Національний аграрний університет

Сіренко Наталя Миколаївна

УДК 338.246.87: 338.432

Організаційно-економічний механізм антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового cтупеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Куліш Микола Юхимович,

Миколаївський державний аграрний університет,

професор кафедри економіки сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Кісіль Микола Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу інвестицій

Провідна установа - Подільський державний аграрно-технічний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра менеджменту і маркетингу,

м. Камянець-Подільський

Захист відбудеться “19” травня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий “13” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах трансформаційні процеси в аграр-ному секторі економіки продовжують розвиватися на розбалансованій системі пра-вових, організаційних, економічних, соціально-психологічних та інституціонально-структурних механізмів. Відсутність цілісно-системного забезпечення трансформа-ційних змін призвела до невизначеності у функціонуванні та напрямах стратегічного розвитку суб’єктів господарювання в АПК. Як наслідок, понад 50% сільськогоспо-дарських підприємств є збитковими. Значна їхня частина знаходиться на межі кри-тичного та катастрофічного ризику, що проявляється через кризові явища. Є досить аргументів, щоб стверджувати, що останні зумовлені несистемним і некомплексним підходом до проведення ринкових реформ, недостатністю теоретичного і методоло-гічного забезпечення системи антикризової діяльності підприємницьких структур.

Слід зазначити, що розв’язанню цієї проблеми присвячені праці в основному зарубіжних вчених, серед яких Е.І.Альтман, Е.Х.Бівер, Джеральд М.Майєр, Джемс Е.Раух, Р.Ж.Тафлер, Е.М.Коротков та інші. Вітчизняні ж вчені переважно займаються питаннями ефективного розвитку підприємств АПК, яким присвячені праці І.П.Булеєва, В.М.Геєця, О.Д.Гудзинського, В.А.Дедекаєва, В.І.Дубницького, М.Я.Дем’яненка, О.Ю.Єрмакова, А.О.Заїнчковського, М.І.Кісіля, М.І.Крупки, М.Ю.Куліша, Л.О.Лігоненка, М.Й.Маліка, Б.Й.Пасхавера, П.П.Руснака, П.Т.Саблу-ка, В.К.Савчука, В.К.Терещенка, О.О.Терещенка та багатьох інших.

Тим часом, реальна ситуація вимагає розробки теорії, методології і практики управління антикризовою діяльністю підприємств. На сучасному етапі для підвищення результативності антикризової діяльності основну увагу необхідно приділити удосконаленню організаційно-економічного механізму як системи захо-дів ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Необхідність формування ефективної системи організаційно-економічного механізму та розробки науково обґрунтованих стратегій антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств є надзвичайно актуальною теоретико-приклад-ною задачею, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Миколаївського державного аграрного університету з теми “Економічна ефективність виробництва в реформованих господарських формуваннях”, яка є складовою програми наукових досліджень ННЦ “Інституту аграрної економіки” УААН на 2001-2005 рр. “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номер державної реєстрації 0102U00259).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка наукових пропозицій щодо удосконалення системи організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підпри-ємств регіону.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:

- узагальнити теоретичні основи антикризової діяльності підприємств з метою формування системи цілеспрямованих заходів для їхнього ефективного розвитку;

- обґрунтувати методичні підходи дослідження кризових явищ у сільськогос-подарських підприємствах з урахуванням їхніх стадій, що дасть змогу визначити причини та симптоми економічної кризи;

- дослідити існуючий стан організаційно-економічного механізму антикризо-вого розвитку сільськогосподарських підприємств регіону з урахуванням: ресурсно-го потенціалу, потенціалу менеджменту, фінансового стану, результативності діяль-ності, потенціалу сформованих можливостей організаційно-економічного та со-ціально-психологічного характеру;

- обґрунтувати стратегії антикризового розвитку сільськогосподарських під-приємств з урахуванням етапів життєвого циклу організації, стадій кризи, інновацій-ного потенціалу;

- обґрунтувати пропозиції щодо розробки стратегічного плану антикризового розвитку сільськогосподарського підприємства, яке знаходиться на стадії кризи ліквідності;

- удосконалити організаційно-економічний механізм антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств шляхом розробки системи заходів, спрямованих на забезпечення синергетичного ефекту.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм антикризового розвитку виробничо-господарських систем.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прик-ладних положень організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження стали надбання економічної теорії, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань циклічності функціонування і організаційно-економічного механізму анти-кризового розвитку підприємств.

Методологічну основу дисертаційного дослідження залежно від спрямованості вирішуваних задач становлять загальнонаукові та спеціальні методи, які ґрунтують-ся на сучасних засадах економічних і споріднених з ними наук. У роботі застосову-валися такі методи: монографічний – при вивченні літературних джерел та дослід-женні розвитку поставлених проблем; динамічний, системний, рейтингової оцінки, математико-статистичні, аналізу бухгалтерської звітності – при оцінці сучасного стану організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогоспо-дарських підприємств регіону; групування – для виявлення взаємозв'язку показни-ків, які характеризують сучасний організаційно-економічний механізм антикризово-го розвитку сільськогосподарських підприємств; діагностики – для виявлення упе-реджувальних дій щодо можливостей реалізації стратегій розвитку підприємств; розрахунково-конструктивний, порівняльний, графічний – при порівнянні показни-ків; імітаційного моделювання, послідовних ітерацій, пропорційних залежностей показників – для прогнозування результативного організаційно-економічного меха-нізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-законодавчі акти України, статистичні матеріали управлінь сільського господарства і продовольства Братської, Єланецької, Арбузинської районних державних адміністрацій Мико-лаївської області, Головного управління сільського господарства і продовольства України, сільськогосподарських підприємств Миколаївської області, наукові та ін-формаційно-публіцистичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

Вперше:

- обґрунтовано методологічні підходи до формування результативного органі-заційно-економічного механізму антикризового розвитку підприємств як єдиної цілісності, які базуються на збалансованій системі компонентів останньої з соціаль-но-психологічними, правовими та інституціональними елементами (С. 5, 11, 12 );

- розроблено алгоритм дослідження економічної кризи у сільськогосподарсь-ких підприємствах, який враховує стадії розвитку кризових ситуацій, критерії їхньої оцінки та систему показників у розрізі класифікаційних груп (С. 6, 7).

Отримали подальший розвиток:

- теоретичні положення щодо сутності організаційно-економічного механізму антикризового розвитку підприємницьких структур у системі взаємодіючих соціаль-но-психологічних та інституціонально-структурних елементів (С. 5);

- методологічні підходи до комплексної оцінки сучасного стану організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підпри-ємств шляхом врахування життєвих циклів організації, ресурсного, управлінського та інших потенціалів підприємств (С. 6, 7);

- теоретико-методологічні підходи до формування стратегій антикризового ро-звитку сільськогосподарських підприємств та адекватні організаційно-економічні механізми забезпечення їхньої реалізації з урахуванням стадії кризової ситуації, життєвих циклів організації, інноваційного потенціалу підприємства (С. 12, 13);

- пропозиції щодо розробки стратегічного плану антикризового розвитку сільськогосподарського підприємства, яке знаходиться на стадії кризи ліквідності (С. 12).

Доповнено методику:

- оцінки впливу факторів на результативні показники господарювання, яка ґрунтується на принципі комплексності, що включає організаційні, економічні, соціально-психологічні та інституціонально-структурні компоненти і є переду-мовою зведено-аналітичної інформації для розробки заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму як цілісної системи, адекватної вимогам антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств (С. 9, 11);

- проведення бальної оцінки інвестиційної привабливості регіону із врахуван-ням соціально-політичних, економічних та зовнішньоекономічних факторів (С. 13).

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами у процесі розробки заходів, спрямованих на подолання економічної кризи та подальшого ефективного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів підтверджують довідки про їхнє використання, а саме: пропозиції щодо системи заходів по удосконаленню економіч-ного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств, мето-дика визначення стадії економічної кризи на сільськогосподарських підприємствах району, напрями організації антикризової діяльності сільськогосподарських підпри-ємств району із врахуванням особливостей стратегічного розвитку на кожній стадії кризи, впровадженні Управлінням сільського господарства і продовольства Братсь-кої районної державної адміністрації Миколаївської області (довідка № 252 від 01.09.2004 р.); методика діагностування стадій кризи та пропозиції щодо виходу підприємства з кризи результатів, рекомендовані до впровадження сільськогоспо-дарським пайовим товариством “Урожай” Братського району Миколаївської області (довідка № 97 від 17.08.2004 р.); прийнятий до впровадження стратегічний план подолання кризи ліквідності сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Братське” Братського району Миколаївської області (акт № 49 від 30.03.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств. Усі наукові результати та висновки, які вик-ладені в дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на наступних конференціях: Все-українській науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми при-родокористування та екології” (м. Миколаїв, МДАА, 10-12 жовтня 2001 р.); Все-українській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підпри-ємства” (м. Дніпропетровськ, ДНУ, 5 листопада 2003 р.); ІV Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-еконо-мічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. До-нецьк, ДонНУ, 9-12 грудня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми села в пореформений період” (м. Миколаїв, МДАУ, 22-24 вересня 2004 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХНТУСГ, 2-3 грудня 2004 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано сім наукових праць, шість з яких - наукові статті у фахових виданнях (з них одна у співавторстві) загальним обсягом 1,1 друк.арк., одні тези доповіді загальним обся-гом 0,1 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (229 найменувань) та 18 додатків. Основна частина роботи викладена на 184 сторінках комп'ютерного тексту, містить 49 таблиць, 29 рисунків.

Основний зміст

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовані мета, задачі, об'єкт і предмет дослідження, відображені наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача та апробація результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств“ – роз-кривається сутність організаційно-економічного механізму антикризового розвитку соціально-економічної системи, який має здатність узгоджувати протиріччя між функціонуванням та розвитком підприємства та є необхідною умовою подолання та попередження економічної кризи.

Результативність діяльності сільськогосподарських підприємств у їхньому стратегічному розвитку, як підтверджують наші дослідження, залежить від рівня сформованості і дієвості організації та менеджменту як системи, збалансованості її основних елементів, включаючи й організаційно-економічний механізм управління антикризовими процесами. Організаційно-економічний механізм антикризового розвитку підприємницьких структур як інтегровану локальну систему в економічній літературі практично не розкрито. Більшість авторів окремо розглядають органі-заційний та економічний механізми. Така позиція нами не підтримується, оскільки вона не сприяє повному використанню потенціалу названих механізмів, які обумов-лені їхньою взаємодією і забезпечують синергетичний ефект системи.

Поклавши в основу вимоги системності і комплексності та функціональну цільову спрямованість, організаційно-економічний механізм антикризового роз-витку підприємств слід розглядати як сукупність організаційних форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб'єктів, спрямо-ваних на запобігання або подолання криз відповідно до цілей та стратегічних тен-денцій розвитку підприємства на основі знання прояву та дії економічних законів, використання організаційно-економічних, правових, соціально-психологічних інст-рументів та інституціонально-структурних утворень. При цьому необхідно акценту-вати увагу на збалансованості згаданих інструментів як компонентів інтегрованої організаційно-економічної системи антикризового розвитку підприємств з підсилен-ням значимості соціально-психологічних та інституціонально-структурних факторів.

Такий підхід підтверджується результатами як наших досліджень, так і вітчизняних науковців. Так, проведене опитування показало, що понад 50% респон-дентів у регіонах України не підтримують земельний ринок. Розмах варіації в розрізі областей коливається від 30 до 92 відсотків. Зроблено висновок, що поспішно про-ведена реформа в аграрному секторі економіки без врахування особливостей рин-кових соціально-економічних трансформацій аграрної сфери, ціннісних орієнтацій, психологічної готовності юридичних і фізичних суб'єктів діяльності та менедж-менту до проведення змін в комплексі з іншими факторами стали причиною систем-ної кризи в сільському господарстві.

У дисертаційній роботі уточнено сутність кризових явищ та антикризового розвитку. Кризові явища нами розглядаються в системі циклічного розвитку підпри-ємств як результат розбалансованості в тріаді “функції – ресурси, обов'язки - право, відповідальність - влада”, в обґрунтовано обраних стратегіях та механізмах їхньої реалізації, що знижує коефіцієнт використання потенціалу можливостей при досяг-ненні цілей, а в цілому – різко знижує конкурентоспроможність підприємств у зов-нішньому конкурентному середовищі.

Антикризовий розвиток – це керований процес запобігання або подолання кризи, який відповідає цілям підприємства та відповідним тенденціям його страте-гічного розвитку.

Організаційно-економічний механізм антикризового розвитку підприємств розглядається як система з основними елементами: задачами; функціями; об'єктами антикризового впливу та суб'єктами антикризової діяльності; методами та меха-нізмами забезпечення антикризового розвитку; ресурсним, інформаційним та мето-дологічним забезпеченням.

Обґрунтовані основні принципи формування організаційно-економічного ме-ханізму антикризового розвитку підприємств та розкрита їх змістовна сутність. Розроблена система інформаційної комунікації, взаємодії організаційно-економіч-ного механізму антикризового розвитку підприємств з системою управління їхньою конкурентоспроможністю, формування та використання можливостей.

У роботі обґрунтовано методичний підхід до дослідження механізму виник-нення кризи у сільськогосподарських підприємствах, в основу якого покладено роз-поділ кризового процесу на стадії: стратегічної кризи, кризи результатів, кризи ліквідності та банкрутства. Для цього було запропоновано систему показників (кое-фіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт забезпе-чення власними засобами, коефіцієнт автономії, коефіцієнт чистої виручки, загальна рентабельність, оборотність основних засобів, розмір збитків, кредиторської забор-гованості), яка дозволяє попередньо констатувати стадію кризи та визначити чинни-ки, які її зумовили. Подальший системний підхід до пошуку внутрішніх та зовніш-ніх резервів ефективної антикризової діяльності потребує всебічної діагностики кри-зового процесу, основними етапами якої повинні стати оцінка та аналіз економіч-ного потенціалу підприємства, результатів фінансово-господарської діяльності, сис-теми управління в поєднанні із аналізом зовнішнього середовища. Застосування запропонованої методики рейтингової експрес-оцінки дає можливість об'єднати різні характеристики фінансового стану та дати кількісну оцінку фінансового стану підприємств.

Однією з важливих проблем є обґрунтування допустимих відхилень у забезпеченні нижньої межі конкурентоспроможності підприємств. У зв’язку з цим, на основі узагальнення точок зору авторів та власних доповнень, запропоновані методичні підходи, які дозволяють виявити величину відхилень від нормативної (стандартної, розрахункової) величини показника, а відповідно, і встановити рівень ризику та рівень розвитку кризових ситуацій. В основу уточненої нами методики покладено потенціал системи, який охоплює виробничий, технологічний, біологічний, організаційний, кадровий та управлінський потенціали. Формалізація даної методики відображена в третьому розділі дисертаційної роботи.

У другому розділі – “Аналіз стану організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону“ – дана оцінка діяльності сільськогосподарських підприємств регіону; здійснено діагности-ку стадій їхнього кризового стану та визначено чинники, які його зумовили; дос-ліджено сучасний стан організаційно-економічного механізму антикризового роз-витку сільськогосподарських підприємств регіону.

У процесі аналізу існуючого стану соціально-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств регіону встановлено, що більша частина підприємницьких структур аграрного спрямування Миколаївської області знахо-диться у стані економічної кризи (питома вага збиткових сільськогосподарських підприємств у загальній кількості понад 42%).

Для поглибленого дослідження стану підприємств, які знаходяться у кризі, та виявлення резервів для впровадження заходів щодо її подолання, нами на основі розробленої методики було здійснено діагностику кризового стану 48 сільськогос-подарських підприємств Миколаївської області. На кожному конкретному підпри-ємстві було визначено стадію кризи із врахуванням, що початковою та найбільш легкою за своїми наслідками є стратегічна криза, а кінцевою – стадія можливого банкрутства. Проведена діагностика досліджуваної сукупності підприємств дала наступні результати:

- відсутні суб’єкти господарювання, криза в яких знаходилася б на початковій стадії. Це свідчить про те, що можливості технологічного розвитку вже втрачено, створився дефіцит інноваційного потенціалу. У результаті спостерігається поглиб-лення кризових процесів, що призвело до ситуації, коли стратегічна криза є взагалі відсутньою, тобто підприємства вже втратили можливості ефективного, а головне, швидкого за своїми наслідками впровадження оздоровчих заходів. Заходи анти-кризового розвитку на стадії кризи результатів мають на меті послабити кризу та створити умови, за яких вона поступово перейде на стадію стратегічної кризи. Лише після цього можливе повне оздоровлення підприємства;

- у кризі результатів знаходиться 31,3% підприємств, розмір прибутку в яких недостатній для забезпечення ефективної діяльності. При цьому проблеми майже не пов'язані із ресурсним забезпеченням (рентабельність активів 7,3% при критичному значенні по Україні 2%), а стосуються несприятливого співвідношення між цінами та собівартістю, неефективної маркетингової політики, відсутності інноваційного потенціалу та інвестиційних коштів;

- підприємства, які перебувають у кризі ліквідності (27,1%), характеризуються істотними втратами у виробництві, хронічною нестачею оборотних засобів, підви-щенням простроченої кредиторської заборгованості і кредитними обмеженнями;

- найвища питома вага у досліджуваній сукупності належить підприємствам на стадії можливого банкрутства (41,7%), виробництво в яких збиткове, при чому збитки перевищують допустимі межі, а збитковість використання активів в середньому наближається до 25 відсотків. Цілком зрозуміло, що визнання такої кількості сільськогосподарських підприємств реальними банкрутами з подальшою ліквідацією їхніх активів стало б із соціальної та економічної доцільності невиправ-даним і нерозумним кроком. З іншого боку, таке становище довго тривати не може і потребує рішучих дій щодо його виправлення.

Для впровадження заходів щодо зниження негативних наслідків економічної кризи та її подолання, реалізації антикризової стратегії господарствам необхідна акумуляція усіх наявних ресурсів: виробничого, інтелектуального та управлінського потенціалів. Це потребує формування дієвої системи менеджменту та його складо-вої - контролінгу. Найбільш сприятливий стан ресурсів у підприємствах, які знахо-дяться в кризі результатів. Вони характеризуються відносно високим рівнем ресурс-ного потенціалу, який забезпечує ефективність ведення господарювання (табл. 1).

При дослідженні встановлено взаємозв'язок правових, організаційних аспектів управління з ефективним розвитком підприємств. Найбільш результативною є діяльність відкритих акціонерних товариств, які одержують в середньому на одне підприємство 18,6 тис.грн. прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь; закриті акціонерні товариства поступаються кінцевими економічними показ-никами господарювання (10,9 тис.грн. збитку у розрахунку на 100 га сільсь-когосподарських угідь); державні підприємства працюють рентабельно (7,8%), хоча і мають менші доходи від реалізації продукції, ніж закриті акціонерні товариства; неефективно працюючими сільськогосподарськими підприємствами Миколаївської області виявилися товариства з обмеженою відповідальністю та агрофірми (рівень збитковості відповідно – 4,0% та 0,9 відсотків).

Таблиця 1

Результативність господарювання сільськогосподарських підприємств Миколаївської області на стадіях економічної кризи

Показники | Групи підприємств за стадією кризи | У середньо-му по сукупності підпри-ємств

банкру-тство | криза ліквід-ності | криза резуль-татів

Кількість підприємств у групі | 20 | 13 | 15 | 48

У середньому по групі рівень ресурсного потенціалу, коеф. | 0,742 | 0,969 | 1,339 | 1,000

Валова продукція сільського господарства (у порівнянних цінах 2000 р.), тис.грн.:

- на 1 підприємство | 649,4 | 951,2 | 2363,6 | 1287,6

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

23,9 |

28,8 |

59,8 |

38,8

Виручка від реалізації, тис.грн.:

- на 1 підприємство | 1360,2 | 2564,4 | 3798,3 | 2448,3

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

50,0 |

77,5 |

96,1 |

75,0

Чистий прибуток (+) (збиток (-)), тис.грн.:

- на 1 підприємство | -311,8 | 107,5 | 392,6 | 21,9

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

-11,5 |

3,2 |

9,9 |

0,7

У середньому по групі рівень рентабельності (+) (збитковості (-)) активів, % | -14,7 | 3,0 | 7,3 | 0,4

Встановлено, що зміна організаційно-правової форми господарювання, як антикризовий захід, призводить до позитивної або негативної зміни взаємозв'язків між підсистемами організаційної структури, а це, в свою чергу, впливає на резуль-тати діяльності. Так, ПСП “Агрофірма “Колос” Єланецького району, яке у 2003 році стало правонаступником СТОВ “Агро-темп”, за один виробничий цикл змогло частково подолати економічну кризу та одержати прибутки. При цьому рівень рентабельності продаж та активів склав відповідно 4,7% і 2,4 відсотки. У 2002 році рівень збитковості активів підприємства склав 82,2 відсотки. Зміна виробничих відносин та форми власності на засоби виробництва зумовила структурні перетворення, які позитивно вплинули на соціально-економічну систему. Така ж ситуація спостерігається і на трьох інших досліджуваних господарствах, які змінили організаційно-правову форму.

На основі розроблених багатофакторних кореляційно-регресійних моделей впливу факторних показників на обсяг валової продукції сільського господарства та величину грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь було зроб-лено висновок, що сільськогосподарські підприємства не використовують у повному обсязі власних можливостей (формули (1) і (2)).

11, (1)

де Y1 - обсяг валової продукції сільського господарства на 100 га сільсько-господарських угідь, тис.грн.; Х1 - основні виробничі засоби на 100 га сільсько-господарських угідь, тис.грн.; Х2 - розмір сільськогосподарських угідь в розрахунку на 1 середньорічного працівника, га; Х3 - питома вага продукції рослинництва в структурі валової продукції, %; Х4 - питома вага продукції тваринництва в структурі валової продукції, %; Х5 - розмір сільськогосподарських угідь, га.

де Y2 - величина грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн.; Х1 - основні виробничі засоби на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн.; Х2 - розмір сільськогосподарських угідь в розрахунку на 1 середньорічного працівника, га; Х3 - питома вага виручки від реалізації продукції рослинництва в структурі грошових надходжень господарства, %; Х4 - питома вага виручки від реа-лізації продукції тваринництва в структурі грошових надходжень господарства, %; Х5 - питома вага виручки від реалізації продукції власної переробки в структурі грошових надходжень господарства, %; Х6 - розмір сільськогосподарських угідь, га.

В якості факторних ознак було прийнято ресурсний потенціал за видами ресурсів та спеціалізацію, яка проявляється через питому вагу виручки від реалізації конкретного виду продукції у структурі грошових надходжень підприємств. Було виявлено, що із збільшенням можливих величин результативних показників, коефі-цієнт використання можливостей зменшується, тобто низький економічний рівень підприємств та наявність кризових процесів робить неможливим досягнення резуль-тативності, яка обумовлена наявними ресурсами (табл. 2).

При цьому особливого значення набуває оцінка фінансового стану підпри-ємств, як здатності фінансувати свою діяльність. На основі проведеного досліджен-ня були встановленні фактори, які впливають на фінансовий стан, із врахування взаємозв’язків між показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності. На основі побудованої кореляційно-регресійної моделі теоретичних значень рейтин-гу фінансового стану (формула (3)) встановлено, що для покращення фінансового стану підприємствам необхідно підвищувати рівень та ефективність використання ресурсного потенціалу, потенціалу менеджменту, активів.

11, (3)

де Y - рейтинг фінансового стану підприємств, коефіцієнт; Х1 - рівень потенціалу трудових ресурсів, коефіцієнт; Х2 - рівень потенціалу основних засобів, коефіцієнт; Х3 - рівень потенціалу земельних ресурсів, коефіцієнт; Х4 - ефективність використання ресурсного потенціалу, грн.; Х5 - потенціал менеджменту, коефіцієнт; Х6 - дохід (виручка) від реалізації продукції рослинництва, тис.грн.; Х7 - дохід (виручка) від реалізації продукції тваринництва, тис.грн.; Х8 - дохід (виручка) від реалізації продукції власної промислової переробки, тис.грн.; Х9 - валюта балансу, тис.грн.; Х10 - власний капітал, тис.грн.; Х11 - власні оборотні засоби, тис.грн.

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за величиною можливих грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь

Показники | Групи підприємств за можливими грошовими надходженнями на

100 га с.-г. угідь, тис.грн. | У середньо-му по сукупно-сті підпри-ємств

І

до 75 | ІІ

76-186 | ІІІ

більше 186

Кількість підприємств у групі | 26 | 18 | 4 | 48

Фактичний обсяг валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 21,9 | 53,8 | 99,2 | 38,8

Розрахунковий обсяг валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 32,4 | 32,6 | 75,8 | 38,8

Коефіцієнт використання можливостей | 0,678 | 1,648 | 1,309 | 1,000

Фактична величина грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 44,0 | 86,3 | 367,7 | 75,0

Розрахункова величина грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 21,7 | 116,2 | 390,2 | 75,0

Коефіцієнт використання можливостей | 2,029 | 0,743 | 0,942 | 1,000

Оцінка їхнього взаємозв'язку свідчить про невідповідність системи менедж-менту сформованому потенціалу, тобто сформованим можливостям. У багатьох підприємствах фактично не здійснюється управління формуванням та використан-ням потенціалу можливостей.

Шляхом співставлення фактичних та розрахункових показників встановлено, що розмах варіації коефіцієнта використання внутрішньосистемних можливостей із врахуванням зовнішніх факторів коливається від 0,7 до 1,4. У понад 40% підпри-ємств коефіцієнт використання можливостей знаходиться на рівні 80 відсотків.

У третьому розділі – “Формування ефективної системи організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону“ – обґрунтована методологія формування результативного організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарсь-ких підприємств. В її основу покладені: цільова спрямованість антикризового роз-витку системи; ціна ефекту можливостей сільськогосподарських підприємств, які базуються на техніко-технологічному, біологічному, організаційно-економічному, кадровому, управлінському та інформаційному потенціалах; обґрунтованість страте-гій розвитку підприємств з урахуванням їхнього фінансового стану, потенційних можливостей, інноваційної спрямованості; пріоритетність стадії стратегічного роз-витку підприємств у загальній схемі взаємодіючих процесів забезпечення ефектив-ного функціонування підприємств; відхід від стратегії виживання через стабіліза-цію, орієнтацію лише на внутрішні фактори і пасивну реакцію господарських струк-тур до стратегій розвитку через інновації, максимальне використання факторів зов-нішнього середовища, активну дію підприємств; система управління конкуренто-спроможністю підприємницьких структур як основа забезпечення їхнього анти-кризового функціонування. Реалізація названих методологічних підходів потребує реорганізації існуючих організаційних структур, зміни центрів відповідальності, формування кадрового потенціалу на новій якісній основі.

У дисертаційній роботі доведена об'єктивна необхідність випереджаючими темпами розвивати систему менеджменту, організаційний механізм та інтелектуаль-ний потенціал порівняно з впровадженням техніко-технологічних та інших ново-введень. Такий висновок зроблено на основі вивчення факторів впливу на кінцеві результати господарювання.

У процесі подальшого реформування сільськогосподарських підприємств у напрямі розвитку інтеграційно-кооперативних та корпоративних відносин потрібно зробити акцент на необхідності розвитку інституціонально-структурних компонен-тів, а саме: формальних і неформальних інститутів, правил, процедур, цінностей та ін. Це дозволить сформувати комплексну систему антикризової діяльності підпри-ємств. При цьому повинні враховуватися регіональні фактори: регіональна соціаль-но-економічна політика, політика сталого розвитку регіону, регіональна виробнича інфраструктура, регіональна інституціонально-структурна компонента, інвестиційна привабливість регіону. Рівень їхнього розвитку та впливу пропонується визначати на основі моделі залежності результативних показників від факторних, яка має такий вигляд (формула (4)):

11, (4)

де Ур – регіональний рівень розвитку, коефіцієнт;

Nф – результативність факторів рівня розвитку регіонів, коефіцієнт;

nк – кількість факторів, які характеризують рівень розвитку регіонів.

Для їхнього визначення використовуються індикатори економічного, соціаль-ного та екологічного розвитку, а також критерії, які характеризують інвестиційну привабливість регіонів (потенціал регіону та розвиток його складових: економічний, експортно-імпортних операцій, ринкових відносин).

Розроблена система критеріїв оцінки рівня конкурентоспроможності підпри-ємств, яка покладена в основу визначення: потенціалу їхніх конкурентоспроможних можливостей, рівня антикризового розвитку, обґрунтування стратегій та способів їхньої реалізації. Основними критеріями є потенціал системи, економічна актив-ність, інноваційна діяльність, фінансовий стан, інституціонально-структурний ком-понент, внутрішньосистемні індикатори економічного, соціального та екологічного розвитку.

Оцінку досягнутого рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств пропонується здійснювати за формулою (5):

, (5)

де Кк – коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;

СКПС – середній коефіцієнт потенціалу системи (підприємства);

КПМП – коефіцієнт потенціалу менеджменту підприємства;

КДЦП – коефіцієнт досягнення цілей підприємством;

СКПК – середній коефіцієнт потенціалу конкурента;

КПМК – коефіцієнт потенціалу менеджменту конкурента;

КДЦК – коефіцієнт досягнення цілей конкурентом.

У дисертаційній роботі на основі узагальнення точок зору авторів та власних розробок розкриті методики визначення названих коефіцієнтів. За рівнем набли-ження названих коефіцієнтів до одиниці визначається і рівень антикризової діяль-ності підприємств.

У методологічному плані розроблена система організаційних заходів забезпе-чення антикризового розвитку підприємств, яка включає: портфель стратегій та схе-му їхнього вибору, систему формування організаційно-економічного механізму, адекватного обраним стратегіям, з врахуванням рівня соціально-економічного роз-витку підприємств та їхніх життєвих циклів, стратегічні альтернативи за стадіями кризи, структури маркетингового антикризового управління. Структуру управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації доповнено функціо-нальними антикризовими групами, до складу яких рекомендовано вводити посади: експертів-аналітиків, інноваторів, фінансистів, спеціалістів з реалізації стратегій ви-ходу з кризи.

На прикладі СТОВ “Братське” Братського району побудована функція життє-вого циклу, яка покладена в основу обґрунтування прогнозного розвитку даного під-приємства на 2007 рік (рис. 1). Впровадження запропонованого стратегічного плану антикризового розвитку для СТОВ “Братське” дасть наступні результати: у перший рік збільшення чистого прибутку на 25,2%, за період 2004-2007 рр. – на 74,5%; по-кращення ситуації та перехід кризи на стадію стратегічної кризи.

Рис. 1. Функція етапів розвитку СТОВ “Братське” Братського району

у 1996-2007 рр.

Запропонована схема організаційної структури регіональної кредитної спілки, яка охоплює принципи створення, учасників, кредиторів за їхніми видами та держа-ву.

Розроблена система здійснення санаційних заходів для кожної групи підпри-ємств, яка включає комплекс організаційно-економічних механізмів, спрямованих на реалізацію можливостей та сильних сторін організаційних формувань. У системі економічних методів виділені: економічні важелі внутрішньосистемного характеру та важелі державного протекціонізму, який включає систему дотацій, пільгові кредити, державне бюджетування заходів “зеленої” скриньки. Такий підхід не суперечить вимогам СОТ.

Для їхнього обґрунтування використана методика визначення точки беззбитковості, система SWOT-аналізу. Комплекс можливостей та загроз оцінено з позицій їхнього впливу на підприємства з врахуванням визначення коефіцієнтів ймовірностей та можливого рівня ризикованості. Це покладено в основу обґрунту-вання рішень щодо: формування портфеля стратегій та тактики їхньої реалізації; розподілу функцій та відповідальності управлінського персоналу за розв'язання за-дач; визначення об'єктів обліку, аналізу, моніторингу та інформаційного забезпе-чення. На основі узагальнення точок зору авторів та наших доповнень розроблена схема формування конкурентоспроможної системи забезпечення антикризового роз-витку підприємств (рис. 2).

Пристосовано до умов Миколаївської області методику оцінки регіонального інвестиційного ризику, яка враховує загрози стабільності регіону, стабільність адмі-ністрації, соціальну стабільність, оцінку розподілу сукупного доходу в регіоні, за-гальний стан економіки регіону, тенденції розвитку виробництва та капітальних вкладень, динаміку інфляції та ряд зовнішньоекономічних факторів.

Запропоновані методологічні підходи та схеми підвищення індексу ступеня потенційної конкурентоспроможності підприємств як основи антикризового роз-витку.

Висновки

1. Особливості вітчизняної аграрної галузі на сучасному етапі розвитку економіки України створили необхідність у терміновому впроваджені заходів щодо її оздоровлення. Результативність діяльності сільськогосподарських підприємств у їхньому стратегічному розвитку залежить від рівня сформованості і дієвості органі-зації та менеджменту як системи, збалансованості її основних елементів, включаючи й організаційно-економічний механізм управління антикризовими процесами. За-пропонований нами підхід до антикризового розвитку сільськогосподарських під-приємств передбачає збалансованість компонентів інтегрованої організаційно-еко-номічної системи антикризового розвитку з підсиленням значимості соціально-пси-хологічних та інституціонально-структурних факторів.

2. Для забезпечення системно-комплексного формування результативного організаційно-економічного механізму антикризового розвитку обґрунтовані мето-дичні підходи, в основу яких покладені: цільова спрямованість антикризового роз-витку системи; ціна ефекту можливостей сільськогосподарських підприємств, які базуються на техніко-технологічному, біологічному, організаційно-економічному, кадровому, управлінському та інформаційному потенціалах; обґрунтованість страте-гій розвитку підприємств з урахуванням їхнього фінансового стану, потенціальних можливостей, інноваційної спрямованості; пріоритетність стадії стратегічного роз-витку підприємств у загальній схемі взаємодіючих процесів забезпечення ефектив-ного функціонування підприємств; відхід від стратегії виживання через стабіліза-цію, орієнтацію лише на внутрішні фактори і пасивну реакцію господарських структур до стратегій розвитку через інновації, максимальне використання факторів зовнішнього середовища, активну дію підприємств; система управління конкуренто-спроможністю підприємницьких структур як основа забезпечення їхнього антикри-зового функціонування. Реалізація названих методологічних підходів потребує реор-ганізації існуючих організаційних структур, зміни центрів відповідальності, форму-вання кадрового потенціалу на новій якісній основі.

3. Для розподілу кризового процесу на стадії запропоновані методичні підходи до дослідження виникнення кризи на сільськогосподарських підприємствах. Комп-лексний підхід до діагностики кризових процесів у господарствах виявив особливості у діяльності, стані підприємств, розвитку організаційно-економічного механізму залежно від стадії економічної кризи. Найбільш схильними до відносно швидкого подолання економічної кризи є суб'єкти господарювання, які знаходяться на стадії кризи результатів (31,3 відсоток). Вони мають високий рівень ресурсного та організаційного потенціалу, який у поєднанні із розробленою стратегією доз-волить успішно подолати наслідки кризових ситуацій та створити передумови для подальшого антикризового розвитку. Але більшість господарств знаходяться у кризі ліквідності (27,1%) та можливого банкрутства (41,7%), які характеризуються підви-щеною складністю у здійсненні оздоровчих заходів.

4. З метою обґрунтування допустимих відхилень у забезпеченні нижньої межі конкурентоспроможності підприємств запропоновані методичні підходи, в основу яких покладено виробничий, технічний, біологічний, організаційний, кадровий та управлінський потенціали. Використання даних підходів дозволить встановлювати рівень ризику діяльності та рівень розвитку кризових ситуацій, а відповідно виявляти симптоми та слабкі сигнали, формувати організаційно-економічний меха-нізм антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств.

5. Розроблена система організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств базується на системному та комплекс-ному використанні при здійсненні суспільних дій економічних суб'єктів, спрямо-ваних на запобігання або подолання кризи, організаційних, правових, соціально-пси-хологічних інститутів та інституціонально-структурних утворень.

Для здійснення комплексної діагностики, виявлення причин та симптомів кризи, розроблення стратегічних планів, спрямованих на подолання кризових ситуацій, із врахуванням внутрішніх та зовнішніх особливостей сільськогоспо-дарських підприємств сформовано організаційно-економічний механізм антикризо-вого розвитку як інтегральна система.

6. Системний підхід до оцінки існуючого стану організаційно-економічного механізму базується на всебічній діагностиці кризового процесу, основними етапа-ми якої є оцінка та аналіз економічного потенціалу підприємства, результативність фінансово-господарської діяльності підприємства, системи управління у поєднанні з аналізом зовнішнього середовища. При цьому розвиток кризових процесів у підпри-ємствах необхідно розглядати у взаємозв’язку з його життєвим циклом, що сприятиме коригуванню напряму антикризового розвитку на кожному етапі.

7. Обґрунтовані основні принципи формування організаційно-економічного механізму антикризового розвитку підприємств та розроблена система інформа-ційної комунікації, що сприятиме реалізації синергетичного ефекту в процесі вза-ємодії компонентів організаційно-економічного механізму з системою управління конкурентоспроможністю.

8. Стратегії антикризового розвитку підприємств та адекватні механізми впро-вадження визначенні за групами у розрізі: етапів життєвого циклу, стадії еконо-мічної кризи підприємства, ресурсного потенціалу, цілей. Такий підхід дає можли-вість враховувати загрози, які пов'язані з кожним фактором, та використовувати для подолання кризи потенційні можливості.

Обґрунтовані пропозиції щодо розробки стратегічного плану антикризового розвитку для конкретного підприємства, який враховує етап життєвого циклу (зрілість), стадію кризи (криза ліквідності), ресурсний потенціал та потенціал менеджменту.

9. Формуванню комплексної системи антикризової діяльності підприємств сприятиме подальший розвиток інституціонально-структурних компонентів, а саме, формальних і неформальних інститутів, правил, процедур, цінностей із врахуванням регіональних факторів, таких як: регіональна соціально-економічна політика, полі-тика сталого розвитку регіону, регіональна виробнича інфраструктура, регіональна інституціонально-структурна компонента, інвестиційна привабливість регіону.

10. Для підвищення рівня обґрунтованості стратегій антикризового розвитку підприємств до умов вітчизняної економіки пристосовано методику оцінки ре-гіонального інвестиційного ризику, яка враховує загрози стабільності регіону, ста-більність адміністрації, соціальну стабільність, оцінку розподілу сукупного доходу в регіоні, загальний стан економіки регіону, тенденції розвитку виробництва та капі-тальних вкладень, динаміку інфляції та ряд зовнішньоекономічних факторів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Сіренко Н.М. Проблема банкрутства і причини її виникнення в сільському господарстві // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв, 2001.- №3 (12). – С. 283-285.

2. Сіренко Н.М. Діагностика видів кризових процесів на підприємстві // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Том ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Вип. 186. – С. 1015-1021.

3. Сіренко Н.М. Внутрішні та зовнішні причини виникнення кризи на сільськогосподарських підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 193. – С. 856 – 860.

4. Сіренко Н.М. Інноваційний розвиток сільськогосподарських підприємств як запорука подолання економічної кризи // Економіка: проблеми теорії та практики. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 195. - С. 497 – 502.

5. Сіренко Н.М. Криза ліквідності на сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв, 2004. - №2 (26). – С. 267-270.

6. Вишневська О.М., Сіренко Н.М. Аналіз фінансового стану племінного підприємства та ознаки його стійкості // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. – Харків, 2004. – Вип. 32. – С. 71 – 75.

Тези доповіді:

7. Сіренко Н.М. Криза ліквідності на підприємстві: причини, фактори, симптоми // Праці Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” / Ред. кол. Ступін О.Б., Александров І.О. та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2003. – Ч. 1. – С. 264 – 265.

Сіренко Н.М. Організаційно-економічний механізм антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методологічних, а також практичних питань організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. У роботі узагальнено теоретико-мето-дологічні підходи до формування дієвого організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств. Науково і практично обґрунтовано алгоритм дослідження економічної кризи у сільськогосподарських підприємствах з урахуванням її стадій.

Проаналізовано діяльність, здійснено діагностику кризового стану сільсько-господарських підприємств регіону. Досліджено стан організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств регіону, при цьому враховувалися: ресурсний потенціал, потенціал менеджменту, фінансовий стан, результативність діяльності та інше. На основі визначених стадій кризи та аналізу існуючого стану організаційно-економічного механізму антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств визначено напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму та елементи, на які буде спрямовано покра-щення. Обґрунтовано стратегії антикризового розвитку сільськогосподарських під-приємств регіону та адекватні організаційно-економічні механізми