МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

СЕМЕНЧЕНКО ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК ЗЗ8. 43 (477. 82)

АДАПТАЦІЯ АГРАРНОГО ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО СЕРВІСУ ДО РИНКОВИХ УМОВ

( на прикладі Волинської області)

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки та підприємництва Луцького державного технічного університету Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Долішній Мар’ян Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ступень Михайло Григорович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри земельного кадастру

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

Кісіль Микола Іванович, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділом інвестицій

Провідна установа: Об’єднаний інститут економіки НАН України,

відділ продовольчої безпеки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “08“ вересня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11

Автореферат розісланий “14 “липня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Б.П. Адамик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Світова практика нагромадила систему знань щодо становлення ефективного аграрного виробництва на основі формування збалансованого техніко-технологічного сервісу та регульованих ринкових відносин, що обумовлюється особливостями сільськогосподарської галузі та специфікою формування пропозиції і попиту на сільськогосподарську продукцію.

Нестабільність сільськогосподарського виробництва, пов’язана в значній мірі з передчасною лібералізацією цін на матеріально-технічні ресурси і неефективною ціновою політикою щодо продукції сільського господарства, призвела до різкого падіння платоспроможності сільських товаровиробників. Це викликало зниження темпів оновлення технічних засобів та рівня оснащеності господарств тракторами, комбайнами та іншими засобами механізації. Відповідно, зменшилося у десятки разів виробництво сільськогосподарської техніки, на межі банкрутства знаходяться агротехсервісні підприємства.

Погіршення стану технічного та агрохімічного забезпечення негативно позначається на обсягах, своєчасності та якості виконання багатьох технологічних операцій і робіт, що призводить до зниження урожайності та зменшення валових зборів сільськогосподарських культур.

За таких умов необхідна чітка організаційна перебудова використання наявного технічного та агрохімічного потенціалу, ремонтно-технічної служби та розвитку ринку аграрного техніко-технологічного сервісу, яка б дала змогу компенсувати в певній мірі допущене зниження рівня матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських формувань.

Розвитку теоретичних і практичних аспектів економіки і організації технічного обслуговування, методів визначення ефективності технічних засобів присвячені праці Н.А.Артеменка, В.Г.Більського, М.І.Долішнього, М.І.Кісіля, Ю.О.Конкіна, Г.Г.Косачева, В.О.Питулька, М.Г.Ступеня, М.І.Синюкова та ін.

Теоретичні і практичні аспекти проблеми організації техніко-технологічного сервісу у сільському господарстві в умовах його реформування та адаптації до ринкового господарювання розглядаються в працях В.П.Алферова, Я.К.Білоуська, Є.А.Бузовського, П.І.Гайдуцького, В.А.Горемикіна, А.А.Демка, П.А.Денисенка, Н.О.Дорофеєвої, В.І.Кравчука, Н.В.Краснощокова, Г.А.Лісовського, М.Г.Лобаса, В.Я.Лимарева, М.В.Молодика, П.О.Мосіюка, Г.М.Підлісецького, І.Г.Тивоненка, С.С.Черепанова, А.В.Шпілька та інших вчених і практиків. Відзначаючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики організації інженерно-технічної та технологічної служби, слід зауважити, що на даний період залишились недостатньо розкритими питання, пов’язані з сучасними особливостями адаптації її структур до ринкових умов. Не розроблено ефективного механізму функціонування техніко-технологічного сервісу в сільському господарстві.

Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження та висвітлення в економічній літературі, теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи виконані у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки та підприємництва Луцького державного технічного університету з наукового напряму “Підприємництво в системі трансформації економіки регіону”, затвердженим Вченою радою ЛДТУ (протокол №8 від 27.04.98.). Автором розроблено розділ ”Адаптація агросервісних структур до ринкових умов господарювання”. Тема роботи виконана відповідно до держбюджетної теми „Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації” (номер державної реєстрації 0102U0004247), яка виконувалася Інститутом регіональних досліджень Національної академії наук України. Особисто автором опрацьовано розділ „Прогнозування рівня і структури потенціалу технічного сервісу” та сформовано заключний звіт по темі.

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних рекомендацій та практичних пропозицій щодо прискорення адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов.

Для досягнення поставленої мети в роботі було визначено і вирішено такі завдання:–

обґрунтувати економічну сутність системи аграрного техніко-технологічного сервісу та визначити її функції, що дозволить теоретично поглибити дану економічну категорію; –

визначити ефективні організаційні структури технічного і агрохімічного сервісу в сільському господарстві в умовах розвитку ринкових відносин для забезпечення умов максимальної економічної самореалізації товаровиробників;–

сформувати напрями державної політики підтримки аграрного техніко-технологічного сервісу для прискорення виходу товаровиробників на цивілізований ринок сільськогосподарської продукції;–

удосконалити організаційно-економічний механізм формування ринку технічного і агрохімічного сервісу в сільському господарстві, направлений на збільшення обсягів виробництва та зниження витрат живої і уречевленої праці на одиницю продукції; –

обґрунтувати пропозиції щодо зміни організаційних структур управління в аграрному техніко-технологічному сервісі для координування надання послуг і регулювання економічних взаємовідносин.

Об’єктом дослідження є процеси функціонування і адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії і практики формування ринку аграрного техніко-технологічного сервісу, законодавчі та нормативні акти.

У процесі дослідження використані такі методи наукового пізнання: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану формування ринку аграрного техніко-технологічного сервісу в сільському господарстві), монографічний (визначення ефективних організаційних структур аграрного техніко-технологічного сервісу), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка механізму удосконалення структури та економічних взаємовідносин між суб’єктами аграрного техніко-технологічного сервісу) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні комплексу теоретичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов господарювання.

Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі теоретичні та практичні результати, що виносяться на захист:

вперше:

– запропоновано авторське трактування сутності аграрного техніко-технологічного сервісу як організованого виробництва матеріально-технічних засобів, підтримки їх в робочому стані в процесі використання та забезпечення ними виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні строки;

удосконалено:

- організаційно-економічний механізм формування техніко-технологічного сервісу на селі. Зокрема передбачено створення сільського аграрного концерну – організаційного об’єднання всіх приватних виробничих, сервісних, переробних структур в одне крупне підприємство з єдиним фінансово-розрахунковим центром на організаційно-правовій базі - сільськогосподарському багатогалузевому кооперативі та розроблено економічний механізм його функціонування.–

концептуальні засади формування державної підтримки агросервісної діяльності, в контексті чого запропоновано розширення субсидій при купівлі техніки у лізинг, підтримки розвитку машинно-технологічних станцій, різних форм кооперації, переходу на часткове відшкодування вартості енергоносіїв;

дістали подальший розвиток:

- організаційні форми аграрного техніко-технологічного сервісу в умовах переходу до ринкової економіки, що передбачають:

а) раціональне поєднання державних та комерційних машинно-технологічних формувань у вигляді обслуговуючих техніко-технологічних кооперативів;

б) створення технічних центрів на базі агротехсервісних підприємств обласної і міжрайонної спеціалізації та ремонтних заводів, основною функцією яких повинно бути розміщення замовлень на поставку матеріальних ресурсів, проведення єдиної технічної політики в ремонтному виробництві, організація централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів, координування районних підприємств у наданні послуг і регулюванні економічних взаємовідносин.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційної роботи полягає у формуванні пропозицій щодо вирішення проблеми удосконалення організації аграрного техніко-технологічного сервісу, створення на основі кооперації організаційних формувань машинно-технологічного і агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, що сприятиме адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов. Основні положення дисертації, що стосуються оцінки ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу в умовах ринку, діагностики фінансового стану діяльності агросервісних підприємств всіх форм власності, інвестиційного забезпечення розвитку виробничого потенціалу агросервісних підприємств, удосконалення структури машинно-тракторного парку використовуються в регіональному агросервісному підприємстві ВАТ „Волиньагрохім” (довідка №57/4-1 від 24 лютого 2004 року). Окремі пропозиції та рекомендації автора використані при розробці деяких розділів регіональних програм соціально економічного розвитку Волинської області Головним управлінням сільського господарства і продовольства (акт №1692/13-22 від 14 лютого 2004 р.).

Теоретичні та науково-методичні матеріали, зокрема теоретичне обґрунтування сутності аграрного техніко-технологічного сервісу та методичні основи оцінки його ефективності, обґрунтування створення кооперативів на базі агротехсервісних підприємств та ремонтних заводів та визначення їх функцій, що висвітлені у роботі, впроваджені у навчальний процес Луцького державного технічного університету при викладанні дисципліни ”Економіка підприємства” (акт №374/І-10 від 26 березня 2004 року).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і винесені на захист, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом власних розробок і розрахунків автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації” (м. Шацьк Волинської області, 2001р.), “Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві” (м. Полтава, 2001р.), “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 2001р.), “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, 2002 р.), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Луцького державного технічного університету (м. Луцьк, 2001-2005 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 друк. арк., з яких особисто автору належить 1,7 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 214 сторінках друкованого тексту, що містить 39 таблиць, 8 рисунків. Список використаних джерел становить 215 найменувань і займає 18 сторінок. Дисертація містить 11 додатків, що займають 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов” розглянуто найважливіші теоретичні положення щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов, проведено аналіз наукових джерел, які висвітлюють головні проблеми адаптації аграрного сервісу з позицій ринкової економіки, виявлено особливості ринкових умов в аграрній сфері економіки, подано показники оцінки ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу.

Запропоновано під аграрним техніко-технологічним сервісом розуміти систему інженерно-технічних і агрохімічних послуг забезпечувального і обслуговуючого характеру, що сприяють функціонуванню галузей сільського господарства. Аграрний техніко-технологічний сервіс включає виробництво матеріально-технічних засобів для забезпечення ними сільськогосподарських товаровиробників та підтримку їх в робочому стані в процесі використання, техніко-технологічне забезпечення виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні строки. Кінцевою метою його функціонування є одержання максимальної кількості сільськогосподарської продукції з мінімальними затратами праці і коштів на її виробництво.

Значний вплив на ефективність функціонування техніко-технологічного сервісу здійснили процеси ринкових перетворень в аграрній сфері. У найбільшій мірі на це вплинули перехід до стихійного ринку з повною лібералізацією цін, відсутність доступу сільськогосподарських товаровиробників до ефективних каналів збуту виробленої продукції і відкритість для імпорту продовольства.

Дослідження показали, що в умовах стихійного неконтрольованого ринку диспаритет цін у системі товарообігу між промисловим і аграрним секторами набуває загрозливого характеру. Внаслідок цього аграрний сектор не отримує коштів на суму 6-7 млрд. грн. щорічно. Світова практика доводить, що сільське господарство неспроможне в умовах вільної ринкової економіки та індустріального суспільства до самостійного, без підтримки держави, нагромадження і відтворення. Наріжним каменем аграрної політики виступає концепція підтримки паритету цін і доходності сільськогосподарського виробництва, що забезпечується такими факторами, як: сприяння формуванню організованого ринку та його інфраструктури; підтримки активної діяльності на ринку виробників та їх об’єднань; присутність на ринку держави у якості його суб’єкта; наявність державно-регуляторної політики, спрямованої на стабілізацію цін на ринку, збалансування попиту та пропозиції. Необхідність оптимального поєднання участі держави з ринковими регуляторами пов’язана з важливістю прискорення виходу товаровиробника на цивілізований ринок сільськогосподарської продукції.

Встановлено, що цілеспрямована регуляторна політика держави щодо розбудови матеріально-технічної бази агросервісу повинна здійснюватися за такими основними напрямами: підтримка розвитку агросервісної ринкової інфраструктури; квотування виробництва окремих видів продукції сільського господарства через державні товарні цільові програми; стабілізація цін з метою регулювання доходів товаровиробників шляхом запровадження механізмів підтримки мінімальних гарантованих цін; вплив на формування попиту на продовольство на внутрішньому ринку шляхом фінансових вливань; стабілізація ємності ринку та підтримка доступної споживчої ціни через здійснення товарних інтервенцій; збільшення попиту шляхом оплати продовольчої допомоги найбіднішим групам населення; запровадження механізмів стимулювання експорту і пошуку нових ринків збуту сільськогосподарської продукції за межами країни тощо.

Узагальнюючи огляд наукових джерел, автор приєднується до більшості авторитетних учених-економістів і вважає, що сучасні процеси в аграрному секторі обумовлюють необхідність проведення активної політики щодо запровадження нових підходів до формування організованого сільськогосподарського ринку, спрямованої на перехід від недостатньо сформованої ринкової до ринково-контрольованої і регульованої економіки, політики, яка б чітко визначала роль держави як посередника і партнера для сільського господарства.

Запропоновано розробити та законодавчо оформити систему програм і механізмів державної підтримки, контролю та стимулювання самоорганізації суб’єктів господарювання сфери агросервісу, яка спрямовується на:

·

·

·

·

З метою визначення основних пріоритетів розвитку сектора агросервісного обслуговування необхідно проаналізувати показники ефективності його функціонування, виявити наявні резерви. Серед основних показників ефективності агросервісного обслуговування сільськогосподарських підприємств виокремлюють: обґрунтований розмір витрат технічних засобів і засобів хімізації на вирощування одиниці продукції, збереження і відтворення родючості ґрунту та ефективного використання засобів виробництва, забезпечення одержання максимального прибутку як з одиниці площі, так і на одиницю технічних і хімічних засобів. Рівень ефективності агрохімічного сервісу визначається окупністю одиниці добрив приростом урожаю, зниженням собівартості продукції, підвищенням продуктивності праці та рівня рентабельності виробництва. Критерієм економічної доцільності надання виробничих послуг у сфері хімізації є досягнення економії сукупної суспільної праці (живої та уречевленої).

Враховуючи потребу сільського господарства в мобільних агросервісних формуваннях та виходячи з особливостей ринкових перетворень в аграрній сфері, першочергового значення набуває проблема адаптації техніко-технологічного сервісу до нових умов господарювання з метою ліквідації існуючих організаційних деформацій та подолання глибоких стагнаційних процесів в цьому секторі економіки. Важливо при цьому забезпечити синхронізацію зусиль органів державного управління та галузевих структур щодо реалізації перспективних проектів по модернізації техніко-технологічного сервісу вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

У другому розділі роботи - “Сучасний стан і рівень ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу” - розглянуто значення аграрного техніко-технологічного сервісу в структурі АПК, здійснено оцінку матеріально-технічного забезпечення та обслуговування сільськогосподарських підприємств, а також проведено аналіз стану агрохімічного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

На основі проведених досліджень виявлено, що аграрний техніко-технологічний сервіс відіграє одну з вирішальних ролей в збалансованому та поступальному розвитку агропромислового комплексу. Він сприяє процесу інтеграції і координації підприємств матеріально-технічного постачання, технічного, агрохімічного, зоотехнічного, ветеринарно-санітарного обслуговування виробничих процесів, сільського будівництва, меліоративного та транспортного забезпечення. Розвиток сервісу базується на впровадженні досягнень науки і техніки, передового зарубіжного досвіду, що створює об’єктивну основу для формування ефективно діючих суб’єктів господарювання.

В структурі аграрного техніко-технологічного сервісу особлива роль належить посередникам (агентам, агентам-посередникам, брокерам, ділерам, трейдерам). Саме ці суб’єкти формують його ринкову інфраструктуру.

Дослідження показали, що базовою ланкою техніко-технологічного сервісу є машинно-тракторний парк, який являє собою сукупність енергетичних засобів та сільськогосподарських машин і знарядь, що призначені для виконання сільськогосподарських робіт. Обґрунтування економічної доцільності, удосконалення складу і високоефективне використання як окремих машинно-тракторних агрегатів, технологічних комплексів, так і машинно-тракторного парку господарств в цілому, є основою максимально можливого випуску сільськогосподарської продукції.

За основними показниками використання машинно-тракторного парку типових сільськогосподарських підприємств регіону розроблена модель множинної регресії, розв’язок якої показав, що найсуттєвіший вплив на рівень виробітку 1 ет. трактором мають кількість днів, що відпрацьовано 1 трактором за рік та інтенсивність його використання, а найменший вплив чинять оплата праці 1 людино-дня та площа ріллі, що припадає на 1 ет. трактор.

На думку автора, основною проблемою стабільного розвитку аграрного техніко-технологічного сервісу є низька конкурентоспроможність аграрних підприємств і їх продукції внаслідок порушення еквівалентного збалансованого міжгалузевого цінового обміну між промисловістю і сільським господарством. Конкретним проявом порушення еквівалентного обміну є дисбаланс цін на матеріально-технічні ресурси для села і на сільськогосподарську продукцію (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка співвідношення цін на технічні ресурси і сільськогосподарську продукцію в Україні за 1990-2003 рр.*

Технічний засіб і його марка | Рік | Кількість сільськогосподарської продукції, необхідної для придбання одиниці техніки, тонн

Зерно | Цукрові буряки | Молоко | Жива вага ВРХ

Трактор Т-150К | 1990

1996

1998

2003 | 37,8

297,3

454,0

235,7 | 233,8

704,7

1026,3

861,0 | 27,4

259,4

246,3

195,0 | 3,9

59,7

56,4

50,5

Зернозбиральний комбайн СК-5 “Нива” | 1990

1996

1998

2003 | 34,2

345,3

486,3

383,0 | 211,7

818,5

1099,7

1399,2 | 24,8

301,3

263,9

316,9 | 3,6

69,3

60,5

82,0

Автомобіль КАМаз-55102 | 1990

1996

1998

2003 | 48,4

300,9

450,7

210,6 | 299,4

713,3

1019,1

768,7 | 35,1

262,6

244,6

174,1 | 5,0

60,4

56,0

45,1

*Розраховано за даними Мінагрополітики України

Аналіз даних таблиці показує, що за останні роки темпи зростання ціни, наприклад, на трактор Т-150К випереджали зростання цін на зерно в 6,2 рази, а на м’ясо великої рогатої худоби - в 12,9 рази. Проблема посилюється хронічною неплатоспроможністю сільськогосподарських товаровиробників, що проявилось в значному зниженні обсягів придбання ними технічних засобів.

У результаті, за своїм технічним і технологічним становищем сільськогосподарське виробництво опинилося на рівні 60-х років минулого століття. На основі досліджень встановлено, що основними факторами, які зумовили вищевказані негативні процеси, є низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію поряд з монопольно-високими цінами на засоби виробництва, високі відсоткові ставки за кредити, неконтрольований імпорт продовольства, незадовільна технологічна дисципліна.

Аналіз стану технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва в 2003 році свідчить про існуючі проблеми (табл.2).

На основі аналізу даних таблиці встановлено, що фактичний рівень оснащення сільського господарства України тракторами не перевищує 80% до потреби, а по тракторах класу 5 тягових сил складає лише 17%. Не в повній мірі забезпечене село плугами, культиваторами та іншими сільськогосподарськими машинами.

Таблиця 2

Технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва України

в 2003 році, тис. шт.*

Назва машини | Технологічна потреба | Наявність | Рівень

забезпечення, %

Трактори – всього, в т.ч. тягового класу: | 515 | 414,5 | 80

- 5 тягових сил | 27 | 4,6 | 17

- 3 тягові сили | 128 | 95,8 | 75

- 0,9 – 1,4 тягових сили | 360 | 314,1 | 87

Плуги | 170 | 146,7 | 86

Сівалки | 180 | 132,6 | 74

Культиватори | 210 | 182,1 | 87

*Розраховано за даними Мінагрополітики України

Більше того, істотними якісними недоліками тракторів і сільськогосподарських машин є недостатня універсалізація та уніфікація, що значно знижує потенційно можливий рівень їх використання. Слід також відмітити високу матеріаломісткість, яка призводить до деградації ґрунтів, а отже, знижує її продуктивність при одночасному зростанні витрат на виконання механізованих робіт.

Зниження рівня технічної оснащеності сільського господарства України та погіршення якості і надійності машин внаслідок фізичного зносу, призвели до несвоєчасного і неякісного виконання основних механізованих робіт, а в багатьох випадках і до їх повного невиконання. Врешті решт, це спричинило зниження урожайності майже всіх сільськогосподарських культур, збільшення втрат вирощеної продукції, зменшення валових зборів сільськогосподарських культур, скорочення посівних площ.

За цих умов, як у сфері техніко-технологічного сервісу, так і у сфері безпосереднього машиновикористання почався вимушений пошук нових ефективних організаційно-економічних форм виробничої діяльності. На базі державної, приватної і колективної власності почали створюватися прокатні пункти, збирально-транспортні загони, машинно-технологічні станції. У їх формуванні беруть участь інженерно-технічні служби сільськогосподарських підприємств, сервісних та інших структур, заводів тракторного і сільськогосподарського машинобудування, комерційні підприємства. Напрям їх виробничої діяльності – забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами, виконання найважливіших сільськогосподарських робіт та надання інших послуг.

Для підвищення ефективності аграрної праці необхідно запровадити комплексне постачання господарств матеріально-технічними засобами, довести технічну оснащеність сільськогосподарських підприємств до нормативного рівня, впроваджувати індустріальні технології, що сприятиме зменшенню трудових затрат у 1,5-2 рази.

Одним з основних чинників високоефективного сільськогосподарського виробництва є сучасне агрохімічне забезпечення. Порівняльна динаміка факторіальних і результативних показників інтенсифікації сільського господарства наведена в таблиці 3.

Результати аналізу свідчать, що обсяги внесення органічних добрив зменшились у 6,6 рази, мінеральних добрив – у 7,4 рази у 2003 році в порівнянні з 1990 роком, вапнування кислих ґрунтів за цей же період скоротилось у 52,7 рази, але найбільшого згортання зазнало гіпсування солонцевих ґрунтів (більш як в 79 раз).

Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства не отримують потенційно можливих врожаїв, що призводить до проблеми забезпечення продовольчої безпеки.

Таблиця 3

Порівняльна динаміка факторіальних і результативних показників інтенсифікації сільського господарства України*

Показник | Рік

1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2003

Внесено органічних добрив, т/га | 8,6 | 4,0 | 3,2 | 2,5 | 1,9 | 1,7 | 1,3 | 1,3

Внесено мінеральних добрив, кг д.р./га | 141 | 33 | 21 | 22 | 21 | 18 | 13 | 19

Вапнування кислих ґрунтів, тис. га | 1408 | 290 | 276 | 34,7 | 32,7 | 23 | 23,9 | 26,7

Гіпсування солонцевих ґрунтів, тис. га | 285 | 50 | 44 | 7,3 | 4 | 1,7 | 5,1 | 3,6

Урожайність, ц/га

Озима пшениця | 40,2 | 30,1 | 23,2 | 28,5 | 26,9 | 23,2 | 19,8 | 30,9

Кукурудза | 38,7 | 29,2 | 27,4 | 32,6 | 25,3 | 25,2 | 30,1 | 26,9

Цукрові буряки | 276 | 205 | 183 | 176 | 174 | 156 | 177 | 176

Соняшник | 15,8 | 14,2 | 10,5 | 11,5 | 9,3 | 10,0 | 12,2 | 9,2

Картопля | 117 | 96 | 119 | 106 | 102 | 82 | 122 | 98

*Розраховано за даними Мінагрополітики України

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що сучасний стан і рівень ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу не відповідає потребам сільськогосподарського виробництва і вимагає відповідної перебудови. Першочергового значення при цьому набуває розробка механізмів адаптації до ринкових умов господарювання тих підприємницьких структур, що спеціалізуються на наданні послуг техніко-технологічного сервісу.

Третій розділ дисертації - „Шляхи адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов” - присвячений розробці методичних підходів і практичних рекомендацій щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до нових умов господарювання.

У дисертації подано напрямки удосконалення структури машинно-тракторного парку, адекватної стратегії розвитку аграрного сектора. Об’єктивна необхідність удосконалення випливає з того, що розміри господарств (за площею оброблюваної землі) прямо пов’язані з потребою в техніці сільського господарства. Зокрема, потреба в тракторах в розрахунку на 1000 га ріллі при середніх розмірах господарств 100 га в 2 рази більша, ніж при розмірах 1600 га.

Доцільно забезпечити баланс між силовими і робочими машинами. Встановлено, що кожний трактор, який не повністю укомплектований набором технологічних машин, обумовлює недоотримання сільськогосподарської продукції. Дослідження показали, що із збільшенням вартості робочих сільськогосподарських машин, яка припадає на 1 трактор, показники машиновикористання суттєво поліпшуються. Вимагає покращення показник співвідношення між кількістю машин і величиною коштів, що забезпечують їх технічно справний стан і продуктивне використання. Від цього в значній мірі залежить ефективне використання сільськогосподарської техніки, відповідно покращуються показники конкурентноспроможності продукції і підприємства в цілому.

В умовах перехідного періоду проблему ефективного використання сільськогосподарської техніки в господарствах різних організаційно-правових форм необхідно вирішувати шляхом:

- посилення державного регулювання агросервісної діяльності. Необхідно удосконалити політику формування цін на матеріально-технічні ресурси і сільськогосподарську продукцію в напрямі досягнення паритетності і механізму державної підтримки при придбанні техніки, розширити субсидії при купівлі її у лізинг. Держава повинна використовувати конкурсні форми залучення банків і фірм для організації лізингу;

- підтримки розвитку машинно-технологічних станцій, що означає одночасну підтримку виробника сільськогосподарської продукції. Таке вирішення проблеми дасть можливість частково зменшити потребу господарств в спеціальних кредитах на закупівлю паливно-мастильних матеріалів і запчастин, скоротити потребу в техніці;

- розвитку різних форм кооперації в сфері техніко-технологічного сервісу (гуртки з використання техніки, кооперативи зі спільного придбання і використання техніки, контрактні роботи тощо) з метою більш ефективного використання техніки, а також її придбання;

- переходу на часткове відшкодування державою вартості енергоносіїв;

- екологізації машинно-тракторного парку, що передбачає зменшення техногенного навантаження на ґрунт і навколишнє середовище.

Для підвищення ефективності техніко-технологічного сервісу необхідно зміцнити його матеріально-технічну базу за рахунок посилення інвестиційної діяльності. Проведений у дисертації порівняльний аналіз ефективності інвестиційних проектів з альтернативними джерелами фінансування показав, що найбільш прийнятним варіантом забезпечення потреб технічного оновлення сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах є лізинговий кредит. Він є реальною можливістю подолання фінансових труднощів, які виникають у сільському господарстві України. Лізинг може бути саме тим механізмом, що допоможе залучити вкрай необхідний вітчизняний і зарубіжний капітал та сприятиме розбудові аграрного сектора національної економіки.

На основі запропонованої програми розвитку машинобудування та подальшої інтенсифікації в аграрній сфері економіки у дисертації подано досягнутий і прогнозний рівень технічного забезпечення сільського господарства Волинської області і України в цілому (табл.4).

Таблиця 4

Досягнутий і прогнозний рівень технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств Волинської області та України*

Регіон | Фактично | Очікувано | Прогноз

1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2010

Припадає на 1000 га сільськогосподарських угідь енергетичних потужностей, к.с.

Україна | 502 | 546 | 435 | 680 | 890

Волинська область | 599 | 709 | 583 | 830 | 1020

Забезпеченість:

- тракторами (на 1000 га ріллі, шт.)

Україна | 14 | 15 | 11 | 17 | 23

Волинська область | 18 | 20 | 16 | 21 | 26

- зернозбиральними комбайнами

(на 1000 га посіву зернових (без кукурудзи)), шт.

Україна | 8 | 8 | 6 | 9 | 12

Волинська область | 11 | 11 | 10 | 12 | 14

Як свідчить проведений аналіз, фінансування розвитку матеріально-ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва реально може здійснюватись поетапно протягом 10-12 років. На нинішньому етапі, найголовнішим є зупинення процесу звуженого відтворення технічного забезпечення аграрного виробництва.

Основним напрямом системного оновлення матеріально-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки, його технічного переоснащення є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності.

Для ефективного використання виробничого потенціалу аграрного сервісу села найбільш доцільно об’єднати всі виробничі і сервісні формування в сільський аграрний концерн. Сільський аграрний концерн – це організаційне об’єднання всіх приватних виробничих, сервісних, переробних структур в одне крупне підприємство з єдиним фінансово-розрахунковим центром. Організаційно-правовою формою концерну є сільськогосподарський багатогалузевий кооператив. На районному рівні необхідно організовувати на кооперативних засадах машинно-технологічні і машинно-тракторні станції, механізовані загони по збиранню зернових, кормових, просапних та інших культур, прокатні пункти, постачання технічних засобів через біржову торгівлю та комерційні структури, розширити використання лізингових операцій. Пункти прокату слід створювати як кооперативні госпрозрахункові підрозділи райагропостачу, ремонтно-транспортних підприємств, машинних дворів та інших господарських структур.

На базі агротехсервісних підприємств обласної і міжрайонної спеціалізації та ремонтних заводів доцільно створювати кооперативи, основною функцією яких повинно бути розміщення замовлень на поставку матеріальних ресурсів, проведення єдиної технічної політики в ремонтному виробництві, створення нових виробництв продукції машинобудування, відновлення зношених деталей, а також організація централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Обласні сервісні організації слід перетворити на технічні центри, які б виконували функції координування районних підприємств у наданні послуг, регулюванні економічних взаємовідносин. На національному рівні доцільно сформувати акціонерне товариство з покладанням на нього відповідальності за формування єдиної технічної політики в сільськогосподарському машинобудуванні, ремонтному виробництві, механізації рослинництва і тваринництва, централізованій закупівлі найважливіших видів ресурсів, включаючи нафтопродукти.

Удосконалення матеріально-технічного та сервісного забезпечення має здійснюватися за рахунок створення розгалуженої сітки машинобудівних та ремонтних заводів із залученням іноземних фірм, мережі лізингових, дилерських та сервісних компаній. Вони можуть створюватись в межах державної, колективної та приватних форм власності. Матеріальною основою створення цих формувань повинні бути акціонерний та пайовий капітал засновників, інвестиції зарубіжних фірм, кредити банків.

Таким чином, на основі залучення додаткових капітальних вкладень формується сервісна ринкова інфраструктура на всіх ієрархічних рівнях АПК.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретико-методологічних і практичних засад з питань адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов. Результати проведеного дослідження дозволяють сформувати такі висновки:

1. Аграрний техніко-технологічний сервіс є системою інженерно-технічних і агрохімічних послуг забезпечувального і обслуговуючого характеру, що сприяють функціонуванню галузей сільського господарства. Він включає виробництво матеріально-технічних засобів, забезпечення ними сільськогосподарських товаровиробників, підтримку їх в робочому стані в процесі використання та техніко-технологічного забезпечення виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні строки.

2. Основою підвищення ефективності функціонування підприємств аграрного техніко-технологічного сервісу є їх адаптація до нових умов господарювання, що передбачає приватизацію, вибір організаційно-правової форми ринкового типу, організацію і планування їх діяльності на засадах попиту і пропозиції в умовах розвитку конкуренції.

3. Сучасні процеси в аграрному секторі обумовлюють необхідність проведення активної політики щодо формування техніко-технологічного сервісу, визначення ролі держави як посередника і партнера. Запропоновано механізм державної підтримки і захисту сільського господарства від стихії ринку шляхом використання економічних методів та цілеспрямованого впливу держави на розвиток агросервісної інфраструктури.

4. Показниками ефективності агросервісного обслуговування сільськогосподарських підприємств є обґрунтований розмір витрат технічних засобів і засобів хімізації на вирощування одиниці продукції, збереження і відтворення родючості ґрунту та ефективного використання засобів виробництва, забезпечення одержання максимально можливого прибутку як з одиниці площі, так і на одиницю технічних і хімічних засобів. Критерієм економічної доцільності надання виробничих послуг у сфері хімізації є досягнення економії сукупної суспільної праці (живої та уречевленої) в розрахунку на одиницю виконаних робіт і затрачених ресурсів та одиницю виробленої продукції.

5. Встановлено, що внаслідок жорсткого державного регулювання цін на продукцію сільськогосподарського виробництва порушилась еквівалентність міжгалузевого товарообміну. Важливими причинами погіршення стану техніко-технологічної бази сільськогосподарського виробництва є високі відсоткові ставки за кредити, згортання діяльності промислових підприємств по виробництву техніки для села, руйнування власної вітчизняної індустріальної бази внаслідок неплатоспроможності замовників.

6. Для підвищення ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу необхідно запровадити комплексне постачання господарств, підприємств, агрофірм і обєднань матеріально-технічними і агрохімічними засобами та енергоресурсами, довести технічну оснащеність сільськогосподарських підприємств до нормативного рівня, забезпечити потребу в силових машинах (тракторах) стосовно земельних наділів та баланс між силовими і робочими машинами, між наявною кількістю машин і кваліфікованими механізаторськими кадрами, між кількістю машин і величиною коштів, що забезпечують їх технічно справний стан і продуктивне використання.

7. Для ефективного використання виробничого потенціалу аграрного сервісу села найбільш доцільно об’єднати всі його формування в сільський аграрний концерн – організаційне об’єднання всіх приватних виробничих, сервісних, переробних структур в одне крупне підприємство з єдиним фінансово-розрахунковим центром, організаційно-правовою формою якого є сільськогосподарський багатогалузевий кооператив.

8. На районному рівні необхідно організовувати машинно-технологічні і машинно-тракторні станції, механізовані загони по збиранню зернових, кормових, просапних та інших культур, прокатні пункти, постачання технічних засобів через біржову торгівлю та комерційні структури, розширити використання лізингових операцій. Пункти прокату слід створювати як кооперативні госпрозрахункові підрозділи райагропостачу, ремонтно-транспортних підприємств, машинних дворів та інших господарських структур.

9. Доцільно створювати технічні центри у формі кооперативів на базі агротехсервісних підприємств обласної і міжрайонної спеціалізації та ремонтних заводів, основною функцією яких повинно бути розміщення замовлень на поставку матеріальних ресурсів, проведення єдиної технічної політики в ремонтному виробництві, створення нових виробництв продукції машинобудування, відновлення зношених деталей, а також організація централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів.

10. На національному рівні доцільно посилити відповідальність органів виконавчої влади за формування єдиної технічної політики в сільськогосподарському машинобудуванні, ремонтному сервісі, механізації рослинництва і тваринництва, централізованій закупівлі найважливіших видів ресурсів, включаючи нафтопродукти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Семенченко Л.В. Перспективи перебудови технічного сервісу сільськогосподарського виробництва // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Вип. 4 (47) – К., 2005. – С. 76-79.

2. Семенченко Л.В. Становлення аграрного технічного сервісу в умовах розвитку ринкових відносин // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – 2004. – №3–4. – С. 688-692.

3. Семенченко Л.В. Механізм реалізації переводу АПК Волинської області на модель сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (Збірн. наук. праць). Випуск 5 (ХХXVІ) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2002. – С. 230-237.

4. Колісник Б.І., Семенченко Л.В. Ринкова інфраструктура відносин власності та страховий захист товаровиробника в аграрній сфері // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: “Розвиток соціальної інфраструктури”. Випуск VІІ, № 3. Збірник наукових праць. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – С. 94-106.

Особистий внесок автора: запропоновано застосування механізму страхування в сільськогосподарському виробництві як вагомого інструменту підвищення ефективності останнього та можливості залучення додаткових коштів.

5. Павлов В.І., Семенченко Л.В. Місце та роль особистих підсобних господарств населення в розвитку АПК Волинської області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Перспективи розвитку аграрних реформ. (Щорічник наукових праць). Випуск ХХV/ НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2001. – С. 205-212.

Особистий внесок автора: досліджено вплив діяльності підсобних господарств населення регіону на розвиток АПК в цілому.

6. Семенченко Л.В. До питання реструктуризації науково-дослідних установ аграрної сфери регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: ”Ринкова трансформація економіки”. Випуск VІІ, №1: Збірник наукових праць . - Луцьк: Надстир’я, 2001. – С. 108-112.

7. Савош Л.В., Семенченко Л.В. Аграрна сфера Волині: проблеми та перспективи реформування // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: “Природокористування та ресурсозбереження”. Збірник наукових праць. Випуск VІ, №4. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – С. 76-80.

Особистий внесок автора: досліджено проблему реформування аграрної сфери регіону.

АНОТАЦІЯ

Семенченко Л.В. Адаптація аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов (на прикладі Волинської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Тернопільський державний економічний університет, Тернопіль, 2005.

У роботі досліджено особливості ринкових умов в аграрній сфері економіки. Подано економічну сутність аграрного техніко-технологічного сервісу та доведено об’єктивну необхідність його адаптації до ринкових умов. Запропоновано методику і здійснено оцінку ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу в умовах ринку. Розглянуто значення аграрного техніко-технологічного сервісу в структурі АПК, здійснено оцінку матеріально-технічного забезпечення та обслуговування сільськогосподарських підприємств, а також проведено аналіз стану агрохімічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Запропоновані методичні підходи і практичні рекомендації щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до нових умов господарювання.

Ключові слова: аграрний техніко-технологічний сервіс, адаптація, ринок, агросервісне підприємство, машиновикористання, машинно-технологічні станції.

АННОТАЦИЯ

Семенченко Л.В. Адаптация аграрного технико-технологического сервиса к рыночным условиям (на примере Волынской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности – 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Тернопольской государственный экономический университет, Тернополь, 2005.

В диссертации исследованы теоретико-методологические направления адаптации аграрного технико-технологического сервиса к рыночным условиям. Обосновано важность внедрения государственной регуляторной политики, которая должна быть ориентирована на поддержку платежеспособного спроса на социально высоком уровне и расширению возможностей реализации отечественной продукции на внутренних рынках. Основой аграрной политики должна быть концепция поддержания паритета цен и прибыльности сельскохозяйственного производства, которая обеспечивается через поддержку