НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Сичевський Микола Петрович
УДК 338.439:658
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
(ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА)
Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
народний депутат України
Дорогунцов Сергій Іванович,
Верховна Рада України,
заст. голови комітету з питань науки і освіти
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор, академік НАН України Амоша Олександр Іванович, Інститут промисловості НАН України, директор;
доктор економічних наук, професор, академік Української академії аграрних наук Панасюк Броніслав Якович, Київський національний економічний університет, професор;
доктор економічних наук, професор Столяров Василь Федосійович, Рада по вивченню продуктивних сил України, головний науковий співробітник.
Провідна установа:
Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ ринкових механізмів і структур, м. Одеса.
Захист дисертації відбудеться “19“ грудня 2005 р. об 11-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, .
Автореферат розісланий “15“ листопада 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Бандур С. І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Науково обґрунтоване забезпечення людства, зокрема населення будь-якої країни світу в продовольстві високої якості – глобальна про-блема розвитку міжнародної спільноти. Особлива роль у розв’язанні продовольчої проблеми на регіональному, національному та загальнопланетарному рівнях належить харчовій індустрії, яка є не лише завершальною функціональною ланкою виробництва продовольчої продукції, а й реальним організатором та інтегратором ефективного, раціонального і збалансованого функціонування продовольчого комплексу кожної держави. Не є винятком в даному разі й Україна, яка стала на шлях суверенного і самостійного економічного поступу, входження до світогосподарських зв’язків на правах рівноправного партнера, а не сировинного додатку та ринку дешевих робочих рук. Харчова індустрія є і залишиться стратегічно важливою галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу. Виходячи з важливого значення галузі в економічному і соціальному зростанні суспільства, її відтворення і прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ та забезпечення сталого економічного зростання. Ось чому забезпечення динамічно стабільного і водночас достатньо ефективного розвитку харчової промисловості – одне з актуальних, конче злободенних, невідкладних завдань економічної політики молодої української держави, реалізація якого є важливою умовою не тільки задоволення безпосередніх потреб внутрішнього ринку України у продовольчих товарах, а й формування потужного їх експортного потенціалу.
Варто зазначити, що актуальним економічним проблемам промислового розвитку присвячені наукові розробки таких відомих українських науковців, як О.М. Алимов, О.І. Амоша, Б.В. Буркинський, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.Ф. Столяров, А.М. Федорищева, М.І. Чумаченко, В.С. Яцков. Окремі проблеми розвитку харчової індустрії отримали висвітлення у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема І.Д. Блажа, В.І. Бойка, П.П. Бор-щевського, О.Б. Бутніка-Сіверського, Д.В. Гака, А.Ф. Гончара, В.Д. Гончарова, Л.В. Дейнеко, С.Л. Дусановського, А.О. Заїнчковського, В.І. Комарова, Д.Ф. Кри-санова, А.С. Лисецького, М.М. Ліпатова, В.Г. Лобаса, Ю.П. Лебединського, Т.Л. Мостенської, О.М. Онищенка, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчука, Б.Я. Пана-сюка, П.Т. Саблука, І.О. Сингаївського, В.Д. Слюсаря, В.М. Трегобчука, Л.Г. Чер-нюк, І.Р. Юхновського та інших дослід-ників. У дослідженнях вчених порушу-вались і аналізувалися різні аспекти становлення та інтенсифікації харчової про-мисловості, її підгалузей в різні періо-ди часу, а також пропонувалися теоретичні і практичні рекомендації щодо підне-сення рівня господарювання у цій провідній галузі господарського комплексу країни. Проте більшість з опублікованих робіт готувалася в умовах планово-централізованої системи управління, до становлення України як суверенної, незалежної держави, і тому в них не знайшли свого від-ображення нові проблеми розвитку харчової промисловості, що зумовлені ринко-вими трансформаціями в господарському комплексі, запровадженням інновацій-ної моделі розвитку економіки країни, змінами в геополітичному становищі Укра-їни та сучасними світовими тенденціями розвитку цієї галузі. Слід також зазначи-ти, що не дивлячись на наявність наукових робіт з окресленої проблематики, їх високу наукову і практичну цінність, існує потреба в системному і комплексному дослідженні організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисло-вості, недосконалість якого є, на наш погляд, першопричиною багатьох сучасних негараздів в галузі. Цим зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дисертації пов’язані з науковими темами, які виконувались у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України: Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (об-ластей) України до 2015 року, номер державної реєстрації 0104U003168 (автором запропоновано шляхи вдосконалення сучасної просторової організації харчової промисловості); Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України (комплексне фундаментальне дослідження), номер державної реєстрації 0101U007882 (автором оцінено стан матеріально-тех-нічної бази, визначено шляхи інвестиційного забезпечення та екологізації роз-витку харчової промисловості); Розробка наукових засад розвитку продовольчого комплексу України на довготривалу перспективу, номер державної реєстрації 0101U007876 (автором визначено актуальні проблеми розвитку харчової промис-ловості в умовах вступу України до Світової організації торгівлі).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення організаційно-еко-номічного механізму розвитку харчової промисловості в умовах економічних трансформацій. Відповідно до мети роботи та у контексті завдань сучасної соціально-економічної політики України були сформульовані й розв’язувалися такі задачі:
-показати роль і значення харчової промисловості в господарському комплексі та підвищенні якості життя населення України та її регіонів;
-
з’ясувати специфіку дії ринкових законів в сфері виробництва і споживання продовольчих товарів;
-
обґрунтувати необхідність поєднання ринкових і державних важелів управління галуззю;
-
визначити особливості механізму функціонування продовольчого ринку;
-
проаналізувати та узагальнити сучасні тенденції і закономірності розвитку харчової промисловості;
-
виявити проблеми екологізації розвитку харчової промисловості, підвищення якості та безпечності її продукції для здоров’я населення та розробити рекомендації щодо їх вирішення;
-
визначити проблеми інвестиційного процесу в харчовій промисловості та намітити шляхи їх розв’язання;
-
оцінити стан зовнішньоекономічних зв’язків харчової промисловості, визначити шляхи підвищення їх ефективності;
-
встановити переваги та ризики для харчової промисловості, пов’язані з вступом України до Світової організації торгівлі;
-
виявити особливості просторової організації харчової промисловості та розробити пропозиції по підвищенню її ефективності;
-
розробити рекомендації щодо формування ефективної організаційно-управлінської структури харчової промисловості;
-
розробити пропозиції по удосконаленню організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості;
-
сформувати концептуальні засади стратегії розвитку харчової промисловості на довготривалу перспективу.
Об’єктом дослідження виступають трансформаційні процеси і явища, що відбуваються в харчовій промисловості України в умовах становлення ринкової системи господарювання.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та при-кладні проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості України на етапі ринкових перетворень та в контексті реалізації соціально орієнованої моделі суспільно-економічного розвитку країни.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи автором вико-ристані сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід – для вивчення зв’язків між явищами та процесами економічної дійсності; статистичний аналіз – для визначення динаміки, структури та результативності розвитку харчової промисловості; порівняльний – для зіста-влення особливостей економічних процесів розвитку харчової промисловості в світовій та українській економіці; діалектичний – для розгляду явищ у їх взаємо-зв’язку і розвитку, єдності та боротьбі суперечностей. Індексний, графічний та картографічний методи – для висвітлення тенденцій та закономірностей розвитку та розміщення галузі. Метод експертних оцінок – для виявлення причин, що поро-джують окремі проблеми у функціонуванні організаційно-економічного механізму та визначенні шляхів і способів їх розв’язання. Цільовий підхід, метод моделю-вання та варіантний метод – для визначення концептуальних засад розвитку харчової промисловості на тривалу перспективу. Для проведення комплексного аналізу та виявлення тенденцій розвитку харчової промисловості застосовані методи комп’ютерної обробки й аналізу інформації за допомогою програм Microsoft Excel та Microsoft Access.
Інформаційну базу дисертації становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, інформаційні звіти інших міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, підприємств харчової промисловості, які оприлюднені і не становлять службової чи комерційної таємниці, а також інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.
Поряд з статистичними даними, інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, дисертації, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, відомчі видання, рукописи і матеріали відділу проблем розвитку харчової і переробної промисловості Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних і методичних положень та практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему формування ефективного організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості України та її регіонів в умовах перехідної економіки. Основними науковими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є такі:
·
збагачено понятійний апарат економічної науки, зокрема щодо сут-ності, змісту та взаємозв’язку понять харчова промисловість, харчова і переробна промисловість, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, харчова індустрія; вперше обґрунтовано доцільність застосування поняття харчова індустрія як такого, що відбиває новітні тенденції і перспективи розвитку галузі, а саме: перетворення харчової промисловості на новий, більш масштабний комплекс, який потребує узгодженого і скоординованого розвитку галузей, що на даний час не включаються до складу харчової промисловості і який на регіональному та загальнодержавному рівні потребує нових підходів до створення ефективно діючої системи управління ним як єдиним цілим;
·
набули подальшого розвитку теоретико-методологічні підходи до дослід-ження організаційно-економічного механізму розвитку галузі, який, на відміну від існуючих трактовок, тлумачиться автором як система організаційних, технічних, економічних та правових важелів і методів, що застосовуються у сферах: забез-печення, виробництва та збуту продукції і забезпечують отримання синергетич-ного ефекту за рахунок внутрішньосистемної взаємодії;
·
розкрито особливості ринкових трансформацій, їх позитивні та негативні наслідки для розвитку харчової промисловості України та її регіонів, тенденції і закономірності розвитку та розміщення галузі, які дають можливість наукового обґрунтування заходів державного впливу на продовольче забезпечення регіонів та оптимізацію міжрегіональних господарських зв’язків;
·
обґрунтовано необхідність доповнення системи чинників територіальної організації харчової промисловості, що визначені в наукових дослідженнях, таким чинником як економічна кон’юнктура, що проявив себе як вирішальний впродовж останніх років у розвитку і розміщенні таких важливих галузей харчової промис-ловості як: цукрова, спиртова, олійно-жирова; визначено напрямки вдосконалення просторової організації харчової промисловості і комплекс заходів з їх реалізації, які мають здійснюватись на трьох основних рівнях управління: державному, регіо-нальному і базовому;
·
набули подальшого розвитку методологія формування конкурентного середовища та вдосконалена методика його оцінки, які, на відміну від існуючих, базуються на показниках ринкової концентрації галузі, а також тих, що характеризують монопольну владу; на їх основі здійснено оцінку конкурентності ринків окремих продовольчих товарів та запропоновано заходи щодо її підви-щен-ня; обґрунтовано систему заходів з підвищення конкурентоздатності підприємств харчової промисловості і конкурентоспроможності їх продукції, се-ред яких особливе значення надається вдосконаленню мотиваційного механізму;
·
визначено галузеві пріоритети в інвестуванні харчової промисловості, обґрунтовано необхідність відновлення регулюючих, стимулюючих, контролюю-чих та інформаційних функцій держави в інвестиційній сфері та сформульовано принципи інвестиційної політики на найближчу перспективу; запропоновано систему заходів, спрямованих на реалізацію інноваційної моделі розвитку;
·
розроблено пропозиції щодо оздоровлення фінансового стану підприємств галу-зі, які спираються на здійснену оцінку фінансових результатів діяльності підприємств різних форм власності та господарювання по Україні і в регіонах та включають засоби кредитного і податкового регулювання розвитку харчової промисловості;
·
на основі застосування системного наукового підходу до управління безпе-чністю харчової продукції та узагальнення досвіду економічно розвинених країн в цій сфері, запропоновано заходи по зменшенню екологічних ризиків та визначено методи та важелі організаційно-економічного забезпечення екологізації виробни-цтва і стимулювання якості продукції харчової промисловості на мікро- та макро-рівнях, визначено основні завдання в галузі стандартизації і сертифікації виробни-ц-тва продовольчих товарів та формування системи екологічного управління на хар-чо-вих підприємствах, що відповідає світовим вимогам;
·
вдосконалено теоретико-методологічні підходи до формування ефектив-ного механізму інтеграції харчової промисловості в світову економіку, що має базуватись на вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей розвитку продуктивних сил харчової промисловості, які є спільними для всіх країн світу, та врахуванні як вимог світового ринку до розвитку галузі, так і внутрішніх інте-ресів, зокрема щодо забезпечення продовольчої безпеки країни;
·
спираючись на результати дослідження зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості та враховуючи можливі переваги і ризики, пов’язані з активізацією інтеграційних процесів, запропоновано комплекс заходів, спрямова-них на інтенсифікацію та підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’яз-ків, зміцнення позицій вітчизняних товаровиробників харчової продукції на вну-трішньому та зовнішньому ринках, що на відміну від існуючих враховує галузеві особливості і може бути включений до адаптаційних програм галузевого розвит-ку, пов’язаних з очікуваним вступом України до Світової організації торгівлі;
·
вперше розроблено концепцію створення системи управління харчовою промисловістю, адекватної ринковому механізму господарювання і особливостям перехідного періоду та спрямованої на забезпечення вирішення стратегічних проблем розвитку галузі;
·
розроблено та обгрунтовано стратегічні орієнтири розвитку харчової промисловості на період до 2020 року.
Практичне значення одержаних результатів. Здобуті автором під час підготовки дисертаційного дослідження науково обгрунтовані положення, вис-новки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи розвитку харчо-вої промисловості України та побудови ефективного організаційно-економічного механізму її функціонування і в результаті збагачують сучасну економічну науку, зокрема, таку її галузь як економіка промисловості.
Теоретичні результати дисертаційної роботи отримали відображення відпо-відно до планових фундаментальних науково-дослідних робіт у розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/285-22-4 від 13.05.2005 р.), Державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту “Консервпродкомплекс” (довідка № 443-92 від 02.11.05 р.) та Українсь-кого науково-дослідного інституту цукрової промисловості (довідка № 25-1/162 від 06.09.2005 р.).
Практичні розробки автора отримали впровадження в роботі Державного департаменту продовольства Мінагрополітики України (довідка № 03-08/269 від 26.04.2005 р.), ЗАТ “Укрпиво” (довідка № 20-01/10 від 26.04.2005 р.) та Київського колективного заводу “Росинка” (довідка № 240 від 25.04.2005 р.).
Наукові результати дисертації використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій (акт від 26.04.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи, що представлені до захисту, а також публі-кації автора за темою дисертації отримані ним особисто в результаті власних досліджень. Із наукових праць у співавторстві використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень автора. Особистий внесок в ці публікації конкретизований в списку основних публікацій за темою дисертації, що наведений в авторефераті.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дос-лід-ження апробовані в доповідях і повідомленнях на міжнародних, національних та регіональних наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на: ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми вироб-ництва та споживання екологічно чистої продукції (м. Суми, 22–23 травня 2001 р.); всеукраїнській науковій конференції “Проблеми теорії і практики соціально-економічної трансформації в Україні” (м. Одеса, 12–13 червня 2001 р.); науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи реформування)” (м. Ірпінь, 19–21 грудня 2001 р.); міжнародній нау-ко-во-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропро-мислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18–19 березня 2002 р.); науково-практичній конференції “Промисловості Києва – інно-ваційний шлях розвитку” (м. Київ, 18 жовтня 2002 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції “Теорія і методи еколого-економічної оцінки оптимізації вико-ристання і відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, 11–14 листопада 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 5–6 грудня 2002 р.); науково-практичній конференції “Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби в Україні” (м. Ірпінь, 19–20 грудня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку продук-тивних сил” (м. Київ, 12–13 березня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (м. Чернівці, 17–18 квітня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30–31 травня 2003 р.); міжнародному симпозіумі “Міжрегіональні проблеми екологічної безпеки” (м. Суми, 17–20 вересня 2003 р.); IV Міжнародній конференції “Проблеми прогнозування і державного регулювання соціально-економічного розвитку” (м. Мінськ, 23 жовтня 2003 р.); конференції “Просторовий розвиток та регіональна політика України” (м. Київ, 10 жовтня 2003 р.); ІІІ Міжнародній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України (м. Київ, 20–21 квітня 2004 р.); всеукраїнській науково-практичній кон-фе-ренції “Проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства та механізм використання його показників” (м. Суми 7–10 червня 2004 р.); симпозіумі “Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика” (м. Київ, 9–11 вересня 2004 р.); науково-практичній конференції “Екологічна безпека продукції і навколишнього середовища – потреба суспільства” (м. Судак, 4–7 жовтня 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні” (м.Житомир, 6-7 жовтня 2005 р.).
Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано автором у двох одноосібних монографіях загальним обсягом 22,3 друк. арк., двох колективних монографіях (автору належить 3,1 друк. арк.), 30-ти статтях у наукових фахових виданнях (з них 17 – одноосібних), а також 13 матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 391 стор. комп’ютерного тексту, який включає 24 рисунки та 46 таблиць, з яких 28 займають усю площу сторінки, і 7 додатків на 53 стор. Список використаних джерел із 295 найменувань викладено на 24 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування організа-ційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості в сучасний трансформаційний період” досліджуються теоретичні, методичні і практичні ос-нови побудови та розвитку організаційно-економічного середовища функціону-вання харчової галузі України, висвітлено роль і значення харчової промисловості в господарському комплексі України, з’ясовано специфіку дії ринкових законів в сфері виробництва і споживання продовольчих товарів, визначено особливості механізму функціонування продовольчого ринку, обґрунтовано необхідність поєднання ринкових і державних важелів управління галуззю.
Проведені дослідження виявили необхідність з’ясування сутності та змісту поняття харчова промисловість, оскільки часто в науковій та спеціалізованій літературі поняття харчова промисловість, харчова і переробна промисловість, харчова індустрія використовують як тотожні. При цьому в саме поняття харчова промисловість різні дослідники вкладають різний зміст та по-різному визначають структурні складові галузі, що спричиняє незіставність статистичних та аналі-тичних даних різних авторів та обумовлює певні відмінності в результатах про-ведених ними досліджень. З’ясовано сутність та взаємозв’язок цих понять та об-ґрунтована доцільність застосування терміну харчова індустрія як такого, що відбиває новітні тенденції розвитку галузі. Автор виходив з того, що в майбут-ньому все більшого значення набуватимуть процеси, які відбуваються по горизон-талі: зв’язок підприємства, що випускає продукти харчування, з постачальниками сировини, таропакувальних матеріалів, обладнання. Все більшої ваги набуває проблема, яка тісно пов’язана з реалізацією продукції: система оптової та розд-рібної торгівлі, заходи, які впливають на просування товарів на ринку (в першу чергу реклама), транспортне забезпечення, що включає в себе як технологічний транспорт, так і спеціалізовані транспортні підрозділи. Стрімко зростає значення кадрового забезпечення (починаючи з технологічних працівників і закінчуючи керівниками підприємств), а також функціонування галузевої науки. Сьогодні галузь перетворюється на новий, більш масштабний комплекс, який потребує узгодженого і скоординованого розвитку галузей, що перебувають на даний час за межами харчової промисловості, і який на рівні регіону та країни в цілому потре-бує зовсім іншого підходу до створення ефективно діючої системи управління цим комплексом.
Харчова промисловість України налічує на сьогодні понад 22 тисячі під-приємств, на яких зайнято більше півмільйона чоловік. Питома вага харчо-вої промисловості в загальному обсязі промислового виробництва у 2003 р. стано-вила 18,9%. За цим показником вона утримує друге місце після чорної металургії. У Вінницькій, Волинській, Тернопільській та Чернігівській областях галузь складає основу промислового виробництва, займаючи в його структурі понад або майже 50%. Питома вага вітчизняних продуктів на внутрішньому продовольчому ринку досягла 93,6%. Галузь здатна забезпечити внутрішні потреби у продовольчих товарах, має значний експортний потенціал та позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Обсяги іноземних інвестицій складають майже третину від загальних капіталовкладень в економіку України. Протягом останніх років галузь входить до п'ятірки лідерів, що постійно нарощують обсяги виробництва.
Проведений аналіз засвідчив, що поряд з такими позитивними зрушеннями в розвитку галузі, як зростання обсягів виробництва продукції, збільшення внес-ків до бюджету, зміцнення позицій вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та розши-рення зовнішнього товарообігу, наявні також негативні тенденції, що проявляються в скороченні виробництва окремих видів продукції, погіршенні фінансових показників та структури експорту. Основними причинами негативних тенденцій є: недостатність фінансових коштів підприємств, що не дозволяє забезпечити належне відновлення, реконструкцію і модернізацію необоротних активів та впровадити новітні досягнення науково-технічного прогресу; недостатнє використання потенціалу окремих галузей (цукрова, спиртова, парфумо-косметична, окремі підгалузі місцевої промисловості); скорочення споживчого попиту; недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази; несприятлива кон’юнктура зовнішнього ринку; протекціоністські заходи з боку країн-імпортерів, занепад галузевої науки.
Одним з найважливіших завдань подолання негативних тенденцій розвитку харчової промисловості є розв’язання проблем формування ефективного організа-ційно-економічного механізму на етапах постачання, виробництва та збуту продукції галузі, який охоплює такі сфери, як: сировинне забезпечення (зокрема, ефективне розміщення і розвиток сировинної бази, ув’язка системи сировина – переробка з точки зору економічних важелів і цінової політики, розподіл доходів від спільної діяльності, єдність власника сировинних ресурсів і переробки); техно-логічно-виробничі процеси; система маркетингу; тарне господарство; галузева наука. Схема такого механізму представлена на рис. 1.
Рисунок 1. Схема організаційно-економічного механізму розвитку галузі
Аналіз ситуації на ринку продовольчих товарів виявив, що стан відносної рівноваги, в якому він сьогодні перебуває, несе в собі критичну масу нестабільності, оскільки крім перелічених ризиків ринку, його насиченість, яка виступає стабілізуючим чинником, базується на штучному обмеженні попиту внаслідок низького рівня доходів значної частини населення країни. Тобто, в такій ситуації збільшення обсягів виробництва створює реальну загрозу кризи перевиробництва. Разом з тим зростання грошових доходів населення при повільній реакції пропозиції на підвищення його платоспроможності може спровокувати інфляційні процеси на макрорівні.
Необхідність регулювання ринків продовольчих товарів з боку держави зумовлюється їхньою великою залежністю від загальної макроекономічної си-туації та значною чутливістю до стану ринків інших товарів. Крім того, оскільки переважна частина продуктів відноситься до товарів першої необхідності, то вони мають низьку цінову еластичність, тобто ціна слабко реагує на попит вже з огляду на кінцеве призначення товару. З іншого боку, сезонний характер виробництва та короткий термін зберігання значної частини продовольства (сировини й товарів) часто змушують їх виробників збільшувати видатки виробництва і визначати його обсяги без урахування цінової ситуації.
У другому розділі “Концептуально-методологічні підходи до вдосконален-ня територіальної організації харчової промисловості” викладено авторське бачення сучасного стану, тенденцій і перспективних напрямів покращення просторового розвитку харчової галузі в Україні та її регіонах.
На сучасному етапі особливого значення набуває територіально-галузевий підхід в управлінні розвитком економіки, її окремих комплексів, галузей і вироб-ництв, який базується на врахуванні важливої ролі географічних (територіальних, місцевих) чинників. Такий підхід є виправданим для харчової промисловості, роз-виток і розміщення якої спрямовані на розв’язання двох найважливіших завдань: забезпечення раціонального використання сировинних ресурсів на певній тери-торії в загальнотериторіальній системі поділу праці з виробництва продо-вольчих товарів та забезпечення населення території продуктами харчування. Крім цього, вдосконалення територіальної організації є важливою проблемою управління розвитком харчової промисловості як складової господарського комплексу території, розв’язання якої дозволяє одержати значний економічний ефект на галузевому, регіональному і загальнодержавному рівнях.
В роботі доведено, що при розв’язанні проблем просторового розвитку галузі, за сучасних умов, крім традиційних чинників розміщення слід враховувати чинники соціально-економічного та екологічного характеру, науково-технічного прогресу, форм суспільної організації виробництва, споживання, а також чинник економічної кон’юнктури, який у сучасних умовах акумулює в собі дію стану й динаміки виробництва, прибутковості, внутрішньої торгівлі, товарних запасів, заробітної плати, позичкового відсотка та курсу цінних паперів. Саме чинник економічної кон’юнктури проявив себе як ви-рішальний протягом останніх десяти років в розвитку і розміщенні важливих галузей харчової промисловості – цукрової, спиртової, олійно-жирової.
Проявом просторової організації виробництва є його регіональна спеціалізація, яка виявляється у переважаючому розвитку на території тих галузей і виробництв, для яких наявні найбільш сприятливі природно-ресурсні та економічні передумови. На основі проведених досліджень до регіонів спеціалізації на виробництві продукції харчової промисловості за інтегральним індексом спеціалі-зації автором віднесено вісім областей (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Полтавська, Харківська, Черкаська та Чернігівська), а також міста Київ і Севастополь. Групування регіонів України за обсягами середньодушового вироб-ництва харчової продукції представлене на рис. 2.
Вдосконалення сучасної просторової організації харчової промисловості України потребує здійснення комплексу заходів на трьох основних рівнях управ-ління: державному, регіональному та базовому. На державному рівні на основі міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції мають здійснюватись прогнозні розрахунки темпів, пропорцій і галузевої структури харчової промисловості, в узгодженні з попитом на продовольчі товари за фізіологічно обгрунтованими нормами, грошовими доходами населення, експортними потребами держави; також повинні бути створені організаційні, технічні, технологічні, економічні та соціальні передумови для розширеного виробництва в галузі. На регіональному рівні необхідно забезпечити збалансований розвиток регіональних ринків промислових продовольчих товарів на основі: оптимізації територіальної спеціалізації харчової промисловості; створення системи фінансового, кредитного, податкового, страхового, матеріального забезпечення; розвитку регіональної ринкової інфраструктури; гарантування продовольчої безпеки в регіоні шляхом створення необхідних продовольчих резервів. На базовому рівні найважливішими завданнями є: узгодження обсягів виробництва, реалізації і переробки продукції з необхідним ресурсним забезпеченням; оптимізація сировинних зон переробних підприємств; контроль за обсягами виробництва відповідно до попередньо визначених товарних квот.
Третій розділ “Формування конкурентного середовища та підвищення конкурентоспроможності продукції харчової промисловості” присвячений висвітленню теоретико-методологічних, методичних та практичних проблем формування конкурентного середовища на ринках основних продовольчих товарів, підвищення конкурентоздатності підприємств харчової промисловості та конкурентоспроможності їхньої продукції.
Рушійною силою ринкової системи господарювання і, відповідно, важли-вою складовою її організаційно-економічного механізму є конкуренція. За період економічних перетворень в Україні створено достатню нормативно-правову базу конкурентного законодавства та здійснено комплекс заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища. Харчова промисловість була однією з перших, що розпочала приватизацію державного майна, і на сьогодні у держав-ному секторі залишилося менш ніж 3% підприємств. В ряді галузей, що першими розпочали приватизацію і які отримали істотні інвестиції, обсяги виро-бництва досягли докризового рівня, або перевищили його (пивоварна, плодоовочева), інші галузі з переважно приватизованими підприємствами стали гнучкіше реагувати на потреби ринку. Як показали дослідження, домінуючою формою власності в галузі є колективна, а основним організаційним типом підприємств у ній – акціонерні товариства. Приватні підприємства є чисельнішими за них, однак їх питома вага за вартістю основних засобів і виручкою від реалізації продукції є незначною. Державний сектор представлений переважно державними підприєм-ствами, які займають останнє місце за ефективністю використання основних за-собів серед підприємств інших форм власності й господарювання. Приватизовані підприєм-ства займають відносно невелику питому вагу в структурі галузі, проте володіють більш ніж половиною основних засобів харчової промисловості. (табл. 1).
Таблиця 1.
Інституційна структура харчової промисловості
та перероблення сільськогосподарських продуктів, 2003 р.*
Форми власності та господарювання | Кількість підприємств** | Основні засоби (залишкова вартість, на кінець звітного періоду) | Чистий дохід (ви-ручка) від реалі-зації продукції | Чистий прибуток
одиниць | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн.
Всього | 9085 | 100,0 | 16584242,8 | 100,0 | 55331324,4 | 100,0 | -39497,6
Державний сектор | 245 | 2,7 | 1035359,2 | 6,3 | 1851508,4 | 3,4 | -31750,0
у тому числі:
державні | 186 | 2,1 | 988641,9 | 6,0 | 1822214,4 | 3,3 | -25639,7
комунальні | 59 | 0,6 | 46717,3 | 0,3 | 29294,0 | 0,1 | -6110,3
Колективний сектор | 6916 | 76,1 | 14793183,4 | 89,2 | 50053507,5 | 90,5 | -147267,3
у тому числі:
спільні | 60 | 0,6 | 29747,5 | 0,3 | 57753,8 | 0,1 | -1955,9
орендні | 9 | 0,9 | 19375,3 | 0,1 | 150498,6 | 0,3 | -36209,3
акціонерні товариства | 1492 | 16,4 | 10700018,8 | 64,5 | 30563991,7 | 55,2 | -2523,8
Приватний сектор | 1876 | 20,6 | 268602,1 | 1,6 | 1842537,7 | 3,3 | 17023,6
Інші форми власності | 48 | 0,6 | 487098,1 | 2,9 | 1583770,8 | 2,8 | 122491,1
Із загального підсумку приватизовані підприємства | 1115 | 12,3 | 7933482,7 |
47,8 | 22453527,7 | 40,5 | 160212,4
*підприємства, що звітували по фінансовій звітності.
За показниками фінансової результативності та рівня матеріально-технічної бази виробництва найбільш конкурентоспроможними є акціонерні товариства, а найслабшими – комунальні, приватні і державні підприємства харчової промисло-вості та перероблення сільськогосподарської продукції.
Аналіз процесу роздержавлення і приватизації, становлення різноманіття форм власності та господарювання як важливої передумови формування конку-рентного середовища в харчовій промисловості дозволив виявити ряд проблем, накопичених за час реформування, які можна вважати причинами низької конку-рентоздатності як державних так і приватизованих підприємств. Це, зокрема: поширення використання способів нелегітимної приватизації за позаприватиза-ційними схемами (маються на увазі розрахунки з кредиторами високоліквідним державним майном); непідготовленість систем галузевого державного регулюван-ня, що призвела до втрати керованості недержавним сектором підприємств харчової промисловості; низька ефективність діючої системи управління держав-ною власністю; відсутність раціональних пропорцій між різними формами власності та господарювання, недорозвиненість комунальної власності та інші проблеми, які є загальними для приватизаційного процесу, що відбувся.
Дослідження конкурентності ринків окремих продовольчих товарів на ос-нові показників ринкової концентрації галузі та монопольної влади дозволило зробити висновок, що сьогодні посилення концентрації виробництва є об’єктив-ним, закономірним процесом, який створює умови для модернізації харчових підприємств та забезпечує виживання вітчизняних виробників в умовах жорсткої зовнішньої конкуренції. Разом з тим, посилення ринкової концентрації в найбільш прибуткових і технологічно розвинених галузях харчової промисловості призводить до посилення монопольної влади окремих компаній і згортання конку-рентних відносин на ринках продукції, яку вони виробляють. Прояви дії чинників монопольної влади вимагають від державних і галузевих органів управління економікою посилення уваги до стану конкурентних відносин, вивчення стану конкурентного середовища з урахуванням усіх чинників його формування, роз-робки та вжиття заходів щодо запобігання монополізації й стимулюванню конкуренції в галузі.
Конкурентоспроможність галузі або комплексу галузей характеризується рівнем виконання ними специфічних функцій, залежить від ефективності їх робо-ти, що оцінюється окрім традиційних критеріїв, за показниками, що відбивають галузеві особливості та описують ступінь живучості та динамічності галузі чи га-лузевих комплексів за різних варіантів економічного розвитку на рівні регіону, країни або світу в цілому. Конкурентоспроможність харчової промисловості України загалом може бути охарактеризована як посередня з огляду на низький техніко-технологічний рівень виробництва значної частки підприємств, їх скрутне фінансове становище, нестачу приладів та обладнання для моніторингу якості продукції.
Рівень і характер конкурентних відносин значною мірою визначається розвитком малого і середнього бізнесу. Як показали дослідження, у розвитку малого підприємництва в харчовій промисловості спостерігалися негативні тенденції, які певною мірою викликані тим, що більшість прибуткових ринкових ніш, доступних для малого бізнесу, виявилася зайнятою, а конкуренція істотно посилилася. Іншими несприятливими чинниками були наступні: непослідовність економічних реформ і викликаний цим ризик; відсутність стимулів для підприємницької діяльності, а також практичних навичок у веденні бізнесу та пов’язані з цим труднощі з забезпеченням сировиною, формуванням клієнтури, реалізацією продукції; обмеженість інформаційно-консультативного забезпечення і відсутність системи підготовки кадрів для підприємництва в галузі; недосконалість системи оподаткування; нестача фінансово-кредитних ресурсів і низька інноваційна активність малих підприємств; недостатня державна підтримка малого підприємництва.
Сучасна ринкова стратегія харчових підприємств має передбачати як поліп-шення їх фінансового стану, так і посилення конкурентного статусу. Це перед-бачає врахування таких показників, як: співвідношення очікуваної виручки з продажу на певному сегменті ринку до витрат на його освоєння або утримання своєї частки на цьому сегменті; співвідношення можливого прибутку до запла-нованих витрат на розробку, виробництво і збут продукції на певному сегменті ринку; прогнозовані темпи росту продажу продукції на певному освоєному сегменті ринку. Конкурентоспроможність продукції харчової промисловості характеризують п’ять груп її показників: перша – показники якості продукції; друга – економічні показники, що характеризують повні витрати споживача на придбання або споживання продукції; третя – організаційно-комерційні показ-ники умов продажу та постачання продукції; четверта – показники стану продукції на ринку; п’ята – показники стану на ринку підприємства-розробника та виготовлювача продукції.
На кожному підприємстві повинна розроблятися власна система управління конкурентоспроможністю з урахуванням його специфічних характеристик і особливостей. Об’єктами управління тут виступають усі складові конкурентного потенціалу підприємства: наявність сучасної технології, обладнання, підготовлених кадрів та інших ресурсів, що забезпечують функціонування і стратегічний розвиток підприємства в умовах конкуренції. Посилення конкурентних позицій передбачає також: максимально повне врахування вимог споживачів; розвиток інфраструктури постачання, ринку і збуту; належне наукове забезпечення галузі.
У четвертому розділі “Інвестиційно-інноваційні та фінансово-кредитні чинники розвитку харчової промисловості” досліджуються проблеми інвестицій-ного забезпечення галузі, шляхи їх розв’язання та переходу її на інноваційний шлях розвитку, аналізується фінансовий стан підприємств харчової промисло-вості та обґрунтовуються заходи щодо його оздоровлення.
Поліпшення матеріально-технічної бази харчової промисловості до рівня світових вимог є необхідною передумовою підвищення ефективності роботи галузі. Однак, поряд з тим, що окремі галузі харчової промисловості (пивоварна, тютюнова, кондитерська, лікеро-горілчана, виробництво безалкогольних напоїв) лідирують за темпами модернізації виробництва, технічний рівень багатьох харчових і переробних підприємств не задовольняє сучасним вимогам: світовому рівню відповідає лише п’ята частина активних виробничих фондів, тоді як четверта частина підлягає модернізації, а третина є застарілою технікою, яка потребує невідкладної заміни. Незважаючи на деяке зростання коефіцієнтів надходження та вибуття основних засобів, їх виведення відбувається повільні-шими темпами, що гальмує зростання техніко-технологічного рівня галузі.
Настав час для радикальної перебудови інвестиційної політики, оскільки зменшення ролі держави в інвестиційному процесі не було компенсовано можли-востями ринкової самоорганізації інвестиційних процесів. Необхідне відновлення державних регулюючих, стимулюючих і контролюючих та інформаційних функцій в інвестиційній сфері. Державне регулювання інвестиційної діяльності має здійснюватись шляхом створення сприятливих умов для її розвитку (удосконалення системи оподаткування та амортизаційної політики, захист інтересів інвесторів, надання пільг в користуванні землею та іншими природними ресурсами, здійснення антимонопольних заходів, розвитку фінансового лізингу та ін.) та через безпосередню участь в інвестиційній діяльності (розміщення на конкурсних засадах коштів державного та регіональних бюджетів для фінансування проектів, надання державних гарантій по інвестиційних проектах, протекціоністські заходи та ін.).
Інноваційна діяльність в харчовій промисловості спрямована на використан-ня і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок з метою вдос-коналення технологій виробництва, оновлення та розширення номенклатури про-довольчих товарів, поліпшення їх якості. Вона включає маркетингові дослідження ринків збуту, формування попиту на нові види продукції, пошук та створення ін-формації про конкурентне середовище, характеристики товарів конкуруючих фірм, пошук партнерів по впровадженню та фінансуванню інноваційних проектів. Дослідженням встановлено, що саме продуктові інновації є на сьогодні основним видом інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України. Так, з 332 підприємств, що здійснювали таку діяльність у 2003 році, освоювало вироб-ництво нових видів продукції 273 підприємства. Харчова промисловість серед промислових галузей є одним з лідерів (поряд з легкою) у здійсненні продуктових інновацій; кожний четвертий продукт, який виробляється сьогодні галуззю, є ін-новаційним. Загальний обсяг витрат на впровадження технологічних інновацій в харчову промисловість та переробку сільськогосподарських продуктів у 2003 році складав 564,2 млн. грн., що становить 18,3% загальної суми витрат усієї промис-ловості України.
Значною перешкодою на шляху становлення інноваційної моделі розвитку харчової промисловості є недостатній рівень виробництва вітчизняними машино-будівними підприємствами сучасного устаткування, приладів контролю та вимі-рювання для потреб харчової промисловості, що ускладнює впровадження новітніх технологій та систем якості на підприємствах, проведення сертифікації виробничих процесів та продукції.
Проведені дослідження показали, що стратегія та механізм державної під-тримки науково-технічної та інноваційної діяльності в нашій країні знаходиться в стадії формування і тому в першу чергу вимагають підготовки нормативно-пра-вових документів, які визначають державну політику в сфері науково-технічного прогресу і інноваційної діяльності; забезпечення законодавчо встановлених нормативів бюджетного фінансування науки і науково-технічного прогресу; прискорення розробки заходів, що стимулюють наукову, науково-технічну і інно-ваційну діяльність; створення законодавчих умов, сприяючих використанню нау-ково-технічних досягнень і забезпечуючих на їх основі виробництво конкурен-тноздатної продукції; прийняття заходів для захисту інтелектуальної власності на вітчизняні винаходи і розробки на внутрішньому ринку і за кордоном.
Для прискорення впровадження досягнень науково-технічного прогресу та забезпечення інноваційної моделі розвитку харчової промисловості за допомогою державного регулювання необхідне: створення пільгових механізмів для заохо-чення інноваційної
