ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ педагогічний університет імені К.Д.УШИНСЬКОго (м. Одеса)

Середницька Ірина ярославівна

УДК 152.3:378

психологічний аналіз кризи ідентичності

У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.01- загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (м. Дрогобич), Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент

Скотна Надія Володимирівна,

завідувач кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (м. Дрогобич)

Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор

Татенко Віталій Олександрович,

головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології АПН України;

– кандидат психологічних наук

Бринза Ірина В’ячеславівна,

в.о. доцента кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології.

Захист дисертації відбудеться “ 5 ” березня 2005р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського за адресою: 65091 м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за адресою: 65091 м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “ 21 ” січня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибух Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається необхідністю подальшої розробки теоретично-практичних аспектів проблеми ідентичності та її кризи. Трансформаційний період в українському суспільстві супроводжується численними змінами, які спричинені, насамперед, нестабільністю всього соціуму, що охопила політику, економіку, культуру, освіту й інші галузі. В умовах демократизації та здійснення реформ набуває важливого значення характер і динаміка тих особистісних конструктів, професійних умінь і навичок, з якими молодь увійде у самостійне доросле життя, а також чи будуть ці психосоціальні, професійні утворення сприяти її успішній адаптації до різноманітних життєвих ситуацій, якими наповнений навколишній світ. У соціально-психологічних реаліях нашого часу з’являється необхідність розробки проблеми ідентичності та своєчасного виявлення її кризи, розуміння ролі цього феномену в розвитку особистості. Саме ідентичність є необхідною умовою розвитку особистості, її творчої спрямованості й продуктивності (Е.Еріксон, І.С. Кон, В.С. Малахов, Дж. Марсіа, З.Фрейд, Л.Е.Шнейдер), що особливо важливо для самореалізації не лише окремих осіб, але й суспільства взагалі. У зв’язку із вищезгаданим, особливої актуальності набуває проблема діагностики кризи ідентичності, що пов’язана з усією системою рис особистості; розробка психокорекційних заходів, які сприяють її подоланню; пошук ефективних індивідуальних стратегій виходу з цього стану і досягненню ідентичності.

Криза ідентичності може виявлятися у осіб різного віку, статі, різного соціального статусу, професійного та життєвого досвіду. Означена проблема виходить за межі загальної психології, й вирішується на перетині вікової, педагогічної та диференційної психології. Саме тому особливого, значення набуває дослідження ідентичності у дорослих людей в період професійного навчання, у студентської молоді, оскільки для неї характерно загострення проблеми психологічної кризи, що виявляється в індивідуальних, соціально-особистісних виборах, ідентифікації, самовизначенні та в інших психологічних феноменах.

Криза визначення різнотипних моделей ідентичності висвітлені у дослідженнях С.Арчер, М.Й.Боришевського, Е.Еріксона, С.Д.Максименко, О.П.Саннікової, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін. Криза ідентичності найяскравіше виявляється в юності, хоча подальше визначення самоідентичності може відбуватись і в інші періоди життєвого онто- і соціогенезу. Чим успішніше особистість розв'язує перші кризи ідентичності, тим легше їй згодом керувати подібними переживаннями упродовж індивідуального розвитку й соціального становлення.

Концептуальний аналіз проблеми кризи ідентичності на прикладі студентської молоді дає можливість інтерпретувати її в руслі фундаментальних теоретико-емпіричних підходів, зокрема психоаналізу (А.Адлер, З.Фрейд, К.Хорні, К.Юнг та ін.), теорії символічного інтеракціонізму (І.Гофман, Ч.Кулі, Дж.Мід, Ю.Хабермас), теорії ідентифікації (С.Арчер, Е.Еріксон, Г.Теджфел, Д.Тернер та ін.). Різнобічне дослідження кризи ідентичності здійснено у працях вітчизняних учених: А.Г.Амбрумової, Н.А.Антонової, Л.Ф.Бурлачука, Е.А.Донченко, М.В.Заковоротної, Г.С.Костюка, В.І.Павленко, Л.Б.Шнейдер.

Актуальність дослідження специфіки кризи ідентичності та її значення у життєвому досвіді особистості пояснюється як тенденціями розвитку сучасного суспільства, так і загальною логікою розвитку наук про людину. Стрімке зростання кількості криз, посилення їх деструктивної ролі в суспільному житті змушують учених активно досліджувати ці складні соціальні явища з метою нейтралізації та попередження їхніх руйнівних наслідків. Формування життєвої стратегії, професіоналізму молоді не буде повним без ґрунтовної підготовки студентів до раціонального й емоційного застосування знань, умінь, навичок у досвіді вирішення реальних і потенційних кризових ситуацій.

Актуальність дослідження зумовлена ще й практичною значущістю проблеми, недостатністю вивчення такого явища, як статус ідентичності та його впливу на соціальні очікування, Я – образ молодої людини. Вважаємо, що для вирішення окресленої проблематики необхідно по-новому, з позицій урахування сучасних суспільних реалій, розглянути кризу ідентичності та її взаємозв'язок із поняттям конфлікту, що має тривалу історію вивчення, плідні концептуальні розробки, багаті змістово-семантичні параметри і механізми та диктує певну логіку аналізу.

Вельми актуальною постає проблема діагностики кризи ідентичності у студентської молоді, коли відбувається початковий етап професіоналізації, соціальної адаптації, особистісної самореалізації, формування перспективних життєвих цілей і установок.

Недостатня розробленість окресленого аспекту проблем у вітчизняній психологічній науці зумовила вибір теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що здійснюються на кафедрі практичної психології та лабораторії інтегративних соціально-психологічних досліджень Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка за темою “Соціально-перцептивні детермінанти фахової підготовки студентів-психологів”(№ 0198V000062). Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 21.09.2004 р.). Автором досліджувалася проблема ідентичності особистості.

Об'єктом дослідження є психологічні особливості особистості з різним рівнем і типом ідентичності.

Предметом дослідження виступають структурні компоненти ідентичності та її кризи, їх зв’язок з певними рисами особистості та проявами в поведінці.

Мета дослідження – науково-теоретичне обґрунтування й емпіричне дослідження ідентичності та психологічних особливостей прояву її кризи.

Задачі дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали концептуально теоретичні засади з питань ідентичності, її структури (С.Арчер, Г.Брейкуел, А.Ватерман, Д.Марсіа, Дж.Мід, С.Мадді,); дослідження криз вікового розвитку (Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, П.П.Блонського, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, Ж.Піаже, Д.Б.Ельконіна та ін.); теорії криз професійного розвитку (І.В.Бринзи, А.Г.Грановської, Л.Н.Корнієвої, Д.Сьюпер, Л.Тайлер, М.К.Тутушкіної та ін.); теорії емоцій та емоційної регуляції діяльності (І.Д.Беха, Т.С.Кириленко, Г.С.Костюка, С.Д.Максименко, Е.Л.Носенко, О.Я.Чебикіна та ін.); концепції життєвого шляху особистості (А.Г.Амбрумової, Р.А.Ахмерова, Ш.Бюлер, Н.В.Грішиної, С.Грофа, Н.Ф.Каліної, А.Лібіної, Е.Ліндерманна, Г.П.Логінової, В.П.Мальцева, Г.Перрі, Т.М.Титаренко, В.Франкла, Ю.В.Укке та ін.); уявлення про кризу ідентичності (С.А.Баклушинського, Т.М.Буякас, Л.С.Виготського, Ю.Л.Качанова, І.С.Кона, О.П.Саннікової, Т.Г.Стефаненко, В.І.Павленко, Н.І.Пилат, Л.Б.Шнейдер); теорії соціальної ідентичності (Г.Теджфел, Д.Тернер, С.Рейчер); теорії соціально-перцептивних механізмів вирішення конфліктів (Л.С.Базілевська, С.Л.Кондратьєва, Н.В.Скотна) та ін.

Методи дослідження: теоретичний аналіз й узагальнення наукової та навчально-методичної літератури; структурний і функціональний аналіз кризи ідентичності; методи дослідження особистості: спостереження, тестування, бесіда, опитування, інтерв'ю, контент-аналіз; методи математичної статистики для кількісної та якісної обробки отриманих даних.

В емпіричному дослідженні були застосовані психодіагностичні методики, які спиралися як на механізми самооцінки (тест-опитувальник “Налаштованість особистості до конфліктної поведінки" К.Томаса; тест "Багатофакторне дослідження особистості" Р.Кеттела; опитувальник "Домінуюча стратегія психозахисту у спілкуванні" В.Бойко; методика "Тривожність студентів" Ж.Тейлора та методика "Ціннісні орієнтації" М.Рокіча), так і на експертну оцінку.

Експертна оцінка була використана для дослідження особливостей переживання кризи ідентичності, її рівнів і для пошуку індивідуальних сполучень її показників (типів). З цією метою ми застосували стандартизоване "Інтерв'ю для визначення моделі ідентичності" Дж.Марсіа та С.Арчер з подальшим модифікованим нами експертним аналізом і методику „Розташування себе на умовній шкалі” Дембо - Рубінштейн.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: вперше здійснено теоретичний аналіз формально-динамічних і якісних показників переживання кризи ідентичності; обґрунтований компонентний склад показників ідентичності як континуальних (біполярних) утворень, що містять на протилежних полюсах ознаки ідентичності - неідентичності, тобто кризи; здійснено порівняльний аналіз статевих і регіональних відмінностей моделей ідентичності студентської молоді; обґрунтовано авторську типологію кризи ідентичності, що базується на якісно-кількісному сполученні її вихідних показників; вивчені психологічні портрети осіб, що відрізняються за типом і рівнем переживання ідентичності та її кризи.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні і розширенні знань про психологічні особливості ідентичності та переживання її кризи; розкритті та поглибленні взаємозв'язків між кризою ідентичності та виникненням конфліктів; у психологічному поясненні й обґрунтуванні типології кризи ідентичності.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені у процесі дослідження факти і сформульовані на їх основі психологічні висновки можуть бути використані у практиці фахової психологічної підготовки викладачів, психологів, соціальних працівників, для вдосконалення навчальних програм із загальної, соціальної, вікової та педагогічної психології, диференційної психології, а також розробка рекомендацій, що використовувалися у процесі профілактичної, консультативної, корекційної роботи з молодими людьми в Дрогобицькому (Акт впровадження №181 від 29 жовтня 2004р.) і Трускавецькому (Акт впровадження №193 від 22 жовтня 2004р.) центрах соціальних служб для молоді.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, репрезентативністю вибірки; використанням валідних та надійних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідалися та обговорювалися на Четвертій Міжнародній конференції молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2001р.); на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє” (Одеса, 2004р.), на засіданнях кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (2001-2004рр.); на методологічному семінарі кафедр психології Південноукраїнського педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (Одеса, 2004р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у 5 публікаціях, серед них 4 статті у фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 210 назв, з них іноземними мовами 22. Повний обсяг дисертації викладено на 196 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 12 ілюстрацій і 23 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження ідентичності та її кризи в психологічній науці” висвітлено передумови дослідження означеної проблеми, здійснено аналіз підходів до визначення поняття, що досліджується, як в історичній ретроспективі, так і в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі; проаналізовано основні напрямки у поглядах на структуру ідентичності, її компонентний склад; розглянуто місце ідентичності та її кризи в структурі особистості, вивчені зв’язки з певними властивостями особистості.

Аналіз науково-психологічної літератури показує наявність різноманітності, неоднозначність і суперечність тлумачень досліджуваного феномена. У зарубіжній психологічній науці найчастіше визначається ідентичність як процес організації життєвого досвіду індивідуального Я протягом всього життя людини, як структура “Его”, внутрішньо самоспоглядальна, динамічна організація здібностей, переконань та індивідуальної історії (А.Адлер, М.Джеймс, Дж.Марсіа, З.Фрейд, Е.Фромм.). У вітчизняній психології ідентичність трактується як відповідність образу Я його життєвому втіленню, його приналежності надіндивідуальному цілому, що охоплює суб’єктивний час, особистісну діяльність, культуру; процес складного вибору між легко набутим Я – запозиченим, вимушено набутим і Я, що отримане власними зусиллями, прагненнями в результаті пристосування внутрішнього до зовнішнього (Ф.Є.Василюк, Ю.Л.Качанов, В.С.Малахов, Т.М.Титаренко та ін.).

Важливим є те, що в літературі зустрічається не лише трактування поняття “ідентичність”, але й визначення “кризи” ідентичності як такої, що може періодично повторюватися протягом життя, як гостре, обмежене в часі, суб’єктивне переживання неможливості реалізації життєвих цілей, завдань, планів, тощо. В психології визначається, що такі переживання “перекривають” можливості й ресурси особистості, позбавляють її на деякий час здатності протистояти ситуації, яка склалася, що призводить до втрати контролю над нею, над своїми емоціями, поведінкою та діяльністю. Дефініцію “криза ідентичності” розуміють як нелінійний нерівномірний розвиток переживання цілісності буття, втілення своєї “самості”, реалізованості власної “Я-концепції” (С.А.Баклушинський, І.В.Бринза, А.Г.Констинська, І.П.Маноха, О.П.Саннікова, Т.Г.Стефаненко, В.О.Татенко, Л.Б.Шнейдер).

Слід відзначити, що не існує єдності і в поглядах на структуру ідентичності та компонентний склад її показників. Аналіз основних підходів в дослідженні структури ідентичності виявляє різноманітні погляди на типи та види ідентичності. Зокрема, виділяється позитивна і негативна ідентичність (Е.Еріксон); пропонуються різні моделі ідентичності, такі як досягнена ідентичність, мораторій, дифузія, наслідувальна ідентичність (С.Арчер, А.Ватерман, Дж.Марсіа); вивчаються усвідомлена й неусвідомлена (Дж.Мід, Ч.Кулі), актуальна і віртуальна ідентичність (І.Гофман), реальна, ідеальна, негативна і пропонована ідентичність (Г.Фогельсон), особистісна і соціальна ідентичність (Г.Брейкуел, Ю.Хабермас, Х.Теджфел, Дж.Тернер), психофізіологічна, соціальна та особистісна ( І.С.Кон) та багато ін.

В нашій роботі ідентичність розглядається з позицій континуально-ієрархічного підходу (О.П.Саннікова), як складний, багаторівневий, цілісний феномен, в якому один полюс представлений “зрілою ідентичністю”, другий – “кризою ідентичності”.

На підставі аналізу численних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено, що протилежною, полярною властивістю локалізованої ідентичності є розщепленість, дифузність, фрагментарність переживання „складеності” буття. Характеристики дифузність-локалізованість відображають форму ідентичності, а стійкість (чіткість, окресленість, розтягненість в часі, визначеність, конгруентність) і нестійкість (розбалансованість, змінність, коливання „Я”) відображають динаміку ідентичності. Психологічний аналіз диференціації его-ідентичності дозволив знайти в спектрі ідентичності якісні характеристики, зокрема, когнітивні (відображають відповідність між розумінням суті явища і пред’явленням відомостей про нього), емоційні (виявляються у відповідності власних емоційних переживань їх вербальному чи невербальному вираженню) та поведінкові (виявляються у відповідності установок, переконань особистості її вчинкам) прояви (Л.С.Виготський, Е.Еріксон, Г.С.Костюк, Ж.Лакан, З.Фрейд).

Деякі автори стверджують, що одним з індикаторів кризи ідентичності є конфлікт, який переживається в суб’єктивному досвіді людини. Конфлікт може бути джерелом розвитку особистості, визначати її конструктивний або деструктивний життєвий сценарій (А.Адлер, К.Левін, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Фромм, К.Хорні, К.Юнг та ін.). Зріла ідентичність усуває почуття загубленості, невпевненості, незахищеності, непоінформованості, неврози, депресії, стреси, конфлікти, сумніви щодо правильного чи неправильного вибору поведінки, зберігає нормальний стан свідомості в умовах трансформації сучасного суспільства (М.Й.Боришевський, Ф.Є.Василюк, Н.В.Грішина, С.Д.Максименко, Н.В.Скотна, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва та ін.).

Узагальнення науково-методичної літератури і наші дослідження дозволили виділити такі показники ідентичності як стійкість і нестійкість, дифузність і локалізованість. Встановлено, що до якісних показників ідентичності, що відображають їх сутність можна віднести емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти. Об’єднання всіх показників ідентичності дозволило вивести формули зрілої ідентичності та її кризи. Запропонований компонентний склад формально - динамічних і якісних показників ідентичності не є вичерпним і остаточним, проте наведені показники, все ж є репрезентативними, тому що характеризують найбільш типові виявлення досліджуваної властивості.

У другому розділі „Процедурно-методичне забезпечення емпіричного дослідження ідентичності та її кризи” на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрямки, методичну процедуру дослідження; визначено репрезентативність вибірки; обґрунтовано вибір кожної психодіагностичної методики; відібрано адекватні методи математичної обробки даних.

Однією із засадових ознак емпіричної частини дослідження було створення своєрідного алгоритму, що був спрямований: 1) на діагностику показників ідентичності-неідентичності (кризи), на діагностику широкого спектру рис особистості (факторів особистості, показників ціннісних орієнтацій, тривожності та ін.), що є гіпотетично пов’язані з показниками ідентичності; на пошук способів поведінки, що виявляються в конфліктах та способів їх подолання; 2) на пошук закономірних взаємозв’язків між показниками, що вивчаються; на вияв груп досліджуваних, які переживають ідентичність різного ступеню: високого (зріла ідентичність) або низького (криза ідентичності); 3) на пошук представників вибірки, які відрізняються якісним типом ідентичності - специфічним поєднанням якісних її показників; 4) на вивчення психологічних портретів, що є притаманні особам з різним ступенем ідентичності і типом її кризи.

Саме ці завдання визначили логіку і етапи емпіричного дослідження: підготовчий, діагностично-дослідницький, аналітико-інтерпретаційний.

У відповідності з метою нашої роботи і вимогами до вибірки, ми залучили молодих людей – студентів 17–25 років. На наш погляд, цей період об’єднує юність і молодість, і саме тому містить в собі ті характеристики, які відображають яскравість ідентичності, або її кризи. До вибірки увійшли студенти перших – п’ятих курсів Львівського національного університету імені Івана Франка (факультет журналістики, економічний факультет), студенти перших – п’ятих курсів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (економічний, соціально-гуманітарний та інженерно-педагогічний факультети), студенти перших – п’ятих курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (економічний і юридичний факультети). Вибірка була гетерогенною. Загальна кількість респондентів на констатуючому етапі дослідження склала 375 осіб, з них, жіночої статі 192, чоловічої – 183 особи.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження психологічних особливостей ідентичності та переживання її кризи” надані результати порівняльного аналізу особливості психологічних моделей ідентичності студентської молоді Центру та Заходу України; розглянута специфіка взаємозв’язків між показниками рис особистості, що вивчаються, розглянутий компонентний склад показників ідентичності, особливості поєднань показників ідентичності з факторами особистості, з показниками ціннісних орієнтацій, способами поведінки, що супроводжують переживання ідентичності та її кризи. Розглянуті психологічні особливості осіб з високим і низьким рівнем ідентичності та різним типом її кризи.

Встановлено, що в середовищі сучасних студентів (17-25 років) у першу чергу, помітне вирішення завдань, пов’язаних із отриманням вищої освіти, виконанням цікавої високооплачуваної роботи, пошуком друзів і близької людини. Юнаки і дівчата (Захід), як і їх ровесники із центрального регіону демонструють моделі наслідування і досягнення ідентичності у професійній сфері. У представників центрального регіону (Київ) вищий рівень мотивації досягнення професійних успіхів, прагнення зробити кар’єру, ніж у західноукраїнської молоді. В усіх досліджуваних студентів у життєві плани входять шлюбні наміри і батьківство. Юнаки центрального регіону перебувають у моделі дифузії, а дівчата – у моделях мораторію та наслідування стосовно одруження і ролі дружини (чоловіка). Суттєвою різницею регіонів є питання найкращого періоду для одруження (у західноукраїнської вибірки – до 25 років, а у центральної – після 25 років).

Виділення показників сфери (пріоритети сім’ї і кар’єри) є підтвердженням існування низки конфліктних ситуацій між цими сферами у молоді. Юнаки обох регіонів використовують моделі “надання пріоритетів у сферах” сім’ї і кар’єри свої власних батьків. Західноукраїнські представниці жіночої статі обирають сім’ю, а у дівчат центрального регіону перше місце посідає кар’єра, проте сім’я теж займає вагоме місце у житті. Щодо сфери релігії простежуються такі відмінності: більшість представників центральної вибірки належать до моделі дифузії, лише незначна кількість обирає модель наслідування; дівчата Заходу виявляють домінуючу модель наслідування у релігійних переконаннях, а представники чоловічої статі перебувають у моделі досягнення ідентичності.

Показники сфери (політичні переконання) досліджуваної вибірки доводять, що до політики загалом у студентському середовищі існує негативне ставлення, що повністю закономірно з огляду на сучасну ситуацію у суспільстві. У представників київської вибірки значно вищий рейтинг займає політика у житті, ніж у однолітків із Західної України. Значний інтерес у молоді до цієї сфери зумовлений обраним фахом, політичними переконаннями їхніх батьків. Сферу (атитюди до статевих ролей) представники обох регіонів (Захід – Центр України) оцінюють через систему гендерних стереотипів, які побутують у суспільстві. Представниці жіночої статі (Захід - Центр) висловлюють феміністичні настрої щодо ролі жінки у сучасному суспільстві, прагнуть бути особами протилежної статі. Юнаки київської вибірки, як і ровесники із західного регіону демонструють модель досягнення ідентичності стосовно гендерних ролей у сучасному світі.

Встановлено, що в студентському середовищі актуальними є такі цінності: щасливе сімейне життя, здоров’я (фізичне і психічне), матеріально забезпечене життя, наявність хороших і вірних друзів, кохання. Серед інструментальних цінностей, необхідних для досягнення поставленої мети і юнаки, і дівчата вибірки вважають потрібними такі якості, як незалежність, життєрадісність, освіченість, чесність. На відміну від юнаків, представниці жіночої статі для досягнення мети вважають, що мають бути терплячішими до думок інших, менше пробачати, а також бути рішучішими та наполегливішими.

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв’язки показників ідентичності як між ними, так і взаємозв’язки показників ідентичності з факторами особистості, способами поведінки та ціннісними орієнтаціями.

Всі показники, що вивчаються чітко розподілились на два блоки, кожен з яких об’єднує параметри, які мають між собою позитивні зв’язки: з одного боку - блок ЕІ (емоційна ідентичність), КІ (когнітивна ідентичність), PІ(поведінкова ідентичність), SI (стійка ідентичність), LI (локалізована ідентичність), з другого - окремий блок DI (дифузна ідентичність) і NI (нестійка ідентичність). Проте між собою ці блоки пов’язані від’ємним знаком (див. рис. 1).

На підставі результатів, що були отримані за допомогою кореляційного аналізу можна сказати, що ядром зрілої ідентичності є показники ЕІ (емоційна ідентичність), КІ (когнітивна ідентичність), PІ (поведінкова ідентичність), SI (стійка ідентичність), LI (локалізована ідентичність), а ядром кризи ідентичності є показники DI (дифузна ідентичність) і NI (нестійка ідентичність). Це підтверджує правомірність формул ідентичності і її кризи, що були виведені нами теоретично.

Рис.1. Кореляційна плеяда показників ідентичності

Кореляційний аналіз виявив чимало позитивних та негативних зв’язків з особистісними факторами: параметри „ядра” зрілої ідентичності виявляють значну кількість зв’язків з факторами B+ (високий інтелект), С+ (емоційна стійкість), Е+ (домінування), М+(практичність), H+(сміливість), Q2+ (нонконформізм), Q4- (розслаблення), N (прямолінійність). Показники „ядра” кризи ідентичності, зокрема DI – дифузна, розмита ідентичність позитивно пов’язана з L+ (підозра), Q4+ (напруженість), С- (емоційна нестійкість), Е– (підкорення) і Q2+ (конформізм). Виявлено достатньо високу ступінь взаємозв’язків параметрів ідентичності і способів поведінки, що виявляються в конфліктній ситуації (за методиками К.Томаса і В.Бойко): показники ідентичності ЕI (емоційна ідентичність), КI (когнітивна ідентичність), PІ (поведінкова ідентичність), LI (локалізованість ідентичності) і SI (стійкість ідентичності) виявляють позитивні зв’язки із Sp-співпрацею, К-компромісом й Аg-агресією. Параметри DI (дифузна, розмита ідентичність) і NI (нестійкість ідентичності) показали існування зв’язків із P-пристосуванням і Yn-уникненням. Встановлено також наявність складних зв’язків між показниками ідентичності і показниками ціннісних орієнтацій. На 5% рівні показники “ядра” зрілої ідентичності позитивно пов’язані із показниками здоров’я (Z), любові (Lub), розвитку (R), акуратності (Ak), життєрадісності (Git), ретельності (Ret), творчості (Tvor), відповідальності (Vid), а негативно – із показниками щасливого сімейного життя (SHSG), раціоналізму (Raz), сміливості (Smil), самоконтролю (Sam). Параметри “ядра” кризи ідентичності мають чимало негативних зв’язків, а саме: з показниками матеріально забезпеченого життя (MZG), свободи (Svob), любові (Lub), відповідальності (Vid) й позитивні кореляції – із показниками щасливого сімейного життя (SHSG), високих запитів (VZ).

У результаті факторного аналізу виділилася значна кількість факторних моделей, однак найбільше адекватною і такою, що відповідає вимогам психометрики є п’ятифакторна модель (після ротації), яка дозволила визначити найхарактерніші індикатори зрілої ідентичності та її кризи: перший біполярний фактор об’єднав показники “зрілої ідентичності” з одного боку, і „кризи ідентичності” – з другого. Другий фактор - фактор “емоційно-інтелектуального дисбалансу” розподіляється на два полюси: інтелектуальна чутливість (+) – інтелектуальна нечутливість (-). Третій фактор - фактор „формальної статусності”, що містить полярні полюси: соціальна спрямованість (+) – спрямованість на себе (-). Полюси четвертого фактора відображають паттерни “безвідповідальності (+) – відповідальності” (-). П’ятий фактор характеризує “радикалізм” (+) – “консервативну обережність” (-).

Для розуміння психологічного змісту ідентичності та її кризи ми звернулися до якісного аналізу (методи “асів”, “профілів”). Використання означеного методу дозволив виявити осіб, які схильні до певної ідентичності й осіб з кризою ідентичності: зокрема, відібрано групи досліджуваних з високим інтегративним показником ідентичності (IPI+) та низьким (IPI-). Перша група досліджуваних характеризується загальною зрілою ідентичністю, друга – наявністю стійкої кризи ідентичності; здійснено пошук представників певних типів кризи ідентичності (специфічних поєднань від’ємних, кризових полюсів якісних особливостей ідентичності); вивчено психологічні особливості з різним рівнем ідентичності і типом її кризи.

За допомогою якісного аналізу були виділені мономодальні типи кризи ідентичності: з домінуванням показника емоційної кризи ідентичності (ЕІ-), з домінуванням показника когнітивної кризи ідентичності (КІ-), з домінуванням показника поведінкової кризи ідентичності (РІ-) і полімодальні типи кризи ідентичності: з домінуванням емоційної і когнітивної кризи ідентичності, з домінуванням емоційної і поведінкової кризи ідентичності, з домінуванням когнітивної і поведінкової кризи ідентичності. Були описані психологічні портрети осіб зі зрілою ідентичністю та кризою ідентичності, а також вивчена психологічна характеристика осіб з мономодальними та полімодальними типами кризи ідентичності.

Встановлено, що особи з домінуванням емоційної кризи ідентичності (ЕІ) характеризуються низькою толерантністю до фрустрацій, змінністю інтересів, безвідповідальністю, схильністю до лабільності настрою, дратівливістю, напруженістю, тривожністю, втомлюваністю, невротичними симптомами (С-). Домінуючими способами поведінки в кризових ситуаціях вони обирають миролюбність (Mur), що виступає як пристосування, прагнення поступатися, не втручатися в конфліктні ситуації, здатність жертвувати своїми інтересами та уникнення (Yn), тобто пасивна покора, поступливість, залежність. Це може становити підгрунтя для маскування, самовтечі, пошук негативної ідентичності. Представників групи з домінуванням когнітивної кризи ідентичності (КІ) відрізняє, з одного боку, бажання бути поінформованими (Q1+), тривожність, напруженість, вразливість, депресивність (О+). З іншого боку, на цьому тлі вони проявляють залежність, здатність брати провину на себе, схильність поступатися, обережність, переживання за майбутнє (Е-); низьку мотивацію, пасивність, лінощі (Q4-). У них виявляються просоціальні поведінкові установки, прагнучи до компромісу (К), пристосування (Р), а також характерна наявність агресії (Ag) як домінуючої стратегії психологічного захисту "Его". Групі осіб з домінуванням поведінкової кризи ідентичності (РІ) властива нестійкість в інтересах, тривожність, чутливість до зауважень (І+), проте, вони виявляють обережність, невпевненість у своїх силах, покірність, почуття провини (Е-). Переважаючими способами поведінки в кризових ситуаціях у досліджуваної групи є уникнення (Y) та пристосування (Р).

Результати теоретико-емпіричного дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. На підставі аналізу науково-психологічної літератури уточнено поняття “ідентичності”, яке розуміється як: а) інтегративний феномен, що забезпечує зіставність, відповідність внутрішнього психологічного змісту особистості тому, що нею презентується; б) як захист особистого Я, реалізованість власної “Я концепції”, втілення своєї “самості”, переживання цілісності власного буття. Кризу можна розглядати як перманентний стан нормальної особистості, як стан, що передує появі якісно нової особистості, з новими установками, цінностями. Термін “криза” означає поворотний пункт, різкий перелом, складний перехідний стан. З одного боку, сам термін несе відтінок загрози (небезпека), з другого - необхідність у подальшій дії (можливість). Дефініція “криза ідентичності” містить такі параметри, як невідповідність, розбіжність структури Его, розщепленість, дифузність в єдності переживань, когніцій, мотивацій поведінки особистості.

2. Розроблено стандартизовану схему додаткового контент-аналізу інтерв’ю для діагностики вивчення ідентичності та її кризи Дж.Марсіа та С.Арчер. Теоретично-емпіричне дослідження ідентичності та її кризи в контексті широкого спектру властивостей особистості показало існування значущих зв’язків між показниками ідентичності та факторами особистості (за опитувальником Р.Кеттела), домінуючими способами поведінки, що виявляються в конфліктних ситуаціях (за методиками К.Томаса і В.Бойко), а також взаємозв’язки параметрів ідентичності з показниками ціннісних орієнтацій (за методикою М.Рокіча).

3. Обґрунтовано компонентний склад показників ідентичності як континуальних (біполярних) утворень, що містять на протилежних полюсах, з одного боку, ознаки зрілої ідентичності, а з другого – неідентичності, тобто кризи. Аналіз літератури і наші дослідження дозволили виділити такі показники: динамічні: стійкість і нестійкість; формальні: дифузність і локалізованість; якісні біполярні показники: емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти ідентичності. Об’єднуючи всі показники ідентичності та її кризи виведено формулу зрілої ідентичності: ЗІ=(ЕІ+) + (КІ+) + (РІ+) + (DI-) + (LI+) + (SI+) + (NI-), де (ЕІ+ ) - емоційна ідентичність, (КІ+) - когнітивна ідентичність, (DІ-) - відсутність кризи ідентичності і дифузії, (LI+) – локалізована ідентичність, (SI+) – стійка ідентичність, (NI-) – стійкість, стабільність ідентичності. Полюс КІ (криза ідентичності) складається з показників: (ЕІ-) + (КІ-) + (РІ-) + (DI+) + (LI-) + (SI-) + (NI+), де (ЕІ-) – криза емоційної ідентичності; (КІ-) – криза когнітивної ідентичності; (РІ-) - криза поведінкової ідентичності; (DI+) – дифузія кризи ідентичності; (LI-) - криза локалізованої ідентичності; (SI-) – нестійка ідентичність; (NI+) – несталість, нестабільність ідентичності.

4. Кореляційний аналіз свідчить, що ядром зрілої ідентичності є показники ЕІ (емоційна ідентичність), КІ (когнітивна ідентичність), PІ (поведінкова ідентичність), SI (стійка ідентичність), LI (локалізована ідентичність), а ядром кризи ідентичності є показники DI (дифузна ідентичність) і NI (нестійка ідентичність). Це підтверджує правомірність формул ідентичності і її кризи, що були виведені нами теоретично.

5. Виявлено основні п’ять факторів ідентичності та її кризи, які умовно можна зобразити у вигляді своєрідного семантичного ланцюга: “зріла-ідентичність - криза ідентичності”, “інтелектуальна чутливість-інтелектуальна нечутливість”, “соціальна спрямованість – спрямованість на себе”, “безвідповідальність – відповідальність”, “радикалізм – консервативна обережність”. У цьому зосереджено, на наш погляд, головний концептуальний сенс переживання ідентичності та її кризи у сучасної студентської молоді.

6. Здійснено порівняльний аналіз статевих і регіональних особливостей моделей ідентичності студентської молоді Центру і Заходу України, суть якого полягає у встановленні особливостей взаємозв’язку між моделями ідентичності й виникненням кризи, у з’ясуванні соціально-психологічних детермінант формування ідентичності у досліджуваної вибірки.

7. Емпірично виділено рівні ідентичності та типи кризи ідентичності. За допомогою метода “асів” було виявлено дві групи осіб: перша група з високим інтегративним показником (ІРІ+) – зріла ідентичність, а друга – з низьким інтегративним показником (ІРІ-) – наявність стійкої кризи ідентичності. Обґрунтовано типологію кризи ідентичності: мономодальні типи кризи ідентичності, що відрізняються поєднаннями її показників, тобто з домінуванням одного з якісних параметрів ідентичності, зокрема, емоційної кризи ідентичності, когнітивної кризи ідентичності, поведінкової кризи ідентичності; полімодальні типи кризи ідентичності, що характеризуються певною комбінацією від’ємних полюсів, кризових показників, зокрема: емоційної і когнітивної кризи ідентичності, емоційної і поведінкової кризи ідентичності, когнітивної і поведінкової кризи ідентичності.

8. Описано і вивчено психологічні портрети осіб, що відрізняються за рівнем і типом переживання ідентичності та її кризи. Виявлено осіб з стійкими індивідуально-типологічними симптомокомплексами ідентичності та її кризи.

Представникам групи зі зрілою ідентичністю властива критичність, наявність інтелектуальних інтересів, аналітичність мислення, схильність до експериментування (Q+1); м’якість до себе і навколишніх, схильність до інтуїтивних дій, емпатійність, емоційна чутливість (І+), оптимістичність, задоволення життям, щирість, контактність (F+), толерантність до фрустрації, постійність інтересів (С+), схильність до компромісу (К), миролюбність (Mur).

Представникам групи з домінуванням кризи ідентичності властива залежність від інших, потреба в любові, допомозі з боку інших, нетерпеливість, непостійність, сентиментальність (І+), заздрісність, підозрілість (L+), чутливість до зауважень, тривожність, напруженість, невпевненість у своїх силах (Е-). Переважними способами подолання кризи для осіб цієї групи є уникнення (Yn), пристосування (Р), відсутність прагнення до кооперації й досягнення успіху.

9. Результати дослідження вказують на продуктивність використаного методологічного підходу, реалізація якого дала змогу одержати цікаві дані щодо структури, генези, умов становлення ідентичності, переживання її кризи у суб’єктивному просторі студентської молоді. Хоча проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всієї проблематики вивчення переживання ідентичності та її кризи в особистісному досвіді молоді, воно відкриває нові перспективи переосмислення та розробки інноваційних технологій, психокорекційних програм, які б сприяли досягненню зрілої ідентичності та зменшенню конфліктності загалом.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

1.

2.

3. Середницька І. Проблема формування ідентичності як механізму соціалізації // Наука і освіта. - № 4-5.- 2004. – С. 57-61.

4. Середницька І. До проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у студентської молоді // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич, 2004. – № 13. – С.84-96.

5. Середницька І. Психологічні особливості осіб з різним рівнем і типом кризи ідентичності // Наука і освіта. - №6-7. – 2004. - С.261-264.

АНОТАЦІЯ

Середницька І.Я. Психологічний аналіз кризи ідентичності в студентської молоді – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01. – загальна психологія, історія психології. – Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), 2005р.

Дисертація є теоретичним і емпіричним дослідженням особливостей переживання ідентичності та її кризи у студентської молоді. В роботі концептуалізовано поняття „ідентичності”, „криза ідентичності”. Термін „ідентичність” розуміється як інтегративний феномен, що забезпечує відповідність внутрішнього психологічного змісту особистості тому, що нею презентується; захист особистого Я, реалізованість власної „ Я концепції”, переживання цілісності власного буття. А криза ідентичності означає невідповідність, розбіжність структури Его, дифузність в єдності переживань, когніцій, мотивацій поведінки особистості. Обґрунтовано компонентний склад показників ідентичності як континуальних (біполярних) утворень, що містять на протилежних полюсах, з одного боку, ознаки зрілої ідентичності, а з другого – неідентичності (кризи).

Створено стандартизовану схему додаткового контент-аналізу інтерв’ю для діагностики формально-динамічних і якісних показників ідентичності та її кризи. Теоретико-емпіричне дослідження ідентичності та її кризи в контексті широкого спектру властивостей особистості показало існування значущих зв’язків між показниками ідентичності та факторами особистості (за опитувальником Р.Кеттела), домінуючими способами поведінки, що виявляються в конфліктних ситуаціях (за методиками К.Томаса і В.Бойко), а також взаємозв’язки параметрів ідентичності з показниками ціннісних орієнтацій (за методикою М.Рокіча). Вивчено специфіку цих властивостей в осіб з високим і низьким рівнем та типом кризи ідентичності.

Ключові слова: ідентичність, криза ідентичності, рівні ідентичності, модель ідентичності, конфлікт, внутрішньоособистісний конфлікт.

АННОТАЦИЯ

Середницкая И.Я. Психологический анализ кризиса идентичности у студенческой молодежи. – Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. – общая психология, история психологии. Южноукраинский государственный педагогический университет имени К.Д.Ушинского (г. Одесса), 2005г.

Диссертационное исследование посвящено изучению особенностей переживания идентичности и ее кризиса у студенческой молодежи. На основании анализа психологической литературы рассматриваются понятия “идентичность”, “кризис идентичности”, „модель идентичности”, „уровни идентичности”, „конфликт”. Обоснован компонентный состав показателей идентичности, каждый из которых, как и общий ее показатель, представляет собой биполярный континуум, при этом, один полюс содержит признаки зрелой идентичности, другой – характеризуется неидентичностью.

В структуре идентичности выделены формально-динамические (диффузность, локализованность, устойчивость, неустойчивость идентичности) и качественные характеристики (эмоциональные, когнитивные, поведенческие компоненты идентичности). Разработана стандартизованная схема дополнительного контент-анализа интервью, которая позволяет диагностировать показатели идентичности и ее кризиса. Исследуя соотношение показателей идентичности между собой, было установлено, что ядром зрелой идентичности является яркая выраженность показателей ЕI+ (эмоциональная идентичность), КІ+ (когнитивная идентичность), PI+ (поведенческая идентичность), SI+ (устойчивая идентичность), LI+ (локализованная идентичность) на фоне низких значений показателей DI- (диффузная идентичность) и NI-(неустойчивая идентичность). В то же время ядро кризиса идентичности представлено противоположными полюсами этих же показателей.

Исследуя показатели идентичности и ее кризиса в контексте широкого спектра свойств личности с помощью факторного анализа, получено пять основных биполярных фактора: “зрелая идентичность - кризис идентичности”, “интеллектуальная чувствительность - интеллектуальная нечувствительность”, “социальная направленность – направленность на себя”, “безответственность-ответственность”, “радикализм – консервативная осторожность”, каждый из которых представляет собой определенный симптомокомплекс свойств.

Анализ эмпирических данных с помощью качественного анализа позволил осуществить дифференциальный подход в исследовании особенностей идентичности и ее кризиса. Основанием для исследования индивидуальных различий, проявляющихся в специфике переживания кризиса идентичности, избран уровень значений общего, интегрального показателя, и комбинация исходных ее показателей, их качественно-количественное сочетание (доминирование одного или нескольких показателей). Описаны и изучены психологические портреты лиц, различающихся уровнем и типом переживания кризиса идентичности.

Осуществлен сравнительный