Номер завдання | Сума балів | I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | Оперативні працівники (емпірична група до тренінгу) | 9,9 | 9,6 | 10,5 | 9,4 | 9,2 | 9,6 | 10,1 | 12,2 | 80,5 | Оперативні працівники (емпірична група після тренінгу) | 24,1 | 19,3 | 17,4 | 19,9 | 17,7 | 16,3 | 15,9 | 16,2 | 129,8 |
В контрольній групі тренінг не проводився. Підсумкове опитування учасників емпіричної групи показало, що в них покращилось сприйняття інших осіб, поліпшилась оцінка їх психічних станів та індивідуально-психологічних якостей.
ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити наступні висновки:
1.
Соціально-перцептивна регуляція спілкування оперативних працівників є багатомірним феноменом, що детермінований факторами трьох рівнів (індивідуально-психологічним, особистісно-орієнтаційним та ситуативним).
2.
Здібність адекватної оцінки психічного стану та індивідуально-психологічних особливостей іншої людини, безсумнівно, слід розглядати як професійно важливу якість працівника ОВС.
3.
Особистісні орієнтації та механізми соціально-перцептивної регуляції процесу спілкування мають відмінності у різних категорій оперативних працівників міліції і залежать від компетенції та завдань, що виконуються ними в умовах напруженості, конфліктності, конспіративності заходів та постійного контрспостереження з боку осіб, з якими здійснюється спілкування. Означене потребує адекватного вибору поведінки оперативного працівника залежно від особливостей ситуації професійного спілкування
4.
Ефективність спілкування оперативного працівника залежить від рівня професійної деформації його особистості, детермінантами якої є об`єктивні та суб`єктивні фактори. Своєчасне виявлення та нейтралізація означених детермінант дозволить підвищити ефективність спілкування оперативного працівника і забезпечить отримання інформації на невербальному рівні.
5.
Дослідження особистісних орієнтацій оперативних працівників, що впливають на професійну спрямованість та на особливості професійного спілкування свідчить про деформуючий вплив професійної діяльності проявляється в низькому рівні чуйності до почуттів і недоліків людей та в неадекватному заниженому їх оцінюванні, не пов'язаних з їхньою професійною діяльністю. Водночас в оперативних працівників визначається стриманість у спілкуванні, емоційна стійкість, самостійність, іноді агресивність, обережність у виборі партнерів по спілкуванню. Окрім цього, відзначено урівноваженість, реалізм, наполегливість у досягненні мети, сміливість, високу швидкість вирішення практичних завдань, зібраність, енергійність, адекватність самооцінки.
Ці індивідуально психологічні риси суб’єкта сприйняття та особистісні орієнтації, що вказані вище, детермінують, як показало наше дослідження, високій рівень адекватності оцінки психічних станів та індивідуально-психологічних характеристик інших осіб.
6.
Дослідження невербального спілкування виявило недоліки оцінки іншої людини тільки за окремими зображеннями, поза конкретного контексту реальної активності людини (окремі дії, взаємодія з іншими, невербальна поведінка). Ці недоліки стосуються методики „поведінковий портрет”. Оцінка психічного стану іншої людини є більш точною при сприйнятті людини в контексті реальної активності: спілкуванні, діяльності. При цьому спостерігається динаміка невербальної поведінки, яку можна порівняти з еталонами пам’яті. Збагаченню комплексу еталонів пам’яті допомагає цілеспрямований, спеціально організований соціально-психологічний тренінг.
7. При проведенні соціально-психологічного тренінгу був відмічений ефект переносу тих навичок, які випробувані набули в його процесі, на інші сфери спілкування працівників ОВС.
8. Навчально-професійна та професійна діяльність сприяють розвитку багатьох комунікативних якостей оперативних працівників ОВС. Спеціальний цілеспрямований соціально-психологічний тренінг може не тільки прискорити процес розвитку перцептивних вмінь у системі комунікацій, а й запобігти процесу професійної деформації. Це вимагає його обов’язкового використання в системі професійної підготовки та перепідготовки працівників ОВС.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Гориславська І.О. Проблема регуляції професійного спілкування працівника ОВС // Вісник ХДПУ ім. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2002. – Вип. . – С 66–70.
2. Гориславська І.О. Особливості перцептивної функції професійного спілкування // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. – Харків: ХДУ, 2002. - № 505. – Частина 1. – С. 60–62.
3. Гориславська І.О. Проблема комунікативної культури юриста // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип. 19. – 2003. - С 196–200.
4. Гориславська І.О. Особливості професійного спілкування і професійна деформація співробітників ОВС // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип. 20. – 2003. – С. –235.
5. Шинкаренко І.О. Дослідження особистісних орієнтацій, що впливають на професійну спрямованість і на особливості професійного спілкування правників ОВС // Право і безпека. – 2005. - № 3. – Том 4. - С. .
6. Шинкаренко І.О. Програма соціально-психологічного тренінгу як спосіб діагностики і корекції системи соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівників ОВС // Науковий вісник Юридичної академії МВС. - № .- 2005. – С. 46 – 51.
7. Гориславська І.О., Землянська О.В. До питання професійного спілкування працівника органів внутрішніх справ // Комунікативна компетентність правників і їх зв`язки з громадськістю: Збірник наукових статей. – Львів: ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 100 - 101
8. Шинкаренко І.О. Особливості професійного спілкування працівника ОВС під час виконання службових обов`язків // Науковий вісник Юридичної академії МВС. - № 1.-
