ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СОСНІНА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

УДК 81*373.21=161.1=111

АДАПТАЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ОНІМНОЇ ЛЕКСИКИ В РОСІЙСЬКІЙ

МОВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства і історії мови Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Отін Євген Степанович,

завідувач кафедри загального мовознавства

і історії мови

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

Денисова Світлана Павлівна,

професор кафедри загального мовознавства і

слов’янської філології

Київського міжнародного університету

кандидат філологічних наук

Кисельова Олена Вячеславівна

доцент кафедри англійської мови для

природничих та гуманітарних спеціальностей

Донецького національного університету

Провідна установа: інститут мовознавства ім. О.О.Потебні

Національної Академії Наук України

Захист відбудеться “03“ березня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наумова, , корпус 1 (ауд. 805).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 6.

Автореферат розіслано “ 3” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі адаптації російською мовою англійської онімної лексики. Освоєння запозичених власних імен досліджували О.В.Суперанська (1958, 1962, 1978), В.І.Кузнєцова (1960,1965), В.М.Аристова (1968, 1972, 1980), С.Є.Бєляєва (1973, 1984), В.І.Мозговий (1981), І.О.Воронова (1985), О.О.Пічугіна (1991), О.Г.Каверіна (1992), А.А.Бондаренко (1989), А.Г.Гудманян (1992, 2000), Д.І. Єрмолович (2001), І.В.Бойчук (2002) та ін.

Друга половина XX століття стала переломним періодом у відносинах між англомовними країнами й колишнім Радянським Союзом. Англійська мова впевнено посідає провідне місце у сфері міжнародних відносин; економічні, культурні і політичні зв'язки широко висвітлюються ЗМІ, що сприяло активному проникненню англійської лексики (у т.ч. онімної) у російську мову. Популяризація англійської мови пов'язана також з розвитком комп'ютерних технологій і створенням всесвітньої мережі Інтернет. У XX столітті одночасно з безпосереднім запозиченням нових англійських слів зростає тенденція до виправлення й наближення до англійської вимови запозичених раніше слів. Різночасне запозичення слів, що належать до різних галузей культури, науки, виробництва, і неоднаковою мірою адаптованих російською літературною мовою, спричинило існування кількох усталених традицій російського написання, вимови й наголошування слів, запозичених з англійської мови. Адаптація онімної лексики є найменш вивченим аспектом взаємодії двох мовних систем.

Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією відносин між англомовними та російськомовними соціумами й підвищеним інтересом до власних імен, що проникають у російську мову. Через істотні відмінності між двома взаємодіючими мовними системами передача англійських онімів російською мовою викликає особливі труднощі, чим пояснюється існування кількох традиційних наукових підходів до зазначеної проблеми. Існує необхідність розробки чітких правил вимови й правопису запозичених ВІ.

Предметом дослідження є процеси освоєння англійської онімної лексики російською мовою другої половини XX століття.

Матеріалом дослідження послугували англійські власні імена, зібрані методом суцільної вибірки з різних джерел, серед яких: періодичні видання (газети, журнали); географічні карти, атласи, підручники географії; довідкові й енциклопедичні видання; дидактична література; лінгвокраїнознавчі словники. Аналіз охоплює фактичний матеріал обсягом понад 15000 уживань, що належать до всіх основних класів онімної лексики з перевагою антропонімних і топонімних запозичень.

Метою дисертаційної роботи є аналіз англо-російської мовної взаємодії на матеріалі англійських ВІ, що адаптувалися російською мовою другої половини XX - початку XXI ст.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань :

1)

2) встановлення напрямів та способів фонетичної, морфологічної і структурної адаптації англійської онімної лексики досліджуваного періоду;

3) порівняльний аналіз онімного матеріалу цього хронологічного зрізу зі станом англійської онімної лексики російської мови XVIII- початку XIX ст.

Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі адаптації англійських онімів у російській літературній мові, їхнього освоєння з погляду фонетики, морфології і структури; виявленні основних тенденцій освоєння і функціонування онімної лексики в мові-реципієнті другої половини XX - початку XXI ст. Простежується здатність англійських запозичень вступати в синтаксичні відношення в складі російського речення. Значна частина дослідження присвячена питанням доцільності перекладу англійських онімів російською мовою та збереженню їх оригінального вигляду.

Теоретична цінність роботи полягає в тому, що вона дозволяє виявити основні тенденції освоєння іноземної онімної лексики сучасного періоду. Результати дослідження роблять певний внесок у вирішення проблем мовних контактів у сфері онімної лексики, сприяють більш органічному освоєнню англійських ВІ у російськомовному середовищі.

Практичні результати можуть бути використані у лексикографії, у практиці передачі англійських онімів російською мовою, а також для вузівського спецкурсу загальної та історичної лексикології, спецкурсів з проблем ономастики російської та англійської мов.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань було використано описовий і порівняльно-зіставний методи, а також прийоми кількісного аналізу.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були апробовані на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми перекладу й лінгво-методичні особливості викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах” (Донецьк, 2003). Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри англійської мови Донецького національного технічного університету (2000-2004). За матеріалами дисертації опубліковано 6 статей.

Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (193 стор.), списку використаних джерел і літератури (209 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, наукова новизна, формулюються мета та завдання, розглядається сучасний стан проблеми, характеризуються джерела дослідження.

Перший розділ дисертації “Фонетична адаптація і графічне оформлення англійських онімів у російській мові другої половини XX століття” складається з таких підрозділів: 1. Проблема передачі запозичених онімів мовою-реципієнтом; 2. Особливості передачі англійських голосних фонем; 3. Передача англійських дифтонгів; 4. Редукція голосних; 5. Фонетичні зміни в системі приголосних звуків; 6. До питання про передачу німих і подвоєних приголосних; 7. Акцентологічні норми при передачі запозичених онімів.

Адаптація ВІ англійського походження в системі мови, яка їх приймає, найчастіше викликає зміни на фонетичному рівні. Оскільки звукова система мови є первинною, а письмова вторинною, при запозиченні імені логічно керуватися принципом досягнення фонетичної близькості до оригіналу. Фонологічні системи двох взаємодіючих мов настільки специфічні, що їхні звуки не знаходять точної відповідності. Наявність значної кількості варіантів іншомовних ВІ при передачі мовою-реципієнтом пояснюється вибором принципу передачі – транслітерацією або практичною транскрипцією, унаслідок чого, наприклад, передача англійського оніма Harrowgate російською мовою не відзначається однотипністю – Харрогейт, Хэрроугейт, Харрогит.

Транскрипція англійських ВІ російською мовою пов'язана з істотними труднощами, зумовленими кількома обставинами. По-перше, історичний розвиток англійської орфографії спричинив суттєву розбіжність з вимовою, наявність значної кількості букв і буквосполучень, які не вимовляються або вимовляються по-різному у різних словах. По-друге, у російській мові відсутні деякі фонеми, наявні в англійській, і не спостерігається фонемне протиставлення довгих та коротких голосних. По-третє, ВІ можуть мати відмінну вимову в різних англомовних країнах. По-четверте, істотним відхиленням прийнятої російської транскрипції від англійського оригіналу є пересування наголосу в імені на інший склад.

Передача англійських голосних фонем викликає певні труднощі через наявність істотних розходжень як у якісному, так і в кількісному відношенні. Спільними рисами російських і англійських голосних є ряд, піднесення та лабіалізація. Англійські голосні, на відміну від російських, характеризуються довготою. В англійській фонетичній системі існують дифтонги, що не функціонують у російській мові як самостійні фонеми, а існують лише сполучення голосних, що легко розпадаються на два склади. У системі фонем англійської мови є такі голосні, що не мають відповідників у системі фонем російської мови (наприклад – [?]), що є причиною варіативності при передачі англійських онімів російською мовою. У сучасній мовній практиці не існує єдиного погляду щодо передачі назви англійського графства Surrey. Нами відзначені наступні модифікації цього найменування: Сэррей, Суррей, Сюррей, Саррей, Сарри. А.І.Рибакін пропонує передавати цей онім як Сарри, однак найбільш поширеним є варіант Суррей, що відповідає традиційному написанню. Передача англійської фонеми [?] російською літерою у є необґрунтуваною, оскільки виникла на основі принципу транслітерації з відповідності букв, а не звуків. Аналіз онімного матеріалу підтверджує різнобій у передачі англійського антропоніма Bullock: “Анна Баллок перестала существовать”; “Мода на Сандру Баллок”; “В доме Сандры Буллок”; “Актриса Сандра Буллок”. У періодичних виданнях зазначений антропонім зустрічається переважно у формі Баллок (78% : 22%).

Англійські дифтонги передаються непослідовно. Англійський дифтонг [a?] передається російською мовою буквосполученням ай. Подібна передача є усталеною, не викликає розбіжностей у вимові: “Митч Снайдер”; “Она влюбилась в Джереми Айронса”; “У Траволты был страстный роман с Лайзой-Марией Пресли”. Винятком є англійські оніми, що адаптуються російською мовою методом транслітерації. Показовими є приклади передачі англійського антропоніма Diana, що має в мові-реципієнті традиційне написання Диана: “…во время приезда в США принцессы Дианы”; “А у Дианы было много проблем”; “…нежно любил Диану”. Вважаємо, що фонетично обґрунтованішою є передача зазначеної фонеми у складі антропоніма російським буквосполученням ай: “Дайана Китон”; “…безумно влюбился в Дайану Хайленд”; “Показ новой шляпки леди Дайаны Спенсер”.

У сучасній практиці передачі російською мовою англійських ВІ зі скороченими голосними склалася певна система: 1) їхня транслітерація; 2) передача редукованих голосних зі збереженням якості звука; 3) написання з наближенням до англійської вимови; 4) традиційна передача. Їх потрібно передавати відповідно до умовно-фонетичного принципу, який полягає в передачі нібито наголошеного голосного. У тих випадках, коли застосування цього принципу значною мірою спотворює англійську вимову оніма, звертаються до традиційної передачі найменувань або беруть до уваги метод транслітерації. В англійській мові приголосні l, m, n, що стоять поруч з ненаголошеними голосними, стають складотворчими, при цьому голосний може повністю зникати: “Президент “Юнивесл фордж”. У тих випадках, коли ненаголошений елемент виражений двома голосними літерами, він не передається: “Нэшнл инкуайрер”, “Лайонз интернэшнл, “Бенефишл файненс”. Однак, така передача виявляється не послідовною: “Кредит свисс файненшэл продактс”; “Файненшиал таймс”; “Нэшонал энквайрер”; “Мисс Интернэшонал”; “Дженерал моторс корпорейшен.

Переважна більшість англійських приголосних за основними характеристиками збігається з відповідними російськими фонемами. Англійські приголосні відрізняються артикуляцією від російських, але мають близькі відповідники, що забезпечує досить точну передачу фонем російською мовою. Особливі труднощі викликає передача передньоязикових приголосних [?], [и] ?к таких, що не мають відповідників у системі російських приголосних. Ці фонеми передаються в мові-реципієнті літерами т-д, с-з. Такий різнобій пояснюється складністю відтворення звуків для російської артикуляційної бази: Heather – Хитер, Хизер, Хэзер; North – Норс, Норт. Значною варіативністю характеризуються при освоєнні в російській мові англійські оніми, що містять у своєму складі губно-губний звук [w]. У сучасній мовній практиці склалася тенденція передавати таку фонему російською літерою в, проте багато назв зберігають традиційне написання з літерою в: William – Вильям, Уильям; Watson – Ватсон, Уотсон. Труднощі виникають і при передачі англійських онімів, структурно поділених на дві частини. До другої частини належать компоненти –well, -worth, -way, -water, - world. Учені-ономасти погоджуються, що фонему w у цьому випадку слід передавати через російське в: Олдуорт, Хемзуорт, Рингуэй, Голдуотер. Однак існує варіативний ряд у/в: Холливелл – Холлиуэлл.

О.Г.Каверіна відзначила наявність варіативного ряду дж/ж при передачі фонеми [dz] у російській мові першої половини XIX століття. Урбанонім Saint-James освоювався і як Сент-Джемс, і як Сентжам. До кінця XX століття зафіксовано стійку норму з дж: “Перед Сент-Джеймским дворцом”; “Представители Сент-Джеймского дворца”. Суперечливим залишається питання про графічне відображення фонеми [g] – дж або г у наступних онимах: Бэсинджер / Бэсингер, Вирджиния / Виргиния. Варіанти онімів Бэсингер і Виргиния зберігають принцип транслітерації, з фонетичного погляду більш обґрунтованою є передача їх як Бэсинджер і Вирджиния.

Труднощі виникають при передачі фонеми [h] або російським х (що наближає її до вимови в мові-оригіналі), або російському г. Передача цієї фонеми російським г багато в чому зумовлена традицією, що існує ще з XVIII-XIX ст.: Гарвард, Гайд-Парк, Генри, Гарлем, Гаррисон. Наприкінці зазначеного періоду намітилася тенденція передавати фонему [h] російською літерою х, однак наявні й випадки традиційної передачі через г: “Земля спливла з Нью-Гемпшира”; “У Нью-Хэмпшире; “Ховард Хьюз попытался устроить карьеру”; “…домом для Говарда Хьюза”.

Передача фонеми [h] найбільшою варіативністю характеризується у складі суффіксоїда –ham. Усі зібрані приклади можна розділити на чотири групи:

I група – субституція російськими -ем / эм / ам: Грантем, Чатам, Берэм;

II група – модифікації – хем /хэм: Бэкхем, Фалхэм, Коулдхэм;

III група – оніми, об'єднані тенденцією до спрощення диграфа gh: Ноттингем,Бингэм;

IV група – оніми з транскрибованим диграфом gh: Фотрингхэм, Шерингхэм.

У зазначений період послідовно здійснюється передача подвійних приголосних, причому збереження гемінат залежить від їхнього положення в слові. Графічно сильною вважається інтервокальна позиція. Збереження подвоєних приголосних дозволяє максимально наближати запозичені оніми до мови-джерела. Дволітерна або однолітерна передача гемінат у складі географічних назв зумовлена традиційним написанням. Причиною виникнення німих приголосних є розвиток історичного принципу англійської орфографії. Дотримання правил передачі німих приголосних дозволяє уникнути омонімії при адаптації англійських власних імен у російській мові. Англійські прізвища Richey і Ritchy мають однакову вимову, відповідно до якої їх можна передати як Ричи; за умови збереження в російській передачі t, ми уникнемо змішування двох прізвищ: “Со своим мужем Гаем Ричи”; “Серьезная коллекция у Кристины Риччи”; “…признаны Уильям и Клаудиа Ритчи”. При адаптації англійських ВІ в російській мові виникає проблема “псевдоомонімії”: у результаті фонографічних перетворень, проведених при такій передачі, у мові, що приймає, виникають псевдоомоніми, тобто омонімічними стають ВІ, які не є омонімами в англійській мові. Прочитання іншомовного слова має свої труднощі, оскільки ті ж самі літери можуть вимовлятися по-різному: Sheila(h), Sheelagh – Шила; Сatharine, Katrine, Katharine, Kathryn – Кэтрин. І.В.Бойчук виділяє три причини виникнення псевдоомонімії при адаптації французьких онімів, що має місце й при адаптації англійських ВІ: 1) у російській мові немає необхідних засобів для передачі деяких фонем англійської мови, що мають смислорозрізнювальне значення; 2) наявність в англійській фонографічній системі “німих” літер, що втратили своє значення в процесі розвитку історичного принципу англійської орфографії; 3) можливість передачі тієї ж самої фонеми різними літерами й буквосполученнями.

Питання про російську акцентологічну норму при передачі англійських онімів мовою-реципієнтом не можна вважати повністю розв’язаним. Запозичені ВІ варіюються в наголошуванні тільки через прагнення окремих носіїв наголошувати їх відповідно до оригіналу, усупереч нормам російської вимови. Англійське Ва?шингтон, Уо?шингтон при традиційному Вашингто?н сприяє руйнуванню звичних асоціацій і призводить до послаблення номінативної функції власних імен.

Другий розділ “Морфологічна адаптація англійських онімів” складається з таких підрозділів: 1.Морфологічна адаптація антропонімів; 2. Морфологічна адаптація ойконімів; 3. Морфологічна адаптація хоронімів; 4. Особливості передачі топонімів pluralia tantum; 5. До питання про топонімічну омонімію; 6. Морфологічна адаптація гідронімів; 7. Освоєння англійських наутонімів; 8. Морфологічна адаптація англійських складних топонімів; 9. Морфологічна адаптація іншомовних вкраплень; 10. Особливості передачі ергонімів; 11. До питання про передачу гемеронімів.

У цьому розділі аналізуються особливості морфологічного освоєння різних класів онімної лексики. Ступінь морфологізації запозиченого оніма залежить від характеру кінцевого елемента й відповідності його основним типам російських слів. Більшість запозичених ВІ послідовно відмінююься, що вказує на значну адаптованість англійських найменувань у сучасній російській мові порівняно з першою половиною XIX століття, коли досить сильною була тенденція не відмінювати іноземні імена навіть при відповідності їхніх закінчень одному з типів російського відмінювання. Чоловічі імена та прізвища найбільш освоєні російською мовою, у всіх розглянутих прикладах вони утворюють словозмінну парадигму, маючи закінчення непрямих відмінків: “По словам Питера Бреннана; “Жизнь с Деннисом Куэйдом”; “В коллекции Чарлза Франса”. Процес адаптації антропонімів жіночого роду неоднотипний. Усталену відмінювану форму мають жіночі імена, що закінчуються на -а, -я, -ія. Оніми з нульовою флексією або м'яким фінальним приголосним не відмінюються: “Жизнь Памелы Черчилль”; “Статуэтка досталась Аврил Лавинь”. У той же час усталеною нормою є відмінювання подібних антропонімів чоловічого роду: “Стала невесткой Черчилля; “В коллекции Пола Бурреля”. З метою упорядкування норм уживання антропонімів жіночого роду пропонується наступна класифікація: I тип – жіноче ім'я з нульовою флексією (можливий м'який знак) + прізвище. Не відмінюються обидва елементи: “Роман с Гровер Кливленд”; “Заехали к Хэйдл Эндрис”. II тип – жіноче ім'я на -а, -я, -ія + прізвище. Відбувається зміна імені за I типом російського відмінювання при невідмінюваному прізвищі: “Связь з Патрицией Корнуэлл”; “Отношения з Вайноной Райдер”. III тип – жіноче ім'я із закінченням -и + прізвище. Обидва компоненти конструкції не відмінюються: “Группа Дороти Нельсон”; “Ранчо Деми Мур.

У роботі розглядається явище омонімії при передачі англійських антропонімів російською мовою. Труднощі виникають при визначенні родової приналежності оніма, оскільки графічна форма дозволяє вважати антропонім іменником чоловічого і жіночого роду. Для включення англійських імен у російський граматичний контекст необхідно позначити стать особи. Це здійснюється через лексичні та синтаксичні засоби: “Как обнаружила Алекс Прайлл”; “Сэру Алексу Фергюссону”; “Ковбой из Монтаны Джесс Мартін”; “Воспоминания о милой Джесс.

Передача англійських групових прізвищ російською мовою здійснюється двома способами: 1) утворенням множини – Виндзоры, Уилдены, Буши, Хэммонды, Брэнноны; 2) сполученням зі словами семья, семейство, чета – семейство Макманусов, чету Мэттей, супруги Кармайклы.

Тенденція до маскулінізації англійських ойконімів зберігається протягом XVIII-XX вв. Більшість ойконімів оформлюється в російській мові нульовою флексією і належить до чоловічого роду – Шеффилд, Пензанс, Эдинбург. Вони утворюють словозмінну парадигму подібно іменникам чоловічого роду: “Лаборатория в Стивнедже”; “Джек родился в Уиднисе”; “Одна из жительниц Куинса”. Стійку невідмінювану форму зафіксовано в усіх ойконімів, що закінчуються на голосний. При передачі російською мовою сполучення номенклатурного терміна з ойконімом, що закінчується на голосний, послідовно відмінюється тільки номенклатурний термін: “В валлийском городке Абергавенни”; “В своём родном городе Барроу”; “…родился в городке Оуэнсборо”. Адаптація англійських хоронімів у сучасній російській мові протікає відповідно до усталеної традиції. Англійські адміністративні хороніми передаються російською мовою такими способами: 1) сполученням номенклатурного терміна і власне хороніма, виділеного в реченні графічно: “У Эверли, графство Уилтшир”; “В городе Кеттеринг, графство Нортгемптон; 2) власне хоронімом: “Среди зелёных полей Глостершира”; “Равнины Линкольншира і Йоркшира”; 3) відмінюваним номенклатурним терміном і невідмінюваним хоронімом: “В графстве Норфолк”; “В графстве Дарем”. Зафіксовано єдиний випадок одночасного відмінювання номенклатурного терміна та хороніма: “В восточно-английском графстве Линкольншире”. У першій половині XIX століття провідною була описова модель, що включає відтопонімний прикметник і номенклатурний термін; у сучасній російській мові переважає передача номенклатурного терміна та власне хороніма.

У топонімії досить поширеним є перенесення географічної назви з одного місця на інше. Досліджуючи російський онімний простір, можна виділити пари топонімів, що називають міста у Великобританії, США, Канаді й Австралії: Абердин, Бостон, Бирмингем, Бристоль, Кембридж, Ньюкасл, Портленд, Ричмонд, Рочестер, Стерлинг. Від міжнаціональної омонімії слід відрізняти міжнаціональні варіанти назв, що виявляються в процесі синхронного вивчення топонімії. Незважаючи на національно зумовлену відмінність у звучанні, назви майже не відрізняються або мало відрізняються в транскрипції: Hull – Гулль, Гул, Халл (Великобританія), Халл (Канада); Hamilton – Гамильтон, Хамилтон, Хамильтон (Великобританія, США, Канада). Своєрідність топонімної омонімії полягає в поєднанні традиційної передачі онімів з наявністю фонетико-морфологічних варіантів назв. Тенденція до встановлення однакового звучання топоніма і його форми не є провідною в досліджуваний період, про що свідчать приклади варіативності англійських онімів.

Аналіз численних уживань англійських гідронімів у сучасних періодичних виданнях дозволяє зробити висновок, що до кінця XX століття зазначені оніми функціонують у російській мові, відмінюючись як російські іменники. Гідроніми з нульовою флексією відмінюються як іменники чоловічого роду: “…прилегающий к Тайну”; “На берегах Северна”. Поширеним є оформлення англійських гідронімів за допомогою флексії -а і їхнє відмінювання за жіночою парадигмою: “На берегах Темзы”; “…от Ниагары”. Варіативності в родовому оформленні цих онімів не виявлено. Більшість з них передається російською мовою конструкцією термін-індикатор + гідронім при можливому відмінюванні номенклатурного терміна. Окрему групу становлять гідроніми, зафіксовані на карті США. Значна частина онімів складається з власного імені й терміна ривер (англ. river – ріка): Джеймс-ривер, Блэк-ривер, Ред-ривер, Биг-Блу-ривер, Нью-ривер. У російському граматичному контексті ці гідроніми функціонують у сполученні з апеллятивом ріка, зберігаючи при цьому незмінну форму: “На берегу реки Джеймс-ривер”; “По реке Ред-ривер”; “В устье реки Йеллоуривер”. Адаптація англійських лімнонімів характеризується однотипністю. У більшості вживань наявний географічний термін озеро у сполученні з транслітерованою назвою об'єкта, при цьому відмінюється лише термін-індикатор: “По дороге от озера Виндермер”; “На озере Лесер-Слейв”. У складі назв шотландських озер вичленовується елемент loch – лох, що перекладається російською мовою словом озеро. Найбільш поширеною є назва озера Лох-Несс (завдяки монстрові, що нібито живе тут): “На мелководье шотландского озера Лох-Несс; “В водах озера Лох-Несс”. Оніми Лох-Эрн, Лох-Ри, Холи-Лох, як правило, уживаються з терміном-індикатором, тому що є маловідомими географічними об'єктами.

Наприкінці XX століття упорядкованішим стає вживання назв пелагонімів. Російською мовою вони передаються такими способами: 1) номенклатурний термін у сполученні з транслітерованим гідронімом; 2) гідронімічна формула, коли обидва елементи передаються російською мовою шляхом транслітерації та виступають як єдине ціле; 3) описова модель, у якій номенклатурний термін виступає в постпозиції до прикметника, що передає значення гідроніма. Найуживанішим є перший спосіб: “По заливу Сент-Брайдс”; “У залива Монтерей; “К заливу Гровенор”. Другий спосіб не такий поширений, хоча він є більш інформативним: “Баррнгет-бей в Нью-Джерси”; “…расположенном в Лоуэр-Бей; “Со стороны бухты Аппер-Бей”. Описові моделі маловживані в сучасній російській мові, однак вони були характерні для російської мови XVIII століття: “В одной из бухт Бристольського залива; “Из Чесапикского залива”. В усіх подібних випадках відзначається послідовне відмінювання обох елементів описової моделі.

Значну групу серед запозиченої онімної лексики становлять англійські складні топоніми. Вони найчастіше транслітеруються російською мовою і функціонують як єдине ціле з незмінним першим компонентом. Другий компонент змінюється відповідно до норм відмінювання іменників у російській мові, якщо його закінчення відповідає одній з російських словозмінних парадигм : “на Эллис-Айленде”, “по Фишер-Айленду”, “до Стейтен-Айленда”. У російській мові початку XIX століття транслітероване англійське слово стрит мало нульову флексію і відмінювалося за чоловічою парадигмою: “По Парльямент-стриту”, “На Реджент-стрите”. У сучасній російській мові така субституція не спостерігається, за винятком найменування Уолл-стрит: “Реакция Уолл-стрита, “Именно на Уолл-стрите, “В подвалах Уолл-стрита”. Типовим є вживання невідмінюваної форми слова стрит: “На Флит-стрит”, “На Норс-Ремпорт-стрит”, “На Кенсингтон-Хай-стрит.

Англійські оніми можуть бути розділені на кілька груп залежно від способу освоєння їх російською мовою:

– іншомовні вкраплення з перекладом, коли російський еквівалент передує наведеному в дужках англійському власному імені: “В лондонских “Домах Эля” (Ale-House); “Данные опубликованы в журнале “Природа” (Nature);

– транскрибований варіант із наступною мотивацією (перекладом): “Благодаря знаменитому Голден Гейт Бридж – мосту Золотые Ворота; “Внизу бурлил “Фан Уорлд” – “Мир забав”;

– власне іншомовні вкраплення (графічне цитування): “Компания “Crowley Liner Services” из Джексонвилла”; “Для обложки журнала “Vanity Fair”;

– англійські оніми, отримані методом фонетичної транскрипції: “Компания “Пан-Америкэн уорлд эйруэйз”; “Из консалтинговой фирмы “Уайтчер секьюритиз.

Процес дослідження англійських вкраплень є досить активним. Зберігаючи графічну форму мови-оригіналу, такі оніми піддаються повній або частковій морфологічній адаптації, про що свідчить наявність формальних маркерів включення в граматичну систему мови-реципієнта. Частіше надається перевага вживанню оніма в сполученні з терміном-індикатором, що переважно визначає родову приналежність запозичених ВІ. Англійські оніми реалізують себе в системі російського відмінювання, набуваючи відмінкових закінчень і вступаючи в синтаксичний зв'язок зі словами в російських контекстах. У російській мові початку XIX століття випадки дооформлення англійських вкраплень російськими флексіями були поодинокими. Ми ж маємо у розпорядженні численні приклади, що підтверджують здатність англійських онімів вступати в синтаксичні відношення в складі російської пропозиції: “В красном Rolls Roycе”; “Вместе с Greg’ом Criesel’ом; “Brown’ам присылают открытки”.

У дисертації розглядається можливість перекладу власних імен мовою-реципієнтом. Практичне розв’язання передачі ВІ залежить від конкретного завдання, поставленого перед учасниками мовної взаємодії. Так, у фінансовій газеті ергонім First National Bank найкраще передати як “Ферст нэшнл бэнк”, а в художньому творі доречно використовувати варіант “Первый национальный банк”. Проведений аналіз дозволяє віднести до розряду найбільш уживаних такий спосіб передачі англійських онімів, коли за транскрипційним варіантом іде переклад: “Танкер “Марин Майстер” (“Хозяин морей”); “…судном “Ривендж” (“Месть”); “У примечательного “Три Форкс” (“Трезубца”). Певні труднощі виникають при передачі англійських топонімів. І.П.Литвин пропонує два основні способи передачі географічних назв іншими мовами: 1) переклад терміна-індикатора як значущого компонента повної топонімічної формули (ПТФ), тобто передача його значення, і повне збереження топоніма (перенесення в оригінальному написанні за умови спільних алфавітів або адекватна транскрипція чи транслітерація, якщо алфавіти відрізняються); 2) повне запозичення, тобто перенесення в іншу мову ПТФ (в оригіналі або в транскрипції) і додавання терміна-індикатора мовою, яка запозичує. Другий спосіб видається кращим, оскільки передає специфіку топонімної термінології країни і зберігає інформативність географічної назви. Терміни-індикатори в складі географічних назв зберігаються з метою максимального наближення запозиченої назви до її оригінальної форми, для збереження національного колориту, а іноді через неможливість однозначного перекладу. Перевага певного способу передачі визначається не стільки структурою географічної назви в мові-оригіналі, скільки його узусом, наявністю в мові, що запозичує, повноцінних лексичних еквівалентів, що мають термінологічне вживання, традиціями мови, яка запозичує, або іншими екстралінгвістичними чинниками.

Третій розділ “Структурна адаптація англійських онімів у російській мові другої половини XX століття” складається з таких підрозділів: 1. Структурне освоєння англійських хоронімів; 2. Структурна адаптація англійських ойконімів; 3. Атрибутивні утворення та їхні особливості при освоєнні англійських топонімів російською мовою; 4. Англійські антропоніми з компонентом Мак- і апострофом.

Ступінь освоєння запозичених слів у сучасній російській мові визначається членуванням їхньої основи, тобто осмисленням її як структурованої одиниці, елементи якої організуються за визначеною моделлю морфемної будови. Морфемна структура запозичених англійських назв розглядається з урахуванням того, що модифікації структурних елементів мають переважно фонетичний характер.

Англійський топоформант –shire освоюється як – шир у всіх досліджуваних онімах: Хартфордшир, Пертшир, Оксфордшир. Варіант –шейр, типовий для початку XIX століття, у сучасній російській мові не зафіксовано. Варіативний ряд склався при адаптації топоформанта –land / - ленд / - лэнд / - ланд. Варіанти в написанні зумовлені різним підходом до передачі скороченого голосного -а: Окленд, Гарланд,Портлэнд.

Наприкінці досліджуваного періоду структурну адаптацію англійських ойконімів можна вважати завершеною, оскільки топоформанти вкрай рідко піддаються змінам як у фонетичному, так і в графічному відношеннях. До найбільш поширених ойконімічних елементів відносяться наступні: -cester, -chester, -borough, -bourne,
-bury, -burg, -ford, -ton, -don, -ham, -gate, -field, -mouth, -pool, -head. Хоча графічне оформлення топоформантів –chester і –cester подібне, у російській мові обидва суфікси передаються по-різному: -честер і
-стер. У варіантах Leicester і Lester, що вимовляються однаково, відбулося “стирання” внутрішньої форми, а разом з нею зникає й історично засвідчена морфологічна будова Lei + cester > Lester. Відбувся перерозподіл та спрощення, слово зі складного стало простим. О.В.Суперанська вважає, що таке варіювання вже не можна вважати суто орфографічним, оскільки воно водночас і морфологічне, відображає сприйняття зміненого слова, хоча фонематично й фонетично варіанти Leicester і Lester не відрізняються. Аналізуючи структуру географічних назв США, Г.Д.Томахін зазначає, що при перенесенні топоніма з Англії зберігається, як правило, англійська орфографія, але в разі подальшого перенесення топоніма в інші райони США його орфографія спрощується: Worcester у Массачусетсі (США) й у Великобританії, та Wooster в Арканзасі й Огайо (після вторинного перенесення), хоча в обох випадках вимова однакова; Gloucester у північних штатах, де вплив англійської топонімії особливо відчутний і Gloster – на Заході.

У третьому розділі розглянуто модифікації структурного елемента –gate у складі топонімів й антропонімів. Варіативний ряд гейт-гит-гет зафіксовано при адаптації ойконіма Маргейт – Маргит – Маргет, Хэррогейт – Харрогит. Компонент –gate, на думку Є.С.Отіна, перетворюється на словотворчий елемент, що активно функціонує в російській мові сучасного періоду в газетно-публіцистичному стилі й став своєрідною морфемою з ознаками суфікса, за допомогою якого утворюються слова, які позначають безліч різновидів політичних скандалів, названих махінаціями, аферами: “Так называемый “Камиллагейт”; “Клинтон со своим Моника-гейтом”; “Рассказала в своих мемуарах о “моникгейте”; “…на котором разыгрывается “Рашагейт; “Еще со времен ирангейта.

Атрибутивні відношення в системі англійської топонімії реалізуються переважно за допомогою описових моделей. При передачі таких утворень російською мовою найуживанішим є суфікс
-ск, що виділяється в складі відтопонімних прикметників. Іменування англійських та американських вищих навчальних закладів(ергонімів) відбувається за схемою “відтопонімний прикметник у сполученні з апелятивом”: Ютский университет, Нью-Йоркский университет. Структурні елементи нью-, сант- (сент-) належать до розряду препозитивних афіксів, адаптованих російською мовою. Наведено численні приклади по-різному оформлених онімів, що містять у своєму складі елемент нью-. Якщо слово в англійській мові пишеться разом, то російський відповідник найчастіше повторює графічну форму англійського оніма: Newark – Ньюарк, Newport – Ньюпорт, Newcastle – Ньюкасл. Усі географічні карти містять форму Ньюарк і Ньюкасл, однак у науково-публіцистичній літературі ще зустрічаються окремі випадки дефісного написання цих топонімів: “Переехав из Нью-Арка”; “Мартин Туви из Нью-Касла.

Варіативність зафіксована при адаптації ірландських і шотландських прізвищ з компонентом Mac-. На сьогодні частіше їх пишуть разом, однак чітких правил передачі ірландських і шотландських прізвищ російською мовою ще не вироблено: Macqueen – Маккуин, МакКуин, Макуин, Мак Квин, Мак-Куин.

У висновках формулюються основні результати дослідження: 1) освоєння англійських онімів російською мовою у другій половині XX - початку XXI ст. відбувається інтенсивніше порівняно з першою половиною XIX століття через постійне зростання популярності й міжнародного престижу англійської мови; 2) при збереженні основних тенденцій адаптації онімних англіцизмів у російській мові – трансфонуванні й транслітеруванні – провідним стає метод практичної транскрипції, спрямований на передачу звучання оніма з одночасним включенням окремих елементів транслітерації; 3) відбувається повна або часткова морфологічна адаптація англійських запозичень, що зберігають форму мови-оригіналу, а також наявність у них формальних маркерів включення в граматичну систему мови-реципієнта; 4) відсутнє явище взаємозаміни при передачі словотворчих суфіксів у складі англійських онімів російською мовою.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЇ

Сосніна Л.В. Адаптація англійської онімної лексики в російській мові другої половини XX - початку XXI століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02. – російська мова. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2005.

У роботі здійснено аналіз адаптації англійських власних імен у сучасній російській мові. Розглядаються основні напрямки фонетичної, морфологічної та структурної адаптації запозичених онімів. До аналізу залучено практично всі класи англійських онімів, що функціонують у періодичних виданнях. Здійснено порівняльний аналіз досліджуваного матеріалу зазначеного хронологічного зрізу з англійською онімною лексикою в російській мові ХVIII-XIXст.

Розглянуто процеси морфологічної адаптації основних класів англійської онімної лексики. Потрапляючи в граматичну систему мови-реципієнта, англійські оніми співвідносяться з категоріями роду, числа та відмінку.

Досліджено структурну адаптацію англійських онімів. Установлено, що модифікації структурних елементів носять в основному фонетичний характер. Відсутнє явище взаємозаміни при передачі словотворчих формантів російською мовою. Розглянуто особливості атрибутивних відношень у системі англійської топонімії, реалізованих через описові моделі. Особливу увагу приділено проблемі адаптації ірландських і шотландських прізвищ з компонентом Мак- і апострофом.

Ключові слова: адаптація, оніми, топоніми, антропоніми, відмінювання, особливості, словотвір, афікс, парадигма, субституція.

Соснина Л.В. Адаптация английской онимной лексики в русском языке второй половины XX – начала XXI века. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. – русский язык. – Днепропетровский национальный университет. – Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена вопросам адаптации английских собственных имен в современном русском языке. Рассматриваются основные направления фонетической, морфологической и структурной адаптации заимствованных онимов. Фактический материал составляют практически все классы английских онимов, встречающиеся в периодических изданиях. Проводится сравнительный анализ исследованного онимного материала данного хронологического среза с состоянием английской онимной лексики в русском языке XVIII-XIX в.в. Для английских заимствований, функционирующих в русском языке второй половины XX в. и начала XXI в., характерным является их непосредственное проникновение из языка-источника. Лидирующее положение английского языка в сфере международных отношений активизировало языковые процессы, связанные с адаптацией английских ИС в русском языке. Наличие множества вариантов иноязычных ИС в языке-реципиенте объясняется выбором принципа передачи – транслитерации или практической транскрипции. Сложность транскрибирования обусловлена рядом причин:

1) значительным расхождением с произношением и обилием непроизносимых или произносимых в различных словах по-разному букв и буквосочетаний; 2) отсутствием в русском языке ряда фонем, имеющихся в английском, и фонематического противопоставления долгих и кратких гласных; 3) неодинаковым произношением ИС в разных англоязычных странах; 4) перестановкой ударения в транскрибированных онимах. В диссертации рассмотрены субституции в системе гласных, согласных, а также особенности передачи геминат и немых согласных, указаны причины возникновения ложной омонимии. Описаны основные способы передачи английских редуцированных гласных в адаптированных онимах.

Рассмотрены процессы морфологической адаптации основных классов английской онимной лексики. Английские онимы включаются в грамматическую систему языка-реципиента, соотносясь с категориями рода, числа и падежа. Установление родовой принадлежности заимствованных онимов осуществляется лексическими и синтаксическими средствами. Отмечаются следующие способы использования и освоения английской онимии современным русским языком: 1) иноязычные вкрапления с переводом; 2) транскрибирование; 3) транскрибирование с последующей мотивировкой (переводом); 4) графическое цитирование. Особое внимание уделено проблеме перевода английских ИС на русский язык. Рассмотрена морфологическая адаптация английских вкраплений, сохранивших графическую форму языка-оригинала, употребление онимов в сочетании с апеллятивом, определяющим родовую принадлежность названия. Рассмотрено явление топонимической омонимии .

Исследована структурная адаптация английских онимов. Установлено, что модификации структурных элементов носят в основном фонетический характер. Отсутствует явление взаимозамены при передаче словообразовательных формантов на русский язык. Структурное освоение английских хоронимов и ойконимов практически завершается к концу рассматриваемого периода. Основные структурные компоненты выступают как часть морфологического строения наименований, вычленяясь в качестве самостоятельных частей. Рассмотрены особенности атрибутивных отношений в системе английской топонимии, реализуемых за счет описательных моделей. Особое внимание уделено проблеме адаптации ирландских и шотландских фамилий с компонентом Мак- и апострофом.

Ключевые слова: адаптация, онимы, топонимы, антропонимы, склонение, особенности, словообразование, аффикс, парадигма, субституция.

Sosnina L.V. Adaptation of English onyms in Russian of the second half of the XXth - XXIth century. – Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.02. – Russian Language. – Dnepropetrovsk National University. – Dnepropetrovsk, 2005.

The dissertation deals with the problems of adaptation of English onyms in Russian. In order