МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

ШВЕЦЬ

Олег Михайлович

УДК 338.24:330.342

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ (ГАЛУЗЕВО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ АСПЕКТИ)

Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Башнянин Григорій Іванович,

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу прогнозування і моделювання розвитку регіону;

кандидат економічних наук, доцент

Князьков Олександр Петрович,

Луцький державний технічний університет, завідувач кафедри теорії економіки та менеджменту.

Провідна установа: Ужгородський національний університет, кафедра економіки, менеджменту і маркетингу.

Захист відбудеться “24” “листопада” 2005 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, Львів-8, пр. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “21” “жовтня” 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор ________Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток української економіки залежить від про-ве-ден-ня в країні ринкових реформ і від пошуку більш ефективних механізмів їх подаль-шо-го розвитку. Суть його полягає в активному регулюванні економіки, провадженні ціле-спря-мованої структурної, інвестиційно-інноваційної, зов-ніш-ньо-е-ко-номічної і соціальної по-літики, раціональній організації процесів формування міжгалузевих і територіальних пото-ків важливих видів промислової продукції.

Як показує аналіз економічних реформ, управління інтеграційними процесами, ство-рен-ня умов і правил формування різноманітних їхніх форм, які враховували б специфіку га-лу-зей і регіонів, повинні стати пріоритетними напрямами промислової політики. Ус-клад--нен-ня виробничих процесів і дедалі більша диференціація виробництва вимагають узгодження ін-тересів високоспеціалізованих галузей з особливостями розвитку регіонів.

Особливості регулювання розвитку сучасного промислового виробництва вима-гають ство-рення механізму нового типу як за формою, так і за соціально-економічним змістом. В ос-нові господарського механізму будь-якого рівня повинна лежати чітко виз-начена і рег-ла-мен-тована сукупність відносин, які формують його соціально-економічну структуру. Со-ці-аль-но-економічну структуру регіону визначає множина галузевих, між-галузевих і те-ри-то-рі-аль-них виробничих і соціальних елементів. Раціональна їх взаємодія є необхідною пере-ду-мо-вою ефективного функціонування як галузевих, міжгалузевих промислових комплексів, так і ре-гіону. За всіх відмінностей галузевих і територіальних принципів регулювання роз-вит-ку про-мислового виробництва повинна застосовуватися єдина технологія зростання і пе-ре-бу-до-ви промисловості, яка б повною мірою поєднувала галузеву спроможність розвитку про-мис-ло-вих підприємств і територіальні особливості, спрямовувала до єдиної мети – підвищення ефек-тивності національної економіки.

Проблемам економічного розвитку підприємств, використання їхніх ресурсних по-тен--ціалів і промисловості присвячена значна частина досліджень українських і зару-біж-них вчених, серед яких вагоме місце посідають наукові праці В.П. Алек-сан-дро-вої, Г.І. Баш-ня-ни-на, Є.І. Бойка, В.М. Геєця, М.С. Герасимчука, Л.С. Гринів, М.І. Долішнього, Ю.М. Іва-но-ва, І. І. Лукінова, В.С. Марцина, І.Р. Михасюка, М.М. Павлишенка, С.М. Пан-чи--шина, Ж.В. Поплавської, І.П. Продіуса, В. Хомінрікс, М.Г. Чумаченка, І.М. Школи.

Однак не всі трансформаційні процеси в промисловому виробництві достатньо нау-ко-во об--грунтувані, зокрема, це стосується організаційно-економічного забезпечення роз-вит-ку про-мис--лового виробництва, зміни його організаційних форм, комплексного ви-ко-рис-тання ви-роб-ни-чих ресурсів у цій сфері за умов ринкових перетворень і вирішення но-вих завдань фор-му-ван-ня виробничо-технічної бази на основі використання досягнень нау--ково-технічного прогресу і поєднання галузевих і територіальних принципів ор-га-ні-за--ції виробництва.

Недостатня вивченість цієї наукової проблеми та її актуальність для економіки України і забезпечення розвитку промисловості зумовили вибір теми дисертаційної роботи, сформували мету і структуру досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна ро-бо--та виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Львівської комерційної ака-демії в рам-ках науково-дослідних тем: 1) Проблеми функціонування і розвитку еко-номічних сис-тем; 2) Проблеми економічного вимірювання; 3) Перехідні еко-но-міч-ні системи; 4) Фор-мування кооперативного сектору в багатоукладній економіці Ук-раїни; 5) Пер-спек-ти-ви розвитку споживчої кооперації України в ринковому сере-до-вищі.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрун-ту--ван-ні положень і рекомендацій щодо організаційно-економічного регулювання роз-витку про-мислового виробництва на основі поєднання галузевих і тери-то-рі-аль-них принципів його організації. В процесі дослідження вирішуються такі завдання:

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження дисертації є промислове виробництво економіки України.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та методологічні проблеми ре--гу--лювання розвитку промислового виробництва і механізм підвищення його ефек-тивності.

Методологія дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи ста-нов-лять методи мікро- і макроекономічного аналізу, сучасні теорії ринкової та регіо-наль--ної економіки, розширеного відтворення, економіко-статистичні та еконо-мі-ко-ма-тематичні методи.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних науковців, які стосуються проблем розвитку промисловості, закони України, укази Президента України, нормативні документи міністерств економіки, фінансів, статистики. Використані також аналітичні огляди та статистичні бюлетені міжнародних інституцій, періодичні видання.

Наукову новизну складають такі основні теоретико-методологічні та методичні роз-роб-ки:

вперше:

·

·

·

удосконалено, обґрунтовано та поглиблено:

·

·

·

·

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретична цін-ність роботи полягає в поглибленні знань щодо регулювання розвитку промислового ви-роб-ництва, якісно нового його трактування з позицій комплексності та системності у взаємозв’язку з процесами інтенсифікації на основі використання досягнень науково-тех-ніч-ного прогресу та економічними, соціальними і мікроекономічними факторами. Отри-ма-ні наукові результати впроваджені в навчальний процес у Львівській комерційній ака-де-мії при вивченні курсів: “Основи економічної теорії”, “Державне регулювання еко-номіки”, “Економіка підприємств”, (Довідка про впровадження № /01-1.08 від 22 вересня 2004 р., № 678/01-1.08 від 25 серпня 2004 р.).

Практичне значення результатів дослідження полягає в обґрунтуванні методичних і практичних рекомендацій з організаційно-економічного удос-ко-на-лен-ня функціонування суб’єктів господарювання, зміни їх організаційних форм та управління інтенсифікацією виробництва на основі активізації інвестиційно-інно-ва-ційної діяльності за умов перехідної економіки. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, на промислових підприємствах.

Сформульовані в дисертації пропозиції використані при розробці регіональних прог-рам економічного розвитку (по Львівській області), (Довідка про впровадження № /01-1129 від 31 серпня 2005 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення проведених досліджень до-по-ві-дались і обговорювались на: науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку рин-ку, сертифікації та конкурентоспроможності товарів та послуг” (м. Львів, 26-27 березня 1996 року), науково-практичній конференції “Шляхи вдосконалення підготовки молодших спе-ціалістів і бакалаврів у кооперативних вищих навчальних закладах” (м.Київ, 23-24 жовтня 2001 року), міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне регулювання ді-лової активності господарюючих суб’єктів” (м.Львів, 26-27 вересня 2002 року), другій все-українській науково-практичній конференції “Україна наукова - 2002” (м. Дніпропетровськ, 10-24 травня 2002 року), навчально-методичній конференції “Нові інформаційні технології у са-мостійній роботі студентів” (м. Львів, 18 березня 2003 року), наукових конференціях про-фе-сорсько-викладацького складу та аспірантів Львівської комерційної академії в 1995-2004 роках.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною нау--ковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування методичних і прак--тичних аспектів організаційно-економічного регулювання розвитку промислового ви--робництва. Публікації автора відображають основні положення виконаного дос-лідження.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 21 наукову пра-цю загальним обсягом 4 друк. арк., з них 4 – одноосібні статті у наукових фахових видан-нях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох роз--ділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 184 сто--рін-ки тексту, в тому числі 5 таблиць та 8 рисунків. Список використаних джерел на-лі-чує 102 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено зміст і стан наукової проблеми, її значущість, сформульовано мету і завдання дослідження, його предмет та об’єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі дисертації “Методологічні питання розвитку промислового ви-роб-ництва” розкрито сутність і передумови розвитку виробництва на основі поєднання га-лу--зевих і територіальних принципів, визначені фактори, які впливають на його ефек-тив-ність і структурні пропорції, досліджено формування інтегрованих виробничо-госпо-дарсь-ких струк-тур, виявлено особливості інвестиційної діяльності інтеграційних утво-рень.

Розвиток сучасної економіки визначається двома головними тенденціями, які пе-ре-бу--ва-ють у складній і суперечливій технологічній взаємодії: з одного боку це прис-ко-ре-ний про-цес концентрації виробництва з властивими йому організаційними формами, з дру--гого – зрос-тання масштабів диференціації під впливом численних чинників науково-тех--нічного про-гресу. Обидва ці явища не є новими для економіки, оскільки такі тен-ден-ції сфор-му-ва-лися досить давно. Однак в останнє десятиліття вони набули низки нових зміс-то-вих ознак.

Похідним від цих процесів є рушійний фактор змін у сучасній економіці, який проявляється у різних формах економічної інтеграції. На розвиток останньої, крім рин-ко-вих факторів, вплинув науково-технічний прогрес, який відкрив можливості для ши-ро-ко-го застосування інновацій, що, своєю чергою вимагають значних ре-сур-сів і кооперо-ва-ного виробництва складних видів продукції.

Багато промислових підприємств, які цілеспрямовано намагаються уникнути не-га-тив-них наслідків, розглядають економічну інтеграцію як найбільш ефективний спосіб під-вищення конкурентоспроможності. Налагодження економічних зв’язків, зміцнення ін-сти-тутів ло-каль-ної кооперації поліпшує перспективи розвитку промислового виробництва.

Під розвитком промислового виробництва слід розуміти: структурні зміни у ви-роб-ниц-тві, формування оптимальних ресурсних пропорцій, якісне вдосконалення складових ви-роб-ни-чо-го прогресу, промислового потенціалу. Процеси розвитку підприємств зу-мов-люються пере-важ-но тим, чого передусім вимагає конкуренція і через діяльність еко-но-мічних суб’єктів приз-во-дить до пошуку нових форм організації виробництва. Процеси роз-витку про-мис-лових під-при-ємств повинні спрямовуватися на забезпечення стійкого і зба-лансованого зрос-тання еко-но-міки за умови відновлення функціонально повноцінного роз-ширеного від-тво-рення, котре пе-ред-бачає не тільки збільшення випуску товарів і пос-луг, а й здатність про-мис-ло-вих структур про-ду-ку-вати власні внутрішні інноваційні ін-вес-тиції. Відтворення і його по-тен-ціал виз-на-ча-ють-ся здат-ніс-тю промислового виробництва генерувати нагромадження, які пе-ретворюються в інно-ва-цій-ні капіталовкладення, що в кінцевому підсумку втілюються в про-дукцію інвес-ти-цій-но-го попи-ту, збільшення сучасних робочих місць, наукомістких тех-но-ло-гій. Здатність про-мис-ло-вого ви-роб-ництва про-ду-ку-ва-ти власні інвестиції передбачає ще од-ну важливу системну умо-ву, а саме: за-хист основ-но-го промислового капіталу і нові капіта-ло-вкла-дення від інфляції.

Усе це передбачає організацію промислового виробництва з урахуванням зростання вп-ли--ву галузевих і регіональних тенденцій. Суттєві зміни, зокрема функціонування но-вих різновидів розподілу праці, диктують необхідність ефективного підходу до взаємодії галузевих і територіальних відносин у процесі розвитку промислового виробництва.

Фактори впливу на розвиток промислового виробництва представлено на рис.1.

Виокремлення цих факторів зумовлено необхідністю врахування таких аспектів, як особливості галузевих і територіальних принципів їх взаємодії і можливостей їх по-єднання, щільності і широти зв’язків між виробничими структурами в межах регіону, наявності місцевої сировини, матеріалів і напівфабрикатів, гнучкості виробництва за умов зміни ринкової кон’юнктури та інноваційного розвитку виробництва.

Досліджуючи науково-технічний прогрес з точки зору його впливу на процес еко-но-міч-ного зростання, ми аналізували динаміку ефективності використання матеріальних ресурсів, економічне зростання і сукупну ефективність виробництва. Регіональний аналіз передбачає його оцінку як комплексного фактора, який впливає на темпи регіонального економічного зростання і на ефективність використання регіональних ресурсів, необхідних для цього зростання. Виробничий аспект науково-технічного прогресу також є своєрідним параметром ефективності економіки регіону. Економічна ефективність регіону буде тим вищою, чим більшою є суспільна корисність продукції, яка виготовляється в цьому регіоні. Очевидно також, що суспільна корисність цієї продукції буде тим вищою, чим більшою мірою харак-те-рис-тики цієї продукції відповідатимуть досягненням науково-технічного прогресу.

Особливо актуальна за сучасних умов проблема суперечностей технологічного стану і роз--витку виробництва. Загалом під суперечністю технічного розвитку розуміється су-куп-ність альтернативних і водночас взаємопов’язаних ідей, концепцій, інтересів, фак-то-рів і ме-то--дів, які виступають джерелом його рушійних сил, зростанням або гальму-ван-ням, при-чи-на---ми деформацій розвитку. Тому досліджуючи технічний розвиток вироб-ництва, не до-ці-ль-но обмежуватися обґрунтуванням одного варіанта, більш важливо побу-дувати сис-те-му ва-рі--антів з відповідною їх оцінкою з точки зору ресурсоємності та ефективності ви-роб-ництва. При цьому важливо спиратися на такі методологічні положення: По-перше, ре-зуль-тат роз-роб-ки повинен бути представлений не в формі конкретних граничних значень, а як ба-га-то-ва-ріантний проект, реальність якого визначається стійкими зв’язками результатів ви-роб-ницт-ва і затрат ресурсів. По-друге, аналіз і прогнозування формування від-тво-рю-валь-них про-порцій здійснюється в двох напрямах, тобто все виробництво в регіоні роз-гля-да-єть-ся і як одна галузь, і як сукупність певних галузей матеріального виробництва. Це дає мож-ли-вість поєднувати методологію і теорію макроекономічного і галузевого підходів. Загалом роз--виток виробництва з рахуванням галузевих і територіальних чинників представлено на рис. 2.

Комплексність в управлінні процесом розвитку виробництва може бути за-без-пе-че-на вибором варіанта розвитку за одночасного врахування факторів, які виз-на-ча-ють вибір варіантів технічного розвитку, створення спеціалізованих і комплексних ви-робництв, які повинні забезпечити найбільш повне використання ресурсів і ре-зуль-татів.

У другому розділі “Сучасна практика формування процесу розвитку про-мис-ло-вого виробництва” проаналізовано тенденції розвитку промислового ви-роб-ницт-ва, йо-го структурні пропорції та організаційні форми, визначено динамічну про-порційність про-цесів розвитку.

У стратегії економічного і соціального розвитку України на 2000-2004 рр. вра-хо-ва-ні загальні тенденції еволюції світового господарства та наголошено на пріори-тет-них нап-рямах економічної політики на основі інноваційного зростання. Такий стра-те-гічний напрям визначений, виходячи з необхідності подолання тенденцій струк-тур-них дефор-мацій.

Пріоритети інноваційного розвитку і ринкові джерела формування інвестицій в Україні в пер-спек-тиві залежатимуть від можливостей фінансування і вибіркового методу вкладень в інновації при формуванні ринку інвестицій і технологій. Для цього потрібно залучити внутрішні грошові ре-сурси, зокрема кошти підприємств, валютні заощадження громадян за одночасної допомоги фі-нансово-кредитної політики держави, спрямованої на пріоритетне формування національного рин-ку інвестицій та інновацій.

Економічна взаємодія суб’єктів інвестиційної сфери проявляється в пропорціях, які фор-муються між інвестиційним попитом і пропозицією як ринковими ка-те-го-рі-я-ми, які ві-доб-ражають механізм розширеного відтворення виробництва на якісно новій основі.

Зарубіжний досвід свідчить, що у середньому сучасній державі належить близько 20% су--куп-ного національного капіталу. На основі державної власності створюється вели-кий га-ран-то-ваний і привілейований ринок, як правило, монополізований, в межах якого нала-год--жу-ються міцні ділові зв’язки, причому не з багатьма компаніями, а з великими гос-по-дарськими організаціями, які об’єднують промислові фірми і науково-дослідні організації.

Не зважаючи на тривалу кризу в економіці України кількість організацій, що ви--ко-ну-вали науково-технічні роботи, зросла з 3487 1996 р. до 5010 2002 р., в тому чис-лі са-мос-тійних науково-дослідних організацій з 685 1996 р. до 860 2002 р. Вод-но-час чи-сель-ність спеціалістів, які виконують науково-дослідні роботи за цей же пе-ріод зменшилась май-же втричі.

В Україні продовжують зберігатись негативні тенденції зниження рівня інно-ва-цій-но-інвестиційної активності. Згідно з оцінками міжнародного центру пер-спек-тив-них досліджень, в 2001 р. відношення валових інвестицій до ВВП становило 19,8%, тоді як в 1994-1998 рр. це відношення було відповідно 35,3%; 26,7%; 22,7%; 21,5%; 20,7%.

Протягом 2002 р. промислові підприємства впровадили 1142 нових прогресивних технологічних процесів, що на 20% менше ніж 2001 р. (1421), з них 430 - ресурсоощадних (на 9% менше ніж 2001 р. (469)). Продовження такої тенденції щодо використання досягнень науково-технічного прогресу у виробництві значно розширить економічні можливості підприємств у перспективі.

Індекси продукції промисловості характеризують розвиток регіонів і передусім рівень розвитку промислового виробництва.

Таблиця 1

Індекси продукції промисловості в західному регіоні

Область | 1990 = 100 | Порівняно з попереднім роком

2001 | 2002 | 2003 | 2001 | 2002 | 2003

Україна | 66 | 71 | 82 | 114 | 107 | 116

Волинська | 58 | 65 | 79 | 121 | 112 | 122

Закарпатська | 82 | 91 | 131 | 122 | 112 | 144

Івано-Франківська | 57 | 70 | 90 | 125 | 123 | 128

Львівська | 45 | 51 | 58 | 143 | 114 | 114

Рівненська | 55 | 55 | 67 | 110 | 101 | 121

Тернопільська | 59 | 61 | 82 | 119 | 103 | 135

Чернівецька | 55 | 57 | 72 | 112 | 103 | 127

Як видно з табл.1, в усіх областях західного регіону спостерігається зростання виробництва продукції. Однак серйозною проблемою залишається відставання західного регіону від середніх для України показників за темпами зростання обсягів промислової продукції (за винятком Закарпатської області) майже в 1,3 раза, а від промислово розвинених східних областей – майже вдвічі.

Дослідження тенденцій і пропорцій розвитку регіонів свідчить про те, що найбільшої результативності в реструктуризації і розвитку промислового виробництва як основної скла-до-вої по-тен-ці-алу регіону можна досягнути за умови збільшення активності інвестиційної та ін-но-ваційної діяль-ності, як це має місце в східному і південному регіонах, а також, коли всі лан-ки регіону на всіх рівнях активно і ефективно застосовуватимуть економічні закони в окрес-ле-них тери-то-рі-аль-них межах.

Сучасна організація виробництва, яка ще не позбулася основних ознак минулого поділу пра---ці, не може забезпечити реалізацію усіх можливостей техніко-економічного потенціалу ре-гі--онів.

На підвищення ефективності промислового виробництва впливає створення нових ор-га-нізаційних форм підприємництва. Для інтегрованих структур не існує єдиних форм від-но-син і структур управління. У кожного з них своя структура управління і форма організації виробництва, які відповідають обраним формам інтеграції виробництва, принципам та іншим ознакам, які повинні враховуватись при організації інтегрованих структур.

Так само не можна однозначно трактувати місце і роль великих корпорацій в еко-но-мі-ці того чи іншого регіону. З точки зору державних інтересів їх множна розглядати як важ-ли-вий бюджето і структуротворчий фактор розвитку економіки. Вони відіграють помітну ста-білізаційну роль, оскільки, використовуючи свої переваги, можуть формувати стра-те-гіч-ну лінію поведінки на довгострокову перспективу. Принципово важливими для регі-о-ну питаннями є можливості корпорацій у створенні нових робочих місць, оподаткування і перерозподіл прибутку, формування фінансових джерел регіонального розвитку.

Динаміка розвитку регіону зумовлює одночасно стаціонарність і мобільність його про-мис-лового виробництва. Дослідження пропорцій його розвитку дає змогу сформувати більш конкретне уявлення про відносну динаміку створення у регіоні концернів, кон-сор-ціумів, компаній, підприємств і, відповідно, динаміку їхніх структур і форм управління.

У роботі виділені такі основні аспекти динамічної пропорційності розвитку вироб-ницт-ва, які повинні знайти відображення в зміні структури і організації і визначити від-по-відні завдання, які забезпечать цю пропорційність:

- пропорції розвитку виробництва, які несуть основне навантаження в регіоні;

- динаміка ефективності використання ресурсів регіону, в тому числі ресурсів виробничого і технологічного потенціалів;

- пропорції комплексного розвитку виробництв у регіоні.

Підвищення ефективності виробництва висуває відповідні вимоги до його тех-ніч-но-го оснащення та організації, які за прискорення темпів науково-технічного прогресу на-бу-вають динамічного характеру. Період, на який припадає стабілізація технічного рівня вироб-ництва і його організаційних форм, суттєво скорочується і невизначена інер-цій-ність цих процесів спричиняє зниження ефективності виробництва.

Динамічна пропорційність розвитку виробництва регіону ускладнюється різно-ха-рак-тер-ніс-тю господарства. Завдання розвитку виробництва в регіоні для відповідного періоду по-вин-ні конкретизуватися через обґрунтування рівня спеціалізації виробництва, його кон-цен-трації, кооперування і комбінування. Враховуючи взаємозв’язок і взаємозумовленість цих про-цесів, для сучасного виробництва важливим є визначення завдань щодо концентрації ви-роб--ництва, яка значною мірою визначає виробничо-економічні навантаження в регіоні.

Важливим методом орієнтації розвитку промислового виробництва може бути виз-на-чен-ня комплексної ресурсомісткості виробничих процесів за завершеними циклами виробництва про-дукції. Комплексна ресурсомісткість, або комплексна потреба, за одночасної наявності ви-роб-ничих можливостей для досягнення відповідних кінцевих результатів може бути виз-начена на основі відносно завершених технологічних ланцюгів. Такі ланцюги можна виз-начити за прямими, опосередкованими, комплексними і повними витратами. Ці ланцюги вит-рат, які охоплюють різні виробництва продукції та процеси утворення опосередкованих і ком-плексних витрат, дають можливість отримати конкретні кількісні оцінки нарощування цих витрат у взаємозв’язку з іншими виробництвами та технологічними ланцюгами.

У третьому розділі “Регулювання ефективності розвитку промислового вироб-ницт-ва” висвітлені основні положення формування механізму регулювання розвитку ви-роб-ництва, моделювання управління використання виробничих ресурсів і регу-лю-ван-ня роз-витку промислового виробництва за допомогою лагового механізму.

Механізм регулювання розвитку промислового виробництва включає державне (че-рез законодавчі інформативні акти та регіональні органи управління) регулювання і рин-ко-ву саморегуляцію через систему економічних і фінансових важелів.

Щоб вирішити цю проблему потрібно насамперед кількісно визначити наслідки уп-рав-лінських рішень, спрямованих на активізацію розвитку промисловості. Це, своєю чер-гою, вимагає визначення раціональної траєкторії економічного зростання, яка зумовлена впли-вом низки ендо та екзогенних факторів.

Ці обставини зумовлюють необхідність вмілого застосування економіко-матема-тич-них методів при обґрунтуванні стратегії розвитку виробництва на довго-, середньо- і короткострокову перспективу.

В основу моделювання процесів розвитку промислового виробництва доцільно покласти пое-тапний підхід. На першому етапі за допомогою високоагрегованих показників виз-на-ча-ють-ся напрями і результати розвитку промислового виробництва як співвимірювання витрат і резуль-татів. На другому етапі повинні бути обґрунтовані проблемні цілі і програмні заходи їх до-сягнення. На третьому етапі програмні заходи конкретизуються за промисловими під-при-ємствами, видами виробництва і продукції. Економіко-математичні моделі, побудовані на ос-но-ві агрегованих показників включають функціональні залежності факторів зростання вироб-ництва, на наступних етапах розробляються моделі цілей і програмних заходів. В комплексі мо-делей виокремлюються ситуаційний рівень прогнозування показників розвитку про-мис-ло-вого виробництва, проблемний рівень, виробничий рівень. Такий взаємозв’язок І, ІІ, ІІІ рівнів дає змогу всебічно вирішувати завдання регулювання розвитку промислового виробництва.

Управління використанням виробничих ресурсів є однією із головних функцій у за-галь-ній системі управління виробництвом і відіграє вирішальну роль в управлінні виробничими процесами на всіх рівнях ієрархії системи управління. Для забезпечення цієї функції необхідне розв’язання цілого комплексу завдань, які можна умовно об’єднати в два класи:

·

·

Система моделювання управління використанням виробничих ресурсів включає як статичні моделі, в яких ресурсно-технологічні можливості визнаються незмінними протягом певного часового періоду, так і більш складні динамічні моделі, які включають статичні моделі як свої конструктивні елементи.

Запропоновану оптимізаційну економіко-математичну модель використання виробничих ресурсів можна вважати типовою для підприємств усіх галузей і застосовувати при розробці проектів програм розвитку виробництва як на галузевому, так і на регіональному рівнях.

Аналіз проблеми ефективності використання виробничих ресурсів свідчить про необхідність зведення у відповідні групи факторів, які зумовлюють специфіку економіко-математичного моделювання всього комплексу завдань, а саме: --

різнорідність структури виробничих ресурсів (інвестиції, основні фонди, сиро-вин-ні і матеріальні ресурси, трудові ресурси, енергоресурси);

- різнорідність номенклатури продукції;

- відтворюваність і невідтворюваність окремих видів ресурсів;

- взаємозамінність ресурсів і дефіцитність окремих видів;

- структура економічних показників використання виробничих ресурсів;

- регіональні особливості розміщення виробничих ресурсів (підприємств);

- якість технологічних процесів;

- ієрархічність системи управління процесами виробництва;

- динаміка зміни показників виробництва (фактор часу).

Економіко-математичне моделювання управління використанням виробничих ресур-сів є підсистемою загальної системи моделювання управління виробництвом, яке, своєю чер-гою є процесом перетворення ресурсів у продукцію, загальновизнаний процес моде-лювання якого базується на представленні цього процесу як деякої векторної функції:

y=f(x),

де x={x і} - вектор витрат ресурсів; y={y j} - вектор обсягів виробництва.

Сукупність технологічних умов (технологій) виробництва формально описується як множина Z пар векторів (x,y).

У роботі запропонована економіко-математична модель оптимізації використання виробничих ресурсів із урахуванням граничних витрат на ресурси за варіантами технологій, організації виробництва та організації управління:

, ,

де j – індекс виду продукції (); і – індекс виду ресурсу (); k – індекс ва-рі-анта тех-нологій (); n – індекс варіанта організації виробництва (); p – індекс ва-ріан-та організації управління (); XJk - обсяг випуску j-го виду про-дук-ції за k-го варіан-ту технологій; Pjk – прибуток від реалізації одиниці j-го виду про-дук-ції, ви-роб-ле-ного за k-ї технології; ajk – норми витрат ресурсу на одиницю j-го про-дукту за k-ї тех-но-ло-гії; Zjk, mjn, Vjp – витрати всіх ресурсів на одиницю j-го про-дук-ту за кожного з варіантів техно-логій, організації виробництва і організації уп-рав--ління; Аі – ліміт і-го виду ре-сур-сів на планово-виробничий період; Bj – ліміт j-го мінімального обсягу випуску окремих ви-дів продукції; Zk, Mn, Vp – ліміти витрат за кож-ним з варіантів технології, організації ви-робництва та організації управління, відповідно.

Модель належить до класу задач лінійного програмування з великою розмірністю мат---риці вхідних даних, яка успішно реалі-зу-єть-ся за допомогою сучасних пакетів прик-лад--них програм.

У дисертації обґрунтовано, що за умов необхідності прискорення розвитку про-мис-ло-во--го виробництва особливо важливого значення набуває прогнозування різних ва-рі-ан-тів змі--ни темпів і пропорцій розширеного відтворення на мікро- і регіональному рівнях з ура-ху--ванням інерційності економічних процесів. Прогнозування різних ситуацій еко-но-міч-но-го розвитку дає змогу виявити різні альтернативи розвитку промислового вироб-ництва, а дос-лідження інерційності в економічних процесах помагає з’ясувати реальність цих аль-тер-на-тив. Найлегше відслідкувати інерційність економічних процесів через дію лаго-вого ме-ха-ніз-му.

За своєю сутністю лаг – проміжок часу, по завершенні якого вкладені засоби по-чи-на-ють давати ефект. Різноманітність лагів стосовно різних аспектів розширеного від-тво-рен-ня визначає складність лагової структури виробництва. Найпомітніше на інер-цій-ність процесів впливають інвестиційні лаги і лаги освоєння основних фондів і вироб-ни-чих потужностей.

В роботі доведено, що, виходячи з варіантів структурних параметрів виробництва і ці-лей його розвитку і використовуючи функціональні залежності основних показників з урахуванням лагового механізму капіталовкладень для створення основних фондів і лагового механізму їх освоєння, можна прогнозувати інші параметри розвитку про-мис-ло-вого виробництва галузі або регіону .

ВИСНОВКИ

У дисертації отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності роз-в’я-зу-ють одне з важливих наукових завдань проблеми регулювання розвитку промислового ви-роб---ниц-тва і територіальних принципів його організації. До основних висновків можна від-нес--ти такі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Швець О.М. Природні монополії в національній економіці// Науковий вісник: Збірник науково–технічних праць. Вип.12.3. – Львів: УкрДЛТУ, 2002 .–С.206-208.

2. Швець О.М. Механізм інтеграції фінансово–інвестиційних підходів у му-ні-ци-паль-ній інфраструктурі// Формування ринкової економіки в Україні. Фінансово–кредитне ре-гу-лювання ділової активності господарюючих суб’єктів. – Львів: Інтереко, 2002.– С.146-151.

3. Швець О.М. Науково–технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва регіону// Науковий вісник:Збірник нуково–технічних праць. Вип.13.4. – Львів: УкрДЛТУ, 2003. – С.238-247.

4. Швець О.М. Економіко-матиматичне моделювання управління використанням виробничих ресурсів регіону// Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. №494. – Львів: НУ ”Львівська політехніка”, 2003. – С.306-316.

5. Швець О.М., Чупик І.О., Гринкевич С.С. Види масштабної еластичності економічної ефективності в різних типах систем// Вісник Львівської комерційної академії. - 2001. -Вип.10. – Львів: ЛКА – С.109-114.

В інших виданнях:

6. Швець О.М. “Інкотерміни”: зміст та значення для комерційної діяльності// Матеріали кон-ференції професорсько–викладацького складу і аспірантів. – Львів: ЛКА, 1995. – С.166-168.

7. Швець О.М. Застосування базисних умов поставки у зовнішньоекономічній діяльності спо-живчої кооперації// Матеріали науково–практичної конференції . – Львів: ЛКА, 1996. – С.80-81.

8. Швець О.М., Костенко А.В. Використання комп’ютерних технологій навчання в під-го-товці бакалаврів у ЛКА// Матеріали науково–практичної конференції//Київ: Укоопосвіта, 2001. – С.110-115.

9. Швець О.М. Сутність інвестиційних проектів муніципальних природних монополій // Ма-теріали конференції “Україна наукова 2002”. Т.8. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С.38-40.

10. Швець О.М. Оцінка ефективності інвестицій// Тези міжнародної науково–практичної кон-ференції “Фінансово–кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів”. – Львів: ЛНУ, 2002. – С.21-25.

11. Швець О.М., Костенко А.В. Сучасний стан та напрямки покращення засвоєння студентами комп’ютерних технологій// Матеріали навчально–методичної конференції “Нові інформаційні технології у самостійній роботі студентів”. – Львів: ЛКА, 2003. – С.31-35.

12. Швець О.М., Харітін Н.В., Башнянин Г.І. Про фактори формування сукупного по-пи-ту на інвестиційні товари// Перехідні економічні системи. Вип.4. – Львів: ЛКА, 2001. – С.78-80.

13. Швець О.М., Дубницька М.В., Башнянин Г.І. Про фактори зміни сукупного попиту на інвестиційні товари// Перехідні економічні системи. Вип.4.– Львів: ЛКА, 2001. – С.12-14.

14. Швець О.М., Андрійчук М.І., Башнянин Г.І. Про фактори формування ринкового по-питу та ціна часу// Перехідні економічні системи. Вип.5.– Львів: ЛКА, 2002. – С.4-5.

15. Швець О.М., Славінська Г.С., Башнянин Г.І. Нецінові типи еластичності попиту та про-позиції// Перехідні економічні системи. Вип.5.– Львів: ЛКА, 2002. – С.4.

16. Швець О.М., Васько О.І., Башнянин Г.І. Вплив доходу споживача на ринковий по-питПерехідні економічні системи. Вип.5. – Львів: ЛКА, 2002. – С.12-13.

17. Швець О.М., Роміх А.В., Качан О.Є., Башнянин Г.І., Гаврилко П.П. Виробнича сис-тема: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей// По-літична економія: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія плюс; Новий Світ – 2000, 2004. – С.95-100.

18. Швець О.М., Роміх А.В., Башнянин Г.І., Івасів Г.Р. Виробнича система, її струк-ту-ра, типи виробничих систем// Політична економія: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія плюс; Новий Світ – 2000, 2004. – С.75-85.

19. Швець О.М., Башнянин Г.І., Томашик Л.С., Середа А.Р. Макроекономічна теорія: Нав-чальний посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2005. – С.300-315.

20. Швець О.М., Роміх А.В., Качан О.Є., Башнянин Г.І. Виробнича система: транс-фор-ма-ція постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей// Політична економія: Нав-чальний посібник. – Львів: Магнолія плюс, 2005. – С.73-78.

21. Швець О.М., Роміх А.В., Башнянин Г.І., Івасів Г.Р. Виробнича система, її струк-ту-ра, типи виробничих систем// Політична економія: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія плюс, 2005. – С.58-72.

Анотація

Швець О.М. Державне регулювання розвитку промислового ви-роб-ницт-ва в перехідній економіці України (галузево-територіальні аспек-ти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спе-ці-аль-ніс-тю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою.– Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

Обґрунтовані теоретичні і методологічні положення стосовно вдосконалення методів регулювання розвитку промислового виробництва. Висвітлені основні положення щодо забезпечення розвитку промисловості виробництва, його інтенсифікації, зміни ор-га-ні-за-цій-них форм, комплексного використання виробничих ресурсів, вирішення нових завдань формування виробничо-технічної бази регіону на основі використання досягнень нау-ково-технічного прогресу. Обґрунтовано методи регулювання розвитку промислового ви-робництва за допомогою лагового механізму.

Ключові слова: організаційно-економічне регулювання, розвиток виробництва, ре-гіон, підприємство.

Аннотация

Швець О.М. Государственное регулирование развития промышленного про-из-вод-ства в переходной экономике Украины (территориально-отраслевые аспекты). – Ру-копись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по спе-ци-аль--ности 08.02.03 – Организация управления, планирования и регулирования эко-но-ми-кой.– Львов-ский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

Определены теоретические и методологические положения совершенствования ме-то-дов ре-гулирования развития промышленного производства. Обоснован ме-то-до-ло-ги-чес-кий под-ход к промышленному производству региона как организованной системы, сос-тоящей из мно-жества звеньев сферы материального производства и элементов не-про-из-вод-ствен-ной сферы. Определена зависимость формирования новых производственных и органи-за-ци-онных струк-тур производства от количества и размеров хозяйственных субъ-ектов, их тер-ри-ториального размещения, производственного потенциала, воз-мож-нос-тей спе-ци-а-ли-за-ции производства и развития кооперированных связей. Раскрыто по-ни-мание вос-про-из-во-дительной функции региона как определенной совокупности объек-тив-но обу-слов-ле-н-ных заданий социально-экономического характера, которые должны вы-полняться в гра-ни-цах региона на основе эффективного использования региональных и заимствованных ре-сурсов.

Предложено на основе анализа опыта реформирования хозяйственной деятельности про-мыш-ленных комплексов определение реструктуризации как действенного инструмента по-вы-ше-ния эффективности производства. По своей сути она рассматривается как ограниченный на-бор мероприятий, предназначенных для совершенствования организационных форм, струк-тур, функций управления, и их рациональное распределение, модернизация тех-ни-ческих средств и технологии производства, эффективное использование производственных ресурсов. Предложено при разработке территориальных программ определять ори-ен-ти-ро-вочные задания по выбыванию промышленно-производственных фондов в целом по региону. Такой подход призван ориентировать промышленное производство на повышение темпов их об-новления, уменьшение накопления устаревших машин и оборудования и устранение не-ра-ци-онального определения величины амортизационных отчислений. Обоснованы основные по-ложения формирования механизма регулирования развития промышленного производства ре-гиона.

Разработана экономико-математическая модель управления использованием производственных ресурсов и обоснованы методы регулирования развития промышленного производства региона при помощи лагового механизма.

Ключевые слова: организационно-экономическое регулирование, развитие произ-вод-ства, регион, предприятие.

ANNOTATION

Shvets О.М. Administrative regulation of the industrial sector in a transition eco-my of Ukraine (regional and breach aspects). – Manuscript.

The dissertation for obtaining scientific degree of candidate of economic sciences in a spe08.02.03 – Organization of Management, Planning and Regulation of the Economic.– The Lviv National University named after Ivan Franko, Lviv, 2005.

Theoretical and methodological directions concerning improvement of methods of reguof development