Сидорченко Тетяна Федорівна

УДК 338.45:69:330.322:332.122

Інвестиційне забезпечення розвитку будівельного комплексу регіону

Спеціальність: 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Оксанич Олександр Емануїлович,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Кухленко Олег Васильович,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, завідувач відділу

кандидат технічних наук, доцент
Яворський Володимир Григорович,
президент (Консорціум “Транс-Магістраль”)

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, кафедра економіки та управління інвестиціями, Міністерство освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться 25 лютого 2005 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 25 січня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Однією з умов здійснення ефективної інвестиційної діяльності є капітальне будівництво, у якому – функціональна система матеріаль-ного виробництва, реальні інвестиції перетворюються в основні фонди у вигляді готових до експлуатації об'єктів і споруд. У сукупності з машинобудуванням капітальне будівництво складає матеріальну основу інвестиційно-виробничої діяльності та забезпечує формування й розвиток виробничого потенціалу матеріальної сфери, його інфраструктури. Внаслідок функціонування будівельного комплексу реалізується інвестиційна політика держави, визна-чаються народногосподарські пропорції, масштаби й темпи розвитку окремих галузей, науково-технічного прогресу й ефективність інвестицій в усіх галузях економіки.

Про це наочно свідчать цифри, згідно яких 45% капітальних вкладень становлять будівельно-монтажні роботи та інші капітальні роботи і витрати, виконувані будівельними організаціями (до інших капітальних робіт і витрат тут віднесена вартість проектно-дослідницьких робіт, проектних і ін.). І майже половина капітальних вкладень, направляється на придбання устаткування.

Завдання активізації надходжень інвестицій актуальні як в Україні, так і в усьому світі. Питанням виявлення і ефективного залучення інвестиційних ресурсів присвячені роботи закордонних і вітчизняних вчених таких, як О. Амоша, П. Бєлєнький, Є. Бойко, В. Бородюк, Б. Буркинський, В. Геєць, А. Даниленко, Б. Данилишин, М. Долішній, К. Еклунд, О. Кухленко, Б. Литвин, А. Пересада, С. Пирожков, С. Писаренко, М. Портер, В. Яворський та інші.

Разом з тим, проблема підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні є актуальною і вимагає глибоких теоретичних досліджень.

Недостатнє вивчення цих питань та їх важливість для забезпечення ефективного розвитку регіональної економіки зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили основні напрямки наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з планами науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України. Матеріали дисертації використовувались при виконанні бюджетних тем “Інфраструктура прикордонного регіону в умовах ринкової трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0197U017643) та “Організаційно-економічні механізми розвитку ринкової інфраструктури і створення конкурентного середовища” (номер державної реєстрації 0100U002774).

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних і прикладних аспектів інвестиційного забезпечення розвитку будівельного комплексу регіону та обґрунтування напрямів вдосконалення їх використання.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких наукових завдань:

- визначення сутності та факторів забезпечення інвестиційної діяльності в регіоні;

- дослідження інвестиційних процесів в Україні та з’ясування регіональних особливостей інвестування економіки регіону;

- здійснення аналізу зарубіжного досвіду регулювання інвестиційної діяльності;

- проведення аналізу сфери капітального будівництва та особливостей її інвестування в регіоні;

- окреслення загальних принципів формування інвестиційно-будівельного комплексу як важливої ланки інфраструктури інвестиційного ринку регіону;

- обґрунтування шляхів залучення та форм використання інвестицій в регіоні;

- виявлення нетрадиційних інструментів фінансування капітального будівництва та розробка напрямів їх використання для підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні.

Об’єкт дослідження – теоретичні та прикладні аспекти формування і розвитку шляхів інвестування будівельного комплексу регіону як організаційного інструменту підвищення ефективності залучення та використання інвестиційних ресурсів.

Предметом дослідження є форми і методи формування взаємодії інтересів господарюючих суб’єктів в регіоні, пов’язаних інвестиційними процесами.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є сучасні теорії ринкової економіки.

При виконанні дослідження були використані методи системного підходу, статистичного та структурного аналізу, групування, побудова графічних зображень, прийом порівняння, тощо.

Інформаційною базою дослідження було чинне законодавство України та офіційні статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних положеннях, які виносяться на захист:

вперше:

- запропоновано концептуальні засади організації територіального механізму перетворення грошової форми інвестицій у конкретні об”єкти виробничого і невиробничого призначення у вигляді інвестиційно-будівельного комплексу (ІБК) регіону, основними завданнями якого є об’єднання інтересів різних господарюючих суб’єктів (інвестора, замовника, забудовника, підрядника, проектувальника);

- запропоновано засади організації і функціонування регіональних фінансово-будівельних груп, як складової ланки інфраструктури інвестиційного ринку регіону;

удосконалено:

- механізм іпотечного кредитування за рахунок фінансування інвестиційних проектів облігаційними позиками, що випускаються в регіоні і розповсюджуються серед населення, яке обмінює пакет облігацій на квартиру відповідної площі;

- механізм активізації процесу довгострокового іпотечного житлового кредитування населення з боку банків через реалізацію схеми трьохстороннього договору закупівлі-продажу й іпотеки, що буде укладатися між продавцем квартири, покупцем-позичальником і банком-кредитором. Такий договір дозволить одночасно реєструвати права власності на житло, що отримується на кошти кредиту, і права банку-заставоутримувача по іпотеці даного житла, забезпечуючи йому повернення кредиту, а отже, знижуючи ризик банку і прискорюючи процедуру реєстрації угод;

- комплексний підхід до вибору підприємством джерел фінансування капітальних вкладень, який дозволяє визначити граничний розмір капітальних вкладень, виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, не порушуючи оптимального співвідношення між власними і залученими коштами підприємств;

дістали подальший розвиток:

- тлумачення категорії “інвестиції”, згідно з яким інвестиції пропонується розглядати: по-перше, як фінансовий важіль впливу фінансових відносин на господарський процес; по-друге, як частину бухгалтерського балансу та суму власного капіталу і довгострокових зобов’язань підприємства; по_третє, як конкретний процес вкладень з певною метою і в конкретні об’єкти.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в поглибленні знань щодо формування і активізації шляхів залучення і використання інвестицій у будівельний комплекс регіону, як важливий інструмент регіональної інвестиційної політики.

Практичне значення полягає в розробці методичних підходів до удосконалення напрямів інвестування будівельного комплексу і підвищення за його допомогою ефективності інвестиційної діяльності регіону. Результати дисертаційного дослідження в частині обґрунтування ефективних напрямів інвестування будівельного комплексу та відповідних науково-методичних рекомендацій щодо їх розвитку використані Львівською обласною державною адміністрацією при розробці стратегії розвитку області та програми соціально-економічного розвитку Львівської області (довідка №5/7-1035/7-24 від 18.03.2004 р.). Практична значущість удосконалення комплексного підходу до вибору підприємством джерел фінансування капітальних вкладень підтверджено довідкою ЗАТ “Львівський керамічний завод” (довідка № 1047 від 24.12.2004 р.)

Особистий внесок автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України” (Донецьк 2002р.) і семінарах Інституту регіональних досліджень НАН України, галузевих і обласних нарадах.

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 9 наукових роботах, у тому числі в 1 монографії, 6 робіт – у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг – 4,15 д.а., з них особисто автору належить 3,35 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками по кожному з них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків, містить 14 таблиць, 28 рисунків, 2 додатки. Список використаних джерел нараховує 153 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими темами Інституту регіональних досліджень НАН України. Сформульовано головну мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію основних положень роботи.

У першому розділі “Науково-методичні основи забезпечення інвестиційно-будівельної діяльності в регіоні” проведено аналіз інвестиційних процесів в Україні, визначена сутність інвестицій, їх провідна роль в умовах трансформаційної економіки; розглянуті сучасні особливості таких основних понять, як “інвестиційна діяльність”, “інвестиційний процес”, “інвестиційний ринок”; досліджено, спираючись на зарубіжний досвід, методичні підходи і напрямки регулювання інвестиційної діяльності, фактори активізації їх впливу в регіоні.

Узагальнюючи найбільш розповсюджені підходи до оцінки змісту категорії “інвестиції” вітчизняних і зарубіжних вчених, автором пропонується розглядати інвестиції по-перше, як фінансовий важіль впливу фінансових відносин на господарський процес; по-друге, як частину бухгалтерського балансу та суму власного капіталу і довгострокових зобов’язань підприємства; по-третє, як конкретний процес вкладень з певною метою і в конкретні об’єкти.

Відповідно, процес інвестування розуміється як стратегічно спрямоване вкладення різних економічних ресурсів, здійснюване з метою набуття суб’єктом (групою інвесторів) індивідуальних конкурентних переваг щодо одержання в будь-якій формі (фінансових, майнових, нематеріальних і ін.) вигод у майбутніх періодах, тобто, інвестування являє собою спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес, у результаті якого з'єднуються ті, хто пропонує тимчасово вільні кошти, із тими, хто їх потребує.

Структура суб’єктів і об’єктів управління інвестиційним процесом згідно суб’єктів інвестиційного ринку та основних важелів впливу на їх активність в роботі окреслена в наступному вигляді (рис. )

На основі аналізу наукових публікацій по темі дисертації доведено, що економічну сутність інвестиційного ринку як економічної категорії, можна виразити як складну систему економічних відносин купівлі-продажу інвестиційних ресурсів і інвестиційних товарів, у рамках якої формується їхній попит та пропозиція, а також ціни на них з метою фінансового, матеріального й інтелектуального забезпечення відтворення капіталу з мінімальними витратами й досягненням оптимальних термінів окупності інвестицій. Тобто, розвинутий інвестиційний ринок виступає, по-перше, як необхідна форма вирішення існуючих протиріч між потребою економіки регіону у додаткових інвестиційних ресурсах і обмеженістю їх пропозиції, по-друге, як сукупність різних механізмів, що сприяють не лише акумуляції необхідних ресурсів, але й раціональному їх розміщенню.

Виходячи з сучасних теоретичних концепцій і загальноприйнятих в практиці господарювання методологічних підходів, у дисертації використаний показник інвестицій в основний капітал, як визначальний показник, що характеризує інвестиційні процеси в країні та її регіонах. Тенденції зміни інвестування в основний капітал основних галузей економіки України наведені у (табл. ).

Таблиця 1

Інвестиції в основний капітал за галузями економіки
(у порівняльних цінах, млн. грн.)

Галузі економіки | 1990 | 1995 | 2002 | 2003 | 2002 р.
в % до | 2003 р.
в % до | 1990 | 1995 | 1990 | 1995 | Всього | 55368 | 16097 | 18353 | 24097 | 33,1 | 114,0 | 43,5 | 149,7 | в т. ч. | промисловість | 19088 | 6121 | 8091 | 10040 | 42,4 | 132,2 | 52,6 | 164,0 | сільське господарство | 11957 | 1338 | 932 | 989 | 7,9 | 71,9 | 8,4 | 76,3 | лісове господарство | 66 | 40 | 38 | 41 | 57,6 | 95,0 | 62,1 | 102,5 | будівництво | 1926 | 247 | 900 | 1182 | 46,7 | 364,4 | 61,4 | 478,5 | транспорт | 4622 | 1497 | 2271 | 3115 | 49,1 | 151,7 | 67,4 | 208,1 | зв'язок | 722 | 307 | 1186 | 1717 | 164,3 | 386,3 | 237,8 | 559,3 | торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут | 1386 | 154 | 1216 | 1867 | 87,7 | 789,6 | 134,7 | 1212 | інформаційно-обчислювальне обслуговування | 59 | 2 | 20 | 15 | 33,9 | 1000,0 | 25,4 | 750,0 | житлове господарство | 8970 | 3353 | 2528 | 3370 | 28,2 | 75,4 | 37,6 | 100,5 | будівництво закладів науки, культури, мистецтва, осві-ти, охорони здоров'я, кому-нальних підприємств та ін-ших об'єктів виробничого та невиробничого призначення | 6572 | 3038 | 1171 | 1761 | 17,8 | 38,5 | 26,8 | 58,0 | Статистичний щорічник Україна за 2003 рік. – Київ: Держкомстат України, 2004.

В цілому по Україні в 2003 р. основним джерелом фінансування загальних капіталовкладень були власні кошти підприємств (61,4%). За рахунок коштів державного бюджету освоєно тільки 7,0% загальних інвестицій (у 1995р. було освоєно відповідно 22%, у 2000р. – 5,1% ). За рахунок місцевих бюджетів інвестиції склали 4,1%, іноземних інвесторів – 5,5%, населення (будівництво власних житлових будинків) – 3,6%. В 2003 році більше половини капіталовкладень (62,7%) здійснили забудовники недержавної форми власності, тоді як у 1995р. їх частка складала 36,7%, а у 2000 р. – 54,1%.

Проведений в роботі аналіз структури інвестицій в основний капітал показав, що структурні зміни в інвестиційному процесі в 1990-2003 рр. відбувались з істотними змінами в структурі джерел фінансування, що дозволило зробити наступні висновки: 1) основним джерелом інвестицій в основний капітал (на рівні двох третин) є власні кошти підприємств; 2) із власних коштів підприємств основні джерела інвестицій — амортизаційний фонд і власний прибуток; 3) висока питома вага власних коштів в інвестиціях обумовлена прагненням керівництва підприємств зберегти на них відтворювальний процес всупереч очевидній економічній вигоді, що досягається вкладенням грошей у спекулятивно-посередницькі угоди і боргові цінні папери); 4) низький рівень участі залучених і позикових коштів в інвестиціях обумовлений впливом на економіку створеного в останні роки господарського механізму, що робить невигідним інвестиції в реальний сектор економіки; 5) дуже мала частка позикових коштів у джерелах інвестицій, всього 8,2%; 6) іноземні інвестиції не відіграють істотної ролі в інвестиціях у реальний сектор (всього 5,5%), оскільки такі інвестиції ризиковані і малоприбуткові; 7) відносно невелика питома вага в інвестиціях коштів індивідуальних забудовників обумовлена недостатнім рівнем реальних доходів основної маси населення.

Важливим фактором, який відображає привабливість інвестиційного ринку, є надходження в країну прямих іноземних інвестицій. Динаміка їх в економіку України показана в (табл. ).

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції (на початок року; млн. дол. США)

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Прямі іноземні інвестиції в Україну | 483,5 | 896,9 | 1438,3 | 2063,6 | 2810,7 | 3281,8 | 3875,0 | 4406,2 | 5471,8 | 6657,6

Статистичний бюлетень за січень 2004 року. №1. Держкомстат України, м. Київ

Обсяг іноземних інвестицій на 01.10.2004 року у Львівську область досяг 338,6 млн. дол. США, у т.ч. в економіку Львова спрямовано 192,7 млн. дол. США, що становить 56,9% до підсумку по області; на одного мешканця області – 130,3 дол. США. За останнім показником область займає 6 місце в Україні (на одного мешканця України припадає 163 дол. США).

Вважаємо, що окреслений стан із надходженням ПІІ свідчить про досить позитивне уявлення іноземних інвесторів про інвестиційний імідж Західного регіону. Зміна іміджу, як доводить автор, залежить від якості і достовірності інформації про перспективні інвестиційні проекти регіону та умови діяльності потенційних інвесторів в регіоні.

Проведений в дисертації аналіз світової практики регулювання інвестиційної діяльності дозволив виокремити сферу державного управління бюджетними і позабюджетними коштами, що практично реалізується заходами державної інвестиційної політики, яка полягає у прийнятті законів та інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність в країні.

При цьому було встановлено, що ефективність використання інвестицій значною мірою визначається і залежить від підходів та методів регулювання процесів їх залучення і подальшого використання.

Критерії, які доцільно використовувати регулюючим органам, наступні: вимоги до фінансових ресурсів, правила ведення бізнесу, вимоги до виділення активів клієнтів, правила розкриття інформації, примус до виконання правил, аудит і програми компенсації втрат інвесторам.

У дисертації обґрунтовується, що одним із найперспективніших напрямів залучення капіталів в Україну є активізація діяльності інвестиційних банків, формування нових інвестиційних інститутів, використання коштів інвестиційних, пенсійних фондів, страхових компаній тощо, пропонуючи напрями активізації їх діяльності з огляду на ефективність інвестиційних процесів у регіоні.

Дослідження свідчать, що регулювання інвестиційної діяльності – це процес взаємодії функцій, об'єктів, управлінських рішень та методів регулювання, спрямований на поліпшення результатів інвестиційної діяльності.

В роботі на підставі аналізу ефективності використання інвестицій на прикладі ринкових країн, зокрема Японії, Франції, Німеччини, Ірландії, Італії, Нідерландів, Іспанії, Великобританії, США доведена важливість регулюючої ролі держави у сучасних умовах при усуненні бар’єрів на шляху іноземних інвестицій і однаковому підході до національних і закордонних інвесторів.

Другий розділ “Організаційно-економічні особливості інвестування капітального будівництва в регіоні” присвячено аналізу сфери капітального будівництва як передумови ефективного розвитку інвестиційного ринку регіону, питанням формування інвестиційно-будівельного комплексу як однієї з важливих специфічних ланок інфраструктури інвестиційного ринку регіону.

Капітальне будівництво, завдання якого полягає в нарощуванні виробничого потенціалу на новій технічній основі, спорудженні підприємств, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, відіграє важливу роль в інвестиційному процесі. Разом з цим, у відтворювальному процесі основних фондів беруть участь й інші галузі народного господарства (наприклад, машинобудування й ін.), що створюють устаткування, машини й інші речові цінності. Важливість будівництва полягає в тому, що, здійснюючи монтаж устаткування, поряд з будівництвом будинків, воно забезпечує введення в дію підприємств і, таким чином, завершує процес їхнього створення. Та додаткова праця, яка затрачається в будівництві на монтаж устаткування, є фактично завершальним етапом створення знарядь виробництва машинобудівною промисловістю.

Схема, наведена на рис. , ілюструє здатність будівництва виступати інвестиційним мультиплікатором, що ініціює економічну активність інших учасників відтворювального процесу в регіоні.

Як видно зі схеми, фінансові кошти через уповноважений державний орган надходять на рахунок підприємств, що виграли інвестиційний конкурс, а потім, через певний час кошти повертаються до бюджету у вигляді податків. Поява продукції цих підприємств на внутрішньому регіональному ринку не лише розширює масштаби останнього, але й підвищує попит на продукцію підприємств постачальників, активізує роботу транспорту. Отже, попит на устаткування і матеріали ініціює попит на сировину, тобто один рівень інвестиційної активності ініціює інший рівень інвестиційної активності.

У дисертації визначено основні напрямки впливу капітального будівництва на інвестиційні процеси в регіоні, серед них наступні:

1.

2.

3.

4.

5.

З метою розширення впливу і активізації окреслених напрямків у дисертації запропоновано ввести додаткову ланку інвестиційного ринку регіону - інвестиційно-будівельний комплекс (ІБК), як сукупність виробничих і невиробничих галузей, включаючи управління, що забезпечують здійснення інвестиційної діяльності у формі капітальних вкладень у регіональних межах, а також реалізацію державної політики в житловій сфері.

Доцільність формування такого будівельного комплексу знаходить конкретне змістовне і повнокровне економічне наповнення саме на регіональному рівні, адже його територіальні межі детерміновані економічно доцільним радіусом перевезення найбільш важких будівельних матеріалів і конструкцій. При цьому, як географічний центр комплексу, повинні прийматися вузли зосередженого будівництва, котрі, як правило, збігаються з регіоноутворюючими центрами – містами. Функціональним призначенням регіонального будівельного комплексу є створення матеріально-речової бази, яка забезпечує умови для соціально-економічного відтворення регіону шляхом перетворення грошової форми інвестицій у конкретні об’єкти виробничого і невиробничого призначення на його території. У такому сенсі регіональний будівельний комплекс матеріалізує результат діяльності загальноекономічного регіонального комплексу у формі виробничих і невиробничих нагромаджень та створює умови для ефективного функціонування систем регіонального виробництва і споживання.

Принципово нова економіко-правова ситуація, а також вплив на ІБК факторів соціально-економічного характеру припускають об’єктивний аналіз розвитку корпоративного сектора і можливостей формування регіональних фінансово-будівельних груп (ФБГ), які в майбутньому можуть скласти структуроутворюючу основу регіонального ІБК. Майнові (корпоративні) зв’язки відіграють дуже істотну роль при інтеграції будівельних фірм у ФБГ. Управління розвитком таких груп підтримується тим, що контрольний пакет акцій учасників групи або розподілений серед них, або належить провідній компанії в групах холдингового типу. Однак, будівельні фірми можуть групуватися і без опори на ці зв’язки, а у формі індустріальних мереж ("industrial networks"), яким характерне: генерація й обмін новою інформацією; єдність фінансового, технологічного і будівельного простору; єдність правового простору; будівництво і впровадження ефективних технологій; впровадження нових архітектурно-планувальних рішень; впровадження новітніх основних і оборотних фондів будівництва; збут і сервісне обслуговування, придбання необхідних ресурсів; участь в інвестиційних проектах.

При цьому реалізація регіональної економічної політики щодо будівельної галузі і ФБГ із боку регіональних адміністрацій повинна стати адекватною формою державного регулювання ринкових процесів щодо регіонального ІБК.

Третій розділ “Напрямки вдосконалення використання інвестиційних ресурсів регіону” подає методичні розробки автора стосовно обгрунтування заходів та визначення інструментів підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів регіону, спираючись і використовуючи можливості будівельного комплексу.

Для цього автором пропонується активізувати ринок довгострокових житлових іпотечних кредитів. Проаналізувавши відомі з досвіду ринкових країн класичні моделі іпотечного інвестування, було встановлено, що з позицій використання в умовах України доцільно розглянути досвід функціонування ринку житла у США, де первинна ланка ринку житла – позичково-ощадні асоціації (ПОА). Відповідно, покупець будинку одержує позичку в ПОА тільки під заставу свого нерухомого майна, включаючи будинок, що купується, (її розмір складає 80% вартості будинку і 90 або 100% у випадку, якщо позичку бере військовослужбовець, ветеран або незаможний).

Досвід іпотечного кредитування в країнах з трансформаційною еконо-мікою дає підстави рекомендувати в умовах регіону до впровадження схему трьохстороннього договору закупівлі-продажу й іпотеки, що укладається між продавцем квартири, покупцем-позичальником і банком-кредитором. Такий договір дозволяє практично одночасно реєструвати права власності на житло, що отримується на кошти кредиту, і права банку-заставоутримувача по іпотеці даного житла, забезпечуючи йому повернення кредиту. Це істотно знижує ризик банку, спрощує і прискорює процедуру реєстрації угод. Крім цього сприяти розвитку іпотеки буде впровадження різних моделей рефінансування житлових іпотечних кредитів за допомогою спеціальних операторів вторинного ринку. Не менш доцільним джерелом фінансування інвестиційних проектів є облігаційні позики. Пропонується запровадити випуск облігацій на рівні регіону, підсумковий пакет яких буде обмінюватися на квартиру і надавати право отримувати житло в будинках, побудованих на залучені кошти. Ціна облігацій встановлюється на основі собівартості будівництва й індексується відповідно до зміни вартості будівництва житла.

В роботі доводиться, що для успішної реалізації іпотеки необхідне створення законодавчо-нормативної бази, яка визначає умови іпотеки, доступ-ні для широкої маси споживачів. Для цього пропонується розробити і затвер-дити для умов регіону Концепцію розвитку системи іпотечного житлового кредитування, у якій, поряд із визначеними умовами для розвитку системи в цілому, запровадити також конкретні напрямки удосконалювання законодав-чої і нормативної бази як на рівні центру, так і на рівні регіонів; активізувати і розширити коло банків, які послідовно і професійно будуть здійснювати операції по довгостроковому іпотечному житловому кредитуванню населення.

З цією метою доцільно утворити регіональне іпотечне агентство (РІА), основними задачами якого є організація в регіоні вторинного ринку іпотечних кредитів і створення системи рефінансування іпотечних кредитів, наданих банками.

Структурою, здатною взяти на себе рішення всього комплексу задач, пов'язаних з організацією житлового будівництва в сучасних умовах, повинні виступити регіональні ФБГ. При цьому регіональні ФБГ виступають у ролі забудовника (девелопера), що забезпечує: вибір економічно ефективного проекту; створення чи перетворення об'єкта нерухомості (забудова незасвоєної ділянки землі, реконструкція будинку й ін.); одержання всієї необхідної передбаченої законодавством документації і дозволів на реалізацію проекту; пошук інвесторів; визначення умов залучення інвестицій і позикових коштів; розробку механізмів обороту коштів і форм їхнього повернення; добір і залучення підрядників; контроль над здійсненням робіт (рис. ).

Автор доводить, що склад регіональних ФБГ, які включають, як правило, фінан-сові структури, зокрема банки, дозволяє не обмежуватися функціями простого акуму-лювання фінансових ресурсів, а нарощувати обсяги спочатку залучених кош-тів за рахунок діяльності на фінансових ринках: мається на увазі здійснення функцій трасто-вого управління коштами. Це відкриває перед регіональними ФБГ широкі можливості по фінансуванню проектів, особливо великих, потребуючих тривалого терміну здійснення, таких, наприклад, як масове будівництво житла в містах. Відпо-від-но регіональні ФБГ становитимуть центральну і системостворюючу структуру в процесі адаптації регіональних ІБК до умов соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Для підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні в дисертації за-пропоновані наступні нетрадиційні інструменти. Ризик ліквідності може бути іс-тотно зменшений за рахунок сек’юритизації боргу. Під “сек’юритизацією” розумі-ється оформлення заборгованості реципієнта у вигляді цінних паперів, які оберта-ються на вторинному ринку (переводні векселі, облігації). Відзначимо нетрадицій-ний характер цінних паперів, котрі випускаються: їх емітентом є не позичальник і не страте-гічний (первісний) інвестор, а консорціум, створюваний до початку будівництва.

Ще одним із інструментів є фінансовий та оперативний лізинг, які діють наступним чином. Вільні грошові ресурси концентруються в банку і нада-ються у вигляді кредиту лізинговій компанії. Остання втілює наданий кредит у засоби праці (купує на заводі будівельну техніку), після чого трансформує засоби праці в товарний кредит будівельної організації (передає підприємству в тимчасове користування до остаточного викупу). Лізингоотримувач, вико-ристовуючи машини у виробництві, створює нову будівельну продукцію, після реалізації якої у лізингоотримувача з’являються фінансові ресурси, якими проводяться взаєморозрахунки з усіма учасниками лізингових операцій.

Рис. 3. Основні функції регіональної ФБГ у сфері житлового будівництва.

Вважаємо, що в умовах будівельного виробництва, для якого характерні етапність робіт, їх сезонність, перманентна зміна парку машин у залежності від профілю об'єкта, який споруджується, більш привабливий оперативний лізинг. Він дає можливість короткочасного використання машин і техніки для здійснення окремих видів робіт, причому надання машин у товарний кредит супроводжується послугами по їх технічному й експлуатаційному обслуговуванню, що звільняє будівельну організацію від необхідності створювати під кожний вид устаткування ділянки механізації.

Як один з заходів поповнення бюджету пропонується створити інвестиційну модель запозичення коштів на основі облігаційних позик. Емітентом облігацій буде керівництво області, яке може випустити в обіг три види облігаційних позик: облас-на (внутрішня) облігаційна позика, орієнтована на українських інституціональних інвесторів; обласна облігаційна ощадна позика, орієнтована на дрібних приватних інвесторів; зовнішня облігаційна позика в іноземній валюті – єврооблігації.

Концепція запозичень повинна ґрунтуватися на безумовному виконанні принципу перетворення всіх позикових коштів в інвестиції.

Для забезпечення високої надійності системи облігаційних позик необ-хідно створити спеціальний Заставний фонд, який володітиме оновлювальним і доповнювальним по потребі переліком майнових об’єктів, у тому числі, які знаходяться у власності області, що можуть бути ним реалізовані, або прав на ці об’єкти, які підлягають продажу чи використанню як заставне забезпечення кредитів, які залучаються у випадку недостатності коштів фінансових фондів, позик для своєчасного погашення облігацій і виплати відсотків по них.

Фінансова політика, спрямована на підвищення доходів від ефективного використання земельно-майнового комплексу, у т.ч. і надходжень у бюджет, повинна проводитись в рамках розширення ринку інвестицій на основі реформування економічних відносин між інвесторами і кредиторами, розвитку кредитної політики, фондового і земельного ринків, із застосуванням методів, більш широкого використання коштів населення для фінансування інвестиційних програм, у першу чергу житлового будівництва.

На думку автора, цьому сприяв би сформований у регіоні цільовий бюджетний житлово-інвестиційний фонд.

Проведене дослідження показало, що інвестиційно-будівельна діяльність в регіоні реалізується визначеною системою виробничих, функціональних, організаційних і інституціональних структур, утворюючих інвестиційно-будівельний сектор регіону.

У дисертації пропонується концептуальна модель кругообігу інвестицій в процесі інвестиційно-будівельної діяльності регіону (рис. ).

Оскільки всіх учасників інвестиційно-будівельної діяльності поєднують процеси створення основних фондів, які виступають в остаточному підсумку як джерело (база) утворення і нагромадження капіталу, можна зробити висновок, що модель буде функціонувати, якщо: 1) сумарна величина первинних витрат інвесторів при ефективній організації інвестиційно-будівельного циклу (на базі ефективного інвестиційного проекту) буде меншою за сумарну величину доходів (результатів), які отримують інвестори за час окупності капітальних вкладень; 2) вторинні і наступні доходи інвесторів, одержувані ними після терміну окупності капітальних вкладень, забезпечують можливість здійснення вторинних і наступних витрат з метою розширеного відтворення основних фондів.

Рис. 4. Концептуальна модель кругообігу інвестицій у процесі
інвестиційно-будівельної діяльності.

Функціонування моделі і підвищення ефективності інвестиційно-будівельної діяльності в регіоні у дисертації пов’язується із необхідністю вдосконалення нормативно-правової бази та формуванням інфраструктурних інвестиційних ланок в регіоні. Спираючись на власний практичний досвід автор обґрунтовує необхідність випуску нових нормативно-правових актів області, розкриває їх зміст та цільове призначення. Пропоновані проекти нормативно-правових актів, зокрема, “Про цільове використання кредитів”, “Про гарантії керівництва області”, “Про заставний фонд області” гармонізують законодавство регіону стосовно до вимог міжнародного права в області інвестицій, визначать інвестиційну політику обласної адміністрації і збільшать надходження коштів в бюджет області.

Висновки

У дисертації досліджено теоретичні проблеми і запропоновано методи формування взаємодії господарських суб’єктів будівельно комплексу в регіоні пов’язаних інвестиційними процесами, що дозволяє зробити наступні висновки:

1. Пропонується розглядати процес інвестування як стратегічно спрямоване вкладення різних економічних ресурсів, здійснюване з метою набуття суб’єктом (групою інвесторів) індивідуальних конкурентних переваг щодо одержання в будь-якій формі (фінансових, майнових, нематеріальних і ін.) вигод у майбутніх періодах. Відповідно, інвестування являє собою спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес, у результаті якого з’єднуються ті, хто пропонує тимчасово вільні кошти, із тими, хто їх потребує.

2. Основними складовими інвестиційного ринку є інвестиційний попит та інвестиційна пропозиція, які взаємодіють таким чином, що при нормальному інвестиційному кліматі й інвестиційній активності досягається їхній відносний збіг, рівновага. У якості продавців на ринку інвестиційних товарів, які формують інвестиційну пропозицію, виступають їхні виробники, продавці цінних паперів і інші постачальники інвестиційних товарів.

3. Підготовці будівництва, власне будівництву і реалізації будівельної продукції (здача готового об’єкта будівництва в експлуатацію) відповідають три стадії кругообігу капітальних вкладень: 1) виробництво як продуктивна форма створення основних фондів; 2) реалізація як форма перетворення будівельної продукції в основні фонди і 3) підготовка наступного циклу відтворення з метою чергового перетворення грошових фондів у продуктивні.

Роль капітального будівництва в інвестиційному процесі полягає в наступному:

- капітальне будівництво бере участь в освоєнні (здійсненні) капітальних вкладень;

- капітальне будівництво забезпечує ріст основних фондів виробничих потужностей підприємств і, отже, сприяє розвитку галузей народного господарства; розвитку виробництва і підвищенню добробуту населення;

- забезпечуючи застосування на підприємствах нової техніки і технології, будівництво сприяє впровадженню досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

- особлива роль будівництва в процесі створення виробничих підприємств полягає в тому, що, здійснюючи поряд зі зведенням будинків і споруд монтаж технологічного, енергетичного й іншого видів устаткування, воно забезпечує умови для введення в дію заводів, фабрик, комбінатів і, таким чином, завершує загальний процес їхнього створення;

- до будівельної галузі відносяться проектні організації і, отже, проектно-вишукувальні роботи, пов’язані з розробкою будівельних інвестиційних проектів як підготовчою стадією будівельного виробництва.

4. Для успішної реалізації іпотеки необхідне створення законодавчо – нормативної бази, яка визначає умови іпотеки, доступні для широкої маси споживачів. Для цього необхідно розробити і затвердити для умов регіону Концепцію розвитку системи іпотечного житлового кредитування, у якій поряд із визначеними умовами для розвитку системи в цілому запровадити також конкретні напрямки удосконалювання законодавчої і нормативної бази як на рівні центру, так і на рівні регіонів. Активізувати і розширити коло банків, які послідовно і професійно будуть здійснювати операції по довгостроковому іпотечному житловому кредитуванню населення. З цією метою доцільно утворити регіональне іпотечне агентство (РІА) основними задачами якого є організація в регіоні вторинного ринку іпотечних кредитів і створення системи рефінансування іпотечних кредитів, наданих банками.

5. Структурою, здатною взяти на себе рішення всього комплексу задач, пов’язаних з організацією житлового будівництва в сучасних умовах, можуть виступити регіональні фінансово-будівельні групи (ФБГ). При цьому регіо-на-льні ФБГ виступають у ролі забудовника (девелопера), що включає: вибір еко-номічно ефективного проекту; створення чи перетворення об’єкта нерухо-мості (забудова незасвоєної ділянки землі, реконструкція будинку й ін.); одержання всієї необхідної передбаченої законодавством документації і дозволів на реалізацію проекту; пошук інвесторів; визначення умов залучення інвестицій і позикових коштів; розробка механізмів обороту коштів і форм їхнього повернення; добір і залучення підрядників; контроль над здійсненням робіт.

6. Підвищенню ефективності інвестиційної діяльності сприятиме зміна організаційної системи управління будівельним комплексом області, задач органу управління інвестиційно-будівельного комплексу, серед яких: створення конкурентного середовища серед потенційних виконавців замовлень; проведення конкурсів як на проектні рішення, так і на одержання замовлень на будівництво; формування банку даних по проектах замовлень на перспективне будівництво; розробка і здійснення єдиної інвестиційної політики в сфері комплексної забудови області об’єктами соціального і виробничого призначення, влаштування інженерної, транспортно–дорожньої й інших видів обласної інфраструктури.

7. Проведене дослідження показало, що інвестиційно-будівельна діяльність в регіоні реалізується визначеною системою виробничих, функціональних, організаційних і інституціональних структур, утворюючих інвестиційно-будівельний сектор регіону, для яких запропоновано концептуальну модель кругообігу інвестицій.

Модель буде функціонувати за умови, що :

1) сумарна величина первинних витрат інвесторів при ефективній організації інвестиційно-будівельного циклу (на базі ефективного інвестиційного проекту) повинна бути менша за сумарну величину приведених з врахуванням фактору часу доходів (результатів), які утворяться в інвесторів у період терміну окупності капітальних вкладень;

2) вторинні і наступні доходи інвесторів, одержувані ними після терміну окупності капітальних вкладень, забезпечують можливість здійснення вторинних і наступних витрат з метою розширеного відтворення основних фондів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Сидорченко Т.Ф. Проблеми фінансування житлового будівництва та можливі шляхи їх вирішення // Соціально-економічні дослідження в перехід-ний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України (щорічник наукових праць). Випуск ХХІУ/НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. -Львів, 2001. - С.103-111.

2. Сидорченко Т.Ф. Деякі питання відновлення конкурентноспроможних виробництв в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (щорічник наукових праць). Випуск ХХХІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. – Львів, 2001.- С.218-226.

3. Сидорченко Т.Ф. Спільні підприємства як фактор активізації інвестиційних програм в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні (збірник наукових праць). Випуск 2 (ХХХІІІ)/НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. Частина 2 – Львів, 2002.- С.47-51.

4. Н.І.Гомольська, Т.Ф.Сидорченко. Розвиток інфраструктури як фактор активізації інвестиційних процесів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово інвестиційна діяльність (Збірник наукових праць). Випуск 6 (ХХХУІІ) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. – Львів, 2002. – С.380-387. Особистий внесок автора полягає в розгляді питань формування і функціонування інвестиційного ринку.

5. Сидорченко Т. Роль капітального будівництва у розвитку інвестиційного ринку регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми реалізації регіональної політики (Збірник наукових праць). Випуск 2 (ХL) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. Частина 2.– Львів, 2003. – С.11-15.

6. Т.Ф.Сидорченко. Інвестиційно-будівельний комплекс як механізм активізації інвестиційної діяльності в регіоні //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України (Збірник наукових праць). Випуск 5 (ХLІІІ) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. – Львів,