ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

САНОЦЬКА Лариса Георгіївна

УДК 811.111`38`36:[801.6+801.82]

ТЕКСТОВА ВАРІАТИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОЇ ЛІРИКО-ЕПІЧНОЇ ПОЕМИ

(на матеріалі британських та американських поем кінця ХVIII – середини ХХ ст.)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: Кузнєцова Лілія Андріївна,

кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри прикладної лінгвістики

Національного університету “Львівська політехніка”

Офіційні опоненти: Кусько Катерина Яківна,

доктор філологічних наук, професор,

професор кафедри іноземних мов для гуманітарних

факультетів Львівського національного

університету імені Івана Франка

Булатецька Людмила Іванівна,

кандидат філологічних наук, професор,

декан факультету романо-германської філології

Волинського державного університету

імені Лесі Українки

Провідна установа: Запорізький національний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра

теорії та практики перекладу з англійської мови

Захист дисертації відбудеться 15 вересня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79001, м.Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 14 серпня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент _________________________О.А.Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено дослідженню лінгвістики тексту англомовної лірико-епічної поеми (далі ЛЕП) кінця XVIII – середини XX. З метою виявлення типологічного інваріанта та варіативності текстів ЛЕП проаналізовано концептуальний простір, лексичні, лексико-морфологічні та стилістичні особливості, що зумовлює визначення структурно-системної організації цього типу тексту.

Проблеми жанрової типології вивчали Н.Фрай, А.Родуей, Д.Затонський, А.Ткаченко, та ін., які вважали жанр категорією, що поєднує зміст і форму. В.Жирмунський, В. Виноградов, М.Бахтін, О.Чичерін, Л.Кузнєцова відзначали першорядну роль мовних чинників у формуванні жанру. Між жанром і стилем не існує прямої залежності, однак змістова форма твору визначається його жанровою приналежністю і навпаки. Термін лірико-епічна поема в англомовному світі не вживається. Твори, які вітчизняні вчені відносять до жанру лірико-епічних, трактуються як ліричні, або епічні в англомовній науці. Різні підходи до вивчення поетичного тексту і напрями його аналізу слугують всебічному розкриттю його природи в мовному аспекті, адже характерна ознака сучасної лінгвістики, на думку Є.Кубрякової, це – поліпарадигмальність, що забезпечує аналіз об’єкта в різних парадигмах знань. Виходячи з гіпотези про статус ЛЕП як жанрового різновиду англомовного поетичного тексту, доводимо це аналізом поем на лінгвальних і позамовних рівнях.

Сучасний літературний процес характеризується тенденціями порушення усталеної ієрархії родів і видів, а також взаємопроникнення (зчеплення, дифузії) жанрових структур (Д. Затонський, Т.Денисова, Ю.Уваров, В.Оленєва), що є засадничим для нашого дослідження. Модифікація жанру пов’язана з його структурою, з впливом одного жанру на інший, тому в тексті ЛЕП епічні жанрові моделі взаємодіють з ліричними. Це розширює концептуально-естетичні можливості й підтверджує, що саме формальні елементи виступають маркерами жанру поем. Жанр ми розглядаємо як текстову, а не літературознавчу категорію. Робота з поетичним текстом стикається з літературознавчими поняттями як вихідними категоріями, і аналізовані твори визначено як певний літературний жанр, категорії якого слугуватимуть точкою відліку для аналізу.

Поетичний текст через багатоплановість та багаторівневість його організації є об’єктом, складним для дослідження. Дисертація базується на даних досліджень лінгвістики, лінгво-стилістики, а також літературознавства, передусім Л.Щерби, І.Арнольд, І Гальперіна, З.Тураевої, Г. Неупокоєвої, Н. Пєтрової.

Варіативність будь-якого тексту зумовлює існування інваріанта, пошук якого, як вважає Г.Г.Москальчук, передбачає максимальне абстрагування від конкретного змісту, індивідуальних особливостей стилю твору і зосередження на його формальних характеристиках, тобто основних параметрах його будови. Інваріант структури тексту об’єктивно відображає закономірності розподілу одиниць мовних рівнів у творі. Він репрезентує форму і найважливіші смисли тексту, які визначаються темою. Отже, в центрі уваги перебувають аналіз і систематизація варіацій елементів форми з метою виявлення подібності й розбіжностей структурної організації текстів ЛЕП, виходячи з її інваріанта як стрижневої одиниці тексту.

Текст інтегрується в єдине ціле за допомогою комплексу таких структурно-семантичних категорій, як зв’язність, лінійність, змістово-фактуальна та концептуальна інформативність, цілісність, завершеність, а також мотивується такими позалінгвальними чинниками, як час, простір, людина. Поетичний текст характеризується образністю, яка викликає певні естетичні почуття. У поетичному тексті кожний словесний зображальний елемент є чуттєво-конкретним фактом, спеціальною формою пізнання реального світу (Ч.Філлмор).

Взаємодія в поетичному тексті стабільної частини і новоствореного стильового різновиду зумовлює його варіативність, завдяки чому утворюється багатомірна, проте доволі стабільна в своїй основі система, яка характеризується неоднорідністю.

Вивчаючи варіативні процеси, які формують текст ЛЕП, слід враховувати авторську індивідуальність і закони організації жанру. Порівняння текстів ЛЕП різних авторів і різних за часом написання сприяє виявленню характерних ознак текстового варіювання і водночас підтверджує тезу про те, що внутрішнє текстове варіювання не руйнує жанру ЛЕП як типу тексту.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що лінгвістичного підґрунтя для визначення ЛЕП немає, а термін “лірико-епічна поема” вживається лише у вітчизняному літературознавстві. Застосування комплексного підходу до аналізу лінгвістичних параметрів ЛЕП, виявлення взаємодії фонетичних, морфологічних, лексико-стилістичних, синтаксичних і семантичних одиниць для визначення її жанрової структури відповідає сучасній когнітивній прагматиці та концептуально-антропоцентричним напрямам дослідження поетичних текстів. Робота сприяє конкретизації змісту поняття лірико-епічного типу тексту та його основних мовних параметрів.

Об’єкт дослідження – шість лірико-епічних британських та американських поем кінця ХVIII – середини XX ст.

Предмет дослідження – варіативність внутрішньої організації тексту ЛЕП: рівні мовної структури та варіативні параметри їхнього функціонування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка і пов’язана з науковою темою дослідження кафедри “Лінгвістичні дослідження текстів різних функціональних стилів англійської мови та проблеми лінгвістики тексту” (№ держреєстрації 0103Н001080; шифр 41 К).

Головною метою є дослідження концептуальних систем різних авторів і розробка типологічних параметрів тексту ЛЕП шляхом виявлення та аналізу лінгвостилістичних ознак, побудова лексико-синтаксичної та лінгвостилістичної схеми, а також моделі лінгвостилістичного опису, визначення варіантної та інваріантної структури ЛЕП.

Мета роботи передбачає реалізацію таких завдань:

- обґрунтування закономірності об’єднання ліричних та епічних поетичних творів під спільним терміном “лірико-епічна поема”;

- встановлення варіантних та інваріантних параметрів ЛЕП на підставі аналізу текстових, тематичних, мовно-стилістичних, структурно-семантичних особливостей;

- виявлення концептуального простору текстів ЛЕП на основі індивідуальних характеристик кожної з них;

- проведення кількісного та якісного порівняльного аналізу лінгвостилістичних засобів образності в поемах та визначення кількісних та якісних параметрів вжитих у творах частин мови;

- встановлення фоно-, лексико- та синтактико-стилістичних компонентів варіативності структури, зумовлених константними, факультативними та індивідуальними ознаками тексту ЛЕП;

- дослідження впливу епічної та ліричної родової домінанти на мовні характеристики тексту;

- створення лексико-синтаксичної й лінгвостилістичної схеми та моделі лінгвостилістичного опису інваріантної структури ЛЕП.

Матеріалом для дослідження слугували тексти англомовних лірико-епічних поем “The Giaour” ("Гяур") Дж.Байрона, 1813 р.; “The Rime of the Ancient Mariner” ("Пісня про старого мореплавця") С.Колріджа, 1798 р.; “Autumn Journal”("Осінній щоденник") Л.Макніса, 1939 р.; “The Bridge” ("Міст”) Г.Крейна, 1930 ; “Song of Myself " (‘Пісня про себе"), 1855 р.; “Out of the Cradle Endlessly Rocking” ("З колиски, що невпинно гойдається") У.Уїтмена, 1860 р. Обсяг матеріалу становить 52696 лексичних одиниць.

Методологія дослідження ґрунтується на вченні про принципи лінгвістичного аналізу та інтерпретації тексту, його когнітивного потенціалу. Метод зіставного аналізу з елементами абстрагування, узагальнення, формалізації допоміг визначити константні, факультативні та індивідуальні ознаки на базі взаємодії фонетичних, лексичних, синтаксичних і лінгвостилістичних засобів актуалізації змісту. Для інвентаризації, систематизації та інтерпретації функціонування мовних явищ на рівні тексту комплексно використовувались дескриптивний та квантита-тивний методи. Індуктивний метод дав змогу виявити базові концепти, проаналізувати та описати функції та роль домінантних лексем в актуалізації змісту. Метод дедукції використано для підтвердження висунутих в роботі теоретичних узагальнень. Контекстно-ситуативний аналіз дав змогу встановити та інтерпретувати когнітивні смисли відображеної реальності. Аналіз словникових дефініцій застосовувався для однозначного трактування використаного в роботі категоріально-понятійного апарату .

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській лінгвістиці тексту проаналізовано англомовну ЛЕП як окремий жанр і тип поетичного тексту, делімітовано його основні мовні параметри, визначено конститутивні, факультативні, індивідуальні ознаки, виокремлено базові елементи схеми лексико-синтаксичної й мовно-стилістичної будови та моделі лінгвостилістичного опису інваріантної структури.

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні мовних закономірностей жанру ЛЕП, розробці його типологічних ознак. Досліджені спільні категоріальні ознаки текстів поем обґрунтовують закономірність їх об’єднання під загальним терміном “лірико-епічна поема”, а також слугують основою для вироблення принципів і методів дослідження інших поетичних творів.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можна використати для вивчення окремих аспектів теоретичних курсів лінгвостилістики (розділи: “Лінгвостилістичний аналіз поетичного тексту”, “Особливості функціональних художніх стилів”, “Мовні засоби актуалізації змісту тексту”); лексикології (розділи: “Функціонування описової лексики у поетичному тексті”); теоретичної граматики (розділ “Морфологія - частини мови: співвідношення статичної, динамічної, якісної ознак в тексті”; “Синтаксис - типи речень: роль комунікативних типів речень у типології текcту”).

На захист винесені такі положення:

- концептуальні простори та структурні одиниці поем перетинаються, що підтверджується існуванням спільних базових концептів, які не залежать від родової домінанти ЛЕП; корелятивне чергування часів Present/Past Indefinite у текстах поем свідчить не про граматичну аномалію, а передовсім стосується абстрактності актуалізації часового концепту в тексті ЛЕП, а актуалізація концептів “пейзаж”, “опис”, “інтер’єр”, “портрет” зумовлює статичні та якісні ознаки тексту;

- зв’язок з епічними та ліричними родовими коренями у просодії ЛЕП проявляється у традиційних ознаках давньокельтської та давньоанглійської епічної версифікації і давньокельтського прозаїчного епосу: відхилення від римової та ритмічної схем, додаткові функції асонансу, дисонансу та алітерації, що слугує спеціальними засобами для створення виразності поетичного тексту;

- алітерація та асонанс є експресивно-емоційними засобами, значення яких зростає, якщо літери, що повторюються, є виразними семантичними маркерами і ставлять семантику тексту в залежність від фонемного складу; їх аналіз підтверджує взаємозв’язок змісту і груп фонем з характерними ознаками;

- тексту ЛЕП характерні інваріантні константні ознаки: відноснa стійкість функціонування абстрактних іменників, прикметників колористично-символічного констрасту та особових/присвійних/зворотних займенників, а тематична варіативність текстів поем не впливає на константний вміст емоційно забарвленої, графічно маркованої, іншомовної та антонімічної лексики, а також складних слів;

- ЛЕП має факультативні ознаки варіанта тексту: архаїчні форми дієслів, домінування дієслів у Present Indefinite, домінування описової лексики над іменниками, розмовна лексика, елізія, ланцюгова алітерація, семантично-маркована алітерація та асонанс, половинна та дзеркальна внутрішньо рядкова рима, відсутність рими, відхилення від чіткого ритму, алюзії;

- стійкість функціонування окремих фоно-, лексико- і синтактико-

стилістичних засобів образності та комунікативних типів речення свідчить про їх приналежність до типових ознак тексту ЛЕП, які виступають компонентами схеми лексико-синтаксичної й мовно-стилістичної будови та моделі лінгвостилістичного опису його інваріантної структури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені І.Франка (Львів, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.), засіданнях факультетського методологічного семінару з проблем стилістики та лінгвістики тексту.

Результати дисертаційної роботи знайшли відображення у чотирьох наукових публікаціях, надрукованих у відомих збірниках, три з яких включено у перелік ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені її об’єкт, мета, завдання та методологія, сформульовані основні твердження, що виносяться на захист.

У першому розділі узагальнено теоретичні передумови визначення жанру, розглянуто лінгвістичну картину світу ліричної та епічної поеми, виокремлено естетично значущі домінанти; обґрунтовано типологію тексту; проведено порівняння жанрово-тематичних і мовних параметрів лірико-епічних поем, їхніх екстралінгвістичних ознак та концептуальних авторських систем.

У другому розділі проаналізовано варіативність функціонування лексичних одиниць у поемах, виявлено лексичні та лексико-морфологічні засоби актуалізації змісту в тексті ЛЕП, зосереджено увагу на семантико-стилістичній функції абстрактних/конкретних іменників, описових лексем і займенників; досліджено граматичні класи слів із застосуванням квантитативно-системного підходу до аналізу лексики, визначено параметри статики/динаміки/описовості тексту.

Третій розділ присвячено фоностилістичним аспектам актуалізації змісту, а саме засобам образності, просодійним кореляціям і варіативності строфіки, алітерації та асонансу як структурним домінантам, а також вивченню особливостей функціонування ритму та рими.

У четвертому розділі увагу зосереджено на варіативності повторюваних лексичних і синтаксичних структур, тобто текстових домінант, та використанні образних засобів і стилістичних прийомів. Проаналізовано функціонування синтактико-стилістичних засобів і комунікативних типів речень.

У загальних висновках підсумовано основні результати дослідження, визначено компоненти лексико-синтаксичної та мовно-стилістичної схеми ЛЕП, запропоновано модель лінгвостилістичного опису інваріантної структури тексту ЛЕП, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

У роботі двадцять дві таблиці, сім схем, три рисунки, один фрейм та одна модель.

Додатки містять вісім таблиць, два списки лексичних одиниць і три мікротексти ілюстративного характеру.

Список використаних джерел налічує 281 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторівв тому числі 23 словники.

Загальний обсяг дисертаційної роботи – 220 сторінок, з них – 179 основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Типологічна варіативність і концептуальний простір текстів лірико-епічної поеми

Досліджено варіативність функціонування лінгвістичних одиниць у текстах англомовної ЛЕП з урахуванням соціально-культурологічних і контекстно зумовлених особливостей використання номінативних одиниць, що вербалізують базові концепти мовної картини поем, розглянуто особливості ліричної та епічної поем, внаслідок взаємопроникненню яких утворилася лірико-епічна поема. У Розділі 1 подається графічне зображення базових концептів, відповідною таблицею проілюстровано особливості актуалізації концепта Love. Схемами узагальнено результати порівняльного аналізу мовних особливостей тексту ліричної та епічної поем окремо, а також мовних особливостей, які виникнуть в результаті зчеплення (дифузії) обох жанрів у ЛЕП, і визначено напрями лексико-синтаксичного та лінгвостилістичного аналізу.

ЛЕП притаманні просодійні елементи ритму, рими, метра. Алітерація, асонанс, дисонанс необхідні для створення образності на фоностилістичному рівні. Перелічені засоби сприяють інтонаційно-мелодійній оформленості ліричної поеми та створенню постійного ритмічно-музичного фону розміреного вірша в епічній поемі.

Співвідношення морфологічних класів (кількість іменників порівняно з кількістю дієслів) характеризує статичність-динамічність тексту. Жанр ЛЕП характеризується статичністю, оскільки і в ліричній, і в епічній поемах на перше місце виходять або опис світу, або висловлювання точки зору ліричного суб’єкта, або картини, які фіксують один момент з життя героя, або панорамні. Включені в тексти епічної поеми портрети, характеристики, діалоги, монологи, пейзажі, жести, міміка характеризують її як статичну. Виправданим є вживання абстрактних іменників, оскільки вони додають ліричних ознак об’єктивному опису зовнішнього світу та епічних панорамним картинам. На особливу увагу заслуговують іменники та займенники, написані з великої літери, в тому числі власні назви, як графічно марковані, а також іншомовні слова. Описовість тексту властива як епічній, так і ліричній поемам, зумовлює аналіз прикметників і прислівників. Суб’єктивізм в оцінці подій, властивий ліричній поемі, підтверджується вживанням особових займенників (особливо займенника “I).

Вивчення тропів та емоційно забарвленої лексики, які характерні і ліричній, і епічній поемам, виявляє емоційні та експресивні властивості ЛЕП. Наприклад, повтор притаманний епічній поемі, оскільки класичний епічний сюжет базується на триразовому повторі дії.

На синтактико-стилістичному рівні досліджено складні (сурядні та підрядні) типи речень, що характерні для статичного та описового текстів; окличні та риторично-питальні як експресивно/емоційно марковані; а також наказові речення, прямі чи абстрактні звертання, вжиті в монологах та діалогах епічного плану, які сприяють вираженню суб’єктивної точки зору ліричного героя.

Часова форма Present Indefinite відзначає тексти ліричної і епічної поем. Ліричний герой усвідомлює себе в певному абстрактному часі, і тому саме Present Indefinite є характерним для ліричної поеми. В епічному ключі Present Indefinite домінує при створенні картин, портретів, характеристик. Ця часова форма найчастіше вживається в прямих звертаннях, у риторичних питаннях, у діалогах і монологах епічного плану.

Концепти як чинники індивідуальної картини світу певного автора знаходять своєрідне втілення у ключових образах. Погоджуючись з думкою Л.Бабенко про те, що індивідуально-авторська картина світу має в тексті відображальний характер, є суб’єктивною, передає особливості мовлення її творця, що зумовлено естетичним характером відображення дійсності та антропоцентризмом тексту, продуктивним способом опису індивідуально-авторської картини світу вважаємо концептуальний аналіз. Слідом за дослідниками (М.Полюжин, А.Вєжбіцка, Є.Кубрякова) ми вважаємо, що концепти зводять різноманітні явища, які є предметами спостереження, до повної єдності, підводячи їх під одну семантичну лінію. Концептуальний аналіз, який є когнітивним процесом формування семантичної репрезентації інформації, ми використовуємо для визначення семантичної структури лексики. Об’єктом вивчення є лексеми, які передають глибинний зміст того, що зображує автор, тобто ключові слова тексту.

Рис.1. Лексична актуалізація базових концептів ЛЕП

Концептуальні простори поем перетинаються, хоча оціночна позиція авторів, трактування ними фактів дійсності не завжди збігаються (рис.1).

На підставі аналізу семантики лексичної репрезентації концептів ми дійшли висновку, що концептуальний простір поем базується на таких концептах: а) COGNITION (пізнання), DOOM (приреченість) – DESPAIR (розпач) – DEATH (смерть), PERFECTION (досконалість), TRANSIENCE (швидкоплинність), SINCERETY (щирість), HOPE (надія); б) концепти TOTALITY (загальність), STABILITY (стабільність) реалізують ідею “позачасового фактора”, “об’єктивності”, “всезнання”, характерну для жанру ЛЕП за визначенням і входять у його концептосферу; в) LIGHT (світло) / DARK (темрява) є базовими для визначення антагонізму картини світу ЛЕП; в) COMMONNESS (банальність) входить у концептуальний простір лише одного тексту (“Осінній щоденник”), і при побудові картини світу ЛЕП його не враховано; г) хронологія написання поем не має суттєвого значення для визначення концептосфери та картини світу ЛЕП.

У концептуальній системі ліричного героя ЛЕП виявляються константні емоції та емоційно-експресивні асоціації пов`язані зі словами, які виражають сильні почуття. Тому було проаналізовано функціонування поняття LOVE (кохання), яке виокремлено з концептуального простору текстів як найхарактерніше для ЛЕП з ліричною домінантою, розглянуто семантичне наповнення та особливості його актуалізації в поемах з ліричною та епічною домінантами. Характерних ознак епічної або ліричної домінант не виявлено, що означає відсутність залежності актуалізації концепту LOVE від родової домінанти ЛЕП, лише своєрідність авторської інтерпретації вказує на його роль у індивідуальному зображенні картини світу.

Розділ 2. Лексичні та лексико-морфологічні засоби актуалізації змісту в тексті ЛЕП

Варіативність текстів різної змістової та формальної складності зумовлена варіативною сукупністю онтологічних характеристик мовних одиниць тексту, які мають об’єктивну та суб’єктивну природу, причому важлива роль належить антропоцентричному чиннику, а саме позиції автора, його особистим уподобанням. Онтологічні ознаки дають змогу обґрунтувати різні типи варіативності мовних одиниць, а одним із структурно-семантичних типів варіативності є емоційно-експресивний варіант як форма реалізації особистісної упередженості автора. Дифферентор варіативності цього типу є емоційно-експресивний компонент змісту речення. Емоційно-експресивний компонент змісту проявляється на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях.

У текстах поем співвідношення емоційно забарвленої і нейтральної лексики визначено сюжетом. У поемі “Гяур” частка емоційно забарвлених слів становить 11%. Це архаїчні поетичні форми особових і присвійних займенників; графічно марковані великою буквою займенники; архаїчний прийменник “ere” (before). У поемі Г.Крейна "Міст" основне місце серед емоційно забарвленої лексики займають поетичні форми особових, присвійних і зворотних займенників; експресивно/емоційно забарвлені іменники; архаїчних форм дієслів у поемі не виявлено. У поемах У.Уїтмена архаїзми не трапляються. В поемі У.Уїтмена "Пісня про себе" в сусідніх позиціях вжито слова поетичні, нейтральні й розмовні: “I guess it is the handkerchief of the Lord, A scented gift and remembrancer designedly dropt”. Розмовна лексика характеризує також стиль поеми “Осінній щоденник” Л.Макніса.

Поема Л.Макніса "Осінній щоденник" є унікальною на фоні інших аналізованих поем, оскільки, поряд з емоційно забарвленою лексикою, містить лексику буденну, що створює контрастність, підсилюючи таким чином експресію та емоційність лірико-епічного тексту. Контрастність у інших поемах, як правило, досягається протиставленням антонімічної лексики, часто в біноміалах (напр.: “to defend or kill”, “better to sink than moulder”[“Гяур”]). Іншомовні запозичення також трапляються в усіх поемах, крім "Пісні про старого мореплавця" С.Колріджа. У поемі “Гяур” запозичення – це слова “східного колориту” (напр.: ataghan, Bismillah). Поема Л.Макніса є щоденником ліричного героя, який подорожує усією Європою, тому запозичення зумовлені змістом. У "Пісні про себе" Уїтмен наводить географічні назви індіанського походження.

Серед способів графічного маркування лексичних одиниць найбільш показовим є вживання великої заголовної літери або виділення усього слова великими літерами (вживання великої букви на початку речень і поетичних рядків, згідно з правилами традиційної граматики та поетики, не врахован). Аналіз кількісного та якісного функціонування власних назв дав можливість підтвердити постулат про їхню типологічну жанрову характеристику. У поемі Л.Макніса "Осінній щоденник", крім слів, традиційно маркованих великою буквою (географічних назв, національностей, назв місяців, днів, власних імен) є низка слів, вживання яких з великої літери зумовлене божественним, філософським чи традиційним чинниками: God, Master, Lord, Holy Ghost, Heaven, Hell, Kingdom, Eden, Gospels, Acts. Ідею створення графічного образу підтверджує той факт, що деякі лексично адекватні поняття втрачають семантичну адекватність внаслідок графічного маркування, наприклад “pure mind /Pure Mind” у рядку “Let the pure mind return to the Pure Mind”.

У поемі С.Колріджа "Пісня про старого мореплавця" великою буквою здебільшого марковані іменники, які посилюють авторську ідею або символ, наприклад: Heavens, Sun, Moon, Albatross, Hell, Wedding-Guest, Night-Mare, Mariner, Bridegroom. Автор також виділяє цілі слова великими буквами, наприклад: "OCEAN, CROSS-BOW, LIFE-IN-DEATH, STORM-BLAST. Графічне маркування великою літерою застосовується у поемах Г.Крейна "Міст" і У.Уїтмена "Пісня про себе" та "З колиски...". У першій – це священні поняття Virgin, God, Angelus. У "Пісні про себе" – це ключові слова авторської ідеї, наприклад: “Afar down I see the huge first Nothing...” Але на відміну від поеми С.Колріджа, поеми Г.Крейна та У.Уїтмена відзначаються значною частотою вживання географічних назв (Wall, North Atlantic, Genoa, Ganges), національностей, власних імен (Fernando, Isaiah) , а також титулів і регалій (Chan , Crown, Doge). Досліджуючи елізію як графічну особливість, що є невід`ємною ознакою поетичного стилю англомовної поезії ХVIII – XIX ст. (В.Мальцев), констатуємо її експресивну показовість у ЛЕП раннього періоду (Дж.Байрона, С.Колріджа та У.Уїтмена). У поемах ХХ ст. (Г.Крейн, Л.Макніс) елізії не виявлено.

Аналіз показав, що вживання складних лексем є спільною ознакою всіх поем, а отже виступає лексико-морфологічною домінантою тексту ЛЕП. Це переважно є іменники та прикметники. Характерними є складні лексичні одиниці "Іменнник-іменник" (sugar-field, ball-room), "герундій/дієприкметник-іменник" (spinning-girl, paving-man). Для поем Дж.Байрона і Л.Макніса характерне вживання складних іменників з конституентом "Self – абстрактний іменник" (Self-abasement, self-indulgence). Поема “Осінній щоденник” містить значну кількість абревіатур, що знижує стилістичний рівень мови поеми, чим відрізняє її від інших.

Аналіз функціонування класів слів у текстах поем з застосуванням квантитативно-системного підходу дає підстави для таких висновків: а) в усіх поемах статична парадигма переважає над динамічною, що підтверджується не лише переважанням іменників над дієсловами, але частотністю дієслова стану "be"; б) в усіх поемах спостерігається корелятивне, не зумовлене змістом вживання дієслів теперішнього і минулого часів у межах одного контексту; в) форма Present Indefinite у текстах поем ЛЕП реалізує композиційно-стилістичний потенціал: створює описову форму викладу (якісна характеристика суб`єкта і відтворення статичного часу), оповідальну форму викладу (динаміка часового процесу) та подвійну часову перспективу; г) функціонування Present Indefinite у текстах поем загалом не залежить від родової домінанти, хоча й має деякі відмінності реалізації у текстах з ліричною та епічною домінантами; д) в усіх текстах домінують абстрактні іменники, актуалізуючи епічну рису абстрактності викладу; е) у всіх поемах описові частини мови кількісно переважають над дієсловами, що підтверджує епічну характеристику описовості тексту ; ж) для всіх поем спільними прикметниками кольору є white і black, які створюють контрастність; з) в усіх поемах домінують особові, присвійні, зворотні займенники, що свідчить про ліричну характеристику суб’єктивної позиції героя, його сконцентрованості на власному “я”; і) у текстах поем "Гяур" та "Пісня про старого мореплавця" вживаються архаїчні форми дієслів, причому в поемі "Гяур" старі форми співіснують з новими, що підсилює експресію; ї) в поемах "Осінній щоденник", "Міст", "Пісня про себе" та "З колиски..." архаїчних форм дієслова не виявлено; к) у двох текстах ("Гяур" та "Пісня про себе") спостерігається явище модальності дієслова shall; л) у двох поемах ("Гяур" та "Осінній щоденник") інфінітив дієслів вживається у формі біноміалів і триноміалів; м) у двох поемах ("Міст" і "З колиски...") лексика описового плану домінує над іменниками; н) у одному тексті ХХ ст. ("Міст") вживаються архаїчні форми займенників, відсутні в інших поемах цього періоду.

До конститутивних типологічних ознак структурної моделі тексту ЛЕП відносимо: експресивно/емоційно забарвлену та антонімічну лексику, іншомовні слова, графічно марковану лексику, складні слова, чергування часових форм дієслів Present/Past Indefinite, чисельну перевагу лексики описового плану над дієсловами, вживання значної кількості особових/присвійних/зворотних займенників, абстрактних іменників і лексики колористично-символічного контрасту. Факультативними ознаками ЛЕП вважаємо розмовну лексику, елізії, архаїчні форми дієслів, кількісне домінування дієслів у часовій формі Present Indefinite та описової лексики. До індивідуальних особливостей авторського стилю зараховано використання архаїзмів, абревіатур, модальності дієслова shall, біноміалів і триноміалів інфінітивів.

Розділ 3. Фоностилістична варіативність текстів лірико-епічної поеми

У текстах поем широко застосовуються фоностилістичні засоби не лише для створення образності поем, а й з інформативною метою. Традиційні рима та ритм характеризують поеми Дж.Байрона “Гяур” і С.Колріджа "Пісня про старого мореплавця". У поемі С.Колріджа строфа має чотири (рідше – три), п`ять або шість рядків, рядки римуються перехресно, спостерігаються відступи від чіткої рими, зі збереженням лише однієї римованої пари, внутрішньорядкова та зіставна рими. Поема написана чотиристопним ямбом з відхиленнями у вигляді "зайвих" складів. Рима у тексті поеми Дж.Байрона чітка, класична, перехресна або суміжна; ритм – чотиристопний ямб, рядки однієї довжини (чотири наголошені склади). Серед метричних особливостей поеми "Міст" Г.Крейна – збереженння п`ятистопного ямбу в деяких частинах поеми, речення довжиною в два-три рядки; довжина строфи коливається від чотирьох рядків до восьми, іноді з перехресним римуванням, іноді – з паралельним, іноді – без римування; середня довжина рядка – вісім/десять складів. Рима у поемі "Осінній щоденник" Л.Макніса будується за схемою abcbdefe; неримовані рядки а, с, d, f пов`язані засобам алітерації, асонансу і, найчастіше, дисонансу. Довжина рядка різна – від трьох до восьми наголошених складів), хоча чергування рядків підпорядковане певній системі: короткий/довгий.

Характерною спільною ознакою поем Л.Макніса і С.Колріджа, частково У.Уїтмена, є внутрішньорядкова рима. Значна кількість відхилень у поемі Л.Макніса не дає змоги говорити про чіткість ритму (анапесту чи іншого), що споріднює цю поему з поемами У.Уїтмена, написаними вільним віршем з елементами ритмічних структур (кільцеве римування у поемі "З колиски..."), порядкового та внутрішньорядкового римування. У всіх поемах для створення певного ритмічного ефекту широко використовуються анафора та епанорфоза, але особливо важливу роль ці фоностилістичні засоби відіграють в поемах Л.Макніса та У.Уїтмена, частково Г.Крейна, у яких “класичний” ритм не витриманий. Спільними фоностилістичними ознаками усіх поем є алітерація та асонанс, які виділяють ключові сюжетні поняття, підсилюють образність. Крім того, повтор семантично маркованих літер сприяює вияву емоційних реакцій, узалежнюючи семантику тексту від фонемного складу (Р.Якобсон, М.Мірон, І.Тейлор, Л.О.Лебле, С.Ньюмен ). Аналіз повторюваних літер за протиставленням семантичних маркерів дав змогу виявити зв’язок між змістом і групами фонем з характерними ознаками (“повільний – швидкий”, малий – великий”, “слабкий – сильний” тощо), які, багаторазово повторюючись, підсилюють семантику тексту, додаючи експресії. Наприклад, семантичний маркер фонеми [t] – “швидкий”, а [t?] – “сильний”, обидві викликають негативні емоції: a demon of the night – негативний герой у поемі “Гяур”. Експресивна стрімкість тексту, створена, наприклад, на фонетичному рівні чітким ритмом, паралельною римою та ритмічною алітерацією, а на синтаксичному рівні паралельними конструкціями (“ If changing cheek, and scorching vein, / Lips taught to writhe, but not complain...”), підсилюється алітерацією фонем з відповідними семантичними характеристиками.

У просодії ЛЕП простежується зв’язок з давніми родовими коренями, виразниками якого є традиційні риси давньокельтської та давньоанглійської епічної версифікації, а також давньокельтського прозаїчного епосу у поемах з епічною домінантою (рис. 2). Це неоднакова (з відривом, наприклад, дев’ять проти трьох) кількість складів у рядках, більша кількість асонансу, дисонансу та алітерації, ніж загалом в англійському вірші до ХХ ст., властиві давньокельтському віршотворенню. Експресивність та емоційність

Рис.2. Родові корені просодії ЛЕП

на фонетичному рівні створюється не лише традиційно лінгвостилістичними засобами асонансу, дисонансу, алітерації, ритму та рими, а й за допомогою порушення традиційної рими (“половинна” та “дзеркальна” внутрішньо рядкова рима), відсутності рими та чіткості ритму, що руйнує принцип передбачуваності і слугують спеціальними засобами для надання поетичному тексту виразності. Саме асонанс та алітерація виконують функцію організації та зв’язування рядків, наприклад: "Of this unworldly cold except the lost Wisps of steam from the ratings of the sewers"; "A spotlight roving round the scene; / We need not chase the spotlight…".

Отже, тексти поем мають як свої звукописні особливості, так і спільні параметри з однією чи двома іншими поемами з числа аналізованих, а саме: а) для поем У.Уїтмена та С.Колріджа характерне "нанизування" алітерацій; б) поемам У.Уїтмена властиве багаторазове повторювання того самого звука в більшому уривку в сусідніх позиціях; . в) у поемі Л.Макніса алітерація, асонанс і дисонанс зв`язують рядки, упорядковуючи ритм, особливу роль у цьому плані відіграє дисонанс. Отже, фоностилістичні засоби, як традиційні (у Дж.Байрона та С.Колріджа), так і новаторські (у Л.Макніса, Г.Крейна та У.Уїтмена) сприяють створенню виразності поетичного образу, важливого елемента ЛЕП (рис.3).

Рис.3. Експресивність та емоційність на фоностилістичному рівні

До конститутивних параметрів структурної моделі тексту ЛЕП відносимо використання анафори, епанорфози, алітерації та асонансу, які конвергують з іншими лінгвостилістичними засобами, а також ритм.

Факультативними характеристиками структури тексту ЛЕП вважаємо ланцюгову алітерацію та внутрішньорядкову риму, а індивідуальними особливостями авторського стилю – різну довжину строфи та рядка, зв’язування рядків алітерацією, асонансну та дисонансну рими, римування за індивідуальними схемами, індивідуальні особливості фонетичного повтору.

Розділ 4. Лінгвостилістичні засоби актуалізації змісту в тексті лірико-епічної поеми

У кожній поемі комунікативні типи речень функціонують по-різному. Передусім виявлено особливості, притаманні кільком поемам: тексти поем “Гяур” і “Пісня про старого мореплавця” відзначаються довгими, кількарядковими, окличними і короткими, однослівними і називними реченнями, а також простими поширеними реченнями. У обох цих поемах, а також у поемах “Міст” і “Пісня про себе” в окличних реченнях трапляється граматична емфаза shall. Текст поеми “Пісня про себе” відрізняє вживання риторичних звертань до першої особи та кількаразових повторів риторичних запитань і окличних речень ( в тому числі прямого звертання). Поема Л.Макніса “Осінній щоденник” характеризується риторичними запитаннями з елементами, які зменшують рівень емоційності, проте підсилюють експресивність у потрібному напрямі.

Повтор як семантико-стилістичний засіб дає змогу визначити суб`єктивно важливі для автора концептуальні домінантні зв`язки. За допомогою повторів навіть малозначущих слів можна зафіксувати актуальну авторську концепцію. Так, в усіх описуваних поетичних контекстах повторенням сполучника AND передається об`єднання різноманітних реалій дійсності в неперервну концептуальну систему. Подібні зв’язки створюються повторенням інших лексем, тобто повтор виступає як стійкий засіб представлення авторських смислових континуумів на всіх мовних рівнях.

У поемі "Пісня про себе" У.Уїтмена синтаксичні і лексичні повтори є одними з найтиповіших засобів вираження експресивності насамперед завдяки частоті вживання, і відіграє ту ж роль, що рима у римованій поезії (Дж.Байрон, С.Колрідж). Лексичні повтори (епіфора, анадиплозис, симплока) відіграють суттєву роль у створенні експресивності, конвергуючи з епітетами, метафорами, порівняннями тощо. У всіх текстах виявлено значну кількість паралельних конструкцій. Полісиндетони та асиндетони трапляються в усіх поемах, хоча кожна характеризується особливістю їхнього функціонування. Отже, повтор лексичних і синтаксичних елементів, а також інверсія, властива всім текстам, виступають структурними домінантами тексту ЛЕП.

“Пісня про себе” У.Уїтмена відзначається великою кількістю каталогів, які шляхом конвергенції з іншими синтактико- та лексико-стилістичними засобами (повторами, епітетами, метафорами) підсилюючи експресивність, проте не належать до конститутивних ознак тексту ЛЕП.

В системі образних засобів поем метафора відіграє значну естетичну роль.....спостерігається Яскраво виражений індивідуально-асоціативний характер метафори (оказійно-поетична метафора) у поемі "Осінній щоденник" Л.Макніса (smiling in drink of scintillating anger), у поемі “Міст” – метафоричні епітети (pearls that whisper), у поемі С.Колріджа – метафори-порівняння (Still as a slave before his lord, / The OCEAN hath no blast). Порівняння у поемах Л.Макніса та У.Уїтмена, кількісно поступаючись іншим лексико-стилістичним засобам, слугують засобом відтворення розмовного стилю (Johnie Walker moves his / Legs like a cretin over Trafalgar Square). Зовсім інший характер порівнянь у поемах С.Колріджа та Дж.Байрона, у яких домінує експресивно забарвлена лексика – атрибутом літературного стилю (Like a meadow-gale of spring). Аналіз показав, що епітети найбільш поширені у поемі Дж.Байрона: 7% загальної кількості слів, 64% емоційно забарвлених слів. У текстах поем трапляються тавтологічні, метафоричні та стилістичні авторські епітети (cradle endlessly rocking). Експресивність епітета підсилюється градацією та ланцюговою структурою (Blue, glossy green, and velvet black, / They coiled and swam).

Отже, до конститутивних типологічних характеристик ЛЕП відносимо лексичні повтори, інверсії та паралельні конструкції, полісиндетон та асиндетон, метафору, порівняння, епітет, окличні речення та риторичні запитання. Факультативною ознакою вважаємо алюзію. До індивідуальних ознак авторського стилю зараховуємо каталоги та синтаксичну редуплікацію.

На підставі аналізу характеристик побудувано лексико-синтаксичну та лінгвостилістичну схему, а також модель лінгвостилістичного опису інваріантної структури ЛЕП (Рис.4). В схемі взято за основу закономірне розташування послідовних сегментних і надсегментних елементів у складних мовних одиницях, яке визначається особливостями даної мовної структури і регулярно відтворюється в мові, вона включає конститутивні та факультативні ознаки тексту. У таксономічній моделі ЛЕП (taxonomic model, pattern) однозначно задані вихідні об’єкти зв’язують відношення між компонентами – складовими структури ЛЕП, вона дає визначення значущого порядку розташування лінгвістичних одиниць.

Cтруктурні відношення (patterned relations) базуються на відношенні елементів мови поем як членів парадигматичного ряду або системи, які знаходять регулярний структурно обумовлений вираз у висловлюванні. Модель не лише пояснює факти і дані, отримані в результаті аналізу, необхідні з точки зору вже існуючої теорії, але й передбачає невідому раніше, хоч і принципово можливу поведінку тексту ЛЕП, яка пізніше повинна підтвердитись даними спостереження або нового аналізу.

ЛМ - лексико-морфологічні; К - компоненти; ФС – фоностилістичні; Л - лексичні; ЛСС - лінгвостилістичні синтактиксичні; В –варіативні; ІАС – індивідуально-авторський стиль.

Рис.4. Модель лінгвостилістичного опису інваріантної структури тексту ЛЕП

ВИСНОВКИ

Досліджено варіативні мовно-структурні елементи, які формують текст ЛЕП. Аналіз процесів, які диктуються жанровими законами, тематикою тексту та авторською індивідуальністю, базується на теорії типологічної класифікації текстів з урахуванням текстових і змістових особливостей ліричної та епічної поем. Позиція автора зумовлює варіативність онтологічних характеристик мовних одиниць об’єктивної та суб’єктивної природи. Аналіз засвідчує, що емоційно-експресивні варіанти є показовими структурно-семантичними типами варіативності, формою реалізації особистісної позиції автора. Емоційно-експресивний компонент тексту, який проявляється на всіх рівнях мовної системи, спирається на семантичний потенціал фонетичних лексичних і граматичних засобів. Доведено, що варіативність мовних засобів ЛЕП має системний характер, а внутрішнє текстове варіювання не руйнує ЛЕП як тип тексту. Проведений порівневий лінгвостилістичний аналіз дав змогу виявити типологічні параметри ЛЕП:

1. Використанням традиційних фоностилістичних засобів

характеризуються тексти поем Дж.Байрона та С.Колріджа, і новаторських - тексти поем Л.Макніса, Г.Крейна та У.Уїтмена, які базуються на давніх епічних просодійних традиціях; семантично марковані літери, пов’язані зі змістом, додають поетичному образу експресивності – важливої ознаки тексту ЛЕП.

2. На лексико-морфологічному рівні виявлено перевагу статичної

парадигми над динамічною, якісної над предметною та динамічною у текстах усіх поем. Значна частотність архаїчних форм дієслів і займенників; домінування часової форми Present Indefinite і змістово недиференційоване чергування