СкЛЯРОВА Олена Вікторівна

УДК 331.5:319.3

Формування і регулювання ринку праці
сфери фінансових послуг в Україні

Спеціальність: 08.09.01 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук‚ професор
Кравченко Ірина Семенівна,
Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук‚ професор
Смовженко Тамара Степанівна,
Львівський банківський інститут Національного банку України, ректор

доктор економічних наук, доцент
Брич Василь Ярославович,
Тернопільський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 8 липня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 7 червня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми дослідження. Подальший економічний розвиток держави в контексті європейського вибору вимагає удосконалення фінансової інфраструктури та фінансового середовища, більш активного залучення фінансових установ до нової економічної стратегії. Це потребує посилення ролі сфери фінансових послуг, його прискореного утвердження і розширення, що неможливо забезпечити без залучення до управління цими процесами нової генерації висококваліфікованих фахівців. Проблема полягає в тому, що для реалізації в Україні стратегії інноваційного розвитку необхідно активізувати політику зайнятості в сфері фінансових послуг, яку неможливо ефективно здійснювати без вивчення відповідного ринку праці та конструювання адекватних механізмів регулювання зайнятості в цій сфері.

З початку трансформаційних перетворень економіки України ринок фінансових послуг динамічно розвивався. В перші роки становлення цього ринку поява фінансових послуг випереджала формування відповідного законодавства, але нині спостерігається протилежна ситуація: законодавча база дозволяє використовувати на практиці 650 видів фінансових послуг. Між тим, в практичній діяльності керівники підприємств, головні бухгалтери та фінансові менеджери різних рівнів, як правило, використовують у своїй роботі від 10 до 20 видів фінансових послуг. Серед багатьох причин такої ситуації в Україні важливою є невідповідність рівня підготовки кадрів вимогам часу, недостатній рівень розвитку ринку праці сфери фінансових послуг. Між тим, розвиток фінансових послуг та відповідного ринку праці є базою для функціонування ринку національного капіталу, без чого неможливий розвиток української економіки в новій глобальній світовій економічній системі.

Для України дослідження розвитку фінансової сфери та відповідного ринку праці є відносно новими і, як правило, не пов’язаними між собою. Серед наукових праць, в яких досліджуються проблем розвитку фінансової сфери, слід відзначити В.Т. Александрова, В.Д. Базилевича, О.Д. Василика, О.І. Воро-ну, О.Д. Зарубу, В.В. Корнєєва, І.О. Мітюкова, С. Науменкову, С.М. Недбаєву, В.М. Опаріна, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко, В.М. Суторміну, та ін.

Методологічними, методичними та прикладними дослідженнями різних аспектів ринку праці займалося багато українських вчених, які зробили значний внесок у вирішення проблем ринку праці та зайнятості. Серед них: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, В.Я. Брич, С.Й. Вовканич, О.М. Грішнова, М.І. Доліш-ній, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, М.А. Козоріз, А.М. Колот, І.С. Крав-ченко, Ю.М. Краснов, О.Є. Кузьмін, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, В.В. Онікі-єнко, С.І. Пирожков та інші. Разом з тим, питання становлення та розвитку ринку праці сфери фінансових послуг у взаємозв’язку з аналізом формування відповідного ринку фінансових послуг у період трансформації економіки України є практично недослідженими, але є вкрай актуальними і мають особливе значення для забезпечення сталого економічного зростання.

Зв’язок роботи з науковими програмами‚ темами‚ планами. Обраний автором напрям досліджень пов’язаний з науково-дослідними роботами, що виконуються Інститутом регіональних досліджень Національної академії наук України, зокрема “Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації” (номер державної реєстрації 0102U000424), в якій дисертант безпосередньо брала участь у розробці теоретико-методологічних засад формування і регулювання різних сегментів ринку праці, зокрема сфери фінансових послуг.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-концептуальних основ дослідження формування і регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні в контексті трансформаційних економічних процесів, особливостей його розвитку, нових тенденцій та закономірностей.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:

- здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі та місця сфери фінансових послуг та відповідного ринку праці в економічній системі України;

- на основі критичного аналізу існуючих теоретичних положень розробити наукову концепцію соціально-економічної сутності ринку праці сфери фінансових послуг;

- обґрунтувати структуру та складові ринку праці сфери фінансових послуг;

- здійснити комплексний аналіз стану та динаміки ринку праці сфери фінансових послуг в контексті соціально-економічних трансформацій в Україні;

- оцінити конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці сфери фінансових послуг;

- розкрити організаційно-інституційні засади формування системи державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні;

- визначити основні напрями удосконалення державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг.

Об’єктом дослідження є процеси формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практико-прикладні проблеми формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є теоретичні концептуальні положення сучасної економічної теорії, які відображені в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених. Дослідження функціонування та регулювання різних сегментів ринку праці в контексті соціально-економічної політики держави здійснено за допомогою діалектичного та системного підходів. Під час вивчення та узагальнення наукових розробок використані методи кількісного та якісного порівняння, історичний, аналізу і синтезу; при дослідженні методологічних проблем формування та розвитку ринку праці сфери фінансових послуг - абстрактно-логічний метод, аналітичне співставлення, типології.

Діагностика стану ринку праці та оцінка тенденцій його функціонування здійснені з використанням методів анкетування, експертних оцінок, наукового передбачення, статистичного, соціологічного та порівняльно-економічного аналізу, мікро- та макро- економічний аналіз.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів, дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад дослідження формування та розвитку ринку праці сфери фінансових послуг та напрямів його державного регулювання.

Вперше:

- визначено соціально-економічну сутність поняття “ринок праці сфери фінансових послуг” як складової частини національного ринку праці, специфіка якого зумовлена похідним характером від ринку фінансових послуг та особливостями фінансової діяльності, а також містить внутрішні ринки праці в межах фінансових установ;

- запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ринок праці сфери фінансових послуг України за макроекономічним, зовнішньоекономічним, регіональним, мікроекономічним та особистісним критеріями, що дозволило здійснити комплексний аналіз стану та динаміки ринку праці сфери фінансових послуг в контексті соціально-економічних трансформацій в Україні та визначити основні тенденції його подальшого розвитку, зокрема, зростання чисельності зайнятих у сфері фінансових послуг та їх частки у загальній чисельності зайнятих в Україні; зростання рівня витрат на професійне навчання кадрів для сфери фінансових послуг; активізацію підготовки фахівців для фондового ринку; подальшу регіональну диференціацію розвитку ринку праці сфери фінансових послуг тощо;

Удосконалено:

- методику оцінки конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці сфери фінансових послуг (шляхом включення соціологічного опитування як роботодавців так і працівників фінансових установ та організацій), на основі чого проведено оцінку конкуренто-спро-можності робочої сили сфери фінансових послуг та стану її професійної підготовки з урахуванням вимог ринку праці, що стало основою розробки напрямів державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні;

- понятійний апарат, що пов’язаний зі сферою фінансових послуг, який став теоретико-методологічним підгрунтям для комплексної характеристики формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні, та класифікацію видів фінансових послуг та інституційне забезпечення сфери фінансових послуг в Україні, що дозволило визначити проблеми формування ринку фінансових послуг та його кадрового забезпечення;

Набуло подальшого розвитку:

- узагальнення міжнародного досвіду регулювання ринку праці сфери фінансових послуг на мікроекономічному рівні, обґрунтувано можливості та доцільність його використання в практиці роботи фінансових установ в Україні;

- обґрунтування необхідності державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг з позиції забезпечення фінансової безпеки країни;

- практичні рекомендації щодо вдосконалення системи державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг України, яка, зокрема, включає організаційно-інституціональне забезпечення підготовки та працевлаштування кадрів для сфери фінансових послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що головні положення, викладені автором дисертації, доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Їх призначено для використання під час опрацювання програм соціально-економічного розвитку економіки України, підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань регулювання ринку фінансових послуг та відповідного ринку праці.

Наукові розробки та пропозиції дисертанта реалізовані у практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України, зокрема використані в процесі розробки проекту Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2005-2009 роки в частині підготовки розділів щодо внутрішніх припущень в сфері економічної політики та основних факторів економічного зростання (лист № 167/021 від 24.03.2005 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження і рекомендації автора щодо адаптації системи підготовки конкурентоспроможних кадрів до економічного середовища країн Європейського Союзу, а також розвитку ринку фінансових послуг України як чинника прискорення руху капіталу враховані в Аналітичних записках міжнародних науково-практичних конференцій – літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: наука, навчання, освіта – економічний та організаційний аспекти”, які направлені для практичного використання Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам та Комісії Європейського Союзу (Брюссель) (акти про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 19.05.2005 р. №124-03/691; від 19.05.2005 р. №124-03/692).

Результати дисертаційного дослідження щодо регіонального аспекту функціонування ринку праці сфери фінансових послуг знайшли відображення в практичній роботі Запорізького обласного цетру зайнятості при розробці заходів щодо регулювання ринку праці та при підготовці проекту обласної програми зайнятості (довідка № 906/11 від 06.05.2005 р.).

Запропоновані в роботі методичні підходи щодо оцінки конкуренто-спроможності робочої сили використанні в практичній діяльності Української страхової компанії “Гарант-АВТО” (довідка № 230 від 26.04.2005 р.), акціонерного банку “АвтоЗАЗбанк” (довідка № 10/980 від 22.04.2005 р.), де автор безпосередньо брала участь в організації соціологічного дослідження “Оцінка конкурентоспроможності працівників сфери фінансових послуг у фінансових установах Запорізької області”, обробці його результатів та підготовці рекомендацій щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу працівників сфери фінансових послуг.

Окремі положення дисертації запроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України при розробці нормативних і варіативних навчальних курсів складових галузевих стандартів вищої освіти та стандартів освіти вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців-економістів, зокрема структури і змісту нормативної дисципліни “Державне регулювання зайнятості”, “Ринок фінансових послуг” (довідка № 14/182-264 від 07.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторське бачення методології дослідження формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні. Наукові положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки‚ зроблені автором дисертаційного дослідження‚ були покладені в основу доповідей дисертанта на міжнародних науково-практичних конференціях таких як: міжнародній науковій конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти” (м. Ужгород-Сніна (Словаччина), 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища”, (м. Хмельницький, 2003р.), міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: наука, навчання, освіта – економічний та організаційний аспекти”, (м. Ялта-Лівадія-Форос 2003 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м. Тернопіль, 2004 р.), міжнародній науковій конференції “Проблеми інтеграції України в Європейський союз: міжнародний рух капіталу” (м. Ялта-Лівадія-Форос, 2004р.), міжнародній науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”, (м. Запоріжжя, 2004р.), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Київ, 2004 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2005 р.).

Публікації. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 6 наукових працях загальним обсягом 2,5 друк.арк., з них 4 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу‚ трьох розділів‚ висновків‚ списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 183 сторінки комп’ютерного тексту‚ включає 13 таблиць, 25 рисунків. Список використаних джерел містить 194 найменування.

Основний ЗМІСТ роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт дисертаційного дослідження, викладено методологічну базу, наукову новизну, а також теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження ринку праці сфери фінансових послуг” містяться науково обґрунтовані положення, які створюють засади для теоретико-методологічного обґрунтування процесів формування і регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні.

На основі критичного аналізу наукових праць здійснено систематизацію розвитку наукових уявлень про ринок фінансових послуг, який розглядається як один з найважливіших сегментів ринкової економічної системи.

Наукове опрацювання понять "фінансові послуги", "фінансові операції", "фінансові інститути", "ринок фінансових послуг", що міститься в дисертації, стало теоретико-методологічним підґрунтям для комплексної характеристики формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні.

Аналіз економічної і правової літератури з досліджуваної проблеми дозволив встановити, що терміни "фінансові інститути" і фінансові установи" мають однакове за суттю визначення, отже, можуть вживатись як синоніми. Автором розмежовано поняття "фінансові операції" і "фінансові послуги", які в українській фінансовій літературі також часто використовуються як синоніми. Так, фінансова операція не може поділятись на частини і є складовою фінансової послуги; фінансова послуга може включати кілька фінансових і допоміжних операцій, а при необхідності - супутніх послуг і дій; фінансова послуга є товаром, який реалізується на ринку, отже, вона має собівартість і ціну. Ринок фінансових послуг - це механізм узгодження інтересів продавців фінансових послуг - фінансових інститутів, які формують пропозицію на даному ринку, і покупців - споживачів фінансових послуг, що бажають задовольнити свої фінансові потреби.

Дослідження ринку фінансових послуг дозволило встановити, що основною сучасною тенденцією є його диверсифікація, яка по суті означає еволюцію організаційних форм фінансових інститутів. Відокремлені раніше різні види фінансових послуг починають об'єднувати в одній компанії, наприклад, у фінансовій холдинговій групі, у якій зливаються в єдиний комплекс банківські, біржові, страхові, лізингові послуги, торгівля цінними паперами. Така стратегія диверсифікації на ринку фінансових послуг надає ряд переваг: з'являється можливість раціонального використання управлінського персоналу, комерційного і маркетингового потенціалу фірми, зміцнення її конкурентоспроможності та послаблення можливих ризиків.

Ринок праці сфери фінансових послуг, який являє собою економічну форму функціонування робочої сили у даній сфері, є, з одного боку, складовою національного ринку праці, а з іншого - містить внутрішньофірмові ринки праці в межах фінансових установ, що надають різні фінансові послуги. В результаті дослідження розроблено структуру ринку праці сфери фінансових послуг, згідно з якою виділяється відкрита і прихована його частини (рис. 1).

Рис. 1. Структура ринку праці сфери фінансових послуг

Опрацювання в дисертації теорії сегментації дозволило встановити, що ринок праці сфери фінансових послуг має всі риси первинного ринку праці: його робоча сила відзначається високим рівнем конкурентоспроможності, який базується на високому рівні освіти, оволодінні найсучаснішими інформаційними системами і технологіями, комунікативними здібностями, загальною культурою і етикою поведінки. Тобто попит на ринку праці сфери фінансових послуг характеризується надзвичайно високими вимогами до якості робочої сили. А тому діяльність роботодавців на досліджуваному ринку праці відзначається: необхідністю застосування більш жорстких критеріїв при відборі кандидатів на заміщення вакантних робочих місць; більш високим рівнем витрат на управління персоналом, передусім - підвищення кваліфікації, оплату і соціальну підтримку працівників.

У розділі 2 „Аналіз формування та розвитку ринку праці сфери фінансових послуг в Україні” проаналізовано стан та динаміку ринку праці сфери фінансових послуг в період соціально-економічних трансформацій в Україні, зроблено оцінку конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці сфери фінансових послуг.

Для визначення основних напрямів державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг необхідним є аналіз впливу різних чинників на його функціонування. В роботі пропонується класифікація чинників, серед яких виділяються: макроекономічні, зовнішньоекономічні, регіональні, мікро-економічні, особистісні. Аналіз чинників, які впливають на ринок праці сфери фінансових послуг, дозволяє зробити висновок про існування в Україні на сучасному етапі трансформаційних перетворень ряду проблем, які створюють перешкоди ефективному функціонуванню ринку праці у сфері фінансових послуг. Зокрема, це нестійкість фінансової системи, що є причиною низької привабливості українського ринку фінансових послуг для ефективних західних інвестицій; недостатній рівень інноваційної активності вітчизняних підпри-ємств та організацій; високий ступінь ризику банківської системи (незважаючи на зростання у 2000 - 2003 роках активу, капіталу та кредитів комерційних банків); низка складних, невирішених проблем в системі відносин власності (досі не створено систематизації прав на нерухоме майно, суто фіскальний, а не інвестиційний, характер приватизації в Україні); відсутність в економіці України ефективного конкурентного середовища (відсутність механізму державного регулювання природних монополій). Разом з тим, слід відзначити розвиток системи небанківського кредитування в Україні як важливого чинника активізації ринку праці сфери фінансових послуг.

З метою забезпечення ефективного функціонування ринку праці сфери фінансових послуг слід зосередити увагу на забезпеченні регіональної збалансованості ринку фінансових послуг. Дисертантом з’ясовано нерівномірність розвитку ринку фінансових послуг за регіонами, яка найпоказовіше прослідковується на прикладі формування регіональної мережі банківських установ. Спостерігається насиченість банками - юридичними особами - Київської області та м. Києва, концентрація решти банків в крупних промислово-фінансових регіонах та їх центрах (Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Запорізькій і Львівській областях). Відсутність власних банків у ряді регіонів: Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській областях у перспективі може спричинити їх перетворення на депресивні.

Дані офіційної статистики дозволили відстежити офіційний сегмент відкритого ринку праці сфери фінансових послуг в Україні та приховану частину, та виявити основні тенденції його розвитку.

Чисельність зайнятих у сфері фінансових послуг та їх частка в загальній чисельності зайнятих за галузями економіки України в період з 1985 по 1994 роки почала зростати (з 118,6 тис. осіб, що становило 0,46% від загальної чисельності зайнятих по галузях економіки до 176,0 тис. осіб, що становило відповідно 0,79%). Це є свідченням того, що структурна перебудова економіки України кінця 80-х – початку 90-х років, яка супроводжувалась вивільненням робочої сили і скороченням чисельності зайнятих, відбувалась завдяки активізації фінансового сектора. Саме він став основним механізмом, що забезпечував соціально-економічну трансформацію в Україні та її перехід до ринкової економічної системи. Подальший вивчення динаміки зайнятості (з 1995 року) вказує на продовження тенденції скорочення зайнятості за всіма галузями економіки та відносну стабільність чисельності зайнятих у сфері фінансових послуг, а також їхньої частки в загальній чисельності зайнятих. Це пояснюється в першу чергу тим, що в цей період фінансовий сектор економіки України набуває стабільних рис і не зазнає істотних змін (скорочення чисельності зайнятих у сфері фінансових послуг у 1998-1999 роках з 178,2 тис. осіб до 162,3 тис. осіб збігається з фінансовою дестабілізацією 1998 року). Отже, розвиток сфери фінансових послуг значною мірою відображає основні тенденції розвитку економіки країни в цілому.

Регіональний аналіз ринку праці сфери фінансових послуг засвідчив, що найбільша чисельність працівників у цій сфері спостерігається у регіонах із порівняно високим рівнем соціально-економічного розвитку, де, відповідно, і вищий попит на робочу силу, у тому числі і в сфері фінансової діяльності (м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Львівська і Запорізька області). В західних областях – Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській (за винятком Львівської та Івано-Франківської) – спостерігається нижча (порівняно з іншими регіонами) кількість працюючих у сфері фінансових послуг (рис. ). Це можна пояснити загальними тенденціями у сфері зайнятості, які мають місце у даному регіоні, зокрема праценадлишковою ситуацією, яка обумовлює більш високий рівень безробіття. Низька чисельність працівників сфери фінансових послуг також і у Вінницькій, Волинській, Кіровоградській та Сумській областях.

Рис. 2. Динаміка зайнятості у сфері фінансових послуг
по м. Києву, Львівській та Запорізькій областях

Негативною тенденцією на ринку праці сфери фінансових послуг є низька пропозиція робочих місць, які пропонуються для молоді віком до 28 років. В останні роки в Україні значно зросла кількість випускників ВНЗ фахівців саме у фінансовій сфері, що зумовлює зростання кількості безробітних серед молодих фахівців. Позитивною тенденцією можна вважати зростання частки працевлаштованих у сфері фінансових послуг відносно загальної чисельності працевлаштованих в усіх галузях економіки (з 0,87% у 1995 році до 1,30% у 2002 році). Це деякою мірою може свідчити про перетікання робочої сили відповідно до світових тенденцій у сферу послуг, в межах якої найбільш динамічно в Україні розвивається фінансовий сектор. Про розвиток ринку праці у сфері фінансових послуг свідчить також і той факт, що, починаючи з 1999 року, збільшується частка прийнятих на роботу працівників у середньообліковій їх чисельності. (Така тенденція характерна і для всіх сфер економічної діяльності, що свідчить про активізацію загальнонаціонального ринку праці.)

Позитивною тенденцією є також зменшення (починаючи з 1996 року) кількості працівників, які перебували в умовах вимушеної неповної зайнятості як по всіх сферах економічної діяльності, так і у сфері фінансових послуг зокрема. Так, якщо у 1996 році у сфері фінансових послуг знаходились в адміністративних відпустках 3,6% від середньооблікової кількості штатних працівників, то у 2002 році – 0,4%; працювали в режимі неповного робочого дня (тижня) відповідно 4,0% у 1996 році і 3,1% у 2002 році.

Для розв'язання проблеми конкурентоспроможності національної економіки важливе значення має покращення якості і конкурентоспроможності робочої сили, основою яких є рівень освіти. Аналіз розподілу працівників у сфері фінансових послуг за рівнем освіти свідчить про стійку тенденцію до підвищення рівня освіти працівників даної сфери: з 1996 року частка працівників, які закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшується щороку. Так, у 2002 році серед працівників сфери фінансових послуг 31,7% становили особи з дипломами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації і 47,7% – ті, що закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації. Загалом за рівнем освіти працівники фінансової сфери займають третє місце після працівників державного управління та працівників освіти.

Оскільки зайнятість у сфері фінансових послуг вимагає високого рівня професіоналізму та постійного його підвищення у зв'язку зі стрімким розвитком сфери фінансових послуг, найбільшу частку серед працівників, що підвищують кваліфікацію у сфері фінансових послуг, становлять саме професіонали (у 2002 році – 34,6% від загальної кількості осіб, які підвищили кваліфікацію) і керівники (29,3%). Рівень витрат на професійне навчання та підвищення кваліфікації кадрів для сфери фінансових послуг, як показало дослідження, майже в 3 рази перевищує рівень витрат на навчання кадрів у інших сферах економічної діяльності.

Дослідження стану підготовки фахівців фондового ринку, діяльність яких контролюється Дер-жав-ною комісією з цінних паперів та фондового ринку дозволило з’ясувати, що цей дер-жав-ний орган сертифікує осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні, координує їх навчання і атестацію, організовує проведення періодичних семінарів з питань фондового ринку та корпоративного управління. Станом на 31.12.2003 року Комісією видано 14485 сер-тифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні та про-дов-жено термін дії сертифікатів 320 особам; за період з вересня 1996 року по грудень 2003 року пройшли навчання 19186 осіб; станом на 01.01.2004 року атестовано 23132 особи. До Держа-вного класифікатора професій ДК 003-95 у 2003 році введені такі професії, як: "фахівець з депози-тарної діяльності", "фахівець з управління активами", "фахівець з корпоративного управління". За станом на 01.01.04 атестацію фахівців з питань фондового ринку проводять такі навчальні заклади України: Український інститут розвитку фондового ринку Київського Національного економіч-ного університету, Дніпропетровський університет економіки та права, Львівський інститут мене-дж-менту, Харківський центр науково-технічної та економічної інформації. Атестації за тимчасо-вими договорами проводяться також в Одеському державному економічному університеті, Кримському інституті економіки та господарського права (м. Сімферополь) та Миколаївському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій.

З метою виявлення рівня конкурентоспроможності та адаптованості робочої сили на ринку праці сфери фінансових послуг автором було проведене соціологічне опитування серед випуск-ників фінансових спеціальностей Запорізь-кого національного технічного університету, Запорізь-кого державного універси-тету та Харківського державного економічного університету, а також серед екс-пертів, якими виступили працівники ряду фінансових установ. Результати дослідження показали, що думки випускників і експертів щодо рівня підготовки у вищих навчальних закладах не завжди співпадають. Так, на думку експертів, під-го-товка, яку на сьогодні забезпечують вищі навчальні заклади, не сприяє форму-ванню у молодих фахівців вміння приймати рішення, почуття відповідальності, здатності професійно спілкуватися з колегами, пристосовуватись до змін.

78,6% опитаних випускників і 85,3% експертів вважають, що рівень підготовки у вищих навчальних закладах лише частково задовольняє вимоги ринку праці сфери фінансових послуг. І випускники, і експерти, які взяли участь в опитуванні, запропонували ряд змін, які потрібно внести в навчальний процес для підвищення рівня конкурентоспроможності молодих фахівців. Серед головних заходів слід зазначити: посилення практичної спрямованості навчання; підвищення вимог до рівня викладання фінансових дисциплін; проведення семінарів і конференцій за участю практиків (відомих фінансистів, банкірів) тощо. Опитування також засвідчило високу територіальну і професійну мобільність випускників фінансових спеціальностей, спроможність започаткувати власну справу, високий рівень психофізіологічної, соціально-психологічної та професійної адаптованості. Серед мотиваторів, які впливають на вибір робочого місця у сфері фінансових послуг, респонденти перше місце відводять рівню заробітної плати, друге - стабільності роботи, третє - можливості професійного росту (кар'єри). Серед чинників вибору професії були названі: впевненість, що саме ця професія здатна забезпечити в майбутньому великі доходи, її престижність, можливість реалізувати себе саме в цій сфері діяльності.

У розділі 3 „Удосконалення механізму регулювання ринку праці сфери фінансових послуг” обґрунтовано необхідність державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг через формування відповідної системи та розроблено основні напрямки його вдосконалення.

Регулювання ринку праці сфери фінансових послуг розглядається як важли-ва складова державного регулювання економіки. Під ним слід розуміти процес цілеспрямованого та дієвого приведення зайнятості у таку систему, яка дозволить за допомогою соціально-економічних, організаційно-правових та інших засобів забезпечити ефективне функціонування ринку праці сфери фінансових послуг. В роботі проведено аналіз підходів, з точки зору яких обґрунтовується необхідність державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг. Але основну увагу зосереджено на авторському підході, який наголошує на необхідності дер-жавного регулювання досліджуваного ринку праці з позиції забезпечення фінан-сової безпеки країни. Такий підхід передбачає визначення й аналіз загроз зовні-нього середовища ринку фінансових послуг, серед яких виділяються: інституціо-нальні, мікроеко-номічні, макроекономічні та зовнішньоекономічні. Наголошу-ється на тому, що неефективне державне регулювання сфери фінансових послуг створює умови для порушень чинного законодавства, внаслідок чого значна частина фінансових ресурсів перетікає у тінь. За оцінками ДПА, тіньова складова становить близько половини реального чистого прибутку фінансово-кредитних установ. Не до кінця перекрито канали вивозу капіталу з України з використанням банківської системи, яка досі застосовується як інструмент для відмивання тіньових доходів. Живильним середовищем для поширення тіньової економічної діяльності стала відсутність ринкових механізмів встановлення обґрунтованої вартості ресурсів, що сприяє тінізації їхнього перерозподілу, формуванню нелегальних ринків фінансових послуг, праці тощо. Нерозвиненість інструмент-тарію ринкового контролю фінансової діяль-ності підприємств призводить до появи офіційно збиткових, низькоефективних компаній, позбавлених засобів фінан-сового та технологічного оновлення. Слабкий розвиток інститутів ринку фінансових послуг призводить до тінізації обігу грошових коштів та цінних паперів. Негативні тенденції, що мають місце на фондовому ринку України, обумовлені його непрозорістю. Це створює передумови для функціонування каналів легалізації тіньових доходів через операції з цінними паперами на неорганізованих ринках та виведення їх зі сфери дії податкового законодавства.

Системний підхід до державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг означає виявлення і оцінку взаємозв'язку чинників системи, прогнозування можливих змін та необхідних заходів впливу. Система державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг повинна включати мету регулювання, його організаційну структуру, важелі і стимули, правове забезпечення регулювання. Мета регулювання ринку праці сфери фінансових послуг полягає, по-перше, у забезпеченні паритету попиту і пропозиції фахівців у сфері фінансових послуг; по-друге, у постійному підвищенні якості робочої сили даної сфери економічної діяльності; по-третє, у досягненні максимальної продуктивності сфери фінансових послуг за рахунок високої якості робочої сили. Керована підсистема системи державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг складається з таких елементів: управління формуванням трудового потенціалу; управління використанням ресурсів праці у сфері фінансових послуг; управління ринком праці сфери фінансових послуг.

Державне регулювання ринку фінансових послуг та похідного від нього ринку праці забезпечується в першу чергу трьома органами: щодо ринку банківських послуг – Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг (небанківський фінансовий сектор) – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Ці три державні органи при здійсненні своєї діяльності зобов'язані співпрацювати і співпрацюють між собою, а також з іншими міністерствами та відомствами України, громадськими об'єднаннями учасників ринків фінансових послуг, відповідними міжнародними організаціями.

Функціонування ринку праці сфери фінансових послуг забезпечується через зв'язок Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Національного банку України з навчальними закладами. Але дослідження показало, що такий зв'язок є недостатнім для забезпечення ефективного функціонування ринку праці. Тому в дану схему взаємодії пропонується залучення суб'єктів, завдяки яким формується попит на ринку праці сфери фінансових послуг, а саме: фінансові установи, нефінансові (за правовим статусом) установи, які надають 1-2 види фінансових послуг, державну службу зайнятості, кадрові агентства (рис. ). Відповідно до наведеної схеми, інфор-мацію про сертифікованих фахівців для роботи у сфері фінансових послуг, яку Комісії і Національний банк України отримали від навчальних закладів, вони в обов'язковому порядку повинні надавати в державну службу зайнятості.

Рис. 3. Інституційне забезпечення взаємодії попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці сфери фінансових послуг

Рис. 4. Схема лінійного взаємозв'язку із забезпечення підготовки та працевлаштування кадрів
для бюджетних фінансових установ України

За цією ж інформацією до Комісій і Національного банку України можуть звертатись і кадрові агентства (фінансовий механізм такої взаємодії слід відпрацювати). Фінансові та нефінансові установи, з одного боку, можуть направляти до навчальних закладів своїх працівників, а з іншого, у разі потреби (за наявних вакансій), звертатись до державної служби зайнятості або до кадрових агентств, створюючи попит на ринку праці сфери фінансових послуг. Державна служба зайнятості і кадрові агентства можуть направляти до навчальних закладів безробітних, які мають вищу освіту і шукають роботу у сфері фінансових послуг.

Вирішення проблеми якості навчання та підвищення конкуренто-спроможності робочої сили у сфері фінансових послуг пропонується через реорганізацію навчального процесу .

Головним заходом реорганізації навчального процесу повинно бути максимальне наближення лекцій і практичних занять через компютеризацію навчального процесу (у такий спосіб навчання стане одночасно і масовим, і індивідуальним). Ресурсним забезпеченням компютеризації навчання повинен стати інтегрований навчально-атестаційний комплекс, основними складовими якого є: підручник; компютеризована система навчання, що містить найсучасніші активні його методи. Реорганізований у такий спосіб процес навчання стане ефективним, отже вищі навчальні заклади не будуть готувати потенційних безробітних, а спеціалістів, які будуть мати практичні знання в сфері фінансових послуг.

Пропонується також вдосконалення державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг через механізм державного планування обсягів кадрів з вищою освітою для бюджетних фінансових установ, їх підготовки за державним замовленням та працевлаштування (рис. 4). Запропонований механізм повинен включати такі основні етапи: 1) запровадження єдиних норм визначення потреби в працівниках бюджетних установ; 2) перегляд схеми формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку працівників бюджетних фінансових установ з вищою освітою; 3) створення дієвого механізму забезпечення фахівців сфери фінансових послуг робочими місцями в бюджетних фінансових установах.

Висновки

У дисертації проведено теоретичні узагальнення і запропоновано розв’язання наукового завдання щодо формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні. Головні результати роботи можна звести до наступного:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)