НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

СЕРГІЄНКО Надія Павлівна

УДК 159.94: 159.947

ПСИХОЛОГО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ОВС У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, доцент Перелигіна

Ліна Анатоліївна, Національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри загальної

психології та педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Тімченко Олександр Володимирович, Національний

університет внутрішніх справ, кафедра прикладної

психології, професор;

кандидат психологічних наук Александров

Юрій Васильович, Харківська обласна організація

фізкультурно-спортивного товариства „Динамо”,

перший. зам. голови.

Провідна установа: Київський юридичний інститут МВС України,

кафедра юридичної психології

Захист відбудеться „ 1 ” жовтня 2005 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „ 29 ” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Попова Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах бурхливих соціально-політичних та економічних змін, які відбуваються в Україні, на жаль, спостерігається зростання рівня злочинності. У зв’язку з цим однією з актуальних проблем є боротьба зі злочинністю, а це вимагає підвищення навантажень на працівників ОВС та пошук шляхів більш ефективної підготовки майбутніх фахівців міліції.

Стратегічне спрямування кадрової політики МВС України передбачає передусім забезпечення морально-психологічного виховання, юридичної та фахової компетентності, високої професійної майстерності та уміння працювати в сучасних умовах. Це ті ключові вимоги, яким мають відповідати молоді фахівці ОВС.

Слід зазначити, що головним чинником у процесі підготовки майбутніх правоохоронців є формування особистості, що неможливо зробити якісно без психологічного аналізу цього процесу.

Нормативну базу професійної підготовки становлять насамперед Закон України „Про освіту”, Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI століття) відомчі нормативні документи (Накази МВС України № 519 – 1992, № 1279 – 1992, № 505-1994, рішення Колегії МВС № 3-1993 р.). Так, у „Положенні про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України” викладено вісім основних принципів і перший з них - це принцип науковості, який передбачає необхідність наукового обґрунтування форм, методів та засобів психолого-педагогічного супроводження.

Треба відзначити, що багато відомих українських науковців внесли вагомий вклад у дослідження психології особистості (С.Д.Максименко, В.А.Семіченко, В.П.Москалець, О.Ф.Бондаренко). Безпосередньо проблему удосконалення професійної майстерності працівників ОВС вивчали С.І.Яковенко, О.Д.Сафін, В.С.Медведєв, О.В.Тімченко, Л.М.Балабанова та інші вчені, тому загальні аспекти підготовки спеціалістів, її сутність та витоки глибоко досліджені.

Водночас аналіз літератури свідчить про те, що юридичним аспектам щодо цієї проблеми приділялось зовсім мало уваги; зокрема, питання правової компетентності майбутніх правоохоронців з одного боку, та вплив правової регламентації на їх особистість, з другого не були предметом ґрунтованого розгляду. Крім того, дотепер не набула достатнього обґрунтування проблема труднощів формування особистості курсантів в процесі їх професійного становлення, хоча це, безумовно актуальна задача, яку слід негайно вирішувати. Саме актуальність та державне значення цієї проблеми і обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.”, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ 2001-2005рр.”, затвердженими Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р.

Це дослідження пов’язане з реалізацією „Концепції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України”, Наказу МВС № 334 від 5 квітня 2002р. „Про затвердження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та Програми її реалізації до 2005 р.” проводилося також в рамках комплексної програми „Кадри” МВС України (Наказ МВС України № 61 від 29 січня 1999 р.); п. 3.14.3. Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 роки.

Об’єкт дослідження – особистість курсантів вищих навчальних закладів системи ОВС.

Предмет дослідження - оптимізація формування особистості майбутніх міліціонерів в умовах їх професійної підготовки.

Мета дослідження - обґрунтувати психолого-правові засади формування особистості майбутніх працівників ОВС в процесі професійної підготовки та визначити шляхи його оптимізації.

Для досягнення цієї мети слід було вирішити наступні задачі:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми формування особистості в процесі навчання та з’ясувати сучасні уявлення про особливості становлення і професійного розвитку фахівців міліції, складнощі, які існують в цьому процесі та шляхи їх усунення.

2. Експериментальним шляхом виявити взаємозв’язок між когнітивною, емоційно-вольовою і потребово-мотиваційною сферами та успішністю в учбово-службовій діяльності курсантів на різних етапах навчання.

3. Визначити рівень правової компетентності курсантів та вплив правової регламентації на їх психічний стан.

4. Встановити вплив умов та чинників професійної підготовки на рівень соматичного та психічного здоров’я курсантів.

5. Обґрунтувати можливості психологічної корекції та оптимізації формування якостей особистості майбутніх фахівців міліції.

Методи дослідження:

- теоретичні: аналіз наукової літератури, нормативних документів МВС України, особових справ та медичних карток курсантів;

- емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання), психокорекційні (індивідуальний, груповий та соціально-психологічний тренінг), математичні (статистична обробка даних, визначення рівня достовірності та кореляційних зв’язків).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розширенні і поглибленні уявлень про дію чинників, які обумовлюють не тільки позитивний, а й негативний вплив на формування особистості майбутніх міліціонерів у процесі їх професійної підготовки.

Вперше:

- виявлені негативні зміни в когнітивній, емоційно-вольовій та потребово-мотиваційній сферах курсантів, які виникають в процесі професійної підготовки і зумовлюють зниження її ефективності;

- діагностовано негативні зміни фізичного та психічного здоров’я курсантів та знайдені шляхи та методи його корекції, за допомогою яких вона була виконана;

- вперше в юридичній психології поставлено і частково вирішено проблему впливу на психіку курсантів правової регламентації їх службово-учбової діяльності та значення правової компетенції в їх майбутній професії.

Набули подальшого розвитку наукові положення щодо напрямків, форм і методів психологічної корекції, удосконалення та оптимізації процесу професіонального становлення майбутніх фахівців ОВС.

Удосконалено і уточнено шляхи та можливості підвищення успішності в учбово-службовій діяльності курсантів; доведено, що це досягається за рахунок цілеспрямованого впливу на їх психічний стан.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у роботі принципи та пропозиції є конкретним внеском як в юридичну психологію, так і в практику їх застосування при психологічному забезпеченні та оперативному моніторингу процесу підготовки майбутніх фахівців міліції, оскільки розширюють і поглиблюють наукові уявлення про його складнощі та шляхи їх подолання.

Положення про взаємозв’язок між психічним станом та успішністю в навчанні і службі курсантів будуть використані курсовими офіцерами та викладачами вищих навчальних закладів з метою диференціації вимог до курсантів, які мають різний рівень успішності та психічного стану.

Медична та психологічна служби вузів системи МВС повинні взяти на озброєння результати негативного впливу на соматичне та психічне здоров’я курсантів умов навчання та служби, обґрунтування чинників виникнення у них хвороб та визначення джерел підвищення показників тривоги, депресії, агресивності і конфліктності.

Начальницькому складу, курсовим офіцерам та командирам підрозділів треба враховувати можливість „психологічного тиску” (особливо на курсантів перших курсів) великої сукупності нормативно-правових документів, домагаючись від своїх вихованців поступового і усвідомленого сприйняття всіх юридичних вимог.

Психологічні служби у процес визначення психічного стану курсантів повинні включати аналіз причин їх низької успішності, можливі соматичні захворювання, взаємовідносини з товаришами та керівниками, домашні проблеми і, спираючись на індивідуальні показники, планувати психокорекційні заходи.

Результати дослідження можуть також використовуватись в учбово-методичній роботі, при підготовці науково-практичних посібників та підручників, при читанні лекційних курсів тощо.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальному процесі при викладанні спецкурсів на соціально-психологічному факультеті Національного університету внутрішніх справ та в роботі науково-методичного центру навчальних закладів МНС України Академії цивільного захисту України.

Апробація результатів дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядалися на засіданні кафедр загальної і прикладної психології Національного університету внутрішніх справ (2001-2005); у доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях, таких як: „Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, 2002); „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003); на міжнародній науково-практичній конференції „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003); на всеукраїнській науковій конференції „Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства” (Суми, 2004).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 публікаціях, з них 6 – у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи становить 194 сторінки машинописного тексту, містить 8 рисунків, 29 таблиць. Список використаних джерел складає 217 найменувань, з них іноземних джерел - 28.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та сучасний стан розробки проблеми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Сформульовано об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження та вказані використані в ньому методи. Викладено основні положення, які складають наукову новизну, теоретичне та практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів.

Перший розділ „Сучасні уявлення про психологічні основи професійної підготовки в системі ОВС” містить дані теоретичного дослідження проблеми становлення майбутніх фахівців і особливості цього процесу при підготовці працівників органів внутрішніх справ. Проаналізовано літературні джерела, присвячені обґрунтуванню різними авторами підходів у вирішенні проблеми професійної підготовки. При цьому наголошується на тому, що проблема діяльності особистості вирішувалась в роботах Б.Г.Ананьєва, А.Н.Леонтьєва, Л.К.Виготського, К.К.Платонова, Б.Ф.Ломова та ін., і досить добре розроблена.

Доведено, що більшість авторів підтримують особистісно-діяльнісний підхід до вирішення цієї проблеми і визначають, як головне, участь у діяльності особистості, від психологічних особливостей якої і будуть залежати результати самої діяльності.

Розглядаються також роботи, в яких досліджувалися аспекти професійної діяльності і підкреслюється, що вона є однією зі складових активності особистості (А.Н.Лєонтьєв, Г.В.Суходольський), і що її направленість зумовлюється установками (Д.Н.Узнадзе).

Якісний аналіз особливостей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ зроблено у досліджених (С.І.Яковенко, В.С.Медведєва, О.Д.Сафіна, О.В.Тімченка). При цьому питома вага робіт, присвячених проблемі професійної підготовки майбутніх фахівців для цієї системи, значно менша. Так, відомі дослідження первинної (протягом місяця) адаптації до умов навчання курсантів (О.О.Назаров, 2000), особливостей їх Я-концепції (П.В.Макаренко, 2001) та деякі інші, в яких вирішувались питання адаптації курсантів вищих навчальних закладів системи МВС.

Але, на жаль, ні в цих, ні в багатьох інших дослідженнях автори не ставили собі за мету з’ясувати взаємозв’язок між психологічними умовами навчання та їх впливом на соматичне здоров’я курсантів. Не знайшли також розв’язання питання дії на курсантів системи ОВС правової регламентації, при цьому, безумовно, не знайдено й шляхів корекції впливу цих чинників. З огляду на сказане, в нашому дослідженні головним вважаємо визначення негативного впливу факторів навчання та служби курсантів на їх особистість і шляхи оптимізації її формування на тлі процесу професійної підготовки.

Другій розділ „Організація та методи дослідження” містить дані стосовно особливостей навчання в вузах системи МВС, обґрунтування принципов відбору курсантів для дослідження і методи, які для нього використовувалися. Так, до особливостей навчання у вузах закритого типу можна віднести: підлеглість курсантів суворому розпорядку, обов’язковому виконанню безлічі інструкцій, наказів, вказівок, які часто здійснюються в авторитарному стилі керівництва. Тут існує інститут начальників, курсових офіцерів, командирів підрозділів.

Для вивчення адаптивності, емоційної та потребово-мотиваційної сфер, було відібрано 171 курсант, віком від 17 до 22 років, обох статей, які навчались на 1 (n=90) і 5 (n=81) курсах соціально-психологічного факультету. Обидві групи ділилися на три підгрупи, які за оцінкою експертів відповідали низькому, середньому та високому рівню успішності в учбово-службовій діяльності.

Для дослідження впливу нормативно-правової регламентації на психіку курсантів було сформовано дві групи курсантів обох статей, які навчаються на першому і п’ятому курсах і мають вік від 17 до 22 років. Перша група експериментальна (n=30), в яку входили курсанти, які нехтували виконанням нормативно-правових вимог, мали нарікання і стягнення начальників, які постійно порушували статутні вимоги. Друга група (n=30) – контрольна: до неї увійшли курсанти, яких характеризували, як сумлінно виконуючих всі нормативно-правові розпорядження, накази та інструкції.

Встановлення взаємозв’язку між успішністю в навчанні, виконанні юридичних вимог та громадською активністю здійснювалось нами за участю курсантів першого і п’ятого курсів в кількості 166 чоловік. При цьому всі курсанти були розділені нами на дві групи з високою та низькою правовою свідомістю: в кожній по 83 особи.

Щоб установити рівень захворюваності ми досліджували курсантів першого, другого, третього і четвертого курсів двох факультетів: соціально-психологічного (n=218) і економічної безпеки (n=149). Всю вибірку ми розділили на 4 підгрупи: перші дві, це курсанти соціально-психологічного факультету – А1 – підгрупа в якій п’ять і більше разів на рік хворіли (n=15) і підгрупа А2 – це люди, які зовсім не звертались до лікарів, тобто не хворіли зовсім (n=15). Третя підгрупа В1 - це курсанти, які часто хворіли (n=14) і В2 – не хворіли (n=13). У всіх цих курсантів здійснювався аналіз медичних карток, а відносно окремих з них були консультації з лікарями медичної частини університету.

Для порівняння впливу умов побуту і навчання між курсантами і звичайними студентами, із студентів першого–четвертого курсів природничого факультету Харківського педагогічного університету було сформовано групу контролю, яка складалась з осіб чоловічої і жіночої статі, віком від 17 до 21 років, в кількості 35 осіб. Таким чином, вийшло, що в двох підгрупах курсантів, які часто хворіли, було 30 чоловік, в підгрупах не хворіючи 27 і 35 чоловік – це контрольна група, тобто всього 92 чоловіка.

Аналіз ефективності різних методів психологічної корекції ми здійснювали після того, як провели відбір курсантів першого–четвертого курсів соціально–психологічного факультету, які мали виражену невротичність, дратівливість, підвищену стомлюваність і наявність яких-небудь криз в їх житті в університеті.

Особи, які виконували індивідуальну психокорекцію (n=12) попередньо навчались м’язової релаксації, самоконтролю, актуалізації дій протилежних дійсному стану, підвищенню самооцінки, корекції відношень, раціоналізації. Для групової психокорекції (n=29) всі були розділені на 3 групи по 7 чоловік, а четверта складалась з 8 осіб. Основною формою групової психокорекції була дискусія, хоча мала місце і психогімнастика і розігрування ролевих ситуацій. Групи займались 2 рази на тиждень по 3 години, протягом 10 тижнів, тобто сумарно це дорівнювало 60 годинам.

Для перевірки ефективності впливу соціально-психологічного тренінгу (СПТ) була сформована група в кількості 47 осіб, яку, в свою чергу, було поділено на три підгрупи по 9 чоловік і дві підгрупи по 10 курсантів. СПТ проводився протягом 15 днів по 3 години на день, тобто в сумі це складало 45 годин.

Визначення ефективності психокорекції відношення до соціально-правових вимог здійснювалось за участю групи курсантів першого – четвертого курсів в кількості 45 осіб, які були поділені експертами на три підгрупи, відповідно з низьким, середнім та високим рівнем успішності в учбово-службовій діяльності по п’ятнадцать осіб в кожній. Вплив СПТ на тривожність та інші якості особистості провірявся з залученням тридцяти трьох часто хворіючих курсантів.

Для вирішення мети та задач, які були поставлені у нашій роботі, ми вважали доцільним використовувати наступні методи дослідження.

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Дайманда, за допомогою який ми могли більш повно і аргументовано судити про адаптацію курсантів різних курсів і з різним рівнем успішності в учбово-службовій діяльності.

Методика багатофакторного дослідження особистості 16 PF Кетела, яка дозволяє отримати уявлення про досліджену особистість з наступних блоків: інтелектуальний, емоційно-вольовий і комунікативний.

Методика діагностики стилів задоволеності основних потреб використовувалася для виявлення змін в потребово-ємоційноної сфері курсантів.

При використані кольорового тесту відношень у якості оцінюваних понять у процесі дослідження досліджуваним були запропоновані наступні: навчання, злочинець, особистісний ріст, кар’єра, сім’я, друзі, начальство і гроші.

Доцільність використання методики діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса в адаптації Н.В.Грішиної визначалася бажанням з’ясувати зміни стилів поведінки в конфліктних ситуаціях курсантів, які знаходяться на різних етапах своєї професійної підготовки.

Методика діагностики особливостей агресивності та конфліктності Є.П.Ільїна, П.А.Ковалєва дозволила визначити рівень прояви цих якостей у курсантів.

Використання опитувальника Г.Спілбергера і Ю.Ханіна дозволило виявити два види тривожності: реактивну і особистісну. Виявлення їх рівня і взаємовідношення – це і було однією із наших задач. Ось чому використання конкретно цього опитувальника було цілком виправданим.

За допомогою карти дезадаптації Д.Скота, адаптованої Б.Д. Карвасарским, ми змогли отримати показники рівня дезадаптації особистості курсантів, зв’язаної з емоціями.

Психологічна корекція здійснювалась за допомогою застосування її індивідуальної і групової форм. Для корекції використовувався також соціально-психологічний тренінг, який здійснювався за стандартною методикою.

Крім перелічених методів використовувалися методи бесіди, інтерв’ю, спостереження, аналіз особистих справ і медичних карток.

У визначенні рівня успішності в учбово-службовій діяльності курсантів приймала участь експертна група, в яку входили представники деканатів (начальник факультету і його замісник), курсові офіцери, викладачі, які викладають у курсантів. Загальна кількість експертної групи 17 чоловік.

Первинні кількісні данні оброблювалися методами статистики за рекомендаціями О.В.Сидоренко (2001) із застосуванням критеріїв Хі-квадрат Пірсона, Манна - Уітні, Ст’юдента і Фішера.

Третій розділ ”Взаємозв’язок між особистісними якостями, рівнем успішності в учбово-службовій діяльності і правосвідомістю курсантів” вміщує матеріали декількох серій дослідження. По-перше, за допомогою методики К.Роджерса і Р.Дайманда вивчалася адаптивність та її складові у курсантів з різним рівнем успішності, і які знаходяться на різних етапах навчання. Встановлено, що як рівень адаптивності, так і прийняття себе і інших, емоційний комфорт, інтернальність, домінування зв’язані з успішністю у навчанні. Показано, що, як правило, низько успішні курсанти мали занижені показники за всіма цими факторами. Підвищення їх рівня приводило до підвищення успішності в учбовій та службовій діяльності. Тільки стосовно ескапізму можна сказати навпаки: у високо успішних курсантів його рівень низький, а у низько успішних – високий.

Ще один принцип, виявлений в цьому дослідженні, стосується навчального „стажу” курсантів: виявилось, що всі перераховані показники у курсантів першого курсу значно менші, ніж у їх колег з п’ятого курсу. Так, наприклад, рівень адаптивності, як інтегрального показника, у низько успішних курсантів 1 курсу дорівнює 36,5%, а у 5 курсу – 53,4%; середньо успішні курсанти 1 курсу мають рівень адаптивності 57,2%, а 5 – 79,7% і високо успішні, відповідно, 83,1% і 128,4%. Тобто рівень адаптивності теж пов’язаний з успішністю і тривалістю періоду навчання.

У потребово-мотиваційній сфері також спостерігається різниця між показниками у курсантів 1 і 5 курсів. Визначено, що для першокурсників домінуючими потребами були матеріальні та у безпеці, в той час як для випускників превалювали потреби в самовираженні та у визнанні. При цьому у низько успішних першокурсників матеріальні потреби були максимальні (24,13 бала), хоча у п’ятикурсників з цієї ж підгрупи (у низько успішних) вони теж великі (22,18 бала). Однак при підвищенні рівня успішності паралельно збільшуються і показники потреб соціальних, а потім (у підгрупах високо успішних курсантів) домінують потреби у визнанні та самовираженні.

Таким чином, можна стверджувати, що успішність в учбово-службовій діяльності залежить і від рівня розвитку потребово-мотиваційної сфери курсантів.

Оскільки однією з головних умов правоохоронної діяльності є уміння вирішувати конфлікти, то актуальним постає вивчення домінуючого стилю поведінки курсантів в конфліктних ситуаціях, та зв’язок їх з основним видом діяльності – навчанням.

Одержані дані в цьому аспекті свідчать, по-перше, що стиль поведінки впливає на рівень успішності курсантів, а, по-друге, він різний у початківців і випускників. Так, наприклад, один із деструктивних стилів поведінки – суперництво, притаманний більшою мірою першокурсникам і максимально проявляється в підгрупі з низьким рівнем успішності. Водночас для курсантів п’ятого курсу, і особливо високо успішних в навчанні, характерні найбільші показники конструктивного стилю компромісу.

Ці факти теж, крім зв’язку з успішністю, підтверджують існування у першокурсників конфліктних ситуацій, які негативно впливають на їх діяльність. Особливо яскраво в цьому переконують дані, одержані після безпосереднього визначення рівня їх конфліктності та агресивності.

Як виявилось, більшість показників за шкалами методики Е.П.Ільїна, П.А.Ковальова у курсантів першого курсу перевершують аналогічні у п’ятикурсників в 1,5 – 2 рази. Особливо такі якості, як запальність: 1 курс – 6,82 бала, 5 курс – 3,83 бала; непоступливість: 1 курс - 5,83 бала, 5 курс – 3,16 бала; безкомпромісність: 1 курс – 4,56 бала, 5 курс – 2,69 бала; негативна агресія: 1 курс – 11,97 бала, 5 курс – 8,42 бала і конфліктність: 1 курс – 19,25 бала, 5 курс – 10,66 бала.

Такі показники водночас свідчать про значно вищий рівень агресивності і конфліктності у курсантів-першокурсників, які не встигли ще адаптуватись до абсолютно інших (в порівнянні з домашніми та шкільними) умов навчання і служби.

Не дивно також, що й рівень суб’єктивного контролю в групах 1-го і 5-го курсів різний. Так, встановлено, що у перших спостерігається зсув показників у бік екстернальності, в той час як у других – в напрямку інтернальності, тобто першокурсники в своїх негараздах та невдачах схильні звинувачувати оточуючих, керівництво, вимоги статуту і таке інше, а не особисті промахи та ледарювання.

Розуміючи, що правоохоронці тому так і називаються, що повинні охороняти закон і тому у них, як ні у яких інших фахівців, мають бути глибокі знання, розуміння і вміння користуватись законами. Саме з цією метою було розроблену спеціальну анкету, використання якої уможливило з’ясування рівня правової компетентності курсантів.

На питання: „Як ви оцінюєте рівень своїх знань українських законів” тільки 17,3% першокурсників і 22,3% п’ятикурсників відповіли, що вважають його достатнім. Подальше вивчення дало змогу переконатись не тільки в недостатньому засвоєнні курсантами юридичної інформації, але ще гірше те, що вони не вміють нею скористатись.

Переконливими стали результати дослідження впливу на курсантів цілого ряду вимог, які сформульовані в законах, статутах, наказах, інструкціях, нормативних актах і т.д. Як виявилось, курсанти і п’ятого, і особливо першого курсів відмічають значну кількість негативних психічних реакцій, що їх спричиняє, дія правової регламентації.

Думки про можливе невиконання юридичних вимог викликають у них страх, тривогу, дратівливість, що далі супроводжується депресією. Діючи тривалий час, вони погіршують самопочуття, призводять до стійкого нервово-психічного напруження, негативно відбиваються на сні та відпочинку.

Глибоке враження викликають твердження курсантів (78,4% 1-го і 84,6% 5-го курсів) про те, що вони постійно відчувають нерозуміння або небажання зрозуміти оточуючими труднощі їх учбово-службової діяльності, що є, в свою чергу, одним із сильнодіючих на психіку негативних чинників. Безумовно, особливо гостро це відчувають першокурсники. Саме у останніх фрустрація великої кількості потреб, що були для них звичайними, також викликає додаткову психічну напругу.

Особливо насторожують твердження курсантів про свій вибір професії, зокрема висловлювання про те, що вони шкодують про зроблений ними вибір. Це тривожний сигнал і, безумовно, необхідно аналізувати причини такого явища, знайти шляхи змінити їх думку на протилежну. Тим паче, що оптимізації діяльності правоохоронців приділяється достатньо уваги в керівних документах МВС України.

Розуміючи, що вплив правової регламентації приводить курсантів до дезадаптації, було вирішено перевірити її рівень у двох групах: перша, яка мала негативні показники у виконанні нормативно-правових вимог, а друга навпаки, це курсанти, які сумлінно їх виконують. Перевірка за допомогою карти дезадаптації Д.Скотта довела, що показники за всіма шкалами в першій групі були значно більші, ніж у другій в 2,0 – 3,0 рази. Так, за шкалою А, яка фіксує рівень асоціальності, негативізму. непевності у схваленні в першій групі (з незадовільним ставленням до вимог) було 3,7 бала, а в другій (що добре їх виконують) 0,9 бала.

Стосовно цих даних можна припустити, що виявлені психічні стани не були притаманними курсантам до різкої зміни умов їх життя, а з’явились як особистісні реакції на службові вимоги.

Щоб переконатись в цьому, було проведено експериментальну перевірку тривожності у курсантів вищезгаданих груп, користуючись для цього методикою Спілбергера – Ханіна. Одержані дані свідчать про високий рівень як реактивної, так і особистісної тривожності у досліджуваних осіб. Але в групі, де курсанти сумлінно дотримувались нормативних вимог, перша була 44,4 бала, а друга – 46,6 бала, в той час як в групі курсантів, де нормативні акти порушувались, ситуативна тривожність була на рівні 69,7 бала, а особистісна – на рівні 55,4 бала.

З цього можна зробити висновок, по-перше, що невиконання нормативно-правових вимог більшою мірою пов’язане з реактивною тривожністю (різниця між нею і особистісною в першій групі дорівнює 14,3 бала, а в другій вона навіть менша, а, по-друге, що на психіку курсантів першої групи правова регламентація справляє більш потужний вплив: доказом цього є значне збільшення реактивної тривожності в першій групі курсантів, в порівнянні з другою (на 25,3 бала).

Поставивши питання про наявність взаємозв’язків між виконанням нормативно-правових вимог та успішністю в учбово-службовій і громадській роботі, ми розв’язали його у результаті проведеного дослідження, учасниками якого були дві групи (n = 83) курсантів: перша - це особи, які сумлінно виконували нормативно-правові вимоги, а друга – ті, що нехтували ними. Всі курсанти оцінювались експертами за 10 - бальною системою, де оцінці підлягали 55 ознак їх учбової, дисциплінарної та громадської діяльності.

Результати цієї частини дослідження показали, що між усіма згаданими факторами існує взаємозв’язок. Виявилось, що курсантів першої групи характеризує добра успішність у навчанні, висока правова свідомість і середня громадська активність. У другій групі виявлені: низька успішність у навчанні, нехтування виконанням нормативно-правових вимог і середній рівень громадської активності. Ці факти дозволяють стверджувати, що джерелами сумлінного ставлення до учбових і службових обов’язків є глибоке засвоєння (усвідомлення, а не запам’ятовування) юридичних вимог до цих видів діяльності. Тому ми можемо констатувати, що права й обов’язки людини входять в структуру особистості не механічно, а в перетвореному виді – у формі психологічних установок.

Четвертий розділ „Взаємозв’язок психіки і соматики та можливість корекції індивідуально-психологічних якостей у часто хворіючих курсантів в процесі формування їх особистості” присвячено розгляду шляхів оптимізації формування особистості у ході професійної підготовки курсантів.

З матеріалів попереднього розділу зрозуміло, що умови життя і служби не завжди позитивно впливають на особистість курсантів. Тому досить логічним було припустити можливість впливу негативних психологічних чинників на їх соматичне здоров’я. Щоб з’ясувати це, було вивчено та проаналізовано особисті справи і медичні картки 218 курсантів і доведено взаємозв’язок між їх психікою і соматикою.

Одержані дані свідчать про досить значну захворюваність курсантів. Так, навіть наявність хронічних патологій була на рівні 10% від загальної кількості курсантів. Однак виявлено, що найбільша кількість захворювань (в основному кардіо-респіраторного апарату та шлунково-кишкового тракту) припадає на курсантів перших – других курсів.

Перевірка гіпотези відносно того, що першоджерелом соматичних хвороб курсантів може бути високий рівень тривожності, дратівливості, агресії і конфліктності, які були у них виявлені, дала змогу її підтвердити.

У цій серії експериментів взяли участь 2 групи курсантів і перша складалась з осіб, які хворіли 4 -5 і більше разів на рік, а друга – з тих, хто зовсім не звертався до медиків. При цьому група, яка складалась з 45 студентів педагогічного університету, була контрольною.

Визначення рівня фізичного здоров’я у цих групах показало, що він тісно зв’язаний з рівнем психічного здоров’я. Так, в таблиці наведено дані, які підтверджують, що в підгрупах часто хворіючих курсантів низький рівень як психічного, так і фізичного здоров’я. Водночас в підгрупах не хворіючих курсантів значно вищі показники як психічного, так і фізичного здоров’я. Хоча рівень цих показників в обох групах курсантів нижче, ніж в групі студентів, які живуть в інших умовах.

Визначення рівня тривожності дало можливість з’ясувати, що однією з умов погіршення психічного (спочатку), а потім фізичного здоров’я курсантів був високий рівень тривожності.

Таблиця.

Середні показники здоров’я та тривожності у досліджуваних групах курсантів (у балах)

Підгрупа | Фізичне здоров’я | Психічне здоров’я | Реактивна тривожність | Особистісна тривожність

А1 | 73,1±4,32 | 60,6±3,88 | 58,3±4,13 | 44,3±4,24

А2 | 83,4±5,44 | 66,3±4,03 | 31,5±3,22 | 36,3±1,8

В1 | 70,5±3,86 | 60,3±4,11 | 56,4±4,50 | 43,7±4,42

В2 | 89,0±5,27 | 73,6±6,13 | 32,8±3,20 | 34,7±4,03

КГ | 92,3±7,79 | 93,1±7,42 | 36,3±3,17 | 31,8±3,26

Особливо високі показники реактивної тривожності – вони майже в 2 рази більші в підгрупах часто хворіючих курсантів. Причому у цих же підгрупах вище рівень і особистісної тривожності, тобто те, що вони так „гостро” реагують на умови навчання і особливо служби, обумовлене особливостями їх особистості: наявністю більш стабільного виду тривожності – особистісної, яка теж висока.

Щоб установити роль особистісних якостей в частоті соматичних захворювань курсантів, ми провели аналіз груп часто хворіючих і не хворіючих зовсім за методикою 16 PF Кеттелла.

Одержані дані свідчать, що група не хворіючих курсантів за більшістю шкал (крім J, F1, Q2, Q4) має значно вищі показники, ніж група часто хворіючих осіб. Це означає, що в групі хворіючих осіб превалюють такі якості особистості, як замкненість, емоційна нестійкість, підпорядкованість, неорганізованість, безвідповідальність, підвищена чутливість, тривожність, депресивність, низький самоконтроль.

Тому з метою обґрунтування можливості психокорекції цих якостей особистості курсантів було проведено ряд експериментальних перевірок. Для корекції відбирались курсанти, які мали виражену невротичність та наявність певних криз в їх університетському житті: залежність і складність взаємовідносин з батьками – 43 %; взаємовідносин з особами протилежної статті – 17 %; з начальством – 19 %; з іншими курсантами – 12 %.

Перевірка ефективності індивідуальної і групової психокорекції та соціально-психологічного тренінгу за допомогою методики діагностики рівня суб’єктивного контролю показала, що найбільшою мірою корегуючий вплив на якості особистості курсантів має соціально-психологічний тренінг, а потім групова і індивідуальна психокорекція. Так, наприклад, рівень загальної інтернальності після індивідуальної психокорекції підвищився на 3,54 бала, групової – на 8,60 бала, а після тренінгу – на 11,66 бала. Тобто всі учасники груп корекції зрозуміли, що більшість подій в їх житті є результатом їх особистої діяльності, а значить, вони можуть ними управляти, інакше кажучи, вони відчули власну відповідальність за ці події.

Далі було поставлено задачу з’ясувати, – чи можна за допомогою соціально-психологічного тренінгу корегувати відношення до виконання нормативно-правових вимог у курсантів з різним рівнем успішності в навчанні та службі. Для цього була відібрана група курсантів 1- 4 курсів (n = 45), які часто порушували статутні вимоги, причому вони ділились на три підгрупи (по 15 осіб) за рівнем успішності: низько-, середньо- і високо успішні.

Після соціально-психологічного тренінгу (як і до нього теж за 5 місяців) фіксувалась кількість попереджень, нарядів та стягнень, які вони отримали.

Виявилось, що після тренінгу значно знизилась загальна кількість стягнень, а кількість особливо суворих (стягнень) знизилась від 85 до 17, тобто в 5 раз, що можна трактувати як підвищення правосвідомості досліджуваних осіб. При цьому кількість стягнень, яка припадає на одного курсанта, впала від 17,5 до 5,9, тобто в три рази.

Порівняння цих даних з успішністю виявило, що у високо успішних курсантів після тренінгу найбільшою мірою знизилась кількість стягнень: від 4,7 до 1,1, тобто в три рази.

Таким чином, можемо констатувати, що корекція ставлення до виконання нормативно-правових вимог є одним з методів оптимізації формування особистості курсантів в процесі професійної підготовки.

Прагнучи визначити можливість впливу соціально-психічного тренінгу на зміну стилів урегулювання конфліктів, було проведено таке дослідження з тією ж групою курсантів. Результати цієї роботи дозволяють стверджувати, що після тренінгу, по-перше, зменшились показники таких стилів урегулювання, як суперництво і пристосування, а, по-друге, збільшились показники співробітництва і компромісу. Інакше кажучи, курсанти зрозуміли і віддали перевагу вирішенню конфліктів за допомогою конструктивних стилів: співробітництва і компромісу. Для підтвердження впевненості в можливості використання соціально-психологічного тренінгу для корегування рівня здоров’я курсантів ми провели наступну серію дослідження. За участю двох груп (1 і 4 курсу) часто хворіючих курсантів ми здійснили тренінг, результати якого довели наступне: у курсантів четвертого курсу різниця між усіма показниками фізичного, психічного здоров’я та тривожності до і після тренінгу більша. Як психічне, так і фізичне здоров’я курсантів обох курсів після тренінгу поліпшилось.

Стосовно рівня тривожності, теж можна констатувати, що він значно знизився, особливо його реактивний вид у першокурсників від 59,4 балів до 33,7 балів (зменшився на 25,7 балів), а у курсантів 4 курсу від 59,5 балів до 31,6 балів (на 27,8 балів).

Можливості впливу соціально-психологічного тренінгу на корекцію особистісних якостей перевірялись за допомогою методики Кеттелла. Одержані дані свідчать про те, що у курсантів обох курсів показники за факторами A,B,C,E,F,G,H,I,M,Q2 та Q3 після тренінгу збільшились, а за факторами L,O,Q1 та Q4 – зменшились. Це означає, що після тренінгу у досліджуваних осіб виникли зміни в особистісних якостях на краще. Вони стали більш комунікабельними, підвищили свій вербальний інтелект, стали більш впевненими в собі, емоційно стійкими. При цьому у них знизилась тривожність, фрустрованість, а самоконтроль соціально-правових вимог став більш усвідомленим.

Отже, одержані результати доводять, що, використовуючи соціально-психологічний тренінг, можна корегувати прояв особистісних якостей курсантів в процесі їх професійної підготовки.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження повною мірою дало можливість переконатись в наявності можливостей взаємовпливу між якостями особистості і чинниками, які детермінують професійну підготовку майбутніх фахівців міліції.

1. У літературі домінує особистісно-діяльнісний підхід до розв’язання проблеми професійної підготовки спеціалістів. В психологічних дослідженнях дуже мало уваги приділяється питанням взаємозв’язків між психічною і соматичною сферами, у процесі підготовки майбутніх фахівців для системи органів внутрішніх справ та ролі негативних змін в їх психіці у виникненні соматичних захворювань. Крім того, практично відсутні психологічні дослідження в яких би вирішувалась проблема правової компетентності курсантів у вузах системи МВС та проаналізовано вплив на психіку правової регламентації і її ролі в учбово-службовій діяльності.

2. Ефективність професійної підготовки курсантів визначається взаємозв’язком двох груп чинників: об’єктивних і суб’єктивних. До першої групи належать потужність та інтенсивність дії на них соціально-політичних та економічних змін в суспільстві та впливу викладацько-начальницького складу, а до суб’єктивних чинників слід віднести індивідуально-психологічні особливості сприйняття цієї дії, які обумовлені як їх природними (біологічними) даними, так і психологічними умовами їх функціонування у вищих навчальних закладах.

Оптимізація процесу підготовки фахівців для міліції детермінується посиленням впливу на курсантів позитивних факторів та послабленням дії негативних. До перших можна віднести належні умови проживання та навчання, добрі взаємовідносини з колегами та керівництвом, відсутність проблем з батьками, особами протилежної статі, з фізичним та психічним здоров’ям та високими показниками в навчанні і службі.

Під негативними чинниками слід розуміти зниження показників здоров’я та навчання, погіршення відносин з оточуючими, порушення налагоджених зв’язків, появу складновирішуваних проблем. Але отримані в нашому дослідженні дані дозволяють припустити, що одним з найголовніших чинників у процесі становлення фахівців є їх поведінка, реакції на дії оточуючих, свідоме і сумлінне ставлення до всіх вимог, вияв якого обумовлений рисами характеру кожної індивідуальності, конкретно кожного курсанта. Саме тому, визначення якостей особистості, оптимізація формування та корекція яких зумовить підвищення ефективності підготовки фахівців, було однією з основних наших задач.

3. Встановлено, що оптимальний рівень сформованості або належна корекція при високому рівні прояву індивідуально-особистісних якостей детермінує успішність в учбово-службовій діяльності курсантів. До таких якостей відносяться тривожність, агресивність, конфліктність, самооцінка, сприйняття інших, екстернальність, ціннісні орієнтації, потреби та інше. Так, виявлено, що у досліджених осіб перераховані психологічні показники неадекватні ситуації, або знаходяться на високому рівні, а такі показники, як самоконтроль, саморегуляція, емоційна комфортність та інтернальність значно занижені. Це характерно для курсантів першого курсу, які, в порівнянні