ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

САМОХІНА Наталія Миколаївна

УДК 378.03:908

ГРОМАДЯНСЬКА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ

МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО КРАЄЗНАВСТВА

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | заслужений діяч науки і техніки України, доктор педагогічних наук, професор Харченко Сергій Якович,
проректор з наукової роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Звєрєва Ірина Дмитрівна, Міжнародна благодійна
організація “Кожній дитині”, головний консультант (м.Київ);

кандидат педагогічних наук Цимбал Ірина Іванівна, начальник управління освіти Луганської міської ради. |

Провідна установа: | Запорізький національний університет,

Міністерство освіти і науки України,

кафедра управління і соціальної роботи. |

Захист відбудеться 3 листопада 2005 року о 15 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 30 вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема громадянської соціалізації молоді є однією з найбільш важливих у процесі державотворення в Україні. Особливо значуща ця проблема на сучасному етапі, коли спостерігається тенденція негативного ставлення молодих людей до своєї країни, неприйняття громадянських норм і цінностей.

Значний інтерес до громадянської соціалізації останнім часом зумовлений також тим, що відпрацьовані роками механізми традиційної соціалізації стали давати збій. У сучасному світі зростає масив десоціалізованих людей, розгортає свою потужність феномен аномії. Особливо поширена ця тенденція в молодіжних колах. Саме тому в умовах реформування нашого суспільства слід говорити не просто про соціалізацію молоді, а про громадянську соціалізацію, яка є сукупністю багатьох напрямків та векторів соціалізації (політичної, правової, екологічної, естетичної та ін.) і сприяє формуванню справжніх громадян своєї країни – шануючих державу, освічених, цілеспрямованих і діяльних.

Проблема громадянської соціалізації особливо актуальна для педагогічних ВНЗ, оскільки від ступеня соціалізованості педагога багато в чому залежить майбутнє нашої країни. Необхідність дослідження й своєчасного розв’язання проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів акцентується також особливостями студентського віку, який являє собою період активного формування особистості, усвідомлення себе справжнім громадянином своєї країни (Л.Аза, Б.Ананьєв, Н.Бегека, І.Бех, А.Дмитрієв, Б.Зав’ялов, Н.Крилова, О.Лешер, В.Лісовський та ін.).

Історичний досвід демонструє, що проблема інтеграції в суспільство справжніх громадян турбувала багатьох мислителів усіх часів і народів. У вітчизняній науці ця проблема розроблялась такими корифеями української наукової думки, як В.Антонович, С.Васильченко, Б.Грінченко, М.Грушевський, М.Драгоманов, А.Макаренко, С.Пелецький, І.Франко та ін. Серед сучасних педагогів і психологів різні аспекти цієї проблеми опрацьовують М.Боришевський, О.Вишневський, Д.Дорошенко, І.Звєрєва, П.Ігнатенко, Г.Касьянов, О.Киричук, О.Ковальчук, Н.Косарєва, Л.Крицька, В.Москалець, В.Павленко, Ю.Руденко, С.Савченко, З.Сергійчук, М.Стельмахович, Є.Сявавко, В.Поплужний, Г.Філіпчук, К.Чорна, П.Щербань та ін. Зазначена проблема стала предметом аналізу вчених близького (А.Бєляєв, О.Газман, А.Гаязов, Т.Гусєва, Ю.Танюхін, А. Фактор та ін.) та дальнього зарубіжжя (У.Баррей, Л.Колберг, П.Наторп та ін.).

Суттєвими для розв’язання проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів є питання загальної соціалізації та громадянського виховання майбутніх фахівців.

Проблема громадянського становлення й виховання підростаючого покоління, актуальна в усі часи, розроблялась такими велетнями української педагогіки, як Г.Ващенко, М.Костомаров, І.Огієнко, С.Русова, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін. На сучасному етапі різні аспекти цієї проблеми опрацьовують Р.Арцишевський, В.Білоусова, В. Верховинець, Л.Вербицька, Н.Гаврилюк, Н.Дерев’янко, М.Євтух, Т.Завгородня, В.Кузь, В.Іванчук, Є.Постовойтова, Б.Ступарик, В.Струманський, І.Тараненко та ін.

Досить широко представлено в науковій літературі й проблему соціалізації особистості. Ураховуючи міждисциплінарний статус соціалізації, акцентуємо увагу на тому, що в рамках цієї роботи особливий інтерес становить для нас проблема педагогічно орієнтованої соціалізації. Дослідження соціалізації з соціально-педагогічної точки зору представлено в роботах таких авторів, як Б.Бім-Бад, В.Бочарова, Ю.Василькова, Б.Вульфов, О.Газман, Д.Годзинський, М.Головатий, Н.Заверико, І.Звєрєва, В.Зінченко, В.Касьянов, Я.Коломінський, Н.Лавриченко, А.Мудрик, Н.Никандров, Л.Новикова, В.Петрищев, М.Плоткін, С.Савченко, В.Сластьонін та ін.

З переліку засобів громадянської соціалізації майбутніх учителів було обрано мистецтвознавче краєзнавство, яке є своєрідною школою пізнання й виховання культурою та здатне забезпечити повноту й фундаментальність становлення необхідних суспільству соціальних, громадянських й особистісних якостей індивіда.

Історико-культурне надбання краю як засіб навчання й виховання підростаючого покоління використовувалось людиною з незапам’ятної пори. На сучасному етапі вчені також пов’язують процес формування знань про культурно-історичну спадщину свого краю із завданнями освіти й виховання (Я.Жупанський, П.Кононенко, М.Костриця, В.Круль, Я.Мариняк, В.Обозний, О.Тімець, О.Шаблій та ін.). Особливу цінність для нашого дослідження становлять наукові праці, у яких розкрито педагогічні можливості й соціальний зміст регіональної культури й мистецтва (М.Дарманський, І.Кононов, В.Курило, О.Мазуркевич, І.Прокопенко, С.Савченко, Б.Ступарик, Г.Шевченко та ін.).

Незважаючи на те, що проблема громадянської соціалізації постійно перебуває в полі зору науковців, у сучасній педагогічній науці не існує єдиного, чітко відпрацьованого механізму громадянської соціалізації молоді, недостатньо вивчено глибинні особливості цього процесу. Дослідження цієї проблеми, як правило, обмежується або теоретичним аналізом окремих питань громадянської соціалізації, або розглядом окремих моментів освітнього процесу, у відриві від кінцевих цільових соціальних функцій інститутів і агентів соціалізації (В.Бочарова, Г.Корда, К.Плівачук, Л.Бойко, Р.Пріма, В.Янів та ін.).

Ураховуючи актуальність окресленої проблеми та її недостатню розробленість, тему дисертаційного дослідження було сформульовано таким чином: „Громадянська соціалізація майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технології навчання студентів соціальній роботі” (державний реєстраційний номер 0101U001373). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 28.01.2003 р.).

Об’єкт дослідження – процес громадянської соціалізації майбутніх учителів.

Предмет дослідження – педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, змістовно розробити й експериментально перевірити педагогічні умови, які сприяють громадянській соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність громадянської соціалізації може бути досягнута, якщо цей процес побудувати на основі розробки й реалізації таких педагогічних умов: а) посилення соціокультурної спрямованості дисциплін гуманітарного циклу за рахунок введення матеріалів з мистецтва рідного краю в навчальний процес; б) акцент у процесі соціалізації студентів на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу в галузі мистецтвознавчого краєзнавства; в) забезпечення широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.

Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

· проаналізувати сучасний стан вивчення проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства;

· визначити сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів;

· розробити педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства й упровадити їх у практику роботи вищих навчальних закладів;

· провести аналіз ефективності розроблених педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства;

· розробити методичні рекомендації для викладачів гуманітарних дисциплін щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі ВНЗ та спецкурс “Мистецтвознавче краєзнавство”, що сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх фахівців.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про соціальну сутність особистості, принципи діяльнісного й особистісно орієнтованого підходів до формування особистості, учення про соціальну функцію виховання й навчання, а також філософські вчення про взаємозв’язок соціальних явищ і процесів, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичній обстановці.

Теоретичну основу дослідження становлять теорії й концептуальні положення про: соціалізацію особистості (Г.Андрєєва, Н.Андрєєнкова, Б.Бім-Бад, В.Бочарова, Л.Буєва, Ю.Василькова, Б.Вульфов, О.Газман, Л.Гордін, О.Дорошенко, І.Кон, О.Кущак, Н.Лавриченко, О.Литвинюк, М.Лукашевич, А.Мудрик, Л.Новикова, В.Петрищев, М.Плоткін та ін.); громадянське виховання (В.Бегет, В.Бочарова, М.Євтух, Т.Завгородня, І.Звєрєва, Л.Коваль, Н.Косарєва, В.Кузь, Н.Луг, І.Мартинюк, І.Мигович, В.Москаленко, Ю.Руденко, В.Янів, В.Яремчук); соціально-педагогічні закономірності й особливості формування особистості (О.Асмолов, В.Афанасьєв, І.Бех, Л.Виготський, І.Звєрєва, В.Ільїн, А.Капська, В.Кузьмін, Г.Лактіонова, О.Леонтьєв, Л.Міщик, С.Харченко та ін.); науково-освітнє краєзнавство (А.Барков, В.Борисов, А.Даринський, Я.Жупанський, В.Корнєєв, М.Костриця, М.Крачило, В.Круль, О.Маринич, І.Мельничук, В.Обозний, І.Прус, А.Разгон, А.Сиротенко, К.Строєв, О.Тимець, М.Ярмаченко та ін.), а також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів: Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті, Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Концепція громадянського виховання в Україні, інформаційні й нормативні матеріали Міністерства освіти і науки України.

Для розв’язання поставлених завдань та досягнення визначеної мети застосовувався комплекс методів дослідження: теоретичні – аналіз філософської, соціологічної, історичної, педагогічної, культурологічної й мистецтвознавчої літератури з метою визначення теоретико-методологічних основ дослідження, а також здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі для розробки й визначення основних тенденцій громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; аналіз навчальних планів, програм, навчально-методичної літератури з метою визначення ступеня насиченості змісту навчально-виховного процесу цінностями регіональної культури; емпіричні – педагогічне спостереження, індивідуальні та колективні бесіди, інтерв’ювання, опитування, анкетування, констатуючий експеримент для визначення рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів; формуючий експеримент для перевірки ефективності розроблених педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; статистичні методи для обробки та інтерпретації отриманих даних.

Наукова новизна дослідження полягає в такому: уперше процес громадянської соціалізації студентської молоді розглядається в контексті використання засобів мистецтвознавчого краєзнавства й на цій основі розроблено педагогічні умови ефективності цього процесу, дано детальне змістовне тлумачення кожної з умов і методику їх упровадження в навчально-виховну практику університету; дістали подальшого розвитку наукові уявлення про шляхи й способи використання мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів з акцентом на їх пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку діяльність; удосконалено наукові уявлення про взаємозв’язок і взаємодію мистецтвознавчого краєзнавства з різноманітними соціальними інститутами.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на громадянську соціалізацію майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; доведенні правомірності застосування в процесі громадянської соціалізації комплексу педагогічних умов, які забезпечують високу ефективність порівняно з традиційними загальнопедагогічними підходами.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені педагогічні умови та методичні засоби їх впровадження можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку як майбутніх учителів, так і фахівців інших галузей. Теоретико-методологічні матеріали можуть бути використані при розробці навчальних лекційних курсів і семінарів з проблем громадянської соціалізації у ВНЗ. Матеріали дослідження було покладено в основу розробленого спецкурсу “Мистецтвознавче краєзнавство”, який читається в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, а також склали зміст методичних рекомендацій для викладачів гуманітарних дисциплін ВНЗ щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі майбутніх учителів з метою громадянської соціалізації останніх.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/925 від 5.05.2005 р.), Інституту культури та мистецтв ЛНПУ (довідка про впровадження № 1/825 від 27.04.2005 р.), Старобільського факультету ЛНПУ (довідка про впровадження № 128 від 17.04.2005 р.), Ровеньківського факультету ЛНПУ (довідка про впровадження № 50 від 12.05.2005 р.), Запорізького національного університету (довідка про впровадження № /22 від 20.05.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах Інституту культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи ЛНПУ імені Тараса Шевченка, на щорічних університетських науково-практичних конференціях “Дні науки” (1998 – 2005 рр.), Міжнародних науково-практичних конференціях: „Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід” (Луганськ, 2000), „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004), „Перспективні розробки науки й техніки” (Бєлгород – Дніпропетровськ, 2004), „Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-методичній конференції „Художня культура в системі вищої освіти” (Луганськ, 1999).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 10 наукових і науково-методичних роботах, у тому числі 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (276 найменувань), 6 додатків на 41 сторінці. Повний текст дисертації викладено на 264 сторінках. У дисертації також міститься 17 таблиць та 9 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства” представлено результати історико-педагогічного аналізу проблеми громадянської соціалізації особистості; розкривається сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів; представлено результати діагностичного аналізу рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів.

На сучасному етапі розвитку Української держави громадянська соціалізація студентської молоді характеризується особливою напруженістю й суперечливістю. Порушення прав людини в державі, падіння життєвого рівня багатьох людей, економічна криза зумовили недостатність розвитку громадянських якостей молодого покоління, сприяли погіршенню соціального самопочуття й соціальної поведінки студентської молоді. Викоренення ситуації, що склалася, – основне завдання громадянської соціалізації.

Поняття „громадянська соціалізація” є вивідним від більш загального – соціалізація. У межах дослідження визначення соціалізації пов’язано з урахуванням її інтегральної природи (соціалізація – це процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, який набувається й реалізується в результаті спілкування й діяльності). Саме соціалізацію ми трактуємо як спосіб міжпоколінного зв’язку в історії людства, як інтегральну концепцію розвитку особистості, яка є багатомірною й універсальною та передбачає можливість вивчення особливостей таких видів і векторів соціалізації, як політична, правова, художня, екологічна, етична, громадянська й ін.

Аналіз науково-педагогічної літератури, у якій наявні спроби систематизації базових категорій педагогічної науки із залученням терміна „соціалізація”, указав на відсутність єдиного визначення громадянської соціалізації. У роботі під громадянською соціалізацією розуміємо складний багатогранний процес включення індивіда в громадянську практику, під час якого відбувається засвоєння та привласнення ним громадянських норм і цінностей, притаманних даному суспільству, та здійснюється усвідомлене набуття індивідом такої інтегрованої якості особистості й базової цінності демократичного суспільства, як громадянськість. Результатом громадянської соціалізації є громадянськи соціалізована особистість, здатна в процесі своєї інтеграції в суспільство до позитивної його перебудови.

Змістом громадянської соціалізації є суспільна психологія та громадянська культура, з одного боку, і соціальний та громадянський досвід індивіда, з іншого; факторами громадянської соціалізації є соціально-політичне життя суспільства, етнокультурні умови, демографічна ситуація та ін.; у якості засобів громадянської соціалізації можуть виступати будь-які інститути соціалізації, суспільно-політичні організації та рухи, різні форми суспільної активності громадян, засоби масової інформації та ін.

У ході дослідження було встановлено, що педагогічно керованою частиною громадянської соціалізації є громадянське виховання. Взаємодія понять громадянська соціалізація і громадянське виховання сприяють організації контрольованого та педагогічно керованого процесу інтеграції в суспільство справжніх громадян своєї країни зі стійкою, дієвою мораллю й усвідомленою направленістю.

Аналіз сутнісної сторони досліджуваного процесу вказав на те, що необхідною умовою в процесі громадянської соціалізації молоді є набуття громадянськості, оскільки саме громадянськість є реальною можливістю втілення в життя сукупності соціальних, політичних, громадянських прав особистості. Є всі підстави вважати, що набуття громадянськості – процес складний та багаторівневий, який відбувається внаслідок поєднання внутрішньої, суб’єктної картини світу з образом навколишнього світу та набутим соціальним досвідом самореалізації в певному суспільному середовищі.

Громадянськість як цілісне особистісне утворення виявляється в її складових – громадянських якостях, які є інтегративним показником приналежності людини до певного громадянсько-національного державного співтовариства й мають великий вплив на процес громадянської соціалізації особистості. Найвиразнішими показниками громадянськості вважаємо: громадянську самосвідомість, почуття національної гідності, почуття національного обов’язку й відповідальності, громадянську мужність та громадянську діловитість.

Особлива значимість особистісного начала в процесі інтеграції майбутніх учителів у суспільство визначила основні орієнтири громадянської соціалізації майбутніх учителів, об’єднані поняттям особистісно орієнтований підхід до виховання й освіти. Значення цього підходу стосовно проблематики дослідження визначається такими положеннями: тільки в процесі особистісно орієнтованого підходу до освіти й виховання можливе визнання унікальності кожної людини, цінності індивідуальності, її неповторності; створення умов для самоактуалізації й самореалізації; творчий підхід до планування навчального процесу; проектування свого особистісного розвитку.

Вибіркове ставлення особистості до загальновідомих стандартів, що склалися в державі, зумовило розуміння громадянської соціалізації з урахуванням виділених трьох її аспектів: а) передача соціального досвіду підростаючому поколінню; б) усвідомлення студентом соціального досвіду; в) творчість молоді.

Проведений поетапний аналіз процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів акцентує значення обраного засобу – мистецтвознавчого краєзнавства, яке є одним з напрямів краєзнавства, що націлений на вивчення та пропаганду культури й мистецтва рідного краю з метою формування в молоді громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості, виховання усвідомлення причетності до рідної землі, поваги до своєї історії, культури, мови, тобто з метою громадянської соціалізації майбутніх учителів. Інтеграція індивіда в суспільство неможлива без спілкування з мистецтвом та культурою рідного краю.

Значимість мистецтвознавчого краєзнавства як ефективного засобу громадянської соціалізації майбутніх учителів підтверджується соціалізаційним потенціалом мистецтва взагалі. Саме мистецтво, яке є художнім відображенням дійсності, сприяє збагаченню соціального та особистісного досвіду індивіда, впливає на процес формування естетично-ціннісної сфери молоді, допомагає визначенню моральних устоїв підростаючого покоління, дозволяє майбутнім учителям максимально самореалізуватися.

Аналіз функцій мистецтвознавчого краєзнавства (культурно-пізнавальна, освітня, виховна, естетична, соціально-інтегруюча, функція індивідуально-культурного розвитку та функція самореалізації) вказує на те, що всі вони сприяють громадянській соціалізації індивіда, оскільки повністю відповідають вимогам, що висуваються до цього процесу.

Специфічність обраного засобу громадянської соціалізації обґрунтовує логіку відбору для участі в експерименті майбутніх учителів різних спеціальностей з різним вихідним рівнем знань у галузі мистецтвознавчого краєзнавства. У цьому зв’язку експериментальну та контрольну групи склали студенти таких спеціальностей: музична педагогіка і виховання та редагування музично-художніх програм; українська мова та література; історія та основи правознавства; соціальна педагогіка, та соціальна робота; географія; математика, статистика, інформатика (загальний обсяг вибірки 302 студенти).

У ході дослідження було встановлено, що результатом громадянської соціалізації майбутніх учителів є громадянська соціалізованість – показник, з одного боку, цілеспрямованого, а з іншого – хаотичного впливу на суб’єкт різноманітних чинників. Показником рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів стали розроблені критерії (інтелектуальний, емоційно-ціннісний, практичноо-діяльнісний) та ознаки, що характеризують їх сутність, а також рівні сформованості кожного з критеріїв (високий, середній, низький), які мають якісно-кількісну визначеність еталону.

Інтелектуальний критерій визначає наявний рівень знань майбутніх учителів про громадянське суспільство й громадянську культуру; емоційно-ціннісний критерій указує на рівень громадянської вихованості майбутніх фахівців, демонструє ціннісну орієнтацію майбутніх учителів, їх громадянську позицію. Практично-діяльнісний критерій являє собою рівень громадянської активності учасників експерименту та демонструє наявність у майбутніх учителів громадянсько значимих якостей особистості.

Для визначення рівня громадянської соціалізованості за виділеними критеріями та їх показниками в дисертації обґрунтовано використання комплексу різних методів, серед яких важливими є анкетування, тестування, аналіз науково-методичної літератури, спостереження, бесіди з майбутніми фахівцями та їх викладачами тощо. Перевага низького та середнього рівнів сформованості кожного з розроблених критеріїв на констатуючому етапі експерименту вказала на наявність невисокого рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів. У зв’язку з цим виникла необхідність у розробці педагогічних умов, які мають активізувати процес громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства та сприятимуть підвищенню наявного рівня громадянської соціалізованості майбутніх фахівців.

У другому розділі “Розробка педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства” подано загальну характеристику педагогічних умов; описано дослідно-педагогічне впровадження розроблених умов у навчально-виховний процес ВНЗ, проаналізовано хід і результати дослідження.

Успішність функціонування будь-якої педагогічної системи безпосередньо залежить від точності дотримання певних умов. Орієнтуючись на результати проведеного констатуючого експерименту, ми розробили власні педагогічні умови, які являють собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених заходів, що створюють найбільш оптимальне середовище для процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.

У дисертації обґрунтовано такі педагогічні умови: а) посилення соціокультурної спрямованості дисциплін гуманітарного циклу за рахунок введення матеріалів з мистецтва рідного краю в навчальний процес; б) акцент у процесі соціалізації студентів на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу в галузі мистецтвознавчого краєзнавства; в) забезпечення широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.

Реалізація першої педагогічної умови здійснювалась через інтеграцію мистецтвознавчо-краєзнавчих матеріалів у навчальний процес ВНЗ (на рівні змісту або окремих елементів лекцій, семінарських, практичних занять гуманітарної, мистецтвознавчо-педагогічної, суспільствознавчої спрямованості). Збагачення традиційних розділів навчальної програми мистецтвознавчо-краєзнавчим змістом (інтеграція мистецтвознавчо-краєзнавчих матеріалів під час вивчення теми „Особливості розвитку української культури” в курсі „Історія України”; використання фразеологізмів у творчості письменників-земляків у процесі вивчення теми „Роль фразеологізмів у мовленні в курсі української мови та ін.), забезпечило захопленість студентів проблемою регіональної культури, а звернення до нетрадиційних форм роботи (лекція-парадокс, лекція „дивне – поруч”, семінар-зустріч, парне опитування та ін.) і використання специфічних методів навчання (інформаційно-розвиваючих, проблемно-пошукових, репродуктивно-творчих) сприяло успішності й результативності в отриманні мистецтвознавчо-краєзнавчих знань.

Отриманню глибоких та міцних знань у галузі культурної спадщини свого регіону сприяв розроблений спецкурс „Мистецтвознавче краєзнавство”. Системне вивчення мистецтва рідного краю справило значний вплив на зміну ставлення майбутніх фахівців до своєї малої батьківщини й активізувало їх громадянські почуття. Підсумком практичної реалізації першої педагогічної умови стали складені для викладачів гуманітарних дисциплін методичні рекомендації щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі ВНЗ.

Сутність другої педагогічної умови полягала в орієнтації майбутніх учителів у позааудиторний час на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу мистецтвознавчо-краєзнавчої спрямованості. Поєднання пошукової активності студентів з громадсько-корисною діяльністю, що здійснювалося під час історико-культурних, фольклорних експедицій, роботи в архівах, мистецтвознавчо-краєзнавчих лекторіїв, концертів, художніх виставок, сприяло максимальній особистісній, професійній та громадянській самореалізації учасників експерименту.

Формуванню причетності майбутніх фахівців до історії й відчуття стану її творців сприяла діяльність організованого у ВНЗ студентського мистецтвознавчо-краєзнавчого наукового товариства. Активна робота товариства на рівні організації персональних та групових пошуків, студентських науково-практичних конференцій, творчих зустрічей справила величезний вплив на процес громадянської соціалізації майбутніх учителів, роблячи його більш природним й ефективним.

Сутність третьої педагогічної умови полягала в організації співробітництва університету з іншими соціальними інститутами в краєзнавчій роботі. Творча взаємодія майбутніх учителів з музеями, галереями, театрами, творчими клубами та спілками міста сприяла накопиченню досвіду різновікового спілкування, удосконаленню навичок дій у різних соціальних галузях, пізнанню різноманітних соціальних інститутів.

Участь майбутніх учителів у регіональних культурних заходах (Міжнародний фестиваль мистецтв “Свято муз”, щорічні виставки творів декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів Луганщини “Душа землі Луганської”, Свято міста, свята національних культур та ін.), художньо-просвітницьких краєзнавчих рухах та акціях (Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція “Краса і біль України”, молодіжний рух “Моя земля – земля моїх батьків”, історико-географічна експедиція “Сто чудес України” та ін.) стимулювала майбутніх фахівців до самовияву в громадському житті та сприяла розвитку таких необхідних у процесі громадянської соціалізації особистісних якостей, як комунікабельність, активність, винахідливість, підприємливість.

Інтеграція розроблених педагогічних умов у навчально-виховний процес майбутніх учителів забезпечила цілеспрямований, усебічний, щоденний вплив на формування громадянських почуттів, дій, позиції майбутніх фахівців, сприяла підвищенню рівня громадянської соціалізованості останніх.

Перевірка ефективності розроблених та впроваджених в навчально-виховну практику ВНЗ педагогічних умов полягала в аналізі рівня сформованості розроблених на констатуючому етапі експерименту критеріїв громадянської соціалізованості та їх показників. За результатами діагностичних досліджень, що систематично проводились під час дослідно-експериментальної роботи (анкетування, тестування, бесіди, спостереження та ін.), а також за даними підсумкового зрізу відзначено явну позитивну динаміку в експериментальній групі та відсутність такої в контрольній групі (Таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка рівня громадянської соціалізованості

майбутніх учителів (усереднений числовий показник балів)

Критерії | Максим.рез. | До експер. | Після експер.

КГ | ЕГ | КГ | ЕГ

Інтелектуальний | 129 | 84,60 | 84,84 | 88,17 | 109,31

Емоційно-ціннісний | 75 | 51,60 | 51,36 | 53,12 | 63,39

Практично-діяльнісний | 59 | 39,07 | 38,87 | 40,89 | 49,58

Об’єктивність і репрезентабельність підсумків даних експерименту перевірялась за допомогою критерію Стьюдента та методики порівняльного аналізу Дж.Полларда.

Формуючий експеримент підтвердив справедливість висунутої гіпотези, яка обґрунтовує необхідність використання мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів.

Проведений теоретико-педагогічний аналіз і дослідно-експериментальна робота дозволили зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства, що виявляється в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на громадянську соціалізацію майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства та розробці й експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують високу ефективність досліджуваного процесу.

2. Аналіз літератури, присвяченої досліджуваній проблемі, указав на то, що вивчення проблеми громадянської соціалізації має тривалу історію. Реальністю, яка зумовлює необхідність звернення до її теоретичного та практичного розв’язання, є сучасна економічна й політична ситуація, що склалася в нашій країні.

3. Концептуальними ідеями дослідження виступили такі: а) можливість дослідження громадянської соціалізації лише за умови звернення як до проблем соціалізації в цілому (з урахуванням її інтегральної природи), так і до проблем громадянського виховання майбутніх учителів; б) активізація використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі майбутніх учителів, адже без знання історії й культури своєї малої батьківщини, без діяльної участі в справі збереження й розвитку культурного надбання свого краю неможливе становлення та інтеграція в суспільство справжнього громадянина; в) можливість реалізації процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів за умови особистісно орієнтованого підходу, з позицій якого в процесі громадянської соціалізації зростає значимість індивідуально-особистісного начала. У зв’язку з цим процес громадянської соціалізації із засобу управління особистістю перетворюється на механізм її активного всебічного розвитку.

4. У ході дослідження було розроблено визначення громадянської соціалізації (громадянська соціалізація – це складний багатогранний процес включення індивіда в громадянську практику, під час якого відбувається засвоєння та привласнення ним громадянських норм і цінностей, притаманних даному суспільству, та здійснюється усвідомлене набуття індивідом такої інтегрованої якості особистості й базової цінності демократичного суспільства, як громадянськість. Результатом громадянської соціалізації є громадянськи соціалізована особистість, здатна до позитивних перетворень у суспільстві); сформульовані цілі та завдання досліджуваного процесу; розроблені критерії громадянської соціалізованості майбутніх учителів (інтелектуальний, емоційно-ціннісний і практично-діяльнісний), показники цих критеріїв та рівні сформованості кожного з них (високий, середній, низький), а також обґрунтовано значимість мистецтвознавчого краєзнавства як ефективного засобу громадянської соціалізації майбутніх учителів.

5. Встановлено, що проблему громадянської соціалізації майбутніх учителів треба розв’язувати з точки зору феномену громадянськості, що є однією із соціально-психологічних рис особистості та виявляється у свідомому відповідальному ставленні особистості до Вітчизни, народу, суспільного життя, сучасником і діячем якого вона є. Складовими громадянськості виступають громадянські якості, розвиток яких сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів.

6. Доведено, що ефективним засобом громадянської соціалізації є мистецтвознавче краєзнавство, яке є одним з напрямів краєзнавства, що націлений на вивчення та пропаганду культури й мистецтва рідного краю. Саме мистецтво малої батьківщини, у якому найбільше сконцентровано сучасне й минуле нашої країни, неповторні риси її духовного життя, є незамінним засобом громадянської соціалізації майбутніх учителів.

7. У ході дослідження визначено та обґрунтовано такі педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства: посилення соціокультурної спрямованості дисциплін гуманітарного циклу за рахунок введення матеріалів з мистецтва рідного краю в навчальний процес; акцент у процесі соціалізації студентів на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу в галузі мистецтвознавчого краєзнавства; забезпечення широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.

8. Доведено, що інтеграція традиційних та інноваційних форм навчання й виховання в навчально-виховний процес майбутніх учителів можлива лише за умовами урахування обраного нами в якості основоположного особистісно орієнтованого підходу. Саме такий підхід сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів і забезпечує його позитивну направленість.

9. У процесі дослідно-експериментального впровадження розроблених педагогічних умов у навчально-виховний процес ВНЗ рівень громадянської соціалізованості в учасників експериментальної групи значно зріс. Ця обставина свідчить про ефективність розроблених педагогічних умов і дає підстави для висновків щодо застосування й широкого використання останніх у сучасній системі освіти та виховання.

Представлені в цій роботі результати не претендують на повноту дослідження проаналізованої проблеми й потребують подальшого розвитку. Доцільно розглянути можливість використання інших видів краєзнавства (історичне, географічне, педагогічне й т. ін.) у процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів, дослідити шляхи інтеграції краєзнавчих матеріалів у процес громадянської соціалізації підростаючого покоління інших професійних орієнтацій і вікових категорій, проаналізувати значущість краєзнавчої освіченості підростаючого покоління в цілому в процесі його соціалізації.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1. Самохіна Н.М. Функції мистецтвознавчого краєзнавства у вищому навчальному закладі // Вісн. Луганського нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 2004. – №1. – С. 238 – 243.

2. Самохіна Н.М. Педагогічне краєзнавство як засіб духовного розвитку особистості: історичний аспект // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П.Шевченко. – Вип. 4. – Ч. II. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2004. – С. 211 – 217.

3. Самохіна Н.М. Краєзнавство як компонент професійної підготовки майбутніх учителів // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 2003. – №7. – С.198 – 200.

4. Самохина Н.Н. Развитие художественного интереса к современной украинской музыке у подрастающего поколения на материале творчества А.Некрасова // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 2002. – № 6. – С. 124 – 128.

5. Самохіна Н.М. Новий погляд на викладання курсу “Сучасна музика” на музичних факультетах в педагогічних вузах // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 1999. – № 8. – С. 60 – 62.

6. Самохіна Н.М. Історико-педагогічний аналіз проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів // Соціальна педагогіка: теорія та практика: Наук.-метод. журн. – 2004. – № 1. – С. 101 – 104.

7. Самохіна Н.М. Деякі аспекти громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства // Соціальна педагогіка: теорія та практика: Наук.-метод. журн. – 2004. – № 2. – С. 76 – 82.

8. Самохина Н.Н. Пути реализации искусствоведческо-краеведческого компонента в учебно-воспитательном процессе педагогического вуза // Науковий потенціал світу – 2004: Матер. I Міжнар. наук.-практ. конф. (1 – 5 листопада 2004 р.). – Д.: Наука і освіта, 2004. – Т. 42. – С. 37 – 40.

9. Самохина Н.Н. Педагогические условия гражданской социализации будущих учителей средствами искусствоведческого краеведения // Перспективные разработки науки и техники: Матер. научн.-практ. конф. – Белгород – Днепропетровск, 2004. – Т. 15. – С. 53 – 57.

10. Самохина Н.Н. Музыкальная психотерапия. Взгляд в прошлое и будущее // Эстетическая среда и развитие культуры личности (в школе и педвузе): Межвуз. сб. научн. трудов / ИХО РАО; ЛГПУ им. Тараса Шевченко. – М.-Луганск, 2000. – Вып. 2. – С. 149 – 153.

Самохіна Н.М. Громадянська соціалізація майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2005.

Дисертація містить дослідження проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства. У роботі визначено сутність і зміст громадянської соціалізації майбутніх учителів, обґрунтовано значимість мистецтвознавчого краєзнавства в цьому процесі; простежено генезис уявлень науковців різних часів і народів щодо особливостей громадянської соціалізації майбутніх фахівців у контексті використання засобів мистецтвознавчого краєзнавства;

Теоретично обґрунтовано, змістовно розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють громадянській соціалізації майбутніх учителів; виявлено традиційні та інноваційні форми й методи навчання і виховання, які виступають способом реалізації визначених педагогічних умов; сформульовано деякі рекомендації щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх фахівців.

Ключові слова: громадянська соціалізація, громадянське виховання, громадянська соціалізованість особистості, громадянські якості, формування громадянськості майбутніх учителів, мистецтвознавче краєзнавство.

Самохина Н.Н. Гражданская социализация будущих учителей средствами искусствоведческого краеведения. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2005.

Диссертация представляет собой исследование проблемы гражданской социализации будущих учителей средствами искусствоведческого краеведения. В работе определены сущностные особенности гражданской социализации будущих учителей, обоснована значимость искусствоведческого краеведения как средства активизации данного процесса, проанализировано состояние изученности проблемы на современном этапе в трудах отечественных и зарубежных исследователей, выявлены и охарактеризованы критерии гражданской социализированности будущих специалистов, показатели данных критериев и уровни сформированности каждого из них.

Теоретически обоснованы, содержательно разработаны и экспериментально проверены педагогические условия, способствующие гражданской социализации будущих учителей; определены формы и методы обучения, выступающие в качестве реализатора разработанных педагогических условий; сформулированы рекомендации относительно возможностей использования искусствоведческого краеведения в процессе гражданской социализации будущих учителей. Квинтэссенцией диссертационного исследования являются следующие положения:

- решение проблемы гражданской социализации будущих учителей возможно при условии обращения к проблемам социализации в целом и гражданского воспитания;

- активизация использования искусствоведческого краеведения в учебно-воспитательном процессе будущих специалистов, ибо именно искусствоведческое краеведение способствует формированию у молодёжи гражданственности, национального самосознания, патриотизма;

- в процессе реализации идеи гражданской социализации будущих учителей средствами искусствоведческого краеведения целесообразно обращение к принципам личностно ориентированного воспитания, поскольку именно данный подход акцентирует значимость личностного начала в процессе формирования истинных граждан своей страны.

В ходе исследования было установлено, что необходимым условием в процессе гражданской социализации будущих учителей является приобретение гражданственности. Составляющими гражданственности выступают гражданские качества личности, развитие которых способствует повышению уровня гражданской социализированности будущих учителей.

В диссертации обоснованы следующие педагогические условия, способствующие гражданской социализации будущих учителей средствами искусствоведческого краеведения: усиление социокультурной направленности дисциплин гуманитарного цикла посредством введения материалов по искусству родного края в учебный процесс; акцент в процессе социализации студентов на поисково-исследовательскую и культурно-просветительскую работу в области искусствоведческого краеведения; обеспечение широкой взаимосвязи и взаимодействия деятельности университета в области гражданской социализации студентов средствами искусствоведческого краеведения с различными социальными институтами. Разработанные педагогические условия направлены на позитивное преобразование личности, которая, в свою очередь, выполняет руководящую роль в процессе гражданской социализации будущих учителей.

Ключевые слова: гражданская социализация, гражданское воспитание, гражданская социализированность личности, гражданские качества личности, формирование гражданственности будущих учителей, искусствоведческое краеведение.

Samokhina N.N. Civil socialization of future teachers by means of fine art study of local lore. Typescript.

The dissertation for a candidate degree of pedagogical studies in speciality 13.00.05 – the social pedagogic. – Taras Shevchenko Lugansk National Pedagogical University, Lugansk, 2005.

Typescript is defending which contains the research the process of future teachers’ civil socialization by means of fine art study of local lore. The main features of civil socialization of future teachers have been determined the importance of fine art study of local lore as a mean of the present process’s activization has been substantiated, the state of learning the problem at present stage has been analyzed in works of home and foreign investigators.

Theoretically substantiated, substantially elaborated and experimentally controlled are pedagogical conditions that promote civil socialization of future teachers; the modern pedagogical technologies which come as the mean of realization of the pedagogical conditions; some recommendations concerning the possibilities of using fine art study of local lore in process of future teachers’ civil socialization have been formulated.

Key words: civil socialization, civil education, civil socialization of a person, civil qualities of a person, forming of future teachers’ citizenshipness, fine art study of local lore.