КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СЕМЕНОВА Олена Валентинівна

УДК 81’367. 2 = 133.1

ІНТОНАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТУ РАДІОРЕПОРТАЖУ

(експериментально-фонетичне дослідження

на матеріалі французької мови)

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник |

кандидат філологічних наук, доцент

Скробот Алла Іванівна,

Київський національний лінгвістичний

університет, завідувач кафедри іспанської мови, доцент

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, доцент

Смущинська Ірина Вікторівна,

Інститут філології Київського національного університ-ету

імені Тараса Шевченка,
кафедра французької філології, доцент

кандидат філологічних наук, доцент

Данилич Валентина Стефанівна,

Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри іспанської філології, доцент

Провідна установа |

Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, відділ романських, германських і балтійських мов,
м. Київ

Захист відбудеться “10“ березня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розісланий “ 7 “ лютого 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний стан розвитку мовознавства взагалі та інтонології зокрема вимагає поглибленого вивчення інтонаційної організації усного мовлення, складовою частиною якого є встановлення ролі інтонації як суттєвого чинника координації інформаційного потоку. В лінгвістичних дослідженнях останніх років (А.Й.Багмут, Л.Г.Беліченко, Ж.Пейтар, Т.І.Потьоміна) доведено наявність суттєвого впливу інтонаційних підсистем на реалізацію комунікативної спрямованості мовленнєвих актів спілкування. У зв’язку з цим особливого значення набуває встановлення закономірностей взаємодії різних інтонаційних засобів у реалізації прагматичного потенціалу радіорепортажу як інформаційного жанру публіцистичного стилю.

Проблема специфіки інформаційних жанрів публіцистичного стилю досліджувалась у різних аспектах: стилістичному (Ф.Гайяр, В.Г.Кузнецов, В.В.Славкін), композиційному (Н.О.Ананьєва, О.О.Волков, Л.Г.Гайда) та прагматичному (В.Л.Наєр, М.Г.Юрченко). Проте вивчення інтонаційної організації радіорепортажу як особливого інформаційного жанру публіцистичного стилю дотепер було поза увагою романістів, за винятком робіт І.О.Григор’євої та Ж.Фора з дослідження ритмо-просодичної організації інформаційних текстів.

Актуальність обраної теми зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних праць на розгляд тексту як комунікативної системи та тенденцією до поглибленого вивчення різних типів текстів і їхніх функціональних особливостей. Дослідження інтонаційної організації тексту радіорепортажу є важливим з погляду з’ясування механізмів текстотворення та проблеми взаємодії “смисл – текст” у комунікації.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 24 січня 2000 року).

Метою дослідження є встановлення особливостей функціонування інтонаційних компонентів тексту французького радіорепортажу шляхом визначення їх перцептивних та акустичних ознак.

Робоча гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що радіорепортаж як композиційно структурований текст з погляду мовного та змістового оформлення характеризується певними тенденціями реалізації інтонаційних параметрів.

Аналіз стану опрацювання проблеми показав, що для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати такі завдання:

–

–

–

–

–

Об’єктом експериментально-фонетичного дослідження є усні реалізації текстів французьких радіорепортажів.

Предметом дослідження є інтонаційний аспект реалізації комунікативної стратегії побудови тексту французького радіорепортажу.

Матеріал дослідження. Джерелами фактичного матеріалу слугували фонозаписи одинадцяти французьких репортажів, що транслювалися на хвилях французького радіо FDM Frйquence Plus та Radio France Internationale, у період з 1998 по 2004 рр. (обсяг експериментального корпусу матеріалу складає 2000 фраз, які поділяються на 6200 синтагм та 15000 ритмічних груп). Загальна тривалість звучання матеріалу експериментально-фонетичного дослідження складає 2 години.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань роботи застосовано такі методи: метод лінгвістичного спостереження – для визначення закономірностей композиційної будови тексту французького радіорепортажу; провідним дослідним методом був структурно-функціональний аналіз мовленнєвої інтонації за Ю.О.Дубовським, згідно якого здійснено всі етапи роботи. Фонетичний експеримент базувався на емпіричних загальнонаукових методах (спостереження, вимірювання, порівняння) і спеціальних методах експериментально-фонетичного дослідження (звукозапис, аудитивний та акустичний аналіз, інтонографічний, комп’ютерний, кількісний аналіз даних) – для організації поетапного проведення аналізу інтонаційного оформлення тексту французького радіорепортажу з метою визначення його інтонаційної варіативності.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській романістиці проведено експериментально-фонетичне дослідження тексту французького радіорепортажу; встановлено його композиційну модель та її функціональну специфіку; виявлено інвентар інтонаційних засобів, що актуалізують інформаційну структуру тексту радіорепортажу. В дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано й експериментально підтверджено наявність інваріантної інтонаційної моделі радіорепортажу.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що вона є внеском у теорію інтонації, фоностилістику сучасної французької мови, зокрема в подальше обґрунтування теоретичних положень про функціонально-стильові особливості інтонаційного оформлення тексту французького радіорепортажу, про вплив текстової інтонаційної організації на сприйняття комунікативного змісту цілого тексту, про композиційну структуру тексту французького радіорепортажу, про його лінгвістичний статус як особливого інформаційного жанру публіцистичного стилю.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів та висновків у викладанні курсу теоретичної фонетики французької мови (розділи: “Риторика”, “Фоностилістика”, “Інтонація усного мовлення”, ”Паузація”, “Ритм”, “Наголос”), при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з французької філології. Отримані результати можуть бути використані при укладанні підручників, посібників і методичних рекомендацій з фонетики французької мови та створенні спецкурсів з проблем експериментально-фонетичного дослідження французького мовлення. Висновки роботи спрямовані на формування риторичних навичок тих, хто вивчає та досліджує усний французький дискурс.

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на 7 конференціях, у тому числі п’яти міжнародних: “English as a World Language: Pronunciation Norm and Variation in Speech Communication” (Kиїв, 1999); “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, 2001); “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001); “Соціальні, стилістичні та риторичні аспекти дослідження і викладання фонетики германських та романських мов” (Київ, 2001); “Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, 2003); всеукраїнській науковій філологічній конференції: “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001); міжвузівській науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 1999); на щорічних науково-практичних конференціях студентів та молодих науковців КНЛУ (Київ, 1999–2001).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України (3,17 др. арк.), і тезах трьох конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,82 др. арк.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень та позначень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, джерел експериментального матеріалу та додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 163 сторінки, списку використаних джерел – 24 сторінки, додатків – 60 сторінок, загальний обсяг роботи – 250 сторінок.

У переліку умовних скорочень та позначень наведено вжиті в дисертації термінологічні скорочення й маловідомі позначення з їх детальною розшифровкою.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, мету та основні завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, описано джерела фактичного матеріалу й методи дослідження.

У першому розділі – “Роль інтонації в прагматичній динаміці радіорепортажу” – наведено теоретичні передумови дослідження: визначено понятійно-термінологічний апарат, що використовується в роботі; узагальнено наявні у спеціальній літературі відомості та основні положення про репортаж як інформаційний жанр публіцистичного стилю; розглянуто особливості та специфічні риси тексту французького радіорепортажу. Особливу увагу приділено розкриттю специфіки функціонування супрасегментних засобів та їх значущості в створенні інформаційної структури тексту французького радіорепортажу.

У другому розділі – “Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження інтонаційної організації тексту радіорепортажу” – описо програму та методику проведення експериментально-фонетичного дослідження; побудовано схему послідовних етапів дисертаційної роботи, яка включає встановлення інформаційної структури тексту, аудитивний та електроакустичний аналіз.

У третьому розділі – “Результати експериментально-фонетичного дослідження інтонаційної організації структурних сегментів тексту радіорепортажу” – наведено результати експериментально-фонетичного дослідження інформативних сегментів текстів радіорепортажів і подано їх лінгвістичну інтерпретацію.

У загальних висновках сформульовано основні підсумки проведеного дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальшої розробки зазначеної проблеми.

Список використаних джерел нараховує 278 найменувань, з яких
215 – українською, російською й 63 – французькою й англійською мовами.

Список джерел ілюстративного матеріалу включає одинадцять найменувань радіорепортажів французького радіо FDM Frйquence Plus та Radio France Internationale.

У додатках наведено 72 таблиці, що ілюструють проміжні результати електроакустичного дослідження, та 16 прикладів комп’ютерного аналізу експериментального корпусу матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. “Роль інтонації в прагматичній динаміці радіорепортажу”.
У розділі висвітлено проблему варіативності інтонаційних засобів мовлення та її причини; визначено найтиповіші види репортажів у французькому мовленні; вказано на домінантну роль радіорепортажу в інформаційних жанрах публіцистичного стилю; розглянуто композиційну будову, прагматичну спрямованість, лексичні та синтаксичні засоби формування смислової цілісності, ієрархію комунікативних програм, за допомогою яких реалізуються інформативні сегменти тексту французького радіорепортажу; простежено варіативність інтонаційної організації композиційних блоків. Радіорепортаж являє собою особливий тип усного дискурсу, який складається з декількох композиційних блоків: заголовка, зачину, основної частини та заключного блоку. Основне навантаження в радіорепортажі припадає на переказ деталей, фактів. Специфіка радіорепортажу полягає в спонтанності, імпровізованості, а безпосереднє мовлення учасників події, їхні монологічні репліки підсилюють ефект його достовірності та документальності. Судження й погляди авторитетних осіб, які беруть участь у радіорепортажі, привертають увагу слухача до теми радіорепортажу, сприяють доведенню авторських поглядів. Аудиторами-інформантами встановлено, що релевантними рисами французького радіорепортажу є оперативність, об’єктивність, безпосередність, наочність відтворення фактів, про які повідомляється, емоційність, виразність, наявність відступів та асоціацій, які необхідні для розвитку теми, екскурсів у минуле, майбутнє, детальна характеристика учасників. Найчастотнішим типом радіорепортажу є такий, що не тільки інформує про нові факти, але й розкриває їх соціальний смисл, а також містить оцінку, міркування. Описуючи факт, автор-диктор пропускає його крізь себе, через власне сприйняття (С.Етертейн, А.Лесо).

Оскільки завданням і меті радіорепортажу відповідають дві основні мовні функції, а саме, інформативна функція та функція впливу, то інформуючи слухача автор-диктор впливає на нього з метою спонукати до певних дій, як результату прийняття або спростування точки зору автора (В.Г.Кузнецов). Взаємодія цих двох функцій зумовлює такі ознаки французького радіорепортажу, як стандартність й експресивність. Свої емоції, оцінки, міркування, коментарі стосовно змісту автор передає миттєво, як безпосередньо результат на події, що дає в кінцевому підсумку так званий “ефект присутності” (Г.Я.Солганик).

Прагнення зробити слухача своїм прихильником приводить до використання в текстах радіорепортажів емоційно-оцінних засобів, зокрема якісних прикметників й іменників, фразеологічних одиниць. Радіорепортажу притаманна взаємодія нейтральної лексики з розмовною, іноді емоційно забарвленою (зa me fait mal au coeur, se laisser faire avoir, тощо). Розмовна лексика використовується як стилістичний прийом, який створює атмосферу тексту, тим самим забезпечуючи необхідний контакт з реципієнтом. Розмовна лексика вживається, головним чином, в основній частині або в заключному блоці тексту радіорепортажу, але її вживання не характерне для зачину, що пояснюється спонтанним викладенням точок зору учасників радіорепортажу, наприклад:

Sophie Pillods est allйe chercher les rйponces auprиs des crиches, des nounous, mais aussi des parents (Les crиches, 1999).

Концентрація учасників на змісті та швидкий темп реалізації висловлювань впливають на синтаксис, що приводить до порушення стандартних синтаксичних конструкцій, тобто до трансформацій, наприклад:

T’es а moitiй endormi (вживання неповної граматичної форми t’es замість tu es) (La fin du servaice militaire, 2000).

Puis tu sais plus ce que tu fais, tu boоtes (випадання першої негативної частки “ne” tu sais plus замість tu ne sais plus) (Les jeux vidйo, 2001).

На синтаксичному рівні зафіксовано вживанння нетипових конструкцій та засобів експресивного синтаксису у вигляді повторів і риторичного запитання, характерних для спонтанного мовлення, наприклад:

Ils vont en pиlerinage … pиlerinage dans un … dans un autre pays oщ ils vendent de … de la drogue et puis ils les ramиnent en France et ils les vendent а ceux qui … qui … qui veulent et c’est comme зa qu’ils … qu’ils … que … que … que les hommes de … de France sont droguйs (Les enfants et la drogue, 2000).

Et question dans dix ans а qui ressembleront Jessie et Peter? La rйponse est claire et nette et dйjа on s’en doute (Parler au quotidien, 2002).

Французький радіорепортаж розглядається у дослідженні як спосіб вираження авторської точки зору, який визначає його композиційну структуру, сприяючи логічному викладенню теми. З погляду структурної організації, радіорепортаж складається з висловлювань автора-диктора та учасників радіорепортажу. Ці висловлювання виконують функції повідомлення, динамічного опису та коментування. Коментуючий характер забезпечують тема-рематичні зв’язки, які існують як у середині висловлювання, так і між декількома висловлюваннями. Так, рематична частина попереднього висловлювання є темою наступного. Інформаційну структуру французького радіорепортажу схематично можна представити так:

T1 > R1 > T2 > R2

Nous avons encore une fois donnй la parole а nos chйrubins. Gйnйralement, on ne leur demande pas ce qu’ils pensent. Et pourtant ils ont des avis sur tout mкme sur des sujets graves comme la drogue. Dominique Duthuit a rencontrй des petites filles pas si innocentes que зa (рематичні сегменти підкреслено) (Les jeunes des citйs, 1999).

Виходячи з набору ознак, що характеризують французький радіорепортаж, стає можливим за інтонаційними маркерами визначити характер композиційного блоку та його прагматичну спрямованість.

Розділ 2. “Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження інтонаційної організації тексту радіорепортажу”. Експеримент по визначенню закономірностей взаємодії інтонаційних засобів та їх функціонування у процесі реалізації прагматичної настанови тексту французького радіорепортажу здійснювався за комплексною програмою і методикою дослідження.

Програма експериментального дослідження передбачає підбір та запис експериментального матеріалу; аудитивний аналіз озвучених текстів радіорепортажів аудиторами-інформантами; аудитивний аналіз перцептивних характеристик експериментального матеріалу аудиторами-фонетистами; акустичний аналіз інтонаційних параметрів текстів французьких радіорепортажів (мелодійний, темпоральний, динамічний); лінгвістичну інтерпретацію й узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження.

У підрозділі “Методика експериментального дослідження” описано процедуру формування корпусу експериментального матеріалу, послідовність виконання етапів аудитивного аналізу текстів французьких радіорепортажів, дослідження акустичних показників за допомогою комп’ютерних програм CEP (Cool Edit Pro), Real Analysis Basic Version (Tiger DRS, Inc.).

Метою структурного аналізу було встановлення синтаксичної та синтагматичної будови й закономірностей смислового членування тексту французького радіорепортажу з метою визначення його прагматичного потенціалу.

Аудитивний аналіз проводився в два етапи. На першому етапі аудитивного аналізу метою аудиторів-інформантів було прослухати експериментальний матеріал, визначити його відповідність до досліджуваного типу текстів; виявити закономірності смислового членування тексту французького радіорепортажу й інтонаційні засоби, які оформлюють такі текстові одиниці, як ритмогрупи, синтагми та фрази. Встановити також їх інтонаційний інваріант, на основі якого можна було б вичленити інтонаційну модель цілого тексту французького радіорепортажу.

На другому етапі аудитивного аналізу аудитори-фонетисти (чотири особи з досвідом експериментально-фонетичного аудіювання) визначали інтонаційні засоби синтагматичного членування та оформлення тематичних і рематичних сегментів тексту французького радіорепортажу; паузну межу смислових одиниць різної складності; розподіл наголосу в тексті та ступінь виділеності наголошених слів на окремих ділянках тексту французького радіорепортажу: ритмогрупах, синтагмах, фразах. Інтонаційні характеристики прагматичного потенціалу тексту французького радіорепортажу: тональний рівень і діапазон, тональний контур, гучність вимови, темп, паузну виділеність, ритм, а також графічно відмічали напрям руху основного тону на всіх ділянках ритміко-інтонаційної структури тексту французького радіорепортажу. Дослідження акустичних показників проводилося з метою перевірки й уточнення даних про особливості варіативності інтонаційної організації текстів французьких радіорепортажів, при цьому встановлювалась відповідність акустичних параметрів перцептивно одержаним інтонаційним ознакам композиційних блоків текстів радіорепортажів.

Електроакустичний аналіз текстів французьких радіорепортажів підтвердив дані, отримані під час аудитивного аналізу. При проведенні аналізу реєструвалися акустичні параметри досліджуваних композиційних блоків текстів радіорепортажів: частота основного тону (ЧОТ), темпоральна характеристика й інтенсивність.

Розділ 3. “Результати експериментально-фонетичного дослідження інтонаційної організації структурних сегментів тексту французького радіорепортажу”. Результати аудитивного й електроакустичного аналізу було опрацьовано й систематизовано з урахуванням інтонаційного аспекту ритмогруп, синтагм і фраз композиційних блоків тексту французького радіорепортажу, тому основними засобами інтонаційного оформлення слугували акцентно-мелодичний, темпоральний та динамічний компоненти інтонації.

Під час аналізу особливостей побудови текстів французьких радіорепортажів виявлено їхні основні композиційні блоки. Встановлено, що особливістю композиційних блоків є те, що вони не тільки тісно пов’язані між собою текстові відрізки, а композиційно об’єднані. Зачин і заключний блок створюють певну рамкову конструкцію, внаслідок чого текст-радіорепортаж сприймається як цілісний, логічний, композиційно завершений текст, наприклад:

Pouvoir manґger un casse-ґcroыte а toute ґheure dans une atmosґphиre conviґviale oщ ґflotte un parґfum de proґvince c’est poґssible dans la capiґtale dans une vingґtaine de bisґtrots. Jean-Luc Petitreґnaud, chroniqueur gastronoґmique et auґteur du “Guide des casse-ґcroыtes”, йdiґtй chez Haґchette: “On reґtrouve touґjours les ґmкmes, a raconґtй а Marie Vosґtal et Brigitte Palґchine, leur oriґgine et l’amґbiance particuґliиre qui y ґrиgne…”[…]. Il y a un pouvoir et le client, il s’imagine qu’il a du pouvoir, il s’illusionne. Jacques, il y a une interview sur le bistrot (Les bistrots parisiens, 2001).

За результатами аудитивного аналізу виділено такі особливості інтонаційного оформлення зачину та заключного блоку тексту радіорепортажу: чіткість та середня гучність вимови, розмірений і чіткий ритм повідомлення, переважно стабільний середній темп вимови, вживання логічних наголосів. Синтагматичне членування тексту радіорепортажу зумовлене синтаксичною структурою тексту. Основна частина тексту радіорепортажу характеризується підвищеною гучністю вимови, чіткою вимовою з незначною тенденцією до нестабільності, вживанням розміреного ритму повідомлення, середнім темпом вимови з тенденцією до прискореного, переважним уживанням емфатичних наголосів та пауз хезитації, домінантним уживанням спадних тонів.

Електроакустичний аналіз показав, що при інтонаційному оформленні засобів текстової делімітації – елементів, які характеризуються тим, що вказують на межі між фрагментами тексту радіорепортажу, – спостерігається відхилення всіх основних показників: коливання ЧОТ, мелодичної виділеності, частотного діапазону, збільшення тривалості приголосних, темпу. Інтонаційне маркування лексичних одиниць відбувається в результаті комбінаторики інтонаційних параметрів, як основних, так і додаткових. Ключові слова текстів радіорепортажів характеризуються уповільненням темпу в поєднанні з низьким та середнім рівним і низьким спадним термінальним тоном, зниженою гучністю, чіткою артикуляцією голосних на сегментному рівні.

Ритмогрупу, синтагму та фразу тексту радіорепортажу можна виділити не лише за ознакою їх часової сумірності, а й за ознаками їх акцентно-мелодичної подібності Це свідчить про те, що в мелодичному оформленні беруть участь усі компоненти інтонації. Ритмогрупа тексту радіорепортажу складається з одного наголошеного складу й одного або декількох ненаголошених складів (проклітиків). Аналіз тривалості ритмогруп текстів радіорепортажів за кількістю складів показав, що в експериментальному корпусі матеріалу переважають три- й чотирискладові ритмогрупи (32,6% та 23,2% від загальної кількості проаналізованих ритмогруп). Такі структури охоплюють майже 66% ритмогруп усього досліджуваного матеріалу. У сегментах тексту радіорепортажу, де міститься тема повідомлення, простежується періодичність чотири-шестискладових ритмогруп, а для комунікативного центру, тобто реми висловлювання, характерними виявилися дво-п’ятискладові ритмогрупи. Вживання в синтагмі три- і чотирискладової ритмогрупи є найчастотнішим, що пояснюється швидким темпом вимови автора.

Одним із показників суцільнооформленості синтагми є її акцентна будова. Дистрибутивний аналіз уживання ритмогруп у синтагмах текстів радіорепортажів продемонстрував, що більшість синтагм характеризується компактним діапазоном варіювання наголошених складів, тобто складається з одно-двох ритмогруп (69%). Аналіз довжини синтагми текстів радіорепортажів за кількістю складів показав, що одно-п’яти та шести-одинадцятоскладові синтагми є найуживанішими (36,4% та 46,6% від загальної кількості проаналізованих синтагм), а стосовно розташування за композиційними блоками 48,3% vs 45,6% vs 50,6%, відповідно. Встановлено, що прагматична спрямованість композиційних блоків впливає на тональний рівень та синтагматичну довжину, яка видозмінює загальну ритмічну й темпову організацію.

Дослідження показало, що синтагма в середині фрази тексту радіорепортажу маркується поширенням діапазону ЧОТ. Виділено два типи синтагм відповідно до руху ЧОТ: синтагми з однією висотною вершиною, де від початку до кінця не спостерігається змін напрямку руху ЧОТ (підвищення рівня основного тону пов’язано з наголосом), та синтагми з двома висотними вершинами, що є наслідком додаткового наголосу емфатичного або логічного характеру.

Найуживанішими термінальними тонами є спадні тони: високий спадний у некінцевих синтагмах та високий, середній і низький тони в кінцевих синтагмах. Некінцеві синтагми оформлюються рівними (статичними) тонами, що зумовлено напруженим характером французької артикуляції, де основною диференційною ознакою є висотний рівень (П.Леон).

Фраза є більш самостійною смисловою одиницею порівняно з синтагмою чи ритмогрупою. Її відносна самостійність у текстах радіорепортажів виявляється у мелодичному оформленні цієї одиниці. В результаті експерименту встановлено, що в тексті радіорепортажі рівень початку фрази вищий, ніж її кінець, а тональний діапазон ширший порівняно з тональним діапазоном сегментів меншого порядку. Мелодичний контур має спадний характер, й у 98% фраза закінчується спадним ширшим тоном, ніж термінальний тон некінцевих синтагм.

Ключовими інформативними ділянками інтонаційного контуру (термін П.Делаттра) фрази, що складається з однієї ритмогрупи, є другий або третій початковий ненаголошений склад та кінцевий наголошений склад. В односинтагменій фразі з декількома ритмогрупами – початковий та кінцевий склади ритмогрупи, в двосинтагменій фразі – початкова ритмогрупа, кінцева ритмогрупа першої синтагми та ритмогрупа абсолютного кінця фрази тексту радіорепортажу, тому що основний наголос припадає на кінцевий склад, а енклітиків не існує в французькій мові.

Фрази, що входять до складу досліджуваних текстів радіорепортажів, мають схоже мелодичне оформлення, а їх тривалість перебуває у прямій залежності від теми повідомлення. Мелодична вершина односинтагменої фрази тексту радіорепортажу різного об’єму має тенденцію до розташування на початку фрази. Мелодична структура двосинтагмених фраз характеризується тим, що зі збільшенням тривалості фрази мелодична вершина припадає на перший наголошений голосний. Установлено, що чим довша низхідна гілка, тим більша ділянка фрази характеризується стабільністю руху ЧОТ. Спад висоти тону спостерігається в кінцевій ритмогрупі або в кінцевій синтагмі, що складається з однієї ритмогрупи. Найбільш значущими фразовими ділянками найчастіше виступають перший та останній наголошений склад.

Швидке розгортання радіорепортажу не дозволяє інтонаційно завершувати окремі фрази, оскільки це пов’язано з уповільненням темпу, тривалою паузою та зниженням тону. Зафіксовано тенденцію вимовляти підряд декілька фраз прискореним темпом, кінцеві склади фраз з невеликим зниженням тону. Відбувається нанизування великої кількості слів в одне висловлювання (найчастіше у зачинах), що викликає певні труднощі при визначенні фразових меж. У двосинтагмених фразах уповільнення темпу спостерігається двічі: на межі синтагми та в кінці фрази.

Першочергову роль в оформленні одиниць текстів радіорепортажів відіграють темпоральні показники тривалості одиниць:

а) кожна ритмічна одиниця текстів радіорепортажів має свій діапазон варіювання фонаційної тривалості. Так, мінімальне та максимальне значення фонаційної тривалості для ритмогрупи складає 300-1000 мс, для синтагми – 600-4000 мс, для фрази – 1000-6010 мс;

б) незважаючи на значну варіативність у розподілі фонаційної тривалості одиниць різного рангу, їм притаманний досить широкий діапазон варіювання цього параметра в досліджуваному матеріалі. 65-85% ритмогруп знаходяться в діапазоні 300-890 мс, синтагм – 510-2000 мс, фраз – 2010-3000 мс.

Роль мелодичного компонента інтонації в оформленні структурних одиниць текстів радіорепортажів полягає в спадному характері тонального руху. Зі збільшенням рангу текстової одиниці зростає й показник діапазону ЧОТ. 52% ритмогруп варіює в діапазоні від 5 напівтонів (далі Нпт) до 12 Нпт, 41% синтагм тексту радіорепортажу – від 5-6 Нпт до 11-13 Нпт, а 21% фраз експериментального корпусу – від 10 Нпт до 12 Нпт. Інтенсивність першого складу спонукальних висловлювань маркується більшою величиною своїх середніх значень порівняно з інтенсивністю першого складу питальних висловлювань, тоді як для першого складу розповідних висловлювань характерні найменші значення середньоскладової інтенсивності. Слід зазначити відсутність кореляції тональних і динамічних модифікацій, що локалізуються між передостаннім й останнім складами. У цій позиції встановлено збільшення ЧОТ та зменшення інтенсивності. Кількісні значення ЧОТ останнього складу питальних висловлювань характеризуються найбільшою величиною середніх значень, а інтонаційні – найменшою.

Гучність, акустичним корелятом якої є амплітуда звукового тиску, також є показником подібності інтонаційної оформленості структурних одиниць тексту радіорепортажу. Так, для 65% ритмогруп динамічний діапазон складає 0-20 відносних одиниць (далі В.О.), для синтагм – 0-30 В.О. Максимальна інтенсивність характеризує початок будь-якої фрази, а мінімальна, навпаки, її кінець. У фразах, до складу яких входить одна ритмогрупа, динамічний центром є або перший, або другий чи третій склади. А у фразах з більш складною ритмічною структурою – перша ритмогрупа. Мінімальна інтенсивність у фразах, що складаються з однієї ритмогрупи, зафіксована на кінцевому складі. Встановлено, що підвищення ступеня емоційної насиченості фраз текстів радіорепортажів супроводжується зменшенням гучності загального звучання, раптовим зниженням або підвищенням гучності на головному наголошеному складі.

Ритм й акцентуація тексту радіорепортажу утворюють складну динамічну структуру модифікацій ЧОТ, інтенсивності та тривалості сегментів. Вивчення ритмічної організації тексту радіорепортажу підтвердило припущення про виділеність другого – третього складів ритмогрупи та показало, що ритм сприймається не тільки як чергування наголошених і ненаголошених складів, а й як чергування нерівновеликих синтагм. Ритмічна організація спонтанних висловлювань основної частини текстів радіорепортажів характеризується висхідним ритмом, тобто один або декілька ненаголошених складів передують одному наголошеному, що є провідною ознакою висхідного ритму французького мовлення (rythme ascendant).

Членування тексту радіорепортажу є одним із найважливіших засобів реалізації функцій інтонації, яка виявляється в єдності акцентуації та ритму. Для зачину частота темпоральних пауз становить 76,2%, для основної частини – 79,3%, а для заключного блоку – 65,5% від загальної кількості всіх пауз. Стосовно нетемпоральних пауз зазначимо, що для заключного блоку, порівняно із зачином й основною частиною, характерним є частотніше вживання цього виду пауз без темпорального компонента (34,5% у заключному блоці при 23,8% у зачині та 20,7% в основній частині). В усіх блоках провідна роль при паузному членуванні належить паузам структурного членування, які визнано аудиторами характерними для цього жанру публіцистичного стилю. Більша частота таких пауз свідчить про велику значущість правильного структурування мовленнєвого континууму. А поява тентативних пауз вказує на експресивність мовлення.

Структурний і комунікативний аналіз текстів радіорепортажів дозволив також виявити особливості вживання різновидів тентативних пауз у композиційних блоках. Установлено, що всі психологічні паузи, які зустрічаються в текстах радіорепортажів, мають експресивно-емоційне навантаження і виконують певне прагматичне завдання залежно від авторської настанови.

В рематичних блоках основної частини тексту радіорепортажу вживається вдвічі більше психологічних пауз порівняно з зачином і заключним блоком. Рематичні блоки основної частини звучать більш експресивно, що пояснюється емоційним станом учасників радіорепортажу, в деяких випадках недостатньою підготовкою обговорюваного питання, відсутністю часу для планування власної думки. Допаузна ділянка міжфразової паузи в усіх композиційних блоках тексту радіорепортажу характеризується спадним мелодичним контуром. Для мелодичного малюнка міжсинтагменої паузи певного відрізка основної частини властиві спадний, висхідний, висхідно-спадний тони.

Аналіз зачину та заключного блока тексту радіорепортажу показав, що явище хезитації для цих мовленнєвих сегментів не притаманне: паузи хезитації відсутні, заповнених пауз немає. Проте зустрічаються поодинокі випадки вживання пауз хезитації у вигляді повторів, поява яких зумовлена авторською інтенцією: привернути увагу, підкреслити важливий сегмент повідомлення. Заповнені паузи хезитації є окремим видом пауз, який не ототожнюється з паузами структурного членування мовленнєвого континууму. В результаті експерименту визначено, що паузи хезитації вживаються переважно в рематичних блоках тексту радіорепортажу, що є характерною рисою інформаційної архітектоніки основної частини тексту французького радіорепортажу. Результати дослідження особливостей членування тексту радіорепортажу дозволили виявити типи пауз хезитації та встановити специфіку їх функціонування. Виявлено, що паузи хезитації представлені в тексті радіорепортажу у вигляді заповненої та незаповненої паузи. До заповнених пауз належать повтор попереднього слова, який складає 35,6% від загальної кількості пауз хезитації; несправжні початки (false starts) (9,4%); невизначені звуки та слова-паразити (або опорні слова, за Г.І.Бубновою): “ben”, “et ben”, “et bien”, “eh bien”, “heu…”, “euh…”, “enh …” (10,8%); перебої в синтаксичній структурі фрази, які являють собою результат зміни синтаксичної структури висловлювання вже в процесі реалізації: незавершені конструкції або сегменти конструкції; заздалегідь незаплановані мовцем конструкції, які стосуються вже закінчених фраз, і перебої, викликані пошуком необхідного слова, які не приводять до зміни або часткового порушення конструкції: вокалізація типу “euh” (20,8%), самокорекції (5,5%); накопичення однорідних членів з метою вибору необхідного слова; подовження голосного.

Інтонаційна варіативність композиційних блоків текстів радіорепортажів зумовлюється певним поєднанням і взаємодією засобів різних мовних рівнів (лексичного, граматичного, фонетичного). Інтонаційне оформлення текстів радіорепортажів видозмінюється під впливом таких лексичних і синтаксичних засобів, як вигуки, які інтонаційно оформлюються наголосом або статичним чи спадним термінальним тоном; повторів, що впливають на фразний наголос, інтенсифікуючи смислові центри висловлювань та посилюючи їх ритмічність; трансформовані синтаксичні структури, несправжні початки речень (false starts), які безпосередньо впливають на паузацію і виникнення неповних синтагм у мовленнєвому континуумі.

Під час експерименту розглянуто співвідношення загального часу, що займають явища хезитації у фразі, й тривалості самої фрази. Явища хезитації в тексті радіорепортажу в середньому складають 2,1% від загальної тривалості фрази. Діапазон співвідношення часової реалізації явищ хезитації у фразі відносно тривалості фрази має такі межі: мінімальний – 2,7%, максимальний – 40,7%. Явища хезитації складають 1/3 загальної тривалості фрази, при цьому цілісність, зв’язність і смислова структура тексту радіорепортажу не порушуються. Вживання пауз хезитації в тексті радіорепортажу не випадкове, що зумовлено такими закономірностями. По-перше, паузи хезитації виконують копулятивну функцію, поєднуючи окремі елементи фрази, висловлювання в єдине ціле. По-друге, паузи хезитації реалізують функцію контролю автора над змістом повідомлення, оскільки ретроспективно забезпечують якість мовлення (помилкові початки фраз, повтори слів, частин фраз – все, що може слугувати засобом подальшого корегування мовленнєвого континууму).

Проведене дослідження дозволило отримати дані про часову співвіднесеність тривалості пауз хезитації й одиниць тексту – синтагм і фраз, а також підтвердило положення про тісний взаємозв’язок часової структури тексту та феномена хезитації. Навіть незначний відсоток таких пауз у тексті радіорепортажу виводить їх за межі нейтральних текстів і додає розповіді спонтанності, невимушеності, розмовності. Паузи хезитації виявляються завдяки змінам темпу вимови, перепадам ЧОТ, інтенсивності вимови запаузного сегменту (наголошеність/ненаголошеність). Наприклад, euh виступає засобом додаткової сегментації, що найчастіше зустрічається в передпаузній позиції. Зміни ЧОТ викликані появою паузи хезитації, вони порушують напрямок руху мелодії в перерваних хезитацією мелодичних вершинах. Спостерігається тенденція до перепаду ЧОТ у синтагмах з паузами хезитації за умови тривалості пауз хезитації більш, ніж одна секунда. Ступінь та характер змін залежить від типу інтонаційної групи. У синтагмах перед паузою хезитації спостерігається низхідний тон, а у синтагмах без пауз хезитації – рівний. Перед паузою хезитації темп уповільнюється.

В цілому акустичний аналіз інтонаційних особливостей французького радіорепортажу підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу, а також дозволив зафіксувати кількісні показники інтонаційних ознак і скоригувати деякі неточності перцептивного сприйняття аудиторами незначних частотних відмінностей.

Лінгвістична інтерпретація результатів дослідження, отриманих під час аудитивного й акустичного аналізу, дозволила виявити специфіку інтонаційної моделі французького радіорепортажу, а відповідні знання про неї можуть бути використані практично при навчанні коректного інтонаційного оформлення французького мовлення.

ВИСНОВКИ

Радіорепортаж – це усний публіцистичний текст, представлений автором-диктором масовій аудиторії радіослухачів, який інформує про назрілі проблеми у сфері громадського життя й надає рекомендації щодо вирішення цих проблем. Він виконує функцію інформування аудиторії з метою її переконання в правильності думки автора. Одним із головних стильотворчих чинників і фактором відбору функціонально-стилістичних засобів у французькому радіорепортажі є суб’єкт мовлення (автор-диктор). Індивідуальність автора радіорепортажу проявляється в риторичних засобах інтонації. Тексти радіорепортажів будуються за такою схемою: заголовок (застосовується для привернення уваги аудиторії), зачин (призначений для встановлення контакту зі слухачами), основна частина (слугує для розв’язання порушеної проблематики) та заключний блок (використовується для підведення підсумків радіорепортажу).

Інтонаційна архітектоніка тексту радіорепортажу визначається своєрідним характером реалізації. Встановлено, що усна реалізація тексту радіорепортажу представлена у вигляді заздалегідь підготовлених фрагментів тексту, представленого автором, і спонтанного мовлення у вигляді реплік учасників розмови. Особливість акцентуації спонтанного мовлення тексту радіорепортажу полягає в тому, що наголошеними виявляються службові частини мови: сполучники, артиклі, прийменники. Відсутність часового фактору, необхідного для корекції висловлювань, і неможливість повернутися до початку зумовлюють виникнення різного роду граматичних трансформацій.

У спонтанних висловлюваннях, що складають текст радіорепортажу, мелодика характеризується в основному висхідно-спадним тоном, рідко – спадним і виявляється характерною ознакою як кінцевих, так й некінцевих синтагм. Реалізація завершеної мелодики відрізняється більш високим частотним рівнем протягом усього звучання фрази, при цьому в більшості випадків показники ЧОТ кінця фрази є вищими. Ширина діапазону голосу також переважно вища. Спадний тон є важливим засобом ритмізації радіорепортажу. Цей мелодичний малюнок не є монотонним завдяки значній варіативності діапазону та різкості тональних змін.

Синтагматичне членування тексту радіорепортажу характеризується специфікою, яка притаманна всім усним реалізаціям цього функціонального жанру. До фонетичних ознак, які виділяють синтагму тексту радіорепортажу в мовленнєвому континуумі, відносять посилення наголосом останнього слова, обов’язкову паузу після синтагми, яка виявляється як перерва звучання і як перепад ЧОТ, інтенсивності та тривалості. Зміни в характері мелодії, темпу, гучності є ознаками межі між синтагмами.

Основним функціональним фактором, що визначає причину виникнення пауз у тексті радіорепортажу та координує їх тривалість, слід уважати необхідність семантичного членування тексту, що забезпечує структурну цілісність усього тексту.

Регулярна поява пауз хезитації в певних синтаксичних позиціях спонтанного мовлення французького радіорепортажу виявила мотивований характер хезитаційних явищ, які притаманні усному мовленню. Мовленнєві сегменти з паузами хезитації утворюють неподільні єдності, які не розпадаються на окремі, не пов’язані між собою сегменти. Паузи хезитації полегшують планування висловлювання та його лексичне наповнення, допомагаючи слухачеві зрозуміти та усвідомити інформацію. Інтонаційне оформлення пауз хезитації зумовлене, з одного боку, синтаксичними особливостями французького спонтанного мовлення, а з іншого, мовленнєвими особливостями мовця. Інтонаційна організація пауз хезитації має певні відмінності порівняно з паузами інших видів. Мелодичний контур допаузної ділянки характеризується спадним, висхідним рівним або спадно-висхідним тоном.

Перспективний напрямок подальших досліджень убачається у комплексному вивченні впливу психо-, соціо- та прагмакомунікативних факторів на інтонаційні параметри тексту радіорепортажу. Не позбавленим теоретичного і практичного інтересу могло б стати зіставлення даних спектрального аналізу сегментного рівня мовлення автора, що уможливило б виокремлення найбільш релевантних спектральних показників для диференціації слухачем розмаїття ставлень та інтенцій мовця.

Дослідницький доробок може бути використаний для опису системи інтонаційних моделей французьких текстів різної стилістичної спрямованості та при подальшому вивченні фоностилістики й лінгвістики тексту, а запропонована методика використання механізму функціонування інтонаційних підсистем у реалізації комунікативного текстового завдання сприятиме оптимізації навчання автентичної французької мови.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Композиційно-смислова структура франкомовного репортажу // Філологічні студії. – Науковий часопис. – № . – Луцьк: Планета, 2000. – С. 111-118.

2. Особливості паузації франкомовного репортажу // Наукові записки. – Серія Філологічні науки (мовознавство). – Вип. 22, ч. II. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.В.Винниченка, 2000. – С. 275-285.

3. Особливості ритмічної організації проблемного франкомовного репортажу (на матеріалі радіорепортажів) // Вісник КНЛУ. – Серія Філологія. – 2001. – Т. 4, № . – К.: КНЛУ. – С. 198-205.

4. Прагматичний аспект особистості автора франкомовного доподійного проблемного репортажу у руслі антропоцентризму // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – Вип. 2, ч. 3. – Т. XXIII. – К.: Логос, 2000, С. 224-229.

5. Співвідношення часової структури проблемного франкомовного репортажу та явищ хезитації // Вісник КНЛУ. – Серія Філологія. – 2002. – Т. 5, № . – К.: КНЛУ. – С. 81-87.

6. Ритміко-інтонаційна організація франкомовних проблемних репортажів // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції: “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – С. 128-129.

7. Синтагма в текстах радіопубліцістики (на матеріалі франкомовних проблемних