Інститут психології імені Г.С.Костюка

АПН України

СИЧ Василь Михайлович

УДК 37.015.3

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

СПЕЦІАЛІСТІВ ВІДДІЛІВ ОСВІТИ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія організаційної психології, м. Київ.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Карамушка Людмила Миколаївна,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН

України, лабораторія організаційної психології,

завідувач (м. Київ).

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна,

Східноукраїнський університет ім. В.Даля,

кафедра психології, завідувач (м. Луганськ);

кандидат психологічних наук, доцент

Бондарчук Олена Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної

освіти АПН України, кафедра психології,

завідувач (м. Київ).

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН

України, лабораторія психології мас та організацій (м. Київ).

Захист відбудеться 19 квітня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ – 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розіслано 18 березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Суттєву роль у розв’язанні завдань сучасної освіти, зокрема середньої загальноосвітньої школи, відіграє взаємодія відділу освіти з навчальними закладами. Основна місія у цій взаємодії покладена на спеціалістів відділів освіти, які повинні спрямовувати педагогічних працівників на успішне виконання освітянських завдань.

Як свідчить досвід діяльності освітніх організацій, практичне розв’язання складних управлінських проблем в освіті можливе за умови належної психологічної підготовки спеціалістів відділів освіти, які повинні ефективно здійснювати управлінську діяльність та організовувати діяльність керівників закладів освіти, педагогічних колективів та педагогічних працівників. Від їх психологічної та професійної компетентності багато в чому залежить успішність системи середньої освіти, тим більше в час, коли сучасна вітчизняна освіта почала розвиватися на демократичних засадах. На теперішньому етапі розвитку освіти управлінська діяльність спеціалістів відділів освіти повинна оцінюватися, насамперед, за їх компетентністю, професійними здібностями, певними ціннісними спрямуваннями та ставленням до оточуючої дійсності, до інших людей, до самого себе.

Аналіз психолого-управлінської літератури свідчить, що дослідження психологічних основ управління закладами середньої освіти є предметом уваги багатьох дослідників (О.І.Бондарчук, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.І.Пірен, В.В.Третьяченко, Р.Х.Шакуров та ін.). Проте не досить вивченими є аспекти, пов’язані із соціально-психологічними особливостями управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти. В педагогічній літературі представлені лише класичні та модернізовані функції працівників апарату районного відділу освіти, питання планування, організації та здійснення контролю в їх управлінській практиці (Є.С.Березняк, Л.І.Даниленко, О.І.Зайченко, Н.М.Островерхова, В.Г.Стіоса та ін.). Що ж стосується психологічних основ управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти, то лише в роботах Н.Л.Коломінського висвітлено окремі професійно-значущі якості спеціалістів та деякі шляхи удосконалення стилю їх діяльності.

Слід зазначити, що реалізація того чи іншого стилю управління спеціаліста відділу освіти залежить від того, які спонукання лежать в основі здійснення ним професійної діяльності. Тому проблема впливу на управління з боку мотиваційної сфери спеціаліста відділу освіти є надзвичайно актуальна.

Різноманітним аспектам психології мотивації приділяли увагу ряд вітчизняних дослідників (В.Г.Асеєв, Г.О.Балл, Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, С.С.Занюк, В.І.Ковальов, О.М.Леонтьєв, М.Ш.Магомед-Емінов, А.К.Маркова, С.Г.Москвичов, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, П.М.Якобсон та ін.). Загальнотеоретичні основи психології мотивації представлені у працях О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та ін. Вікові особливості мотивів діяльності вивчали М.І.Алексєєва, В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, С.Д.Максименко та ін. Мотивацію педагога до підвищення професійної кваліфікації досліджувала К.О.Кальницька. Т.В.Панчук виділено та емпірично апробовано сукупність ознак поведінки, адекватних різним типам мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації.

Разом з тим, зазначені дослідження не дають достатньої відповіді на всі питання, що стосуються особливостей мотивації професійного вдосконалення. Можна стверджувати, що спеціальних досліджень, які стосується мотиваційної сфери спеціалістів відділів освіти, проведено не було.

Актуальність і недостатня розробленість даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-психологічні особливості мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів світи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Теоретико-методологічні основи підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організацій” (1999-2004 рр.) (державний реєстраційний номер 0100U000100). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №2 від 31.01.2002 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 26.02.2002).

Об’єктом дослідження обрано професійне вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники та умови розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

Мета дослідження полягала у вивченні змісту мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти та визначенні соціально-психологічних чинників та умов її розвитку.

В основу дослідження покладено припущення про те, що розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти сприятиме впровадження спеціальної системи їх соціально-психологічної підготовки. Така система передбачає: а) розкриття змісту управлінської діяльності спеціалістів та залежності її ефективності від психологічного та професійного вдосконалення; б) визначення змісту та структури мотивації професійного вдосконалення спеціалістів, психологічних умов та засобів її розвитку; в) організацію активної взаємодії спеціалістів в процесі спеціально організованого навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення.

Відповідно до мети і гіпотези поставлені такі основні завдання дослідження:

1.

2.

3.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходу та ін.)

В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення управління закладами середньої освіти (Л.М.Карамушка). Істотну роль у розумінні змісту, структури та психологічних особливостей професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли роботи, що відображають методологічні та психолого-педагогічні основи управління сучасними освітніми закладами (О.І.Бондарчук, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко та ін.), загальні положення теорії управління в соціальній психології (В.П.Казміренко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко та ін.), положення про роль гуманістичного підходу в освіті (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський та ін.), положення про етапи життєвого шляху особистості з точки зору зростання суб’єктності, власної ролі у життєтворчості (Г.В.Ложкін, В.В.Москаленко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.).

Важливу роль в осмисленні сутності мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли загально-теоретичні основи психології мотивації (М.І.Алексєєва, В.Г.Асеєв, Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, Є.П.Ільїн, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, А.Маслоу, В.М.Мясищев, С.Л.Рубінштейн та ін.), основні теоретичні положення, що розкривають мотиваційні процеси у професійній діяльності (В.П.Казміренко, К.О.Кальницька, Т.В.Панчук, В.А.Семиченко та ін.).

Особливе місце для розробки системи активного навчання з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли праці в галузі активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Л.М.Карамушка, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко).

Методи дослідження. У процесі дослідження реалізовувався комплексний підхід, що включає сукупність теоретичних (аналіз проблеми на базі психологічної та управлінської літератури), емпіричних (спостереження, опитування, тести, проективні методики, констатуючий і формуючий експерименти) методів та методів математичної статистики.

Організація дослідження. На першому етапі (2001 р.) було вивчено теоретичні та практичні аспекти мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти, визначено провідні ідеї дослідження і розроблено програму роботи.

На другому етапі (2001-2002 рр.) у процесі констатуючого експерименту було здійснено психолого-педагогічне спостереження, анкетування, тестування, які забезпечили збір і інтерпретацію емпіричних даних щодо якісних і кількісних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів та визначено соціально-психологічні чинники, що впливають на її розвиток.

На третьому етапі (2003-2004 рр.) у процесі формуючого експерименту було апробовано систему соціально-психологічного навчання, яка включає: проблемні лекції, психологічні практикуми, “мозкові штурми”, тренінги, рольові ігри та ін.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась протягом 2001-2004 рр. у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та на базі відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області, а також у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Усього в дослідженні взяли участь 208 спеціалістів відділів освіти.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень; сукупністю методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу експериментальних даних; застосуванням методів математичної статистики. Обробка даних та їх графічна презентація здійснювалась за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (10.0.5) та MS Excel.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній автором: а) визначено зміст та психологічні особливості професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти; б) вивчено особливості мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; в) досліджено соціально-психологічні фактори розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) розроблено та експериментально перевірено програму соціально-психологічного навчання з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що автором: а) розкрито зміст та роль професійного вдосконалення в оптимізації управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти; б) з’ясовано структуру мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; в) виявлено соціально-психологічні чинники, що впливають на розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) розроблено програму соціально-психологічного навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів.

Практичне значення дослідження визначилось тим, що фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у системі післядипломної педагогічної освіти з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти. Окрім того, отримані дані можуть бути використані у роботі практичних психологів системи середньої освіти.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось протягом 2003-2004 рр. у вигляді програми розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 98/07 від 02.07.2004 р.), в практиці роботи відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області для роботи із спеціалістами відділу освіти та методистами райметодкабінету (довідка про впровадження № 498 від 23.06.2004 р.), а також у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка про впровадження № 01-14/399 від 09.04.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми соціально-психологічних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти. У 1 публікації, написаній у співавторстві, доробок здобувача становить 25%. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення і результати дослідження викладено в доповідях на: Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільство в ХХІ столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації” (Київ, МАУП, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002), VI Костюківських читаннях “Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), науково-практичній конференції “Управління конфліктами в сучасних організаціях” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурні комунікації: діалог та співробітництво” (Алушта, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень” (Київ, МАУП, 2004).

Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у 4 статтях у фахових збірниках, включених до списку ВАК України, 4 публікаціях у інших виданнях, 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 237 найменувань та 18 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках, текст містить 12 таблиць, 22 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження. Викладено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію роботи, впровадження її в практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти” з’ясовано зміст та особливості професійного вдосконалення спеціалістів. Висвітлено основні тенденції розв’язання проблеми мотивації, представлені у вітчизняній та світовій психологічній літературі. Проаналізовано різнопланові підходи до визначення сутності мотивації, мотиву, з’ясовано особливості та психологічні аспекти мотивації професійного вдосконалення спеціалістів.

У результаті теоретичного аналізу літератури (А.К.Маркова, О.П.Єрмолаєва, Н.Л.Коломінський та ін) автором виявлено, що професійне вдосконалення – це процес розвитку професіоналізму, під яким слід розуміти інтегративну характеристику професійно зрілої особистості, творчого суб’єкта діяльності, спілкування, досягання фахівцем соціальної, особистісної, діяльнісної, духовної зрілості в межах професії.

Складовими професійної досконалості є: а) теоретична компетентність; б) практична компетентність; в) професійно-важливі якості особистості; г) мотивація професійного вдосконалення.

Професійне вдосконалення спеціалістів відділів освіти зумовлено виділеними автором роботи специфічними характеристиками їхньої професійної діяльності, яка: а) за своїм змістом є управлінською діяльністю, яка передбачає виконання значної кількості управлінських функцій, як власне управлінського, так і психологічного рівнів; б) має свою специфічну мету – забезпечення умов для навчання і виховання підростаючих поколінь; в) здійснюється не в межах однієї освітньої організації, а стосується значної кількості дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти різних форм власності, які знаходяться на певній адміністративній території (районі, місті); г) за своїм основним змістом є діяльністю, спрямованою на перевірку того, як діяльність закладів середньої освіти відповідає певним державним вимогам; д) важливою складовою управлінської діяльності спеціалістів є не тільки перевірка якості діяльності освітніх закладів, але і надання їм консультативної допомоги щодо підвищення успішності навчально-виховного процесу.

При цьому теоретичний аналіз літератури (Є.С.Березняк, Н.Л.Коломінський, М.І.Кондаков, Ф.Є.Штикало, О.І.Зайченко та ін.) та вивчення управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти (в результаті використання методу аналізу документів, спостереження, опитування тощо) дозволили автору виявити ряд організаційно-управлінських та соціально-психологічних проблем, розв’язання яких можливо за умови професійного вдосконалення фахівців, зокрема,: а) контрольна функція досить часто постає чи не єдиною серед управлінських функцій; б) здебільшого спеціалісти зосереджуються не на змістово-смислових, а на формальних показниках своєї діяльності; в) нерідко діяльність навчального закладу оцінюється ними несистемно, без урахування всіх необхідних організаційно-управлінських та соціально-психологічних параметрів діяльності закладів середньої освіти, що приводить до однобічного бачення діяльності освітніх організацій і утруднює надання адекватної консультативної допомоги; г) однією із виражених соціально-психологічних проблем у діяльності спеціалістів є відсутність чіткої спрямованості на партнерську взаємодію; д) наявність певної амбівалентної позиції, яку займають спеціалісти у структурі управління районних (міських) відділів (управлінь) освіти тощо.

Професійне вдосконалення спеціаліста відділу освіти, як зазначено в роботі, має здійснюватися: а) на гуманістичних засадах; б) на основі підвищення психологічної компетентності; в) в комплексі з особистісним удосконаленням; г) на основі розвитку мотивації професійного вдосконалення.

Слід зауважити, що в основу роботи покладено такі підходи вивчення мотивації поведінки та діяльності особистості: змістово-ієрархічний (А.Маслоу, Д.МакКлелланд, Ф.Герцерберг та ін.) та процесуально-динамічний (О.Г.Асмолов, В.К.Вілюнас, С.Л.Рубінштейн, Х.Хекхаузен та ін.).

Також важливим методологічним принципом, який визначає дослідження мотиваційної сфери у роботі, становить положення про єдність динамічної та змістово-смислової сторін мотивації. Активна розробка цього принципу пов’язана з дослідженням таких проблем, як система відносин людини (В.М.Мясищев), співвідношення смислу та значення (О.М. Леонтьєв), інтеграція спонукань та їх смисловий контекст (С.Л.Рубінштейн), спрямованість особистості та динаміка поведінки (Л.І.Божович), орієнтувальні аспекти діяльності (П.Я. Гальперін) тощо.

Вітчизняними психологами досліджувались проблеми розвитку мотивації особистості до різних видів діяльності. Найбільш близькими до нашого дослідження є роботи з вивчення мотивації навчальної (Л.І.Божович, Р.С.Вайсман, А.К.Маркова, М.В.Матюхіна, П.М.Якобсон та ін.) та професійної (С.Г.Вершловський, Ф.М.Гоноболін, В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова, В.А.Семиченко, Г.С.Сухобська, В.Д.Шадріков та ін.) діяльності.

На основі теоретичного аналізу цих робіт мотивацію професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти можна визначити як сукупність внутрішніх спонукань, що визначають, спрямовують, а також регулюють процес професійного зростання.

Мотивація професійного вдосконалення особистості обумовлюється такими характерними особливостями: полімотивованістю, множинністю, структурністю, ієрархічністю, силою мотивів, стійкістю мотивів, особистісною і професійною спрямованістю, ступенем адекватності тощо. Розвиток мотивації професійного вдосконалення зумовлений значущістю внутрішніх і зовнішніх мотивів, а також сукупністю ставлень як до навколишнього середовища, до інших людей, так і до самого себе.

У другому розділі „Емпіричне вивчення соціально-психологічних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти” викладається загальна стратегія емпіричного дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик, наводяться та інтерпретуються отримані дані. Емпіричне дослідження проводилось в 2001 – 2002 р.р. на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області, а також Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України. Вибірку досліджуваних склали представники всіх регіонів України в кількості 174 спеціалістів відділів освіти.

На першому етапі було виділено основні мотиви професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти та оцінено їх суб’єктивну значущість. При цьому було встановлено, що структура мотивації професійного вдосконалення включає внутрішні і зовнішні мотиви. До внутрішніх мотивів відносяться: а) власне управлінські мотиви; б) мотиви особистісного та професійного самовдосконалення. Групу зовнішніх мотивів складають: а) широкі соціальні мотиви; б) престижні мотиви; в) прагматичні мотиви.

Крім цього, виходячи з того, що в ситуації вдосконалення професійної діяльності готовність до тієї чи іншої поведінки формується на основі притаманних особистості ставлень, які зумовлюють той цілісний психічний стан, що визначає наступну активність і надає їй доцільного спрямування, до структури мотивації професійного вдосконалення було віднесено ставлення спеціалістів відділів освіти до різних аспектів професійної діяльності та їх вдосконалення: а) ставлення до професійного вдосконалення загалом; б) ставлення до управлінської діяльності та її вдосконалення; в) ставлення до особистісного зростання і шляхів особистісного зростання; г) ставлення до психологічної компетентності та її вдосконалення; е) ставлення до професійної кар’єри; д) ставлення до педагогічних колективів та їх активізації; ж) ставлення до вдосконалення навчально-виховного процесу як до важливої цілі діяльності спеціалістів; з) ставлення до процесу підвищення кваліфікації та його ефективності тощо.

За результатами дослідження встановлено ієрархію мотивів професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти: 1) власне управлінські мотиви (середній бал становить 12,07); 2) соціальні мотиви(11,38 бала); 3) мотиви особистісного й професійного самовдосконалення (9,91 бала); 4) престижні мотиви (9,01 бала); 5) прагматичні мотиви (6,6 бала).

Дослідження особливостей ставлення спеціалістів відділів освіти до різних аспектів професійної діяльності та їх удосконалення виявило низький рівень ставлення спеціалістів до особистісного зростання (42,5% респондентів), до удосконалення навчально-виховного процесу (35,6%), до професійної кар’єри (29,3%) та до педагогічних колективів (25,9%). Отримані дані відображають певні тенденції, що мають місце у професійній діяльності спеціалістів відділів освіти, яка спрямована здебільшого на здійснення виконавсько-контролюючої функції і меншою мірою на партнерську взаємодію із підлеглими, надання їм консультативної допомоги щодо підвищення успішності навчально-виховного процесу, особистісний розвиток та самоздійснення у професійній діяльності.

На другому етапі основним напрямком роботи було дослідження структури мотивації, яка забезпечує стійке прагнення спеціалістів відділів освіти до професійного вдосконалення. Для цього у результаті спостереження, аналізу продуктів діяльності та документів було виокремлено групи спеціалістів з високим і низьким рівнем поведінкової активності щодо професійного вдосконалення.

Зіставлення ієрархії мотивів професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти з високим та з низьким рівнем поведінкової активності щодо професійного вдосконалення дозволило встановити особливу значущість високого рівня розвитку мотивів особистісного і професійного самовдосконалення та престижних мотивів. Результати статистичної обробки показали, що існує статистично значуща різниця (р<0,01) між рівнем розвитку цих мотивів.

Порівняльний аналіз даних, що стосуються ставлень спеціалістів до різних аспектів професійної діяльності, виявив статистично значущу різницю (р<0,01) між показниками ставлень до більшості із цих аспектів. Результати дослідження дозволили встановити особливу значущість у розвитку мотивації професійного вдосконалення зростання позитивного ставлення до процесу підвищення кваліфікації; до особистісного зростання; до удосконалення навчально-виховного процесу; до професійної кар’єри; до педагогічних колективів.

На третьому етапі роботи було здійснено дослідження соціально-психологічних чинників, які зумовлюють розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти. Дослідження соціально-психологічних чинників довело, що позитивному розвитку мотивації до професійного вдосконалення сприяють як зовнішні, так і внутрішні чинники.

До внутрішніх чинників професійного вдосконалення належать: наявність самого бажання та потреби спеціаліста у професійному зростанні; прагнення спеціаліста до самоосвіти; прагнення спеціаліста до самовдосконалення; свідома соціально-активна позиція спеціаліста; відмовлення спеціалістів від орієнтації на певні норми і стандарти поведінки, зумовлені культурними і, зокрема, гендерними стереотипами; наявність здатності до самоздійснення у професійній кар’єрі; усвідомлення престижу професії тощо.

До зовнішніх чинників професійного вдосконалення належать: вивільнення часу, зокрема, через зменшення його витрат на нефункціональні справи; покращення відповідних матеріальних умов; навчання та курсова підготовка; наявність інформаційно-методичного забезпечення; наявність сучасних технологій; сприяння та визнання керівництва; створення відповідного розвиваючого середовища; зміна на краще державної політики в галузі освіти; морально-психологічне забезпечення; нормативно-правове забезпечення тощо.

У дослідженні був також установлений взаємозв’язок між особливостями розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти і такими їх характеристиками, як стать, вік, загальний стаж роботи, стаж управлінської діяльності та регіон проживання тощо.

Так, порівняльний аналіз дозволив виявити статистично значущі відмінності (р<0,01 та р<0,05) за певними групами мотивів залежно від статі. За результатами дисперсійного аналізу було виявлено, що мотиви особистісного і професійного самовдосконалення (р<0,05) для жінок-спеціалістів є більш значущими, ніж для чоловіків-спеціалістів, а престижні мотиви (р<0,01) є більш значущими для чоловіків-спеціалістів, ніж для жінок-спеціалістів.

Аналіз даних, що стосуються значущості мотивів професійного вдосконалення залежно від віку, свідчить про те, що, наприклад, значущість мотивів особистісного і професійного самовдосконалення спадає із зростанням віку спеціалістів (р<0,01).

Статистично достовірні відмінності між показниками значущості мотивів особистісного та професійного самовдосконалення (р<0,03) доводять взаємозв’язок загального та управлінського стажу роботи і особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів. В дослідженні зафіксовано зниження значущості мотивів особистісного і професійного самовдосконалення із зростанням загального та управлінського стажу роботи.

Дані статистичної обробки, що стосуються показників значущості мотивів професійного вдосконалення залежно від регіону проживання, вказують на статистично значущу різницю (р<0,05) між показниками значущості престижних мотивів. Тут спеціалісти відділів освіти Східного та Центрального регіонів переважають управлінців Західного та Південного регіонів за значущістю для них престижних мотивів, що свідчить про їх спрямованість на професійну кар’єру, професійне зростання. Відставання управлінців Західного та Південного регіонів від управлінців інших регіонів вказує на те, що управлінці цих регіонів слабше орієнтовані на професійне зростання, що знижує реалізацію їх особистісного та професійного потенціалу. Ці дані доводять взаємозв’язок регіону і особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

У третьому розділі „Соціально-психологічні умови формування мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти” викладено загальну стратегію формуючого експерименту, визначено завдання та принципи його проведення, детально описано технологію розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів, наводяться та інтерпретуються отримані дані за результатами впровадження програми навчання. Формуючий експеримент було проведено протягом 2003-2004 рр. у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, у відділі освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області, а також у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Для проведення експерименту було відібрано експериментальну та контрольну групи спеціалістів відділів освіти, які були приблизно однаковими за соціально-професійними характеристиками. Відмінністю експериментальної групи є система активного навчання спеціалістів відділів освіти, яке спрямоване на розвиток у них мотивації професійного вдосконалення. У формуючому експерименті взяли участь 68 респондентів.

Результати дослідження довели, що в результаті впровадження спеціальної системи навчання можливий успішний розвиток мотивації професійного вдосконалення.

Програма навчання включала реалізацію таких основних завдань: а) визначення змісту управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти та залежності її ефективності від психологічного та професійного вдосконалення; б) визначення змісту, структури та основних підходів щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення; в) організацію активної взаємодії спеціалістів у процесі навчання з метою розвитку їх мотивації професійного вдосконалення.

Реалізація цих завдань стала можливою в результаті використання таких спеціальних психологічних засобів: а) створення навчальної програми з розвитку мотивації професійного вдосконалення; б) використання активних форм та методів навчання (проблемні лекції; практичні заняття: “мозкові штурми”, навчально-рольові та ділові ігри, соціально-психологічний тренінг та ін.) з метою розвитку основних компонентів мотивації професійного вдосконалення; г) вибір та обґрунтування найбільш доцільних організаційних форм навчання.

Загальними принципами технології розвитку мотивації професійного вдосконалення були наступні: принципи системності, ситуативності, проблемності, комплексності використання методичних засобів та організаційних прийомів, принцип особистісного підходу, базований на міжособистіcному, суб’єкт-суб’єктному навчанні, принцип зворотного зв’язку тощо.

Робота із спеціалістами відділів освіти спрямовувалась на: актуалізацію й усвідомлення учасниками занять проблеми професійного вдосконалення як важливого напрямку управлінської діяльності; активізацію особистісного та професійного потенціалу спеціалістів щодо оволодіння уміння та навичками в цьому напрямку; пізнання сутності та усвідомлення значущості мотивації професійного вдосконалення; переструктурування в результаті такого усвідомлення мотивів професійного вдосконалення (посилення значущості мотивів особистісного і професійного самовдосконалення, престижних мотивів); посилення позитивного ставлення до певних аспектів професійної діяльності (до процесу підвищення кваліфікації; до особистісного зростання; до вдосконалення навчально-виховного процесу; до професійної кар’єри; до педагогічних колективів).

Дослідження на основі статистично значущих показників довело, що впровадження системи навчання, спрямованої на розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів, забезпечило підвищення рівня розвитку значущих груп мотивів професійного вдосконалення, зокрема, мотивів особистісного й професійного самовдосконалення (рис.1).

Результати статистичної обробки свідчать, що в експериментальній групі в результаті формуючого експерименту зафіксовані статистично значущі відмінності (р<0,001) між результатами 1-го та 2-го зрізів, які відображають позитивну динаміку рівня розвитку мотивів особистісного й професійного самовдосконалення та престижних мотивів.

Рис. 1. Порівняльний аналіз значущості групи мотивів особистісного та професійного самовдосконалення для респондентів експериментальної та контрольної груп за рівнями розвитку мотивів: 1 – високий рівень; 2 – середній рівень; 3 – низький рівень.

Що стосується спеціалістів контрольної групи, то результати 1-го та 2-го зрізів статистично значущих змін тут не зафіксували. Незначні зміни, що відбулися по кожному із рівнів розвитку мотивів особистісного й професійного самовдосконалення та престижних мотивів, істотно не змінюють ситуацію щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення управлінців.

В результаті дослідження також встановлено позитивну динаміку в експериментальній групі щодо ставлення спеціалістів до різних аспектів професійної діяльності (до професійного вдосконалення загалом; до удосконалення управлінської діяльності; до психологічної компетентності та її удосконалення; до особистісного зростання; до педагогічних колективів; до удосконалення навчально-виховного процесу; до професійної кар’єри; до процесу підвищення кваліфікації). Статистично значущі відмінності між першим та другим зрізом тут зафіксовано на рівні р<0,01 та р<0,03.

Результати 1-го та 2-го зрізів, які стосуються ставлення спеціалістів контрольної групи до різних аспектів професійної діяльності, свідчать про те, що тут статистично значущих відмінностей не зафіксовано.

Крім цього, статистично значущі відмінності (р<0,01) між даними двох зрізів, які стосуються рівня сили мотивації спеціалістів експериментальної групи до посадового зростання, одного з активних компонентів мотивації професійного вдосконалення, (у контрольній групі таких відмінностей не виявлено), також зафіксували позитивну динаміку.

Таким чином зафіксована позитивна динаміка розвитку мотивів особистісного й професійного самовдосконалення, престижних мотивів, ставлення до різних аспектів професійної діяльності, а також рівнів мотивації учасників формуючого експерименту до посадового зростання свідчить про позитивний вплив програми формуючого експерименту щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення.

Слід зазначити, що в цілому результати формуючого експерименту підтвердили гіпотезу, яка була висунута на початку експерименту, і довели, що впровадження спеціальної системи соціально-психологічної підготовки сприяє розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, намічено перспективи подальшої розробки проблеми. Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:

1. Специфічними характеристиками професійної діяльності спеціалістів відділів освіти є те, що вона за своїм змістом є управлінською діяльністю, яка передбачає виконання значної кількості управлінських функцій, як власне управлінського, так і психологічного рівнів; має свою специфічну мету – забезпечення умов для навчання і виховання підростаючих поколінь; здійснюється не в межах однієї освітньої організації, а стосується значної кількості дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти різних форм власності, які знаходяться на певній адміністративній території (районі, місті); за своїм основним змістом є діяльністю, спрямованою на перевірку того, як діяльність закладів середньої освіти відповідає певним державним вимогам; важливою складовою управлінської діяльності спеціалістів є не тільки перевірка якості діяльності освітніх закладів, але і надання їм консультативної допомоги щодо підвищення успішності навчально-виховного процесу.

2. В процесі своєї професійної діяльності спеціалісти відділів освіти зустрічаються з рядом організаційно-управлінських та соціально-психологічних проблем: а) контрольна функція досить часто постає чи не єдиною серед управлінських функцій; б) здебільшого спеціалісти зосереджуються не на змістовно-смислових, а на формальних показниках своєї діяльності; в) нерідко діяльність навчального закладу оцінюється ними несистемно, без урахування всіх необхідних організаційно-управлінських та соціально-психологічних параметрів діяльності закладів середньої освіти, що приводить до однобічного бачення діяльності освітніх організацій і утруднює надання адекватної консультативної допомоги; г) однією із виражених соціально-психологічних проблем у діяльності спеціалістів є відсутність чіткої спрямованості на партнерську взаємодію; д) наявність певної амбівалентної позиції, яку займають спеціалісти в структурі управління районних (міських) відділів (управлінь) освіти. Конструктивне розв’язання цих проблем можливе за умови професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

3. Професійне вдосконалення спеціалістів відділів освіти – це процес розвитку професіоналізму, під яким слід розуміти інтегративну характеристику професійно зрілої особистості, творчого суб’єкта діяльності, спілкування, досягання фахівцем соціальної, особистісної, діяльнісної, духовної зрілості в межах професії. Складовими професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти є: а) теоретична компетентність – сукупність загальних та спеціальних знань, якими володіє фахівець у певній професійній сфері і які є базою для професійного вдосконалення; б) практична компетентність – сукупність практичних умінь і навичок, якими володіє фахівець, і які забезпечують успішність його професійного вдосконалення; в) професійно-важливі якості особистості – властивості особистості, сукупність яких є потенційними або актуальними здібностями до професійної діяльності, що сприяють її вдосконаленню; г) мотивація професійного вдосконалення – сукупність мотивів, які спонукають особистість до вдосконалення професійної діяльності.

Професійне вдосконалення спеціаліста відділу освіти має здійснюватися: а) на гуманістичних засадах; б) на основі підвищення психологічної компетентності; в) в комплексі з особистісним удосконаленням; г) на основі розвитку мотивації професійного вдосконалення.

4. Під мотивацією професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти варто розуміти сукупність стійких спонукань, складний механізм співвіднесення спеціалістом зовнішніх та внутрішніх (відносно змісту професійного діяльності) спонукальних факторів поведінки, що визначають, спрямовують, а також регулюють процес професійного зростання.

Структура мотивації професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти складається із сукупності мотивів (внутрішніх і зовнішніх) та ставлень до різних аспектів професійної діяльності і їх удосконалення, які повинні бути адекватні цілям та завданням управління. До внутрішніх мотивів належать: а) власне управлінські мотиви; б) мотиви особистісного та професійного самовдосконалення. Групу зовнішніх мотивів складають: а) широкі соціальні мотиви; б) престижні мотиви; в) прагматичні мотиви.

Крім цього структуру мотивації професійного вдосконалення складають ставлення спеціалістів до різних аспектів професійної діяльності та їх вдосконалення: а) до професійного вдосконалення загалом; б) до управлінської діяльності та її вдосконалення; в) до особистісного зростання і шляхів особистісного зростання; г) до психологічної компетентності та її вдосконалення; е) до професійної кар’єри; д) до педагогічних колективів і їх активізації; ж) до вдосконалення навчально-виховного процесу як до важливої цілі діяльності спеціалістів; з) до процесу підвищення кваліфікації та його ефективності.

5. Дослідження мотивів професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти засвідчило наявність певної ієрархії цих мотивів.

Дослідження ієрархії мотивів професійного вдосконалення спеціалістів з високою поведінковою активністю щодо професійного вдосконалення виявило високий рівень розвитку престижних мотивів та мотивів особистісного й професійного самовдосконалення, порівняно із спеціалістами з низькою поведінковою активністю щодо професійного вдосконалення, що вказує на особливу значущість цих мотивів для розвитку мотивації професійного вдосконалення.

6. Дослідження особливостей ставлення спеціалістів відділів освіти до різних аспектів професійної діяльності виявило низький рівень ставлення спеціалістів до особистісного зростання, до удосконалення навчально-виховного процесу, до професійної кар’єри та до педагогічних колективів.

7. Розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти забезпечують специфічні об’єктивні (зовнішні) та суб’єктивні (внутрішні) чинники-мотиватори та чинники-демотиватори.

До внутрішніх чинників професійного вдосконалення належать: наявність самого бажання та потреби спеціаліста у професійному зростанні; прагнення спеціаліста до самоосвіти; прагнення спеціаліста до самовдосконалення; свідома соціально-активна позиція спеціаліста; відмовлення спеціалістів від орієнтації на певні норми і стандарти поведінки, зумовлені культурними і, зокрема, гендерними стереотипами; наявність здатності до самоздійснення у професійній кар’єрі; усвідомлення престижу професії тощо.

До зовнішніх чинників професійного вдосконалення належать: вивільнення часу, зокрема, через зменшення його витрат на нефункціональні справи; покращення відповідних матеріальних умов; навчання та курсова підготовка; наявність інформаційно-методичного забезпечення; наявність сучасних технологій; сприяння та визнання керівництва; створення відповідного розвиваючого середовища; зміна на краще державної політики в галузі освіти; морально-психологічне забезпечення; нормативно-правове забезпечення тощо.

8. Дослідження соціально-демографічних та соціально-психологічних характеристик спеціалістів відділів освіти щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення довело взаємозв’язок статі, віку, загального стажу роботи, стажу управлінської діяльності та регіону проживання і особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

9. Результати спеціального дослідження довели, що розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти може сприяти впровадження спеціальної системи їх соціально-психологічної підготовки. Така система включає: а) визначення змісту управлінської діяльності спеціалістів та залежності її ефективності від психологічного та професійного вдосконалення; б) визначення змісту, структури та основних підходів щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення; в) організацію активної взаємодії спеціалістів в процесі соціально-психологічного навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення.

Реалізація цієї системи стала можливою в результаті використання таких спеціальних психологічних засобів: а) створення навчальної програми з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти; б) вивчення, аналіз та проектування конкретних управлінських ситуацій в процесі навчання спеціалістів; в) використання активних форм та методів навчання (проблемні лекції; практичні заняття: “мозкові штурми”, навчально-рольові та ділові ігри, соціально-психологічний тренінг; індивідуальні домашні завдання) з метою розвитку основних компонентів мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) вибір та обґрунтування найбільш доцільних організаційних форм навчання.

Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти. Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються таких актуальних проблем мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти: підготовка практичних психологів до надання психологічної допомоги спеціалістам відділів освіти щодо мотивації професійного вдосконалення; розробка моделі психолого-управлінського консультування спеціалістів з проблем розвитку професійної мотивації та ін.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях автора:

а) Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

1.

2.

3.

4.

б) Публікації у інших виданнях:

5.

6.

7.

8.

в) Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

9.