ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ШЕЛЬЧУК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК: 796. 412. 2. 22

ПСИХОФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА CПОРТСМЕНОК

12-14 РОКІВ У ХУДОЖНІЙ ГІМНАСТИЦІ

24. 00.01 – олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському державному інституті фізичної культури Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Леонова Валентина Авксентіївна,

Вінницький державний аграрний університет,

доцент кафедри фізичного виховання;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Волков Леонід Вікторович,

Переяслав – Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія

Сковороди, професор кафедри теорії і методики

фізичного виховання;

кандидат психологічних наук, доцент

Баклицька Ольга Петрівна

Львівський державний інститут фізичної

культури, доцент кафедри педагогіки і психології;

Провідна установа – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії і методики фізичного виховання

Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “18 “ листопада 2005 р. о 16 год. 30 хв під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано “17” жовтня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Конкуренція на міжнародній спортивній арені вимагає від спортсменів прояву вольових якостей і психічної стійкості. Ефективність змагальної діяльності в сучасній ситуації визначається не тільки рівнем спеціальної фізичної підготовленості, але в значній мірі й раціональним використанням рухового потенціалу в умовах гострої спортивної боротьби (Зюкова Р.Н., 1988; Артемонова І.Є., 1990; Овчиннікова Н.А., Бірюк О.В., 1991 та інші).

В останні роки інтерес до вивчення психофізичної підготовки спортсменів помітно підвищився (Платонов В.М., Булатова М.М.,1995; Краснов В.П., 2000; Лущак А.І., 2001; Волков Л.В., 2002; та інші). В художній гімнастиці це пов’язано насамперед з помітною перевагою у свій час (впродовж 1980-х років) на міжнародній арені болгарських спортсменок. Останні Олімпійські ігри в Афінах (2004) показали, що при однаковій технічній підготовці українські гімнастки через недостатню психофізичну підготовленість значно поступились росіянкам. Чимало аспектів досліджуваної проблеми поки що недостатньо розроблені. Це питання потребує наукового вирішення саме тому, що розуміння природи психофізичної підготовленості гімнасток, яка дотепер базується, головним чином, на емпіричних уявленнях про взаємозв'язки психіки і моторики (Карпенко Л.П., 2003). Ці уявлення досить суперечливі і не перевірені в лонгітюдних дослідженнях; також відсутні відомості про вікову динамку цих зв’язків.

Етап спортивного вдосконалення розглядається багатьма фахівцями як один з найбільш важливих у системі багаторічної підготовки спортсменів (Кувшиннікова С.А., 1991; Тактак М.В., 1992; Карпенко Л.П., 2003). Саме на цьому етапі закладаються основи майбутньої спортивної майстерності – відбувається оволодіння складно-координаційними рухами, які виконуються в екстремальних умовах, що пов'язано, у свою чергу, з величезною емоційною напругою, яка вимагає прояву вольових якостей та психічної стійкості.

У спортивній науці проведено чимало дисертаційних досліджень, які вирішують актуальні питання, що стосується підготовки висококваліфікованих гімнасток. З введенням у художній гімнастиці нових правил змагань ФІЖ (2001) приоритетним напрямком стало освоєння складних за технічною базою змагальних програм, що можливо лише за умов переведення всього комплексу фізичної підготовки спортсменок на більш якісний рівень (Несторова Т.В., 2001). Поки що не вирішеними залишаються проблеми, пов’язані з методологічним забезпеченням виховання спортивного резерву у цьому виді спорту, що потребує розробки та експериментального обґрунтування методики підвищення психофізичної підготовки гімнасток 12-14 років.

Опублікованих праць з проблематики психофізичної підготовки спортсменок у художній гімнастиці вкрай недостатньо, і навіть вони не повною мірою відповідають сучасному рівню розвитку даного виду спорту. Зокрема, потребує серйозного теоретико-методологічного обґрунтування питання спеціальної фізичної, психологічної та психофізіологічної підготовки гімнасток в групах спортивного вдосконалення (Сосіна В.Ю., 1993; Баклицька О.П., 1998; Карпенко Л.П., 2003). Усе вищевикладене зумовило вибір теми нашого дослідження: „Психофізична підготовка спортсменок 12-14 років у художній гімнастиці”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 р.р. державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.2.9.: “Управління процесом підготовки в спортивних видах гімнастики” (номер державної реєстрації 0196U010542).

Роль автора полягала у вивченні та опрацюванні експериментального матеріалу щодо психофізичної підготовки спортсменок в групах спортивного вдосконалення у художній гімнастиці, а також у розробленні науково-методичних рекомендацій стосовно покращення спеціальної фізичної підготовки гімнасток 12-14 років.

Об'єкт дослідження – психофізична підготовка спортсменок у художній гімнастиці в групах спортивного вдосконалення.

Предмет дослідження – засоби і методи психофізичної підготовки гімнасток 12-14 років у групах спортивного вдосконалення.

Мета дослідження – розробити й експериментально обґрунтувати методику підвищення психофізичної підготовленості гімнасток 12-14 років у групах спортивного вдосконалення.

Досягнення мети дослідження передбачало вирішення таких завдань:

1. Вивчити зміст і структуру психофізичної підготовленості гімнасток у групах спортивного вдосконалення.

2. Виявити взаємозв'язок психологічних і спеціальних фізичних якостей у структурі підготовленості гімнасток.

3. Розробити базові профілі спеціальної фізичної підготовленості гімнасток.

4. Експериментально перевірити ефективність авторської методики психофізичної підготовки гімнасток у тренувальному процесі.

Поставлені завдання вирішувалися із застосуванням таких методів дослідження: аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури; анкетне опитування тренерів; педагогічний експеримент; контрольні іспити (тестування); медико-біологічні методи; інструментальні методики; методи оцінки адекватності фізичних навантажень; методи психодіагностики; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

-

-

-

-

Практичне значення проведеного дослідження полягає:

-

-

Ефективність застосування авторської методики відображено в актах впровадження результатів дослідження у практику діяльності ДЮСШ м. Рівне (акт впровадження від 19.03.04 р.), Рівненської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства “Україна” (акт впровадження від 5.04.04 р.), та у навчальний процес Львівського державного інституту фізичної культури (акт впровадження від 26.04.04 р.).

Обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження забезпечено:

·

·

·

Застосування комплексу сучасних методик проведення масових обстежень гарантує достовірність і валідність результатів дослідження.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети, завдань дослідження, нагромаджені експериментального і теоретичного матеріалу, аналізі отриманих даних та розробці методики оптимізації психофізичної підготовки гімнасток. У роботах, виконаних у співавторстві дисертантові належать експериментальні та аналітичні результати досліджень, що стосується психофізичної підготовки гімнасток.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки розглядалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Фізична культура, спорт і здоров'я нації” (Вінниця, 2001), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002); на 4-8 міжнародних конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2000-2004); на міжнародній науково-практичної конференції “Современные проблемы совершенствования системы физкультурного образования” (Кишинев, 2003); на регіональних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики (Львів, 2000-2003), “Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах” ( Рівне, 2000), а також на засіданнях кафедри Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне) та Львівського державного інституту фізичної культури, на зборах Федерації гімнастики Рівненської області.

Публікації. Результати досліджень відображені у 12 опублікованих працях, у числі яких: методична рекомендація і 11 статей на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях (6 з них опубліковано у наукових фахових виданнях України), 5 написано одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, загальних висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатків. Робота викладено на 214 сторінках машинописного тексту; у ній міститься 29 таблиць, 15 рисунків, 19 додатки. Список літератури складається з 225 найменувань, з яких 23 робіт зарубіжних авторів.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито його новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дисертації.

У першому розділі “Методологічні проблеми розвитку психофізичних якостей спортсменок у художній гімнастиці” проведено аналіз спеціальної літератури, присвяченій методологічним проблемам розвитку психофізичних якостей гімнасток. В сучасній методології формування та підтримання майстерності гімнасток є багато проблем, що не сприяє стабiльностi виступiв провідних гімнасток України на міжнародній арені, i в першу чергу це недостатня психофiзична пiдготовка. Вiдомостi, якi містить спеціальна література з художньої гiмнастики, висвiтлюють тiльки деякi питання оптимiзацiї психофiзичної пiдготовки гiмнасток, до того ж вони часто суперечливi.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” описано використання методів дослідження, обраних для вирішення поставлених завдань:

-

-

-

-

-

-

-

Методологія досліджень передбачала проведення поетапного педагогічного експерименту.

1-й етап досліджень (2000-2001 рр.) було присвячено вивченню спеціальної літератури з метою виявлення найбільш актуальних наукових напрямків пошуку в галузі вдосконалення методики підготовки спортсменок у художній гімнастиці; накопичено первинний матеріал для наступного аналізу й узагальнення. У результаті було висунуто гіпотезу про необхідність підвищення якості психофізичної підготовки гімнасток для досягнення високої результативності в групах спортивного вдосконалення.

2-й етап досліджень (2001-2002 рр.) було присвячено вирішенню таких завдань: визначити зміст і структуру спеціальної фізичної підготовленості дівчат 12-14 років, які займаються у групах спортивного вдосконалення; встановити рівень розвитку спеціальних фізичних і психічних якостей.

На даному етапі у досліджені брали участь гімнастки 12-14 років у кількості 24 дівчат за програмою 1-го розряду та кандидатів у майстри спорту. За характером експеримент був констатуючим, після його закінчення був уточнений план розподілу основних тренувальних навантажень для гімнасток експериментальної групи. Цей план здійснювався в природному педагогічному експерименті і використовувався як тренувальна програма з раціональною структурою фізичної підготовки.

Підсумком досліджень на даному етапі стало визначення загальних закономірностей багаторічного становлення спортивної майстерності. Ці закономірності надалі використовувались як необхідні орієнтири при розробці належних параметрів тренувальних навантажень.

3-й етап досліджень (2002-2003 рр.) вирішувались поставлені завдання основного педагогічного експерименту: визначався взаємозв’язок психічних і фізичних якостей у структурі підготовки гімнасток, розроблялися базові моделі структури спеціальної фізичної підготовленості гімнасток.

В експерименті брали участь дівчата 13-14 років у кількості 14 осіб. Спортивна кваліфікація – перший спортивний розряд та КМС. У ході природного педагогічного експерименту гімнастки проходили тестування.

Терміни тестування були встановлені програмою експерименту і передбачали проведення контрольних випробувань на початку і в кінці кожного етапу навчально-тренувального мезоциклу (3 місяці).

Реально освоювані обсяги навантажень коректувались у тих напрямках, що відповідали встановленим на попередньому етапі дослідження об’єктивним закономірностям багаторічного формування майстерності. Одночасно було здійснено спробу систематизувати і типізувати існуючі на практиці варіанти розподілу навантаження гімнасток протягом мезоциклів спортивного вдосконалення, виділивши ефективні темпи приросту показників спеціальної фізичної підготовленості.

Заключний, 4-й етап дослідження (2003 - 2004 рр.) передбачав поглиблене вивчення спеціальної літератури для співставлення отриманих матеріалів з наявними науковими відомостями; підготовку й укладання тексту дисертаційної роботи та публікацію її результатів у вигляді навчально-методичного посібника, статей у збірках наукових праць; виступів на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях з викладом матеріалів, отриманих у ході багаторічної дослідницької роботи; впровадження результатів дослідження у практику.

У третьому розділі “Характеристика психофізичного стану спортсменок у художній гімнастиці” подано результати констатуючого експерименту. У сучасній методиці спортивного тренування однією з основних вимог до організації тренувального процесу спортсменів є раціональне співвідношення тренувальних навантажень з функціональними можливостями організму, який росте, їх оптимізація відповідно до віку та рівня підготовленості дитини. У зв’язку з цим постає потреба вивчення закономірностей розвитку органів і систем організму спортсменів, зокрема дівчат 12-14 років, які займаються художньою гімнастикою.

Нами підтверджено, що у переважної більшості чітко виражений ектоморфний тип: 50% склали гімнастки середньої вираженості (4 бали), 42% - вищої за середню (5 балів), у 8% виявлений ектоморфний тип сильної вираженості (7 і більше балів).

Результати констатуючого експерименту показали, що в період від 12 до 14 років відбувається збільшення тотальних розмірів тіла. Це пояснюється перебудовами ендокринного апарату, що відбувається в період статевого дозрівання і формування вторинних статевих ознак.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика вихідних показників

морфофункціонального стану гімнасток 12 – 14 років

Як свідчать дані таблиці 1, довжина тіла у дівчат 12-14 років інтенсивно збільшується. Абсолютний приріст у цей період склав 16,8 см. Зростання довжини тіла відбувається приблизно однаковими темпами: у період з 12 до 13 років воно становить 4,7%, а з 13 до 14 років – 6,1%. В усіх випадках розбіжності у довжині тіла статистично достовірні – Р < 0,001.

Також встановлено, що показники маси тіла більш лабільні, ніж показники довжини тіла. Однак цей показник не менш важливий при вивченні й оцінці фізичного розвитку. Судячи із середніх величин (табл.1), від 12 до 14 років у дівчат спостерігаються позитивні зміни в масі тіла, яке становить 7,6 кг. Зміни в масі тіла, як і в довжині, відбуваються приблизно однаковими темпами: від 12 до 13 років приріст маси тіла склав 10,6%, від 13 до 14 років - 12,7%. Отримані дані дозволяють стверджувати, що у дівчат вік від 13 до 14 років є періодом інтенсивного збільшення маси тіла.

Реальне управління психофізичною підготовкою гімнасток можна здійснювати лише в тому випадку, коли наявний єдиний критерій, що свідчить про ефективність цього процесу. Надзвичайно важливо індивідуалізувати психофізичну підготовку гімнасток залежно від окремих функціональних можливостей організму та загального стану соматичного здоров’я. Ці проблеми можна вирішити, якщо прийняти за критерій толерантності до фізичних навантажень, можливості індивідуалізації та оцінки ефективності процесу підвищення фізичної підготовленості гімнасток один з об’єктивних показників – рівень соматичного здоров’я (Г.Л. Апанасенко, 2002).

Так, за сумою балів серед дівчат 12 років середній рівень соматичного здоров’я становить 60%, вищий від середнього - 10%, з високим – 30%; серед дівчат 13 років розподіл за станом соматичного здоров’я склався таким чином: середні оцінки отримали 83, 3% вище середніх – 16,7%; серед дівчат 14 років виявлено 12,5% спортсменок з середнім рівнем здоров’я, з рівнем вище середнього – 37,5%, з високим – 50%.

З огляду на це можна висловити припущення, що кількісна оцінка соматичного здоров’я гімнасток може бути застосована як інформативний показник у клініко-фізіологічних дослідження, що використовуються у практиці охорони здоров’я і спортивній діяльності.

Фахівцями доведено, що комплекси контрольних вправ, рекомендованих у практиці, мають ряд недоліків: 1) деякі тести дублюють один одного; 2) потрібен значний час для їх проведення; 3) окремі тести, що пропонуються для контролю спеціальної фізичної підготовки, потребують значного уточнення, а інколи і зміни залежно від контингенту та рівня спортивної майстерності; 4) у деяких тестах нечітко викладено процедуру їх проведення та оцінювання результату; 5) значним недоліком є відсутність у більшості рекомендованих тестів числової оцінки результативності (Карпенко Л.А., 2003).

Враховуючи вищесказане, ми поставили за мету розробити комплекс контрольних вправ, що дозволяє оцінити рівень спеціальної фізичної підготовки (СФП) гімнасток і включає тести для оцінки силової витривалості, стрибучості, швидкісно-силової витривалість, гнучкість, спритність, а також функції рівноваги - тобто тих якостей, які на основі анкетування виділені як провідні.

Усі тести були розділені на три групи залежно від способу їх оцінки.

Перша група: стрибок угору з махом рук, нахил вперед з положення сидячи і нахил назад з положення стоячи, оцінку яких проводили за кількісними показниками.

Друга група: шпагат прямий правою, лівою, утримування правої (лівої) вперед, вбік, назад. Тести оцінювали за якістю виконання, але для більш точної оцінки якісні показники були переведені в числові.

Третя група: потрійний стрибок, задня рівновага на правій, лівій, серія стрибків, згинання-розгинання рук в упорі лежачи, просторово-координаційний тест. В цій групі тестів оцінювання було комплексним, тобто проводилося вимірювання кількісних показників з одночасним визначенням якості виконання вправи (також у числовому значенні).

Результати тестування свідчать про значні розбіжності в окремих показниках спеціальної фізичної підготовки гімнасток 12-14 років.

Рис. 1. Показники тестування гімнасток 12-14 років

(нахил тулуба вперед і назад)

Так, тестування за допомогою першої групи тестів спеціальної якості гнучкості (рис.1) показало, що з віком при однаковому рівні спортивної майстерності вона значно покращується: 12-річні дівчата незначно поступаються гімнасткам 13 років (Р > 0,05) і значно відстають від 14-річних дівчат (Р < 0,001). Аналогічна картина спостерігається і в нахилі тулуба назад із положення стоячи ноги нарізно: у 12 років – 8,7 см см, у 13 років – 6 см, у 14 років – 5,9 см (Р < 0,01 - 0,001).

Неоднозначними є результати спеціальної фізичної підготовки дівчат 12-14 років за тестами другої групи (рис.2).

Рис. 2 Показники тестування гімнасток 12-14 років: шпагат (права (ліва) нога на гімнастичній лаві)

Оцінювання пасивної гнучкості в кульшовому суглобі здійснювалося при виконанні шпагату правою (лівою) ногою спереду. Отримані показники як за першим, так і за другим тестом свідчать про наявність певної вікової тенденції в розвитку цієї якості, а саме: 12-річні гімнастки значно відстають від старших спортсменок (Р < 0,05-0,001). Проте абсолютні величини між 12-річними і 14-річними дівчатами досить викокі: в оцінках шпагату права спереду різниця складає 3,5 бала, ліва спереду - 4,0 бали.

У системі спеціальної фізичної підготовки спортсменок важливу роль відіграє розвиток просторово-координаційних здібностей. Тому за тестами третьої групи тестів (рис. 3)

Рис. 3. Показники дівчат 12-14 років:

в просторово-координаційному тесті (у балах)

цій важливій якості ми приділяли особливу увагу. Вікову динаміку ми спостерігали за тестом перекид – стрибок з поворотом на 1800 – поворот.

Аналіз отриманих результатів показує, що з віком просторово-координаційні здібності покращуються. Так, від 12 до 13 років тривалість вправи зменшилася на 1,9 с, від 13 до 14 років – на 2,8 с. У всіх випадках розбіжності статистично вірогідні - Р < 0,001.

У теорії загального розвитку спеціальних фізичних якостей дівчат, які займаються художньою гімнастикою, особливого значення набуває питання сенситивних періодів у розвитку спеціальних фізичних якостей. За даними ряду фахівців (Кувшиннікова С.А., 1991; О.С. Куц, 1993; В.А. Леонова, 2001 та ін.) такий період лежить у межах 9-14 років. Дане положення ми уточнили це – найбільш сприятливий період для розвитку спеціальних фізичних якостей гімнасток знаходиться у віковому діапазоні з 13 до 14 років, про що свідчать дані таблиці 2.

Таблиця 2

Характеристика темпів приросту

спеціальних фізичних якостей гімнасток 12-14 років

У переважної більшості гімнасток статистично вірогідні зрушення в показниках спеціальної фізичної підготовленості відбулися у віковий період від 13 до 14 років (Р < 0,01-0,001).

Винятком можна вважати виявлені високі темпи позитивних приростів від 12 до 13 років в утримуванні ноги ліва назад (36,2%) і задня рівновага на лівій (17,5) (Р < 0,01-0,001).

Дані темпів приросту в показниках спеціальної фізичної підготовленості стали одним із важливих критеріїв відбору 13-14-річних дівчат для проведення основного педагогічного експерименту.

Вивчення психофізіологічних особливостей спортсменок 12-14 років, які займаються художньою гімнастикою, їх емоційно-вольової сфери показало, що серед 12-річних дівчат є досить значний відсоток осіб із високим рівнем тривожності, заниженою самооцінкою і нездатністю швидко переорієнтовуватися в нестандартній ситуації. Щодо властивостей нервових процесів, то значна кількість 12-річних гімнасток характеризуються недостатньою силою, рухливістю і врівноваженістю нервових процесів (25,0-37,5%). Гімнастки 13-14 років мають значну перевагу за всіма показниками психофізіологічної підготовленості.

У четвертому розділі “Оптимізація процесу психофізичної підготовки гімнасток у групах спортивного вдосконалення” подано авторську методику підвищення психофізичної підготовки в групах спортивного вдосконалення та її вплив на різні показники фізичного стану гімнасток.

Для організації педагогічного експерименту було створено дві експериментальні групи по 7 осіб у кожній. Розподіл на групи здійснювали таким чином, щоб між показниками фізичної підготовленості і спортивними результатами були відсутні вірогідні розбіжності. З метою встановлення обсягу тренувальних навантажень, що необхідний для забезпечення оптимальної якості спеціальної підготовки гімнасток 13-14 років, у обстежуваних визначився вихідний рівень розвитку фізичних якостей за трьома групами тестів. Тренувальні заняття проводилися безпосередньо автором. Навчально-тренувальний процес гімнасток ми будували з урахуванням циклічного коливання стану жіночого організму і рухових можливостей, пов’язаних із проявом менструального циклу.

Згідно з нашими даними в менструальній фазі показники активної і пасивної гнучкості, рухливості в суглобах були найвищими. Швидкісні та швидкісно-силові якості в цій фазі знижуються, а найбільш низький рівень прояву мали показники витривалості та координаційних здібностей.

Як показали результати спостереження, фаза овуляції характеризується фіксували зниження показників спеціальних фізичних якостей, крім витривалості, порівнянно з постменструальною та постовуляторною фазами, але вони були вищі, чим у менструальну та передменструальну фази. Хоча можна відзначити значне порушення точності та координації рухів. Отримані результати співпадають з аналогічними даними авторів (І.О. Асаулюк, 2001; А.Р. Радзієвський, 1988; Л. Я.-Г. Шахліна, 2001 та інші).

Програма педагогічного експерименту була розрахована на річний макроцикл. Побудова тренувального процесу базувалася на загальних закономірностях спортивного тренування з урахуванням особливостей дівчат; при розробці експериментальної методики використовувався програмний матеріал з художньої гімнастики для дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Тренувальні заняття у двох групах проводились 6 разів на тиждень по 240 хв. Контрольна група (КГ) займалася за “Навчальною програмою для дитячо-юнацьких спортивних шкіл”, затвердженою Державним комітетом України з фізичної культури і спорту 1999 р. Цю програму покладено розробленої нами методики для експериментальної групи (ЕГ), яка відрізнялася підходами до організації навчально-тренувального процесу; у рамках виділеного державною програмою часу для підготовки у групах спортивного удосконалення проведено перерозподіл часу на окремі види підготовки; для вдосконалення спеціальної фізичної підготовки всі вправи для розвитку окремих фізичних якостей було згруповано за специфічністю їх прояву і способом оцінки їх рівня розвитку.

Ідентичності тренувальних навантажень в експериментальній групі досягались шляхом вирівнювання кількості і тривалості тренувальних занять, застосування однакових за формою і змістом фізичних вправ, спрямованих на розвиток спеціальних фізичних якостей і формування рухових навичок. При цьому вирівнюванню підлягали абсолютна інтенсивність і тривалість застосованих вправ, а також характер і тривалість інтервалів відпочинку.

Основними методами розвитку спеціальних фізичних якостей були коловий метод тренування із завданням виконувати вправу “до відмови” та комплексний метод тренування, який включав комплекси спеціальних підготовчих вправ, вправи з розтягування, музичні ігри, імпровізацію.

Розподіл засобів фізичної і технічної підготовки відбувався таким чином: на загальну і спеціальну фізичну підготовку відводилось 40% усього обсягу тренувального навантаження, на технічну підготовку - 50%, та інші види спортивної підготовки (психологічну, інструкторську і суддівську практику, участь в змаганнях і ін.) – 10% всього навантаження; у 3-му і 4-му мезоциклах – відповідно 30%, 50% і 20%.

Співвідношення обсягу навантажень у розвитку спеціальної фізичної підготовки гімнасток: на розвиток гнучкості та витривалості ми виділяли 15% усього часу, відведеного на спеціальну фізичну підготовку; на розвиток координаційних здібностей і стрибучості – по 20%, на розвиток рівноваги, швидкості та сили - по 10%.

Враховуючи вікові особливості рухового апарату дівчат 13-14 років, ми намагалися спрямувати формування силових якостей на забезпечення оптимального ступеня розвитку всіх м’язових груп. Причому силова підготовка мала швидкісно-силову спрямованість. З цією метою застосовувалися вправи з невеликим обтяженням, з партнером та на силових тренажерах.

Засоби і методи швидкісно-силової підготовки включали вправи, спрямовані на розвиток сили м’язів і швидкості їх скорочення; бігова підготовка була націлена на розвиток швидкісних якостей і стрибучості.

За метою дослідження експеримент був констатуючим, за умовами проведення – природним, за своєю спрямованістю – порівняльним, за логічною схемою доказів – паралельним, прямим.

Маючи інформацію про реальний стан спеціальної фізичної підготовки гімнасток за результатами констатуючого експерименту, ми отримали можливість почати його цілеспрямовану корекцію з урахуванням раніше виявлених закономірностей управління підготовкою спортивних резервів і установкою на організацію навчально-тренувального процесу, сформульовану М.Я. Набатніковою (1982).

За даними аналізу застосовані засоби і методи удосконалення спеціальної фізичної підготовленості гімнасток експериментальної групи позитивно вплинули на динаміку розвитку загальної фізичної підготовки гімнасток 13-14 років.

Таблиця 3

Динаміка розвитку загальної фізичної підготовки

гімнасток 13-14 років

Примітка: В.Д. – вихідні дані; К.Д. – кінцеві дані.

Як свідчать дані таблиці 3, за всіма показниками загальної фізичної підготовленості гімнастки як ЕГ, так і КГ до кінця основного педагогічного експерименту досягли позитивних статистично вірогідних результатів – Р < 0,001. Винятком були результати дівчат контрольної групи у вправах згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі та біг 4 х 9 м, де між вихідними і кінцевими результатами значних розбіжностей виявлено не було.

Варто зазначити, що результати якісної оцінки цих зрушень за Державними тестами не відповідають сучасним вимогам до базової фізичної підготовки досліджуваного контингенту. Незважаючи на те, що у процесі експерименту досить значну увагу приділяли загальній фізичній підготовці, гімнастки показали переважно середній рівень фізичної підготовленості. Особливо важкими нормативами для них стали випробування з швидкості, загальної витривалості і силової підготовки (3-4 бали).

Щодо розвитку спеціальних фізичних якостей, то тут картина дещо інша. Експериментальна програма виявилася більш ефективною, ніж традиційна, про що свідчать результати, отримані в кінці основного педагогічного експерименту. В експериментальній групі за всіма показниками спеціальної фізичної підготовки відбулися значні статистично вірогідні зрушення (Р < 0,001). У контрольній групі за багатьма показниками теж виявлено значні зміни, але за величиною зрушень вони були меншими.

Відомо, що в удосконаленні системи підготовки гімнасток важливе місце має поетапна оцінка рівня спеціальної фізичної підготовки, що дозволяє отримати об’єктивні дані про стан підготовки. Протягом року ми реєстрували спортивні результати гімнасток, а також кожні чотири мезоцикла (кожний по 10-12 тижнів) оцінювали спеціальну фізичну підготовку за розробленими нами тестами.

За даними вихідного тестування і наступних вимірювань ми побудували модульні профілі спеціальної фізичної підготовленості для експериментальної групи (рис. 4).

Як видно з рисунка 4, удосконалення спеціальних фізичних якостей, яке відбулося під впливом експериментальної програми, не є рівномірним. Найбільш суттєві зміни (вихідні дані взяті за 100%) відбулися у показниках рівноваги (37,5%), гнучкості (46,7%), просторово-координаційних здібностей (43,5%). За іншими показниками результати покращилися на 13,7-19,8%. У всіх випадках статистична вірогідність находиться в межах від P < 0,05 до P < 0,001.

Рис. 4. Профіль спеціальної фізичної підготовленості

гімнасток експериментальної групи

Примітка: 1 – гнучкість у нахилі тулуба вперед; 2 – просторово-координаційні здібності; 3 – шпагат (права вперед); 4 – утримання правої ноги, піднятої вперед; 5 – задня рівновага; 6 – силова витривалість; 7 – стрибучість; 8 – стрибкова витривалість.

Аналіз модельних профілів у досліджуваній групі показав, що у більшості гімнасток розвиток активної і пасивної гнучкості знаходиться на досить високому рівні. Слабкими ланками в підготовці спортсменок виявилися швидкісно-силові показники, рівень розвитку яких оцінено як, середній та нижче середнього. За підсумками таких спостережень визначили доцільні зміни змісту наступних тренувальних етапів у розділі спеціальної фізичної підготовки. У вигляді рекомендацій гімнасткам пропонували в індивідуальних щоденниках відмічати слабкі сторони спеціальної фізичної підготовки, на основі чого було підібрано відповідні засоби їх розвитку.

Аналізуючи вихідні і кінцеві рівні спеціальної фізичної підготовленості, можна зробити висновок, що гімнастки впродовж експерименту за індивідуальними даними досягли підвищення показників спеціальних фізичних якостей від 63,5 до 93,7%. У контрольній групі теж відбулися позитивні зміни, але темпи приростів значно нижчі (від 19,7 до 62,5%). Встановлено величини взаємозв’язку спеціальних фізичних якостей гімнасток з спортивним результатом, на основі чого розроблено практичні рекомендації щодо ефективного застосування адекватних засобів фізичної підготовки кваліфікованих гімнасток.

Під впливом упровадженої експериментальної програми за всіма досліджуваними показниками психофізіологічного стану у гімнасток експериментальної групи виявлено позитивні зміни. Так, на кінець основного педагогічного експерименту на 75% збільшилося число гімнасток експериментальної групи зі стійкою увагою; 65,5% почали реально оцінювати свої сили; у 80% поведінка в нестандартних ситуаціях стала впевненішою; дівчата стали краще переключатися з одного виду діяльності на інший (85%), у значного числа гімнасток рухи стали плавнішими (50%); у 56% мова голосна, у 25,6% реакція на невдачу зовсім відсутня, а у 50% - спокійна.

Використання нашої методики позитивно позначилося на особистих якостях гімнасток. Повторне анкетування, проведене на завершальному етапі педагогічного експерименту, засвідчує значні зрушення в показниках психічного стану. Гімнастки експериментальної групи стали спокійнішими і врівноваженішими: у більшості стан тривожності не перевищує середнього балу (10 балів) за шкалою Г. Айзенка, у жодної досліджуваної не виявлено його перевищення, тоді як до початку експерименту таких було 22%.

Встановлено величини взаємозв’язку основних показників психофізіологічного стану гімнасток зі спортивним результатом. Доведено позитивний вплив деяких показників спеціальної фізичної підготовленості: стрибок угору з махом рук, просторово-координаційні здібності, стрибкова витривалість за 30 с (r = -0,613-0,738).

Встановлено, що показники психічного стану в переважній більшості знаходяться в тісному взаємозв’язку зі спортивним результатом (r = 0,443-0,5). Сила, рухливість і врівноваженість нервової системи відігравали важливу роль на всіх етапах змагальної діяльності (r = 0,443-0,519), але найбільший вплив вони здійснювали на спортивний результат на модельному етапі змагань (r = 0,916 - 0,919). Варто зазначити, що на цьому етапі спортивний результат був найбільш залежний від стану тривожності гімнастки (r = -0,519) та агресивності (r = 0,478), а стан ригідності на спортивний результат впливав тільки на підготовчому етапі змагань (r = - 0,383).

У п’ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” наведено три групи даних, що отримані у процесі дослідження та зіставлення їх з опублікованими науковими працями.

Підтверджено результати аналогічних досліджень, що свідчать про тенденцію до зменшення віку, з якого розпочинаються спеціалізовані заняття в художній гімнастиці. При цьому необхідною умовою виступає відповідність тренувальних навантажень функціональним можливостям зростаючого організму, віку та рівню фізичної підготовленості.

Доведено, що на спортивний результат значною мірою впливає будова тіла, особливості соматичного розвитку і режим рухової діяльності. Підтверджено, що в пубертальний період відбувається посилений ріст і вдосконалення органів та систем. Наші дані збігаються з аналогічними результатами досліджень низки авторів щодо гетерохронного характеру загальних і спеціальних фізичних якостей, визначення найбільш сприятливих періодів для занять художньою гімнастикою. Підтверджені дані щодо рангової оцінки значущості спеціальних фізичних якостей спортсменок, які займаються художньою гімнастикою.

Доповнено дані, що зумовлюють і лімітують фізичний розвиток, прогнозують перспективність досягнення високих спортивних результатів у художній гімнастиці. Доповнювальними також є дані стосовно соматотипологічних особливостей гімнасток 12-14 років, а також відомості про рівень розвитку окремих фізичних і психофізіологічних особливостей дівчат 12-14 років, які займаються художньою гімнастикою. Доповнено дані з використання тестів для визначення рівня розвитку спеціальних фізичних якостей, які в дослідженнях були поділені на три групи залежно від способу оцінювання результатів.

Вперше розроблено теоретико-методичні основи психофізичної підготовки гімнасток в групах спортивного вдосконалення; виявлено основні чинники, що стимулюють (стримують) ріст спортивних результатів.

Уперше визначено зміст і структуру психофізичної підготовки у річному циклі тренування; встановлено зв’язок розвитку психічних і спеціальних фізичних якостей зі спортивною результативності.

Експериментально обґрунтовано методику оптимізації психофізичної підготовки гімнасток 12-14 років в групах спортивного вдосконалення у річному циклі тренування.

В И С Н О В К И

1. Аналіз спеціальної наукової літератури й узагальнення досвіду практичної діяльності фахівців у галузі художньої гімнастики щодо раціональної побудови тренувального процесу і підвищення рівня психофізичної підготовки засвідчує наявність суперечливих підходів до розв’язання цього завдання. Окремі ключові положення підготовки спортсменок не мають належного теоретичного та експериментального обґрунтування. Найменш розробленими на даний час є проблема взаємозв’язку психічної і спеціальної фізичної підготовленості, а також соматичних і функціональних показників.

У переважній більшості дисертаційних робіт вирішуються актуальні питання, що стосуються підготовки висококваліфікованих гімнасток. Однак практично відсутні дані щодо організації навчально-тренувального процесу спортсменок при переході з юніорської в дорослу категорію. Недостатньо вивчені аспекти психофізичної підготовки гімнасток у групах спортивного вдосконалення.

2. У результаті тривалого дослідження психофізичної підготовленості дівчат, які займаються художньою гімнастикою (з 2000 до 2004 р.) виявлено чинники, які визначають перспективу досягнення спортивної майстерності гімнасток:–

за визначенням соматотипу спортсменок встановлено, що у гімнасток здебільшого чітко виражений ектомоторфний тип тілобудови: 50% склали гімнастки з ознаками середньої вираженості (5 балів), 42% - вищої за середню (6 балів), у 8% виявлений ектомоторфний тип сильної вираженості;–

важливим чинником результативності є темпи приросту в показниках фізичного розвитку і спеціальної фізичної підготовленості. Дослідження показали, що всі фізичні якості, що вивчалися, мають періоди свого найбільшого приросту, зменшення і стабілізації. При цьому визначені нами вікові межі найбільших змін у динаміці показників фізичних якостей не завжди збігаються з даними інших спеціалістів, які теж вивчали аспекти фізичного розвитку спортсменів. Це свідчить про те, специфіка спортивної діяльності гімнасток накладає певний відбиток на формування рухових функцій безпосередньо у період спортивного вдосконалення; –

вивчення емоційно-вольової сфери гімнасток 12-14 років показало, що серед 12-річних спортсменок є досить значний відсоток осіб з високим рівнем тривожності, заниженою самооцінкою і нездатністю швидко переорієнтовуватися в нестандартній ситуації. Щодо особливостей нервової системи, то виявлено значну кількість дівчат 12-років зі слабким, інертним неврівноваженим типом нервової системи (25-37,5%). 13-14-річні гімнастки мають статистично вірогідну перевагу за всіма показниками психофізіологічної підготовленості (Р < 0,05-0,01).

3. Встановлено чотири групи спеціальних фізичних якостей, переважний розвиток, яких було покладено в основу індивідуалізації фізичної підготовки гімнасток: провідні, важливі, характерні та індиферентні (несуттєві).

Вивчення залежності структури спеціальної фізичної підготовленості гімнасток від рівня розвитку спеціальних фізичних якостей дозволило виділити у першій групі тестів 3 фактори, у другій групі тестів 4 фактора, у третій – 6 факторів, які характеризують загальну дисперсію вибірки: у першій групі тестів - 80,0%, у другій –81,8%, у третій групі тестів –77,6%.

Результати проведеного дослідження дозволили визначити і обґрунтувати провідні методи удосконаленні спеціальної фізичної підготовки гімнасток – комплексний метод розвитку фізичний якостей і коловий метод.

4. Застосована авторська програма підвищення фізичної підготовленості позитивно вплинула на розвиток спеціальних фізичних якостей: гнучкість покращилася від – 5,4 до + 5,4 см; рухливість в суглобах – на 1,3 бали; стрибкова витривалість – на 3,2-9,0 разів; рівновага на правій, лівій нозі – на 0,8-4,2 с; силова витривалість – на 6,2-16,2 разів; показних просторово-координаційних здібностей – на 4,7 с.

5. Встановлено величини взаємозв’язку розвитку основних спеціальних фізичних якостей гімнасток з досягненням спортивної результативності (від r = 0,131 до r = 0,738).

Доведено, що значний вплив на пряв спортивної майстерності мають індивідуальні особливості нервової діяльності гімнасток (r = 0,443-0,5). Зокрема, показники сили, рухливості і врівноваженості нервових процесів відіграють важливу роль на всіх етапах змагальної діяльності (r = 0,443-0,519), але найбільший вплив на спортивний результат вони здійснюють при проведенні модельних змагань (r = 0,916 - 0,919). Варто зауважити, що на цьому етапі змагальна результативність залежить в основному від ступеня тривожності (r = - 0,519) і агресивності гімнастки (r