нацІональна академІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СТОЯНОВА Марина Миколаївна

УДК 658.589:334.012(63+64)

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Спеціальність 08.02.02 – Економіка і управління науково-

технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Бутенко Анатолій Іванович,

Інститут проблем ринку та економіко-

екологічних досліджень НАН України,

зав. відділу розвитку підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний

Університет Міністерства освіти і науки

України, зав. кафедри економіки підприємства

доктор економічних наук, професор

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, зав. відділу економічних

проблем розвитку промисловості

Провідна установа Національний університет „Львівська політехніка”,

Міністерства освіти і науки України,

Інститут економіки і менеджменту, кафедра

економіки підприємств та інвестицій, м. Львів.

Захист відбудеться “01” липня 2005 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “20” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап ринкової реформи настійно вимагає підвищення економічної ролі держави, цілеспрямованих зусиль щодо створення класу власників, які несуть повну відповідальність за раціональне використання ресурсів і зацікавлені у зростанні ефективності виробництва. Центральною ланкою при цьому є процес розвитку підприємництва, який у розвинених країнах є рушійною силою економічного зростання.

Розвиток підприємництва в сучасних умовах практично неможливий без активного впровадження інноваційних факторів. Це пов'язано з необхідністю створення могутньої мережі малих підприємницьких структур, що може гнучко реагувати на актуальні потреби ринку, сприяти розвитку економіки країни і задовольняти соціально-економічні потреби населення.

Сьогодні однією з найважливіших умов створення конкуренто-спроможних товарів і послуг у сфері підприємництва є інноваційна діяльність. Тільки масштабне впровадження інноваційних процесів у діяльність підприємницьких структур дозволить прискорити розвиток підприємницького сектора національної економіки як у кількісному, так і в якісному відношенні. Для нашої держави майже єдиним шляхом збереження високого рівня кваліфікованої робочої сили є інтенсивне стимулювання і державна підтримка інноваційного підприємництва.

Роль державної наукової політики у виборі і підтримці великих пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки буде зростати в міру ускладнення самої задачі, все більш тісного переплетення економічних, соціальних і політичних цілей науково-технічного прогресу, підвищення значущості непрямого державного регулювання в створенні сприятливих умов для підприємницької діяльності в науково-технічній сфері. Посилення партнерства держави і частки підприємницького сектора в реалізації державних програм дозволить широко використовувати ринкові механізми фінансування і управління в галузі розробки і впровадження інновацій.

У процесі роботи над дисертацією ми спиралися на роботи вітчизняних і закордонних учених, що спеціалізуються на цій проблематиці.

Недостатнє вивчення питань підвищення економічної ефективності інноваційної підприємницької діяльності та їх важливість для забезпечення ефективного розвитку економіки обумовили вибір теми дисертаційної роботи і окреслили основні напрямки, внутрішню логіку і структуру наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась на базі тематичних планів науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, які виконувались відповідно до Координаційного плану НАН України, згідно з планом держбюджетних тем “Організаційно-економічний механізм управління підприємницькою діяльністю в регіоні” (№ держреєстрації 0198U001377, 1997-1999 рр.), “Наукові засади визначення пріоритетів розвитку підприємницького сектору національної економіки” (№ держреєстрації 0100U000716, 2000 – 2002 рр.). Автором розроблено методичне забезпечення розвитку інноваційного виробничого підприємництва та механізм фінансового забезпечення інноваційної діяльності в частині впровадження нових технологій.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку теоретичних і методологічних положень та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур у трансформаційній економіці.

Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення таких основних задач:

- дослідити сутність поняття інновації та особливості розвитку інноваційної підприємницької діяльності;

- дослідити роль інформаційних технологій у підвищенні ефективності інноваційної підприємницької діяльності;

- проаналізувати стан підприємницького сектора національної економіки і розробити рекомендації щодо розвитку інноваційного підприємництва;

- проаналізувати тенденції державної політики в сфері розвитку нових технологій і запропонувати шляхи її вдосконалення;

- виявити механізми підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємницьких структур.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні підходи до підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є: загальна теорія управління підприємницькою діяльністю, теоретичні положення економічної науки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку підприємницької діяльності, законодавчі акті Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України. Для вирішення задач дослідження використовувалися принципи діалектичної логіки, єдності логічного і теоретичного, системного аналізу, проблемно-цільовий підхід, методи класифікації, експертних оцінок. З метою забезпечення вірогідності висновків та рекомендацій використані методи порівняльного економічного аналізу при визначенні стану підприємницького сектора економіки, абстрактного аналізу при обґрунтуванні часових та просторових параметрів підприємницького середовища, експертних оцінок при аналізі підприємницького середовища. Проблемно-цільовий підхід, експертні оцінки, системний аналіз використані при оцінці умов здійснення інноваційної підприємницької діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних і методичних положень щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур.

Найбільш істотними результатами, отриманими особисто автором, що визначають наукову новизну дослідження, є такі:

- вперше на базі дослідження сутності поняття “інновації” виявлено їх особливості стосовно підприємницької діяльності, на основі чого запропоновано авторську класифікацію інновацій, яка побудована на використанні таких ознак: тип, масштаб, цілі та ефективність інноваційної підприємницької діяльності;

- удосконалено механізм формування і реалізації фінансової підтримки підприємницьких інноваційних проектів, що базується на двох критеріях: урахуванні державних пріоритетів інноваційного розвитку економіки та максимальній ефективності інноваційної діяльності;

- запропоновано рекомендації щодо удосконалення державної політики в сфері розвитку нових технологій, зміни технологічної структури виробництва, підвищення його науково-технічного потенціалу з урахуванням світового досвіду, доробок світової та вітчизняної науки;

- визначено основні фактори, що стримують розвиток інноваційного підприємництва в Україні, з урахуванням позитивних і негативних тенденцій цього процесу, та обгрунтовано удосконалену систему показників для визначення ефективності інноваційного підприємництва в умовах трансформаційної економіки;

- дістали подальший розвиток механізми підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур, які, як система взаємопов’язаних заходів, забезпечують правові та організаційно-економічні умови її ефективного розвитку в Україні;

- запропоновано концепцію вдосконалення системи підготовки кадрів для інноваційної підприємницької діяльності, що передбачає створення єдиної системи мережі учбово-наукових центрів інноваційного підприємництва, яка буде являти собою інструмент інноваційної політики держави.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведених досліджень полягає в розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур в умовах трансформаційної економіки.

Результати дослідження можуть бути використані при розробці регіональних програм розвитку підприємництва, а також підготовки фахівців з підприємницької діяльності. Рекомендації та пропозиції, які запропоновані в дисертаційній роботі, були впроваджені на ВАТ “Мікрон” (акт впровадження № 10154 від 01.10.2004 р.), ПП “Гарант”( акт впровадження № 20.2005-ВЯ/ВБ від 03.02.2005 р.). Розроблені автором рекомендації щодо вдосконалення державної політики у сфері розвитку нових технологій у підприємницькій діяльності та пріоритетних напрямків розвитку підприємництва використані Одеською облдержадміністрацією при розробці Програми розвитку малого підприємництва в Одеській області на 2003-2004 рр. (довідка №2024 від 05.10.2004 р. ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою, в якій викладено науковий підхід та практичні рекомендації щодо розвязання важливої задачі – підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур в трансформаційній економіці. Усі наукові результати, які викладено в дисертації, отримані автором особисто. З наукових публікацій, що видано у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати дослідження доповідались та одержали позитивну оцінку на VI Міжнародній науково-практичній конференції "Университет и регион” (2000 р., м. Луганськ), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы европейской интеграции и трансграничного сотрудничества” (2001 р., м. Луцьк), ІІ загальноукраїнській науково-практичній конференції “Малый и средний бизнес в Украине: состояние и перспективы развития” (2001 р., м. Донецьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Украина научная 2003” (2003 р., м.м. Дніпропетровськ-Запоріжжя), Міжнародній науково-практичній конференції “Динамика научных исследований в Украине” (2003 р., м. Дніпропетровськ), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука и образование 2004” (2004 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 14 наукових праць, з яких 8 статей у збірниках наукових праць, 5 - у матеріалах і тезах конференцій.

Загальна структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладений на 192 сторінках, з них 22 таблиці на 34 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках, 3 додатки на 12 стор. Список використаних джерел з 163 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтовано необхідність проведення дослідження, актуальність і доцільність роботи для розвитку економічної теорії і практики в сучасних умовах трансформації суспільства, сформульовано мету і задачі дисертаційного дослідження, визначено основні елементи новизни особисто отриманих автором результатів, їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні основи інноваційної діяльності в підприємництві” досліджено сутність поняття “інновації” і виявлено їх особливості стосовно підприємницької діяльності, на основі чого запропоновано авторську класифікацію інновацій.

У світовій економічній літературі немає однозначного визначення інновацій, хоча саме поняття “інновація” з'явилося ще в Х1Х столітті. Тому різні фахівці характеризують інновації по-різному. Наприклад, Й.Шумпетер у роботі “Теорія економічного розвитку” охарактеризував інновацію як нову організаційну комбінацію виробничих факторів, здійснювану підприємцем, що “направляє засоби виробництва в нове русло” і завдяки цьому дістає підприємницький прибуток. Таким чином, Й.Шумпетер (як і деякі інші економісти, наприклад, П.Друкер) розглядає інновації як зміни з метою одержання підприємницького прибутку. Однак, інші відомі учені (як закордонні, наприклад, Б. Твісс, Б.Санто, так і вітчизняні (О.Лапко, І.Буднікевич та ін.) розглядають інновації як процес, що передбачає створення, розробку і доведення наукової чи іншої нової ідеї до стадії комерційного використання. Третя група учених (Х.Рігс, Р.Фатхутдинов та ін.) пропонує розглядати інновації як результат упровадження новинок з метою одержання різного роду ефектів (соціально-економічного, екологічного тощо). На наш погляд, найбільш точно охарактеризував сутність інновацій Й.Шумпетер, на визначення якого ми і спиралися в проведенні досліджень.

Відповідно до спрямованості інноваційних процесів у підприємницькій діяльності, ми пропонуємо класифікувати інновації за такими ознаками: за типом – як технологічні та організаційні; за масштабом – локальні (у межах однієї підприємницької структури), регіонального, державного і міжнародного значення; за цілями – орієнтовані на економію витрат і орієнтовані на підвищення продуктивності праці; за ефективністю – спрямовані на підвищення ефективності виробництва і на підвищення продуктивності управління (табл. 1). Спираючись на визначення інновації, ми вважаємо, що інноваційну діяльність можна позначити як комплекс дій щодо генерування, створення і комерціалізації інновацій у формі інноваційної продукції. Варто зазначити, у тимчасовому аспекті, ми вважаємо, що особливістю діяльності інноваційних підприємницьких структур, що відрізняє їх від інших, є те, що ціль, яку вони ставлять перед собою, – це одержання надприбутку. Складність організації цього виду діяльності, велика вартість і дефіцит інтелектуального капіталу, наявність високих бар'єрів входу на ринок (у тому числі ліцензування, складність, тривалість і висока вартість підготовки кадрів, значні витрати на

Таблиця 1

Класифікація інновацій

Ознаки

Тип | Масштаб | Ціль | Ефективність

Технологічні (нові продукти, техноло-гії, обладнання тощо)

Організаційні (но-ві методи і форми організації та упра-вління підприєм-ницькою діяльніс-тю, нові форми ак-тивізації людсько-го капіталу) | Локальні (у межах однієї підприєм-ницької структури)

Регіонального значення

Державного значення

Міжнародного значення | Орієнтовані на економію витрат (часу, матеріалів, праці, капіталу, енергетичних ре-сурсів)

Орієнтовані на підвищення про-дуктивності праці | Виробництва

Управління

створення і освоєння інноваційної продукції) дає підстави визнати за інноваційними підприємницькими структурами право на одержання надприбутку і виправдати постановку такої мети як у теоретичному плані, так і в плані державного регулювання їх діяльності.

У другому розділі “Розвиток інноваційного підприємництва в Україні” на основі аналізу динаміки розвитку підприємницького сектора національної економіки в цілому і, зокрема, інноваційного підприємництва, визначено основні фактори, що стримують цей процес, одержала подальший розвиток концепція формування державної політики в сфері розвитку нових технологій у підприємницькій діяльності.

Сьогодні очевидно, що в ході проведених в Україні реформ найбільшого руйнування зазнали сфери науки і наукомістких виробництв. І оскільки науково-технічна політика держави як така не була сформована, відбувся регрес науково-технічного потенціалу промисловості та інших галузей економіки. З огляду на дефіцитність бюджетів усіх рівнів, а також те, що фінансування наукової діяльності вимагає довгострокових інвестицій і, у той же час, є сферою високого ризику, в останні роки інвестиції у науково-інноваційну сферу в Україні зменшуються. За минулий час питома вага витрат з держбюджету на фінансування науки у ВВП зменшилась з 3,1% у 1990 р. до 0,33 % у 2002 р. Зниження фінансування наукової сфери призвело до скорочення наукових кадрів вищої кваліфікації. На початок 2003 р. в Україні було 58,7 тис. кандидатів і 10,3 тис. докторів наук, що, відповідно, майже на 1,5% і 1% менше, ніж у 1999 році. За останні 5 років Україну залишив 851 фахівець з науковим ступенем. Похідною цього процесу з'явився недолік викладацьких кадрів у сфері освіти, що в усьому світі виконує функцію підготовки кадрів як для науки, так і для підприємницької діяльності, особливо інноваційної. При цьому розвиток недержавних (підприємницьких) освітніх організацій стримується такими головними факторами: наявність подвійних стандартів у регулюванні (з боку державних органів) діяльності державних і недержавних установ: неоднозначні підходи до умов ліцензування й акредитації, різний рівень соціального захисту викладачів і студентів тощо; відсутність адекватного правового забезпечення діяльності недержавних освітніх установ, тобто відсутність законів, які б регулювали їх діяльність як специфічних суб'єктів підприємницької діяльності; різні підходи до оподаткування і розподілу державних ресурсів між навчальними закладами різних форм власності, що залежать від статусу і, навіть, від відсотка студентів, що навчаються за державним замовленням; розподіл і фінансування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах не відповідає загальним нормам державних замовлень, а, навпаки, здійснюється не на конкурсних основах, що враховували б якість навчання і ефективність використання ресурсів, а винятково базуючись на підпорядкуванні вузів. Проблемна ситуація з розвитком освіти і науки негативно вплинула і на інноваційну діяльність промислових підприємств. Більш того, питома вага інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва в Україні складає менше 7%, а інновації впроваджують ненабагато більше 14% промислових підприємств (табл. 2).

Таблиця 2

Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні

Показник | 1994 | 1996 | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Кількість підприємств, що впроваджують інновації |

2181 |

1729 |

1503 |

1491 |

1503 |

1506 |

1511

Питома вага в загальній кількості підприємств, % |

26,0 |

19,3 |

15,1 |

14,8 |

14,3 |

14,6 |

14,8

У структурі витрат підприємств проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт складає усього близько 8%, тобто втроє менше, ніж у 1990 році. Якщо у 1990 р. на 100 тис. чол. населення в Україні реєструвалося майже 35 винаходів, то сьогодні – усього близько 3. Причиною цього можна назвати надзвичайно високу ціну патентування винаходів, унаслідок чого не кожна інноваційна підприємницька структура здатна оплатити ці процеси. Тому в сфері науки і наукового обслуговування в Україні працює усього близько 5% підприємницьких структур, тобто в цій сфері реально діють не більше, ніж 1500 малих підприємств. Проте, кількість малих підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, хоча і дуже повільно, але зростає: якщо у 2000 р. інноваційною діяльністю займалося 11,4% загальної кількості МП, то у 2002 р. 11,9%. Однією з основних проблем у розвитку інноваційної діяльності в Україні є незабезпеченість фінансовими ресурсами. Основна частка фінансування в даний момент забезпечується за рахунок кредитів (56,5%), власних засобів підприємств (26,3%), а також закордонних інвестицій (14,2%). Хоча ще у 2000 р. картина була кардинально іншою: кредити (4,7%), власні засоби (40,2%), закордонні інвестиції (49,2%). Це можна пояснити загальним економічним зростанням, а також поліпшенням показників діяльності банківської системи. Як свідчать дані табл. 3, загальний прибуток від інноваційної діяльності МП постійно зростає. Однак, його темпи (2,2 рази) значно відстають від темпів зростання витрат (3,4 рази), тому прибуток на 1 грн. витрат (1,1 грн.) значно нижче, ніж у попередні роки: у 2000 р. (2,7 грн.), а у 2001 р. (4,0 грн.), що свідчить про падіння ефективності інноваційної діяльності.

Таблиця 3

Ефективність інноваційної діяльності малих підприємств

Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Обсяг інноваційної продукції, млн. грн. |

362,9 |

543,9 |

910,9 |

1174,2

Витрати на інноваційну діяльність, млн. грн. |

98,6 |

107,8 |

337,6 |

1147,2

Прибуток, млн. грн. | 264,3 | 436,1 | 573,3 | 1261,3

Ефективність інноваційної діяль-ності (прибуток на 1 грн. витрат) |

2,7 |

4,0 |

1,7 |

1,1

Таким чином, технологічна і виробнича структура економіки України стає все менш ефективною і все більш відстає від найбільш розвинутих країн. На неї продовжують впливати дестабілізуючі фактори, дія яких стримує інноваційну діяльність підприємницьких структур (рис. 1). У сучасних умовах необхідні якісні зміни механізму формування і реалізації державної науково-технічної політики. Як показали наші дослідження, вона має містити в собі елементи, пов'язані зі створенням зовнішнього і внутрішнього середовища для розвитку підприємництва в науково-технічній сфері, заохочення конкуренції, що набуває особливої актуальності в умовах глобалізації світової економіки.

Однією з найважливіших функцій держави в сучасних умовах має бути створення сприятливих умов для інноваційної діяльності підприємницького сектора. З цією метою мають використовуватися такі заходи економічної та інноваційної політики як: включення витрат на наукові дослідження і розробки, а також інноваційну продукцію в собівартість продукції підприємницьких структур; списання значної частини наукового устаткування по нормах прискореної амортизації; застосування системи адресних податкових пільг, націлених на постійне нарощування обсягу наукових витрат у великих підприємницьких структурах і залучення малого і середнього підприємництва до інноваційної діяльності в сфері нових технологій; пільгове кредитування науково-технічних розробок і часткове фінансування великих проектів на конкурсній основі; надання на пільгових умовах державного майна або землі

Рис. 1. Фактори, що стримують інноваційну підприємницьку діяльність

для створення інноваційних підприємств, а також наукової інфраструктури в регіонах тощо. Першочерговим завданням також є завершення створення в Україні національної інноваційної системи, формування якої вимагає: розробки і прийняття концепції розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності, розвитку інноваційної інфраструктури; створення при великих державних науково-дослідних інститутах агентств з обміну технологіями, що мають відслідковувати процес розробки конкурентоздатних технологій і сприяти їх комерціалізації; оптимізації мережі консалтингових послуг в сфері інноваційної діяльності підприємницьких структур і розвитку спеціальних бірж інтелектуальної продукції, науково-технічних послуг тощо; сприяння розвитку в науково-технічній сфері малих інноваційних підприємств; створення системи обліку, координації і забезпечення доступу до інформації про результати та ефективність наукових досліджень і технологічних розробок.

У третьому розділі “Механізми підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур” обгрунтовано механізми підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур.

Пропонується комплекс взаємопов’язаних заходів щодо забезпечення сприятливих правових і організаційно-економічних умов для його ефективного розвитку в Україні (рис. 2). Державна політика розвитку підприємництва при цьому визначає основні принципи, напрямки і форми економічного і правового управління розвитком інноваційного підприємництва з урахуванням державних інтересів і пріоритетів. Як суб'єкти системи регулювання розвитку підприєм-ницького сектора мають виступати державні, регіональні і підприємницькі організації, що здійснюють координацію, регулювання і всебічну підтримку інноваційних підприємницьких структур. Формування сприятливого підприєм-ницького середовища (тобто умов, в яких здійснюється інноваційна підприєм-ницька діяльність) пропонується здійснювати в таких основних напрямках: удосконалення нормативно-правової бази, у тому числі оптимізація базових законів, що регулюють відносини в сфері інноваційної діяльності; удоскона-лення податкової і фінансово-кредитної політики, у тому числі впровадження системи податкових пільг для інноваційних підприємств; сприяння створенню інфраструктури розвитку інноваційного підприємництва; формування держав-ної науково-технічної політики з метою сприяння впровадженню нових техно-логій; формування системи національних інформаційних ресурсів; розвиток системи страхування підприємницьких ризиків в інноваційній сфері тощо.

Удосконалення нормативно-правової бази. Як приклад суперечливості і неповноти українського законодавства, що регулює відносини у сфері інноваційної діяльності, можна привести Закон України “Про інноваційну діяльність”, у якому (ст. 1) уводиться поняття інноваційного продукту як результату виконання НДДКР, а інноваційної продукції (яка, відповідно до цього Закону й є результатом інноваційної діяльності) як нових конкурентоздатних товарів. Тому виникає закономірне питання: чому інновації визначаються цим Законом як знов створені (використані) і (або) удосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення? Таким чином, виходить, що інноваційний продукт не обов'язково є інновацією, що абсурдно. Однак ці протиріччя призводять до того, що підприємницькій структурі складно довести, що вона виробляє інноваційний продукт або здійснює інноваційний проект і має право на визначені Законом України “Про інноваційну діяльність” пільги. Крім того, протиріччя в законодавстві перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності підприємницьких структур у межах технопарків. Природно, необхідною умовою розвитку інноваційного підприємництва в Україні є уточнення цих категорій Закону. Таким чином, удосконалення нормативно-правової бази, на нашу думку, має проводитися в таких напрямках: установлення чітких правових гарантій, що забезпечували б волю і захист підприємницької діяльності; удосконалення діючих правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішньо-правових розбіжностей і скасування положень, гальмуючих розвиток інноваційного

підприємництва.

Фінансово-кредитна політика в сфері інноваційного підприємництва має бути спрямована на вирішення особливо актуальної для суб'єктів інноваційного підприємництва проблеми кредитування. Для цього необхідно розробити стратегію фінансової підтримки інноваційної діяльності підприємницьких структур у пріоритетних напрямках. Виходячи з викладеного, ми пропонуємо механізм формування і реалізації стратегії фінансової підтримки підприємницьких інноваційних проектів, що базується на двох критеріях: урахуванні державних пріоритетів інноваційного розвитку економіки і максимальної ефективності інноваційної діяльності, схематично зображений на рис. 3. Для фінансової підтримки розвитку інноваційного підприємництва в пріоритетних для економіки країни напрямках пропонується використовувати кошти Фонду підтримки підприємництва. З пакета відібраних пріоритетних інноваційних проектів, у свою чергу, відбираються найбільш ефективні, тобто з максимальним співвідношенням “результат/витрати”.

Для удосконалення системи підготовки кадрів для інноваційної підприємницької діяльності пропонується створити єдину систему - мережу учбово-наукових центрів інноваційного підприємництва, ефективність функціонування і життєздатність якої буде визначатися: єдністю мети і задач усіх центрів, що входять у мережу; чітким визначенням функцій і повноважень всіх елементів і рівнів управління мережі; вибором такої організаційно-правової форми об'єднання, щоб забезпечила функціонування мережі в режимі саморозвитку. Особливості такої мережі: вона має бути інструментом інноваційної політики держави; розглядається, як елемент загальної системи розвитку освітніх послуг на території країни; має створюватися на базі існуючого науково-технічного потенціалу і розвиватися поетапно, причому пріоритет у створенні центрів віддається регіонам зі значним науково-технічним потенціалом, об'ємністю ринку науково-технічної продукції і потребами в створенні робочих місць у сфері інноваційного підприємництва; має будуватися з урахуванням наукової і галузевої спеціалізації регіонів і особливостей організації інноваційного підприємництва.

На нашу думку, доцільно запропонувати створення мережі, що складається з двох рівнів. Перший рівень складають регіональні учбово-наукові центри, основними задачами яких є: забезпечення підготовки і перепідготовки кадрів у сфері інноваційного підприємництва в регіонах; проведення маркетингових досліджень, організація інноваційного підприємництва, організація правового, методичного та інформаційного супроводу підприємницької діяльності інноваційних фірм; упровадження результатів реалізації інноваційних проектів, у першу чергу, на регіональному рівні. Другий рівень мережі має реалізову-ватися за допомогою об'єднання регіональних центрів, для вирішення загальних організаційно-економічних задач.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблено теоретичні і методичні положення щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур у трансформаційній економіці. Результати дослідження дозволили автору сформулювати такі висновки і рекомендації:

1. Відповідно до спрямованості інноваційних процесів у підприємницькій діяльності запропоновано класифікувати інновації за такими ознаками: за типом – як технологічні та організаційні; за масштабом – локальні (у межах однієї підприємницької структури), регіонального, державного і міжнародного значення; за цілями – орієнтовані на економію витрат і орієнтовані на підвищення продуктивності праці; за ефективністю – спрямовані на підвищення ефективності виробництва і на підвищення продуктивності управління.

2. Проведений аналіз визначень поняття інновації дозволив позначити інноваційну діяльність як комплекс дій щодо генерування, створення і комерціалізації інновацій у формі інноваційної продукції. Причому, у часовому аспекті, особливістю діяльності інноваційних підприємницьких структур, що відрізняє їх від інших, є те, що ціль, яку вони ставлять перед собою, – це одержання надприбутку. Складність організації цього виду діяльності, велика вартість і дефіцит інтелектуального капіталу, наявність високих бар'єрів виходу на ринок (у тому числі ліцензування, складність, тривалість і висока вартість підготовки кадрів, значні витрати на створення й освоєння інноваційної продукції) дає підстави визнати за інноваційними підприємницькими структурами право на одержання надприбутку і виправдати постановку такої мети як у теоретичному плані, так і в плані державного регулювання їх діяльності.

3. Дослідженнями автора доведено, що для підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур вагомим є впровадження інформаційних технологій в управління та організацію їх діяльності, що призводить до значного зниження витрат і підвищення якості нових товарів або послуг.

4. Дисертант довела, що розвиток недержавних (підприємницьких) освітніх організацій, як джерела підготовки висококваліфікованих кадрів для інноваційної підприємницької діяльності, стримується такими основними факторами: наявність подвійних стандартів у регулюванні (з боку державних органів) діяльності державних і недержавних закладів; різні підходи до оподаткування та розподілу державних ресурсів між навчальними закладами різних форм власності, які залежать від статусу та, навіть, від відсотка студентів, які навчаються за державним замовленням; розподіл та фінансування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах (ВНЗ) не відповідає загальним нормам державних замовлень, а, навпаки, здійснюється не на конкурсних засадах, що враховували б якість навчання й ефективність використання ресурсів, а виключно базуючись на підпорядкуванні ВНЗ.

5. Дослідженнями автора встановлено, що переборення негативних тенденцій потребує формування сприятливого підприємницького середовища, що необхідно здійснювати в таких основних напрямках: удосконалення нормативно-правової бази; удосконалення податкової і фінансово-кредитної політики, в тому складі впровадження запропонованого механізму формування і реалізації стратегії фінансової підтримки підприємницьких інноваційних проектів; сприяння створенню інфраструктури розвитку підприємництва; формування державної науково-технічної політики з метою сприяння впровадженню нових технологій; формування системи національних інформаційних ресурсів; розвиток системи страхування підприємницьких ризиків в інноваційній сфері тощо. Якщо буде створено сприятливе зовнішнє середовище, зросте здатність вітчизняних підприємницьких структур вкладати кошти у здійснення інновацій, тобто почне працювати мультиплікативний ефект: більше інвестицій для впровадження інновацій > вища якість і нижча ціна на продукцію > зростаюча конкурентоспроможність > більший обсяг реалізації > зростаючі доходи > зростаючі інвестиції в інновації.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бутенко А.І., Стоянова М.М. Умови розвитку підприємницького сектора в період трансформації економіки // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 4. 2001. С. 231-234. Особистий внесок здобувача: визначено напрямки створення сприятливого підприємницького середовища для розвитку інноваційної діяльності підприємницьких структур.

2. Бутенко А.І., Шлафман Н.Л., Стоянова М.М. Розвиток підприємницького сектора в регіоні // Вісник Академії економічних наук України.– 2004.– № 1(5).– С. 15-20. Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо вдосконалення регулювання розвитку інноваційної підприємницької діяльності в регіоні.

3. Захарченко В.І., Стоянова М.М. Социально-экономические аспекты формирования сетевой экономики // Экономические инновации. Вып.16: Конкуренция и конкурентоспособность.– Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2003.– С.56-67. Особистий внесок здобувача: запропоновано напрямки розвитку інноваційної діяльності підприємницьких структур.

4. Лысюк В.М., Бревнов А.А., Стоянова М.Н. Направления развития кооперации крупных и малых предприятий в производственной сфере // Зб. наук. праць Укр. Державного морського технічного ун-ту.– 2003. №7(393).– С. 16-21. Особистий внесок здобувача: запропоновано заходи щодо державного регулювання розвитку кооперації великих і малих підприємницьких структур.

5. Кураев В.Г., Лысюк В.М., Стоянова М.Н., Филиппович А.В. Специфика подготовки кадров для предпринимательской деятельности // Управление развитием предпринимательства. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1993. С. 107-112. Особистий внесок здобувача: виявлено особливості підготовки кадрів для підприємницької діяльності.

6. Лысюк В.М., Шлафман Н.Л., Стоянова М.Н. Альтернативные пути повышения эффективности городского электротранспорта // Экономические инновации. Вып.8: Рынок транспортных услуг. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. С. 214-225. Особистий внесок здобувача: розроблено інноваційний підхід до підвищення ефективності міського електротранспорту на концесійних засадах.

7. Стоянова М.М. Вдосконалення регулювання підприємницької діяльності в регіоні // Экономические инновации. Вып.12: Предприни-мательство: опыт, проблемы, перспективы развития.– Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001.– С.115-120.

8. Лисюк В.М., Шлафман Н.Л., Стоянова М.М. Розвиток підприємництва як шлях інтеграції України до світової економічної системи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. ХХІХ.Луцьк, 2001. С. 288-292. Особистий внесок здобувача: запропоновано механізм державної підтримки розвитку інноваційної діяльності підприємницьких структур в Україні.

9. Вдосконалення системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності / Бутенко А.І., Шлафман Н.Л., Сараєва І.М., Стоянова М.М. та ін. Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2001. 48 с. Особистий внесок здобувача: Розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи підготовки кадрів для інноваційної підприємницької діяльності.

Матеріали і тези конференцій

10. Стоянова М.М. Шляхи стимулювання розвитку вітчизняного промислового виробництва // Університет і регіон: Зб. наук. праць Східноукр. нац. ун-ту : Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (28-30 листопада 2000 р.). – Луганськ, 2000. С.139.

11. Стоянова М.Н. Методы решения задач организационного управления в предпринимательской деятельности // Малий та середній бізнес в Україні: стан і перспективи розвитку: Матеріали 2-ої загальноукр. наук.- практ. конф. (27-28 жовтня 2001 р.) Донецьк, 2001. С. 65-67.

12. Стоянова М.М. Розвиток інноваційного підприємництва в Україні // Україна наукова 2003: Матеріали междунар. наук.-практ.конф. Дніпропетровськ-Запоріжжя, 2003. С. 15-18.

13. Стоянова М.М. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємницьких структур // Наука і освіта – 2004: Матеріали 7-ої Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 2004.– Т.18.– С. 64-66.

14. Стоянова М.М., Шлафман Н.Л. Вдосконалення системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності // Динаміка наукових досліджень в Україні: Матеріали міжнар. наук.-практ.конф. Дніпропетровськ-Київ-Кривий Ріг, 2003.– С.60-63. Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи підготовки кадрів для інноваційної підприємницької діяльності.

Стоянова М.М. Підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 Економіка та управління науково-технічним прогресом. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

На основі дослідження сутності поняття “інновації” виявлено їх особливості стосовно підприємницької діяльності, на основі чого запропоновано авторську класифікацію інновацій.

На основі аналізу розвитку інноваційного підприємництва в Україні визначено основні фактори, що стримують цей процес. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державної політики в сфері розвитку нових технологій у підприємницькій діяльності. Розроблено концепцію вдосконалення системи підготовки кадрів для інноваційної підприємницької діяльності. Виявлено механізми підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємницьких структур. Запропоновано механізм формування і реалізації фінансової підтримки підприємницьких інноваційних проектів, що базується на двох критеріях: урахуванні державних пріоритетів інноваційного розвитку економіки та максимальній ефективності інноваційної діяльності.

Ключові слова: ефективність, інновація, інноваційна підприємницька діяльність, механізм.

Стоянова М.М. Повышение эффективности инновационной деятельности предпринимательских структур. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 Экономика и управление научно-техническим прогрессом. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

Работа посвящена исследованию проблемы формирования действенных механизмов повышения эффективности инновационной предпринимательской деятельности в трансформационный период.

В соответствии с направленностью инновационных процессов в предпринимательской деятельности предложено классифицировать инновации по следующим признакам:

по типу – технологические и организационные;

по масштабу – локальные (в границах одной предпринимательской структуры), регионального, государственного и международного значения;

по целям – ориентированные на экономию затрат и ориентированные на повышение производительности работы;

по эффективности – направленные на повышение эффективности производства и на повышение производительности управления.

Проведенный анализ определений понятия инновации позволил обозначить инновационную деятельность как комплекс действий по генерированию, созданию и коммерциализации инноваций в форме инновационной продукции.

Причем во временном аспекте, особенностью деятельности инновационных предпринимательских структур, отличающей их от других, является то, что цель, которую они ставят перед собою, – это получение сверхприбыли. Сложность организации этого вида деятельности, большая стоимость и дефицит интеллектуального капитала, наличие высоких барьеров входа на рынок (в том числе лицензирование, сложность, продолжительность и высокая стоимость подготовки кадров, значительные затраты на создание и освоение инновационной продукции) дает основание признать за инновационными предпринимательскими структурами право на получение сверхприбыли и оправдать постановку такой цели как в теоретическом плане, так и в плане государственного регулирования их деятельности.

На основе анализа развития инновационного предпринимательства в Украине определены основные факторы, сдерживающие этот процесс.

Разработаны рекомендации по совершенствованию государственной политики в сфере развития новых технологий в предпринимательской деятельности.

Преодоление отрицательных тенденций нуждается в осуществлении комплекса взаимозависимых мероприятий по обеспечению благоприятных правовых и организационно-экономических условий для эффективного развития инновационного предпринимательства в Украине, а также формированию действующих механизмов повышения эффективности инновационной деятельности отечественных предпринимательских структур. Формирование благоприятной предпринимательской среды необходимо осуществлять в следующих основных направлениях: совершенствование нормативно-правовой базы, в т.ч.:

установление четких правовых гарантий, которые обеспечивали бы свободу и защиту предпринимательской деятельности;

совершенствование действующих правовых актов, регулирующих предпринимательскую деятельность, с целью устранения внутренне-правовых расхождений и отмены положений, тормозящих развитие инновационного предпринимательства;

совершенствование налоговой и финансово-кредитной политики, в том числе внедрения предложенного механизма формирования и реализации стратегии финансовой поддержки предпринимательских инновационных проектов, который базируется на двух критериях: учете государственных приоритетов инновационного развития экономики и максимальной эффективности инновационной деятельности;

содействие созданию инфраструктуры развития предпринимательства;

формирование государственной научно-технической политики с целью содействия внедрению новых технологий;

формирование системы национальных информационных ресурсов;

развитие системы страхования предпринимательских рисков в инновационной сфере и т.п.

Если будет создана благоприятная внешняя среда, возрастет способность отечественных предпринимательских структур вкладывать средства в осуществление инноваций, то есть начнет работать мультипликативный эффект: больше инвестиций для внедрения инноваций > высшее качество и низшая цена на продукцию > возрастающая конкурентоспособность > больший объем реализации > возрастающие доходы > возрастающие инвестиции в инновации и т.д. Для совершенствования системы подготовки кадров для инновационной предпринимательской деятельности предлагается создать единую систему - сеть учебно-научных центров инновационного предпринимательства, которая состоит из двух уровней. Первый уровень составляют региональные учебно-научные центры, а второй должен реализовываться с помощью объединения региональных центров, для решения общих организационно-экономических задач.

Ключевые слова: эффективность, инновация, инновационная предпринимательская деятельность, механизм.

Stoyanova M.N. Increase of efficiency innovation’s activity enterpreneurships structures.- Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the candidate in economic sciences in speciality 08.02.02 - Economics and management of scientific and technological progress.- Institute of market problems and economical-ecological researches of the NAS of Ukraine, Odessa, 2005.

The activity is dedicated to research of a problem of formation of effective gears of increase of efficiency innovation’s activity enterpreneurships in transformations the term.

On the basis of the analysis of development innovation’s of business in Ukraine the major factors constraining this process are determined. The guidelines on perfecting a state policy in an orb of development of new technologies in enterprise activity are designed. The concept of perfecting of a system of training of personnel for инновационной of enterprise activity is designed.

The gears of increase of efficiency innovation’s activity of enterprise frames are detected. The gear of formation and implementation of financial support enterprise инновационных of the projects basing on two yardsticks is offered: the count of state priorities innovation’s development of economics and peak efficiency innovation’s activity.

Keywords: efficiency, innovation, innovation’s activity enterpreneurships, gear.