ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 37.034

Степанова Олена Анатоліївна

ВИХОВАННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ В УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13. 00. 07 – теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ХЕРСОН – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі педагогіки і психології Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент

Панченко Олександр Васильович,

Херсонський державний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пєхота Олена Миколаївна,

Миколаївський державний університет

імені В.О.Сухомлинського,

завідувач кафедри освітніх технологій;

кандидат педагогічних наук, доцент

Нев`ярович Наталія Юріївна,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри історії світової

літератури та культури.

Провідна установа - Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти

і науки України, м. Вінниця

Захист дисертації відбудеться 22 грудня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, ауд. №256

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розісланий 20 листопада 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Основна мета демократизації та реформування освіти в Україні – побудова демократичного суспільства, в якому б гармонійно поєднувалися найвищий фізичний, духовний і психічний розвиток, самопізнання з пізнанням природи буття людини, всесвіту й суспільства, нації і вселюдства.

Дослідження процесів розвитку особистості, пошуки її моральної сутності свідчать, що одним із найважливіших питань моральності постає проблема засвоєння нею загальнолюдських моральних цінностей, які сформувалися в людському суспільстві з найдавніших часів і продовжують бути актуальними сьогодні.

Сучасна вітчизняна педагогіка вже має низку підходів до проблеми виховання особистості, що знайшло втілення у таких документах, як Державна національна програма “Освіта: Україна XXI століття”, “Концепція виховання підростаючого покоління суверенної України” (1991), “Концепція безперервної системи національного виховання (1994), “Концепція національного виховання” (1994), “Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти” (1996), “Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні” (1997), Національна доктрина розвитку освіти в Україні (2001), “Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей” (2002) тощо.

Проблему виховання доброчесності досліджували найдавніші філософи Сходу (Лао-цзи, Конфуцій, Мо-цзи та ін.); низка античних філософів (Сократ, Платон, Аристотель, Епікур); класики філософії (І.Кант, Б.Паскаль, Б.Спіноза) та педагогіки (Я.А.Коменський, Д.Локк,

Ж.-Ж.Руссо, Е.Роттердамський); російські філософи (В.Соловйов, М.Лосський, С.Франк, М.Бердяєв, І.Ільїн, В.Зеньковський, Д.Лихачов). Досліджувалася ця проблема і в зарубіжній психологічній науці (Й.Гербарт, А.Маслоу, Ж.Піаже, Е.Фромм, Д.Юм та ін.).

Проблеми моралі та виховання доброчесності відображені у дослідженнях вітчизняних мислителів, філософів, педагогів минувшини (митрополит Іларіон, Нестор-літописець, князь Володимир Мономах), гуманістів періоду українського Відродження (Г.Сковорода, М.Костомаров, О.Духнович, К.Ушинський, П.Юркевич, І.Огієнко, С.Русова, Г.Ващенко), радянської доби (А.Макаренко, В.Сухомлинський) та сьогодення (О.Богданова, О.Вишневський, І.Дубровіна, І.Зязюн, В.Кузь, І.Мар`єнко, А.Сиротинко, Г.Троцко, О.Сухомлинська, С.Ярмусь).

Питання моральності майбутнього громадянина демократичної держави досліджувалися в роботах І.Зязюна, Г.Гумницького, О.Дробницького, А.Титаренка.

Аспекти морального розвитку особистості вивчали психологи І.Бех, О.Бодальов, М.Боришевський, Б.Братусь, Д.Колєсов, І.Кон; моральний розвиток особистості в онтогенезі досліджували В.Аверін, Б.Братусь, М.Боришевський, І.Булах, І.Дубровіна; фундаментальні характеристики розвитку моральної свідомості й самосвідомості – І.Бех, Л.Божович, А.Титаренко, С.Тищенко.

Особливе місце у дослідженні категорії “доброчесність” посідає світова релігійно-філософська думка, яка репрезентована шляхом аналізу духовних джерел трьох світових релігій: буддизму, християнства та ісламу, а також творами подвижників християнської релігії.

У контексті національної освіти на сучасному етапі розвитку й зміцнення державності України та пошуків нових засобів педагогічного впливу на особистість одним з ефективних є література, зокрема, нова українська література, яка збагачує внутрішній світ особистості, формує його моральні якості й почуття (Н.Волошина, Д.Наливайко, Ю.Микитенко, О.Мазуркевич, В.Неділько, Є.Пасічник, М.Пентилюк, П.Федченко, П.Хропко, В.Шубравський, М.Яценко).

Поряд з цим проблема виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи ще не стала предметом спеціальних наукових досліджень і на сьогодні має низку невивчених питань.

Таким чином, зростання соціально-педагогічної актуальності порушеної проблеми, її недостатньої розробленості у вітчизняній педагогічній теорії, а також значущості виховання моральної особистості в демократичному суспільстві України зумовили вибір теми дослідження “Виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою загальноуніверситетської комплексної науково-дослідної теми Херсонського державного університету “Актуальні проблеми підготовки вчителів сучасної школи” (РК 019U007532). Тема дисертаційного дослідження затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 24.02.2004 року).

Об’єкт дослідження – процес виховання доброчесності в учнів

7-9 класів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

В основу дослідження покладено гіпотезу, що процес виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи буде здійснюватися ефективно при дотриманні таких організаційно-педагогічних умов:

- упровадження педагогічної системи виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури, яка дозволяє забезпечити ефективний вплив на їх особистісне моральне самовдосконалення;

- вивчення психолого-педагогічної сутності категорії“доброчесність” як домінуючої риси в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи;

- виявлення і врахування чинників морального впливу на особистість учнів цієї вікової категорії як шляху реалізації потенційних можливостей курсу “Нова українська література”;

- реалізації форм залучення учнів до особистісно значущої навчальної діяльності, що забезпечує самодостатні знання про доброчесність, позитивну моральну мотивацію та необхідний емоційно-вольовий потенціал у процесі виховання доброчесності.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) визначити психолого-педагогічну сутність категорії “доброчесність” як домінуючої риси учнів 7-9 класів та проаналізувати теорію і практику її виховання;

2) визначити критерії, показники та рівні вихованості доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури;

3) обґрунтувати і експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови ефективного виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про мораль, соціальну сутність людини, необхідність гармонізації взаємовідносин людей у суспільстві; аксіологічний підхід, який визначає людину як найвищу цінність суспільства; особистісно-діяльнісний підхід до формування вчинків особистості; принцип конкретно-історичної сутності етичних ідей; цивілізаційний, культурологічний, синергетичний та герменевтичний підходи; теорія взаємодії процесів виховання і самовиховання.

Теоретичну основу дослідження становлять ідеї про мету і цілі морального виховання (Г.Ващенко, І.Мар`єнко, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська); концепція особистісно орієнтованого виховання (І.Бех, Є.Бондаревська); положення про моральне виховання особистості (Л.Божович, О.Вишневський, І.Дубровіна); про самовиховання і самовдосконалення особистості (І.Огієнко, Б.Братусь, М.Боришевський, І.Булах тощо).

Для перевірки висунутої гіпотези і виконання поставлених завдань використовується комплекс методів, адекватний меті та завданням: теоретичні – вивчення психолого-педагогічних, навчально-методичних джерел з проблеми морального виховання особистості, ознайомлення з нормативними документами Міністерства освіти і науки України, що сприяли вивченню стану проблеми; емпіричні – вивчення та узагальнення досвіду морального виховання і виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи зокрема; експериментальні – педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) сприяв дослідженню реального стану та особливостей морального виховання учнів 7-9 класів засобами нової української літератури, здійсненню експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективне виховання в них доброчесності; статистичні – здійснення кількісної та якісної обробки і вивчення ефективності реалізованих організаційно-педагогічних умов виховання доброчесності в учнів 7-9 класів засобами нової української літератури.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у чотири етапи протягом 1995-2005 років.

На першому етапі (1995-1997 рр.) – теоретико-діагностичному – теоретично осмислено проблему морального виховання особистості і виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи, зокрема, вивчено стан її дослідження у філософській, психологічній, педагогічній літературі. Розроблено програму і методику дослідження, обґрунтовано гіпотезу, сформульовано мету і завдання, об’єкт, предмет дослідження, окреслено програму подальшої дослідної роботи.

На другому етапі (1997-2000 рр.) – аналітико-пошуковому – проведено констатувальний експеримент, оброблено отримані дані.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) - формувальному – здійснено експериментальну перевірку організаційно-педагогічних умов виховання доброчесності в учнів 7-9 класів засобами нової української літератури; проведено порівняльний аналіз одержаних експериментальних даних.

На четвертому етапі (2002-2005 рр.) – узагальнювальному – проаналізовано матеріали формувального експерименту, здійснено систематизацію одержаних результатів та їх узагальнення, завершено оформлення дисертації взагалі.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом п’яти років у загальноосвітніх школах №43, №53, №27, гімназії №6 м. Херсона, загальноосвітній школі №5 м. Дебальцевого Донецької області, у Чкаловській і Новотроїцькій №1 загальноосвітніх школах Новотроїцького району, у Каланчацькій загальноосвітній школі №2 смт. Каланчак Херсонської області та в загальноосвітній школі №6 м. Черкаси.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано, розроблено та реалізовано педагогічну систему виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури; визначено психолого-педагогічну сутність категорії “доброчесність”, “доброчесна особистість”; уточнено навчально-методичну парадигму курсу “Нова українська література”; удосконалено критерії, показники та рівні впливу нової української літератури на вихованість доброчесності в учнів 7-9 класів; подальшого розвитку набули оновлені підходи до виховання моральної особистості учнів засобами нової української літератури.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні категорії “доброчесність” та основних організаційно-педагогічних умов її виховання в учнів 7-9 класів; визначенні навчально-виховних тем курсу нової української літератури, що сприяють ефективному ціннісному впливові на них; розробці психологічного механізму педагогічного впливу шляхом спонукання і залучення учнів 7-9 класів до самовиховання, самовпливу й морального самовдосконалення з позицій системно-комплексного підходу.

Практичне значення дослідження: запропоновано методику виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи; експериментально перевірено ефективність організаційно-педагогічних умов виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи; розроблено методичні рекомендації на допомогу вчителям української мови та літератури й студентам факультету української філології, класним керівникам і батькам. Одержані дані дослідження можуть бути використані учителями загальноосвітніх шкіл під час вивчення курсу “Нова українська література” та класними керівниками й батьками учнів у процесі виховної роботи, а також у педагогічних вищих навчальних закладах для читання спеціального курсу студентам, під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт. Результати дослідження можуть стати предметом уваги авторів підручників і навчальних посібників із психолого-педагогічного й філологічного циклів дисциплін.

Вірогідність результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки, відповідністю використаних методів дослідження його цілям і завданням, якісним і кількісним аналізом даних, позитивними результатами при апробації основних положень дослідження в практиці роботи шкіл, достатністю вибірки, тривалою експериментальною перевіркою.

Апробація та впровадження результатів дослідження

Основні результати дослідження та одержані висновки доповідались на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Гуманістична освіта і проблеми виховання молоді” (Херсон, 1995 р.), “Актуальні проблеми розбудови народної освіти “ (Херсон, 1997 р.), “Практика гуманізації шкільної освіти і виховання” (Херсон, 1999 р.), “Від творчого вчителя - до творчого учня” (Херсон, 1999 р.), “Становлення педагогічної думки в Україні” (Херсон, 2000 р.), “Становлення й розвиток початкової освіти в Україні” (Херсон, 2001 р.), “Особливості виховання дітей та молоді в системі позашкільної освіти” (Херсон, 2002 р.), “Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності майбутнього вчителя: стан, перспективи” (Херсон, 2002 р.), “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (Херсон, 2003 р.), “Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Херсон, 2003 р.), “Історико-педагогічні дослідження: теорія, методологія, практика” (Херсон, 2005 р.) та ін.

Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету.

Матеріали дослідження впроваджено в систему роботи загальноосвітніх шкіл №43 (довідка від 20.05.05), №53 (довідка від 25.05.05), №27 (довідка від 24.05.05), гімназії №6 (довідка від 22.05.05)

м. Херсона, Новотроїцької загальноосвітньої школи №1 (довідка від 1.06.05) смт. Новотроїцьке та Каланчацької загальноосвітньої школі №2 (довідка від 29.08.05) смт. Каланчак Херсонської області, загальноосвітній школі №5 (довідка від 25.08.05) м. Дебальцевого Донецької області.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 8 одноосібних публікаціях у виданнях ВАК України та в методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 202 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 183 сторінках. Список використаної літератури нараховує 238 джерел, з них 130 зарубіжних. Робота містить 4 таблиці, 2 схеми, 12 діаграм, додатки у кількості 11 викладені на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, втілено зв’язок роботи з науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; сформульовано гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження; указано етапи й експериментальну базу дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, апробацію та впровадження результатів дослідження; охарактеризовано вірогідність наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі “Становлення і розвиток доброчесності як філософсько-педагогічна проблема” здійснюється історико-логічний аналіз літератури з проблеми виховання доброчесності, аналізується стан дослідження проблеми у світовій та вітчизняній філософській, педагогічній та психологічній думці.

Аналіз філософських, психолого-педагогічних та теологічних досліджень дав можливість виділити низку поглядів на доброчесність як категорію філософії, педагогіки, психології, за якими вона визначається як система цінностей гуманної особистості (Лао-цзи, Конфуцій, Сократ, Платон, Я.А.Коменський, Д.Локк, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Фромм), як висока моральна чистота (Г.Ващенко, О.Духнович, В.Зеньковський, І.Ільїн, М.Лосський, І.Огієнко, В.Сухомлинський, П.Юркевич).

Сучасна психолого-педагогічна наука розглядає складові моральності особистості як категорії самовдосконалення (І.Бех, М.Боришевський, О.Вишневський, О.Дробницький, Л.Шугаєва, О.Сухомлинська), які дозволяють їй розуміти різницю між добром і злом, віднаходити шляхи особистісного творення.

У дослідженні встановлено, що мораль є консолідуючою силою людства, яке прагне жити серед доброчесних особистостей зі сталими моральними якостями. Такими необхідно визнати чесноти – позитивні риси характеру особистості, які не мають національних або релігійних обмежень і ґрунтуються на законах істини, добра і краси, складаючи єдину категорію – доброчесність.

У другому розділі “Теорія і практика виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи” розкрита сутність категорії “доброчесність”, її складові - чесноти та сутність категорії “доброчесна особистість”. Було встановлено, що доброчесність – це висока моральна чистота, постійна спрямованість волі на те, що з огляду моралі є добро, у свою чергу вона сама є моральним благом і етичною цінністю; складові доброчесності - чесноти – це позитивні риси в характері особистості, а доброчесна особистість та, що живе чесно, дотримується всіх правил моралі. Тобто доброчесність у дослідженні розуміється як система позитивних моральних рис і якостей особистості, одвічних духовних вимірів і цінностей. У розділі наголошується, що доброчесність має ієрархічну структуру, а це дозволило скласти систему складових доброчесності – чеснот, які, згідно з теорією гуманістичної психології, є найвищими загальнолюдськими цінностями.

У дисертаційному дослідженні аргументовано, що доброчесність має теологічне коріння і бере свій початок з чеснот віри, надії й любові, а також ґрунтується на класичних моральних чеснотах мудрості, мужності, справедливості й поміркованості. Доведено, що саме з цих чеснот виходять усі позитивні риси характеру особистості, які розглядаються як система доброчесності, що може бути вихована в учнів 7-9 класів засобами нової української літератури (рис. 1.)

Система складових доброчесності

Стриманість цнота

Розважність терпіння

Працьовитість слухняність

Відповідальність гідність

Сумлінність щирість

Патріотизм доброта

Шанобливість милосердя

Дисциплінованість вдячність

Свобода краса

Рис.1. Система складових доброчесності

На основі існуючих досліджень (Г.Ващенко, О.Вишневський, І.Огієнко, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, П.Юркевич) аргументовано, що національне виховання кладе мораль в особистісну сутність людини як чинник найбільшої ваги; що виховання доброчесності як домінанти особистісної сутності є стрижневим у моральному вихованні; що послаблення духовного компоненту свідомості особистості руйнує мораль і є формою виправдання зла; що всіляка розбіжність моральних і правових законів залежить від рівня особистісного вміння “прочитати” закон у собі, усвідомити і підпорядкувати його власній сутності.

З метою об’єктивного аналізу проблеми виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи розкрито сутність і особливості процесу виховання доброчесності в цієї категорії учнів. У сучасних умовах розвитку державної незалежності зростає роль моральних засад, що визначають поведінку людини, її життєву позицію. Тому виховання доброчесності передбачає наявність трьох головних аспектів: визначення системи позитивних мотивів, що спонукають учнів 7-9 класів до активної моральної діяльності; організація навчально-виховної діяльності, яка б забезпечила достатній рівень гуманітарних і культурологічних знань; формування емоційно-вольової й поведінкової сфер, здатних сприяти успішному перебігу процесу виховання доброчесності.

Категорія “доброчесність” належить до багаторівневих явищ, а тому її розуміння вимагало синергетичного підходу у виявленні сутності та структури, що дозволило охопити логікою наукового пошуку найбільш суттєві психологічні й моральні прояви доброчесності учнів 7-9 класів і розглядати їх як системоутворюючі компоненти структури, від впливу яких залежить як зміст, так і способи та механізми виховання доброчесності в підлітковому віці. Доброчесність розглядається нами як система моральних властивостей особистості, у якій акумулюються взаємовпливи соціального, морального та інтелектуального чинників у сутності особистості учнів 7-9 класів; визначаються ціннісні пріоритети та орієнтації; висвітлюються її потенційні психофізіологічні якості й здібності; визначається індивідуальна програма практичних дій у процесі виховання цієї якості. Тому до основних компонентів категорії “доброчесність” як системи моральних якостей особистості учнів 7-9 класів належать: мотиваційний (формування системи позитивних мотивів, необхідних для спонукання та спрямування учнів 7-9 класів на їх доброчесну, моральну поведінку); когнітивний (засвоєння учнями 7-9 класів історико-культурних та літературних знань щодо норм і правил доброчесної поведінки); емоційно-вольовий (виникнення почуттів в учнів 7-9 класів, що віддзеркалюються в доброчесності, в доброчесній поведінці).

Мотиваційний компонент виділений невипадково і має свою формуючу логіку. Обрані мотиви були складною, тривалою динамічною системою, здатною змінюватися в залежності від залучення учнів 7-9 класів у різноманітні життєві умови, пов`язані з активізацією спонукальної сфери. Таким чином, формування мотивів, необхідних для виховання доброчесності в учнів 7-9 класів, було складовою їх повсякденного життя і гуманістичного осмислення, становлення і розвитку мотиваційної сфери. Складена її шкала у структурі системи доброчесності учнів 7-9 класів дозволила висвітлити найрізноманітніші їх психологічні стани, визначити міру їх участі у контролі інтегральних характеристик, необхідних для виховання у них доброчесності.

Когнітивний компонент виховуваної якості репрезентувався когнітивно-операціональними характеристиками. Знання про чесноти, їх відображення у літературі, оволодіння способами оперування ними розглядаються в дослідженні у вигляді первинної підструктури цього компонента і є атрибутом свідомості та об’єктом нашого вивчення; вони визначені нами як процес вивчення творів курсу нової української літератури.

Емоційно-вольовий компонент структури у системі доброчесної поведінки, що притаманна учням 7-9 класів схарактеризувався безпосередньо почуттями, що виникали у їх сутності і знаходили своє відображення у рисах на шляху становлення моральної особистості. Підтвердилось припущення про те, що джерела позитивних емоцій учнів 7-9 класів містяться не в підсвідомих вчинках, а є наслідком інтелектуальних і духовних зусиль, які в процесі виховання доброчесності стають їх потребами.

Вибір критеріїв у дослідженні зумовлений завданнями, а тому акумульований у трьох основних критеріях – цільовому, послідовності етапів, зв`язку і взаємозалежності між компонентами, - які забезпечили ефективність педагогічного процесу.

Сучасний процес виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи характеризується низкою з’ясованих у дослідженні суперечностей – між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця, коли зміст процесу виховання та форми його реалізації не викликають конфлікту з боку учнів. Найважливішими чинниками виховання доброчесності вважаємо сім’ю, школу, навчальні предмети, урок, позаурочні та позашкільні заходи, вивчення творів мистецтва, громадські та дитячі організації, культові установи, засоби масової інформації, спілкування з природою.

У третьому розділі “Організаційно-педагогічні умови виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури” розкриваються складові таких умов з виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи, здійснюється літературно-художній аналіз творів нової української літератури як засобу виховання доброчесності в учнів, її здатність впливати на духовний світ особистості. Художньо-образна специфіка літератури безпосередньо забезпечує морально-етичний розвиток особистості, формує її етичні поняття та якості. У дослідженні доведено, що вивчення високохудожніх творів української літератури сприяє розвиткові моральної свідомості особистості, забезпечує її духовну єдність з навколишнім світом, з людьми, а література є невичерпним джерелом виховання загальнолюдських цінностей, виховання доброчесності; з’ясовано дієздатність сугестивного впливу літератури на особистість, на її спроможність відтворювати життя в художньо-образній формі, а відтак формувати внутрішній світ учнів, виховувати в них доброчесність.

Дослідно-експериментальна робота в дослідженні, якою були охоплені 560 учнів загальноосвітніх шкіл Херсонської, Донецької та Черкаської областей, передбачила розробку системи критеріїв, показників, що дозволили визначити рівень виховання доброчесності в учнів – впевненість у необхідності високоморальної поведінки, знання про доброчесність як категорію моралі та емоційно-позитивне ставлення до моралі, прояв доброчесності в конкретних умовах.

Констатувальний експеримент визначив основні рівні вихованості доброчесності в учнів 7-9 класів (високий, середній, низький і змішаний).

Узагальнюючий кількісний аналіз результатів констатувального експерименту дав змогу отримати первинний зріз статистичного розподілу учнів 7-х класів за рівнями вихованості доброчесності, що уможливило існування чотирьох дослідницьких груп: першу групу репрезентували учні 7-х (контрольних і експериментальних) класів з високим рівнем розвитку в них домінуючих морально-етичних мотивів, найбільшою сукупністю якостей і характеристик, що представляють емоційну сферу, а також найвищими показниками й рівнями підготовки щодо культурних і літературних знань; учні, що увійшли до середнього рівня, вирізнялися недостатком системних знань про природу цінностей і позитивних якостей, що не могло забезпечувати високої позитивної мотивації й відповідної емоційно-спонукальної сфери; низький рівень вихованості доброчесності учнів характеризувався абсолютною відсутністю знань про доброчесність, недостатньою емоційною причетністю до моральності та відповідною невизначеністю мотивації; змішаний рівень характеризувався неточністю і невизначеністю позицій представників кожного з рівнів щодо реалізації ними сутнісних положень мотиваційного, когнітивного й емоційно-вольового компонентів. Достеменно з’ясована відповідність рівнів вихованості доброчесної поведінки через усі три її компоненти.

Порівняльний компонентний аналіз результатів експериментальної роботи з виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи дозволив диференціювати показники рівнів її вихованості в усіх контрольних і експериментальних групах. Так визначені різниці показників рівнів у контрольних і експериментальних групах. Підсумкова результативність динаміки росту рівнів вихованості доброчесності в учнів 7-9 класів обумовлена особливостями процесу виховання цієї якості, багатофакторністю самого аналізу експериментальної роботи, особливостями розвитку й соціалізації особистості. Так, у межах мотиваційного компонента середній рівень є найбільш самодостатнім (20,7%), позаяк значна кількість респондентів перейшла з низького рівня вихованості цієї якості, тому що в умовах організованого системного навчального процесу була змога організувати системну мотивацію пізнавальної діяльності, котра дозволила покращити їх спонукальну сферу. Когнітивний компонент характеризувався найвищою ефективністю саме високого рівня вихованості доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи, бо він збільшився за рахунок середнього рівня (11,4%), котрий до експерименту характеризувався недостатністю системних знань про природу цінностей і позитивних якостей, їх моральну й соціальну значущості. Такі знання забезпечив зміст високохудожніх творів нової української літератури, де глибоко репрезентована система образів, наповнених високим рівнем доброчесності як категорії моральної особистості. Більше того, високий рівень доброчесності збільшився за рахунок низького рівня наявності знань про доброчесність, достатньої причетності до моралі й відповідної визначеності мотивації. Характеристика емоційно-вольового компонента зводиться до аналізу найвищої результативності середнього рівня росту вихованості доброчесності учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи (15,4%). Він поповнився за рахунок низького рівня вихованості, сутність якого від абсолютної емоційної непричетності до моралі й високоморальної поведінки репрезентувався як достатня відповідна емоційно-спонукальна сфера.

Загальна логіка рівнів розвитку показників із виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи зводилася до комплексності, багатоплановості й факторного аналізу особистості як суб`єкта соціально-педагогічного вивчення в усій сукупності зв’язків та відносин. В умовах такого аналізу досліджувалася навчальна діяльність учнів шляхом пізнання їх мотивів та інтересів, рівня культурологічних знань та ціннісних орієнтацій. Гносеологічна структура такого процесу виховання доброчесності є особливим видом суб`єктно-об`єктних відношень, де джерелом інформації завжди є особистість або опредмечені в документах факти її свідомості, загальної підготовленості й поведінки.

Проведена дослідно-експериментальна робота дозволила прослідкувати за кількісними і якісними змінами основних параметрів вихованості доброчесності в учнів 9 класів (після формувального експерименту) загальноосвітньої школи в контрольних і експериментальних класах, які подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати дослідно-експериментальної роботи з виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи (динаміка рівнів)

Різниця | Кіль- | група | Компоненти доброчесності     

між | кість  | Мотиваційний  | Когнітивний  | Емоційно-вольовиий 

учнів | Рівні | вис | сер | низ | зміш | вис | сер | низ | зміш | вис | сер | низ | зміш

7А-9А | 280 | контр | 7 | 12 | -16 | -3 | 10 | 16 | -17 | -9 | 14 | 12 | -19 | -7

7А-9А | % | контр | 2,5 | 4,3 | -5,7 | -1,1 | 3,6 | 5,7 | -6,1 | -3,2 | 5,0 | 4,3 | -6,8 | -2,5

7Б-9Б | 280 | експ | 37 | 70 | -49 | -58 | 42 | 35 | -45 | -32 | 30 | 55 | -61 | -24

7Б-9Б | % | експ | 13,2 | 25,0 | -17,5 | -20,7 | 15,0 | 12,5 | -16,1 | -11,4 | 10,7 | 19,6 | -21,8 | -8,6

різниця | між            

різницями | учнів | 30 | 58 | -33 | -55 | 32 | 19 | -28 | -23 | 16 | 43 | -42 | -17

експ. і | контр | % | 10,7 | 20,7 | -11,8 | -19,6 | 11,4 | 6,8 | -10,0 | -8,2 | 5,7 | 15,4 | -15,0 | -6,1

Під впливом експериментальної діяльності сталися суттєві зміни в кількісних показниках рівня вихованості доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

У нашому дослідженні експериментальна робота спрямована на аналіз реального навчально-виховного процесу з виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури, до якого були залучені педагогічна спільнота, сім’я й соціальне середовище. На противагу бездуховності, невихованості, небажанню морального удосконалення нами запропоновані педагогічне терпіння, емпатія, конгруентність - елементи педагогічної майстерності, що виходили зі значного досвіду вивчення цієї проблеми й розуміння довготривалості й складності процесу виховання доброчесності в учнів 7-9 класів.

Порівняння результатів спостережень у різних групах є закономірним свідченням того, що рівень доброчесності учнів 7-9 класів залежить від суспільно-політичних, психолого-педагогічних, соціальних і релігійних чинників, координація дій яких конче необхідна.

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1.Виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи є актуальною проблемою педагогічної науки. В умовах українського відродження посилюється роль духовних цінностей, підвищується значущість моральної і доброчесної поведінки майбутнього громадянина у збереженні цих основ життя.

2.Установлено, що “доброчесність” є системою якостей гуманної особистості, складовими якої є чесноти, тобто “позитивні моральні риси в характері людини”.

3.Установлено, що структурні компоненти доброчесності (мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий) визначають основні стани виховання цієї якості в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи. Це дозволило виявити характерологічні риси учнів цієї вікової категорії, на основі яких формується здатність до моральних учинків і моральної поведінки, що є відображенням об`єктивних закономірностей морального становлення особистості.

4.Констатувальний експеримент, завданням якого було проаналізувати вихідні рівні розвитку доброчесності в учнів 7-х класів загальноосвітніх шкіл, полягав у конкретизації і визначенні основних критеріїв показників і рівнів вихованості в них цієї якості. Він реалізовувався чотирма рівнями вихованості доброчесності – високим, середнім, низьким і змішаним, що уможливили існування чотирьох дослідницьких груп. Так визначилася відповідність рівнів вихованості доброчесності наскрізно через три компоненти – мотиваційний, когнітивний та емоційно-вольовий. Така діагностика характеризується багатофакторною процесуальною завершеністю від кожного компоненту у вихованні доброчесності. Критеріями виховання її в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи є впевненість у необхідності високоморальної поведінки, знання про чесноти й доброчесність, емоційно-позитивне ставлення до моралі, моральні вчинки учнів як свідчення їх морального самовдосконалення.

5.Доведено, що ефективність формування моральних чеснот як системи складових доброчесності забезпечується глибинним змістом курсу нової української літератури, пошуками форм і методів ефективного впливу і організації креативної діяльності та ініціативи учнів, їх заохочення до морального самовдосконалення і самовиховання.

6.За результатами дослідження обґрунтовано комплекс організаційно-педагогічних умов виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи:

- наявність педагогічної системи виховання доброчесності як невід’ємної складової навчально-виховної роботи школи;

- урахування соціокультурних та психолого-педагогічних чинників у виховній роботі з учнями;

- вивчення психолого-педагогічної сутності категорії “доброчесність” як домінуючої риси в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи;

- реалізація форм залучення учнів до особистісно значущої навчальної діяльності – створення емпатійного шкільного середовища, здійснення цілеспрямованого гуманістичного впливу на учнів, що забезпечує самодостатні знання про доброчесність, позитивну моральну мотивацію та необхідний емоційно-вольовий потенціал у процесі виховання доброчесності.

7.Експериментальна апробація запропонованої системи виховання доброчесності засвідчила, що здатність учнів до формування позитивних рис високоморальної особистості зростає за умов їхнього залучення до опанування курсом “Нова українська література” на основі сформованого позитивного ставлення і власного їх бажання брати участь у навчальній діяльності; створення педагогом психологічного комфорту, врахування вікових особливостей учнів, гуманізації спілкування та укорінення емпатії в міжособистісних стосунках педагога, учнів і їх батьків; використання методів бесід, диспутів, рольових ігор та аналізу проблемних ситуацій, написання творів, що забезпечує ефективність навчально-виховної діяльності щодо розвитку в учнів прагнення до самовдосконалення.

8.У результаті дослідження теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність змісту форм і методів виховання доброчесності учнів та формування в них здатності до морального самовдосконалення. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані педагогами, батьками, соціальними працівниками.

9.Проведений педагогічний експеримент засвідчив доцільність визначених організаційно-педагогічних умов з виховання доброчесності в учнів; дозволив простежити динаміку зростання показників рівнів вихованості доброчесності в контрольних і експериментальних групах, що характеризуються їх ціннісним ставленням до навколишнього світу та соціуму, розумінням добра й зла, набуттям необхідного морально-етичного досвіду й емпатії в спілкуванні з людьми.

10.Експериментальні дані підтвердили ефективність розробленої системи організаційно-педагогічних умов з виховання доброчесності учнів. Побудована на засадах діяльнісно-гуманістичного підходу система педагогічних впливів, що характеризується визначенням сутності позитивної мотивації спонукання учнів 7-9 класів до активної морально-етичної діяльності, організацією навчально-виховної діяльності із забезпечення достатнього рівня соціокультурних та історико-літературних знань, отриманих шляхом організованого системного морального удосконалення і самовдосконалення; створенням емоційно-вольової сфери засобами художньо-образної системи, спрямованої на формування високоморальної поведінки, позитивних моральних якостей особистості учнів.

11.Результати проведеного дослідження стверджують висунуту гіпотезу про те, що процес ефективного виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи забезпечується шляхом реалізації загальних морально-етичних засад: створення необхідної програми системного навчання й виховання ціннісних вартостей; визначення доброчесності як основної мети й пріоритетного завдання в системі формування цінностей учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи.

Завершена дисертаційна робота не претендує на вичерпний і всебічний розгляд складної багатогранної проблеми виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи. Уже сьогодні потребує спеціального вивчення мотивація учнів до морального удосконалення і здійснення морального вчинку, особистості учнів, досконалого аналізу система їх позитивних мотивів. Перспективними напрямами дослідження можна вважати також ініціювання особистісного зростання в моральній поведінці учнів, формування їх морального ідеалу.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у таких публікаціях автора:

1.Степанова О.А. Виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури: Методичні рекомендації для студентів факультету української філології та вчителів української мови і літератури загальноосвітньої школи. –Херсон: Вид-во “ТАН”, 2005.- 40с.

2.Степанова О.А. Християнські загадки для дітей молодшого і середнього шкільного віку (система виховання доброчесності): Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітньої школи і батьків. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002.- 55 с.

3.Степанова О.А. Християнські свята в родинному вихованні (система виховання доброчесної особистості): Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл і батьків. – Херсон: Видавництво “ТАН”, 2004. - 86 с.

4.Степанова О.А. Морально-етичне виховання сучасних дівчат-підлітків засобами українського фольклору // Педагогічні науки. - Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002.- Вип.32. -С.235-239.

5.Степанова О.А. Просвітницька діяльність княжни Анни Ярославни у контексті загальноєвропейського єднання // Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - Вип.33. -С.55-58.

6.Степанова О.А. Роль світових релігій у вихованні доброчесності сучасних підлітків // Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – Вип.34. –С.178-183.

7.Степанова О.А. Соціокультурні чинники материнського виховання підлітків // Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2004. – Вип. 36. -С.193-196.

8.Степанова О.А. Роль християнських традицій у духовному становленні молодших школярів // Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2005. – Вип. 38. – С.197-201.

9.Степанова О.А. Аксіологічна сутність давньоруського іконопису у сучасному моральному вихованні молоді // Південний архів (історичні науки). - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – Вип. 11. – С.141-146.

10.Степанова О.А. Ретрансляція доброчесності у спадщині філософів українського Відродження // Педагогічні науки. -Херсон: Видавництво ХДУ, 2005. –Вип.39. – С.44-48.

11.Степанова О.А. Ретроспективний аналіз доброчесності в античній філософсько-педагогічній думці // Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2005. – Вип. 40. – С.260-263.

Анотація

Степанова О.А. Виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Херсонський державний університет. – Херсон, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

Проаналізовано стан розробленої проблеми у філософській, психолого-педагогічній та культурологічній літературі. Висвітлено сучасні підходи до виховання моральної доброчесної особистості, з’ясовано сутність та особливості впливу нової української літератури на виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи.

У дисертації обґрунтовано критерії, показники, визначено рівні (високий, середній, низький і змішаний) ефективності виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови виховання доброчесності в учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності загальноосвітніх шкіл.

Ключові слова: виховання, формування, доброчесність, чеснота, доброчесна особистість, нова українська література.

Аннотация

Степанова Е.А. Воспитание добродетельности в учащихся 7-9 классов общеобразовательной школы средствами новой украинской литературы.–Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Херсонский государственный университет. – Херсон, 2005.

Диссертационное исследование посвящено актуальной проблеме - воспитанию добродетельности у учащихся 7-9 классов общеобразовательной школы средствами новой украинской литературы. Актуальность исследования обусловлена социально-экономическими, политическими процессами, которые происходят в Украине, а также конкретными историческими условиями, которые постоянно изменяются и поднимают проблему нравственного воспитания в целом и воспитания добродетельности учащихся общеобразовательной школы, в частности.

В диссертации проанализировано состояние исследуемой проблемы в философской, психолого-педагогической, культурологической литературе; выделены исторические аспекты, а также современные подходы к воспитанию добродетельности; определены сущность и особенности влияния новой украинской литературы на воспитание добродетельности учащихся 7-9 классов общеобразовательной школы; уточнены понятия “добродетельность”, “добродетельная личность”.

В диссертационном исследовании обоснованы критерии и показатели эффективности воспитания добродетельности учащихся 7-9 классов общеобразовательной школы средствами новой украинской литературы. На основе проведенного диагностического эксперимента получены данные, позволяющие определить уровни (высокий, средний, низкий, смешанный) сформированности добродетельности учащихся

7-9 классов общеобразовательной школы. Процесс воспитания добродетельности был направлен на изменение морально-психологической сферы личности, руководствуясь идеей системного подхода к воспитанию моральной личности, который стал методологическим ориентиром как в постановке целей, так и в плане построения системы педагогических приемов воспитания.

В исследовании обоснована и реализована система организационно-педагогических условий воспитания добродетельности учащихся 7-9