ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Сербіненко Наталія Вікторівна

УДК 331.526:330.101.541

Формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки

08.01.02 – Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті

Науковий керівник – доктор наук з державного управління, професор

Макаренко П.М.,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту й організації, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Чупіс Анатолій Віталійович,

Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України;

кандидат економічних наук, доцент

Кузьмін Володимир Веніамінович,

Херсонський економіко-правовий інститут.

Провідна установа – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Харків.

Захист відбудеться 27.04.2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 25.03.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення та розвиток національної економіки визначає об’єктивну необхідність переосмислення процесів функціонування й розвитку виробничих систем різних рівнів. Підтримка розвитку підприємницької діяльності фермерських господарств є необхідною умовою на шляху розвитку сільського господарства в Україні. Однією з найважливіших структур, які створюють багатоукладність у сільському господарстві, є самостійні фермерські господарства. фермерський сектор поки що не став одним із основних напрямів сільськогосподарського виробництва, недосконалою є організаційно-виробнича структура господарювання. Відсутність обґрунтованих рекомендацій щодо визначення ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств у багатьох випадках стає причиною неефективної їх роботи.

Проблеми, пов’язані із розвитком, підвищенням ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств, їх організацією та функціонуванням, залишаються вивчені недостатньо. Вивченню методологічних аспектів змін відносин власності та форм господарювання в аграрному секторі України присвячені наукові праці вітчизняних учених – І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, О.М. Онищенка, В.Я. Месель-Веселяка, М.Г. Лобаса, М.В. Зубця, В.В. Зіновчука, Л.М. Анічина, І.М. Брюховецького, В.П. Мартьянова, М.Й. Маліка, Л.Ю. Мельника, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, В.П. Ситника, О.В. Крисального, В.В. Липчука, В.Й. Шияна, М.Ф. Соловйова, О.В. Ульянченка, В.К. Горкавого, В.І. Перебийніса, А.В. Македонського та інших дослідників.

Але, на наш погляд, поки що недостатньо вивчені проблеми вдосконалення спеціалізації фермерських господарств, розробки оптимальних моделей фермерських господарств, агропромислової інтеграції, шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження виконані відповідно до науково-дослідної роботі Таврійської державної агротехнічної академії, виконаної за темою “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробка пропозицій щодо організації виробництва та земельних відносин у ринкових умовах” Програми Інституту аграрної економіки УААН (номер держреєстрації 0104U006835).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування науково-методичних засад підприємницької діяльності фермерських господарств.

Досягненню поставленої мети сприяло вирішення таких завдань:

– розкрити економічний зміст підприємницької діяльності фермерських господарств у сучасних умовах;

– дослідити діяльність фермерських господарств у системі підприємницьких відносин у сільському господарстві;

– висвітлити елементи розвитку підприємницької діяльності фермерських господарств;

– розробити оптимальну модель фермерських господарств;

– визначити напрями підвищення ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств.

Об’єкт дослідження. Об’єктом наукового дослідження є підприємницька діяльність фермерських господарств.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є розвиток підприємницької діяльності фермерських господарств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання та системний підхід до вивчення досліджуваної проблеми, фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем економіки, організації фермерських господарств та управління ними, законодавчі та нормативно-правові акти щодо розвитку підприємництва і фермерства. Інформаційну базу дослідження становлять аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики та Управління сільського господарства і продовольства Запорізької області.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), монографічний (вивчення особливостей підприємницької діяльності фермерських господарств), метод аналітичних порівнянь (оцінювання ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств), графічний (наочне зображення результатів дослідження), економіко-математичний (побудова моделі фермерського господарства), розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні організації асоціації фермерських господарств). Розв’язання економіко-математичних задач з оптимізації структури фермерських господарств здійснювалося на ПЕОМ.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в такому:

вперше:

-

удосконалено:

-

-

-

дістали подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення одержаних результатів визначається системою пропозицій і рекомендацій, що можуть бути використані при проведені оцінювання ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств. Основні положення, висновки та пропозиції роботи використані в практичній діяльності Управління сільського господарства і продовольства Запорізької області (довідка № 05-02/1826 від 07.11.2004 р.).

Основні концептуальні положення щодо організації економічних взаємовідносин в асоціації фермерських господарств були використані асоціацією фермерських господарств Запорізької області (довідка № 9 від 21.12.2004 р.). Моделювання розмірів фермерського господарства відповідно до різних типів господарювання та спеціалізації використовується асоціацією фермерських господарств Веселівського району (довідка № 27 від 15.01.2005 р.).

Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі в Таврійській державній агротехнічній академії при викладанні дисциплін “Основи підприємницької діяльності та агробізнесу”, “Кооперативне право”, “Економіка та організація сільськогосподарського виробництва” (довідка № 05-177 від 15.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача в наукових працях, опублікованих із співавторством, за нумерацією списку наукових праць, полягає в такому: [5] – особисто автором окреслено проблеми фінансування малих підприємств, [10] – автором досліджено методи та способи фінансування фермерських господарств. Результати досліджень, які містить дисертація, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування доповідались автором і були схвалені на науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти”, м. Запоріжжя (2000 р.), “Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання”, м. Запоріжжя (2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми стійкого регіонального розвитку в умовах ринкової економіки”, м. Сімферополь (2004 р.), “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”, м. Мелітополь (2004 р.), “Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів”, м. Запоріжжя (2004 р.), “Облік і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”, м. Мелітополь (2005 р.), “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”, Тернопіль (2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 14 статтях опублікованих у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 4,3 обл.-вид. арк., з них 2 у співавторстві. У наукових фахових виданнях – 8.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи – 218 сторінок, у тому числі 6 рисунків займають 6 сторінок, 40 таблиць – 35 сторінок, список використаних джерел (175 найменувань) – 15 сторінок, 11 додатків – 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі – “Науково-методичні основи підприємницької діяльності фермерських господарств” – встановлено, що підприємництво – це ключовий елемент господарського механізму, а підприємець – одна з центральних фігур соціально-економічного життя суспільства. У підприємництві поєднуються вміння підприємця успішно вирішувати соціальні, психологічні, організаційні і суто економічні питання. Однак, при цьому основним принципом підприємницької діяльності є ризик: або господарський успіх, або банкрутство. Цей принцип може реалізуватися лише в умовах конкуренції і диктує прагнення усилити ділову активність, збільшити господарський оборот. Отже, саме по собі підприємництво передбачає уміння, знання, обдумування і ухвалення ризикованого рішення, заповзятливість з урахуванням інформації для отримання прийнятного середовища для своєї справи (ринкової і економічної ніші).

Процес розробки стратегії функціонування і розвитку підприємництва потребує наукового обґрунтування теоретичних підходів, аналізу проблем втілення стратегічних принципів у практику господарювання. Для цього правомірно виділити дев'ять ключових факторів, які так чи інакше безпосередньо впливають на процес управління виробничими ресурсами суб'єктів господарювання. Сукупність цих елементів є цілком надійним індикатором того, як суб'єкт використовує та розміщує свої ресурси для досягнення поставлених цілей і яка їх ефективність. Дослідження елементів стратегії в кінцевому підсумку показує, як підприємство використовує і концентрує ресурси на стратегічних напрямах. Концепція корпоративної місії відображає, у принципі, можливість задовольняти на ринку конкретні потреби, поставляючи певні види товарів і послуг конкретним споживачам в умовах жорсткою конкурентної боротьби із суперниками по бізнесу. Конкурентні переваги. Одним з найважливіших елементів стратегії є характер і методи ведення підприємством конкурентної боротьби. Мета стратегії підприємництва може бути інтегрована в досягнення певного рівня яких-небудь потреб, що перевищує той рівень, який потенційно може бути досягнутим конкурентами, чи в досягненні такого становища, що забезпечують йому норму прибутку, яка перевищує середній рівень. Створення таких конкурентних переваг пов'язано з вибором ринків збуту і відповідною диференціацією продукції. Організація підприємництва. Деякою мірою, стратегія підприємства виявляється в тому, яким чином у ній спочатку диференціюється організація підприємництва, а потім – як вона знову інтегрується. Ринки збуту. Серед з основних проблем при вирішенні організації підприємництва є питання: які товари необхідно зробити; як і де ці товари доцільно реалізувати; на яких споживачів варто орієнтуватися? Відповіді на них дають ціни, у зв'язку з чим ринок розглядається як керована система. Параметри ринку агропромислової продукції визначаються не тільки його географічними границями, але й особливостями застосування чи використання товарів, що поставляються Ресурси. У поняття "ресурси", розглядаючи його як елемент стратегії бізнесу, ми включаємо інвестиції і поточні витрати. Продукція підприємництва. Під продукцією підприємництва ми розуміємо товари і послуги якого-небудь підприємства, призначені для реалізації на аграрному і продовольчому ринках. Підприємцям необхідно реально представити картину того, наскільки зроблена їх підприємствами продукція відповідає запитам покупців, структурі попиту споживачів. Структурна реорганізація. Структурні зміни в підприємництві, у тому числі реконструкція і модернізація виробничих потужностей, коопераційні й інтеграційні процеси є найважливішими показниками стратегічного управління, особливо в умовах української економіки. Без активної структурної політики і інвестиційної діяльності, залишається як у цілому, так і зокрема неконкурентоспроможним, насамперед на внутрішньому ринку споживання. Програми розвитку підприємництва. Розвиток підприємництва, розширення ринків збуту продукції, зростання ділової активності в нормальних макроекономічних умовах є обов'язковою складовою бізнес-плану чи інвестиційного проекту підприємства. Культура і компетентність управління підприємницькою діяльністю. Важливим індикатором стратегії підприємництва є також культура і компетентність управління підприємством. В економічно розвинутих країнах корпоративну культуру підприємства характеризують ставлення її керівників до певних цінностей: підприємницького ризику; людей, персоналу і покупців; проблем якості продукції чи послуг; своєї професії, роботі на підприємстві, його успіхів і невдач; прагнення ведення справи на високому професійному рівні, орієнтація на певну незалежність.

Формування фермерського сектора в структурі сільського господарства країни передбачає наявність певних умов його розвитку, що полягають у створенні рівних можливостей діяльності разом з іншими сільськогосподарськими підприємствами, достатнього обсягу ресурсів, рентабельності виробництва продукції, отримання доходу, розвитку кооперації тощо. У конкретних умовах фермер повинен керуватися у своїй підприємницькій діяльності такими основними принципами:

1. Головним принципом підприємницької діяльності є самофінансування та стабільне зростання виробництва. Фермерське господарство як приватне самостійне підприємство має забезпечувати розширене відтворювання за рахунок отриманого валового доходу, що можливо тільки при стабільному його розвитку і зростанні виробництва (доходу), у тому числі за рахунок кооперативної діяльності.

2. Рівність всіх форм сільськогосподарських підприємств. Для фермерських господарств так само, як для сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, асоціацій, мають створюватися рівні можливості щодо матеріально-технічного постачання, державних і місцевих субсидій, отримання банківських кредитів, оподаткування.

3. Достатність засобів (ресурсів). Реалізація цього принципу зводиться до кількісних і якісних вимог, які необхідно ураховувати при визначенні оптимальних витрат засобів і структури фундацій залежно від обсягів виробництва. Дотримання цього принципу особливо важливо враховувати на першому етапі становлення фермерських господарств.

4. Здійснення підприємницької діяльності на основі самостійності і відповідальності. Цей принцип зумовлює право фермера на свій розсуд розпоряджатися виробничими ресурсами, вибирати вигідні сфери діяльності, визначати розміри господарства, вигідні канали реалізації виробничої продукції, залучати сезонних робочих, а також нести всю повноту відповідальності за кінцеві результати своєї діяльності.

5. Отримання максимального доходу. Реалізація цього принципу може здійснюватися шляхом ведення рентабельного виробництва як одного з головних джерел формування фондів споживання і нагромадження для розширеного відтворювання. Цей принцип передбачає також отримання максимуму продукції з якнайменшими витратами засобів і праці.

6. Активна участь в інтеграції. Цей принцип визначає розвиток виробничих зв'язків, інтеграції з іншими сільськогосподарськими переробними і торговими підприємствами й організаціями, створення асоціацій і кооперативів фермерських господарств, взаємну відповідальність партнерів за виконання своїх зобов'язань на основі контрактів.

У другому розділі – “Сучасний стан і розвиток підприємницької діяльності фермерських господарств” – визначено, що ефективність діяльності фермерських господарств вимагає вирішення цілого ряду питань щодо організації цієї форми господарювання. Найбільш важливими з них є: зміцнення соціальної бази розвитку фермерства; встановлення ефективних економічних відносин з іншими підприємствами системи АПК та організація матеріально-технічного забезпечення; удосконалення системи фінансування та кредитування; визначення спеціалізації та кооперації виробництва з урахуванням регіональних і природно-економічних умов; розвиток інфраструктури, мережі доріг і системи транспортного обслуговування; рівень професійної підготовки та підвищення кваліфікації. Розмір і розвиток фермерських господарств Україні показано в таблиці 1.

Аналіз розвитку фермерських господарств у середньому за п’ять років показує, що кількість фермерських господарств у розрахунку на 1000 чоловік сільського населення припадає на Херсонську, Одеську, Кіровоградську, Дніпропетровську, Запорізьку області. Середня площа фермерських господарств найбільша в Україні в Луганській області і становить 110,1 га. Запорізька область займає сьоме місце за наявністю землі на одне господарство – 85,5 га. Середня урожайність зернових і зернобобових по Україні дорівнює 20,2 ц/га, можна зробити висновок, що по всіх областях вона знаходиться в цих межах. Галузь тваринництва знаходиться в критичному стані в усіх областях України. Тільки Житомирська область стоїть на першому місці за виробництвом м’яса в розрахунку на одне господарство (18,9 ц) та виробництва молока (162,4 ц), на другому місці Рівненська область: м’яса – 17,5 ц, молока – 1405 ц. Місце фермерських господарств в аграрному виробництві Запорізької області наведено в таблиці 2.

Це свідчить про те, що фермерські господарства Запорізької області ще не становлять реальної конкуренції на сільськогосподарському ринку іншим формам господарювання на селі. Навіть якщо врахувати, що статистичні показники, які характеризують стан виробництва продукції у фермерських господарствах, є певною мірою заниженими з відомих причин. Для подальшого розвитку фермерства в Україні в цілому і в Запорізькій області зокрема необхідно вирішити такі проблеми: держава має надавати реальну допомогу фермерам, включаючи фінансові дотації (у зарубіжних країнах фермери одержують дотації в різних видах і в різних розмірах – від 10-15% до 40%); стимулювати розвиток малогабаритної техніки (створення середньої та малої техніки в комплекті, а не як окремих машин); знизити податки, особливо для нових фермерських господарств; знизити проценти кредитів у державних і в комерційних банках; відновити нормальне фінансування державного фонду допомоги фермерським господарствам; створити сприятливий морально-психологічний клімат для розвитку фермерства (значно обмежити вплив адміністрації на всіх рівнях та ін.).

У третьому розділі – “Напрями підвищення ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств” – сформульовані наступні основні принципи при створенні моделі фермерських господарств в умовах Запорізької області: варіанти спеціалізації розглядалися для кожного науково обґрунтованого виробничого типу господарств; наявність ресурсів установлювалися за результатами групування анкетних даних; рівень урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин був визначений за допомогою статистичного аналізу показників по фермерським господарствах області за останні 5 років; поповнення й використання техніки в фермерських господарствах передбачалося шляхом: купівлі нової, оренди техніки, тимчасового залучення для виконання сезонних робіт, спільного придбання й використання техніки й устаткування 2-3 і більше фермерськими господарствами; розглянуті усі найбільш імовірні варіанти технології виробництва сільськогосподарської продукції в умовах регіону; рекомендовані до освоєння 6 варіантів овочевих й 8 варіантів польових сівозмін, що передбачають включення чистої пари, багатолітніх й однолітніх трав; оптимізація виробничої структури галузей тваринництва ґрунтується на формуванні умов структури череди тварин. Математичну формалізацію завдання оптимальної структури фермерських господарств можна подати в такому вигляді.

Індекси:

S – номер варіанта сівозміни, що рекомендується до освоєння;

i – номер сільгосппродукції, ресурсу;

j – номер галузі, технології сільгоспвиробництва;

j1 – підмножина номерів, що означають галузі рослинництва;

j2 – підмножина номерів, що означають галузі тваринництва.

Змінні:

xj – розміри площ, поголів'я тварин;

xi – поповнення ресурсів зі сторони;

xs – площа сівозмін, що рекомендується до освоєння;

yj – поголів'я тварин по групах.

Техніко-економічні коефіцієнти:

Аj – наявність j-го виду тварин на початок року;

Сij – витрати i-ресурсів на одиницю зробленої j-продукції у вартісному вираженні;

W'” – коефіцієнти пропорційності розвитку галузей;

Аij – витрати i-го ресурсу на виробництво одиниці j-го продукту в натуральному вираженні;

Xis – питома вага галузі в S-варіанті сівозміни;

Сj – ціна реалізації продукції j-галузі.

Знайти { xj 0xi 0yj 0}

щоб F =

при обмеженнях:

1. Використання виробничих ресурсів

, (1)

2.

, (2)

3.

W`xj >(<)W” xj+1 , (3)

4.

W`xj -1>(<)W” xj, (4)

5. Забезпеченість галузей тваринництва кормами:

А) забезпеченість споживчими речовинами

, (5)

Б) забезпеченість окремими групами й видами кормів

, (6)

Відповідно до запропонованої постановки завдання оптимізації виробничої структури були розроблені економіко-математичні моделі (ЕММ) для кожного типу фермерського господарства з урахуванням варіантів їх спеціалізації з метою визначення найбільш ефективного. Швидкий розвиток підприємництва значно гальмує недостатнє фінансування та збитковість господарств, недостатня виробнича й обслуговуюча матеріально-технічна база, відсутність належного правового поля щодо надання правових гарантій підприємцю для власності, розпорядження майном, розподілу прибутків. Розробка інноваційних механізмів підприємництва, визначення практичних шляхів його розвитку і підтримки з боку держави й суспільства — основні завдання, розв'язання яких значно прискорить розвиток агропромислового підприємництва в Україні. На сьогодні практично відсутні наукові й методичні розробки, що чітко визначають склад інноваційних механізмів підприємництва. Тим часом без суворої науково-методичної їх класифікації навряд чи можливі ефективні практичні рішення з організації інноваційних процесів.

Інноваційні механізми дають змогу формувати функціональне забезпечення фермерських господарств – інноваційне, інвестиційне і фінансове. Конкретний зміст функціонального забезпечення, тобто той чи інший інноваційний механізм має бути прив'язаний до певного моменту життєвого циклу створення нововведення (зокрема, до життєвого циклу підприємницької структури, якщо остання створена під конкретне нововведення). Інноваційне забезпечення має сприяти зародженню й ефективному пошуку нововведення. Має бути в наявності відповідний механізм, що дає змогу прискорити процес генерування нововведень. Далі варто створити умови інвестування коштів з метою комерціалізації нововведень, їх впровадження у виробництво. Природно, що вирішення завдань створення інноваційних рішень і інвестування неможливо здійснити без відповідних джерел фінансування. З іншого боку, механізми функціонального забезпечення будуть різними залежно від того, на якій стадії розвитку знаходиться та чи інша підприємницька структура. Необхідно пов'язати елементи функціонального забезпечення і стадії розвитку асоціації фермерських господарств. Напрямки подібного ув'язування ми пропонуємо представити у вигляді таблиці 3.

Наведені в таблиці зв’язку функціонального забезпечення зі стадіями життєвого циклу фермерських господарств дають змогу комплексно й системно описати ті елементи механізму підприємницької діяльності фермерських господарств, що забезпечують активізацію інноваційного процесу у фермерських господарствах як підприємницьких структурах.

На основі узагальнення змісту таблиці 3 можна сформувати систему інноваційних механізмів підприємницької діяльності фермерських господарств у цілому і представити її шістьма групами: механізми організації, механізми пошуку, механізми розробки і впровадження, механізми стимулювання, механізми технологічного трансферту й механізми інтелектуальної власності. Зазначимо, що цей підхід дає змогу описати розглянуті механізми системно, тобто врахувати всю можливу безліч механізмів, але, природно, у рамках постановки завдання.

Ці механізми існують на трьох основних рівнях: макрорівень, регіональний рівень, рівень господарства.

На макрорівні вирішуються три основні завдання: формулюється державна інноваційна стратегія, створюється сприятливий інноваційний клімат для економіки в цілому, реалізуються державні інноваційні програми. На регіональному рівні присутні схожі завдання, але вони прив'язуються до особливостей певних регіонів. І макро- і регіональний рівень створюють умови для інтенсивного перебігу інноваційних процесів на рівні фермерських господарств.

Ці інноваційні механізми покликані забезпечити реалізацію державної і регіональної стратегій на мікрорівні, спрямувати підприємницьку ініціативу в русло інноваційних пріоритетів. На нашу думку, ефективність підприємницької діяльності можна було б значно підвищити, якщо утворити нові підрозділи і структурні одиниці, покликані розвивати нові напрями в діяльності фермерських господарств. Ефективність діяльності асоціації визначається результатами діяльності господарств-членів асоціації, отриманими як у процесі виробничо-господарської діяльності самих підприємств, так і під час здійснення спільних операцій в асоціації.

Визначено економічну ефективність від створення і функціонування асоціації зі спільного збереження зерна. Порівняємо витрати асоціації при здійсненні цього виду діяльності і витрати на збереження зерна на елеваторі (таблиця 4).

У перший рік існування асоціації планується, що він буде реалізовувати продукції в тому обсязі, який до цього реалізовували його члени через 6 місяців після збирання врожаю самостійно. Тобто асоціація буде реалізовувати 2713 т, а на зберігання вона прийме – 3700 т. Після вступу до асоціації в усіх фермерських господарствах рівень рентабельності збільшиться практично у 2 рази. Це відбудеться за рахунок зменшення собівартості 1 т зерна, яка у свою чергу, знизиться завдяки низький ціні за зберігання та досушку зерна.

Механізмом, що доповнює поглинання, є встановлення тісних зв'язків між асоціацією фермерських господарств та фермерськими господарствами, заснованих на створенні довгострокових договорів, сукупність яких ми називаємо ринковою інтеграцією. У цьому випадку господарства зберігають свою самостійність, але потраплять у сферу ринкових виробничих зв'язків з асоціацією фермерських господарств.

Поєднання процесів поглинання й ринкової інтеграції дає підставу запропонувати використання так званої “сферичної” організації асоціації фермерських господарств (рис. 1). Її зміст полягає у створенні підприємницького оточення для фермерських господарств на засадах інтеграції. Така організація виявиться найбільшою мірою ефективною для агропромислових компаній, що мають наступальну стратегію інноваційного розвитку. Вона дає змогу розробити та комерціалізувати нововведення, що знаходяться на S-подібних кривих високого рівня, створити технологічні розриви, нововведення, у ряді випадків недоступні агропромисловим компаніям-конкурентам у цей момент часу.

Організаційний механізм передбачає створення самостійних інноваційних підрозділів, які були частинами цілісних виробничих утворень. Такі дії доцільні, коли утворюється новий напрям діяльності, не пов'язаний з основною спеціалізацією асоціації фермерських господарств, що відкликає на себе її ресурси.

Активізація діяльності асоціації фермерських господарств для посилення економічної та соціальної ролі фермерства в аграрному секторі полягає у зосередженні уваги на двох основних напрямах: організаційному забезпеченні розвитку фермерських господарств; узагальненні і поширенні передового досвіду фермерських господарств.

ВИСНОВКИ

1. Найважливішою визначальною функцією підприємництва є можливість координації нових потреб (попиту) і нового виробництва (пропозиції), тобто створення повноцінного ринку. При цьому підприємець або створює нову пропозицію під нову продукцію, або “відкриває” новий попит на свою нову продукцію. У підприємництві поєднуються здібності підприємця успішно вирішувати соціальні, психологічні, організаційні і суто економічні питання. При цьому основним принципом підприємницької діяльності є ризик: або господарський успіх, або банкрутство. Цей принцип може реалізуватися лише в умовах конкуренції і диктує прагнення посилити ділову активність, збільшити господарський оборот.

2. Процес розробки стратегії функціонування і розвитку підприємництва дає змогу виділити дев'ять ключових факторів, які впливають на процес управління. До них належить: корпоративна місія, конкурентні переваги, організація підприємництва, ринки збуту, ресурси, продукція підприємництва, структурна реорганізація, програми розвитку підприємництва, культура і компетентність управління підприємницькою діяльністю.

3. В основу організації підприємницької діяльності фермерських господарств має бути покладено принципи їх природноекономічної адаптації, раціональної виробничої діяльності, оптимальної структури та раціональних розмірів виробництва, економічних відносин з іншими суб’єктами ринку на основі договірних коопераційних та інтеграційних зв’язків з максимальним урахуванням вимог ринку.

4. Основні принципи організації підприємницької діяльності фермерських господарств полягають у такому: добровільність створення; повна самостійність у визначенні і виборі вигідних для нього варіантів організації виробництва, переробки, зберігання і реалізації сільськогосподарської продукції, використовування отриманих доходів, виходячи із власних інтересів; спадкоємність поколінь, сімейної ротації; державна підтримка; визначення оптимальної площі земельних угідь; розвиток горизонтальної та вертикальної інтеграції; організація надійного економічного, соціального і правового захисту фермерських господарств.

5. Виділено основні принципи підприємницької діяльності фермерських господарств: самофінансування і стабільне зростання виробництва; рівність всіх форм сільськогосподарських підприємств; достатність засобів (ресурсів); здійснення підприємницької діяльності на основі самостійності і відповідальності; отримання максимуму доходу; активна участь в інтеграції.

6. Більшість фермерів Запорізької області займаються переважно виробництвом продукції рільництва. Найбільшу питому вагу в загальному обсягу посівних площ займають посіви зернових культур (60,4%) та соняшнику (34,0%), оскільки зерно є найбільш транспортабельним продуктом, завжди має попит, і ціни на нього становлять високу рентабельність виробництва. За показниками виробленої продукції фермерські господарства області ще не складають реальної конкуренції на сільськогосподарському ринку іншим формам господарювання на селі. Так, у 2004 р., займаючи 14,6% від загальної посівної площі всіх сільськогосподарських підприємств області, фермерські господарства виробили лише 8,4% валової сільськогосподарської продукції. При цьому на виробництві зерна частка фермерських господарств становила 16,6%, пшениці – 21,5%, соняшнику – 19,1%, м’яса – 1,1% молока – 2,1%.

7. Ефективність функціонування фермерських господарств визначається комплексом факторів, і насамперед такими, як розмір господарства, спеціалізація та концентрація виробництва, рівень технічної забезпеченості, застосовування технології, налагодженість переробки сільськогосподарської продукції, а також державна підтримка, яка виражається системою пільгового кредитування, оподаткування, страхування.

8. Розроблена економіко-математична модель для оптимізації фермерського господарства “Промінь 1” Веселівського району Запорізької області та розкривається суть організації створення асоціації фермерських господарств по зберіганню та реалізації зерна, а також розраховується економічна ефективність від її створення. Структура посівних площ повинна встановлюватися у розрахунку з оптимальної структури виробництва, напрямку розвитку господарства, його земельних угідь, якості ґрунтів, створення правильних сівозмін. Вона повинна забезпечувати ріст виробництва продукції рослинництва при економії витрат праці та засобів. Основні параметри структури посівних площ можуть визначатися на підставі вирішення задачі оптимізації усієї структури виробництва в господарстві.

9. У сільському господарстві у зв'язку з наявністю великої кількості взаємозалежностей та взаємозв'язків при вирішенні планово-економічних задач можлива велика кількість варіантів вирішення виробничих ситуацій. Після визначення економічної ефективності спільного збереження і реалізації зерна було доведено, що рівень рентабельності практично у всіх господарствах зріс у 2 рази. Це відбулося за рахунок зменшення собівартості 1 т зерна, яка в свою чергу знизилась завдяки низькій ціні на зберігання та досушку через асоціацію.

10. Ефективність підприємницької діяльності значно підвищиться, якщо утворити нові підрозділи і структурні одиниці, покликані розвивати нові напрямки в діяльності фермерських господарств. Механізмом, що доповнює поглинання, є встановлення тісних зв'язків між асоціацією фермерських господарств та фермерськими господарствами, заснованих на створенні довгострокових договірних відносин. У цьому випадку господарства зберігають свою самостійність, але попадають у сферу ринкових виробничих зв'язків асоціацією фермерських господарств.

11. Враховуючи, що в сільськогосподарському виробництві, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні не склалася система конкурентоспроможних, реально взаємодіючих та конкуруючих сільськогосподарських виробництв, які відносяться до різних формам власності та орієнтованих на задоволення потреб країни та окремих регіонів у сільськогосподарській продукції, спроможних протистояти активному розвитку експансії зарубіжних товаровиробників сільськогосподарської продукції, технологій її виробництва та сільськогосподарської техніки, треба констатувати настійну необхідність створення комплексної програми підтримки і розвитку фермерства Запорізької області на 2005-2008 рр.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Фаніна О.Л. Економічні заходи вдосконалення соціального захисту в Мелітопольського районі // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 30. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С.69–72.

2. Фаніна О.Л. Економічна і соціальна ефективність господарювання фермерських господарств Запорізької області // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2004. – № 6 – С. 292–298.

3. Фаніна О.Л. Проблеми становлення і розвитку малого бізнесу в Запорізькій області // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць. // Херсон: Айлант, 2003. – Вип. 26.– С. 180–186.

4. Фаніна О.Л. Поглиблення спеціалізації в діяльності фермерських господарств Запорізької області // Економіка розвитку. Харківський національний інженерний університет. – 2005. – № 1 – С. 55–59.

5. Фаніна О.Л., Мамуль Л.О. Проблеми і джерела фінансування малих підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 5 – С.138–142.

6. Фанина О.Л. Развитие рыночных и внутрипроизводственных свіязей фермерських хазяйств // Экономические науки.: Сімферополь Выпуск №87. – 2005. – С. 103–109.

7. Фаніна О.Л. Сектор малого підприємництва в умовах перехідної економіки // Соціально-економічні та аграрні трансформації в Україні і Польщі в контексті європейської інтеграції: Зб. наук. праць / НАН України. Об’єднаний інститут економіки; Ред. кол.: В.М. Трегобчик (відп.ред.) та ін. – К., 2004. – С.100–105.

8. Фаніна О.Л. Сучасний стан малого бізнесу та тенденції його розвитку в АПК // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 2. – С. 99–105.

9. Фаніна О.Л. Джерела фінансування підприємств малого бізнесу // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми стійкого регіонального розвитку в умовах ринкової економіки” – Сімферополь: “Кримська академія природоохоронного та курортного будівництва”, 2004. – 169с. (рос., укр.). – С. 54–56.

10. Фаніна О.Л., Мамуль Л.О., Плачков С.І. Джерела фінансування малих підприємств // Зб. наук. праць Міжрегіональної науково-практичної конференції “Облік і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”. Мелітополь, 2005. – С. 117–121.

11. Фаніна О.Л. Місце малого підприємництва у структурі ринкової системи // Збірник тез доповідей. Міжнародна науково-практична конференція. Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства. м. Мелітополь, 2004 р. – С.134–135.

12. Фаніна О.Л. Організація ефективного використання техніки в фермерських господарствах // Збірник тез доповідей. Міжнародна науково-практична конференція. “Економічний і соціальний розвиток України в ХХ1 столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”. м. Тернопіль. – 2005. – С. 451 – 452.

13. Фаніна О.Л. Особливості функціонування і проблеми розвитку малого бізнесу в АПК // Тиждень науки. Збірник тез доповідей. Том 2. Частина 5. Науково-практична конференція “Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання”, секція “Основи трансформування соціально-економічних відносин аграрного і промислового виробництва в ринкових умовах”. – Запоріжжя, 2003. – С. 102–103.

14. Фаніна О.Л. Стан фермерського господарства в агропромисловому виробництві // Матеріали науково-практична конференція “Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів”. – Том 2. –Запоріжжя, 2004. – С.151–153.

АНОТАЦІЯ

Фаніна О.Л. Ефективність підприємницької діяльності фермерських господарств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами – Дніпропетровський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ підприємницької діяльності в сільському господарстві. Розкрито економічний зміст підприємницької діяльності. Досліджено елементи розвитку підприємницької діяльності фермерських господарств. Проаналізовано ефективність діяльності фермерських господарств. Визначено напрями підвищення ефективності підприємницької діяльності фермерських господарств. Удосконалено організацію підприємницької діяльності асоціації фермерських господарств. Обґрунтовано вдосконалення спеціалізації фермерських господарств. Запропоновано розробку оптимальних моделей фермерських господарств.

Ключові слова: асоціація, інтеграція, модель, розвиток, ефективність, підприємницька діяльність, фермерські господарства.

АННОТАЦИЯ

Фанина О.Л. Эффективность предпринимательской деятельности фермерских хозяйств. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями – Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена разработке научно-методологических основ предпринимательской деятельности фермерских хозяйств. Установлено, что важнейшей определяющей функцией предпринимательства является возможность координации новых потребностей (спроса) и нового производства (предложения), то есть создания полноценного рынка. При этом предприниматель или создает новое предложение под новую продукцию, или “открывает” новый спрос на свою новую продукцию.

В предпринимательстве объединяются способности предпринимателя успешно решать социальные, психологические, организационные и чисто экономические вопросы. При этом основным принципом предпринимательской деятельности является риск: или хозяйственный успех, или банкротство. Этот принцип может реализоваться лишь в условиях конкуренции и диктует стремления усилить деловую активность, увеличить хозяйственный оборот. Процесс разработки стратегии функционирования и развития предпринимательства позволяет выделить девять ключевых факторов, которые влияют на процесс управления. К ним отнесены: корпоративная миссия, конкурентные преимущества, организация предпринимательства, рынки сбыта, ресурсы, продукция предпринимательства, структурная реорганизация, программы развития предпринимательства, культура и компетентность управления предпринимательской деятельностью.

В основу организации предпринимательской деятельности фермерских хозяйств могут быть положены принципы их природно-экономической адаптации, рациональной производственной деятельности, оптимальной структуры и рациональных размеров производства, экономических взаимоотношений с другими субъектами рынка на основе договорных кооперационных и интеграционных связей с максимальным учетом требований рынка.

Основные принципы организации предпринимательской деятельности фермерских хозяйств состоят в следующем: добровольность создания; полная самостоятельность в определении и выборе выгодных для него вариантов организации производства, переработки, хранения и реализации сельскохозяйственной продукции, использования полученных доходов, исходя из своих интересов; наследственность поколений, семейной ротации; государственная поддержка; определения оптимальной площади земельных угодий; развитие горизонтальной и вертикальной интеграции; организация надежной экономической, социальной и правовой защиты фермерских хозяйств. Выделены основные принципы предпринимательской деятельности фермерских хозяйств: самофинансирование и стабильный рост производства; равенство всех форм сельскохозяйственных предприятий; достаточность средств (ресурсов); осуществления предпринимательской деятельности на основе самостоятельности и ответственности; получения максимума дохода; активное участие в интеграции. Эффективность функционирования фермерских хозяйств определяется комплексом факторов и прежде всего такими, как размер хозяйства, специализация и концентрация производства, уровень технической обеспеченности, применения технологии, отлаженность переработки сельскохозяйственной продукции, а также государственная поддержка, которая выражается системой льготного кредитования, налогообложения, страхование.

Разработана экономико-математическая модель для оптимизации фермерского хозяйства “Проминь 1” Веселовского района Запорожской области и раскрыта суть организации создания ассоциации фермерских хозяйств по сохранению и реализации зерна, а также рассчитана экономическая эффективность от его создания.

Структура посевных площадей должна устанавливаться в расчете из оптимальной структуры производства, направления развития хозяйства, его земельных угодий, качества грунтов, создания правильных севооборотов. Она должна обеспечивать рост производства продукции растениеводства при экономии затрат работы и средств. Основные параметры структуры посевных площадей могут определяться на основании решения задачи оптимизации всей структуры производства в хозяйстве. В сельском хозяйстве в связи с наличием большого количества взаимозависисмостей при решении планово-экономических задач возможное большое количество вариантов решения производственных ситуаций. После определения экономической эффективности общего сохранения и реализации зерна было доказано, что уровень рентабельности практически во всех хозяйствах возрос в 2 раза. Это состоялось за счет уменьшения себестоимости 1 т зерна, которая в свою очередь, снизилась благодаря низкой цене на хранение и досушку через ассоциацию.

Эффективность предпринимательской деятельности значительно повысится, если образовать новые подразделения и структурные единицы, призванные развивать новые направления в деятельности фермерских хозяйств. Механизмом, который дополняет поглощение, есть установления тесных связей между ассоциацией фермерских хозяйств и фермерскими хозяйствами, основанных на создании долгосрочных договорных отношений. В этом случае хозяйства сохраняют свою самостоятельность, но попадают в сферу рыночных производственных связей ассоциацией фермерских хозяйств.

Учитывая, что в сельскохозяйственном производстве, как на общегосударственному так и на региональном уровне, не сложилась система конкурентоспособных, реально взаимодействующих и конкурирующих сельскохозяйственных производств, которые относятся к разных формам собственности, ориентированных на удовлетворение потребностей страны и отдельных регионов в сельскохозяйственной продукции, способных противостоять активному развитию экспансии зарубежных товаропроизводителей сельскохозяйственной продукции, технологий ее производства и сельскохозяйственной техники, надо констатировать настоятельную необходимость создания комплексной программы поддержки и развития фермерства Запорожской области на 2005-2008 гг.

Ключевые слова: ассоциация, интеграция, модель, развитие, эффективность, предпринимательская деятельность, фермерские хозяйства.

ANNOTATION

Fanina O.L. Effectiveness of business activity of farming enterprises – Manuscript.

The thesis is presented to complete for the Degree