НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА СИСТЕМ

СТЕПАНЕНКО ОЛЬГА ПЕТРІВНА

УДК 658:338.34+330.42+519.86

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ І МЕТОДИ

АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

08.03.02 –економіко-математичне моделювання

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та МОН України.

Науковий керівник кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Тимашова Ліана Анатоліївна,

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем

НАН та МОН України,

завідуюча відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Костіна Ніна Іванівна,

Національна академія Державної податкової служби України,

професор

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Бажан Людмила Іванівна,

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем

НАН та МОН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра математичних методів

еколого-економічних досліджень

Захист відбудеться 18.02.2005 р. о _14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.171.01 у Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та МОН України за адресою: 03680, Київ-187, МСП, проспект академіка Глушкова, 40.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту кібернетики НАН України, за адресою: 03680, Київ-187, МСП, проспект академіка Глушкова, 40.

Автореферат розісланий 14.01.2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ревін В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідною умовою становлення і розвитку економіки України та забезпечення її стабільності є відновлення функціонування великих підприємств часів СРСР та підвищення ефективності діяльності діючих підприємств. Це зумовлює необхідність системного дослідження проблем і задач виведення підприємств з кризового становища, адаптації їх діяльності до ринкових умов та подальшого виробничого розвитку, а також методів їх розв’язання. За таких умов важливого значення набуває розробка систем антикризового управління підприємствами, які на основі всебічного аналізу поточного стану підприємства та особливостей його діяльності дозволять запобігти виникненню кризових явищ на підприємстві, розробити методи поліпшення його функціонування, виробити план виведення підприємства з кризового становища.

Над проблемами управління підприємством працювали багато відомих вчених світу: Іріков В.О., Канторович Л.В., Леонтьєв В.В., Немчинов В.С., Треньов В.М., а також провідних вчених України: Бакаєв О.О., Глушков В.М., Костіна Н.І., Ляшенко І.М., Михалевич В.С. та багато інших. Разом з тим, питання цього наукового напряму, що стосуються антикризового управління підприємством, залишаються ще недостатньо вивченими.

Більшість розробок з антикризового управління підприємством, представлених у науковій літературі, ґрунтуються на класичних економіко-математичних методах, залишаються актуальними і можуть успішно розвиватись та використовуватись. Однак, залишається не розробленим комплексний підхід у моделюванні систем антикризового управління підприємством. Більшість розробок спрямовані на моделювання окремих сторін систем антикризового управління підприємством з використанням певних економіко-математичних методів. Відсутня концепція, яка б цілісно представляла сукупність проблем та задач, які потребують розв’язання у процесі антикризового управління підприємством, а також підходів і методів їх реалізації. Відсутні також розробки, що ґрунтуються на реалізації багатьох підходів, використанні та поєднанні різних економіко-математичних методів, застосування яких дозволяло б розв’язувати складні завдання антикризового управління. Крім цього, всі відомі розробки побудовані відповідно до існуючих на той час технічних можливостей практичної реалізації. Розвиток сучасних інформаційних технологій створює реальні можливості розширення досвіду моделювання систем управління підприємствами, висуває нові вимоги щодо виходу на вищий рівень комплексності, достовірності та розширення сфери застосування з використанням нових підходів і технологій моделювання.

Найбільш загальними задачами антикризового управління підприємством

є розробка методів і моделей комплексного аналізу стану підприємства; виявлення слабких та сильних елементів останнього; визначення можливості виведення підприємства з кризового становища; поліпшення фінансового стану підприємства (за рахунок внутрішніх ресурсів та залучення зовнішніх джерел фінансування); проведення заходів з реорганізації підприємства; активізація маркетингової діяльності підприємства; поліпшення виробничої діяльності підприємства; оптимізація кадрової роботи; запобігання виникненню некерованих кризових явищ на підприємстві. Розробка системи антикризового управління підприємством є особливо актуальною для великих підприємств, заснованих за часів СРСР, які мають значний виробничий потенціал, але діяльність яких не відповідає сучасним економічним умовам. Відновлення їх життєздатності є необхідною умовою розвитку економіки України.

Проблемам комплексного дослідження та моделювання систем антикризового управління підприємством присвячені роботи Балашова В.Г., Бандуріна О.В., Василенка В.О., Градова А.П., Ірікова В.О., Короткова Е.М., Лапенкова В.І., Леонтьєва С.В., Лютера В.І., Таля Г.К., Блосфельда Г.-П., Жерарда-Варе Л.-А., Кірмана А.П., Прейна Дж. Представлені в науковій літературі розробки пов'язані, здебільшого, з аналізом фінансового стану підприємства і не містять комплексних рекомендацій щодо методів виведення підприємства з кризового становища.

У зв’язку з цими міркуваннями, проблема розробки економіко-математичних методів і моделей антикризового управління підприємством є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт відділу віртуальних систем Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України теми ІП 190.01 “Розробка наукових основ та методів оптимального керування запасами та виробництвом в умовах ризику та невизначеності”, номер Державної реєстрації 0197U005691, 1996-2000 роки (особисто автором розроблено комплекс антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства), і теми ІП 190.02 ”Моделі віртуальних підприємств в середовищі інтелектуальних інформаційних технологій”, номер Державної реєстрації 0101U002688, 2001-2004 роки (особисто автором розроблена економіко-математична модель антикризової діагностики віртуального підприємства, методи й алгоритми поліпшення поточного стану віртуального підприємства), що виконувались у Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та МОН України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування методичних положень антикризового управління підприємством у ринковому середовищі, розробка економіко-математичних моделей, що відображають процеси антикризового управління підприємством, апробація та перевірка адекватності розроблених методичних положень, моделей, алгоритмів. Відповідно до поставленої мети були визначені та розв’язані такі задачі дослідження:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є діяльність підприємства, виражена в сукупності економіко-математичних моделей та методів.

Предметом дослідження є промислове підприємство, що функціонує в умовах вітчизняної економіки.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач використані оптимізаційні методи, методи математичної статистики і теорії ймовірностей, елементи теорії математичного програмування, людинно-машинних систем, програмно-цільового планування, математичної взаємодії і кооперативного формування рішень, теорії нечітких множин, стратегічного управління, управління підприємством на основі аналізу економічної ефективності, евристичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів даного дисертаційного дослідження полягає в наступному:

вперше:

-

-

-

-

одержали подальший розвиток:

-

-

- питання створення відповідного інформаційно-інтелектуального забезпечення системи антикризового управління підприємством;

вдосконалено:

- методи та комплекс економіко-математичних моделей фінансового управління підприємством.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють впроваджувати антикризове управління підприємством на різних типах підприємств з метою виведення їх з кризового стану та запобігання кризовим явищам. Порівняльний аналіз рішень, рекомендованих системою антикризового управління підприємством, проведений для ДП КВАЗАР-ІС, дає змогу стверджувати, що запропоноване дослідження сприятиме підвищенню ефективності функціонування підприємства, що підтверджується актом дослідної експлуатації алгоритмів прийняття рішень на ДП КВАЗАР-ІС від 20.07.2004 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Особистий внесок здобувача до співавторських публікацій полягає в обґрунтуванні необхідності застосування антикризового управління підприємством, розробці комплексу економіко-математичних моделей антикризового управління підприємством в умовах ринкової економіки та алгоритмів їх розв’язку, визначення особливостей використання сучасних інформаційних технологій в антикризовому управлінні підприємством.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи та її результати доповідались, обговорювались й отримали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції “Rozwoj srednich i malych miast w XXI wieku w Polsce: rola badan operacyjnych i systemowych. BOS’98”.– м. Kутно, Польща, червень, 1998; Міжнародній науково-практичній конференції “Моделирование интеллектуальных процессов проектирования и производства (CAD/CAM/*98)”. – Мінськ, Республіка Білорусь, листопад, 1998; І Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі”. – м. Ірпінь, травень, 2000; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі”. – м. Ірпінь, травень, 2001; ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі”. – м. Ірпінь, травень, 2002; І Міжнародному радіоелектронному Форумі “Прикладная радиоэлектроника. Состояние и перспективы развития”. – м. Харків, жовтень, 2002; ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці”. – м. Ірпінь, травень, 2003; V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці”. – м. Ірпінь, травень, 2004.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано п’ятнадцять наукових праць, у тому числі одна монографія, чотири статті у фахових виданнях, п’ять статей в інших наукових виданнях, п’ять тез у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 265 сторінок. Основний зміст викладено на 170 сторінках машинописного тексту, вміщено 29 рисунків і 4 таблиці. Список використаних джерел становить 199 найменувань і займає 16 сторінок. Шість додатків включають 15 таблиць, 1 рисунок і займають 65 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі подано обґрунтування актуальності теми, окреслено об’єкт та предмет дослідження, описано основні наукові результати, показано їх новизну і достовірність. Практична цінність, відомості про впровадження, апробацію та структуру роботи.

Перший розділ – “Засади та передумови антикризового управління підприємством” – присвячено визначенню загальних теоретичних та методичних засад розробки економіко-математичних моделей і методів антикризового управління підприємством.

Зв’язок функціонування і розвитку підприємства відображає можливість і закономірність виникнення та подолання криз. Існує циклічна тенденція розвитку, яка відображає періодичне виникнення криз. Кризи не обов’язково є руйнівними, вони можуть відбуватись з певною мірою гостроти, але їх поява зумовлена не тільки суб’єктивними, а й об’єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи.

Таким чином, кризи є закономірним явищем і їх можливість необхідно враховувати при управлінні підприємством.

Криза – загострення протиріч в соціально-економічній системі (в нашому випадку соціально-економічною системою є підприємство), що загрожує її існуванню в навколишньому середовищі.

Фактори виникнення криз на підприємстві можуть бути різними. У зв’язку з цим необхідно розпізнавати симптоми та виділяти причини криз, щоб мати можливість своєчасно використовувати програми антикризового управління.

Для ефективного подолання кризи слід розрізняти її симптоми, причини та фактори.

Симптоми – це перший, зовнішній прояв кризових явищ, що не завжди характеризує істині причини кризи, але на основі якого деякі причини можна встановити.

Причини – явища чи події, внаслідок яких з’являються симптоми та фактори кризи.

Фактори – події або встановлені тенденції, що свідчать про появу кризи.

Для розуміння кризи підприємства велике значення мають не тільки причини, а й наслідки кризових явищ. Визначимо наслідок кризи підприємства як кінцевий результат впливу кризової ситуації на стан підприємства. Наслідки можуть бути позитивними і негативними. Також кризи можуть виникати як ланцюгова реакція, тобто можливий перехід від одного кризового стану до іншого, більш глибокого і тривалого. Наслідки кризи можуть призвести до різких змін або за допомогою антикризового управління можуть бути пом’якшені чи взагалі нейтралізовані.

Кризи розрізняються не тільки за своїми причинами та наслідками, а й за своєю суттю. Пропонується класифікація криз залежно від засобів та способів управління ними (таблиця 1).

Таблиця 1

Класифікація криз |

КРИЗИ

І. За масштабом кризи | Часткові | Системні

ІІ. За рівнем управлінського впливу | Керовані | Некеровані

ІІІ. За рівнем впливу наслідків | Легкі | Глибокі

ІV. За тривалістю | Короткочасні | Тривалі

V. За характером перебігу | Явні | Приховані

VІ. За проблематикою | Зовнішні | Внутрішні

-

-

- економічні,

- технологічні,

- психологічні.

Визначення. Антикризове управління підприємством – це система управління підприємством, яка має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання та усунення несприятливих для діяльності підприємства явищ за допомогою розробки і реалізації на підприємстві спеціальних заходів, які мають стратегічний характер і дозволяють усунути тимчасові перешкоди, зберегти і зміцнити ринкові позиції.

Підприємство є динамічною господарською системою, траєкторія розвитку якої характеризується фінансово-економічним станом (здатністю підприємства фінансувати свою діяльність). Залежно від рівня надійності і стійкості фінансово-економічного стану підприємство може перебувати в одній із наступних зон: стабільний розвиток, передкризовий стан, кризовий стан. Ці зони мають граничні точки, які визначаються рівнем комплексного показника фінансово-економічного стану підприємства та його критеріями: ідеальний стан підприємства (D0), момент виникнення кризової ситуації на підприємстві (D1), криза підприємства (D2), неспроможність підприємства (D3) (рис.1).

Рис.1. Траєкторія розвитку господарської системи підприємтва

На рис.1 відрізок траєкторії розвитку підприємства (F0, F3) характеризує стабільний розвиток підприємства з незначними відхиленнями як у позитивному напрямку наближення до ідеального стану, так і в негативному напрямку наближення до зони ризику виникнення кризи на підприємстві. Відрізок (F2, F3) відображає виникнення причин, що погіршили фінансово-економічний стан підприємства. На відрізку (F3, F5) показано, що ці причини набули свого розвитку і на відрізку (F5, F7) призвели підприємство до кризового стану.

До точки F5 підприємство має можливість відновити платоспроможність і ліквідувати кризову ситуацію за допомогою заходів антикризового управління, які спрямовані на ліквідацію причин виникнення кризової ситуації і стосуються, передусім, фінансового оздоровлення підприємства. На відрізку (F5, F6ў, F7ў) заходи антикризового управління є складними і стосуються глобальних перетворень на підприємстві: зміни організаційної структури, реінжинірингу бізнес-процесів, зміни цілей і місії підприємства.

Запровадження антикризового управління на підприємстві має на меті

здійснення таких заходів: діагностика процесів і тенденцій, що призводять до кризових ситуацій; прогнозування виникнення, розвитку і ймовірних наслідків кризових ситуацій; здійснення антикризового супроводження (виявлення процесів і тенденцій, що призводять чи можуть призвести до кризових ситуацій); завчасна підготовка на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (антикризова профілактика); організація і координація ефективних дій для подолання надзвичайних кризових ситуацій та їх наслідків.

Другий розділ – “Моделювання та методологія процесів антикризового управління підприємством” – підпорядкований розробці методології антикризового управління підприємством, економіко-математичних моделей діагностики поточного стану підприємства та антикризового управління ним. При цьому використані основні аспекти системного аналізу та відповідні методи формалізації діяльності підприємства за її напрямами, як основні характеристики об’єкта управління. Виділені та формалізовані вагомі показники за основними напрямами діяльності підприємства. Сформульовано основні засади побудови стратегії й організації антикризового управління підприємством. Розроблено економіко-математичні моделі антикризового управління за основними видами діяльності підприємства: виробнича; логістична; маркетингова; фінансова; інноваційна; кадрова діяльність. Наводиться оцінка ефективності застосування заходів антикризового управління на прикладі фінансової діяльності підприємства. Розроблено методи узгодження цілей антикризового управління за різними напрямами діяльності підприємства, моделі багатокритеріальної оптимізації і прийняття рішень у задачах антикризового управління підприємством і відповідні алгоритми розв’язання цих задач. Виділено і проаналізовано основні типи антикризового управління підприємством.

Існують три варіанти управління підприємством у кризовому стані: активне антикризове управління, реактивне антикризове управління, інтерактивне антикризове управління.

Для активного антикризового управління характерна початкова реакція на оперативні заходи, коли підприємство ще не підготовлено до незвичних стратегічних загроз, але замість того, щоб застосовувати послідовний ряд відповідних заходів, воно аналізує дані, обирає і здійснює комбінацію контрзаходів, яка видається оптимальною. Коли їх низька результативність стає очевидною, підприємство рішуче переходить до стратегічних заходів антикризового управління.

В основі реактивного антикризового управління лежить припущення, що труднощі можна здолати звичними, хоча б і радикальними оперативними контрзаходами. Така реакція передбачає послідовне застосування певних

заходів, починаючи з тих, які в минулому були ефективними.

Прогресивні підприємства, що успішно функціонують у ринкових умовах, останнім часом дедалі більше дотримуються інтерактивного типу управління. Тут застосовується екстраполятивне прогнозування, яке доповнюється вивченням зовнішнього середовища з метою виявлення можливих змін. Під час початкового діагностичного аналізу розглядаються можливості одночасного застосування оперативних і стратегічних заходів. Організація цього типу дає змогу реалізовувати ті чи інші заходи одночасно (рис.2).

Рис.2. Загальна схема реалізації інтерактивного антикризового управління

Процес антикризового управління підприємством починається з оцінки діяльності підприємства. Спираючись на світові наукові економічні надбання, враховуючи їх сильні та слабкі сторони та специфіку функціонування підприємств України, було розроблено модель оцінки діяльності вітчизняного підприємства (рис.3.).

За кожним з напрямів діяльності підприємства – виробництво, логістика, маркетинг, фінанси, персонал, організаційна структура, інноваційна діяльність, конкурентоспроможність підприємства – обчислюються певні показники функціонування підприємства, які відображають реальний стан підприємства в кожному із зазначених напрямів діяльності. Для кожної з восьми груп цих показників обчислюються коефіцієнти вагомості, що забезпечує репрезента-тивність оцінки діяльності підприємства. На основі отриманих коефіцієнтів вагомості будується інтегральний показник оцінки діяльності підприємства:

де Кі – коефіцієнти вагомості для кожної групи показників і=1,8, ?ij – показники діяльності підприємства по групі і, j= 1,ni , ni – кількість показників групи і.

Рис.3. Модель оцінки діяльності підприємства

Розроблений інтегральний показник D є універсальним, відображає реальний стан підприємства, його динаміку порівняно з попередніми періодами, спирається на фінансові та нефінансові показники діяльності підприємства, тобто є інформативним інтегральним показником діяльності підприємства для менеджерів вищих рівнів управління.

В умовах антикризового управління основними вимогами до планування й управління функціонуванням підприємства є усунення і запобігання кризовим явищам в усіх видах діяльності підприємства, забезпечення його ефективного функціонування. Ці вимоги можна відобразити в структурі економіко-математичних моделей підприємства за напрямами його діяльності: виробничої, логістичної, маркетингової, фінансової, кадрової, організаційної. Відповідно до цих напрямів моделі повинні містити відповідні механізми діяльності підприємства, джерела їх формування, обернений зв’язок між обсягом випуску і реалізації продукції та ресурсами виробництва.

Моделювання діяльності підприємства починається з його дослідження. Досліджуються основні напрямки діяльності підприємства: виробництво, фінанси, маркетинг, логістика, інновації, персонал, аналізуються ефективність побудови організаційної структури підприємства, показники його конкуренто-спроможності та іміджу. На основі результатів цього дослідження виявляються слабкі місця функціонування підприємства, розробляються можливі шляхи подолання кризової ситуації, будується стратегія антикризового управління підприємством (рис.4).

Для кожного напряму діяльності підприємства розроблено окремі моделі. У зв’язку з тим, що рішення кожної моделі дає оптимальні розв’язки для відповідного напряму діяльності підприємства і не завжди відповідає критерію оптимальності його функціонування в цілому, було розглянуто методи багатокритеріальної оптимізації, що узгоджують локальні оптимуми за напрямами діяльності підприємства, а також враховують вплив нестабільних елементів зовнішнього середовища на діяльність підприємства.

Рис. 4. Загальна схема вибору стратегії антикризового управління підприємством

Така організація процесу управління дає змогу завчасно готувати варіанти раціональних рішень на виникаючі і прогнозовані зміни цін на ресурси, зміни власних і залучених коштів, коригувати плани виробництва продукції, отриман-ня кредитів, зміни відпускних цін. Це дає можливість прогнозувати настання моментів дестабілізації виробництва (виникнення кризових факторів) і вико-ристовувати інтерактивне антикризове управління як найбільш оптимальний вид антикризового управління для запобігання розвитку кризи на підприємстві.

Управління логістикою в антикризовому управлінні підприємством спрямовано на ефективне розв’язання таких задач: обробка, облік і зберігання інформації про запаси; розробка правил прийняття рішень, на основі яких встановлюються строки і розміри замовлень, необхідних для поповнення запасів; розробка стратегії фінансування виробництва на майбутні періоди. Ці задачі взаємопов’язані і їх розв’язання можна подати у вигляді ієрархічної системи, перший рівень якої – це наявні запаси і запаси, що будуть створені за рахунок розміщення замовлень, а також заділ за замовленнями споживачів; другий рівень – правила прийняття рішень, націлених на реальне відображення поточної ситуації; третій рівень – модель системи управління логістичною діяльністю підприємства.

З погляду антикризового управління маркетинг розглядається як концепція управління підприємством, що включає в себе такі складові: дослідження ринку, управління асортиментом, збутом, рекламою.

Роль інноваційної діяльності в антикризовому управлінні підприємством є досить важливою, оскільки її результати використовуються для створення наукоємної і конкурентоспроможної продукції, що є запорукою отримання прибутку, виходу з кризового стану і подальшого розвитку підприємства. До системи інноваційного антикризового управління належать такі основні компоненти: наука, технологія, економіка й освіта. Для ефективного здійснення антикризового управління особливу увагу необхідно приділити органічному поєднанню всіх складових інноваційної діяльності підприємства.

Важлива роль в антикризовому управлінні підприємством належить управлінню персоналом, основними задачами якого є: забезпечення підприємства відповідними кадрами, що мають потрібну кваліфікацію, в необхідній кількості; навчання робітників відповідно до прийнятої технології й організації виробництва продукції; об’єктивна оцінка результатів діяльності кожного робітника як основи ефективної мотивації його праці; забезпечення прав і гарантій соціального захисту кожному робітникові, що потребує цього; забезпечення безпеки і здорових умов праці.

В антикризовому управлінні процес управління фінансами є одним з найважливіших, оскільки більша частина криз, що виникають на підприємстві, пов’язана саме з неефективним управлінням фінансами. Водночас фінансові кризи, згідно з поданою у дисертаційній роботі класифікацією криз підприємства, є найбільш керованими і дають змогу за досить короткий період часу відновити ефективне функціонування підприємства, застосовуючи методи антикризового управління.

Антикризове управління фінансовою діяльністю підприємства починається з діагностики його фінансового стану. Це аналіз поточного фінансового стану, який передбачає оцінку потенційних можливостей підприємства й аналіз забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; фінансове планування та розподіл фінансових ресурсів.

Оцінка потенційних можливостей підприємства включає проведення таких досліджень: оцінка підприємства як господарської одиниці та оцінка фінансової стійкості підприємства.

Оцінка підприємства як господарської одиниці охоплює наступні заходи: аналіз капіталу; аналіз інвестицій; аналіз кількісних показників діяльності підприємства; аналіз загальних витрат підприємства; аналіз формування коштів підприємства; аналіз основних напрямів використання коштів підприємства; оцінка ефективності його діяльності.

Оцінка фінансової стійкості підприємства полягає у проведенні аналізу

структури власного капіталу і розрахунку показників фінансової стійкості.

Якщо підприємство має високу швидкість накопичення капіталу, ліквідне, працює на самофінансуванні, платоспроможне, то його фінансовий стан є стабільним. У протилежному випадку воно перебуває у передкризовому (незначні відхилення кількох показників фінансової стійкості) або кризовому (значні відхилення кількох або всіх показників фінансової стійкості).

Стратегія виведення підприємства з фінансової кризи включає такі основні елементи: визначення цілей розвитку і критеріїв їх досягнення, аналіз сильних і слабких сторін підприємства, загальна діагностика стану підприємства і визначення його тенденцій, аналіз “проблемного поля” і відокремлення ключових проблем, формування шляхів і проектів розв’язання проблем, оцінка інноваційного потенціалу, виявлення пріоритетних напрямів діяльності, аналіз й оцінка варіантів реформування, розробка програми робіт, оцінка джерел ресурсів, розподіл ресурсів, виділення першочергових проектів, формування команд, розробка і захист невідкладних проектів, формування стратегії і тактики розвитку, визначення першочергових організаційних заходів.

Ефективність здійснення стратегії антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства в загальному випадку визначається підвищенням значення показника поточної ліквідності.

Кожна з моделей антикризового управління певними напрямами діяльності підприємства дає змогу відшукати найкращий варіант розв’язання відповідних проблем управління підприємством. У загальному випадку одержані розв’язки не є оптимальними для системи антикризового управління підприємством в цілому. Тому вони потребують узгодження для досягнення загального оптимуму моделі антикризового управління діяльністю підприємства.

У дисертаційній роботі розглядаються підходи до розв’язання задач багато-критеріальної оптимізації, які спрямовані на ефективне узгодження варіантів розв’язків задач антикризового управління за окремими напрямами діяльності підприємства і знаходження оптимального розв’язку для підприємства в цілому.

Так, одним із підходів до знаходження оптимуму моделі антикризового управління діяльністю підприємства є наступний.

Нехай маємо т стратегій антикризового управління Yj(t), j =1,m, кожній з яких відповідає ефективне опорне рішення антикризового управління хj0, j=1,m.

Для кожного опорного рішення хj0 можна обчислити оцінку наслідків зміни управління діяльністю підприємства для конкретних реалізацій вектора Yj(t). Для того, щоб різні опорні рішення антикризового управління можна було порівнювати за ефективністю і ступенем стійкості до варіацій характеристик функціонування підприємства для знаходження оптимального, з погляду антикризового управління підприємством в цілому доцільно аналіз всіх х0

проводити з урахуванням однакових значень Yj(t). Результати такого аналізу відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

Опорні рішення і стратегії антикризового управління підприємством

Опорні рішення

антикризового управління | Варіації стратегій антикризового управління підприємством

Y1(t) | Y2(t) | … | Ym(t)

X01 | P011 [x01,Y1(t)] | ?P012 [x01,Y2(t)] | … | ?P01m [x01,Ym(t)]

X02 | ?P021 [x02,Y1(t)] | P022 [x02,Y2(t)] | … | ?P02m [x02,Ym(t)]

… | … | … | … | …

X0m | ?P0m1 [x0m,Y1(t)] | ?P0m2 [x0m,Y2(t)] | … | P0mm [x0m,Ym(t)]

У таблиці 2 по діагоналі розташовано функції цілі для кожного опорного рішення антикризового управління х0j, які відповідають реалізації умов функціонування підприємства Yj(t), а всі інші елементи кожного рядка є оцінками наслідків варіацій Yj(t), j=1,m . Таблиця 2 аналогічна за формою та змістом матриці платежів, яка використовується при прийнятті рішень в умовах ризику та невизначеності. Ця таблиця є вихідною для прийняття ефективного рішення в антикризовому управлінні.

У таблиці 2 наведено кілька опорних рішень, оцінки їх якості за оптималь-них умов Р0j , а також оцінки наслідків можливих змін управління діяльністю підприємства Y(t). На основі цієї інформації необхідно обрати єдине рішення.

Задача прийняття рішення пов’язана з визначенням певного показника якості. У стаціонарних системах за умов повної інформованості менеджера за критерій приймається комплексна цільова функція, яка враховує властивості системи і витрати на їх досягнення, зведена до скалярного вигляду. Правило прийняття рішення в цьому випадку полягає у знаходженні такого рішення х0, яке оптимізує цільову функцію.

Реалізація цього алгоритму в умовах ризику та невизначеності може спричинити негативні наслідки. У таких умовах необхідно враховувати не тільки х0j і ефективність рішення, а й його стійкість до зміни умов. У цьому випадку доцільно використовувати підхід, що базується на знаходженні компромісу між ефективністю і стійкістю рішення.

Нехай задана допустима множина рішень Х. На цій множині визначені два критерії: k1(x), k2(x), перший із яких характеризує ефект, а другий – стійкість рішень. Тоді загальна схема вибору компромісного рішення має вигляд:

(2)

Вибір значень аі визначає конкретний вид критерію прийняття рішень і відповідну йому схему компромісу.

Таким чином, вибір оптимального антикризового управління підприємством є необхідним і залежить від особливостей його функціонування.

У третьому розділі – “Сучасні інформаційні технології підтримки анти-кризового управління підприємством” – розглядаються задачі інформаційно-інтелектуальної підтримки антикризового управління підприємством.

Оскільки процес антикризового управління підприємством має забезпечити поступовий вихід підприємства з кризового стану і можливість ефективного функціонування в ринковому середовищі, виникає необхідність використання сучасних інформаційних технологій для забезпечення оперативності й обґрунтованості управлінських рішень та найбільш повної реалізації та досвіду менеджерів, які приймають складні управлінські рішення.

Автоматизована інформаційна система підтримки антикризового управління підприємством повинна задовольняти такі вимоги: простота вивчення системи; ефективність у використанні; інтелектуальність: на основі наявних знань система формує певні висновки, допомагаючи менеджерам у процесі прийняття рішень і поповнюючи базу знань новими знаннями; інтегрованість: усі модулі автоматизованої інформаційної системи мають добре взаємодіяти між собою; помилки: система повинна бути спроектована таким чином, щоб запобігати появі помилок і дозволяти користувачам легко виправити помилку, якщо її було допущено; існування дружнього інтерфейсу.

Інтегрована автоматизована система антикризового управління підприємством будується на основі багатокомпонентної організації діяльності підприємства, до складу якої входять автоматизовані інформаційні системи фінансового управління та обліку, виробничого і логістичного управління, маркетингового й інвестиційного управління, управління персоналом, загального керування. Кожна з цих систем є, з одного боку, самостійною і включає в себе необхідні етапи антикризового управління, а з другого боку, добре інтегрується в єдину автоматизовану інформаційну систему антикризового управління підприємством.

Модульність побудови сучасних інформаційних систем дає змогу гнучко варіювати конфігурації цих систем, а також поетапне вводити їх в експлуатацію.

Ефективність використання інформаційних технологій в системі антикризового управління загалом визначається за допомогою критерію:

?airiti > min , (3)

де r – загальна кількість ресурсів, що витрачаються на антикризове управління (матеріальні, інтелектуальні, трудові); ri – і-й тип ресурсу;

t – час стабілізації функціонування підприємства; ti – час, необхідний для здійснення антикризового управління за і-м типом ресурсу;

ai – важливість ресурсу ri для антикризового управління підприємством.

У загальному випадку, ця задача декомпонується на дві підзадачі:

1.

2.

При цьому у процесі планування мінімізується, в основному r, а при оперативному управлінні – t .

У діяльності сучасних підприємств спостерігається певний зсув від без-посереднього виробництва до сфери послуг, а задачі виробництва і збуту замі-нюються на більш складні: забезпечити найповніше задоволення потреб за-мовника за рахунок своєчасного виготовлення або постачання необхідних това-рів. При цьому поняття якості продукції стає більш суб’єктивним, формується у процесі взаємодії виробника і споживача, а рівень якості визначається ступенем відповідності характеристик товару набору вимог споживача.

Основою такої взаємодії можуть бути віртуальні технології, за допомогою яких необхідний товар можна виготовляти і адаптувати до вимог споживача за короткий термін і в різноманітних формах. Це можливо за умов кооперації й інтеграції підприємств у віртуальні підприємства.

Віртуальне підприємство – це підприємство з уявною фізичною організацією, процеси керування яким моделюються за допомогою програмних і мережевих засобів, а також інтелектуальних інформаційних технологій для об’єкта, що являє собою систему об’єднаних на певний час підприємств і підрозділів, які розташовані в різних географічних місцях, з метою найкращого виконання ринкового замовлення.

Основною метою віртуального підприємства є отримання прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачів у товарах та послугах швидше і краще, ніж це роблять потенційні конкуренти. На відміну від звичайного підпри-ємства, віртуальне орієнтоване не на задоволення потреб якогось сегмента ринку, а на виконання певних ринкових замовлень, в тому числі й індивідуальних замовлень споживачів. Віртуальне підприємство а також збільшує швидкість і якість виконання замовлення шляхом об’єднання ресурсів різних партнерів у єдину систему.

Для ефективного функціонування віртуального підприємства підприємства-партнери мають базуватися на узгодженому господарському процесі. Тобто віртуальне підприємство повинно мати відповідну інформаційну систему, що ґрунтується на широкому використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологіях.

Основними функціями управління віртуальним підприємством як мережею партнерів є такі: визначення вимог до проекту; мережевий пошук можливих партнерів; оцінка і визначення виконавців, які найкраще відповідають вимогам проекту; залучення і розподіл виконавців; відстежування і перерозподіл партнерів та ресурсів по задачах.

Оскільки віртуальні підприємства покликані допомогти підприємству успішно працювати у сучасних складних економічних умовах, то для них доцільно використовувати антикризові методи управління, спрямовані на оздоровлення підприємств, що перебувають в умовах кризи, забезпечення ефективного функціонування підприємств у нестабільних економічних умовах. Усе це дає змогу оптимізувати діяльність окремих підприємств і з максимальним ефектом використовувати їх найсильніші сторони для підвищення загального економічного потенціалу.

ВИСНОВКИ

У дисертації науково обґрунтовано комплекс підходів щодо побудови ефективних методів, моделей та алгоритмів антикризового управління підприємством. Проведено оцінку ефективності застосування антикризових заходів на підприємстві на прикладі управління його фінансовою діяльністю. Розроблено підходи щодо побудови інтегрованої автоматизованої системи антикризового управління підприємством, зокрема, програмний комплекс антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства.

Дисертаційне дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. Функціонування вітчизняних підприємств має свої особливості, які необхідно враховувати при побудові системи антикризового управління.

2. Кризи підприємства – явище закономірне. Їх виникнення може спричинятися як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Можливість виникнення кризи необхідно враховувати при управлінні підприємством.

3. Антикризове управління підприємством являє собою систему управління підприємством, що має комплексний характер і спрямована на запобігання та усунення несприятливих для його діяльності явищ. Це здійснюється за допомогою розробки і реалізації на підприємстві спеціальних заходів, які мають стратегічний характер і дають змогу усунути тимчасові перешкоди, зберегти і зміцнити ринкові позиції.

4. Антикризове управління підприємством повинно включати такі основні заходи: діагностика поточного стану підприємства, аналіз його фінансової спроможності й виробничого потенціалу, можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства, розробка стратегічного плану антикризового управління, створення системи антикризового управління фінан-совими ресурсами, а також ефективної системи маркетингового управління, вибір прибуткової продукції та її виробництво, створення ефективної автома-тизованої інформаційної системи антикризового управління підприємством.

5. Методологія антикризового управління підприємством повинна спиратись на наукові світові і вітчизняні надбання за напрямами: оптимізаційні методи, методи математичної статистики і теорії ймовірностей, елементи теорії математичного програмування, людинно-машинних систем, програмно-цільового планування, математичної взаємодії і кооперативного формування рішень, теорії нечітких множин, стратегічного управління, управління підприємством на основі аналізу економічної ефективності, евристичні методи.

6. Одними з найважливіших задач антикризового управління є діагностика підприємства й оцінка його поточного стану. Від адекватності і свєчасності проведення останніх залежить ефективність антикризового управління підприємством у цілому.

7. Антикризове управління підприємством має проводитись за проблемними напрямами діяльності підприємства, водночас ефективні рішення за цими напрямами повинні узгоджуватись із загальною стратегією антикризового управління підприємством для досягнення оптимального результату.

8. Для підвищення ефективності антикризового управління підприємством, необхідно використовувати сучасні інформаційні технології, що забезпечить оперативність й обґрунтованість управлінських рішень для подолання кризи підприємства, а також для повнішої реалізації інтелектуального потенціалу та досвіду управлінського персоналу.

9. Інформаційно-інтелектуальна система підтримки антикризового управління підприємством повинна забезпечуватись інтегрованою автоматизованою систе-мою, яка базується на досягненях в галузі штучного інтелекту і реалізує функції: виявлення та формалізація переваг ОПР, обробка ситуацій недостатності і суперечливості вихідних даних, багатокритеріальне порівняння варіантів в умовах визначеності, ризику та невизначеності умов функціону-вання підприємства, обґрунтування результатів порівняння варіантів у діалозі з ОПР, аналіз стійкості ранжування варіантів, знаходження відповідного класу проблемних ситуацій і застосування відповідних моделей та методів управління до проблеми, яку діагностовано на підприємстві, автоматична побудова плану розрахунків, автоматична реалізація обраного плану розрахунків, інтерпретація отриманого результату мовою, близькою до природної.

10. Інтегровану автоматизовану систему антикризового управління необхідно бу-дувати на основі багатокомпонентної схеми організації діяльності підприємства.

11. Одним з можливих варіантів виведення підприємства з кризового стану є створення віртуального підприємства.

12. При управлінні віртуальним підприємством необхідно використовувати моделі і методи антикризового управління підприємством.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні наукові положення та висновки дисертаційної роботи викладено в опублікованих статтях здобувача у провідних наукових фахових виданнях:

а) у монографії:

1. Рамазанов С.К., Степаненко О.П., Тимашова Л.А. Технології антикризового

управління. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського університету імені Володимира Даля, 2004. – 192 с.

б) у наукових фахових виданнях:

2. Тимашова Л.А., Степаненко О.П. Інформаційні технології для моделювання управлінських рішень в бізнесі підприємств // Моделювання та інформаційні системи в економіці. (Машинна обробка інформації): Міжвідом. наук. зб. – Вип. 65. – К.: КНЕУ, 2001. – С.152–160.

3. Тимашoва Л., Степаненко О., Козлова В., Каминский А. Информационные технологии в финансовых и логистических системах // Науковий вісник ДПА України, АДПС України. – №4 (14), 2001. – Ірпінь, 2001. – С.193–199.

4. Л. Тимашова, О.Степаненко Інформаційні технології в антикризовому управлінні підприємствами // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – №4 (22), 2003. – Ірпінь, 2003. – С.22–26.

5. Л. Тимашова, О. Степаненко Економіко-математичні моделі оцінки діяльності підприємства в ринковій економіці // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – №3 (27), 2004. – Київ, 2004. – С.79–90.

в) в інших наукових виданнях:

6. Степаненко О.П. Аналитические комплексы в антикризисном управлении предприятием // Интеллектуальные информационно-аналитические системы и комплексы. – Киев: Ин-т кибернетики им. В.М. Глушкова НАН Украины, 2000. – С.108–115.

7. Степаненко О.П. Сучасні комп’ютерні засоби і технології для інформаційної фінансової системи // Нові комп’ютерні засоби, обчислювальні машини та мережі. Т.2. – Київ: Ін-т кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, 2001. – С.25–31.

8. Тимашова Л.А., Степаненко О.П. Виртуальные системы в антикризисном управлении // Засоби комп’ютерної техніки з віртуальними функціями і нові інформаційні технології. – Київ: Ін-т кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, 2002. – С.45–52.

9. Тимашова Л.А., Степаненко О.П. Моделирование процессов принятия решений в маркетинговой и