Таким чином, у третьому розділі показано, що для побудови оптимальної багатопозиційної системи дистанційного зондування можливе використання поняття інформативності кожного сенсора стосовно обмеженої множини об'єктів на поверхні Землі. Для цього вводиться поняття зваженої середньої кількості інформації для кожного сенсора, що формує інформаційний потік. Це поняття є кількісною мірою інформативності, що може бути використана для побудови топологічного графа системи.

Запропонований критерій інформативності однопозиційних систем дистанційного зондування і критерій оцінки якості формованих цими системами радіолокаційних зображень (РЛЗ) покладені в основу методу одержання статистичної інформації, що необхідна для обґрунтованого завдання матриць вагових коефіцієнтів і обчислення інформаційних потоків від кожного сенсора.

Аналіз функціонування експериментальних двочастотних РСА-систем показав, що ідентифікацію просторово-розподілених об'єктів доцільно виконувати шляхом формування РЛЗ кожним локатором, квантування цих зображень і одержання спектрів параметрів усієї сукупності об'єктів, відповідних кожному з бінарних зображень, а потім обчислення оцінок спектрів параметрів для кожного класу об'єктів, що задовольняють мінімуму середнього баєсівського ризику.

У четвертому розділі обґрунтовано підхід до синтезу локально оптимальних алгоритмів обробки РЛЗ. У рамках теорії інваріантних моделей цей підхід можна розглядати як метод синтезу забезпечувальних підсистем. Для одночастотних систем типу радіолокатора бічного огляду (РБО) розроблений підхід до синтезу алгоритмів, який забезпечує можливість одержання статистично достовірних рішень як у випадку наявності повної системи імовірнісних моделей, так і при апріорній невизначеності щодо розподілів векторів параметрів обстановки та їх розмірності. На основі цього підходу обґрунтовано рекурентний алгоритм ідентифікації аномальних відбитків (сліків) на радіолокаційних зображеннях поверхні моря. Однією з властивостей алгоритму є його незалежність від початкових умов. Якщо припустити малість інформативності одного відліку даних, то в процесі обчислення поточних оцінок їх історія швидко забувається, а оцінка, що обчислюється, збігається до математичного сподівання дійсного значення параметра. Алгоритм автоматично ідентифікував приблизно 98% пікселів, що належать аномально низькому рівню сигналу на аналізованому зображенні, як приналежні слікам. У районах різких перепадів яскравості, наприклад, на границі між платформою і морем, спостерігається чорна окантовка шириною приблизно в 10 _15 пікселів. Це явище обумовлене кінцевою пам'яттю рекурентної процедури обчислення оцінок.

Когерентному способу формування радіолокаційного зображення у РСА притаманний істотний недолік - наявність спекл-шуму, що знижує якість одержуваної інформації, утруднює виявлення малорозмірних і малоконтрастних цілей, а також ускладнює ідентифікацію протяжних об'єктів. Однією з задач алгоритмів забезпечувальних підсистем є зниження рівня спекл-шуму при мінімальних спотвореннях форм вихідних об'єктів. У четвертому розділі дисертації розглядається клас рекурентних алгоритмів для розв’язання цієї задачі. Модель зображення подається у вигляді двомірної авторегресійної моделі.

Далі виконується сегментація зображення і калманівська фільтрація, зокрема будується система рекурентних рівнянь, відповідно до яких обчислюються вагові коефіцієнти для зважування кожного пікселя зображення. Застосування цього алгоритму для попередньої обробки радіолокаційних зображень різних типів поверхонь показало його ефективність. Зокрема, для однорідних ділянок морської поверхні виявилося можливим після 15-25 ітерацій попередньої обробки ідентифікувати градації приповерхневого вітру в 3-5 м/с з імовірністю 0,95. Найбільший ефект спостерігався для протяжних об'єктів, один з лінійних розмірів якого менше елемента розрізнення локатора.

Обробка зображень урбанізованих ділянок суші також показала ефективність запропонованого алгоритму, однак при збільшенні кількості ітерацій до 80 _100 з'являються відчутні ефекти розмивання границь малорозмірних об'єктів. Одним зі шляхів подолання цього недоліку є повторна медіанна фільтрація обробленого зображення з метою підкреслення границь. При цьому, в залежності від аналізованої сцени, може знадобитися добір розміру вікна. До забезпечувальних належать і алгоритми автоматичної адаптивної корекції зображень. В основу критерію оцінки спотворення зображень покладено аналіз спектральних характеристик траєкторного сигналу. Асиметрія спектральної функції траєкторного сигналу є інформативною ознакою для алгоритму компенсації.

Роздільна здатність по похилій дальності локатора складає 22,5 м, а по азимуту приблизно 10 м.

Корекція траєкторних помилок, обумовлених маневром носія РСА, здійснюється автономно, без участі оператора і залучення інформації зовнішніх вимірювальних систем. Як показала практика, застосування такого алгоритму дозволяє підвищити амплітуду відгуку відбивачів на поверхні до 3 5 дБ і покращити роздільну здатність на окремих ділянках майже вдвічі в порівнянні з традиційним алгоритмом синтезування.

У п'ятому розділі для забезпечувальних підсистем узагальненої моделі ідентифікації стану живих тканин отримані оцінки характеристик апаратних засобів для вимірювання градієнтів температур різних середовищ і, зокрема, живої біологічної тканини. Розроблено структуру пристрою й алгоритм статистичної обробки інформації, що дозволяє ідентифікувати градієнти температур у неоднорідних шаруватих середовищах з середньоквадратичною похибкою не гірше 0,1 С. Принцип, який покладено в основу побудови запропонованого пристрою, полягає у вимірюванні часових характеристик поширення відбитків сигналу стосовно локальних границь між різними за складом тканинами. Оскільки середня потужність ультразвуку, що потрапляє до тканин, незначна і зондувальний сигнал не впливає на біохімічні процеси всередині самої тканини, то запропонований пристрій можна віднести до неінвазивних. Розраховано основні вимоги до апаратних засобів пристроїв подібного типу.

Експериментальні дослідження технічної системи на базі імпульсного ультразвукового локатора, що були проведені у ємності з підсоленою (1% розчин NaCl) водою, показали, що в діапазоні температур 33°–44°С спостерігається значна чутливість методу до зміни температури, що дає можливість вимірювати профіль градієнтів температури з середньоквадратичною похибкою не гірше 0,1 С і просторовою роздільною здатністю 2 мм. Причому, як показали експерименти, для одержання точності вимірів не гірше 0,1°С необхідно, щоб співвідношення сигнал/шум за потужністю було не нижче 35 дБ.

У шостому розділі на основі теорії інваріантних моделей розглядається проблема ідентифікації об'єктів у задачах ближньої локації і, зокрема, оперативне виявлення людей за оптично непрозорими перешкодами.

Аналіз ультразвукових сигналів, відбитих від грудної клітки людини при її подиху, свідчить про наявність у спостережуваному процесі як флуктуаційних, так і квазіперіодичних складових.

Оптимальною оцінкою середнього періоду на інтервалі при заданій функції втрат є величина

, (4)

де функціонал

, (5)

де - обсяг вибірки, - функціонал, що визначає середню відстань між моделлю і оцінкою.

Вираз (5) є цільовою функцією оптимізаційної задачі, розв’язанням якої є шукані параметри моделі сигналу, відбитого від грудної клітки людини. Відомо, що при кінцевій довжині реалізації властивості оцінок залежать від вигляду обраної функції втрат. Тому розв’язання оптимізаційної задачі з цільовою функцією (5) досліджувалося при функціях втрат, для яких оцінки при мали максимально можливу швидкість збіжності.

Зокрема, показано, що оптимальна функція втрат з точністю до постійного множника визначається логарифмом функції правдоподібності. Наприклад, для гаусової завади оптимальною буде квадратична функція втрат. Для сигналу, відбитого від грудної клітини людини, отримані експериментально оцінки періоду інформаційного процесу, відповідно до правила (4), при квадратичній функції втрат і різних значеннях свідчать про наявність двох яскраво виражених екстремумів цільової функції (4) при с, і при с. Зіставлення отриманих оцінок з контактними вимірюваннями дозволяють стверджувати, що перше значення відповідає періоду серцебиття, а друге періоду подиху. Причому при обсязі вибірки , що відповідає інтервалу спостереження менш 1 с, через низьке співвідношення сигнал/шум одержати достовірні оцінки не вдається.

Розроблено технічну систему пошуку живої людини під завалами будівель на базі багатопозиційної когерентної системи радіолокаційного спостереження з псевдовипадковим квазібезперервним фазокодоманіпульованим сигналом. Варто врахувати, що розробка інваріантних моделей для ідентифікації об'єктів в таких системах сполучена з необхідністю врахування впливу неідеальності вузлів і блоків апаратури на характеристики радіолокаційних сигналів і алгоритму ідентифікації в цілому. Зокрема, через малу відстань між локатором і ціллю, що може складати від одиниць до десятків метрів, застосування імпульсних методів локації є ускладненим, а перешкоди від навколишніх предметів значно перевищують корисний сигнал. Складність полягає, насамперед, у необхідності формувати короткі (наносекундні чи пікосекундні) імпульси, при цьому ефективна ширина спектра зондувального сигналу стає порівнювальною з несучим коливанням. Це, у свою чергу, породжує проблеми випромінювання і приймання таких сигналів, обробки прийнятої інформації і надмірно ускладнює приймально-передавальну апаратуру, яка повинна бути портативною. Для подолання цих труднощів обґрунтований узагальнений критерій обліку впливу різних видів помилок, що виникають в апаратурі, на характеристики систем ідентифікації об'єктів з безперервним чи квазібезперервними зондувальними сигналами.

В основу критерію покладено функцію, що визначає спотворення сигналу в області бічних пелюсток його автокореляційної функції.

У роботі побудовано поверхню припустимих помилок для псевдовипадкових зондувальних сигналів, модульованих кодом Мерсена. Характерною рисою цієї поверхні є наявність значної кількості екстремумів. Причому величина провалів (мінімумів) обмежується теоретичною межею –1/N для неспотвореного сигналу, модульованого псевдовипадковою послідовністю з кількістю елементів N на період модуляції. Рівень максимумів не обмежується і може досягати одиниці для нормованої функції, однак уже при рівні максимальної бічної пелюстки, що перевищує рівень пелюсток зрізаної АКФ - (мається на увазі один період на нескінченному інтервалі спостереження), використання такого сигналу недоцільне.

У шостому розділі також досліджується стійкість алгоритмів на основі інваріантних моделей. Дослідження показали, що застосування робастних методів синтезу алгоритмів ідентифікації об'єктів і систем на основі теорії інваріантних моделей приводить до можливості одержання квазіоптимальних алгоритмів, що виявляються стійкими до статистичних характеристик завадових сигналів у заданому класі.

ВИСНОВКИ

У роботі вирішено проблему об'єднання й оптимальної комплексної обробки різнорідної інформації багатопозиційних мультисенсорних радіофізичних систем спостереження за фізичними об'єктами і природними середовищами з метою підвищення достовірності їх ідентифікації. Вперше в радіофізиці для вирішення цієї проблеми обґрунтовано понятійний апарат інваріантної ідентифікації стану природних середовищ і об'єктів, основою якого є топологічні простори і функціональні взаємозв'язки між ними.

1. Уперше сформульовані принципи подання фізичних об'єктів у просторі їх спектрів параметрів. Обґрунтовано математичну формалізацію моделі взаємодії вимірювальної радіофізичної системи і спостережуваного об'єкта у тензорному вигляді як системи рівнянь топологічного графа. Такий опис моделі дозволив:

спростити розв’язання задач оптимізації багатопозиційних мультисенсорних радіофізичних вимірювальних систем за шуканими параметрами об'єкта;

зробити його більш наочним у порівнянні з відомими методами;

підвищити достовірність ідентифікації об'єктів.

2. Уперше на основі розробленої теорії інваріантних моделей показано, що формовані різними радіофізичними сенсорами системи спостереження надлишкові інформаційні потоки, які породжують конкуруючі гіпотези й оцінки, можливо використовувати для формування оптимальних вирішальних правил щодо радіофізичних параметрів середовища чи стану фізичного об'єкта.

2.1. Показано, що форма тензорних рівнянь залишається незмінною при перетворенні координат. Установлено, що для лінійної моделі, як і у відомих класичних методах, оптимізацію вимірювальної системи можна виконувати в одній системі координат. Однак перевагою комбінаторно-топологічного опису моделей є простота узагальнення на нелінійний випадок. Якщо велика система містить одну чи більш локалізованих нелінійних частин, то ці частини можуть бути відділені одна від одної шляхом послідовних перетворень системи координат і розраховані окремо. Розчленовування окремих систем повинне виконуватися, якщо це можливо, у точках, що належать до лінійних частин системи.

2.2. Показано, що коли топологічний граф системи виявляється складним, оптимізація виконується шляхом розчленовування вихідного графа на декілька окремих підграфів, кожний з який піддається незалежній оптимізації. Причому окремим елементом системи виступає граф перетинань інформаційних потоків, що утвориться в результаті розчленовування вихідного графа на складові частини.

2.3. Досліджено статистичні властивості сигналів і перешкод у просторі сигналів і просторі спектрів параметрів об'єктів для задач радіофізичної інтроскопії. Показано, що застосування інваріантного перетворення приводить до зміни закону розподілу флуктуаційної перешкоди в залежності від типу об'єкта, що підлягає ідентифікації. Розроблено рекурентну процедуру оцінки оптимального обсягу навчальної вибірки при обчисленні законів розподілу перешкод у просторі спектра параметрів об'єкта. Отримано аналітичний вираз для імовірностей помилок першого роду як функції обсягу навчальної і контрольної вибірок.

3. Уперше узагальнено сукупність інформаційних ознак фізичного об'єкта, показана перевага формування груп інваріантних стосовно радіофізичних систем спостереження ознак об'єкта чи природного середовища.

3.1. Обґрунтовано критерій ефективності радіолокаційного сенсора типу РСА, що на відміну від відомих одно- і двопараметричних критеріїв поєднує параметри системи, які безпосередньо впливають на якість радіолокаційних зображень, а саме:

-

-

-

-

3.2. Уперше на основі теорії інваріантних моделей розроблено метод і алгоритм автоматичної ідентифікації тріщин і розводдів у льодах на морі за радіолокаційними відбитками діапазону 3 см і 23 см. Алгоритм забезпечував ідентифікацію шуканих об'єктів з імовірністю не нижче 0,95 при прямих та інверсних радіолокаційних контрастах понад 10 дБ.

4. Уперше теоретично розроблені методи об'єднання ознак у групи за результатами непрямих вимірів радіофізичних параметрів зондувальних сигналів. Сформульовано узагальнений кількісний критерій оцінки інформаційної ефективності радіофізичної систем дистанційного зондування. На відміну від вже відомих критеріїв, уведене поняття зваженої середньої кількості інформації для кожного сенсора, що формує інформаційний потік. Це поняття є кількісною мірою інформативності, що використана при побудові топологічного графа системи.

5. Розроблено методи обробки сигналів, що належать до класу забезпечувальних підсистем.

5.1. Розроблено адаптивний алгоритм компенсації фазових помилок траєкторного сигналу РСА, що працює в реальному часі. На відміну від вже відомих алгоритмів, запропонований алгоритм автоматично аналізує спектральні характеристики траєкторного сигналу, за допомогою рекурентної двошагової процедури, апроксимує функцію помилок і формує коригувальні коефіцієнти опорної функції. Алгоритм дозволяє збільшити радіолокаційні контрасти окремих цілей у середньому на 10 – 20% при маневрі носія РСА, а в деяких випадках на 3 – 4 дБ, а також усунути розфокусування і повтори об'єктів на радіолокаційних зображеннях.

5.2. Обґрунтовано алгоритм підвищення роздільної здатності на спотворених РСА - зображеннях, який відрізняється від відомих алгоритмів тим, що керування процесом формування зображення здійснюється за допомогою двох параметрів, що враховують вагу попередніх оцінок у рекурентній процедурі спектрального оцінювання. Алгоритм дозволяє шляхом вибору порядку моделі знайти компроміс між роздільною здатністю і дисперсією одержуваної спектральної оцінки. В експерименті для голограм РСА діапазону 23 см досягнуто стискання в 2 – 3 рази в азимутальному напрямку окремих розмитих об'єктів при збільшенні порядку моделі з 8.до 64.

5.3. Розроблено алгоритми зниження рівня спекл-шуму в інформаційному сигналі когерентного сенсора типу РСА. Особливістю запропонованого алгоритму є здатність до зниження рівня спекл-шуму за обмежене число (7 – 10) ітерацій рекурентної процедури. Рівень середньоквадратичного значення шуму на оброблених зображеннях (при розмитті дрібних деталей не більш, ніж на 3%) був нижче на 1,5 – 3 дБ відносно відомого, порівнянного за складністю, алгоритму.

6. Узагальнено й удосконалено методи синтезу адаптивних алгоритмів обробки інформації радіофізичних вимірювальних систем та ідентифікації об'єктів за вторинними інформаційними ознаками. На основі обґрунтованої теорії інваріантних моделей розроблено підхід до синтезу класу адаптивних алгоритмів, що враховують як динаміку спостережуваного об'єкта так і динаміку вимірювальної системи.

6.1. Побудовано адаптивний алгоритм ідентифікації людини за періодом дихання і серцебиття. Алгоритм забезпечує при квадратичній функції втрат, частоті дискретизації 22 кГц, розрядності АЦП – 16, інтервалі спостереження 10 с і співвідношенні сигнал/шум 1,1 – 1,5 ідентифікацію періоду серцебиття і дихання з імовірністю не гірше 0,98.

6.2. Уперше для радіолокаційних сенсорів із квазібезперервним видом модуляції зондувального сигналу обґрунтовано аналітичне подання спотворень сигналу у вигляді поверхні припустимих помилок. Проаналізовано джерела спотворення сигналів у реальній апаратурі. Дано рекомендації з оптимізації структури апаратної і програмної частини системи спостереження.

7. Уперше обґрунтовано метод неінвазивного вимірювання градієнтів температур у живих біологічних тканинах, агресивних середовищах, техніці й інших практичних додатках, що на відміну від відомих методів, заснований на імпульсному способі випромінювання і прийому зондувальних сигналів і фазоімпульсного способу обробки інформаційного сигналу. Основні переваги запропонованого методу перед пасивними неконтактними методами вимірювання полягають в істотно більшій глибині зондування (більш ніж на порядок), незначній залежності погрішності вимірювання від глибини, меншій за відомі похибки вимірювання (менше 0,1 С), простоті апаратної реалізації і можливості одержання профілю градієнтів температур за один цикл вимірювань.

8.Уперше надано розвиток методам синтезу програмно-апаратних засобів ближньої радіолокації. Завдяки аналізу матриці спектральних щільностей, обчисленню похибки і введенню в алгоритм обчислювання вектора вагових коефіцієнтів решітки регуляризуючого множника досягнуто підвищення завадостійкості системи на 40 дБ при загальних втратах коефіцієнта підсилення 10 дБ.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНО В РОБОТАХ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

49.

50.

51.

АНОТАЦІЯ

Ситнік О. В. Ідентифікація стану природних середовищ і об'єктів при їх спостереженні радіофізичними методами. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.03 - радіофізика. Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України, Харків. 2005.

У роботі вирішено проблему об'єднання й оптимальної комплексної обробки різнорідної інформації багатопозиційних мультисенсорних радіофізичних систем спостереження за фізичними об'єктами і природними середовищами з метою підвищення достовірності їх ідентифікації. Вперше в радіофізиці для вирішення цієї проблеми обґрунтовано понятійний апарат інваріантної ідентифікації стану природних середовищ і об'єктів, основою якого є топологічні простори і функціональні взаємозв'язки між ними.

Отримано теоретичні результати щодо зображення об'єктів у просторі спектрів параметрів з метою побудови інваріантних моделей функціональних підсистем.

Запропоновано критерії якості радіолокаційних зображень поверхні Землі та розроблено методику синтезу адаптивних алгоритмів ідентифікації за вторинними інформаційними ознаками об'єктів.

Отримано розв'язок задачі синтезу оптимальних алгоритмів ідентифікації живих людей за оптично непрозорими перешкодами радіо- та ультразвуковими методами в умовах наявності багаторазових перевідображень зондувального сигналу від нерухомих предметів, сторонніх рухомих об'єктів і оператора.

Досліджено стійкість алгоритмів стосовно розподілу завад.

Ключові слова: інваріантна модель, тензор, радіолокатор із синтезуванням апертури, неінвазивний метод, ультразвуковий локатор, радіолокатор бічного огляду, щільність імовірності.

SUMMARY

Sytnik O.V. Identification of a condition of natural environments and objects at their remote sensing by radiophysical methods. - The Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Doctor of physical and mathematical sciences on 01.04.03 - radiophysics. A. Usikov Institute for Radiophysics and Electronics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kharkov (UA). 2005.

In work the problem of data fusion and optimum complex processing of the diverse information of multiposition multsensor radiophysical measuring systems of remote sensing the Earth and physical objects is solved with the purpose of increase of reliability of their identification. For the first time in radiophysics for the decision of this problem the conceptual device of invariant identification of a condition of natural environments and objects which basis are topological spaces and functional interrelations between them is proved.

Theoretical results concerning representation of objects in spacious spectra of parameters are received with the purpose of construction of invariant models of functional subsystems.

Criteria of quality of radar-tracking images of a surface of the Earth are offered and the technique of synthesis of adaptive algorithms of identification to secondary information attributes of objects is developed.

It is received decisions of a problem of synthesis of optimum algorithms of identification of alive people for optically opaque barriers of radio and ultrasonic methods in conditions of presence numerous reflections probing signal from the motionless subjects, extraneous mobile objects and the operator.

Stability of algorithms concerning distribution of noises is investigated.

Key words: invariant model, tensor, a radar with synthesizing the aperture, a noninvasive method, a ultrasonic locator, a side looking radar, density of probability.

АННОТАЦИЯ

Сытник О.В. Идентификация состояния природных сред и объектов при их наблюдении радиофизическими методами. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора физико-математических наук по специальности 01.04.03 – радиофизика. Институт радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова НАН Украины, Харьков.2005.

Впервые в радиофизике для решения проблемы объединения и оптимальной обработки разнородной информации многопозиционных мультисенсорных радиофизических систем наблюдения предложен понятийный аппарат инвариантной идентификации состояния природных сред и объектов, основой которого являются топологические пространства и функциональные взаимосвязи между ними.

Сформулированы принципы представления физических объектов в пространстве их спектров параметров. Предложена математическая формализация модели взаимодействия измерительной радиофизической системы и наблюдаемого объекта в тензорном виде как системы уравнений топологического графа.

В работе получены теоретические результаты по представлению объектов в пространстве спектров параметров с целью построения инвариантных моделей функциональных подсистем.

Функциональная подсистема модели строится путем приведения уравнений исследуемой сложной системы к тензорному виду.

Предложены критерии определения адекватности инвариантных моделей объектов. Исследованы статистические свойства сигналов и помех в пространстве сигналов и пространстве спектров параметров объектов для задач радиофизической интроскопии. Показано, что применение инвариантного преобразования приводит к изменению закона распределения флуктуационной помехи в зависимости от типа идентифицируемого объекта. Разработана рекуррентная процедура оценки оптимального объема обучающей выборки при вычислении законов распределения помех в пространстве спектра параметров объекта. Разработаны критерии качества радиолокационных изображений подстилающей поверхности, получаемых в радиолокаторах с синтезированием апертуры антенны. Использование этих критериев для бортовых РСА позволяет получить оптимальную оценку информационной эффективности конкретного сенсора.

Показано, что для построения оптимальной многопозиционной системы дистанционного зондирования возможно использование понятия информативности каждого сенсора по отношению к ограниченному множеству идентифицируемых объектов на подстилающей поверхности. Для этого вводится понятие взвешенного среднего количества информации для каждого сенсора, формирующего информационный поток. Разработан адаптивный алгоритм компенсации фазовых ошибок траекторного сигнала РСА, работающиий в реальном времени.

Разработан метод измерения профиля градиента температур и алгоритм для его программно-аппаратной реализации, которая позволяет собирать информацию о внутренних слоях различных объектов, недоступных для других методов наблюдения. Рассчитаны требования к характеристикам и параметрам аппаратуры.

Получено решение задачи синтеза оптимальных алгоритмов идентификации живых людей за оптически непрозрачными преградами радио- и ультразвуковыми методами. Исследована устойчивость алгоритмов.

Ключевые слова: инвариантная модель, тензор, радиолокатор с синтезированием апертуры, неинвазивный метод, ультразвуковой локатор.

Ситнік Олег Вікторович

Ідентифікація стану природних середовищ і об'єктів

при їх спостереженні радіофізичними методами

Відповідальний за випуск С.О. Масалов

Підписано до друку 8 лютого 2005 р.

Формат 6084 1/4. Папір офсет. Умовн. друк. арк. 2,0. Зам. № 14

Тираж 100 прим.

____________________________________________________________________

Ротапринт ІРЕ ім. О.Я. Усикова НАН України.

м. Харків – 85, вул. Акад. Проскури, 12