НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СТРЮКОВА Наталя Михайлівна

УДК 632.7/.9:634.13 (477.75)

ШКІДНИКИ ГРУШІ ТА ФАКТОРИ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЙБІЛЬШ ШКОДОЧИННИХ ВИДІВ В ПЕРЕДГІРНОМУ КРИМУ

16.00.10 – ентомологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Південному філіалі “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор Славгородська-Курпієва Лідія Єпіфанівна,

Південний філіал “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету,

завідувач кафедрою захисту рослин

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

професор, членкор УААН

Хоменко Іван Іванович,

Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН

науковий директор

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Лапа Олександр Михайлович,

ТОВ “Сингента”, науковий консультант

Провідна установа – Полтавська державна аграрна академія,

кафедра екології і ботаніки, Міністерство аграрної політики України, м. Полтава

Захист відбудеться “24” червня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус № 4, кім. 41

Автореферат розісланий “20” травня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мороз М.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Галузь плодівництва є одною з основних в Криму. Серед плодових культур груша займає друге місце після яблуні. Отриманню високоякісної продукції груші перешкоджає велика кількість всіляких шкідників та хвороб, особливо в умовах передгірного Криму. В останні десятиріччя змінився сортовий склад насаджень, схеми посадок дерев, з’явились сади нового типу. Дослідження впливу сучасних типів садів та сортового складу груші на формування фауни шкідливих фітофагів і виявленню їх шкодочинності в умовах не тільки передгірного, але і Криму взагалі, не проводились. В зв’язку з вище викладеним поставлена на розробку тема, безперечно, актуальна.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота – складова частина досліджень кафедри захисту рослин Кримського державного агротехнологічного університету з держбюджетної теми № 0102U000128 “Наукове забезпечення галузей агропромислового комплексу Криму, розробка та удосконалювання технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції в нових умовах господарювання” і є самостійним підрозділом цієї теми.

Мета і завдання досліджень. Основна мета досліджень – виявлення найбільш шкодочинних фітофагів груші в передгірному Криму і розробка системи захисту груші від них в сучасних інтенсивних садах. Головними завданнями були такі:

– виявити фауну шкідливих фітофагів груші в умовах передгірного Криму з урахуванням типів сучасних інтенсивних грушевих садів;

– уточнити біологічні особливості найбільш шкодочинних видів та встановити сезонну динаміку їх чисельності;

– визначити роль природних факторів середовища в обмеженні чисельності домінуючих видів шкідників;

– оцінити сучасні засоби захисту в регулюванні чисельності найбільш шкодочинних видів фітофагів груші.

Об’єкт досліджень: фітофаги, груша.

Предмет досліджень: зміни видового складу фауни фітофагів груші, біологічні особливості найбільш шкодочинних видів та видовий склад корисних зоофагів.

Методи досліджень: маршрутні і стаціонарні обстеження насаджень, обліки – для виявлення фауни шкідливих фітофагів груші та найбільш небезпечних для цієї культури видів, уточнення біологічних особливостей та дослідження сезонної динаміки їх чисельності; математично-статистичний – для оцінки достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна. Вперше в умовах передгірного Криму проведено багатопланове дослідження фауни членистоногих фітофагів грушевих насаджень та виявлено 84 види із 8 рядів і 35 родин, в тому числі 5 видів кліщів з 4 родин. Вивчені біологічні особливості і сезонна динаміка чисельності найбільш шкодочинних видів: грушевого плодового пильщика, звичайної грушевої листоблішки та грушевого клопа.

Визначені ресурси корисних зоофагів та їх регулююча роль в обмежені чисельності грушевого плодового пильщика, звичайної грушевої листоблішки, яблуневого квіткоїда та деяких мінуючих молей. Серед корисних членистоногих було виявлено 10 видів паразитів з 5 родин (ряду Hymenoptera) і 16 видів хижаків з 7 рядів і 7 родин. Регулююча роль браконід з р. Bracon – ектопаразитів грушевого плодового пильщика найбільш відчутна в садах, що не піддаються навантаженню пестицидів. В таких садах браконіди заселяють в середньому до 33% ложногусениць Hoplocampa brevis, а загибель ложногусениць грушевого плодового пильщика від паразитів і патогенних мікроорганізмів досягає 45 – 70,5%.

Вперше дана об’єктивна оцінка сучасних елементів інтегрованого захисту груші, як найважливіших факторів, регулюючих чисельність шкідників в промислових грушевих садах Криму до невідчутного господарству рівня. Розроблена система захисту груші з обліком основних шкідників в інтенсивних садах різного типу, яка забезпечує отримання високоякісної продукції.

Практичне значення. Отримані результати досліджень можуть бути використані ентомологами для уточнення фауністичного складу фітофагів груші і при вивченні ейдономічних та біологічних особливостей окремих видів, можуть бути впроваджені у навчальний процес вищих навчальних закладів, в яких викладаються такі дисципліни як: “Сільськогосподарська ентомологія”, “Екологія комах”, “Фітофармацевтичні заходи захисту”. Результати досліджень можуть використовуватися на факультетах підвищення кваліфікації, агрономами в практичній діяльності господарств Криму, а також в Республіканській та районних станціях захисту рослин. Запропоновану систему захисту грушевих садів від шкідників впроваджено в учбово-науково-виробнично-рослинницькому комплексі Південного філіалу “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету (колишній учгосп “Комунар”) на площі 9,9 га.

Особистий внесок здобувача полягає у плануванні та проведенні експериментів (закладка та проведення дослідів, статистична обробка одержаних даних) та в теоретичному аналізі результатів досліджень. Матеріал, покладений в основу дисертаційної роботи, оброблений та проаналізований автором в повному обсязі самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися автором на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кримського державного агротехнологічного університету (1999–2003 рр.), Міжвузівській науковій конференції “Проблеми АПК в роботах вчених Криму” (січень, 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Перспективні напрямки розвитку сільськогосподарської науки та виробництва в Україні” (17–19 жовтня 2002 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 статті.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація у вигляді рукопису викладена на 209 сторінках машинописного тексту і складається із загальної характеристики роботи, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку літератури і додатку. Текст ілюстрований 43 малюнками і 30 таблицями. Додаток складається з 3 малюнків і 17 таблиць (18 сторінок). Список використаних джерел літератури налічує 404 найменувань, з яких 69 на іноземній мові.

основний ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури

Аналітичний огляд наукової літератури, присвячений фауністичним дослідженням, проведеним у грушевих насадженнях країн СНД, а також питанням вивчення біологічних особливостей і шкідливості найпоширеніших шкідників. Якщо простежити формування фауни шкідників у кримських грушевих садах, то можна помітити зміну її в часі й просторі. Зіставляючи літературні дані й власні дослідження, можна зробити висновок про те, що фауна шкідників груші протягом більше ста років не залишалася постійною. Однак такі шкідники, як яблунева плодожерка, звичайна грушева листоблішка й грушевий плодовий пильщик протягом багатьох десятиліть завдають відчутної шкоди господарствам Криму.

Природно-кліматичні умови місця проведення роботи, об'єкти і методика досліджень

Аналіз природно-кліматичних умов передгірного Криму показав, що вони сприятливо впливають не тільки на оброблювані в цьому регіоні плодові культури, але й на склад і чисельність шкідників.

Дослідження проводилися в період з 1999 по 2004 роки в грушевих садах з плоскою та округлою формами крони на базі учбового господарства “Комунар” Кримського державного агротехнологічного університету (Сімферопольський р-н) на основних сортах: Бере Боск, Таврійська, Деканка зимова, Старкримсон, Васса, Любимиця Клаппа, Фердинанд і груші місцевої селекції, а також в необроблюваних садах колгоспу “Росія” (Білогірський р-н), грушевому саду агробіостанції Таврійського національного університету та в чаірних насадженнях лісових урочищ (с. Краснолісся Сімферопольського р-ну).

Об'єкти досліджень: грушевий плодовий пильщик Hoplocampa brevis Klug., звичайна грушева листоблішка Psylla pyri L. і грушевий клоп Stephanitis pyri F.

Облік чисельності грушевого пильщика, листоблішок, грушевого клопа здійснювали за методиками Щьоголева І.М. (1912), Гонтаренко М.А. (1967), Лазарева М.А. (1964), Нуждіна В.Ф. (1990), Гродського В.А., Хоменко І.І. (кн. за ред. Трибеля С.О., 2001). Шкідливу ентомофауну груші досліджували за методиками Славгородської-Курпієвої Л.Є. (1986; 1988), Васильєва В.П. (1989). При цьому застосовували методи окомірної оцінки, грунтових розкопок і косіння сачком. Сезонну динаміку льоту самців яблуневою плодожерки вивчали за допомогою феромонних пасток. В садах різного типу вивчали мікроклімат: освітленість, облиствленість і габітус крони (Бартенєва О.О., 1971; Шевченко В.В., 1969).

Визначення видів комах проводили на кафедрі захисту рослин Кримського державного агротехнологічного університету та у відділі ентомології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена.

Ефективність дії вживаних заходів захисту проти шкідників груші визначали згідно методик, що відображені в книзі “Методики випробування і застосування пестицидів” за редакцією С.О. Трибеля (2001).

Всі дані оброблені методом статистичного аналізу (Доспехов Б.А., 1985) та за допомогою пакету аналізу даних програми Exel.

Фауна шкідників в сучасних інтенсивних грушевих насадженнях передгірного Криму

В останні десятиріччя у зв'язку з розформовуванням колективних господарств і розпаюванням колгоспних земель багато насіннєвих та кісточкових садів піддалися запустінню. У зв'язку з цим склалися сприятливі умови для розмноження небезпечних видів фітофагів.

В процесі досліджень в промислових садах було виявлено 84 види фітофагів, що належать до 8 рядів і 35-ти родин, у тому числі 5 видів кліщів з 4 родин. В загущеному саду налічується 83 види, що складає 98,81%, а у пальметному – 50 (59,52%). Серед виявлених шкідників найчисельнішими були листогризучі, до яких належить 31 вид, тобто 36,91% від загального числа видів. Істотну шкоду заподіюють сисні – 20 видів (23,81%). Генеративні органи ушкоджують 18 видів (21,43%). Листя мінує сім видів молі, що складає 8,33%. Гілки, стовбури ушкоджують п'ять видів (5,95%), а корені – три (3,57%).

В 1999–2004 роках в Криму були обстежені різні агроценози зростання груші та виявлено, що у кожному домінують різні види комах. На контрольних ділянках грушевих промислових садів учгоспу “Комунар” Hoplocampa brevis Klug. пошкоджує до 59,48% зав’язей, Psylla pyri L. – 12,7% плодів і 100% листя та пагонів, Stephanitis pyri F. також 100% листя, Laspeyresia pomonella L. та L. pyrivora Danil. – 21,72 та 2,19% плодів відповідно. В покинутих грушевих і чаірних (лісовий масив) садах картина дещо інша. У зв'язку з відсутністю хімічних обробок домінують: Operophthera brumata L. (29,2–40,4% листя), Erannis defoliaria Cl. (62,6–100% листя), Scolytus rugulosus Ratz. (31,5% гілок), Anthonomus pomorum L. (54,8–65,0% бутонів), Epicometis hirta Poda. (25,4% квітів) та Quadraspidiotus pyri Licht. (68,5% гілок). На дикій груші домінують мінуючи молі Nepticula pyricola Wocke. та Lithocolletis corylifoliella Wocke. (49,4 та 17% листя відповідно) і Quadraspidiotus pyri Licht. (53,0% гілок).

Біологічні особливості домінуючих видів шкідників груші

Грушевий плодовий пильщик Hoplocampa brevis Klug. зимує у стадії личинки в ґрунті, в земляній колисці. В умовах передгірного Криму в роки досліджень він з'являвся в грушевому саду у фенофазі відокремлення бутонів груші. В цей час зустрічаються окремі особини. До початку цвітіння груші спостерігається масовий літ пильщика. В 2000 році він був зафіксований 2–5 квітня і тривав 13–15 днів. Самка грушевого плодового пильщика відкладає по одному яйцю в зоні чашолистиків під шкірку бутона. Місце відкладання яєць можна знайти при візуальному огляді неозброєним оком. Місце надрізу є вузькою темною плямочкою і трохи осторонь – невелике здуття під шкіркою бутона. Це здуття і є відкладене яйце. Час відкладання одного яйця займає всього дві-три хвилини. Потенційна плодючість однієї самки із 90 препарованих в середньому складає 12,67 сформованих яєць (8–27). В лабораторних умовах одна самка відкладала не більше 30 яєць. 9 квітня 2000 року були виявлені личинки першого віку в розпущеному бутоні у вигляді комоподібного затемнення на дні квітколожа. В 2001 році вихід грушевого пильщика з місць зимівлі був зафіксований 26 березня, а 6 квітня самки приступили до відкладання яєць. В середньому кількість пошкоджених пильщиком зав'язей склала 51,91% в загущеному і 9,76% – у пальметному грушевих садах. В 2002 році літ самок почався 27 березня, а 2 квітня (у фазу відокремлення бутонів) був відзначений початок відкладання яєць в бутони. Пік льоту самок грушевого пильщика був відзначений в пальметному і загущеному садах 5 квітня у фазу білого бутона. Літ пильщика тривав 12 днів. Згідно обліку в загущеному саду самками були відкладені яйця в 2,16 бутони з 6,03 бутонів в середньому на одну плодову розетку, а в 1,61 знайдені личинки пильщика, які тільки що вийшли з яєць. В пальметному саду яйця були відкладені в 2,09 бутони з 5,54 бутонів в середньому на одну розетку. Личинка відродилася в 1,75 бутонах.

Ембріональний розвиток залежить від температурних умов. В лабораторії личинки відроджувалися при температурі 24-25оС через 4–5 днів, а в природних умовах при 10–14оС – через 7–8 днів. В більш прохолодних умовах ембріональний розвиток затягувався до 11 днів. Тривалість живлення гусениць від моменту виходу з яйця до відходу на зимівлю займає від 18 до 24 днів. Іноді в одній зав'язі можна зустріти дві личинки, що зробили самостійні ходи до насіннєвої камери. За своє життя личинки ушкоджують три-чотири плоди. Найбільша кількість плодів ушкоджуються личинками, коли вони розташовуються тісно по відношенню один до одного в плодусі. В умовах передгірного Криму до середини травня всі личинки H. brevis, що закінчили живлення, йдуть на зимівлю в ґрунт, ще до початку червневого опадання надлишкової зав'язі, а не так, як прийнято вважати, що закінчення живлення личинок співпадає з періодом початку обсипання надмірної зав'язі груші (“Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений”, 1988). H. brevis ушкоджує тільки зав'язі груші. Протягом року розвивається одна генерація шкідника.

Звичайна грушева листоблішка Psylla pyri L. Зимує імаго під опалим листям і в щілинах кори. Вилітають вони на початку березня при середньодобовій температурі 2–3оС. В роки з теплою зимою літаючих імаго можна зустріти круглий рік. Початок відкладання яєць відзначений в III декаді лютого – I декаді березня. Самки відкладають яйця переважно в складочки кори на плодових гілках, а також в період цвітіння – групами у підставі бутона і розташовують їх одиночно, або ланцюжком по декілька штук. Тривалість відкладання яєць однією самкою 40–45 днів. Середня фактична плодючість – 313,53 яєць, максимальна – 529. Потенційна плодючість 30 самок листоблішки в середньому склала 17,33 яєць (3–31). Після розпускання бруньок самки відкладають яйця тільки на листя: в травні – з верхньої сторони ланцюжком уздовж центральної жилки; в червні, липні, серпні – з нижньої і верхньої сторін листа групами по 7–8 шт., безладно. Вони віддають перевагу верхній стороні: 35 шт. – з нижньої, 97 – з верхньої (співвідношення 1:2,8). У вересні і жовтні самки відкладають яйця знову тільки на верхню сторону листа. Це, мабуть, пов'язано з кращим прогріванням листової пластинці сонячним промінням весною й восени.

Наприкінці квітня – початку травня німфи, що відродилися, проникають всередину бруньок, що розпускаються, і поселяються на бутонах, квітках, молодому листі. Пізніше самки першого покоління відкладають яйця тільки на верхній стороні листа у вигляді ланцюжка уздовж центральної жилки, а другого–четвертого поколінь – поодинці і групами на нижній і верхній сторонах листа. В 2001 році на одному листі максимально налічувалося до 70 яєць. Німфи другої–п'ятої генерацій заселяють молоді пагони, листя, черешки листя, квітконіжки і плоди. В 2001 році на одному плоді максимально налічувалося 24 особини. В цьому році чисельність особин в колоніях досягла п'яти балів по 5-бальній шкалі.

Літ імаго триває до холодів. Грушева листоблішка має п'ять поколінь, що нашаровуються одне на одне. Найчисленнішими є липневе і серпневе покоління шкідника.

Грушевий клоп Stephanitis pyri F. Морфологічний опис цього клопа в літературі недостатньо повно висвітлено, у зв'язку з чим ми наводимо опис всіх стадій його розвитку. Частина яйця, занурена в паренхіму листа, сріблясто-перлового кольору, верхня частина темно-бура, місцями чорна. Вона виступає над епідермісом листа з нижньої сторони у вигляді горбика, на якому знаходиться кругла кришка чорного кольору діаметром 0,05–0,10 (0,08) мм. Довжина яйця 0,25–0,55 (0,39) мм, ширина 0,18–0,35 (0,23) мм. За формою яйце неправильне колбоподібне. Самка занурює його в субстрат частково, залишаючи над епідермісом шийку і кришку. Личинка першого віку біла, напівпрозора, 0,45–0,75 (0,60) мм довжини, має гострі вирости, що слабо виражені з дорсальної сторони черевця і з боків тіла, позбавлена зачатків крил. Розміри личинки другого віку 0,85–1,30 (1,07) мм, третього – 1,45–1,85 (1,64) мм, четвертого – 1,90–2,20 (1,96) мм, п'ятого – 2,20–2,55 (2,37) мм. Під час ліняння линочні шкірки залишаються прикріпленими до поверхні нижньої сторони листа в області центральної жилки. Німфи п'ятого віку мають добре розвинені крилові зачатки, темно забарвлене черевце і безперечну схожість з імаго. Комаха, що окрилилася, повністю білого кольору. Декілька годин опісля, вона придбає темне забарвлення. Самки і самці, як правило, однакового розміру 2,55–4,0 (2,97) мм, але відрізняються одне від одного формою черевця. За нашими спостереженнями, у самки черевце товсте, округле, світло-коричневого кольору, у самця серцеподібне, наприкінці загострене, майже чорне.

S. pyri зимує у стадії статевозрілих самок і самців під рослинними залишками і в верхньому шарі ґрунту (83,2 і 16,8% відповідно). Найбільша чисельність клопа була в рядах, між деревами, а в міжряддях були знайдені одиничні особини шкідника. Вихід дорослих клопів з місць зимівлі відбувався не дружно, в різні роки по-різному. Кількість зібраних зимуючих клопів методом В.Ф. Нуждина (1990) перевищує число зібраних методом ручного збору в 1,5–2 рази. Проте ручна перебірка дала більш якісний результат, дозволивши врахувати природно загиблих особин. В пальметному грушевому саду смертність S. pyri склала 10,45%, а у загущеному – 5,30%. Це пояснюється тим, що шар опалого листя в загущеному саду є більш товстим, отже, умови для зимівлі клопів кращі.

Потенційна плодючість однієї самки з 30 препарованих в середньому складає 37,4 яєць (18–47). Фактична плодючість – 61,7 яєць (24–77). Ембріональний розвиток личинок першого покоління триває 33 дні, личинок другого покоління – 20,5. В 2000 році масовий вихід личинок I покоління спостерігався 6 червня, II – 21 липня, в 2001 році – 2 серпня, в 2004 році – 29 липня. В 2001 році травень і червень були прохолодними і дощовими, – середньомісячна температура повітря склала 15 і 15,3оС, середня відносна вогкість – 72 і 79% відповідно. Тому вихід личинок грушевого клопа ІІ покоління наступив пізніше звичайних термінів. В 2004 році у зв'язку з холодним і дощовим весняно-літнім періодом зимуючі особини цього шкідника зустрічалися одинично. Встановлено, що грушевий клоп в першому поколінні розвивається за 57 днів, в другому – в середньому за 40 днів.

Сезонна динаміка чисельності плодожерок, грушевого плодового пильщика, звичайної грушевої листоблішки і грушевого клопа

Нами в роки досліджень вивчалася динаміка чисельності основних видів шкідників груші – яблуневої і східної плодожерок, грушевого клопа, грушевого плодового пильщика і грушевої листоблішки. При вивченні динаміки чисельності яблуневої плодожерки по льоту самців у феромонні пастки нами встановлено, що в 1999 році літ в грушевих насадженнях передгірного Криму починався в другій декаді травня і тривав до вересня. Масовий літ самців I покоління спостерігався в кінці III декади травня – початку I декади червня. До середини червня зафіксований спад чисельності, а в III декаді червня – I декаді липня – збільшення, причому більш ніж в 2 рази. Невеликі піки збільшення чисельності шкідника спостерігалися на початку III декади липня, в кінці липня, 10 і 24 серпня.

Літ самців східної плодожерки в 1999 році відбувався стрибкоподібно, проте чітко простежується два чітких піки – в III декаді червня і на початку серпня.

Вивченням сезонної динаміки чисельності грушевого плодового пильщика було встановлено, що виліт імаго і поява на груші відбувалися у фазу висування бутонів груші. В передгірному Криму залежно від природно-кліматичних умов початок розпускання бруньок відбувається в різні строки. Виліт імаго в 2000 і 2002 роках починався приблизно в один і той же час – в кінці III декади березня. Чисельність пильщика зростала протягом декількох днів. Так, в 2000 році 5 квітня спостерігався масовий літ самок. Літ і відкладання яєць тривали до початку II декади квітня, тобто протягом 12–13 днів. В 2002 році масовий літ спостерігався 6 квітня, чисельність шкідника в промисловому загущеному саду була значно вище, ніж в пальметному. Літ самок і відкладання яєць тривали протягом 14–15 днів.

Сезонну динаміку чисельності грушевого клопа спостерігали шляхом підрахунку особин в колонії на 100 листків (в перерахунку в середньому на один лист). В 1999 році в промислових грушевих насадженнях було зафіксовано тільки друге покоління шкідника. Згідно звітів Республіканської СтаЗР за останнє десятиріччя грушевий клоп в садах Криму до 1999 року не був зафіксованим. Мабуть, відбулася міграція з інших місць живлення в промислові сади. Поява клопа в загущеному саду відзначена 12 липня, а в пальметному 20 липня. Різке зростання чисельності спостерігалося 3 вересня. В 2000 році вихід клопа з місць зимівлі був зафіксований раніше: в загущеному саду – 5 квітня, а в пальметному – 12 квітня. На протязі вегетаційного періоду спостерігались два піки чисельності грушевого клопа. Перший – в III декаді червня, другий – в III декаді серпня і в ІІ декаді вересня. Другий пік виявився подвійним. Це пояснюється тим, що унаслідок похолодання спочатку вересня і проливних дощів клопи, що встигли окрилитися, пішли в укриття, а не окрилені личинки були змиті з листя дощем. Потім в середині місяця окрилені особини повернулися в крону дерев для додаткового живлення.

В 2000 році личинок звичайної грушевої листоблішки було зафіксовано в другій декаді травня, проте в I декаді червня відбувся спад чисельності. Це пов'язано з червневими проливними дощами. Помітне зростання кількості личинок зафіксовано з середини до кінця липня та на початку II декади серпня. Прослідити кількість генерацій по чисельності личинок не представляється можливим, оскільки чисельність зростала в геометричній прогресії.

Харчова спеціалізація, шкодочинність і причини масового розмноження грушевого плодового пильщика, звичайної грушевої листоблішки і грушевого клопа

Дослідженнями встановлено, що грушевий плодовий пильщик і звичайна грушева листоблішка є монофагами. Грушевий клоп – поліфаг, ушкоджує грушу, яблуню, сливу, у меншій мірі вишню, черешню, айву, абрикос, терен та волоський горіх. На терні і волоському горісі харчуються тільки дорослі особини (яйця і личинки не були знайдені), тобто грушевий клоп на вказаних породах не розмножується, а використовує їх тільки для додаткового живлення.

Встановлено, що на груші шкодять імаго та личинки грушевого клопа. Вони харчуються на нижній стороні листової пластинки, висмоктуючи клітинний сік з паренхимної тканини. При цьому клітини позбавляються хлорофілу і обезбарвлюються. Місця живлення клопів добре помітні. З верхньої сторони листа видні крупні жовтувато-білі крапки, що збираються в плями. Нижня сторона листа забруднюється чорними екскрементами. Унаслідок живлення шкідника відбувається передчасний листопад і порушується закладання бруньок на майбутній рік.

В роки досліджень чисельність клопа постійно змінювалася. Наприклад, в 1999 році грушевий клоп був знайдений тільки в період розвитку другого покоління, а протягом 2000 року спостерігалося масове розмноження в обох поколіннях. Цьому сприяла відносно тепла зима. В кроні дерева клоп заселяє спочатку тільки молоді ніжні листочки, а при наростанні чисельності спостерігається стовідсоткове заселення листя. Протягом вегетаційного періоду груші був відзначений розвиток двох поколінь цього шкідника. Максимальна чисельність I і II поколінь на ста листках склала 144 і 520 особин відповідно (табл. 1). Отже, друге покоління більш чисельне і шкідливе. В 2003 і 2004 роках S. pyri зафіксований в грушевих і яблуневих насадженнях передгірного Криму, а також в лісових масивах східного передгір'я.

Таблиця 1 – Чисельність грушевого клопа в колоніях I і II поколінь і пошкодженність ним листя в грушевих садах з різним типом крони (учгосп “Комунар”, середнє за 1999 і 2000 рр.)

Кількість особин, екз./100 листків | Пошкодженність листя, %

I покоління (червень) | II покоління (серпень)

Пальмета | Загущений сад | Пальмета | Загущений сад

1999 рік––

582,0 | 282,0 | 100

2000 рік

144,11 | 126,88 | 516,6 | 520,0 | 100

Грушевий клоп переважно заселяє пальметні сади (рис. 1) і в більшій мірі такі сорти груші як: Любимиця Клаппа, Бере Боск і Фердинанд, у меншій мірі – Старкримсон і Деканку зимову.

В результаті шкідливої діяльності листоблішки порушуються асиміляційні процеси в тканинах, що веде до пригноблюваного стану всього дерева, недорозвиненню бруньок, раннього обпадання листя, гофрування і деформації плоду, а також до ущільнення його м'якоті. Медвяна роса, що виділяється личинками Psylla pyri, липка і солодка, викликає появу сажистих грибів, забруднюючи цим листову поверхню і гілки, уповільнюючи процеси фотосинтезу в листі. В 2001 році вже в липні на груші спостерігався інтенсивний листопад. Медяниця заселяє сорти груші неоднаково (табл. 2).

Таблиця 2 – Заселення різних сортів груші Psylla pyri (екз./облікову гілку), учгосп “Комунар”, середнє за 2000 і 2001 рр.

Кількість листів в середньому на 1 гілку | Кількість яєць | Личинки 1-5 віків | Імаго | Сума

1. Груша місцевої селекції

38,5 | 491,25 | 309,46 | 9,16 | 809,87

2. Фердинанд

43,41 | 362,37 | 385,75 | 11,37 | 759,49

3. Любимиця Клаппа

34,58 | 409,67 | 224,92 | 5,95 | 640,54

4. Старкримсон

34,0 | 136,66 | 108,79 | 2,71 | 248,16

5. Бере Боск

36,83 | 128,08 | 99,5 | 3,83 | 231,41

6. Васса

27,92 | 147,83 | 147,83 | 2,83 | 298,49

Личинка грушевого плодового пильщика ушкоджує зав'язь груші. Вона прогризає поперечний хід до насіннєвої камери і виїдає її вміст. Пошкоджені зав'язі передчасно обпадають, у зв'язку з чим втрати урожаю можуть досягти 60%. Розподіл личинок грушевого плодового пильщика по ярусах крони в різних типах грушевих садів неоднаковий (табл. 3).

Таблиця 3 – Розподіл личинок Hoplocampa brevis по ярусах крони на сортах груші Бере Боск і Таврійська (учгосп “Комунар”, середні за 2002 і 2003 рр.)

Ярус крони | Пальметний сад, екз./100 зав’язей | Загущений сад, екз./100 зав’язей | НСР05

Бере Боск

Нижній | 33,7 | 52,7 | 22,08

Середній | 46,7 | 75,0 | 18,86

Верхній | 12,7 | 15,7 | 12,4

Таврійська

Нижній | 25,33 | 40,0 | 10,33

Середній | 43,0 | 61,3 | 19,59

Верхній | 12,7 | 10,7 | 6,44

Згідно таблиці 3 грушевий плодовий пильщик переважно заселяє середній і верхній яруси крони на обох порівнюваних сортах груші в пальметному і загущеному садах. Дисперсійний аналіз даних таблиці показав, що суттєвої різниці між варіантами не спостережується.

фактори, що обмежують чисельність найбільш небезпечних видів шкідників груші

В останні десятиріччя у зв'язку з розробкою інтегрованих програм захисту рослин від шкідників і хвороб, що передбачають максимальне скорочення об'єму застосування пестицидів, значно підвищився інтерес до використовування природних механізмів регуляції чисельності шкідливих видів (Лившиц, Митрофанов, 1984). Все більше уваги надається різносторонньому вивченню і вишукуванню шляхів до використання хижаків, паразитів, збудників грибних, бактеріальних, вірусних і нематодних хвороб (Суитмен, 1964). Для зниження чисельності шкідників плодових культур до економічно невідчутного рівня і запобігання їх розмноження необхідно регулярне проведення комплексу заходів захисту садів (“Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений”, 1989). Рішення про застосування того або іншого заходу захисту рослин (особливо хімічного) повинне здійснюватися з урахуванням видового складу і біологічних можливостей корисних і шкідливих організмів, що мешкають в агроценозі. Проте в даний час біологічний і генетичний методи обмеження чисельності шкідників є дорогими. Основним заходом інтегрованого захисту, як і раніше, залишається хімічний метод.

Вплив типів садів і сортового складу насаджень на заселення домінуючими видами шкідників

Обстеженнями багаторічних насаджень в Криму було встановлено, що груша виростає не тільки в промислових садах, але й в лісових урочищах, присадибних ділянках, в садово-паркових насадженнях. В агроценозах будь-якого грушевого саду протягом багатьох років основним шкідником була яблунева плодожерка Laspeyresia pomonella L., визначаюча тактику захисних заходів в садах.

На чисельність шкідників впливає мікроклімат дерев, пов'язаний з габітусом крони і місцями зростання дерев. В загущених садах з округлою кроною пошкодженість зав'язей і плодів на сортах груші Бере Боск і Старкримсон H. brevis і L. pomonella більше, ніж в пальметних (max. 60 і 24% відповідно). Шкідники, що смокчуть, в обох типах садів і на вказаних сортах шкодять з однаковою інтенсивністю. У загущеному саду середні показники розвитку дерев вищі, ніж у пальметному за об’ємом (22,5 проти 14,9 м3) і за облиствленістю крони (34719,9 проти 29336,37 м2). Показники освітленості в кроні дерева в промислових садах з різним типом крони в різний час доби неоднакові. В цілому освітленість в загущеному саду виявилася нижче, ніж в пальметному. В грушевому загущеному саду з округлою кроною умови для розвитку шкідників більш сприятливі, ніж в пальметному. Дерева з плоскою кроною нижчі по висоті, менш облиствлені, якісніше обробляються пестицидами, а також промивання крони дощем краще в пальметному саду за рахунок специфіки її форми. Тому для шкідників, чутливих до дії зовнішніх чинників середовища, в пальметному саду менш сприятливі умови, ніж в загущеному. Наші дані узгоджуються з такими Л.Є. Славгородської-Курпієвої (1986).

Хімічний метод – основний регулятор чисельності шкідників

Нами в процесі досліджень був застосований проти яблуневої плодожерки інсегар порівняно з піретроідами. Двократне обприскування інсегаром 25 WP, з.п., 0,6 кг/га в період масового льоту метеликів I і II поколінь майже повністю виключає пошкодженість плодів цім шкідником (0,23%). П'ятикратне вживання піретроідів в ротації на початку відродження гусениць з яєць, що викликає загибель гусениць, які живуть відкрито, що забезпечує високу ефективність дії, проте пошкодженість плодів в зібраному урожаї склала 3,2%.

Другим серйозним шкідником є звичайна грушева листоблішка. З урахуванням біології її розвитку боротьбу з нею необхідно проводити, починаючи з періоду спокою, охоплюючи певний період вегетації. Нами в 2001 році в учгоспі “Комунар” проведена оцінка традиційно вживаного в садах ДНОКа проти яєць листоблішки в період спокою. Ефективність його дії склала в пальметному саду 99,82%, в загущеному – 99,51%. В період вегетації проти личинок цього шкідника були застосовані базудин, 60% к.е. і матч, 5% к.е. (табл. 4).

Таблиця 4 – Ефективність дії базудину і матчу проти звичайної грушевої листоблішки (учгосп “Комунар”, середнє за 2000 і 2001 рр.)

ВАРИАНТ | Кількість особин, екз./дерево | Загибель, %

до обробки | після обробки

яйця | личинки | яйця | личинки | яйця | личинки

Контроль – без обробки | 318,63 | 232,8 | 384,16 | 292,3––

Базудин, 60% к.е., 1,2 л/га | 331,5 | 284,4 | 318,9 | 1,8 | 14,21 | 99,37

Матч, 5% к.е., 1 л/га | 319,1 | 267,6 | 235,6 | 5,0 | 26,14 | 98,13

НСР05 39,0 3,68

Дані таблиці 4 свідчать про високу ефективність дії базудину та матчу проти личинок грушевої листоблішки і про низьку їх овіцидну дію. Подібні результати були отримані в боротьбі з грушевою листоблішкою в покинутому саду к-пу “Росія”. В а/ф “Белозерській” при застосуванні мітаку, 20% к.е., 3 л/га і золону, 35% к.е., 2 л/га проти листоблішки найбільш ефективним був мітак (99,84%). В умовах Криму під час рясних літніх дощів личинки і німфи звичайної грушевої листоблішки змивалися дощем. Враховуючи цю особливість, необхідно проводити обробку мітаком, золоном, матчем або базудином відразу після дощу або після застосування дощування.

Чисельність грушевого плодового пильщика достатньо ефективно регулюється такими пестицидами як золон, базудин і БІ-58 новий (табл. 5).

Таблиця 5 – Ефективність дії базудину, БІ-58 нового і золону проти грушевого плодового пильщика (учгосп “Комунар”, середнє за 2001 – 2003 рр.)

ВАРИАНТ | Кількість особин, екз./дерево | Загибель, %

до обробки | після обробки

імаго

Контроль – без обробки | 115,6 | 136,0–

Базудин, 60% к.е., 1,2 л/га | 111,2 | 2,4 | 97,84

БІ-58 новий, 40% к.е.,

2 л/га | 71,7 | 1,7 | 97,63

Золон, 35% к.е., 2 л/га | 106,0 | 0,8 | 99,25

личинки

БІ-58 новий, 40% к.е.,

2 л/га | 104,64 | 17,0 | 83,76

Проти грушевого плодового пильщика доцільно проводити обробку золоном, БІ-58 новим або базудином в період льоту самок. При організації заходів щодо боротьби з грушевим плодовим пильщиком необхідно враховувати те, що внаслідок вгризання личинок в зав'язь ефективність того або іншого препарату знижуватиметься.

Останніми роками спостерігається сильний ступінь заселення садів передгірного Криму грушевим клопом. Нами в період з 1999 по 2001 роки була проведена оцінка ефективності золону, 35% к.е., 2 л/га проти I і II генерацій шкідника в порівнянні з БІ-58 новим, 40% к.е., 2 л/га. Ефективність дії золону склала 99,57%. Ефективність дії БІ-58 нового виявилася трохи нижче. Отже проти грушевого клопа доцільним є застосовування золону, 35% к.е., 2 л/га.

Ресурси корисних організмів, що обмежують чисельність домінуючих шкідників груші

В роки досліджень нами виявлено 10 видів паразитів з 5 родин (ряду Hymenoptera) і 16 видів хижаків з 7 рядів і 7 родин. Хазяїнами були: Hoplocampa brevis, Psylla pyri, Anthonomus pomorum, Nepticula sp. Проте за весь період не був знайдений жоден паразит Stephanitis pyri.

Видовий склад ентомофагів шкідників груші та їх чисельне співвідношення в оброблюваних і необроблюваних пестицидами садах різні. Найбільш помітна в необроблюваних садах наявність ектопаразитів Hoplocampa brevis з роду Bracon. З 187 зібраних коконів браконид протягом 2003 і 2004 років вилетіло 65 імаго, з яких 51 Bracon ? variator Nees. і 14 Bracon sp., що склало 1/3 від загального числа коконів. Решта були личинки браконид, що знаходились у діапаузі, яка може тривати три роки. Із числа знайдених Bracon ? variator лише дві особини були знайдені в оброблюваних садах (3,92%) і 49 – в необроблюваних (96,08%). Bracon sp. був знайдений тільки в необроблюваних садах. Крім того тільки в необроблюваних садах знайдені ендопаразити Psylla pyri – Prionomitus mitratus Dalm. і Aphydencyrtus taeniatus Frst.; Nepticula sp. – Chrysocaris реnteus Wolk. і Ch. sp. Із 9 особин Scambus pomorum Ratz. – ектопаразита яблуневого квіткоїда 8 екз. (88,89%) знайдені в необроблюваних садах і один (11,11%) – в оброблюваних промислових садах. Решта паразитів зустрічалися одинично. Встановлено, що в покинутих грушевих садах передгірного Криму паразити з р. Bracon заселяють в середньому до 33% личинок H. brevis.

В покинутих грушевих садах передгірного Криму зустрічаються і хижаки-ентомофаги, що харчуються яйцями і німфами Psylla pyri. Це жуки і личинки Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L. (ряд Coleoptera); імаго і личинки Anthocoris nemoralis F. (ряд Hemiptera); личинки Inocelia crascicornis Schum. (ряд Raphidioptera); личинки Chrisopa carnea Step. (ряд Neuroptera); імаго Forficula auricularia L. (ряд Dermaptera) і личинки Syrphus selenticus Meid., S. sp. (ряд Diptera). Більшість знайдених особин хижих комах належать до щипавок, кокцинелід і золотоочок. В промислових грушевих садах до серпня наростає чисельність кокцинелід. При масовому розмноженні листоблішок на кожній обліковій гілці в середньому налічувалося 3–4 кокцинеліди і 2–3 щипавки.

В покинутому грушевому саду колгоспу “Росія” (2000 і 2001 роки) чисельність зоофагів, що мешкають у ґрунті і належать до родин Coccinellidae і Carabidae, була вищою, ніж в промислових садах. Проте стафілінів було дещо більше в промислових садах учгоспу “Комунар”, ніж в покинутому. В промислових садах знайдені також щипавки, личинки верблюдок, хижі клопи, багатоніжки і павуки, проте їх в порівнянні з іншими зоофагами було мало, а у покинутому саду їх зовсім не було.

Серед хижаків, що знищують личинок H. brevis (в грунті у колисочках), знайдені личинки і жуки Carabus scabrosus Ol., Carabus sp., Broscus серhalotes L. і жуки з родини Staphylinidae. В чаирных садах більш різноманітний видовий склад