Харківський національний аграрний університет
імені В.В. Докучаєва

Сімчишин Олександр Йосипович

УДК 631.16:658.155(477)

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва
і охорони земель в степовій зоні України

Спеціальність 08.07.02- Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті
ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Македонський Анатолій Васильович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, професор кафедри організації

виробництва та агробізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Амбросов Володимир Якович,

Харківський національний технічний університет

сільського господарства ім. П. Василенка,

завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук, професор

Вервейко Анатолій Петрович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри

землевпорядкування

Провідна установа - Полтавська державна аграрна академія, кафедра

фінансово-економічного аналізу та статистики,

Міністерства аграрної політики

Захист відбудеться 08.06.2005 р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків,

п/в „Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, кімн. 213.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків,
п/в „Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, чит. зал № 4

Автореферат розісланий 06.05.2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Ф. Соловйов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України. Від ефективності його функціонування залежить добробут народу, можливості експорту споживчих товарів та продовольча безпека держави. Економіка нашої країни протягом багатьох десятиріч характеризується недостатньою віддачею накопиченого ресурсного потенціалу, а в ряді випадків, особливо в аграрному секторі, має місце його руйнування. Економічні ринкові перетворення в агропромисловому комплексі позитивних наслідків у повній мірі ще не дали, тому що має місце скорочення виробництва продукції, зниження його економічної ефективності та поглиблення кризових явищ, особливо у тваринництві.

Головними причинами, які зумовили такий негативний стан, є не форми власності і господарювання, які склалися в процесі реформування аграрного сектора, а несприятливе ринкове середовище щодо врегулювання паритету цін між галузями народного господарства, фінансово-кредитна і податкова система, порушення госпрозрахункових принципів економічних відносин між ланками АПК. Однією з найважливіших складових удосконалення економічного механізму господарювання в умовах переходу до ринкових відносин на господарському рівні є земельні відносини, де провідна роль належить проблемі підвищення ефективності використання землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві.

В умовах України земля була і залишається основним найбільш надійним ресурсом оздоровлення економічної ситуації, подолання кризових явищ в економіці. Більше того, саме удосконалення земельних відносин в умовах сьогодення це пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку країни.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним на сучасному етапі розвитку є розробка та обґрунтування напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі інтенсифікації з урахуванням тих змін, що відбулися останнім часом. У різний час проблемами формування ринкового механізму господарювання та земельних відносин в аграрному секторі АПК займалися такі провідні вчені як І.І. Лукінов, В.К. Терещенко, В.Я. Амбросов, П.М. Макаренко, А.В. Шкільов, М.Г. Лобас, В.Г. Андрійчук, О.М. Шпичак, В.П. Мартьянов, М.Ф. Соловйов, В.Й. Шиян та ін.

Методологічні та методичні підходи щодо рентної проблематики, оцінки землі та підвищення ефективності її використання віддзеркалені у наукових роботах вчених економістів-аграрників: Д.С. Добряка, А.М. Третяка, Л.Я. Новаковського, М.М. Федорова, С.І. Дорогунцова, АС. Лук’яненка, М.К. Шикули, О.Г. Тараріка, В.М. Трегобчука та ін.

Разом з тим, ряд проблем теоретичного та прикладного характеру, що виникають в перехідний період до ринку, залишаються ще недостатньо дослідженими. Серед них теорія аграрних відносин, науково-теоретичні основи економічної ефективності виробництва, питання екологізації аграрного землекористування та впровадження ефективної ґрунтозахисної системи землеробства. Особливо актуальними ці питання є для вибраного об’єкта досліджень ? степової зони України, яка включає АР Крим та вісім областей країни. Усе це разом узяте визначає актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження, проведені автором, безпосередньо пов’язані з проектом Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки та проектом Національної програми охорони земель України на 1997-2010 роки. Тема дисертаційного дослідження є складовою тематичного плану НДР кафедри організації виробництва та агробізнесу ХНАУ ім. В.В. Докучаєва з проблеми: „Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0101U006663), скоординований з програмою наукових досліджень ННЦ ІАЕ УААН.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних засад та обґрунтування організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, пошуки шляхів поліпшення функціонування економіко-екологічного механізму аграрного землекористування, використання і відтворення ресурсів землеробства в степовій зоні України на основі впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлені такі завдання:

· висвітлити сучасні погляди на теорію аграрних відносин і, насамперед земельних відносин;

· обґрунтувати науково-методичні засади економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та економічні принципи землеволодіння і землекористування;

· дати економічну і енергетичну оцінку сучасного стану земельного фонду регіону, як складової аграрного потенціалу та його використання в різних за формою власності та господарювання сільськогосподарських підприємствах;

· виявити вплив природно-кліматичних умов на ефективність використання землі в регіоні;

· обґрунтувати організаційно-економічні напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі екологізації та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства;

· установити причинно-наслідкові зв’язки процесів землекористування з проведенням комплексу протиерозійних заходів та контурно-меліоративної системи організації території;

· обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі інтенсифікації за запровадження ґрунтозахисної системи землеробства.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах господарювання.

Об’єктом дослідження є економічні засади підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі інтенсифікації землеробства та відтворення родючості грантів. Дослідження проводилися на базі реформованих сільськогосподарських підприємств степової зони країни і Донецької області зокрема.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії, а також наукові концепції і теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених; законодавчі нормативні акти України; дані державної статистики та установ, які досліджувалися.

Для вирішення поставлених у дисертаційні роботі завдань використовувалися методи, прийняті в економічній науці, а саме: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формулювання висновків); кореляційно-регресійний (дослідження впливу природно-кліматичних умов на ефективність використання землі); розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз сучасного стану сільськогосподарського виробництва та рівня його ефективності); статистичні групування (дослідження ефективності функціонування різних за формою власності та господарювання сільськогосподарських підприємств); монографічний (вивчення досвіду окремих господарств з високоефективного використання землі) та інші методи. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних технологій.

Інформаційною базою дослідження слугували офіційні дані Державного комітету статистики України та обласного управління статистики Донецької області, інформаційно-аналітичні збірники ІАЕ УААН, Земельний кодекс України, матеріали Інституту землеустрою УААН, матеріали обласних і районних управлінь земельних ресурсів, річні звіти сільськогосподарських підприємств, спеціальна і періодична література стосовно теми дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що на основі поглибленого аналізу розвитку аграрних відносин та результатів виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону обґрунтовано концептуальні засади та запропоновано рекомендації щодо організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах господарювання. Найбільш вагомими та суттєво новими результатами дослідження є таке.

Вперше:

- з урахуванням особливостей природно-кліматичних і економічних умов степової зони України розроблено заходи щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі інтенсифікації, запровадження прогресивної ґрунтозахисної системи землеробства та влаштування землевпорядних робіт.

Набули подальшого розвитку:

- методологічні засади теорії аграрних відносин, адекватних ринковій економіці, що передбачають дотримання інтересів сільськогосподарських товаровиробників всіх форм власності і господарювання через рентоздатність землі;

- узагальнення сутності земельної ренти стосовно об’єктивних умов її утворення в ринкових умовах господарювання, зокрема диференціальної, монопольної, абсолютної, вияснення їх ролі та значення в сучасних умовах;

- обґрунтування науково-методичних засад підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та принципів безпечного землеволодіння і землекористування в пореформений період.

Удосконалено:

- методичні підходи щодо оцінки загального аграрного потенціалу і оцінки землі як однієї з найважливіших його складових, використання цих показників при визначенні рейтингу сільськогосподарських підприємств за результативними виробничими та економічними показниками господарської діяльності;

- методичні підходи до виявлення впливу природно-кліматичних умов на рівень ефективності використання землі як основного засобу виробництва і предмета праці в сільськогосподарських підприємствах регіону;

- методичні підходи з вияву причинно-наслідкових зв’язків процесу безпечного землекористування з проведенням комплексу протиерозійних заходів та освоєнням контурно-меліоративної системи організації території.

Доповнено:

- наукові розробки та обґрунтування об’єктивної необхідності екологізації землеробства та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства в сільськогосподарських підприємствах регіону;

- наукові рекомендації з впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур в умовах ризикового землеробства, вияву їх економічної ефективності в сільськогосподарському регіоні.

Практичне значення одержаних результатів: полягає в розвитку наукових і практичних засад, запропонованих концептуальних підходів та обґрунтуванню комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на приведення в дію резервів нарощування виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення його ефективності в степовій зоні України. Висновки та пропозиції здобувача доведені до рівня методичних розробок та рекомендовані для виробництва.

Результати дисертаційного дослідження і пропозиції щодо впровадження у виробництво організаційно-економічних заходів щодо нарощування виробництва продукції та підвищення його ефективності прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Донецької облдержадміністрації (довідка № 05/19-0683 від 13.04.2005 р.).

Пропозиції автора щодо необхідності збереження родючості ґрунтів шляхом виведення з користування ерозійно небезпечних ділянок землі та їх консервації, а також запровадження ґрунтозахисної системи землеробства прийняті до впровадження Донецьким обласним Головним Управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-12-8811 від 12.04.2005 р.).

Окремі пропозиції щодо поліпшення економічного аналізу для виявлення резервів виробництва та підвищення його ефективності, застосування елементів ґрунтозахисної системи землеробства прийняті до впровадження в ряді господарств Волноваського району (довідка № 27 л-225 від 14.04.2005 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі на економічному факультеті і факультеті інженерів землевпорядкування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва при викладенні ряду наукових дисциплін (довідка № 32 від 17.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, яка містить результати, що відзначаються новизною і мають теоретичне та практичне значення. Основні положення виконаного здобувачем дослідження отримані особисто, що знайшло віддзеркалення в одноосібних наукових публікаціях. У надрукованих у співавторстві роботах у дисертації використані лише ті положення, які є особистим здобутком автора. У спільній публікації [1] автору належить розробка розділу зі складання та обґрунтування проекту формування землеволодінь та землекористувань; [4] – збір та обробка статистичних матеріалів по Донецькій області, що засвідчують високий рівень деградації ґрунтів в регіоні; [8] – обґрунтування сутності ґрунтозахисної системи землеробства.

Апробація результатів дослідження. Головні положення та висновки дисертації доповідалися і схвалені: на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва в 2000–2005 роках; на міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин” (Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, 2003 р.); на міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2004 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,33 умовно-друкарських аркуша, в тому числі 8 ? надруковано у фахових виданнях, з яких одноосібних ? 7.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації підпорядкована темі та меті дослідження і визначена їх межами. Робота виконана на 218 сторінках основного тексту комп’ютерного набору і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел у кількості 200 найменувань, містить 57 таблиць, 4 рисунки та 15 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі дисертації обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання роботи, наукова новизна та практична цінність отриманих результатів

У першому розділі „Науково-методичні засади механізму регулювання земельних відносин в ринкових умовах господарювання” розглядається теорія аграрних відносин, що є складовою економічної теорії, тобто науки, яка вивчає економічні явища на рівні всього суспільства. Аграрні відносини у системі економічних відносин являють собою найфундаментальніший феномен в економічній теорії, тому що в них переплітаються явища, що вивчаються як фундаментальними, так і прикладними науками. Аграрні відносини ? це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини поміж власниками землі і землекористувачами.

Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, пов’язані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями зв’язку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями.

Земельні відносини є першою і найбільш вагомою складовою аграрних відносин з певною кількістю невирішених проблем. Основу формування і розвитку ринкових відносин складає власність на землю. Зміст права власності на землю становить тріада правомочностей: це право володіння, право користування і право розпорядження. Власність на землю як основу формування земельних відносин слід розглядати як економічну, правову і політичну категорії. Власність на землю є визначальною у земельних відносинах будь-якої соціально-економічної системи. Складовими аграрних відносин є також рентні та економічні відносини. Рента безпосередньо пов’язана з появою і розвитком земельної власності. Вона є економічною формою реалізації земельної власності. Важливою складовою аграрних відносин є також внутрішньогосподарські економічні відносини між власниками землі і землекористувачами.

У другому розділі „Сучасний стан ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві регіону” наведено якісну і кількісну характеристику земельних угідь регіону, обґрунтовано необхідність еколого-економічного ресурсоощадного землекористування, вивчено вплив природно-кліматичних умов на ефективність господарювання в регіоні, досліджено економічну ефективність використання ресурсного потенціалу в аграрних формуваннях регіону.

Земля є одним з основних елементів національного багатства України, тому раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку економіки країни. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є головним засобом виробництва. У поєднанні з працею і капіталом земля – це основне джерело отримання доходів, вирішальна складова створення суспільного продукту як споживчої вартості.

Степова природно-кліматична зона України станом на 1. 01. 2003 р. становить 45,8 % за площею сільськогосподарських угідь, 48,1 % ? за площею ріллі, а також містить велику частину посівів (49,5 %) і на неї приходиться 47,6 % виробництва зерна.

Донецька область, що є об’єктом наших досліджень, серед семи областей і АР Крим займає 10,4 % від загальної площі посіву зернових і 10,9 % валового збору зерна. По рівню урожайності зернових область посідає четверте місце в зоні. Кінцевою метою реалізації основних напрямів земельної реформи в Донецькій області і степовій зоні України в цілому є створення організаційно-економічних передумов забезпечення ефективності використання земельно-ресурсної бази країни з урахуванням особливостей природно-кліматичних умов, суттєве підвищення соціального, інвестиційного і виробничих потенціалів землі, перетворення їх у самостійний фактор економічного зростання.

Зрівняльний підхід до сільськогосподарських підприємств, що перебувають у неоднакових умовах виробництва у зв’язку із закріпленням за ними різноякісних земель, знижують ефективність заходів щодо розвитку сільськогосподарського виробництва. Чим повніше буде враховуватися вплив якості землі на різні сторони виробництва, тим більше при інших рівних умовах можна буде виробляти продукції, тим вище буде економічна ефективність у кожному окремо взятому підприємстві (районі, області, зоні) і в цілому у сільському господарстві країни. Для цього необхідно насамперед визначити якість землі та ступінь залежності від неї виходу продукції та інших результативних показників ефективності сільськогосподарського виробництва (табл.1).

Природно-кліматичні умови необхідно розглядати як окрему складову агробіокліматичного потенціалу і враховувати їх вплив на використання створених у сільському господарстві виробничих ресурсів. У зоні ризикового землеробства, до якої належить і Донецька область, особливо важливо передбачити можливі економічні ризики, що виникають під впливом природно-кліматичних умов. Під ними треба розуміти можливість втрат продукції, ресурсів чи потенціальних доходів, виходячи із передумов найбільш раціонального їх використання. Метеорологічні умови мають досить великий вплив на результативність сільськогосподарського виробництва. Тому при проведенні економічної оцінки землі їх необхідно враховувати і оцінювати використання ресурсів і прогнозувати можливі сценарії розвитку ринкової кон’юнктури.

Таблиця 1

Ефективність використання земельних ресурсів у сільськогосподарських
підприємствах Донецької області по агрокліматичних мікрозонам у 2002?2003 рр.

Показники | Мікрозони області | У серед-

ньому по області

північ-на степова | півден-но-степова | східна | приа-зов-ська

Вироблено продукції в порівнянних цінах 2000 р. на 1 га сільськогосподар-ських угідь, грн | 1159 | 870 | 1079 | 1050 | 1032

У тому числі продукції:

рослинництва | 696 | 559 | 655 | 565 | 624

тваринництва | 463 | 311 | 424 | 485 | 408

Урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га:

зернових | 27,8 | 24,2 | 27,3 | 25,7 | 26,0

у тому числі кукурудзи | 17,5 | 25,6 | 23,7 | 11,5 | 13,2

соняшнику | 14,3 | 13,0 | 14,0 | 11,5 | 14,2

Отримано валового доходу на 1 га сільськогосподар-

ких угідь, грн | 274 | 235 | 233 | 239 | 262

Продуктивність праці, грн | 23522 | 21597 | 19224 | 22570 | 19198

Рівень рентабельності виробництва, % | 17,0 | 11,2 | -3,1 | 6,7 | 0,4

Установлено, що на рівень економічного розвитку сільськогосподарських підприємств впливає ряд факторів, з яких на родючість ґрунтів і кліматичні умови припадає 55-65 % всіх відхилень, а на забезпечення основними фондами і робочою силою 15-25 %. Існує пряма залежність між рівнем урожайності та економічних показників і ступенем розвитку дефляційних процесів ґрунтів (крутизна схилів, строкатість ґрунтів, стійкість до змиву і розмиву, недостатня захищеність території рослинним покривом), табл. 2.

Таблиця 2

Вплив змиву ґрунтів на ефективність використання землі в

сільськогосподарських підприємствах Донецької області

в середньому за 2002?2003 рр.

Рік |

Групування районів за ступенем змитості ґрунтів, % |

Кіль-кість рай-онів у групах | Урожайність, ц/га | Припадає в розрахунку на 100 га ріллі, тис. грн

зерно-

вих куль-тур | у т.ч. куку-рудзи | соняшни-ка | валової про-дукції рослин-ництва | вало-вого доходу | при-бутку

2002 рік | I гр. – до 5 | 4 | 33,3 | 25,0 | 12,0 | 94,3 | 27,3 | 14,6

II гр. – 5-10 | 9 | 25,0 | 15,1 | 10,9 | 73,9 | 17,2 | 6,1

III гр. – більше 10 | 5 | 27,4 | 16,1 | 9,2 | 65,2 | 19,5 | 7,6

У середньому | 18 | 28,5 | 18,7 | 10,7 | 77,8 | 21,3 | 9,4

Відношення показників I гр. до III гр.,

% |

121,5 |

155,3 |

130,4 |

121,2 |

140,0 |

155,3

2003 рік | I гр. – до 5 | 4 | 27,3 | 24,6 | 13,6 | 85,0 | 24,4 | 16,5

II гр. – 5-10 | 9 | 23,0 | 18,1 | 11,8 | 67,0 | 21,2 | 7,6

III гр. – більше 10 | 5 | 24,5 | 17,2 | 12,3 | 63,8 | 14,7 | 0,2

У середньому | 18 | 24,9 | 19,9 | 12,6 | 71,9 | 20,1 | 14,7

Відношення показників I гр. до III гр.,

% | х | 109,6 | 123,6 | 107,9 | 118,2 | 121,4 | 112,2

Визначено загальний виробничий потенціал досліджуваного регіону, його структуру та ресурсовіддачу як у розрізі адміністративних районів, так і в розрізі природно-кліматичних підзон Донецької області.

Найкращий рівень використання виробничого потенціалу має місце в трьох районах приазовської підзони області, де ресурсовіддача на 1000 грн потенціалу становила 64,9 грн, а найменша ? в трьох районах східної підзони (51,5 грн). За рейтингом серед адміністративних районів області перше місце посідає Слав’янський район (110,8 грн).

Запропонована методика оцінки виробничо-фінансової діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства чи району на основі обчисленого інтегрального показника, що дозволяє обґрунтувати рейтинг будь-якого господарства, району, області. За допомогою статистичних групувань визначена порівняльна ефективність використання виробничого потенціалу в різних за формами власності і господарювання сільськогосподарських підприємствах області.

У третьому розділі „Підвищення ефективності землеробства і охорони земель в умовах регіону” обґрунтована об’єктивна необхідність екологізації та охорони ґрунтів, проведено аналіз їх деградації та показана економічна ефективність протиерозійних заходів. Установлено, що надмірна розораність сільськогосподарських угідь в Україні призвела до порушення екологічної збалансованості між ріллею, луками, пасовищами, лісовими і водними ресурсами. За період 50-60 рр. в Україні необґрунтовано розорано понад 2 млн га малопродуктивних природних угідь, що разом із застосуванням просапної системи землеробства призвело до небезпечних масштабів ерозії ґрунтів.

Станом на 01.01.2003 р. рівень розораності сільськогосподарських угідь у досліджуваній Донецькій області становила близько 81 %. Крім того, 67,1 % загальної площі сільськогосподарських угідь потерпає від водної ерозіії, а площа середньо- і сильноеродованих сільськогосподарських угідь становить 21,3 %. Загальна сума капітальних укладень на реалізацію Програми протиерозійних заходів в області в переводі на ціни 2000 р. становитимуть 581.6 тис. грн, а повний еколого-економічний ефект від реалізації проекту ? 672,9 тис. грн.

Безальтернативним шляхом вирішення екологічних проблем землеробства в сучасних умовах є екологізація всіх видів виробництва і, насамперед, екологізація землеробства. Вона дає змогу послабити і з рештою припинити негативне навантаження на навколишнє середовище. Одним із важливих організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в степовій зоні України є запровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Найбільш доцільне застосування ґрунтозахисної системи землеробства в областях степової зони України. Адже більшість областей цієї зони розміщуються в зоні ризикового землеробства за кількістю опадів, за можливою ймовірністю посушливих років, у прояві водної і вітрової ерозій.

Дослідженнями встановлено, що в степовій зоні України за однакових умов виконання технологічних операцій (клас ґрунтів, глибина обробки) застосування глибокої плоскорізної обробки ґрунту порівняно з відвальною оранкою забезпечує скорочення витрат праці тракторів-машиністів та їх оплати відповідно на 18-27 і 16-36 %, а також призводить до зниження щільності тракторних робіт та енергетичних витрат. У Волноваському районі Донецької області безполицевий обробіток ґрунту застосовують майже всі господарства району. Якщо в 2003 р. із 98,8 тис. га ріллі ґрунтозахисна система землеробства була застосована на 47,3 тис. га або на 47,8 %, то в 2004 р. вона збільшилася до 59,9 тис. га або до 60,6

Показовими у цьому відношенні є чотири господарства Волноваського району. Якщо в СТОВ “Колос” і ТОВ “Калінінське” безполицевий обробіток ґрунту застосовувався всього на 10-12 % ріллі, то в СТОВ “Валер’янівське” і ТОВ “Росія” відповідно 82,9 і 34,7 %.Рівень урожайності зернових в останніх двох господарствах перевищував попередні майже в два рази, а собівартість виробництва була менше в 1,5 раза (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив безполицевого обробітку ґрунту на урожайність зернових та собівартість виробництва в сільськогосподарських підприємствах
Волноваського району Донецької області

Роки | ТОВ
„Росія” | СТОВ
„Колос” | ТОВ
„Калінінське” | ТОВ
„Валер’янівське” | Волнова-ський р-н

Урожайність зернових, ц/га

2000 | 30,5 | 15,4 | 17,3 | 22,0 | 20,3

2001 | 48,2 | 36,0 | 36,3 | 36,5 | 37,6

2002 | 44,8 | 31,3 | 34,0 | 27,5 | 32,3

2003 | 32,3 | 12,1 | 14,4 | 30,5 | 17,5

2004 | 43,2 | 22,5 | 25,6 | 48,6 | 31,2

У середньому | 31,9 | 23,5 | 25,5 | 33,0 | 27,8

Обробіток ріллі безполицевим способом, % |

34,7 |

12,4 |

18,3 |

80,1 |

60,6

Собівартість виробництва 1 ц зерна, грн

2000 | 18,9 | 12,4 | 34,5 | 25,6 | 21,8

2001 | 21,1 | 41,6 | 23,7 | 22,0 | 22,9

2002 | 27,8 | 25,7 | 25,8 | 31,5 | 29,8

2003 | 47,8 | 30,2 | 122,0 | 33,0 | 60,4

2004 | 32,1 | 62,2 | 45,7 | 31,1 | 32,1

У середньому | 29,5 | 34,4 | 50,3 | 28,6 | 33,4

Обробіток ріллі безполицевим способом, % |

34,7 |

12,4 |

18,3 |

80,1 |

60,6

Наведені дані свідчать на користь застосування ґрунтозахисної системи землеробства. Установлено, що в умовах Донецької області при застосуванні ґрунтозахисного обробітку ґрунту мають місце найменші втрати ґрунту, поживних речовин і гумусу на 1 га ріллі: ґрунту – 0,4 т , NPK ? 7,7 кг д. р., гумусу ? 93 кг. При застосуванні системи обробітку ґрунту без обертання скиби, як основного елемента ґрунтозахисної біологічної системи землеробства, прискорюється процес гуміфікації органічної речовини в ґрунтах, зростає порівняно з оранкою коефіцієнт ґрунтової родючості.

Ґрунтозахисна біологічна система землеробства враховує природні закони ґрунтоутворення і дозволяє зменшити витрати матеріально-технічних засобів і праці, забезпечує розширене відтворення родючості ґрунтів і більш високий еколого-економічний ефект. Порівняно з традиційною технологією, що базується на оранці, вона потребує вдвоє менше ПММ, у 10 разів – мінеральних добрив, втричі – робочого часу, у вісім разів – отрутохімікатів і дозволяє застосовувати менш енергомістку техніку.

В умовах сьогодення України перехід на стовідсотковий безполицевий обробіток ґрунту, тобто повна відмова від застосування плуга, на нашу думку, є передчасним. У перехідний період доцільно застосовувати комбіновані ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту. Необхідно сполучати відвальну, безполицеву, поверхневий обробіток ґрунту, тобто чергувати ці варіанти у польовій сівозміні.

Висновки

1. Теорія аграрних відносин є складовою економічної теорії, тобто науки, яка вивчає економічні явища на рівні всього суспільства. Аграрні відносини у системі економічних відносин являють собою найфундаментальніший феномен, тому що в них переплітаються явища, що вивчаються як фундаментальними, так і прикладними науками. Аграрні відносини ? це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини серед власників землі і землекористувачами. Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, пов’язані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями зв’язку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями.

2. Земля є одним із основних елементів національного багатства України, тому раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку економіки країни. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є головним засобом виробництва. У поєднанні з працею і капіталом земля – це основне джерело отримання доходів, вирішальною складовою створення суспільного продукту як споживчої вартості. Зрівняльний підхід до сільськогосподарських підприємств, що перебувають в неоднакових умовах виробництва у зв’язку із закріпленням за ними різноякісних земель, знижують ефективність заходів з розвитку сільськогосподарського виробництва.

3. Степова природно-кліматична зона України станом на 1.01.2003 р. займає 45,8? за площею сільськогосподарських угідь, 48,1 % ? за площею ріллі, а також левову частину посівів (49,5 %) і виробництва зерна (47,6 %). У господарствах степової зони провідне значення у виробництві зерна займають три культури: пшениця озима, ячмінь ярий і кукурудза. Донецька область, що є об’єктом наших досліджень, серед восьми областей і АР Крим займає 10,4 % від загальної площі посіву зернових і 10,9 % валового збору зерна, а за рівнем урожайності зернових область посідає 4-те місце в зоні. Кінцевою метою реалізації основних напрямів земельної реформи в Донецькій області і степовій зоні України в цілому з урахуванням особливостей природно-кліматичних умов є створення організаційно-економічних передумов забезпечення ефективності використання земельно-ресурсної бази країни, суттєве підвищення соціального, інвестиційного і виробничих потенціалів землі, їх перетворення у самостійний фактор економічного зростання.

4. Природно-кліматичні умови необхідно розглядати як окрему складову агробіокліматичного потенціалу і враховувати їх вплив на використання створених у сільському господарстві виробничих ресурсів. У зоні ризикового землеробства, до якої належить і Донецька область, важливо передбачити можливі економічні ризики, що виникають під впливом природно-кліматичних умов. Під ними треба розуміти можливість втрат продукції, ресурсів чи потенціальних доходів, ураховуючи передумови найбільш раціонального використання ресурсів і прогнозування сценаріїв розвитку ринкової кон’юнктури. При проведенні економічної оцінки землі необхідно враховувати і оцінювати метеорологічні умови.

5. На рівень економічного розвитку сільськогосподарських підприємств впливає ряд факторів, з яких на родючість ґрунтів і кліматичні умови припадає 55-65всіх відхилень, а на забезпечення основними фондами і робочою силою ?15-25 %. Існує пряма залежність між рівнем урожайності й економічних показників, ступенем розвитку дефляційних процесів ґрунтів (крутизна схилів, строкатість ґрунтів, стійкість до змиву і розмиву, недостатня захищеність території рослинним покривом).

6. При проведенні оцінки виробничого потенціалу господарств регіону розглянуті три методологічних підходи, з яких найбільш доцільним є економічна оцінка всіх складових потенціалу, сума яких є показником ресурсозабезпечення господарств. Визначено загальний виробничий потенціал досліджуваного регіону, його структуру та ресурсовіддачу як у розрізі адміністративних районів, так і в розрізі природно-кліматичних підзон Донецької області. Найкращий рівень використання виробничого потенціалу має місце в Слав’янському районі області

(110,8 грн на 1000 грн ресурсів).

7. Одним із важливих економічних важелів подальшого поліпшення економічного механізму господарювання та підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в аграрних формуваннях регіону є об’єктивна оцінка виробничо-фінансової діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства чи району в цілому. Запропонована методика його визначення на основі обчисленого інтегрального показника дозволяє обґрунтувати рейтинг будь-якого господарства, району, області. За допомогою статистичних групувань визначена порівняльна ефективність використання виробничого потенціалу в різних за формами власності і господарювання сільськогосподарських підприємствах області.

8 Безальтернативним шляхом вирішення екологічних проблем землеробства в сучасних умовах є екологізація всіх видів виробництва і екологізація землеробства. Вона дає можливість послабити і зрештою припинити негативне навантаження на навколишнє середовище. Загальна сума капітальних вкладень на реалізацію Програми в переводенні на ціни 2000 р. становитиме 581,6 тис. грн, а повний еколого-економічний ефект від реалізації проекту ? 672,9 тис. грн.

9. В умовах Донецької області при застосуванні ґрунтозахисного обробітку ґрунту мають місце найменші втрати ґрунту, поживних речовин і гумусу на 1 га ріллі: ґрунту – 0,4 т, NPK ? 7,7 кг д.р., гумусу ? 93 кг. Ґрунтозахисна біологічна система землеробства враховує природні закони ґрунтоутворення і дозволяє зменшити витрати матеріально-технічних засобів і праці, забезпечує розширене відтворення родючості ґрунтів і більш високий еколого-економічний ефект. Порівняно з традиційною технологією, що базується на оранці, вона потребує вдвоє менше ПММ, у 10 разів – мінеральних добрив, втричі – робочого часу, у вісім разів – отрутохімікатів та дозволяє застосувати менш енергомістку техніку.

10. В умовах сьогодення України перехід на стовідсотковий безполицевий обробіток ґрунту, тобто повна відмова від застосування плуга є передчасним. У перехідний період доцільно застосовувати комбіновані ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту. Необхідно сполучати полицеву, безполицеву і поверхневий обробіток ґрунту, тобто чергувати в польовій сівозміні ці варіанти.

11. До організаційно-економічних заходів, направлених на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі всебічної інтенсифікації землеробства в степовій зоні України і на цій основі підвищення рівня господарювання в кризовий період переходу до ринкових умов господарювання, слід, на нашу думку, віднести: проведення комплексу протиерозійних заходів, направлених на подолання дефляційних процесів (водної, вітрової ерозій); розробка науково обґрунтованої системи землеробства для умов степової зони України (відновлення системи сівозмін, системи добрив, захисту рослин, обґрунтування структури посівних площ сільськогосподарських культур з урахуванням особливостей зони); запровадження науково обґрунтованої ґрунтозахисної системи землеробства (безполицевий обробіток ґрунту, варіанти різноглибинного обробітку ґрунту, поверхневий обробіток, нульовий варіант тощо) і на цій основі застосування прогресивних ресурсозберігальних екологічно чистих технологій вирощування сільськогосподарських культур як важливої складової ґрунтозахисної системи землеробства в цілому; наукове обґрунтування землеустрою з удосконаленням землеволодінь і землекористувань, заходів щодо охорони земель з урахуванням проведеної земельної реформи та умов ринкової економіки (оптимізація розмірів сільськогосподарських підприємств, збереження великих земельних масивів у господарствах, застосування контурно-меліоративної системи тощо).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Калюжний М.Н., Сімчишин О.Й. та ін. Методичні рекомендації до складання проектів формування землеволодінь та землекористувань сільських (селищних) рад. ? Донецьк-Х., 2000. – 10 с.

2. Сімчишин О.Й. Проблеми ефективного використання виробничого потенціалу в аграрних формуваннях Донецької області // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”) . ? № 7”02. ? С.134-143.

3. Симчишин А.И. Формирование и организация территорий реформирован-ных сельскохозяйственных предприятий как составляющая экономики сельского хозяйства / Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія: у 4 ч. / За ред П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова та ін. / ІАЕ УААН. ? К., 2002. ? С. 337-342.

4. Сімчишин О.Й. Об’єктивна необхідність оптимізації землекористувань сільськогосподарських підприємств // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”). ? № 4”03. ? С. 297 – 303.

5. Сімчишин О.Й., Македонський А.В. Концептуальні засади еколого-економічного ресурсоощадного землекористування в регіоні // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”). ? № 6”03. ?С. 67-73.

6 Сімчишин О.Й. Сучасні погляди на аграрні відносини як важливої складової економічної теорії // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства (Сер. „Екон. науки. Ринкова трансформація економіки АПК”). ? Вип. 25. – Х.: ХНТУСГ, 2004 р. ? С.234-244.

7. Сімчишин О.Й. Економічна ефективність протиерозійних ґрунтозахисних заходів // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування” . ? № 10”04. ? С.96-106.

8. Сімчишин О.Й. Сучасний стан і необхідність поліпшення внутрішньогосподарських економічних відносин на селі // Держава та регіони (Сер. „Економіка та підприємництво”) . ? 2004. ? № 6. ? С.260-263.

9. Македонський А., Сімчишин О., Петренко О. Об’єктивна необхідність екологізації та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства в Україні

// Економіст. ? К.: Колегіум. ? 2005. ?№ 1. ? С.42-45.

Анотація

Сімчишин О.Й Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і охорони земель в степовій зоні України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. ? Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2005.

У дисертаційні роботі викладено результати дослідження щодо проблеми розробки науково-методичних засад та обґрунтування організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, пошуку шляхів поліпшення функціонування еколого-економічного механізму землекористування в аграрній сфері, використання і відтворення ресурсів землеробства в степовій зоні України на основі запровадження екологобезпечної ґрунтозахисної системи землеробства.

Висвітлені сучасні погляди на теорію аграрних відносин як складової економічної теорії, науково-теоретичні основи ефективності виробництва у сільському господарстві та розвиток економічних принципів безпечного землеволодіння і землекористування.

Опрацьовані напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі впровадження ґрунтозахисної системи землеробства та застосування ефективних енерго- та ресурсозберігальних технологій вирощування сільськогосподарських культур у зоні ризикового землеробства.

Ключові слова: аграрні відносини, еколого-економічна ефективність, якість землі, землеволодіння і землекористування, ресурсний потенціал, ґрунтозахисна система землеробства, ґрунтозахисні технології.

Аннотация

Симчишин А.И. Повышение эффективности сельскохозяйственного производства и охраны земель в степной зоне Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – Экономика сельского хозяйства и АПК. - Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2005.

В диссертационной работе освещены современные взгляды на теорию аграрных отношений на современном этапе развития, изложены научно-теоретические основы экономической эффективности сельскохозяйственного производства, а также получили дальнейшее развитие экономические принципы землевладения и землепользования.

Уравнительный подход к сельскохозяйственным предприятиям, которые находятся в неодинаковых условиях производства в связи с закреплением за ними разнокачественных земель, снижают эффективность мероприятий по развитию сельскохозяйственного производства. Установлено, что метеорологические условия оказывают достаточно большое влияние на результативность сельскохозяйственного производства. Поэтому при проведении экономической оценки земли их необходимо учитывать и оценивать. В исследовании это сделано с помощью определения гидротермического коэффициента.

При проведении оценки производственного потенциала хозяйств региона ус-тановлено, что наиболее целесообразным является экономическая оценка земель-ных, материальных и трудовых ресурсов, сумма которых является показателем ре-сурсообеспеченности. Определены общий производственный потенциал иссле-дуемого региона, его структуруа и ресурсоотдача как в разрезе административных районов, так и в разрезе природно-климатических подзон Донецкой области. С помощью статистических группировок определена сравнительная эффективность использования производственного потенциалу в разных за формами собственно-сти и хозяйствования сельскохозяйственных предприятий Донецкой области.

Чрезмерная распаханность сельскохозяйственных угодий привела к наруше-нию экологической сбалансованности между пашней, сенокосами и пастбищами, лесными и водными ресурсами. Уровень распаханности сельскохозяйственных угодий в исследуемой Донецкой области составляет около 81 %. По состоянию на 01.01 2003 г. в области 67,1 %