НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

С А Д К О В И Й Володимир Петрович

УДК 159.9:613:316.37:338:24

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ПРАЦІВНИКІВ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МНС УКРАЇНИ

19.00.09 – психологія діяльності в особливих умовах

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, доцент Перелигіна

Ліна Анатоліївна, Національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри загальної

психології та педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Тімченко Олександр Володимирович,

Національний університет внутрішніх справ МВС

України, кафедра прикладної психології, професор;

кандидат психологічних наук Паронянц

Тігран Павлович, Головне управління МВС в Криму,

зам. начальника відділу УБОЗ.

Провідна установа: Інститут психології ім.. Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія вікової фізіології та шкільної гігієни,

м. Київ.

Захист відбудеться „ 3 ” червня 2005 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „ 28” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Попова Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі існування та розвитку держави виникає загострення суперечностей між природою і суспільством, що призводить до великих катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, які потребують негайного реагування. Для своєчасної та умілої ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій повинні залучатись добре підготовлені фахівці, які вимушені працювати в екстремальних умовах, де діє велика кількість стресогенних чинників.

До таких професій належить професія пожежних-рятувальників. Професійна діяльність цих людей здійснюється в ризиконебезпечних умовах: дія високої температури, задимленість, небезпека попасти під уламки будівель, загроза поранитись або загинути.

У працівників цієї служби також досить велике робоче навантаження. Так, протягом 2003 року підрозділами пожежної охорони МНС України було ліквідовано 52054 пожежі та врятовано життя 7543 громадянам. В цих умовах у працівників пожежно-рятувальних підрозділів виникають великі нервово-психічні напруження, які детермінують негативні зміни в психіці з можливою трансформацією в посттравматичні стресові розлади. Ці розлади, безумовно, повинні піддаватись психокорекції, а боротися з їх виникненням треба заходами психопрофілактики.

Актуальність теми дослідження. Проблема медико-психологічних наслідків перебування людини в критичних і екстремальних ситуаціях, що загрожують її життю і здоров'ю, у даний час відноситься до числа найбільш актуальних в зв’язку з великою кількістю стихійних і антропогенних катастроф, критичних інцидентів, які трапляються у житті суспільства. Стрес, що переживається людиною в подібних ситуаціях, одержав позначення травматичного, тобто здатного викликати психічну травму.

Після пережитої психічної травми розвиваються порушення всіх рівней функціонування (фізіологічного, особистісного, рівня міжособистісної і соціальної взаємодії), які приводять до стійких особистісних змін не тільки у тих людей, що безпосередньо пережили стрес, але й в очевидців, членів їхніх родин, рятувальників і ін. А в тих, хто пережив травматичний стрес, з великою долею ймовірності з’являється комплекс симптомів, який одержав назву "посттравматичний стресовий розлад" - ПТСР (Posttraumatic Stress Disorder - PTSD). Критерії діагностики цього розладу були включені в американський національний діагностичний психіатричний стандарт (Diagnostical and Statistical Mannual of Mental Disorders) і знаходяться в ньому дотепер. З 1994 р. ці критерії включені в європейський діагностичний стандарт МКХ-10. В європейських країнах число осіб з посттравматичними стресовими розладами досягає до 2-5 % від чисельності усього населення. Відзначена обставина диктує необхідність інтенсифікації вивчення посттравматичних стресових розладів у нашій країні.

Концепція посттравматичних стресових розладів, яка виникла в останнє десятиліття, ввійшла в число найважливіших загальномедичних і соціально-психологічних проблем. У зв'язку з цим стає зрозумілою необхідність подальшого вивчення посттравматичних стресових розладів і, у першу чергу, питань їх діагностики і психокорекції. Разом з тим, як випливає з аналізу проблеми, найбільш інтенсивні розробки в цій області ведуться за кордоном, у той час як у нашій країні цій проблемі присвячені одиничні публікації.

Так, аналіз літератури свідчить, що вивчення питань, пов’язаних з посттравматичним стресовим синдромом, здійснювалось, головним чином, внаслідок аналізу службової діяльності військових або працівників міліції (О.Д.Сафін, 1997; Н.В. Тарабріна, 1997; О.В.Тімченко, 2003). Існують також дослідження прояву цього феномена внаслідок дії катастроф (B.L.Green, 1992), у жертв злодіяння (L.Weisaeth, 1989), жертв сексуального насилля (K.L.Cassiday et.al. 1992) та радіаційних лих (С.І.Яковенко, 1998; I.M.Davidson, 1986).

Однак стосовно виникнення та особливостей прояву посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників в літературі є лише одиничні свідчення. Це, головним чином, роботи російських психологів та психотерапевтів (М.І.Мар’їн, 1998; М.В.Леві, 2000). Актуальність цієї проблеми визначається необхідністю розробки заходів психологічної корекції посттравматичних стресових розладів з урахуванням специфіки умов праці, що їх викликають, та особливостей перебігу у пожежних-рятувальників. Дійсна потреба в цьому продиктована досить частим погіршенням здоров’я працівників цієї служби. Глибоке вивчення умов виникнення, особливостей прояву та пошуку шляхів боротьби з посттравматичними стресовими розладами викликане також фрагментарним освітленням в літературі даних стосовно вирішення цієї проблеми.

Актуальність розробки цієї проблеми в Україні обумовлена також важливим значенням її для удосконалення та зміцнення системи психологічної підготовки особового складу підрозділів пожежно-рятувальної служби, для оптимізації їх праці в шкідливих та небезпечних умовах професійної діяльності, що становить одну з основних задач в психології діяльності в особливих умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Академії цивільного захисту України і відповідає одному з пріоритетних напрямків наукових досліджень, затверджених МНС України. Проблема, яка вирішується в дисертації, пов’язана також з реалізацією Концепції реформування системи підготовки кадрів МНС України на 2003-2008 рр., що схвалена рішенням колегії МНС України від 22.05.2003 р. № 6, а також Програми розвитку системи освіти та наукової діяльності навчальних закладів і навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 рр., затвердженої наказом МНС України від 11.09.2003 № 338.

Об’єкт дослідження – особистість працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Предмет дослідження – посттравматичні стресові розлади, що виникають у працівників пожежно-рятувальних підрозділів після ліквідації надзвичайних ситуацій.

Мета дослідження – виявити особливості прояву посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України та обґрунтувати методи психокорекційної та психопрофілактичної роботи з ними.

Для реалізації цієї мети необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних засад сучасної концепції посттравматичних стресових розладів; уточнити зміст основних наукових понять, що використовуються в межах даної концепції.

2. На основі виявлення специфіки діяльності МНС України в надзвичайних ситуаціях провести класифікацію найбільш поширених ризиконебезпечних ситуацій та здійснити їх психологічний аналіз.

3. Піддати змістовному аналізу основні психічні стани та реакції, що виникають у працівників пожежно-рятувальних підрозділів в ризиконебезпечних ситуаціях професійної діяльності.

4. Провести емпіричне дослідження негативних психічних станів, що виникають у працівників пожежно-рятувальних підрозділів в умовах ліквидації надзвичайної ситуації.

5. Обгрунтувати особливості прояву посттравматичних стресових розладів серед працівників пожежно-рятувальних загонів МНС України, які безпосередньо приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайної події.

6. Обґрунтувати необхідність психологічної корекції посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України та забезпечення заходів з їх профілактики.

Гіпотеза дослідження – передбачається, що специфіка трудової діяльності, що здійснювалась в екстремальних та надзвичайних умовах гасіння складних пожеж на військових складах, де зберігалось озброєння, є головним джерелом виникнення у працівників пожежно-рятувальних підрозділів негативних змін в психіці. Останні можуть трансформуватися в посттравматичні стресові розлади, глибина і частота прояву яких залежить від рівня стресогенності, тривалості і масштабів надзвичайної ситуації та від індивідуально-психологічних особливостей сприйняття її учасниками тих подій.

Методи дослідження. В роботі використовувались наступні методи дослідження:

- теоретичні: аналіз наукової літератури, інструкцій, наказів та статутів;

- емпіричні: спостереження, бесіди, інтерв’ювання, тестування за методикою І.О.Котенева, шкалою оцінювання впливу травматичної події (переглянутої), опитувальника психологічно травмуючих подій, які переживають пожежники; методика на з’ясування агресивності А.Басса і А.Даркі, опитувальник „Адаптивність”; метод колірного тесту відношень; методика „Загальне здоров’я”.

- математичні: статистичний та кореляційний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше:

- сформульовано проблему діагностики та профілактики посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України; запропоновано теоретичні та практичні шляхи її розв’язання;

- проведено змістовний аналіз концептуальних положень щодо врахування негативних психічних станів та реакцій, що виникають у особового складу, задіяного в ліквідації наслідків надзвичайної події;

- класифіковані найбільш поширені ризоконебезпечні ситуації, які виникають у діяльності працівників пожежно-рятувальних загонів МНС України та зроблено їх психологічний аналіз.

- здійснено діагностику посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників, які безпосередньо приймали участь у ліквідації надзвичайної події, пов’язаної з підвищеним ризиком для життя;

уточнено:

- зміст основних наукових понять, що використовуються в межах сучасної соціально-психологічної концепції стресу та концепції посттравматичних стресових розладів;

- можливості використання сучасних психодіагностичних методів для виявлення негативних психічних станів та посттравматичних стресових розладів;

подальшого розвитку набули:

- основні напрямки надання психопрофілактичної та психокорекційної роботи серед особового складу працівників ризиконебезпечних професій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дали можливість:

- підвищити ефективність системи психологічного забезпечення діяльності особового складу в умовах ризиконебезпечної ситуації на основі визначення негативних психічних станів, що виникають у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України безпосередньо в зоні надзвичайної події;

- оптимізувати діяльність керівного складу та практичних психологів МНС України щодо діагностики, корекції і профілактики посттравматичних стресових розладів серед особового складу в умовах виконання складних задач та після їх завершення;

- впровадити в практику роботи практичних психологів МНС України запропонованої батареї психодіагностичних методик для виявлення негативних психічних станів та реакцій серед особового складу безпосередньо в зоні надзвичайної події.

Результати дослідження впроваджено до системи психологічного забезпечення діяльності МНС України та в роботу Головного управління МНС України в Харківській області (акт впровадження № 050/3549 від 14.05.2005).

Основні положення дисертаційної роботи реалізовуються в навчально-методичній роботі в Академії цивільного захисту України (акт впровадження № 8/146 від 5.05.2005).

Вірогідність результатів дослідження і їхнє обґрунтування забезпечені системним аналізом професійної діяльності, що здійснюється в ризиконебезпечних умовах; відповідністю методів дослідження його предмету, меті та задачам; репрезентативністю вибірки досліджених осіб, необхідної для якісного і кількісного аналізу результатів роботи; математичною обробкою первинних даних, що забезпечує об’єктивність кінцевих результатів.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснений теоретичний аналіз літератури, виконані всі емпіричні дослідження, проведена математична обробка матеріалів, написаний текст дисертації і формулювання висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи докладались на засіданнях кафедри прикладної психології та загальної психології і педагогіки Національного університету внутрішніх справ, кафедри спеціальної підготовки академії цивільного захисту України; у доповідях і повідомленнях на І міжнародному науково-практичному семінарі керівників кафедр безпеки життя та діяльності людини „Вдосконалення наукових та нормативно-методичних засад функціонування освітнього напрямку „Безпека життя та діяльності людини” (м. Харків, Академія цивільного захисту України, 2004); на І Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України” (Київ: КІВС, 2003 р.); на І міжвузівській науково-практичній конференції „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (м. Харків, Академія цивільного захисту України, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 7 публікаціях, з них одна монографія, 4 статті у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел літератури. Загальний обсяг роботи становить 224 сторінки машинописного тексту, містить 20 рисунків, 16 таблиць. Список використаних джерел складає 214 найменувань, з них 67 іноземних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, задачі та методи їх вирішення. Тут же розкрито наукову новизну, практичне значення роботи і висвітлено особистий внесок автора, а також апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

Перший розділ „Науково-історичні та теоретико-методологічні основи концепції посттравматичних стресових розладів” містить теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в науці та практиці. У цьому розділі аналізуються сучасні уявлення про умови, які викликають виникнення посттравматичних стресових розладів. З цього приводу підкреслюється, що одностайної думки дослідників про чинники, що обумовлюють виникнення цього феномена немає. Так, одні автори вважають що це вплив стресогенних ситуацій (Т.О.Нємчин, В.Л.Марищук, Л.Г.Дика та ін.), другі акцентують увагу на екстремальних умовах (Ю.М.Забродін, В.Г.Зазикін).

В цьому ж розділі розглядається класифікація посттравматичних стресових розладів та аналізується зміст, який вкладається різними дослідниками стосовно них. Враховуючи наявність типових реакцій у різних фахівців, чия трудова діяльність проходить в ризиконебезпечних умовах, був проведений аналіз досліджень, в яких вивчався вплив умов діяльності на психіку досліджуваних осіб. Цілою низкою авторів було показано, що як у військових (Б.Грін, Д.Вільсон, Д.Лінді, 1986), та у працівників ОВС при виконанні службових обов’язків (О.В.Тімченко, 2002; Т.П.Паронянц, 2004), так і в цивільних осіб, які постраждали від стихійних лих (B.L.Green, 1990), скоєння злочину (L.Weisaeth, 1999), сексуального зґвалтування (K.L.Cassiday, 1992), суїцидальної поведінки (T.L.Kramer, 1994) виявляються посттравматичні стресові розлади. Більш того, їх симптоми та змінені психічні реакції можна встановити і через декілька років після травматичної події.

Важливо підкреслити, що більшість дослідників проблеми посттравматичних стресових розладів вказують на те, що інтенсивність їх прояву залежить від масштабності травматичних подій та особливостей індивідуально-особистісного сприймання їх людиною.

Але досліджень цієї проблеми у працівників пожежно-рятувальної служби зовсім одиниці. Крім окремих праць російських психологів (М.І.Мар’їн, 1992; М.В. Леві, 2000) ця проблема практично не розроблялась. Особливо багато невирішених питань залишилось в зв’язку з відсутністю досліджень, зв’язаних з психологічним обґрунтуванням специфіки праці пожежно-рятувальних підрозділів. Також чекають свого вирішення питання, в яких буде установлена роль стресогенних чинників праці цих фахівців в глибині прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому, а також з’ясування особливостей його перебігу у даної категорії професіоналів.

Безумовно, важливими й практично значущими являються питання наукового обґрунтування оптимізації небезпечної праці пожежних-рятувальників, з викладенням рекомендацій стосовно профілактики й психологічної корекції наявних змін в психіці, які, на жаль, і до теперішнього часу в Україні не вирішені.

У другому розділі „Організація роботи та методи емпіричного дослідження” аналізується доцільність використання сучасних методів дослідження, які були застосовані для виконання даної дисертаційної роботи.

Для діагностики посттравматичних стресових розладів у нашій роботі застосовувався один з головних методів, розроблений в Росії спеціально для дослідження змін в психіці пожежників – це опитувальник психологічно травмуючих подій, які переживають пожежники (М.В.Леві, С.І.Ловчан, 1998).

Вияв інтенсивності і частоти прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому здійснювався за допомогою методик Н.О.Котєнєва та шкали оцінювання впливу травматичної події, переглянутої (YES-R). Ці методи дозволяють діагностувати типові симптоми вказаного синдрому.

З аналізу літератури стало зрозумілим, що однією з основних особливостей прояву посттравматичних стресових розладів є зростання рівня агресії у осіб, які перебували в екстремальних умовах діяльності. Саме в зв’язку з цим в емпіричній частині нашого дослідження застосовано методику А.Басса і А.Даркі, яка дозволяє диференційовано визначити рівень агресивних ворожих реакцій людини.

Розуміючи, що пристосування до виконання своїх робочих обов’язків для працівників пожежно-рятувальних підрозділів має велике значення, ми вважали доцільним і логічним дослідити у них рівень адаптивних можливостей, що ми й зробили за допомогою багаторівневого опитувальника „Адаптивність”.

Загальновідомо, що особливості реакцій людини на події, що відбуваються, детермінуються індивідуально-психологічними рисами її особистості, при цьому емоції в цьому процесі відіграють важливу роль. Саме в зв’язку з цим у досліджуваних фахівців визначалися параметри емоційно-особистісної сфери. Для вирішення цього етапу дослідження використовувались колірний тест відношень та колірний тест Люшера.

З метою визначення впливу змін в психіці на соматичні прояви застосовувалась методика „Загальне здоров’я – GHQ-28”.

Кількісні дані оброблялися за допомогою методів математичної статистики з використанням стандартної комп’ютерної програми Excel Microsoft.

Спочатку безпосередньо під час ліквідації надзвичайної ситуації групу чисельністю 300 осіб діагностували з метою виявлення у них негативних психічних станів та формування групи підвищенного ризику. В подальшому для дослідження впливу умов праці фахівців пожежно-рятувальних загонів на їх психіку було відібрано групу в кількості 62 чоловік. Це особи чоловічої статі, професіонали, які пройшли спеціальну підготовку до ліквідації надзвичайних ситуацій. Відбір виконувався з урахуванням вікових та професійних параметрів. Таким чином в вибірку були включені особи від 28 до 36 років, які мають стаж роботи в пожежних частинах 5-9 років. Освіта у більшості з них середня та спеціальна середня, у 23 % - вища.

Контрольну групу в кількості 60 осіб було сформовано з фахівців пожежно-рятувальних частин м. Харкова. Вік, стаж та освіта в контрольній групі відповідала тим же параметрам, що і в експериментальній.

Крім того, в дослідженні приймала участь група експертів, які були сформовані з керівників пожежно-рятувальних управлінь Харківської та Запорізької області, які мали стаж роботи в цій системі більше 10 років, та практичних психологів. Ця група складалась з 15 осіб.

Емпірична частина дослідження була проведена через місяць після закінчення пожежно-рятувальних робіт.

В третьому розділі „Специфіка діяльності МНС України в надзвичайних ситуаціях, викликаних подіями соціального, природного та техногенного характеру” виконано аналіз структури, професійних обов’язків та робочого навантаження пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. В тексті приводяться такі факти: протягом 2003 року підрозділи пожежної охорони за сигналом „Тривога” виїжджали 207904 рази, що становить 570 виїздів за добу. З метою ліквідації пожеж здійснювалось 158 на добу, або 1 виїзд кожні 9 хвилин. Підрозділи пожежної охорони в 2003 році 2525 раз ліквідували наслідки аварій, катастроф, стихійних лих та надзвичайних ситуацій.

Далі йде аналіз особливостей професійної діяльності цих фахівців. З метою об’єктивної оцінки саме специфіки праці, використано опитувальник психологічно-травмуючих подій, які переживаються пожежниками. Нами було визначено індекс стресогенності, який мав високі показники. Встановлено, що такі ситуації, як поранення і загибель товаришів та дітей, вибухи, падіння уламків споруд, отруєння отруйними речовинами, задимленість, поразка електричним струмом, дія дуже високої температури, все це специфічні чинники, які викликають психічну і фізичну перенапругу у пожежних-рятувальників.

Четвертий розділ „Діагностика та профілактика посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України” присвячений діагностиці та аналізу змін, які виникають у психіці учасників пожежегасіння та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Спочатку подається аналіз даних, отриманих при вивченні негативних психічних станів, що виникають у пожежників-рятувальників під час ліквідації надзвичайної ситуації. Визначення рівня адаптивності ми здійснювали за допомогою опитувальника „Адаптивність” та методики експрес-діагностики адаптивності. Одержані результати свідчать про те, що всі показники у осіб з експериментальної групи зростають в 2,5-3 рази (крім працездатності та саморегуляції, які навпаки знизились відповідно в 1,5 та 2 рази) в порівнянні з контролем. Слід зазначити, що показники психічної втоми збільшились від 6,8 в контролі до 10,1 ум. Одиниць в експериментальній групі; а тривожність, відповідно, від 5,8 до 8,9 ум. одиниць.

При цьому сумарне відхилення від аутогенної норми в експериментальній групі рівнялось 17 ум. одиниць в той час, як в групі контролю цей показник був на рівні 3,6 ум. одиниць. Такий низький рівень адаптивності, безумовно, ускладнює виконання працівниками пожежно-рятувальних загонів свої трудових обов’язків, а також свідчить про необхідність проведення з ними психокорекційної роботи.

Використання методики „Загальне здоров’я” дало можливість, з одного боку, переконатись в наявності взаємозв’язку між психічними та соматичними чинниками, а, з другого боку, виявити досить значні зміни впливу стресогенних умов праці досліджених на ці чинники. Так, наприклад, рівень тривожності та депресії у осіб з експериментальної групи, в порівнянні з контролем, виросли в 2-2,5 рази; тривожність в контролі була 9,4, а в експерименті – 22,8 балів; депресія, відповідно – 9,8 та 25,6 балів. А загальний рівень здоров’я в контролі дорівнював 39,5 балів, а в експериментальній групі, майже вдвічі більше: 77,7 балів.

Переконливими були і результати визначення у досліджуваних осіб рівня агресивності. Як виявилось, стресогенні умови їх праці викликають зсув і в реакціях агресії. Так, у 93 % досліджуваних значно зростають показники вербальної агресії, у 89 % - негативізму та у 86 % - почуття провини.

Показано, що агресивні ворожі реакції мають між собою позитивні кореляції: наприклад, непряма агресія корелює з дратівливістю (r=0,37), негативізмом (r=0,46), образою (r=0,56), вербальною агресією (r=0,78) та почуттям провини (r=0,49).

Використання опитувальника І.О.Котєнєва дало змогу переконатись в фактичній наявності у досліджуваних осіб посттравматичних стресових розладів.

Слід зазначити, що за всіма шкалами у представників експериментальної групи показники були вищі в 2-2,5 рази, ніж у контрольної. Особливо гостро виражені у них симптоми, які об’єднують в групу „вторгнення”.

З метою вияву особливостей прояву симптомів посттравматичного стресового розладу у пожежників-рятувальників ми вирішили використати порівняння наших даних з результатами дисертаційних робіт С.В.Харченко (2001) (вона вивчала посттравматичні стресові розлади у ветеранів війни в Афганістані) та Т.П.Паронянца (2004) (він досліджував цей же феномен у міліціонерів, які були учасниками бойових дій).

Порівняльний аналіз показав, що більша частина симптомів посттравматичного стресового розладу у пожежних-рятувальників, в порівнянні з ветеранами афганських подій та бійцями-міліціонерами, проявлялась частіше та з більшою інтенсивністю. Серед „класичних” симптомів посттравматичного стресового синдрому, у пожежників-рятувальників в найбільшій мірі проявлялись ті, які об’єднані в групу „нав’язливі переживання”. Тобто для цих фахівців такі симптоми, як страхітливі сновидіння, нав’язливі спогади, переживання при нагадуванні та оживання минулого були домінуючими і проявлялись частіше, ніж у військових та міліціонерів, що являється особливістю протікання у них посттравматичних стресових розладів.

Порівняння даних, одержаних за допомогою методики ІES-R, переконує в тому, що за всіма шкалами опитувальника у пожежників-рятувальників середнє значення досліджуваних симптомів вище, ніж у міліціонерів (Табл.).

Результати приведені в таблиці свідчать, що навіть в контрольній групі міліціонерів (а це працівники патрульно-постової служби), в порівнянні з контрольною групою пожежників-рятувальників, показники всіх шкал нижчі. Тобто прояв симптомів посттравматичного стресового синдрому більш інтенсивний у останніх.

Таблиця.

Середні значення симптомів посттравматичного стресового синдрому у міліціонерів та у пожежників-рятувальників (в балах)

Досліджувані

симптоми за

DSM-4 | Група

міліціонерів | Група пожежників-рятувальників

контроль

n=69 | експеримент

n=67 | контроль

n=60 | експеримент

n=62

Вторгнення | 4,31±2,90 | 19,86±7,03 | 6,84±1,33 | 22,31±2,05

Уникання | 5,01±4,48 | 15,52±6,86 | 7,77±2,46 | 16,03±3,13

Гіперзбудження | 3,30±2,78 | 11,44±5,36 | 5,88±0,76 | 12,46±1,64

Сумарна оцінка | 12,62±9,36 | 39,82±16,83 | 20,49±4,55 | 50,8±6,82

Порівняння експериментальних груп дало змогу виявити той самий принцип, але показники за всіма шкалами тут більші. По-перше, це є свідченням високого ступеня негативного впливу на психіку працівників пожежно-рятувальних частин специфіки їх праці, а по-друге, це фактичне підтвердження відрізнення протікання у них симптомів досліджуваного феномену, інакше кажучи особливості його прояву.

Але крім цього, використовуючи методи бесіди та інтерв’ювання, вдалось виявити ще ряд особливостей прояву посттравматичного стресового синдрому у пожежних-рятувальників. До них відносяться: відсутність у них схильності до суїциду, до хімічної залежності – алкоголізму, токсикоманії, наркоманії та проявів симптому „бий та біжи”.

Відмінністю від міліціонерів в виникненні та протіканні симптомів досліджуваних змін в психіці є відсутність негативного впливу правової регламентації: це теж одна з особливостей прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому у пожежних-рятувальників.

Останній підрозділ четвертого розділу присвячений обґрунтуванню необхідності профілактики та психологічної корекції наявних змін в психіці постраждалих працівників пожежно-рятувальних підрозділів. При цьому наголошується, що головна мета всіх психокорекційних заходів з працівниками, які приймали участь у гасінні пожеж та в рятувальних роботах полягає в відновленні порушеної, внаслідок травми, психічної діяльності. Психолог повинен звільнити постраждалого від переслідуючих його спогадів про минуле, щоб він міг активно включитись в трудову діяльність.

Для успішної психокорекції названих змін, по-перше, постраждалим треба роз’яснити особливості протікання пост травматичних стресових розладів, з характеристикою прояву основних його симптомів, а по-друге, довести до їх свідомості думку про те, що вони нормально реагують на ненормальні умови діяльності.

Побороти дезадаптивну поведінку і жахливі реакції, які викликані загрозливими для здоров’я та життя ситуаціями в минулому, можна шляхом поступового наближення до ситуацій, які викликають страх, зменшуючи виникаючу при цьому тривогу, станом релаксації. Саме релаксація, як один з основних компонентів саморегуляції допомагає ефективніше здійснювати психокорекційну роботу.

Серед технологій останньої одним з популярних прийомів є NLP 6-кроковий рефреймінг. За допомогою цього метода суб’єкта вчать контролювати свій стан в різних життєвих ситуаціях. Процес усунення проявів посттравматичних стресових розладів можна здійснювати використовуючи методи когнітивної, раціональної та поведінкової психокорекції. Існує також технологія когнітивно-біхевіоральної психокорекції, застосування якої призводить до значного послаблення, або усунення проявів симптомів посттравматичного стресового синдрому.

В груповій психокорекційній роботі можна рекомендувати метод дебрифінга, суть якого зводиться до детального опису та обміркування обставин, які травмували психіку.

Завдяки дебрифінгу вдається значно зменшити нервово-психічну напругу у постраждалих. Позитивні результати в психокорекції наявних змін в психіці пожежних-рятувальників можна отримати, якщо навчити їх методам саморегуляції, аутогенного тренування та дихальної гімнастики.

Проте треба пам’ятати, що найголовнішою умовою в досягненні успіхів в цій справі є додержання принципу довірливості між постраждалим та психологом.

Що стосується заходів профілактики посттравматичних стресових розладів, які не менш важливі ніж психокорекційні, то в цих заходах найважливішим буде обов’язкове проходження особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів спеціальної психологічної підготовки. В неї необхідно включити основні положення про умови виникнення, особливості прояву різних видів можливих психічних розладів, та комплексу негайних мір самозахисту та саморегуляції.

Слід особливо підкреслити, що як психокорекція, так і профілактика посттравматичних стресових розладів, повинні базуватись, перш за все, на високій довірі та високому рівні емпатійності в спілкуванні з постраждалим.

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснене обґрунтування негативного впливу на психіку умов праці фахівців ризиконебезпечних професій. Виявлений обсяг професійного навантаження, специфіка праці та її стресогенні чинники, які викликають виникнення посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників. Установлені особливості прояву цих розладів та рекомендуються методи їх профілактики і психокорекції. Одержані фактичні дані дозволяють зробити наступні висновки.

1. Посттравматичні стресові розлади являють собою стійкі негативні зміни в психіці, які проявляються через місяці і навіть роки у осіб, що перенесли психічну травму. Вважається, що посттравматичні стресові розлади мають характерні прояви у вигляді типових симптомокомплексів: вторгнення, уникання та гіперзбудження, при наявності яких у досліджуваних діагностуються згадані розлади. Більшість авторів вважають, що головними чинниками, що детермінують виникнення посттравматичних стресових розладів, являються екстремальні або стресогенні умови, які діяли на психіку індивіда.

В більшості досліджень, присвячених проблемі посттравматичних стресових розладів, не наводяться особливості прояву їх симптомів в зв’язку з професійною діяльністю досліджуваних осіб. Це стосується і пожежних, тобто аналізу впливу специфіки їх професійної діяльності на виникнення і прояв цього феномена практично не проводилось.

2. Ризиконебезпечні умови та стресогенні чинники професійної діяльності пожежних-рятувальників призводять до виникнення у них негативних психічних станів, які трансформуються в типові посттравматичні стресові розлади. Виявлення симптомів цих розладів можливе при використанні застосованих в дисертації методів дослідження з обов’язковим врахуванням специфіки праці згаданих фахівців.

3. Посттравматичні стресові розлади за рівнем сформованості, частоти та інтенсивності прояву – різні і їх відрізнення детермінуються стресогенними чинниками. Дослідження специфіки трудової діяльності пожежних-рятувальників дозволило виділити чинники, які від неї залежать, а самі вони являються стресогенними, так як мають на цих осіб сильний психологічний вплив:

- наявність постійної дії стресу очікування на бойових чергуваннях, який викликає зсув психофізіологічних показників на рівень значно нижчій від норми;

- кожний виїзд на гасіння пожежі проходить в незвичайній, досить часто складній ситуації. Тобто її новизна вимагає лабільності пристосовчих механізмів бійців, гнучких і винахідливих дій з напругою психічних можливостей;

- різко негативний вплив оточуючого середовища, задимленість, загазованість, висока температура, можливості поразки електричним струмом, вибухом газу і т.ін., що значно підвищує стресогенність впливу на психофізіологічні параметри життєдіяльності людини;

- постійна зміна ситуації, нестача інформації, великі операціональні навантаження: емоційні, когнітивні, вольові, фізичні;

- усвідомлення постійної небезпеки і загрози для здоров’я та життя: ризик отруїтись, попасти під завали будівель, отримати поранення;

- коливання в надійності, узгодженості і взаємопорозумінні дій з колегами по службі;

- безпосередня участь в спасінні громадян, переживання загибелі товаришів по службі, дітей, жінок;

- потрібність самовладання для мобілізації на високо ризиковані дії, можливо без підтримки колег та при великому дефіциті часу на прийняття рішення;

- розуміння особистої відповідальності, небажання отримати стягнення при розборі дій бійців після пожежегасіння.

4. Виявлений у досліджених осіб посттравматичний стресовий синдром проявлявся у вигляді трьох типових симптомокомплексів: „вторгнення”, „уникання” та „гіперзбудження”. Емпіричним шляхом показано, що у працівників пожежно-рятувальних підрозділів, які брали участь у складному пожежегасінні та ліквідації надзвичайної ситуації, вказані групи симптомів проявлялись частіше і були більш інтенсивними, ніж у осіб з групи контролю. Так, симптоми з групи „вторгнення” були більшими в 3,26 рази, „уникання” – в 2,06 рази, а „гіперзбудження” в 2,12 рази.

Реакції симптомокомплексу „уникання” проявлялись в униканні спогадів про пережите, труднощах при спогадах, почуттях відторгненості; симптоми з групи „вторгнення” виражались в переживаннях під час спогадів, при жахливих сновидіннях, оживленні минулого; симптомокомплекс „гіперзбудження” проявлявся в реакціях роздратованості, злості, збільшеного переляку та порушеннях сну.

5. Прояв посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів, супроводжувався негативними змінами в психоемоційній сфері, стані здоров’я та рівні адаптації. Досліджений контингент фахівців характеризувався підйомом рівня агресивності у вигляді вербальної агресії, яка притаманна 89 % працівників, негативізму – 82%, образи – 79%. Між агресивними реакціями досліджених виявлений позитивний кореляційний зв’язок. Так, непряма агресія зв’язана з вербальною агресією, з дратівливістю, негативізмом, образою та почуттям вини.

Стресогенні фактори професійної діяльності негативно впливають і на процеси саморегуляції, психічної втомлюваності, тривожності та працездатності. Емпіричним шляхом показано, що рівень тривожності у осіб з експериментальної групи працездатності та психічної втомлюваності, в порівнянні з контролем, збільшився в 1,5 рази, а показники саморегуляції – в 2 рази. Наполовину гіршою становиться вегетативна регуляція функцій (в контролі - 2,5, в експерименті - 1,2 умовних одиниць). Відповідно знижуються і можливості адаптації осіб експериментальної групи. Коефіцієнт адаптації у них рівняється 0,21, а в групі контролю 0,46 умовних одиниць.

Негативні зміни в психіці, які спостерігались у пожежників-рятувальників після участі у складному пожежегасінні, викликають погіршення і показників здоров’я. Встановлений зв’язок між зростанням депресивності (в 2,5 рази) та тривожності і безсоння (в 2,3 рази) і підйомом рівня соматичних симптомів в 1,8 рази. При цьому загальний рівень здоров’я також знижується майже вдвічі.

6. У працівників пожежно-рятувальних підрозділів виявлені особливості прояву посттравматичних стресових розладів. Слід зазначити, що вивчені розлади спостерігаються в більшості фахівців, чия професія пов’язана з ризиком: у слідчих, саперів, працівників міліції, військових. Порівняння отриманих нами даних з результатами, які одержані при дослідженні військових та міліціонерів показало, що у пожежників-рятувальників симптоми посттравматичного стресового синдрому проявляються частіше та інтенсивніше. Так, рівень тривожності у ветеранів афганських подій рівнявся – 6,9; у міліціонерів, які приймали участь в бойових діях в колишній Югославії – 8,6, а у пожежників-рятувальників – 8,9 умовних одиниць. Стосовно депресії також: у перших – 15,4, у других – 18,4, а в третіх 25,6 балів. Тобто умови виконання своїх робочих обов’язків пожежниками-рятувальниками призводили до такого ступеня стресогенності, що за глибиною дії на психіку вона була найбільшою.

До особливостей прояву посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників відноситься також відсутність у них схильності до суїциду, алкоголізму, токсикоманії та наркоманії, які зафіксовані у ветеранів війн.

У них також не проявляється, виявлений в учасників бойових дій, такий симптом, як „бий і біжи”. До особливостей прояву цих симптомів також відноситься відсутність у пожежників-рятувальників негативної дії на психіку правової регламентації, вплив якої виявлений у міліціонерів.

7. З метою запобігання розвитку посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників з ними слід проводити психопрофілактичну роботу. Ефективність цієї роботи буде вищою, якщо цим працівникам роз’яснити умови виникнення та особливості прояву симптомів згаданих розладів. В підвищенні психічної резистентності та стресостійкості велике значення має спеціальна психологічна підготовка фахівців, які будуть працювати в ризиконебезпечних умовах та приймати участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

При наявності у працівників пожежно-рятувальних підрозділів посттравматичних стресових розладів їх треба своєчасно діагностувати, для чого можна скористатись методами, які застосовувались в нашій роботі. Психологічну корекцію у постраждалих можна здійснювати за допомогою методів нейролінгвістичного програмування, використовуючи один з його прийомів (шестикроковий рефреймінг) можна навчити пацієнта контролювати свій психоемоційний стан та рівень адаптації. Якщо постраждалі засвоять методи релаксації та аутогенного тренування, то в поєднанні з раціональною психокорекцією можна досягти істотного послаблення таких симптомів, як депресія, тривога та безсоння.

Прояв типових симптомів посттравматичного стресового синдрому: „вторгнення”, „уникання” та „гіперзбудження” можна коректувати за допомогою метода когнітивно-біхевіоральної психотерапії та дебрифінгу.

Потребують подальшого вивчення:

- розробка методів та рекомендацій з психокорекції та реабілітації постраждалих пожежних-рятувальників, з обов’язковим врахуванням специфіки та стресогенних чинників їх праці.

- професіограмма та психограмма пожежника-рятувальника.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Садковой В.П. Психофизиологическая характеристика труда пожарных // Вісник Харківського університету. Серія психологія. – 2000. - № 498. – С. 109-112.

2. Садковой В.П. История формирования концепции стрессовых расстройств // Вісник Харківського університету. Серія психологія. – 2001. - № 517. – С. 162-166.

3. Садковий В.П. Розробка методики оцінки травматичного професійного досвіду пожежних // Вісник Харківського державного педагогічного університету. Серія Психологія. – Харків, 2001. – С. 185-190.

4. Садковой В.П. Сравнительная характеристика симптоматики стрессовых расстройств у представителей пожарных и других профессий // Право і безпека. – 2004. - № 3. – С. 212-215.

5. Садковой В.П. Переживание страха и особенности его влияния на профессиональную деятельность. – Харьков: Изд-во ХВУ, 2004. – 59 с.

6. Садковой В.П., Черкашин А.И. Психологические аспекты подготовки специалистов пожарной охраны в учебных заведениях // Проблемы горения и тушения пожаров на рубеже веков: Материалы XV научно-практической конференции. – М.: ВНИПО, 1999. – С. 88-89.

7. Садковий В.П. Дослідження умов бойової діяльності фахівця пожежної охорони // Актуальні проблеми будівництва та розвитку внутрішніх військ МВС України: Науково-практична конференція. – Харків, 2003. – С. 200.

АНОТАЦІЇ

Садковий В.П. Особливості прояву посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – психологія діяльності в особливих умовах. Національний університет внутрішніх справ. МВС України. Харків, 2005.

Робота присвячена аналізу специфіки діяльності та виявленню її стресогенних факторів, які обумовлюють виникнення у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України посттравматичних стресових розладів.

Отримані результати свідчать про велике нервово-психічне навантаження у досліджуваних фахівців, яке призводить до появи у них негативних змін в психіці. Останні трансформуються в посттравматичний стресовий синдром, симптоми якого залежать від масштабності процесу пожежегасіння, часу його дії на фахівців та від індивідуально-психологічних особливостей, сприймання ними своєї участі в цьому процесі.

Встановлені особливості прояву посттравматичних стресових розладів у осіб, які приймали участь у гасінні складних пожеж на складах військової зброї та ліквідації надзвичайної ситуації.

Показано, що у пожежних-рятувальників не проявляється схильність до суїциду, алкоголізму, токсикоманії та наркоманії. У них також не проявляється симптом „бий і біжи” – все це особливості прояву вивчаємого феномену у пожежних-рятувальників, тому що, наприклад, у ветеранів війн такі симптоми знайдені і описані в літературі. Надаються рекомендації з психокорекції негативних змін в психіці постраждалих осіб.

Ключові слова: пожежні-рятувальники, посттравматичні стресові розлади, стресогенні чинники, профілактика, психокорекція.

Садковой В.П. Особенности проявления посттравматических стрессовых расстройств у работников пожарно-спасательных подразделений МЧС Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 – психология деятельности в особых условиях. Национальный университет внутренних дел. МВД Украины. Харьков, 2005.

В работе осуществлен психологический анализ условий и особенностей возникновения и протекания посттравматических стрессовых расстройств у пожарных-спасателей, принимавших участие в тушении сложных пожаров на военных складах оружия и в ликвидации чрезвычайной ситуации.

Исследовалась специфика труда пожарных-спасателей, в результате чего установлено наличие в профессиональной деятельности специалистов этого профиля большого количества факторов, обозначенных стрессогенными. Именно действие этих факторов на психику пожарных- спасателей вызывает в ней весьма существенные негативные изменения. Источником этих